ІНСТРУКЦІЯ

ІНСТРУКЦІЯ<= o:p>

для медично= го застосування лікарського засобу

Гема= кс

(Hem= ax)

<= /b>

Склад:

діюча речовина: еритропоетин (епоетин альфа);

1 флакон містить еритропоетину (епоетину альфа) 1 000 МО, 2 000 МО, 3 000 МО, 4 000 МО, 10 000 МО, 20 000 МО або 40 000 МО;

допоміжні речовини: маніт (Е 421<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-farea= st-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>), натрію хлорид, натрію дигідрофосфат дигідрат, натрію гідрофосфат додекагідрат, альбумін людини.

Лікарська форма. <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-farea= st-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>Ліофілізат = для розчину для ін’єкцій.=

Осн= овні фізико-хімічні властивості: порошок білого кольору, однорідний, щільний.

=

Фармакотерапевтична група. Засоби, що впливають на систему крові та гемопоез. Антианемічні препарати. Інші антианемічні препарати. Еритропоетин.

Код АТХ В03Х А01.

=

Фармакологі= чні властивості.

Фар= макодинаміка.

Гемакс – лікарський засіб, активним фармацевтич= ним інгредієнтом якого є епоетин альфа (рекомбінантний еритропоетин людини, r-HuEPO). Епоетин – це одержаний із застосуванням рекомбінантної технології глікопротеїн, що містить 165 амінокислот. Він продукується генно модифікова= ними клітинами ссавців, які містять ген еритропоетину. Продукт є високоочищеним = та містить послідовність амінокислот, ідентичну природному еритропоетину людин= и.

Еритропоетин індукує еритропоез, стимулюючи розподіл і диференціювання еритроїдних клітин-попередників, що призводить до збільшення кількості еритроцитів і гематокриту. Еритропоетин також стимулює вивільнення ретикулоцитів з кісткового мозку в кровотік, де вони дозрівають= до еритроцитів. У нормі концентрація еритропоетину в сироватці крові становить 10–30 МО/мл і регулюється рівнем оксигенації тканин. При зниженні вмісту ки= сню в тканинах концентрація еритропоетину збільшується в 100–1000 разів. Це ж спостерігається і при анеміях.

Фармакокінетика.

Гемакс (діюча речовина – епоетин альфа) застосовується парентерально (підшкірно або внутрішньовенно). Вміст ретикулоцитів підвищується через 7–10 днів після введення препарату. Вміст еритроцитів, показники гематокриту і гемоглобіну зростають, як правило, чер= ез 2–6 тижнів після введення епоетину альфа. Величина і швидкість відповіді залежать від дози препарату і наявності запасів заліза в сироватці. Максима= льна концентрація в плазмі крові досягається через 15 хвилин після введення разо= вої внутрішньовенної дози і через 5–24 години після одноразового підшкірного введення. Піковий рівень еритропоетину в сироватці може зберігатися від 12 = до 16 годин після підшкірного введення, а через 24 години після введення еритропоетин в сироватці все ще виявляється.

Час напіввиведення епоетину альфа становить від= 4 до 13 годин після внутрішньовенного або підшкірного введення. Час напіввиведення після введення першої дози довший, аніж через два та більше тижнів від початку лікування. Зазвичай через 24 години рівень еритропоетину= в плазмі повертається до базального. Після підшкірного введення максимальна концентрація в плазмі спостерігається через 5–24 години, подальше зниження концентрації відбувається повільніше.

В дослідженнях за участю здорових дорослих добровольців було показано, що час напіввиведення після внутрішньовенного введення на 20 % менший, ніж у хворих із нирковою недостатністю. Час напіввиведення після підшкірного введення Гемаксу у здорових дорослих добро= вольців становить 20,8 ± 6,3 години. Після припинення лікування Гемаксом гематокрит починає знижуватись через 2 тижні.

Клінічні характеристики.=

Показання.<= o:p>

·           &n= bsp;        Лікування симптоматичної анем= ії, пов’язаної з хронічною нирковою недостатністю:

~~-&nb= sp;            =~~         у дорослих та дітей на гемодіалізі та дорослих пацієнтів на перитонеальному діалізі; ~~= =~~

~~-&nb= sp;            =~~         у дорослих пацієнтів із нирко= вою недостатністю, які ще не проходили гемодіаліз, для лікування тяжкої анемії ниркового походження, що супроводжується клінічними симптомами.

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>·&nb= sp;            =        Лікування анемії та зниження об’єму необхідних гемотрансфузій у дорослих пацієнтів, які отримують хіміотерапію з причини солідних пухлин, злоякісної лімфоми або множинної мієломи та мають підвищений ризик трансфузії, оцінений за загальним станом пацієнта (у т.ч. серцево-судинний стан, існуюча анемія до початку хіміотерапії).

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>·&nb= sp;            =        Гемакс показаний у межах предепозитної програми для полегшення збирання аутологічної крові пацієнтам= із помірними проявами анемії (рівень гемоглобіну 10–13 г/дл (6,2–8,1 ммоль/л), відсутність залізодефіциту). Лікування призначають лише за неможливості проведення кровозберігаючих процедур або їх недостатності (у разі якщо вели= ке планове хірургічне втручання передбачає значну крововтрату – 4 або більше одиниць крові для жінок та 5 або більше одиниць для чоловіків).<= /span>

·      =             &nb= sp; Гемакс показаний дорослим пацієнтам без залізодефіциту перед проведенням великих планових ортопедичних хірургічних втручань з високим ризиком гемотрансфузійних ускладнень для зменшення застосування алогенних гемотрансфузій. Застосування препарату слід обмежувати дорослими пацієнтами із помірним ступенем анемії (рівень гемогло= біну у межах 10–13 г/дл), які не беруть участі у програмі збирання аутологічної крові, з очікуваним помірним об’ємом втрати крові (900–1800 мл).

·      =             &nb= sp; Ге= макс показаний для лікування симптоматичної анемії (рівень гемоглобіну ≤ 10 г/дл) у дорослих пацієнтів з первинним мієлодиспластичним синдромом (МДС) низького та середнього-1 ризику з низьким вмістом еритропоетину в сироватці (<200 мО / мл).=

Протипоказа= ння.

- Неконтрольована артеріальна гіпертензія;=

- розвиток істинної еритроцитарної аплазії (PRCA) внаслідок лікування будь-яким еритропоетином (див. розділ «Особливості застосування»)= ;

- гіперчутливість до людського альбуміну;<= /o:p>

- гіперчутливість до препаратів, отриманих з кл= ітин ссавців;

- = підвищена чутливість до активної субстанції або будь-якого з компонентів препарату;

- тяжкі коронарні, периферійно-артеріальні, каротидні або церебрально-судинні захворювання, а також нещодавно перенесен= ий інфаркт міокарда або інсульт у пацієнтів, які підлягають великій плановій о= ртопедичній хірургії, але не брали участі у програмі відбору аутологічної крові<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-farea= st-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>;

- неможливість застосування адекватної антитромботичної профілактики хірургічним пацієнтам;

- протипоказання, пов’язані з програмою відбору аутологічної крові у пацієнтів, які отримують епоетин альфа.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Взаємодії препарату Гемакс з іншими препаратами= не відмічено.

Немає жодних даних, які б вказували на те, що лікування епоетином альфа впливає на метаболізм інших препаратів.

Лікарські засоби, що уповільнюють еритропоез, можуть знижувати відповідь на лікування епоетином альфа. =

Оскільки циклоспорин зв’язується з еритроцитами, існує можливість медикаментозної взаємодії. При одночасному застосуванні Гемаксу та циклоспорину слід контролювати рівень останнього у крові та при підвищенні рівня гематокриту коригувати дозу.

Не існує підтверджень взаємодії між епоетином альфа та Г-КСФ (гранулоцитарний колонієстимулюючий фактор) або ГМКСФ (гранулоцитарно-макрофагальний колонієстимулюючий фактор) відносно гематологічної диференціації або проліферації клітин пухлини у зра= зку біопсії in vitro.

У дорослих пацієнток з метастатичним раком моло= чної залози підшкірне застосування епоетину альфа у дозі 40000 ОД/мл одноча= сно з трастузумабом у дозі 6 мг/кг не впливало на фармакокінетику трастузумабу.=

<= /b>

Особливості застосування.

Артеріальний тиск слід постійно контролювати у = всіх пацієнтів під час лікування Гемаксом. Препарат з обережністю застосовують пацієнтам з нелікованою гіпертензією, з недостатнім лікуванням гіпертензії,= або незадовільним контролем гіпертензії. При лікуванні Гемаксом може виникнути необхідність розпочати або посилити антигіпертензивну терапію. Якщо тиск не вдається контролювати, застосування епоетину альфа слід припинити.

Випадки гіпертонічного кризу з енцефалопатією та судомами, що вимагали негайного огляду лікаря та призначення інтенсивної терапії, також спостерігалися і у пацієнтів з нормальним або низьким артеріальним тиском на початку лікування. Слід звертати особливу увагу на п= ояву раптового мігренеподібного стріляючого головного болю.
Епоетин альфа слід з обережністю застосовувати пацієнтам з епілепсією, випадками судом в анамнезі або медичними станами, щ= о є факторами ризику розвитку судом, такими як інфекції ЦНС або метастази у моз= ку.

Епоетин альфа слід з обережністю застосовувати пацієнтам з хронічною печінковою недостатністю. Безпека застосування епоети= ну альфа цій категорії пацієнтів не встановлена.

У пацієнтів, які отримують еритропоезостимулюючі препарати, спостерігається підвищений ризик судинних захворювань з тромботичними ускладненнями, зокрема з венозним та артеріальним тромбозом та емболією (у т.ч. з летальним наслідком), а саме тромбоз глибоких вен, леген= ева емболія, тромбоз ретинальних вен та інфаркт міокарда. Також повідомлялося п= ро випадки інсультів (у тому числі ішемічного інсульту, геморагічного інсульту= та транзиторних ішемічних атак).

Перед початком лікування епоетином альфа слід ретельно зважити ризики тромбоваскулярних явищ з тромботичними ускладненням= и та очікувану користь від застосування, особливо у пацієнтів з наявними фактора= ми ризику, включаючи надмірну масу тіла та наявність тромбоваскулярних явищ у анамнезі (наприклад тромбоз глибоких вен, легенева емболія та інсульт).

Слід ретельно контролювати рівень гемоглобіну у всіх пацієнтів через потенційний підвищений ризик тромбоемболічних ускладне= нь та летального наслідку у разі застосування препарату при рівні гемоглобіну, вищому від цільового у показаннях для застосування.

При лікуванні можливе помірне дозозалежне збільшення кількості тромбоцитів у межах норми. Цей показник зменшується протягом подальшого курсу лікування. Також були повідомлення про випадки тромбоцитозу. Рекомендовано регулярно контролювати кількість тромбоцитів протягом перших 8 тижнів лікування.

Рівень феритину (або концентрацію заліза у сироватці крові) слід визначати у всіх пацієнтів до початку та протягом лікування Гемаксом. За необхідності слід додатково застосовувати препарати заліза. Відсутність клінічної відповіді на лікування Гемаксом вимагає пошуку чинних факторів, = таких як залізо-, фолієво- або вітамін В₁₂-дефіцит, інтоксикація алюмінієм, інтеркурентні інфекції, запальні процеси або травматичні випадки, гемоліз, фіброз кісткового мозку будь-якої етіології.

Усі інші причини анемії (дефіцит заліза, фолієв= ої кислоти, вітаміну В₁₂, отруєння алюмінієм, інфекція або запаленн= я, втрата крові, гемоліз або фіброз кісткового мозку будь-якого походження) необхідно встановити та вилікувати до початку терапії епоетином альфа та пе= ред рішенням збільшити дозування. У більшості випадків значення феритину у сироватці крові знижувалось одночасно з підвищенням рівня гематокриту.

Усі пацієнти, які лікуються епоетином альфа, повинні отримувати адекватне забезпечення залізом (200 мг на добу пероральн= о) протягом усього курсу терапії. Для забезпечення достатнього рівня заліза в організмі призначення препаратів заліза слід розпочинати якомога раніше, на= віть за кілька тижнів до початку прог= рами відбору аутологічної крові.

Щоб гарантувати оптимальну відповідь на лікуван= ня епоетином альфа, необхідно забезпечити адекватне надходження заліза:

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>·&nb= sp;       пацієнтам із хронічною нирков= ою недостатністю рекомендовано прийом заліза (200–
300 мг/добу для дорослих та 100–200 мг/добу для дітей перорально у перераху= нку на елементарне залізо), якщо рівень феритину у сироватці крові нижче 100 нг= /мл; =

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>·&nb= sp;       пацієнтам з онкологічними захворюваннями рекомендовано прийом заліза (200–300 мг/добу перорально= у перерахунку на елементарне залізо) при насиченості трансферину нижче 20 %; =

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>·&nb= sp;       пацієнтам, які беруть участь у програмі відбору аутологічної крові, рекомендовано прийом заліза (200 мг/до= бу перорально у перерахунку на елементарне залізо) за кілька тижнів до початку відбору аутологічної крові з метою досягнення значних запасів заліза в організмі перед початком терапії та протягом курсу лікування епоетином альф= а;

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>·&nb= sp;       пацієнтам перед проведенням обширних планових ортопедичних операцій рекомендовано прийом заліза (200 мг/добу перорально у перерахунку на елементарне залізо) протягом курсу лікування епоетином альфа. За можливості слід розпочинати прийом заліза до початку терапії епоетином альфа з метою досягнення значних запасів заліза в організмі.

Дуже рідко повідомлялося про розвиток або погіршення вже існуючої порфірії у пацієнтів, які отримували лікування епоетином альфа. Пацієнтам з порфірією епоетин альфа слід застосовувати з обережністю.

Повідомлялося про пов’язані з лікуванням епоети= нами випадки тяжких побічних реакцій з боку шкіри, включаючи синдром Стівенса – = Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, що можуть загрожувати життю або мати летальний наслідок. Більш тяжкі випадки спостерігалися на тлі застосування епоетинів пролонгованої дії.

Пацієнти мають бути поінформовані про можливі побічні реакції з боку шкіри. У разі появи симптомів розвитку шкірних побіч= них реакцій слід негайно припинити лікування епоетином альфа та розглянути альтернативні методи лікування.

Якщо у пацієнта на тлі застосування епоетину розвинулася тяжка реакція з боку шкіри, така як синдром Стівенса – Джонсона= або токсичний епідермальний некроліз, лікування цим препаратом не можна відновлювати в жодному разі.

Інформацію про торгову назву еритропоезостимулю= ючих препаратів, які застосовувалися при лікуванні, необхідно чітко зазначати у медичній карті пацієнта. Переведення пацієнта з одного еритропоезостимулююч= ого засобу на інший можливе лише під наглядом лікаря.

Істинна еритроцитарна аплазія (PRCA).

Існують повідомлення про випадки розвитку антитілоопосередкованої істинної еритроцитарної аплазії (PRCA) після багатомісячного або багаторічного підшкірного застосування епоетину, перева= жно у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю. Також повідомлялося про вип= адки істинної еритроцитарної аплазії у пацієнтів з гепатитом С, які отримували і= нтерферон та рибавірин одночасно з еритропоезостимулюючими агентами. Епоетин альфа не призначений для лікування анемії, асоційованої з гепатитом С.

Пацієнтів, у яких спостерігається раптова втрата ефективності терапії (що проявляється зниженням рівня гемоглобіну на 1–2 г/= дл на місяць) зі збільшенням необхідності у трансфузіях, слід направити на дослідження кількості ретикулоцитів крові та виявлення типових причин зниже= ння клінічної відповіді (дефіцит заліза, фолієвої кислоти, вітаміну В_{12,
отруєння алюмінієм, інфекція або запалення, втрата крові, гемоліз або фіброз
кісткового мозку будь-якого походження).}

При парадоксальному зниженні гемоглобіну та розвитку тяжкої анемії, асоційованої з низькою кількістю ретикулоцитів, слі= д негайно перервати лікування Гемаксом та визначити наявність антитіл до еритропоетин= у, а також провести дослідження кісткового мозку для встановлення діагнозу істин= ної еритроцитарної аплазії (PRCA).

Пацієнтам не признача= ють лікування іншими еритропоезостимулюючими агентами, оскільки існує можливість перехресної реакції.

Лікування симптоматичної анем= ії у дорослих пацієнтів та дітей з хронічною нирковою недостатністю.<= /span>

У пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю, які отримують епоетин альфа, слід регулярно контролювати рівень гемоглобіну= до досягнення стабільного рівня, потім – на періодичній основі. Темп збільшення рівня гемоглобіну має становити близько 1 г/дл (0,62 ммоль/л) на місяц= ь та не повинен перевищувати 2 г/дл (1,25 ммоль/л) на місяць для мінімізації риз= ику розвитку артеріальної гіпертензії.

У пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю досягнутий рівень гемоглобіну не має перевищувати верхньої межі бажаної концентрації гемоглобіну крові. Під час клінічних досліджень спостерігався підвищений ризик летальних наслідків та серйозних небажаних реакцій з боку серцево-судинної системи при застосуванні еритропоезостимулюючих засобів для досягнення концентрації гемоглобіну понад 12 г/дл (7,5 ммоль/л).<= /o:p>

Контрольовані клінічні дослідження не показали значних переваг застосування епоетинів при концентрації гемоглобіну вище рі= вня, необхідного для забезпечення контролю симптомів анемії та попередження переливання крові.

Слід з обережністю підвищувати дозу Гемаксу пацієнтам із хронічною нирковою недостатністю, оскільки високі накопичені д= ози еритропоетину можуть бути пов’язані з підвищеним ризиком смертності, серйоз= них серцево-судинних та цереброваскулярних порушень. У пацієнтів з недостатньою відповіддю на лікування епоетинами доцільно розглянути інші варіанти подола= ння недостатньої відповіді.

Стан пацієнтів з хронічною нирковою недостатніс= тю, яким застосовують Гемакс підшкірно, слід регулярно контролювати щодо втрати ефективності лікування, що визначається як зниження або втрата відповіді на лікування епоетином альфа у пацієнтів, у яких раніше спостерігалася відпові= дь на терапію. Втрата ефективності характеризується стійким зниженням рівня гемоглобіну незалежно від підвищення дози епоетину альфа.=

При режимі лікування з подовженими інтервалами дозування (введенням епоетину альфа рідше ніж 1 раз на тиждень) у деяких пацієнтів рівень гемоглобіну може знижуватися, таким пацієнтам може бути необхідне збільшення дози. Слід регулярно контролювати рівень гемоглобіну.<= o:p>

У пацієнтів на гемодіалізі спостерігалися тромб= ози шунта, особливо у тих, хто мав схильність до гіпотензії або ускладнення артеріовенозних фістул (наприклад стеноз, аневризми тощо). Таким пацієнтам рекомендована перевірка шунта та профілактика тромбозу шляхом застосування, наприклад, ацетилсаліцилової кислоти.

У поодиноких випадках спостерігалася гіперкаліє= мія, хоча причинного зв’язку встановлено не було. У пацієнтів із хронічною нирко= вою недостатністю необхідно контролювати рівень електролітів у сироватці крові.= У разі збільшення рівня калію у крові на додачу до відповідного лікування гіп= еркаліємії слід розглянути можливість тимчасової відміни Гемаксу до відновлення рівня калію.

Внаслідок підвищення рівня гематокриту пацієнти, які перебувають на гемодіалізі та отримують Гемакс, часто потребують збільш= ення дози гепарину під час діалізу. У разі недостатньої гепаринізації можливий розвиток оклюзії діалізної системи.

Відповідно до наявної на сьогодні інформації, застосування Гемаксу для лікування анемії дорослим переддіалізним пацієнтам= з нирковою недостатністю не прискорює прогресування ниркової недостатності.

Лікування пацієнтів з анемією, викликаною хіміотерапією.

У пацієнтів з онкологічними захворюваннями, які лікуються епоетином альфа, слід регулярно контролювати рівень гемоглобіну до досягнення стабільного рівня, потім – на періодичній основі.

Епоетини є факторами росту, що головним чином стимулюють продукцію еритроцитів. Рецептори еритропоетину були виявлені так= ож і на поверхні різноманітних пухлинних клітин. Як і при застосуванні інших факторів росту, не можна виключити можливість стимуляції епоетинами росту деяких типів пухлин.

Не можна виключити впливу еритропоезостимулюючих засобів на прогресування пухлини або зменшення виживаності без прогресування захворювання. У дослідженнях застосування епоетину альфа та інших еритропоезостимулюючих засобів було асоційоване зі зниженням локорегіональн= ого контролю пухлини або загальної виживаності:

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>·&nb= sp;       зниження локорегіонального контролю у пацієнтів з прогресуючим раком голови і шиї, які отримували променеву терапію, при застосуванні з метою підвищення рівня гемоглобіну по= над 14 г/дл (8,7 ммоль/л);

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>·&nb= sp;       скорочення загальної виживано= сті та збільшення кількості летальних випадків внаслідок прогресування захворюв= ання протягом 4 місяців у пацієнток з раком молочної залози з метастазами, які отримували хіміотерапію, при застосуванні з метою підвищення рівня гемоглоб= іну до 12–14 г/дл (7,5–8,7 ммоль/л);

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>·&nb= sp;       підвищення ризику летального наслідку при застосуванні з метою підвищення рівня гемоглобіну до 12 г/дл (= 7,5 ммоль/л) у пацієнтів з активною злоякісною хворобою, які не отримують ні хіміотерапії, ні променевої терапії. Лікарські засоби, що стимулюють еритропоез, протипоказані цій групі пацієнтів; =

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>·&nb= sp;       підвищення на 9 % ризику прогресування захворювання або смерті у групі пацієнтів, які отримували епо= етин альфа та стандартне лікування, та 15 % підвищення ризику, що статистично не може бути виключений, у пацієнток з метастатичним раком молочної залози, які отримували хіміотерапію, при застосуванні з метою підвищення рівня гемоглоб= іну до 10–12 г/дл (6,2–7,5 ммоль/л).

З огляду на вищенаведене, у деяких клінічних ситуаціях варто надати перевагу переливанню крові для лікування анемії у пацієнтів, хворих на рак. Рішення про застосування рекомбінантних еритропоетинів повинно ґрунтуватися на оцінці користі-ризику для конкретного пацієнта з урахуванням специфічного клінічного контексту. Фактори, які необхідно врахувати при такій оцінці, повинні включати тип пухлини і її ста= дію; ступінь анемії; очікувану тривалість життя; умови, в яких лікують пацієнта,= та бажання самого пацієнта.

У пацієнтів з онкологічними захворюваннями, які отримують хіміотерапію, як правило, проявляється 2–3-тижнева затримка відпо= віді від призначення еритропоетину до появи індукованих еритропоетином кров’яних тілець. Цю особливість слід враховувати при оцінці доцільності терапії (особливо щодо пацієнтів із потребою у трансфузіях).

Пацієнти, які підлягають хірургічному втручанню та беруть участь у програмі відбору аутологічної кро= ві.

Слід дотримуватися усіх особливих застережень, пов’язаних з програмою відбору аутологічної крові, особливо процедури відновлення об’єму циркулюючої крові.

Пацієнти перед обширним плановим ортопедичним хірургічним втручанням.

Слід завжди дотримуватися належних практик гемотрансфузіології у до- та післяопераційний період. Пацієнти перед обширним плановим ортопедичним хірургічним втручанням повинні отримувати засоби для відповідної антитромботичної профілактики, оскільки після хірургічних втручань у таких пацієнтів можуть виникати тромботичні та судинні ускладнення, особливо на фоні супутніх серцево-судин= них захворювань. Особливу обережність слід проявляти при терапії пацієнтів, схильних до розвитку тромбозу глибоких вен. Більш того, у пацієнтів із початковим рівнем гемоглобіну > 13 г/дл можл= ивість розвитку постоперативних тромботичних або судинних ускладнень, асоційованих= із терапією епоетином альфа, значно вища. Таким чином, застосування епоетину альфа пацієнтам із початковим рівнем гемоглобіну > 13 г/дл не рекомендується.

Дієта =

По мірі підвищення гематокриту у хворих підвищується апетит, внаслідок чого хворі споживають більшу кількість їжі. = При цьому необхідно вживати заходів для запобігання збільшенню вмісту калію в організмі.

Канцерогенн= і та мутагенні властивості

Канцерогенні властивості Гемаксу не перевірялис= я. Епоетин не індукує генетичних мутацій в бактеріях і хромосомних аберацій в клітинах ссавців.

Вплив на фертильність

У вагітних щурів відзначали тенденцію до незнач= ного підвищення частоти загибелі ембріонів при внутрішньовенному введенні епоети= ну в дозі 100–500 МО/кг.

Зниження ефективності препарату або відсутність відповіді

Якщо у хворих, які отримують епоетин в підтриму= ючих дозах, відзначається зниження відповіді на препарат або повна його відсутні= сть, то необхідно виключити такі причини:

- дефіцит заліза

- інфекція, запалення, пухлини

- прихована крововтрата

- гематологічні захворювання (таласемія, мієлодисплазія і т.п.)

- гемоліз

- алюмінієва інтоксикація

- нестача вітаміну В₁₂ або фолієвої кислоти

- кістозний фіброз

- істинна еритроцитарна аплазія.

Натрію хлорид

Цей лікарський засіб= містить менш ніж 1 ммоль (23 мг) на одну дозу натрію, тобто вільний від натрію.

Застосування у період вагітно= сті або період годування груддю.

Вагітність<= o:p>

Достатньої кількості досліджень щодо застосуван= ня Гемаксу вагітним не проводилося. Дослідження на тваринах показ= али репродуктивну токсичність. Тому цей препарат можна призначати вагітним тільки у разі, коли можлива користь від його застосуван= ня виправдовує потенційний ризик для плода. Застосування епоетину альфа вагітним жінкам, які беруть участь у програмі відбору аутологічної крові, не рекомендується.

У дослідженнях у вагітних щурів відзначали незн= ачне підвищення частоти загибелі ембріонів, тоді як у вагітних кролів при застосуванні препарату в дозі 500 МО/кг ніяких побічних ефектів не спостерігалося.

Годування груддю.

Еритропоетин людини в нормі міститься в грудному молоці, хоча дотепер роль еритропоетину, що надходить з грудним молоком, залишається нез’ясованою. Невідомо, чи виділяється екзогенний епоетин альфа в грудне молоко. Слід= із обережністю застосовувати епоетин альфа жінкам, які годують груддю. Рішення= про продовження або припинення годування груддю чи продовження або припинення застосування епоетину альфа слід приймати, беручи до уваги користь грудного вигодовування для дитини та користь лікування епоетином альфа для жінки.

Застосування епоетину альфа пацієнткам, які бер= уть участь у програмі відбору аутологічної крові, у період годування груддю не рекомендується.

Фертильніст= ь.

Досліджень впливу епоетину альфа на фертильність чоловіків або жінок не проводилося.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом а= бо іншими механізмами.

Спеціальних досліджень з цього приводу не проводилось, але, враховуючи, що при застосуванні препарату Гемакс можливий розвиток побічних реакцій, наприклад, головний біль, стомлюваність та інші, особам, які приймають цей препарат, варто утриматись від керування автотранспортом та роботи з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Усі інші причини анемії (дефіцит заліза, фолієв= ої кислоти, вітаміну В₁₂, отруєння алюмінієм, інфекція або запаленн= я, втрата крові, гемоліз або фіброз кісткового мозку будь-якої етіології) необхідно визначити та вилікувати до початку терапії епоетином альфа та у р= азі необхідності збільшити дозування. Для досягнення оптимальної відповіді на лікування епоетином альфа слід забезпечити достатній рівень надходження зал= іза в організм та у разі необхідності додатково призначити прийом препаратів за= ліза (див. розділ «Особливості застосування»).

Лікування симптоматичної анем= ії у дорослих пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю.

Симптоми та ускладнення анемії можуть бути різн= ими залежно від віку, статі та супутніх захворювань; необхідна оцінка лікарем індивідуального перебігу хвороби пацієнта та його стану.<= /p>
Рекомендований бажаний рівень гемоглобіну від 10 г/дл до 12 г/дл (6,2–7,5 ммоль/л). Гемакс застосов= ують з метою підвищення рівня гемоглобіну не більше ніж до 12 г/дл (7,5 ммоль/л). Слід уникати підвищення рівня гемоглобіну більше ніж на 2 г/дл (1,25 ммоль/л) за 4 тижні. У такому разі слід знизити дозу, як зазначено нижче. <= o:p>

Внаслідок індивідуальних особливостей у деяких пацієнтів іноді можуть спостерігатися вищі або нижчі рівні гемоглобіну, ніж бажаний цільовий. Рівень гемоглобіну слід контролювати шляхом підбору дози з урахуванням рекомендованого рівня в межах від 10 г/дл (6,2 ммоль/л) до 12 г= /дл (7,5 ммоль/л). <= /p>
Слід уникати постійного рівня гемоглобіну вище = 12 г/дл (7,5 ммоль/л). Якщо концентрація гемоглобіну підвищується більше ніж н= а 2 г/дл (1,25 ммоль/л) на місяць або постійний рівень гемоглобіну перевищує 12 г/дл (7,5 ммоль/л), дозу Гемаксу знижують на 25 %. Якщо рівень гемоглобіну перевищує 13 г/дл (8,1 ммоль/л), лікування призупиняють до зниження рівня гемоглобіну до 12 г/дл (7,5 ммоль/л) і потім поновлюють лікування епоетином альфа дозою, на 25 % нижчою від попередньої.

Стан пацієнтів слід ретельно контролювати, щоб впевнитися, що для контролю анемії та її симптомів застосовується найнижча ефективна доза Гемаксу, яка підтримує рівень гемоглобіну не вище 12 г/дл (7= ,5 ммоль/л).

Слід з обережністю підвищувати дози еритропоезостимулюючих засобів пацієнтам із хронічною нирковою недостатніст= ю. У пацієнтів з поганою відповіддю на лікування такими засобами слід враховувати інші можливі причини незадовільної відповіді (див. розділ «Особливості застосування»).

Лікування Гемаксом розподіляють на два етапи – фаза корекції та підтримувальна фа= за.

Дорослі пацієнти, які перебувають на гемодіалізі.

У разі застосування пацієнтам, які перебувають = на гемодіалізі, перевага надається внутрішньовенному введенню.

Фаза корекц= ії.

Початкова доза – 50 МО/кг 3 рази на тиждень.

За необхідності дозу збільшують або знижують на= 25 МО/кг (3 рази на тиждень) до досягнення бажаного рівня гемоглобіну 10–12 г/= дл (6,2–7,5 ммоль/л). Таке коригування дози слід робити поетапно, не частіше н= іж 1 раз на 4 тижні.

Підтримуюча фаза.

Рекомендована загальнотижнева доза становить ві= д 75 до 300 МО/кг.

Для підтримання бажаного рівня гемоглобіну від = 10 до 12 г/дл (6,2–7,5 ммоль/л) слід відкоригувати дозу належним чином.

Пацієнтам з дуже низьким початковим рівнем гемоглобіну (< 6 г/дл, або < 3,75 ммоль/л) може бути необхідна вища підтримувальна доза, ніж пацієнтам з менш тяжкою анемією на початку лікуван= ня (гемоглобін > 8 г/дл, або > 5 ммоль/л).

Дорослі пацієнти з нирковою недостатністю у додіалізний період.

Пацієнтам із нирковою недостатністю у додіалізний період за відсутн= ості встановленого внутрішньовенного катетера препарат можна застосувати підшкір= но.

Фаза корекц= ії.

Початкова доза – 50 МО/ кг 3 рази на тиждень з подальшим збільшенням за необхідності на    25 МО/кг (3 рази на тиждень) з інтервалом між збільшенням дози не ме= нше 4 тижнів до досягнення рівня гемоглобіну в межах 10–12 г/дл (6,2–7,5 ммоль/л).

Підтримувал= ьна фаза.

Протягом підтримувал= ьної фази Гемакс можна застосовувати аб= о 3 рази на тиждень, або, у разі підшкірного введення, 1 раз на тиждень або 1 р= аз на 2 тижні.

Слід коригувати дози= та інтервали між введеннями з метою підтримання бажаного рівня гемоглобіну від= 10 до 12 г/дл (6,2–7,5 ммоль/л). Подовження проміжків часу між введеннями доз = може вимагати збільшення дози.

Максимальна доза не повинна перевищувати 150 МО/кг 3 рази на тиждень, 240 МО/кг (максимум до 20= 000 МО) 1 раз на тиждень або 480 МО/кг (максимум до 40000 МО) 1 раз на     2 тижні.

Дорослі пацієнти, які перебувають на перитонеальному діалізі.=

За відсутності встановленого внутрішньовенного катетера Гемакс можна застосувати підшкірно.

Фаза корекц= ії.

Початкова доза – 50 МО/кг 2 рази на тиждень.

Підтримувал= ьна фаза.

Рекомендована підтримувальна доза від 25 до 50 МО/кг 2 рази на тиждень шляхом введення двох рівнозначних ін’єкцій.

Для підтримання бажаного рівня гемоглобіну в ме= жах від 10 г/дл до 12 г/дл (6,2–7,5 ммоль/л) слід відкоригувати дозу належним чином.

Лікування дорослих пацієнтів з анемією, викликаною хіміотерапією.

Симптоми та ускладнення анемії можуть бути різн= ими залежно від віку, статі та супутніх захворювань; необхідна оцінка лікарем індивідуального перебігу хвороби та стану пацієнта.

Гемакс слід застосов= увати пацієнтам з анемією (рівень гемоглобіну ≤ 10 г/дл (6,2 ммоль/л)= ). <= /span>Початкова доза – 150 МО/кг підшкірно 3 рази на тиждень.

Альтернативно Гемакс можна застосовувати у дозі= 450 МО/кг підшкірно 1 раз на тиждень.

Для підтримання бажаного рівня гемоглобіну від = 10 до 12 г/дл (6,2–7,5 ммоль/л) слід відкоригувати дозу належним чином.

Внаслідок індивідуальних особливостей у деяких<= span style=3D'mso-spacerun:yes'> пацієнтів іноді можуть спостерігатися вищі або нижчі рівні гемоглобіну, ніж б= ажаний цільовий. Рівень гемоглобіну слід контролювати шляхом підбору дози з урахуванням рекомендованого рівня в межах від 10 г/дл (6,2 ммоль/л) до 12 г= /дл (7,5 ммоль/л). Слід уникати постійного рівня гемоглобіну вище 12 г/дл (7,5 ммоль/л).

Якщо рівень гемоглобіну збільшився щонайменше н= а 1 г/дл (0,6 ммоль/л) або кількість ретикулоцитів збільшилась на ≥ 40000 клітин/мкл після 4 тижнів лікування, слід продовжувати застосування Гемаксу= у дозі 150 МО/кг 3 рази на тиждень або 450 МО/кг 1 раз на тиждень.

Якщо після 4 тижнів застосування початкової дози рівень гемоглобіну збільшився менше ніж на 1 г/дл (0,62 ммоль/л) або рівень ретикулоцитів збільшився менше ніж на 40000 клітин/мкл, дозу необхідно збільшити до 300 МО/кг три рази на тиждень.

Якщо після додаткових 4 тижнів лікування у дозі= 300 МО/кг 3 рази на тиждень рівень гемоглобіну збільшився на 1 г/дл (0,62 ммоль= /л) або більше або кількість ретикулоцитів збільшується на 40000 клітин/мкл або більше, слід продовжувати застосування Гемаксу в дозі 300 МО/кг 3 рази на тиждень.

Однак якщо рівень гемоглобіну збільшився менш н= іж на 1 г/дл (менш ніж на 0,62 ммоль/л) або рівень ретикулоцитів збільшився ме= нше ніж на 40000 клітин/мкл від початкового рівня, клінічна відповідь вважається сумнівною і лікування слід припинити.

Коригування дози з метою підтримання цільового рівня гемоглобіну 10–12 г/дл.=

Якщо рівень гемоглобіну підвищується більш ніж<= span style=3D'mso-spacerun:yes'> на 2 г/дл (1,25 ммоль/л) за 1 місяць аб= о якщо рівень гемоглобіну перевищує 12 г/дл (7,5 ммоль/л), слід зменшити дозу Гема= ксу на 25–50 %. Якщо рівень гемоглобіну перевищує 13 г/дл (8,1 ммоль/л), терапію слід тимчасово припинити до зниження рівня нижче 12 г/дл (7,5 ммоль/л) та відновити терапію дозою, на 25 % нижчою за попередню.

Схема рекомендованого режиму дозування:

= =

Стан пацієнтів слід ретельно контролювати, щоб впевнитися, що для контролю симптомів анемії застосовується найнижча затверджена доза Гемаксу.=

Застосування Гемаксу слід продовжувати протягом одного місяця після припинення хіміотерапії.

Дорослі пацієнти, які беруть участь у програмі відбору аутологічної крові перед хірургічними операціями.

Пацієнтам із анемією середнього ступеня тяжкості (рівень гематокриту 33–39 %), які потребують ≥ 4 одиниць крові, необх= ідно проводити лікування Гемаксом у дозі 600 МО/кг внутрішньовенно 2 рази на тиж= день протягом 3 тижнів до хірургічного втручання. Гемакс призначають після закінчення кожної процедури відбору крові.

Дорослі пацієнти перед великим плановим ортопедичним хірургічним втручанням.

Рекомендована доза – 600 МО/кг підшкірно 1 раз = на тиждень протягом 3 тижнів, які передують операції (21-й, 14-й та 7-й день п= еред операцією), та у день операції.

Якщо за медичними показаннями необхідно скороти= ти передопераційний період менше ніж до 3-х тижнів, Гемакс слід призначати щод= енно у дозі 300 МО/кг підшкірно протягом                   10 послідовних днів до операції, у день операції та протягом 4 днів після. Якщо у передопераційний період рівень гемоглобіну досягає 15 г/дл або вище, застосування Гемаксу необхідно повністю припинити та не застосовувати наступні дози.<= /span>

Дор= ослі пацієнти з МДС низького або середнього-1 ризику
Гемакс слід застосовувати пацієнтам з симптоматичною анемією (рівень гемоглобіну ≤ 10 г/дл (6,2 ммоль/л)= ).

Рекомендована початк= ова доза Гемаксу – 450 МО/кг (максимальна загальна доза – 40000 МО) підшкірно 1= раз на тиждень, між введенням доз повинно проходити не менше 5 діб.<= /span>

Слід належним чином відкоригувати дозу для підтримання бажаного рівня гемоглобіну в межах від 10 г/дл до 12 г/дл (6,2–7,5 ммоль/л). Слід оцінити відповідь на лікування Гема= ксом у період від 8 до 12 тижнів після початку лікування. Підвищення та зниження= доз слід виконувати покроково (див. діаграму нижче). Слід уникати рівня гемогло= біну вище 12 г/дл    (7,5 ммоль/л).=

Пі= двищення дози. Дозу не слід підвищувати більше ніж на 1050 МО/кг (загальна доза         80000 = МО) на тиждень. Якщо втрачається відповідь на лікування або концентрація гемоглобі= ну падає на ≥ 1 г/дл після зниження дози, слід підвищити дозу на один крок. М= іж підвищеннями доз має проходити не менше 4 тижнів.

Підтримання дози та зниження<= /span>. Слід призупиняти лікування Гемаксом, якщо концентрація гемоглобіну перевищує 12 = г/дл (7,5 ммоль/л). Як тільки рівень гемоглобіну досягає < 11 г/дл, слід відновити застосування у тій самій дозі а= бо на крок нижче, відповідно до рішення лікаря. Слід розглядати зниження дози у разі, якщо спостерігається швидке підвищення рівня гемоглобіну (> 2 г/дл= за 4 тижні).

Симптоми та ускладнення анемії можуть бути різн= ими залежно від віку, статі та супутніх захворювань; необхідна оцінка індивідуального перебігу хвороби пацієнта та його стану.

Діт= и.

Лікування симптоматичної анем= ії у дітей з хронічною нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі.

Симптоми та ускладнення анемії можуть бути різн= ими залежно від віку, статі та супутніх захворювань; необхідна оцінка індивідуального перебігу хвороби пацієнта та його стану.

У дітей рекомендований рівень гемоглобіну становить від 9,5 г/дл до 11 г/дл (5,9–6,8 ммоль/л). Гемакс слід застосовувати для підвищення рівня гемоглобі= ну не вище 11 г/дл (6,8 ммоль/л). Слід уникати підвищення рівня гемоглобіну бі= льше ніж на 2 г/дл (1,25 ммоль/л) за 4 тижні.

У такому разі слід відкоригувати дозу належним чином.

Стан пацієнтів слід ретельно контролювати, щоб впевнитися, що для контролю симптомів анемії застосовується найнижча затверджена доза Гемаксу.=

Лікування розподіляє= ться на два етапи – фазу корекції та підтримувальну фазу.

За наявності встановленого внутрішньовенного катетера перевага надається внутрішньовенному шляху введення.

Фаза корекц= ії.

Початкова доза – 50 МО/кг внутрішньовенно 3 раз= и на тиждень.

За необхідності знижують або збільшують дозу на 25 МО/кг (3 рази на тиждень) до досягнення бажаного рівня гемоглобіну від 9,5 г/дл до 11 г/дл (5,9–6,8 ммоль/л). Таке коригування дози відбувається поетапно, не частіше 1 разу на= 4 тижні.

Підтримуюча фаза.

Слід відкоригувати дозу відповідним чином з мет= ою підтримання оптимального рівня гемоглобіну від 9,5 г/дл до 11 г/дл (5,9–6,8 ммоль/л).

Загалом дітям із масою тіла до 30 кг необхідна більша підтримувальна доза, ніж дорослим та дітям з масою тіла понад 30 кг. Пацієнти дитяч= ого віку з дуже низьким початковим рівнем гемоглобіну (< 6,8 г/дл, або < 4,25 ммоль/л) можуть потребувати більших підтримувальних доз порівняно з пацієнт= ами, у яких початковий рівень гемоглобіну був вищим (> 6,8 г/дл, або          > 4,25 ммоль/л).<= /span>

Лікування анемії у дітей з хронічною нирковою недостатністю у додіалізний період або на перитонеальному діалізі.

Безпека та ефективність застосування Гемаксу ді= тям з хронічною нирковою недостатністю та анемією, які ще не знаходяться на діа= лізі або знаходяться на перитонеальному діалізі, не встановлені. На сьогодні рекомендацій щодо дозування цій групі пацієнтів зробити не можна.

Лікування д= ітей з анемією, викликаною хіміотерапією

Безпека та ефективність застосування Гемаксу дітям з анемією, викликаною хіміотерапією не встановлені.

Лікування дітей, які беруть участь у програмі відбору аутологічної крові перед хірургічними операціями.

Безпека та ефективність застосування Гемаксу ді= тям, які беруть участь у програмі відбору аутологічної крові перед великими хірургічними операціями, не встановлені.

Лікування д= ітей перед плановим ортопедичним хірургічним втручанням

Безпека та ефективність застосування Гемаксу ді= тям, які підлягають плановому ортопедичному хірургічному втручанню, не встановле= ні.

Спосіб застосування

Епоетин альфа можна застосовувати шляхом підшкі= рних та внутрішньовенних ін’єкцій.

Спосіб приготування розчину для ін’єкцій. У кожний флакон із ліофілізатом необхідно додати води для ін’єкцій в кількості, зазначеній у таблиці нижче.

=

Активний інгредієнт

1000 МО

2000 МО

3000 МО

4000 МО

10 000 МО

20 000 МО

40 000 МО

Вода для ін’єкцій

1 мл

2 мл

2 мл

2 мл

1 мл

1 мл

1 мл

=

Як і при застосуванні будь-яких парентеральних = лікарських засобів, препарат епоетин альфа перед застосуванням перевіряють на відсутні= сть видимих сторонніх часточок та зміни кольору розчину.

Внутрішньовенне введення.

Дорослим пацієнтам, які беруть участь у програмі відбору аутологічної крові перед хірургічними операціями, Гемакс застосовую= ть внутрішньовенно. При лікуванні симптома= тичної анемії у дорослих та дітей з хронічною нирковою недостатністю за наявності внутрішньовенного доступу (пацієнти на гемодіалізі) перевага надається внутрішньовенному шляху введення.<= /o:p>

Гемакс застосовують шляхом внутрішньовенної ін’єкції тривалістю від 1 до 5 хвилин, залеж= но від дози препарату. Пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, болюсну ін’є= кцію можна ввести прямо під час процедури через придатний для цього венозний пор= т у лінії діалізу. Також препарат можна ввести після закінчення процедури гемодіалізу через фістулу катетера з подальшим введенням 10 мл ізотонічного натрію хлориду для промивання системи та належного розподілу препарату у кровообігу.

Повільне введення бажане для пацієнтів, у яких виникають грипоподібні симптоми протягом лікування (див. розділ «Побічні реакції»).

Гемакс не можна застосовувати шляхом внутрішньовенних інфузій або змішувати з іншими препаратами.

Підшкірне введення.

Дорослим пацієнтам з анемією, викликаною хіміотерапією, пацієнтам перед плановим обширним ортопедичним хірургічним втручанням, дорослим пацієнтам з МДС низького або середнього-1 ризику Гемакс застосовують підшкірно.

При лікуванні симптоматичної анемії у дорослих пацієнтів з хронічною нирковою недостатніс= тю у додіалізний період або на перитонеальному діалізі за відсутності встановлен= ого внутрішньовенного катетера можна застосовувати Гемакс підшкірно.=

Максимальний об’єм підшкірного введення препара= ту в одну ділянку становить 1 мл. За необхідності застосування більших об’ємів підшкірне введення проводять у кілька ділянок.

Підшкірно препарат слід вводити у кінцівки або у передню стінку живота.

Якщо, на думку лікаря, пацієнт або доглядач може безпечно та ефективно вводити Гемакс підшкірно, слід проінструктувати їх що= до належного дозування та застосування.

Діти.

Епоетин альфа показаний для лікування анемії, пов’язаної з хронічною нирковою недостатністю, у дітей віком від 1 року до = 18 років, які перебувають на діалізі. Безпека та ефективність застосування препарату дітям віком до 1 місяця не встановлені.

Передозуван= ня.

Препарат чинить широку терапевтичну дію. При передозуванні епоетину альфа виникають ефекти, що відображають найвищий сту= пінь прояву фармакологічної дії гормону, тобто поліцитемія= і такі пов'язані симптоми, як головний біль, запаморочення, сонливість і т.д<= /span>. При виклю= чно високих рівнях гемоглобіну можливе проведення флеботомії. У разі необхіднос= ті застосовують симптоматичну терапію.

У разі передозування препарату необхідно зверну= тися в найближчий медичний заклад або в токсикологічний центр.=

=

Побічні реакції.

Найчастішою небажаною побічною реакцією під час лікування епоетином альфа є дозозалежне підвищення артеріального тиску або погіршення існуючої гіпертензії. Контроль артеріаль= ного тиску необхідно проводити з початку лікування. Іншими част= ими побічними реакціями, що спостерігалися у ході клінічних досліджень епоетину альфа, є тромбоз глибоких вен, легенева емболія, судоми, діарея, нудота, головний біль, грипоподібний стан, пірексія, висипи та блювання.=

Переважно на початку лікування можуть виникати симптоми застуди, такі як головний біль, біль у м’язах та суглобах, пропасн= иця. Частота може змінюватись залежно від показань.

Під час досліджень застосування препарату з подовженими міждозовими інтервалами дорослим пацієнтам з нирковою недостатн= істю у додіалізний період, спостерігалося погіршення прохідності дихальних шляхі= в, у т.ч. верхніх дихальних шляхів, закладеність носа та назофарингіт.

Серед пацієнтів, які отримували лікування еритропоезстимулюючими засобами, спостерігалася підвищена частота тромбоваскулярних ускладнень (див. розділ «Особливості застосування»).=

Альбумін (людини)<= /span>

Гемакс містить у сво= єму складі альбумін, одержуваний з людської крові. Ризик передачі вірусних інфе= кцій вкрай незначний з урахуванням технології отримання цього компонента. Такий = же вкрай малоймовірний ризик і щодо можливості передачі збудника хвороби Крейцфелда – Якоба. Випадки передачі збудників вірусних інфекцій з альбумін= ом невідомі.

Частота виникнення побічних реакцій: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 до <1/10); нечасто (≥1/1000 до <1/100); рідко (≥1/10000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не можна встановити за наявними даними).

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-farea= st-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>З боку кров= і та лімфатичної системи.

Рідко – тромбоцитемія, істинна еритроцитарна аплазія.

З боку імунної системи.

Нечасто – реакції гіперчутливості.

Рідко – анафілактичні реакції: потенційно серйо= зні ускладнення, пов’язані з порушенням дихання або зі зниженням АТ, імунні реакції (має мінімальну здатність індукувати утворення антитіл).

З боку нервової системи.=

Часто – головний біль.

Нечасто – судоми, інсульт, крововиливи у мозок.=

Частота невідома – цереброваскулярний інсульт, гіпертензивна енцефалопатія, транзиторна ішемічна атака, запаморочення, сонливість.

З боку органів зору.

Частота невідома – тромбоз вен сітківки.

З боку серц= я.

Частота невідома – інфаркт міокарда.=

З боку судинної системи.=

Часто – венозні та артеріальні тромбози, артеріальна гіпертензія.

Частота невідома – глибокий тромбоз вен (пацієн= ти з хронічною нирковою недостатністю), гіпертензивний криз.
З боку дихальної системи, орг= анів грудної клітки та середостіння.

Часто – емболія легень (пацієнти, хворі на рак), кашель.

Нечасто – погіршення прохідності дихальних шлях= ів.

Частота невідома – емболія легень (пацієнти з хронічною нирковою недостатністю)

З боку шлунково-кишкового тра= кту.

Дуже часто – нудота, діарея, блювання.

З боку шкіри та підшкірної клітковини.

Часто – висипання, екзема.

Нечасто – кропив’янка.

Частота невідома – ангіоневротичний набряк, свербіж, набряк Квінке, синдром Стівенса – Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (які можуть нести загрозу життю або мати летальний наслідок).=

З боку м’язової, сполучної тканини та кісток.

Часто – артралгія, біль у кістках, біль у кінцівках, міалгія.

Вроджені та спадкові/генетичні розлади.

Рідко – гостра порфірія.

Загальні розлади та розлади в місці введення.

Дуже часто – гарячка, пірексія (пацієнти, хворі= на рак).

Часто – грипоподібний стан, озноб, реакції у мі= сці ін’єкції, периферичний набряк.

Частота невідома – пропасниця, відсутність відповіді на лікування.

Лабораторні дослідження

Рідко – наявність антитіл до еритропоетину.

Частота невідома – гіперфосфатемія, підвищення концентрації сечовини, креатиніну, сечової кислоти у плазмі крові (у пацієн= тів із хронічною нирковою недостатністю).

З боку метаболізму та живлення

Нечасто – гіперкаліємія (часто серед пацієнтів, які перебувають на гемодіалазі).

Пошкодження, отруєння та процедурні ускладнення.

Часто – тромбоз шунта, включаючи обладнання для= діалізу (пацієнти з хронічною нирковою недостатністю).

Пацієнти з хронічною нирковою недостатністю.

У пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю рівень гемоглобіну понад 12 г/дл може бути пов’язаний з підвищеним ризиком серцево-судинних ускладнень, включаючи летальний наслідок.

У хворих, які перебували на гемодіалізі, особли= во у разі схильності до гіпотензії або наявності ускладнень з боку артеріовенозн= ої фістули (стенози, аневризми тощо), описано випадки тромбозу шунта.

Пацієнти з онкологічними захворюваннями.

Розвиток тромботичних ускладнень можливий у пацієнтів, які застосовували терапію препаратами, що стимулюють еритропоез, включаючи епоетин альфа.

Дорослі хірургічні пацієнти.<= o:p>

Не можна виключати ймовірність того, що лікування епоетином альфа у пацієнтів зі сталим рівнем гемоглобіну >13 г/дл може асоціюватися з підвищеним ризиком післяопераці= йних тромботичних/судинних ускладнень.

Опис окремих побічних реакцій=

Венозні та артеріальні тромбози, з летальним наслідком та без нього, такі як тромбоз глибоких вен, легенева емболія, рет= инальний тромбоз, артеріальний тромбоз (включаючи інфаркт міокарда та ішемію міокард= а), тромбоз сітківки та шунтовий тромбоз (включаючи оклюзію діалізної системи),= тромбози у ділянці артеріовенозного анастамозу. Також можуть спостерігатись цереброваскулярні ускладнення (включаючи ішемічний інсульт, мозкові крововиливи) та транзиторні ішемічні атаки, аневризми.

Повідомлялося про реакції гіперчутливості, зокрема з висипаннями (в т.ч. кропив’янкою), анафілактичні реакції та ангіоневротичний набряк.

Повідомлялося про пов’язані із лікуванням епоетинами випадки тяжких побічних реакцій з боку шкіри, включаючи синдром Стівенса – Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, що можуть загрожув= ати життю або мати летальний наслідок (див. розділ «Особливості застосування»).=

Випадки гіпертонічно= го кризу з енцефалопатією та судомами, що вимагали негайного огляду лікаря та призначення інтенсивної терапії, спостерігалися у пацієнтів з нормальним або низьким артеріальним тиском на початку лікування. Слід звертати особливу ув= агу на появу раптового мігренеподібного стріляючого головного болю, що може бути сигналом тривоги.

Істинна еритроцитарна аплазія

Оскільки епоетин альфа є білковим препаратом, у деяких хворих можливе утворення антитіл до нього. Рідкісні випадки істинної еритроцитарної аплазії, що виникають у хворих з нирковою недостатністю, які отримують препарат підшкірно, пов'язані з наявністю нейтралізуючих антитіл = до епоетину альфа. У таких випадках застосування будь-яких препаратів, що міст= ять епоетин, протипоказано.

Дуже рідко (< 100= 00 випадків на пацієнто-рік) повідомлялося про випадки антитілоопосередкованої істинної еритроцитарної аплазії (PRCA) у пацієнтів, яким застосовували препарати еритропоетину впродовж місяців або років.

Дорослі пацієнти з МДС низько= го або середнього-1 ризику

У ході клінічного дослідження у 4 (4,7%) пацієнтів сталися тромбоваскулярні явища (раптова смерть, ішемічний інсульт, емболія та флебіт). Усі тромбоваскулярні явища сталися у групі епоетину альфа та протягом перших 24 тижнів лікування. Три випадки були підтверджені, четвертий випадок (раптова смерть) не був підтвердженим. У двох пацієнтів були вагомі фактори ризику (фібриляція передсердь, серцева недостатність та тромбофлебіт).

Діти з хронічною нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі.

Досвід застосування еритропоетину дітям з хронічною нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, у ході клінічних досліджень та у постмаркетинговий період обмежений. Не було виявлено жодних побічних реакцій, специфічних для пацієн= тів дитячого віку, також не було виявлено побічних реакцій, які б не відповідали існуючому захворюванню.

Повідомлення про побічні реакції після реєстрац= ії лікарського препарату є важливими. Це дає змогу постійно вести моніторинг с= піввідношення користь/ризик застосування лікарського засобу. Медичним працівникам рекомендовано повідомляти про будь-які можливі побічні реакції за допомогою національної системи звітності.

Термін придатн= ості. 2 роки.

=

Умови зберігання.

Зберігати у місцях, недоступних для дітей, при температурі не вище 25 °С.

=

Упаковка.

По 1 флакону у картонній коробці.

=

Категорія відпуску. За рецептом= .

=

Виробник. <= /span>Біосідус С.А. /

Biosidus S.A.

=

Місцезнаход= ження виробника та його адреса місця провадження діяльності.=

Констітусьон 4234 (поштовий індекс C1254ABX), м. Буенос-Айрес, Республіка Аргентина /

Constitu= cion 4234 (zip code C1254ABX), of the = City of Buenos Aires, Argentine Republic.=

Активний інгредієнт	1000 МО	2000 МО	3000 МО	4000 МО	10 000 МО	20 000 МО	40 000 МО
Вода для ін’єкцій	1 мл	2 мл	2 мл	2 мл	1 мл	1 мл	1 мл