ІН= СТРУКЦІЯ

для медичного застосува= ння лікарського засобу

&n= bsp;

БУПРЕН^® ІС

(BUPREN ІС)

Склад:

діюча речовина: buprenorphine;

1 таблетка містить бупренорфіну гідрохлор= иду (у перерахунку на бупренорфін) 0,2 мг = (0,0002 г) або 0,4 мг (0,0004 г);<= /o:p>

допоміжні речовини: лактози моногідрат, маніт (Е 4= 21), крохмаль картопляний, кислоти лимонної моногідрат, натрію цитр= ат, повідон, натрію крохмальгліколят (тип А), поліетиленгліколь (макрогол), тал�= �к, кальцію стеарат; барвник понсо 4R (Е 124) – для дозування 0,2 мг.

Лікарськ�= � форма. Таблетки су= блінгвальні.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки блідо-рожевого (дозування 0,2 �= �г) або білого (дозування 0,4 мг) кольору, плоскоциліндричної форми, з фас�= �ою; на одній поверхні таблетки нанесений товарний знак підприємства, на= другій поверхні таблетки – риска.<= /span>

&nb= sp;

Фармакотерапевтич= на група.

Аналгетики. Опіоїд= и. Похідні орипавіну. Бупренорфін.

Код �= �ТХ N02A Е01.

Фармакологічні вл�= �стивості.

Фармакод�= �наміка.

Бупренорфін – = опіоїдний аналгет�= �к центральної дії. За механізмом дії належить до групи часткових агоністів/антагоністів опіоїдних рецепт= орів (μ- та κ-рецепторів). Зв’язок з μ-рецепторами насті�= �ьки міцний, що бупренорфін пригнічує дію інших агоніст�= �в. Водночас власна активність бупренорфіну щодо μ-рецепторів дуже низь= ка, а для κ-рецепторів – не&n= bsp;виявляється. Активує антиноцицептивну систему і таки�= � чином порушує міжнейронну передачу больових імпульсів на різних рівнях цент= ральної нервової системи (ЦНС), змінює емоційне забарвлення болю. Тривалість ан= алгезуючої дії більша, ніж у морфіну. Бупренорфін меншою мірою, ніж морфін, при= гнічує дихальний центр. При тривалому застосуванні бупренорфіну ризик виникне= ння лікарської залежності значно менший, ніж при застосуванні морфіну. Часткова а�= �оністична дія бупренорфіну зменшує його пригнічувальний вплив на серцеву= та дихальну діяльність, що підвищує безпеку його застосування.

Фармакок�= �нетика.

При пероральному з= астосуванні у тонкому кишечнику та печінці відбувається преси�= �темний метаболізм бупренорфіну з N-деалкілуванням та глюкурокон’югацією. = Тому пероральне застосування лікарського засобу є недоцільним. При су�= �лінгвальному застосуванні всмоктування відбувається дуже повільно, біодоступні�= �ть становить від 35 до 55 %; бупренорфін рівномірн= о розподіляється у тканинах організму, проникає через гемат= оенцефалічний бар’єр. Початок дії після сублінгвального застосування відзначає�= �ься через 30 хвилин, максимальна концентрація у плазмі крові – через 90 хв�= �лин; зв’язок з білками плазми крові досягає 96 %. Залежність «максимальна д�= �за – = концентрація» зал�= �шається лінійною в інтервалі доз від 2 мг до 16 мг. Після всмоктування бупренорфіну настає фаза ш�= �идкого розподілу, період напіврозпаду ст�= �новить від 2 до 5 годин.

Бупрено= рфін метаболізується переважно у печінці шля�= �ом 14-N-деалкілування до 14-N-дезалкі= лбупренорфіну (норбупренорфіну) за участю CYP3A4, а також шляхом гл= юкурокон’югації вихідної молекули та деалкілованого мет�= �боліту. Норбупренорфін є μ-агоністом зі слабк= ою власною активністю.

Елімін�= �ція бупренорфіну має бі- або триекспоненціал= ьний характер; тривалість фази елімінації – від 20 до 25 годин – зумовлена реабсорбцією бупренорфіну в= кишечнику після гідролізу кон’югованих метаболітів, а також високим рівнем ліпо�= �ільності молекули бупренорфіну. Елімінація бупренорфіну (близько 80 %) ві�= �бувається переважно з калом внаслідок біліарної ек= скреції глюкурокон’югованих метаболітів, решта лікарського засобу ви= водиться із сечею.

&nb= sp;

Клінічні характер�= �стики.

Показання.

Гостри�= � та хронічний больовий синдром високої інтенсивності (= в онкологічних хворих, після оперативних втручань, при інфаркті міока= рда, опіках, нирковій коліці).<= /span>

&nb= sp;

Протипоказання.=

Підвищена чутливість до бупренорфіну �= �а до інших компонентів лікарського засобу, порушення функції дихання, серце�= �а недостатність, печінкова та ниркова недостатність, черепно-мозкові травми, г�= �стра алкогольна інтоксикація, опіоїдна залежність.

Взаємодія з іншими= лікарськими засобами та інші види взаємодій.

= Алкоголь

Етанол посилює сед= ативну дію бупренорфіну. Буп= ренорфін не слід приймати разом з алкогольними = напоями або лікарськими засобами, які містять етанол.

Супутнє застосування лікарських зас= обів, що необхідно враховувати

Бензодіа�= �епінові транквілізатори

Одночасне застосування = бупренорфіну з бензодіазепінами пов’язане з ризиком ле= тального наслідку через дихальну недостатність, асоційовану з порушенням�= � функціонування ЦНС. Необхідно індивідуаль= но титрувати дозу і ретельно контролювати стан пацієнта. Слі= д враховувати ризик зловживання лікарським засобом.

= Інші депресанти ЦНС

Інші похі�= �ні опіоїдів (аналгетики, протикашльові засоби), деякі= антидепресанти, антигістамінні засоби (�= �локатори Н₁-рецепторів), барбітурати, неб= ензодіазепінові анксіолітичні засоб�= �, нейролептики, клонідин і подібні лікарські засоби при одночасному застосуванні з бупренорф�= �ном спричиняють посилення депресії ЦНС. Одночасне застосування бупренорфін�= � з габапентиноїдами (габапентином і прегабаліном) може призвести до пригніче= ння дихання, артеріальної гіпотензії, глибокої седації, коми або летального на�= �лідку.

Серотонінергічні лікарсь�= �і засоби

Бупренорфін слід обережно застосову= вати у комбінації з серотонінергічними лікарськими засобам�= �, такими як інгібітори моноамінокс�= �дази (MAO), селективні інгібітори зворотного захоплення серото= ніну (СІЗЗС), інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну, = трициклічні антидепресанти, оскіль= ки підвищується ризик розвитку серотонінов= ого синдрому, потенційно небезпечного для життя стану (див. розділ «Особливості= застосування»).

Анти= холінергічні засоби

Одночасне застосування бупренорфін�= � з антихолінергічними засобами або лікарськими засобами з антихолінергічно= ю активністю (наприклад, трициклічними антидепресантами, антигістамінними засо= бами, антипсихотичними засобами, міорелаксантами, протипаркінсонічними з= асобами) може призвести до посилення антихолінергічних побічних ефектів.

= Інгібітори моноаміноксидази= (МАО)

З досвіду застосування морфіну відомо про = можливе посилення ефекту опіоїдів при застосуванні у комбінації з інгібіторами МАО.

= Дотепер щ= е не виявлено значущої взаємодії бупренорфіну з кокаїном.<= /span>

Бупренорфін метаболізується CYP3A4.<= /o:p>

= Інгібітори СYР3А4

Дослідження взаємодії між бупренорф= іном та кетоконазолом (потужний інгібітор CYP3A4) показало збільшення показ= ників С_max та AUC (площа під кривою �= �концентрація –= час») = бупренорфіну (приблизно на 70 та 50 % відповідно) і мен�= �ою мірою –= норбу= пренорфіну. У разі супутнього зас= тосування бупренорфіну та кетоконазолу стан пацієнта слід ретел= ьно контролювати і на початку лікування кетоконазолом наполовину зменшувати доз= у бупренорфіну. Подальше титрування дози бупренорфіну слід проводити за клінічни�= �и показаннями. Таким чином, застосування бупренорфіну у комбінації �= � потужними інгібіторами CYP3A4 [та= кими як гестоден, тролеандоміцин, азольні протигрибко�= �і засоби (кетоконазол, ітраконазол), інг= ібітори ВІЛ-протеази (ритонавір, індинавір, сакві= навір)] може призвести до підвищення плазмових концентрацій бупренорфіну та �= �орбупренорфіну. Тому на початку лікування інгібіторами СYР3А4 слід розглянути необхідність знижен�= �я дози бупренорфіну.

= Індуктори СYР3А4

Взаємодію між бупренорфіном та інду�= �торами CYP3A4 не досліджували, тому рекомендує�= �ься ретельний нагляд за пацієнтами, які в комбінації з �= �упренорфіном приймають індуктори СYР3А4 (фенобарбітал, карбамазепін, феніто= їн або рифампіцин). Застосування цих лік�= �рських засобів може посилити метаболізм бупренорфіну, тому п= ацієнтам, які скаржаться на зменшення ефективності бупренорфіну, дозу бупрено�= �фіну слід підвищити.

Особливості засто�= �ування.

Ліка= р, який призначає лікування, повинен проінформу�= �ати пацієнтів про належне застосування лікарського засобу.

Витік

Під вито�= �ом розуміють потрапляння бупренорфіну на нелегальний= ринок як від пацієнтів, так і від осіб, які отримують цей лікарський засіб шляхо= м крадіжки у пацієнтів або в аптеці. Витік може призвести до появи нових зале�= �них осіб, які застосовують бупренорфін як первинний лікарський засіб, що спричи�= �яє звикання, з ризиком передозування, розповсюдження вірусних інфекцій, що пер= едаються через кров, пригнічення дихання і ураження печінки.=

Пригнічення дихання

Повідомляли про кілька летальних випадків у результа= ті розвитку пригнічення дихання при неналежному застосуванні бупрено�= �фіну або застосуванні бупренорфіну у комбінації з депресантами ЦНС (інші оп= іоїди, бензодіазепіни, етанол).<= /p>
Порушення= дихання, пов’язані зі сном

Опіоїди можуть спричиняти порушення дихання, пов= ’язані зі сном, включаючи центральне апное уві сні, та гіпоксемію під час сну. �= �изик розвитку центрального апное уві сні є дозозалежним. Слід розглянути необ�= �ідність зниження загальної дози опіоїдів для пацієнтів з центральною �= �ормою апное уві сні.

Гепатити, печінкові реакції

Як під час клінічних досліджень, так і у піс�= �яреєстраційному періоді повідомляли про випадки гострого ураження печінки. В�= �явлено ряд порушень від транзиторного асимптоматичного зростання рівнів печін= кових трансаміназ до печінкової недостатності. У багатьох випадках причи= ною або додатковим фактором цього могла бути наявність ферментативних порушень �= �ечінки, зараження вірусом гепатиту В або С, одночасне застосування інших поте�= �ційно гепатотоксичних лікарських засобів. Ці основні фактори слід врахову�= �ати перед призначенням бупренорфіну і протягом лікування. При підозрі на печін�= �ову реакцію з невідомих причин слід оцінити, чи є бупренорфін причиною некро�= �у печінки або жовтяниці, і відмінити лікування, якщо це дозволить клінічний с�= �ан пацієнта. В усіх пацієнтів слід регулярно проводити контроль функції пе�= �інки.

Серо= тоніновий синдром

Одночасне застосування бупренорфіну т= а інших серотонінергічних засобів, таких як інгібітори MAO, селективні інгібі= тори зворотного захоплення серотоніну, інгібітори зворотного захоп�= �ення серотоніну та норадреналіну, трициклічні антидепресанти, може призве�= �ти до серотонінового синдрому – потенційно небезпечного для життя стану = (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємо= дії»).

Якщо супутнє лікування іншими серотон�= �нергічними засобами є клінічно виправданим, рекомендується ретельне сп�= �стереження за станом пацієнта, особливо на початку лікування та під час збільшен�= �я дози.

Симптоми серотонінового синдрому можу= ть включати зміни психічного стану, вегетативну нестабільність, нервово-м’я= зові порушення та/або шлунково-кишкові симптоми.

При підозрі на серотоніновий синдром с= лід розглянути можливість зменшення дози або припинення терапії залежно від �= �ираженості симптомів.

Бупренорфін може спричиняти сонливість, що посилюєть= ся іншими засобами центральної дії, такими як алкоголь, транквілізатори, = седативні та снодійні лікарські засоб�= �.

Бупренорфін може спричиняти ортостатичну гіпотензію= .

Дослідження на тва= ринах, як і клінічний досвід, довели, що постійне застосування = бупренорфіну може спричинити розвиток о�= �іоїдної залежності, але меншою мірою, ніж морфін. Відміна лікарського засобу м�= �же призвести до абстинентного синдрому, іноді – віддаленого у часі. Отже, під час лікування дуже важливо врах= овувати всі навколишні умови, вести контроль і дотримуватися призначених до�= �.

Спор= тсменів слід попередити, що застосування бупренорфін�= � призводить до позитивної реакції в антидопінгових тестах.

З�= �ходи безпеки при застосуванні

Застосування = бупренорфіну потребує особливої обережності у разі на= явності пр�= �гнічення ЦНС, а також при застосуванні пацієнтам, я= кі мають такі супутні захворювання як:

– бронхіальна астма (при застосува�= �ні бупренорфіну відзначалися випадки пригнічення диханн= я, спричиненого бупренорфіном);=

– підвищений внутрішньочерепний тиск;

– артеріальна гіпотензія;

– гіпертрофія передміхурової залози;

– стеноз/стриктура уретри;

– гіпотиреоз, мікседема;

– недостатність кори надниркових залоз;<= o:p>

– токсичний психоз;

– алкоголізм.

Пацієнтам літнього віку, а також паціє�= �там із порушенням функції печінки та нирок, у яких уповільнене виведення бупр�= �норфіну може призводити до накопичення його в організмі та посилення седативног= о ефекту, слід призначати лікарський засіб у менших дозах.

З особливою обережністю призначати на тлі = застосування інгібіторів моноаміноксидази та інших лікарських за�= �обів, що пригнічують ЦНС, пацієнтам літнього віку та ослабленим пацієнтам пр= и одночасному призначенні засобів, що пригнічують дихання. Необхідно ува�= �ніше підбирати режим дозування бупренорфіну пацієнтам, = які приймають інгібітори СYР3А4. Оскільки інгібітори СYР3А4 підвищують кон= центрацію бупренорфіну у плазмі крові, може виявитися необхідним зменшення доз�= � бупренорфіну.

Стомато�= �огічні проблеми

Надходил= и повідомлення про виникнення стоматологі= чних проблем, у тому числі серйозних, у пацієнт= ів, які застосовують т�= �ансмукозальні лікарські форми бупренорфіну. Зокрема по= відомляли про випадки карієсу (у тому числі вираженого), руйнування зубів, про �= �ентальні абсцеси/інфекцію, ерозію зубів, випад= іння зубних пломб, переломи зубів та випадіння зубів (див. розділ «Побічні �= �еакції»). Багато таких випадків реєстрували у пацієнтів, які не мали в анамнезі стоматологічних проблем. Для лікування пошкоджень зубів, що виник�= �и, найчастіше вдавалися до видалення зубів. Слід проінформувати пацієнтів, як�= � застосовують бупренорфін у формі таблеток с�= �блінгвальних, що для зниження ризику пошкодження зубів після = повного розчинення таблетки у ротовій порожнині необхідно зробити великий ков�= �ок води, обережно прополоскати зуби та ясна і проковтнути воду; після цього не м�= �жна чистити зуби протягом принаймні 1 години для уникнення механічних пошкодж�= �нь зубів, які можуть виникнути внаслідок чищення. Також слід проінформу= вати пацієнтів про необхідність регулярно проходити стоматологічні огля= ди протягом всього періоду лікування бупренорфіном, у тому числі на початково�= �у етапі лікування. У разі виникнення будь-яких стоматологічних проблем під ча= с сублінгвального застосування бупренорфіну слід якомога швидше зверну�= �ися до стоматолога.

Подовження інтерва�= �у QTc

Ретельні дослідження впливу = бупренорфіну на функцію серця продемонстрували подовшення інтервалу QT на = ≤ 15 мс на електрок= ардіограмі (ЕКГ). Найімові= рніше цей ефект не опосередковується hERG-каналами. Виходя= чи з наявних даних, малоймовірно, що бупренорфін чинит= ь проаритмогенну дію при застосуванні як монотерапії пацієнтам б�= �з факторів ризику. Невідомий ризик, пов’язаний з супутнім застосуванням буп= ренорфіну та інших лікарських засобів, які подовжують інтервал QT. Цю інформацію слід брати до уваги при оцінці співвідношення користь/ризик застосуван= ня бупренорфіну перед його призначенням = пацієнтам із такими факторами ризик�= �, як гіпокаліємія, тяжка гіпомагніємія, брадикардія, нещодавно пе= ренесена фібриляція передсердь, застосу�= �ання препаратів наперстянки, виявлене подовж�= �ння інтервалу QT, синдром подовженого інтервалу QT без клінічних проявів.<= /span>

Толерантність та розла= ди, пов’язані з вживанням опіоїдів (зловживання та залеж= ність)

Повторюваний прийом опіоїдів, таких �= �к бупренорфін, може призвести до розвитку толерантності, а також може с= причинити розлади, пов’язані із вживанням опіоїдів (РВО), фізичну та пс= ихологічну залежність. Повторюваний прийом лікарського зас�= �бу Бупрен^�=
� ІС може призвести до розвитку РВО. Ризик розв= итку РВО підвищується зі збільшенням дози опіоїд�= �в та тривалості лікування. Зловживання лікарським засобом або н�= �вмисне неправильне його застосування може призвести до пер= едозування та/або летального наслі�= �ку. Ризик розвитку РВО підвищений у пацієнтів із наявністю в ос�= �бистому або сімейному анамнезі (батьків або братів і сестер) розладів, по= в’язаних із вживанням психоактивних речовин (включаючи розлади, пов’язані із вживанням алкоголю), у пацієнтів, які вживають тютю�= �ові вироби, та у пацієнтів з іншими психічними розладами в анамнезі (наприкл= ад, великий депресивний розлад, тривожні розлади та розлади особистості)= .

Перед початком і під час лікування пр�= �паратом Бупрен^�=
� ІС слід обговорити з пацієн= том цілі лікування та схему припинення лікування (див. розділ «Спосі�= � застосування та дози»). Також потрібно проінформувати пацієнта про ризики й озн= аки РВО і порекомендувати йому звернутис= я до лікаря у разі появи таких ознак.<= /span>

Пацієнти повинні перебувати під нале�= �ним наглядом для виявлення ознак наркозалежної поведінки (наприклад, пере= дчасне звернення пацієнта до лікаря щодо отримання повторного рецепта на лік= арський засіб). Цей нагляд включає перегляд супутнього лікування опіоїдами= і психоактивними лікарськими засобами (наприклад, бензоді= азепінами). Пацієнтів з ознаками та симптомами РВО слід направити на конс�= �льтацію до нарколога.

=

Через вміст= лактози лікарський засіб �= �е слід приймати пацієнтам з рідкісною спадковою неперен�= �симістю галактози, дефіцитом лактази або синдромом мальабсорбції глюкози-гал�= �ктози.

Лікарський засіб дозуванням 0,2 мг міст�= �ть барвник, який може спричиняти алергічні реакції.

Заст= осування у період вагітності або годування груддю.

На даний час немає достатніх клінічних дани= х для оцінки безпеки застосування бупренорфіну у період вагітності, том�= � його застосування у цей пері�= �д не рекомендується.

Бупренорфін проникає у грудне молоко, а у високих доз�= �х – пригнічує лактацію. Жінкам, які прийма= ють бупренорфін, годувати груддю не рекомендується.=

&nb= sp;

Здат= ність впливати на швидкість реакції при керува= нні автотранспортом або іншими механізмами.

Особли= ву увагу водіїв автотранспорту та операторів мех�= �нізмів слід звернути на ризик розвитку сонливості, пов’язаний з прийомом лікар�= �ького засобу. Цей ризик підвищується у разі од= ночасного застосування лікарського засобу з алкоголем або лікарськими засобами, які пригнічують ЦНС.

Спосіб застосуван�= �я та дози.

Лікарський засіб призна= чати дорослим та дітям віком від 16 років.

Застосовувати сублінгв�= �льно. Таблетку не слід ковтати або розжовувати. Таблетку необхідно тримати під язиком до= повного розсмоктування.

Для лікування боль= ового синдрому лікарський засіб застосовувати у дозі 0,2<= span style=3D'mso-bidi-font-weight: bold;mso-bidi-font-style:italic'>–0,4 мг з інтервалом= 6–8 годин. Дози бупр�= �норфіну встановлювати індивідуально залежно від= інтенсивності болю та індивідуальної чутливості пацієнта. У разі необхідн�= �сті дозу можна збільшити. Максимальна добова доза – 1,6 мг. Термін л�= �кування залежить від стану пацієнта, характеру та тривалості больового синдр�= �му.

Цілі ліку= вання та його припинення~~<= /u>~~

Перед початком лікування препаратом = Бупрен^�=
� ІС потрібно узгодити з пацієнтом страт�= �гію лікування, зокрема тривалість лікува�= �ня, цілі терапії та план припинення лікування, відповідно до протоколу л�= �кування болю. Під час терапії лікарю слід постійно контролювати стан пацієнта, щоб оцінювати потребу у продов�= �енні лікування, коригувати дозу за необхідності, а також для прийняття р= ішення про припинення лікування. Якщо пацієнт більше не потребує терапії �= �ікарським засобом Бупр= ен^® ІС, може бути доцільним поступове зниже= ння дози, щоб запобігти виникненню симптомів відміни. Якщо біль адекватно н�= � контролюється, слід враховувати можливість розвитку гіпералгезії, толер�= �нтності та прогресування основного захворювання (див. розділ «Особливості з�= �стосування»).

Тривалість лікування

Лікарський засіб не слід застосовува= ти довше, ніж це потрібно.

Діти.

Через об�= �еженість даних щодо застосування бупренорфіну дітям ві�= �ом до 16 років застосування лікарського засобу в цій популяції пацієнтів не реко�= �ендовано.

&nb= sp;

Передозування.

При сублінг= вальному застосуванні передозування малоймовірн�= �. У разі передозування можуть з’являтися нудота, блювання, сонливість, запамороче�= �ня, галюцинації, пригнічення дихання (мо�= �ливе лише у разі значного перевищення терапев= тичних доз), кропив’янка.<= /span>

Лікування. У разі передозування с�= �ід застосувати загальні підтримуючі заходи, включаючи ретельний = моніторинг дихальної та серцевої діяльності пацієнта. Основним симптомом,= який потребує інтенсивної терапії, є пригнічення дихання, яке може призвести �= �о зупинки дихання та летального наслідку. Необхідно забезпечити прохідність та= допоміжну або контрольовану вентиляцію дихальних шляхів пацієнта. Па= цієнта слід перевести до реанімаційного відділення. Рекомендується застосування опіоїдного = антагоніста (зокрема налоксону), незважаючи на те, що його ефективність що= до усунення пригнічення дихання, спричиненого бупренорфіном, може бути не= значною порівняно з ефективністю його дії на ефекти повних агоністів. При визначенні тривалості лікування передозування необхідно врахо= вувати, що бупренорфін чинить тривалу дію= .

Побічні реакції.

Поява небажаних реакцій залежить ві�= � величини порога толерантності пацієнта, рівень якого вищий у наркозале�= �них пацієнтів, ніж у пацієнтів, які не мають наркотичної залежності.

З боку ім�= �нної системи: реакції гіперчутливості, у тому числі висипи на ш= кірі та слизових оболонках, кропив’янка, свербіж, анафілактичний шо�= �, ангіоневротичний набряк (набряк Квінке), утруднення дихання, диспное, бро�= �хоспазм.

Психічні = розлади: почуття тривоги, нервозність, галюцинаці= ї, сплутаність свідомості.

З боку не�= �вової системи: безсоння, сонливість, головний біль, запаморочення= , непритомність.

З боку органу зо= ру: сльозотеча.

З боку се�= �цево-судинної системи: зміни в ЕКГ (подовження інтервалу QT), синкопе, артеріальна г= іпотензія (у тому числі ортостатична гіпотензія), брадикардія, т�= �хікардія.

З боку ди�= �альної системи: ринорея, пригнічення диха= ння.

З боку шл�= �нково-кишкового тракту: сухість у роті, запор, діарея, нудота, блювання, абдомінальний б= іль.

З боку ге�= �атобіліарної системи: при правильних умовах зас= тосування у поодиноких випадках – �= �ідвищення рівнів печінкових трансаміназ та жовтяниця, <= /span>зазвичай з доброяк= існим клінічним перебігом, некроз печінки, гепатит.

З боку сечовидільн= ої системи: зат�= �имка сечі, порушення функції нирок.

З боку шк�= �ри та підшкірної клітковини: підвищена пітливість.

Місцеві р= еакції: руйнування зубів [у тому числі карієс (частота невід�= �ма), переломи зубів, випадіння зубів].=

Загальні = розлади: блідість шкіри, астенія, абстинентний синдром,= біль у спині, підвищена чутливість до холоду, озноб.

Медикаментозна залежність

Повторюваний прийом лікарського засобу Бупрен^® ІС може п�= �извести до розвитку медикаментозної залежності, на�= �іть при застосуванні у терапевтичних дозах. Ризик розвитку медикаментозної за= лежності варіює залежно від індивідуальних факторів ризику пацієнта= , застосовуваних доз та тривалості лікув�= �ння опіоїдами (див. розділ «Особливості заст�= �сування»).

&nbs= p;

Повідомлення про підозрюва= ні н�= �бажані реакції

Прохання до медичних та фармацевтичних прац= івників, а також до пацієнтів або їх законних представників<= /span> пові�= �омляти про всі випадки підозрюваних = небажаних реакцій та відсутності ефекту лікарського засобу через Автоматиз= овану інформаційну систему з фармаконагляду за посила= нням https://aisf.dec.gov.ua для контролю<= /span> співвідношення користь/ризик при застосуванні лікарського засобу.

Термін придатност�= �. 4 роки.<= o:p>

&nb= sp;

Умови зберігання.

Зберігати в оригін= альній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недост= упному для дітей місці.

&nb= sp;

Упаковка.

По 10 таблеток у блі= стері; по 1 блістеру у пачці з картону.

&nb= sp;

Категорія відпуск�= �. = За рецептом.<= /span>

&nb= sp;

Виробник.

Товариство з додат= ковою відповідальністю «ІНТЕРХІМ».

&nb= sp;

Місцезнаходження �= �иробника та адреса місця провадження його діяльності.=

Україна, 65025, м. Одеса, 21-й км. Старокиї= вської дороги, 40-А.