MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01D40A36.AAC7A770" Данный документ является веб-страницей в одном файле, также называемой файлом веб-архива. Если вы видите это сообщение, значит, данный браузер или редактор не поддерживает файлы веб-архива. Загрузите браузер, поддерживающий веб-архивы, например Windows® Internet Explorer®. ------=_NextPart_01D40A36.AAC7A770 Content-Location: file:///C:/681164D1/UA93110101_A7E1.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="windows-1251"
для медичного застосування лікарсь=
кого засобу
БІСЕПТОЛ
(BISEPTOL)
Склад:
=
діючі ре=
човини: sulfamethoxazole, trimethoprim;
допоміжні речовини=
: поліетиленгліколь (макрогол)
гідроксистеарат, натрію кармелоза, алюмінію-магнію силікат, кислоти лимонної
моногідрат, натрію гідрофосфат додекагідрат, метилпарагідроксибензоат (Е
=
Основні
фізико-хімічні властивості: суспензія б=
ілого або світло-кремового кольору=
з
суничним запахом.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Антибактеріальна
дія ко-тримоксазолу in vitro по=
ширюється
як на грампозитивні, так і на грамнегативні збудники, у тому числі на
нижчезазначені мікроорганізми, хоча чутливість може залежати від географічн=
ої
зони.
Звичайно чутливі збудники (МІК 90 =
804; 2 <=
i>мг/л
[триметоприм]; ≤ 38 мг/л [сульфаметоксазол])
Коки: Moraxella
catarrhalis.
Грамнегативні
палички: Haemophilus parainfluenzae, Citrobacter freundii, ін=
ші Citrobacter
spp.,
Klebsiella oxytoca, інші Klebsiella spp., Enterobacter clo=
acae,
Enterobacter aerogenes, Hafnia alvei, Serratia marcescens<=
/i>,
Serratia liquefaciens, інші Serratia spp., Yersinia
enterocolitica, інші Yersinia spp., Vibrio cholerae.
Різноманітні
грамнегативні палички: Edwardsiella tarda, Alcaligenes faecalis,
Burkholderia pseudomallei.
На
основі клінічного досвіду такі збудники також вважаються чутливими: Bruc=
ella,
Listeria monocytogenes, Nocardia asteroides, Pneumocystis carinii,Cyclospora
cayetanensis.
Частково
чутливі збудники (МІК 90 =3D 4 мг/л [триметоприм]; =3D 76 мг/л [сульфаметоксаз=
ол])
Коки: Staphylococcus
aureus (метицилінчутливі та метицилінрезистентні), Staphylococcus spp.
(коагулазонегативні), Streptococcus pneumoniae (чутливий до
пеніциліну, резистентний до пеніциліну).
Грамнегативні
палички: Haemophilus influenzae (β-лактамазопозитивний,
β-лактамазо-негативний), Haemophilus ducreyi, E. coli, <=
i>Klebsiella
pneumoniae, Morganella morganii, Proteus mirabilis, Pr=
oteus
vulgaris, Providencia rettgeri, інші Providencia spp., Salmonella
typhi, Salmonella enteritidis, Stenotrophomonas maltophilia <=
/i>(раніше
Xanthomonas maltophilia).
Різноманітні
грамнегативні палички: Acinetobacter lwoffi, Acinetobacter anitra=
tus (особливо A. baumanii), A=
eromonas
hydrophila.
Резистентні
збудники (МІК 90 ≥ 8 мг/л [триметоприм]; ≥ 152 <=
i>мг/л
[сульфаметоксазол])
Burkholderia
(Pseudomonas)
cepacia, Pseudomonas aeruginosa, Mycoplasma spp., M=
ycobacterium
tuberculosis, Shigella spp., Treponema pallidum, Neiss=
eria
gonorrhoeae, Bacteroides, інші виключно анаеробні збудники.
При
застосуванні Бісептолу на емпіричній основі необхідно зважати на місцеву
поширеність резистентності до ко-тримоксазолу серед бактерій, що спричиняють
інфекцію, з приводу якої проводиться лікування.
При
інфекціях, спричинених помірно чутливими збудниками, слід провести тести на
чутливість для виключення резистентності.
Чутливість
до ко-тримоксазолу можна визначати за допомогою стандартних методів, таких =
як
метод дисків або метод розведення, рекомендованих Інститутом клінічних та
лабораторних стандартів (ІКЛС). ІКЛС рекомендує використовувати нижчезазнач=
ені
критерії чутливості:
|
Метод дисків, діаметр зони пригнічення росту (мм) |
Метод розведення,** МІК (мг/мл) ТМ + СМЗ |
Чутливі<= o:p> |
³ 16 |
£ 2 + £ 38 |
Частково=
чутливі |
11-15 |
4 + 76 |
Стійкі |
£ 10 |
³ 8 + ³ 152 |
Розвиток
резистентності, перехресна резистентність. Резистентність
до ко-тримоксазолу під час лікування розвивається лише у рідкісних випадках.
Між усіма сульфаніламідами існує перехресна резистентність; перехресна
резистентність до хімічно неспоріднених антибіотиків у результаті набуття
резистентності до ко-тримоксазолу не розвивається. Синергізм,
антагонізм. Спостерігається
виражений синергізм між сульфаметоксазолом та триметопримом. Цей синергізм у
більшості випадків проявляється навіть за наявності резистентності до одног=
о з
двох компонентів препарату. Фармакокінетика. За
клінічно значущими фармакокінетичними властивостями триметоприм та
сульфаметоксазол є значною мірою подібними. Всмоктування. Після
перорального прийому триметоприму та сульфаметоксазолу ці препарати швидко і
майже повністю всмоктуються (біодоступність 80-100 %) у верхніх відділ=
ах
травного тракту. Після одноразового прийому дози 160 мг триметоприму + 80=
0 <=
span
lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>мг
сульфаметоксазолу максимальна плазмова концентрація 1,5-3 мг/л для триметоприм=
у та
40-80 мг/л для
сульфаметоксазолу досягається протягом 1-4 годин. Якщо прийом повторюється
кожні 12 годин, то рівноважна плазмова концентрація сульфаметоксазолу і
триметоприму у більшості випадків на 50-100 % вища, ніж після одноразо=
вого
перорального прийому. Рівень у плазмі крові пропорційний дозі. Вплив їжі на
кінетику діючих речовин Бісептолу не вивчався. Коли суспензію триметоприму
приймають після їди, абсорбція менша, ніж за умови прийому натще, хоча
швидкість всмоктування під дією звичайної їжі не зазнає змін. Розподіл. Об’єм
розподілу триметоприму і сульфаметоксазолу становить приблизно 1,2-1,5 <=
span
lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>л/кг та 0,=
15‑0,36 <=
span
lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>л/кг відпо=
відно. При
вищезгаданих концентраціях 42-46 % триметоприму і 66 %
сульфаметоксазолу зв’язуються з білками плазми крові. Дослідження
на тваринах та за участю людей показали, що ко-тримоксазол добре проникає у
тканини. Значна кількість триметоприму і незначна кількість сульфаметоксазо=
лу
переходить з кровообігу в інтерстиціальну рідину та інші позасудинні рідини
організму. Концентрація триметоприму і сульфаметоксазолу може бути підвищен=
ою у
запалених тканинах. Триметоприм
і сульфаметоксазол були виявлені у плаценті плода, крові пуповини, амніотич=
ній
рідині та тканинах плода (печінці, легенях), що підтверджує проникнення цих
речовин через плацентарний бар’єр. Як правило, концентрація триметоприму
близька за значенням до концентрації у кровообігу матері, тоді як рівень
сульфаметоксазолу у плода нижчий. Обидві
речовини проникають у грудне молоко. Концентрація у грудному молоці близька=
за
значенням (триметоприм) або нижча (сульфаметоксазол) порівняно з концентрац=
ією
препарату у плазмі крові матері. Метаболізм. Близько
50-70 % дози триметоприму і 10-30 % сульфаметоксазолу виводиться =
із
сечею у незміненому вигляді. Основні метаболіти триметоприму – 1- і 3-оксид=
и і
3’- і 4’-гідроксипохідні; деякі з метаболітів є активними. Сульфаметоксазол
метаболізується у печінці переважно шляхом N4-ацетилювання і мен=
шою
мірою шляхом глюкуронізації; його метаболіти неактивні. Виведення. За
умови нормальної функції нирок періоди напіввиведення обох компонентів є ду=
же
близькими за значенням (у середньому 10 годин для триметоприму і 11 годин д=
ля
сульфаметоксазолу). Загальний
рівень кліренсу становить близько 100 мл/хв для триметоприму і 20 мл/хв для
сульфаметоксазолу. Період
напіввиведення триметоприму у дітей приблизно дорівнює половині періоду нап=
іввиведення
у дорослих, тоді як відповідних суттєвих відмінностей відносно
сульфаметоксазолу не спостерігається. Обидві
речовини та їхні метаболіти виводяться переважно нирками як шляхом клубочко=
вої
фільтрації, так і за рахунок канальцевої секреції. Концентрація триметоприм=
у і
сульфаметоксазолу в сечі є приблизно у 100 та у 5 разів вищою, ніж відповід=
на
концентрація у плазмі крові. Рівень
ниркового кліренсу становить 20-80 мл/хв для триметоприму і 1-5 мл/хв для
сульфаметоксазолу. Обидві
речовини виявлені у калі у незначній кількості. Фармакокінетика в
особливих групах пацієнтів. У
пацієнтів літнього віку, а також у пацієнтів із порушенням функції нирок
періоди напіввиведення обох компонентів препарату збільшуються, що зумовлює
необхідність у відповідній корекції дози. Незважаючи
на те, що кінетика, особливо триметоприму, у пацієнтів із порушенням функції
печінки не зазнає суттєвих змін, показана обережність при застосуванні
Бісептолу у високих дозах при тяжкому порушенні функції печінки. Визначення
рівня препарату у крові та корекція дози необхідні при застосуванні
гемодіалізу. Показання. Інфекції, спричинені ч=
утливими
до ко-тримоксазолу мікроорганізмами, а саме: -<=
span
style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'> інфекції верхніх та нижніх дихальн=
их
шляхів та інфекції вуха: загострення хронічного бронхіту, бронхоектази,
пневмонія (у тому числі пневмонія, спричинена Pneumocystis carinii), синусит, середній отит; -<=
span
style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'> інфекції сечостатевої системи: гос=
трий та
хронічний цистит, пієлонефрит, уретрит, простатит; -<=
span
style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'> інфекції травного тракту, включаюч=
и тифозну
та паратифозну гарячку (у тому числі лікування хронічних носіїв) та холеру =
(як
доповнення до відновлення рідини та електролітів); -<=
span
style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'> інші бактеріальні інфекції, спричи=
нені
чутливими мікроорганізмами: гострий бруцельоз, нокардіоз, актиноміцетома (за
винятком спричиненої справжніми грибками), південноамериканський бластоміко=
з (Paracoccidioides brasiliensis). При остеомієліті – як =
препарат
останньої лінії (наприклад, якщо протипоказаний ванкоміцин), якщо доведено
чутливість мультирезистентних збудників до ко-тримоксазолу. -&nb=
sp;
Гіперчутливість до діючих речовин, до сульфонамідів
або триметоприму, або до будь-якої з допоміжних речовин. -&nb=
sp;
Виражене паренхіматозне захворювання печінки. -&nb=
sp;
Тяжке порушення функції нирок (кліренс креатиніну =
<
15 мл/хв), як=
що немає
можливості періодично визначати концентрацію триметоприму і сульфаметоксазо=
лу у
плазмі крові. -&nb=
sp;
Мегалобластна анемія, зумовлена дефіцитом фолатів.=
-&nb=
sp;
Імунна тромбоцитопенія, спричинена застосуванням
триметоприму та/або сульфонамідів. -&nb=
sp;
Гематологічні порушення. - <=
/span>Комбінація=
з
дофетилідом. - <=
/span>Дефіцит
глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. =
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші ви=
ди
взаємодій. Підвищення
рівня дигоксину у крові може розвиватися при одночасному лікуванні ко-тримоксазолом, особливо=
у
пацієнтів літнього віку. Ко-тримоксазол
може пригнічувати печінковий метаболізм фенітоїну. Після застосування ко-тримоксазолу у звичайних клінічних=
дозах
спостерігалося збільшення періоду напіввиведення фенітоїну на 39 % та
зменшення швидкості метаболічного кліренсу на 27 %. При одночасному
прийомі обох препаратів слід зважати на ймовірність небажаного посилення еф=
екту
фенітоїну. Необхідний
ретельний нагляд за такими пацієнтами, слід контролювати рівень фенітоїну в
плазмі крові. Ефективність
трициклічних антидепресантів може знижуватися при одночасному застосуванні
ко-тримоксазолу. Сульфаніламіди,
в тому числі сульфаметоксазол, можуть витісняти метотрексат з точок зв’язув=
ання
з білками плазми крові і погіршувати нирковий транспорт метотрексату, підви=
щуючи
таким чином концентрацію вільного метотрексату і посилюючи його дію. Ко-тримоксазол
може впливати на потребу в пероральних антидіабетичних засобах. Подібно
до інших антибіотиків, Бісептол може знижувати ефективність пероральних
контрацептивів. Тому пацієнткам необхідно радити вживати додаткових
протизаплідних заходів під час лікування Бісептолом. При
одночасному прийомі індометацину та ко-тримоксазолу може підвищуватися ріве=
нь
сульфаметоксазолу в крові. У
пацієнтів літнього віку, які одночасно приймали деякі діуретики, переважно
тіазидного ряду, спостерігалася підвищена частота випадків тромбоцитопенії з
пурпурою. Повідомлялося,
що ко-тримоксазол може подовжувати протромбіновий час у пацієнтів, які
приймають антикогулянт варфарин (cульфаметоксазол може витісняти У
пацієнтів, які приймали ко-тримоксазол та циклоспорин після трансплантації
нирки, спостерігалось оборотне погіршення функції нирок, визначене за
підвищенням рівнів сироваткового креатиніну. Вважається, що ця взаємодія
зумовлена триметопримом. Повідомлялося
про випадки панцитопенії у пацієнтів, які приймали комбінацію триметоприму =
та
метотрексату (див. розділ «Особливості застосування»). Триметоприму притама=
нна
низька афінність до людської дигідрофолатредуктази, при цьому він здатний
потенціювати побічну дію метотрексату, що призводить до небажаної
гематологічної взаємодії з метотрексатом, зокрема при наявності інших факто=
рів
ризику, таких як літній вік, гіпоальбумінемія, порушення функції нирок та
зменшення резерву кісткового мозку. Ці небажані побічні реакції можуть
виникати, зокрема, при застосуванні високих доз метотрексату. Таким
пацієнтам необхідно призначати фолієву кислоту або фолінат кальцію, щоб
протидіяти впливу на гемопоез (невідкладне лікування). Окремі
повідомлення свідчать, що у пацієнтів, які приймають піриметамінвмісні
препарати з метою профілактики малярії у дозах, що перевищують 25 Повідомлялося
про випадки токсичного делірію після одночасного прийому Бісептолу та
амантадину. Існує
підтвердження того, що триметоприм може взаємодіяти з дофетилідом за рахунок
гальмування ниркової транспортної системи. При одночасному прийомі триметоп=
риму
в дозі 160 мг у комбінації з сульфаметоксазолом у дозі 800 мг 2 рази на добу та
дофетилідом у дозі 500 мкг 2 рази на добу протягом 4 днів спостерігалося
збільшення площі під кривою «концентрація-час» (AUC) дофетиліду на 103 =
;% і
максимальної плазмової концентрації (Cmax) на 93 %. Дофетил=
ід
може спричиняти серйозні шлуночкові аритмії, асоційовані з подовженням
інтервалу QT, у тому числі двонаправлену шлуночкову тахікардію (піруетного
типу), що прямо залежать від плазмової концентрації дофетиліду. Одночасний
прийом дофетиліду і триметоприму протипоказаний. Слід дотримуватися о=
бережності
у пацієнтів, що приймають інші=
span> препарати, які можуть спричинити
гіперкаліємію. Вплив
на лабораторні показники. Бісептол, а саме триметоприм, що в=
ходить
до його складу, може вплинути на результати визначення концентрації
метотрексату в сироватці крові, проведеного методом конкурентного зв’язуван=
ня з
білками із застосуванням бактеріальної дигідрофолатредуктази як ліганду. Од=
нак
при визначенні метотрексату радіоімунним методом інтерференції не виникає. =
Бісептол може змі=
нювати
реакцію визначення креатиніну за допомогою лужного пікрату за методом Яффе
(підвищує рівень креатиніну приблизно на 10 %). Функціональні порушення
канальцевої секреції креатиніну можуть давати хибне зниження рівня кліренсу
креатиніну. Призначення ко-тримоксазолу=
в дозі 160 мг триметопри=
му
і 800 мг сульфаметоксазолу викликає
підвищення експозиції лам=
івудину
на 40 % (з приводу <=
span
class=3Dhps>триметоприму). Ламівудин не впливає на фармакокінетику <=
span
class=3Dhps>триметоприму і сульфаметоксазолу. =
Особливості
застосування. Залежно
від дози та тривалості лікування можливе підвищення ризику тяжких побічних
реакцій у пацієнтів літнього віку, пацієнтів з ускладненими станами, такими=
як
порушення функції печінки та/або нирок, а також у пацієнтів, які одночасно
приймають інші лікарські засоби. Хоча й зрідка, повідомлялося про летальні
наслідки у зв’язку з побічними реакціями, а саме зі стійкими патологічними
змінами клітинного складу крові (дискразією), синдромом Стівенса-Джонсона,
токсичним епідермальним некролізом (синдромом Лайєлла) та блискавичним некр=
озом
печінки. Якщо у пацієнта
діагностовано синдром Стівенcа-Джонсона або токсичного епідермального некро=
лізу
не можна повторно приймати сульфаметоксазол. Описані
рідкі випадки небезпечних для життя ускладнень, пов’язаних із застосуванням
сульфаніламідів, в тому ж числі: гострий некроз печінки, агранулоцитоз,
мегалобластна анемія та інші ураження кісткового мозку, а також підвищена
чутливість зі сторони дихальних шляхів. Окрім
виняткових випадків, Бісептол не слід призначати пацієнтам із серйозними
стійкими змінами клітинного складу крові. Час від часу препарат призначали
пацієнтам, які отримували цитотоксичні засоби для лікування лейкемії, при ц=
ьому
не спостерігалось ознак ніяких побічних ефектів з боку кісткового мозку чи
периферичної крові. Зважаючи
на ймовірність гемолізу, Бісептол не слід призначати пацієнтам з деякими
гемоглобінопатіями (Hb-Цюріх, Hb-Кельн), за винятком випадків крайньої
необхідності і тільки у мінімальних дозах. Лікування
слід негайно припинити при першій появі шкірних висипань або будь-яких інших
серйозних побічних реакцій. Щоб
звести до мінімуму ризик побічних реакцій, тривалість лікування Бісептолом
повинна бути якомога меншою, зокрема у пацієнтів літнього віку. При порушен=
ні
функції нирок дозування потрібно коригувати відповідно до інструкцій з
дозування, викладених у розділі «Спосіб застосування та дози». У
пацієнтів із ризиком гіперкаліємії та гіпонатріємії виправданий ретельний
контроль калію та натрію у плазмі крові. У хворих на СНІД<=
/span>, які отримували котрімоксазол Тяжка
стійка діарея під час або після лікування може вказувати на псевдомембраноз=
ний
коліт, що вимагає невідкладного лікування. У таких випадках необхідно припи=
нити
прийом Бісептолу і розпочати відповідні діагностичні та лікувальні заходи
(наприклад, призначити ванкоміцин по 250 мг 4 рази на добу перорально).
Антиперистальтичні препарати у таких випадках протипоказані.Клінічні характеристики.
Протипоказання.
для лікування інфекції спричине=
ної Pneumocystis carinii, побічні
реакції, такі як: висип, гарячка, лейкопенія,
Якщо
Бісептол приймають протягом тривалого періоду часу, необхідний регулярний
загальний аналіз крові. При значному зменшенні кількості формених елементів
крові нижче нормального рівня прийом Бісептолу необхідно припинити.
В
рідких випадках, зазвичай у виснажених хворих, при застосуванні сульфанілам=
ідів
спостерігалися кристали в сечі.
Під
час тривалого лікування необхідно здійснювати моніторинг функції нирок та
сечовидільної системи, особливо у пацієнтів із порушенням функції нирок.
Щоб
запобігти розвитку кристалурії на тлі лікування, слід забезпечити достатнє
вживання рідини та діурез.
Наявність
кристалів у свіжій сечі відмічалося рідко, але спостерігалися в охолодженій
сечі пацієнтів у період лікування. У пацієнтів з гіпоальбумінурією ризик
утворення кристалів може підвищуватися.
Оскільки
Бісептол, подібно до інших антибіотиків, може зменшувати ефект пероральних
контрацептивів, пацієнткам необхідно радити вживати додаткових протизаплідн=
их
заходів під час лікування Бісептолом.
При
лікуванні пацієнтів із порфірією або порушенням функції щитовидної залози
необхідна обережність.
У
пацієнтів літнього віку або пацієнтів із порушенням функції нирок можуть
спостерігатися зміни з боку крові, що вказують на дефіцит фолієвої кислоти.
Вони зникають після призначення фолієвої кислоти.
Необхідна
обережність при лікуванні пацієнтів із додатковими факторами ризику розвитку
дефіциту фолієвої кислоти, якими є, наприклад, лікування фенітоїном або інш=
ими
антагоністами фолієвої кислоти та недостатнє харчування.
Повідомлялося
про випадки панцитопенії у пацієнтів, які приймали комбінацію триметоприму =
та
метотрексату (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші =
види
взаємодій»).
Встановлено,
що триметоприму властива побічна дія на метаболізм фенілаланіну. Однак це не
стосується пацієнтів із фенілкетонурією, які дотримуються відповідної дієти=
.
Особи
з «повільним ацетилюванням» можуть мати підвищений ризик реакцій ідіосинкра=
зії
на сульфаніламіди.
Оскільки
до складу допоміжних речовин входить мальтит, то пацієнтам із рідкісною
спадковою непереносимістю фруктози не слід приймати цей препарат.
Препарат
містить сахарин натрію, що слід враховувати хворим на цукровий діабет.
=
=
Застосування у період вагітності або годування гру=
ддю.
Оскільки
триметоприм і сульфаметоксазол проникають через плацентарний бар’єр і, таким
чином, можуть вплинути на обмін фолієвої кислоти, а також спричинити ядерну
жовтяницю, у період вагітності препарат призначати не слід. У ході дослідів на тваринах дуже високі дози ко-тримоксазолу
спричинювали вади розвитку, типові для антагоністів фолієвої кислоти.
Виходячи
з результатів досліджень за участю вагітних жінок, огляду літератури та
спонтанних повідомлень про вади розвитку, можна вважати, що ко-тримоксазол =
не
зумовлює значного ризику тератогенного ефекту у людей.
=
=
Здатність впливати на швидкість реакції при керува=
нні
автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Бісептол
зазвичай не чинить безпосереднього впливу на здатність керувати транспортни=
ми
засобами або працювати з іншими механізмами. Однак існує ймовірність виникн=
ення
небажаних ефектів з боку нервової системи та психіки, що можуть впливати на=
цю
здатність, у деяких випадках – значною мірою (див. розділ «Побічні реакції»=
).
Препарат застосов=
увати
перорально.
Перед застосуванн=
ям
збовтувати до отримання однорідної суспензії.
5 мл суспензії містять 200 <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>мг сульфаметоксаз= олу и 40 <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>мг триметоприму.<= o:p>
До флакона додаєт=
ься
мірка з поділками.
Дітям до 12 років=
:
2-5 місяців – 2,5 мл (вранці та ввечері) з інтервалом 12 годин;
6
місяців – 5 років – 5 мл двічі на добу з інтервалом 12 годин;
6-12
років – 10 мл
двічі на добу з інтервалом 12 годин.
=
=
Дозування в
особливих випадках.
Пневмонія, спричинена Pneumocystis carinii.
Маса тіл=
а, кг |
Кількіст=
ь суспензії,
мл (з інтервалом 6 годин) |
8 |
5=
мл |
16 |
10 мл |
24 |
15 мл |
32 |
20 мл |
40 |
25 мл |
48 |
30 мл |
64 |
40 мл |
80 |
50 мл |
Площа по=
верхні
тіла, м2 |
дози для=
прийому
кожні 12 годин |
0,26 |
2,5 мл |
0,53 |
5=
мл |
1,06 |
10 мл |
Дозування
для хворих із порушенням функції нирок.
Кліренс
креатиніну |
Рекоменд=
ований
режим дозування |
> 30 мл/хв 15-30 мл/хв < 15 мл/хв |
Звичайна=
доза Половина
звичайної дози Застосов=
увати
Бісептол не рекомендується |
Пацієнти,
які знаходяться на гемодіалізі.
Якщо
Бісептол показаний пацієнтам на гемодіалізі, його слід приймати перший раз у
стандартній дозі, потім половину або третину стандартної дози кожні 24-48
годин. Необхідно забезпечити моніторинг концентрації препарату у сироватці
крові і відповідну корекцію дози.
=
Діти.
Бісептол
не можна призначати недоношеним дітям, а також новонародженим протягом перш=
их 2
місяців життя з огляду на підвищений ризик ядерної жовтяниці (білірубінової
енцефалопатії).
=
=
Передозування.
Лікування (залежно від симптоматики): промивання шлунка,
застосування лікарських засобів, що спричиняють блювання, посилення ниркової
екскреції шляхом форсованого діурезу (підлужування сечі сприяє виведенню
сульфаметоксазолу), гемодіаліз (перитонеальний діаліз неефективний). Необхі=
дно
контролювати картину крові та рівень електролітів. При виражених патологічн=
их
змінах картини крові або жовтяниці призначають специфічне лікування. Для
усунення впливу триметоприму на кровотворення можна призначити фолінат каль=
цію
у дозі 3‑6 мг внутрішньом’язово протягом 5-7 днів.
Побічні реакції.
Основними
побічними реакціями є шкірні реакції та легкі шлунково-кишкові розлади, що
спостерігаються на тлі лікування приблизно у 5 % випадків.
Інфекції та паразитар=
ні
захворювання: грибкові інфекції, а саме кандидоз.
З боку системи крові та
лімфатичної системи: лейкопенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія,
еозинофілія, агранулоцитоз, анемія (мегалобластна, імуногемолітична,
апластична), метгемоглобінемія, панцитопенія, нейтропенія, поліцитемія, гемоліз<=
/span> у пацієнтів із дефіцитом глюкозо-6-фомфатдегідроген=
ази.
Найчастіше
виявлені зміни з боку крові були легкими, безсимптомними та оборотними після
припинення прийому препарату.
З боку імунної систем=
и: алергічні
реакції, а саме гарячка, медикаментозна лихоманка, ангіоневротичний набряк,
кропив’янка, анафілактоїдні реакції та сироваткова хвороба, вузликовий пері=
артеріїт,
алергічний васкуліт, алергічний міокардит, ексфоліативний дерматит, системн=
ий
червоний вовчак, реакції гіперчутливості.
Порушення обміну речо=
вин
та харчування: підвищення рівня калію у сироватці крові – у значної частини пацієнтів з пневмонією, спричиненою Pne=
umocystis
carinii, високі дози
триметоприму зумовлюють прогресу=
юче,
але оборотне підвищення концентрації калію у сироватці крові. У пацієнтів з
порушенням обміну калію або нирковою недостатністю або у тих, хто приймає
препарати, що індукують гіперкаліємію, триметоприм дуже часто може спричини=
ти
гіперкаліємію (у понад 60 % пацієнтів), навіть при застосуванні у
рекомендованих дозах. У таких пацієнтів необхідно забезпечити ретельний
моніторинг рівня калію.
Гіпонатріємія.
Гіпоглікемія
у пацієнтів, які не хворіють на цукровий діабет, зазвичай розвивається в пе=
рші
кілька днів лікування. Особливий ризик мають пацієнти з порушенням функції
нирок, захворюваннями печінки або недостатнім харчуванням, а також ті, хто
приймає високі дози триметоприму-сульфаметоксазолу.
З боку психіки: галюцинац=
ії,
депресія, апатія, безсоння, підвищена втомлюваність, порушення сну. Делірій=
та
психоз, зокрема у пацієнтів літнього віку.
З боку нервової систе=
ми: нейропатія=
(у тому
числі периферичний неврит та парестезії), увеїт. Асептичний менінгіт або
менінгітоподібні симптоми, атаксія, судоми, вертиго, шум у вухах, головний
біль, запаморочення.
З боку органів диханн=
я: пневмоніт=
з
еозинофільною інфільтрацією, задишка, кашель, поверхневе дихання, легеневі
інфільтрати. Кашель, поверхневе дихання, легеневі інфільтрати можуть бути
ранніми показниками дихальної гіперчутливості, які дуже рідко мали летальний
наслідок.
З боку травного тракт=
у: нудота (з
блюванням або без), анорексія, стоматит, глосит, гінгівіт, діарея,
псевдомембранозний ентероколіт, гострий панкреатит у тяжко хворих пацієнтів,
гастрит, абдомінальний біль.
З боку гепатобіліарної
системи: підвищення рівня трансаміназ та білірубіну, гепатит, холестаз, жовтяни=
ця,
некроз печінки, синдром зникнення жовчних протоків, фульмінантний гепатит,
запалення паренхіми печінки.
З боку шкіри: =
висипання.=
Ці
побічні ефекти у більшості випадків є легкими і швидко зникають після відмі=
ни
препарату.
Як і
при прийомі інших лікарських засобів, що містять сульфаніламіди, дуже
рідкісними побічними реакціями є мультиформна еритема, синдром
Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), пурп=
ура,
пурпура Шенляйна-Геноха, фоточутливість.
З боку опорно-рухового
апарату: артралгія, міалгія, рабдоміоліз.
З боку нирок та
сечовивідних шляхів: порушення функції нирок та ниркова недостатність,
олігурія, анурія, інтерстиціальний нефрит, підвищений рівень азоту сечовини
крові, підвищений рівень креатиніну сироватки крові, кристалурія.
Сульфаніламіди, в тому числі Бісептол, можуть посилювати діурез, зокрема у
пацієнтів з набряками, зумовленими захворюваннями серцево-судинної системи.=
Препарат
містить метилпарагідроксибензоат (Е 218) та пропілпарагідроксибензоат (Е <=
span
lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>216), які =
можуть
спричинити алергічні реакції (можливо відстрочені).
Небажані ефекти у
ВІЛ-інфікованих пацієнтів:
ВІЛ-інфіковані
пацієнти з частими супутніми захворюваннями та їх лікуванням зазвичай отрим=
ують
тривалу профілактику або лікування пневмонії, спричиненої Pneumocystis
carinii (Pneumocystis jiroveci), із застосуванням високих доз
Бісептолу. Окрім невеликої кількості додаткових побічних ефектів, профіль
побічних ефектів у таких пацієнтів є подібним до профілю у популяції пацієн=
тів,
які не є ВІЛ-інфікованими. Однак деякі побічні ефекти спостерігаються часті=
ше
(приблизно у 65 % пацієнтів) і часто є більш тяжкими, що зумовлює
необхідність у перериванні курсу лікування Бісептолом у 20-25 % пацієн=
тів.
Зокрема,
додатково або з вищою частотою спостерігалися нижчезазначені небажані реакц=
ії:
З
боку системи крові та лімфатичної системи: переважно нейтропен=
ія,
але також анемія, лейкопенія, гранулоцитопенія та тромбоцитопенія,
агранулоцитоз.
З
боку імунної системи: гарячка, зазвичай у зв’язку зі шкірними висипання=
ми,
алергічні реакції, такі як ангіоневротичний набряк, анафілактоїдні реакції =
та
сироваткова хвороба, реакції гіперчутливості.
Порушення
обміну речовин та харчування: гіперкаліємія. У таких пацієнтів необхідно
забезпечити ретельний моніторинг рівня калію у сироватці крові; гіпонатрієм=
ія,
гіпоглікемія.
З
боку психіки порушення: гострий психоз.
З
боку нервової системи: нейропатія (у тому ч=
ислі
периферичний неврит та парестезії), галюцинації, увеїт. Асептичний менінгіт=
або
менінгітоподібні симптоми, атаксія, судоми, тремор у спокої за типом хвороби
Паркінсона, подеколи у поєднанні з апатією, судоми стоп та розмашиста хода,
вертиго, шум у вухах.
З
боку органів дихання: пневмоніт з еозиноф=
ільною
інфільтрацією.
З
боку травного тракту: анорексія, нудота з
блюванням або без, а також діарея,
стоматит, глосит, панкреа=
тит.
З
боку гепатобіліарної системи: підвищення
З
боку шкіри: макуло-папульозні висипання, які швидко минають після
відміни препарату, зазвичай зі свербежем, фоточутливість, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонс=
она,
токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), пурпура Шенляйна-Геноха=
.
З
боку опорно-рухового апарату: артралгія, міалгія, рабдоміоліз.
З
боку нирок та сечовивідних шляхів: порушення функції нирок, азотемія, підвищення р=
івня
креатиніну у сироватці крові, кристалурія, сульфаніламіди, в тому числі
Бісептол, можуть посилювати діурез, зокрема у пацієнтів із набряками,
зумовленими захворюваннями серцево-судинної системи.
Побічні реакції, повʼязані з інфекцією=
Pneumocystis jioverci (P.cairnii), що
спричиняє пневмоцистну пневмонію (ПЦП): важкі реакції підвищ=
еної
чутливості, шкірні висипання, лихоманка, нейтропенія, тромбоцитопенія,
підвищення рівня печінкових трансаміназ, рабдоміоліз, гіпокальціємія,
гіпонатріємія.
Термін придатності.
3 роки.
Умови зберігання=
.
Зберігати в оригінальній уп=
аковці
при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Не застосовувати після
закінчення терміну придатності.
=
=
Упаковка.
По 1 флакону з дозатором (мірка з поділками) в картонній коробці.=
=
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження його
діяльності.