ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарськ= ого засобу

РОСЕМІД®

(ROSEMIDE^®)

Склад:

діюча речовина: рисперид= он (risperidone);

1 мл розчину містить рисперидону 1 мг;

допоміжні речовини: кислота винна, кислота бензойна (E 210), натрію гідроксид, вода очищена.

=

Лікарська форма. Розчин оральний.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин.

Фармакотерапевтична група. <= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f= ont-family: "Times New Roman";mso-font-kerning:1.0pt;mso-fareast-language:RU'>Антипсихо= тичні засоби. Код АТХ N05= A X08.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка= .

Рисперидон – це селективний моноамінергічний антагоніст з унікальними властивостями. Він проявляє високу афінність щодо серотонінергічних 5-НТ2 і дофамінергічних D2<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Courier New";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>-рецепторів. Рисперидон зв’язується також з α₁-адренергічними рецепторами т= а з меншою афінністю – з Н₁-гістамінергічними та α₂<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Courier New";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>-адренергічними рецепторами. Рисперидон не виявляє афінності відносно холінергічних рецепторів. Хо= ча рисперидон є потужним D₂<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Courier New";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>-антагоністом, = що пов’язують з його ефективністю щодо продуктивної симптоматики шизофренії, в= ін не спричиняє значного пригнічення моторної активності та меншою мірою індук= ує каталепсію порівняно з класичними нейролептиками. Збалансований центральний антагонізм щодо серотоніну та дофаміну зменшує схильність до екстрапірамідн= их побічних ефектів і розширює терапевтичний вплив препарату з охопленням негативних та афективних симптомів шизофренії.

Фармакокінетика.

Рисперидон у формі таблеток, що диспергуються у ротовій порожнині, та рисперидон у формі таблеток, вкритих оболонкою, є біоеквівалентними до рисперидону, розчину орального.

Рисперидон метаболізується до 9-гідроксирисперидону, який чинить подібн= у до рисперидону фармакологічну дію.

Всмоктування

Після перорального прийому рисперидон повністю абсорбується та досягає максимальн= ої концентрації у плазмі крові у межах 1–2 годин, у пацієнтів літнього віку – у межах 2–3 годин. Абсолютна біодоступність після перорального застосування рисперидону становить 70 % (CV=3D25 %). Відносна біодоступність при перорал= ьному прийомі таблетованих форм рисперидону становить 94% (CV=3D10 %) в порівнянн= і із розчином. Їжа не впливає на абсорбцію препарату, тому рисперидон можна прий= мати незалежно від прийому їжі. Абсолютна біодоступність становить 66 % у швидких метаболізаторів та 82 % - у   повільних.

РозподілРиспе= ридон швидко розподіляється в організмі. Об’єм розподілу становить 1= -2 л/кг. У плазмі крові рисперидон зв’язується з альбуміном і кислим α₁-глікопротеїном. Рисперидон на 90 % зв’язується з білками плазми крові, 9-гідроксирисперидон – на 77 %. Рівнова= жна концентрація рисперидону в організмі у більшості пацієнтів досягається прот= ягом 1 дня. Рівноважна концентрація 9-гідроксирисперидону досягається протягом 4= = -5 діб.

Біотрансформація та виведення=

Риспе= ридон метаболізується цитохромом CYP2D6 = до 9-гідроксирисперидону, який чинить аналогічну рисперидону фармакологічну ді= ю. Рисперидон і 9-гідроксирисперидон утворюють активну антипсихотичну фракцію. Цитохром CYP2D6 піддається генетичному поліморфізму. У швидких метаболізато= рів CYP2D6 рисперидон швидко перетворюється на 9-гідроксирисперидон, тоді як у повільних метаболізаторів рисперидон перетворюється набагато повільніше. Хо= ча у швидких метаболізаторів концентрація рисперидону та 9-гідроксирисперидону нижча, ніж у повільних метаболізаторів, фармакокінетика рисперидону та 9-гідроксирисперидону у комбінації (тобто активної антипсихотичної фракції) після одноразової та багаторазових доз у швидких та повільних метаболізатор= ів цитохрому CYP2D6 подібна.

Іншим шляхом метаболізму рисперидону є N-дезалкілування. Дослідження in vitro на мікросомах печінки люд= ини показали, що рисперидон у клінічно значущих концентраціях не пригнічує знач= но метаболізм лікарських засобів, які метаболізуються ізоферментами цитохрому Р450, включаючи CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8/9/10, CYP2D6, CYP2E1, CYP3A4 та CYP3= A5. Через тиждень після застосування препарату 70 % дози виводиться зі сечею, 1= 4 % – з калом. Концентрація рисперидону і 9-гідроксирисперидону у сечі дорівнює= 35= -45 % прийнятої дози. Іншу частину становлять неактивні метаболіти. Після перорального прийому у хворих на психози період напіввиведення становить приблизно 3 години. Період напіввиведення 9-гідрок= сирисперидону та активної антипсихотичної фракції досягає 24 годин, а у пацієнтів літнього віку – 34 годин.

Лінійність

Конце= нтрація рисперидону у плазмі крові пропорційна до дози препарату (в межах терапевти= чних доз).

Пацієнти літнього віку та пацієнти з порушеннями функції нирок, печінки

У ході фармакокінетичного дослідження одноразового прийому препарату пацієнтами літнього віку було продемонстровано, що у таких пацієнтів на 43 % вищий рів= ень концентрації активної антипсихотичної фракції, на 38 % довший період напіввиведення та на 30 % знижений кліренс активної антипсихотичної фракції= .
У дорослих пацієнтів із порушенням функції нирок значення кліренсу активної фракції становило ~ 48 % від такого у дорос= лих без порушень функції нирок. У дорослих пацієнтів із тяжкими порушеннями фун= кції нирок значення кліренсу становило ~ 31 % від такого у дорослих без порушень функції нирок. Період напіввиведення активної фракції становив 16,7 години у молодих дорослих пацієнтів, 24,9 години у дорослих із помірними по= рушеннями функції нирок (або довшим у ~ 1,5 раза за такий у молодих дорослих пацієнтів) та 28,8 години у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції нирок = (або довшим у ~ 1,7 раза за такий у молодих дорослих пацієнтів). У пацієнті= в із печінковою недостатністю спостерігався нормальний рівень концентрації рисперидону у плазмі крові, але середнє значення вільної фракції рисперидон= у у плазмі крові було збільшене на 37,1 %.

Після перорального застосування значення клірен= су та періоду напіввиведення рисперидону й активної антипсихотичної фракції у пацієнтів із помірними та тяжкими порушеннями функції печінки суттєво не відрізнялися від таких у молодих здорових добровольців.

Діти

Фарма= кокінетика рисперидону, 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції у ді= тей подібна до такої у дорослих.

Стать, расова приналежність та куріння= <= /span>

Популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив видим= ого впливу статі, віку або звички курити на фармакокінетику рисперидону чи активної антипсихотичної фракції.

=

Клінічні характеристики.

Показання.<= /i>

-      = Лікування шизофренії;
-      = лікування маніакальних епізодів від помірного до тяжкого ступеня при біполярних розладах;=

-      = короткочасне лікування (до 6 тижнів) вираж= еної агресії у пацієнтів з деменцією альцгеймерівського типу від помірного до тяжкого ступеня при існуванні загрози заподіяння шкоди собі чи іншим = та при відсутності відповіді на нефармакологічні методи лікування (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»); <= /span>

-      = симптоматичне короткострокове лікування (д= о 6 тижнів) вираженої агресії при розладах поведінки у дітей від 5 р= оків та підлітків = з розумовим розвитком нижче середнього або розумовою відсталістю, діагностованою за критеріями DSM-IV, у яких тяжкість агресивної або ін= шої деструктивної поведінки вимагає фармакологічного лікування. Фармакологічне лікування повинно бути невід’ємною частиною комплексної програми лікування,= що включає психологічну підтримку та виховні заходи. Рекомендується, щоб Росем= ід^®призначав фахівець у галузі дитячої неврології, дитячої та підліткової психіатрії або лікар, який має досвід лікування поведінкових порушень у діт= ей та підлітків.

Протипоказання.

Під= вищена чутливість до активного компонента або до будь-якої допоміжної речовини препарату.

Дем= енція та симптоми хвороби Паркінсона (ригідність, брадикінезія та паркінсонічні порушення постави).

Дем= енція та підозра на деменцію з тільцями Леві (окрім симптомів деменції, щонайменше два з таких симптомів: паркінсонізм, візуальні галюцинації, хиткість ходи).=

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

= Фармакодинамічні взаємодії.

= Лікарські засоби, що подовжують інтервал QT.

= Як і з іншими антипсихотиками, слід дотримуватися обережності при призначенні рисперидону з лікарськими засобами, які подовжують інтервал QT, наприклад з антиаритмічними препаратами (хінідином, дизопірамідом, прокаїнамідом, пропафеноном, аміодароном, соталолом), трициклічними антидепресантами (амітриптиліном), тетрациклічними антидепресантами (мапролітином), деякими антигістамінними препаратами, іншими антипсихотиками, деякими протималярійн= ими (хініном, мефлохіном), та з препаратами, які спричиняють електролітний дисбаланс (гіпокаліємію, гіпомагнезіємію), брадикардію, чи засобами, які пригнічують печінковий метаболізм рисперидону. Даний перелік є орієнтовним = та не є повним.

Засоби центральної ді= ї та алкоголь<= /span>

Рисперидон слід з обережністю застосовувати у комбінації з іншими субстанціями центральної дії, у тому числі з алкоголем, опіатами, антигістамінними засобами та з бензодіазепінами, через підвищений ризик седації.

Леводопа та агоністи допаміну

Рисперидон може виявляти антагоністичні ефекти до леводопи та інших антагоністів допаміну. Якщо така комбінація вважається необхідною, особливо у термінальній ста= дії хвороби Паркінсона, потрібно призначати найменші ефективні дози кожного з препаратів.

Лікарські засоби з гіпотензивним ефектом

У постмаркетинговий період спостерігалися випадки клінічно значущої гіпотензії при одночасному застосуванні рисперидону та антигіпертензивних лікарських засобів.

Психостимулятори=

Застосування рисперидону у комбінації зі психостимуляторами (наприклад, із метилфенідато= м) може спричинити появу екстрапірамідних симптомів після коригування дози одн= ого або обох препаратів (див. розділ «Особливості застосування»).=

Паліперидон

Одночасне застосування перорального рисперидону з паліперидоном не рекомендується, оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону і їх комбінація може призвести до додаткового впливу активної антипсихотичної фракції.

Фармакокінетичні взаємодії

Їжа не впливає на абсорбцію рисперидону.<= o:p>

Рисперидон головним чином метаболізується з участю CYP2D6 і меншою мірою – з участю CYP3А4. Рисперидон та його активний метаболіт 9-гідроксирисперидон є субстратами Р-глікопротеїну (P-gp). Речовини, які модифікують активність CYP2D6, або потужні інгібітори чи індуктори активності CYP3А4 та/або P-gp можуть впливати на фармакокінетику активної антипсихотичної фракції рисперидону.

= Потужні інгібітори CY= P2D6

При одночасному застосуванні рисперидону з потужним інгібітором CYP2D6 може під= вищуватися концентрація рисперидону у плазмі крові, але менше, ніж концентрація активн= ої антипсихотичної фракції. Вищі дози потужного інгібітора CYP2D6 можуть підвищувати концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону (наприклад, пароксетину, див. нижче). Очікується, що інші інгібітори CYP2D6, такі як хінідин, можуть впливати на концентрацію рисперидону у плазмі крові подібним чином. На початку одночасного застосування, а також у разі відміни застосування пароксетину, хінідину або іншого сильного інгібітора CYP2D6, особливо у великих дозах, лікар має переглянути дозу рисперидону.

= Інгібітори CYP3А4 та = P-= gp

= Одночасне застосування рисперидону з потужними інгібіторами CYP3А4 та/або Р-gp може суттєво підвищити концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону= у плазмі крові. На початку одночасного застосування, а також у разі відміни ітраконазолу або інших потужних інгібіторів CYP3А4 та/або Р-gp лікар має переглянути дозу рисперидону.

Індуктори CYP3А4 та P= -gp

= Одночасне застосування рисперидону з потужними індукторами CYP3А4 та/або Р-gp може зменшити концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону у плазмі крові. На початку терапії, а також у разі відміни карбамазепіну або інших сильних індукторів CYP3А4/Р-gp лікар має переглянути дозу рисперидону. Ефект застосування індукторів CYP3А4 залежить від часу, максимальний вплив може бути досягнутий щонайменше через= 2 тижні після початку лікування. Відповідно, після припинення застосування індукція CYP3А4 може тривати щонайменше 2 тижні.

= Лікарські засоби з високим ступенем зв’язування з білками крові

= При застосуванні рисперидону разом з іншими лікарськими засобами, які значною м= ірою зв’язуються з білками плазми крові, клінічно вираженого витіснення будь-яко= го препарату з білкової фракції не спостерігалося. При одночасному застосуванн= і з таким лікарським засобом слід ознайомитися з його інструкцією для медичного застосування щодо шляхів метаболізму та необхідності коригування дози.=

= Діти

Дослідження взаємодії проводили лише з участю дорослих пацієнтів. Невідомо, чи можуть отримані результати бути застосовані до дітей.

Одночасне застосування психостимуляторів (наприклад, метилфенідату) із рисперидоном у дітей не впливало на фармакокінетику та ефективність рисперидону.

Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику рисперидону<= /span>

Антибактеріальні лікарські за= соби

Еритроміцин, помірний інгібітор CYP3А4 та інгібітор Р-gp, не змінює фармакокінет= ику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.

Рифампіцин, потужний індуктор CYP3А4 та індуктор Р-gp, знижує концентрацію активної антипсихотичної фракції у плазмі крові.

Інгібітори холінестерази<= /span>

Донепезил та галантамін, субстрати = CYP2D6 та CYP3А4, не демонструють клінічно значущого впливу на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.

Проти= епілептичні лікарські засоби

Карбамазепін, потужний індуктор CYP3А4 та індуктор Р-gp, продемонстр= ував вплив на зниження концентрації активної антипсихотичної фракції рисперидону у плазмі крові. Аналогічний ефект може спостерігатися при застосуванні фенітоїну та фенобарбіталу, які також є індукторами печінкових ферментів CYP3А4 та Р-gp.
Топірамат помірно знижує біодоступність рисперидону та не впливає = на біодоступність активної антипсихотичної фракції. Малоймовірно, що ця взаємодія може спричинити клінічно значимий ефект.

Протигрибкові лікарські засоб= и<= /span>

Ітраконазол, потужний інгібітор CYP3А4 та інгібітор Р-gp, у дозі 200 мг на добу підвищує концентрацію активної антипсихоти= чної фракції у плазмі крові приблизно на 70 % при одночасному застосуванні з рисперидоном у дозах від 2 до 8 мг на добу.

Кетоконазол, потужний інгібітор CYP3А4 та інгібітор Р-gp, у дозі 200 мг на добу підвищує концентрацію рисперидону та знижує концентрацію                                           =      9-гідроксирисперидону у плазмі крові.

Антипсихотичні лікарські засо= би

Фенотіазини = можуть підвищувати концентрацію рисперидону у плазмі крові, але не активної антипсихотичної фракції.

Противірусні лікарські засоби=

Інгібітори протеази: дані досліджень відсутні; оскільки ритонавір є потужним інгібітором CYP3А4 та слабким інгібітором CYP2D6, ритонавір та інгібітори протеази, підсилені ритонавіром, можуть підвищити концентра= цію активної антипсихотичної фракції рисперидону.

Бета-блокатори

Деякі бета-блокатори можуть підвищити концентрацію рисперидону, пр= оте не впливають на концентрацію активної антипсихотичної фракції у плазмі крові.

Блокатори кальцієвих каналів<= o:p>

Верапаміл, помірний інгібітор CYP3А4 та інгібітор Р-gp, підвищує концентрацію рисперидону та активної антипсихотичної фракції у плазмі крові.

Лікарські засоби для лікування захворювань шлунково-кишкового тракту

Антагоністи Н₂-рецепторів: циметидин та ранітидин, слабкі інгібітори CYP2D6 і CYP3А4, підвищують біодоступність рисперидону та мінімально впливають на біодоступність активної антипсихотичної фракці= ї.

Селективні інгібітори зворотн= ого захоплення серотоніну (СІЗЗС) та трициклічні антидепресанти

Флуоксетин, потужний інгібітор CYP2D6, підвищує концентрацію рисперидону у плазмі крові, але менше, ніж концентрацію активної антипсихотичної фракції.

Пароксетин, потужний інгібітор CYP2D6, підвищує концентрацію рисперидону у плазмі крові, але (у дозі до 20 мг на добу) менше, ніж концентрацію активної антипсихотичної фракції. Про= те вищі дози пароксетину можуть підвищити концентрацію активної антипсихотичної фракції.

Трициклічні антидепресанти можуть підвищувати концен= трацію рисперидону у плазмі крові, але не активної антипсихотичної фракції. Амітриптилін не впливає на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.

Сертралін, слабкий інгібітор CYP2D6, та флувоксамін, слабкий інгіб= ітор CYP3А4, у дозах до 100 мг на добу не спричиняють клінічно важливих змін концентрації активної антипсихотичної фракції рисперидону. Однак дози сертраліну або флувоксаміну, що перевищують 100 мг на добу, можуть підвищити концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону. <= o:p>

Вплив рисперидону на фармакокінетику інших лікарських засобів

Протиепілептичні лікарські за= соби

Рисперидон не має клінічно важливого впливу на фармакокінетику вальпроату або топірамату.

Антипсихотичні лікарські засо= би

Арипіпразол, субстрат CYP2D6 та CYP3А4: пероральні або ін’єкційні лікарські форми рисперидону не впливають на фармакокінетику арипіпразо= лу та його активного метаболіту дегідроарипіпразолу.

Глікозиди наперстянки

Рисперидон не має клінічно важливого впливу на фармакокінетику дигоксину.

Літій

Рисперидон не має клінічно важливого впливу на фармакокінетику літ= ію.

Одночасне застосування рисперидону з фуросемідом<= /p>
Див. розділ «Особливості застосування» щодо підвищення летальності у пацієнтів
літнього віку з деменцією при одночасному застосуванні з фуросемідом.<= /o:p>

Особливості застосування.

Пацієнти літнього віку з деменцією

Підвищений рівень летальнос= ті

Серед пацієнтів літнього віку з деменцією, які лікувались атиповими антипсихотичними препаратами, спостерігався підвищений рівень летальності порівняно з таким у пацієнтів групи плацебо в метааналіз= і 17 контрольованих досліджень атипових антипсихотичних препаратів, включаючи рисперидон. У плацебоконтрольованому дослідженні зі застосуванням рисперидону хворим цієї категорії частота летальних випадків становила 4,0 % порівняно з 3,1 % у групі плацебо. Діагностичне відношення шансів (95% довірчий інтервал) становило 1,21 (0,7; 2,1). Середній вік пацієнтів, які померли, б= ув 86 років (діапазон – 67-100 років).

Дані, одержані під час двох великих обсерваційних досліджень, свідчать = про те, що у людей літнього віку з деменцією, які лікувалися звичайними (типови= ми) антипсихотичними препаратами, ризик смертності був дещо вищий порівняно з пацієнтами, які не отримували антипсихотичних препаратів. На підставі наявних даних досліджень точний рівень цього ризику не можна вказати, а при= чина підвищення ризику невідома.

Одночасне застосування з фуросемідом.

У процесі плацебоконтрольованого дослідження у пацієнтів літнього віку з деменцією підвищений рівень смертності спостерігався при одночасному застосовуванні рисперидону з фуросемідом (7,3 %; середній вік – 89 років, діапазон – 75–97 років) порівн= яно з таким у пацієнтів, які лікувалися тільки рисперидоном (3,1 %; середній вік – 84 роки, діапазон – 70–96 років) = або тільки фуросемідом (4,1 %; середній вік – 80 років, діапазон – 67–90 років).

Підвищення рівня смертності серед пацієнтів, які лікувалися одночасно рисперидоном та фуросемідом, спостерігалося у ході двох клінічних досліджен= ь з чотирьох. У пацієнтів, які одночасно застосовували рисперидон з іншими діуретиками, підвищеного рівня смертності зафіксовано не було. <= /span>

Патофізіологічних механізмів = для пояснення цього факту не встановлено. Причина смерті також не була єдиною. Однак слід дотримуватися особливої обережності, призначаючи препарат у таких випадках, а також потрібно провести оцінку ризиків та користі цієї комбінац= ії або комбінації з іншими потенційними діуретиками, перш ніж призначати препа= рат. Серед пацієнтів, які разом з рисперидоном приймали інші діуретики, не спостерігал= ося підвищення рівня смертності. Незалежно від лікування дегідратація була загальним фактором ризику летальності, і її слід ретельно контролювати у пацієнтів з деменцією.<= /o:p>

Цереброваскулярні побічні реакції (ЦВПР).<= /o:p>

У ході плацебоконтрольованих клінічних досліджень у пацієнтів з деменцією, як= их лікували рисперидоном, спостерігався вищий рівень (приблизно в 3 рази) виникнення цереброваскулярних побічних ефектів (інсульти та транзиторні ішемічні атаки) з летальним наслідком порівняно з тими, хто отримував плаце= бо (середній вік - 85 років; діапазон - 73–97 років).

Комбіновані дані шес= ти плацебоконтрольованих досліджень за участю пацієнтів літнього віку з деменц= ією (віком від 65 років) продемонстрували виникнення цереброваскулярних розладів (серйозних та несерйозних, комбінованих) у 3,3 % (33/1009) пацієнтів, які лікувалися рисперидоном, порівняно з 1,2 % (8/712) пацієнтів, які застосовували плацебо. Співвідношення між групами рисперидон та плацебо (співвідношення шансів; 95 % ДІ) становило 2,96 (1,34; 7,50). Механізм такого підвищеного ризику невідомий. Не можна виключити підвищений ризик розвитку = ЦВПР для інших антипсихотичних препаратів або інших груп пацієнтів. Рисперидон слід з обережністю застосовувати пацієнтам із факторами ризику виникнення інсульту= .

Ри= зик цереброваскулярних побічних ефектів значно вищий у пацієнтів зі змішаною або судинною деменцією в порівнянні з деменцією Альцгеймера. Тому пацієнтам з іншими типами деменції, окрім деменції Альцгеймера, не слід призначати лікування рисперидоном. Слід ретел= ьно зважити всі ризики та переваги призначення рисперидону пацієнтам літнього в= іку з деменцією, особливо ризик інсульту.

Сл= ід проінструктувати пацієнтів та осіб, які доглядають за ними, негайно повідом= ляти про ознаки можливих цереброваскулярних розладів, таких як раптова слабкість, оніміння обличчя, рук або ніг, а також розлади мовлення та зору. Слід невідкладно розглянути всі можливі варіанти лікування, включаючи переривання терапії рисперидоном.

При стійкій агресії пацієнтам із хворобою Альцгеймера від помірного до тяжкого ступеня рисперидон призначають лише для короткочасного застосування= як доповнення до нефармакологічних заходів, які показали обмежену або нульову ефективність, за умови відсутності потенційної загрози заподіяння шкоди соб= і чи іншим.

Під час лікування необх= ідно регулярно оцінювати стан пацієнтів і переглядати необхідність подальшої терапії.

Ортостатична гіпотензія.

Через α₁-літичну активність рисперидону, особливо на початку лікування, може спостерігатися ортостатична гіпотензія. У постмаркетинговий період клінічно значуща гіпотензія спостерігалася під час одночасного застосування рисперидону та антигіпертензивних засобів. Рисперидон слід з о= бережністю застосовувати пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями (такими як серц= ева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності, дегідратація, гіповолемія або цереброваскулярні захворювання). У цих випадках дозу слід поступово коригувати (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). При виникненні гіпотензії слід розглянути можливість зменшення дози.=

Лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз.

Під час застосування антипсихотичних засобів, включаючи рисперидон, спостерігал= ись випадки лейкопенії, нейтропенії та агранулоцитозу. У постмаркетинговий пері= од агранулоцитоз спостерігався дуже рідко (< 1/10 000 пацієнтів).

За пацієнтами зі значним зменшенням кількості лейкоцитів у анамнезі або з медикамент-індукованою лейкопенією/нейтропенією слід ретельно наглядати протягом перших декількох місяців лікування та припинити застосування рисперидону при появі ознак значного зменшення кількості лейкоцитів і за відсутності інших причин для такого зниження.

За пацієнтами із клінічно значущою нейтропенією слід спостерігати стосовно виникнення гарячки та інших ознак інфекції та лікувати відповідним чином при виявленні симптомів. У разі тяжкої нейтропенії (< 1 × 10⁹/л) лікування рисперидоном слід припинити та слідкувати за кількістю лейкоцитів до відновлення.<= /span>

Пізня дискінезія/екстрапірамідні симптоми.

При застосуванні препаратів із властивостями антагоністів дофамінових рецепторів відмічалось виникнення пізньої дискінезії, що характеризується мимовільними ритмічними рухами (переважно язика та/чи обличчя). Виникнення екстрапірамідних симптомів є фактором ризику розвитку пізньої дискінезії. Я= кщо виникають ознаки та симптоми пізньої дискінезії, слід розглянути питання що= до відміни всіх антипсихотичних препаратів.

Слід бути обережними при одночасному застосуван= ні психостимуляторів (наприклад метилфенідату) та рисперидону, оскільки при коригуванні дози будь-якого або обох лікарських засобів можуть виникати екстрапірамідні симптоми. Рекомендована поступова відміна лікування психостимуляторами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Злоякісний нейролептичний синдром.

При застосуванні класичних нейролептичних лікарських засобів рідко відмічаються випадки виникнення злоякісного нейролептичного синдрому, що характеризується гіпертермією, ригідністю м’язів, нестабільністю вегетативн= их функцій, порушенням свідомості та підвищенням рівня креатинфосфокінази. Додаткові ознаки включають міоглобінурію (рабдоміоліз) та гостру ниркову недостатність. У разі розвитку злоякісного нейролептичного синдрому необхід= но відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи рисперидон.

Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві.

Лікарі повинні зважувати небезпеку при застосуванні антипсихотичних засобів, у тому числі рисперидону, пацієнтам із хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві (див. розділ «Протипоказання»). Застосування рисперидону може погіршити перебіг хвороби Паркінсона. Пацієнти, хворі на будь-яке із зазначених вище захворювань, можуть мати підвищений ризик нейролептичного злоякісного синдрому, а також підвищену чутливість до антипсихотичних препаратів (наприклад, сплутаність свідомості, притуплення больової чутливості та нестійкість постави з частими падіннями на додачу до екстрапірамідних симптомів).

Гіперглікемія та цукровий діабет.

Під час лікування рисперидоном повідомлялося про випадки розвитку гіперглікемії, цукрового діабету та загострення вже існуючого цукрового діабету.

У деяких випадках повідомлялося про попередню надмірну масу тіла, що мо= гло бути провокуючим фактором. У зв’язку з цим дуже рідко повідомлялося про вип= адки кетоацидозу та рідко про розвиток діабетичної коми. Рекомендується проводити відповідний клінічний моніторинг згідно з нормами застосування антипсихотич= них препаратів. Пацієнти, які приймають будь-які атипові антипсихотичні препара= ти, включно з рисперидоном, повинні перебувати під наглядом щодо виникнення у н= их симптомів гіперглікемії (таких як, наприклад, полідипсія, поліурія, поліфаг= ія та слабкість), а пацієнти з цукровим діабетом повинні регулярно проходити о= бстеження щодо погіршення контролю рівня глюкози.

Збільшення маси тіла.

При застосуванні рисперидону повідомлялося про випадки значного підвище= ння маси тіла. Рекомендований контроль маси тіла.

Гіперпролактинемія.

Гіперпролактинемія є частим побічним явищем при лікуванні рисперидоном. Пацієнтам із наявними побічними явищами, що можуть залежати від рівня пролактину в плазмі (наприк= лад з гінекомастією, менструальними розладами, ановуляцією, порушеннями здатнос= ті до зачаття, зниженням лібідо, еректильною дисфункцією та галактореєю), рекомендований контроль рівня пролактину.

Дослідження на культурах тканин вказують на те, що ріст клітин у пухлин= ах молочної залози людини може бути стимульований пролактином. Хоча досі чітко= го зв’язку із застосуванням антипсихотичних засобів клінічними та епідеміологічними дослідженнями не встановлено, рекомендується з обережністю призначати рисперидон пацієнтам з відповідною патологією в анамнезі. Риспер= идон потрібно з обережністю застосовувати пацієнтам з гіперпролактинемією та пац= ієнтам з пролактинозалежними пухлинами.

Подовження інтервалу QT.

У постмаркетинговий період подовження інтервалу QT спостерігалося дуже рідко.= Як і інші антипсихотичні препарати, рисперидон слід з обережністю застосовувати пацієнтам з відомими серцево-судинними захворюваннями, подовженням інтервал= у QT у сімейному анамнезі, брадикардією або порушеннями водно-електролітного обм= іну (гіпокаліємією, гіпомагніємією), оскільки це може збільшити ризик аритмоген= ного впливу. При одночасному застосуванні рисперидону з іншими лікарськими засоб= ами, які подовжують інтервал QT, також потрібно дотримуватися застережних заході= в.
Судоми.

Слід з обережністю застосовувати рисперидон пацієнтам із судомами чи ін= шими станами, які потенційно знижують судомний поріг, в анамнезі.

Пріапізм.

Існує можливість виникнення пріапізму під час лікуван= ня рисперидоном унаслідок його альфа-адренергічної блокувальної дії.

Регуляція температури тіла.

Антипсихотичні лікарські засоби можуть порушувати здатність тіла до зниження основної температури тіла. Рекомендується відповідний догляд пацієнтам, яким призначено рисперидон, якщо вони будуть піддаватися впливу умов, що можуть спричиняти підвищення основної температури тіла, а саме – інтенсивні фізичні тренування, вплив високих температур зовнішнього середов= ища, супровідна терапія препаратами з антихолінергічною активністю чи вплив зневоднення.

Протиблювотний ефект.

У доклінічному вивченні властивостей рисперидону відмічався протиблювотний еф= ект. Ця властивість може маскувати симптоми передозування деяких ліків або таких станів, як обструкція кишечни= ку, синдром Рея та пухлини мозку.

Порушення функції печінки та нирок.

У пацієнтів із порушеною функцією нирок знижена здатність виводити активну антипсихотичну фракцію препарату порівняно з дорослими пацієнтами з нормаль= ною функцією нирок. У пацієнтів із порушенням функції печінки спостерігається підвищення концентрації вільної фракції рисперидону в плазмі крові (див. ро= зділ «Спосіб застосування та дози»).

Венозна тромбоемболія.

Описано випадки венозної тромбоемболії при застосуванні антипсихотичних лікарських препаратів. Оскільки пацієнти, які лікуються антипсихотичними лікарськими засобами, часто мають набуті фактори ризику виникнення венозної тромбоемболії, всі можливі фактори розвитку тромбоемболії необхідно ідентифікувати перед та під час лікування рисперидоном та вжити відповідних превентивних заходів.

Інтраопераційний синдром атонічної райдужки (ІСАР).

Під= час операцій з видалення катаракти спостерігався інтраопераційний синдром атоні= чної райдужки у пацієнтів, які лікувалися антагоністами α₁-адренергічних рецепторів, у т. ч. рисперидоном.

ІСАР може підвищувати ризик ускладнень операції на оці протягом та після хірургічного втручанн= я. Слід повідомити хірурга-офтальмолога про застосування антипсихотичних лікарських засобів в минулому або у період проведення операції. Потенційні переваги припинення терапії препаратами з a1-блокувальною дією п= еред операцією не встановлені, слід зважити ризик відміни лікування антипсихотич= ними засобами.

Діти.

Перед призначенням рисперидону дітям чи підліткам з розладом поведінки слід ретельно зважити співвідношення ризику і користі, оцінити фізичні та соціальні причини агресивної поведінки, такі як больові подразники або невідповідна реакція на навколишнє середовищ= е.

Заспокійливий ефект рисперидо= ну слід ретельно контролювати у педіатричних пацієнтів через можливі наслідки = для здатності до навчання. Зміна часу введення рисперидону може покращити вплив седації на здатність дітей та підлітків концентрувати увагу.

Застосування рисперидону пов’язане з помірним збільшенням маси тіла та індексу маси тіла (ІМТ). Перед початк= ом лікування рекомендовано початкове вимірювання маси тіла та регулярний моніторинг маси тіла протягом лікування. Зміни росту у довгострокових відкр= итих розширених дослідженнях були у межах очікуваних норм відповідно до віку. Вп= лив довгострокового лікування рисперидоном на статеве дозрівання та ріст не вивчався достатнім чином.

Через потенційні впливи тривалої гіперпролактинемії на зріст та статеве дозріванн= я у дітей та підлітків, слід зважити необхідність регулярного клінічного контро= лю ендокринологічного статусу пацієнта, включаючи вимірювання росту, маси тіла, контроль статевого дозрівання, менструального циклу та інших явищ, залежних= від пролактину.

Результати малого постмаркетингового дослідження методом спостереження продемонструвал= и, що пацієнти віком 8–16 років, які отримували рисперидон, були у середньому = на 3,0–4,8 см вищими, ніж ті, хто отримував інші антипсихотичні лікарські засо= би. Даних цього дослідження недостатньо для визначення того, чи впливає риспери= дон на остаточний ріст у дорослому віці або чи результати вимірювань прямо зале= жать від впливу рисперидону на ріст кісток, чи саме захворювання має вплив на рі= ст кісток, чи це є результатом кращого контролю захворювання та як результат – фіксація більшого росту.

Протягом лікування рисперидоном слід регулярно контролювати наявність екстрапірамідн= их симптомів та інших порушень руху

Що= до рекомендацій стосовно дозування для дітей див. розділ «Спосіб застосування = та дози».

= Допоміжні речовини

= Цей лікарський засіб містить 1 ммоль натрію на 1 мл розчину орального. Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту.

=

Застосування у період вагітності або годування груддю.=

= Вагітність.

= Контрольованих досліджень за участю вагітних жінок не проводилося Хоча під час досліджень на тваринах не було виявлено тератогенного впливу, спостерігалися інші прояви репродуктивної токсичності. Потенційний ризик для людей невідомий.

= У новонароджених, чиї матері застосовували антипсихотичні засоби (у тому числі рисперидон) протягом останнього триместру вагітності, існує ризик виникнення оборотних екстрапірамідних симптомів та/або синдрому відміни препарату. Ці симптоми включають ажитацію, незвично підвищений або знижений м’язовий тону= с, тремор, сонливість, розлади дихання або проблеми з годуванням. Ці ускладнен= ня можуть бути різної тяжкості. Тому слід ретельно спостерігати за станом новонароджених.

= Рисперидон = не рекомендується застосовувати під час вагітності, окрім випадків життєвої необхідності. Якщо необхідно припинити лікування рисперидоном під час вагітності, не слід робити це раптово.

Годування груддю. =

У ході досліджень на тваринах рисперидон і 9-гідроксирисперидон виділялись у грудне молоко. Є спостереження, що рисперидон і 9-гідроксирисперидон можуть також виділятись у грудне молоко людини. Немає даних щодо побічних реакцій у немовлят, які перебувають на грудному годуванні. Тому сл= ід зважити переваги годування груддю та потенційні ризики для дитини.<= /span>

Фертильність

Як і інші лікарські засоби, які є антагоністами дофамінових D_{2-рецепторів,}рисперидон = підвищує рівень пролактину.

Гіпер= пролактинемія може пригнічувати вироблення гонадотропін‑рилізинг‑гормону в гіпоталамусі, що призводить до зниження секреції гонадотропінів гіпофіза. Це може мати негативний вплив на репродуктивну функцію як у жінок, так і у чоловіків внаслідок порушення гонадального стероїдогенезу.

У доклінічних дослідженнях не спостерігалося жодних відповідних ефектів.=

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Рисперидон може мати невелики= й або помірний вплив на здатність керувати автотранспортом унаслідок потенційного впливу на нервову систему і органи зору (див. розділ «Побічні реакції»). У процесі лікування рекомендується утримуватися від керування автотранспортом та від роботи з іншими механізмами, доки не стане відомою індивідуал= ьна чутливість пацієнтів до препарату.

Спосіб застосуван= ня та дози.

Дозування
Шизофренія =

Дорослі

Росемід^®<= /span>можна призначати один або два рази на добу.<= /span>

Розпо= чинати прийом слід з 2 мг на добу, на другий день дозу можна збільшити до 4 м= г. Після цього дозу можна підтримувати без змін або, за необхідності, продовжувати індивідуальну корекцію дози.

Для більшості пацієнтів рекомендована доза становить 4–6 мг на добу. Деяким пацієнтам може бути показане поступове підвищення = дози або знижена початкова та підтримув= альна доза.

Дози,= які перевищують 10 мг рисперидону на добу, не виявили вищої ефективності порівн= яно з меншими дозами, але вони можуть спричиняти появу екстрапірамідних симптом= ів.

Безпе= ка доз понад 16 мг на добу не вивчалась.

Пацієнти літнього віку (від 65 років).

Реком= ендована початкова доза – по 0,5 м= г два рази на добу. У разі необхідності дозу можна збільшити до 1–2 мг два рази на добу, підвищуючи на 0,5 мг два рази на добу.

Діти.

Не рекомендовано застосовувати препарат дітям (віком до 18 років).<= /span>

Маніакальні епізоди при біполярних розладах

Дорослі

Рекомендована початкова доза рисперидону – 2 мг один раз на добу. Дозу можна індивідуально збільшити додаванням 1 мг/добу не частіше, ніж через кожні 24 години. Рекомендований діапазон доз – від 1 до 6 мг на добу. Застосування рисперидону у дозі понад 6 мг на добу пацієнтам з маніакальними епізодами не вивчалось.=

Як і при інших видах симптоматичного лікування, довготривале застосування рисперидону необхідно періодично переглядати і коригувати протягом усієї терапії.

Пацієнти літнього віку (від 65 років).

Рекомендована початкова доза – по 0,5 мг два рази на добу. У разі необхідності дозу можна збільшити до 1–= 2 мг два рази на добу, підвищуючи на 0,5 мг два рази на добу. Оскільки досвід за= стосування пацієнтам літнього віку обмежений, рекомендується проявляти обережність при застосуванні.

Діти.

Застосовува= ти препарат не рекомендовано дітям (віком до 18 років).=

Короткочасна терапія вираженої агресії у пацієнтів з деменцією альцгеймерівського типу

Рекомендована початкова доза – 0,25 мг два рази= на добу. За необхідності дозу можна збільшити шляхом підвищення дози 0,25 мг д= ва рази на добу не частіше ніж через день. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є 0,5 мг два рази на добу. Однак для деяких пацієнтів ефективна доза становить 1 мг двічі на добу.=

Росемід^®<= /span> не слід застосовувати довше 6 = тижнів пацієнтам з вираженою агресією при хворобі Альцгеймера. Як і при інших видах симптоматичного лікування, застосування Росемід^® необхідно періодично = переглядати і коригувати протягом усієї терапії.

Cимптоматичне короткострокове лікування (до 6 тижнів) вираженої агресії при розладах поведінки

Діти та підлітки віком від 5 до 18 років

Пацієнти з масою тіла ≥ 50 кг

Реком= ендована початкова доза становить 0,5 мг один раз на день. За необхідності дозу слід коригувати шляхом додавання 0,5 мг один раз на день не частіше ніж через де= нь. Оптимальна доза для більшості пацієнтів – 1 мг один раз на день. Однак для деяких пацієнтів для досягнення позитивного ефекту достатньо не більше 0,5 = мг один раз на день, тоді як інші можуть потребувати 1,5 мг один раз на день.<= o:p>

Пацієнти з масою тіла < 50 кг

Реком= ендована початкова доза – 0,25 мг один раз на день. За необхідності дозу можна коригувати шляхом додавання 0,25 мг один раз на день не частіше ніж через д= ень. Оптимальна доза для більшості пацієнтів – 0,5 мг один раз на день. Однак для деяких паціє= нтів достатньо не більше ніж 0,25 мг один раз на добу для досягнення позитивного ефекту, тоді як інші можуть потребувати 0,75 мг один раз на день.

Як і = при інших видах симптоматичного лікування, застосування Росемід^®необхідно періодично переглядати і коригувати протягом усієї терапії.

Діти.

Засто= совувати препарат не рекомендовано дітям віком до 5 років.

= Пацієнти із захворюваннями печінки та нирок.

= У пацієнтів= з порушеннями функції нирок активна антипсихотична фракція виводиться з орган= ізму повільніше, ніж у пацієнтів зі здоровими нирками. У пацієнтів із порушеннями функції печінки концентрація вільної фракції рисперидону у плазмі крові збі= льшується.

= Незалежно в= ід показання, цим пацієнтам призначається половина початкової та підтримуючої = доз, титрування дози повинно бути повільнішим.

= Росемід^®потрібно застосовувати з обережністю цій категорії пацієнтів.

Спосіб застосування

Росемід^®<= /span>призначений = для перорального застосування. Прийом їжі не впливає на всмоктування Росемід^®.<= /span>

Наприкінці лікування рекомендується поступово відміняти лікарський засіб. Після раптов= ого припинення прийому високих доз антипсихотичних препаратів спостерігалися поодинокі випадки гострих симптомів відміни, включно з нудотою, блюванням, пітливістю і безсонням (див. розділ «Побічні реакції»). Також можуть бути рецидиви психотичних симптомів, і повідомлялося про випадки виникнення мимовільних рухів (як, наприклад, акатизія, дистонія і дискінезія).

= Перехід з терапії іншими антипсихотичними засобами.

= Якщо це клінічно виправдано, під час терапії препаратом Росемід^® рекомендується поступово припинити поперед= ню терапію іншими препаратами. При цьому, якщо пацієнт переводиться з терапії антипсихотичними препаратами у формі «депо», лікування препаратом Росемід^® рекомендуєть= ся розпочати із застосування замість наступної запланованої ін’єкції. Періодич= но слід оцінювати необхідність продовження поточної терапії антипаркінсонічними препаратами.

Росемід^® <= /span>розчин несумісний із більшістю видів чаю, включно з чорним чаєм

Метод застосування розчину орального

Дозування здійснюють за допом= огою шприца-дозатора, що додається в упаковці.

-        &nb= sp; Відкрити флакон (рис. 1).

-        = При першому використанні вставити адаптер (перехідник) для шприца у шийку флакона (ри= с. 2).

-        = Вставити шприц в адаптер (рис. 3).

-     &nbs= p;    Перевернути флакон дном догори (рис. 4).

-        = Набрати у шприц невелику кількість розчину, потягнувши поршень униз (рис. 5а).

-     &nbs= p;    Видалити бульбашки повіт= ря шляхом натиснення на поршень (рис. 5b).

=

-     &nbs= p;    Наповнити шприц розчином, потягнувши поршень до поділки, що відповідає необхідній кількості розчину= у мілілітрах (мл), призначеній лікарем (рис. 5с).

-     &nbs= p;    Перевернути флакон дном донизу (рис. 6а).

-     &nbs= p;    Вийняти шприц із перехід= ника (рис. 6b).

-     &nbs= p;    Увести вміст шприца у склянку з водою, натиснувши поршень до упору (рис. 7).<= /p>
-     &nbs= p;    За необхідності, для досягнення необхідної дози (див. таблицю 2), повторити дії, зображені на малюнках 3–7.

-     &nbs= p;    Випити повністю вміст склянки.

-     &nbs= p;    Закрити флакон пластиков= им ковпачком (адаптер для шприца залишається на місці).

-     &nbs= p;    Промити шприц (у розібра= ному вигляді) водою.

Відповідність доз лікарського засобу Росемід^® у міліграмах (мг) та мілілітрах (м= л)

Рекомендована д= оза, мг

Рекомендована д= оза, мл

0,25=

0,25=

0,5<= /span>

0,5<= /span>

0,75=

0,75=

1,0<= /span>

1,0<= /span>

= Діти.

Рисперидон застосовують для лікування вираженої агресії при розладах поведінки у дітей віком від 5 рокі= в.

Передозування.

= Симптоми.

= Ознаки та симптоми передозування, що спостерігались, – це відомі побічні реакції преп= арату, що проявляються у посиленій формі: сонливість і седація, тахікардія та артеріальна гіпотензія, а також екстрапірамідні симптоми. При передозуванні повідомлялося про подовження інтервалу QT та судоми. Повідомлялося про тріпотіння/мерехтіння, асоційоване з передозуванням рисперидону у комбінац= ії з пароксетином. =

= У разі гост= рого передозування слід розглянути можливість прийому декількох лікарських засоб= ів.

= Лікування.<= /span>

= Слід забезпечити та підтримувати вільну прохідність дихальних шляхів для забезпечення адекватної вентиляції та оксигенації. Слід розглянути призначе= ння активованого вугілля разом із проносним засобом не пізніше ніж за годину пі= сля прийому препарату. Показаний моні= торинг серцево-судинної діяльності, що включає безперервну реєстрацію ЕКГ д= ля виявлення можливих аритмій. Рисперидон не має специфічного антидоту. Тому слід вживати відповідних підтримуючих заходів. У разі гострого передозування слід проаналізувати можливість лікарської взаємодії кількох препаратів. Артеріал= ьну гіпотензію та судинний колапс слід лікувати такими заходами, як внутрішньов= енні вливання та/або симпатоміметичні препарати. У разі розвитку гострих екстрапірамідних симптомів слід призначати антихолінергічні препарати. Необхідно продовжувати постійне медичне спостереження до повного одужання пацієнта.

Побічні реакції.

Найчастішими побічними реакціями, про які повідомляється (частота ≥ 10 %), є паркінсонізм, седація/сонливість, головний біль та безсоння. Паркінсонізм та акатизія є дозозалежними побічни= ми реакціями.

Побічні реакції, наведені нижче, включають ті, = про які повідомлялося під час клінічних випробувань та у постмаркетинговий пері= од. Частота виникнення побічних реакцій: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рі= дко (< 1/10000) та невідомо (частоту не можна встановити з доступних даних).

У кожній групі побічні реакції представлені у порядку зменшення ступеня тяжко= сті.

Інфекції та інв= азії

= Часто

= пневмонія, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, синусит, інфекції сечовивідних шляхів, інфекції вуха, грип

Нечасто

інфекції дихальних шляхів, цистит, інфекції ока, тонзиліт, оніхомікоз, запалення підшкірної кліткови= ни, локалізована інфекція, вірусна інфекція, акародерматит

= Рідко

інфекція

З боку крові та лімфатичної системи

= Нечасто

= нейтропенія, зменшення кількості лейкоцитів, тромбоцитопенія, анемія, зниження гематокриту, збільшення кількості еозинофілів

= Рідко

= агранулоцитоз^с

З боку імунної системи

Нечасто

гіперчутливість

Рідко

анафілактична реакція^с=

З боку ендокрин= ної системи

= Часто

= гіперпролактинемія^а

= Рідко

= порушення секреції антидіуретичного гормону, присутність глюкози в сечі<= /span>

З боку метаболі= зму та травлення=

= Часто

= збільшення маси тіла, підвищення апетиту, зниження апетиту

= Нечасто

= цукровий діабет^b, гіперглікемія, полідипсія, зменшення маси тіла, анорексія, підвищення рівня холестерину

= Рідко

= водна інтоксикація^с, гіпоглікемія, гіперінсулінемія^с, підвищення рівня тригліцеридів у крові

= Дуже рідко

= діабетичний кетоацидоз

З боку психіки<= o:p>

Дуже часто

безсоння^d

Часто

розлади сну, ажитація, депресія, тривога

Нечасто

манія, сплутаність свідомос= ті, зниження лібідо, знервованість, нічні жахи

Рідко

кататонія, сомнамбулізм, розлади харчування, пов’язані зі сном, притуплений афект, аноргазмія=

З боку нервової системи

= Дуже часто

= седація/сонливість, паркінсонізм^d, головний біль

Часто

акатизія^d, дисто= нія^d, запаморочення, дискінезія^d, тремор

Нечасто

пізня дискінезія, церебраль= на ішемія, відсутність реакції на подразники, втрата свідомості, пригнічений рівень свідомості, судоми^d, синкопе, психомоторна гіперактивні= сть, розлади рівноваги, порушення координації, постуральне запаморочення, порушення уваги, дизартрія, розлади смакових відчуттів, гіпестезія, парестезія <= /span>

Рідко

злоякісний нейролептичний синдром, цереброваскулярні розлади, діабетична кома, ритмічне похитування голови

З боку органів = зору

Часто

розмитість зору, кон’юнктив= іт

Нечасто

світлобоязнь, сухість очей, збільшення сльозовиділення, почервоніння очей

= Рідко

глаукома, порушення руху оч= них яблук, ротаторний ністагм, утворення кі= рки на краю повіки, інтраопераційний синдром атонічної райдужки^с

З боку органів слуху

Нечасто

вертиго, тиніт, біль у вуха= х

З боку серцевої діяльності

= Часто

= тахікардія

= Нечасто

= фібриляція передсердь, атріовентрикулярна блокада, порушення провідності серця, подовження інтервалу QT на електрокардіограмі, брадикардія, відхилення на електрокардіограмі, відчуття серцебиття

Рідко

синусова аритмія=

З боку судинної системи

= Часто

= артеріальна гіпертензія

Нечасто

гіпотензія, ортостатична гіпотензія, припливи

Рідко

легенева емболія, тромбоз в= ен

З боку дихальної системи

= Часто

диспное, фаринголарингеальн= ий біль, кашель, епістаксис, закладеність носа

= Нечасто

аспіраційна пневмонія, легеневий застій, погіршення прохідності дихальних шляхів, хрипи, свистяче дихання, дисфонія, розлади дихання

= Рідко

синдром нічного апное, гіпервентиляція

З боку травної системи

Часто

біль у животі, дискомфорт у животі, блювання, нудота, запор, діарея, диспепсія, сухість у роті, зубний біль =

Нечасто

нетримання калу, фекалома, гастроентерит, дисфагія, здуття живота

= Рідко

панкреатит, обструкція шлунково-кишкового тракту, набряк язика, хейліт

= Дуже рідко

кишкова непрохідність

З боку гепатобіліарної системи

= Нечасто

підвищення рівня трансаміна= з, підвищення рівня гамма-глутаміл-трансферази, підвищення рівня печінкових ферментів

Рідко

жовтяниця

З боку шкіри та підшкірної клітковини

Часто

висипання, еритема

Нечасто

кропив’янка, свербіж, алопе= ція, гіперкератоз, екзема, сухість шкіри, зміна кольору шкіри, акне, себорейний дерматит, захворюван= ня шкіри, пошкодження шкіри<= /o:p>

= Рідко

медикаментозні висипання, л= упа

= Дуже рідко

ангіоневротичний набряк

Невідомо

Синдром Стівенса – Джонсона/токсичний епідермальний некроліз^с

З боку кістково-м’язової системи

= Часто

= м’язові спазми, м’язово-скелетний біль, біль у спині, артралгія

= Нечасто

= підвищення рівня креатинфосфокінази, порушення постави, скутість суглобів, набрякання суглобів, м’язова слабкість, біль у шиї

= Рідко

= рабдоміоліз

З боку сечовидільної системи

Часто

нетримання сечі

Нечасто

полакіурія, затримка сечі, дизурія

Вагітність, післяпологовий період та неонатальні ст= ани

Дуже рідко

синдром відміни препарату у новонароджених^с

З боку репродуктивної системи та молочних залоз

Нечасто

еректильна дисфункція, порушення еякуляції, аменорея, порушення менструального циклу^d, гінекомастія, галакторея, статева дисфункція, біль у молочних залозах, вагінальні виділення

= Рідко

пріапізм^с, затри= мка менструації, нагрубання молочних залоз, збільшення молочних залоз, виділе= ння з молочних залоз

Загальні розлад= и

Часто

набряк^d, лихоман= ка, біль у грудній клітці, астенія, втома, біль

Нечасто

набряк обличчя, озноб, підвищення температури тіла, порушення ходи, спрага, дискомфорт у грудях, гарячка, незвичні відчуття, дискомфорт

= Рідко

гіпотермія, зниження температури тіла, відчуття холоду у кінцівках, синдром відміни препарату, ущільнення^с

Ушкодження та отруєння

Часто

падіння

Нечасто

біль після хірургічних втручань=

^aГіперпролактинемія у деяких випадках може призводити до гінекомастії, розладів менструального циклу, аменореї, ановуляції, галактореї, порушення здатності до зачаття, зниження лібідо, еректильної дисфункції.

^bПід час плацебоконтрольованих досліджень повідомлялося про цукровий діабет у 0,18 % пацієнтів, які отримували рисперидон, порівняно з 0,11 % у групі плацебо. Загальна частота у всіх клінічних випробуваннях становила 0,43 % у пацієнтів, які приймали рисперидон.⁼

^{c Не відмічал=
ося
у клінічних дослідженнях рисперидону, однак було виявлено протягом постмарк=
етингового
спостереження.}

^dЕкстрапірамідні розлади включають: паркінсонізм (гіперсекреція = слини, ригідність м’язів, паркінсонізм, слинотеча, феномен «зубчатого колеса», брадикінезія, гіпокінезія, маскоподібне обличчя, напруженість м’язів, акіне= зія, ригідність потиличних м’язів, ригідність м’язів, паркінсонічна хода, поруше= ння глабелярного рефлексу, паркінсонічний тремор), акатизію (акатизія, неспокій, гіперкінезія, синдром неспокійних ніг), тремор, диск= інезію (дискінезія, посмикування м’язів, хореоатетоз, атетоз, міоклонус), дистонію= .

Дис= тонія включає дистонію, гіпертонію, кривошию, мимовільні м’язові скорочення, міогенні контрактури, блефароспазм, рух очного яблука, параліч язика, тик (в ділянці обличчя), ларингоспазм, міотонію, опістотонус, ротоглотковий спазм, плевротонус, спазм язика, тризм. Включено більший перелік симптомів, що не обов’язково мають екстрапірамідне походження. Безсоння включає: порушення засинання, інтрасомнічний розл= ад. Судоми включають великий епілептичний напад. Менструаль= ні розлади включають: нерегулярні менструації, олігоменорею. Набряк включає: генералізова= ний набряк, периферичний набряк, «точковий» набряк.

Побічні реакції паліперидону <= /span>

Паліперидо= н є активним метаболітом рисперидону, тому профілі побічних реакцій цих речовин (включаючи пероральні та ін’єкційні форми випуску) подібні. На додаток до зазначених вище побічних реакцій, при застосуванні паліперидону повідомляло= ся про синдром постуральної ортостатичної тахікардії, який, імовірно, може спостерігатися і при застосуванні рисперидону.

Порушення з боку серця

Синдром постуральної ортостатичної тахікардії.

Побічні реакції, властиві антипсихотичним лікарським засобам

Подовження інтервалу QT

Як і при застосуванні інших антипсихотиків, у постмаркетинговий період повідомлялося= про подовження інтервалу QT при застосуванні рисперидону. Також при застосуванні антипсихотичних препаратів повідом= лялося про інші побічні реакції з боку серця, що подовжують інтервал QT, такі як вентрикулярна аритмія, фібриляція шлуночків, вентрикулярна тахікардія, рапт= ова смерть, зупинка серця, тріпотіння/мерехтіння.

Венозна тромбоемболія

На тлі застосування антипсихотичних засобів були зареєстровані випадки розвитку венозної тромбоемболії, включаючи легеневу емболію та тромбоз глибоких вен.=

Збільшення маси тіла

Порівняння кількості пацієнтів, які застосовували рисперидон, та пацієнтів, які застосовували плацебо та мали збільшення маси тіла на 7 % у плацебоконтрольованих дослідженнях тривалістю від 6 до 8 тижнів, показ= али статистично значущу різницю у частоті випадків збільшення маси тіла у групі пацієнтів, які приймали рисперидон (18 %), порівняно з такою у пацієнтів, що застосовували плацебо (9 %). У ході 3-тижневих плацебоконтрольованих дослід= жень у дорослих пацієнтів з гострою манією частота збільшення маси тіла на ≥ 7 % була порівнянною з такою у групі, що приймала рисперидон (= 2,5 %), та у групі, що приймала плацебо (2,4 %), та була дещо вищою у групі активного контролю (3,5 %).

У популяції дітей з порушеннями поведінки протягом довготривалих досліджень маса тіла пацієнтів збільшувалась у середньому на 7,3 кг після 12 місяців лікування. Очікуване збільшення маси тіла для дітей з нормальною масою тіла у віці 5–12 років – від 3 до 5 кг на рік. Починаючи з 12 років збільшення маси тіла для дівчат залишається від 3 до 5= кг на рік, тоді як хлопці набирають у середньому 5 кг на рік.

Додаткова інформація щодо особливих категорій пацієнтів

Побічні реакції у пацієнтів літнього віку з деменцією або у дітей, про які повідомлялось з більшою, ніж у дорослих, частотою, описані нижче.

Пацієнти літнього віку з деменцією<= /i>

Транзиторна ішемічна атака та цереброваскулярні розлади – побічні реакції, про які повідомлялося протягом клінічних досліджень з частотою 1,4 % та 1,5 % відповідно у пацієнтів літнього віку з деменцією. Окрім цього, про такі поб= ічні реакції повідомлялося з частотою ≥ 5 % у пацієнтів літнього віку з деменцією та з щонайменше з удвічі вищою частотою, ніж у інших категорій дорослих пацієнтів: інфекції сечовивідних шляхів, периферичний набряк, лета= ргія та кашель.

Діти

Загалом очікувані побічні реакції у дітей схожі з такими у дорослих щодо частоти виникнення, типу та ступеня тяжкості.

Побічні реакції, що спостерігалися у дітей (віком від 5 до 17 років) з частотою = 805; 5 % та зі щонайменше удвічі вищою частотою, ніж у дорослих пацієнтів: сонливість/седація, втома, головний біль, підвищення апетиту, блювання, інфекції верхніх дихальних шляхів, закладеність носа, біль у животі, запаморочення, кашель, пірексія, тремор, діарея та енурез.

Вплив тривалого лікування рисперидоном на статеве дозрівання і ріст вивчені недостатньо (див. розділ «Особливості застосування»).

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про побічні реакції після реєстрац= ії лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакці= й та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформацій= ну систему з фармаконагляду за посиланням: https://<= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:EN-US;mso-farea= st-language: RU'>aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності. =

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не = вище 30 °С. Не заморожувати.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 30 мл або по 100 мл у скляному флаконі з кришкою з контролем першого відкриття. Кожен флакон у картонній упаковці разом з шприцем-дозатором об’ємом 3 мл та адаптером для шприца.

По 30 мл або по 100 мл у скляному флаконі з кришкою недоступною для відкриття дітьми. Ко= жен флакон у картонній упаковці разом з шприцем-дозатором об’ємом 3 мл та адаптером для шприца.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

ТОВ «КУСУМ ФАРМ».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

40020, Україна, Сумська область, м. Суми, вул. Скрябіна, 54.

або

Виробник.

ТОВ «ГЛЕДФАРМ ЛТД».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

40020, Україна, Сумська область, м. Суми, вул. Давидовського Григорія, 54.

Інфекції та інв= азії
= Часто	= пневмонія, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, синусит, інфекції сечовивідних шляхів, інфекції вуха, грип
Нечасто	інфекції дихальних шляхів, цистит, інфекції ока, тонзиліт, оніхомікоз, запалення підшкірної кліткови= ни, локалізована інфекція, вірусна інфекція, акародерматит
= Рідко	інфекція
З боку крові та лімфатичної системи
= Нечасто	= нейтропенія, зменшення кількості лейкоцитів, тромбоцитопенія, анемія, зниження гематокриту, збільшення кількості еозинофілів
= Рідко	= агранулоцитоз^с
З боку імунної системи
Нечасто	гіперчутливість
Рідко	анафілактична реакція^с=
З боку ендокрин= ної системи
= Часто	= гіперпролактинемія^а
= Рідко	= порушення секреції антидіуретичного гормону, присутність глюкози в сечі<= /span>
З боку метаболі= зму та травлення=
= Часто	= збільшення маси тіла, підвищення апетиту, зниження апетиту
= Нечасто	= цукровий діабет^b, гіперглікемія, полідипсія, зменшення маси тіла, анорексія, підвищення рівня холестерину
= Рідко	= водна інтоксикація^с, гіпоглікемія, гіперінсулінемія^с, підвищення рівня тригліцеридів у крові
= Дуже рідко	= діабетичний кетоацидоз
З боку психіки<= o:p>
Дуже часто	безсоння^d
Часто	розлади сну, ажитація, депресія, тривога
Нечасто	манія, сплутаність свідомос= ті, зниження лібідо, знервованість, нічні жахи
Рідко	кататонія, сомнамбулізм, розлади харчування, пов’язані зі сном, притуплений афект, аноргазмія=
З боку нервової системи
= Дуже часто	= седація/сонливість, паркінсонізм^d, головний біль
Часто	акатизія^d, дисто= нія^d, запаморочення, дискінезія^d, тремор
Нечасто	пізня дискінезія, церебраль= на ішемія, відсутність реакції на подразники, втрата свідомості, пригнічений рівень свідомості, судоми^d, синкопе, психомоторна гіперактивні= сть, розлади рівноваги, порушення координації, постуральне запаморочення, порушення уваги, дизартрія, розлади смакових відчуттів, гіпестезія, парестезія <= /span>
Рідко	злоякісний нейролептичний синдром, цереброваскулярні розлади, діабетична кома, ритмічне похитування голови
З боку органів = зору
Часто	розмитість зору, кон’юнктив= іт
Нечасто	світлобоязнь, сухість очей, збільшення сльозовиділення, почервоніння очей
= Рідко	глаукома, порушення руху оч= них яблук, ротаторний ністагм, утворення кі= рки на краю повіки, інтраопераційний синдром атонічної райдужки^с
З боку органів слуху
Нечасто	вертиго, тиніт, біль у вуха= х
З боку серцевої діяльності
= Часто	= тахікардія
= Нечасто	= фібриляція передсердь, атріовентрикулярна блокада, порушення провідності серця, подовження інтервалу QT на електрокардіограмі, брадикардія, відхилення на електрокардіограмі, відчуття серцебиття
Рідко	синусова аритмія=
З боку судинної системи
= Часто	= артеріальна гіпертензія
Нечасто	гіпотензія, ортостатична гіпотензія, припливи
Рідко	легенева емболія, тромбоз в= ен
З боку дихальної системи
= Часто	диспное, фаринголарингеальн= ий біль, кашель, епістаксис, закладеність носа
= Нечасто	аспіраційна пневмонія, легеневий застій, погіршення прохідності дихальних шляхів, хрипи, свистяче дихання, дисфонія, розлади дихання
= Рідко	синдром нічного апное, гіпервентиляція
З боку травної системи
Часто	біль у животі, дискомфорт у животі, блювання, нудота, запор, діарея, диспепсія, сухість у роті, зубний біль =
Нечасто	нетримання калу, фекалома, гастроентерит, дисфагія, здуття живота
= Рідко	панкреатит, обструкція шлунково-кишкового тракту, набряк язика, хейліт
= Дуже рідко	кишкова непрохідність
З боку гепатобіліарної системи
= Нечасто	підвищення рівня трансаміна= з, підвищення рівня гамма-глутаміл-трансферази, підвищення рівня печінкових ферментів
Рідко	жовтяниця
З боку шкіри та підшкірної клітковини
Часто	висипання, еритема
Нечасто	кропив’янка, свербіж, алопе= ція, гіперкератоз, екзема, сухість шкіри, зміна кольору шкіри, акне, себорейний дерматит, захворюван= ня шкіри, пошкодження шкіри<= /o:p>
= Рідко	медикаментозні висипання, л= упа
= Дуже рідко	ангіоневротичний набряк
Невідомо	Синдром Стівенса – Джонсона/токсичний епідермальний некроліз^с
З боку кістково-м’язової системи
= Часто	= м’язові спазми, м’язово-скелетний біль, біль у спині, артралгія
= Нечасто	= підвищення рівня креатинфосфокінази, порушення постави, скутість суглобів, набрякання суглобів, м’язова слабкість, біль у шиї
= Рідко	= рабдоміоліз
З боку сечовидільної системи
Часто	нетримання сечі
Нечасто	полакіурія, затримка сечі, дизурія
Вагітність, післяпологовий період та неонатальні ст= ани
Дуже рідко	синдром відміни препарату у новонароджених^с
З боку репродуктивної системи та молочних залоз
Нечасто	еректильна дисфункція, порушення еякуляції, аменорея, порушення менструального циклу^d, гінекомастія, галакторея, статева дисфункція, біль у молочних залозах, вагінальні виділення
= Рідко	пріапізм^с, затри= мка менструації, нагрубання молочних залоз, збільшення молочних залоз, виділе= ння з молочних залоз
Загальні розлад= и
Часто	набряк^d, лихоман= ка, біль у грудній клітці, астенія, втома, біль
Нечасто	набряк обличчя, озноб, підвищення температури тіла, порушення ходи, спрага, дискомфорт у грудях, гарячка, незвичні відчуття, дискомфорт
= Рідко	гіпотермія, зниження температури тіла, відчуття холоду у кінцівках, синдром відміни препарату, ущільнення^с
Ушкодження та отруєння
Часто	падіння
Нечасто	біль після хірургічних втручань=