ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

АМЛОДИПІН
(AMLODIPINE)=

Склад:

діюча речовина: амлодипіну бесилат;

1 таблетка містить амлодипіну бесилату у перерахуванні на амлодипін 5 мг або 10 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), повідон 25, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, індигокармін (Е 132).

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: одношарові таблетки круглої форми білого або білого з блакитним відтінком кольору, верхня = та нижня поверхня яких опуклі. На ро= зламі під лупою видно відносно однорідну структуру.<= /p>

Фармакотерапевтична група.

Селективні антагоністи кальцію= з переважаючою дією на судини. Похідні дигідропіридину. Амлодипін. Код АТХ С08С А01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Амлодипін – антагоніст кальцію (похідне дигідропіридину), що блокує надходження іонів кальцію до міокарда = та до клітин гладеньких м’язів.

Механізм гіпотензивної дії амлодипіну зумовлений безпосередньою розслаблювальною дією на гладенькі м’я= зи судин. Точний механізм антиангінального ефекту амлодипіну встановлений недостатньо, однак наступні ефекти відіграють певну роль:=

1. Амлодипін розширює периферичні артеріоли і таким чином знижує периферичний = опір (постнавантаження). Зниження навантаження на серце призводить до зниження споживання енергії та потреби міокарда у кисні.

2. Розширення головних коронарних артерій та коронарних артеріол, можливо, так= ож відіграє роль у механізмі дії амлодипіну. Таке розширення підвищує насичені= сть міокарда киснем у пацієнтів зі спазмом коронарної артерії (стенокардія Принцметала або варіантна стенокардія).

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією застосування препарату 1 раз= на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску протягом 24 г= один у положенні як лежачи, так і стоячи. Через повільний початок дії амлодипіну гостра артеріальна гіпотензія зазвичай не спостерігається.

У пацієнтів зі стенокардією п= ри застосуванні однієї добової дози препарату підвищується загальний час фізич= ного навантаження. Препарат знижує частоту нападів стенокардії та зменшує потреб= у у застосуванні нітрогліцерину.

Амлодипін не асоціюється з будь-якими побічними метаболічними діями = або змінами рівня ліпідів у плазмі крові, його можна застосовувати пацієнтам з астмою, цукровим діабетом та подагрою.

Фармакокінетика.

Всмоктування/розподіл. Після перорального застосування терапевтичних доз амлодипін поступо= во абсорбується у плазмі крові. Одночасне вживання їжі не впливає на всмоктува= ння амлодипіну. Абсолютна біодоступність незміненої молекули становить приблизн= о 64–80 %. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається протягом 6–12 годин після застосування.

Об’єм розподілу становить приблизно 21 л/кг; константа дисоціації кислоти (рКа) амлодипіну становить = 8,6. Дослідження in vitro продемонстрували, що зв’язування амлодипіну з білками плазми крові становить приблизно 97,5 %.

Метаболізм/виведення. Період напіввиведення з плазми крові становить приблизно 35–50 годин. Рівнов= ажна концентрація у плазмі крові досягається після 7–8 днів безперервного застос= ування препарату. Амлодипін головним чином метаболізується з утворенням неактивних метаболітів. Близько 60 % введеної дози виводиться із сечею, приблизно 10 %= з яких становить амлодипін у незмінному вигляді.

Пацієнти літнього віку. Час досягнення рівноважних концентрацій амлодипіну у плазмі подібний у пацієнтів літнього віку та у дорослих пацієнтів. Кліренс амлодипіну зазвичай є дещо зниженим, що у пацієнтів літнього віку призводить до збільшення площі під кривою «концентрація/час» (AUC) та періоду напіввиведення препарату.

Пацієнти із порушенням функцій нирок. Амлодипін екстенсивно біотрансформується до неактивних метаболітів. 10 % амлодипіну виділяється у незміненому вигляді з сечею. Зміни концентрації амлодипіну у плазмі крові не корелюють зі ступенем порушення функцій нирок. Пацієнтам із порушенням функцій нирок можна застосовувати звичайні дози амлодипіну. Амлодипін не видаляється шляхом діалізу.

Пацієнти з порушенням функції печінки. Інформація щодо застосування амлодипіну пацієнтам із порушенням функції печ= інки дуже обмежена. У пацієнтів із печінковою недостатністю кліренс амлодипіну знижений, що призводить до збільшення тривалості періоду напіврозпаду та до збільшення AUC приблизно на 40–60 %.

Діти. Дослідження фармакокінетики проводили з участю 74 дітей з артеріаль= ною гіпертензією віком від 12 до 17 років (також 34 пацієнти віком від 6 до 12 років, та
28 пацієнтів віком від 13 до 17 років), які застосовували амлодипін у дозах 1,25 - 20 мг на добу за 1 або за 2 прийоми. Зазвичай кліренс при перорально= му застосуванні дітям віком від
6 до 12 років та від 13 до 17 років становив 22,5 та 27,4 л/годину відповід= но для хлопчиків, і 16,4 та 21,3 л/годину відповідно для дівчаток. Спостерігає= ться значна варіабельність експозиції у різних пацієнтів. Інформація щодо пацієн= тів віком до 6 років є обмеженою.

Клінічні характеристики.

Показання.

– Артеріальна гіпертензія. =

– Хронічна стабільна стенокардія. <= /p>

– Вазоспастична стенокардія (стенокардія Принцметала).

Протипоказання.

– Відома підвищена чутливість= до дигідропіридинів, амлодипіну або до будь-якого іншого компонента препарату.=

– Артеріальна гіпотензія тяжк= ого ступеня.

– Шок (включаючи кардіогенний шок).

– Обструкція вивідного тракту лівого шлуночка (наприклад стеноз аорти тяжкого ступеня).=

– Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.=

Вплив інших лікарських засобів на амлодипін.

Наявні дані щодо безпечного застосування амлодипіну з тіазидними діуретиками, альфа-блокаторами, бета-блокаторами, інгібіторами АПФ, нітрата= ми пролонгованої дії, сублінгвальною формою нітрогліцерину, нестероїдними протизапальними лікарськими засобами (НПЛЗ), антибіотиками, оральними гіпоглікемічними лікарськими засобами.

Дані, отримані у ході іn vitroдосліджень із плазмою крові людини, свідчать про відсутність впливу амлодипіну на зв’язування з білками крові досліджуваних лікарських засобів (дигоксин, фенітоїн, варфарин або індометацин).

Інгібітори CYP3A4.

Одночасне застосування амлоди= піну та інгібіторів CYP3A4 потужної чи помірної дії (інгібітори протеаз, азольні протигрибкові засоби, макроліди, такі як еритроміцин чи кларитроміцин, верапаміл або дилтіазем) може призвести до значущого підвищення експозиції амлодипіну, що також може призвести до підвищення ризику виникнення гіпотен= зії. Клінічне значення таких змін може бути більш вираженим у пацієнтів літнього віку. Може бути необхідним клінічне спостереження за станом пацієнта та під= бір дози.

Не рекомендується одночасно застосовувати амлодипін та грейпфрути або грейпфрутовий сік, оскільки у дея= ких пацієнтів біодоступність амлодипіну може підвищуватися, що, у свою чергу, призводить до посилення гіпотензивної дії.

Індуктори CYP3A4.

Концентрація амлодипіну у пла= змі крові може змінюватися після одночасного застосування відомих індукторів CYP3A4. = Тому слід проводити моніторинг артеріального тиску і корегувати дозу з урахуванн= ям одночасного прийому цих лікарських засобів як упродовж, так і після супутнь= ого лікування, особливо це стосується сильних індукторів CYP3A4 (наприклад, рифампіцину, звіробою звичайного).

Дантролен (інфузії).

У тварин спостерігалися шлуночкові фібриляції з летальним наслідком та серцево-судинний колапс, що асоціювалися з гіперкаліємією, після застосування верапамілу та дантролену внутрішньовенно. Через ризик розвитку гіперкаліємії рекомендовано уникати застосування блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, схильним до злоякісної гіпертермії пацієнтам та при лікуванні злоякісної гіпертермії.

Вплив амлодипіну на і= нші лікарські засоби.

Гіпотензивний ефект амлодипіну потенціює гіпотензивний ефект інших антигіпертензивних засобів. =

Такролімус<= /span>

Існує ризик підвищення рівнів такролімусу в крові при одночасному застосуванні з амлодипіном, однак фармакокінетичний механізм такої взаємодії повністю не встановлено. Щоб уникнути токсичності такролімусу при супутньому застосуван= ні амлодипіну, потрібен регулярний моніторинг рівнів такролімусу в крові та, у разі за необхідності, корекція дозування.

mTOR інгібітори (mammalian ta= rget of rapamycin – мішені рапаміцину у ссавців).

Такі mTOR інгібітори як сиролімус, темсиролімус та еверолімус є субстратами CYP3A. Амлодипін є слабким інгібітором CYP3A. При одночасному застосуванні амлодипіну з mTOR інгібіторами він може посилювати вплив остан= ніх.

Циклоспорин.

Досліджень взаємодій циклоспо= рину та амлодипіну при застосуванні здоровим добровольцям або в інших групах не проводили, за винятком застосування пацієнтам із трансплантованою ниркою, у яких спостерігалося мінливе підвищення залишкової концентрації циклоспорину= (в середньому на 0–40 %). Для пацієнтів із трансплантованою ниркою, які застосовують амлодипін, слід розглянути можливість моніторингу концентрацій циклоспорину та, у разі необхідності, зменшити дозу циклоспорину.

Симвастатин.

Одночасне застосування багаторазових доз амлодипіну 10 мг та симвастатину в дозі 80 мг призводило = до збільшення експозиції симвастатину на 77 % порівняно із застосуванням = лише симвастатину. Для пацієнтів, які застосовують амлодипін, дозу симвастатину = слід обмежити до
20 мг на добу.

Силденафіл.

Одноразовий прийом 100 мг силденафілу пацієнтам= и з есенціальною гіпертензією не впливав на фармакокінетику амлодипіну. При одночасному застосуванні амлодипіну та силденафілу в якості комбінованої терапії кожен із препаратів проявляв гіпотензивний ефект незал= ежно від іншого.

Етанол.=

Одноразовий та багаторазовий прийом 10 мг амлодипіну не мав суттєвого впливу на фармакокінетику етанолу.

Інші лікарські засоби.

Клінічні дослідження взаємодії препарату показали, що амлодипін не впливає на фармакокінетику аторвастатин= у, дигоксину або варфарину.

Сумісне застосування амлодипіну з циметидином не мало впливу на фармакокінетику амлодипіну.

Сумісне застосування препаратів алюмінію/магнію (антацидів) із разов= ою дозою амлодипіну не мало суттєвого впливу на фармакокінетику амлодипіну.

Лабораторні тести.=

Вплив на показники лабораторних тестів невідомий.<= /p>

Особливості застосування.

Безпеку та ефективність застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не оцінювали.

Пацієнти із серцевою недостатністю.

Даній категорії пацієнтів препаратслід застосовувати з обережністю. У ході довготривалого плацебо-контрольованого дослідження у пацієнтів із серцевою недостатністю тяжкого ступеня (клас III та IV за класифікацією NYHA) при застосуванні амлодипіну частота випадків розвитку набряку легень була вищою порівняно із застосуванням плацебо. Пацієнтам із застійною серцевою недостатністю блокат= ори кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, слід застосовувати з обережністю, оскільки вони можуть підвищувати ризик серцево-судинних подій та летальних випадків у майбутньому.

Пацієнти із порушенням функції печінки.<= /i>

Період напіввиведення амлодип= іну та параметри AUC вищі у пацієнтів із порушенням функції печінки; рекомендац= ій стосовно доз препарату немає. Тому даній категорії пацієнтів слід розпочина= ти застосування препарату із найнижчої дози. Слід бути обережними як на початку застосування препарату, так і під час збільшення дози. Пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю може бути необхідним повільний підбір дози та рете= льний нагляд за станом пацієнта.

Пацієнти літнього віку.

Збільшувати дозу препарату да= ній категорії пацієнтів слід з обережністю.

Пацієнти із нирковою недостатністю. =

Даній категорії пацієнтів слід застосовувати звичайні дози препарату. Зміни концентрації амлодипіну у плаз= мі крові не корелюють зі ступенем порушень функцій нирок. Амлодипін не видаляє= ться шляхом діалізу.

Амлодипін не впливає на результати лабораторних досліджень.

Не рекомендується застосовува= ти амлодипін разом із грейпфрутом або з грейпфрутовим соком, оскільки у деяких пацієнтів біодоступність може бути збільшена, що призведе до посилення гіпотензивного ефекту препарату.

Допоміжні речовини.

Препарат містить лактозу. Пацієнтам з рідкісними спадков= ими захворюваннями, такими як непереносимість галактози, недостатність лактази Лаппа та мальабсорбція глюкози-галактози, не слід застосовувати цей препара= т.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Безпечність застосування амлодипіну жінкам у період вагітності не встановлена.

Застосовувати амлодипін у пер= іод вагітності рекомендується лише у тих випадках, коли немає безпечнішої альтернативи, а ризик, пов’язаний із самим захворюванням, перевищує можливу шкоду від лікування для матері та плода.

У ході досліджень на тваринах= при застосуванні високих доз спостерігалася репродуктивна токсичність.

Період годува= ння груддю. Амлодипін проникає у грудне молоко. Співвідноше= ння дози, отриманої новонародженим від матері, у міжквартильному діапазоні оцін= юють як 3–7 %, максимум 15 %. Дія амлодипіну на немовлят невідома.

При прийнятті рішення про продовження годування груддю або про застосування амлодипіну необхідно оцінювати користь годування груддю для ди= тини та користь від застосування препарату для матері.

Фертильність.

Повідомляли про оборотні біохімічні зміни головки сперматозоїда у деяких пацієнтів при застосуванні блокаторів кальцієвих каналів. Клінічної інформації щодо потенційного впливу амлодипіну на фертильність недостатньо.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Амлодипін може чинити незначн= ий або помірний вплив на здатність керувати автотранспортом або працювати з ін= шими механізмами.

Швидкість реакції може бути знижена при наявності таких симптомів як запаморочення, головний біль, сплутаність свідомості або нудота.

Слід бути обережними, особлив= о на початку терапії.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі.

Для лікування артеріальної гіпертензії та стенокардії звичайна початкова доза препарату становить 5 мг= 1 раз на добу. Залежно від реакції пацієнта на терапію дозу можна збільшити до максимальної дози, що становить 10 мг на 1 раз на добу.

Пацієнтам зі стенокардією препарат можна застосовувати як монотерапію чи у комбінації з іншими антиангінальними лікарськими засобами при резистентності до нітратів та/або адекватних доз бета-блокаторів.

Є досвід застосування препара= ту у комбінації з тіазидними діуретиками, альфа-блокаторами, бета-блокаторами або інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту пацієнтам з артеріальною гіпертензією.

Немає необхідності у підборі = дози препарату при одночасному застосуванні з тіазидними діуретиками, бета-блокаторами та інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту.

Діти віком від 6 років з артеріальною гіпертенз= ією.

Рекомендована початкова доза препарату для цієї категорії пацієнтів становить 2,5 мг 1 раз добу. Якщо необхідний рівень артеріального тиску не буде досягнутий протягом 4 тижнів, дозу можна збільшити до 5 мг на добу. Застосування препарату у дозах вище 5= мг для даної категорії пацієнтів не досліджували.

Пацієнти літнього віку. <= /p>
Немає необхідності у підборі = дози для даної категорії пацієнтів. Підвищення дози слід проводити з обережністю= .

Пацієнти з порушенням функції нирок.

Рекомендується застосовувати звичайні дози препарату, оскільки зміни концентрації амлодипіну у плазмі кр= ові не пов’язані зі ступенем тяжкості ниркової недостатності. Амлодипін не виводиться шляхом діалізу.

Пацієнти з порушенням функції печінки.

Дози препарату для застосуван= ня пацієнтам з порушенням функції печінки від легкого до помірного ступеня тяжкості не встановлені, тому підбір дози слід проводити з обережністю та починати застосування препарату із найнижчої дози в діапазоні доз (див. роз= діли «Особливості застосування» і «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»)= .

Фармакокінетику амлодипіну не досліджували у пацієнтів із порушенням функції печінки тяжкого ступеня. У пацієнтів із порушенням функції печінки тяжкого ступеня застосування амлоди= піну слід починати з найнижчої дози та поступово її збільшувати.

Таблетки по 5 мг препарату не призначені для розподілу навпіл для отримання дози 2,5 мг.

Діти.

Препарат можна застосовувати дітям віком від 6 років.

Вплив амлодипіну на артеріаль= ний тиск пацієнтів до 6 років невідомий.

Передозування.

До= свід навмисного передозування препарату обмежений.

Симптоми передозування: значне передозування= препарату призведе до над= мірної периферичної вазодилатації та, можливо, до рефлекторної тахікардії. Повідомлялося про розвиток значної та, можливо, тривалої системної артеріал= ьної гіпотензії, включаючи шок із летальним наслідком.<= /p>
Лікування: клінічно значуща артеріальна гіпотензія, зумовлена передозуванням амлодипіну, вимагає активн= ої підтримки діяльності серцево-судинної системи, включаючи частий моніторинг функцій серця та дихання, підняття нижніх кінцівок, моніторинг об’єму циркулюючої рідини та сечовиділення.

Для відновлення тонусу судин та артеріального тиску можна застосувати судинозвужувальні препарати, упевнившись у відсутності протипоказань до їх застосування. Застосування кальцію глюконату внутрішньовенно може бути кори= сним для нівелювання ефектів блокади кальцієвих каналів.

У деяких випадках може бути корисним промивання шлунка. Застосування активова= ного вугілля здоровим добровольцям протягом 2-х годин після введення 10 мг амлодипіну значно зменшило рівень його всмоктування.

Ос= кільки амлодипін значною мірою зв’язується з білками крові, ефект діалізу незначни= й.

Побічні реакції.

При застосуванні амлодипіну найчастіше повідомляли про такі побічні реакції як: сонливість, запаморочення, головний біль, посилене серцебиття, припливи, біль у черевній порожнині, нудота, наб= ряки гомілок, набряки та підвищена втомлюваність.

Побічні реакції, про які повідомляли під час застосування амлодипіну, наведені нижче за системами та класами органів та за частотою виникнення: д= уже часто (≥ 1/10), часто (від             ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до ≤ 1/100), рідко (від ≥ 1/10000 до ≤ 1/1000), дуже рідко (≤ 1/10000),

З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко: лейкоцитопенія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: дуже рідко: алергічні реакції.

З боку обміну речовин та харчування: дуже рідко: гіперглікемія.

Психічні порушення: нечасто: депресія, зміни настрою (включаючи тривожність), безсоння; рідко: сплутаніс= ть свідомості.

З боку нервової системи: часто: сонливість, запаморочення, головний біль (головним чином на початку лікуван= ня); нечасто: тремор, дисгевзія, синкопе, гіпестезія, парестезія; дуже рідко: гіпертонус, периферична нейропатія.

З боку органів зору: часто: порушення зору (включаючи диплопію).

З боку органів слуху та лабіринту: <= span lang=3DUK style=3D'mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-la= nguage: EN-US'>нечасто: дзвін у вухах.

З боку серця: часто: посилене серцебиття; нечасто: аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та мерехтіння передсердь); дуже рідко: інфаркт міокар= да.

З боку судин: часто: припливи; нечасто: артеріальна гіпотензія; дуже рідко: васку= літ.

З боку дихальної системи, орг= анів грудної клітки і середостіння: часто: диспное; нечасто: каш= ель, риніт.

З боку шлунково-кишкового тра= кту: часто: біль у животі, нудота, диспепсія, порушення перистальтики кишечнику (включаючи діарею та запор); нечасто: блювання, сухість у роті; д= уже рідко: панкреатит, гастрит, гіперплазія ясен.

З боку печінки та жовчовивідн= их шляхів: дуже рідко: гепатити, жовтяниця, підвищення рі= вня печінкових ферментів (що найчастіше асоціювалося із холестазом).=

З боку шкіри та підшкірної тк= анини: нечасто: алопеція, пурпура, зміна забарвлення шкіри, підвищене потовиділення, свербіж, висип, екзантема, кропив’янка; дуже рідко: ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит, син= дром Стівенса-Джонсона, набряк Квінке, фоточутливість; н

З боку скелетно-м’язової та сполучної тканин: часто: набрякання гомілок, судоми м’язів; неча= сто: артралгія, міалгія, біль у спині.

З боку нирок та сечовивідних = шляхів: нечасто: порушення сечовиділення, ніктурія, підвищена частота сечовипускання.

З боку статевих органів та мо= лочної залози: нечасто: імпотенція, гінекомастія.

Загальні порушення та порушен= ня у місці введення: дуже часто: набряки; часто: підвищена втомлюваність, астенія; нечасто: біль у грудях, біль, нездужання.

Дослідження: нечасто: збільшення або зменшення маси тіла.

Повідомляли про виняткові випадки розвитку екстрапірамідного синдром= у.

Діти.

Амлодипін добре переноситься при застосуванні дітям. Профіль побічних реакцій був подібним до тих, що спостерігалися у дорослих. У дослідженні з участю 268 дітей найчастіше повідомляли про такі побічні реакції: головний біль, запаморочення, розширення кровоносних судин, носова кровотеча, біль у животі, астенія.

Більшість побічних реакцій були легкого або помірного ступеня. Тяжкі побічні реакції (переважно головний біль) спостерігалися у 7,2 % при застос= уванні 2,5 мг амлодипіну, у 4,5 % при застосуванні 5 мг амлодипіну, та у 4,6 = % – у групі плацебо. Найпоширенішою причиною виключення з дослідження була неконтрольована гіпертензія. Жодного разу виключення з дослідження не було спричинене відхиленнями лабораторних показників від норми. Не було зафіксов= ано суттєвих змін пульсу.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важ= ливе значення. Це дає змогу проводити безперервний моніторинг співвідношення між користю і ризиками, пов’язаними із застосуванням цього лікарського засобу. Лікарям слід звітувати про будь-які підозрювані побічні реакції відповідно = до вимог законодавства.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.<= /o:p>

В оригінальній упаковці при температурі не вище 30 ^оС.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

Для дозування 5 мг:

По 10 таблеток у блістері; по 3 або по 6, або по 9 блістерів у пачці= з картону;

по 10 таблеток у блістері; по 100 блістерів у коробці з картону.

Для дозування 10 мг:

По 10 таблеток у блістері; по 3 або по 6, або по 9 блістерів у пачці= з картону;

по 10 таблеток у блістері; по 90 блістерів у коробці з картону.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

ПрАТ «Технолог».

Місцезнаходження виробн= ика та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 20300, Черкаська обл., місто Умань, вулиця Стара прорізна, = будинок 8.

ИНСТРУКЦИЯ

по медицинскому применению лекарственного средства

АМ= ЛОДИПИН
(AMLODIPINE)=

Со= став:

действующее вещес= тво: амлодипи= на бесилат;

1 таблетка содержит амлодипина бесилата в пересчете на амлодипин 5 мг или 10 мг= ;<= /span>

вспомогательные вещества: лактозы моногидрат, целлюлоза микрокристаллическая, натрия кроскармеллоза, гипромеллоза (гидроксипропилметилцеллюлоза), повидон 25, магния стеарат, кремния диоксид коллоидный безводный, индигокармин (Е 132).

Ле= карственная форма. Таблетки.

Ос= новные физико-химические свойства: однослойн= ые таблетки круглой формы бе= лого или белого с голубым оттенком цвета, верхняя и нижняя поверхность которых выпуклые. На разломе под лупой видно относительно однородную структуру.

Фа= рмакотерапевтическая группа. <= /p>
Селективн= ые антагонисты кальция с преимущественным действием на сосуды. Производные дигидропиридина. Амлодипин. Код АТХ С08C А01.

Фа= рмакологические свойства.

Фармакодинамика. =

Амлодипин – антагонист кальция (производное дигидропиридина), блокиру= ющий поступление ионов кальция к миокарду и в клетки гладких мышц.

Механизм гипотензивного действия амлодипина обусловлен непосредственн= ым расслабляющим действием на гладкие мышцы сосудов. Точный механизм антиангинального эффекта амлодипина установлен недостаточно, однако следующ= ие эффекты играют определенную роль:

1. Амлодипин расширяет периферические артериолы и таким образом снижа= ет периферическое сопротивление (постнагрузку). Снижение нагрузки на сердце приводит к снижению потребления энергии и потребности миокарда в кислороде.=

2. Расширение главных коронарных артерий и коронарных артериол, возможно, так= же играет роль в механизме действия амлодипина. Такое расширение повышает насыщение миокарда кислородом у пациентов со спазмом коронарной артерии (стенокардия Принцмета= лла или вариантная стенокардия).

У пациентов с артериальной гипертензией применение препарата 1 раз в сутки обеспечивает клинически значимое снижение артериального давления на протяжении 24 часа в положении как лежа, так и стоя. В связи с медленным началом действия амлодипина острая артериальная гипотензия не наблюдается. =

У пациентов со стенокардией при применении одной суточной дозы препар= ата увеличивается общее время физической нагрузки. Препарат снижает частоту приступов стенокардии и уменьшает потребность в применении нитроглицерина.<= o:p>

Амлодипин не ассоциируется с любыми побочными метаболическими действи= ями или изменениями уровня липидов в плазме крови, его можно применять пациента= м с астмой, сахарным диабетом и подагрой.

Фармакокинетика.
Всасывание/распределение. После перорального применения терапевтичес= ких доз амлодипин постепенно абсорбируется в плазме крови. Одновременный прием = пищи не влияет на всасываемость амлодипина. Абсолютная биодоступность неизмененн= ой молекулы составляет около 64–80 %. Максимальная концентрация в плазме крови достигается на протяжении 6–12 часов после применения. Объем распределения составляет приблизительно 21 л/кг; константа диссоциации кислоты (рКа) амлодипина составляет 8,6. Исследования in vitro продемонстрировали,= что связывание амлодипина с белками плазмы крови составляет приблизительно 97,5= %.

Метаболизм/выведение. Период полувыведения из плазмы крови составляет приблизительно       35–50 час= ов. Равновесная концентрация в плазме крови достигается после 7–8 дней беспреры= вного применения препарата. Амлодипин главным образом метаболизируется с образова= нием неактивных метаболитов. Около 60 % введенной дозы выводится с мочой, приблизительно 10 % из которых составляет амлодипин в неизмененном виде.

Пациенты пожилого возраста. Время достижения равновесных концентраций амлодипина в плазме крови подобно у лиц пожилого возраста и у взрослых пациентов. Клиренс амлодипина обычно несколько снижен, что у пациентов пожи= лого возраста приводит к увеличению площади под кривой «концентрация/время» (AUC= ) и периода полувыведения препарата.

Пациенты с нарушением функций почек. Амлодипин экстенсивно биотрансформируетс= я до неактивных метаболитов. 10 % амлодипина выделяется в неизмененном виде с мо= чой. Изменения концентрации амлодипина в плазме крови не коррелируют со степенью нарушения функций почек. Пациентам= с нарушением функций почек можно применять обычные дозы амлодипина. Амлодипин= не выводится путем диализа.

Пациенты с нарушением функции печени.= Информация о применении амлодипина пациен= там с нарушением функции печени очень ограничена. У пациентов с печеночной недостаточностью клиренс амлодипина снижен, что приводит к увеличению продолжительности периода полураспада и к увеличению AUC примерно на 40–60 = %.

Дети. Исследования фармакокинетики проводили с участием 74 детей с артериальной гипертензией с 12 до 17 лет (также 34 пациента с 6 до 12 лет и= 28 пациентов с 13 до 17 лет), которые применяли амлодипин в дозах 1,25 - 20 мг= в сутки за 1 или 2 приема. Обычно клиренс при пероральном применении у детей = с 6 до 12 и с 13 до 17 лет составлял 22,5 и 27,4 л/час соответственно для мальч= иков и 16,4 и 21,3 л/час соответственно для девочек. Отмечается значительная вариабельность экспозиции у разных пациентов. Информация относительно пацие= нтов до 6 лет является ограниченной.

Кл= инические характеристики.

По= казания.

– Артериальная гипертензия.=

– Хроническая стабильная стенокард= ия.

– Вазоспастическая стенокардия (стенокар= дия Принцметалла).

Пр= отивопоказания.

– Известна повышенная чувствительно= сть к дигидропиридинам, амлодипину или к любому другому компоненту препарата.

– Артериальная гипотензия тяжелой степени.=

– Шок (включая кардиогенный шок).
– Обструкция выводящего тракта лево= го желудочка (например стеноз аорты тяжелой степени).

– Гемодинамически нестабильная сердечная недостаточность после острого инфаркта миокарда.

Вз= аимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.

Вл= ияние других лекарственных средств на амлодипин.

Имеются данные по безопасному применению амлодипина с тиазидными диуретиками, альфа-блокаторами, бета-блокаторами, ингибиторами АПФ, нитратами пролонгированного действия, сублингвальной формой нитроглицерина, нестероид= ными противовоспалительными лекарственными средствами (НПЛС), антибиотиками, оральными гипогликемическими лекарственными средствами.
Данные, полученные в ходе in vitro исследований с плазмой крови человека, свидетельствуют об отсутствии влияния амлодипина на связывание с белками кр= ови исследованных лекарственных средств (дигоксин, фенитоин, варфарин или индометацин).

Ин= гибиторы CYP3A4.

Одновременное применение амлодипина= и ингибиторов CYP3A4 мощного или умеренного действия (ингибиторы протеаз, азольные противогрибковые средства, макролиды, такие как эритромицин или кларитромицин, верапамил или дилтиазем) может привести к значительному повышению экспозиции амлодипина, что также может привести к повышению риска возникновения гипотензии. Клиническое значение таких изменений может быть б= олее выраженным у пациентов пожилого возраста. Может быть необходимым клиническое наблюдение за состоянием пациента и подбор дозы.

Не рекомендуется одновременно приме= нять амлодипин и грейпфруты или грейпфрутовый сок, поскольку у некоторых пациент= ов биодоступность амлодипина может повышаться, что, в свою очередь, приводит к= усилению гипотензивного действия.

Ин= дукторы CYP3A4.

Концентрация амлодипина в плазме кр= ови может изменяться после одновременного применения известных индукторов CYP3A4. Поэ= тому следует проводить мониторинг артериального давления и корректировать дозу с= учетом одновременного приема этих лекарственных средств как в течение, так и после сопутствующего лечения, особенно это касается сильных индукторов CYP3A4 (например, рифампицина, зверобоя продырявленного).

Дантролен (инфузии).

У животных наблюдались желудочковые фибрилляции с летальным исходом и сердечно-сосудистый коллапс, которые ассоциировались с гиперкалиемией, после применения верапамила и дантролена внутривенно. Из-за риска развития гиперкалиемии рекомендовано избегать применения блокаторов кальциевых каналов, таких как амлодипин, склонным к злокачественной гипертермии пациентам и при лечении злокачественной гипертермии.
Влияние амлодипина на другие лекарственные средства.

Гипотензивный эффект амлодипина потенцирует гипотензивный эффект других антигипертензивных средств.

Такролимус.

Существует = риск повышения уровней такролимуса в крови при одновременном применении с амлодипином, однако фармакокинетический механизм такого взаимодействия полностью не установлен. Чтобы избежать токсичности такролимуса при одновременном применении амлодипина, необходим регулярный мониторинг уровня такролимуса в крови и, при необходимости, коррекция дозы.=

mTOR ингибиторы (mammalian ta= rget of rapamycin – мишени рапамицина у млекопитающих).

Такие mTOR ингибиторы как сиролимус, темсиролимус и эверолимус являются субстратами CY= P3A. Амлодипин является слабым ингибитором CYP3A. При одновременном применении амлодипина с mTOR ингибиторами он может усиливать влияние последних.

Циклоспорин.

Исследований взаимодействий циклоспорина и амлодипина при применении здоровыми доброволь= цами или в других группах не проводили, за исключением применения пациентам с трансплантированной почкой, в которых наблюдалось изменчивое повышение остаточной концентрации циклоспорина (в среднем на 0–40 %). Для пациентов с трансплантированной почкой, которые применяют амлодипин, следует рассмотреть возможность мониторинга концентраций циклоспорина и, при необходимости, сни= зить дозу циклоспорина.

Симвастатин.

Одновременн= ое применение многократных доз амлодипина 10 мг и симвастатина в дозе 80 мг приводило к увеличению экспозиции симвастатина на 77 % по сравнению с применением только симвастатина. Для пациентов, которые применяют амлодипин, дозу симвастатина следует ограничить до 20 мг в сутки.

=

Силденафил.

Однократный прием 100 мг силденафила пациентами с эссенциальной гипертензией не влиял на фармакокинетику амлодип= ина. При одновременном применении амлодипина и силденафила в качестве комбинированной терапии каждый из препаратов проявлял гипотензивный эффект независимо друг от друга.

Этанол.

Однократный и многократный прием 10 мг амлодипина не = имел существенного влияния на фармакокинетику этанола.<= /p>
Другие лекарственные средства.<= /p>
Клинические исследования взаимодейс= твия препарата показали, что амлодипин не влияет на фармакокинетику аторвастатин= а, дигоксина или варфарина.

Совместное применение амлодипина с циметидином не имело влияния на фармакокинетику амлодипина.

Совместное применение препаратов алюминия/магния (антацидов) с разо= вой дозой амлодипина не имело существенного влияния на фармакокинетику амлодипи= на.

Лабораторные тесты.

Влияние на показатели лабораторных тестов неизвестно.

Ос= обенности применения.

Безопасность и эффективность применения амлодипина при гипертоническом кризе не оценивали.=

Пациенты с сердечной недостаточностью.

Данной категории пациентов препарат следует применять с осторожностью. В ходе длительного плацебо-контролируемого исследования у пациентов с сердечной недостаточностью тяжелой степени (класс III и IV по классификации NYHA) при применении амлодипина частота случаев развития отека легких была выше по сравнению с применением плацебо. Пациентам с застойной сердечной недостаточностью блокаторы кальциевых каналов, включая амлодипин, следует применять с осторожностью, поскольку они могут повышать риск сердечно-сосудистых событий и летальных случаев в будущем.

Пациенты с нарушением функции печени.

Период полувыведения амлодипина и параметры AUC выше у пациентов с нарушением функции печени; рекомендации по поводу доз препарата нет. Поэтому данной категории пациентов следует начинать применение препарата из самой низкой дозы. Следует быть осторожным как в начале применения препарата, так и во время увеличения доз= ы. Пациентам с тяжелой печеночной недостаточностью может быть необходим медлен= ный подбор дозы и тщательный присмотр за состоянием пациента.

Пациенты пожилого возраста. <= /i>

Увеличивать дозу препарата данной категории пациентов следует с осторожностью.

Пациенты с почечной недостаточностью.

Данной категории пациентов следует применять обычные дозы препарата. Изменения концентрации амлодипина в плазме крови не коррелируют со степенью нарушения функции поче= к. Амлодипин не выводится путем диализа.

Амлодипин не влияет= на результаты лабораторных исследований.

Не рекомендуется применять амлодипин вместе с грейпфрутом или грейпфрутовым соком, поскольку= у некоторых пациентов биодоступность может быть повышена, что приведет к усил= ению гипотензивного эффекта препарата.

Вспомогательные вещества.

Препарат содержит лактозу. Пациентам с редки= ми наследственными заболеваниями, такими как непереносимость галактозы, недостаточность лактазы Лаппа и мальабсорбция глюкозы-галактозы, не следует принимать этот препарат.

Пр= именение в период беременности или кормления грудью.

Безопасность применения амлодипина женщинам в период беременности не установлена.

Применять амлодипин в период беременности рекомендует= ся только в тех случаях, когда нет более безопасной альтернативы, а риск, связанный с самим заболеванием, превышает возможный вред от лечения для мат= ери и плода.

В ходе исследований на животных при применении высоких доз наблюдалась репродуктивная токсичность.

Пе= риод кормления грудью. Амлодипин проникает в грудное молоко. Соотношение д= озы, полученной новорожденным от матери, в межквартильном диапазоне оценивают ка= к 3–7 %, максимум 15 %. Действие амлодипина на младенцев неизвестна.

При принятии решения о продолжении кормления грудью и= ли о применении амлодипина необходимо оценивать пользу кормления грудью для ребе= нка и пользу от применения препарата для матери.

Фертильность.

Сообщалось об оборотных биохимических измене= ниях головки сперматозоида у некоторых пациентов при применении блокаторов кальциевых каналов. Клинической информации относительно потенциального влия= ния амлодипина на фертильность недостаточно.

Сп= особность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.

Ам= лодипин может оказывать незначительное или умеренное влияние на способность управля= ть автотранспортом или работать с другими механизмами.

Ск= орость реакции может быть снижена при наличии таких симптомов как головокружение, головная боль, спутанность сознания или тошнота.

Сл= едует быть осторожным, особенно в начале терапии.

Способ применения и дозы.

Вз= рослые.

Для лечения артериальной гипертензии и стенокардии обычная начальная доза препа= рата составляет 5 мг 1 раз в сутки. В зависимости от реакции пациента на терапию дозу можно повысить до максимальной, которая составляет 10 мг 1 раз в сутки= .

Па= циентам со стенокардией препарат можно применять в качестве монотерапии или в комби= нации с другими антиангинальными лекарственными средствами при резистентности к нитратам и/или адекватных доз бета-блокаторов.

Ес= ть опыт применения препарата в комбинации с тиазидными диуретиками,                                   альфа-блокаторами,= бета-блокаторами или ингибиторами ангиотензинпревращающего фермента пациентам с артериальной гипертензией.

Нет необходимости в подборе дозы препарата при одновременном применении с тиазидными диуретиками, бета-блокаторами и ингибиторами ангиотензинпревраща= ющего фермента.

Де= ти с 6 лет с артериальной гипертензией.

Ре= комендованная начальная доза препарата для этой категории пациентов составляет 2,5 мг            1 раз в сутки. Если необходимый уро= вень артериального давления не будет достигнут на протяжении 4 недель, дозу можно увеличить до 5 мг в сутки. Применение препарата в дозах выше 5 мг для данной категории пациентов не исследовали.

Па= циенты пожилого возраста.

Нет необходимости в подборе дозы для данной категории пациентов. Повышение дозы необходимо проводить с осторожностью.

Пациенты с нарушением функции почек= .

Ре= комендуется применять обычные дозы препарата, поскольку изменения концентрации амлодипи= на в плазме крови не связаны со степенью тяжести почечной недостаточности. Амлод= ипин не выводится путем диализа.

Пациенты с нарушением функции печен= и.

До= зы препарата для применения у пациентов с нарушением функции печени от легкой к умеренной степени тяжести не установлены, поэтому подбор дозы следует прово= дить с осторожностью и начинать применение препарата с низкой дозы в диапазоне д= оз (см. разделы «Особенности применения» и «Фармакологические свойства. Фармакокинетика»).

Фа= рмакокинетику амлодипина не исследовали у пациентов с нарушением функции печени тяжелой степени. У пациентов с нарушением функции печени тяжелой степени применения амлодипина следует начинать с самой низкой дозы и постепенно ее увеличивать= .

Та= блетки по 5 мг препарата не предназначены для разделения пополам для получения дозы 2,5 мг.

Дети.

Пр= епарат можно применять детям с 6 лет.

Вл= ияние амлодипина на артериальное давление пациентов до 6 лет неизвестно.

Передозировка.

Опыт намеренной передозировки препарата ограничен.

Симптомы передози= ровки: значит= ельная передозировка препарата приведет к чрезмерной периферической вазодилатации = и, возможно, к рефлекторной тахикардии. Сообщали о развитии значительной и, возможно, продолжительной системной артериальной гипотензии, включая шок с летальным исходом.

Лечение: к= линически значимая артериальная гипотензия, обусловленная передозировкой амлодипина, требует активной поддержки деятельности сердечно-сосудистой системы, включая частый мониторинг функций сердца и дыхания, поднятие нижних конечностей, мониторинг объема циркулирующей жидкости и мочевыделения. <= /span>

Для восстановления тонуса сосудов и артериального давления можно применить сосудосуживающие препараты, удостоверившись в отсутствии противопоказаний к их применению. Применение кальция глюконата внутривенно может быть полезным для нивелирова= ния эффектов блокады кальциевых каналов.

В некоторых случа= ях может быть полезным промывание желудка. Применение активированного угля у здоровых добровольцев на протяжении 2-х часов после введения 10 мг амлодипи= на значительно снижало уровень его всасывания.

Поскольку амлодип= ин в высокой степени связывается с белками крови, эффект диализа является незначительным.

=

Побочные реакции.

При применении амлодипина чаще всего сообщали о таких побочных реакциях как: сонливость, головокружение, головная боль, усиленное сердцебиение, приливы, боль в брюшной полости, тошнота, отеки гол= еней, отеки и повышенная утомляемость.

Побочные реакции, о которых сообщали при примен= ении амлодипина, приведены ниже за системами и классами органов и по частоте возникновения: очень часто (≥ 1/10), часто (от ≥ 1/100 до <1/10), нечасто (от ≥ 1/1= 000 до ≤ 1/100), редко (от ≥ 1/10000 до ≤ 1/1000), очень редко (≤ 1/10000) неизвестно (нельзя установить на основании имеющихся данн= ых).

Со сторо= ны крови и лимфатической системы: очень редко: лейкоцитопения, тромбоцитопения.

Со сторо= ны иммунной системы: очень редко: аллергические реакции.

Со сторо= ны обмена веществ и питания: очень редко: гипергликемия.

Психичес= кие нарушения: нечасто: депрессия, измен= ения настроения (включая тревожность), бессонница; редко: спутанность сознания.

Со сторо= ны нервной системы: часто: сонливость, головокружение, головная боль (главным образом в начале лечения); нечасто: тремор, дисгевзия, синкопе, гипестезия, парестезия, гипертонус, периферичес= кая нейропатия.
Со сторо= ны органов зрения: часто: нарушения зрения (включая диплопию).<= /span>

Со сторо= ны органов слуха и лабиринта: нечасто: звон в ушах.<= /p>
Со сторо= ны сердца: часто: усиленное сердцебиение; нечасто: аритмия (включая брадикардию, желудочковую тахикарди= ю и мерцание предсердий); очень редко: инфаркт миокарда

Со сторо= ны сосудов: часто: приливы; нечасто: артериальная гипотензия; очень редко: васкулит.

Со сторо= ны дыхательной системы, органов грудной клетки и средостения: часто: диспноэ; нечасто: ринит, кашель.

Со сторо= ны желудочно-кишечного тракта: часто: = боль в животе, тошнота, диспепсия, нарушение перистальтики кишечника (включая ди= арею и запор); нечасто: рвота, сухость во рту; очень редко: панкреатит, гастрит, гиперплазия десен.

Со сторо= ны печени и желчевыводящих путей: очень редко: гепатиты, желтуха, повышение уровня печеночных ферментов (что очень часто ассоциировалось с холестазом).

Со сторо= ны кожи и подкожной ткани: нечасто: аллопеция, пурпура, изменение цвета кожи, повышенное потовыделение, зуд, сы= пь, экзантема, крапивница; очень редко: ангионевротический отек, мультиформная эритема, эксфолиативный дерматит, синдром Стивенса-Джонсона, отек Квинке, фоточувствительность; неизвестно: токсический эпидермальный некролиз.

Со сторо= ны скелетно-мышечной и соединительной тканей: часто: отеки голеней, судороги мышц; нечасто: артралгия, миалгия, боль в спине. <= o:p>

Со сторо= ны почек и мочевыводящих путей: нечасто: нарушение мочевыделения, никтурия, повышенная частота мочевыделения.

Со сторо= ны половых органов и молочной железы: нечасто: импотенция, гинекомастия.

Общие расстройства и нарушения в месте введения: очень часто: отеки; часто: повышенная утомляемость, астения; нечасто: боль в груди, боль, недомогание.

Исследов= ания: нечасто: увеличение или уменьшение массы те= ла.

Сообщали об исключительных случаях развития экстрапирамидного синдрома.

Дети.

Амлодипин хорошо переносится при применении дет= ям. Профиль побочных реакций был подобным к тем, которые наблюдались у взрослых= . В исследовании с участием 268 детей чаще всего сообщалось о таких побочных реакциях: головная боль, головокружение, расширение кровеносных сосудов, носовое кровотечение, боль в животе, астения.

Большинство побочных реакций были легкой или умеренной степени. Тяжелые побочные реакции (преимущественно головная боль) наблюдались в 7,2 % при применении 2,5 мг амлодипина, в 4,5 % при применени= и 5 мг амлодипина, и в 4,6 % – в группе плацебо. Самой распространенной причиной исключения из исследования была неконтролируемая гипертензия. Ни одного раза исключение из исследования не было вызвано отклонениями лабораторных показателей от нормы. Не было зафиксировано существенных изменений пульса.<= o:p>

Сообщени= е о подозреваемых побочных реакциях.

Сообщения о подозреваемых побочных реакциях пос= ле регистрации лекарственного средства имеет важное значение. Это позволяет проводить непрерывный мониторинг соотношения между пользой и рисками, связанными с применением этого лекарственного средства. Врачам следует отчитываться о любых подозреваемых побочных реакциях в соответствии с требованиями законодательства.

Срок годности. 3 года.

Ус= ловия хранения.

В оригинальной упаковке при температуре не выше 30 = ^оС.

Хранить в недоступном для детей мес= те.

Уп= аковка.

Для дозир= овки 5 мг:

По 10 таблеток в блистере; по 3 или по 6, или по 9 блистеров в пачке= из картона;

по 10 таблеток в блистере; по 100 блистеров в коробке из картона;

Для дозир= овки 10 мг:

По 10 таблеток в блистере; по 3 или по 6, или по 9 блистеров в пачке= из картона;

по 10 таблеток в блистере; по 90 блистеров в коробке = из картона.

Ка= тегория отпуска. По рецепту.

Пр= оизводитель.

ЧАО «Технолог».

Ме= стонахождение производителя и адрес места осуществления его деятельности.

Украина, 20300, Черкасская обл., город Умань, улица Старая прорезная, дом 8.=