ІНСТРУКЦІЯ

ІНСТРУКЦІЯ<= /b>

для медично= го застосування лікарського засобу

ЛЕРКАМЕН^®=10

Склад:

діюча речовина: lercanidipine;<= o:p>

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить лерканідипіну гідрохлориду 10 мг, що еквівалентно лерканідипіну 9,4 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят (тип А), повідон, магнію стеарат, оболонка Opadry OY-SR-6497, до складу якої входять: гіпромелоза, тальк, титану діоксид (Е 17= 1), поліетиленгліколь, заліза оксид (Е 172).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: жовті круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівко= вою оболонкою, з рискою для поділу з одного боку. Риска для поділу призначена л= ише для розламування з метою полегшення ковтання таблетки, вона не призначена д= ля поділу таблетки на рівні дози.

Фармакотерапевтична група. Селективні антагоністи кальцію з основною дією на судини. Похідні дигідропіридину. Код= АТХ С08С А13.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.=

Механізм дії=

Лерканідипін – це антагоніст кальцію дигідропіридинової групи, що пригнічує трансмембранний приплив кальцію у клітини серця та гладеньких м’язів. Механізм його антигіпертензивної дії зумовлений прямою релаксуючою дією на гладкі м’язи судин, внаслідок чого знижується загальний периферичний опір.

Фармакодинамічні ефекти=

Незважаючи на короткий період напіввиведення лерканідипіну, він має пролонговану антигіпертензивну= дію за рахунок високого коефіцієнта мембранного розподілу і позбавлений негатив= ної інотропної дії завдяки його високій судинній селективності. Оскільки вазодилатація, спричинена лерканідипіну гідрохлоридом, відбувається поступо= во, то гостра гіпотензія з рефлекторною тахікардією у хворих на артеріальну гіпертензію спостерігається рідко.

Як і в інших асиметричн= их 1,4-дигідропіридинів, антигіпертензивна дія лерканідипіну зумовлена головним чином його (S)-енантіомером.

Клінічна ефективність та безпека

Клінічна ефективність і безпека лерканідипіну в дозі від 10 до 20 мг один раз на добу була оці= нена під час подвійно сліпих плацебо-контрольованих клінічних досліджень (за уча= стю 1200 пацієнтів, які отримували лерканідипін, і 603 пацієнтів, які приймали плацебо) і в ході довгострокових неконтрольованих клінічних досліджень з активним препаратом порівняння за участю 3676 пацієнтів, які страждають на артеріальну гіпертензію.

Більшість клінічних досліджень були проведені за участю пацієнтів з есенціальною гіпертензією в= ід легкого до середнього ступеня тяжкості (включаючи пацієнтів літнього віку та пацієнтів з цукровим діабетом), які отримували лерканідипін у вигляді монотерапії або у комбінації з інгібіторами АПФ, діуретиками або бета-блокаторами.

У доповнення до клінічн= их досліджень, проведених для підтвердження терапевтичних показань, було прове= дено ще одне невелике неконтрольоване, але рандомізоване дослідження з участю пацієнтів з тяжким ступенем гіпертензії (середнє значення ±= стандартне відхилення діастолічного тиску крові становило 114,5 ±= 3,7 мм рт. ст.). У ході цього дослідження артеріальний тиск нормалізувався у 40 % з 25 пацієнтів при застосуванні дози лерканідипіну гідрохлориду 20 = мг 1 раз на добу і у 56 % з 25 пацієнтів при застосуванні 2 рази на добу 10= мг лерканідипіну гідрохлориду. У подвійному сліпому рандомізованому контрольованому дослідженні у пацієнтів із систолічною гіпертензією лерканідипіну гідрохлорид ефективно знижував систолічний артеріальний тиск = від середнього значення 172,6 ± 5,6 мм рт. ст. до значення 140,2 ±= 8,7 мм рт. ст.

Клінічні дослідження за участю дітей не проводилися.

Фармакокінетика. <= /o:p>

Абсорбція

Лерканідипіну гідрохлор= ид повністю всмоктується після перорального застосування 10-20 мг, а максимальна концентрація у плазмі крові, яка становить 3,30 нг/мл ±= 2,09 стандартного відхилення та 7,66 нг/мл ±= 5,90 стандартного відхилення відповідно, досягається через 1,5-3 години після прийому.

Два енантіомери лерканідипіну демонструють схожий профіль концентрації у плазмі крові: час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові є однаковим, максимальна концентрація у плазмі та AUC у середньому в 1,2 раза вище у (S)-енантіомера= , а період напіввиведення двох енантіомерів в основному однаковий. Взаємоперетворення енантіомерів у дослідженнях in vivo не спостерігалось.

Внаслідок високого метаболізму при першому проходженні абсолютна біодоступність лерканідипіну гідрохлориду, прийнятого пацієнтом після їди, становить приблизно 10 %, при цьому вона зменшувалась = до ¹/₃ цього значення, якщо препарат застосовували здорові добровольці натще.

Біодоступність лерканідипіну гідрохлориду після перорального прийому збільшується в   4 рази, якщо його приймати не пізніше як через 2 години після вживання дуже жирної їжі, тому лерканідипіну гідрохлориду слід приймати перед прийомом їж= і.

Розподіл

Розподіл з плазми у тканини та органи є швидким= та обширним.

Ступінь зв’язування лерканідипіну з білками сироватки крові перевищує 98 %. Оскільки вміст білків плазми у пацієнтів з тяжким ступенем порушення функції нирок або печінки зменшений, то вільна фракція лікарського засобу може бути збільшена.

Біотрансформація

Лерканідипіну гідрохлор= ид активно метаболізується ферментом CYP3A4; незмінений препарат у сечі та кал= і не виявляється. Він перетворюється головним чином у неактивні метаболіти, і близько 50 % прийнятої дози виводиться з організму з сечею.

Експерименти in vi= tro з людськими мікросомами печінки продемонстрували, що лерканідипін дещо пригні= чує CYP3A4 та CYP2D6 при концентраціях у 160 і 40 разів відповідно вищих, ніж й= ого пікові концентрації у плазмі крові, які досягаються після застосування дози= 20 мг. Крім цього, вивчення взаємодії у людей довело, що лерканідипін не модиф= ікує рівень мідазоламу, типового субстрату CYP3A4, у плазмі крові або метопролол= у, типового субстрату CYP2D6; таким чином, при застосуванні лерканідипіну гідрохлориду у терапевтичних дозах пригнічення біотрансформації препаратів,= що метаболізуються CYP3A4 або CYP2D6, очікувати не слід.

Елі= мінація

Елімінація відбуваєть= ся головним чином через біотрансформацію.

Середній час термінал= ьної елімінації, за розрахунками, становить 8-10 годин; через високу спорідненість з ліпідними мембранами терапевтична активність триває 24 годин. Після повторного застосування кумуляції не спостерігалося.

Лінійність/нелінійність<= /o:p>

При пероральному застосуванні лерканідипіну гідрохлориду його концентрація у плазмі крові не є прямо пропорційною до прийнятої дози (нелінійна кінетика). Після прийому 10, 20 і 40 мг максималь= ні концентрації у плазмі крові, які спостерігалися, мали співвідношення 1:3:8,= а площі під кривими залежності концентрації від часу у плазмі мали співвіднош= ення 1:4:18, що вказує на поступове насичення метаболізму при першому проходженн= і. Таким чином, біодоступність лерканідипіну збільшується з підвищенням дози. =

Додаткова інформація в особли= вих групах пацієнтів

Було показано, що фармакокінетика лерканідипіну= у пацієнтів літнього віку та у пацієнтів зі зниженими показниками функції нир= ок або печінки легкого або помірного ступеня тяжкості подібна до такої, що спостерігається у загальній популяції. У хворих із тяжким ступенем дисфункц= ії нирок або у хворих, яким проводяться сеанси гемодіалізу, концентрації ліків були вищими (приблизно 70 %). У хворих із помірним або тяжким ступенем порушення функції печінки системна біодоступність лерканідипіну, імовірно, збільшується, оскільки зазвичай він екстенсивно метаболізується у печінці. =

Дані, отрим= ані у ході доклінічних стандартних фармакологічних досліджень з безпеки, дослід= жень з токсичності багаторазових доз, генотоксичності, канцерогенного потенціалу= , а також репродуктивної токсичності, вказують на відсутність особливої небезпе= ки лікарського засобу для людини.

Фармакологічні дослідже= ння з безпеки, які проводили на тваринах, показали відсутність впливу на вегетативну нервову систему, на центральну нервову систему або на шлунково-кишкову функцію при антигіпертензивних дозах.

Значні ефек= ти, які спостерігалися у тривалих дослідженнях на щурах і собаках, прямо або побічно були пов’язані з відомим впливом високих доз антагоністів кальцію, тобто були наслідком надмірно високої фармакодинамічної активності.

Лерканідипін не є генотоксичним та не проявляє канцерогенної небезпеки.

На фертильність і загал= ьну репродуктивну здатність у щурів лерканідипін не впливав.<= /p>
Лікування лерканідипіном не мало ніякого тератогенного впливу у щурів та кролів, проте введення високих доз у щурів призводило до загибелі потомства у перед- і постімплантаційний період, а також до уповільнення внутрішньоутробного розвитку.

Застосування високих доз лерканідипіну гідрохлориду (12 мг/кг/добу) під час пологів може призводити до дистоції. Процес розподілу лерканідипіну та/або його метаболі= тів в організмі вагітних тварин та їх проникнення у молоко не вивчали.

Оцінку метаболітів у токсикологічних дослідженнях окремо не проводили.<= /span>

Клінічні характеристики.

Показання.<= /span>=

Есенціальна гіпертензія легкого або помірного ступеня тяжкості.

Протипоказа= ння.=

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb= sp;      Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої допоміжної речовини лікарського засобу (див. розд= іл «Склад»).

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb= sp;      Обструкція судин, що виходять= із лівого шлуночка.

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb= sp;      Нелікована застійна серцева недостатність.

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb= sp;      Нестабільна стенокардія або нещодавно (протягом 1 місяця) перенесений інфаркт міокарда.

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb= sp;      Тяжке порушення функції печін= ки.

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb= sp;      Тяжке порушення функції нирок (ШКФ <&nbs= p;30 мл/хв), у тому числі у пацієнтів, які знаходяться на діалізі.

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb= sp;      Одночасне застосування із: сильними інгібіторами СYР3А4, циклоспорином, грейпфрутом або соком грейпфру= та (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

= Протипоказа= ння до одночасного застосування

Інг= ібітори CYP3А4

Відомо, що лерканідип= ін метаболізується під впливом ферменту CYP3А4, і тому інгібітори ферменту CYP= 3А4, що застосовуються разом із лерканідипіном, можуть впливати на процес його метаболізму та елімінації.

Дослідження взаємодії= з сильним інгібітором CYP3А4 кетоконазолом показало значне підвищення у плазмі крові концентрації лерканідипіну (15-разове збільшення значення AUC (площі під кривою) та 8-разове збільшення значення С_maxеутомера S-лерканідип= іну).

Слід уникати одночасн= ого застосування лерканідипіну з інгібіторами CYP3А4 (наприклад кетоконазолом, ітраконазолом, ритонавіром, еритроміцином, тролеандоміцином, кларитроміцино= м) (див. розділ «Протипоказання»).=

Цик= лоспорин

Як для лерканідипіну,= так і для циклоспорину спостерігалося збільшення їх концентрації в плазмі в результаті сумісного застосування. Дослідження, що проводили на молодих здорових добровольцях, показало, що якщо прийом циклоспорину здійснювався ч= ерез 3 години після прийому лерканідипіну, то концентрація лерканідипіну у плазмі не змінювалася, тоді як значення AUC для циклоспорину збільшувалося = на 27 %. Однак сумісний прийом лерканідипіну з циклоспорином спричиняє триразо= ве збільшення концентрації лерканідипіну у плазмі крові і збільшення значення = AUC циклоспорину на 21 %.

Циклоспорин і леркані= дипін не слід застосовувати разом (див. розділ «Протипоказання»).

Гре= йпфрут або сік грейпфрута

Як і в інших дигідропіридинів, метаболізм лерканідипіну уповільнюється під впливом грейпфрута або соку грейпфрута з подальшим підвищенням системної доступності лерканідипіну та посиленням гіпотензивної дії. Лерканідипін не слід приймат= и з грейпфрутом або соком грейпфрута (див. розділ «Протипоказання»).

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-farea= st-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>Одночасне застосування не рекомендується

Інд= уктори CYP3А4

До одночасного застосування лерканідипіну з індукторами CYP3А4, такими як протисудомні зас= оби (наприклад фенітоїн, фенобарбітал, карбамазепін) і рифампіцин, слід підходи= ти з обережністю, оскільки може зменшитись антигіпертензивна дія, а артеріальний тиск слід контролювати частіше, ніж зазвичай (див. розділ «Особливості застосування»).

Алк= оголь

Слід уникати вживання алкоголю, оскільки він може посилювати дію судинорозширювальних антигіпертензивних лікарських засобів (див. розділ «Особливості застосування»).

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-farea= st-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>Заходи безп= еки, у тому числі коригування дози

Суб= страти CYP3А4

Слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні лерканідипіну з іншими субстратами CYP3А4, такими як терфенадин, астемізол, з антиаритмічними засобами ІІІ кла= су, такими як аміодарон, хінідин, соталол.

Мід= азолам

Одночасне застосування мідазоламу та лерканідипіну у дозі 20 мг у добровольців літнього віку призводило до збільшення приблизно на 40 % всмоктування лерканідипіну та зменшення швидкості його всмоктування (3 години замість 1,75 години до досягнення максимальної концентрації). Концентрація мідазоламу не змінювала= сь.

Мет= опролол

Одночасне застосування лерканідипіну та метопрололу (β-блокатор, що виводиться з організму переважно через печінку) не виявило зміни біодоступності метопрололу, тоді = як біодоступність лерканідипіну знижувалася на 50 %. Цей ефект може бути пов’язаний зі зменшенням печінкового кровотоку, що спричиняється β-адреноблокаторами та може виникати при застосуванні інших препаратів цього класу. Отже, лерканідипін можна без застережень застосовувати із ^= 6;-адреноблокаторами, але при цьому може потребуватися коригування його дози.
Диг= оксин

Одночасне застосування лерканідипіну у дозі 20 мг пацієнтам, які постійно приймали β-метилдигоксин, не виявило фармакокінетичної взаємодії. Однак спостерігалося підвищення С_maxдигоксину в середньому на 33 %, т= оді як AUC і нирковий кліренс значно не змінилися. Хворі, які одночасно застосовують лерканідипін і дигоксин, повинні перебувати під суворим контролем щодо можл= ивої появи ознак інтоксикації дигоксином.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-farea= st-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>Одночасне застосування з іншими лікарськими засобами

Флу= оксетин

Дослідження щодо взаємодії з флуоксетином, інгібітором CYP2D6 та CYP3А4, яке проводили з уча= стю здорових добровольців віком 65 ± 7 років (середнє значення ± стандартне відхилення) не виявило клінічно значущої модифікації фармакокінетики лерканідипіну.

Цим= етидин

Одночасне застосування циметидину у добовій дозі 800 мг не спричиняє суттєвих змін концентрації лерканідипіну в крові, але при більшій дозі треба бути обережним, оскільки = може збільшитися біодоступність і антигіпертензивна дія лерканідипіну.

Сим= вастатин

Коли лерканідипіну гідрохлорид у дозі 20 мг повторно одночасно застосовували із симвастатином у дозі 40 мг, показник AUC лерканідипіну змінювався незначно, тоді як показник AUC симвастатину збільшувався на 56 %, а показник AUC активного метаболіту b-гідроксики= слоти – на 28 %. Малоймовірно, що такі зміни є клінічно значущими. Не очікується взаємодії, якщо лерканідипін приймати вранці, а симвастатин увечері, як це показано для цього лікарського засобу.

Діу= ретики та інгібітори АПФ

Лерканідипін можна бе= зпечно застосовувати разом з діуретиками і з інгібіторами АПФ. <= /p>
Інші лікарські засоби, що впливають на артеріальний тиск
Як і при застосуванні інших гіпотензивних лікарських засобів, посилення гіпотензивної дії може спостерігатися при застосуванні лерканідипіну з іншими лікарськими засобами= , що впливають на артеріальний тиск, такими як альфа-блокатори для купірування симптомів з боку сечовивідних шляхів, трициклічні антидепресанти, нейролепт= ики. З іншого боку, ослаблення гіпотензивної дії може спостерігатися при сумісно= му застосуванні з кортикостероїдами.

Особливості застосування.=

Синдром слабкості синусового вузла

Лерканідипін слід застосовувати з обережністю хворим із синдромом слабкості синусового вузла, яким не імплантований кардіостимулятор.

Дисфун= кція лівого шлуночка

З обережністю призначати при дисфункції лівого шлуночка серця, незважаючи на те, що гемодинамічно контрольовані дослідження не виявили жодних порушень функції шлуночків.

Ішемічна хвороба серця<= o:p>

Припускається, що деякі дигідропіридини короткочасної дії асоціюються з підвищеним серцево-судинним ризиком у пацієнтів з ішемічною хворобою серця. Незважаючи на те, що лерканідипін є препаратом довготривалої дії, таким хворим лікарський засіб = слід застосовувати з обережністю.

Деякі дигідропіридини можуть у поодиноких випадках спричинити виникнення болю у ділянці серця або стенокардії. Дуже рідко пацієнти з уже наявною стенокардією можуть відзнача= ти збільшення частоти, тривалості та тяжкості її нападів. В окремих випадках м= оже спостерігатися інфаркт міокарда (див. розділ «Побічні реакції»).

Застосування при поруше= нні функції нирок або печінки

При лікуванні пацієнтів= з порушенням функції нирок слабкого чи помірного ступеня слід виявляти особли= ву обережність. Хоча звичайна рекомендована доза 10 мг на добу може норма= льно переноситися, до збільшення дози до 20 мг на добу слід підходити з обережні= стю.

Гіпотензивна дія може посилюватися у пацієнтів з помірним порушенням функції печінки; отже, в так= их випадках може потребуватися коригування дози.

Лерканідипін протипоказ= аний пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки або нирок (ШКФ < 30 мл/хв), у тому числі пацієнтам, які знаходяться на діалізі (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Протипоказання»).

Перитонеальний діаліз

Застосування лерканідип= іну пов’язане з розвитком помутніння перитонеального відтоку у пацієнтів, які перебувають на перитонеальному діалізі. Помутніння пов’язане з підвищеною концентрацією тригліцеридів перитонеального відтоку. Хоча механізм розвитку невідомий, помутніння зникає невдовзі після відміни лерканідипіну. Необхідно враховувати цей взаємозв’язок, оскільки помутніння перитонеального відтоку = може бути помилково прийнято за інфекційний перитоніт, що може призвести до непотрібної госпіталізації й емпіричного призначення антибіотиків.

Індуктори CYP3A4

Індуктори CYP3A4, такі як протисудомні засоби (наприклад фенітоїн, карбамазепін) і рифампіцин, можуть знижувати концентра= цію лерканідипіну у плазмі крові, і тому ефективність дії лерканідипіну може виявитися нижче очікуваної (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобам= и та інші види взаємодій»).

Алкоголь

Слід уникати одночасного вживання алкоголю та Леркамену^® 10, тому що це може призвести до посилення судинорозширювальної антигіпертензивної дії лікарських засобів (див. розділ= «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Лактоза=

Цей лікарський засіб містить лактозу. Пацієнти з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, загальним дефіцитом лактази = або глюкозо-галактозною мальабсорбцією не слід приймати цей лікарський засіб.

Застосування у період вагітно= сті або годування груддю.

Ваг= ітність

Даних щодо застосуван= ня лерканідипіну вагітним жінкам немає. Дослідження на тваринах не виявили тератогенних ефектів (див. доклінічні дані з безпеки), однак вони спостеріг= алися при застосуванні інших похідних дигідропіридину. Лерканідипін не рекомендується протягом вагітності або жінкам репродуктивного віку, які не застосовують контрацепцію.

Годування гр= уддю

Невідомо, чи виділяються лерканідипін/метаболіти у грудне молоко людини. Ризик для новонароджених/немовлят не може бути виключений. Лерканідипін= не слід застосовувати під час годування груд= дю.

Фертильність=

Клінічні дані стосов= но лерканідипіну відсутні. У деяких пацієнтів, яких лікували блокаторами канал= ів, повідомлялося про оборотні біохімічні зміни в голівці сперматозоїда, здатні негативно впливати на запліднення. При повторних невдалих спробах екстракорпорального запліднення та при відсутності інших пояснень слід взят= и до уваги можливість того, що причиною цих невдач можуть бути блокатори кальціє= вих каналів.

Здатність впливати на швидкіс= ть реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Лерканідипін має незначний вплив на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. <= /span>Проте слід = бути обережним, оскільки можуть виникати запаморочення, астенія, втомлюваність, = а в рідкісних випадках – сонливість.

Спосіб застосування та дози.

Спосіб застосування

Заходи безпеки, яких слід дотримуватися при прийомі лікарського засобу або при поводженні з ним:=

-&nb= sp;            =       лікарський засіб слід приймати переважно вранці, принаймні за 15 хвилин до сніданку.

-&nb= sp;            =       Цей лікарський засіб не слід приймати з соком грейпфрута (див. розділи «Протипоказання», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Дозування

Рекомендована доза становить 10 мг перорально 1 раз на добу принаймні за 15 хвилин до їди; дозу можна підвищити до 20 мг залежно в= ід індивідуальної чутливості пацієнта. Підбір дози має бути поступовим, оскіль= ки максимальна антигіпертензивна дія може проявитися через 2 тижні після почат= ку лікування.

Для деяких осіб, у яких не вдається адекватно контролювати рівень тиску одним антигіпертензивним препаратом, може бути доцільним лікування лерканідипіну гідрохлоридом разом= з блокатором β-адренорецепторів (атенолол), діуретиком (гідрохлоротіазид) або інгібітором ангіотензинперетворювального ферменту (каптоприл або еналаприл).

Оскільки крива залежності «до= за-відповідь» крута та має плато при дозах 20-30 мг, м= алоймовірно, що ефективність буде вища при застосуванні більш високих доз; у той час як частота побічних ефектів може збільшуватися.

Пацієнти літнього віку: хоча фармакокінетичні дані і клінічний досвід свідчать, що коригування добової д= ози не потрібне, слід проявляти особливу увагу та обережність на початку лікува= ння пацієнтів літнього віку.

Пацієнти з нирковою або печінковою недостатністю: слід бути особливо обережним на початку лікування пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки від легкого до помірного ступеня тяжкості. Незважаючи на те, що, як правило, ці пацієнти переносять препарат нормально, збільшення добової дози до 20 мг слід проводити з обережністю. Антигіпертензивний ефект може бути посилений у пацієнтів з порушенням функції печінки, отже в таких випадках необхідне коригування доз= и.

Лерканідипіну гідрохлорид протипоказаний пацієнтам із тяжким порушенням функції печінки або з тяжким порушенням функції нирок (ШКФ < 30 мл/хв), у тому чис= лі пацієнтам, які знаходяться на діалізі (див. розділи «Взаємодія з іншими лікар= ськими засобами та інші види взаємодій» і «Особливості застосування»).

<= /p>
Діти.<= /o:p>

Застосування лерканідипіну дітям (віком до 18 років) не рекомендується, оскільки відсутн= ій клінічний досвід.

Передозування.=

З післяреєстраційного досвіду застосування лерканідипіну відомо про декілька випадків передозуван= ня (діапазон = доз від 30–40 мг до 800 мг, у тому числі повідомлення про спробу самогубства).

Симптоми

Як і у випадку інших дигідропіридинів, передозування лерканідипіном призводить до надмірної периферичної вазодилат= ації із вираженою артеріальною гіпотензією та рефлекторною тахікардією. Однак при застосуванні препарату в дуже високих дозах можлива втрата периферичної вибірковості, що викликає брадикардію і негативний інотропний ефект. Найбіл= ьш частими побічними реакціями, викликаними передозуванням, були артеріальна гіпотензія, запаморочення, головний біль і відчуття серцебиття.<= /span>

Лікування

Пацієнти з клінічно значущою артеріальною гіпотензією потребує активної кардіоваскулярної підтримки, що включає частий контроль серцевої та дихальної функції, горизонтальне положення з припіднят= ими нижніми кінцівками, контроль об’єму циркулюючої рідини та діурезу. Враховую= чи пролонговану фармакологічну дію лерканідипіну, важливо спостерігати за стан= ом серцево-судинної системи пацієнта принаймні протягом 24 годин. Оскільки лікарський засіб має високий ступінь зв’язування з білками, діаліз, імовірн= о, не буде ефективним. У разі підозри на отруєння середнього або тяжкого ступе= ня спостереження за станом пацієнтів слід проводити у відділенні інтенсивної терапії.

Побічні реакції.

Заг= альний профіль безпеки

Безпека застосування лерканідипіну в дозі від 10 до 20 мг один раз на добу була оцінена під час подвійно сліпого плацебо-контрольованого клінічного дослідження (за участю = 1200 пацієнтів, які отримували лерканідипін, і 603 пацієнтів, які приймали плаце= бо), а також у ході довгострокових неконтрольованих клінічних досліджень з актив= ним препаратом порівняння за участю 3676 пацієнтів, які страждають на артеріаль= ну гіпертензію і отримували лерканідипін.

Побічні реакції, пові= домлення про які найчастіше отримували в ході клінічних досліджень і післяреєстрацій= ного нагляду: периферичні набряки, головний біль, приплив крові до обличчя, тахікардія і посилене серцебиття.

Таб= лиця побічних реакцій

У нижченаведеній табл= иці представлено побічні реакції, повідомлення про які отримано в ході клінічних досліджень і досвіду післяреєстраційного нагляду в усьому світі і щодо яких існує обґрунтований причинно-наслідковий зв’язок із застосуванням препарату; вони розподілені за органами і системами органів згідно з MedDRA та за частотою: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), невідомо = (оцінка за наявними даними неможлива). У кожній групі за частотою побічні реакції, що виникали, зазначені у порядку зменшення ступеня тяжкості.

Класифікація MedDRA щодо вп= ливу на системи і органи

Часто=

Нечасто

Рідко=

Невідомо<= /b>

Розлади з боку імунної системи

Гіперчутливість

Розлади з боку нервової системи<= /span>

Головний біль<= /o:p>

Запаморочення<= /o:p>

Сонливість,

непритомність<= /o:p>

Розлади з боку серця

Тахікардія,

посилене серцебиття=

Стенокардія

Розлади з боку судин

Приплив крові до обличчя

Гіпотензія

Розлади з боку шлунково-кишкового тракту

Диспепсія, нудота, = біль у верхній частині живота

Блювання, діарея

Гіпертрофія ясен¹, помутніння перитонеального відтоку¹

Розлади з боку печінки та жовчовивідних шля= хів

Підвищення концентрації сироваткової трансамінази

Розлади з боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини

Висипання,

свербіж<= /span>

Кропив’янка

Ангіонабряк¹

Розлади з боку сполучної тканини, м’язової = та кісткової систем

Міалгія<= /span>

Розлади з боку нирок та сечовивідних шляхів=

Поліурія=

Полакіурія

Загальні порушення і порушення у місці застосування

Периферичний набряк=

Астенія, втомлювані= сть

Біль у грудях<= /o:p>

¹ Побічні реакції, отримані спонтанно у ході післяреєстраційного нагля= ду в усьому світі.

Опис окремих побічних реакцій

У ході плацебо-контрольованих клінічних досліджень частота виникнення периферичного набряку становила 0,9 % при застосуванні лерканідипіну в дозі від 10 до 20 мг і 0,83 % при застосуванні плацебо. У сумарній дослідницькій попул= яції, включаючи довгострокові клінічні дослідження, частота виникнення становила 2 %.

Лерканідипін не має побічного впливу на рівень цукру у крові або ліпідів у сироватці крові.

Деякі дигідропіридини рідко можуть призводити до болю у ділянці серця або стенокардії. Дуже рідко= у хворих з уже наявною стенокардією може збільшуватися частота, тривалість або тяжкість цих нападів. Можуть спостерігатися поодинокі випадки інфаркту міокарда.

По= відомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дозволяє продовжувати моніторинг відношення користь/ризик лікарського засобу. Працівників медичної галузі просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему оповіщення.<= o:p>

Те= рмін придатності. 3 роки.

Не застосовувати препарат після закінчення терм= іну придатності, зазначеного на упаковці!

Умови збері= гання. Спеціальні умови зберігання не вимагаються. Лікарський засіб зберігати в оригінальній упаковці. Зберігати у недоступному для дітей місці!

Упаковка. По 7, або = по 14, або по 15 таблеток у блістері; 1 блістер по 7 таблеток, або 1 чи 2 бліс= тери по 14 таблеток, або 4 чи 6 блістерів по 15 таблеток у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

=

Виробник.=

БЕРЛІН-ХЕМІ АГ.

Місцезнаход= ження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Глінікер Вег 125, 12489 Берлін, Німеччина.

Заявник.

Менаріні Інтернешонал Оперейш= онс Люксембург С.А., Люксембург.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-farea= st-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>Місцезнаход= ження заявника.

1, Авеню де ла Гар, Л-1611, Люксембург.

Класифікація MedDRA щодо вп= ливу на системи і органи	Часто=	Нечасто	Рідко=	Невідомо<= /b>
Розлади з боку імунної системи			Гіперчутливість
Розлади з боку нервової системи<= /span>	Головний біль<= /o:p>	Запаморочення<= /o:p>	Сонливість, непритомність<= /o:p>
Розлади з боку серця	Тахікардія, посилене серцебиття=		Стенокардія
Розлади з боку судин	Приплив крові до обличчя	Гіпотензія
Розлади з боку шлунково-кишкового тракту		Диспепсія, нудота, = біль у верхній частині живота	Блювання, діарея	Гіпертрофія ясен¹, помутніння перитонеального відтоку¹
Розлади з боку печінки та жовчовивідних шля= хів				Підвищення концентрації сироваткової трансамінази
Розлади з боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини		Висипання, свербіж<= /span>	Кропив’янка	Ангіонабряк¹
Розлади з боку сполучної тканини, м’язової = та кісткової систем		Міалгія<= /span>
Розлади з боку нирок та сечовивідних шляхів=		Поліурія=	Полакіурія
Загальні порушення і порушення у місці застосування	Периферичний набряк=	Астенія, втомлювані= сть	Біль у грудях<= /o:p>