ІНСТРУКЦІЯ

= для медичного застосування лікарського засобу

МАКОКС 150, МАКОКС 300

(MACOX 150, MACOX 300)

Склад:

діюча речовина: rifampicin;

1 капс= ула містить рифампіцину 150 мг або 300 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, повідон К-30, крохмаль кукурудзяний, натрію лаурилсульфат, та= льк, магнію стеарат;

оболонка капсула по 150 мг місти= ть: желатин, к= армоїзин (Е 122), понсо 4R (Е 124), жовтий захід FCF (Е = 110), титану діоксид (Е 171), натрію лаурилсульфат, <= span class=3DSpellE>метилпарагідроксибензоат (Е 218), пропілпарагідроксибензоат (Е 216);

оболонка капсула по 300 мг місти= ть: желатин, м= етилпарагідроксибензоат (Е 218), пропілпарагідроксибензоат (Е 216), кре= мнію діоксид колоїдний безводний, натрію лаурилсульфат, гліцерин, титану діоксид (Е 171), = понсо 4R (Е 124), кармоїзин (Е 122).

Лікарська форма. Капсули.

Основні фізико-хімічні властивос= ті:=

капсули по 150 мг: тверді желатинові капсули № 2 з кришечкою і корпусом яскраво-червоного кольору, що містять порошок цегляно-червоного кольору;

капсули по 300 мг: тверді желатинові капсули № 0 з кришечкою і корпусом яскраво-червоного кольору, що містять порошок цегляно-червоного кольору.

Фармакотерапевтична група.

Протит= уберкульозні засоби. Антибіотики. Код АТХ J04А B02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Рифампіцин є напівсинтетичним антибіотиком= групи рифаміцину, протитуберкульозним препаратом I ря= ду. Чинить бактерицидну дію, механізм якої обумовлений інг= ібуванням активності ДНК-залежної РНК-полімерази шляхом утворення з нею комплексів, що призводить до зниження синтезу РНК мікроорганізмів.

Рифампіцин – антибіотик широкого спектра д= ії з найбільш вираженою активністю відносно мікобактерій туберкульозу.

Препар= ат активний відносно атипових мікобактерій різних видів (за винятком M. fortuitum), грампозитивних коків (стафілококів, стрептококі= в), паличок сибірської виразки, клостридій тощо. Грамнегативні коки – N. meningitidis і N. g= onorrhoeae (у тому числі β-лактамазотвір= ні) чутливі, однак швидко набувають стійкості. Активний відносно H. influenzae (у тому числі стійких до ампіциліну та хлорамфеніколу), H. ducreyi, = B. pertussis, B. antracis, L. monocytogenes, F= . tularensis, Legionel= la pneumoph= ila, Ricketts= ia prowazek= ii, Mycobact= erium leprae. Рифампіци= н має віруліцидну дію відносно вірусу сказу, приг= нічує розвиток рабічного енцефаліту.

Предст= авники сімейства Ente= robacteriaceae та неферментуючі грамнегат= ивні бактерії (Pseu= domonas spp.,= Acinetobacter spp.,= Stenothrophomonas spp. = тощо) − нечутливі. Не діє на анаеробні мікроорганізми та гриби.

Стійкість до рифампіцину розвивається швидко. Перехресної стійкості до інших протитуберкульозних засобів (за винятком інших рифаміцинів) не виявлено.

Фармакокінетика.

Рифампіцин добре всмоктується у травному тракті, біодоступність при прийомі натще станов= ить 95 %. При прийомі під час їжі біодоступність знижу= ється. Створює ефективні концентрації у мокротинні, слині, назальному секреті, легенях, плевральному та перитонеальному ексудатах, нирках, печінці. Добре проникає всередину клітин. Проникає крізь гематоенцефа= лічний бар’єр, при туберкульозному менінгіті виявляється у спинномозковій рідині в ефективних концентраціях. Проникає крізь плаценту та грудне молоко. Зв’язує= ться з білками плазми на 60-90 %, розчиняється в ліпідах. Максимальна концентрац= ія в крові спостерігається через 2 години після прийому натще, через 4 години – після їжі. Терапевтична концентрація препарату в організмі підтримується 8-= 12 годин (для високочутливих мікроорганізмів – 24 години). Рифампіцин здатний накопичуватися у легеневій тканині та тривалий час зберігати концентрацію в кавернах. Метаболізується у печі= нці з утворенням активного метаболіту. Період напіввиведення= – 3-5 годин. З організму виводиться переважно з жовчю<= /span> та сечею, у незначній кількості – з фекаліями.

=

Клінічні характеристики.

Показання.

У комплексній терапії:

·   туберкульозу різної локалізації, туберкульозного менінгіту, а також атипових мікобактер= іозів;

·   інфекційно-запальних захворювань нетуберкульозної природи, спричинених чутливими до препарату збудниками (у = тому числі тяжких форм стафілококової інфекції, лепри, легі= онельозу, бруцельозу);

·   безсимптомного носійства<= /span> N. meningitidi= s для елімінації менінгококів з носоглотки і профілактики менінгококового менінгіту.

Протипоказання.

Гіперчут= ливість до рифампіцину, інших рифаміцинів або до інших компонентів препарату; тяжкі порушення функцій печінки та ниро= к; жовтяниця (у тому числі механічна); нещодавно перенесений (менше 1 року) інфекційний гепатит; тяжка легенево-серцева недостатність; одночасне застосування саквінавіру/ритонавіру.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.=

Рифампіцин є потужним індуктором мікросомальних ферментів печінки (цитохрому Р450) та = може спричинити потенційно небезпечні лікарські взаємодії. Сумісне застосування = рифампіцину з препаратами, які також метаболізуються цією ферментною системою, може прискорити метаболізм і зменшити активність = цих препаратів, тому підтримка їх оптимальної терапевтичної концентрації в крові потребує зміни дозування цих лікарських засобів на початку застосування рифампіцину= та після його відміни.

Рифампіцин прискорює метаболізм:

·   антиаритмічних препаратів (наприклад дизопірамід, мексилетин, = хінідин, пропафенон, токаїнід);

·   бета-блокаторів (наприклад бісопролол, пропранолол);=

·   блокаторів кальцієвих каналів (наприклад дилтіазем, ніфе= дипін, верапаміл, німодипін, ісрадипін, нікардипін, нисолпідин);

·   серцевих гл= ікозидів (дигітоксин, дигоксин);

·   протиепілептичних<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman"'>, протисудо= мних препаратів (наприклад фенітоїн, карбамазепін);

·   психотропних препаратів − = антипсихотичних засобів (наприклад галоперидол, арипіпразол), трициклічних антидепресантів (нап= риклад амітриптилін, нортриптилін= ), анксіолітиків і снодійних засобів (наприклад діазепам, бензодіазепіни,= зопіклон, золпідем), барбітуратів;

·   антитромботичних засобів (антагоністів вітаміну = К), непрямих антикоагулянтів; рекомендується контролювати = протромбіновий час щодня або так часто, як це необхідно для визначення необхідної дози антикоагулянта.

·   протигрибкових препаратів (напри= клад тербінафін<= /span>, флуконазо= л, ітраконазол, кетоконазол, вориконазол);

·   противірусних препаратів (наприк= лад саквінавір, індинавір, ефавіренц, ампренавір, нелфінавір, атазанавір, <= span class=3DSpellE>лопінавір, невірапін);

·   антибактеріальних препаратів (наприклад хлорамфенікол, = кларитроміцин, дапсон, доксициклін= , фторхінолони, телітроміцин);

·   глюкокортикостероїдів (для системного застосування);

·   антиестрогенів (наприклад тамоксифен, тореміфен, гестринон), системних гормональних контрацептивів, естрогенів, гестагенів; пацієнткам, які застосовують пероральні контрацептиви, слід рекомендувати альтернативні негормональні методи контрацепції під час терапії рифампіцином;

·   тиреоїдних г= ормонів (наприклад левотироксин);

·   клофібрату;

·   пероральних протидіабетичних засобів (сульфонілсечовина та її похідні, напри= клад хлорпропамід, толбутамід,= тіазолідиндіони);

·   імуносупресивних препаратів (наприклад циклоспорин, сиролімус, <= span class=3DSpellE>такролімус);

·   цитостатиків (наприклад іматиніб, ерлотиніб, іринотекан);

·   лозартану;

·   метадону, наркотичних аналгетиків;

·   празиквантелу;

·   хініну;

·   рилузолу;

·   селективних антагоністів 5-НТ3 рецепторів (наприклад ондансетрон);<= /span>

·   статинів, що метаболізуються CYP 3A4 (наприклад симвастатин);

·   теофіліну;

·   сечогінних засобів (наприклад еплеренон).

Інші взаємодії.

При сумісному застосуванні рифампіцину з:

·   атоваквоном − знижується концентрація= атоваквону та підвищується концентрація рифампіцину в сироватці крові;

·   кетоконазолом − знижуються концентрації= в сироватці крові обох препаратів;

·   еналаприлом − знижується концентрація= в крові еналаприлату, активного метаболіту еналаприлу. Залежно від клінічного стану можлива коре= кція дози еналаприлу;

·   антацидами − можливе зниження абсорб= ції рифампіцину. Рифампіцин с= лід приймати щонайменше за 1 годину до прийому антацидів;

·   пробенецидом і ко-тримо= ксазолом − збільшення в крові рівня рифампіцину;

·   саквінавіром/ритонавіро= м − збільшується ризик гепатотоксичності. Така комбінація протипоказана= ;

·   сульфасалазином − знижується плазмова концентрація сульфапіридину, що може бути резул= ьтатом порушення бактеріальної флори кишечнику, відповідальної за перетворення сульфасалазину в сульфапіридин та мезаламін;

·   галотаном, ізоніазид= ом − збільшується ризик гепатотоксичності. Одночасного застосування рифампіцину і галотану сл= ід уникати. У пацієнтів, які отримують рифампіцин = та ізоніазид, слід ретельно стежити за функцією печінки;=

·   піразинамідом − повідомлялося про тяжкі ушкодження печінки, у тому числі з летальними наслідками, у пацієнтів, які отримували протягом 2 місяців щоденно рифампіцин і піразинамід; така комбінація можлива тільки при ретел= ьному моніторингу та якщо потенційна користь переважає ризик гепатотоксичності і летальності;

·   клозапіном, флекаїнід= ом − збільшується токсична дія на кістковий мозок;

·   препаратами парааміносаліцилової кислоти, що містять бентоніт (ал= юмінію гідросилікат) − для забезпечення задовільних концентрацій цих препаратів у крові інтервал між їх прийомом має бути не менше 4 годин;=

·   ципрофлоксацином, кларитром= іцином − можливе підвищення концентрації рифампіцину в крові; повідомлялося про випадки люпусподібного синдрому при одночасному прийомі з рифампіцином= .

Лабораторні та діагностичні тест= и.

У пері= од лікування рифампіцином не слід застосовувати бромсульфалеїновий тест, оскільки рифампіцин змінює параметри виведення бромсульфалеїну, що = може призвести до помилкових уявлень про порушення цього показника. Не слід також застосовувати мікробіологічні методи визначення концентрації фолієвої кислоти і вітаміну B₁₂ у сироватці крові.

Можлива перехресна реактивність та хибнопозитивні резул= ьтати при проведенні скринінг-тестів на опіати, які проводять з використанням KIMS-методу, методом кількісного імунологічного аналізу; рекомендується застосування контрольних тестів (наприклад газова хроматографія/мас-спектрометрія).=

&= nbsp;

Особливості застосування.

Монотерапія туберкульозу рифампіцином часто супроводжується розвитком стійкості збудника до антибіотика, тому його слід поєднувати з іншими протитуберкульозними засобами. При лікуванні нетуберкульозних інфекцій можливий швидкий розвиток резистентності мікроорганізмів; цей процес можна попередити, якщо комбінувати рифампіцин з іншими хіміотерапевтичними засобами.

У випа= дку рецидиву не рекомендується призначати препарат без попередніх бактеріологіч= них тестів.

При лікуванні неспецифічних легеневих уражень з підозрою на туберкульоз не слід призначати препарат до встановлення остаточного діагнозу.=

При гонореї рифампіцин, на відміну від пеніциліну, = не маскує сифіліс у разі змішаної інфекції, сироваткові тести на сифіліс залишаються позитивними.

При тривалому застосуваннi показаний систематичний щомісячний контроль функцій печiнки i показників периферичної кровi.

Слiд з обережнi= стю застосувати препарат пацієнтам літнього віку через мож= ливiсть вiкових змiн функцiй печiнки.

Пацієн= там з порушеннями функцій печінки помірного та середнього ступеня тяжкості можна приймати рифампіцин тільки у крайньому випадку = і під постійним медичним контролем. У таких пацієнтів проводити контроль необхідно щотижня протягом перших двох тижнів і потім кожні    2 тижні протягом ще 6 тижнів. У разі проявів гепатотоксичності препарат слід відмінити.

При вживанні алкоголю у період лікування також зростає ризик гепатотоксичностi.

У деяк= их пацієнтів можливе підвищення білірубіну у перші дні лікування рифампіцином. Рифампіцин спричиняє індукцію ферментів, які прискорюють метаболізм ендогенних субстра= тів, таких як гормони надниркових залоз, тиреоїдних = гормонів і вітаміну D.

Пiд час лiкування рифампiцином жiнкам репродуктивного вiку слiд застосувати надiйнi методи контрацепцiї (пероральнi гормональнi контрацепти= ви i додатковi негормональнi методи контрацепцiї).

З обережністю призначати виснаженим хворим; пацієнтам, які зловживають алкого= лем; при порфірії.

Застосування в період вагітності= або годування груддю.

Застосування в період вагітності можливе у виняткових випадках за життє= вими показаннями, якщо очікувана користь для жінки перевищує потенційний ризик д= ля плода. Прийом рифампіцину в останні тижні вагіт= ності підвищує ризик розвитку кровотеч у новонароджених та матерів у післяпологов= ому періоді.

Рифампіц= ин проникає в грудне молоко. При необхідності застосування препарату годування груддю слід припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або з іншими механізмами.<= /span>

Під час лікування рифампіцином можливе виникнення порушення координації рухів, порушення зору, тому у разі виникнення таких реакцій слід утримувати= ся від керування автотранспортом або роботи зі складними механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Рифампіцин застосовувати внутрішньо за 30 хвилин до або через 2 години після прийому їжі, запиваючи достатньою кількі= стю води.

Туберкульоз: дорослим призначати у дозі 8–12 мг/кг маси тіла на добу. Пацієнтам з масою тіла менше 50 кг – 450 мг/добу, 50 кг та більше – 600 мг/добу. Дітям від 6 до 12 років призначати у дозі 10–20 мг/кг маси тіла на добу; максимальна добова доза не має перевищувати 600 мг.

= Триваліс= ть протитуберкульозної терапії індивідуальна, обумовлена терапевтичним ефектом= та може становити 1 рік і більше. Щоб уникнути розвитку стійкості мікобактерій= до рифампіцину, препарат слід призначати, як правило, ра= зом з іншими протитуберкульозними препаратами І та II ряду у їхній звичайних дозах.

Інфекційно-запальні захворювання нетуберкульозної природи, спричинені чутливими до препарату збудниками − бруцельоз, легіонельоз, тяжкі форми стафілококової інфекції (раз= ом з іншим відповідним антибіотиком для запобігання появи резистентних штамів): дорослим призначати у дозі 900–1200 мг на добу за 2–3 прийоми, максимальна добова доза – 1200 мг. Після зникнення симптомів захворювання препарат слід приймати ще протягом   2–3 днів.

Лепра: препарат (у комплексі з імуностимулюючими засобами) призначати внутрішньо у д= озі 600 мг на добу за 1–2 прийоми протягом 3–6 місяців (можливі повторні курси з інтервалом в 1 місяць). За іншою схемою (на тлі комбінованої протилепрозної терапії) препарат призначати у добовій= дозі 450 мг, розподіленій на 3 прийоми протягом 2–3 тижнів з інтервалом 2–3 міся= ці протягом 1–2 років.

Носійство N. meningitidis: рифампіцин призначати протя= гом 4 діб. Добова доза для дорослих – 600 мг; для дітей – 10–12 мг/кг маси тіла.

Порушення функції печінки: добова доза не має перевищувати= 8 мг/кг для пацієнтів із порушеннями функції печінки.

Застосування пацієнтам літнього віку: у пацієнтів літнього віку нирко= ва екскреція рифампіцину зменшується пропорційно до зменшення фізіологічної функції нирок, у зв’язку з чим компенсаторно збільшується печінкова екскреція препарату. Слід проявляти обережність при призначенні рифампіцину пацієнтам цього віку, особливо якщо є ознаки порушення функції печінки.<= /p>
=

Діти.

Препар= ат у даній лікарській формі дітям віком до 6 років не застосовувати.

=

Передозування.

Симптоми: нудота, блювання, діарея, біль у ділянці живота, пiдвищена стомлюванiсть, = сонливість, збільшення печінки, жовтяниця, підвищення рівня білірубіну і печінкових тр= ансаміназ у плазмі крові; забарвлення у коричнево-червоний або оранжевий колір шкіри, слизової оболонки порожнини рота, склери, сечі, слини, поту, слизу і фекалій пропорційно = до прийнятої дози препарату, алергiчнi реакцiї, пiдвищення темпе= ратури тiла, задишка, гарячка, лейкопен= iя, тромбоцитопенiя, гостра гемолітична анемія, нир= кова недостатність, набряк у ділянці очей або обличчя, свербіж, сплутаність свідомості, набряк легень, судоми.

Лікування: вiдмiна препарату. Симптома= тична терапія. У тяжких випадках – форсований діурез. Специфічного антидоту немає= . =

&= nbsp;

Побічні реакції.

З боку травного тракту: нудота, блювання, діарея, біль у животі, зниження апетиту, анорексiя, ерозивний гастрит, псевдомембранозний коліт, відчуття дискомфорту.

З боку гепа= тобіліарної системи: підвищення активності печінкових= трансаміназ у сироватці крові, г= іпербілірубінемія, гепатит, дискомфорт у правому підребер’ї.

З боку шкіри: припливи, свербіж, висипанн= я, кропив’янка, екзантема, ексфоліативний дерматит, пемфі= гоїдна (пухирчаста) реакція, мультиформна еритема, вкл= ючаючи синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла і васкуліт.

З боку імунної системи: реакції гі= перчутливості, включаючи ангіоневротични= й набряк, бронхоспазм, анафілактичний шок, анафілак= сію.

Інші: артралгія, гарячка, герпес, сльозотеча.

З боку системи крові: лейкопенія,= нейтропенія, гемолітична анемія, тромбоцит= опенія з/без пурпури (частіше при інтермітуючій терапії), еозинофілія; дуже рідко – агранулоцитоз, синдром внутрішньосудинної коагуляції. При перших проявах пурпури терапію рифампі= цином слід припинити, оскільки були повідомлення про церебральні крововиливи та летальні наслідки при продовженні або поновленні терапії рифампіцином після розвитку пурпури.

З боку нервової системи:<= /i> головний біль, запаморочення, зниження гостроти зору, атаксія, дезорієнтація, психози.<= /p>
З боку ендокринної системи: порушення менструального циклу, недостатнiсть надниркових залоз у хворих із порушенням функцiї надниркових залоз.

З боку сечовидільної системи: нефронекроз, інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатнiсть (оборотна), гiперурикемiя.
Інші: забарвл= ення в оранжево-червоний колір сечі, калу, слини, мокротиння, слізної рідини, по= ту, слизу, індукція порфірії, міастенія, міопатія, <= /span>загостре= ння подагри, задишка i свистяче дихання, крововиливи у мозок, зниження артерiального тиску.

При нерегулярному прийомі або при відновленні лікування після перерви можливі грипоподібні симптоми (головний біль, запаморочення, епізоди гарячк= и, озноб, артралгія).<= /o:p>

За рах= унок вмісту допоміжних речовин можливий розвиток алергічних реакцій, у тому числі відстрочених.

&= nbsp;

Термін придатності. 2 роки= .

Умови зберігання.

Зберіг= ати в сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С.

Зберіг= ати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 капсул у блістері; по 10 блістерів у картонній коробці.

По 10 капсул у стрипі; по 10 стрипів у картонній коробці.

Категорія відпуску. <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman"'>За рецептом.

&= nbsp;

Виробник.<= /p>
МАКЛЕОДС ФАРМАСЬЮТИКАЛC ЛІМІТЕД.

&= nbsp;

= Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Фаза ІІ, Плот № 12, 15, 21= , 23, 24, 25, 26, 27, 28 і 30, Сюрвей № 366, Прем’єр = Індастріал Істейт, Качигам, Даман, 396210, І= ндія