ІНСТ&= #1056;УКЦІЯ

для медичного застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу

ФЕБУ&= #1057;ТАТ

Скла&= #1076;:

діюч&= #1072; речовина: febuxostat;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить фебуксостаm= 0;у (у вигляді гемігідратm= 1;) 80 мг або 120 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, = 094;елюлоза мікрокристk= 2;лічна, натрію крос = 82;армелоза, гідроксипрl= 6;пілцелюлоз= 072;, кремнію діоксид колоїдний б = 77;зводний, магнію стеарат;

оболонка та= блетки: Opadry II Yellow (частково гідролізовk= 2;ний полівінілоk= 4;ий спирт, титан= 091; діоксид (Е 171), тальк, макрогол 3350, заліза діоксид жовтий (Е172).<= /p>

Лікарська форма. Табл&= #1077;тки, вкриті плівковою оболонкою.=

Основні фізико-хімі = 95;ні властивостo= 0;: жовтого кольору, про= 076;овгуваті, двоопуклі таблетки, вкриті плів = 82;овою оболонкою, з позначкою «80» або «120» з одного боку.

Фармакотер&= #1072;певтична група.

Ліка&= #1088;ські засоби для лікування подагри. Лік= 072;рські засоби, що пригнічуютn= 0; утворення сечової кислоти. Код АТХ М04А А03.

Фарм&= #1072;кологічні властивостo= 0;.

Фармакодин&= #1072;міка.

Механізм дії

Сечова кислота є кінцевим продуктом метаболізмm= 1; пуринів у людини і утворюєтьсn= 3; під час тако= 111; реакції: гіпоксантиl= 5; → ксантин → сечова кислота. Ксантиноксl= 0;даза є каталізат = 86;ром обох етапів цієї реакці= 11;. Фебуксостаm= 0; є похідним 2-арилтіазол= 091;, терапевтичl= 5;а дія якого пов’язана з= 10; зменшенням концентрацo= 0;ї сечової кислоти в си= 088;оватці крові шляхо = 84; селективноk= 5;о пригніченнn= 3; ксантиноксl= 0;дази. Фебуксостаm= 0; – це потужни= 081; і селективниl= 1; непуриновиl= 1; інгібітор ксантиноксl= 0;дази (NP-SIXO), його Кі (константа пригніченнn= 3;) in vitro становить менше 1 наномоля. Було показано, що фебуксостаm= 0; значною мірою пригнічує активність як окиснено= 11;, так і відновленоo= 1; форми ксантиноксl= 0;дази. У терапевтичl= 5;их концентрацo= 0;ях фебуксостаm= 0; не пригнічу= 08; інші ферменти, що беруть участь у метаболізмo= 0; пуринів або піримідиніk= 4;, таких як гуаніндезаl= 4;іназа, гіпоксантиl= 5;гуанінфосф= 086;рибозилтра&= #1085;сфераза, оротатфосфl= 6;рибозилтра= 085;сфераза, оротидин-мо = 85;офосфатдек&#= 1072;рбоксилаза або пуриннуклеl= 6;зидфосфори= 083;аза.

Клінічна ефективнісm= 0;ь та безпека=

Подагра

Ефек&= #1090;ивність фебуксостаm= 0;у була підтве = 88;джена у фазі 3 трьох основних досліджень (два основни= 093; дослідженнn= 3; APEX і FACT та додаткове дослідженнn= 3; CONFIRMS, описані нижче), які включали 4101 пацієнта із гіперурикеl= 4;ією і подагрою. У кожному з ци= 093; основних досліджень фази 3 фебуксостаm= 0; більш ефективно знижував сироватковm= 1; концентрац&#= 1110;ю сечової кислоти і підтримуваk= 4; її на належному рівні порів = 85;яно з алопуринолl= 6;м. Первинною кінцевою точкою ефективносm= 0;і в дослідженнn= 3;х APEX і FACT була част= ка пацієнтів, у яких протягом останніх трьох місяц= 10;в концентрацo= 0;я сечової кислоти у сироватці к = 88;ові не перевищу = 74;ала 6,0 мг/дл (357 мкмоль/л). У додатковомm= 1; дослідженнo= 0; CONFIRMS фази 3, результати якого стали доступні після першо= 11; реєстрації препарату фебуксостаm= 0;, первинною кінцевою точкою ефективносm= 0;і була частка пацієнтів, у яких концентрацo= 0;я сечової кислоти у сироватці к = 88;ові не перевищуваl= 3;а 6,0 мг/дл на момент останнього візиту. У ці дослідженнn= 3; не включали пацієнтів, які перенесли трансплантk= 2;цію органів (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Дослідженн&= #1103; APEX. Дослідженнn= 3; ефективносm= 0;і фебуксостаm= 0;у з контролем плацебо та алопуринолm= 1; фази 3 (Allopurinol and Placebo-Controlled Efficacy Study of Febuxostat, APEX) було рандомізовk= 2;ним, подвійним сліпим, багатоцентl= 8;овим тривалістю 28 тижнів. Всього було рандомізовk= 2;но 1072 пацієнти: плацебо (n=3D134), фебуксостаm= 0; 80 мг 1 раз на добу (n=3D267), фебуксостаm= 0; 120 мг 1 раз на добу (n=3D269), фебуксостаm= 0; 240 мг 1 раз на добу (n=3D134) або алопуринол (300 мг 1 раз на добу (n=3D258) для па= цієнтів з вихідною сироватковl= 6;ю концентрацo= 0;єю креатиніну 1,5 мг/дл або 100 м = 75; 1 раз на добу (n=3D10) для пацієнтів і = 79; вихідною сироватковl= 6;ю концентрацo= 0;єю креатиніну >= 1,5 мг/дл і ≤ 2,0 мг/дл). Для оцінки безпеки фебуксостаm= 0; призначали = 74; дозі 240 мг (у 2 ра&#= 1079;и вище максимальнl= 6;ї рекомендовk= 2;ної дози).

Досл&= #1110;дження APEX показало статистичнl= 6; достовірну перевагу обох режимі = 74; лікування ф = 77;буксостато&#= 1084; 80 мг 1 раз на добу і фебуксостаm= 0;ом 120 мг 1 раз на добу порівняно з алопуринолl= 6;м у звичайній дозі 300 мг (n=3D258)/100 мг (n=3D10) у зменшенн&#= 1110; сироватковl= 6;ї концентрацo= 0;ї сечової кислоти нижче 6 мг/дл (357 мкмоль/л) (див. таблицю 1 і рисунок 1).

Дослідженн&= #1103; FACT. Дослідженнn= 3; ефективносm= 0;і фебуксостаm= 0;у з алопуринол- = 82;онтролем (The Febuxostat Allopurinol Controlled Trial, FACT) фаз&#= 1080; 3 було рандомізовk= 2;ним, подвійним сліпим, бага= 090;оцентровим тривалістю 52 тижні. Всьог= 086; було рандомізовk= 2;но 760 пацієнтів: фебуксостk= 2;т 80 мг 1 раз на добу (n=3D256), фебуксостаm= 0; 120 мг 1 раз на добу (n=3D251) та ало= пуринол 300 мг 1 раз на добу (n=3D253).

Досл&= #1110;дження FACT показало статистичнl= 6; достовірну перевагу обох режимі = 74; – = фебуксостk= 2;т80 мг 1 раз на добу і фебуксостаm= 0; 120 мг 1 раз на до= 073;у – порівняно = 079; алопуринолl= 6;м у звичайній = 076;озі 300 мг у зменшенні і підтримці сироватковl= 6;ї концентрацo= 0;ї сечової кис = 83;оти нижче 6 мг/дл (357 мкмоль/л).

У таблиці 1 представлеl= 5;о результати оцінки первинної кінцевої точки ефективносm= 0;і.

Табл&= #1080;ця 1

Част&= #1082;а пацієнтів і = 79; концентрацo= 0;єю сечової кислоти в сироватці к = 88;ові < 6,0 мг/дл

(357 мкмоль/л) під час трьох останніх щомісячних візитів

Досл= ;ідження

фебу= ;ксостат

80 мг 1 раз на добу

фебу= ;ксостат 120 мг 1 раз на добу

алоп= ;уринол

300/100 мг 1 раз на добу^1<=
/sup>

APEX

(28 тижнів)

48 %^*

(n=3D262)=

65 %^{*, #} (n=3D2= 69)

22 %

(n=3D268)=

FACT

(52 тижні)

53 %^*=

(n=3D255)=

62 %^*=

(n=3D250)=

21 %

(n=3D251)=

Об’є= ;днані результати

51 %^*=

(n=3D517)=

63 %^{*, #}

(n=3D519)=

22 %

(n=3D519)=

¹Р&#= 1077;зультати у пацієнтів, які отримув&#= 1072;ли 100 мг 1 раз на добу (n=3D10: пацієнти з вихідною сироватков= 086;ю концентрац= 110;єю креатиніну &g= t;1,5 мг/дл і ≤2,0 мг/дл) або 300 мг 1 раз на добу (n=3D50= 9), у процесі ана&#= 1083;ізу були об’єднані.

*p < 0,001 порівняно з алопуринол= 086;м, ^# p <0,001 порівняно з дозою 80 мг.

При застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у зменшення сироватковl= 6;ї концентрацo= 0;ї сечової кис = 83;оти було швидки = 84; та утримувалоl= 9;ь довго. Зменш= 077;ння концентрацo= 0;ї сечової кислоти в сироватці к = 88;ові до <6,0 мг/дл (357 мкмоль/л) відзначалоl= 9;я вже на друго= 084;у тижні дослідженнn= 3; і зберігалосn= 3; надалі протягом лікування.

Дослідженн&= #1103; CONFIRMS. Дослідженнn= 3; CONFIRMS було рандомізовk= 2;ним, контрольовk= 2;ним дослідженнn= 3;м фази 3 тривалістю 26 &= #1090;ижнів, яке проводилосn= 3; для оцінки безпеки та ефективносm= 0;і фебуксостаm= 0;у в дозах 40 мг і 80 мг порівнян = 86; з алопуринолl= 6;м у дозах 300 мг і 200 мг для пацієнтів з подагрою і гіперурикеl= 4;ією. Всього було рандомізовk= 2;но 2269 пацієнтів: фебуксостаm= 0; 40 мг 1 раз на добу (n=3D757), фебуксостаm= 0; 80 мг 1 раз на добу (n=3D756) та алопуринол 300/= 200 мг 1 раз на добу (n=3D756). Щонайменше 65 % пацієнтів мали порушення функції нирок від легкого до помірного ступеня (із кліренсом креатиніну 30– 89 мл/хв). Профілактиl= 2;а нападів подагри бул = 72; обов’язков&= #1086;ю протягом 26 тижнів.

Част&= #1082;а пацієнтів і = 79; концентрацo= 0;єю сечової кислоти в сироватці к = 88;ові <6,0 мг/дл = (357 мкмоль/л) в останній візит становила 45 % для фебуксо = 89;тату 40 мг, 67 % – для фебуксостаm= 0;у 80 мг і 42 % – для алопуринолm= 1; 300/200 мг відповідно.

Первинна кінцева точка у підгрупі пацієнтів і = 79; порушеннямl= 0; функції нирок

У дослідженнo= 0; APEX оцінювали ефективнісm= 0;ь препарату з = 72; участю 40 пацієнтів і = 79; порушеннямl= 0; функції нирок (тобто з вихідною сироватковl= 6;ю концентрацo= 0;єю креатиніну >1,5 мг/дл і ≤2,0 мг/дл). Таким пацієнтам, рандомізовk= 2;ним у групу алопуринолm= 1;, дозу препарату зменшували до 100 мг 1 раз на добу. Первинна кінцева точ = 82;а ефективносm= 0;і була досягнута у групах фебуксостаm= 0;у у 44 % пацієнтів (80 мг 1 раз на добу), 45 % (120 мг 1 ра= 079; на добу) і 60 % (240 мk= 5; 1 раз на добу) п&= #1086;рівняно з 0 % у групах алопуринолm= 1; 100 мг 1 раз на добу і плаце= 073;о.

При цьому клінічно значущих відмінностk= 7;й у зниженні сироватковl= 6;ї концентрацo= 0;ї сечової кислоти у відсотках у здорових до = 73;ровольців відзначено не було незалежно від функціоналn= 0;ного стану нирок (58= % у групі з нормальною функцією нирок і 55 % у групі з тяжкими порушеннямl= 0; функції нирок).

Прос&= #1087;ективний аналіз, проведений за участю пацієнтів з подагрою і порушеннямl= 0; функції нирок за допомогою д = 86;слідження CONFIRMS, показав, що фебуксостаm= 0; був значно ефективнішl= 0;м: рівень сечової кислоти в сироватці к = 88;ові знижувався до рівня <6,0 мг/дл порівн= 103;но з таким при застосуванl= 5;і алопуринолm= 1; 300 мг/200 мг у пацієнтів з подагрою і порушеннямl= 0; функції нирок від легкого до середнього ступеня (65 % випробовувk= 2;них).

Первинна кінцева точка у підгрупі пацієнтів з= 10; сироватковl= 6;ю концентрацo= 0;єю сечової кис = 83;оти ≥ 10 мг/дл

Вихіднk= 2; сироватковk= 2; концентрацo= 0;я сечової кислоти ≥10 мг/дл відзначалаl= 9;я приблизно у 40 % пацієнтів (комбінован= 10; дослідженнn= 3; APEX і FACT). Серед циm= 3; пацієнтів первинна кінцева точка ефект = 80;вності (сироватков = 72; концентрацo= 0;я сечової кислоти < 6,0 мг/дл в останні 3 візити) була досягнута у підгрупах п = 88;ийому фебуксоста&= #1090;у у 41 % пацієнтів (80 мг 1 раз на до= 073;у), у 48 % пацієнтів= ; (120 мг 1 раз на добу) і у 66 % пацієнтів (240 мг 1 раз на доб= у) порівняно з 9 % у групі алопуринолm= 1; 300 мг/100 мг 1 раз на добу і 0 % у груl= 7;і плацебо.

За даними дослідженнn= 3; CONFIRMS, частка пацієнтів, я= 082;і досягли первинної кінцевої то = 95;ки ефективносm= 0;і (сироватков = 72; концентрацo= 0;я сечової кислоти <6,0 мг/дл в останній візит), у групі пацієнтів з = 074;ихідною сироватковl= 6;ю концентрацo= 0;єю сечової кислоти ≥10 мг/дл, які отримували фебуксостаm= 0; 40 мг 1 раз на добу, становила відповідно 27 % (66/249), фебуксостаm= 0; 80 мг 1 раз на добу – 49 % (125/254) та алопуринол 300 мг/200 мг 1 раз на добу – 31 % (72/230).

Клінічні результати: відсоток пацієнтів, я= 082;і потребують терапії нападів подагри

Дослідженн&= #1103; APEX. Протягом 8-тижневого профілактиm= 5;ного періоду пац= 10;єнти з терапевтичl= 5;ої групи фебуксостаm= 0;у 120 мг (36 %), які потребувалl= 0; терапії нападів под = 72;гри, порівнювалl= 0;ся з пацієнтам = 80;, які застосо = 74;ували фебуксостаm= 0; 80 мг (28 %), алопуринол 300 мг (23 %) та плацебо (20 %). Частота нападів бул = 72; вищою після профілактиm= 5;ного періоду і з часом поступово з = 85;ижувалася. Від 46 % до 55 % пацієнтів проводилосn= 3; лікування нападів подагри з 8 тижня і з 28 тижня. Напад= 080; подагри, що виникли протягом останніх 4-х тижнів випробуванn= 0; (24–28 тижні), спостерігаl= 3;ися у 15 % пацієнтів (фебуксоста = 90; 80 мг, 120 мг), 14 % пацієнтів (алопуринол 300 мг) і 20 % пацієнтів (плацебо).

Дослідженн&= #1103; FACT. Протягом 8-тижневого профілактиm= 5;ного періоду пацієнти з терапевтичl= 5;ої групи фебук = 89;остату 120 мг (36 %), які потребувалl= 0; терапії нап = 72;дів подагри, порівнювалl= 0;ся з пацієнтам = 80; обох терапе = 74;тичних груп, де застосовувk= 2;ли фебуксостаm= 0; 80 мг (22 %) та алопуринол 300 мг (21 %). Після 8-тижневого профілактиm= 5;ного періоду частота нападів збільшиласn= 3; і з часом поступово знизилася (64 % o= 0; 70 % пацієнтів, які отримув = 72;ли лікування з приводу нападів под = 72;гри з 8–52 тижня). Напади подагри протягом ос = 90;анніх 4-х тижнів випробуванn= 0; (49–52 тижні) спо = 89;терігалися у 6–8 % пацієнтів (фебуксоста = 90; 80 мг, 120 мг), і у 11 % пацієнтів (алопуринол 300 мг).

Частка пацієнтів, які потребу = 74;али лікування загострень подагри (дослідженн= 03; APEX і FACT), була нижчою у групах, де середня концентрацo= 0;я сечової кис = 83;оти в сироватці = 082;рові після лікування зменшувалаl= 9;я до <6,0 мг/дл, <5,0 мг= ;/дл або <4,0 мг/дл по&= #1088;івняно з групами, у яких середній рі = 74;ень сечової кислоти становив ≥ 6,0 мг/дл в остан&#= 1085;і 32 тижні лікування (з 20= –24 тижня по 49–52 тиждень).

Під час дослідженнn= 3; CONFIRMS частка пацієнтів, я= 082;і потребувалl= 0; лікування нападів подагри (1 ден&= #1100; кожні 6 місяців), становила 31 % і= ; 25 % у групах, які= отримували відповідно фебуксостаm= 0; 80 мг і алопури= нол. Відмінностk= 7;й у співвідношk= 7;нні пацієнтів, які потребувалl= 0; лікування н = 72;падів подагри, між групами, які застосовувk= 2;ли фебуксостаm= 0; 80 мг і 40 мг, не відзначалоl= 9;я.

Довгострок&= #1086;ві розширені відкриті дослідженнn= 3;

Дослідженн&= #1103; EXCEL (C02-021). Дослідженнn= 3; EXCEL було трирічним, відкритим, м= 091;льтицентро&= #1074;им, рандомізовk= 2;ним, розширеним, алопуринол- = 82;онтрольова&#= 1085;им дослідженнn= 3;м безпеки фаз = 80; 3, яке проводилосn= 3; для оцінки безпеки за участю пацієнтів, які пройшли основні дос = 83;ідження фази 3 (APEX або FACT). Всього у дослідженнn= 3; було включено 1086 пацієнтів: ф= 077;буксостат 80 мг 1 раз на добу (n=3D649), фебуксостаm= 0; 120 мг 1 раз на добу (n=3D292) та алопуринол 300/= 100 мг 1 раз на доб= у (n=3D145). Приблизно для 69 % пацієнтів корекція те = 88;апії для досягнення остаточногl= 6; стабільногl= 6; лікування н = 77; була потрібна. Пацієнти, рі= 074;ень сироватковl= 6;ї концентрацo= 0;ї сечової кис = 83;оти у яких при триразовомm= 1; послідовноl= 4;у вимірюваннo= 0; становив >6,0 мг/дл, були виключені з дослідженнn= 3;.

Рівн&= #1110; сироватковl= 6;ї концентрацo= 0;ї сечової кислоти з плином часу не змінилис= 03; (наприклад, у 9= 1 % і 93 % пацієнтів= ;, які спочатк = 91; застосовувk= 2;ли фебуксостаm= 0; у дозах відп= 086;відно 80 мг і 120 мг, рівні сироватковl= 6;ї концентрацo= 0;ї сечової кислоти становили < 6,0 мг/дл на 36-му місяці).

За даними трир= 10;чного спостережеl= 5;ня у менш ніж 4 % пацієнтів, які потребувалl= 0; лікування нападів, заф= 110;ксовано зменшення частоти нападів подагри на 16–24 місяці і 30–36 місяці (тобт= 086; більш ніж у 96 % пацієнтів необхіднісm= 0;ь у лікуванні нападів від = 89;утня).

У 46 % і 38 % = 087;ацієнтів, які отримували остаточне стабільне лікування фебуксостаm= 0;ом відповідно = 74; дозі 80 мг або 120 мг 1 раз на добу, спостерігаl= 3;ося повне зникн = 77;ння первинного пальпованоk= 5;о тофусу від початку до останнього візиту.

Досл&= #1110;дження FOCUS (TMX-01-005) було п’ят= ;ирічним, відкритим, мультицентl= 8;овим, розширеним дослідженнn= 3;м безпеки фаз = 80; 2, що проводил&= #1086;ся за участю пацієнтів, які закінчили 4-т&#= 1080;жневий прийом фебуксостаm= 0;у з подвійним сліпим дозуванням = 91; випробуванl= 5;і TMX-00-004. Досліджен= ня включало 116 пацієнтів, які отримув = 72;ли спочатку фебуксостаm= 0; 80 мг 1 раз на до = 73;у. Для 62 % пацієнтів для підтримки рівня сиров = 72;ткової концентрацo= 0;ї сечової кислоти менше 6,0 мг/дл корекція дози не була потрібна, а 38 % пацієнтів потребувалl= 0; корекції дози для дос= 103;гнення остаточної стабільної концентрацo= 0;ї.

Част&= #1082;а пацієнтів і = 79; рівнем сироватковl= 6;ї концентрацo= 0;ї сечової кислоти менше 6,0 мг/дл = (357 мкмоль/л) н = 72; момент останнього візиту стан = 86;вила більше 80 % (81–100 %) для кожної з груп за дозо= 102; фебуксостаm= 0;у.

У фазі 3 клінічних досліджень = 91; пацієнтів, які отримували фебуксостаm= 0;, спостерігаl= 3;ися незначні зміни печін = 82;ових показників (5,0= %). Частота даних змін б= 091;ла схожа з тако= 102; при застосуванl= 5;і алопуринолm= 1; (4,2 %) (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»). У довгострокl= 6;вих відкритих розширених дослідженнn= 3;х у пацієнтів, які отримув = 72;ли фебуксостаm= 0; (5,5 %) або алопуринол (5,8= %) протягом тривалого часу, відзначалоl= 9;я підвищення рівня ТТГ (> 5,5 мкМО/мл) (див. розділ «Особливос&= #1090;і застосуванl= 5;я»).

Синдром лізису пухлини (СЛП)

Ефек&= #1090;ивність та безпеку застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у для профілактиl= 2;и і лікування при СЛП оцін= 102;вали в дослідженнo= 0; FLORENCE (FLO-01). Фебуксостаm= 0; продемонстl= 8;ував найкращу і більш швидк = 91; дію щодо зни= 078;ення рівня ураті = 74; порівняно з алопуринолl= 6;м.

FLORENCE являло собо= 02; рандомізовk= 2;не (1:1), подвійне сліпе, опорн= 077; дослідженнn= 3; фази III, проведене для порівняння фебуксостаm= 0;у в дозуванні 120 мг 1 раз на добу та алопуринолm= 1; в дозуванні 200–600 мг на добу (середня добова доза алопуринолm= 1; [± стандартне = 74;ідхилення]: 349,7 ± 112,90 мг) в умовах контролю концентрацo= 0;ї сечової кислоти в сироватці крові. Вибрані пацієнти повинні бул = 80; бути кандид = 72;тами для лікування алопуринолl= 6;м або не мати доступу до расбуриказl= 0;. Первинні кі = 85;цеві точки являл = 80; собою площу під кривою к= 086;нцентрації сечової кислоти в си= 088;оватці (AUC sUA_1-8) і зміну рівня креатиніну = 74; сироватці (sC), k= 9; першого по восьмий ден= 00; кожна.

До дослідженнn= 3; було включено 346 пацієнтів і = 79; гематологіm= 5;ними злоякіснимl= 0; новоутвореl= 5;нями, які отримували хіміотерапo= 0;ю і мали середній/ви = 89;окий ступінь ризику розв = 80;тку СЛП. Середнє значення AUC sUA_{1-8 (мг
× ч/дл) було
значно
нижчим при
прийомі феб
=
91;ксостату
(514,0 ± 225,71 порівня=
085;о
з 708,0 ± 234,42;
середнє
найменших
квадратів
для різниці:
-196,794 [95 % довірчог
=
86;
інтервалу
(ДІ): -238,600; -154,988]; p < 0,0001). Кріl=
4;
того,
середній
сироватковl=
0;й
рівень сечо
=
74;ої
кислоти був
значно
нижчий при
застосуванl=
5;і
фебуксостаm=
0;у,
починаючи з
перших 24
годин
лікування і =
074;
будь-який
наступний м
=
86;мент
часу.
Статистичнl=
6;
значимих
відмінностk=
7;й
за середнім
вмістом
сироватковl=
6;го
креатиніну (%)
між
фебуксостаm=
0;ом
і
алопуринолl=
6;м
не було}

(-0,83 ± 26,98 порівняно з -4,= 92 ± 16,70 відповідно; середнє най = 84;енших квадратів для різниці: 4,= 0970 [95 % ДІ: -0,6467; 8,8406]; p=3D0,0903). З урахуванняl= 4; вторинних кінцевих то = 95;ок, статистичнl= 6; значимих відмінностk= 7;й за частотою розвитку лабораторнl= 6; підтвердже&#= 1085;ого СЛП не було (8,1 % і 9,2 % для фебук = 89;остату й алопуринолm= 1; відповідно; відносний ризик: 0,875 [95 % ДІ: 0,4408; 1,7369]; p=3D0,8488) і клінік = 80; синдрому розпаду пухлини не було (1,7 % і 1,2 % для = 092;ебуксостат&= #1091; й алопуринолm= 1; відповідно; відносний ризик: 0,994 [95 % ДІ: 0,9691; 1,0199]; p=3D1,0000). Частота всіх ознак і симптомів, щ= 086; виникли під час лікування, а також побічних ре = 72;кцій, становила 67,6 % порівняно з 64,= 7 % і 6,4 % порівнянl= 6; з 6,4 % для фебуксостаm= 0;у й алопуринолm= 1; відповідно. = 059; дослідженнo= 0; FLORENCE фебуксост= 072;т продемонстl= 8;ував найкращу і ш= 074;идшу дію щодо зниження рівня сечової кислоти в си= 088;оватці крові порівняно з алопуринолl= 6;м. Дані щодо порівняння фебуксостаm= 0;у й расбуриказl= 0; дотепер відсутні. Ефективнісm= 0;ь та безпека з= 072;стосування фебуксостаm= 0;у не були встановленo= 0; для пацієнт= 10;в із гострим тяжким СЛП, наприклад д = 83;я пацієнтів, у яких інші види терапі= 11; для зниженн= 03; уратів не діють.

Довгострок&= #1086;ві дослідженнn= 3;

Досл&= #1110;дження CARES проводилосn= 3; як багатоцентl= 8;ове, рандомізовk= 2;не, подвійне сліпе випробуванl= 5;я не меншої ефективносm= 0;і з порівнянняl= 4; фебуксостаm= 0;у й алопуринолm= 1; щодо їх впливу на се= 088;цево-судинн= і захворюванl= 5;я включно з ін= 092;арктом міокарда, госпіталізk= 2;цією з приводу нестабільнl= 6;ї стенокардіo= 1;, процедури заміни коронарних судин або судин головного мозку, інсул= 100;ту, транзиторнl= 6;ї ішемічної атаки з госп= 110;талізацією, захворюванl= 5;я периферичнl= 0;х судин або цукрового діабету з ознаками мі = 82;росудинног&#= 1086; або макросудинl= 5;ого захворюванl= 5;я. Для досягнення рівня сечової кис = 83;оти у сироватці = 082;рові менше 6 мг/дл дозу фебуксостаm= 0;у титрували з= 10; 40 мг до 80 мг (незалежно від функції нирок), а дозу алопуринолm= 1; титрували з кроком по 100 мг= ; із 300 до 600 мг у пацієнтів з нормальною функцією ни = 88;ок та незначно= 02; нирковою недостатніl= 9;тю, і з 200 до 400 мг – у пацієнтів з помірною нирковою недостатніl= 9;тю.

Перв&= #1080;нною кінцевою точкою у дослідженнo= 0; CARES був час першого виникнення значних небажаних явищ з боку серцево-суд = 80;нної системи, ком= 073;інованого показника нелетальноk= 5;о інфаркту міокарда, нелетальноk= 5;о інсульту, смерті чере = 79; серцево-суд = 80;нну патологію т = 72; нестабільнl= 6;ї стенокардіo= 1; з невідклад = 85;ою заміною коронарних судин.

Кінц&= #1077;ві точки (первинні та вторинні) були проана = 83;ізовані у вибірці пацієнтів, яким було призначено лікування (вибірка ІТТ), включно з усіма паціє = 85;тами, яких було рандомізовk= 2;но і які отрима= 083;и принаймні одну дозу досліджуваl= 5;ого лікарськогl= 6; засобу у подвійном = 91; сліпому режимі.

Всьо&= #1075;о 56,6 % пацієнтів достроково припинили досліджуваl= 5;е лікування, а 45= % пацієнтів н = 77; виконали усіх візиті = 74; у рамках дос= 083;ідження.

Зага&= #1083;ом спостережеl= 5;ня вели за 6190 пацієнтами протягом 32 місяців (медіана), а медіана три = 74;алості експозиції становила 728 днів для пац= 110;єнтів у групі фебу= 082;состату (n=3D3098) та 719 днів у групі алопуринолm= 1; (n=3D3092).

Перв&= #1080;нна кінцева точка значних небажаних явищ з боку серцево-суд = 80;нної системи з’являлася = 79; подібною частотою у г= 088;упах лікування фебуксостаm= 0;ом та алопурин = 86;лом (відповідно 10,= 8 % vs. 10,4 % пацієнтів; відносний ризик [ВР] 1,03; двобічний повторюванl= 0;й 95 % ДІ 0,87–1,23).

В аналізі окремих компонентіk= 4; показника значних небажаних явищ з боку серцево-суд = 80;нної системи час = 90;ота летальних випадків через серцево-суд = 80;нні патології була вищою у групі фебук = 89;остату, ніж у групі алопуринолm= 1; (4,3 % vs. 3,2 % пацієнтів; В= 056; 1,34; 95 % ДІ 1,03–1,73). Част= 086;та виникнення 13 інших значних небажаних я = 74;ищ з боку серцево-суд = 80;нної системи бул = 72; подібною у групі фебуксостаm= 0;у та групі ало= 087;уринолу, тобто нелетальниl= 1; інфаркт міокарда (3,6 % vs. 3,8 % пацієнтів; В= 056; 0,93; 95 % ДІ 0,72–1,21), нелетальниl= 1; інсульт (2,3 % vs. 2,3 % пацієнтів; В= 056; 1,01; 9 5% ДІ 0,73-1,41) та невідкладнk= 2; заміна суди = 85; у зв’язку з нестабільнl= 6;ю стенокардіn= 8;ю (1,6 % vs. 1,8 % пацієнтів; В= 056; 0,86; 95 % ДІ 0,59-1,26). Рівень смертності = 79; усіх причин був також вищий у груп= 110; фебуксостаm= 0;у, ніж у групі алопуринолm= 1; (7,8 % vs. 6,4 % пацієнтів; В= 056; 1,22; 95 % ДІ 1,01–1,47), що пояснюєтьсn= 3; головним чином вищим рівнем смертності через серцево-суд = 80;нні патології у цій групі.

Част&= #1086;та прийняття рішень про госпіталізk= 2;цію з приводу серцевої недостатноl= 9;ті, госпіталізk= 2;ції у зв’язку з аритміями, щ= 086; не пов’язан= 10; з ішемією, явищ венозної тромбоембоl= 3;ії та госпітал= 10;зації з приводу транзиторнl= 6;ї ішемічної атаки була співставноn= 2; у групі фебу= 082;состату та групі алопуринолm= 1;.

Фармакокін&= #1077;тика.

У здорових добровольцo= 0;в максимальнk= 2; концентрацo= 0;я у плазмі кро= 074;і (С_max) та площа під кривою (AUC) збільшувалl= 0;ся пропорційнl= 6; дозі після одноразовоk= 5;о та багатора = 79;ового застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у у дозах від 10 мг до 120 мг. При дозах від 120 мг до 300 мг збільш= ;ення AUC було більшим, ніж пропорційнl= 6; дозі. При застосуванl= 5;і доз 10–240 мг кожні 24 годин&= #1080; накопиченнn= 3; фебуксостаm= 0;у не відмічал = 86;ся. Передбачувk= 2;ний середній термінальнl= 0;й період напіввиведk= 7;ння (t_1/2) фебуксостаm= 0;у становив приблизно 5–8 годин. Був проведений популяційнl= 0;й аналіз фарм = 72;кокінетики/&= #1092;армакодина= ;міки за даними, отриманими за участю 211 пацієнтів і = 79; гіперурикеl= 4;ією і подагрою, які застосо = 74;ували фебуксостаm= 0; у дозах 40–240 мг 1 раз на добу. В цілому отримані зн = 72;чення фармакокінk= 7;тичних параметрів = 74;ідповідают&#= 1100; таким у здор= 086;вих добровольцo= 0;в, які є хорошо= 102; моделлю для оцінки фармакокінk= 7;тики/фармак&#= 1086;динаміки препарату у пацієнтів з подагрою.=

Всмоктуван&= #1085;я. Фебуксостаm= 0; швидко (t_max (час досягнення максимальнl= 6;ї концентрацo= 0;ї) 1,0–1,5 години) і добре (принаймні 84 %) всмоктуєтьl= 9;я. При одноразовоl= 4;у та багатора = 79;овому застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у перорально = 91; дозах 80 мг або= 120 мг 1 раз на добу С_max відповідно становить 2,8–3= ,2 мкг/мл та 5,0–5,3 мкг/мл. Абсол&#= 1102;тну біодоступнo= 0;сть таблеток фебуксостаm= 0;у не аналізувалl= 0;. При багаторазоk= 4;ому застосуванl= 5;і у дозі 80 мг 1 ра = 79; на добу або при одноразовоl= 4;у застосуванl= 5;і у дозі 120 мг у поєднанні з жирною їжею = 057;_max зменшувалаl= 9;я на 49 % та 38 %, а AUC – на= 18 % та 16 % відповідно. Однак це не супроводжуk= 4;алося клінічно значущими змінами ступеня зменшення рівня сечової кислоти у сироватці крові (при багаторазоk= 4;ому застосуванl= 5;і у дозі 80 мг). Таким чином ФЕБУСТАТ мо = 78;на застосовувk= 2;ти незалежно від вживанн= 03; їжі.

Розподіл. Передбачувk= 2;ний об’єм розподілу у рівноважноl= 4;у стані (V_ss/F) для фебуксостаm= 0;у змінюється від 29 до 75 л піс= 083;я пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я у дозі 10–300 мг. Ступінь зв’язуваннn= 3; ф&= #1077;буксостату з білками плазми кров= 10; (головним чином з альб= 091;міном) становить 99,2 % = 10; не змінюється при підвище = 85;ні дози з 80 мг до 120 мг. Для активних ме = 90;аболітів фебуксостаm= 0;у ступінь зв’язуваннn= 3; з білками плазми кров= 10; коливаєтьсn= 3; від 82 до 91 %.

Метаболізм.= Фебуксоста&= #1090; активно метаболізуn= 8;ться шляхом кон’югації за участю уридиндифоl= 9;фатглюкуро= 085;ілтрансфер&= #1072;зи (УДФ-глюкуро= 085;ілтрансфер&= #1072;зи) та окисненн= 03; за участю ферментів системи цитохрому Р 450 (CYP). Усього ідентифікоk= 4;ано 4 фармакологo= 0;чно активних гідроксильl= 5;их метаболіти фебуксостаm= 0;у, 3 з них були виявлені у плазмі кров= 10; людини. Дослідженнn= 3; in vitro на мікросомах печінки людини засвідчили, = 097;о ці окиснені метаболіти утворюютьсn= 3; переважно під дією CYP1А1, CYP1А= ;2, CYP2С8 або CYP2С9, тодo= 0; як фебуксостаm= 0;у глюкуронід утворюєтьсn= 3; головним чином під дією УДФ-глю= 082;уронілтран&= #1089;ферази 1А1, 1А8 та 1А9.

Виведення.= Фебуксостаm= 0; виводиться = 79; організму через печінку та нирками. Після пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я ¹⁴С-фебуксоl= 9;тату у дозі 80 мг приблизно 49 % виводилося із сечею у вигляді незміненогl= 6; фебуксостаm= 0;у (3 %), ацилглюкурl= 6;ніду діючої речовини (30 %), відомих окиснених метаболітіk= 4; та їх кон’югатів (13 = %) та інших невідомих метаболітіk= 4; = (3 %). Крім ниркової екскреції, приблизно 45 % дози виводилося = 79; калом у вигл= 103;ді незміненогl= 6; фебуксостаm= 0;у (12 %), ацилглюку = 88;оніду діючої речовини (1 %), відомих оки = 89;нених метаболітіk= 4; та їх кон’югатів (25 = %) та інших невідомих метаболітіk= 4; (7 %).

Ниркова недостатніl= 9;ть

При багаторазоk= 4;ому застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у у дозі 80 мг не було відмічено змін С_max фебуксостаm= 0;у у пацієнтів = 079; легкою, помірною аб = 86; тяжкою нирковою недостатніl= 9;тю порівняно з пацієнтами = 79; нормальною функцією нирок. Середня загальна AUC фебуксостаm= 0;у збільшувалk= 2;ся приблизно у 1,8 раза: від 7,5 мкk= 5; × година/мл у пацієнтів з = 085;ормальною функцією нирок до 13,2 мкk= 5; × година/мл у пацієнтів з тяжкою нирк = 86;вою недостатніl= 9;тю. C_max та AUC активних метаболітіk= 4; підвищувалl= 0;ся у 2 і 4 рази відповідно. Проте пацієнтам з нирковою недостатніl= 9;тю легкого або помірного ступеня корекція дози лікарськогl= 6; засобу не потрібна.=

Печінкова недостатніl= 9;ть

При багаторазоk= 4;ому застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у в дозі 80 мг не було відмічено суттєвих змін С_max та AUC фебуксостаm= 0;у та його метаболітіk= 4; у пацієнтів = 079; легкою= (клас А за шкалою Чайлда–П’ю) = 090;а помірною (клас В за шкалою Чайлда–П’ю) печінковою недостатніl= 9;тю порівняно з пацієнтами = 79; нормальною функцією печінки. Дос= 083;ідження лікарськогl= 6; засобу у пацієнтів з = 090;яжкою печінковою недостатніl= 9;тю (клас С за шкалою Чайл = 76;а–П’ю) не проводилосn= 3;.

Вік

При багаторазоk= 4;ому пероральноl= 4;у застосуванl= 5;і не було зафі= 082;совано суттєвих змін AUC фебуксостаm= 0;у та його мета= 073;олітів у пацієнтів літнього віку порівн= 03;но з молодими здоровими добровольцn= 3;ми.

Стать

При багаторазоk= 4;ому пероральноl= 4;у застосуванl= 5;і С_max та AUC фебуксостаm= 0;у у жінок були на 24 % та 12 % вищим= и відповідно, ніж у чоловіків. Однак С_max та AU= C, скоригованo= 0; за масою тіла, були схожі для обох груп, тому зміна дози фебуксостаm= 0;у залежно від статі не потрібна.=

Клінічні характерисm= 0;ики.

Пока&= #1079;ання.

ФЕБУ&= #1057;ТАТ 80 мг та ФЕБУСТ= АТ 120 мг:

Ліку&= #1074;ання хронічної гіперурикеl= 4;ії при захворю = 74;аннях, що супроводжуn= 2;ться відкладаннn= 3;м кристалів уратів, у тому числі при наявнос = 90;і тофусів та/або подагричноk= 5;о артриту в даний час чи в анамнезі.

ФЕБУ&= #1057;ТАТ 120 мг:

Ліку&= #1074;ання та профілактиl= 2;а гіперурикеl= 4;ії у дорослих пацієнтів, які піддаються хіміотерапo= 0;ї з приводу гематологіm= 5;них злоякісних новоутвореl= 5;ь з помірним або високим ризиком синдрому лізису пухлини (СЛП).<= o:p>

ФЕБУ&= #1057;ТАТ показаний дорослим па = 94;ієнтам.

Прот&= #1080;показання.

Гіпе&= #1088;чутливість до активної речовини аб = 86; до будь-якої &#= 1079; допоміжних речовин препарату.=

Взає&= #1084;одія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій.=

Меркаптопу&= #1088;ин/азатіопl= 8;ин

Відповідн&#= 1086; до механізм = 91; своєї дії фебуксостаm= 0; пригнічує ксантиноксl= 0;дазу, тому супутнє засто= ;сування не рекомендуєm= 0;ься. Пригніченнn= 3; ксантиноксl= 0;дази може призводити до підвищен = 85;я концентрацo= 0;ї обох препаратів = 91; плазмі крові, що може викликати токсичну реакцію.

Досл&= #1110;дження взаємодії фебуксостаm= 0;у з препарата = 84;и, що метаболізуn= 2;ться ксантиноксl= 0;дазою, за участю людей не проводилисn= 3;.

М&#= 1086;делювання та імітаційниl= 1; аналіз дани = 93;, отриманих у доклінічноl= 4;у дослідженнo= 0; на щурах, вказують на те, що у випадку супутнього застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у дозу меркап = 90;опурину/аза&= #1090;іоприну слід зменшити до 20 % або менше ві= 076; раніше призначеноo= 1; дози. Пацієн= 090;ів слід ретельно контролюваm= 0;и, а дозу меркаптопуl= 8;ину/азатіоп&#= 1088;ину потрібно згодом коригувати на основі оцінки тера = 87;евтичної відповіді т = 72; настання можливих токсичних ефектів.

Досл&= #1110;дження взаємодії фебуксостаm= 0;у під час цитотоксичl= 5;ої хіміотерапo= 0;ї не проводилисn= 3;. У процесі опорного дослідженнn= 3; пацієнтам і = 79; СЛП з декіль= 082;ома режимами хіміотерапo= 0;ї призначавсn= 3; фебуксостаm= 0; у дозі 120 мг, включаючи м = 86;ноклональн&#= 1110; антитіла. Однак під ча= 089; цього дослі = 76;ження взаємодії лікарський = 79;асіб–лікар&#= 1089;ький засіб і лікарський = 79;асіб–захво&#= 1088;ювання не досліджуваl= 3;ися. Тому можлив= 10;сть взаємодії з будь-якими цитотоксичl= 5;ими препаратамl= 0;, що сумісно призначаютn= 0;ся, виключати н = 77; можна.

Розиглітаз&= #1086;н/субстратl= 0; CYP2C8

Фебу&= #1082;состат є слабким інгібітороl= 4; CYP2C8 in vitro. У процесі дослідженнn= 3; у здорових добровольцo= 0;в паралельне застосуванl= 5;я 120 мг фебуксостаm= 0;у 1 раз на добу та одноразовоo= 1; перорально прийнятої дози розиглітазl= 6;ну 4 мг не впливало на фармакокінk= 7;тику розиглітазl= 6;ну і його метаб= 086;літу N-дезметилро= 079;иглітазону, що демонстр = 91;є, що фебуксостаm= 0; не пригнічу= 08; фермент CYP2C8 in vivo. Таким чином, одночасне введення фебуксостаm= 0;у і розиглітазl= 6;ну або інших субстратів CYP2= C8 не вимагає корекції дози для цих препаратів.

Теофілін

Пров&= #1077;дено дослідженнn= 3; взаємодії фебуксостаm= 0;у за участю зд= 086;рових добровольцo= 0;в для оцінки впливу приг = 85;ічення ксантиноксl= 0;дази на збільшен = 85;я рівня теофіліну в циркулюючіl= 1; крові, що спо&#= 1089;терігалося з іншими інгібітораl= 4;и ксантиноксl= 0;дази. Результати дослідженнn= 3; показали, що при одночас = 85;ому застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у у дозі 80 мг та теофіліну у дозі 400 мг не було жодних фармакокінk= 7;тичних взаємодій або впливу н= 072; безпеку теофіліну. Таким чином, фебуксостаm= 0; у дозі 80 мг можна застосовувk= 2;ти одночасно з теофіліном без особливих застереженn= 0;. Даних щодо з= 072;стосування дози фебуксостаm= 0;у 120 мг немає.

Напроксен та інші інгібітори глюкуронізk= 2;ції

Мета&= #1073;олізм фебуксостаm= 0;у залежить ві = 76; активності ферменту УДФ-глюкуро = 85;ілтрансфер&#= 1072;зи. Лікарські засоби, що пригнічуютn= 0; процес глюкуронізk= 2;ції, наприклад Н = 55;ЗЗ та пробенецид, теоретично можуть впли = 74;ати на виведенн= 03; фебуксостаm= 0;у. У здорових добровольцo= 0;в при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у та напроксену по 250 мг 2 рази н= 072; добу спостерігаl= 3;ося посилення дії фебуксо = 89;тату (C_max стано= вить 28 %, AUC – 41 %, t_1/2 R= 11; 26 %). У процесі кл= ;інічних досліджень застосуванl= 5;я напроксену та інших НПЗЗ/інгібі = 90;орів циклооксигk= 7;нази 2 (ЦОГ-2) не супроводжуk= 4;алося клінічно значущим зб= 10;льшенням побічних реакцій.

Фебу&= #1082;состат можна одночасно застосовувk= 2;ти з напроксеноl= 4; без зміни їх дози.

Індуктори глюкуронізk= 2;ції

Поту&= #1078;ні індуктори ферменту УДФ-глюкуро = 85;ілтрансфер&#= 1072;зи можуть посилювати метаболізм та зменшувати ефективнісm= 0;ь фебуксостаm= 0;у. У пацієнтів, які застосовуюm= 0;ь потужні індуктори глюкуронізk= 2;ції, рекомендуєm= 0;ься контролюваm= 0;и рівень сечової кислоти у плазмі кров= 10; через 1–2 тижні одночасної терапії. При відміні індуктора глюкуронізk= 2;ції можливе під = 74;ищення рівня фебуксостаm= 0;у у плазмі крові.

Колхіцин/ін= дометацин/г= 10;дрохлороті&#= 1072;зид/варфари= ;н

Фебу&= #1082;состат можна одночасно застосовувk= 2;ти з колхіцино = 84; або індометациl= 5;ом без зміни дози препар = 72;тів.

Тако&= #1078; не потрібно змінювати дозу фебукс = 86;стату при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і з гідрохлор = 86;тіазидом.

Одно&= #1095;асне застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у з варфарино = 84; не вимагає зміни дози останнього. Застосуванl= 5;я здоровим до = 73;ровольцям фебуксостаm= 0;у (80 мг або 120 мг 1 раз на добу) з варфарином не впливає н= 072; фармакокінk= 7;тику останнього. Одночасне застосуванl= 5;я з фебуксост = 72;том також не впливало на міжнародне = 85;ормалізова&#= 1085;е відношення (МНВ) та активність фактора VІІ.

Дезипрамін/= субстрати CYP2D6

За даними, отриманими in vitro, фебуксостаm= 0; є слабким інгібітороl= 4; CYP2D6. У процесі досліджень за участю здорових добровольцo= 0;в, які отримували 120 мг фебуксос = 90;ату 1 раз на добу, спостерігаl= 3;ося збільшення AUC дезипрамінm= 1; (субстрат CYP2D6) на 22 %, що свідчить пр = 86; слабку пригнічуваl= 3;ьну дію фебуксостаm= 0;у на фермент CYP2D6 in vivo.

Таки&= #1084; чином, при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у та субстратів CYP2= D6 немає необх= 10;дності змінювати ї = 93; дози.

Антацидні засоби

При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і з антацидам = 80;, що містять магнію гідроксид т = 72; алюмінію гідроксид, відмічаєтьl= 9;я затримка всмоктуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у (приблизно н= 072; 1 годину) та зменшення Сmax на 32 %, однак AUC фебуксостаm= 0;у суттєво не змінюється, тому фебуксостаm= 0; можна застосовувk= 2;ти з антацидни = 84;и засобами.=

<= /b>

Особ&= #1083;ивості застосуванl= 5;я.

Серцево-суд= инні захворюванl= 5;я

Ліку&= #1074;ання хронічної гіперурикеl= 4;ії

Слід уникати застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у пацієнтам з наявними значними серцево-суд = 80;нними захворюванl= 5;ями (наприклад, інфаркт міокарда, інсульт або нестабільнk= 2; стенокардіn= 3;), окрім випадків, коли відсутні інші можлив = 86;сті лікування.=

У дослідженнn= 3;х APEX та FACT у загальній групі фебук = 89;остату порівняно з групою алопуринолm= 1; повідомлял&#= 1086;ся про збільшення кількості п = 86;рушень з боку серцево-суд = 80;нної системи (Anti-Platelet Trialists&= #8217; Collaboration (APTC)) (визначення кінцевих точок у груп= 110; сумісного аналізу антитромбоm= 4;итарної терапії (APTC), у т. ч. з летальним наслідком у зв’язку зі серцево-суд = 80;нним захворюванl= 5;ям, інфаркту міокарда бе = 79; летального наслідку, інсульту бе = 79; летального наслідку) (1,3 порівняно і = 79; 0,3 випадку на 100 пацієнто-ро = 82;ів), на відміну від дослідж = 77;ння CONFIRMS (див. розділ «Фармакодиl= 5;аміка» для детальн = 86;го опису дослідженнn= 3;). Частота пор = 91;шень з боку серцево-суд = 80;нної системи (APTC), пр= 086; які повідомлялl= 6;ся у комбінова = 85;их дослідженнn= 3;х фази 3 (дослідженн= 03; APEX, FACT та CONFIRMS), становила 0,7 порівняно і = 79; 0,6 випадку на 100 пацієнто-ро = 82;ів. У рамках довгострокl= 6;вих широкомасшm= 0;абних досліджень частота серцево-суд = 80;нних порушень, пр= 086; які повідомлялl= 6;ся, становила 1,2 т= а 0,6 випадку на 100 пацієнто-ро = 82;ів для фебуксостаm= 0;у та алопурин = 86;лу відповідно. Відмінностo= 0; не були статистичнl= 6; достовірні, причинно-на = 89;лідковий зв’язок між вказаними порушеннямl= 0; та застосуванl= 5;ям фебуксостаm= 0;у був відсутн= 10;й. Факторами ідентифікоk= 4;аного ризику у так= 080;х пацієнтів були виявлені захворюванl= 5;я, що виникли в результаті атеросклерl= 6;зу та/або інфаркту міокарда, аб= 086; застійної серцевої недостатноl= 9;ті в анамнезі.

У післяреєстl= 8;аційному дослідженнo= 0; CARES частот = 72; виникнення значних небажаних я = 74;ищ з боку серцево-суд = 80;нної системи при застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у була аналогічноn= 2; алопуринолm= 1; ВР 1,03; 95 % ДІ 0,89–1,21), проте спостерігаl= 3;ася вища смертність від серцево-суд = 80;нних захворюванn= 0; (4,3 % порівняно = 79; 3,2 % пацієнтів; ВР 1,34; 95 % ДІ 1,03–1,73).

Профілакти&= #1082;а і лікування гіперурикеl= 4;ії у пацієнтів із ризиком розвитку СЛ = 55;

Паці&= #1108;нти, які піддаються хіміотерапo= 0;ї з приводу гематологіm= 5;них злоякісних новоутвореl= 5;ь з помірним або високим ризиком СЛП та застосовуюm= 0;ь фебуксостаm= 0;, при наявності клінічних показань знаходятьсn= 3; під наглядо = 84; кардіолога.

Алергія/гіп= ерчутливісm= 0;ь на лікарськ= 10; засоби

Були рідкісні повідомленl= 5;я про серйозн= 10; алергічні реакції/реа = 82;ції гіперчутлиk= 4;ості, у тому числі загрозливоk= 5;о для життя си= 085;дрому Стівенса–Дk= 8;онсона, токсичного епідермальl= 5;ого некролізу т = 72; гострих анафілактиm= 5;них реакцій/шок = 91;. У більшості випадків такі реакці= 11; спостерігаl= 3;ися протягом першого місяця заст = 86;сування фебуксостаm= 0;у. У кількох пацієнтів спостерігаl= 3;ися порушення ф = 91;нкції нирок та/або гіперчутлиk= 4;ість до алопуринолm= 1; в анамнезі. Тяжкі реакції гіп = 77;рчутливост&#= 1110;, у тому числі реакції, що супроводжуn= 2;ться еозинофіліn= 8;ю і системним = 80; симптомами (DRESS-синдром), у деяких випадках були пов’яз = 72;ні з гарячкою, гематологіm= 5;ною, нирковою аб = 86; печінковою = 85;едостатніс&#= 1090;ю.

Паці&= #1108;нти повинні бут = 80; проінформоk= 4;ані про ознаки т= 072; симптоми гіперчутлиk= 4;ості/алергі&#= 1111;, а також за ними слід спостерігаm= 0;и щодо розвит = 82;у таких реакцій. При появі серйозних а = 83;ергічних реакцій/реа = 82;цій гіперчутлиk= 4;ості, в тому числі &#= 1089;индрому Стівенса–Дk= 8;онсона, застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у треба негайно припинити, оскільки раннє припинення застосуванl= 5;я покращує прогноз. Якщ= 086; у пацієнта розвинуласn= 3; алергічна реакція/реа = 82;ція гіперчутлиk= 4;ості, у тому числі синдром Стівенса–Дk= 8;онсона, та гострі анафілактиm= 5;ні реакції/шок, то повторне призначеннn= 3; фебуксостаm= 0;у протипоказk= 2;но.

Загостренн&= #1103; (напад) подагри

Ліку&= #1074;ання фебуксостаm= 0;ом слід розпочинатl= 0; тільки у період післ= 03; загостреннn= 3; хвороби. Фебуксостаm= 0; може спровокуваm= 0;и напад подаг = 88;и на початку лікування з = 72; рахунок змі = 85;и рівня сечової кислоти у сироватці к = 88;ові через вихід уратів із депо. На початку лікування фебуксостаm= 0;ом рекомендуєm= 0;ься призначити нестероїднo= 0; протизапалn= 0;ні засоби (НПЗЗ) або колхіци = 85; на термін не менше 6 місяців для профілактиl= 2;и нападів подагри.

При розвитку нападу подагри на тлі застосу = 74;ання фебуксостаm= 0;у лікування продовжуютn= 0;. Одночасно проводять відповідну індивідуалn= 0;ну терапію загостреннn= 3; подагри. При тривалому застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у частота та тяжкість нападів под = 72;гри зменшуютьсn= 3;.

Відкладенн&= #1103; ксантинів<= span lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",= serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-= language: RU'>

У пацієнтів з прискорениl= 4; утворенням уратів (наприклад, н&#= 1072; тлі злоякісних новоутвореl= 5;ь та їх лікува= 085;ня або при синдромі Леша-Ніхана) можливе суттєве збільшення абсолютної концентрацo= 0;ї ксантинів у сечі, що у рідкісних випадках супроводжуn= 8;ться їх відкладеннn= 3;м у сечовивід = 85;их шляхах. Цьог= 086; не спостерігаl= 3;ося в опорному клінічному дослідженнo= 0; фебуксостаm= 0;у при СЛП. Через обмеженістn= 0; досвіду застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0; не показани = 81; пацієнтам при синдром= 10; Леша–Ніханk= 2;.

Меркаптопу&= #1088;ин/азатіопl= 8;ин

Не рекомендуєm= 0;ься застосовувk= 2;ти фебуксостаm= 0; пацієнтам, які супутнь = 86; лікуються меркаптопуl= 8;ином/азатіо&#= 1087;рином, оскільки інгібуваннn= 3; ксантиноксl= 0;дази фебуксостаm= 0;ом може викликати підвищення концентрацo= 0;ї меркаптопуl= 8;ину/азатіоп&#= 1088;ину у плазмі крові, що може призвести д = 86; тяжкої токсичностo= 0;. Дослідженнn= 3; взаємодії у людей не проводилисn= 3;.

Якщо = поєднання препаратів неможливо уникнути, ре= 082;омендуєтьс&= #1103; зменшити дозу меркаптопуl= 8;ину/азатіоп&#= 1088;ину. З огляду на моделюваннn= 3; та імітаційниl= 1; аналіз дани = 93;, отриманих у доклінічноl= 4;у дослідженнo= 0; на щурах зі супутнім застосуванl= 5;ям фебуксостаm= 0;у, дозу меркаптопуl= 8;ину/азатіоп&#= 1088;ину слід зменшити до 20 % або менше ві= 076; раніше призначеноo= 1; дози задля уникнення можливих гематологіm= 5;них ефектів. Пацієнтів слід ретельно контролюваm= 0;и, а дозу меркаптопуl= 8;ину/азатіоп&#= 1088;ину потрібно згодом коригувати на основі оцінки тера = 87;евтичної відповіді т = 72; настання можливих токсичних ефектів.

Пацієнти, які перенес = 83;и трансплантk= 2;цію органів

Досв&= #1110;ду застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у цій категор= 10;ї пацієнтів немає, тому застосуванl= 5;я препарату н = 77; показано.=

Теофілін

Одно&= #1088;азове одночасне застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у у дозі 80 мг та теофіліну у дозі 400 мг не показало жодних фармакокінk= 7;тичних взаємодій. Фебуксостаm= 0; у дозі 80 мг можна застосовувk= 2;ти одночасно з теофіліном без ризику підвищення концентрацo= 0;ї теофіліну у плазмі кров= 10;. Даних щодо дози фебуксостаm= 0;у 120 мг немає.
Захворюван&= #1085;я печінки

У про= цесі комбінованl= 6;ї фази 3 клінічних досліджень = 91; 5,0 % пацієнтів, які отримували фебуксостаm= 0;, спостеріга&= #1083;ися незначні зміни печінкових показників, тому рекомендуєm= 0;ься перевіряти функціоналn= 0;ні печінкові показники д = 86; призначеннn= 3; фебуксостаm= 0;у та під час лікування при наявності п = 86;казань.

Захворюван&= #1085;я щитовидної залози

У 5,5 % пацієнтів, які отримували фебуксостаm= 0; протягом тривалого часу, спостерігаl= 3;ося підвищення показника ТТГ (> 5,5 мкМО/мл) під час довгострокl= 6;вих відкритих розширених = 76;осліджень. Тому лікарський засіб слід з обережністn= 2; застосовувk= 2;ти пацієнтам і = 79; порушеннямl= 0; функції щитовидної залози.

Лактоза

Ліка&= #1088;ський засіб містить лактозу. Пацієнтам і = 79; рідкісними спадковими захворюванl= 5;ями, пов’язанимl= 0; з непереносиl= 4;істю галактози, п= 086;вною лактазною недостатніl= 9;тю або порушенням всмоктуванl= 5;я глюкози/гал = 72;ктози препарат не показаний.=

Застосуван&= #1085;я у період вагітності або годуван = 85;я груддю.

Вагітність<= o:p>

Обме&= #1078;ений досвід застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у під час вагітності свідчить пр = 86; відсутністn= 0; несприятлиk= 4;ого впливу на перебіг вагітності та здоров’я плода/новон = 72;родженого. У процесі досліджень на тваринах не було помічено йо = 75;о прямого або непрямого побічного впливу на перебіг вагітності, розвиток ембріона/пл = 86;да та перебіг пологів. Потенційниl= 1; ризик для лю= 076;ини невідомий. Фебуксостаm= 0; не слід заст= 086;совувати під час вагітності.

Період году= вання груддю

Неві&= #1076;омо, чи проникає фебуксостаm= 0; у грудне молоко людини. Дослідженнn= 3; на тваринах = 087;оказали, що фебуксостаm= 0; проникає у грудне моло = 82;о та виявляє негативний вплив на розвиток новонароджk= 7;них, яких годуют= 00; цим молоком. Ризик потрапляннn= 3; препарату в = 075;рудне молоко не може бути виключений. Фебуксостаm= 0; не слід застосовувk= 2;ти у період год= 091;вання груддю.

Фертильніс&= #1090;ь

Досл&= #1110;дження фертильносm= 0;і на тваринах при застосуванl= 5;і препарату у дозі 48 мг/кг/добу не виявили залежності побічних реакцій від дози. Дія фебуксостаm= 0;уна репродуктиk= 4;ну функцію людини невідома.=

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або іншими механізмамl= 0;.

Були повідомленl= 5;я про розвито = 82; сонливості, запаморочеl= 5;ня, парестезій = 90;а порушення чіткості зору на тлі застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у. Тому пацієнтам, які застосо = 74;ують ФЕБУСТАТ, рекомендуєm= 0;ься бути обережним при керуванні автотранспl= 6;ртними засобами та роботі з іншими механізмамl= 0; до того часу, поки вони не будуть впевнені у відсутностo= 0; вищезазначk= 7;них побічних реакцій.

Спос&= #1110;б застосуванl= 5;я та дози.

Дозування

Подагра

Реко&= #1084;ендована доза ФЕБУСТАТУ становить 80 м&= #1075; 1 раз на добу, приймати перорально, незалежно від вживанн= 03; їжі. Якщо концентрацo= 0;я сечової кислоти в сироватці крові перевищує 6 мг/дл (357 мкмоль/л) після 2–4 тижнів лікування, слід розгля = 85;ути підвищення дози ФЕБУСТАТУ= до 120 мг 1 раз на добу. Ефект лікарськогl= 6; засобу виявляєтьсn= 3; досить швидко, що робить можл = 80;вим повторне визначення концентрацo= 0;ї сечової кислоти через 2 тижні. Метою лікування є зменшення концентрацo= 0;ї сечової кислоти у сироватці к = 88;ові та підтримк = 72; її на рівні менше 6 мг/дл (357 мкмоль/л).

Реко&= #1084;ендована тривалість = 79;астосуванн&#= 1103; препарату для профіла = 82;тики нападів подагри – не менше 6 місяців.

Синдром лізису пухлини (СЛП)

Реко&= #1084;ендована доза ФЕБУСТАТУ становить 120 м= г 1 раз на добу, приймати перорально, незалежно від вживанн= 03; їжі.

Заст&= #1086;сування препарату Ф = 45;БУСТАТ слід розпочинатl= 0; за два дні до початку цитотоксичl= 5;ої терапії і продовжуваm= 0;и щонайменше 7 діб, однак тривалість терапії можна подовжити д = 86; 9 діб відповідно до тривалості хіміотерапo= 0;ї та клінічно= 11; оцінки.

Пацієнти літнього віку

Для цієї категорії пацієнтів корекція до = 79;и не потрібна.

Ниркова недостатніl= 9;ть

У пацієнтів з тяжкими порушеннямl= 0; функції нирок (кліренс креатиніну <= 30 мл/хв) ефекти&#= 1074;ність та безпеку лікарськогl= 6; засобу вивчено недостатньl= 6;. Пацієнтам і = 79; порушеннямl= 0; функції нирок легкого або помірного ступеня корекція дози не потрібна.=

Печінкова недостатніl= 9;ть

Досл&= #1110;дження ефективносm= 0;і та безпеки фебуксостаm= 0;у у пацієнтів = 079; тяжкою печінковою недостатніl= 9;тю (клас С за шкалою Чайлда–П’ю) не проводилосn= 3;.

Подагра

При порушенні функції печінки легкого сту = 87;еня рекомендовk= 2;на доза становить 80 мг. Досвід застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу при порушенні функції печінки помірного ступеня обмежений.=

СЛП

Із опорного дослідженнn= 3; фази III (FLORENCE) були виключені тільки суб’єкти із печінковою недостатніl= 9;тю тяжкого ступеня. Для пацієнтів, я= 082;і були включені в дослідженнn= 3;, корекція до = 79;и у зв’язку зі станом функції печінки не потрібна.=

Спосіб застосуванl= 5;я

Для пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я.

ФЕБУ&= #1057;ТАТзастосовує= ;ться перорально, незалежно в= 10;д вживання їж= 10;.

Діти.

Безп&= #1077;ка та ефективнісm= 0;ь застосуванl= 5;я ФЕБУСТАТУ дітям віком до 18 років не встановленo= 0;. Дані щодо застосуванl= 5;я відсутні.=

Пере&= #1076;озування.<= /b>

У разі передозуваl= 5;ня показана симптоматиm= 5;на та підтримуючk= 2; терапія.

Побі&= #1095;ні реакції.

Резюме профілю безпеки

Найчастіш= 080;ми побічними реакціями у клінічних дослідженнn= 3;х (4072 пацієнти, я = 82;і застосовувk= 2;ли дозу від 10 мг до 300 мг) та в процесі нагляду у пацієнтів з = 087;одагрою були загостреннn= 3; (напади) подагри, пор= 091;шення функції печінки, діарея, нудота, голо= 074;ний біль, висипання т = 72; набряки. Ці побічні реакції мал = 80; у більшості випадків ле = 75;кий або середні = 81; ступінь тяжкості. Бу= 083;и повідомленl= 5;я про рідкісн= 10; випадки серйозних реакцій гіперчутлиk= 4;ості на фебуксостаm= 0; (деякі з них супроводжуk= 4;алися системними = 88;еакціями) та про рідкісні явища раптової серцевої см = 77;рті.

У таблиці 2 заз&#= 1085;ачені побічні реакції, які виникали пр = 80; застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у пацієнтам т = 72; класифіков&#= 1072;ні таким чином: часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто        =       (від ≥ 1/1000 до < 1/100) = 090;а рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000). Частот = 72; розвитку ґрунтуєтьсn= 3; на дослідженнn= 3;х щодо пацієнтів і = 79; подагрою.

У кожній груп= 10; за частотою розвитку побічні реакції пре = 76;ставлено у порядку зменшення ступеня тяж = 82;ості.

Таблиця 2 <= /p>
Побі&= #1095;ні реакції, що спостерігаl= 3;ися у фазі 3 комбі&= #1085;ованих розширених довгострокl= 6;вих досліджень та в період спостережеl= 5;ня у пацієнтів із подагрою.

З боку крові та лімфатично= 111; системи

Рідк= ;о

Панц= ;итопенія, тромбоцито= 087;енія, агранулоци= 090;оз*

З боку імунної системи

Рідк= ;о

Анаф= ;ілактичні реакції*, гіперчутли= 074;ість до препарату*

З боку ендокринно= 111; системи

Неча= ;сто

Підв= ;ищення рівня тиреостиму= 083;юючого гормону крові

З боку органі&#= 1074; зору

Рідк= ;о

Зату= ;манений зір

З боку харчування та обміну речовин

Част= ;о***

Заго= ;стрення (напади) подагри

Неча= ;сто

Цукр= ;овий діабет, гіперліпід= 077;мія, зниження апетиту, збільшення маси тіла

Рідк= ;о

Зниж= ;ення маси тіла, підвищення апетиту, ано&= #1088;ексія

З боку психік&#= 1080;

Неча= ;сто

Зниж= ;ення лібідо, безсоння

Рідк= ;о

Нерв= ;озність

З боку нервової системи

Част= ;о

Голо= ;вний біль

Неча= ;сто

Запа= ;морочення, парестезії, геміпарез, сонливість, зміна смакового сприйняття, гіпестезія, послабленн= 103; нюху

З боку орга = 85;ів слуху та лабіринту

Рідк= ;о

Шум m= 1; вухах

З боку серцевої системи

Неча= ;сто

Фібр= ;иляція передсердь, відчуття серцебиття, відхилення від норми на ЕКГ, блокада лівої ніжки пучка Гіса (див. розділ «= ;Синдром лізису пухлини»), синусова тахікардія (див. розділ «= ;Синдром лізису пухлини»)

Рідк= ;о

Рапт= ;ова серцева смерть

З боку судинної системи
Неча= ;сто

Арте= ;ріальна гіпертензі= 103;, припливи, припливи з відчуттям жару, кровот&= #1077;чі (див. розділ «Синдром лізису пухл&#= 1080;ни»)

З боку дихальної системи

Неча= ;сто

Зади= ;шка, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, кашель

З боку шлунково-ки&#= 1096;кового тракту

Част= ;о

Діар= ;ея**, нудота

Неча= ;сто

Біль у животі, здуття живота, гастроезоф= 072;геальна рефлюксна хвороба, блювання, сухість у роті, диспепсія, запор, часті випорожнен= 085;я, метеоризм, дискомфорт у шлунку або кишечнику

Рідк= ;о

Панк= ;реатит, виразки в ділянці рота

З боку печінки та жовчовивід= 085;их шляхів

Част= ;о

Пору= ;шення функції печінки**

Неча= ;сто

Жовч= ;нокам’яна хвороба

Рідк= ;о

Гепа= ;тит, жовтяниця*, печінкова недостатні= 089;ть*

З боку шкіри та підшкірно-ж&#= 1080;рової тканини

Част= ;о

Виси= ;пання (у тому числі висипання з більш низькою частотою виникнення, див. нижче)

Неча= ;сто

Дерм= ;атит, кропив’янк= 072;, свербіж, зміна забар&#= 1074;лення шкіри, пошкодженн= 103; шкіри, петехії, п’я&= #1090;нисті висипання, макулопапу= 083;ьозні висипання, папульозні висипання

Рідк= ;о

Токс= ;ичний епідермаль= 085;ий некроліз*, синдром Стівенса–Д= 078;онсона*, ангіонабря= 082;*, реакції на препарат, що супроводжу= 102;ться еозинофілі= 108;ю та системними симптомами*, генералізо= 074;ані висипання (с&= #1077;рйозні)*, еритема, ексфоліати= 074;ні висипання, фолікулярн= 110; висипання, везикульоз= 085;і висипання, пустульозн= 110; висипання, сверблячі висипання*, еритематоз= 085;і висипання, кореподібн= 110; висипання, алопеція, підвищена пітливість

З боку опорно-рухо&#= 1074;ого апарату та сполучної тканини

Неча= ;сто

Біль у суглобах, артрит, біль у м’язах, скелетно-м’&#= 1103;зовий біль, слабкість у м’язах, судоми м’язів, скутість м’язів, бурсит

Рідк= ;о

Рабд= ;оміоліз*, скутість суглобів, скелетно-м’&#= 1103;зова скутість

З боку нирок та сечовивідн= 080;х шляхів

Неча= ;сто

Нирк= ;ова недостатні= 089;ть, сечокам’ян= 072; хвороба, гематурія, полакіурія, протеїнурі= 103;

Рідк= ;о

Тубу= ;лоінтерсти = 94;іальний нефрит*, наполеглив= 110; позиви до сечовипуск= 072;ння

З боку репродукти= 074;ної системи та молочних залоз

Неча= ;сто

Ерек= ;тильна дисфункція

З боку організму загалом

Част= ;о

Набр= ;яки

Неча= ;сто

Підв= ;ищена втомлювані= 089;ть, біль у грудях, відч&= #1091;ття дискомфорт= 091; у грудях

Рідк= ;о

Спра= ;га

Дода= ;ткові методи досліджень

Неча= ;сто

Підв= ;ищення рівня амілази у крові, зменшення кількості тромбоциті= 074;, зменшення кількості лейкоцитів у крові, зменшення кількості лімфоцитів у крові, підвищення рівня креат&#= 1080;ну в крові, підвищення рівня креатиніну у крові, зниження рівня гемоглобін= 091; крові, підвищення рівня сечовини в крові, підви&= #1097;ення рівня тригліцери= 076;ів у крові, підв= ищення рівня холестерин= 091; в крові, зниження гематокрит= 091;, підвищення рівня лактатдегі= 076;рогенази (ЛДГ) у крові, підвищення рівня калію у крові

Рідк= ;о

Підв= ;ищення рівня глюкози у крові, подовження активовано= 075;о часткового тромбоплас= 090;инового часу, зниження кількості еритроциті= 074; у крові, підвищення рівня лужної фосф&#= 1072;тази у крові, підвищення рівня креатинфос= 092;окінази у крові*

* Побічні реакції, що спостерігаl= 3;ися в межах спос= 090;ереженнь.

** Діарея та відхилення результатіk= 4; функціоналn= 0;них проб печінк = 80; від норми, які вимагал = 80; терапії, що спостерігаl= 3;ися в досліджен = 85;ях фази 3, розвивалисn= 3; частіше у пацієнтів, які отримували супутню терапію колхіцином.

*** Див. розділ «Фармакодиl= 5;аміка» щодо частот = 80; загострень (нападів) подагри, що спостерігаl= 3;ися у фазі 3 індивідуалn= 0;них рандомізовk= 2;них контрольовk= 2;них досліджень.

Опис окремих побічних реакцій

Зафі&= #1082;совано рідкісні випадки серйозних реакцій гіп = 77;рчутливост&#= 1110; на фебуксостаm= 0;, у тому числі синдром Стівенса–Дk= 8;онсона, токсичний епідермальl= 5;ий некроліз та анафілактиm= 5;ні реакції/шок. Синдром Стівенса–Дk= 8;онсона та токсични = 81; епідермальl= 5;ий некроліз характеризm= 1;ються прогресуючl= 0;м шкірним висипанням = 10;з бульозним ураженням шкіри або слизових оболонок та подразненнn= 3;м слизової оболонки очей. Реакці= 111; гіперчутлиk= 4;ості на фебуксостаm= 0; можуть проявлятисn= 3; такими симптомами: шкірними реакціями, щ= 086; характеризm= 1;ються інфільтровk= 2;ними макуло-папу = 83;ьозними висипаннямl= 0;, генералізоk= 4;аними або ексфолі = 72;тивними висипаннямl= 0;, а також ураженнями шкіри, набряком обличчя, гарячкою, гематологіm= 5;ними порушеннямl= 0;, такими як тромбоцитоl= 7;енія та еозинофіліn= 3;, та ураження = 84; окремих органів або кількох органів (печінка та нирки, у тому числі тубулоінтеl= 8;стиціальни= 081; нефрит).

Заго&= #1089;трення (напади) подагри зазвичай сп = 86;стерігалис&#= 1103; невдовзі після початку лік = 91;вання та протягом перших місяців лікування. Частота нападів подагри знижуваласn= 3; з часом. При застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у рекомендуєm= 0;ься профілактиl= 2;а гострих нападів подагри.

СЛП

Резюме профілю безпеки

У процесі рандомізовk= 2;ного, подвійного сліпого опо = 88;ного дослідженнn= 3; фази 3 FLORENCE       (FLO= -01), у якому порівнювалl= 0; фебуксостаm= 0; та алопурин = 86;л (346 пацієнтів, які піддаються хіміотерапo= 0;ї з приводу гематологіm= 5;них злоякісних = 85;овоутворен&#= 1100; з помірним або високим ризиком СЛП), тільки у 22 (6,4 %) пацієнтів спостерігаl= 3;ися побічні реакції – у 11 (6,4 %) пацієнтів у кожній груп= 10; лікування. Б= 110;льшість побічних реакцій бул = 80; легкого або помірного ступеня.

У цілому в про= 094;есі дослідженнn= 3; FLORENCE будь-яких додаткових підозр щодо безпеки застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у пацієнтам і = 79; подагрою не було, за винятком нижчезазнаm= 5;ених трьох побічних реакцій (див. таблицю 2).

Порушення з боку серцевої системи:

Неча&= #1089;то: блокада лівої ніжки пучка Гіса, синусова тахікардія.

Порушення з боку судинн = 86;ї системи:

Неча&= #1089;то: кровотечі<= /span>

Пові&= #1076;омлення про підозрюванo= 0; побічні реа = 82;ції

Пові&= #1076;омлення про підозрюванo= 0; побічні реа = 82;ції після реєстрації лікарськогl= 6; засобу відіграють важливу рол= 00;. Це дає змогу продовжуваm= 0;и спостережеl= 5;ня за співвідношk= 7;нням користь/риз = 80;к щодо даного лікарськогl= 6; засобу. Працівникіk= 4; охорони здоров’я просять повідомлятl= 0; про будь-які підозрюванo= 0; побічні реакції.

Терм&= #1110;н придатностo= 0;. 3 роки.

Не застосовувk= 2;ти препарат після закінчення терміну придатностo= 0;, зазначеногl= 6; на упаковці.

Умови зберігання.

Спец&= #1110;альні умови зберігання не вимагают= 00;ся. Зберігати у недоступноl= 4;у для дітей мі= 089;ці.

Упаковка.

По 14 таблеток, вкритих плівковою оболонкою, у блістері; по 2 блістери в картонній коробці.

Категорія відпуску.

За ре= цептом.

Виробник.

Еспарма ГмбХ.

Місцезнахо&= #1076;ження виробника т = 72; адреса місц= 03; провадженн&= #1103; його діяльн = 86;сті.

Вале&= #1085;родер Штрассе 8-10, 13435 Берлін, Німеччина.=

Заявник.

Еспарма ГмбХ.

Місцезнахо&= #1076;ження заявника.=

Біле&= #1092;ельдер штрассе 1, 39171 Зюльцеталь, Німеччина.=

З боку крові та лімфатично= 111; системи	Рідк= ;о Панц= ;итопенія, тромбоцито= 087;енія, агранулоци= 090;оз*
З боку імунної системи	Рідк= ;о Анаф= ;ілактичні реакції, гіперчутли= 074;ість до препарату
З боку ендокринно= 111; системи	Неча= ;сто Підв= ;ищення рівня тиреостиму= 083;юючого гормону крові
З боку органі&#= 1074; зору	Рідк= ;о Зату= ;манений зір
З боку харчування та обміну речовин	Част= ;о*** Заго= ;стрення (напади) подагри Неча= ;сто Цукр= ;овий діабет, гіперліпід= 077;мія, зниження апетиту, збільшення маси тіла Рідк= ;о Зниж= ;ення маси тіла, підвищення апетиту, ано&= #1088;ексія
З боку психік&#= 1080;	Неча= ;сто Зниж= ;ення лібідо, безсоння Рідк= ;о Нерв= ;озність
З боку нервової системи	Част= ;о Голо= ;вний біль Неча= ;сто Запа= ;морочення, парестезії, геміпарез, сонливість, зміна смакового сприйняття, гіпестезія, послабленн= 103; нюху
З боку орга = 85;ів слуху та лабіринту	Рідк= ;о Шум m= 1; вухах
З боку серцевої системи	Неча= ;сто Фібр= ;иляція передсердь, відчуття серцебиття, відхилення від норми на ЕКГ, блокада лівої ніжки пучка Гіса (див. розділ «= ;Синдром лізису пухлини»), синусова тахікардія (див. розділ «= ;Синдром лізису пухлини») Рідк= ;о Рапт= ;ова серцева смерть
З боку судинної системи	Неча= ;сто Арте= ;ріальна гіпертензі= 103;, припливи, припливи з відчуттям жару, кровот&= #1077;чі (див. розділ «Синдром лізису пухл&#= 1080;ни»)
З боку дихальної системи	Неча= ;сто Зади= ;шка, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, кашель
З боку шлунково-ки&#= 1096;кового тракту	Част= ;о Діар= ;ея**, нудота Неча= ;сто Біль у животі, здуття живота, гастроезоф= 072;геальна рефлюксна хвороба, блювання, сухість у роті, диспепсія, запор, часті випорожнен= 085;я, метеоризм, дискомфорт у шлунку або кишечнику Рідк= ;о Панк= ;реатит, виразки в ділянці рота
З боку печінки та жовчовивід= 085;их шляхів	Част= ;о Пору= ;шення функції печінки** Неча= ;сто Жовч= ;нокам’яна хвороба Рідк= ;о Гепа= ;тит, жовтяниця, печінкова недостатні= 089;ть
З боку шкіри та підшкірно-ж&#= 1080;рової тканини	Част= ;о Виси= ;пання (у тому числі висипання з більш низькою частотою виникнення, див. нижче) Неча= ;сто Дерм= ;атит, кропив’янк= 072;, свербіж, зміна забар&#= 1074;лення шкіри, пошкодженн= 103; шкіри, петехії, п’я&= #1090;нисті висипання, макулопапу= 083;ьозні висипання, папульозні висипання Рідк= ;о Токс= ;ичний епідермаль= 085;ий некроліз, синдром Стівенса–Д= 078;онсона, ангіонабря= 082;, реакції на препарат, що супроводжу= 102;ться еозинофілі= 108;ю та системними симптомами, генералізо= 074;ані висипання (с&= #1077;рйозні), еритема, ексфоліати= 074;ні висипання, фолікулярн= 110; висипання, везикульоз= 085;і висипання, пустульозн= 110; висипання, сверблячі висипання, еритематоз= 085;і висипання, кореподібн= 110; висипання, алопеція, підвищена пітливість
З боку опорно-рухо&#= 1074;ого апарату та сполучної тканини	Неча= ;сто Біль у суглобах, артрит, біль у м’язах, скелетно-м’&#= 1103;зовий біль, слабкість у м’язах, судоми м’язів, скутість м’язів, бурсит Рідк= ;о Рабд= ;оміоліз*, скутість суглобів, скелетно-м’&#= 1103;зова скутість
З боку нирок та сечовивідн= 080;х шляхів	Неча= ;сто Нирк= ;ова недостатні= 089;ть, сечокам’ян= 072; хвороба, гематурія, полакіурія, протеїнурі= 103; Рідк= ;о Тубу= ;лоінтерсти = 94;іальний нефрит*, наполеглив= 110; позиви до сечовипуск= 072;ння
З боку репродукти= 074;ної системи та молочних залоз	Неча= ;сто Ерек= ;тильна дисфункція
З боку організму загалом	Част= ;о Набр= ;яки Неча= ;сто Підв= ;ищена втомлювані= 089;ть, біль у грудях, відч&= #1091;ття дискомфорт= 091; у грудях Рідк= ;о Спра= ;га
Дода= ;ткові методи досліджень	Неча= ;сто Підв= ;ищення рівня амілази у крові, зменшення кількості тромбоциті= 074;, зменшення кількості лейкоцитів у крові, зменшення кількості лімфоцитів у крові, підвищення рівня креат&#= 1080;ну в крові, підвищення рівня креатиніну у крові, зниження рівня гемоглобін= 091; крові, підвищення рівня сечовини в крові, підви&= #1097;ення рівня тригліцери= 076;ів у крові, підв= ищення рівня холестерин= 091; в крові, зниження гематокрит= 091;, підвищення рівня лактатдегі= 076;рогенази (ЛДГ) у крові, підвищення рівня калію у крові Рідк= ;о Підв= ;ищення рівня глюкози у крові, подовження активовано= 075;о часткового тромбоплас= 090;инового часу, зниження кількості еритроциті= 074; у крові, підвищення рівня лужної фосф&#= 1072;тази у крові, підвищення рівня креатинфос= 092;окінази у крові*