ІНСТРУКЦІЯ<= /b>

для медичного застосування лікарського засобу

<= /p>
ТАМОВІР

(TAMOVIR)   <= /b>

Склад:

діюча речовина:= ганцикловір;

1 флакон містить ганцикловіру (в формі ганцикло= віру натрію) 500 мг;

допоміжні речовини: розчин натрію гідроксиду, кислота хлористоводнева.

Лікарська форма. <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-= language: RU;mso-bidi-font-weight:bold'>Ліофілізат для розчину для інфузій.

Осн= овні фізико-хімічні властивості:

ліофілізат: ліофілізований порошок білого кольо= ру;

приготований розчин: прозорий безбарвний розчин= .

Фармакотерапевтична група.

Противірусні засоби для системного застосування. Нуклеозиди та нуклеотиди, за винятком інгібіторів зворотної транскриптази. Ганцикловір. Код АТХ J05A B06.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Ганцикловір — синтетичний нуклеозидний аналог 2’-дезоксигуанозину, що = пригнічує репліка= цію вірусів герпесу як in vitro, так і in vivo. До ганцикловіру чутливі такі віруси людини, як цитомегаловірус (ЦМВ), віруси простого герпе= су типів 1 і 2 (HSV-1 і HSV-2), вірус герпесу людини типу 6, 7 і 8 (HHV-6, HHV= -7, HHV-8), вірус Епштейна — Барр (ВЕБ), вірус вітряної віспи (Varicella zoster), вірус гепатиту В. Клінічні дослідження обмежувалися оцінкою ефективності лікарського засобу у хворих на цитомегаловірусну інфекцію.

В інфікованих ЦМВ клітинах ганцикловір спочатку фосфорилюється вірусною протеїнкіназою UL97 до ганцикловіру монофосфату. Наступне фосфорилювання здійснюється за допомогою кількох клітинних кіназ з утворенням ганцикловіру трифосфату, який надалі підлягає повільному внутрішньоклітинному метаболізм= у. Показано, що цей метаболізм відбувається у клітинах, інфікованих цитомегаловірусом людини і вірусом простого герпесу, при цьому після зникне= ння ганцикловіру з позаклітинної рідини період внутрішньоклітинного напіввиведе= ння ганцикловіру становить відповідно 18 та 6–24 години. Оскільки фосфорилювання ганцикловіру більшою мірою залежить від дії вірусної кінази, воно відбуваєт= ься переважно в інфікованих клітинах.

Вірусостатична дія ганцикловіру обумовлена пригніченням синтезу вірусн= ої ДНК шляхом: (1) конкурентного інгібування вбудовування дезоксигуанозину трифосфату у ДНК під дією ДНК-полімерази; (2) включення трифосфату ганцикло= віру у вірусну ДНК, що призводить до припинення подовження вірусної ДНК чи значн= о обмежує її подовження.

Противірусна активність. Противірусна активність ІС50 відносно цитомегаловірусу, визначена in vitro, знаходиться у діапазоні від 0,08 мкМ (0,02 мкг/мл) до 14 мкМ (3,5 мкг/мл).=

Вірусна резистентність. Можливість розвитку вірусної резистентності слід розглядати у пацієнтів, які повторно демонструють погану клінічну відповідь або у яких зберігається стійке виділення вірусів протягом терапії. Стійкість цитомегаловірусу до ганцикловіру може розвинутися після = тривалого лікування або профілактики ганцикловіром при вибірковій мутації гена вірусн= ої кінази (UL97), що відповідає за монофосфорилювання ганцикловіру, та/або, ме= нш часто, гена вірусної полімерази (UL54). Віруси, які містять мутації у гені UL97,резистентні лише до ганцикловіру, тоді як віруси з мутаціє= ю в UL54 можуть демонструвати перехресну стійкість до інших потивірусних засобі= в, дія яких направлена на вірусну полімеразу.

Діти. У проспективному дослідженні 36 пацієнтів дитячого віку (від 6 місяців = до 16 років) з тяжким імунодефіцитом (хворі на ВІЛ і ЦМВ-інфекцію) отримували ганцикловір внутрішньовенно у дозі 5 мг/кг на добу протягом 2 днів, після ч= ого отримували ганцикловір перорально в середньому протягом 32 тижнів. Ганцикло= вір був ефективним, при цьому профіль токсичності був подібний такому у доросли= х. Зниження виявлення ЦМВ методом посіву або полімеразної ланцюгової реакції б= уло пов’язане із застосуванням ганцикловіру. Нейтропенія була єдиною тяжкою побічною реакцією на ганцикловір, яка спостерігалася під час дослідження; і хоча жодна дитина не потребувала припинення лікування, 4 з них було необхід= не лікування гранулоцитарним колонієстимулювальним фактором (Г-КСФ) для збереж= ення абсолютного числа нейтрофілів на рівні > 400 клітин/мм³.

У ретроспективному дослідженні 122 дитини (віком від 16 днів до 18 років, середній вік — 2,5 року), які перенесли трансплантацію печінки, отримували не менше 14 днів ганцикловір у дозі 5 мг= /кг внутрішньовенно двічі на добу, після чого проводився превентивний моніторин= г ЦМВ за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). У 43 пацієнтів ризик розвитку ЦМВ вважався високим, а у 79 — звичайним. Безсимптомна ЦМВ-інфекція була виявлена за допомогою ПЛР у 34,4 % пацієнтів і частіше спостеріга= лася у тих, хто мав високий ризик, ніж у реципієнтів зі звичайним ризиком (58,1 % порівняно з 21,8 %, р =3D 0,0001). У 12 пацієнтів (9= ,8 %) виникла ЦМВ-інфекція (у 8 з групи високого ризику порівняно з 4 з групи звичайного ризику, р =3D 0,03). У 3 пацієнтів спостерігалося гостре відторгнення протягом 6 місяців після виявлення ЦМВ, але у 13 пацієнтів ЦМВ-інфекції передувало відторгнення. Випадків смерті, спричиненої ЦМВ-інфекцією, не було. Загалом 38,5 % пацієнтів не отримували противірусні= лікарські засоби після проведення початкової післяопераційної профілактики.

У ретроспективному аналізі безпеку та ефективні= сть ганцикловіру порівнювали з відповідними характеристиками валганцикловіру у = 92 дітей (віком від 7 місяців до 18 років, середній вік — 9 років), які перенесли трансплантацію нирок та/або печінки. Усі діти отримували ганцикло= вір по 5 мг/кг внутрішньовенно двічі на добу протягом 2 тижнів після трансплантації. Діти, яких лікували до 2004 року, отримували ганцикловір перорально від 30 мг/кг/дозу до 1 г/дозу тричі на добу (n =3D&nbs= p;41), тоді як діти, яких лікували після 2004 року, отримували валганцикловір у до= зі до 900 мг один раз на добу (n =3D 51). Загальна частота ЦМВ становила = 16 % (15 з 92 пацієнтів). Час до виникнення ЦМВ-інфекції був порівнянним в обох групах.

У рандомізованому контрольованому дослідженні 1= 00 новонароджених (віком ≤ 1 місяця) із симптоматичною вродженою ЦМВ-інфекцією з ураженням центральної нервової системи (ЦНС) протягом 6 тиж= нів отримували ганцикловір 6 мг/кг внутрішньовенно кожні 12 годин або не отриму= вали лікування. Зі 100 пацієнтів, включених у дослідження, 42 відповідали у= сім критеріям дослідження та мали результати аудіометричного обстеження і на вихідному рівні, і через 6 місяців подальшого спостереження. З них 25 отримували ганцикловір і 17 не отримували лікування. У 21 із 25 пацієн= тів, які отримували ганцикловір, слух порівняно з початковим рівнем до 6 місяців покращився або залишився на нормальному рівні порівняно з 10 з 17 пацієнтів з контрольної групи (84 % та 59 % відповідно, p =3D 0,06)= . У жодного із пацієнтів, які отримували ганцикловір, слух порівняно з початковим рівнем до 6 місяців не погіршився порівняно із 7 пацієнтами у контрольній групі (р < 0,01). Через рік у 5 з 24 пацієнтів, які отримува= ли ганцикловір, і у 13 з 19 пацієнтів з контрольної групи слух порівняно з початковим рівнем погіршився (p < 0,01). У ході дослідження у 29 з 46 пацієнтів, які отримували ганцикловір, спостерігалася нейтропенія порівняно= з 9 з 43 пацієнтів з контрольної групи (р < 0,1). Під час дослідже= ння було 9 випадків смерті: 3 — у групі застосування ганцикловіру і 6 — у контрольній групі. Жодна смерть не була пов’язана з ганцикловіром.

У рандомізованому контрольованому дослідженні I= II фази 100 новонароджених (віком від 3 до 33 днів, середній вік — 12 днів) з тяжкою симптоматичною вродженою ЦМВ-інфекцією з ураженням ЦНС отримували ганцикловір по 6 мг/кг внутрішньовенно двічі на день протягом 6 тижнів (n =3D 48) або не отримували противірусне лікування (n =3D 52= ). У немовлят, які отримували ганцикловір, на 6 і 12 місяцях покращилися результати розвитку нервової системи у порівнянні з тими, хто не отримував противірусне лікування. Хоча пацієнти, які отримували ганцикловір, мали мен= шу затримку і більше нормальних неврологічних показників, більшість із них все= ж відставали від показників нормального розвитку у віці 6 тижнів, 6 міся= ців або 12 місяців. У цьому дослідженні безпеку не оцінювали.

У ретроспективному дослідженні вивчали ефект противірусної терапії на відстрочену туговухість у немовлят із вродженою ЦМВ-інфекцією (у віці 4–34 місяці, середній вік 10,3 ± 7,8 місяця, середній вік — 8 місяців). У дослідженні = за участю 21 немовляти з нормальним слухом під час народження у всіх учасників розвивалася відтермінована туговухість. Противірусне лікування складалося з= :

– внутрішньовенного застосування ганцикловіру у дозі 5 мг/кг щодня протягом 6 тижнів з подальшим пероральним застосуванням валганцикловіру у дозі 17 мг/кг двічі на добу протягом 6 тижнів, а пот= ім один раз на добу до досягнення віку 1 рік

або

– перорального застосування валганцикловіру у д= озі 17 мг/кг двічі на добу протягом 12 тижнів, а потім один раз на добу протягом 9 місяців.

У жодної дитини не було необхідності у встановл= енні кохлеарного імплантата, а слух покращився у 83 % випадків ураження туговухі= стю на вихідному рівні. Нейтропенія була єдиним побічним ефектом, про який повідомляли, і у жодного пацієнта не було необхідності у припиненні лікуван= ня.

Фармакокінетика.

Системна експозиція. Системна експозиція (AUC_0=
–∞), що спостерігалася у дорослих пацієнтів з пересадженою печінкою після однора= зової внутрішньовенної інфузії ганцикловіру у дозі 5 мг/кг протягом 1 години, становила у середньому 50,6 мкг×год/мл (CV% 40). У пацієнтів цієї популяції максимальна концентрація у плазмі (C_max) становила у середньому 12,2 мкг/мл (CV% 24).

Розподіл. Об’єм розподілу ганцикловіру п= ісля внутрішньовенного введення корелює з масою тіла. Рівноважний об’єм розподілу знаходиться в межах 0,54–0,87 л/кг. Зв’язування з білками плазми крові стан= овило 1–2 % при концентрації ганцикловіру 0,5 та 51 мкг/мл. Ганцикловір прон= икає у спинномозкову рідину, де може досягати концентрації 24–67 % від плазмової.

Біотрансформація. <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";letter-spacing:-.2pt;mso-ansi-lan= guage: UK;mso-fareast-language:RU;mso-no-proof:yes'>Ганцикловір не метаболізується= значною мірою.=

Виведення. Ганцикловір виводиться переваж= но шляхом ниркової екскреції через клубочкову фільтрацію та активну канальцеву секрецію у незміненому вигляді. У хворих із нормальною функцією нирок більше ніж 90 % від внутрішньовенно введеної дози ганцикловіру виділяється в = сечу в незміненому вигляді протягом 24 годин.

Середн= ій системний кліренс перебуває у діапазоні від 2,64 ± 0,38 мл/хв/кг (n =3D 15)= до 4,52 ± 2,79 мл/хв/кг (n =3D 6), а нирковий кліренс — від 2,5= 7 ± 0,69 мл/хв/кг (n =3D 15) до 3,48 ± 0,68 мл/хв/кг (n =3D= 20), що відповідає 90–101 % введеного ганцикловіру. Період напіввиведення в ос= іб без ниркової недостатності коливається від 2,73 ± 1,29 (n =3D 6) до 3,98 ± 1,78 (n =3D 8) год.

Лінійність/нелінійність. Ганцикловір, введений внутрішньовенно, демонструє лінійну фармакокінетику в діапазоні доз 1,6–5,0 мг/кг.

Пацієнти з нирковою недостатні= стю. Загальний кліренс ганцикловіру лінійно корелює з кліренсом креатиніну. У пацієнтів з порушенням функції нирок легкого, середнього і тяжкого ступеня спостерігався середній системний кліренс 2,1, 1 і 0,3 мл/хв/кг. У пацієнтів= з порушенням функції нирок збільшений період напіввиведення. У пацієнтів із порушенням функції нирок тяжкого ступеня період напіввиведення збільшувався= до 10 разів (інформацію щодо корекції дози, необхідної для пацієнтів з порушен= ням функції нирок, див. у розділі «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнти на гемодіалізі. Гемодіаліз тривалістю 4 години знижує концентрацію ганцикловіру у плазмі крові після внутрішньовенного та перорального введення приблизно на 50 %.

При застосуванні переривчастої схеми гемодіалізу показники кліренсу ганцикловіру складають від 42 до 92 мл/хв, період напіввиведення лікарського засобу під = час діалізу — 3,3–4,5 години. Фракція ганцикловіру, яка видаляється за один сеанс гемодіалізу, становить від 50 до 63 %. Показники кліренсу ганцикловіру під час постійного діалізу були нижчими (4,0–29,6 мл/хв), але у період до наступного прийому лікарського засобу з організму виводиться біль= ший відсоток прийнятої дози.

Пацієнти з печінковою недостатністю. Безпек= а та ефективність застосування ганцикловіру не вивчалися у пацієнтів з порушенням функції печінки. Не очікується, що порушення функції печінки впливатиме на фармакокінетику ганцикловіру, оскільки він виводиться нирками. Тому особливі рекомендації зі зміни дозування відсутні (див. розділ «Спосіб застосування = та дози»).

Діти. Фармакокінетику ганцикловіру, який вводили внутрішньов= енно у дозі 200 мг/м², вивчали у двох дослідженнях за участю пацієнтів віком від 3 місяців до 16 років після трансплантації печінки (n =3D 18= ) та нирки (n =3D 25) і оцінювали з використанням популяційної фармакокінетичної= моделі.

Кліренс креатиніну (КлКр) був ідентифікований як статистично значуща незалежна змін= на (коваріата) для кліренсу ганцикловіру, а зріст пацієнта — як статистично значуща незалежна змінна для кліренсу ганцикловіру, об’єму розподілу у рівноважному стані та периферійного об’єму розподілу. Коли такі коваріати, = як КлКр та зріст, були додані до моделі, були виявлені очевидні відмінності у фармакокінетиці ганцикловіру між різними віковими групами, а вік, стать та = типи трансплантації органа не були значущими коваріатами в цих популяціях. У таб= лиці 1 наведено розрахункові фармакокінетичні показники за віковими групами= .

&= nbsp;

Таблиця 1. Фармакокінетичні показники ганцикловіру після внутрішньовенного введення з розрахунком дози = за ППТ [площа повер= хні тіла] (200 мг/м²) у пацієнтів з пересадженою печі= нкою або ниркою, представлені як медіани (мінімальне–максимальне значення).=

Показники

Вік < 6 років

Вік від 6 до < 12 років

Вік від ≥ 12 до ≤ 16 років=

&= nbsp;

n =3D 17

n =3D 9

n =3D 17

Кліренс (л/год)

4,23 (2,11–7,92)

4,03 (1,88–7,8)

7,53 (2,89–16,8)

V_=
cent (л)

1,83 (0,45–5,05)

6,48 (3,34–9,95)

12,1 (3,6–18,4)

V_=
periph (л)

5,81 (2,9–11,5)

16,4 (11,3–20,1)

27 (10,6–39,3)

V_=
ss (л)

8,06 (3,35–16,6)

22,1 (14,6–30,1)

37,9 (16,5–57,2)

AUC0–24h (мкг×год/мл)

24,3 (14,1–38,9)

40,4 (17,7–48,6)

37,6 (19,2–80,2)

C_=
max (мкг/мл)

12,1 (9,17–15)

13,3 (4,73–15)

12,4 (4,57–30,8)

Крім того, фармакокінетичні показники ганцикловіру під час внутрішньовенного застосування відповідно до схеми дозування, схваленої для дорослих (5 мг/кг шляхом внутрішньовенн= ої інфузії протягом 1 години), вивчалися у невеликій групі новонароджених і ді= тей віком від 9 місяців до 12 років з нормальною функцією нирок (n =3D= 10, середній вік 3,1 року). Експозиція, що визначалася як середнє значення AUC_0–∞ в день 1 = (n =3D 10) та AUC_0–12 на день 14 (n =3D 7), становила 19,4 ± = 7,1 та 24,1 ± 14,6 мкг×год/мл з показниками C_max 7,59 ± 3,21 мкг/мл (день 1) та 8,31 ± 4,9 мкг/мл (день = 14) відповідно. Із застосуванням дозування за масою тіла у цьому дослідженні спостерігалася тенденція до нижчої експозиції у дітей молодшого віку. У діт= ей віком до 5 років середні величини AUC_0–∞ в день 1 (n =3D 7= ) та AUC_0–12h на день 14 (n =3D 4) становили 17,7 ± 5,5 та 17,1 ± 7,5 мкг×год/мл.

Режим дозування ганцикловіру для внутрішньовенного застосування, який розраховуєт= ься за показником ППТ та функцією нирок (3 × ППТ × КлКр), є похідним від режиму дозування валганцикловіру для дітей та забезпечує подібні величини експозиц= ії ганцикловіру у дітей від народження до 16 років (див. таблицю 2).

&= nbsp;

Таблиця 2. Змодельовані* показ= ники AUC_0–24h (мкг × год/мл) ганцикловіру для дітей, = які отримували лікування ганцикловіром у дозі, розрахованій за формулою: 3 × ППТ × КлКр, — що застосовувалася шляхом інфузії протягом 1 години.

Показники

Вік <<= /span> 4 м= іс.

Вік від ³ 4 м= іс. до £ 2 років

Вік від ><= /span> 2 д= о < 6&n= bsp;років

Вік від ³ 6 д= о < 12&= nbsp;років

Вік від ³ 12 = до £ 16&= nbsp;років

Всі пацієнти

Кількість дітей у моделі

781

384

86

96

126

1 473

Медіана

55,6

56,9

54,4

51,3

51,4

55,4

Середня величина

57,1

58,0

55,1

52,6

51,8

56,4

Мінімум

24,9

24,3

16,5

23,9

22,6

16,5

Максимум<= o:p>

124,1

133,0

105,7

115,2

94,1

133,0

Пацієнти = з

AUC = < 40&= nbsp;мкг×год/мл

89

(11 %)

38

(10 %)

13

(15 %)

23

(24 %)

28

(22 %)

191

(13 %)

Пацієнти = з

AUC 40-60 м= кг×год/мл

398

(51 %)

195

(51 %)

44

(51 %)

41

(43 %)

63

(50 %)

741

(50 %)

Пацієнти = з

AUC = > 60&= nbsp;мкг×год/мл

294

(38 %)

151

(39 %)

29

(34 %)

32

(33 %)

35

(28 %)

541

(37 %)

AUC — площа під кривою «плазмова концентрація — час».

ППТ — площа поверхні тіла.

КлКр — кліренс креатиніну.

* Моделювання було виконане з використанням валідованої фармакокінетичної моделі для популяції дітей та демографічних даних дітей, = які отримували лікування валганцикловіром або ганцикловіром у клінічних дослідженнях (n =3D 1473 записи даних).

Пацієнти літнього віку. Дослідження в осіб віком від 65 років не проводили.<= /span>

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікарський засіб показаний дорослим та підліткам віком від 12 років для:

лікува= ння цитомегаловірусної інфекції у пацієнтів з імунодефіцитами;

попере= дження цитомегаловірусної інфекції шляхом превентивної терапії у пацієнтів з = медикаментозною імуносупресією (наприклад, після трансплантації органа або хіміотерапії раку).

Лікарський засіб також показа= ний дітям від народження для:

попере= дження цитомегаловірусної інфекції шляхом універсальної профілактики у пацієн= тів з медикаментозною імуносупресією (наприклад, після трансплантації орга= на або хіміотерапії раку).

Слід керуватись офіційними рекомендаціями щодо належного застосування противірусних засобів.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до ганцикловіру, валганцикловіру або до інши= х компонентів лікарського засобу.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","ser= if"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-far= east-language: RU'>

Період годування груддю.

<= /o:p>

Особливі зах= оди безпеки.

Застереження щодо приготування розчину ганцикловіру

Оскільки ганцикловір вважаєть= ся потенційно тератогенним та канцерогенним для людини, поводитися з лікарським засобом треба з обережністю.

Слід запобігати вдиханню або прямому контакту з порошком, що міститься у флаконах, а також прямому конта= кту відновленого розчину зі шкірою чи слизовими оболонками. Розчин лікарського засобу лужний (рН приблизно 11). Готувати розчин рекомендується у поліетиленових рукавичках = та захисних окулярах.

При попаданні ганцикловіру на шкіру чи слизові оболонки це місце необхідно ретельно промити водою з милом; очі треба промивати стерильною або проточною водою, якщо немає стерильної.<= o:p>

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.<= /i>

Фармакокінетичні взаємодії.

Пробенецид. При одночасному застосуванні пробенециду з пероральним ганцикловіром спостерігалося статистично значуще зниження нирко= вого кліренсу ганцикловіру (20 %), що, у свою чергу, призводило до статистично значущого зростання експозиції (40 %). Ці зміни узгоджуються з механізмом взаємодії, що включає конкуренцію за ниркову канальцеву секрецію. Таким чин= ом, у разі застосування такої комбінації за пацієнтами слід ретельно спостеріга= ти щодо проявів токсичності ганцикловіру.

Диданозин. Встановлено= , що при одночасному застосуванні диданозину та внутрішньовенному чи пероральному введенні ганцикловіру концентрація диданозину у плазмі крові стійко підвищується. При внутрішньовенному введенні ганцикловіру у дозах 5–10 мг/к= г на добу AUC диданозину збільшується на 38–67 %. Клінічно значущих змін концентрації ганцикловіру при цьому не було. Однак з огляду на підвищення плазмової концентрації диданозину в присутності ганцикловіру у разі застосу= вання такої комбінації за пацієнтами необхідно ретельно спостерігати щодо проявів токсичності диданозину (див. розділ «Особливості застосування»).=

Інші антиретровірусні засоби: ізоферменти цитохрому P450 не беруть участі у метаболізмі ганцикловіру. Як наслідок, фармакокінетичні взаємодії з інгібіторами протеази та ненуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази не очікуються.

Фармакодинамічні взаємодії.

Іміпенем/циластатин. У хворих, які одночасно отримують ганцикловір та іміпенем/циластатин, спостерігалися судоми. Ці засоби слід застосовувати в комбінації з ганцикловіром лише у разі, коли очікувана користь перевищує ризик (див. роз= діл «Особливості застосування»).

Зидовудин. Зидовудин та ганцикловір можуть призводити до нейтропенії і анемії. Фармакодинамічна взаємодія може виникнути під час одночасного застосування цих засобів. Деякі пацієнти можуть погано переноси= ти супутнє лікування повними дозами цих засобів (див. розділ «Особливості застосування»).

Інші можливі взаємодії.

Можливе посилення токсичності= у разі призначення ганцикловіру одночасно з іншими засобами, які можуть чинити мієлосупресивну дію або призводити до виникнення ниркової недостатності. До= них належать: антибактеріальні засоби (наприклад дапсон, пентамідин, флуцитозин, амфотерицин В, триметоприм/сульфаметоксазол); імуносупресанти (циклоспорин, такролімус, мікофенолату мофетил); антинеопластичні засоби (наприклад вінкристин, вінбластин, доксорубіцин та гідроксисечовина); нуклеозиди (зокр= ема зидовудин, ставудин та диданозин), аналоги нуклеотиду (зокрема тенофовір, адефовір). Тому зазначені лікарські засоби слід застосовувати одночасно з ганцикловіром лише у разі, коли можлива ко= ристь від лікування перевищує цей ризик (див. розділ «Особливості застосування»).=

Діти.<= /o:p>

Дослідження взаємодії проводилися виключно у дорослих.

Особливості застосування.=

Ризик перехресної підвищеної чутливості.

У зв’язку з подібністю хімічн= ої структури ганцикловіру, ацикловіру і пенцикловіру між цими засобами можливі реакції перехресної підвищеної чутливості. Лікарський засіб слід застосовув= ати з обережністю пацієнтам з відомою підвищеною чутливістю до ацикловіру або пенцикловіру (або до їх неактивних форм (проліків) валганцикловіру або фамцикловіру відповідно).

Мутагенність, тератогенність, канцерогенність, фертильність та контрацепція.

Перед початком застосування л= ікарського засобу пацієнтів слід попередити про можливий ризик для плода. У дослідженнях на тваринах ганцик= ловір виявляв мутагенну, тератогенну, асперматогенну та канцерогенну дію, а також пригнічував фертильність. З огляду на результати клінічних та доклінічних досліджень вважається ймовірним, що ганцикловір може спричиняти тимчасове а= бо постійне інгібування сперматогенезу (див. розділи «Застосування у період вагітності або годування груддю» та «Побічні реакції»).
Ганцикловір має потенційну тератогенну та канцерогенну дію і може спричинити вроджені вади розвитку і злоякісні новоутворення.

Під час застосування лікарського засобу та протягом 30 днів після лікування необхідно рекомендувати жінкам репродуктивного віку використовува= ти надійні методи контрацепції. Чоловікам рекомендується використовувати бар’є= рний метод контрацепції під час лікування та не менше ніж 90 днів після його завершення, якщо тільки не доведено, що жінка-партнер не має ризику завагіт= нити (див. розділи «Застосування у період вагітності або годування груддю» та «Побічні реакції»).

Застосування= лікарського засобу дітям та підліткам потребує винятково ретельного розгляду через можливість віддаленої канцерогенності і токсичного впливу на репродуктивну функцію. Слід ретельно розглядати переваги лікування у кожному окремому вип= адку і чітко зважати на ризики. Потрібно керува= тися відповідними настановами щодо лікування.

Ризик мієлосупресії.

Лікарський з= асіб слід застосовувати з обережністю пацієнтам з існуючою гематологічною цитопе= нією або гематологічною цитопенією в анамнезі, пов’язаною із застосуванням лікарських засобів, а також пацієнтам, які одержують радіотерапію.

У хворих, які застосовували ганцикловір, спостерігалися випадки тяжкої лейкопенії, нейтропенії, анемії, тромбоцитопенії, панцитопенії, мієлосупресії та апластичної анемії. Лікарський засіб не слід застосовувати, якщо абсолютне число нейтрофілів менше 500 клітин в 1 мкл або число тромбоц= итів менше 25000 в 1 мкл чи рівень гемоглобіну менше 8 г/дл (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Побічні реакції»).

Під час застосування лікарського засобу рекомендується моніторувати розгорнуту форм= улу крові, включаючи число тромбоцитів. Посилений гематологічний моніторинг може бути необхідним для пацієнтів з порушенням функції нирок, а також для новонароджених та немовлят (див. розділ «Побічні реакції»). Протягом перших= 14 діб застосування рекомендується проводити дослідження кількості лейкоцитів (бажано диференційований підрахунок) через день; у пацієнтів з низьким вихі= дним рівнем нейтрофілів (< 1000 нейтрофілів/мкл), пацієнтів, у яких спостерігалася лейкопенія під час попередньої терапії іншими мієлотоксичними засобами, а також у пацієнтів з порушеннями функції нирок цей моніторинг сл= ід проводити щодня.

Пацієнтам, у яких розвивається тяжка лейкопенія, нейтропенія, анемія та/або тромбоцитопе= нія, рекомендується лікування гематопоетичними факторами росту та/або переривання лікування ганцикловіром (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Поб= ічні реакції»).

Застосування пацієнтам із порушенням функції нирок.

Пацієнти з порушенням функції нирок мають підвищений ризик розвитку токсичності (особливо гематологічної токсичності).

Під час застосування лікарськ= ого засобу таким пацієнтам рекомендується проводити корекцію його дози (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Фармакокінетика»).

Застосування з іншими лікарськими засобами.

У хворих, які отримують іміпенем/циластатин і ганцикловір, описаний розвиток судом, тому лікарський засіб не слід застосовувати одночасно з іміпенемом/циластатином, якщо лише потенційні переваги терапії не перевищують можливого ризику (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Одночасне застосування ганцикловіру та диданозину або засобів, які чинять мієлосупресивну (наприкл= ад, зидовудин) чи нефротоксичну дію, слід ретельно контролювати, оскільки одноч= асне застосування може призвести до розвитку адитивної токсичності (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Доп= оміжні речовини.

Один флакон лікарського засобу 500 мг містить 2 ммоль (43 мг) натрію. Це слід враховувати, якщо пацієнту потрібно контролювати рівень натрію.

Зас= тосування у період вагітності або годування груддю.=

Фертильність. У невеликому клінічному дослідженні за участю пацієнтів після трансплантації нирок, які отримували валганцикловір для профілактики ЦМВ-інфекції протягом періоду до 200 днів, продемонстрований вплив валганцикловіру/ганцикловіру на сперматогенез зі зниженням густоти сперми та рухливості сперматозоїдів, що визначалися після завершення лікування. Цей ефект був оборотним, і приблизно через шість місяців після припинення застосування валганцикловіру середня густота сперми та рухливість відновилися до рівнів, порівнянних з такими, що спостерігалися у групах контролю, які не отримували лікування.

У дослідженнях на тваринах ганцикловір викликав порушення фертильності у самців і самок мишей, а також пригнічував сперматогенез та спричиняв атрофію яєчок у мишей, щурів і собак при застосуванні у дозах, які вважалися клініч= но значущими.

З огляду на результати клінічних та доклінічних досліджень вважається ймовірним, що ганцикловір може спричиняти тимчасове або постійне пригнічення сперматогенезу у людини (див. розділ «Особливості застосування»).

Вагітність.

Немає да= них з безпеки застосування ганцикловіру вагітним. Однак ганцикловір швидко прон= икає через плацентарний бар’єр. У дослідженнях на тваринах застосування ганцикловіру = було пов’язане з виникненням репродуктивної токсичності та тератогенністю= . Лікарський засіб не слід застосовувати у період вагітності, окрім випадків клінічн= ої необхідності, коли користь від лікування для жінки перевищує можливий тератогенний ризик для пло= да.=

Контрацепція для чоловіків та жі= нок.

Жінкам р= епродуктивного віку слід рекомендувати використовувати ефективні методи контрацепції протя= гом лікування та щонайменше протягом 30 днів після лікування, оскільки можливе виникнення репродуктивної токсичності та тератогенності. Пацієнтам-чоловікам необхідно рекомендувати використовувати бар’єрні методи контрацепції протяг= ом лікування та щонайменше 90 днів після лікування ганцикловіром, якщо тільки не доведен= о, що жінка-партнер не має ризику завагітнити.

Період годування груддю.<= /i>

Невідомо, чи проникає ганцикловір у грудне молоко у людей, однак не мо= жна виключити, що ганцикловір може проникати у грудне молоко та викликати серйо= зні небажані реакції у дитини. Дані, отримані у ході досліджень на тваринах показують, що ганцикловір екскретується в молоко в період лактації у щурів.= Під час застосування лікарського засобу слід припинити годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції п= ри керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Застосування ганцикловіру може суттєво впливати на керування автотранспортом або іншими механізмами (див. розділ «Побічні реакції»).

<= /span>

Спосіб застосування та дози.

Лікарський засіб призначений тільки для внутрішньовенн= ого введення, переважно з використанням пластикової канюлі, у вену з адекватним потоком крові. Не слід застосовувати швидкі або болюсні внутрішньовенні ін’єкції! Токсичність ганцикловіру може зростати внаслідок надмірних рівнів= у плазмі крові. Внутрішньом’язові та підшкірні ін’єкції лікарського засобу мо= жуть призвести до тяжкого подразнення тканин у зв’язку з високим рН (9–11) розчи= ну ганцикловіру.

Дозування.

Лікування ЦМВ-інфекції.

Дорослі та підлітки віком від 12 років з нормальною функцією нирок:<= /u>

– Індукційне лікування: лікарський засіб застосовувати у дозі 5 мг/кг шляхом внутрішньовенної інфузії протягом 1 години кожні 12 годин (10 мг/кг/добу) протягом 14–21 дня.

– Підтримувальне лікування: хворим, у яких не відновилася імунна система, у зв’язку з чим зберігає= ться ризик рецидиву, можна застосувати підтримувальне лікування — 5 мг/кг шляхом внутрішньовенної інфузії протягом 1 години одноразово щоденно протяг= ом 7 днів або 6 мг/кг одноразово щоденно протягом 5 днів на тиждень. Тривалість підтримувального лікування визначають індивідуально — слід керуватися чинни= ми настановами щодо лікування.

– Лікування захворювання, яке прогресує: будь-якому пацієнту з прогресуванням ЦМВ-інфекції як під час проведення підтримувального лікування, так і після відміни застосування ганцикловіру лікування можна поновити за схемою індукційного лікування.

Діти від народження до 12 років.

Наявну на сьогодні інформацію щодо застосування лікарського засобу дітям викладено у розділі «Фармакологічні властивості», однак жодних рекомендацій щодо дозува= ння не можна надати.

Попередження ЦМВ-інфекції шляхом превентивної терапії.

Дорослі та підлітки віком ≥ 12 років з нормальною функцією нирок:

– Індукційне лікування: лікарський засіб застосовувати у дозі 5 мг/кг шляхом внутрішньовенної інфузії протягом 1 години кожні 12 годин протягом 7–14 днів.

– Підтримувальне лікування: лікарський засіб застосовувати у дозі 5 мг/кг шляхом внутрішньовенної інфузії протягом 1 години одноразово щоденно протягом 7 днів або у доз= і 6 мг/кг одноразово щоденно протягом 5 днів на тиждень. Тривалість профілактики визначається на основі ризику ЦМВ-інфекції; слід керуватися чинними настано= вами щодо лікування.

Діти від народження до 12 років.

Наявні на да= ний момент дані застосування лікарського засобу у дітей наведені у розділі «Фармакологічні властивості», однак жодні рекомендації щодо дозування не мо= жуть бути надані.

Попередження ЦМВ-інфекції шляхом універсальної профілактики.

Дорослі та підлітки віком від 16 років.<= /span>

Лікарський з= асіб застосовувати у дозі 5 мг/кг шляхом внутрішньовенної інфузії протягом 1 год= ини одноразово щоденно протягом 7 днів або у дозі 6 мг/кг одноразово щоденно протягом 5 днів на тиждень. Тривалість профілактики визначають на осно= ві ризику ЦМВ-інфекції — слід керуватися чинними настановами щодо лікування.

Діти від народження до ≤ 16 років.

Наявну на сьогодні інформацію щодо застосування лікарського засобу дітям викладено у розділі «Фармакологічні властивості», однак жодних рекомендацій щодо дозува= ння не можна надати.

Рекомендовану одноразову добову дозу ганцикловіру, яку вводять шляхом внутрішньовенної інфузії протягом однієї години, розраховують на основі площі поверхні тіла (ППТ), визначеної за формулою ППТ Мостеллера (Mostellar) та кліренсу креати= ніну (КлКр), визначеного за формулою Шварца (Schwartz). Формули розрахунку навед= ено нижче. Тривалість універсальної профілактики слід визначати індивідуально, = з урахуванням ризику розвитку ЦМВ-інфекції.

Доза для діт= ей (мг) =3D 3 × ППТ × КлКр (див. нижче формулу ППТ Мостеллера= та формулу КлКр Шварца).

Якщо розрахований за формулою Шварца КлКр перевищує 15= 0 мл / хв / 1,73 м², тоді максимальна величина, яку слід застосовувати у формулі, становить 150 мл / хв / 1,73 м².

=

де k =3D 0,33 для пацієнтів віком < 1 року з н= изькою масою тіла після народження, 0,45 для пацієнтів віком < 2 років, 0,= 55 для хлопчиків віком від 2 до < 13 років та дівчаток віком від 2&nbs= p;до 16 років та 0,7 для хлопчиків віком від 13 до 16 років. Для пацієнтів віком= від 16 років слід застосовувати дозування, рекомендоване для дорослих.

Наведені величини k ґрунтуються на визначенні креатиніну сироватки за методом Яффе (Jaffe) і можуть потребувати коригування у разі використання ферментативних методів.

Рекомендуєть= ся регулярно переглядати сироваткові рівні креатиніну, зріст і масу тіла паціє= нта та за необхідності змінювати дозу.

Пацієнти з порушенням функції нирок.=

Діти (від народження до 16 років) з порушенням функції нирок, які отримують профілакт= ичну дозу ганцикловіру, розраховану за формулою: 3 × ППТ × КлКр, — не потребують додаткової корекції дози, оскільки ця доза вже скоригована з урахуванням кліренсу креатиніну.

Пацієнтам віком від 12 років з порушенням функції нирок, які отримують превентивну терапію та лікування ЦМВ-інфекції у дозі, розрахованій на основі маси тіла, дозу ганцикловіру слід коригувати з урахуванням кліренсу креатин= іну, як показано у таблиці нижче.

Корекція дози для пацієнтів з порушенням функції нирок

Кліренс креатиніну (мл/хв= )

Індукційна доза

Підтримувальна доза<= /o:p>

> 70

5 мг/кг кожні 12 годин

5 мг/кг на добу

50–69

2,5 мг/кг кожні 12 годин

2,5 мг/кг на добу

25–49

2,5 мг/кг на добу

1,25 мг/кг на добу

10–24

1,25 мг/кг на добу

0,625 мг/кг на добу

< 10

1,25 мг/кг 3 рази/тиждень після гемодіалізу <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareas= t-language: RU;mso-no-proof:yes'>

0,625 мг/кг 3 рази/тиждень після гемодіалізу<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareas= t-language: RU;mso-no-proof:yes'>

Кліренс креатиніну (мл/хв) можна розраховувати за креатиніном сироватки крові за такою формулою:

                              (140 – в= ік [років] × маса тіла [кг])

Для чоловіків =3D   72 × 0,011 × креатинін сир= оватки крові [мкмоль/л]

Для жінок =3D 0,85 × пок= азник для чоловіків.

<= /o:p>

Оскільки пацієнтам із порушенням функції нирок рекомендується проводити корекцію доз= и, слід контролювати рівні креатиніну сироватки крові або розрахунковий кліренс креатиніну.

Пацієнти з порушенням функції печінки.

Безпека та ефективність застосування ганцикловіруне вивчалися у пацієнтів з порушенням функції печінки (див. розділ «Фармакологічні властивості»).=

Пацієнти з тяжкою лейкопенією, нейтропенією, анемією, тромбоцитопенією= та панцитопенією (див. розділ «Особливості застосування» до початку терапії).

Якщо під час застосування лікарського засобу спостерігається значне зменшення кількості клітин крові, слід розглянути можливість лікування гематопоетичними фактора= ми росту та/або переривання лікування ганцикловіром (див. «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).

Пацієнти літнього віку.

Ефективність= та безпека ганцикловіру в осіб літнього віку не вивчалась. Оскільки у пацієнті= в літнього віку функція нирок нерідко знижена, лікарський засіб їм необхідно застосову= вати з урахуванням функції нирок (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Діти.<= /span>

Досвід лікування дітей віком д= о 12 років обмежений (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакокінетик= а»). Повідомлені побічні реакції були подібними до тих, що спостерігалися у дорослих. Однак застосування ганцикловіру дітям вимагає надзвичайної обережності у зв’язку з можливістю тривалої канцерогенної дії та репродукти= вної токсичності. Користь від лікування повинна переважати ризики. Лікарський за= сіб не показаний для лікування вродженої та неонатальної ЦМВ-інфекції.

Спосіб застосування.

Увага!<= /o:p>

Лікарський з= асіб слід вводити шляхом внутрішньовенної інфузії протягом 1 години у концентрац= ії, що не перевищує 10 мг/мл. Не можна вводити шляхом швидкої або болюсної внутрішньовенної ін’єкції, оскільки токсичність ганцикловіру може зростати через його надмірні рівні у плазмі крові.

Лікарський з= асіб не можна вводити шляхом внутрішньом’язової або підшкірної ін’єкції, оскільк= и це може призвести до тяжкого подразнення тканин через високий рН (~11) розчину ганцикловіру (див. розділ «Побічні реакції»).

Не можна перевищувати рекомендовані дози лікарського засобу, частоту або швидкість інфузії.

Лікарський з= асіб — це ліофілізат (порошок) для розчину для інфузій. Після відновлення є проз= орим безбарвним розчином.

Інфузію слід проводити у вену з відповідним потоком крові, бажано через пластикову канюл= ю.

Приготування концентрату слід проводити в асептичних умовах.

Приготування відновленого концентрату:

1. Зняти ковпачок для того, щоб мати доступ до центральної частини гумової пробки.

2. Набрати у шприц 10 мл води для ін’єкцій та повільно перенести у флакон через центр гумової пробки; не можна використовувати бактеріостатичну воду для ін’єкцій, що містить парабени (парагідроксибензоати), оскільки вони несумісні з лікарським засобом,

3. Флакон м’= яко cтрусити, щоб забезпечити повне змочування ліофілізату. <= /span>

4. М’яко обертатити флакон круговими рухами протягом декількох хвилин, для того щоб отримати повністю відновлений розчин.

5. Відновлен= ий розчин ретельно оглянути щодо наявності механічних домішок перед розведенням сумісним розчинником.

Відновлений концентрат є прозорим безбарвним розчином.

Приготування кінцевого розведеного розчину для інфузій= .

Із флакона відібрати потрібний об’єм, розрахова= ний за масою тіла хворого, і далі розвести у 100 мл відповідного інфузійного розчинника.

Не рекомендується застосовувати інфузійні розчини з концентрацією вище 10 мг/м= л.

З лікарським засобом сумісні такі інфузійні розчини: 0,9 % розчин натрію хлориду; 5 % ро= зчин декстрози; розчин Рінгера та розчин Рінгера лактатний.
Не слід змішувати лікарський засіб з іншими засобами для внутрішньовенного застосування.

Розведений розчин не слід вводити внутрішньовенно довше 1 години.

Розчин, відновлений водою для ін’єкцій, продемонстрував хімічну та фізичну стабільн= ість протягом 12 годин у разі зберігання при температурі 25 ºC. Відновлений розчин не слід зберігати у холодильнику або заморожувати.=

З мікробіологічної точки зору відновлений розчин слід використати негайно. Ін= акше термін та умови зберігання перед застосуванням є відповідальністю користува= ча.

Розведений розчин для інфузій демонстрував хімічну та фізичну стабільність протягом 24 годин при температурі 2–8 °C. Готовий розчин для інфузій не слід заморожувати. З мікробіологічної точки зору готовий розчин для інфузій= лікарського засобу слід використати негайно. Інакше термі= н та умови зберігання перед застосуванням є відповідальністю користувача. При ць= ому термін придатності не повинен перевищувати 24 години при температурі 2–8 °C, якщо відновлення і розведення відбувалося в контрольованих і валідованих асептичних умовах.

Будь-який невикористаний лікарський засіб або відходи слід утилізувати згідно з міцев= ими вимогами.

Діти.

Досвід лікування дітей віком д= о 12 років обмежений — див. розділи «Фармакологічні властивості», «Показання», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Особливо= сті застосування», «Спосіб застосування та дози», «Передозування», «Побічні реакції».

<= /o:p>

Передозуван= ня.

Симптоми.

Про випадки передозування ганцикловіру, деякі зі смертельним наслідком, повідомлялося під час проведе= ння клінічних досліджень та під час післяреєстраційного застосування лікарського засобу. У вказаних випадках або не виникало жодних побічних реакцій, або виникала щонайменше о= дна побічна реакція з переліку, наведеного нижче:

– гематологічна токсичність: мієлосупресія, зокрема панцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, гранулоцитопе= нія, аплазія кісткового мозку;

– гепатотоксичність: гепатит, порушення функції печінки;

– ниркова токсичність: посилен= ня гематурії у хворих з наявними до цього порушеннями функції нирок, гостра ниркова недостатність, підвищення рівня креатиніну;

– шлунково-кишкова токсичність: абдомінальний біль, діарея, блювання;

– нейротоксичність: генералізований тремор, судоми.

Лікування.

Ганцикловір виводиться під час гемодіалізу; таким чином, для зниження його рівня у плазмі крові пацієнтів, яким введено надлишкову кількість лікарського засобу, можна застосовувати гемодіаліз (див. розділ «Фармакокінетика»).

Пацієнти з нирковою недостатністю: очікується, що передозування ганцикловіру може призвес= ти до підвищення ниркової токсичності у пацієнтів з нирковою недостатністю (ди= в. розділ «Особливості застосування»).=

Діти: конкретна інформація відсутня.=

Побічні реакції.

Загальний профіль безпеки.

Примітка: валганцикловір є неактивною формою (проліки) ганцикловіру, і побічні реакції, пов’язані із застосуванням валганцикловіру, можна очікувати у разі застосування ганцикловіру. Ганцикловір для перорального застосування більше не виробляєт= ься, але побічні реакції, про які повідомляли під час його застосування, також м= ожна очікувати у пацієнтів, які отримують ганцикловір внутрішньовенно. Тому пере= лік включає побічні реакції, які спостерігалися під час внутрішньовенного або перорального застосуванні ганцикловіру або валганцикловіру.

У пацієнтів, яких лікували ганцикловіром/валганцикловіром, найбільш серйозними та частими побічними ре= акціями були нейтропенія, анемія та тромбоцитопенія. Інші побічні реакції наведені нижче.

Частота побічних реакцій визначалася на основі об’єднаних даних групи ВІЛ-інфікова= них пацієнтів (n =3D 1704), які отримували підтримувальну терапію ганцикловіром= або валганцикловіром. Винятком є агранулоцитоз, гранулоцитопенія та анафілактич= на реакція; дані про їх частоту, отримано під час постмаркетингового періоду. Побічні реакції наведено за системами органів відповідно до MedDRA [Медичний словник для регуляторної діяльності]. Частота визначена за такими категоріями: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/1= 0), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10000, < 1/1000).

Загальний профіль безпеки ганцикловіру/валганцикловіру є порівнянним у популяціях ВІЛ-інфікованих пац= ієнтів і пацієнтів, які перенесли трансплантацію органів, за винятком того, що відшарування сітківки спостерігалося тільки у ВІЛ-інфікованих пацієнтів з ЦМВ-ретинітом. Однак є певні відмінності у частоті деяких реакцій. Внутрішньовенне застосування ганцикловіру пов’язане з меншим ризиком виникн= ення діареї у порівнянні з пероральним застосуванням валганцикловіру. Підвищення температури тіла, кандидозні інфекції, депресія, тяжка нейтропенія (АКН [абсолютна кількість нейтрофі= лів] < 500/мкл) та шкірні реакції частіше виникали у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Ниркову та печінкову дисфункцію частіше спостерігали у пацієнтів, які перенесли трансплантацію органів.

Інфекції та інвазії:

дуже часто — кандидозні інфек= ції, зокрема кандидоз ротової порожнини, інфекції верхніх відділів респіраторного тракту; часто — сепсис, грип, запалення підшкірної клітковини (целюліт), інфекція сечовивідних шляхів.

З боку крові та лімфатичної системи: дуже часто — нейтропенія, анемія; часто — тромбоцитопенія, лейкопенія, панцитопенія; неч= асто — недостатність кісткового мозку; рідко — агранулоцитоз*, апластична анемія, гранулоцитопенія*.

З боку імунної системи:

часто — підвищена чутливість; нечасто — анафілактичні реакції*.

З боку обміну речовин, метаболізму:

дуже часто — зниження апетиту; часто — зниження маси тіла.

З боку психіки:

часто — депресія, сплутаність свідомості, тривога; нечасто — збудження, психотичні розлади, порушення мислення, галюцинації.

З боку нервової системи:

дуже часто — головний біль; ч= асто — безсоння, дисгевзія (порушення смакових відчуттів), гіпестезія, парестезі= я, периферична нейропатія, судоми, запаморочення; нечасто — тремор.=

З боку органів зору:

часто — набряк рогівки, відшарування сітківки, плаваючі помутніння склистого тіла, біль в очах, порушення зору, кон’юнктивіт.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату:

часто — біль у вухах; нечасто= — глухота.

З боку серця: <= /o:p>

нечасто — аритмія.=

З боку судин:

часто — гіпотензія.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння= :

дуже часто — задишка, кашель.=

З боку травного тракту:

дуже часто — діарея, нудота, блювання, абдомінальний біль; часто — абдомінальний біль у верхній частині живота, запор, метеоризм, дисфагія, диспепсія, відчуття розтягнення живота, виразки у ротовій порожнині, панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи:

часто — підвищення рівня лужн= ої фосфатази та АСТ [аспартатамінотрансфераза] плазми крові, порушення функції печінки, підвищення рівня АЛТ <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>[аланінамінотрансфераза].

З боку шкіри і підшкірної клітковини:

дуже часто — дерматит; часто — нічне потіння, свербіж, висип, алопеція; нечасто — сухість шкіри, кропив’ян= ка.

З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини:

часто — біль у м’язах, біль у суглобах, біль у спині, судоми у м’язах.

З боку нирок та сечовидільної системи: часто — зниження ниркового кліренсу креатиніну, порушення функції нирок, підвищення рівня креатиніну плазми крові; нечасто — гематурія, ниркова недостатність.<= o:p>

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: =

нечасто — чоловіче безпліддя.=

Загальні розлади та реакції у місці введення:

дуже часто — пропасниця, слабкість; часто — біль, озноб, нездужання, астенія, реакції у місці ін’єкц= ії; нечасто — біль у грудній клітині.

* Інформацію про частоту виникнення побічних реакцій отримано під час постмаркетингового застосування, частота усіх інших побічних реакцій визначалася за даними клінічних досліджень.

Опис окремих побічних реакцій.

Нейтропенія.

Ризик виникнення нейтропенії неможливо передбачити на основі кількості нейтрофілів перед лікуванням. Нейтропенія зазвичай виникає протягом першого або другого тижня індукційного лікування та після застосування кумулятивної дози ≤ 200 мг/= кг. Кількість клітин зазвичай нормалізується протягом 2–5 днів після припинення застосування ганцикловіру або зниження його дози (див. розділ «Особливості застосування»).

Тяжка нейтропенія.

Тяжка нейтропенія частіше виникала у ВІЛ-інфікованих пацієнтів (14 %), = які отримували підтримувальну терапію валганцикловіром, ганцикловіром перорально або внутрішньовенно (n =3D 1704), ніж у пацієнтів після трансплантації орга= нів, які отримували валганцикловір або ганцикловір для перорального застосування= . У пацієнтів, які отримували валганцикловір або ганцикловір для перорального застосування до дня 100 після трансплантації, частота тяжкої нейтропен= ії становила 5 % і 3 % відповідно, тоді як у пацієнтів, які отримували валганцикловір до дня 200 після трансплантації, частота тяжкої нейтропенії становила 10 %.=

Тромбоцитопенія.

Пацієнти з низькою вихідною кількістю тромбоцитів (< 100 000/мкл) мають підвищений ризик розвитку тромбоцитопенії. Пацієнти з ятрогенною імуносупресією внаслідок лікування імуносупресивними лікарськими засобами мають більший ризик виникн= ення тромбоцитопенії, ніж пацієнти зі СНІДом (див. розділ «Особливості застосування»). Тяжка тромбоцитопенія може бути пов’язана із загрозливою для життя кровотечею.

Судоми.

У пацієнтів, які одночасно приймали іміпенем-циластатин та ганцикловір, спостерігалися судоми (див. ро= зділ «Особливості застосування» і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та ін= ші види взаємодій»).

Відшарування сітківки.

Про цю побічну реакцію повідомлялося тільки під час досліджень за участю ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які отримували ганцикловір для лікування ЦМВ-ретиніту.

Реакції у місці ін’єкції.

У пацієнтів, яким застосовують ганцикловір, часто виникають реакції у місці ін’єкції. Лікарський засіб слід застосовувати згідно з рекомендаціями, викладеними у розділі «Спосіб застосування та дози», з метою зниження ризику місцевого подразнення тканин= .

Діти.<= /o:p>

Офіційні дослідження безпеки застосування ганцикловіру дітям віком ≤ 12 років не проводилися, однак з огляду на досвід застосування валганцикловіру, неактивної форми (проліків) ганцикловіру, загальний профіль безпеки активної форми у дітей та дорослих пацієнтів подібний. Нейтропенія виникає частіше у дітей, але кореляції між виникнення нейтропенії та інфекц= іями у дітей немає. Більш високий ризик розвитку цитопеній у новонароджених та немовлят потребує ретельного контролю числа клітин крові в цих вікових груп= ах.

Існують лише обмежені дані щодо застосування валганцикловіру або ганцикловіру новонародженим чи немовлятам з ВІЛ/СНІДом або симптоматичною вродженою ЦМВ-інфекцією, однак профіль безпеки відповідає відомому профілю безпеки валганцикловіру/ганцикловіру.

Пов= ідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про побічні реакції після реєстрац= ії лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакці= й та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформацій= ну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності.

3 роки.

=

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не = вище 25 ºС у недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Ганцикловір = не можна змішувати з іншими лікарськими засобами, що вводяться внутрішньовенно. Ганцикловір випадає в осад у розчинах, які містять парабен.

=

Упаковка= .

По = 500 мг у флаконі; 1 флакон в картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

=

Виробник. <= o:p>

Мефар Ілач Сан. А.Ш., Туреччина /

Mefar Ilac San. A.S., Turkey.

=

Місцезнаход= ження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Рамазаноглу Мах. Енсар Джад. № 20, 34906 Курткой – Пендик/Стамбул, Туреччина /

Ramazanoglu Mah. Ensar Cad. No: 20, 34906 Kurtkoy – Pendik/Istanbul, Turkey.

Заявник.

ТОВ «УОРЛД МЕДИЦИН», Україна /

WORLD MEDICINE, LLC, Ukraine.

Показники	Вік < 6 років	Вік від 6 до < 12 років	Вік від ≥ 12 до ≤ 16 років=
&= nbsp;	n =3D 17	n =3D 9	n =3D 17
Кліренс (л/год)	4,23 (2,11–7,92)	4,03 (1,88–7,8)	7,53 (2,89–16,8)
V_= cent (л)	1,83 (0,45–5,05)	6,48 (3,34–9,95)	12,1 (3,6–18,4)
V_= periph (л)	5,81 (2,9–11,5)	16,4 (11,3–20,1)	27 (10,6–39,3)
V_= ss (л)	8,06 (3,35–16,6)	22,1 (14,6–30,1)	37,9 (16,5–57,2)
AUC0–24h (мкг×год/мл)	24,3 (14,1–38,9)	40,4 (17,7–48,6)	37,6 (19,2–80,2)
C_= max (мкг/мл)	12,1 (9,17–15)	13,3 (4,73–15)	12,4 (4,57–30,8)

Показники	Вік <<= /span> 4 м= іс.	Вік від ³ 4 м= іс. до £ 2 років	Вік від ><= /span> 2 д= о < 6&n= bsp;років	Вік від ³ 6 д= о < 12&= nbsp;років	Вік від ³ 12 = до £ 16&= nbsp;років	Всі пацієнти
Кількість дітей у моделі	781	384	86	96	126	1 473
Медіана	55,6	56,9	54,4	51,3	51,4	55,4
Середня величина	57,1	58,0	55,1	52,6	51,8	56,4
Мінімум	24,9	24,3	16,5	23,9	22,6	16,5
Максимум<= o:p>	124,1	133,0	105,7	115,2	94,1	133,0
Пацієнти = з AUC = < 40&= nbsp;мкг×год/мл	89 (11 %)	38 (10 %)	13 (15 %)	23 (24 %)	28 (22 %)	191 (13 %)
Пацієнти = з AUC 40-60 м= кг×год/мл	398 (51 %)	195 (51 %)	44 (51 %)	41 (43 %)	63 (50 %)	741 (50 %)
Пацієнти = з AUC = > 60&= nbsp;мкг×год/мл	294 (38 %)	151 (39 %)	29 (34 %)	32 (33 %)	35 (28 %)	541 (37 %)

Кліренс креатиніну (мл/хв= )	Індукційна доза	Підтримувальна доза<= /o:p>
> 70	5 мг/кг кожні 12 годин	5 мг/кг на добу
50–69	2,5 мг/кг кожні 12 годин	2,5 мг/кг на добу
25–49	2,5 мг/кг на добу	1,25 мг/кг на добу
10–24	1,25 мг/кг на добу	0,625 мг/кг на добу
< 10	1,25 мг/кг 3 рази/тиждень після гемодіалізу <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareas= t-language: RU;mso-no-proof:yes'>	0,625 мг/кг 3 рази/тиждень після гемодіалізу<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareas= t-language: RU;mso-no-proof:yes'>