ІНСТРУКЦІЯ

для медичного зас= тосування лікарського засобу

ІМІБАЦИД

(= IMIB= А= CID<= /b>)

=

=

=

Склад:

діючі речовини: іміпенем і циластатин;=

1 флакон містить = 500 мг іміпенему і 500 мг циластатину (у вигляді циластатину натрію);

допоміжна речовина: натрію гідрокарбонат.

Лікарська форма.= Порошок для розчину для інфузій.

Основні фізико-хі= мічні властивості: порошок від білого або майже білого до світло-жовтого кольору.

Фар= макотерапевтична група. Антибакт= еріальні засоби для системного застосування. Карбапенеми. Іміпенем і циластатин. Код= АТХ J01D H51.

Фармакологічні властивості.<= /i>

Фармакодинаміка.

Імібацид складається з двох компонентів: іміпенему, першого представника нового класу b-лактамних антибі= отиків – тієнаміцинів, і циластатину, особливого інгібітора ферменту, що блокує метаболізм іміпенему в нирках та істотно підвищує концентрацію незміненого іміпенему в сечовивідних шляхах. Циластатин позбавлений власної антибактеріальної активності і не впливає на антибактеріальну активність іміпенему.

Вагове співвідношення іміпенему й циластатину в препараті Імібацид становить 1:1.

Клас тієнаміцинових антибіотиків, до якого належить іміпенем, характеризується широким спектром потужної бактерицидної дії.

Іміпенем є потужним інгібітором синтезу клітинної стінки бактерії і чинить бактерицидну дію щодо широкого спектра чутливих до нього патогенних мікроорганізмів. Іміпенем вия= вив свою ефективність при лікуванні багатьох інфекцій, спричинених аеробними та анаеробними грампозитивними та грамнегативними бактеріями, стійкими до цефалоспоринів, зокрема до цефазоліну, цефоперазону, цефалотину, цефокситин= у, цефотаксиму, моксалактаму, цефамандолу, цефтазидиму і цефтріаксону. Значна кількість інфекцій, зумовлених стійкими до аміноглікозидів (гентаміцину, амікацину, тобраміцину) та/або пеніцилінів (ампіциліну, карбеніциліну, пеніциліну-= G, тикарциліну, піперациліну, азлоциліну, мезлоциліну) збудниками, також піддається лікуванню іміпенемом. Іміпенем не показаний для лікування менінг= іту.

Іміпенем разом із новітніми цефалоспоринами та пеніцилінами має широкий спектр дії щодо грамнегативних видів, але його визначною рисою є висока активність щодо грампозитивних видів, яка раніше спостерігалася лише у b-ла= ктамних антибіотиків вузького спектра. Спектр активності іміпенему охоплює Pseudomonas aeruginosa, <= /span>Staphylococcus aureus, <= /span>Enterococcus faecalis та Bacteroides fragilis, різноманітну за складом і проблемну в клінічному плані групу збудників, зазвичай стійких до інших антибіотиків.

Іміпенем ефективний пр= оти великої кількості мікроорганізмів, таких як Pseudomona= s aeruginosa, види Serratia та Enterobacter, які є від природи стійкими до більшості

b-лактамних антибіотикі= в.

До мікроорганізмів, що= до яких Імібацид зазвичай ефективний in vitro, належать:

= Грамнегативні аеробні бактерії

Види <= /i>Achro= mobacter

Види Acinetobact= er (раніше – Mima-<= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:EN-US'>Herellea)

Aeromonas <= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:EN-US'>hydrophila<= /span>

Види Alcaligenes=

Bordetella <= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:EN-US'>bronchicani= s

Bor= detella bronchiseptica

Bor= detella pertussis

Bru= cella melitensis

Burkholderia pseudomallei (раніше – Pse= udomonas pseudomallei)

Burkholderia stutzeri (раніше – Pseudomonas stut= zeri)

Види C= ampylobacter

Види Capnocytophaga

Види C= itrobacter

Citrobacter koseri (раніше – Citrobacter dive= rsus)

Citrobacter <= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:EN-US'>freundii

Eikenella <= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:EN-US'>corrodens

Види E= nterobacter

Ent= erobacter aerogenes

Ent= erobacter agglomerans

Ent= erobacter cloacae

Esc= herichia coli

Gar= dnerella vaginalis

Hae= mophilus ducreyi

Hae= mophilus influenzae (включаючи штами, що продукують = b-лактамазу)<= /o:p>

Hae= mophilus parainfluenzae

Haf= nia alvei

Види <= /i>Klebsiella

Klebsiella <= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:EN-US'>oxytoca

Klebsiella <= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:EN-US'>ozaenae

Klebsiella <= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:EN-US'>pneumoniae<= /span>

Види M= oraxella

Mor= ganella morganii (раніше – = Proteus morganii)=

Neisseria <= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:EN-US'>gonorrhoeae= (включаючи штами= , що продукують пеніциліназу)

Nei= sseria meningitidis

Види Pasteurella<= /o:p>

Pas= teurella multocida

Ple= siomonas shigelloides

Види Proteus

Pro= teus mirabilis

Pro= teus vulgaris

Види Providencia<= /o:p>

Pro= videncia alcalifaciens

Pro= videncia rettgeri (раніше – Pro= teus rettgeri)

Pro= videncia stuartii

Види Pseudomonas*

Pseudomonas fluorescens

Pseudomonas putida

Pse= udomonas aeruginosa

Види Salmonella

Sal= monella typhi

Види Serratia

Ser= ratia proteamaculans (раніше – Ser= ratia liquefaciens)

Ser= ratia marcescens

Види Shigella

Види Yersinia = (раніше – Pasteurella)

Yer= sinia enterocolitica

Yer= sinia pseudotuberculosis

* Stenotrophomonas maltophilia (раніше – Xanthomas maltoph= ilia, раніше – Pseudomonas malto= philia) та штами Burkholderia cepacia (раніше – = Pseudomonas cepacia) в цілому нечутливі до препарату Імібацид.

Грампозитивні аеробні бактерії

Види Bacillus

Enterococcus faecalis

Erysipelothrix rhusiopathiae

Listeria = monocytogenes

Види Nocardia

Види Pediococcus

Staphylococcus aureus (включаючи штами, = що продукують пеніциліназу)

Staphyloco= ccus epidermidis (включаючи штами, що продуку= ють пеніциліназу)

Staphylococcus saprophyticus

Streptococcus agalactiae

Streptococcus групи С

Streptococcus групи = G

Streptococcus pneumoniae

Streptococcus pyogenes

Viridans = Streptococci (включаючи α- та γ-гемолітичні штами)

Enterococc= us faecium та деякі стійкі до метициліну стафілококи нечутливі до препарату Імібацид.

Грамнегативні анаеробні бактерії=

Види Bacteroides

Bacteroides distasonis

Bacteroides fragilis

Bacteroides ovalus

Bacteroides thelaiotaomicron

Bacteroides uniformis

Bacteroides vulgatus

Bilophila wadsworthia

Види Fusobacterium

Fusobacterium necrophorum

Fusobacterium nucleatum

Porphyromonas asaccharolytica (ран= іше – Bacteroides asaccharolyticus<= /span>)

Prevotella bivia (ран= іше – Bacteroides bivius= )

Prevotella disiens (ран= іше – Bacteroides disiens)

Prevotella intermedia (ран= іше – Bacteroides intermedius)

Prevotella melaninogenica (ран= іше – Bacteroides melaninogenicus)

Veilonella spp.

=

=

=

= Грампозитивні анаеробні бактерії

Види Actinomyces

Види Bifidobacterium

Види Clostridium=

Clostridium <= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:EN-US'>perfringens=

Види Eubacterium=

Види <= /i>Lactoballus

Види <= /i>Mobiluncus

Microaerophilic <= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:EN-US'>streptococc= us

Види <= /i>Peptococcus

Види <= /i>Peptostreptococcus

Види Propionibacteriu= m (включаючи P. acnes)

= Інші

Myc= obacterium fortuitum

Myc= obacterium smegmatis<= /p>
Випробування in<= /span> <= span lang=3DES style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:ES'>vitro<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'> свідчать, що імі= пенем діє синергічно з аміноглікозидами щодо деяких ізолятів Pseudomonas aeruginosa.

Фармакокінетика.<= o:p>

У здорових добровольців внутрішньовенна інфузія іміпенему/циластатину у дозі 500 мг/500 мг впродовж 20 хвилин призводила до пікових рівнів у плазмі іміпенему від 21&n= bsp;до 58 мкг/мл. Період напіввиведення іміпенему із плазми крові становив 1 годин= у. Приблизно 70 % застосованого антибіотика виявляли в інтактному вигляді в сечі протягом 10 годин, подальш= ого виведення препарату із сечею не спостерігалося. При застосуванні іміпенему/циластатину за схемою кожні 6 годин не спостерігалося накопичення іміпенему в плазмі або сечі у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Сумісне застосування іміпенему/циластатину і пробенециду спричиняло = мінімальне підвищення рівнів у плазмі і періоду напіввиведення іміпенему з плазми кров= і. У разі застосування окремо іміпенем метаболізується в нирках дегідропептидазо= ю-І. Індивідуальне відновлення в сечі було в діапазоні від 5 до 40 %, в середньому у кількох дослідженнях – 15–20 %. Зв’язування іміпенему з протеїнами сироватки кр= ові людини становить приблизно 20 %.<= o:p>

Циластатин – специфічн= ий інгібітор ензиму дегідропептидази-І, він ефективно пригнічує метаболізм іміпенему, тому одночасне застосування іміпенему і циластатину дає змогу досягнути терапевтичних антибактеріальних рівнів іміпенему в сечі і плазмі. Пікові рівні в плазмі циластатину після 20-хвилинної внутрішньовенної інфуз= ії іміпенему/циластатину у дозі 500 мг/500 мг були в діапазоні від 21 до = 55 мкг/мл. Період напіввиведення циластатину із плазми крові становить приблиз= но 1 годину. Приблизно 70–80 % д= ози циластатину протягом 10 годин після застосування іміпенему/циластатину виводиться у незміненому вигляді із сечею. Після цього циластатин не виявля= вся в сечі. Приблизно 10 % циластатину виявляли у вигляді метаболіту N-ац= етилу, який чинить пригнічувальну дію щодо дегідропептидази, порівнянну з такою материнського препарату. Сумісне застосування іміпенему/циластатину і пробенециду призводило до збільшення удвічі рівня в плазмі і періоду напівв= иведення циластатину, але не впливало на виведення з сечею циластатину.

Зв’язу= вання циластатину з білками сироватки крові людини становить приблизно 40<= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:EN-US;mso-fareast-= language: RU'> %.

Ниркова недостатність

Після одноразової внутрішньовенної дози іміпенему/циластатину 250 мг/250 мг площа під кривою «концентрація-час» (AU= C) іміпенему збільшилася відповідно в 1,1; 1,9 та 2,7 раза у пацієнтів з незначною (клі= ренс креатиніну (КК) 50 – 80 мл/хв/1,73 м2), помірною (КК 30 – < 50 мл/хв/1,73 м^{2<=
/sup>)
та тяжкою (КК < 30 мл/хв/1,73 м²) нирковою нед=
остатністю
порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок (КК > 80&nb=
sp;мл/хв/1,73 м²),
а AUC циластатину збільшилася відповідно в 1,6; 2 та 6,2 раза у пацієн=
тів
з незначною, помірною та тяжкою нирковою недостатністю, порівняно з пацієнт=
ами
з нормальною функцією нирок. Після одноразової внутрішньовенної дози
іміпенему/циластатину 250} мг/= 250 мг, застосованої через 24 години після гемодіалізу, AUC іміпенему та циластатину була більшою відповідно

у 3,7 та 16,4 раза порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. Виведення із сечею, нирковий кліренс та плазмовий кліренс іміпенему та циластатину після внутрішньовенного введення іміпенему/циластатину зменшується разом зі зниженням ниркової функції. Для пацієнтів із порушеннями функції нирок необхідне коригування дози.

Печінкова недостатність

Фармакокінетика іміпенему у пацієнтів з печінко= вою недостатністю не вивчалася. З огляду на обмежений обсяг печінкового метабол= ізму іміпенему очікується, що порушення функції печінки не вплинуть на його фармакокінетику. Тому коригування дози для пацієнтів із порушеннями функції печінки не рекомендується.

Діти

Середній кліренс та об’єм розподілу іміпенему б= ули приблизно на 45 % вищими у дітей (віком від 3 місяців до 14 років) порівняно з дорослими. AUC іміпенему після засто= сування дози іміпенему/циластатину 15/15 мг/кг маси тіла у дітей була приблизно на = 30 % вищою, ніж у дорослих, які одержували дозу 500 мг/500 мг. При більш високій дозі експозиція після застосуван= ня 25/25 мг/кг іміпенему/циластатину дітям була на 9= % вищою порівняно з AUC у дорослих, які одержували дозу 1000 мг/1000 мг.=

Пацієнти літнього віку

У здорових літніх добровольців (віком від 65 до= 75 років з нормальною функцією нирок для їхнього віку) фармакокінетика однораз= ової внутрішньовенної дози іміпенему/циластатину 500 мг/500 мг, що вводилася впродовж 20 хвилин, відповідала очікуваним результатам у пацієнтів з незнач= ними порушеннями функції нирок, для яких корекція дози не вважається необхідною. Середні величини напіввиведення іміпенему та циластатину з плазми крові становили відповідно 91 ± 7 хвилин та 69 ± 15 хвилин. Багаторазове введення не впливало на фармакокінетику іміпенему або циластатину, і ніякої кумуляції іміпенему/циластатину не спостерігалося.

Клі= нічні характеристики.

Показання.

Лікування інфекцій у дорослих та дітей віком від 1 року, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами:

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>·&nb= sp;       внутрішньочеревні інфекції;

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>·&nb= sp;       інфекції нижніх дихальних шля= хів (тяжка пневмонія, включаючи лікарняну та вентиляторасоційовану пневмонію);

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>·&nb= sp;       ін= транатальні та післяпологові інфекції;

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>·&nb= sp;       ускладнені інфекції сечостате= вої системи;

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>·&nb= sp;       ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин;

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>·&nb= sp;       інфекції кісток і суглобів;

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>·&nb= sp;       септицемія;=

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>·&nb= sp;       ендокардит.=

Препарат Імібацид можна застосовувати для лікування пацієнтів з нейтропенією, що супроводжується га= рячкою, ймовірною причиною виникнення якої є бактеріальна інфекція.

Лікування пацієнтів з бактеріємією, що асоційована або ймовірно асоційована з будь-якою з вищевказаних інфекцій.

Необхідно враховувати офіційні рекомендації щодо належного застосування антибактеріал= ьних преп= аратів.

Протипоказання.

·&nb= sp; Підвищена чутливість до іміпенему, циластатину або до будь-яко= го іншого компонента препарату;

·&nb= sp; підвищена чутливість до інших карбапенемів;

·&nb= sp; тяжкі прояви гіперчутливості (наприклад, анафілактична реакція, реакції шкіри тяжкого ступеня) до інших b-лактамних антибіотиків (наприклад, до пеніцилінів або цефалоспоринів).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Ганцикловір. У пацієнтів, які застосовували ганцикловір ра= зом з іміпенемом/циластатином для внутрішньовенного застосування, виникали генералізовані судоми. Ці препарати можна застосовувати сумісно тільки у разі, коли очікувана користь від застосування переважає можливі ризики.

Вальпроєва кислота/натрію вальпроат. Були повідомлення про зниження рівня вальпроєвої кислоти у плазмі крові <= span class=3Drynqvb>нижче терапевтичного діапазону при сумісному застосув= анні з карбапенемами, що може призвести до неадекватного протисудомного контролю= і до раптових судом. Тому не рекомендується одночасне застосування іміпенему = та вальпроєвої кислоти/натрію вальпроату. Слід розглядати альтернативну антибактеріальну або антиконвульсивну терапію (див. розділ «Особливості застосування»).

Пер= оральні антикоагулянти. Одночасне застосування антибіотиків з варфари= ном може посилити його антикоагулянтну дію. Ризик може змінюватися залежно від = типу інфекції, віку та загального стану пацієнта, тому вплив антибіотика на підв= ищення МНВ (міжнародне нормалізоване відношення) важко оцінити. Рекомендується проводити частий моніторинг МНВ під час та деякий час після супутнього застосування антибіотиків з пероральними антикоагулянтами (див. розділ «Особливості застосування»).

Пробенецид. Супутнє застосування іміпенему/циластатину та пробенециду призводило до мінімального підвищення концентрації іміпенему у плазмі крові та періоду напіввиведення іміпенему з плазми крові. Виведення = із сечею активного (неметаболізованого) іміпенему зменшувалося приблизно до 60= % від дози під час застосування іміпенему/циластат= ину з пробенецидом. Супутнє застосування іміпенему/циластатину та пробенециду подвоювало рівень циластатину у плазмі крові та період напіввиведення циластатину, але не впливало на виведення циластатину із сечею.<= /span>

Діти. Дос= лідження взаємодії проводилися лише у дорослих.

Особливості застосування.

Загальні рекомендації.

При виборі іміпенему/циластатину для лікування конкретного пацієнта необхідно оцінити доцільність застосування карбапенемі= в, беручи до уваги такі фактори, як тяжкість інфекції, поширеність резистентно= сті до інших відповідних антибактеріальних засобів і ймовірність резистентності збудників інфекції до карбапенемів..

Реа= кції гіперчутливості.

Існ= ують деякі клінічні та лабораторні дані, які вказують на часткову перехресну але= ргію між іміпенемом/циластатином та іншими b-лактамними антибіотик= ами, пеніцилінами та цефалоспоринами. Повідомлялося про серйозні = та іноді з летальним наслідком реакції гіперчутливості (анафілактичні реакції) у пацієнтів, які отримували терапію бета-лактамами.= Ці реакції частіше виникають у о= сіб з історією чутливості до кількох алергенів. Перед початком терапії препаратом слід ретельно з’ясувати наявність попередніх реакцій гіперчутливості на карбапенеми, пеніциліни, цефалоспорини, інші бета-лактами та інші алергени (див. розділ «Протипоказа= ння»). При виникненні будь-якої = алергічної реакції застосування препарату слід негайно припи= нити та вжити відповідних заходів. Серйозні анафілактичні реак= ції вимагають негайної невідкладної терапії.

Печінка.

Під час лікування іміпенемом/циластатином слід ретельно контролювати функцію печінки через ризик печінкової токсичності (підвищення рівня трансаміназ, печінкова недостатність і блискавичний гепатит).

Пацієнтам з наявними захворюваннями печінки слід контролювати функцію печінки під час лікування іміпенемом/циластатином. Немає потреби в коригува= нні дози (див. = розділ «Спосіб застосування та дози»).

Вплив на результати серологічних досліджень.

Під= час лікування іміпенемом/циластатином можлива позитивна пряма або непряма проба Кумбса.

Ант= ибактеріальний спектр.

Перед початком будь-якого емпіричного лікування слід враховувати антибактеріальний спектр іміпенему/циластатину, особливо при станах, що становлять загрозу життю пацієнта. Крім того, слід дотримуватися обережності через обмежену чутливість специфічних патогенів (асоційованих, наприклад, з бактеріальними інфекціями шкіри та м’яких тканин) до іміпенему/циластатину. Застосування іміпенему/циластатину є доцільним для лікування цих типів інфекцій, тільки якщо конкретний патоген був уже задокументований і відомий як чутливий до іміпенему/циластатину або коли існують дуже серйозні підстави вважати, що найбільш імовірний патоген (-и) є чутливим (-и) до такого лікування.

Суп= утнє застосування цього засобу проти стійкого до метициліну Staphylococcus aureus (MRSA) може бути показане, коли підозрюєт= ься або доведена участь MRSA-інфекцій при затверджених показаннях. Супутнє застосування аміноглікозиду може бути показане, коли підозрюється або довед= ена участь інфекцій Pseudomonas aeruginosa при затверджених показаннях (= див. розділ «Показання»).

Взаємодія з вальпроєвою кислотою

Не рекомендується одночасне застосування іміпенему/циластатину та вальпроєвої кислоти/вальпроату натрію= (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій= »).

Clostridiu= m difficile.

При застосуванні іміпенему/циластатину та майже всіх інших антибіотиків повідомлялося про ан= тибіотикоасоційований коліт та псевдомембранозний коліт, ступінь проявів яких мо= же коливатися від легкої до такої, що загрожує життю. Тому важливо розглядати можливість дано= го діагнозу в усіх пацієнтів, у яких під час або після застосування антибіотика виникла діарея (див. розділ «Побічні реакції»). Сл= ід розглянути питання про припинення терапії іміпенемом/циластатином і застосування специфічного лікування Clostridium difficile. Не= слід призначати лікарські засоби, що пригнічують перистальтику.

Необхідно з обережністю призначати антибіотики хворим зі шлунково-кишковими захворюваннями, особлив= о з колітом, в анамнезі.

Менінгіт.

Іміпенем/циластатин не рекомендований для лікування менінгіту.

Порушення функції нирок.

Іміпенем/циластатин накопичується у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Можуть виникати побіч= ні реакції з боку центральної нервової системи (ЦНС), якщо доза не відрегулювана відповідно до функції нирок (див. розділ «Спосіб застосува= ння та дози» та підрозділ «ЦНС» нижче).

ЦНС.

Повідомлялося про такі побічні реакції з боку ЦНС, як міоклонія, сплутаність свідомості або судоми, особливо при перевищенні рекомендованих доз, що залежать від функції нирок = та маси тіла. Зазвичай подібні реакції реєструвалися у пацієнтів з розладами Ц= НС (наприклад, при ушкодженнях головного мозку або судомах в анамнезі) та/або у пацієнтів із порушеннями функції нирок, при яких можлива кумуляція препарат= у в організмі. Тому таким пацієнтам наполегливо рекомендується суворо дотримуватися рекомендованих схем дозування та лікувального режиму <= /span>(див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Протисудомну терапію слід продовжувати пацієнтам із судомним розладом в анамнезі.

Необхідно звернути особливу= увагу на неврологічні симптоми або судоми у дітей з відомими факторами ризику розвитку судом або при одночасному лікуванні лікарськими засобами, що знижу= ють поріг судомної готовності.

Якщо під час лікування вини= кають фокальний тремор, міоклонус або судоми, пацієнтів слід обстежити неврологіч= но та призначити протисудомну терапію, якщо вона ще не була розпочата.<= /span> Якщо симптоми з боку ЦНС зберігаються, дозу іміпенему/циластатину слід зменшити = або припинити його застосування.

Пацієнти з КК £&nb= sp;5 мл/хв/1,73 м² не повинні отримувати іміпенем/циластатин, якщо не буде розпочато гемодіаліз впродовж 48 годин. Пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, іміпенем/циластатин рекомендується лише тоді, коли користь від його застосування переважає потенційний ризик виникнення судом (ди= в. розділ «Спосіб застосування та дози»).<= /p>
Натрій.

Препарат Імібацид⁼500 мг/500 мг містить 37,6 мг натрію (1,6 мг-екв), що еквівалентно 1,9 % від рекомендованої ВООЗ максимальної добової норми споживання на= трію, яка становить 2 г для дорослої людини. Це слід враховувати пацієнтам, які дотримуються дієти з контрольованим вмістом натрію.

Зас= тосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність= .

Адекватні і добре контрольовані дослідження застосування лікарського засобу вагітним жінкам не проводилися.<= /span>

У ході досліджень імі= пенему/циластатину на вагітних мавпах було виявлено репродуктивну токсичність. Потенційний ризик для людини невідомий. Застосовувати Імібацид під час вагітності можна тільки у разі, якщо очікувана користь для вагітної перевищує можливий ризик для плода.

Період годування груддю.

Іміпенем та циластатин екскретуються в невеликих кількостях у грудне молоко. Тому малоймовірно, що немовля, яке перебуває на грудному вигодовуванні, отримає значні дози препарату. У разі необхідності застосування препарату годування груддю слід припинити.

Фертильність.

Дані стосовно потенційного впливу лікування іміпенемом/циластатином на чоловічу або жіночу фертильніст= ь відсутні.

Зда= тність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими меха= нізмами.

Враховуючи ризик виникнення таких побічних явищ= , як галюцинації, сонливість, запаморочення, вертиго, слід уникати керування автотранспортом та іншими механізмами під час застосування препарату.<= /o:p>

Спосіб застосування та дози.=

Рекомендовані дози для препарату Імібацид⁼стосуються кількості іміпенему/циластатину, яка буде застосовуватися.

Добову дозу препарату Імібацид визначають, бер= учи до уваги тип та ступінь тяжкості інфекції, виділений патоген (-и), враховую= чи стан функції нирок і масу тіла; дозу розподіляють на декілька рівних введен= ь.

= Дорослі пацієнти з нормальною функцією нирок

Дози для пацієнтів з нормальною функцією нирок= (КК > 70 мл/хв/1,73 м²) і масою тіла не менше 70 кг:

– 500 мг/500 мг через кожні 6 годин або

– 1000 мг/1000 мг через кожні 8 годин або через кожні 6 годин.

Для лікування інфекцій, встановленою або ймові= рною причиною яких є менш чутливі види бактерій (такі як Pseudomonas aerugino= sa), та тяжких інфекцій (наприкла= д, у нейтропенічних пацієнтів з гарячкою) рекомендується застосування дози 1000 мг/1000 мг через кожні 6 годин.

Дозу слід знижувати для пацієнтів:<= /span>

– із КК £ 70 мл/хв/1,73 м²⁼ та/або

– з масою тіла менше 70 кг.

Зменшення дози залежно від маси тіла особливо важливе для пацієнтів із значно меншою за 70 кг масою тіла та/або помірною/тяжкою ф= ормою порушення функції нирок.

Максимальна добова доза не повинна перевищувати 4000 мг/4000 мг на добу.

Дозу для пацієнтів, маса тіла яких менше 70 кг, визначають за = формулою:

Фактична маса тіла (кг) &ti= mes; стандартна доза

70 = (кг)

= Дорослі пацієнти із порушеннями функції нирок

= Щоб визначити знижену дозу для дорослих пацієнтів із порушеннями функції нирок, потрібно:

1.   Визначити загальн= у добову дозу (тобто 2000/2000, 3000/3000 або 4000/4000 мг), яку зазвичай застосовують пацієнтам із нормальною функцією нирок.

2.         Підібрати необхідний режим введення зниженої дози (див. табл. 1) відповідно до кліренсу креатиніну пацієнта та тривалі= сть проведення інфузії (див. розділ «Спосіб застосування»).
Таблиця 1

Дози Імібациду для дорослих хворих

із порушеннями фу= нкції нирок і масою тіла 70 = кг і більше*

Загальна добова= доза для пацієнтів з нормальною

функцією нирок (мг/добу)

Кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м²)

41-70

=

21-40

=

6-20

доза в міліграмах (інтервал у годинах)

2000/2000

500/500 (8)

250/250 (6)

250/250 (12)

3000/3000

500/500 (6)

500/500 (8)

500/500 (12)**

4000/4000

750/750 (8)

500/500 (6)

500/500 (12)**

* Для пацієнтів із масою тіла менше 70 кг призначену дозу= слід пропорційно знижувати.

** При застосуванні дози 500 мг/500 мг пацієнтам із КК 6-20 мл/хв/1,73 = м² значно зростає ризик виникнення судом.

Імібацид для внутрішньовенного введення не слід призначати пацієнтам із КК £ 5 мл/хв/1,73&nbs= p;м², якщо впродовж найближчих 48 годин їм не проводитимуть гемодіаліз.

Гемодіаліз

При лікуванні пацієнтів, у яких КК £ 5 мл/хв/1,73 м^{2 =}і які перебувають на гемодіалізі, застосовують дози, рекомендовані пацієнтам = із КК 6-20 мл/хв/1,73 м²(див. табл. 1).
Як іміпенем, так і циластатин виводяться впрод= овж проведення гемодіалізу. Пацієнту необхідно ввести Імібацид одразу ж після сеансу гемодіалізу і надалі вводити препарат кожні 12 годин після його закінчення. Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі, а особливо ті, у яких основним захворюванням є захворювання ЦНС, потребують уважного спостереженн= я; призначати Імібацид таким пацієнтам рекомендується тільки за умови, що очікуваний ефект переважає можливий ризик виникнення судом (див. розділ «Особливості застосування»).

На сьогодні існує недостатньо даних щодо застосування іміпенему/циластатину пацієнтам, які перебувають = на перитонеальному діалізі, тому не рекомендується застосовувати його для лікування цієї категорії пацієнтів.

= Печінкова недостатність

Коригування дози не потрібне для пацієнтів із порушеннями функції печінки.

= Пацієнти літнього віку

Коригування дози не потрібне для пацієнтів літнього віку з нормальною функцією нирок.

=

=

=

= Діти віком від 1 року

Дітям віком > 1 року рекомендована д= оза становить 15/15 або 25/25 мг/кг через кожні 6 годин.

Для лікування інфекцій, встановленою або ймові= рною причиною яких є менш чутливі види бактерій (такі як Pseudomonas aerugino= sa) та тяжкі інфекції (наприклад,= у нейтропенічних пацієнтів з гарячкою), рекомендується застосування дози 25/25 мг/кг через кожні 6 годин.

Не рекомендується застосовувати препарат дітям= із порушеннями функції нирок (креатинін сироватки крові > 2 мг/дл) через недостатню кількість клінічних даних.=

Спосіб застосування<= /u>

Одну дозу, що не перевищує = 500 мг/500 мг препарату Імібациддля внутрішньовенного застосування, слід вводити впродовж 20 -&n= bsp;30 хвилин. Одну д= озу, що перевищує 500 мг/500 мг, слід вводити впродовж 40 - 60 хвилин. Якщо у пацієнта під час інфузії з’являється нудота, необхідно знизити швидкість введення препарату.
Приготування розчину для внутрішньовенного введення

Імібацид для внутрішньовенної інфузії випускає= ться у вигляді стерильного порошку у флаконах, що містять 500 мг еквіваленту іміпенему і 500 мг еквіваленту циластатину.

До складу препарату Імібацид як буфер входить бікарбонат натрію, який забезпечує отримання розчину з рН від 6,5 до 8,5. Ці зміни рН не мають істотного значення, якщо розчин готують і зберігають згід= но з наведеними вказівками. У препараті Імібацид для внутрішньовенного застосува= ння міститься 37,5 мг натрію (1,6 мг-екв).

Стерильний порошок Імібацид слід розводити так= , як це зазначено у таблиці 2. Отриманий розчин треба струшувати до утворення прозорої рідини. Варіативність кольору розчину від безбарвного до жовтого не впливає на активність препарату.

Таблиця 2

Приготування розчину Імібацид для внутрішньовенного введення

Доза Імібациду

(іміпенем/циластатин)

Потрібний об’єм розчинника (мл)

Приблизна середня концентрація Імібациду (мг/мл)

500/500

100

5/5

При= готування розчину Імібацид у флаконах об’ємом 30 мл=

Вміст флакона потрібно суспендувати та довести до 100 мл відповідним розчином для інфузій.

Рекомендується додати приблизно 10 мл 0,9 % розчину натрію хлориду до флакона. За виняткових обставин, коли 0,9 % розчин натрію хлориду не можна застосовуват= и з клінічних причин, як розчинник можна застосовувати 5 % глюкозу.<= /span>

Добре струсити та пере= нести суспензію, що утворилася, до ємності з розчином для інфузій.

ПОПЕРЕДЖЕННЯ: СУСПЕНЗІ= Я НЕ Є ГОТОВИМ РОЗЧИНОМ ДЛЯ ІНФУЗІЙ.

Повторити процедуру, додавши знов 10 мл розчину для інфузій для того, щоб увесь вміст флакона перейшов до розчину для інфузій. Суміш, що утворилася, потрібно струшувати, доки вона не стане прозорою.

Концентрація відновлен= ого розчину після вищевказаної процедури становить приблизно 5 мг/мл іміпе= нему та циластатину.

Розведені розчини сл= ід негайно застосовувати. Період між початком відновлення та закінченням внутрішньовенної інфузії не повинен перевищувати 2 години.

Діти.

Оскільки недостатньо клінічних даних, не рекомендовано застосовувати Імібацид дітям віком до 1 р= оку та дітям із порушеннями функції нирок (креатинін сироватки > 2 мг/дл) (д= ив. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Передозування.

Симптоми передозування= , що можуть виникати, узгоджуються із профілем побічних реакцій; вони можуть включати судоми, сплутаніс= ть свідомості, тремор, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію, брадикардію. =

Немає специфічної інформації щодо лікування у разі передозування іміпенему/циластатину. Іміпенем/циластатин видаляється шляхом гемодіалізу. Однак користь цієї процедури при передозуванні не встановлена. Лікування симптоматичне. <= /o:p>

Побічні реакції.

Найпоширенішими систем= ними побічними реакціями, які, можливо, були пов’язані з лікуванням іміпенемом/циластатином, були нудота (2 %), діарея (1,8 %), блюва= ння (1,5 %), висипання (0,9 %), гарячка (0,5 %), артеріальна гіпотензія (0,4 %), судоми (0,4 %), запаморочення (0,3 %), свербіж (0,3 %), кропив’янка (0,2 %), сонливість (0,2 %).

Найпоширенішими місцев= ими побічними реакціями були: флебіт/тромбофлебіт (3,1 %), біль у місці ін= ’єкції (0,7 %), еритема в місці ін’єкції (0,4 %) та індурації вени (0,2 %).

Також відзначалося збільшення рівня трансаміназ і лужної фосфатази в сироватці крові.

Побічні реакції подано= в таблиці 3 за системами органів і частотою: дуже часто (від >= 1/10), часто (від >1/100 до <1/10), нечасто (від >1/1000 до <1/100), рідко (від >1/10000 до <1/1000), дуже рідко (від <1/10000), частота невідома (не можна оцінити на підставі доступних даних).

Таблиця 3

Системи органів

Частота

Побічні реакції

Інфекції та інвазії

рідко

псевдомембранозний коліт, кандидоз

дуже рідко

гастроентерит=

Кров та лімфатична система

часто

еозинофілія

нечасто

панцитопенія, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, тромбоцитоз

рідко

агранулоцитоз=

дуже рідко

гемолітична анемія, пригнічення функції кісткового мозку

Імунна система<= /o:p>

рідко

анафілактичні реакці= ї

Психічні розлади<= /o:p>

нечасто

психічні порушення, включаючи галюцинації та стани сплутаність свідомості

Нервова система<= /o:p>

нечасто

судоми, міоклонічна активність, запаморочення, сонливість

рідко

енцефалопатія, парестезія, фокальний тремор, спотворення смаку<= /o:p>

дуже рідко

загострення <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK;mso-bidi-font-we= ight: bold'>міастенії гравіс, головний біль

частота невідомо

ажитація, дискінезія=

Органи слуху та рівноваги

рідко

втрата слуху<= span style=3D'font-size:11.0pt;font-family:"Calibri","sans-serif";mso-fareast-= language: RU'>

дуже рідко

вертиго, шум у вухах=

Кардіальні розлади

дуже рідко

ціаноз, тахікардія, = пальпітація

Судинні розлади<= /o:p>

часто

тромбофлебіт<= span style=3D'font-size:11.0pt;font-family:"Calibri","sans-serif";mso-fareast-= language: RU'>

нечасто

артеріальна гіпотенз= ія

дуже рідко

припливи

Дихальна система, органи грудної клітки та середостіння

дуже рідко

диспное, гіпервентиляція, фарингеальний біль

Травний тракт<= /o:p>

часто

діарея, блювання, ну= дота (м= едикаментасоційовані нудота та/або блювання зустрічаються частіше у пацієнтів із гранулоцитопенією, ніж у пацієнтів без гранулоцитопенії)

рідко

зміна кольору зубів та/або язика

дуже рідко

геморагічний коліт, = біль у животі, печія, глосит, гіпертрофія сосочків язика, підвищене с= линовиділення

Гепатобіліарні розлади

рідко

печінкова недостатні= сть, гепатит

дуже рідко

блискавичний гепатит=

Шкіра та підшкірна клітковина

часто

висипання (наприклад, екзантематозні)

нечасто

кропив’янка, свербіж

рідко

токсичний епідермаль= ний некроліз, ангіоедема, синдром Стівенса-Джонсона, поліморфна ерите= ма, ексфоліативний дерматит

дуже рідко

гіпергідроз, зміни структури шкіри

Опорно-рухова система та сполучна тканина<= /span>

дуже рідко

поліартралгія, біль у торакальній ділянці хребта

Нирки та сечовидільна система

рідко

гостра ниркова недостатність, олігурія/анурія, поліурія, зміна кольору сечі (безпечна, не слід плутати з гематурією).

Роль лікарського зас= обу у змінах функції нирок важко оцінити, оскільки зазвичай були присутні фактори, що зумовлюють схильність до преренальної азотемії або погіршення функції нирок

Репродуктивна система та молочні залози

дуже рідко

генітальний свербіж<= /span>

Загальні порушення і стани у місці введенн= я

нечасто

гарячка, місцевий бі= ль та індурація у місці ін’єкції, еритема у місці ін’єкції

дуже рідко

дискомфорт у ділянці грудей, астенія/слабкість

Дослідження

часто

збільшення рівня трансаміназ у сироватці крові, збільшення рівня лужної фосфатази в сирова= тці крові

нечасто

позитивна пряма проба Кумбса, подовження протромбінового часу, зниження рівня гемоглобіну, збільшення рівня білірубіну в сироватці крові, збільшення рівня креатинін= у в сироватці крові, збільшення рівня азоту сечовини крові

У ході досліджень імі= пенему/циластатину за участю 1= 78 дітей віком ≥ 3 місяців повідомлялося= про побічні реакції, цілком подібні до тих, що спостерігалися у дорослих пацієн= тів.

Пов= ідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського зас= обу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представни= кам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутнос= ті ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності. 4 роки.

Умо= ви зберігання.

В оригінальній упаковці при температурі не вищ= е 25 °С.

У недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Імібацид для внутрішньовенного введення хімічно несумісний з лактатами (солями молоч= ної кислоти) і його не слід розводити розчинниками, до складу яких вони входять. Незважаючи на це, Імібацид можна вводити через ту ж внутрішньовенну систему, через яку здійснюється інфузія розчинів лактату. <= /p>
Імібацид для внутрішньовенного введення не дозволяється змішувати з іншими лікарськими засобами, окрім тих, які зазначені в підрозділі «Приготування розчину для вн= утрішньовенного введення».

Упа= ковка. По 1 флакону з порошком у пачці.

Кат= егорія відпуску. За рецептом.

Вир= обник. Публічне акціонерне товариство «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод».

Міс= цезнаходження виробника та адреса місця провадження його діял= ьності. Україна, 03134, м. Київ, вул. Миру, 17.

Загальна добова= доза для пацієнтів з нормальною функцією нирок (мг/добу)	Кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м²)
41-70	= 21-40	= 6-20
доза в міліграмах (інтервал у годинах)
2000/2000	500/500 (8)	250/250 (6)	250/250 (12)
3000/3000	500/500 (6)	500/500 (8)	500/500 (12)**
4000/4000	750/750 (8)	500/500 (6)	500/500 (12)**

Системи органів	Частота	Побічні реакції
Інфекції та інвазії	рідко	псевдомембранозний коліт, кандидоз
дуже рідко	гастроентерит=
Кров та лімфатична система	часто	еозинофілія
нечасто	панцитопенія, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, тромбоцитоз
рідко	агранулоцитоз=
дуже рідко	гемолітична анемія, пригнічення функції кісткового мозку
Імунна система<= /o:p>	рідко	анафілактичні реакці= ї
Психічні розлади<= /o:p>	нечасто	психічні порушення, включаючи галюцинації та стани сплутаність свідомості
Нервова система<= /o:p>	нечасто	судоми, міоклонічна активність, запаморочення, сонливість
рідко	енцефалопатія, парестезія, фокальний тремор, спотворення смаку<= /o:p>
дуже рідко	загострення <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK;mso-bidi-font-we= ight: bold'>міастенії гравіс, головний біль
частота невідомо	ажитація, дискінезія=
Органи слуху та рівноваги	рідко	втрата слуху<= span style=3D'font-size:11.0pt;font-family:"Calibri","sans-serif";mso-fareast-= language: RU'>
дуже рідко	вертиго, шум у вухах=
Кардіальні розлади	дуже рідко	ціаноз, тахікардія, = пальпітація
Судинні розлади<= /o:p>	часто	тромбофлебіт<= span style=3D'font-size:11.0pt;font-family:"Calibri","sans-serif";mso-fareast-= language: RU'>
нечасто	артеріальна гіпотенз= ія
дуже рідко	припливи
Дихальна система, органи грудної клітки та середостіння	дуже рідко	диспное, гіпервентиляція, фарингеальний біль
Травний тракт<= /o:p>	часто	діарея, блювання, ну= дота (м= едикаментасоційовані нудота та/або блювання зустрічаються частіше у пацієнтів із гранулоцитопенією, ніж у пацієнтів без гранулоцитопенії)
рідко	зміна кольору зубів та/або язика
дуже рідко	геморагічний коліт, = біль у животі, печія, глосит, гіпертрофія сосочків язика, підвищене с= линовиділення
Гепатобіліарні розлади	рідко	печінкова недостатні= сть, гепатит
дуже рідко	блискавичний гепатит=
Шкіра та підшкірна клітковина	часто	висипання (наприклад, екзантематозні)
нечасто	кропив’янка, свербіж
рідко	токсичний епідермаль= ний некроліз, ангіоедема, синдром Стівенса-Джонсона, поліморфна ерите= ма, ексфоліативний дерматит
дуже рідко	гіпергідроз, зміни структури шкіри
Опорно-рухова система та сполучна тканина<= /span>	дуже рідко	поліартралгія, біль у торакальній ділянці хребта
Нирки та сечовидільна система	рідко	гостра ниркова недостатність, олігурія/анурія, поліурія, зміна кольору сечі (безпечна, не слід плутати з гематурією). Роль лікарського зас= обу у змінах функції нирок важко оцінити, оскільки зазвичай були присутні фактори, що зумовлюють схильність до преренальної азотемії або погіршення функції нирок
Репродуктивна система та молочні залози	дуже рідко	генітальний свербіж<= /span>
Загальні порушення і стани у місці введенн= я	нечасто	гарячка, місцевий бі= ль та індурація у місці ін’єкції, еритема у місці ін’єкції
дуже рідко	дискомфорт у ділянці грудей, астенія/слабкість
Дослідження	часто	збільшення рівня трансаміназ у сироватці крові, збільшення рівня лужної фосфатази в сирова= тці крові
нечасто	позитивна пряма проба Кумбса, подовження протромбінового часу, зниження рівня гемоглобіну, збільшення рівня білірубіну в сироватці крові, збільшення рівня креатинін= у в сироватці крові, збільшення рівня азоту сечовини крові