ІНСТРУКЦІЯ

для медично= го застосування лікарського засобу

<= /p>

АБІРАТЕРОН-ВІСТА

(ABIRATERONE-VISTA)

Склад:

= діюча речов= ина: абіратерону ацетат;

= 1 таблетка містить абіратерону ацетату 500 мг;

= допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, гіпромелоза (Е 464), натрію лаурилсульфат, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат;

= оболонка: спирт полівініловий (Е 1203), титану діоксид (Е 171), макрогол (Е 1521), тальк (Е 553b), заліза оксид червоний (Е 172), зал= іза оксид чорний (Е 172).

= ;

= Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

= Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, фіолетово= го кольору, овальної форми, приблизною довжиною 19 мм та шириною 11 мм з гравіюванням «A7TN» з одного боку та «500» з іншого боку.

= =

Фармакотерапевтична група.&nb= sp;Антинеоплас= тичні та імуномодулюючі засоби. Засоби, що застосовуються для гормональної терапі= ї. Антагоністи гормонів та аналогічні засоби. Інші антагоністи гормонів і подібні засоби. Абіратерон. Код АТХ L02B X03.

Фармакологі= чні властивості.

= Фармакодина= міка.

= Механізм ді= ї

= Абіратерону ацетат in vivo метаболізується до абіратерону, який є інгібітором біосинтезу андрогену. Зокрема, абіратерон селективно інгібує фермент 17α-гідроксилазу/C17,20-ліазу (CYP17). Даний фермент необхідний для біосинтезу андрогену у тканинах яєчок, кори надниркових залоз та пухлини простати. CYP17 каталізує перетворення прегненолону та прогестерону до попередників тестостерону, ДГЕА та андростендіону відповідно через 17α= ‑гідроксилювання та розщеплення зв’язку C17,20. Пригнічення CYP17 також призводить до підвищ= ення продукції мінералокортикоїдів наднирковими залозами (див. розділ «Особливості застосування»). Андрогенчу= тливий рак передміхурової залози відповідає на лікування, яке знижує рівень андрогенів. Однак терапія, спрямована на зниження рівня андрогенів, зокрема застосування агоністів лютеїнізуючого гормон= у, рилізинг гормону (ЛГРГ) або проведення орхіектомії, знижують продукування андрогенів у яєчках, але не впливають на продукцію андрогенів наднирковими залозами або тканинами пухлини. Лікування із застосуванням абі= ратерону знижує сироватковий рівень тестостерону до невизначуваних показників при одночасному застосуванні з агоністами ЛГРГ (або проведення орхіектомії).

= Абіратерон-= Віста зменшує рівні сироваткового тестостерону та інших андрогенів сильніше, ніж агоністи ЛГРГ або орхіектомія. Це є результатом селективного пригнічення CY= P17, необхідного для біосинтезу андрогенів. Cпецифічний антиген передміхурової залози (ПСА) є біологічним маркером у пацієнтів з раком передміхурової зало= зи. У ході клінічного дослідження ІІІ фази у пацієнтів після невда= ло проведеної хіміотерапії із застосуванням таксанів, у пацієнтів, які приймали абіратерону ацетат (38 %), порівняно з пацієнтами, які приймали плацебо (10 %), відзначалося зниження рівня ПСА не менше ніж на 50 % початкового рівня.

= Фармакокіне= тика.

= Фармакокіне= тику абіратерону та абіратерону ацетату досліджували у здорових добровольців, пацієнтів з метастазуючим раком передміхурової залози та пацієнтів без раку= з печінковою або нирковою недостатністю. Абіратерону ацетат швидко метаболізується in vivo до абіратерону, який є інгібітором біосинтезу андрогену.

= Всмоктуванн= я=

= Після перорального застосування абіратерону ацетату натще максимальна концентраці= я у плазмі крові досягається через 2 години. Застосування абіратерону ацетату р= азом з їжею порівняно з прийомом лікарського засобу натще призводить 10-кратного підвищення= AUC та майже до 17-кратного підвищення системної дії абіратерону залежно= від вмісту жирів у їжі. Тому прийом Абіратерону-Віста під час їди потенційно мо= же призвести до варіювання системної дії лікарського засобу. Отже, Абі= ратерон-Віста не можна приймати з їжею. Абіратерон-Віста слід застосовувати щон= айменше за 1 годину до або через 2 години після їди. Таблетки потрібно ковтати не розжовуючи та запивати достатньою кількіс= тю рідини. Розподіл.

= Зв’язування= ¹⁴C-абіратерону з білками плазми крові людини становить 99,8 %. Об’єм розподілу дорівнює 5630 л, вказуючи на те, що абіратерон широко розподіляється у периферичних тканинах= .

= Біотрансфор= мація.

= Після перорального застосування ¹⁴C-абіратерону ацетату у вигляді= капсул абіратерону ацетат гідролізується до абіратерону, який далі піддається реак= ціям сульфування, гідроксилювання та окислення переважно печінкою. Більша частина циркулюючого радіоактивного абіратерону (приблизно 92 %) виявляється у формі метаболітів абіратерону. З 15 метаболітів, які можна виявити, на два основні метаболіти – абіратерону сул= ьфат та N‑оксид абіратерону сульфат – припадає приблизно по 43 % загальної радіоактивності. Виведення. Середній пе= ріод напіввиведення абіратерону з плазми крові становить приблизно 15 годин з ог= ляду на дані, отримані у здорових добровольців. Після перорального застосування 1000 мг ¹⁴C-абіратерону ацетату приблизно 88 % радіоактивної дози виявлялося у калі та приблизно 5 % у сечі. Основними компонентами, які виділяються з калом, є незмінений абіратерону ацетат та абіратерон (приблизно 55 % та 22 % від призначеної дози відповідно).

= Пацієнти з печінковою недостатністю.

= Фармакокіне= тику абіратерону ацетату оцінювали у пацієнтів з уже наявною печінковою недостатністю легкого або помірного ступеня (клас A і В за класифікацією Чайлда-П’ю відповідно) і у контрольної групи здорових добровольців. Системн= ий вплив абіратерону після одноразового перорального застосування лікарського засобу в дозі 1 г підвищувався приблизно на 11 % та 260 % у пацієнтів з уже наявною печінковою недостатністю легкого або помірного ступеня відповідно. Середній період напіввиведення абіратерону подовжувався приблизно до 18 годин у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого ступеня і приблизно до 19 годи= н у пацієнтів з печінковою недостатністю помірного ступеня. У ще одному дослідженні фармакокінетику абіратерону оцінювали у 8 пацієнтів з уже наявною печінковою недостатністю тяжкого ступеня (клас С за класифікацією Чайлда-П’ю) та 8 здорових добровольців з нормальною функцією печінки. Порівняно зі здоровими добровольцями, у пацієнтів з тяжким порушен= ням функцій печінки системний вплив (AUC) абіратерону збільшувався на 600 = %, а фракція незв’язаної діючої речовини – на 80 %. Пацієнтам з печінковою недостатністю легкого ступеня підбір дози не потрібен. Слід з обережністю застосовувати Абіратерон-Віста пацієнтам з печінковою недостатн= істю середнього ступеня тяжкості і лише у разі, якщо користь від лікування значно переважає потенційні ризики (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Особливості застосування»).= Абіратерон-Віста не слід застосовувати пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання»= і «Особливості застосування»). Пацієнтам, у яких розвиваєть= ся гепатотоксичність у ході лікування із застосуванням абіратерону ацетату, мо= же бути потрібне призупинення лікування та корекція до= зи (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»).

= Пацієнти з нирковою недостатністю.

= Фармакокіне= тику абіратерону ацетату порівнювали у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності на постійному гемодіалізі та контрольною групою пацієнтів з нормальною функцією нирок. Системний вплив абіратерону після одноразового перорального застосування лікарського засобу в дозі 1000= мг не підвищувався у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, = які знаходяться на гемодіалізі. Отже, при застосуванні лікарського засобу у пацієнтів з нирковою недостатністю, включаючи тяжку ниркову недостатн= ість, у зниженні дози немає потреби. Однак слід з обережністю призначати Абіратерон-Віста хворим на рак передміхурової залози з нирковою недостатністю тяжкого ступеня, оскільки клінічні дані про застосування абіратерону ацетату таким пацієнтам відсутні= .

Клінічні характеристики.

Показання.<= /span>=

Лікарський засіб Абіратерон-Віста показаний для застосування у комбінації з преднізоном або преднізолоном для лікування:

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb= sp; вперше діагностованого метастатичного гормонально чутливого раку передміхурової залози високого ри= зику у дорослих чоловіків у комбінації з андрогенною деприваційною терапією;=

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb= sp; метастазуючого кастраційно-резистентного раку передміхурової залози з безсимптомним або м’= яким перебігом у дорослих чоловіків після незадовільного результату андрогенної блокади та яким хіміотерапія клінічно не показана;

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb= sp; метастазуючого кастраційно-резистентного раку передміхурової залози у дорослих чоловіків, захворювання яких прогресує під час або після попередньої хіміотерапії із застосуванням доцетакселу.

Протипоказа= ння.

-&nb= sp; Підвищена чутливість до діючої речовини або до допоміжних речовин.

-&nb= sp; Лікарський засіб Абіратерон-В= іста протипоказаний вагітним та жінкам репродуктивного віку.

-&nb= sp; Тяжка печінкова недостатність (клас С за шкалою Чайлда-П’ю)= (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Особливості застосування» і «Фармакологічні властиво= сті»).

-&nb= sp; Лікарський засіб Абіратерон-В= іста з преднізоном або преднізолоном протипоказаний у комбінації з Ra-223.<= /o:p>

<= /b>

Особливі заходи безпеки.=

Завдяки механізму дії абіратерон може вплинути на розвиток плода, тому вагітні та ж= інки репродуктивного віку повинні надягати захисні рукавички при роботі з лікарським засобом.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Впл= ив їжі на абіратерону ацетат.

Застосування Абіратерону-Віста з їжею значною мірою підвищує всмоктування абіратерону ацетату. Ефективність та безпека застосування лікарського засобу з їжею не встановлені, тому Абіратерон-Віста не можна застосовувати разом з їжею.

Впл= ив інших лікарських засобів на абіратерон.

У ході дослідження фармакокінетичних взаємодій з участю здорових добровольців, які спочатку застосовували рифампіцин, потужний індуктор CYP3A4, у дозі 600= мг на добу протягом 6 днів, а потім разову дозу 1000 мг абіратерону ацетату, середній рівень AUC_∞ абіратерону у плазмі крові знижувався= на 55 %. Слід уникати застосування сильних індукторів CYP3A4 (наприклад фенітоїн, карбамазепін, рифампіцин, рифабутин, рифапентин, фенобарбітал, звіробій звичайний (Hypericum perforatum)), за винятком випадків відсутності терапевтичної альтернативи. В окремому клінічному дослідженні з участю здорових добровольців одночасне застосування кетоконазолу, сильного інгібіт= ора CYP3A4, не мало клінічно важливого впливу на фармакокінетику абіратерону. <= i>Вплив абіратерону на інші лікарські засоби.

Абіратерон є інгібітором печінкових ферментів CYP2D6 та CYP2C8, за допомогою яких відбувається метаболізм лікарських засобів. У ході дослідження, яке проводи= ли з метою визначення ефектів абіратерону ацетату (з преднізоном) на одноразову = дозу субстрату декстрометорфану CYP2D6, системна експозиція (AUC) декстрометорфа= ну підвищувалася приблизно у 2,9 раза. Значення AUC₂₄ для декстрорф= ану, активного метаболіту декстрометорфану, підвищувалося на 33 %.

Рекомендується з обережністю застосовувати абіратерон з лікарськими засобами, що активують= ся або метаболізуються CYP2D6, зокрема з лікарськими засобами, які мають вузьк= ий терапевтичний індекс. Тому слід розглянути питання про зниження дози лікарського засобу, який метаболізується CYP2D6 та має вузький терапевтичний індекс. Такими лікарськими засобами, зокрема, є метопролол, пропранолол, дезипрамін, венлафаксин, галоперидол, рисперидон, пропафенон, флекаїнід, кодеїн, оксикодон, трамадол (трьом останнім необхідний CYP2D6 для утворення активних аналгезуючих метаболітів).

У ході дослідження CYP2C8 лікарських взаємодій з участю здорових добровольців= при застосуванні піоглітазону з разовою дозою 1000 мг абіратерону ацетату AUC піоглітазону збільшувалася на 46 %, та AUC кожного з активних метаболі= тів піоглітазону M-III та M-IV знижувалися на 10 %. Хоча ці результати вказують на відсутність клінічно важливого збільшення системного впливу лікарських засобів, які метаболізуються переважно за допомогою CYP2C8, при одночасному застосуванні їх з абіротироном, за пацієнтами слід ретельно спо= стерігати щодо ознак токсичності, пов’язаної з одночасним застосуванням субстратів CY= P2C8 з вузьким терапевтичним індексом. Приклади лікарських засобів, що метаболізуються CYP2C8, включають піоглітазон та репаглінід (див. розділ «Особливості застосування»).

Головні метаболіти абіратерону – абіратерону сульфат та N-оксид абіратерону сульфат= in vitro продемонстрували пригнічення транспортера OATP1B1. Як наслідок, це може призвести до підвищення концентрацій лікарських засобів, що виводяться за допомогою OATP1B1. Клінічних даних для підтвердження транспортерзалежних взаємодій немає. Лікарські засоби, що подовжують інтервал QT.

Оскільки андроген-деприваційна терапія може призвести до подовження інтервалу QT, сл= ід з обережністю застосовувати абіратерон з лікарськими засобами, що можуть подовжувати інтервал QT, або засобами, що можуть спричиняти шлуночкову тахікардію типу «пірует», такими як антиаритмічні засоби класу IA (наприкла= д, хінідин, дизопірамід) або класу III (наприклад, аміодарон, соталол, дофетил= ід, ібутилід), метадон, моксифлоксацин, антипсихотичні лікарські засоби= .

Зас= тосування зі спіронолактоном.

Спіронолактон зв’язується з рецепторами андрогену, що може призвести до підвищення рівня специфічного антигену передміхурової залози (ПСА). Одночасне застосування з= абіратероном не рекомендується.

Лікування абіратероном і преднізоном або преднізолоном у комбінації з Ra-223 протипоказано через підвищений ризик переломів і тенденції до збільшення летальності серед хворих на рак передміхурової залози з безсимптомним або м= ’яким перебігом. Рекомендується, щоб подальше лікування Ra-223 не починати протяг= ом принаймні 5 днів після останнього введення абіратерону ацетату в комбінації= з преднізоном або преднізолоном.

Особливості застосування.

Артеріальна гіпертензія, гіпокаліємія та затримка рідини та серцева недостатність через надлишок мінералокортикоїдів.

Абіратерону ацетат може спричинити артеріальну гіпертензію, гіпокаліємію та затримку рідини в організмі внаслідок підвищен= ня рівня мінералокортикоїдів, що є результатом пригнічення CYP17. Одночасне застосування кортикостероїдів пригнічує активність адренокортикотропного гормону (АКТГ), що призводить до зниження частоти та ступеня тяжкості цих побічних ефектів. Слід з обережністю застосовувати абіратерон при лікуванні пацієнтів, у яких загострення основного захворювання може проявлятися підвищенням артеріального тиску, гіпокаліємією (на тлі прийому серцевих глікозидів) або затримкою рідини, наприклад, при серцевій недостатності, тя= жкій або нестабільній стенокардії, нещодавно перенесеному інфаркті міокарда або шлуночковій аритмії, та пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю.

Абіратерон-Віста слід з обережністю застосовува= ти пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями в анамнезі. З досліджень ІІІ фази із застосуванням абіратерону ацетату виключали пацієнтів з неконтрольованою гіпертензією, клінічно значущими захворюваннями серця, про що свідчать інфа= ркт міокарда або артеріальні тромботичні явища протягом останніх 6 місяців, тяж= ка або нестабільна стенокардія, серцева недостатність ІІІ або ІV ступеня за шк= алою NYHA (дослідження з участю пацієнтів, яким попередньо застосовували хіміотерапію) або серцева недостатність від ІІ до IV ступеня (дослідження з участю пацієнтів з уперше діагностованим раком передміхурової залози або як= им хіміотерапія клінічно не показана), значення фракції викиду лівого шлуночка ˂ 50 %. З досліджень з участю пацієнтів з уперше діагностова= ним раком передміхурової залози або яким хіміотерапія клінічно не показана, виключали пацієнтів з фібриляцією передсердь та іншими видами серцевих арит= мій, що потребували медичного втручання. Безпека застосування абіратерону ацетату для пацієнтів з фракцією викиду лівого шлуночка ˂ 50 % або серцев= ою недостатністю ІІІ або ІV ступеня за шкалою NYHA (дослідження з участю паціє= нтів, яким попередньо застосовували хіміотерапію) або серцевою недостатністю від = ІІ до IV ступеня (дослідження з участю пацієнтів з уперше діагностованим раком передміхурової залози або яким хіміотерапія клінічно не показана) не встановлена (див. розділ «Побічні реакції»). Перед початком лікування паціє= нтів зі значним ризиком виникнення застійної серцевої недостатності (наприклад серцевою недостатністю, неконтрольованою гіпертензією або ішемічною хворобою серця в анамнезі) слід провести оцінку серцевої діяльності (наприклад, за допомогою ехокардіограми). Слід пролікувати серцеву недостатність та оптимізувати серцеву функцію перед початком застосування абіратерону. Необх= ідно контролювати артеріальну гіпертензію, гіпокаліємію та затримку рідини. Впро= довж лікування слід вимірювати артеріальний тиск, рівень калію, затримку рідини (збільшення маси тіла, периферичний набряк) та інші прояви застійної серцев= ої недостатності кожні 2 тижні протягом перших трьох місяців та у подальш= ому кожного місяця, відхилення слід коригувати. У пацієнтів, у яких спостерігалася гіпокаліємія на тлі лікування абіратерону ацетату, спостерігалося подовжен= ня інтервалу QT. При клінічно значущих відхиленнях функції серця слід проводити відповідну терапію та при необхідності розглянути припинення заст= осування абіратерону.

Гепатотоксичність та печінкова недостатність.

У ході клінічних досліджень повідомляли про вип= адки підвищення рівня печінкових ферментів, що призводило до відміни лікування а= бо коригування дози абіратерону. Слід контролювати рівні сироваткових трансаміназ перед застосуванням лікарського засобу, а також кожні 2 тижні протягом перших 3 місяців лікування та кожного місяця у подальшому. У разі розвитку клінічних симптомів або ознак, що вказують на розвиток гепатотоксичності, слід негайно визначити рівень сироваткових трансаміназ. = Якщо рівень АЛТ або АСТ перевищує верхню межу норми більше ніж у 5 разів, лікува= ння цим препаратом слід негайно припинити та провести ретельну оцінку функції печін= ки. Відновити лікування із застосуванням зниженої дози абіратерону можна лише за умови нормалізації функції печінки у пацієнта до початкового рівня. У разі розвитку тяжкої гепатотоксичності (рівень АЛТ або АСТ у 20 разів перевищує верхню межу норми) лікарський засіб слід відмінити та у подальшому уникати призначення абіратерону. Пацієнти з вірусним гепатитом в активній фазі не б= рали участі у клінічних дослідженнях абіратерону ацетату, тому немає даних щодо застосування лікарського засобу цій популяції. Немає даних щодо безпеки та ефективності застосування багаторазових доз абіратерону ацетату пацієнтам з помірною або тяжкою печінковою недостатністю (клас В або С за шкалою Чайлда-П’ю). Слід з обережністю застосовувати абіратерон пацієнтам з помірн= ою печінковою недостатністю і лише у разі, якщо користь від лікування значно переважає потенційні ризики. Не слід застосовувати Абіратерон-Віста пацієнт= ам з тяжкою печінковою недостатністю. У постмаркетинговий період рідко повідомля= ли про випадки гострої печінкової недостатності та фульмінантного гепатиту, де= які з них мали летальний наслідок (див. розділ «Побічні реакції»).

Відміна кортикостероїдів та локалізація стресових ситуацій.

У разі відміни преднізону або преднізолону слід ретельно контролювати стан пацієнта стосовно проявів недостатності кори надниркових залоз. Якщо прийом абіратерону продовжується після відміни кортикостероїдів, слід відслідковувати стан пацієнта щодо надлишку мінералокортикоїдів. Якщо пацієнт переніс тяжку стресову ситуацію, йому мож= уть бути показані підвищені дози преднізону або преднізолону впродовж та після стресової ситуації.

Щільність кісток.= =

У чоловіків з метастазуючим раком простати (кастраційно-резистентний рак передміхурової залози) можливе зниження щільн= ості кісткової тканини. Застосування Абіратерон-Віста в комбінації з глюкокортикостероїдами може посилити цей ефект. Попереднє застосування кетоконазолу.

Можна очікувати більш низькі показники чутливос= ті до Абіратерону-Віста у пацієнтів, які раніше отримували кетоконазол.

Гіперглікемія.

Застосування глюкокортикоїдів може збільшувати гіперглікемію, тому пацієнтам з цукровим діабетом слід часто вимірювати рів= ень цукру в крові.

Гіпоглікемі= я.

Повідомлялося про випадки гіпоглікемії при застосуванні абіратерону разом з преднізоном/преднізолоном пацієнтам із риз= иком розвитку цукрового діабету, які отримували піоглітазон або репаглінід (див. розділ «Взаємодія з лікарськими засобами та інші види взаємодій»); тому слід контролювати рівень цукру в крові хворих на цукровий діабет.

Застосування при хіміотерапії.

Безпека та ефективність одночасного застосування абіротерону ацетату з цитотоксичною хіміотерапією не встановлені.

Потенційні ризики.=

У чоловіків з метастазуючим кастраційно-резисте= нтним раком простати, включно з тими, хто проходить терапію абіратероном, можуть виникати анемія та статева дисфункція. Вплив на скелетно-м’язову систему.<= /span>=

Повідомляли про випадки міопатії та рабдоміоліз= у у пацієнтів, які отримували абіратерону ацетат. Більшість випадків розвивалися протягом перших 6 місяців лікування і минали після відміни абіратерону ацет= ату. Слід з обережністю приймати пацієнтам, які одночасно отримують лікарські засоби, застосування яких пов’язують з розвитком міопатії/рабдоміолізу.

Взаємодії з іншими лікарськими засобами.

Слід уникати одночасного застосування Абіратерону-Віста з потужними індукторами CYP3A4, за винятком випадків, коли відсутня терапевтична альтернатива через ризик зниження системного впливу абіратерону (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші в= иди взаємодій»).

Комбінація абіратерону та преднізону/преднізолону з Ra-223.

Лікування абіратероном та преднізоном/преднізол= оном у комбінації з Ra-223 протипоказане (див. розділ «Протипоказання») через підвищений ризик переломів та тенденцію до підвищеної летальності у пацієнт= ів з раком передміхурової залози без симптомів або з мало вираженими симптомами,= що спостерігається у клінічних дослідженнях. Не рекомендується розпочинати подальше лікування Ra-223 менше ніж через 5 днів після останнього прийому а= біратерону у комбінації з преднізоном / преднізолоном.

Важлива&nbs= p;інформація про допоміжні речовини.

До складу лікарського засобу входить лактоза. Пацієнти зі спадковою непереносимістю галактози, лактазою недостатністю або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози не повинні приймати Абіратерон-Ві= ста.

Лікарський засіб містить більше 1 ммоль натрію в одній дозі (2 таблетки), що потрібно врахувати пацієнтам, які перебувають на контрольованій натрієвій дієті.

Зас= тосування у період вагітності або годування груддю.

Жін= ки репродуктивного віку.

Дані щодо застосування Абіратерону-Віста вагітним жінкам відсутні. Даний лікарський засіб протипоказаний жінкам, які потенційно можуть завагітніти.=

= Вагітність.=

= Лікарський засіб Абіратерон-Віста не показаний для застосування жінкам. Абіратерону ацетат протипоказаний вагітним та жінкам, які потенційно можуть завагітніти. Контрацепція у чоловіків та жінок

= Дані про присутність абіратерону або його метаболітів у спермі відсутні. Слід застосовувати презерватив при статевому контакті з вагітною жінко= ю. Якщо пацієнт живе статевим життям з жінкою репродуктивного віку, то слід використовувати презерватив у комбінації з іншими ефективними методами контрацепції. Дослідження на тваринах продемонстрували наявність репродукти= вної токсичності.

= Період лактації.

= Лікарський засіб Абіратерон-Віста не застосовувати жінкам.=

= Фертильніст= ь.

= Абіратерон впливав на фертильність тварин під час досліджень, але цей вплив був оборот= ним.

=

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом іншими механізмами.

Абіратерон-Віста не впливає або проявляє незначний вплив на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Спо= сіб застосування.

Лікарський засіб слід приймати натще (щонайменше через 2 години після їди, а також слід уникати прийому їжі протягом 1 години після застосування абіратерону). Таблетку приймати цілою, не розжовуючи та не подрібнюючи. Рекомендовано запивати водою. Рекомендована доза абіратерону становить 1000 мг (2 таблетк= и по 500 мг) як одноразова добова доза. Застосування лікарського засобу <= span style=3D'mso-bidi-font-weight:bold'>разом з їжею збільшує системний вплив абіратерону.

Доз= ування преднізону або преднізолону.

Для лікування вперше діагностованого раку передміхурової залози рекомендована д= оза преднізону або преднізолону становить 5 мг на добу.

Рекомендована до= за преднізону або преднізолону становить 10 мг на добу. Пацієнтам, яким не проводили хірургічну кастрацію, слід продовжувати медичну кастрацію аналогом гонадотропін-рилізинг-гормону (ГнРГ) упродовж лікування абіратероном.<= /o:p>

Перед початком лікува= ння із застосуванням абіратерону слід провести контроль рівнів сироваткових трансаміназ, а також контролювати їх рівень кожні 2 тижні впродовж перших 3 місяців лікування, а потім – кожного місяця. Щомісячно слід контролювати рі= вень артеріального тиску, сироваткового калію та затримку рідини. Пацієнтів з високим ризиком застійної серцевої недостатності слід контролювати кожні 2 тижні протягом перших трьох місяців лікування, а потім – кожного місяця.

Пацієнтам з гіпокаліє= мією в анамнезі або у яких розвивається гіпокаліємія під час лікування препаратом Абіратерон-Віста слід підтримувати рівень калію ≥ 4 мМ. Пацієнта= м, у яких розвивається токсичність 3 рівня, включаючи артеріальну гіпертензію, гіпокаліємію, набряк та немінералокортикоїдну токсичність, лікування слід припинити та вжити відповідних лікувальних заходів. Лікування абіратероном можна відновлювати лише після того, як симптоми токсичності знизяться до рі= вня 1 або зникнуть.

У разі пропуску добов= ої дози як Абіратерону-Віста, так і преднізону або преднізолону лікування слід відновити наступного дня, застосовуючи звичайну добову дозу. Гепатотокси= чність

Лікування слід негайно призупинити до нормалізації функції печінки у пацієнтів, у яких на тлі лікування розвивається гепатотоксичність (рівень АЛТ або АСТ перевищує норму більше ніж у п’ять разів). Відновлення лікування можливе після нормалізації функції печінки зі зниженої дози абіратерону – 500 мг (1 таблетка) 1 раз на добу. У таких пацієнтів слід проводити контроль рівня сироваткових трансамі= наз протягом 3 місяців лікування та щомісячно у подальшому. Якщо прояви гепатотоксичності з’являються при прийомі зниженої дози 500 мг на добу, лікування слід припинити.

Якщо у пацієнта на тл= і прийому лікарського засобу розвиваєть= ся тяжка гепатотоксичність (рівень АЛТ або АСТ перевищує верхню межу норми у 20 разів), лікування абіратероном слід відмінити та в подальшому не відновлюва= ти.

Печ= інкова недостатність.

Пацієнтам з печінковою недостатністю класу А за класифікацією Чайлда-П’ю в анамнезі коригування до= зи не потрібне.

Було продемонстровано= , що помірна печінкова недостатність (клас В за шкалою Чайлда-П’ю) збільшувала системний вплив абіратерону, що застосовували перорально у дозі 1000 м= г 1 раз на добу, у 4 рази. Немає даних щодо клінічної безпеки та ефективності застосування багаторазових доз абіратерону ацетату пацієнтам з помірною або тяжкою печінковою недостатністю (клас В або С за шкалою Чайлда-П’ю). Не мож= на передбачити коригування дози. Слід ретельно зважити можливість застосування= лікарського засобу пацієнтам з помірною печін= ковою недостатністю, користь від лікування повинна значно переважати над потенцій= ним ризиком. Абіратерон-Віста не можна застосовувати пацієнтам з тяжкою печінко= вою недостатністю.

Нир= кова недостатність.

Пацієнти з нирковою н= едостатністю не потребують корекції дози абіратерону. Немає клінічного досвіду застосування лікарського засобу пацієнтам з раком простати та тяжкою нирковою недостатністю. Слід бути обережними при з= астосуванні абіратерону даній категорії пацієнтів.

Діти.

Лікарський засіб не призначений для застосування дітям.

Передозування.

Сим= птоми. Досвід передозування абіратероном обмежен= ий.

Лік= ування. Спеціального антидоту не існує. Тому у ра= зі передозування прийом абіратерону слід призупинити і призначити симптоматичне лікування та моніторинг на випадок аритмії, гіпокаліємії і симптомів затрим= ки рідини. Також слід провести оцінку функції печінки.

Побічні реакції.<= /i>

У зведеному аналізі побічних реакцій, що спостерігалися у ході клінічних досліджень ІІІ фа= зи при прийомі абіратерону з частотою ≥ 10 %, були периферичний набряк, гіпокаліємія, артеріальна гіпертензія, інфекції сечовидільної систе= ми, підвищення рівнів аланінамінотрансферази та/або аспартатамінотрансферази. І= нші важливі побічні реакції включають розлади серця, гепатотоксичні= сть, переломи кісток та алергічний альвеоліт. Абіратерон може спричинити артеріальну гіпертензію, гіпокалієм= ію та затримку рідини як фармакодинамічний наслідок механізму дії. Під час клі= нічних досліджень очікувані мінералокортикоїдні побічні реакції частіше спостеріга= лись у пацієнтів, які приймали абірате= рон, порівнюючи з тими, хто приймав плацебо: гіпокаліємія 18 % проти 8 = ;%, артеріальна гіпертензія 22 % проти 16 % та затримка рідини (периф= еричний набряк) 23 % проти 17 % відповідно. У пацієнтів, які отримували лікування абіратероном, гіпокаліємія ІІІ та ІV рівня за шкалою токсичності побічних реакцій СТС спостерігалися у 6 % та 2 % пацієнтів відповідно, артеріальна гіпертензія – у 8 % проти 5 % пацієнтів відповідно, та затримка рідини (периферичний набряк) – у 1 % проти 1 % пацієнтів відповід= но. Мінералокортикоїдні реакції, як правило, можна успішно коригувати за допомо= гою медикаментозного лікування. Одночасний прийом кортикостероїдів знижує часто= ту та ступінь тяжкості цих побічних реакцій (див. розділ «Особливості застосування»).

У ході досліджень пацієнтів з метастазуючим рак= ом простати, які застосовували ГнРГ аналог або в яких була проведена орхіектом= ія, абіратерон застосовували у дозі = 1000 мг/добу у комбінації з преднізоном або преднізолоном (5 мг або 10 мг на добу залежно від показання).

Побічні реакції, що спостерігалися в ході кліні= чних досліджень та у постмаркетинговий період із застосуванням абіратерону, наведені в таблиці = 1 за категоріями частоти проявів: дуже часто (≥ 1/10); част= о (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/100= 0, < 1/100); рідко (≥ 1/10000, < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000) та невідомо (частота не може бути встановлена з доступних даних).

У межах кожної групи частоти побічні реакції представлено в порядку зниження ступеня тяжкості.

Та= блиця 1

Системи органів<= /span>

Побічні реакції<= /span>

Інфекції та інвазії<= /i>

Дуже часто: інфекції сечовидільної системи

Часто: сепсис

З боку імунної системи

Невідомо: анафілактичні реакції

З боку ендокринної системи<= o:p>

Нечасто: порушення функції надниркових залоз<= o:p>

З боку метаболізму та травл= ення

Дуже часто: гіпокаліємія

Часто: гіпертригліцеридемія

З боку серця

Часто: серцева недостатність*, стенокардія, фібриляція передсердь, тахікардія

Нечасто: інші аритмії

Невідомо: інфаркт міокарда, подовження інтерв= алу QT (див. розділи «Особливості застосування» і «Взаємодія з іншими лікарсь= кими засобами та інші види взаємодій»

З боку судинної системи

Дуже часто: артеріальна гіпертензія

З боку дихальної системи

Рідко: алергічний альвеоліт^а<= /o:p>

З боку шлунково-кишкової системи

Дуже часто: діарея

Часто: диспепсія

З боку гепатобіліарної сист= еми

Дуже часто: підвищення рівня аланінамінотрансферази та/або підвищення рівня аспартатамінотрансферазиb

Рідко: фульмінантний гепатит, гостра печінкова недостатність

З боку шкіри та підшкірної клітковини

Часто: висипання

З боку м’язово-скелетної системи та сполучної тканини

Нечасто: міопатія, рабдоміоліз

З боку сечовидільної систем= и

Часто: гематурія

Загальні розлади=

та реакції у місці введення=

Дуже часто: периферичний набряк

Пошкодження, отруєння та процедурні ускладнення

Часто: переломи**

*С= ерцева недостатність також включає застійну серцеву недостатність, дисфункцію ліво= го шлуночка та зменшення фракції викиду.

** Переломи включають всі види переломів, за винятком патологічних переломів.<= o:p>

^а<=
/span> Спонтанні повідомлення постмаркетингового періоду.

^b<=
/span> Підвищення рівнів аланінамінотранферази та/= або аспартатамінотрансферази, що включає підвищення АСТ, АЛТ, порушення функції печінки.

Побічні реакції ІІІ ступеня за шкалою СТСAE, що спостерігалися у пацієнтів, які приймали абіратерон: гіпокаліємія (5 %); інфекції сечовидільної системи (2 %), підвищення рівня аланінамінотрансферази і/або аспартатамінотрансферази<= /span> (4 %), артеріальна гіпертензія (6 %), переломи (2 %); периферичний набряк, серцева недостатність, миготлива аритмія (1 %). Побічні реакції ІІІ ступеня за шкалою СТСАЕ, т= акі як гіпертригліцеридемія та стенокардія, спостерігал= ися у < 1 % пацієнтів. Побічні реакції IV ступеня за шкалою СТСAE, такі як інфекції сечовидільної системи, підвищення рівня аланінамінотрансферази і/або аспартатамінотрансферази, гіпокаліємія, серцева недостатність, миготлива аритмія та переломи, спостерігалися у < 1 % пацієнтів. Більшість випадків артеріальної гіпертензії та гіпокаліємії спостерігалося у гормоночутливої популяції (дослідження 3011). Повідомляли про гіпертонію у 36,7 % пацієнтів у гормоночутливій популяції (дослідження 3011) порівняно з 11,8 % та 20,2 % у дослідженнях 301 та 302 відповідно. Гіпокалієм= ія спостерігалася у 20,4 % пацієнтів у гормоночутливій популяції (дослідж= ення 3011) порівняно з 19,2 % та 14,9 % у 301 та 302 відповідно.<= o:p>

Опис окремих побічних реакцій.

Сер= цево-судинні побічні реакції.

З досліджень ІІІ фази виключали пацієнтів з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, клінічно значущими захворюваннями серця, такими = як інфаркт міокарда, артеріальні тромботичні явища протягом останніх= 6 місяців, тяжка або нестабільна стенокардія, серцева недостатність ІІІ або ІV ступеня за шкалою NYHA (дослідження з участю пацієнтів, яким попередньо застосовували хіміотерапію) або серцева недостатність від ІІ до IV ступеня (дослідження з участю пацієнтів, яким хіміотерапія не показана), значення фракції викиду лівого шлуночка ˂ 50 %. Усі пацієнти, які брали участь у дослідженнях (ті, хто приймав абіратерон, та ті, хто отримував плацебо), одночасно отримували лікування, яке знижує рівень андрогенів, із застосуванням агоністів Л= ГРГ, що було асоційовано з виникненням цукрового діабету, інфаркту міокарда, інс= ульту та раптовою серцевою смертю. Частота серцево-судинних побічних реакцій під = час фази ІІІ досліджень з участю пацієнтів, які отримували абіратерон, та пацієнтів, які отримували плацебо, була такою: фібриляція передсердь - 2,6 % проти 2,0 %, тахікардія - 1,9 % проти 1,0 %, стенокардія - 1,7 % проти 0,8 %, серцева недостатність -<= /span> 0,7 % проти 0,2 %, аритмія - 0,7 % проти 0,5 %. Гепатотоксичність.

Повідомляли про випадки гепатотоксичності з підвищенням рівня АЛТ, АСТ та загального білірубіну у пацієнтів, які отриму= вали абіратерону ацетат. Дослідження ІІІ фази клінічних дослідж= ень показали, що гепатотоксичність ІІІ та ІV рівня (підвищення АСТ і АЛТ більше= ніж у 5 разів від верхньої межі норми та білірубіну більше ніж у 1,5 раза від верхньої межі норми) спостерігалась у близько 6 % пацієнтів, яким застосовували абіратерон, зазвичай протягом перших трьох місяців лікування.=

У дослідженні 3011 гепатотоксичність ІІІ або = ІV ступ= еня спостерігалася у 8,4 % пацієнтів, які отримували абіратерон. Застосування абіратерону було припинено 10 пацієнтам через гепатотоксичність; з них два пацієнти мали гепатотоксичність ІІ ступеня, шестеро мали гепатотоксичність ІІІ ступеня, а= двоє ‑ гепатотоксичність ІV ступеня без летальних наслідків. У клініч= них дослідженнях ІІІ фази порушення печінкової функції частіше спостерігалося у пацієнтів, у яких рів= ень АЛТ або АСТ до початку лікування був підвищений, ніж у пацієнтів з нормальн= ими значеннями АЛТ та АСТ до початку лікування. При підвищенні АЛТ або AСТ біль= ше ніж у 5 разів або підвищенні рівня загального білірубіну більше ніж у 3 рази від верхньої межі норми лікування абіратероном призупиняли або припиняли. У двох випадках відбулося значне підвищення показників функціональних печінко= вих проб. У цих пацієнтів з нормальною печінковою функцією до лікування мало мі= сце підвищення АЛТ або АСТ на тлі лікування у 15‑40 разів від верхньої ме= жі норми та підвищення рівня білірубіну у 2‑6 разів від верхньої межі но= рми. Після припинення лікування в обох пацієнтів спостерігалася нормалізація печінкових проб, одному пацієнтові відновили застосування абіратерону без повторного підвищення печінкових ферментів. У дослідженні 302 токсичність І= ІІ‑ІV рівня з підвищенням рівня АЛТ або AСТ спостерігалась у 35 (6,5 %) пацієнтів, які отримували абіратерону ацетат. Підвищення рівня амінотрансфе= раз було відкориговане у всіх, крім 3 пацієнтів (2 з новими множинними метастаз= ами в печінку та 1 з підвищенням АСТ приблизно через 3 тижні після останнь= ої дози абіратерону ацетату). У клінічних дослідженнях ІІІ фази про припинення лікування ч= ерез підвищення АЛТ та АСТ або порушення функції печінки повідомлялося у 1,1&nbs= p;% пацієнтів, які отримували абіратерону ацетат, та у 0,6 % пацієнтів, які отримували плацебо. Летальних наслідків не зафіксовано.
У клінічних випробуваннях ризик розвитку гепатотоксичності був зменшений шляхом виключення пацієнтів із гепатитом або значними порушеннями печінкових тестів до початку лікування. З дослідження = 3011 були виключені пацієнти з базовим показником АЛТ та AСТ, що перевищував біл= ьше ніж у 2,5 раза верхню межу норми, білірубіну > 1,5 раза від верхньої межі норми, а також пацієнти з активним або симптоматичним вірусним гепатитом або хронічним захворюванням печінки; з асцитом або шлунково-кишко= вими кровотечами внаслідок порушення функції печінки. З дослідження 301 були виключені пацієнти з базовим показником АЛТ та АСТ, що перевищував більше н= іж у 2,5 раза верхню межу норми за відсутності метастазів у печінку та біль= ше ніж у 5 разів від верхньої межі норми за наявності метастазів у печінку. З = дослідження 302 були виключені пацієнти з метастазами в печінку, а також пацієнти з початковим показником АЛТ та AСТ, що перевищував більше ніж у 2,5 раза верх= ню межу норми. Підвищення показників печінкових проб у пацієнтів, які беруть участь= у клінічних випробуваннях, відслідковувались та контролювалися шляхом перерив= ання лікування та повторного його призначення лише після повернення печінкових тестів у пацієнта до базового рівня. Пацієнтам із підвищенням рівня AЛТ або= AСТ більше ніж у 20 разів від верхньої межі норми повторне лікування не призначалося. Безпека повторного призначення лікування таким пацієнтам невідома. Механізм гепатотоксичності не вивчений.

Пов= ідомлення про підозрювані побічні реакції.=

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значенн= я. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосув= анні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засоб= у через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: = https://aisf.dec.gov.ua.

= Термін придатності. 2 роки.

= =

= Умови збері= гання.

= Для лікарсь= кого засобу не вимагається спеціальних умов зберігання. Зберігати у недоступному= для дітей місці.

= =

= Упаковка. <= /span>По 60 табле= ток у пластиковому контейнері, по 1 контейнеру в картонній коробці.<= /span>

= =

= Категорія відпуску. За рецептом.

=

Виробник. Сінтон Хіспанія, С. Л.

=

Місцезнаход= ження виробника= та адреса місця провадження його діяльності.

Вул. К/Кастелло, n^o1, Сант Боі де Ллобрегат, Барселона, 08830, Іспанія.

=

Системи органів<= /span>	Побічні реакції<= /span>
Інфекції та інвазії<= /i>	Дуже часто: інфекції сечовидільної системи
Часто: сепсис
З боку імунної системи	Невідомо: анафілактичні реакції
З боку ендокринної системи<= o:p>	Нечасто: порушення функції надниркових залоз<= o:p>
З боку метаболізму та травл= ення	Дуже часто: гіпокаліємія
Часто: гіпертригліцеридемія
З боку серця	Часто: серцева недостатність*, стенокардія, фібриляція передсердь, тахікардія Нечасто: інші аритмії
Невідомо: інфаркт міокарда, подовження інтерв= алу QT (див. розділи «Особливості застосування» і «Взаємодія з іншими лікарсь= кими засобами та інші види взаємодій»
З боку судинної системи	Дуже часто: артеріальна гіпертензія
З боку дихальної системи	Рідко: алергічний альвеоліт^а<= /o:p>
З боку шлунково-кишкової системи	Дуже часто: діарея
Часто: диспепсія
З боку гепатобіліарної сист= еми	Дуже часто: підвищення рівня аланінамінотрансферази та/або підвищення рівня аспартатамінотрансферазиb Рідко: фульмінантний гепатит, гостра печінкова недостатність
З боку шкіри та підшкірної клітковини	Часто: висипання
З боку м’язово-скелетної системи та сполучної тканини	Нечасто: міопатія, рабдоміоліз
З боку сечовидільної систем= и	Часто: гематурія
Загальні розлади= та реакції у місці введення=	Дуже часто: периферичний набряк
Пошкодження, отруєння та процедурні ускладнення	Часто: переломи**