ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

КЛАРИТРОМІЦ= ИН-МБ

(CLARITHROMYCIN-MB)

Склад:

діюча речов= ина: <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt;font-family:"= Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-bidi-fon= t-weight: bold;mso-bidi-font-style:italic'>кларитроміцин;

1 флакон містить клар= итроміцину 500 мг;

допоміжні речовини: кислота лактобіонова, натрію гідроксид.

Лікарська форма. Порошок ліофілізований для приготування розчину для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: ліофілізований порошок від білого до майже білого кольору.

Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Макроліди. Код АТХ J01F A09.

Фармакологі= чні властивості.

Фармакодинаміка<= /span>.

Кларитроміцин – напівсинтетичний антибіотик групи макролідів.

Мікробіологія

Антибактеріальна дія кларитроміцину визнача= ється його зв’язуванням з 5OS-рибосомальною субодиницею чутливих бактерій і пригніченням біосинтезу білка. Препарат проявляє високу ефективність = in= vitro проти широк= ого спектра аеробних та анаеробних грампозитивних т= а грамнегативних мікроорганізмів, у тому числі госпітал= ьних штамів. Мінімальні пригнічувальні концентрації = (МПК) кларитроміцину зазвичай у два рази нижчі за МПК еритроміцину.

Кларитроміцин in vitro високоефективний відносно Legionella pneumophila і Mycoplasma= pneumoniae. Діє бактерицидно відносно H. Рylori, активність кларитроміцину е вищою при нейтральному pH, ніж при кислому pH. In vitro та in= vivo дані свідчать про високу ефективність кларитроміцину щодо клінічно значущих штамів мікобакт= ерій. Дослідження in vitro показали, що штами E= nterobacteriaceae і Pseudomonas, = як і грамнегативні бактерії, що не продукують лакт= озу, не чутливі до кларитроміцину.

Кларитроміцин активний in vitro і в клінічній практиці відносно більшості штамів таких мікроорганізмів. =

Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Listeria monocytogenes.

Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Haemophilus influenzae, Haemo= philus parainfluenzae, Moraxella<= /span> catarrhаlis, Neisseria gonorrhоeae, Legionella <= span class=3DSpellE>pneumophila.

Інші мікроорганізми: Mycoplasma pneumoniae, Chlamydia pneumoniae= (TWAR).     =

Мікобактері= ї: Mycobacterium leprae, <= span class=3DSpellE>Mycobacterium kansasii, <= span class=3DSpellE>Mycobacterium chelonae, <= span class=3DSpellE>Mycobacterium fortuitum, = Mycobacterium= avium сomplex<= span style=3D'mso-bidi-font-style:italic'> (MAC), які включаю= ть Mycobacterium avium, Mycobacterium intracellulare.=

Бета-лактамази мікроорганізмів не впливають на ефективніст= ь кларитроміцину.

Більшість <= span class=3DSpellE>метицилін- та оксацилінрезистент= них штамів стафілококів нечутливі до кларитроміцину= .

Helicobacte= r: H. pylori.

Кларитроміцин активний in vitro відносно більшості штамів нижчезазначених мікроорганізмів, однак клінічна значущість цих даних невідо= ма, ефективність та безпека його застосування у контрольованих клінічних дослідженнях не встановлені.

Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Streptococcus agalactiae, Strep= tococci (групи C,F,G), Viridans gr= oup streptococci.

Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Bo= rdetella <= span class=3DSpellE>pertussis, Pasteurella multocida.

Анаеробні <= span class=3DSpellE>грампозитивні мікроорганізми: Clostridium perfringens, Pept= ococcus niger, Propionibacterium acnes.

Анаеробні грамнегативні мікроорганізми:= Bacteroides melaninogenicus.

Спірохети: Borrelia burgdorferi, Treponem= a pallidum.

Кампілобактерії: Campylobacter jejuni.

Кларитроміц= ин чинить бак= терицидну дію проти кількох штамів бактерій: Haemophilus influenzae, Streptococcus= pneumoniae, Streptococcus= pyogenes, Streptococcus <= span class=3DSpellE>agalactiae, Moraxella (Branhamella) catarrhalis,= Neisseria gonorrhoeae, H.= pylori та Campylobacter spp.

Основним метаболітом клари= троміцину в організмі людини є мікробіологічно активний                 14-гідрокси= кларитроміцин (14-ОН-кларитроміцин). Для більшості мікроорганізмів мікробіологічна активність метаболіту така ж або в 1-2 рази слабша, ніж материнської субстанції, за винятком H. influenzae, проти якого ефективність метаболіту в 2 рази вища. В умовах in vitro= та in vivo материнська субстанція та її основний метаболіт проявляють = або адитивний, або синергічний ефект проти H. influenzae, залежно від штаму мікроорганізму.

Тести на чутливість

Кількісні методи, що вимагають вимірювання діаметра зони, дають найбільш точні оцінки чутливості бактерій до протимікробних препаратів. В одній з рекомендованих процедур для тестування чутливості використовують диски, імпрегновані 15 мкг кларитроміцину (дифузійний тест Кірбі–Бауера); при інтерпретац= ії співвідносять діаметр зони пригнічення цього диска зі значеннями МПК для кларитроміцину. МПК визначається методом розведення у бульйоні або агарі.

При проведе= нні цих процедур висновок лабораторії про чутливість вказує на те, що інфікуючий мікроорганізм, найімовірніше, відповість на терапію. Висновок «резистентний» вказує на те, що інфі= куючий мікроорганізм, найімовірніше, не відповість на терапію. Висновок «проміжна чутливість» говорить про те, що терапевтичний ефект даного препарату може б= ути сумнівним або ж мікроорганізм буде чутливим, якщо використовувати більш вис= окі дози (про проміжну чутливість говорять також як про помірну чутливість).

Необхідно б= рати до уваги специфічні для країни або регіону відомості щодо абсолютних меж діапазону чутливості, резистентності і проміжної чутливості.

Фармакокінетика<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt;font-family:"= Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-bidi-fon= t-weight: bold'>.

Розподіл, біотрансформація і виведення

Здорові добровольці

Максимальна концентрація (С_max= ) кларитроміцину становить від 5,16 мкг/мл до                            9,40 = мкг/мл після інфузії 500 = мг і 1000 мг кларитроміцину протягом 1 години відпов= ідно. С_max 14-ОН-кларитроміцину становить від 0,= 66 мкг/мл після інфузії 500 = мг до 1,06 мкг/мл після введення 1000 мг кларитроміцину протягом 1 години. Кінцевий період напіввиведення кларитроміцину із плазми крові залежить від дози препарату та становить від 3,8 години до 4,5 години після введення доз 500 мг і 1000 мг протягом 1 години відповідно. Пе= ріод напіввиведення 14-ОН-кларитроміцину із плазми к= рові демонструє помірне дозозалежне збільшення при підвищенні доз і становить від 7,3 години до                       9,3 години після введення доз 500 мг і 1000 мг протягом 1 години відповідно. Значення площі = під кривою «концентрація – час» (AUC) кларитроміцину зі збільшенням дози збільшувалися непропорційно, тобто спостерігалась нелінійна залежність значень AUC від 22,29год•мкг/мл до 53,26 год•мкг/мл після введення доз 500 мг і= 1000 мг протягом 1 години відповідно. Значення AUC 14-ОН-кларитроміцину знаходил= ись у межах від                              8,16 год•мкг/мл до 14,76 год•мкг/мл після введення доз 500 мг і 1000 мг протягом 1 години відповідно.

При багаторазовому введенні (з 12-годинним інтервалом) С_maxрівноважного стану кларитроміцину збільшується з 5,5 мкг/мл після інфузії дози 500 мг до 8,6 мкг/мл після інфузії дози 750 мг. Видимий кінцевий пер= іод напіввиведення становить 5,3 години та                4,8 години після інфузії доз 500 мг і 750 мг протягом 1 години відпові= дно. С_maxрівноважного стану 14-ОН-кларитроміцину збільшується з 1,02 мкг/мл= після інфузії дози 500 мг до         1,37 мкг/мл після інфузії дози 750 мг. Кінцеві періоди напіввиведення цього метаболіту становлять 7,9 години= та 5,4 години після інфузії доз 500 мг і 750 мг відповідно. Залежності від дози не було виявлено.

Пацієнти<= /i>

Кларитроміц= ин та його основний активний 14-ОН-метаболіт добре розподіляються по всіх тканинах та рідких середовищах організму. Концентрація у тканинах, як правило, у декіль= ка разів вища, ніж у сироватці крові. Найбільша концентрація реєструвалася у печінці та легенях. Нижче наведено приклади значень концентрації у тканинах= та в сироватці крові.

КОНЦЕНТРА= ЦІЯ

(після введення 250 мг через кожні 12 годин)

Вид ткани= ни

Тканина

(мкг/г)

Сироватка крові

(мкг/мл)

Мигдалики=

1,6<= /o:p>

0,8<= /o:p>

Легені

8,8<= /o:p>

1,7<= /o:p>

Клінічні характеристики. =

Показання.

Лікування інфекцій, спричинених чутливими до кларитроміц= ину мікроорганізмами, при необхідності застосування = парентеральної терапії:

·&nb= sp;         Інфекції верхніх дихальних шляхів. =

·&nb= sp;         Інфекції нижніх дихальних шляхів (д= ив. «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка» щодо тестування на чутливість).

·&nb= sp;         Інфекції шкіри і м’яких тканин (див. «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка» щодо тестування на чутливість).

·&nb= sp;         Дисемінован= і або локалізовані мікобактеріальні інфекції, спричинені Mycobacterium avium або Mycobacterium intracellulare, локалізовані інфекції, спри= чинені Mycobacterium ch= elonae, Mycobacterium fo= rtuitum або Mycobacterium kansasii, зокрема у ВІЛ-інфікованих пацієнтів.

=

Протипоказання.

Підвищена ч= утливість до макролідних антибіотиків або до будь-яких допоміжних компонентів препарату (див. розділ «Склад»). <= /p>
Супутнє застосування кларитроміцину та будь-якого з так= их препаратів: астемізол, циз= априд, домперидон, пімозид= , терфенадин (оскільки це може призвести до подовження інтервалу QT та розвитку серцевих аритмій, включаючи ш= луночкову тахікардію, фібриляцію шлуночків та torsades de pointes), алкалоїди рі= жків, наприклад ерготамін, дигідроерготамін (оскільки= це може призвести до ерготоксичності), інгібітори = ГМГ-КоА-редуктази (статини), що значною мірою метаб= олізуються CYP3A4 (ловастатин або сим= вастатин), – через підвищений ризик виникн= ення міопатії, включаючи рабдоміоліз (див. «Особливості застосування», «Вза= ємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). <= /p>
Одночасне застосування кларитроміцину та перорального мідазоламу (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засо= бами та інші види взаємодій»).

Вроджене або встановлене набуте подовження інтервалу QT або шлуночкові серцеві аритмії в анамнезі, включаючи torsades de pointes (див. «Особливості застосування», «Вза= ємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Електролітні порушення (гіпокаліємія або гіпомагніємія, через ризик подовження інтервалу QT).

Тяжка печін= кова недостатність та супутня ниркова недостатність.

Одночасне застосування кларитроміцину (та інших сильних інгібіторів CYP3A4) з колхіцином (див. «Особливості застосування», «Вза= ємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Одночасне застосування кларитроміцину з тикагрелором, івабрадином або ранолазино= м.

Одночасне застосування кларитроміцину з ломітапідом (див. «Взаємодія з іншими лікарськими зас= обами та інші види взаємодій»).

Взаємодія з іншими лікарськими засо= бами та інші види взаємодій.

Застосування нижчезазначених препаратів суворо протипоказано через можливий розвиток тяж= ких наслідків взаємодії.

Цизаприд, пімозид, домперидон, астемізол, терфенадин=

Повідомляли= про підвищення рівнів цизаприду у сироватці крові у пацієнтів, які отримували кларитроміцин та цизаприд одночасно. Це може призвести до подовження інтервалу QT і появи аритмій, у тому числі шлуночкової= тахікардії, фібриляції шлуночків і torsades de pointes. Подібні ефекти відзначалися у пацієнтів, які приймали кларитроміцин і пімозид одночасно (див. «Протипоказання»).

Повідомляло= ся про здатність макролідів змінювати метаболізм <= span class=3DSpellE>терфенадину, призводячи до підвищення рівнів терфенадину в сироватці крові, що іноді асоціювалося = з аритміями, такими як подовження інтерва= лу QT, шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків і <= span class=3DSpellE>torsades de pointes (див. «Протипоказання»). У ході дослідження у 14 добровольців при одночасному застосуванні кларитроміцину і терфенадину спостерігалося підвищення рівня кислотного метаболіту терфенадину у 2-3 рази та подовження інтервалу QT, що не призвело до якогось клінічно видимого ефекту. Подібні явища відзначалися і при одночасному застосуванні астемізолу та інших макролідів.

Алкалоїди ріжків

Постмаркети= нгові повідомлен= ня свідчать, що одночасне застосування кларитроміцину та ерготаміну або дигідроерготаміну асоціювалося з появою ознак гострого ерготизму, що характеризувалося = вазоспазмом та ішемією тканин кінцівок і інших тканин, включаючи центральну нервову систему. Одночасне призначення кларитроміцину та алкалоїдів ріжків протипоказане (див. «Протипоказання»).

Пероральний мідазолам

При пероральному застосуванні мідазоламу з таблетка= ми кларитроміцину (500 мг 2 рази на добу) AUC мідазоламу збільшувалася у 7 разів. Одночасне застосування перорального мідазо= ламу і кларитроміцину протипоказане (див. «Протипоказання»).

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt;font-family:"= Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK'>Інгібітори = Гмг-КоА-редуктази (статини)<= /o:p>

Одночасне застосування кларитроміцину з ловастатином або симвастатином протипоказане (див. «Протипоказання»), оскільки ці статини <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt;font-family:"= Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK'>значною мір= ою метаболізуються CYP3A4 і одночасне застосування із кларитроміцином підвищує їхню концентрацію у плазмі к= рові, що, у свою чергу, підвищує ризик виникнення міопатії, включаючи рабдоміоліз. Повідомлял= ося про розвиток рабдоміолізу у пацієнтів при одноч= асному застосуванні кларитроміцину та цих статинів. Якщо лікування кларитр= оміцином неможливо уникнути, терапію ловастатин= ом або симвастатином необхідно припинити під час курсу лікув= ання.=

Слід з обережністю призначати кларитроміцин одночасно з іншими статинами. У ситуаціях, коли одночасного застосування кларитроміцину зі статинами уникнути не можна, рекомендується призначати найменшу зареєстровану дозу статину. Можливе застосування ст= атину, який не залежить від метаболізму CYP3A (наприклад флув= астатину). Необхідний моніторинг стану пацієнтів щодо виявлення ознак і симптомів міопатії.

Ломітапід<= /span>

Одночасний прийом кларитроміцину з ло= мітапідом протипоказаний через можливість значного підвищення рівня трансаміназ (див. «Протипоказання»).

Вплив інших лікарських засобів на кларитроміцин.=

Лікарські засоби, що є індукторами CYP3A (наприклад рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, препарати звіробою), можуть індукувати метаболізм кларитроміцину. Це може призвести до субтерапевтичних рівнів кларитроміцину та зниження його ефективн= ості. Крім того, може бути необхідним моніторинг плазмових рівнів індуктора CYP3A, які можуть бути підвищені через інгібування CYP= 3A кларитроміцином (див. також інструкцію для медичного застосування відповідного індуктора CYP3A4). Одночасне застосування рифабутину і кларитроміцину призводило до підвищення рівнів рифабутину та зниження рівнів кларитроміцину в сироватці кров= і з одночасним підвищенням ризику появи увеїту.

Вплив нижчезазначених лікарських засобів на концентрацію кла= ритроміцину в крові відомий або припускається, тому може бути потрібна зміна дози кларитроміцину або застосування альтернативної терапі= ї.

Ефавіренц, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин

Потужні індуктори ферментів цитохрому Р450, такі як ефавіренц<= /span>, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин, м= ожуть прискорювати метаболізм кларитроміцину, зменшую= чи його концентрацію у плазмі крові, але збільшуючи концентрацію 14-ОН-кларитроміцину – мікробіологічно активного метаболіту. Оскільки мікробіологічна активність кларит= роміцину і 14-ОН-кларитроміцину різна відносно різних бактерій, очікуваний терапевти= чний ефект може бути не досягнутий через одночасне застосування кларитроміцину та індукторів ферментів цитохрому Р450.

Етравірин

Дія кларитроміцину послаблювалась ет= равірином; однак концентрації активного метаболіту   14-ОН-кларитроміцину підвищувались. Оскільки 14-ОН-кларитроміцин має знижену активність проти Mycobacterium avium complex (MAC), загальна активність проти цього патогену може бути змінена. Тому для лікування МАС сл= ід розглянути застосування альтернативних кларитроміцину<= /span> лікарських засобів.

Флуконазол=

Одночасне застосування флуконазолу 200 мг н= а добу і кларитроміцину 500 мг 2 рази на добу у 21 здо= рового добровольця призводило до підвищення рівноважної Cmin кларитроміцину на 33 % та AUC – на 18 %. Рівнов= ажні концентрації активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину значно не змінювалися при одночас= ному застосуванні флуконазолу. Зміна дози = кларитроміцину не потрібна.

Ритонавір=

Фармакокінетичне дослідження показало, що одночасне застосування ритонавіру = 200 мг кожні 8 годин і кларитроміцину 500 мг кожні 12 годин призводило до значного пригнічення метаболізму кларитроміцину. C_max<= /span> кларитроміцину підвищувалася на 31 %, C_min – на 182 % і AUC – на 77 % при одночасному застосуванні ритонавіру. Відзначало= ся повне пригнічення утворення 14-ОН-кларитроміцину. Через широкий терапевтичн= ий діапазон зменшення дози кларитроміцину пацієнта= м з нормальною функцією нирок не потрібне. Пацієнтам з нирковою недостатністю необхідне коригування дози: для пацієнтів з CL_CR 30-60 мл/хв доз= у кларитроміцину необхідно зменшити на 50 %, для пацієн= тів з CL_CR < 30 мл/хв дозу кларитроміцину слід зменшити на 75 %. Дози кларитроміцину, що перевищують 1 г/добу, не слід застосовувати разом з ри= тонавіром.

Такі ж коригування дози слід проводити пацієнтам із погіршеною функцією нирок при застосуванні ритонавіру як фармакокінетичного підсилювача разом з іншими інгібіторами ВІЛ-протеази, включаючи атазанавір і сак= вінавір (див. нижче «Двобічно спрямовані лікарські взаємодії»).
Вплив кларитроміцину на інші лікарські засоби.

Антиаритміч= ні засоби

Існують постмаркетингові повідомлення про розвиток torsades de pointes при одночасному застосуванні кларитроміцину з <= span class=3DSpellE>хінідином або дизопірамідом. Рекомендується проводити ЕКГ-моніторинг для своєчасного виявлення подовженн= я інтервалу QT протягом одночасного застосуван= ня кларитроміцину з цими препаратами. Під час терапії кларитроміцином слід стежити за концентраціями цих препаратів у сироватці крові.

Під час постмаркетингового застосування були повідомлення про гіпоглікемію при одночасному застосуванні кларитроміци= ну і дизопіраміду, тому необхідний моніторинг рівня глюкози крові при одночасному застосуванні цих засобів.
Пероральні гіпоглікемічні засоби/інсулін

При одночасному застосуванні з певними гіпоглікемічними засобами, такими як натеглінід і репаглінід, кларитроміцин може інгібувати ензим СYP3A, що м= оже спричинити гіпоглікемію. Рекомендований ретельний моніторинг рівня глюкози.=

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt;font-family:"= Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK'>CYP3A-пов’я= зані взаємодії |

Одночасне застосування кларитроміцину, відомого як інгібі= тор ферменту CYP3A, і препарату, що головним чином метабол= ізується CYP3A, може призвести до підвищення концентрації останнього у плазмі крові,= що, у свою чергу, може підсилити або подовжити його терапевтичний ефект і побіч= ні реакції. Слід бути обережними при застосуванні кларитр= оміцину пацієнтам, які отримують терапію лікарськими засобами – субстратами CYP3A, особливо якщо CYP3A-субстрат має вузький терапевтичний діапазон (наприклад = карбамазепін) та/або екстенсивно метаболізується цим ензимом. Може бути потрібна зміна дози і, у разі можливості - ретельний моніторинг сироваткових концентрацій лікарського засобу, що головним чином = метаболізується CYP3A, у пацієнтів, які одночасно застосовують кларитроміцин. <= /p>
Відомо (або припускається), що такі лікарські препарати або групи препаратів метаболізуються одним і тим же CYP3A-ізоферментом: альпразолам, астемізол, карбамазепін, = цилостазол, цизаприд, циклоспорин, дизопірамід, алкалоїди ріжків, ловастатин, метилпреднізолон, мідазолам, омепразол, пероральні антикоагулянти (наприклад варфарин, = ривароксабан, апіксабан),= атипові антипсихотичні засоби (наприклад кветіапін), пімозид, хінідин, <= span class=3DSpellE>рифабутин, силденафіл, симвастатин, такролімус, = терфенадин, триазолам і <= span class=3DSpellE>вінбластин, – але цей список не є повним. Поді= бний механізм взаємодії відзначений при застосуванні феніто= їну, теофіліну і вальпроату, що метаболізуються іншими ізоферментами системи цитохрому Р450.

Пероральні антикоагулянти прямої дії                                                =

Пероральні антикоагулянти прямої дії (ПАПД) дабігатран та едоксабан є субстратами ефлюксного переносника P-gp (P-глікоп= ротеїну). Ривароксабан та апіксабан<= /span> метаболізуються з участю CYP3A4 і також є субстратами= P-gp. Слід бути обережним при одночасному застосуванні = кларитроміцину з цими препаратами, особливо пацієнтам= із високим ризиком кровотечі (див. «Особливості застосування»).

Омепразол=

Кларитроміцин (500 мг ко= жні 8 годин) застосовували у комбінації з омепразолом (40 мг на добу) дорослим здоровим добровольцям. Рівноважні концентрації омепразолу у плазмі крові підвищувалися (C_max_,AUC_{0-24 і}t1/2 підвищувалися на 30 %, 89 % і 34 % відповідно) при одночасному застосуванні кларитроміцину. При застосуванні тільки омепразолу середнє значення рН шлункового соку при вимірюванні протягом 24 годин становило 5,2, при одночасному застосуванні омепразолу з кларитроміцином – 5,7.

Силденафіл, тадалафіл і варденафіл

Кожен із цих інгібіторів фосфодіестерази метаболізується (принаймні частково) з участю CYP3A, а CYP3A може інгібуватися одночасно прийнятим кларитроміцином. Одночасний прийом кларитроміцину з силденафілом, тадалафілом або варденафілом може призводити до збільшення експозиції інгібітора = фосфодіестерази, тому слід розглядати питання про зни= ження дози силденафілу, тадалафі= лу або варденафілу.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt;font-family:"= Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK'>Теофілін, <= span class=3DSpellE>карбамазепін

Результати клінічних досліджень показали, що існує незначне, але статистично значуще (p≤0,05) збільшення концентрації теофіліну або к= арбамазепіну у плазмі крові при їх одночасному застосуванні з клари= троміцином.

Толтеродин=

Толтеродин<= /span> головним ч= ином метаболізується 2D6-ізоформою цитохрому Р450(CYP2D6). О= днак у популяції пацієнтів без CYP2D6 метаболізм відбувається через CYP3A. У цій популяції пригнічення CYP3A призводить до значного підвищення плазмових концентрацій толтеродину. Для таких пацієнтів зниження дози толтеродинуу може бути необхідним у разі його застосування з інгібіторами CYP3A, такими як кларитроміцин.

Тріазолбенз= одіазепіни (наприклад= альпразолам, мідазолам, <= span class=3DSpellE>тріазолам)

При внутрішньовенному застосуванні мідазоламу з таб= летками кларитроміцину (500 мг 2 рази на добу) AUC мідазоламу збільшувалася у 2,7 раза. При внутрішньовенному застосуванні = мідазоламу з кларитроміцином слід проводити ретельний моніторинг стану пацієнта для своєчасного коригування д= ози. При оромукозному шляху введення мідазоламу, при якому пресистемна елімінація препарату може виключатися, більш імовірно, що буде спостерігатися взаємодія на зразок тіє= ї, що спостерігається при внутрішньовенному введенні міда= золаму, а не при пероральному. Слід дотримуватися таких самих запобіжних заходів при застосуванні інших бензодіазепінів, які метаболізуються CYP3A, включаючи тріазолам та альпразолам. Для бензод= іазепінів, елімінація яких не залежить від CYP3A (темазепам, нітразепам, лоразепам), р= озвиток клінічно значущої взаємодії з кларитроміцином малоймовірний.

Є постмаркетингові повідомлення про медикаментозну взає= модію і розвиток побічних явищ з боку центральної нервової системи (ЦНС), таких як сонливість і сплутаність свідомості, при одночасному застосуванні кларитроміцину і тріазоламу. Слід спостерігати за пацієнтом, зважаючи на можливість збільшення фармакологічних ефектів з боку ЦНС.=
<= u>Інші види взаємодій

Гідроксихло= рохін та хлорохін

Кларитроміц= ин слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують лікарські засоби, що подовжують інтервал QT, через ризик серцевої аритмії та серйозних побічних реакцій з боку серцево-судинної системи.

Колхіцин=

Колхіцин є субстрат= ом CYP3A та ефлюксного переносника – P-глікопротеїну (P-gp). Від= омо, що кларитроміцин та інші макроліди<= /span> можуть пригнічувати CYP3A і P-gp. При одночасно= му застосуванні кларитроміцину і колхіцину пригнічення P-gp та/або CYP3A кларитроміцином може призвести до підвищення експозиції колхіцину. Одночасне застосування кларитроміцину і колхіцину протипоказане (див. «Протипоказання», «Особливості застосування»).

Дигоксин=

Дигоксин вважається субстратом ефлюксного переносника – P-глікопротеїну (P-gp). Від= омо, що кларитроміцин може пригнічувати P-gp. При одночасному застосуванні кларитроміцину і <= span class=3DSpellE>дигоксину пригнічення P-gp кларитроміцином може призвести до підвищення експозиц= ії дигоксину. При постмаркетинговом= уу спостереженні повідомлялося про підвищення концентрації дигоксину в сироватці к= рові пацієнтів, які застосовували кларитроміцин одно= часно з дигоксином. У деяких пацієнтів розвинулися ознаки дигіталісної токсичності, у тому числі потенційно летальні аритмії. Слід ретельно контролювати концентрації дигоксину в сироватці крові у пацієнтів при його одночасному застосуванні з кларитроміцином.

Зидовудин=

Одночасне пероральне застосування таблеток кларитроміцину= і зидовудину у ВіЛ-інфікованих дорослих пацієнтів може спричиняти зниження рівноважних концентрацій зидовудину в сироватці крові. Кл= аритроміцин здатен перешкоджати абсорбції перорального зидовудину<= /span> при одночасному прийомі, але цього великою мірою можна уникнути шляхом дотримання 4-годинного інтервалу між прийомами кларитр= оміцину і зидовудину. Про таку взаємодію при застосуван= ні суспензії кларитроміцину та зидовудину або дидеоксіінозину у ВІЛ-інфікованих дітей не повідомлялося. Така взаємодія малоймовірна у разі застосування кларитроміцину шляхом внутрішньовенної інфузії.

Фенітоїн та вальпроат<= /span>

Були як спонтанні повідомлення, так і публікації про взаємодію інгібіторів CYP3A, включаючи кларитроміцин, з лікарськими засобами= , які не вважаються такими, що метаболізуються CYP3A (наприклад фенітоїн та вал= ьпроат). Рекомендується визначення рівнів цих лікарських засобів у сироватці крові п= ри одночасному призначенні з кларитроміцином. Повідомлялося про підвищення їхних рівнів у сир= оватці крові.

Двобічно спрямовані лікарські взаємодії

Атазанавір

Одночасне застосування кларитроміцину (500 мг двічі на до= бу) з атазанавіром (400 мг                    один раз на добу), як= і є субстратами та інгібіторами CYP3A, призводило до збільшення експозиції кларитроміцину у 2 рази та зменшення експозиції 14-ОН-кларитроміцину на         70 = % зі збільшенням AUC атазанавіру на 28 %. Оскільки <= span class=3DSpellE>кларитроміцин має широкий терапевтичний діапазон, нем= ає необхідності знижувати дозу пацієнтам з нормальною функцією нирок. Дозу кларитроміцину необхідно зменшити на 50 % для пацієнт= ів з кліренсом креатиніну 30-60 мл/хв і на 75 % для пацієнтів з кліренсом креатиніну                    <30 мл/хв, використовуючи відповідну форму випуску кларитр= оміцину. Дози кларитроміцину вище 1000 мг на добу не слід застосовувати разом з інгібіторами протеази.

Блокатори кальцієвих каналів

Через ризик артеріальної гіпотензії з обережністю слід застосовувати кларитроміцин одночасно з блокато= рами кальцієвих каналів, що метаболізуються CYP3A4 (наприклад з верапамілом, = амлодипіном, дилтіаземом). При взаємодії можуть підвищуватися концентрації у плазмі як кларитроміцину, так і = блокаторів кальцієвих каналів. У пацієнтів, які отримували кларит= роміцин і верапаміл одночасно, спостерігалися артеріаль= на гіпотензія, брадиаритмії = та лактоацидоз.

Ітраконазол

Кларитроміц= ин та ітраконазол є субстратами та інгібіторами CYP3A, у зв= ’язку з чим кларитроміцин може підвищувати рівні ітраконазолу у плазмі крові та навпаки. У разі застос= ування ітраконазолу одночасно з к= ларитроміцином пацієнти повинні перебувати під пильним наглядом для виявлення ознак та симптомів підсиленого або пролонгованого фармакологічного ефекту.

Саквінавір

Одночасне застосування кларитроміцину (500 мг двічі на до= бу) і саквінавіру (м’які желатинові капсули, 1200 мг тричі = на добу), які є субстратами та інгібіторами CYP3A, у 12 здорових добровольців призводило до збільшення AUC рівноважного стану і Сmax саквінавіру на 177 % і 187 % порівняно з тими ж показниками, які спостерігалися при застосуванні тільки саквінавіру. При цьому AUC та С_maxкларитроміцину збільшувались приблизно на 40 % порівн= яно із застосуванням тільки кларитроміцину. Немає необхідності в коригуванні доз, якщо обидва лікарські засоби застосовувати одночасно протягом обмеженого проміжку часу у досліджених дозах/лікарських формах. Результати дослідження лікарської взаємодії із застосуванням м’яких желатинових капсул можуть не відповідати ефектам, які спостерігаються при застосуванні саквінавіру у формі твердих желати= нових капсул. Результати дослідження лікарської взаємодії із застосуванням лише <= span class=3DSpellE>саквінавіру можуть не відповідати ефектам, які спостерігаються при терапії саквінавіром/ритонавіром. Коли саквінавір застосовувати разом із ритонавіром, необхідно враховувати можливий вплив ритонавіру на кларитроміцин (див. вище).

Пацієнтів, які приймають пероральні контрацептиви, необхідно попередити, що у разі появи діареї, блювання чи проривної кровоте= чі можлива відсутність дії контрацептивних засобів.

Застосуванн= я кларитроміцину з алкалоїдами ріжків, пероральним мідазоламом, інгібіторами ГМГ-Ко= А-редуктази, що метаболізуються переважно CYP3A4 (наприклад, ловастатин і симвастатин), колхіцином,= тикагрелором, івабрадином= і ранолазином протипоказане (див. розділ «Протипоказанн= я»).

Кортикостер= оїди

Слід дотримуватися обережності у разі одночасного застосування кларитроміцину з кортикостероїдами для системного або інгаляційного застосування, які переважно метаболізуються CYP3A, через потенцій= не збільшення системного впливу кортикостероїдів. Пацієнти повинні перебувати = під ретельним наглядом для виявлення побічних реакцій системних кортикостероїді= в.

Особливості застосування.

Кларитроміцин не слід призначати вагітним жінкам без ретельної оцінки співвідношення користь/ризи= к, особливо у І триместрі вагітності.

Тривале застосування кларитроміцину, як і інших антибіотиків, мо= же спричиняти надмірний ріст нечутливих бактерій і грибів. При виникненні суперінфекції слід розпочати відповідну терапію.=

Кларитромі= цин метаболізується головним чином печінкою. Тому слід бу= ти обережним при застосуванні препарату пацієнтам із порушенням функції печінк= и. Також слід з обережністю застосовувати препарат пацієнтам з помірним або тя= жким порушенням функції нирок.

З обережністю слід застосовувати препарат паціє= нтам із тяжкою нирковою недостатністю.

Під час застосування клари= троміцину повідомлялося про порушення функції печінки, включаючи підвищений рівень печінкових ферментів, і про гепатоцелюлярний та= /або холестатичний гепатит з жовтяницею або без неї. Це порушення функції печінки може бути тяжкого ступеня та є зазвичай оборотним= . У деяких випадках повідомлялося про печінкову недостатність з летальним наслідком, яка в основному була асоційована з серйозними основними захворюваннями та/або супутнім медикаментозним лікуванням. Необхідно негайно припинити застосування кларитроміцину при виник= ненні таких ознак і симптомів гепатиту як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж або чутливість у ділянці живота.

Про розвиток псевдомембранозного коліту від помірного ступеня тяжкості до такого, що загрожує життю, повідомлялося при застосуванні практично всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі макролідів. Про розвиток діареї, спричиненої Clostridium difficile<= /span> (CDAD), від легкого ступеня тяжкості до коліту з летальним наслідком, повідомлялося при застосуванні практично всіх антибактеріальних препаратів,= у тому числі кларитроміцину. Терапія антибактеріа= льними препаратами порушує нормальну мікрофлору кишечнику, що може призвести до надмірного росту C. difficile. Слід завж= ди пам'ятати про можливість розвитку діареї, спричиненої = Clostridium difficile, у всіх пацієнтів з діареєю після застосування антибіотиків. Необхідно ретельно зібрати анамнез, оскільки про розвиток діареї, спричиненої Clostridium= difficile, повідомлялося через 2 місяці після застосування антибактеріальних препаратів. У разі виникнення псевдомембранозного коліту необхідно припинити лікува= ння кларитроміцином незалежно від показань. Необхідно про= вести мікробіологічне тестування та розпочати адекватне лікування. Слід уникати препаратів, що інгібують перистальтику.=

Колхіцин

Повідомляли про розвиток колхіцинової токси= чності (у тому числі з летальним наслідком) при одночасному застосуванні кларитроміцину і колхіцину, особливо у пацієнтів літнього віку, у тому числі на тлі ниркової недостатно= сті (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Одночасне застосування кларитроміцину з <= span class=3DSpellE>колхіцином протипоказане (див. «Протипоказання»).

З обережністю слід застосовувати одночасно кларитр= оміцин та тріазолбензодіазепіни, такі як тріазолам, внутрішньовенний або= оромукозний мідазолам (ди= в. «Взаємодія з іншими лікарськими засо= бами та інші види взаємодій»).

Серцево-суд= инні ускладнення

Подовження серцевої реполяризації та інтервалу QT, що свідчить про ризик розвитку серцевої аритмії та torsades de pointes, спостерігалос= я при лікуванні макролідами, включаючи кларитроміцин (див. «Побічні реакції»). Через те що нижчезазначені ситуації можуть призве= сти до підвищеного ризику шлуночкових аритмій (вклю= чаючи torsades de pointes), кларитроміцин слід з обережністю застосовувати таким групам пацієнтів:

·   пацієнти з ішемічною хворобою серця, тяжкою серцевою недостатністю, порушеннями провідності або клінічно значущою брадикардією;

·   пацієнти, які одночасно приймають інші препарати, що асоціюються з подовженням інтервалу QT (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та = інші види взаємодій»).

Кларитроміцин не мож= на застосовувати пацієнтам з гіпокаліємією або гіпомагніємією (див. «Протипоказання»).

Одночасне застосування кларитроміцину з= астемізолом, цизапридом, = домперидоном, пімозидом і= терфенадином протипоказане (див. «Протипоказання»).

Кларитроміцин не можна застосовувати пацієнтам із вродженим або встановленим набутим подовженням інтервалу QT або зі шлуночковою аритмією в анам= незі (див. «Протипоказання»).

Епідеміологічні дослідження, що вивчають ризик розвитку несприятлив= их серцево-судинних наслідків при застосуванні макролідів= , показали мінливі результати. В ході деяких спостережних досліджень виявлено рідкий короткостроковий ризик розвитку аритмії, інфаркту міокарда та смертн= ості від серцево-судинних захворювань, пов’язаний із застосуванням макролідів, включаючи кларитромі= цин. Врахування цих результатів слід порівнювати з перевагами лікування при призначенні кларитроміцину.
Пневмонія

З огляду на те, що розвивається резистентність Streptococcus pneumoniae до макролідів, важливо проводити тест на чутливість при призначенні к= ларитроміцину для лікування негоспітальної пневмонії. У разі госпітальної пневмонії кларитроміцин потрібно застосовувати у комбінації з і= ншими відповідними антибіотиками.

Інфекції шкіри та м’яких тканин від легкого до помірн= ого ступеня тяжкості

Дані інфек= ції найчастіше спричинені мікроорганізмами Staphylococc= us aureus та Streptococcus pyogenes, кожен з яких може бути резистентним до макролідів. То= му важливо проводити тест на чутливість. Якщо неможливо застосувати бет= а-лактамні антибіотики (наприклад при алергії), як преп= арати першого вибору можна застосовувати інші антибіотики, наприклад кліндаміцин. На сьогодні макролі= ди відіграють роль тільки у лікуванні деяких інфекцій шкіри та м’яких тканин, наприклад інфекцій, спричинених Corynebacterium= minutissimum, acne vulg= aris, бешихового запалення, та у ситуаціях, коли не можна застосовувати пеніцилін= и.

У разі розвитку тяжких гострих реакцій гіперчу= тливості, таких як анафілаксія, тяжкі шкірні побічні реакції (наприклад, гострий генералізований екзантематозний<= /span> пустульоз, синдром Стівенса – Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, DRESS), хвороба Шенляйна-Геноха, терапію кларитроміцином слід негайно припинити та одразу ж розпочати відповідне лікування.

Кларитроміцин потріб= но застосовувати з обережністю при одночасному призначенні з індукторами ферме= нту цитохрому СYP3A4 (див. «<= /span>Взаємодія з іншими лікарськими засо= бами та інші види взаємодій»).

Слід зверну= ти увагу на можливу перехресну резистентність між кларитр= оміцином та іншими макролідами, а також лінкоміцином і кліндаміцином.

Інгібітори Г= мг-КоА-редуктази (статини)

Одночасне застосування кларитроміцину з ловастатином або симвастатином протипоказане (див. «Протипоказан= ня»). Слід з обережністю призначати кларитроміцин одночасно з іншими статинами. Повідомляли про розвиток <= span class=3DSpellE>рабдоміолізу у пацієнтів при одночасному застосуванні= кларитроміцину і статинів. Необхідний моніторинг стану пацієнтів для виявлення можливих ознак і симпто= мів міопатії. У ситуаціях, коли одночасного застосування к= ларитроміцину зі статинами уникнути не можна, рекомендується призначати найменшу зареєстровану дозу статину. Можливе застосування статину, який не залежить = від метаболізму CYP3A (наприклад флувастатину) (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пероральні гіпоглікемічні засоби/інсулін

Одночасне застосування кларитроміцину та пероральних гіпоглікемічних засобів (таких як похідні сульфонілсечовини) та/або інсуліну може спричиняти ви= ражену гіпоглікемію. Рекомендований ретельний моніторинг рівня глюкози.=

Пероральні антикоагулянти

При одночас= ному застосуванні кларитроміцину з варфарином існує ризик виникнення серйозної кровотечі, значного підвищення показника МНС (міжнародне нормалізова= не співвідношення) та протромбінового часу. Доки пацієнти отримують одночасно кларитроміцин та пероральні антикоагулянти, потрібно часто контролювати показник М= НС та протромбіновий час.

Слід бути обережним при одночасному застосуванні кларитроміцину<= /span> з пероральними антикоагулянтами прямої дії, такими як = дабігатран, ривароксабан, апіксабан та едоксабан, особливо пацієнтам із високим ризиком кров= отечі (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Допоміжні речовини

Цей лікарсь= кий засіб містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на флакон, тобто він практично н= е містить натрію.

=

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Безпека застосування кларитроміцину у період вагітності= не була встановлена. На основі різних результатів, отриманих в ході досліджень= на тваринах та з досвіду застосування людині, не можна виключати можливість побічного впливу на ембріофетальний розвиток. В= ході деяких спостережних досліджень, які оцінювали вплив кл= аритроміцину протягом першого та другого триместрів, повідомлядося<= /span> про підвищений ризик викидня порівняно з незастосуванням антибіотиків або застосуванням інших антибіотиків протягом цього ж періоду. Наявні епідеміологічні дослідження ризику значних вроджених вад розвитку через застосування макролідів, включаючи кларитроміцин, під час вагітності дають суперечливі р= езультати. В зв’язку з цим застосування препарату у період вагітності не рекомендується без ретельної оцінки співвідношення користь/ризик.

Годування груддю=

Кларитроміцин проникає у грудне молоко людини у малих кількостях. Було підраховано, що немовля, яке перебуває виключно на грудному вигодовуванні, отримує близько 1,7 % материнської дози кларитроміцину, скоригованої з урахуванням маси тіла матері.

Безпека застосування = кларитроміцину у період годування груддю не була встановлена.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом= або іншими механізмами.

Дані про вплив відсутні. Однак слід брати до уваги можливе виникнення побічних реакцій з боку нервової системи, таких як судоми, запаморочення, вертиго, галюцинації, сплутаність свідомості, дезоріє= нтація тощо, що може вплинути на швидкість психомоторних реакцій.

=

Спосіб застосування та дози.

Для дорослих пацієнтів середня доза становить 500 мг 2 рази на добу з інтервалом                    12 годин у вигляді внутрішньовенної тривалої (протягом 60 хвилин) інфузії= після розведення препарату в необхідному інфузійному розчині.

Дозування д= ля дітей віком від 12 років таке ж, як і для дорослих.

КЛАРИТРОМІЦИН-МБ не застосовувати для болюсного або внутрішньом’язового введення.

Застосування пацієнтам з мікобактеріальною інфекцією<= /i>.

Дорослим хворим з локалізованими і дисемінованими мікобактеріальними інфекціями, що спричинені M. avium= , = M. intracellulare, <= /i>M. chelonae, M. fortuitum, M. kansasii, рекомендов= ана доза кларитроміцину становить 1 г на добу, розп= оділена на дві рівні дози.

Лікування продовжувати протягом 2–5 днів залежно від тяжкості стану хворого, а потім = якщо це можливо переходити на прийом препарату для перорального застосування.

Застосування пацієнтам з нирковою недостатністю: пацієнтам з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) дозу кларитроміцину слід зменши= ти до половини звичайної рекомендованої дози.

Приготування інфузійного розчину.

1. Підготув= ати початковий розчин лікарського засобу КЛАРИТРОМІЦИНУ-МБ для внутрішньовенного введення, додаючи 10 мл с= терильної води для ін’єкцій у флакон з   =      500 мг кларитроміцину. Застосовувати тіл= ьки стерильну воду для ін’єкцій, оскільки інші розчинники можуть спричинити утворення осаду. Не застосовувати розчинники, що містять консерванти або неорганічні солі. Примітка: при розведенні, як описано вище, розчин містить ефективний антимікробний консервант; 1 мл розчину містить 50 мг кларитроміцину.

Хімічна та фізична стабільність зберігається протягом 48 годин при температурі 5 °С та 24 год= ини при температурі 25 °<= /span>С. З мікробіологічної точки зору розведений препарат слід застосовувати негайно. Якщо його не буде негайно застосовано, необхідно забезпечити його зберіганн= я в асептичних умовах зазвичай не довше 24 годин при температурі від 2 до 8 °С, окрім випадків, коли розведення відбулося у контрольованих та валідованих асептичних умовах (відповідальність за час та умови зберігання несе користувач).

2. Перед введенням початковий розчин лікарського засобу КЛАРИТРОМІЦИНУ-МБ      (500 мг у 10 мл води для ін’єкцій) = слід розвести мінімум у 250 мл одного з таких розчинників:   5 % розчин глюкози в лактатному розчині Рінгера, 5 % розчин глюкози, лактатний розчин Рінгера,= 5 % розчин глюкози в 0,3 % розчині натрію хлориду, Нормосол-М у 5 % розчині глюкози= , Нормосол-R у 5 % розчині глюкози, 5 % розч= ин глюкози в 0,45 % розчині натрію хлориду та 0,9 % розчин натрію хлориду= .

Хімічна та фізична стабільність зберігається протягом 48 годин при температурі 5 °С та 6 годин при температурі 25 °<= /span>С. З мікробіологічної точки зору, приготований розчин слід негайно використати. = Якщо розчин не буде використаний негайно, слід забезпечити його зберігання в асептичних умовах зазвичай не довше 24 годин при температурі від 2 до 8 °С, окрім випадків, коли розведення відбулося у контрольованих та валідованих асептичних умовах (відповідальність за час та умови зберігання несе користувач).

Жодні ліки = або реагенти не можна додавати до інфузійного розчину     лікарського засобу КЛАРИТРОМІЦИНУ-МБ, поки не буде визначено їхній вплив на хімічну та фізичну стабільність розчину антибіотика.

=

Діти.

Даних щодо рекомендацій стосовно режиму дозування для внутрішньовенного застосування <= span class=3DSpellE>кларитроміцину дітям віком до 12-ти років недостатньо= , тому застосування даної лікарської форми дітям цієї вікової групи не рекомендовано. Таким пацієнтам слід застосовувати кларитроміцин у формі гранул для оральної суспензії.

Дозування д= ля дітей віком від 12 років таке ж, як і для дорослих.

Передозування.

У разі передозування слід припинити застосуванн= я кларитроміцину та розпочати відповідне симптоматичне лікування.

Існуючі повідомлення вказують на те, що передозування кларитроміцином при застосуванні всередину може спричинити появу симптомів з боку шлунково-кишкового тракту. У одного пацієнта з біполярним = психозом в анамнезі, який прийняв 8 г кларитроміцину, розвинулися зміни розумового стану, параноїдальна поведінка, гіпокаліємія та гіпоксемія. Побічні реакції, що супроводжують передозування, слід лікувати за допомогою елімінаційних заходів та симптоматичної терапії. Як і щодо інших макролідів, малоймовірно, що гемодіаліз або перитонеа= льний діаліз суттєво впливають на вміст кларитроміцину в сироватці крові.

Побічні реакції.

Найчастішим= и та найпоширенішими побічними реакціями при лікуванні клар= итроміцином у дорослих та дітей є біль у животі, діарея, нудота, блювання та спотворення смаку. Ці побічні реакції зазвичай незначно виражені та узгоджуються із від= омим профілем безпеки макролідних антибіотиків. Під = час клінічних досліджень не було виявлено суттєвої різниці у частоті цих побічн= их реакцій з боку травної системи між групами пацієнтів, у яких були наявні або відсутні мікобактеріальні інфекції. =

Нижче навед= ено побічні реакції, що виникли під час клінічних досліджень та при постмаркетинговому застосуванні різних лікарських фор= м і дозувань кларитроміцину, = у тому числі порошку ліофілізованого. Побічні реакції,= що принаймні можливо пов’язані з кларитроміцином, розподілені за системами органів і за частотою виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до ˂1/10), нечасто (≥1/1000 до ˂1/100) і частота невідома* (побічні реакції з по= стмаркетингового спостереження; не можна визначити частоту з наявних даних). У межах кожної групи побічні реакції зазначені у порядку зменшення тяжкості проявів, якщо тяжкість вдалося оцінити.

Інфекції та інвазії: нечасто – целюліт¹, к= андидоз, гастроентерит², інфекція³, вагінальна інфекція; часто= та невідома – псевдомембранозний коліт, бешихове запалення.

З боку кров= і і лімфатичної системи: нечасто – лейкопенія, нейтропенія<= sup>4, тромбоцитемія³, еозинофілія⁴; частота невідома – агранулоцитоз, тромбоцитопенія.

З боку імун= ної системи: нечасто – анафілактоїдні реакції¹, гіперчутливість; частота невідома – анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк.

З боку метаболізму і харчування: нечасто – анорексія, зменшення апет= иту; частота невідома – гіпоглікемія. =

З боку псих= іки: часто – безсоння; нечасто – тривожність, нервозність³; частота невідома – психози, сплутаність свідомості, деперсоналізація, депресія, дезорієнтація, галюцинації, кошмарні сновидіння, манія.

З боку центральної нервової системи: часто – дисгев= зія (порушення смакової чутливості), головний біль; нечасто – втрата свідомості= ¹, дискінезія¹, запаморочення, сонливість, тремор; частота невідома= – судоми, агевзія (втрата смакової чутливості), паросмія= , аносмія, парестезія.

З боку орга= нів слуху і лабіринтні порушення: нечасто – <= span class=3DSpellE>вертиго, погіршення слуху, дзвін у вухах; частота нев= ідома – втрата слуху.

Кардіальні<= /span> порушення: нечасто – зупинка серця¹, фібриляція передсердь¹, подовження інтервалу QT, екстрасистоли¹, відчуття серцебиття; частота невід= ома – torsades de pointes, шлуночкова тахік= ардія, фібриляція шлуночків.

Судинні порушення: часто – вазодилатація¹; частота невідома – крововилив.

З боку дихальної системи= , органів грудної клітки та середостіння: нечасто – астма¹, носова кровотеча², емболія судин легенів^=
1.

З боку трав= ної системи: часто – діарея, блювання, диспепсія, нудота, біль у животі; нечасто – езофагіт¹, гастроезофагеа= льна рефлюксна хвороба², гастрит, проктал= гія², стоматит, глосит, здуття живота⁴, запор, сухість у роті, відрижк= а, метеоризм; частота невідома – гострий панкреатит, зміна кольору язика, зміна кольору зубів.

З боку гепатобіліарної системи: часто – відхилення від норми функціональних тестів печінки; нечасто – холестаз^=
4, гепатит⁴, підвищення рівня АЛТ, АСТ, ГГТ⁴; частота невідома – печінкова недостатність, гепатоцелюлярна жовтяниця.

З боку шкір= и і підшкірної клітковини: часто – висипання, гіпергідроз; нечасто – бульозний дерматит¹, сверб= іж, кропив’янка, макулопапульозний висип^{3;
частота невідома –} тяжкі шкірні побічні реак= ції (наприклад, гострий генералізований екзантематозний пустульоз= , синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, медикаментозна шкірна реакція, що супроводж= ується еозинофілією та системними проявами (DRESS)), <= span class=3DSpellE>акне, хвороба Шенляйна-Геноха.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: нечасто – м’язові спазми³, скелетно-м’язова ригідність¹, міалгія²; частота невідома – рабдоміоліз= ^2**, міопатія.

З боку ниро= к і сечовидільної системи: нечасто – підвищення креатиніну кр= ові¹, підвищення сечовини крові¹; частота невідома – ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит.

Загальні порушення та реакції у місці введення: дуже часто= – флебіт у місці введення¹; часто – біль у місці введення^{1,
запалення у місці введення¹; нечасто – нездужання⁴,
гарячка³, астенія, біль у грудях⁴, озноб⁴,
стомленість⁴.}

Лабораторні дослідження: нечасто – зміна співвідношення альбумін-глобулін1, підвищення рівня лужної фосфатази в крові⁴, підвищення рівня лактатдегідрогенази в крові⁴; частота невідома – підвищення міжнародного нормалізованого співвідношення, збільшення протромбінового часу, зміна кольору сечі.

* Частота невідома, оскільки про ці реакції надходили добровільні повідомлення від популяції пацієнтів невстановленої чисельності. Не завжди можна точно встановити їхню частоту або причинний зв’язок з прийомом препарату. Загальний досвід застосування кларитроміцину становить більш ніж 1 мільярд пацієнто-днів.

** У деяких повідомленнях про рабдоміоліз кларитроміцин був призначений одночасно з іншими лікарськими препаратами, про які відомо,= що вони асоціюються з рабдоміолізом (такі як статини, фібрати, колхіцин або алопуринол).=

^1,2,3,4Про ці побічні реакції повідомлялося тільки при застосуванні препарату у формі:=                         1 – порош= ку ліофілізованого для приготування розчину для інфузій, 2 – таблеток пролонгованої дії, 3 – суспензі= ї, 4 – таблеток негайного вивільнення.

Очікується, що частота, тип та тяжкість побічних реак= цій у дітей будуть такими ж, як і у дорослих.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt;font-family:"= Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK'>Пацієнти з порушенням імунної системи.<= /span>

У хворих на СНІД та інших пацієнтів з порушенням імунної сист= еми, які застосовували високі дози кларитроміцину пр= отягом тривалого часу для лікування мікобактеріальних інфекцій, не завжди можна відрізнити побічні реакції, пов’язані із застосуванням препарату, та симптоми основного або супутніх захворювань.

У дорослих пацієнтів, які отримували кларитроміцин у добовій дозі 1000 мг, найчастішими побічними ефектами були нудота, блювання, спотворення смаку, біль у животі, діарея, висипання, здуття живота, головний біль, запор, порушення слуху, підвищення вмісту АЛТ та АСТ у сироватці крові. Нечасто виникали диспное, безсоння та сухість у роті.

У цих пацієнтів з порушенням імунної системи аналізували ті лабораторні показники, що виходять за межі значного аномальн= ого рівня (тобто крайньої верхньої або нижньої межі) для визначеного тесту. Базуючись на цьому критерії, у 2-3 % цих пацієнтів, які приймали 1000 мг кларитроміцину на добу, спостерігалося значне аномаль= не підвищення рівнів АЛТ та АСТ та аномальне зниження кількості лейкоцитів та тромбоцитів= у крові. У меншого відсотка пацієнтів спостерігалося підвищення рівнів азоту сечовини у крові.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці= .

=

Несумісніст= ь. Для приготування початкового розчину застосовувати тільки стерильну воду для ін’єкцій, оскільки інші розчинники можуть спричинити утворення осаду. Не застосовувати розчинники, що містять консерванти або неорганічні солі. Жодні ліки чи реагенти не можна додавати до інфузійного розчину лікарського засобу КЛАРИТРОМІЦИН-МБ, поки не буде визначено їхній в= плив на хімічну та фізичну стабільність розчину антибіотика.
=

Упаковка. По 1 флакону у пластиковому блістері. По одному блістеру у пачці з картону.

=

Категорія відпуску. За рецептом= .

=

Виробник. <= /span>

ІММАКУЛ ЛАЙФСАЙЄНСИЗ ПРАЙВІТ ЛІМІТЕД

IMMACULE LIFESCIENCES PRIVATE LIMITED

Місцезнаходження виробника та адреса місця проваджен= ня його діяльності.

Вілледж Тантевал, Ропар Роад, Налагар, Дістрікт Солан, Хімачал Прадеш, 174101, <= /span>Індія

Village Thanthewal, Ropar Road, Nalagarh, District Solan, Himachal Pradesh, IN 1741= 01, India

Заявник.

М.БІОТЕК ЛІМІТЕД

M.BIOTECH LIMITED

<= /p>
Місцезнаходження заявника.

Гледстоун Хауз, 77-79 Хай Стріт, Егам ТВ2= 0 9ГИ, Суррей, Велика Британія

Gladstone House, 77-79 High Street, Egham TW20 9HY, <= span class=3DSpellE>Surrey, United Kingdom=

&n= bsp;

&n= bsp;

КОНЦЕНТРА= ЦІЯ (після введення 250 мг через кожні 12 годин)
Вид ткани= ни	Тканина (мкг/г)	Сироватка крові (мкг/мл)
Мигдалики=	1,6<= /o:p>	0,8<= /o:p>
Легені	8,8<= /o:p>	1,7<= /o:p>