ЗАТВЕРДЖЕНО

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ВЕРАПАМІЛУ ГІДРОХЛОРИД

Скл= ад: =

діюча речовина: verapamil;

1 таблетка містить верапамілу гідрохлориду у перерахуванні на 100 % речовину = 40 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзя= ний, цукор, повідон, магнію сте= арат.

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого чи білого з жовтуватим відтінком кольору, із двоопуклою поверхнею.

Фармакотерапевтична<= span lang=3DUK> група. Селективні антагоністи кальцію з переважною дією на серце. Похідні фенілалкіламіну. Код АТХ C08D А01.

Фармакологічні властивості.=

Фармакодинаміка= .

Верапаміл блокує трансмембранний потік іонів кальцію у кардіоміоцити та клітини гладких м’язів судин. Він безпосередньо зменшує потребу міокарда= у кисні за рахунок впливу на енергетично затратні процеси метаболізму у кліти= нах міокарда та непрямим чином впливає на зменшення постна= вантаження. Завдяки блокуванню кальцієвих каналів клітин гладкої мускулатури коронарних артерій приплив крові до міокарда посилюється, навіть у постстенотичних ділянках, та усувається спазм коронарних артерій. Анти= гіпертензивна ефективність верапамілу зумовлена зменшенням оп= ору периферичних судин без збільшення частоти серцевих скорочень як рефлекторної відповіді. Небажаних змін фізіологічних величин тиску крові не спостерігаєт= ься. Верапаміл чинить виражену = антиаритмічну дію, особливо при надшлуночковій аритмії. Він затримує проведення імпульсу в атріовентрикулярному вузлі, внаслідок чого, залежно від типу аритмії, відновлюється синусовий ритм та/або частота ско= рочень шлуночків нормалізується. Нормальний рівень частоти серцевих скорочень не з= мінюється або незначною мірою знижується.

Фармакокінетика.

Верапамілу гідрохлорид являє собою рацемічну су= міш, що складається з рівних частин R-енантіомеру та S-= енантіомеру. Верапаміл активно метаболі= зується. Норверапаміл є одним із 12 метаболітів, що визначаються у сечі, має 10-20 % фармакологічної активності верапамілу та становить 6 % виведеного препарату. Рівноважні концентрації норверапамілу та верапамілу у плазмі крові є однаковими. Рівноважна концентрація досягається через 3-4 дн= і після багаторазового прийому препарату 1 раз на добу.

Абсорбція

Більше 90= % верапамілу після перорального прийому швидко та майже повністю всмоктується у тонкій кишці. Середня біодосту= пність у здорових добровольців після одноразового прийому препарату становить 22 %= , що пояснюється екстенсивним печінковим метаболізмом першого проходження. Біодоступність збільшується у 2 рази після багаторазо= вого прийому.

Максималь= на концентрація верапамілу у плазмі крові досягаєт= ься через 1-2 години після прийому таблеток з негайним вивільненням, норверапамілу – через 1 годину. Прийом їжі не впливає= на біодоступність верапамілу= .

Розподіл

Верапаміл широко розподіляється у тканинах організму, у здорових доброволь= ців об’єм розподілу становить від 1,8 до 6,8 л/кг. Зв’язування верапамілу з білками плазми становить приблизно 90 %.

Метаболізм

Верапаміл активно метаболізується. У ході досл= іджень метаболізму in= vitro встановлено, що верапаміл = метаболізується за допомогою цитохрому P450 CYP3A4, CYP1A2, CYP2C8, CYP2C9 і CYP2C18. Встан= овлено, що після перорального прийому препарату здоровими добровольцями чоловічої с= таті верапамілу гідрохлорид піддається інтенсивному метаболізму у печінці з утворенням 12 метаболітів, більшість з яких визначалася в слідових кількос= тях. Основні метаболіти були визначені як різні N- і O-деал= кіловані продукти верапамілу. Серед цих метаболітів тіль= ки норверапаміл чинить фармакологічну дію (приблизно 20 % початкової сполуки), що було встановлено у ході досліджень на собаках.

Виведення

Період напіввиведення становить 3-7 годин при пероральному застосуванні. Близько 50 % введено= ї дози виводиться нирками протягом 24 годин, 70 % – протягом 5 днів. До 16 % дози виводиться з фекаліями. Близько 3-4 % препарату, що виводиться нирками, виводиться у незміненому стані. Загальний кліренс вера= памілу майже такий самий високий, як і печінковий кровотік, і становить приблизно 1 л/год/кг (діапазон: 0,7-1,3 л/год/кг).

Особливі групи пацієнтів

Діти. Дані щодо фармакок= інетики верапамілу у дітей обмежені. Після перорального застосування препарату рівноважні концентрації у плазмі крові трохи менші у дітей порівняно з дорослими.

Пацієнти літнього віку. = Вік може впливати на фармакокінетику верапамілу у пацієн= тів з артеріальною гіпертензією. Період напіввиведення може бути подовжений у пацієнтів літнього віку. Встановлено, що антигіпертензивний ефект верапамілу не залежить від віку.

Пацієнти з нирковою недостатністю. Порушення функції нирок не впливає на фармакокінетику верапамілу, що продемонстровано у ході порівняльних д= осліджень у пацієнтів з нирковою недостатністю термінальної стадії та осіб з нормальн= ою функцією нирок. Верапаміл і норверапаміл не видаляються за допомогою гемодіалізу.

Пацієнти з печінковою недостатністю. Період напіввиведення зростає у паці= єнтів з порушеною функцією печінки завдяки низькому кліренсу та великому об’єму розподілу. <= /p>

Клініч= ні характеристики.

Показання. <= /i>

Ішемічна хвороба серця, включаючи: стабільну стенокардію напружен= ня; нестабільну стенокардію (прогресуюча стенокардія, стенокардія спокою), вазоспастичну стенокардію (варіантна стенокардія, стенокардія Принцметала), = постінфарктну стенокардію у пацієнтів без серцевої недостатності, якщо не показані                             b= -адреноблокатори.

Аритмії: пароксизмальна надшлуночкова тахікардія; тріпотіння/мерехтіння передсердь зі швидкою атріовентрикулярною провідністю (за винятком синдрому Вольфа-Паркінсона-Уа= йта (WPW).

Артеріаль= на гіпертензія.

Протипоказання.

Гіперчутливість до верапамілу або до будь-якого іншого компонента препар= ату.

Кардіогенний шок.

Атріовентрикулярна блокада II або III ступеня (крім пацієнтів з функціонуючим штучн= им водієм ритму).

Синдром с= лабкості синусового вузла (крім пацієнтів з функціонуючим штуч= ним водієм ритму).

Серцева недостатність зі зниженням фракції викиду менше 35 % та/або тиском у легене= вій артерії вище 20 мм рт. ст. (якщо тільки вторинн= а надшлуночкова тахікардія не піддається впливу терапії= верапамілом).

Фібриляці= я/тріпотіння передсердь при наявності додаткових провідних шляхів (WPW-синдром та LGL-синдром). У таких пацієнтів при застосуванні верап= амілу гідрохлориду є ризик розвитку шлуночкової тахіаритмії, включаючи шлу= ночкову фібриляцію.

Під час л= ікування препаратом не застосовувати одночасно внутрішньовенно                  β-адреноблокатори (за винятком інтенсивної терапії).

&nb= sp;

Взаємодія з іншими лік= арськими засобами та інші види взаємодій.

Дослідження метаболізму верапамілу гідрохлориду in vitro показали, що він метаболізується цитохромом Р450 CYP3A4, CYP1A2, CYP2C8, CYP2C9 та CYP2С18. Верапаміл є інгібітором ферментів CYP3A4 та Р-глікопротеїнів (Р-gp). Повідомлялося про клінічно важливі взає= модії з інгібіторами CYP3A4, що супроводжувалися підвищенням рівня верапамілу у плазмі крові, тоді як індуктори CYP3A4 спричиняли зниження плазмових рівнів верапамілу= гідрохлориду, тому необхідно проводити моніторинг щодо взаємодії з іншими лікарськими засобами.

Потенц= ійні взаємодії, пов’язані з ферментною системою CYP-450 =

Празозин: підвищення С_max празозину (~40 %) без впливу на період напіввиведення. Адитивний гіпотензивний ефект.=

Теразозин: підвищення AUC (~24 %) та С_max (~25 = %) теразозину. Адитивний гіпотензивний ефект.

Хінідин: зменшення кліренсу хінідину (~35 %) при пероральному прийомі. Можливий розвиток артеріальної г= іпотензії, а у пацієнтів з гіпертрофічною обструктивною кардіоміо= патією – набряк легенів.

Флекаїнідин= : мінімальний вплив на кліренс флекаїнідину у пла= змі крові (<~10 %); не впливає на кліренс верапамілу у плазмі крові (див. розділ «Особливості застосування»).

Теофілін: зниження ораль= ного та системного кліренсу приблизно на 20 %, у курців – на 11 %.

Карбамазепін: підвищення AUC карбамазепіну (~46 %) у хворих із рефрактерною парціальною епілепсією; підвищення рівнів карбамазепіну, що може спричиняти побічні ефекти карбамазепіну= , такі як диплопія, головний біль, атаксія або запаморочення.

Фенітоїн: зниження концентрації верапамілу у плазмі крові= .

Іміпрамін: збільшення AUC (~15 %) іміпраміну без впливу на активний метаболіт дезипрамін.

Глібурид: підвищення С_max глібуриду приблизно на 28 %, AUC – на 26 %.

Колхіцин: збільшення AUC (приблизно у 2 рази) та С_mах (приблизно у 1,3 раза) колхіцину. Рекомендується зменшити дозу колхіцину (див. інструкцію для медичного застосування колхіцину= ).

Кларитроміцин, еритроміцин, телітроміцин: можливе підв= ищення рівнів верапамілу.

Рифампіцин<= /span>: можливе зниження гіпотензивного ефекту. Зниження AUC в= ерапамілу (~97 %), С_max (~94 %), біодоступності після перорального застосування (~92 %).=

Доксорубіцин: при одночасному застосуванні доксорубіцину та верапамілу (перорально) підвищується AUC (~104 %) та С_max (~= 61 %) доксорубіцину у плазмі крові у хворих із дрібноклітин= ним раком легенів.

Фенобарбітал підвищує ор= альний кліренс верапамілу у 5 разів.

Буспірон: збільшення AUC та С_max буспірону у 3,4 раза.

Мідазолам: збільшення AUC мідазоламу у 3 рази та С_max – у 2 рази.

Метопролол<= /span>: збільшення AUC метопрололу (~32,5 %) та С_max (~41 %) у пацієнтів зі стенокард= ією (див. розділ «Особливості застосування»).

Пропранолол= : збільшення AUC пропранололу (~65 %) та С_max (~94 %) у пацієнтів зі стенокард= ією (див. розділ «Особливості застосування»).=

Дигоксин: у здорових добровольців збільшення С_max дигоксину (~44 %), С_12h (~53 %), C_ss (~44 %), AUC (~50 %). Рекомендовано зменшити дозу дигоксину (див. також розділ «Особливості застосування»).

Дигітоксин<= /span>: зменшення кліренсу дигітоксину (~27 %) та = екстраренального кліренсу (~29 %).

Циметидин: збільшується AUC R-верапамілу (~25 %) та S= -верапамілу (~40 %) з відповідним зниженням кліре= нсу R- та S-верапамілу.

Циклоспорин= : збільшення AUC, С_max, С_ss циклоспорину приблизно на 45 %.<= /i>

Еверолімус<= /span>: збільшення AUC еверолімусу (приблизно у 3,5 раза) та С_max (приблизно у 2,3 раза). Збільшення C_trough верапамілу (приблизно у 2,3 раза). Може бути необхідним то= чне визначення концентрації та дози еверолімусу.

Сиролімус: збільшення AUC (приблизно у 2,2 раза) сир= олімусу, збільшення AUC (приблизно у 1,5 раза) S-верапамілу. Може бути потрібним визначення концентрац= ій та корекція дози сиролімусу.

Такролімус<= /span>: можливе збільшення рівня цього препарату у плазмі крові.

Ліпідознижувальні засоби (інгібітори ГМ= Г-КоА-редуктази (статини)): лікування інгіб= іторами ГМГ-КоА-редуктази (= симвастатин, аторвастатин= , ловастатин) для пацієнтів, які приймають верапаміл, слід розпочинати з найнижчих можливих доз = та поступово їх збільшувати. Якщо пацієнту, який вже приймає верапаміл, необхідне призначення інгібітору ГМГ-КоА-редуктази, слід врахувати необхідне зниження дози статинів і підібрати дозування відповідно до концентр= ації холестерину у плазмі крові.

Аторвастатин: можливе підвищення рівня аторвастатину. Аторвастатин збільшує AUC верапамілу приблизно на 43 %.

Ловастатин<= /span>: можливе підвищення рівня ловастатину. Збільшенн= я AUC (~63 %) і      С_max (~32 %) верапамілу.

Симвастатин= : збільшення AUC симвастатину приблизно у 2,6 раза, С_max симвастатину – у 4,6 раза.

Флувастатин= , правастатин та розувастатин не <= span class=3DSpellE>метаболізуються цитохромом CYP3A4 та мають меншу імовірність взаємодії з верапамілом.

Алмотриптан= : збільшення AUC на 20 %, С_max – = на 24 %.

Сульфінпіразон<= /i>: підвищення орального кліренсу верапамілу в 3 ра= зи, зменшення біодоступності – на 60 %. Може спостерігатися зниження гіпотензивного ефекту.

Грейпфрутовий сік: збіль= шується AUC R-верапамілу (~49 %) та S-верапамілу (~37 %), збільшується С_max R-верапамілу (~75 %) та S-верапамі= лу (~51 %) без зміни періоду напіввиведення та нир= кового кліренсу. Слід уникати вживання грейпфрутового соку з = верапамілом.

Звіробій продірявлений: зменшується AUC R-верапамілу (~78 %) та S-верапамілу      (~80 %) з відповідним зниженням С_max.<= o:p>

Інші в= заємодії=

Противірусні (ВІЛ) засоби: через здатність деяких противірусних засобів, таких як ритон= авір, пригнічувати метаболізм плазмові концентрації верапамі= лу можуть зростати. Призначати з обережністю або може виникнути необхідність у зниженні дози верапамілу.

Літій: повідомлялося про підвищену нейротоксичність літію при одночасному застосуванні <= span class=3DSpellE>верапамілу гідрохлориду т= а літію без або з підвищенням рівнів літію у плазмі крові. Однак у пацієнтів, які постійно отримували однакову дозу літію перорально, додавання верапамілу гідро= хлориду призводило до зниження рівнів літію у плазмі крові. Пацієнти, які отримують обидва лікарські засоби, повинні перебувати під ретельним наглядом.=

Нейром’язові блокатори:= клінічні дані та дослідження на тваринах свідчать, що верапамілу гідрохлорид мо= же потенціювати активність нейром’язових блокаторів (курареподібних та деполяризуючих). Може виникн= ути необхідність у зниженні дози верапамілу гідрохлориду та/або дози нейром’= язового блокатора при одночасному їх застосуванні.

Ацетилсаліцилова кислота: підвищена можливість кровотечі.

Етанол (алкоголь): підви= щення рівня етанолу у плазмі крові.<= /o:p>

Антигіпертензивні засоби, діуретики, вазодилататори: поси= лення гіпотензивного ефекту.

Метформін: одночасне застосування з верапамілом може зменш= ити ефективність метформіну.

Особливості застосування.<= /o:p>

Гостри= й інфаркт міокарда

Препарат = слід застосовувати з обережністю пацієнтам з гострим інфарктом міокарда, ускладн= еним брадикардією, вираженою артеріальною гіпотензією або дисфункцією лівого шлуночка.=

Серцев= а блокада/атріовентрикулярна блокада І ступеня/брадикардія/асис= толія

Верапамілу гідрохлорид впливає на атріовентрикулярний та синоатріальний вузли та пролонгує час атріовентрикулярної провідності. Застосовувати з обер= ежністю, через те що розвиток атріовентрикулярної блокад= и ІІ або ІІІ ступеня (що є протипоказанням) або однопучково= ї, двопучкової або трипучково= ї блокади ніжки Гіса потребує відміни наступних д= оз верапамілу гідрохлориду та призначення відповідної терапії в разі потреби.

Верапамілу гідрохлорид впливає на атріовентрикулярний та синоатріальний вузли та дуже рідко може спровокувати виникнення атріовентрикулярної блокади ІІ або ІІІ ступеня, брадикардію та надзвичайно рідко – асистолію. Більш вірогідно, що такі симптоми будуть спостерігатися у пацієнтів із синдромом слабкості синусового вуз= ла (синоатріальна вузлова хвороба), який частіше зустріча= ється у пацієнтів літнього віку.

Асистолія= у пацієнтів, які не мають синдрому слабкості синусового<= /span> вузла, зазвичай короткотривала (кілька секунд або менше), зі спонтанним поверненням до атріовентрикулярного вузла або нормального синусового ритму. Якщо це явище не швидкоплинне, слід негайно розпочати відповідну терапію (див. розділ «Побіч= ні реакції»).

<= span lang=3DUK>Антиаритмічні засоби, b= -адреноблокатори

Взаємне п= осилення кардіоваскулярної дії (підвищення ступеня атріовентрикулярної блокади високого ступеня, значне зниження частоти серцевих скорочень, поява серцевої недостатності, значне зниження артеріального тиску). Асимптоматична брадикардія (36 уд/хв) з блукаючим водієм ритму передсердя спостерігалася у пацієнтів, які отримували супутню терапію очними краплями з тимололом                   (b-адреноблокатор) на тлі лікування верапамілу гідрохлоридом.

<= span lang=3DUK>Дигоксин

При одноч= асному застосуванні верапамілу з = дигоксином слід зменшити дозу дигоксину (див. розділ «Взає= модія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Серцева недостатність

Перед поч= атком лікування верапамілом необхідно компенсувати се= рцеву недостатність у пацієнтів із фракцією викиду більше ніж 35 % та адекватно контролювати протягом усього періоду лікування.

Інгібі= тори ГМГ-КoA-редуктази (статини)

Див. розд= іл «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».

Поруше= ння нервово-м’язової провідності

Верапамілу гідрохлорид слід застосовувати з обе= режністю при наявності хвороб з порушеннями нервово-м’яз= ової провідності (міастенія (Myasthenia gravis= ), синдром Ламберта-Ітона, прогресуюча м’язова дистрофія Дюшена).

Ниркова недостатність

Хоча дані підтверджених порівняльних досліджень показали, що ниркова недостатність не впливає на фармакокінетику верапамілу у пацієнт= ів із термінальною стадією ниркової недостатності, було кілька повідомлень, які свідчать про те, що пацієнтам із нирковою недостатністю слід застосовувати = верапаміл з обережністю та під ретельним наглядом. Верапаміл не виводиться за допомогою гемодіалізу.<= o:p>

Печінк= ова недостатність

Пацієнтам= зі значним порушенням функції печінки слід застосовувати = верапаміл з обережністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Якщо у пацієнта встановлена непереносимість деяких цукрів, слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.

&nb= sp;

Застосування у період вагітності або годування груддю.=

Чіткі та добре вивчені дані застосування препарату вагітним жінкам відсутні. Дос= лідження на тваринах не виявили прямого або непрямого шкідливого впливу стосовно репродуктивної токсичності. Оскіл= ьки дані, отримані в результаті репродуктивних досліджень на тваринах, не завжди можна екстраполювати на людину, препара= т слід застосовувати у період вагітності тільки в разі нагальної потреби. <= /p>
Верапаміл прон= икає через плаценту та визначається у пуповинній крові.

Верапаміл та й= ого метаболіти проникають у грудне молоко. Обмежені дані щодо перорального прий= ому з участю людини свідчать, що доза верапамілу, я= ка попадає в організм новонародженого, є низькою (0,1-1 % дози, прийнятої матір’ю), тому застосування верапамілу може бути сумісним з годуванням груддю, але ризик для новонароджених не можна виключи= ти. Зважаючи на ризик появи серйозних побічних реакцій у новонароджених, яких годують груддю, верапаміл у період годування гр= уддю можна застосовувати тільки у разі нагальної потреби для матері.

Здатність впливати= на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Через антигіпертензивний ефект верапамілу гідрохлориду, = залежно від індивідуальної реакції, здатність керувати транспортними засобами, працювати з механізмами або працювати в небезпечних умовах може бути поруше= на. Особливо це стосується початкової фази лікування, при підвищенні дози, при зміні гіпотензивного препарату, а також при одночасному прийомі препарату з алкоголем. Верапаміл може підвищувати рівень ал= коголю в плазмі крові та уповільнювати його виведення, тому дія алкоголю може підсилюватися.

Спосіб застосування та дози.

До= зи визначає лікар індивідуально для кожного пацієнта. Препарат слід приймати не розсмоктуючи та не розжовуючи, з достатньою кількістю рідини (наприклад 1 склянка води, в жодному випадку не грейпфрутовий сік), краще за все під час= або одразу після їди.

Дорослі та підлітки з масою тіла більше 50 кг<= /o:p>

Ішемічна хвороба серця, пароксизмальна надшлуночкова тахікардія, тріпотіння/мерехтіння перед= сердь

Рекомендо= вана добова доза становить 120-480 мг, розділена на 3-4 прийоми. Максимальна доб= ова доза – 480 мг.

Артеріальна гіпертензія

Рекомендо= вана добова доза становить 120-360 мг, розподілена на 3 прийоми.

Діти старшого дошкільного віку до 6 років тільки при порушеннях серцевого ритму: рекомендована доза –= у межах 80-120 мг на добу, розподілена на 2-3 прийоми.

Діти 6-14 років тільки при порушеннях серцевого рит= му: реком= ендована доза – в межах 80-360 мг на добу, розподілена на 2-4 прийоми.

Порушення функції нирок

Доступні = дані описано в розділі «Особливості застосування». Пацієнтам з нирковою недостатністю верапамілу г= ідрохлорид слід застосовувати з обережністю та під ретельним наглядом.

Порушення функції печінки

У хворих = із порушеннями функцій печінки залежно від ступеня тяжкості дія верапамілу гідрохлориду посилюється та подовжується через уповільнення розпаду лікарського засобу. = Тому в таких випадках дозування слід встановлювати з особливою обережністю та розпочинати з малих доз (наприклад, для хворих з порушеннями функцій печінки спочатку 2-3 рази на добу по 40 мг, відповідно 80-120 мг на добу), див. роз= діл «Особливості застосування».

Не прийма= ти препарат у положенні лежачи.

Верапамілу гідрохлорид не можна призначати хвор= им з інфарктом міокарда протягом 7 днів після події.

Після три= валої терапії препарат слід відмінити, поступово знижуючи дозу.

Тривалість лікування визначається лікарем індивідуально та залежить від стану пацієнта= і перебігу захворювання.

Діти. Верапам= ілу гідрохлорид можна застосовувати дітя= м тільки при порушеннях серцевого ритму (= див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

<= /o:p>

Передозування.

Симптоми: артеріальна гіпотензія, брадикардія до атріовентрикулярної блокади висо= кого ступеня та зупинки синусового вузла, гострий респіраторний дистрес-синдром, гіперглікемія, с= тупор та метаболічний ацидоз. Спостерігалися летальні випадки в результаті передозування.

Лікування передозування верапамілу гідрохлориду повинно бути = головним чином підтримуючим та індивідуальним. b-адренергічна стимуляція та/або внутрішньовенне введення препаратів кальцію (кальцію хлор= ид) ефективно застосовуються для усунення симптомів навмисного передозування при пероральному застосуванні верапамілу гідрохлориду.

У разі значної артеріальної гіпотензії або атріовентрикулярної блокади високого ступеня необхідно застосовувати засоби, що підвищують артеріальний тиск (судинозвужувальні), = або кардіостимулятори, відповідно. При асистолії одночасно з застосуванням звичайних заходів слід застосувати b-адренергічну стимуляцію (наприклад ізопротеренолу гідрохлорид), інші засоби, спрямовані на підвищення артеріального тиску, або провести відновлення серцевої діяльності та диханн= я.

Верапамілу гідрохлорид не виводиться за допомогою гемодіалізу. <= /span>

&nb= sp;

Побічні реакції.

Найчастіше спостерігалися такі побічні реакції: головний біль, запаморочення; шлунково-кишкові розлади: нудота, запор та біль у животі; та= кож брадикардія, тахікардія, відчуття серцебиття, зниження артеріального тиску, гіперемія, периферичний набряк та втомлюваність.

З боку імунної системи: = гіперчутливість.

Неврологічні розлади: запаморочення, головний біль, парестезія, тремор, екст= рапірамідні розлади, параліч (тетрапарез)*, епілептичні нап= ади.

З боку обміну речовин, метаболізму: н= евідомо – гіперкаліємія.

Психічні порушення: сонл= ивість.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату: дзв= ін у вухах, вертиго.

З боку серцево-судинної системи: брадикардія, гіперемія, зниження артеріального тиску, відчуття серцебиття, тахікардія, атріовентрикулярна блокада І, II аб= о III ступеня, серцева недостатність, зупинка синусового вузла, синусова брадикардія, асистолія.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: бронхоспазм, невідомо – диспное.

Шлунково-кишкові розлади: нудота, запори, біль у животі, блювання, дискомфорт у животі, кишкова непрохідність, гіперплазія ясен (гінгівіт та кровотеча).

З боку шкіри і підшкірної клітковини: гіп= ергідроз, ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, маку= лопапульозний висип, алопеція, кропив’янка, відчуття свербежу, свербіж, пурпура.

З боку опорно-рухової системи і сполучної тканини: міалгія, артралгія, м’язова слабкіс= ть.

З боку нирок та сечовидільної системи:<= /span> н= евідомо – ниркова недост= атність.=

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: еректильна дисфункція, гінекомастія, галакторея.=

Загальні розлади: перифе= ричний набряк, втомлюваність.

Лабора= торні показники: підвищення рівнів печінкових ферменті= в та рівня пролактину в сироватці крові.

* У ході постмаркетингових спостережень= один раз повідомлялося про параліч (тетрапарез), асоційований з комбінованим застосуванням верапамілу та колхіцину. Це може бути зумовлено проникненн= ям колхіцину через гематоенцефалічн= ий бар’єр внаслідок пригнічення верапамілом CYP3A4= та P-gp, див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засоб= ами та інші види взаємодій».

Термін прид= атності. 5 років.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ^оС.
Зберігати= у недоступному для дітей місці.<= /span>

Упаков= ка. Таблетки № 10х2 у блістерах у пачці.

Катего= рія відпуску. За рецептом.

Виробн= ик.

Товариств= о з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод «ГНЦЛС», або

ТОВАРИСТВ= О З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОРПОРАЦІЯ «ЗДОРОВ’Я», або

Товариств= о з обмеженою відповідальністю «ФАРМЕКС ГРУП».

Місцез= находження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Україна, 61057, Харківська обл., місто= Харків, вулиця Воробйова, будинок 8.

(Товариство з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод «ГНЦЛС»)

Україна, 61013, Харківська обл., місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 22.

(ТОВАРИСТ= ВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОРПОРАЦІЯ «ЗДОРОВ’Я»)

Україна, = 08301, Київська обл., місто Бориспі= ль, вулиця= Шевченка, будинок 100.

(Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАРМЕКС Г= РУП»)

<= /i>