ІН= СТРУКЦІЯ

дл= я медичного застосування лікарського засобу

ПР= ЕГАЛОН

(<= /span>PREGALON)

Склад:

діюча речовина: прегабалін;

1 капсула містить 75 мг, 150 мг або 300 мг прегабаліну;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, тальк;

оболонка капсули для 75 мг: желатин, титану діоксид (Е 171), заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид чорний (Е 172);

оболонка капсули для 150 мг: желатин, титану діоксид (Е 171), жовтий захід (Е 110);<= /span>

оболонка капсули для 300 мг: желатин, титану діоксид (Е 171).

Лікарська форма. Капсули.

Основні фізико-хімічні властивості:

тверді желатинові капсули циліндричної форми з непрозорим корпусом білого кольору = та непрозорою кришечкою коричневого кольору (для дозування 75 мг) або непрозор= ою кришечкою оранжевого кольору (для дозування 150 мг), або непрозорою кришечк= ою білого кольору (для дозування 300 мг), які заповнені порошком білого або ма= йже білого кольору.

Фармакотерапевтична група. Протиепілептичні = засоби, інші протиепілептичні засоби.

Код АТХ N03A X16.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.<= /o:p>

Діюча речовина – прегабалін, що є аналогом гамма-аміномасляної кислоти [(S)-3-(амінометил)-5-метилгексанова кислота]. =

Механізм дії

Прегабалін зв’язується з допоміжною субодиницею (<= /span>= a_2<=
/span>–<= /span>= d б= ілок) потенціалзалежних кальцієвих каналів у центральній нервовій системі (ЦНС).<= o:p>

Клінічна ефективність і безпека

Не= йропатичний біль

Під час досліджень було продемонстровано ефективні= сть препарату для лікування діабетичної нейропатії, постгерпетичної невралгії та ураження спинного мозку. Ефективність препарату при інших видах нейропатичн= ого болю не вивчали.

Прегабалін вивчали у процесі 10 контрольованих клінічних досліджень тривалістю до 13 тижнів з режимом дозування препа= рату 2 рази на добу та в процесі досліджень тривалістю до 8 тижнів з режимом дозування 3 рази на добу. Загалом профілі безпеки й ефективності для режимів дозування 2 і 3 рази на добу були подібними.

У процесі клінічних досліджень тривалістю до 12 тижнів, у яких лікарський засіб застосовували для лікування нейропатичного болю, зменшення болю периферичного та центрального походження спостерігалося після першого тижня та зберігалося протягом усього періоду лікування.<= /o:p>

У процесі контрольованих клінічних досліджень з вивчення периферичного нейропатичного болю у 35 % пацієнтів, які застосовув= али прегабалін, та у 18 % пацієнтів, які отримували плацебо, спостерігалося покращання на 50 % за шкалою оцінки болю. Серед пацієнтів, у яких не виника= ла сонливість, таке покращання спостерігалося у 33 % пацієнтів, які застосовув= али прегабалін, та у 18 % пацієнтів із групи плацебо. Серед пацієнтів, у яких виникала сонливість, частка пацієнтів, які відповіли на терапію, становила 48 % у гр= упі прегабаліну та 16 % у групі плацебо.

У процесі контрольованого клінічного дослідження з вивчення нейропатичного болю центрального походження у 22 % пацієнтів, які застосовували прегабалін, та у 7 % пацієнтів, які отримували плацебо, спостерігалося покращання на 50 % за шкалою оцінки болю.<= /p>

Епілепсія=

Додаткове лікування. Прегабалін вивчали у процесі 3 контрольованих клінічних досліджень тривалістю 12 тижнів з режимом дозування 2 або 3 рази на добу. Загалом профілі безпеки й ефективності для режимів дозування 2 і 3 рази на добу були подібними.

Зменшення частоти судомних нападів спостерігалося = вже на першому тижні.

Діти. Ефективніст= ь та безпека застосування прегабаліну як допоміжного засобу при епілепсії для ді= тей віком до 12 років та для підлітків не встановлені. Побічні реакції, що спостерігалися в дослідженні з вивчення фармакокінетики та переносимості, до якого були включені пацієнти віком від 3 місяців до 16 років (n=3D65) з парціальними судомними нападами, були подібні до побічних реакцій у доросли= х. Результати 12-тижневого плацебо-контрольованого дослідження за участю 295 д= ітей віком від 4 до 16 років та 14-денного плацебо-контрольованого дослідження за участю 175 дітей віком від 1 місяця до 4 років, метою яких була оцінка ефективності та безпеки прегабаліну як додаткової терапії парціальних судомних нападів, та відкритого дослідження з вивчення безпеки тривалістю 1= рік за участю 54 дітей віком від 3 місяців до 16 років з епілепсією вказують на= те, що такі побічні реакції, як пірексія та інфекції верхніх дихальних шляхів, у дітей спостерігаються частіше, ніж у дорослих пацієнтів з епілепсією (див. = розділи «Фармакокінетика», «Спосіб застосування та дози» та «Побічні реакції»).

У 12-тижневому плацебо-контрольованому дослідженні дітям (віком від 4 до 16 років) призначали прегабалін по 2,5 мг/кг/добу (максимум 150 мг/добу), прегабалін по 10 мг/кг/добу (максимум 600 мг/д= обу) або плацебо. Принаймні зменшення на 50 % парціальних судомних нападів, порівняно з вихідним рівнем, спостерігалося у 40,6 % пацієнтів, які отримували прегабалін у дозі 10 мг/кг на добу (р=3D0,0068 порівняно з плацебо), у 29,1 % пацієнтів, які отримували прегабалін у дозі 2,5 мг/кг/добу (р=3D0,2600 порівняно з плацебо) та у 22,6 % тих, = хто отримував плацебо.

У 14-денному плацебо-контрольованому дослідженні д= ітям (віком від 1 місяця до 4 років) призначали прегабалін 7 мг/кг/добу, прегабалін 14 мг/кг/добу або плацебо. Медіанна добова частота судом на вихідному рівні та на заключному візиті складала відповідно 4,7 і 3,8 для прегабаліну в дозі 7 мг/кг/добу, 5,4 та 1,4 для прегабаліну в дозі 14 мг/кг/добу та 2,9 і 2,3 для плацебо. Прегабалін у дозі 14 мг/кг/добу значно зменшував логарифмічно перетворену частоту парціальних судомних напа= дів порівняно з плацебо (p=3D0,0223); прегабалін у дозі 7 мг/кг/добу не продемонстрував покращення порівняно з плацебо.

Монотерапія (у пацієнтів з уперше діагностованим захворюванням). Прегабалін вивчали у процесі одного контрольованого клінічного дослідження тривалістю 56 тижнів з режимом дозування 2 рази на добу. При застосуванні прегабаліну було досягну= то не меншої ефективності порівняно із застосуванням ламотриджину, згід= но з оцінкою через 6 місяців кінцевої точки – відсутності судомних нападів. Прегабалін і ламотриджин були однаково безпечними та добре переносилися.

Ге= нералізований тривожний розлад

Прегабалін вивчали у процесі шести контрольов= аних досліджень тривалістю 4–6 тижнів, одного дослідження тривалістю 8 тижнів за участю пацієнтів літнього віку та одного тривалого дослідж= ення з вивчення профілактики рецидиву з подвійною сліпою фазою профілактики реци= диву тривалістю 6 місяців.

Зменшення симптомів генералізованого тривожного розладу відповідно до шкали Гамільтона для оцінки тривожності (HAM-A) спостерігалося вже на тижні 1.

У процесі контрольованих клінічних досліджень (тривалістю 4–8 тижнів) у 52 % пацієнтів, які застосовували прегабалін, та у 38 % пацієнтів із групи плацебо спостерігалося покращання = не менше ніж на 50 % за загальною кількістю балів за шкалою HAM-A від вихідного рівня до кінцевої точки.

Під час контрольованих досліджень нечіткість зору частіше спостерігалася у пацієнтів, які застосовували прегабалін, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо. У більшості випадків це явище зникало при продовженні терапії. Офтальмологічне обстеження (включаючи перевірку гостро= ти зору, формальну перевірку поля зору та дослідження очного дна при розширеній зіниці) у рамках контрольованих клінічних досліджень виконувалося у понад 3600 пацієнтів. Серед цих пацієнтів гострота зору погіршилася у 6,5&nb= sp;% пацієнтів у групі прегабаліну та у 4,8 % пацієнтів у групі плацебо. Зміни п= оля зору виявлено у 12,4 % пацієнтів, які застосовували прегабалін, та у 11,7 % пацієнтів із групи плацебо. Зміни на очному дні виявлені у 1,7 % пацієнтів, які отримували прегабалін, та у 2,1 % пацієнтів у групі плацебо.

Фі= броміалгія

Ефективність прегабаліну була встановлена у одному 14-тижнев= ому подвійному сліпому плацебо-контрольованому мультицентровому дослідженні (F1= ) та в одному 6-тижневому рандомізованому дослідженні відміни (F2). До цих досліджень залучалися пацієнти з діагнозом «фіброміалгія» на основі критері= їв Американського коледжу ревматології (поширений біль протягом 3 місяців в анамнезі та біль, наявний в 11 чи більше з 18 специфічних больових точок). Дослідження продемонстрували зниження болю за візуальною аналоговою шкалою. Покращення додатково було продемонстровано за загальною оцінкою пацієнта та= за опитуванням щодо впливу фіброміалгії.

= Діти. Було проведене плацебо-контрольоване дослідження тривалістю 15 тижнів за уч= астю 107 дітей віком 12–17 років з фіброміалгією, які застосовували прегаба= лін у дозі 75–450 мг на добу. За результатами оцінки первинної кінцевої точки ефективності (зміна загальної інтенсивності болю від базового рівня до тижня 15; розраховано за допомогою 11-бальної шкали оцінювання) було продемонстро= вано чисельно більше покращення стану пацієнтів, які застосовували прегабалін, п= орівняно з пацієнтами, які приймали плацебо, але це покращення не досягло статистичн= ої значущості. Найчастішими побічними реакціями, які спостерігалися у клінічних дослідженнях, були запаморочення, нудота, головний біль, збільшення маси тіла та стомлюваність. Загальний профіль без= пеки у підлітків був подібним до такого у дорослих із фіброміалгією. <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: TimesNewRoman'>

Фармакокінетика.<= /o:p>

Фармакокінетичні показники прегабаліну в рівноважн= ому стані були подібними у здорових добровольців, пацієнтів з епілепсією, які приймали протиепілептичні препарати, та у пацієнтів із хронічним болем.

Абсорбція<= /span>

Прегабалін швидко всмоктується при прийомі натще і досягає максимальної концентрації у плазмі крові (C_max) протягом 1 г= одини після одноразового або багаторазового застосування. Розрахована біодоступні= сть прегабаліну при пероральному застосуванні становить ≥ 90 % = і не залежить від дози. При багаторазовому застосуванні рівноважний стан досягає= ться через 24–48 годин. Швидкість всмоктування прегабаліну знижується при одночасному прийомі з їжею, що призводить до зменшення C_max приблизно на 25–30 % і подовження часу досягнення максимальної концентрації (t_max) приблизно до 2,5 години. Однак прийом прегабаліну одночасно з їжею не мав клінічно значущого впливу на сту= пінь його абсорбції.

Розподіл<= /span>

У процесі доклінічних досліджень було показано, що прегабалін проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр у мишей, щурів і мавп. = Було встановлено, що прегабалін проникає крізь плаценту у щурів і виділяється у молоко щурів у період лактації. У людини об’єм розподілу прегабаліну після перорального застосування становить приблизно 0,56 л/кг. Прегабалін не зв’язується з білками плазми крові.

Метаболізм

У людини прегабалін зазнає незначного метаболізму. Після введення дози міченого радіоактивною міткою прегабаліну приблизно 98 % радіоактивної речовини виводилося зі сечею у вигляді незміненого прегабаліну. Частка N-метильованої похідної прегабаліну – основного метаболіту препарату, що визначався у сечі, – становила 0,9 % від введеної дози. Під час доклінічних досліджень не відбувалося рацемізації S-енантіомера прегабаліну в R-енантіомер.

Виведення<= /span>

Прегабалін виводиться зі системного кровотоку в незміненому вигляді, переважно нирками. Середній період напіввиведення прегабаліну становить 6,3 години. Плазмовий та нирковий кліренс прегабаліну прямо пропорційні кліренсу креатиніну (див. розділ «Фармакокінетика. Ниркова недостатність»).

Пацієнтам із порушеннями функції нирок або пацієнт= ам на гемодіалізі необхідна корекція дози препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози», таблиця 1).

Лінійність/нелінійність

Фармакокінетика прегабаліну є лінійною для всього рекомендованого діапазону доз. Варіабельність фармакокінетики прегабаліну с= еред пацієнтів є низькою (<20 %). Фармакокінетика при багаторазовому застосув= анні є передбачуваною на підставі даних, отриманих при застосуванні одноразової = дози лікарського засобу. Таким чином, немає потреби в плановому контролі концентрації прегабаліну в плазмі крові.

Стать<= /span>

Результати клінічних досліджень свідчать про відсутність клінічно значущого впливу статі на концентрацію прегабаліну в плазмі крові.

Ниркова недостатність

Кліренс прегабаліну прямо пропорційний кліренсу креатиніну. Крім цього, прегабалін ефективно видаляється з плазми крові за допомогою гемодіалізу (після 4 годин гемодіалізу концентрація прегабал= іну в плазмі крові зменшується приблизно на 50 %). Оскільки препарат виводиться в основному нирками, пацієнтам з нирковою недостатністю необхідно зменшувати дозу препарату, а після гемодіалізу застосовувати додаткову дозу (див. розділ «Спосіб застосування та дози», таблиця 1).

Печінкова недостатність

Спеціальних фармакокінетичних досліджень у пацієнт= ів з печінковою недостатністю не проводилося. Оскільки прегабалін не зазнає знач= ного метаболізму та виводиться зі сечею переважно в незміненому вигляді, то малоймовірно, щоб порушення функції печінки мало значущий вплив на концентр= ацію прегабаліну в плазмі крові.

Діти

Фармакокінетику прегабаліну оцінювали у дітей з епілепсією (вікові групи: від 1 до 23 місяців, від 2 до 6 років, від 7 до 1= 1 років і від 12 до 16 років) при застосуванні доз 2,5 мг/кг/добу, 5 мг/к= г/добу, 10 мг/кг/добу та 15 мг/кг/добу в процесі дослідження з вивчення фармакокінетики та переносимості.

Після перорального застосування прегабаліну дітям натще t_max був у цілому аналогічним у всіх вікових групах і становив від 0,5 години до 2 годин після прийому= .

Значення = C_max і площа під кривою залежності концентрації від часу (AUC) прегабаліну зрост= али лінійно зі збільшенням дози в кожній віковій групі. У дітей з масою тіла до 30 кг значення AUC були нижчими на 30 %, що обумовлено збільшення= м на 43 % кліренсу, скоригованого за масою тіла, у цих пацієнтів порівняно з пацієнтами з масою тіла ≥ 30 кг. Кінцевий період напіввивед= ення прегабаліну становив у середньому приблизно 3–4 години у дітей віком до 6 років та 4–6 годин у дітей віком від 7 років.

У процесі популяційного фармакокінетичного аналізу було показано, що кліренс креатиніну був значущою коваріатою для кліренсу перорального прегабаліну, а маса тіла була значущою коваріатою для уявного об’єму розподілу перорального прегабаліну, і цей зв’язок був аналогічним у дітей і дорослих пацієнтів.

Фармакокінетику прегабаліну у пацієнтів віком до 3 місяців не вивчали (див. розділи «Фармакодинаміка», «Спосіб застосув= ання та дози» та «Побічні реакції»).

Пацієнти літнього віку

Кліренс прегабаліну має тенденцію до зменшення з віком. Таке зменшення кліренсу прегабаліну при його застосуванні перорально узгоджується зі зменшенням кліренсу креатиніну, пов’язаним зі збільшенням в= іку. Пацієнтам із порушеннями функції нирок, пов’язаним із віком, може потребува= тися зменшення дози прегабаліну (див. розділ «Спосіб застосування та дози», таблиця 1).

Період годування груддю

Фармакокінетику прегабаліну при його застосуванні у дозі 150 мг кожні 12 годин (добова доза 300 мг) оцінювали у 10 жінок, які годували груддю, щонайменше через 12 тижнів після пологів. Годування груддю не впливало або мало незначний вплив на фармакокінетику прегабаліну. Прегабалін потрапляв у грудне молоко, при цьому його середні концентрації в рівноважному стані становили приблизно 76 % від концентрацій у плазмі крові матері. Розрахована доза, яку отримує немов= ля з грудним молоком (при середньому споживанні молока 150 мл/кг/добу) від жінки, яка приймає прегабалін у дозі 300 мг/добу або у максимальній до= зі 600 мг/добу, становить 0,31 або 0,62 мг/кг/добу відповідно. Ці розраховані дози становлять приблизно 7 % від загальної добової дози у матері в перерахуванні на міліграм на кілограм.

Клінічні характеристи= ки.

Показання.

Не= йропатичний біль

Препарат Прегалон показаний для лікування нейропатичного болю периферичного або центрального походження у дорослих.

Еп= ілепсія

Препарат Прегалон показаний дорослим як додаткове лікування при парціальних судомних нападах із вторинною генералізацією або = без неї.

Ге= нералізований тривожний розлад

Препарат Прегалон показаний для лікування генералізованого тривожного розладу у дорослих.

Фі= броміалгія.

Протипоказання.

Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-яко= ї з допоміжних речовин, перелічених у розділі «Склад».

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Оскільки прегабалін екскретується переважно в незміненому вигляді зі сечею, зазнає незначного метаболізму в організмі люд= ини (≤ 2 % дози виділяється зі сечею у формі метаболітів), не і= нгібує метаболізм інших препаратів in vitr= o і не зв’язується з білками плазми крові, то малоймовірно, що прегабалін може спричиняти фармакокінетичну взаємодію або бути об’єктом такої взаємодії.

До= слідження in vivo та популяційний фармакокінетичний аналіз<= /p>

Таким чином, у дослідженнях in vivo не спостерігалося клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії між прегабаліном і фенітоїном, карбамазепіном, вальпроєвою кислот= ою, ламотриджином, габапентином, лоразепамом, оксикодоном або етанолом. Популяційний фармакокінетичний аналіз продемонстрував, що пероральні протидіабетичні засоби, діуретики, інсулін, фенобарбітал, тіагабін і топіра= мат не мають клінічно значущого впливу на кліренс прегабаліну.

Пе= роральні контрацептиви, норетистерон та (або) етинілестрадіол=

Одночасне застосування прегабаліну з пероральними контрацептивами, норетистероном та (або) етинілестрадіолом не впливає = на фармакокінетику рівноважного стану жодного з цих лікарських засобів.

Лі= карські засоби, що впливають на ЦНС

Прегабалін може потенціювати ефекти етанолу та лоразепаму. У період постмаркетингового нагляду повідомлялося про випадки дихальної недостатності та коми у пацієнтів, які приймали прегабалін разом з опіоїдами та/або іншими лікарськими засобами, що пригнічують функцію ЦНС. Прегабалін, імовірно, посилює порушення когнітивних та основних моторних функцій, спричинених оксикодоном.

Вз= аємодії у пацієнтів літнього віку

Спеціальних досліджень фармакодинамічної взаємодії= за участю добровольців літнього віку не проводилося. Дослідження взаємодії лік= арських засобів проводили лише у дорослих пацієнтів.

Особливості застосування.

Па= цієнти з цукровим діабетом

Відповідно до чинної клінічної практики, деякі пацієнти з цукровим діабетом, маса тіла яких збільшилася під час терапії прегабаліном, можуть потребувати корекції дози цукрознижувальних лікарських засобів.

Ре= акції гіперчутливості

Після виходу прегабаліну на ринок повідомлялося про розвиток реакцій гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. При виникненні таких симптомів ангіоневротичного набряку, як набряк обличчя, періоральний набряк або набряк верхніх дихальних шляхів, застосування прегабаліну слід негайно припинити.

За= паморочення, сонливість, втрата свідомості, сплутаність свідомості та порушення психіки<= o:p>

Застосування прегабаліну супроводжувалося появою запаморочення та сонливості, що може збільшити ризик виникнення травматичних випадків (падіння) у пацієнтів літнього віку. Також після виходу препарату = на ринок повідомлялося про випадки втрати свідомості, сплутаності свідомості та порушення психіки. У зв’язку з цим пацієнтам слід рекомендувати бути обережними, доки їм не стануть відомі можливі ефекти цього лікарського засо= бу.

Ро= злади зору

Під час контрольованих досліджень нечіткість зору частіше спостерігалася у пацієнтів, які приймали прегабалін, ніж у пацієнті= в, які отримували плацебо. У більшості випадків це явище зникало при продовжен= ні терапії. У процесі клінічних досліджень, в яких проводили офтальмологічне обстеження, частота випадків погіршення гостроти зору та зміни поля зору бу= ла вищою у пацієнтів, які застосовували прегабалін, порівняно з пацієнтами із групи плацебо; частота виникнення змін на очному дні була вищою у пацієнтів= із групи плацебо (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Після виходу прегабаліну на ринок також повідомлял= ося про побічні реакції з боку органів зору, включаючи втрату зору, нечіткість = зору або інші зміни гостроти зору, багато з яких були тимчасовими. Після припине= ння застосування прегабаліну ці симптоми з боку органів зору можуть зникнути або зменшитися.

Ни= ркова недостатність

Зафіксовано випадки розвитку ниркової недостатност= і, яка іноді була оборотною після припинення застосування прегабаліну.

Ві= дміна супутніх протиепілептичних препаратів

Наразі недостатньо даних щодо того, чи можна відмі= няти супутні протиепілептичні препарати після того, як у результаті додавання прегабаліну до терапії буде досягнуто контроль судом, щоб перейти до монотерапії прегабаліном.

Си= мптоми відміни

У деяких пацієнтів після припинення короткостроков= ої або тривалої терапії прегабаліном спостерігалися симптоми відміни препарату. Повідомлялося про такі явища: безсоння, головний біль, нудота, тривожність, діарея, грипоподібний синдром, нервозність, депресія, біль, судоми, гіпергі= дроз і запаморочення, які вказують на фізичну залежність. Цю інформацію слід повідомити пацієнту перед початком терапії.

Судоми, зокрема епілептичний статус та великі судо= мні напади, можуть виникати під час терапії прегабаліном або невдовзі після його відміни.

Дані щодо відміни прегабаліну після тривалого застосування вказують на те, що частота виникнення та ступінь тяжкості симптомів відміни можуть залежати від дози.

За= стійна серцева недостатність

Після виходу прегабаліну на ринок повідомлялося про застійну серцеву недостатність у деяких пацієнтів, які приймали прегабалін.= Така реакція спостерігалася здебільшого під час лікування прегабаліном нейропатичного болю у пацієнтів літнього віку з вже існуючими серцево-судин= ними порушеннями. Таким пацієнтам прегабалін слід застосовувати з обережністю. П= ри припиненні застосування прегабаліну це явище може зникнути.

Лі= кування нейропатичного болю центрального походження внаслідок ураження спинного моз= ку

Під час лікування нейропатичного болю центрального походження, викликаного ураженням спинного мозку, збільшувалася частота побічних реакцій у цілому, а також побічних реакцій з боку ЦНС, особливо сонливості. Це може бути пов’язано з адитивною дією супутніх лікарських зас= обів (наприклад, антиспастичних препаратів), необхідних для лікування цього стан= у. Цю обставину слід брати до уваги, призначаючи прегабалін при такому стані.<= o:p>

Пригнічення дихання

Повідомлялося про випадки важкого пригнічення диха= ння у зв’язку із застосуванням прегабаліну. Для пацієнтів із порушеною дихальною функцією, респіраторними або неврологічними захворюваннями, нирковою недостатністю, при одночасному застосуванні депресантів ЦНС (включаючи ліки= , що містять опіоїди) та для літніх людей може існувати підвищений ризик виникне= ння цієї важкої побічної реакції. Для цих пацієнтів може бути необхідним коригування дози (див. розділ «Спос= іб застосування та дози»).

Су= їцидальне мислення та поведінка

Повідомлялося про випадки суїцидального мислення та поведінки у пацієнтів, які отримували терапію протиепілептичними препаратам= и за деякими показаннями. За результатами метааналізу даних, отриманих у процесі рандомізованих, плацебо-контрольованих досліджень протиепілептичних препара= тів, також спостерігалося невелике підвищення ризику появи суїцидального мисленн= я та поведінки. Механізм виникнення цього ризику невідомий, а наявні дані не виключають можливості існування підвищеного ризику при застосуванні прегабаліну.

У зв’язку з цим необхідно ретельно спостерігати за пацієнтами для виявлення ознак суїцидального мислення й поведінки та розгля= нути доцільність призначення відповідного лікування. У разі появи ознак суїцидального мислення або поведінки пацієнти (та особи, що доглядають за н= ими) повинні звернутися по медичну допомогу.

По= рушення функції нижніх відділів шлунково-кишкового тракту=

Після виходу прегабаліну на ринок повідомлялося про явища, пов’язані з порушенням функції нижніх відділів шлунково-кишкового тр= акту (непрохідність кишечнику, паралітична непрохідність кишечнику, запор), при застосуванні прегабаліну разом з лікарськими засобами, що можуть викликати запор, наприклад з опіоїдними анальгетиками. При одночасному застосуванні прегабаліну та опіоїдів слід вжити заходів для профілактики запорів (особли= во у жінок та пацієнтів літнього віку).

Од= ночасне застосування з опіоїдами

Рекомендується дотримуватися обережності при призначенні прегабаліну одночасно з опіоїдами через ризик пригнічення функц= ії ЦНС (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії»). У дослідженні випадок-контроль осіб, які застосовували опіоїди= , ті пацієнти, які отримували терапію прегабаліном одночасно з опіоїдом, мали підвищений ризик смертності, пов’язаної з опіоїдами, порівняно із застосува= нням лише опіоїдів (скориговане співвідношення шансів [aOR], 1,68 [95 % ДІ, 1,19–2,36]). Такий підвищений ри= зик спостерігався при низьких дозах прегабаліну (≤ 300 мг, 1,52= aOR [95 % ДІ, 1,04–2,22]), і спостерігалася тенденція до збільшення ризику при високих дозах прегабаліну (> <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>30= 0 мг, 2,55 aOR [95 % ДІ 1,24–5,06]).

Не= правильне застосування, зловживання або залежність

Повідомлялося про випадки неправильного застосуван= ня, зловживання та залежності. Слід з обережністю застосовувати препарат пацієн= там зі зловживанням різними речовинами в анамнезі; необхідно спостерігати за пацієнтами для виявлення симптомів неправильного застосування, зловживання = або залежності від прегабаліну (зафіксовано випадки розвитку звикання, перевище= ння призначеної дози; поведінки, спрямованої на отримання препарату).

Ен= цефалопатія

Повідомлялося про випадки енцефалопатії, що виника= ли переважно у пацієнтів зі супутніми захворюваннями, що можуть спровокувати енцефалопатію.

Шк= ірні реакції

У зв’язку з лікуванням прегабаліном рідко повідомлялося про тяжкі шкірні побічні реакції, включаючи синдром Стівенса–Джонсона та токсико-епідермальний некроліз, які можуть бути небезпечними для життя або мати летальний наслідок. Під час призначення лікарського засобу слід повідомити пацієнту про характерні ознаки та симптоми і уважно стежити за шкірними реакціями. Якщо з’являються симптоми, що вказують на ці реакції, слід негай= но відмінити застосування прегабаліну та розглянути альтернативне лікування (у разі необхідності).

Не= переносимість лактози

Прегалон містить лактозу. Пацієнтам з такими рідкі= сними спадковими захворюваннями, як непереносимість галактози, лактазна недостатн= ість Лаппа або синдром мальабсорбції глюкози та галактози, не слід застосовувати= цей препарат

За= стосування у період вагітності або годування груддю.

Жінки репродуктивного віку / засоби контрацепції для жінок і чоловіків=

Застосування прегабаліну в першому триместрі вагітності може викликати серйозні вроджені дефекти у майбутньої дитини. Прегабалін не слід застосовувати під час вагітності, якщо користь для матері явно не перевищує потенційний ризик для плода. Жінки репродуктивного віку повинні використовувати ефективну контрацепцію під час лікування.

Вагітність

У процесі досліджень на тваринах була продемонстрована репродуктивна токсичність.

Було показано, що прегабалін проникає через плацен= ту у щурів (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Прегабалін може проникати через плаценту людини.

Період годування груддю

Невелика кількість прегабаліну була виявлена у мол= оці жінок, які годують груддю. Слід повідомити жінкам, які годують груддю, що годування груддю не рекомендується під час застосування прегабаліну.

Фертильність

Клінічні дані щодо впливу прегабаліну на фертильні= сть жінок відсутні.

Під час клінічного дослідження з вивчення впливу прегабаліну на рухливість сперматозоїдів здорові добровольці чоловічої статі застосовували прегабалін у дозі 600 мг на добу. Після застосування препарату протягом 3 місяців жодного впливу на рухливість сперматозоїд= ів не виявлено.

У процесі дослідження фертильності у самиць щурів спостерігався небажаний вплив на репродуктивну функцію. У процесі досліджен= ня фертильності у самців щурів спостерігався небажаний вплив на репродуктивну функцію та розвиток. Клінічна значущість цих результатів невідома.

Основні вроджені вади розвитку

За даними клінічних досліджень більш ніж 2700 вагітних, застосову= вання прегабаліну в першому триместрі вагітності дещо підвищує ризик основних вроджених вад розвитку серед немовлят (живих або мертвонароджених).<= /p>

Аналіз конкретних вад розвитку показав більш високий ризик вад ро= звитку нервової системи, очей, обличчя (щелепно-лицьової ділянки), сечовидільної системи та статевих органів, однак оцінки ризиків можуть бути неточними чер= ез малу кількість випадків та обмежений час спостереження.

Прегабалін не слід застосовувати під час вагітност= і, якщо немає очевидної необхідності (коли користь для матері явно перевищує потенційний ризик для плода).

Зд= атність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Прегабалін може мати незначний або помірний вплив = на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Прегабалін може викликати запаморочення й сонливість і таким чином впливати= на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. У зв’= язку з цим пацієнтам слід рекомендувати утримуватися від керування транспортними засобами, від роботи зі складною технікою чи від іншої потенційно небезпечн= ої діяльності, доки не стане відомо, чи впливає цей лікарський засіб на їхню здатність до такої діяльності.

Спосіб застосування та дози.

Спосіб застосування

Препарат Прегалон приймають незалежно від вживання їжі.

Даний лікарський засіб призначений виключно для перорального застосування.

До= зи

Діапазон доз препарату може змінюватися в межах 150–600 мг на добу. Добову дозу розподіляють на 2–3 прийоми.

Нейропатичний біль

Терапію прегабаліном можна розпочати з дози 150 мг на добу, розподіленої на 2–3 прийоми. Залежно від індивідуальної відповіді та переносимості препарату пацієнтом дозу можна збільшити до 300 мг на добу через 3–7 днів, а за необхідності – до максимальної дози 600 мг на добу ще після 7 днів.

Епілепсія

Терапію прегабаліном можна розпочати з дози 150 мг на добу, розподіленої на 2–3 прийоми. Залежно від індивідуальної відповіді та переносимості препарату пацієнтом дозу можна збільшити до 300 мг на добу після першого тижня лікування. Ще через од= ин тиждень дозу можна збільшити до максимальної – 600 мг на добу.

Генералізований тривожний розлад<= /o:p>

Доза, яку розподіляють на 2–3 прийоми, може змінюватися в межах 150–600 мг на добу. Періодично слід переглядати необхідність продовження терапії.

Терапію прегабаліном можна розпочати з дози 150 мг на добу. Залежно від індивідуальної відповіді та переносимості препарату пацієнтом дозу можна збільшити до 300 мг на добу після першо= го тижня лікування. Після ще одного тижня прийому дозу можна збільшити до 450 мг на добу. Ще через один тиждень дозу можна збільшити до максимальної – 600 мг на добу.

Фіброміалгія<= /span>

Рекомендована доза препарату для лікування фіброміалгії становить від 300 до 450 мг на добу. Лікування слід розпочинат= и із застосування дози 75 мг 2 рази на добу (150 мг на добу). Залежно від ефективності та переносимості, дозу можна збільшувати до 150 мг 2 рази на д= обу (300 мг на добу) протягом одного тижня. Для пацієнтів, для яких застосування дози 300 мг на добу є недостатньо ефективним, можна збільшити дозу до 225 м= г 2 рази на добу (450 мг на добу). Хоча існує дослідження застосування дози 600= мг на добу, доказів того, що застосування цієї дози буде мати додаткову перева= гу, немає; також така доза мала гіршу переносимість. Беручи до уваги дозозалежні побічні реакції, застосування доз вище 450 мг на добу не рекомендується. Оскільки прегабалін виводиться головним чином нирками, слід коригувати дозу препарату пацієнтам із порушеннями функції нирок.

Відміна прегабаліну

Відповідно до діючої клінічної практики, припиняти терапію прегабаліном рекомендується поступово, протягом щонайменше одного тижня, незалежно від показань (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).

Порушення функції нирок

Прегабалін виводиться зі системного кровотоку в незміненому вигляді, переважно нирками. Оскільки кліренс прегабаліну прямо пропорційний кліренсу креатиніну (див. розділ «Фармакокінетика»), зменшувати дозу пацієнтам із порушеннями функції нирок слід індивідуально як зазначено= в таблиці 1, відповідно до кліренсу креатиніну (CLcr), який визначають за формулою:

Прегабалін ефективно видаляється з плазми крові за допомогою гемодіалізу (50 % препарату протягом 4 годин). Для пацієнтів на гемодіалізі добову дозу прегабаліну слід коригувати відповідно= до функції нирок. Крім добової дози, одразу після кожної 4-годинної процедури гемодіалізу необхідно застосовувати додаткову дозу препарату (див. таблицю 1).

Та= блиця 1

Корекція дози прегабаліну відповідно до функції нирок

Кліренс креатиніну (CL_cr) (мл/хв)	Загальна добова доза прегабаліну *	Режим дозування
&nb= sp;	Початкова доза (мг/добу)	Максимальна доза (мг/добу)	&nb= sp;
≥ 60	150	600	2-3 рази на добу
≥ 30 – < 60	75	300	2-3 рази на добу
≥ 15 – < 30	25–50	150	1-2 рази на добу
< 15	25	75	1 раз на добу
Додаткова доза після гемодіалізу (мг)
	25	100	одноразова доза⁺

* Загальну добову дозу (мг/добу) слід розподілити = на декілька прийомів відповідно до режиму дозування, щоб отримати дозу для одноразового прийому (мг/дозу).

⁺ Додаткова доза – це додаткова одноразова доза.

Печінкова недостатність<= /u>

Для пацієнтів із порушеннями функції печінки необхідності в корекції дози немає (див. розділ «Фармакокінетика»).

Пацієнти лі= тнього віку

Для пацієнтів літнього віку через порушення функції нирок може знадобитися зменшення дози прегабаліну (див. розділ «Особливості застосування»).

Ді= ти.

Безпека та ефективність прегабаліну при його застосуванні дітям віком до 18 років не встановлені. Доступна дотепер інформація наведена в розділі «Побічні реакції», а також у розділах «Фармакодинаміка» і «Фармакокінетика», однак, спираючись на них, неможливо надати жодних рекомендацій щодо дозування цій категорії пацієнтів.

Передозування.

Після виходу препарату на ринок повідомлялося, що найчастішими побічними реакціями при передозуванні прегабаліну були сонливі= сть, сплутаність свідомості, збудження та неспокій. Також надходили повідомлення= про судоми.

Рідко повідомлялося про випадки коми.

Лікування передозування прегабаліну полягає у загальних підтримувальних заходах та за потреби може включати гемодіаліз (д= ив. розділ «Спосіб застосування та дози», таблиця 1).

Побічні реакції.

У клінічній програмі з дослідження прегабаліну його отримали понад 8900 пацієнтів, з них 5600 – учасники подвійних сліпих = плацебо-контрольованих досліджень. Найчастішими зареєстрованими побічними реакціями були запамороч= ення та сонливість. Побічні реакції зазвичай були легкого або помірного ступеня.= В усіх контрольованих дослідженнях показник відміни препарату через побічні р= еакції становив 12 % серед пацієнтів, які приймали прегабалін, та 5 % се= ред пацієнтів, які отримували плацебо. Найчастішими побічними реакціями, що призводили до припинення застосування препарату дослідження в групі прегабаліну, були запаморочення та сонливість.

Нижче наведені всі побічні реакції, що виникали частіше, ніж при застосуванні плацебо, та більше ніж у одного пацієнта; ці побічні реакції перелічені за системами органів та за частотою: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); неча= сто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/100= 00 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); частота невідома (не = може бути оцінена на основі наявних даних). У кожній групі за частотою виникнення побічні реакції представлені в порядку зниження ступеня їх серйозності.

Зазначені побічні реакції також можуть бути пов’яз= ані з перебігом основного захворювання та (або) супутнім застосуванням інш= их лікарських засобів.

Під час лікування нейропатичного болю центрального походження, викликаного ураженням спинного мозку, збільшувалася частота побічних реакцій у цілому, частота побічних реакцій з боку ЦНС, особливо сонливість (див. розділ «Особливості застосування»).

Додаткові побічні реакції, про які повідомлялося п= ісля виходу препарату на ринок, наведені нижче й позначені курсивом.<= /span>

Інфекції та інвазії

Часто: назофарингіт.

З боку крові та лімфатичної системи

Нечасто: нейтропенія.

З боку імунної системи

Нечасто: г= іперчутливість.

Рідко: анг= іоневротичний набряк, алергічні реакції, анафілактоїдні реакції.

Порушення обміну речовин, метаболізму<= o:p>

Часто: підвищення апетиту.

Нечасто: втрата апетиту, гіпоглікемія.<= /span>

З боку психіки
Часто: ейфоричний настрій, сплутаність свідомості, дратівливість, дезорієнтація, безсоння, зниження лібідо.<= /p>
Нечасто: галюцинації, панічні атаки, неспокій, збудження, депресія, пригнічений настрій, піднесений настрій, агресія, зміни настрою, деперсоналізація, утруднений добір слів, патологічні сновидіння, посилення лібідо, аноргазмія, апатія.

Рідко: розгальмовування, суїцидальне мислення та поведінка.

З боку нервової системи

Дуже часто: запаморочення, сонливість, головний бі= ль.

Часто: атаксія, порушення координації, тремор, дизартрія, амнезія, погіршення пам’яті, порушення уваги, парестезія, гіпестезія, седативний ефект, порушення рівноваги, летаргія.

Нечасто: синкопе, ступор, міоклонія, втрата свідомості, психомоторна гіперактивність, дискінезія, постуральне запаморочення, інтенційний тремор, ністагм, порушення когнітивних функцій, порушення психіки, розлади мовлення, гіпорефлексія, гіперестезія, відчуття печінн= я, агевзія, загальне нездужання, а= патія, навколоротова парестезія, міоклонус.

Рідко: суд= оми, паросмія, гіпокінезія, дисфагія, гіпалгезія, залежність, мозочковий синдром, синдром зубчастого колеса, кома, делірій, енцефалопатія, екстрапірамідний синдром, синдром Гієна–Барре, внутрішньочерепна гіпертензія, маніакальні реакції, параноїдні реакції, розлади сну, паркінсонізм.
З боку органів зору<= /u>

Часто: нечіткість зору, диплопія, кон’юнктивіт.

Нечасто: втрата периферичного зору, порушення зору, набряк очей, дефекти поля зору, зниження гостроти зору, біль в очах, астено= пія, фотопсія, сухість в очах, підвищене сльозовиділення, подразнення очей, блефарит, порушення акомодації, крововилив в око, світлобоязнь, набряк сітківки.

Рідко: втр= ата зору, кератит, осцилопсія, зміна зорового сприйняття глибини, мідріаз, страбізм, яскравість зору, анізокорія, виразки рогівки, екзофтальм, параліч очного м’яза, ірит, кератокон’юнктивіт, міоз, нічна сліпота, офтальмоплегія, атрофія зорового нерва, набряк диска зорового нерва, птоз, увеїт.

З боку органів слуху та рівноваги=

Часто: вертиго.

Нечасто: гіперакузія.

З боку серця

Нечасто: тахікардія, атріовентрикулярна блокада першого ступеня, синусова брадикардія, застійна серцева недостатність.

Рідко: под= овження інтервалу QT, синусова тахікардія, синусова аритмія.<= /p>
З боку судин

Нечасто: артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпертензія, припливи, гіперемія, відчуття холоду в кінцівках.

З боку дихальної системи, грудної кліт= ки та середостіння

Часто: фаринголарингеальний біль.

Нечасто: задишка, носова кровотеча, кашель, закладеність носа, риніт, хропіння, сухість слизової оболонки носа.

Рідко: наб= ряк легень, стиснення в горлі, ларингоспазм, апное, ателектаз, бронхіоліт, гикавка, фіброз легенів, позіхання.

З боку шлунково-кишкового тракту<= /o:p>

Часто: блювання, нудота, запор, діарея, метеоризм, здуття живота, сухість у роті, гастроентерит.

Нечасто: гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, гіперсекреція слини, гіпестезія ротової порожнини, холецистит, холелітіаз, коліт, шлунково-кишкова кровотеча, мелена, набряк язика, ректальна кровотеч= а.

Рідко: асцит, панкреатит, набряк язика, дисфагія, афтозний стоматит, виразка стравоходу, періодонтальний абсцес.

Гепатобіліарні порушення

Нечасто: підвищений рівень печінкових ферментів*.<= o:p>

Рідко: жовтяниця.

Дуже рідко: печінкова недостатність, гепатит.=

З боку шкіри та підшкірної тканини

Часто: пролежні.

Нечасто: папульозне висипання, кропив’янка, гіпергідроз, свербіж, алопеція, сухість шкіри, екзема, гірсутизм, виразки шкіри, везикуло-бульозні висипанн= я.

Рідко: син= дром Стівенса–Джонсона, холодний піт, ексфоліативний дерматит, ліхеноїдний дерматит, меланоз, розла= ди з боку нігтів, петехіальні висипання, пурпура, пустулярні висипання, атрофія шкіри, некроз шкіри, шкірні та підшкірні вузлики, токсико-епідермальний некроліз.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини

Часто: м’язові судоми, артралгія, біль у спині, бі= ль у кінцівках, спазми м’язів шиї.

Нечасто: набряк суглобів, міалгія, посіпування м’я= зів, біль у шиї, скутість м’язів.

Рідко: рабдоміоліз.

З боку нирок та сечовивідних шляхів

Нечасто: нетримання сечі, дизурія, альбумінурія, гематурія, утворення каменів у нирках, нефрит.

Рідко: ниркова недостатність, олігурія, затримка сечі, гостра ниркова недостатність, гломерулонефрит, пієлонефрит.

З боку статевої системи та молочних за= лоз

Часто: еректильна дисфункція, імпотенція.

Нечасто: статева дисфункція, затримка еякуляції, дисменорея, біль у молочних залозах, лейкорея, менорагія, метрорагія.<= /o:p>

Рідко: аменорея, виділення з молочних залоз, збільшення молочних залоз, гінекома= стія, цервіцит, баланіт, епідидиміт.

Загальні розлади та реакції в місці введення

Часто: периферичний набряк, набряк, порушення ходи, падіння, відчуття сп’яніння, незвичайні відчуття, підвищена втомлюваність.<= o:p>

Нечасто: генералізований набряк, набряк обличчя, скутість у грудях, біль, жар, спрага, озноб, загальна слабкість, нездужання, абсцес, запалення жирової тканини, реакції фоточутливості.

Рідко: гранульома, умисне заподіяння шкоди, заочеревинний фіброз, шок.

Лабораторні дослідження.

Часто: збільшення маси тіла.

Нечасто: збільшення рівня креатинфосфокінази у кро= ві, збільшення рівня глюкози в крові, зменшення кількості тромбоцитів, збільшен= ня рівня креатиніну в крові, зменшення рівня калію в крові, зменшення маси тіл= а.

Рідко: зменшення рівня лейкоцитів у крові.

*Збільшення рівня аланінамінотрансфера= зи (АЛТ) та аспартатамінотрансферази (АСТ).

У деяких пацієнтів після припинення короткостроков= ої або тривалої терапії прегабаліном спостерігалися симптоми відміни препарату. Повідомлялося про такі реакції: безсоння, головний біль, нудота, тривожніст= ь, діарея, грипоподібний синдром, судоми, нервозність, депресія, біль, гіпергі= дроз і запаморочення, які вказують на фізичну залежність. Цю інформацію слід повідомити пацієнту перед початком терапії.

Дані щодо відміни прегабаліну після тривалого застосування вказують на те, що частота виникнення та ступінь тяжкості симптомів відміни можуть бути дозозалежними.

Ді= ти. Пр= офіль безпеки прегабаліну, встановлений у процесі чотирьох досліджень, проведених= за участю педіатричних пацієнтів із парціальними судомними нападами з вторинною генералізацією або без неї (12-тижневе дослідження ефективності та безпеки у пацієнтів віком від 4 до 16 років, n=3D295; 14-денне дослідження ефективності й безпеки у пацієнтів віком від 1 місяця до молодше 4 років, n=3D175; дослідження фармакокінетики та переносимості препара= ту, n=3D65 та відкрите дослідження з вивчення безпеки тривалістю 1 рік, n= =3D54), був подібний до профілю, який спостерігався в дослідженнях у дорослих паціє= нтів з епілепсією. Найпоширенішими побічними явищами, що спостерігались у 12-тижневому дослідженні терапії прегабаліном, були сонливість, пірексія, інфекції верхніх дихальних шляхів, підвищення апетиту, збільшення маси тіла= та назофарингіт. Найпоширенішими побічними явищами, що спостерігались у 14-ден= ному дослідженні терапії прегабаліном, були сонливість, інфекції верхніх дихальн= их шляхів і пірексія (див. розділи «Фармакодинаміка», «Фармакокінетика» та «Сп= осіб застосування та дози»).

По= відомлення про побічні реакції. Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського = засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакці= й та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформацій= ну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua/.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 ^oС. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 7 капсул у блістері, по 2 або по 3 блістери в пачці з картону.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Вироб= ник.

ПрАТ «Технолог».

Місце= знаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 20300, Черкаська обл., місто Умань, вулиця Стара прорізна, будинок 8.