MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01D2FFB0.5638B690" Данный документ является веб-страницей в одном файле, также называемой файлом веб-архива. Если вы видите это сообщение, значит, данный браузер или редактор не поддерживает файлы веб-архива. Загрузите браузер, поддерживающий веб-архивы, например Windows® Internet Explorer®. ------=_NextPart_01D2FFB0.5638B690 Content-Location: file:///C:/680B4E55/UA28180101_5215.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="windows-1251"
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
ЕНАЛАПРИЛ
(ENALAPRIL)
Склад:
діюча речовина: <=
/b>еналаприлу малеат;
1 таблетка містить еналаприлу малеату 0,01 г (10 мг);
допоміжні речов=
ини:
лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, целюлоза
мікрокристалічна, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, пові=
дон.
Лікарська форма. =
Таблетки.
Основні
фізико-хімічні властивості: таблетки білого або майже білого кольору з розпод=
ільною
рискою.
Фармакотерапевтична г=
рупа. Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту. Еналаприл.
Фармакологічні властивості. <= o:p>
Фармакодинаміка.
Ен=
алаприлу
малеат – сіль малеїнової кислоти еналаприлу, похідної двох амінокислот,
L-аланіну та L-проліну.
<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt'>Механізм дії.
А=
нгіотензинперетворювальний
фермент – пептидилова дипептидаза, яка каталізує конверсію ангіотензину І у пресорну субстанцію ангіотензин ІІ. Після абсорбції еналаприл гідролізується до
еналаприлату, який пригнічує АПФ. Пригнічення АПФ спричиняє зниження рівня у
плазмі крові ангіотензину ІІ, що призводить до збільшення активності реніну
плазми крові (через пригнічення негативного зворотного зв’язку між активніс=
тю
ангіотензину ІІ і вивільненням реніну) і зменшення секреції альдостерону.
А=
ПФ є
ідентичним до кінінази II. Таким чином,
Еналаприл також може блокувати розщеплення брадикініну, сильного вазодепрес=
орного
пептиду. Однак значення цього явища для терапевтичного ефекту препарату
залишається нез’ясованим.
М=
еханізм,
завдяки якому Еналаприл знижує артеріальний тиск, передусім пов’язують із
пригніченням активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Еналаприл
може проявляти антигіпертензивний ефект навіть у пацієнтів із низькоренінов=
ою
гіпертензією.
З=
астосування
Еналаприлу в разі артеріальної гіпертензії спричиняє зниження артеріального
тиску у пацієнтів у горизонтальному й вертикальному положеннях без істотного
збільшення частоти серцевого ритму.
С=
имптоматична
постуральна гіпотензія виникає нечасто. У деяких пацієнтів досягнення
оптимального зниження артеріального тиску може потребувати кількох тижнів
терапії. Раптова відміна Еналаприлу не асоціювалася зі швидким підвищенням
артеріального тиску.
Е=
фективне
пригнічення активності АПФ звичайно досягається через 2-4 години після перорального застосування разової д=
ози
еналаприлу. Початок антигіпертензивної активності звичайно спостерігається
через 1 <=
/span>годину, а пікове зниження артеріальног=
о тиску
досягається через 4-6 годин після зас=
тосування
препарату. Тривалість ефекту залежить від дози. Але в разі застосування у
рекомендованих дозах антигіпертензивний та гемодинамічний ефекти зберігалися
щонайменше впродовж 24 годин.
У=
ході
гемодинамічних досліджень у пацієнтів із есенціальною гіпертензією зниження
артеріального тиску звичайно супроводжується зменшенням периферичного опору
артерій зі збільшенням серцевого викиду й незначним прискоренням серцевого =
ритму
або без такого. Після застосування Еналаприлу звичайно збільшується нирковий
кровотік; швидкість гломерулярної фільтрації звичайно не змінюється. Ознак
затримки натрію або води не виявлено. Однак у пацієнтів із низькими вихідни=
ми
рівнями гломерулярної фільтрації ці рівні звичайно підвищувалися.
П=
ід час
короткострокових клінічних досліджень у пацієнтів із цукровим діабетом або =
без
нього з хворобою нирок після застосування еналаприлу спостерігали зменшення
альбумінурії, екскреції із сечею IgG і загального протеїну сечі.
П=
ри
сумісному застосуванні з тіазидними діуретиками гіпотензивні ефекти препара=
ту
Еналаприл щонайменше адитивні. Еналаприл може знизити або попередити розвит=
ок
тіазид-індукованої гіпокаліємії.
У=
пацієнтів
із серцевою недостатністю, які застосовують серцеві глікозиди та діуретики,
прийом перорального або ін’єкційного препарату Еналаприл асоціювався зі
зниженням периферичного опору та тиску крові. Серцевий викид збільшувався, а
частота серцевих скорочень (зазвичай збільшена у пацієнтів із серцевою
недостатністю) зменшувалася. Також знижувався тиск у кінцевих легеневих
капілярах. Покращувалася переносимість фізичного навантаження та зменшувала=
ся
тяжкість серцевої недостатності, оцінені за критеріями NYHA (New York Heart
Association). Ці ефекти зберігалися впродовж тривалого лікування.
У=
пацієнтів
із легкою та помірною серцевою недостатністю еналаприл сповільнював
прогресування дилатації/збільшення міокарда та серцевої недостатності, про =
що
свідчили знижені кінцевий діастолічний та систолічний об’єми лівого шлуночк=
а та
покращена фракція викиду.
У
багатоцентровому рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому
дослідженні вивчали популяцію з безсимптомною дисфункцією лівого шлуночка (=
фракція
викиду лівого шлуночка < 35 %). 4228=
пацієнтів були рандомізовані в групу застосування
плацебо (n=3D2117) або еналаприлу (n=3D2111). У групі плацебо у 818<=
span
style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:RU'> пацієнтів розвинулася серцева недостатність або =
летальний
наслідок (38,6 %) порівняно з 630 пацієнтами у групі еналаприлу (29,8 %) (зниження ризику на 29 %, 95 % ДI, 21-36 %, р < 0,001). 518 пацієнтів
у групі плацебо (24,5 %) і 434=
пацієнти у групі еналаприлу (20,6 %) померли або були госпіталізовані з приводу ви=
никнення
або погіршення серцевої недостатності (зниження ризику на 20 %, 95 % ДІ; 9-30 %, р < 0,001). У багатоцентровому рандомізова=
ному
подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні вивчали популяцію із
симптомами застійної серцевої недостатності у зв’язку з систолічною дисфунк=
цією
(фракція викиду < 35 %). 2569 пацієнтів, які отримували звичай=
не
лікування з приводу серцевої недостатності, були рандомізовані в групи плац=
ебо
(n=3D1284) або еналаприлу (n=3D1285). У групі плацебо сталося 510
Клінічна фармакологія у дітей=
i>
Д=
освід
застосування дітям віком від 6 років із артері=
альною
гіпертензією обмежений. У ході клінічного дослідження з участю 110 дітей із артеріальною гіпертензією від 6 до 16=
span> років з масою тіла ≥ 20 кг і швидкістю клубочкової фільтрації > 30 м2 мл/хв/1,73 м2 пацієнти, які важили < 50 кг, отримували 0,625, 2,5 або 20 мг еналаприлу н=
а добу
і пацієнти, які важили 50 кг, отримували =
1,25, 5
або 40 =
span>мг еналаприлу на добу. Застосування ен=
алаприлу
1 =
раз на добу зменшувало нижнє значення
артеріального тиску залежно від дози.
Д=
озозалежний
антигіпертензивний ефект еналаприлу був однаковим у всіх підгрупах (вік, ст=
адія
за Таннером, стать, раса). Однак найнижчі з досліджених доз, 0,625 мг і 1,25 мг,
що відповідає у середньому 0,02 мг/кг 1<=
span
style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:RU'> раз на добу, не забезпечили тривалого
антигіпертензивного ефекту. Максимальна досліджена доза становила 0,58 мг/кг (до 40 мг) 1 раз
на добу. Профіль побічних ефектів у дітей не відрізняється від такого у
дорослих пацієнтів.
Фармакокінетика.
Абсорбція.
П=
ісля
перорального застосування еналаприл швидко всмоктується, максимальна
концентрація еналаприлу в сироватці крові досягається впродовж 1 години після застосування всередину. Ступінь
всмоктування еналаприлу при застосуванні всередину таблеток становить прибл=
изно
60 %. Наявність їжі в шлунково-кишковому тракті не впливає на всмоктув=
ання
перорально Еналаприлу. Після всмоктування прийнятий всередину еналаприл шви=
дко
та екстенсивно гідролізується до еналаприлату, потужного інгібітору АПФ.
Максимальна концентрація еналаприлату в сироватці крові спостерігається
приблизно через 4 години після застосування дози еналаприлу перорально.
Е=
фективний
період напіввиведення (Т½) еналаприлату після багаторазового
перорального застосування становить 11 годин.
Розподіл.
У=
межах
усього діапазону терапевтичних концентрацій не більше 60 % еналаприлату зв’язується з білками сироватки к=
рові.
Біотрансформація.
З=
а винятком
перетворення на еналаприлат, більше не існує жодного доказу значного
метаболізму еналаприлу.
Виведення.
Е=
налаприлат
виводиться, головним чином, нирками. Головними компонентами в сечі є
еналаприлат, що становить приблизно 40 % дози, та незмінений еналаприл
(приблизно 20&=
nbsp;%).
Порушення функцій нирок.
У=
пацієнтів
із нирковою недостатністю збільшується експозиція до еналаприлу та
еналаприлату. У пацієнтів із легкими та помірними порушеннями функцій нирок
(кліренс креатиніну 40-60 мл/хв) AUC енал=
априлату
в стабільному стані була приблизно в 2 рази більшою, ніж у пацієнтів із
нормальною функцією нирок, після введення 5 мг 1 раз на добу. При тяжкій формі ниркової недостатн=
ості
(кліренс креатиніну ≤ 30 мл/хв) AUC збіл=
ьшилась
приблизно у 8&=
nbsp;разів. При цьому рівні ниркової недост=
атності
ефективний період напіввиведення еналаприлату подовжується, а час до
стабільного стану сповільнюється (див. розділ
«Спосіб застосування та дози»).
Е=
налаприлат
можна вивести із загального кровообігу за допомогою гемодіалізу. Кліренс
еналаприлату при діалізі становить 62 мл/хв.
=
Показання.
Л=
ікування артеріальної
гіпертензії.
Л=
ікування
клінічно вираженої серцевої недостатності.
П=
рофілактика
клінічно вираженої серцевої недостатності у пацієнтів із безсимптомною
дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду ≤ 35 %).
<= o:p>
Протипоказання.
Підвищена чутливість до еналаприлу, до будь-якої допоміжної речовин=
и чи
до будь-якого іншого інгібітору АПФ.
Наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку, пов’язаного із
застосуванням інгібіторів АПФ.
Спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк.
Не слід застосовувати Еналаприл з препаратами, що містять аліскірен, пацієнтам із цукровим діабетом або з порушенням функцій нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м2).=
Вагітні = або жінки, які планують завагітніти (див.&= nbsp;розділ «Застосування при вагітності або годуванні груддю»).
Взаємодія з іншими
лікарськими засобами та інші види взаємодій.
<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt'>Гіпотензивна терапія.
С=
упутнє
застосування цих препаратів може посилити гіпотензивний ефект еналаприлу.
Супутнє застосування з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодил=
ататорами
може додатково знизити артеріальний тиск.
<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt'>Калійзберігаючі діуретики або добавки з
калієм.
І=
нгібітори
АПФ посилюють спричинену діуретиками втрату калію. Застосування
калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактону, еплеренону, тріамте=
рену
або амілориду), а також застосування харчових добавок або сольових замінник=
ів,
що містять калій, може призвести до істотного підвищення рівня калію у
сироватці крові. Якщо наведені вище засоби показані у зв’язку з гіпокаліємі=
єю,
їх слід застосовувати з обережністю, регулярно визначаючи рівень калію у
сироватці крові (див. розділ «Особливості застосування»).
<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt'>Діуретики (тіазидні або петльові діуре=
тики).
П=
опереднє
лікування діуретиками у великих дозах може призвести до зниження об’єму
циркулюючої крові та підвищення ризику артеріальної гіпотензії на початку
терапії еналаприлом (див. розділ «Особлив=
ості
застосування»). Гіпотензивні ефекти можна зменшити шляхом припинення застос=
ування
діуретика, збільшення об’єму споживання солі чи якщо розпочати терапію з
низької дози еналаприлу.
<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt'>Протидіабетичні препарати.
Е=
підеміологічні
дослідження показали, що сумісне застосування інгібіторів АПФ та
протидіабетичних препаратів (інсуліну, пероральних гіпоглікемічних засобів)
може спричинити зниження рівня глюкози в крові з ризиком розвитку гіпогліке=
мії.
Цей феномен найвірогідніший впродовж перших тижнів сумісного застосування т=
а у
пацієнтів із нирковою недостатністю (див. розділи
«Особливості застосування», «Побічні реакції»).
<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt'>Літій сироватки.
П=
ри
одночасному застосуванні інгібіторів АПФ і літію повідомляли про оборотні
підвищення рівня літію у сироватці крові та токсичність. Супутнє застосуван=
ня
інгібіторів АПФ та тіазидних діуретиків може додатково збільшити рівні літі=
ю у
сироватці крові та підвищити ризик інтоксикації літієм. Не рекомендується з=
астосовувати
еналаприл з літієм, але якщо така комбінація є необхідною для пацієнта, слід
здійснювати ретельний моніторинг рівнів літію у сироватці крові (див. розділ
«Особливості застосування»).
<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt'>Трициклічні антидепресанти/нейролептик=
и/анестетики/снодійні.
С=
упутнє
застосування певних анестетиків, трициклічних антидепресантів та нейролепти=
ків
з інгібіторами АПФ може призвести до додаткового зниження артеріального тис=
ку
(див. розділ «Особливості застосування»).
<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt'>Нестероїдні протизапальні засоби, вклю=
чаючи
селективні інгібітори циклооксигенази-2.
Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), включаю=
чи
селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2-інгібітори), можуть знижувати
ефект діуретиків та інших антигіпертензивних препаратів. Тому гіпотензивний
ефект антагоністів рецепторів ангіотензину II
або інгібіторів АПФ може бути ослаблений нестероїдними протизапальними
засобами, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2.
Одночасне застосування НПЗЗ, включаючи
ЦОГ-2-інгібітори, та антагоністів рецепторів ангіотензину II або інгібіторів АПФ спричиняє адитивний ефект=
на
підвищення калію сироватки крові та може призвести до порушення функцій нир=
ок.
Звичайно ці явища оборотні.
З=
рідка
можлива гостра ниркова недостатність, особливо у деяких пацієнтів із поруше=
нням
функцій нирок (наприклад, у пацієнтів літнього віку або пацієнтів зі знижен=
им
об’ємом циркулюючої крові, включаючи тих, хто застосовує діуретики). Тому т=
аку
комбінацію слід вводити з обережністю пацієнтам із порушеннями функцій ниро=
к.
Пацієнтам слід споживати достатню кількість рідини та знаходитися під ретел=
ьним
контролем функцій нирок на початку супутньої терапії та періодично впродовж
такого лікування.
<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt'>Подвійна блокада
ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (RAAS).
П=
одвійна
блокада (наприклад, при додаванні інгібітору АПФ до антагоніста рецептора
ангіотензину&n=
bsp;ІІ) повинна обмежуватися тільки окреми=
ми
випадками з ретельним контролем артеріального тиску, функцій нирок і рівнів
електролітів. У ході декількох досліджень повідомлялося, що у пацієнтів зі
встановленим атеросклеротичним ураженням судин, серцевою недостатністю або
діабетом із кінцевим ураженням органів подвійна блокада ренін-ангіотензин-а=
льдостеронової
системи пов’язана з вищою частотою артеріальної гіпотензії, непритомних ста=
нів,
гіперкаліємії і погіршення функцій нирок (у тому числі гострою нирковою
недостатністю) порівняно з такою при застосуванні одного препарату, діючого=
на
ренін-ангіотензин-альдостеронову систему. Не слід застосовувати Еналаприл з
аліскіреном пацієнтам із цукровим діабетом або з порушенням функцій нирок (=
ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м2)
(див. розділи «Протипоказання» або «Особливо=
сті
застосування»).
<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt'>Препарати золота.
З=
рідка
повідомлялося про нітритоїдні реакції (симптоми, що включають набряк обличч=
я,
нудоту, блювання та артеріальну гіпотензію) у пацієнтів, які лікувалися ін’=
єкційними
препаратами золота (натрію ауротіомалат) та сумісно інгібітором АПФ, у тому
числі еналаприлом.
<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt'>Симпатоміметики.
С=
импатоміметики
можуть зменшити антигіпертензивні ефекти інгібіторів АПФ.
<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt'>Алкоголь.
С=
пиртне
підсилює гіпотензивний ефект інгібіторів АПФ.
<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt'>Ацетилсаліцилова кислота, тромболітики=
та
β-блокатори.
Е=
налаприл
можна безпечно застосовувати супутньо з ацетилсаліцилової кислотою (у
кардіологічних дозах), тромболітиками та β-блокаторами.
<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt'>Супутня терапія інгібітором АПФ та ант=
агоністом
рецепторів ангіотензину.
П= овідомлялося, що у пацієнтів із підтвердженою атеросклеротичною хворобою, серцевою недостатністю або з цукровим діабетом з ураженням кінцевого органа супутня терапія інгібітором АПФ та антагоністом рецепторів ангіотензину асоціюється= з вищою частотою появи артеріальної гіпотензії, синкопе, гіперкаліємії та погіршення функцій нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно= з такою при застосуванні тільки препарату ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Подвійна блокада (наприклад, комбінуванням інгібітору АПФ з антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ) повинна обмежуватись індивідуально визначеними випадками та супроводжуватися ретельним моніторингом функцій нирок, рівнів калію та артеріального тиску.<= o:p>
Особливості
застосування.
Симптоматична гіпотензія.
Симптоматичну гіпотензію рідко спостерігають у пацієнтів із
неускладненою артеріальною гіпертензією. У пацієнтів з артеріальною
гіпертензією, які отримують Еналаприл, симптоматична гіпотензія розвивається
частіше при гіповолемії, яка виникає, наприклад, внаслідок терапії діуретик=
ами,
обмеження вживання солі, у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, а так=
ож у
хворих із проносом або блюванням (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими за=
собами
та інші види взаємодій» та «Побічні реакції»). Симптоматичну гіпотензію
спостерігали й у пацієнтів із серцевою недостатністю, яка супроводжувалася =
або
не супроводжувалася нирковою недостатністю. Симптоматична гіпотензія
розвивалася частіше у пацієнтів з тяжкішими формами серцевої недостатності,
яким застосовували вищі дози петльових діуретиків, з гіпонатріємією або
порушеннями функцій нирок. Таким пацієнтам лікування Еналаприлом слід почин=
ати
під наглядом лікаря. При зміні дози Еналаприлу та/або діуретика нагляд має =
бути
особливо ретельним. Аналогічним чином слід вести спостереження за пацієнтам=
и з
ішемічною хворобою серця, а також із захворюваннями судин мозку, у яких
надмірне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда а=
бо
інсульту.
При ро= звитку артеріальної гіпотензії хворому слід надати горизонтального положення та, я= кщо необхідно, ввести внутрішньовенно фізіологічний розчин. Транзиторна артеріа= льна гіпотензія при застосуванні Еналаприлу не є протипоказанням для подальшого = застосування, яке можна продовжувати зазвичай без ускладнень після нормалізації артеріаль= ного тиску шляхом відновлення об’єму рідини.
У деяк= их пацієнтів із серцевою недостатністю з нормальним або зниженим тиском Еналап= рил може додатково знизити рівень артеріального тиску. Така реакція на застосув= ання препарату є очікуваною та зазвичай не є підставою для припинення лікування.= У разі, коли артеріальна гіпотензія стає резистентною до лікування, слід зниз= ити дозу та/або припинити лікування діуретиком та/або Еналаприлом.
Аор=
тальний
або мітральний стеноз/гіпертрофічна кардіоміопатія.
Як і в= сі вазодилататори, інгібітори АПФ слід призначати з обережністю пацієнтам з обструкцією вихідного отвору лівого шлуночка та обструкцією шляху відтоку; їхнього застосування слід уникати в разі кардіогенного шоку та гемодинамічно значної обструкції.
Пор=
ушення
функцій нирок.
Пацієн= там з порушенням функцій нирок (кліренс креатиніну < 80 мл/хв) початкову дозу еналаприлу слід підбирати згідно з кліренсом креатиніну (див. розділ «Спосіб застосування та дози») та надалі – з відпов= іддю на лікування. Для таких пацієнтів стандартною медичною практикою є регулярн= ий контроль вмісту калію та рівня креатиніну.
Про по= рушення функцій нирок повідомляли у зв’язку з застосуванням еналаприлу, що, головним чином, спостерігалося у пацієнтів із тяжкою серцевою недостатністю або з захворюванням нирок, включаючи стеноз артерії нирок. При своєчасному виявле= нні та відповідному лікуванні ниркова недостатність, пов’язана з терапією еналаприлом, зазвичай носить оборотний характер.
У деяк= их пацієнтів із гіпертензією, у яких не було виявлено захворювання нирок до початку лікування, еналаприл сумісно з діуретиками спричинював звичайно незначне та скороминуче підвищення вмісту сечовини в крові та креатиніну в сироватці кр= ові. У таких випадках може бути необхідним зменшення дози та/або відміна діурети= ка. Ця ситуація підвищує ймовірність наявного стенозу артерії нирок (див. розділ «Особливості застосування»: Реноваскулярна гіпертензія).
Рен=
оваскулярна
гіпертензія.
Існує = підвищений ризик артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності, коли пацієнти з дв= обічним стенозом артерій нирок або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки лікуються інгібіторами АПФ. Втрата функцій нирок можлива вже при мінімальних змінах рівня креатиніну в сироватці крові. Таким пацієнтам лікування слід розпочинати малими дозами під ретельним лікарським наглядом з обережним титруванням та моніторингом функцій нирок.
Тра=
нсплантація
нирки.
Немає = досвіду щодо застосування препарату Еналаприл пацієнтами, які недавно перенесли опе= рацію з трансплантації нирки. Тому цим пацієнтам не рекомендовано лікування препаратом Еналаприл.
Печ=
інкова
недостатність.
Рідко інгібітори АПФ асоціювались із синдромом, що розпочинається=
з
холестатичної жовтяниці або гепатиту та прогресує до миттєвого некрозу печі=
нки
та (іноді) летального наслідку. Механізм цього синдрому залишається нез’ясо=
ваним.
Пацієнтам, які застосовують інгібітори АПФ і у яких розвивається жовтяниця =
або
помітне підвищення ферментів печінки, слід припинити застосування інгібітору
АПФ та знаходитися під відповідним медичним спостереженням.
Ней=
тропенія/агранулоцитоз.
У паці= єнтів, які застосовували інгібітори АПФ, повідомлялося про появу нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів із нормальною функцією нирок та у разі відсутності інших ускладнюючих факторів нейтропенія виникала рідко. Еналаприл слід призначати дуже обережно пацієнт= ам із колагенозом судин, які проходять імуносупресантну терапію, лікування алопуринолом або прокаїнамідом, або при комбінації цих ускладнюючих факторі= в, особливо якщо вже існує порушення функцій нирок. У деяких із цих пацієнтів розвивалися серйозні інфекції, які іноді не відповідали на інтенсивну терап= ію антибіотиками. При призначенні еналаприлу таким пацієнтам рекомендується періодичний моніторинг кількості лейкоцитів, а пацієнтам слід повідомляти п= ро будь-який прояв інфекції.
Гіп=
ерчутливість/ангіоневротичний
набряк.
При за= стосуванні інгібіторів АПФ, у т.ч. Еналаприлу, були описані поодинокі випадки ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані, що виникав у різні періоди лікування. У цих випадках слід негайно припинити лікування Еналаприлом і встановити постійне спостереження= за пацієнтом, щоб упевнитись у повному зникненні симптомів. Лише після цього спостереження можна припинити. Навіть тоді, коли відбувається набряк тільки язика без порушення дихання, пацієнти можуть потребувати подовженого спостереження, оскільки лікування антигістамінними препаратами та кортикостероїдами може бути недостатнім.
Дуже р=
ідко
повідомлялося про летальний наслідок через ангіоневротичний набряк гортані =
або
набряк язика. У разі, коли набряк локалізується у ділянці язика, голосової
щілини або гортані, особливо у пацієнтів із хірургічними втручаннями на
дихальних шляхах в анамнезі, може розвинутися обструкція дихальних шляхів. =
Коли
є залучення язика, глотки або гортані до процесу та це може спричинити
обструкцію дихальних шляхів, слід негайно розпочати відповідну терапію, яка
може включати підшкірне введення розчину адреналіну 1:1000
(0,3-0,5 мл) і/або заходи для забезпечення прохідності дихальних шляхів.
У пред= ставників негроїдної раси, які застосовували інгібітори АПФ, частіше виникав ангіоневротичний набряк порівняно з пацієнтами інших рас.
Пацієн= ти з ангіоневротичним набряком в анамнезі, який не пов’язують із застосуванням інгібіторів АПФ, можуть мати підвищений ризик його виникнення і при лікуван= ні інгібітором АПФ (див. також розділ «Протипоказання»).
Ана=
філактоїдні
реакції у ході проведення гіпосенсибілізації алергеном з отрути
перетинчастокрилих.
Зрідка= у пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ у ході проведення гіпосенсибілізац= ії алергеном з отрути перетинчастокрилих, розвивались анафілактоїдні реакції, = що могли бути загрозливими для життя пацієнтів. Подібних реакцій можна уникнут= и, якщо до початку гіпосенсибілізації тимчасово припинити застосування інгібіт= ору АПФ.
Ана=
філактоїдні
реакції впродовж аферезу ліпопротеїдів низької щільності.
Рідко у пацієнтів, які застосовували інгібітори АПФ впродовж аферезу ліпопротеїдів низької щільності з декстрану сульфатом, виникали анафілактоїдні реакції, що становили загрозу життю. Таких реакцій можна уникнути шляхом тимчасового припинення застосування інгібіторів АПФ перед кожним аферезом.
Пац=
ієнти, які
перебувають на гемодіалізі.
У паці= єнтів, які перебувають на діалізі з використанням мембран високої пропускної здатності (наприклад, AN 69®) і застосовують одночасно інгібітор АПФ, іноді розвивалися анафілактоїдні реакції. Тому для таких пацієнтів рекомендується розглянути питання про застосування діалізних мембран іншого типу або гіпотензивного засобу іншої групи.
Гіп=
оглікемія.
Пац=
ієнтам із
цукровим діабетом, які застосовують пероральні антидіабетичні препарати чи
інсулін та починають терапію інгібітором АПФ, слід рекомендувати ретельно
перевіряти рівні цукру в крові, особливо впродовж перших декількох місяців
супутнього застосування (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засоба=
ми
та інші види взаємодій»).
Каш=
ель.
Повідо= млялося про виникнення кашлю при лікуванні інгібіторами АПФ. Звичайно кашель носить непродуктивний стійкий характер і припиняється після відміни препарату. Каш= ель унаслідок лікування інгібітором АПФ необхідно враховувати при диференційній діагностиці кашлю.
Про=
ведення
хірургічних операцій/анестезія.
Під ча= с великих хірургічних операцій або при анестезії із застосуванням препаратів, які спричинюють артеріальну гіпотензію, еналаприл блокує утворення ангіотензину= II вторинно до компенсаторного звільнення реніну. Якщо при цьому розвивається артеріальна гіпотензія, яку можна пояснити цими механізмами взаємодії, вона коригується шляхом збільшення об’єму рідини.
Гіп=
еркаліємія.
Впродо= вж лікування інгібіторами АПФ, включаючи еналаприл, у деяких пацієнтів спостерігалося підвищення рівня калію у крові. Ризик виникнення гіперкалієм= ії підвищений у пацієнтів з нирковою недостатністю, з погіршеною функцією нирок, віком ві= д 70 років, із цукро= вим діабетом, транзиторними станами, зокрема зневодненням, гострою серцевою декомпенсацією, метаболічним ацидозом та супутнім застосуванням калійзберіг= аючих діуретиків (наприклад, спіронолактону, еплеренону, тріамтерену або амілорид= у); при використанні харчових добавок або сольових замінників, що містять калій= ; а також у пацієнтів, які застосовують інші препарати, що можуть спричинити підвищення калію у крові (наприклад, гепарин). Зокрема, застосування калійзберігаючих діуретиків, харчових добавок або сольових замінників, що містять калій, пацієнтами з порушенням функцій нирок може призвести до знач= ного підвищення рівня калію у крові. Гіперкаліємія може спричинити серйозні, інк= оли летальні, аритмії. Якщо супутнє застосування еналаприлу та будь-якого з вищезгаданих препаратів вважається необхідним, їх слід застосовувати з обережністю, регулярно контролюючи вміст калію у сироватці крові (див. розділ «Взаємод= ія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Літ=
ій.
Зазвич= ай комбінація літію та еналаприлу не рекомендована (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Суп=
утня
терапія інгібітором АПФ та антагоністом рецепторів ангіотензину.
Комбін= ування інгібітору АПФ з антагоністом рецепторів ангіотензину II слід обмежити індивідуально визначеними випадками, які супроводжуються ретельним монітори= нгом функції нирок, рівнів калію та артеріального тиску (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Лак=
тоза.
Еналапри= л містить лактозу, і тому пацієнтам з рідкими спадковими порушеннями непереносимості галактози, недостатністю лактази чи синдромом глюкозо-галактозної мальабсор= бції не слід приймати цей препарат. Еналаприл містить менше ніж 100 мг лактози у та= блетці.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність.
П=
репарат не
застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти.
Я=
кщо під
час лікування цим лікарським засобом підтверджується вагітність, його
застосування необхідно негайно припинити і, якщо необхідно, замінити іншим
лікарським засобом, дозволеним до застосування у вагітних.
Годування груддю.
Обмежені фармакокінетичні дані свідчать про дуже
низькі концентрації у грудному молоці (див. розділ
«Фармакокінетика»). Хоча такі концентрації і вважаються клінічно незначимим=
и,
застосування препарату Еналаприл не рекомендується під час годування груддю
недоношених та немовлят у перші кілька тижнів після народження, оскільки іс=
нує
гіпотетичний ризик ефектів з боку серцево-судинної системи та нирок, а також
через недостатній досвід у цьому питанні. У випадку старших немовлят
застосування препарату Еналаприл у період годування груддю може розглядатис=
ь,
якщо лікування необхідне для матері, а за дитиною спостерігатимуть щодо поя=
ви
будь-яких побічних ефектів.
Здатність
впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими
механізмами.
П=
ри
керуванні автотранспортом або іншими механізмами слід взяти до уваги можлив=
ий
розвиток запаморочення або втоми.
Спосіб застосування т=
а дози.
П=
рийом їжі
не впливає на всмоктування таблеток Еналаприл.
У=
разі
призначення препарату в дозі менше 5 мг застосовувати препарати еналап=
рилу
з можливістю такого дозування.
Д=
озування
потрібно добирати індивідуально відповідно до стану кожного пацієнта=
(див. розділ «Особливості застосування») та реак=
ції
артеріального тиску у відповідь.
<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt'>Артеріальна гіпертензія.
Д=
оза
препарату становить від початкової 5 мг до
максимальної 20 мг залежно від ступеня артеріальної
гіпертензії та стану пацієнта (див. нижче). Еналаприл приймати 1 раз на доб=
у.
При артеріальній гіпертензії легкого ступеня рекомендована початкова доза
становить
5-10 мг.
У=
пацієнтів
із дуже активованою ренін-ангіотензин-альдостероновою системою (наприклад, з
реноваскулярною гіпертензією, порушенням сольового та/або рідинного балансу,
декомпенсацією серцевої функції або тяжкою артеріальною гіпертензією) можли=
ве
надмірне зниження артеріального тиску після застосування початкової дози. Т=
аким
пацієнтам рекомендується початкова доза 5 мг або нижче, а початок лікування
повинен проходити під наглядом лікаря.
П=
опереднє
лікування високими дозами діуретиків може призвести до дефіциту рідини та
ризику виникнення артеріальної гіпотензії на початку терапії еналаприлом. Д=
ля
таких пацієнтів рекомендується початкова доза 5 мг
або нижче. У разі можливості лікування діуретиками слід припинити за 2-3 дні до початку лікування препаратом Еналаприл. С=
лід
перевіряти функцію нирок та рівень калію у сироватці крові.
З=
вичайна
підтримуюча доза – 20 мг 1 раз на добу. Максимальна підтримуюча доза станов=
ить 40 мг на добу.
<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt'>Серцева недостатність/безсимптомна дис=
функція
лівого шлуночка.
Д=
ля
лікування клінічно вираженої серцевої недостатності Еналаприл застосовується
разом з діуретиками та, у разі необхідності, препаратами наперстянки або
бета-блокаторами. Початкова доза Еналаприлу для пацієнтів із клінічно вираж=
еною
серцевою недостатністю або безсимптомною дисфункцією лівого шлуночка станов=
ить
2,5 мг, при цьому застосування препарату н=
еобхідно
проводити під ретельним лікарським контролем для того, щоб встановити перви=
нний
вплив препарату на артеріальний тиск. У разі відсутності ефекту або після
відповідної корекції симптоматичної гіпотензії, що виникла на початку лікув=
ання
Еналаприлом серцевої недостатності, дозу слід поступово підвищувати до
звичайної підтримуючої дози 20 мг, яку признач=
ати
одноразово або розділяти на 2 прийоми залежно=
від
того, що краще переносить пацієнт. Добір дози рекомендовано здійснювати впр=
одовж
2-4 тижнів. Подібний терапевтичний режим е=
фективно
зменшує показники летальності пацієнтів із клінічно вираженою серцевою
недостатністю. Максимальна доза становить 40 мг на
добу за 2 =
;прийоми.
Пропонована титрація дози Еналаприлу для пацієнтів із серцевою
недостатністю/безсимптомною дисфункцією лівого шлуночка
Тиждень |
Доза,
мг/добу |
Тиждень 1-й |
з 1-го по
3-й день: 2,5 мг/добу* за 1 прийом з 4-го по
7-й день: 5&=
nbsp;мг/добу за 2 прийоми |
Тиждень 2-й |
10 мг/добу за 1 або 2 прийоми |
Тиждень 3-й
та 4-й |
20 мг/добу за 1 або 2 прийоми |
*=
З обережністю слід застосовувати препарат пацієн=
там з
порушенням функцій нирок або тим, хто застосовує діуретики (див. розділ «Особливості застосування»).
Я=
к до, так
і після початку лікування Еналаприлом слід здійснювати ретельний контроль
артеріального тиску і функцій нирок (див. розділ «Особливості застосування»=
),
оскільки повідомлялося про артеріальну гіпотензію та (більш рідко) подальшу
ниркову недостатність. Пацієнтам, які застосовують діуретики, у разі можлив=
ості
слід зменшити дозу до початку лікування препаратом Еналаприл. Розвиток
артеріальної гіпотензії після початкової дози Еналаприлу не означає, що
гіпотензія зберігатиметься при тривалому лікуванні, та не свідчить про
необхідність припинення застосування препарату. Слід також контролювати вмі=
ст
калію у сироватці крові та функцію нирок.
<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt'>Дозування при нирковій недостатності.<= o:p>
Загалом повинен бути збільшений інтервал між прийомами Еналаприлу і=
/або
зменшене дозування препарату.
Стан
нирок |
|
Початкова
доза, мг/день |
Незначні
порушення |
30 < CrCL |
5-10 мг |
Помірні
порушення функції |
10 < CrCL |
2,5-5 мг |
|
CrCL ≤ =
10 мл/хв |
2,5 мг у дні діалізу* |
* =
;Див. розділ
«Особливості застосування»: пацієнти, які перебувають на гемодіалізі.
Е=
налаприл
видаляється шляхом гемодіалізу. Корекцію дозування у дні, коли гемодіаліз не
проводиться, необхідно здійснювати залежно від рівня артеріального тиску.
<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt'>Пацієнти літнього віку.
Д=
озу слід
коригувати залежно від функцій нирок (див. розділ
«Особливості застосування»).
<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt'>Діти з артеріальною гіпертензією віком=
від 6 років.
Д=
освід
клінічного застосування Еналаприлу дітям із артеріальною гіпертензією обмеж=
ений
(див. розділи «Особливості застосування», «Фармакодинаміка»,
«Фармакокінетика»).
Д=
ітям, які
можуть ковтати таблетки, дозу слід призначати індивідуально, відповідно до
стану пацієнта, реакції артеріального тиску у відповідь на лікування та маси
тіла пацієнта. Рекомендована початкова доза становить 2,5 мг для пацієнтів з масою тіла від 20 до 50 кг та 5 мг
для пацієнтів з масою тіла ≥ 50=
кг. Еналаприл застосовувати 1 раз на добу. Дозування слід коригувати залежно в=
ід
потреб до максимального 20 мг на добу для
пацієнтів з масою тіла від 20 до 50 кг та
40 мг для пацієнтів з масою тіла ≥ =
50 кг (див. розділи «Особливості застосування» та
«Діти»).
Е=
налаприл
не рекомендований для новонароджених та дітей із рівнем гломерулярної
фільтрації < 30 мл/хв/1,73 м2
через відсутність даних.
<= o:p>
Діти.
Застосовувати дітям=
віком
від 6 років.
Ч=
ерез
відсутність даних Еналаприл не рекомендують для лікування дітей із рівнем
клубочкової фільтрації менше 30 мл/хв/1,73 м2.
<= o:p>
Передозування.
Існують= обмежені дані щодо передозування препарату. Основними ознаками передозування, згідно= з наявними даними, є виражена артеріальна гіпотензія, яка починається приблиз= но через 6 годин після застосування препарату і співпадає з блокадою системи ренін-ангіотензин, і ступор. Симптоми, пов’язані з передозуванням інгібітор= ами АПФ, можуть включати циркуляторний шок, електролітний дисбаланс, ниркову недостатність, гіпервентиляцію легенів, тахікардію, прискорене серцебиття, брадикардію, запаморочення, тривожність та кашель. Рівні еналаприлату в пла= змі крові, які перевищують у 100 і 200 разів максимальні рівні, що досягаються при застосуванні терапевт= ичних доз, за повідомленнями, реєструвалися після застосування відповідно 300 мг і 440= мг еналаприлу. =
Для ліку= вання передозування рекомендуються внутрішньовенні інфузії ізотонічного розчину. = При появі артеріальної гіпотензії пацієнта слід покласти в горизонтальне положе= ння. Можна розглянути необхідність інфузій ангіотензину ІІ та/або внутрішньовенн= ого введення катехоламінів. Якщо препарат був застосований недавно, рекомендуют= ься заходи з елімінації еналаприлу малеату (такі як штучне блювання, промивання шлунка, застосування абсорбентів та натрію сульфату). Еналаприлат може бути видалений із системного кровообігу шляхом гемодіалізу (див. розділ «Особлив= ості застосування»: пацієнти, які перебувають на гемодіалізі). При брадикардії, = що резистентна до терапевтичних засобів, показана терапія за допомогою кардіостимулятора. Слід постійно контролювати важливі показники життєдіяльності, концентрації електролітів та рівень креатиніну в сироватці крові.
Побічні реакції.
П=
ри
застосуванні Еналаприлу у більшості випадків побічні ефекти були незначними,
мали тимчасовий характер і не вимагали відміни терапії.
З боку системи крові: анемія (включаючи апластичну та гемолітичну);
нейтропенія, зниження гемоглобіну, зниження гематокриту, тромбоцитопенія,
агранулоцитоз, пригнічення кісткового мозку, панцитопенія, лімфаденопатія,
аутоімунні хвороби.
З боку ендокринної системи:=
синдром порушення секреції антидіурет=
ичного
гормону.
Метаболічні порушення: гіпоглікемія (див. розділ «Особливості
застосування»).
З боку нервової системи і психіки: депресія, головний біль; сплутаність
свідомості, сонливість, безсоння, нервозність, парестезії, вертиго; розлади
сну, аномальні сновидіння.
З боку органів зору: затуманений зір.
З боку серцево-судинної системи: запаморочення; гіпотензія (включаючи
ортостатичну гіпотензію), синкопе, біль за грудниною, порушення ритму,
стенокардія, тахікардія; ортостатична гіпотензія, прискорене серцебиття,
інфаркт міокарду чи інсульт, можливо, внаслідок надмірного зниження тиску у
пацієнтів з високим ризиком (див. розділ «Особливості застосування»), феном=
ен
Рейно.
З боку дихальної системи: кашель; задишка; ринорея, біль у горл=
і та
захриплість, бронхоспазм/астма; легеневі інфільтрати, риніт, алергічний
альвеоліт/еозинофільна пневмонія.
З боку травної системи: нудота; діарея, абдомінальний біль, з=
міна
смаку; кишкова непрохідність, панкреатит, блювання, диспепсія, запор,
анорексія, подразнення шлунка, сухість у роті, пептичні виразки;
стоматит/афтозні виразки, глосит; ангіоневротичний набряк кишечнику.
З боку гепатобіліарної системи:=
печінкова недостатність, гепатит
гепатоцелюлярний чи холестатичний, гепатит, включаючи некроз, холестаз
(включаючи жовтяницю).
З боку шкіри та підшкірних тканин: висипання, гіперчутливість/ангіоневро=
тичний
набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані (див.
розділ «Особливості застосування»); підвищене потовиділення, свербіж,
кропив’янка, алопеція; множинна еритема, синдром Стівенса-Джонсона,
ексфоліативний дерматит, токсичний епідермальний некроліз, пемфігус,
еритродермія.
П=
овідомлялося
про розвиток складного симптомокомплексу, який включав деякі або всі з таких
проявів як: гарячка, серозит, васкуліт, міалгія/міозит, артралгія/артрит,
позитивний тест на антинуклеарні антитіла, підвищення швидкості осідання
еритроцитів (ШОЕ), еозинофілія і лейкоцитоз. Як побічні ефекти можуть також
виникати висипання, фотосенсибілізація та інші реакції з боку шкіри.
З боку сечовидільної системи:=
i> порушення функції нирок, ниркова недо=
статність,
протеїнурія; олігурія.
З боку репродуктивної системи:<=
/i> імпотенція; гінекомастія.
Загальні порушення та по=
рушення
умов введення: астені=
я;
втома; м’язові судоми, припливи, дзвін у вухах, відчуття дискомфорту, гаряч=
ка.
Зміни лабораторних показ=
ників: гіперкаліємія, підвищення креатиніну в
сироватці крові; підвищення сечовини в крові, гіпонатріємія; підвищення
ферментів печінки, підвищення білірубіну в сироватці крові.
Термін придатності.=
span> 3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати в недоступному для=
дітей
місці в оригінальній упаковці при температурі не вище 25&=
nbsp;°С.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. Приватне акціонерне товариство
«Лекхім-Харків».
Місцезнаходження
виробника та його адреса місця провадження діяльності.<=
span
style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:RU'>
Україна, 61115, Харківська обл., місто Харків, вулиця Северина Потоцького, будинок 36.<= o:p>
ИНСТРУКЦИЯ
по медицинскому применению лекарственного средства
ЭНАЛАПРИЛ
(ENALAPRIL)
<=
span
style=3D'font-size:12.0pt;text-transform:uppercase;mso-ansi-language:RU;
mso-bidi-font-weight:bold'>
Состав:
действующее вещество: эналаприла малеат;
=
1 таблетка
содержит эналаприла малеата 0,01 г (10 мг);
вспомогательные вещества: лактозы
моногидрат, крахмал кукурузный, целлюлоза микрокристаллическая, магния стеа=
рат,
кремния диоксид коллоидный безводный, повидон.
Основные физико-химические свойства: таблетки белого или почти =
белого
цвета с разделительной риской.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.=
Эналаприла малеат – соль малеиновой кислоты
эналаприла, производной двух аминокислот, L-аланина и L-пролина.
Механизм
действия.
Ангиотензинпревращающий фермент – пептидилов=
ая
дипептидаза, которая катализирует конверсию ангиотензина I в прессорную
субстанцию ангиотензин II. После абсорбции эналаприл гидролизируется до
эналаприлата, который угнетает АПФ. Угнетение АПФ приводит к снижению уровн=
я в
плазме крови ангиотензина II, что приводит к увеличению активности рен=
ина
плазмы крови (из-за угнетения отрицательной обратной связи между активностью
ангиотензина II и высвобождением ренина) и уменьшение секреции
альдостерона.
АПФ является идентичным к кининазе II. =
Таким
образом, Эналаприл также может блокировать разщепление брадикинина, сильного
вазодепресорного пептида. Однако значение этого явления для терапевтического
эффекта препарата остается невыясненным.
Механизм, благодаря которому Эналаприл снижа=
ет
артериальное давление, прежде всего связывают с угнетением активности
ренин-ангиотензин-альдостероновой системы. Эналаприл может проявлять
антигипертензивный эффект даже у пациентов с низкорениновой гипертензией.
Применение Эналаприла при артериальной гипер=
тензии
приводит к снижению артериального давления у пациентов в горизонтальном и
вертикальном положениях без существенного увеличения частоты сердечных
сокращений.
Симптоматическая постуральная гипотензия воз= никает нечасто. У некоторых пациентов достижение оптимального снижения артериально= го давления может потребовать нескольких недель терапии. Внезапная отмена Эналаприла не ассоциировалась с быстрым повышением артериального давления.<= o:p>
Эффективное подавление активности АПФ обычно
достигается через 2-4 часа после перорального применения разовой дозы
эналаприла. Начало антигипертензивной активности обычно наблюдается через 1=
час,
а пиковое снижение артериального давления достигается через 4-6 часов
после применения препарата. Длительность эффекта зависит от дозы. Но в случ=
ае
применения в рекомендованных дозах антигипертензивный и гемодинамический эф=
фекты
сохранялись минимум в течение 24 часов.
В ходе гемодинамических исследований у пацие=
нтов с
эссенциальной гипертензией снижение артериального давления обычно
сопровождается уменьшением периферического сопротивления артерий с увеличен=
ием
сердечного выброса и незначительным ускорением сердечного ритма или без
такового. После применения Эналаприла обычно увеличивается почечный кровото=
к;
скорость гломерулярной фильтрации обычно не меняется. Признаков задержки на=
трия
или воды не обнаружено. Однако у пациентов с низкими исходными уровнями
клубочковой фильтрации эти уровни обычно повышались.
Во время краткосрочных клинических исследова=
ний у
пациентов с сахарным диабетом или без него с болезнью почек после применения
эналаприла наблюдали уменьшение альбуминурии, экскреции с мочой IgG и общего
протеина мочи.
При совместном применении с тиазидными диуре=
тиками
гипотензивные эффекты препарата Эналаприл наименее аддитивные. Эналаприл мо=
жет
снизить или предупредить развитие тиазид-индуцированной гипокалиемии.
У пациентов с сердечной недостаточностью,
принимающих сердечные гликозиды и диуретики, применение перорального или
инъекционного препарата Эналаприл ассоциировался со снижением периферическо=
го
сопротивления и давления крови. Сердечный выброс увеличивался, а частота се=
рдечных
сокращений (обычно увеличена у пациентов с сердечной недостаточностью)
уменьшалась. Также снижалось давление в конечных легочных капиллярах.
Улучшалась переносимость физической нагрузки и уменьшалась тяжесть сердечной
недостаточности, оценены по критериям NYHA (New York Heart Association). Эти
эффекты сохранялись в течение длительного лечения.
У пациентов с легкой и умеренной сердечной
недостаточностью эналаприл замедлял прогрессирование дилатации/увеличения
миокарда и сердечной недостаточности, о чем свидетельствовало снижение
конечного диастолического и систолического объема левого желудочка и улучше=
ние
фракции выброса.
В многоцентровом рандомизированном двойном с=
лепом
плацебо-контролируемом исследовании изучали популяцию с бессимптомной дисфу=
нкцией
левого желудочка (фракция выброса левого желудочка < 35 %). 4228&nb=
sp;пациентов
были рандомизированы в группу применения плацебо (n=3D2117) или эналаприла
(n=3D2111). В группе плацебо у 818 пациентов развилась сердечная
недостаточность или летальный исход (38,6 %) по сравнению с 630 пациен=
тами
в группе эналаприла (29,8 %) (снижение риска на 29 %, 95 % Д=
И,
21-36 %, р < 0,001). 518 пациентов в группе плацебо (24,5 %) и=
434 пациента
в группе эналаприла (20,6 %) умерли или были госпитализированы по прич=
ине
возникновения или ухудшения сердечной недостаточности (снижение риска на 20=
%,
95 % ДИ; 9-30 %, р < 0,001). В многоцентровом
рандомизированном двойном слепом плацебо-контролируемом исследовании изучали
популяцию с симптомами застойной сердечной недостаточности в связи с
систолической дисфункцией (фракция выброса < 35 %). 2569
пациентов, получавших обычное лечение по причине сердечной недостаточности,
были рандомизированы в группы плацебо (n=3D1284) или эналаприла (n=3D1285).=
В
группе плацебо произошло 510 летальных исходов (39,7 %) по сравне=
нию
с 452 в группе эналаприла (35,2 %) (снижение риска на 16 %, 95&nb=
sp;%
ДИ, 5-26 %, р=3D0,0036). В группе плацебо произошел 461 сердечно-=
сосудистый
летальный исход по сравнению с 399 в группе эналаприла (снижение риска на 1=
8 %,
95 % ДИ, 6-28 %, р < 0,002), в основном за счет сниж=
ения
летальности от прогрессирующей сердечной недостаточности (251 в группе плац=
ебо
и 209 в группе эналаприла, снижение риска на 22 %, 95 % ДИ, 6-35 =
%).
Меньше пациентов умерли или были госпитализированы по причине ухудшения
сердечной недостаточности (736 в группе плацебо и 613 в группе эналаприла,
снижение риска на 26 %, 95 % ДИ, 18-34 %, р < 0,0001 ). В
целом, в исследовании SOLVD у пациентов с дисфункцией левого желудочка
Эналаприл снизил риск инфаркта миокарда на 23 % (95 % ДИ,
11-34 %, р < 0,001) и снизил риск госпитализации по причине
нестабильной стенокардии на 20 % (95 % ДИ, 9-29 %, р < 0,=
001).
К=
линическая
фармакология у детей.
Опыт применения детям в возрасте от 6 л=
ет с
артериальной гипертензией ограничен. В ходе клинического исследования с
участием 110 детей с артериальной гипертензией от 6 до 16 лет с
массой тела ≥ 20 кг и скоростью клубочковой фильтрации > 30&n=
bsp;м2 мл/мин/1,73 м2
пациенты, которые весили < 50 кг, получали 0,625, 2,5 или 20 мг
эналаприла в сутки и пациенты, которые весили 50 кг, получали 1,25, 5 =
или
40 мг эналаприла в сутки. Применение эналаприла 1 раз в сутки
уменьшал нижнее значение артериального давления в зависимости от дозы.
Дозозависимый антигипертензивный эффект энал=
априла
был одинаковым во всех подгруппах (возраст, стадия по Таннеру, пол, раса).
Однако самые низкие из исследованных доз, 0,625 мг и 1,25 мг, что
соответствует в среднем 0,02 мг/кг 1 раз в сутки, не обеспечили
длительного антигипертензивного эффекта. Максимальная исследуемая доза
составляла 0,58 мг/кг (до 40 мг) 1 раз в сутки. Профиль побо=
чных
эффектов у детей не отличается от такового у взрослых пациентов.
Ф=
армакокинетика.
А=
бсорбция.
После перорального применения эналаприл быст=
ро всасывается,
максимальная концентрация эналаприла в сыворотке крови достигается в течени=
е 1 часа
после применения внутрь. Степень всасывания эналаприла при применении внутрь
таблеток составляет примерно 60 %. Наличие пищи в желудочно-кишечном
тракте не влияет на всасывание перорального Эналаприла. После всасывания
принятый внутрь эналаприл быстро и экстенсивно гидролизуется до эналаприлат=
а,
мощного ингибитора АПФ. Максимальная концентрация эналаприлата в сыворотке
крови наблюдается примерно через 4 часа после применения дозы эналапри=
ла
перорально.
Эффективный период полувыведения (½) =
эналаприлата
после многократного перорального применения составляет 11 часов.
Р=
аспределение.
В пределах всего диапазона терапевтических
концентраций не более 60 % эналаприлата связывается с белками сыворотки
крови.
Б=
иотрансформация.
За исключением преобразования в эналаприлат,
больше не существует ни одного доказательства значительного метаболизма
эналаприла.
В=
ыведение.
Эналаприлат выводится, главным образом, почк=
ами.
Главные компоненты в моче – это эналаприлат, составляющий примерно 40 %
дозы, и неизмененный эналаприл (примерно 20 %).
Н=
арушение
функций почек.
У пациентов с почечной недостаточностью
увеличивается экспозиция к эналаприлу и эналаприлату. У пациентов с легкими=
и
умеренными нарушениями функций почек (клиренс креатинина 40-60 мл/мин)=
AUC
эналаприлата в стабильном состоянии было примерно в 2 раза больше, чем=
у
пациентов с нормальной функцией почек, после введения 5 мг 1 раз =
в сутки.
При тяжелой форме почечной недостаточности (клиренс креатинина ≤ 30
мл/мин) AUC увеличилась примерно в 8 раз. При этом уровне почечной
недостаточности эффективный период полувыведения эналаприлата продолжается,=
а
время до стабильного состояния замедляется (см. раздел «Способ примене=
ния
и дозы»).
Эналаприлат можно вывести из общего кровообращения с помощью гемодиализ=
а.
Клиренс эналаприлата при диализе составляет 62 мл/мин.
Показания.
Лечение артериальной гипертензии.
Лечение клинически выраженной сердечной
недостаточности.
Профилактика клинически выраженной сердечной недостаточности у пациенто=
в с
бессимптомной дисфункцией левого желудочка (фракция выброса ≤ 35 =
;%).
П=
ротивопоказания.
Повышенная
чувствительность к эналаприлу, к какому либо вспомогательному веществу или к
любому другому ингибитору АПФ.
Наличие в анамнезе
ангионевротического отека, связанного с применением ингибиторов АПФ.
Наследственный или
идиопатический ангионевротический отек.
Не следует применять Эналаприл с препаратами,
содержащими алискирен, пациентам с сахарным диабетом или с нарушением функц=
ий
почек (СКФ < 60 мл/мин/1,73 м2).
Беременные или женщины, которые планируют
забеременеть (см. раздел «Применение при беременности или кормлении
грудью»).
Взаимодейс=
твие с
другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.
Гипотензивная
терапия.
Сопутствующее применение этих препаратов мож=
ет
усилить гипотензивный эффект эналаприла. Сопутствующее применение с
нитроглицерином, другими нитратами или другими вазодилататорами может
дополнительно снизить артериальное давление.
Калийсохраняющие
диуретики или добавки с калием.
Ингибиторы АПФ усиливают вызванную диуретика=
ми
потерю калия. Применение калийсохраняющих диуретиков (например, спиронолакт=
она,
эплеренона, триамтерена или амилорида), а также применение пищевых добавок =
или
солевых заменителей, содержащих калий, может привести к существенному повыш=
ению
уровня калия в сыворотке крови. Если приведенные выше средства показаны в с=
вязи
с гипокалиемией, их следует применять с осторожностью, регулярно определяя
уровень калия в сыворотке крови (см. «Особенности применения»).
Диуретики
(тиазидные или петлевые диуретики).
Предварительное лечение диуретиками в высоких
дозах может привести к снижению объема циркулирующей крови и повышению риска
артериальной гипотензии в начале терапии эналаприлом (см. раздел «Особ=
енности
применения»). Гипотензивные эффекты можно уменьшить путем прекращения приме=
нения
диуретика, увеличения объема потребления соли или если начать терапию с низ=
кой
дозы эналаприла.
Противодиабетические
препараты.
Эпидемиологические исследования показали, что
одновременное применение ингибиторов АПФ и противодиабетических препаратов
(инсулина, пероральных гипогликемических средств) может вызвать снижение ур=
овня
глюкозы в крови с риском развития гипогликемии. Этот феномен наиболее вероя=
тный
в течение первых недель совместного применения и у пациентов с почечной
недостаточностью (см. разделы «Особенности применения», «Побочные
реакции»).
Литий
сыворотки.
При одновременном применении ингибиторов АПФ=
и
лития сообщали про оборотные повышения уровня лития в сыворотке крови и
токсичность. Одновременное применение ингибиторов АПФ и тиазидных диуретиков
может дополнительно увеличить уровень лития в сыворотке и повысить риск
интоксикации литием. Не рекомендуется применение эналаприла с литием, но ес=
ли
такая комбинация необходима для пациента, следует осуществлять тщательный
мониторинг уровня лития в сыворотке (см. раздел «Особенности применени=
я»).
Трициклические
антидепрессанты/нейролептик/анестетики/снотворные.
Сопутствующее применение определенных анесте=
тиков,
трициклических антидепрессантов и нейролептиков с ингибиторами АПФ может
привести к дополнительному снижению артериального давления (см. раздел
«Особенности применения»).
Нестероидные
противовоспалительные средства, включая селективные ингибиторы циклооксиген=
азы-2.
Нестероидные противовоспалительные средства
(НПВС), включая селективные ингибиторы циклооксигеназы-2 (ЦОГ-2-ингибиторы),
могут снижать эффект диуретиков и других антигипертензивных препаратов. Поэ=
тому
гипотензивный эффект антагонистов рецепторов ангиотензина II или ингибиторов
АПФ может быть ослаблен нестероидными противовоспалительными средствами,
включая селективные ингибиторы ЦОГ-2.
Одновременное применение НПВС, включая
ЦОГ-2-ингибиторы, и антагонисты рецепторов ангиотензина II или ингибиторов =
АПФ
вызывает аддитивный эффект на повышение калия сыворотки крови и может приве=
сти
к нарушению функций почек. Обычно эти явления обратимы.
Изредка возможна острая почечная недостаточн=
ость,
особенно у некоторых пациентов с нарушением функций почек (например, у
пациентов пожилого возраста или пациентов с пониженным объемом циркулирующей
крови, включая тех, кто принимает диуретики). Поэтому такую комбинацию след=
ует
вводить с осторожностью пациентам с нарушениями функций почек. Пациентам сл=
едует
потреблять достаточное количество жидкости и находиться под тщательным
контролем функций почек в начале сопутствующей терапии и периодически в теч=
ение
такого лечения.
Двойная
блокада ренин-ангиотензин-альдостероновой системы (RAAS).
Двойная блокада (например, при добавлении
ингибитора АПФ к антагонисту рецептора ангиотензина II) должна ограничивать=
ся
только отдельными случаями с тщательным контролем артериального давления,
функций почек и уровня электролитов. В ходе некоторых исследований сообщало=
сь,
что у пациентов с установленным атеросклеротическим поражением сосудов,
сердечной недостаточностью или диабетом с конечным поражением органов двойн=
ая
блокада ренин-ангиотензин-альдостероновой системы связана с высокой частотой
артериальной гипотензии, обморочных состояний, гиперкалиемии и ухудшения фу=
нкций
почек (в том числе острой почечной недостаточностью) по сравнению с таковой=
при
применении одного препарата, действующего на ренин-ангиотензин-альдостероно=
вую
систему. Не следует применять Эналаприл с алискиреном пациентам с сахарным
диабетом или с нарушением функций почек (СКФ < 60 мл/мин/1,73 =
м2)
(см. разделы «Противопоказания» или «Особенности применения»).
Препараты
золота.
Изредка сообщалось о нитритоидных реакциях
(симптомы, включающие отек лица, тошноту, рвоту и артериальную гипотензию) у
пациентов, которые лечились инъекционными препаратами золота (натрия
ауротиомалат) и совместно ингибитором АПФ, в том числе эналаприлом.
Симпатомиметики.
Симпатомиметики могут уменьшить антигипертен=
зивные
эффекты ингибиторов АПФ.
Алкоголь.
Спиртное усиливает гипотензивный эффект
ингибиторов АПФ.
Ацетилсалициловая
кислота, тромболитики и β-блокаторы.
Эналаприл можно безопасно применять вместе с
ацетилсалициловой кислотой (в кардиологических дозах), тромболитиками и
β-блокаторами.
Сопутствующая
терапия ингибитором АПФ и антагонистом рецепторов ангиотензина.
=
Сообщалось,
что у пациентов с подтвержденной атеросклеротической болезнью, сердечной
недостаточностью или сахарным диабетом с поражением конечного органа
сопутствующая терапия ингибитором АПФ и антагонистом рецепторов ангиотензина
ассоциируется с высокой частотой появления артериальной гипотензии, синкопе,
гиперкалиемии и ухудшением функций почек (включая острую сердечную
недостаточность) по сравнению с таковой при применении только препарата
ренин-ангиотензин-альдостероновой системы. Двойная блокада (например,
комбинированием ингибитора АПФ с антагонистом рецепторов ангиотензина =
II)
должна ограничиваться индивидуально определенными случаями и сопровождаться
тщательным мониторингом функций почек, уровня калия и артериального давлени=
я.
Особенности применения.
Симптоматическая
гипотензия.
Симптоматическую гипотензию редко наблюдают у
пациентов с неосложненной артериальной гипотензией. У пациентов с артериаль=
ной
гипертензией, получающих Эналаприл, симптоматическая гипотензия развивается
чаще при гиповолемии, которая возникает, например, в результате терапии
диуретиками, ограничения употребления соли, у пациентов, находящихся на
гемодиализе, а также у больных с диареей или рвотой (см. разделы
«Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды
взаимодействий» и «Побочные реакции»). Симптоматическую гипотензию наблюдал=
и у
пациентов с сердечной недостаточностью, которая сопровождалась либо не
сопровождалась почечной недостаточностью. Симптоматическая гипотензия
развивалась чаще у пациентов с более тяжелыми формами сердечной
недостаточности, которым применяли высшие дозы петлевых диуретиков, с
гипонатриемией или нарушениями функций почек. Таким пациентам лечение
Эналаприлом следует начинать под наблюдением врача. При изменении дозы
Эналаприла и/или диуретика наблюдение должно быть особенно тщательным.
Аналогичным образом следует вести наблюдение за пациентами с ишемической
болезнью сердца, а также с заболеваниями сосудов мозга, у которых чрезмерное
снижение артериального давления может привести к инфаркту миокарда или
инсульту.
При развитии артериальной гипотензии больному
следует придать горизонтальное положение и, если необходимо, ввести внутрив=
енно
физиологический раствор. Транзиторная артериальная гипотензия при применении
Эналаприла не является протипоказанием для дальнейшего применения, который
можно продолжать обычно без осложнений после нормализации артериального
давления путем восстановления объема жидкости.
У некоторых пациентов с сердечной недостаточ=
ностью
с нормальным или пониженным давлением Эналаприл может дополнительно снизить
уровень артериального давления. Такая реакция на применение препарата ожида=
емая
и обычно не является основанием для прекращения лечения. В случае, когда
артериальная гипотензия становится резистентной к лечению, следует снизить =
дозу
и/или прекратить лечение диуретиком и/или Эналаприлом.
Аортальный или митральный стеноз/гипертрофич=
еская
кардиомиопатия.
Как и все вазодилататоры, ингибиторы АПФ сле=
дует назначать
с осторожностью пациентам с обструкцией выходного отверстия левого желудочк=
а и
обструкцией пути оттока; их применение следует избегать в случае кардиогенн=
ого
шока и гемодинамично значительной обструкции.
Нарушение функций почек.
Пациентам с нарушением функций почек (клиренс
креатинина < 80 мл/мин) начальную дозу эналаприла следует подбирать
согласно с клиренсом креатинина (см. раздел «Способ применения и дозы»=
) и
далее – с ответом на лечение. Для таких пациентов стандартной медицинской
практикой является регулярный контроль содержания калия и уровня креатинина=
.
О нарушении функции почек сообщали в связи с=
применением
эналаприла, что, главным образом, наблюдалось у пациентов с тяжелой сердечн=
ой
недостаточностью или с заболеваниями почек, включая стеноз артерии почек. П=
ри
своевременном выявлении и соответствующем лечении почечная недостаточность,
связанная с терапией эналаприлом, обычно носит обратимый характер.
У некоторых пациентов с гипертензией, у кото=
рых не
было обнаружено заболевание почек до начала лечения, эналаприл совместно с
диуретиками вызывал обычно незначительное и быстропроходящее повышение
содержания мочевины в крови и креатинина в сыворотке крови. В таких случаях
может потребоваться снижение дозы и/или отмена диуретика. Эта ситуация повы=
шает
вероятность имеющегося стеноза артерии почек (см. раздел «Особенности
применения»: Реноваскулярная гипертензия).
Реноваскулярная гипертензия.
Существует повышенный риск артериальной гипо=
тензии
и почечной недостаточности, когда пациенты с двусторонним стенозом почечных
артерий или стенозом артерии единственной функционирующей почки лечатся
ингибиторами АПФ. Потеря функций почек возможна уже при минимальных изменен=
иях
уровня креатинина в сыворотке крови. Таким пациентам лечение следует начина=
ть
малыми дозами под тщательным врачебным наблюдением с осторожным титрованием=
и
мониторингом функций почек.
Трансплантация почки.
Нет опыта применения препарата Эналаприл
пациентами, которые недавно перенесли операцию по трансплантации почки. Поэ=
тому
этим пациентам не рекомендуется лечение препаратом Эналаприл.
Печеночная недостаточность.
Редко ингибиторы АПФ ассоциировались с синдр=
омом,
который начинается с холестатической желтухи или гепатита и прогрессировали=
к
мгновенному некрозу печени и (иногда) летального исхода. Механизм этого
синдрома остается невыясненным. Пациенты, которые принимают ингибиторы АПФ =
и у
которых развивается желтуха или заметное повышение ферментов печени, должны
прекратить применение ингибитора АПФ и находиться под соответствующим
медицинским наблюдением.
Нейтропения/агранулоцитоз.
У пациентов, принимавших ингибиторы АПФ,
сообщалось о появлении нейтропении/агранулоцитоза, тромбоцитопении и анемии=
. У
пациентов с нормальной функцией почек и при отсутствии других осложняющих
факторов нейтропения возникала редко. Эналаприл назначают очень осторожно
пациентам с колагенозом сосудов, проходящих иммуносупресантную терапию, леч=
ение
аллопуринолом или прокаинамидом, или при комбинации этих усложняющих фактор=
ов,
особенно если уже существует нарушение функций почек. У некоторых из этих
пациентов развивались серьезные инфекции, которые иногда не отвечали на
интенсивную терапию антибиотиками. При назначении эналаприла таким пациентам
рекомендуется периодический мониторинг количества лейкоцитов, а пациенты до=
лжны
сообщать о любых проявлениях инфекции.
Гиперчувствительность/ангионевротический оте=
к.
При применении ингибиторов АПФ, в т. ч.=
Эналаприла,
были описаны единичные случаи ангионевротического отека лица, конечностей, =
губ,
языка, голосовой щели и/или гортани, возникавшие в разные периоды лечения. В
этих случаях следует немедленно прекратить лечение Эналаприлом и установить
постоянное наблюдение за пациентом, чтобы убедиться в полном исчезновении
симптомов. Лишь после этого наблюдения можно прекратить. Даже тогда, когда
происходит отек только языка без нарушения дыхания, пациенты могут нуждатьс=
я в
продолжении наблюдения, поскольку лечение антигистаминными препаратами и
кортикостероидами может быть недостаточным.
Очень редко сообщалось о летальном исходе из=
-за ангионевротического
отека гортани или отека языка. В случае, когда отек локализуется на участке
языка, голосовой щели или гортани, особенно у пациентов с хирургическими
вмешательствами на дыхательных путях в анамнезе, может развиться обструкция
дыхательных путей. Когда в процессе задействован язык, глотка или гортань и=
это
может вызвать обструкцию дыхательных путей, следует немедленно начать
соответствующую терапию, которая может включать подкожное введение раствора
адреналина 1:1000 (0,3-0,5 мл) и/или меры для обеспечения проходимости
дыхательных путей.
У представителей негроидной расы, которые
принимали ингибиторы АПФ, чаще возникал ангионевротический отек по сравнени=
ю с
пациентами других рас.
Пациенты с ангионевротическим отеком в анамн=
езе,
который не связывают с применением ингибиторов АПФ, могут иметь повышенный =
риск
его возникновения и при лечении ингибитором АПФ (см. также раздел
«Противопоказания»).
Анафилактоидные реакции в ходе проведения
гипосенсибилизации аллергеном из яда перепончатокрылых.
Изредка у пациентов, получавших ингибиторы А=
ПФ в
ходе проведения гипосенсибилизации аллергеном из яда перепончатокрылых,
развивались анафилактоидные реакции, которые могли быть угрожающими жизни
пациентам. Подобных реакций можно избежать, если до начала гипосенсибилизац=
ии
временно прекратить применение ингибитора АПФ.
Анафилактоидные реакции в течение афереза
липопротеидов низкой плотности.
Редко у пациентов, принимавших ингибиторы АП=
Ф в
течение афереза липопротеидов низкой плотности с декстрана сульфатом, возни=
кали
анафилактоидные реакции, которые представляли угрозу жизни. Таких реакций м=
ожно
избежать путем временного прекращения применения ингибиторов АПФ перед кажд=
ым
аферезом.
Пациенты, находящиеся на гемодиализе.
У пациентов, находящихся на диализе с исполь=
зованием
мембран высокой пропускной способности (например, AN 69®) и применяющих
одновременно ингибитор АПФ, иногда развивались анафилактоидные реакции. Поэ=
тому
для таких пациентов рекомендуется рассмотреть вопрос о применении диализных
мембран другого типа или гипотензивного средства другой группы.
Гипогликемия.
Пациентам с сахарным диабетом, применяющим
пероральные противодиабетические препараты или инсулин и начинающим терапию
ингибитором АПФ, следует рекомендовать тщательно контролировать уровень сах=
ара в
крови, особенно в течение первых нескольких месяцев совместного применения =
(см. раздел
«Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды
взаимодействий»).
Кашель.
Сообщалось о возникновении кашля при лечении
ингибиторами АПФ. Обычно кашель носит непродуктивный стойкий характер и
прекращается после отмены препарата. Кашель вследствие лечения ингибитором =
АПФ
необходимо учитывать при дифференциальной диагностике кашля.
Проведение хирургических операций/анестезия.=
Во время больших хирургических операций или =
при
анестезии с применением препаратов, которые вызывают гипотензию, эналаприл
блокирует образование ангиотензина II вторично к компенсаторному освобожден=
ию
ренина. Если при этом развивается артериальная гипотензия, которую можно
объяснить этими механизмами взаимодействия, она корректируется путем увелич=
ения
объема жидкости.
Гиперкалиемия.
Во время лечения ингибиторами АПФ, включая
эналаприл, у некоторых пациентов наблюдалось повышение уровня калия в крови.
Риск возникновения гиперкалиемии повышен у пациентов с почечной
недостаточностью, ухудшенной функцией почек, возрастом от 70 лет, с
сахарным диабетом, транзиторными состояниями, в частности обезвоживанием,
острой сердечной декомпенсацией, метаболическим ацидозом и сопутствующим пр=
именением
калийсохраняющих диуретиков (например, спиронолактона, эплеренона, триамтер=
ена
или амилорида); при использовании пищевых добавок или солевых заменителей,
содержащих калий; а также у пациентов, которые принимают другие препараты,
которые могут вызвать повышение калия в крови (например, гепарин). В частно=
сти,
применение калийсохраняющих диуретиков, пищевых добавок или солевых
заменителей, содержащих калий, у пациентов с нарушением функций почек может
привести к значительному повышению уровня калия в крови. Гиперкалиемия может
вызвать серьезные, иногда летальные, аритмии. Если одновременное применение
эналаприла и любого из вышеупомянутых препаратов считается необходимым, их
следует применять с осторожностью, регулярно контролируя содержание калия в
сыворотке крови (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средст=
вами
и другие виды взаимодействий»).
Литий.
Обычно комбинация лития и эналаприла не
рекомендуется (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными
средствами и другие виды взаимодействий»).
Сопутствующая терапия ингибитором АПФ и
антагонистом рецепторов ангиотензина.
Комбинирование ингибитора АПФ с антагонистом
рецепторов ангиотензина II следует ограничить индивидуально определенн=
ыми
случаями, которые сопровождаются тщательным мониторингом функций почек, уро=
вня
калия и артериального давления (см. раздел «Взаимодействие с другими
лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).
Лактоза.
Эналаприл
содержит лактозу, поэтому пациенты с редкими наследственными нарушениями
непереносимости галактозы, недостаточностью лактазы или синдромом
глюкозо-галактозной мальабсорбции не должны принимать этот препарат. Эналап=
рил
содержит менее 100 мг лактозы в таблетке.
<= o:p>
Применение в период беременности или кормления
грудью.
Б=
еременность.
Препарат не применять беременным или женщина=
м,
которые планируют забеременеть. Если во время лечения данным лекарственным
средством подтверждается беременность, его применение необходимо немедленно
прекратить и, если необходимо, заменить другим лекарственным средством, раз=
решенным
к применению у беременных.
К=
ормление
грудью.
Ограниченные фармакокинетические данные свидетельствуют про очень низкие
концентрации в грудном молоке (см. раздел «Фармакокинетика»). Хотя так=
ие
концентрации и считаются клинически незначительными, применение препарата
Эналаприл не рекомендуется во время кормления грудью недоношенных и младенц=
ев в
первые несколько недель после рождения, поскольку существует гипотетический
риск эффектов со стороны сердечно-сосудистой системы и почек, а также из-за=
недостаточного
опыта в этом вопросе. В случае старших младенцев применение препарата Энала=
прил
в период кормления грудью может рассматриваться, если лечение необходимо для
матери, а за ребенком будут наблюдать до появления каких-либо побочных
эффектов.
Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом и=
ли
другими механизмами.
=
При
управлении автотранспортом или другими механизмами следует учитывать возмож=
ное
развитие головокружения или усталости.
Способ
применения и дозы.
Прием пищи не влияет на всасывание таблеток
Эналаприл.
В случае назначения препарата в дозе менее
5 мг применять препараты эналаприла с возможностью такого дозирования.=
Дозировку следует подбирать индивидуально в
соответствии с состоянием каждого пациента (см. раздел «Особенности
применения ») и реакции артериального давления в ответ.
Артериальная
гипертензия.
Доза препарата составляет от начальной 5&nbs=
p;мг
до максимальной 20 мг в зависимости от степени артериальной гипертензи=
и и
состояния пациента (см. ниже). Эналаприл принимать 1 раз в сутки. При
артериальной гипертензии легкой степени рекомендуемая начальная доза состав=
ляет
5-10 мг.
У пациентов с очень активированной
ренин-ангиотензин-альдостероновой системой (например, с реноваскулярной
гипертензией, нарушением солевого и/или жидкостного баланса, декомпенсацией
сердечной функции или тяжелой артериальной гипертензией) возможно чрезмерное
падение артериального давления после применения начальной дозы. Таким пацие=
нтам
рекомендуется начальная доза 5 мг или меньше, а начало лечения должно
проходить под наблюдением врача.
Предварительное лечение высокими дозами диур=
етиков
может привести к дефициту жидкости и риску возникновения артериальной
гипотензии в начале терапии эналаприлом. Для таких пациентов рекомендуется
начальная доза 5 мг или ниже. По возможности лечение диуретиками следу=
ет
прекратить за 2-3 дня до начала лечения препаратом Эналаприл. Следует
контролировать функцию почек и уровень калия в сыворотке крови.
Обычная поддерживающая доза – 20 мг 1&n=
bsp;раз
в сутки. Максимальная поддерживающая доза составляет 40 мг в сутки.
Сердечная
недостаточность/безсимптомная дисфункция левого желудочка.
Для лечения клинически выраженной сердечной
недостаточности Эналаприл применяется вместе с диуретиками и, при
необходимости, препаратами наперстянки или бета-блокаторами. Начальная доза
Эналаприла для пациентов с клинически выраженной сердечной недостаточностью=
или
бессимптомной дисфункцией левого желудочка составляет 2,5 мг, при этом
применение препарата необходимо проводить под тщательным врачебным контролем
для того, чтобы установить первичное влияние препарата на артериальное
давление. В случае отсутствия эффекта или после соответствующей коррекции
симптоматической гипотензии, возникшей в начале лечения Эналаприлом сердечн=
ой
недостаточности, дозу следует постепенно повышать до обычной поддерживающей
дозы 20 мг, которую назначают однократно или разделяют на 2 прием=
а в
зависимости от того, что лучше переносит пациент. Подбор дозы рекомендуется
осуществлять в течение 2-4 недель. Подобный терапевтический режим
эффективно уменьшает показатели летальности пациентов с клинически выраженн=
ой
сердечной недостаточностью. Максимальная доза составляет 40 мг в сутки=
в 2 приема.
Предлагаемая титрация дозы Энала=
прила
для пациентов с сердечной недостаточностью/безсимптомной дисфункцией левого
желудочка.
Неделя |
Доза, мг/сутки |
Неделя 1-я |
с 1-го по 3-й день: 2,5 мг/сутки* за =
1 прием с 4-го по 7-й день: 5 мг/сутки за 2&n=
bsp;приема |
Неделя 2-я |
10 мг/сутки за 1 или 2 приема |
Неделя 3-я и 4-я |
20 мг/сутки за 1 или 2 приема |
* С осторожностью следует
применять препарат пациентам с нарушением функций почек или принимающим
диуретики (см. раздел «Особенности применения»).
Как до, так и после начала лечения Эналаприл=
ом
следует осуществлять тщательный контроль артериального давления и функций п=
очек
(см. «Особенности применения»), поскольку сообщалось про артериальную
гипотензию и (реже) дальнейшую почечную недостаточность. Пациентам, которые
принимают диуретики, по возможности следует уменьшить дозу до начала лечения
препаратом Эналаприл. Развитие артериальной гипотензии после начальной дозы
Эналаприла не означает, что гипотензия сохраняется при длительном лечении, =
но
не свидетельствует о необходимости прекращения применения препарата. Следует
также контролировать содержание калия в сыворотке крови и функцию почек.
Дозирование
при почечной недостаточности.
В общем, должен быть увеличен ин=
тервал
между приемами эналаприла и/или уменьшено дозирование препарата.
Состояние почек |
Клиренс креатинина (CrCL), мл/=
мин |
Начальная доза,=
мг/день |
Незначительные нарушения |
30 < CrCL < 80 мл/мин=
|
5-10 мг |
Умеренные нарушения функции |
10 < CrCL ≤ 30 мл/=
мин |
2,5-5 мг |
Выраженные нарушения. Обычно т=
акие
больные находятся на гемодиализе * |
CrCL ≤ 10 мл/мин |
2,5 мг в дни диализа* |
* См. раздел «Особенности п=
рименения»:
пациенты, находящиеся на гемодиализе.
Эналаприл удаляется путем гемодиализа. Корре=
кцию
дозирования в дни, когда гемодиализ не проводится, необходимо осуществлять в
зависимости от уровня артериального давления.
Пациенты
пожилого возраста.
Дозу следует корректировать в зависимости от
функций почек (см. раздел «Особенности применения»).
Дети с
артериальной гипертензией в возрасте от 6 лет.
Опыт клинического применения Эналаприла детя=
м с
артериальной гипертензией ограничен (см. разделы «Особенности применен=
ия»,
«Фармакодинамика», «Фармакокинетика»).
Детям, которые могут глотать таблетки, дозу
следует назначать индивидуально, в соответствии с состоянием пациента, реак=
ции
артериального давления в ответ на лечение и массы тела пациента. Рекомендуе=
мая
начальная доза составляет 2,5 мг для пациентов с массой тела от 20 до =
50 кг
и 5 мг для пациентов с массой тела ≥ 50 кг. Эналаприл прини=
мают
1 раз в сутки. Дозировку следует корректировать в зависимости от
потребностей до максимальной 20 мг в сутки для пациентов с массой тела=
от
20 до 50 кг и 40 мг для пациентов с массой тела ≥ 50 кг
(см. разделы «Особенности применения» и «Дети»).
Эналаприл не рекомендован для новорожденных и
детей с уровнем гломерулярной фильтрации < 30 мл/мин/1,73 м
=
Дети.
Применять детям в возрасте от 6 лет.
Эналаприл не рекомендуется новорожденным и д=
етям с
уровнем гломерулярной фильтрации < 30 мл/мин/1,73 м2=
из-за отсутствия данных.
Передозиро=
вка.
Для лечения передозировки рекомендуются внутривенные инфузии изотоничес=
кого
раствора. При появлении артериальной гипотензии пациента следует уложить в
горизонтальное положение. Можно рассмотреть необходимость инфузий ангиотенз=
ина II
и/или внутривенного введения катехоламинов. Если препарат был принят недавн=
о,
рекомендуются меры по элиминации эналаприла малеата (такие как искусственная
рвота, промывание желудка, применение абсорбентов и натрия сульфата).
Эналаприлат может быть удален из системного кровообращения путем гемодиализа
(см. раздел «Особенности применения»: пациенты, находящиеся на
гемодиализе). При брадикардии, резистентной к терапевтическим средствам,
показана терапия при помощи кардиостимулятора. Следует постоянно контролиро=
вать
важные показатели жизнедеятельности, концентрации электролитов и уровень кр=
еатинина
в сыворотке.
Побочные
реакции.
При применении Эналаприла в большинстве случ=
аев
побочные эффекты были незначительными, имели временный характер и не требов=
али
отмены терапии.
Со
стороны системы крови: анем=
ия
(включая апластическую и гемолитическую); нейтропения, снижение гемоглобина,
снижение гематокрита, тромбоцитопения, агранулоцитоз, угнетение костного мо=
зга,
панцитопения, лимфаденопатия, аутоиммунные болезни.
Со
стороны эндокринной системы:
синдром нарушения секреции антидиуретического гормона.
М=
етаболические
нарушения: гипогликемия (см=
. раздел
«Особенности применения»).
Со стороны нервной системы и психики: депрессия, головная боль; спутанность сознания, сонливость, бессонница, нервозность, парестезии, вертиго; расстройства сна, аномальные сновидения.<= o:p>
Со
стороны органов зрения:
нечеткость зрения.
Со
стороны сердечно-сосудистой системы: головокружение; гипотензия (включая ортостатическую гипотензию), синко=
пе,
боль за грудной клеткой, нарушение ритма, стенокардия, тахикардия;
ортостатическая гипотензия, ускоренное сердцебиение, инфаркт миокарда или
инсульт, возможно, вследствие чрезмерного снижения давления у пациентов с
высоким риском (см. раздел «Особенности применения»), феномен Рейно.
Со
стороны дыхательной системы:
кашель; одышка; ринорея, боль в горле и охриплость, бронхоспазм/астма; лего=
чные
инфильтраты, ринит, аллергический альвеолит/эозинофильная пневмония.
Со
стороны пищеварительной системы:
тошнота; диарея, абдоминальная боль, изменение вкуса; кишечная непроходимос=
ть,
панкреатит, рвота, диспепсия, запор, анорексия, раздражение желудка, сухост=
ь во
рту, пептические язвы; стоматит/афтозные язвы, глоссит; ангионевротический =
отек
кишечника.
Со
стороны гепатобилиарной системы:
печеночная недостаточность, гепатит гепатоцеллюлярный или холестатический,
гепатит, включая некроз, холестаз (включая желтуху).
Со
стороны кожи и подкожных тканей: сыпи, гиперчувствительность/ангионевротический отек лица, конечностей, =
губ,
языка, голосовой щели и/или гортани (см. раздел «Особенности применения»);
повышенное потоотделение, зуд, крапивница, алопеция; множественная эритема,
синдром Стивенса-Джонсона, эксфолиативный дерматит, токсический эпидермальн=
ый
некролиз, пемфигус, эритродермия.
Сообщалось о развитии сложного симптомокомпл=
екса,
который включал некоторые или все из таких проявлений как: лихорадка, сероз=
ит,
васкулит, миалгия/ миозит, артралгия/артрит, положительный тест на
антинуклеарные антитела, повышение скорости оседания эритроцитов (СОЭ), эоз=
инофилия
и лейкоцитоз. Как побочные эффекты могут также возникать сыпь,
фотосенсибилизация и другие кожные реакции.
Со
стороны мочевыделительной системы: нарушение функций почек, почечная недостаточность, протеинурия; олигур=
ия.
Со
стороны репродуктивной системы: импотенция;
гинекомастия.
О=
бщие
нарушения и нарушения условий введения: астения; усталость; мышечные судороги, приливы, звон в ушах, ощущение
дискомфорта, горячка.
Изменения лабораторных
показателей:
гиперкалиемия, повышение уровня креатинина в сыворотке крови; повышение
мочевины в крови, гипонатриемия; повышение ферментов печени, повышение
билирубина в сыворотке крови.
=
Срок годности.=
b> 3&nbs=
p;года.
Условия хране=
ния.
Хранить в недоступном для детей месте в
оригинальной упаковке при температуре не выше 25 °С.
Упаковка. По 10 таблеток в блист=
ере,
по 1, или 2, или 3, или 5, или 9 блистеров в пачке.
Категория отп=
уска. По рецепту.
Производитель=
. Частное акционерное общество
Местонахожден=
ие
производителя и его адрес места осуществления деятельности.
Украина, 61115, Харьковская обл., город Харьков, улица Северина Потоцкого, дом 36.<=
/span>