MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01D2549E.E9855100" Данный документ является веб-страницей в одном файле, также называемой файлом веб-архива. Если вы видите это сообщение, значит, данный браузер или редактор не поддерживает файлы веб-архива. Загрузите браузер, поддерживающий веб-архивы, например Windows® Internet Explorer®. ------=_NextPart_01D2549E.E9855100 Content-Location: file:///C:/6A135099/UA156200102_E2C9.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="windows-1251"
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
Валсартан
САНДОЗ® композитум
(Valsartan
SANDOZ® compositum)
Склад:
діюча
речовина: valsartan/hydrochlorothiazide;
1 таблетка містить 80 мг валсартану і 12,5 мг г=
ідрохлортіазиду
мікронізованого або 160 мг валсартану і 12,5 мг гідрохлортіазиду
мікронізованого, або 160 мг валсартану і 25 мг гідрохлортіазиду мікронізова=
ного;
допоміжні речовини:
Валсартан САНДОЗ® композитум 80 мг/12,5 мг:=
целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, магнію стеарат, кремнію діоксид
колоїдний безводний, гіпромелоза, тальк, макрогол 8000, титану діоксид (Е 1=
71),
заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172);
Валсартан САНДОЗ® композитум
160 мг/12,5 мг: целюлоза мікрокристалічна,
кросповідон, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, гіпромело=
за,
тальк, макрогол 8000, титану діоксид (Е 171), заліза оксид червоний (Е 172)=
;
Валсартан САНДОЗ® композитум
160 мг/25 мг: целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, =
магнію
стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, гіпромелоза, тальк, макрогол
4000, титану діоксид (Е 171), заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид
жовтий (Е172), заліза оксид чорний (Е 172).
Лікарська форма.
Основнi фiзико-хiмiчнi властивості:
Валсартан
САНДОЗ® композитум 80 мг/12,5 мг: світло-оранжеві, овальні, зі злегка випуклою
поверхнею, з відбитком (тисненням) “HGH” з одного боку і “CG” з іншого боку=
;
Валсартан
САНДОЗ® композитум 160 мг/12,5 мг: темно-червоні, овальні, зі зл=
егка
випуклою поверхнею, з відбитком (тисненням) “HНH” з одного боку і “CG” з ін=
шого
боку;
Валсартан
САНДОЗ® композитум 160 мг/25 мг: коричнево-оранжеві, овальні, зі злегка випуклою
поверхнею, з відбитком (тисненням) “HХH” з одного боку і “NVR” з іншого бок=
у.
Фармакотерапевтична група. Антагоністи ангіотензину ІІ та діуретики. Код АТХ С09D А03.
Фармакологiчнi влас=
тивостi.
Фармакодинаміка.
Активним гормоном
ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) є ангіотензин ІІ, утворени=
й із
ангіотензину І з участю ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ).
Ангіотензин ІІ зв’язується зі специфічними рецепторами, розташованими на
клітинних мембранах у різних тканинах. Він має широкий спектр фізіологічної
дії, включаючи як безпосередню, так і опосередковану участь у регулюванні
артеріального тиску. Як потужна судинозвужувальна речовина, ангіотензин ІІ
чинить пряму вазопресорну дію. Крім того, він сприяє затримці натрію і стим=
улює
секрецію альдостерону.
Валсартан є активним і специфічним антагоністом рецепторів ангіотенз=
ину
ІІ, що призначений для внутрішнь=
ого застосування. Він =
діє
вибірково на <=
/span>рецептори
підтипу АТ1, які є
відповідальними за ефекти ангіотензину ІІ. Збільшені рівні ангіотензину II внаслідок
блокади АТ1-рецепторів валсартаном можуть стимулювати вільні АТ<=
sub>2-рецептори,
що врівноважує ефект АТ1-рецепторів. Валсартан не має =
жодної
часткової активності агоніста відносно АТ1-рецепторів і має набагато
більшу (приблизно у 20000 разів) спорідненість з АТ1-рецепторами, ніж =
із
АТ2-рецепторами.
Валсартан не
пригнічує АПФ, відомий також під назвою кініназа ІІ, який перетворює
ангіотензин І на ангіотензин ІІ і руйнує брадикінін. Не спостерігається нія=
ких
побічних ефектів, зумовлених брадикініном. У клінічних дослідженнях, де
валсартан порівнювався з інгібітором АПФ, частота випадків сухого кашлю була
значно меншою (Р < 0,05) у пацієнтів, які лікувалися валсартаном, ніж у пацієнтів, які
приймали інгібітор АПФ (2,6 % порівняно з 7,9 %, відповідно). У пацієнтів, =
які
раніше лікувалися інгібітором АПФ, розвивався сухий кашель, при лікуванні
валсартаном це ускладнення було відзначено у 19,5 % випадків, а при
лікуванні тіазидним діуретиком – у 19 % випадків, у той час, як у групі хво=
рих,
які отримували лікування інгібітором АПФ, кашель спостерігався у 68,5 %
випадків (Р < 0,05). Валсартан не вступає у взаємодію і не блокує рецептори інших
гормонів або іонні канали, які, як відомо, відіграють важливу роль у регуля=
ції
функцій серцево-судинної системи.
Призначення
препарату пацієнтам з гіпертензією призводить до зниження артеріального тис=
ку,
не впливаючи при цьому на частоту пульсу.
У більшості
пацієнтів після призначення внутрішнього застосування разової дози препарату
початок антигіпертензивної активності відзначається у межах 2 годин, а
максимальне зниження артеріального тиску досягається у межах 4–6 годин.
Антигіпертензивний ефект зберігається більше 24 годин після прийому разової
дози. За умови регулярного застосування препарату максимальний терапевтичний
ефект зазвичай досягається протягом 2–4 тижнів і утримується=
на
досягнутому рівні у ході тривалої терапії. Комбінація з гідрохлортіазидом
ефективніше знижує артеріальний тиск.
Точкою дії
тіазидних діуретиків є корковий відділ дистальних звивистих ниркових каналь=
ців,
де розташовані рецептори, що мають високу чутливість до дії діуретиків, і де
відбувається пригнічення транспортування іонів Na i Cl. Механізм дії тіазид=
ів
пов’язаний з пригніченням насоса Na+Cl-
Фармакокінетика.<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt;font-family:"=
Times New Roman","serif";
mso-fareast-font-family:PMingLiU;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:
ZH-TW'>-
Валсартан. Після внутрішнього прийому препарату всмоктування валсартану і гідро=
хлортіазиду
відбувається швидко, однак ступінь всмоктування варіює у широких межах. Сер=
едня
величина абсолютної біодоступності «Валсартану САНДОЗÒ композитум» ст=
ановить =
23%. Фармакокінетична крива валсартану має низхідний
мультиекспоненційний характер =
(t1/2α &=
lt; 1
години та t1/2β майже 9 годин).
У діапазоні
вивчених доз кінетика валсартану має лінійний характер. При повторному
застосуванні препарату змін кінетичних показників не відзначалося. При прий=
омі
препарату один раз на день кумуляція незначна. Концентрації препарату у пла=
змі
крові у жінок і чоловіків були однакові. Валсартан значною мірою зв’язуєтьс=
я з
білками сироватки крові (94–97 %), переважно з альбуміном. Об’єм розподілу в
період рівноважного стану низький (приблизно
У разі прийому валсартану з їжею площа під кривою «концентрація-час» (AUC) зменшується=
на
48 %, хоча, починаючи приблизно з 8 годин, після прийому препарату,
концентрація препарату у плазмі як у разі прийому його натще, так і у разі
прийому з їжею однакові. Зменшення площі під кривою «концентрація-час» не
супроводжується значним зниженням терапевтичного ефекту. Гідрохлортіазид. Всмоктування =
гідрохлортіазиду
після прийому внутрішньо відбувається швидко (tmax – приблизно 2
години). Фармакокінетика препарату у фазах розподілу і виведення описується
загалом біекспоненційною низхідною кривою; період напіввиведення кінцевої ф=
ази
становить 6–15 годин. У терапевтичному діапазоні доз середня величина площі=
під
кривою «концентрація-час» (AUC) зростає прямо пропорційно до збільшення дози. При повторному застосуванні фармакокінетика гідро=
хлортіазиду
не змінюється; при застосуванні один раз на добу кумуляція незначна. Абсолютна
біодоступність гідрохлортіазиду при прийомі внутрішньо становить 60–80 %.
Виведення відбувається з сечею: понад 95 % дози у незміненому
вигляді і приблизно 4 % – у вигляді гідроліз=
ату
– 2-аміно-4-хлоро-m-бензенедисульфонаміду. При одночасно=
му
застосуванні гідрохлортіазиду з їжею відзначалося як підвищення, так і зниж=
ення
його системної біодоступності порівняно з відповідним показником при прийомі
натще. Діапазон цих змін незначний і не має клінічної значущості. Валсартан/гідрохлортіазид. При одночасному застосуванні з валсартаном системна біодоступність =
гідрохлортіазиду
зменшується приблизно на 30 %. Одночасне застосування гідрохлортіазиду, зі свого боку, не чинить істотного впливу на кінет=
ику
валсартану. Проте ця взаємодія не впливає на ефективність комбінованого
застосування валсартану і гідрохлортіазиду. У контрольованих клінічних
дослідженнях був виявлений чіткий антигіпертензивний ефект цієї комбінації, який
перевищував ефект кожного із компонентів окремо, а також ефект плацебо. Фармакокінетика в окремих групах пацієнтів Пацієнти літнього віку. У деяких пацієнтів літнь=
ого
віку системний вплив валсартану був дещо більше виражений, ніж у пацієнтів молодого віку, однак він не був
клінічно значущим. Деякі дані дають змогу припустити, що у пацієнтів літнього віку<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt;font-family:"=
Times New Roman","serif";
mso-fareast-font-family:PMingLiU;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:
ZH-TW'>,
Пацієнти з порушенням функції нирок. Пацієнтам з кліренсом креатиніну 30–70 мл/хв корекція дози не потріб=
на.
Немає даних п=
ро
застосування «Валсартану САНДОЗ=
Ò композитум» у пацієнтів із виражени=
ми
порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) і пацієнтів, які знаходяться на гемодіалізі. Валсартан має
високий ступінь зв’язування з білками плазми і не виводиться при гемодіаліз=
і; гідрохлортіазид,
навпаки, виводиться з організму при
гемодіалізі.
Виведення гід=
рохлортіазиду
нирками відбувається шляхом пасивної фільтрації та активної секреції у прос=
віт
ниркових канальців. Стан функції нирок відіграє велику роль у фармакокінети=
ці гідрохлортіазиду,
оскільки цей препарат виводиться лише нирками.
Порушення функції печінки. Системний вплив валсартану у пацієнтів зі слабко вираженими <=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt;font-family:"=
Times New Roman","serif";
mso-fareast-font-family:PMingLiU;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:
ZH-TW'> (n =3D 6) і помірно вираженими (n =3D 5) порушеннями функції печінки=
був у 2
рази більший, ніж у здорових добровольців. Даних щодо застосування валсарта=
ну
пацієнтам із тяжкими порушеннями
функції печінки немає.
Захворювання печінки істот=
но
не впливають на фармакокінетику гідрохлортіазиду, і тому зниження його дози=
не
потрібне.
Клінічні характеристики.
Показання.<=
span
lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",=
"serif";
mso-fareast-font-family:PMingLiU;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:
ZH-TW'>
Есенціальна артеріальна
гіпертензія у пацієнтів, тиск крові яких відповідно не регулюється
монотерапією.
Протипоказання.
·
Підвищена чутливість до
будь-якого з компонентів «Валсартану САНДОЗÒ композитум» або до інших
похідних сульфонамідів.
·
Тяжкі порушення функції
печінки, цироз печінки і холестаз.
·
Анурія, тяжкі порушення
функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв).
·
Рефрактерна гіпокалієм=
ія,
гіпонатріємія, гіперкальціємія, симптоматична гіперурикемія.
·
Одночасне застосування
антагоністів рецепторів ангіотензину (АРА), включаючи валсартан, або
інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) з аліскіреном паціє=
нтам
з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (швидкість клубочк=
ової
фільтрації < 60 мл/хв/1,73 м2).
·
Протипоказано вагітним та жінкам, які планують завагітніти (див. «Застосування у період вагітності а=
бо
годування груддю»).
Взаємодiя з
іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Взаємодії, пов’язані як з валсартаном, так і з гідрохлортіазидом
Одночасне зас=
тосування
не рекомендується
Літій. Оборотне підвищення концентрації літію у плазмі крові та прояви
токсичності були зареєстровані при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ=
та
тіазидів, у тому числі гідрохлортіазиду. У зв’язку з відсутністю досвіду од=
ночасного
застосування валсартану та літію така комбінація не рекомендується. У разі необхідності застосув=
ання
такої комбінації рекомендується проводити ретельний моніторинг рівнів літію=
у
плазмі крові.
Одночасне
застосування вимагає обережності
Інші антигіпертензивні препарати
«Валсартан САНДОЗÒ композитум» може посилювати дію інших препаратів з антигіпертензивними
властивостями (наприклад, гуанетидин, метилдопи,
вазодилататори, інгібітори АПФ, антагоністи рецептора ангіотензину=
, бета-блокатори, блокатори кальцієвих каналів та інгібіторів зворотно=
го
захоплення дофаміну).
Пресорні аміни (наприклад, норадреналін, адреналін)
Можлива зниже=
на
реакція на пресорні аміни, яка не є достатньою, щоб виключити їх
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні
інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилову кислоту > 3 г/добу та неселективні НП=
ЗП
НПЗП можуть
послаблювати антигіпертензивний ефект як антагоністів ангіотензину II, так =
і гідрохлортіазиду
при одночасному застосуванні. Крім того, одночасний прийом
«Валсартану САНДОЗÒ композитум» та НПЗП може
призвести до погіршення функції нирок та підвищення рівня калію у плазмі кр=
ові.
Таким чином, рекомендується контроль функції нирок на початку лікування, а
також адекватна гідратація пацієнта.
Взаємодії, пов’язані з валсартаном
Подвійна блокада
ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) АРА, інгібіторами АПФ або
аліскіреном
<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";
mso-fareast-font-family:PMingLiU;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:
ZH-TW'>У разі одночасного застосування АРА, включаючи валсартан, з іншими
засобами, що блокують РААС, такими як інгібітори АПФ або аліскірен, необхід=
на
обережність.
<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";
mso-fareast-font-family:PMingLiU;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:
ZH-TW'>Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину (АРА),
включаючи валсартан, або інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту
(АПФ) з аліскіреном пацієнтам з цукровим діабетом або порушенням функції ни=
рок
(ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м2) протипоказане.
<=
u>Одночасне застосування не рекомендується
Калієзберігаючі діуретики, калієвмісні харчові добавки, сольові препарати для замісної терапії, що
містять калій, та інші речовини, що можуть підвищувати рівень калію
<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";
mso-fareast-font-family:PMingLiU;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:
ZH-TW'>За необхідності застосування лікарського засобу, що впливає на рівень
калію, у комбінації з валсартаном рекомендується моніторинг рівня калію в
плазмі крові.
<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";
mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-=
language:
ZH-TW'>
Транспортери
<=
span
style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";mso-fareast=
-font-family:
PMingLiU;mso-fareast-language:ZH-TW'>Отримані in vitro дані показують, що валсартан є субстратом транспортера
печінкового поглинання ОАТР1В1/ОАТР1В3 та ефлюксного печінкового транспорте=
ра
MRP2. Клінічне значення цих даних остаточно не з'ясоване. Одночасне
застосування інгібіторів транспортера поглинання (наприклад, рифампіну,
циклоспорину) або транспортерів ефлюксу (наприклад, ритонавіру) може призво=
дити
до підвищення системної експозиції валсартану. Починаючи або закінчуючи
одночасне лікування такими лікарськими засобами, рекомендується проявляти
обережність.
Відсутність
взаємодії
У дослідженнях
лікарської взаємодії валсартану не було відзначено клінічно значущих взаємо=
дій
валсартану та будь-якого з нижчезазначених препаратів: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол,
індометацин, гідрохлортіазид, амлодипін, глібенкламід. Дигоксин та індомета=
цин
можуть взаємодіяти з гідрохлортіазидним компонентом «Валсартану САНДОЗÒ композитум» (див. «Взаємодії, пов’язані з =
гідрохлортіазидом»).
Взаємодії, пов’язані з гідрохлортіазидом
Одночасне
застосування, що вимагає обережності
Лікарські препарати, застосування яких пов’язано з втратою калію та =
гіпокаліємією Гіпокаліємічний ефект гідрохлортіазиду може посилюватися у разі
одночасного застосування калійуретичн=
их
діуретиків, кортикостероїдів, проносних засобів, адренокортикотропний гормон, амфотерицину, карбеноксолону, пеніциліну G, саліцилової кислоти та=
їхніх похідних.
Якщо є
необхідність у призначенні цих лікарських засобів з комбінацією гідрохлорті=
азиду
та валсартану, рекомендується проводити моніторинг рівня калію у плазмі.
Лікарські засоби, здатні
індукувати шлуночкову тахікардію типу "пірует"
<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";
mso-fareast-font-family:PMingLiU;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:
ZH-TW'>З огляду на ризик гіпокаліємії, гідрохлортіазид слід з обережністю
застосовувати одночасно з лікарськими засобами, що можуть індукувати шлуноч=
кову
тахікардію типу "пірует", зокрема антиаритмічними засобами Іа та =
ІІІ
класу, а також з деякими антипсихотичними засобами.
Лікарські засоби, що впливають на рівень натрію у сироватці крові =
span>
<=
span
style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";mso-fareast=
-font-family:
PMingLiU;mso-fareast-language:ZH-TW'>Гіпонатріємічний ефект діуретиків може
посилюватися у разі одночасного прийому таких лікарських засобів, як
антидепресанти, антипсихотичні препарати, протиепілептичні препарати тощо. У
разі тривалого застосування цих лікарських засобів рекомендується обережніс=
ть.
Лікарські препарати, які можуть викликати двонаправлену тахікардію
(torsades de pointes)
• Антиаритмічні препарати Ia класу
(наприклад, хінідин, гідрохінідин, дизопірамід)
• Антиаритмічні препарати III класу
(наприклад, аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід)
• Деякі нейролептики (наприклад,
тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин,
трифлуоперазин, ціамемазин, сульпірид, сультоприд, амісульприд, тіап=
рид,
пімозид,
галоперидол, дроперидол)
• Інші (наприклад, бепридил, цисапри=
д,
дифеманіл, еритроміцин внутрішньовенно, галофантрин, кетансерин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин,
терфенадин, вінкамін внутрішньовенно)
У зв’язку з
ризиком розвитку гіпокаліємії гідрохлортіазид слід застосовувати з обережні=
стю
одночасно з лікарськими засобами, які можуть спричинити двонаправлену
тахікардію (torsades de pointes).
Глікозиди наперстянки
Індукована
тіазидами гіпокаліємія або гіпомагніємія може виникнути як небажаний ефект,=
що
сприяє розвитку серцевої аритмії, індукованої препаратами наперстянки.
Солі кальцію та вітамін D
Застосування
тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлортіазид, одночасно з вітаміном D або
солями кальцію може сприяти підвищенню рівня кальцію у плазмі крові. Одноча=
сне застосування тіазидних діуретиків з солями кальцію може спричиняти
гіперкальціємію у пацієнтів, схильних до гіперкальціємії (наприклад, пацієн=
тів
з гіперпаратиреозом, злоякісними новоутвореннями або станами, опосередкованими вітаміном =
D), за рахунок посилення
канальцевої реабсорбції кальцію.
Антидіабетичні засоби (пероральні препарати та інсулін)
Лікування
тіазидами може впливати на толерантність до глюкози. Корекція дози
антидіабетичного лікарського засобу може бути необхідною.
Слід з
обережністю застосовувати метформін через ризик лактоацидозу, індукованого можливою
функціональною нирковою недостатністю, пов’язаною з гідрохлортіазидом.
Бета-блокатори та діазоксид
Одночасне застосування тіазидних діуретиків,
включаючи гідрохлортіазид, з бета-блокаторами підвищує ризик гіперглікемії.
Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлортіазид, можуть підсилити
гіперглікемічний ефект діазоксиду.
Лікарські препарати, що застосовують у лікуванні подагри =
(пробенецид, сульфінпіразон та алопуринол)
Може виникнути
необхідність корекції дози лікарських засобів, які сприяючиняють виведенню сечової
кислоти, оскільки гідрохлортіазид може підвищувати рівень сечової кислоти у
плазмі. Може виникнути необхідність збільшення дози пробенециду або
сульфінпіразону. Одночасне застосування тіазидних діуретиків, включаючи гід=
рохлортіазид,
може збільшити частоту реакцій гіперчутливості до алопуринолу.
Антихолінергічні засоби (наприклад, атропін, біпериден)
Біодоступність
тіазидних діуретиків може бути збільшена антихолінергічними засобами,
вірогідно, через зниження моторики шлунково-кишкового тракту та швидкості
випорожнення шлунка. Навпаки, можна очікув=
ати,
що прокінетичні лікарські засоби, такі як цизаприд, можуть знижувати
біодоступність діуретиків тіазидного типу.
Амантадин
Тіазиди,
включаючи гідрохлортіазид, збільшують ризик небажаних ефектів, викликаних амантадином.
Іонообмінні смоли
Абсорбція
тіазидних діуретиків, у тому числі гідрохлортіазиду, знижується під впливом
холестираміну або колестиполу. Це може зумовити
субтерапевтичні ефекти тіазидних діуретиків. Однак зміщення у часі прийому =
гідрохлортіазиду
та смоли таким чином, щоб гідрохлортіазид приймався не менше ніж за 4 годин=
и до
або через 4–6 годин після
прийому смоли, зводить до мінімуму ризик взаємодії.
Цитотоксичні засоби (наприклад, циклофосфамід, метотрексат)
Тіазиди,
включаючи гідрохлортіазид, можуть зменшувати ниркову екскрецію цитотоксичних
засобів та посилювати їх мієлосупресивні ефекти.
Недеполяризувальні релаксанти скелетних м’язів
(наприклад, тубокурарин)
<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";
mso-fareast-font-family:PMingLiU;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:
ZH-TW'>Тіазиди, включаючи гідрохлортіазид, посилюють дію таких релаксантів
скелетних м'язів, як похідні кураре.
Циклоспорин
Одночасне застосування з циклоспорином збіль=
шує ризик гіперурикемії та
ускладнень, подібних до подагри.
Алкоголь, анестетики та седативні препарати
У разі одночасного
застосування тіазидних діуретиків з препаратами, що також можуть знижувати
артеріальний тиск (наприклад за рахунок зниження активності симпатичної
центральної нервової системи або прямої судинорозширювальної дії), можливе<=
/span> потенціювання ортостатичної гіпотензії.
Метилдопа
Отримані окре=
мі
повідомлення про гемолітичну анемію у пацієнтів, яким застосовують одночасне лікування
метилдопою та гідрохлортіазидом.
Карбамазепін
У пацієнтів, =
які
отримують гідрохлортіазид одночасно з карбамазепіном, може розвитися
гіпонатріємія. Таких пацієнтів слід повідомити про можливість гіпонатрієміч=
ної
реакції і спостерігати належним чином за їхнім станом.
Контрастні речовини, що містять йод
У разі виклик=
аної
діуретиком дегідратації існує підвищений ризик розвитку гострої ниркової
недостатності, особливо при високих дозах препарату, що містить йод. Слід
провести адекватне поповнення втрати рідини у пацієнта перед застосуванням.=
Особливостi застосування.<=
/span>
Зміни електролітів. Слід дотримуватись обережн=
ості
при сумісному застосуванні «Валсартану САНДОЗÒ композитум» із
солями калію, калієзберігаючими діуретиками, замінниками солі, що містять
калій, або іншими лікарськими засобами, які можуть підвищувати рівень калію=
(наприклад,
гепарин). Повідомлялося про випадки гіпокаліємії під час лікування тіазидни=
ми
діуретиками. Рекомендується часто перевіряти вміст калію в сироватці крові.=
Лікування тіазидн=
ими
діуретиками часто пов’язане з виникненням гіпонатріємії і гіпохлоремічного
алкалозу. Тіазиди посилюють виведення магнію з сечею, що в результаті може
призвести до гіпомагніємії.
Пацієнти з дефіцитом в організмі натрію та/або об’єму циркулюючої кр=
ові
(ОЦК). У пацієнтів із тяжким ступенем дефіциту натрію та/або об’єму циркулю=
ючої
крові в організмі, як наприклад у тих, що отримують високі дози діуретиків,=
в
окремих випадках після початку терапії препаратом «Валсартан САНДОЗ<=
sup>Ò композитум» мо=
же
спостерігатися симптоматична гіпотензія. Тому перед початком терапії цим
препаратом слід провести корекцію вмісту в організмі натрію та/або об’єму
циркулюючої крові.
У разі гіпотензії
пацієнта слід перевести у положення лежачи і, якщо необхідно, провести внутрішньовенну інфузію сольового розчи=
ну.
Лікування можна продовжувати одразу ж після стабілізації артеріального тиск=
у.
Пацієнти з тяжкою хронічною серцевою недостатністю або іншими станам=
и з
підвищеною активністю ренін-ангіотензин-альдостеронової системи
У пацієнтів, функ=
ція
нирок яких може залежати від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової
системи (наприклад, у пацієнтів з тяжкою застійної серцевою недостатністю),
лікування інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту пов’язано з
олігурією та/або прогресуючою азотемією, рідко – з гострою нирковою недостатністю. Застос=
ування
«Валсартану САНДОЗÒ композитум» хво=
рим із
тяжкою хронічною серцевою недостатністю не обґрунтовано. Оскільки не може б=
ути
виключено, що через пригнічення ренін-ангіотензин-альдостеронової системи
застосування «Валсартану САНДОЗÒ композитум» також може бути пов’язаним із порушенням функції нирок,=
«Валсартан
САНДОЗÒ композитум» не слід застосовувати таким пацієнтам.
Стеноз ниркової артерії. Не слід застосовувати преп= арат пацієнтам із однобічним або двобічним стенозом ниркової артерії або стенозо= м артерії єдиної нирки, оскільки у таких пацієнтів можуть збільшуватися рівні сечовини крові та креатиніну плазми. <= o:p>
Первинний гіперальдостеронізм
Не слід застосову=
вати
«Валсартан САНДОЗÒ композитум» пацієнтам із первинним гіперальдостеронізмом,
оскільки їхня ренін-ангіотензинова система не активована.
Стеноз аортального та мітрального клапана, гіпертрофічна обструктивна
кардіоміопатія
Застосування вазо=
дилататорів,
пацієнтам зі стенозом аортального та мітрального клапана або гіпертрофічною
обструктивною кардіоміопатією (ГОКМ) потребує особливої обережності.
Порушення функції нирок. Для пацієнтів з легкими та
помірними порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну > 30 мл/хв ) регулювання дози не потрібне.
Треба з обережніс=
тю
застосовувати «Валсартан САНДОЗÒ композитум» при тяжкій нирковій недостатності (кліренс
креатиніну <30 мл/хв). Тіазидні діуретики можуть провокувати азотемію у
пацієнтів із хронічним порушенням функції нирок. Вони неефективні як монотерапія при тяжкій нирковій
недостатності (кліренс креатиніну <30 мл/хв), але їх можна застосовувати=
з
належною обережністю у комбінації з петльовими діуретиками навіть пацієнтам=
з
кліренсом креатиніну < 30 мл/хв.
Трансплантація нирок
На цей час немає
досвіду щодо безпеки застосування препарату
пацієнтам, яким нещодавно проведено трансплантацію нирки.
Порушення функції печінки. Для пацієнтів із незначним=
и і
помірними порушеннями функції печінки без холестазу корекція дози не потріб=
на.
Однак «Валсартан САНДОЗÒ композитум» слід застосовувати з обережністю. Захворювання печінки
істотно не змінюють фармакокінетичні параметри гідрохлортіазиду.
Системний червоний вовчак. Повідомлялося, що тіазидні
діуретики посилюють або активують прояви системного червоного вовчака.
Інші метаболічні порушення. Тіазидні діуретики можуть
змінювати толерантність до глюкози і підвищувати рівні холестерину,
тригліцеридів і сечової кислоти в сироватці. Хворим на діабет може потребув=
атися
корекція дозування інсуліну чи пероральних гіпоглікемічних препаратів. Тіаз=
иди
можуть зменшувати екскрецію кальцію з сечею та викликати непостійне та незн=
ачне
підвищення рівня сироватокового кальцію при відсутності порушень метаболізму
кальцію. Значна гіперкальціємія може свідчити про наявність у пацієнта фоно=
вого
гіперпаратиреозу. Слід припинити застосування тіазидів перед проведенням те=
стів
щодо оцінки функції паращитовидних залоз.
Фоточутливість
Повідомлялося про
випадки виникнення реакції фоточутливості при застосуванні тіазидних
діуретиків. Якщо реакція фоточутливості виникає під час лікування,
рекомендується припинити лікування. Якщо повторне застосування сечогінного
засобу вважається необхідним, рекомендується захищати відкриті ділянки шкіри
від сонячних променів або штучного ультрафіолетового випромінювання.
Загальні рекомендації
Слід дотримуватися
обережності при застосуванні препарату пацієнтам із підвищеною чутливістю до
інших антагоністів рецепторів ангіотензину II в анамнезі. Реакції підвищеної
чутливості до гідрохлортіазиду більш імовірні у пацієнтів з алергією та аст=
мою.
Ангіоневротичний набряк
Виникнення набряку
Квінке (у тому числі набряку гортані і голосової щілини, що призводить до
обструкції дихальних шляхів та/або набряку обличчя, губ, глотки, язика) спо=
стерігалося
у пацієнтів, які отримували валсартан, деякі з цих пацієнтів мали в анамнезі
набряк Квінке при застосуванні інших препаратів, у тому числі і при
застосуванні інших антагоністів рецепторів ангіотензину II. При розвитку набряку Квінке лікування
антагоністами рецепторів ангіотензину II слід негайно припинити. Протипоказ=
ане
повторне застосування препарату.
Гостра закритокутова глаукома
Застосування гідр=
охлортіазиду,
сульфонаміду було пов’язане з виникненням ідіосинкратичної реакції, яка може
призвести до гострої перехідної короткозорості і гострої закритокутової
глаукоми. Відзначається гостре зниження гостроти зору або біль в очах. Ці
симптоми зазвичай тривають протягом кількох годин на тиждень при прийомі
препарату. Нелікована глаукома може призвести до необоротної втрати зору.
Слід припинити
застосування препарату так швидко, як це можливо. Може потребуватися
медикаментозне або хірургічне лікування. Фактором ризику розвитку гострої
закритокутової глаукоми є алергічна реакція на застосування сульфонаміду або
пеніциліну.
Для пацієнтів
літнього віку корекція дози не потрібна.
Гідрохлортіазид може знижувати рівень зв’язаного з білками йоду у плазмі
крові. Гідрохлортіазид здатний підвищувати концентрацію вільного білірубіну=
в
сироватці крові.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність
Валсартан
Лікарський за=
сіб протипоказано застосовувати
вагітним та жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим засобом підтверджується вагітність,=
його
застосування необхідно негайно припинити і замінити іншим лікарським засобо=
м,
дозволеним до застосування вагітним.
Відомо, що
застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II протягом ІІ та ІІІ
триместрів викликає у людей фетотоксичність (зниження функції нирок, малово=
ддя,
уповільнення окостеніння черепа) та неонатальну токсичність (ниркова
недостатність, гіпотензія, гіперкаліємія).
Якщо застосув=
ання
антагоністів рецепторів ангіотензину II мало місце, починаючи з ІІ триместру
вагітності, рекомендується проведення ультразвукового контролю функції ниро=
к та
черепа.
Немовлята, ма=
тері
яких приймали антагоністи рецепторів ангіотензину II, потребують ретельного
спостереження щодо гіпотензії.
Гідрохлортіаз=
ид
Досвід застосування гідрохлортіазиду у період вагітності є обмеженим,
особливо протягом І триместру. Дослідження на тваринах є недостатніми. Гідр=
охлортіазид
проникає через плаценту. Застосування гідрохлортіазиду протягом ІІ та ІІІ триместрів вагітності може призв=
ести
до порушення фетоплацентарного кровообігу і викликати у плода та
новонародженого такі ефекти, як жовтяницю, порушення електролітного балансу та тромбоцитопенію.<=
o:p>
Період годува=
ння
груддю
Якщо застосування препарату вкрай необхідне, годування груддю слід припинити. Немає
жодної інформації щодо застосування валсартану протягом годування груддю. Гідрохлортіазид проникає у мо=
локо
людини в невеликих кількостях. Тіазиди у високих дозах викликають діурез, що
може пригнічувати продукування молока. Протягом періоду годування груддю ба=
жано
використовувати альтернативні методи лікування з краще встановленими профіл=
ями
безпеки, особливо у період годування новонародженого або недоношеної дитини=
.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом
або іншими механізмами.
На початку
застосування препарату (період визначається індивідуально лікарем)
забороняється керувати автомобілем та виконувати роботу, що може призвести =
до
нещасного випадку. Пізніше ступінь заборони визначається лікарем.
Спосiб
застосування та дози.
Рекомендована
доза «Валсартану САНДОЗ=
Ò композитум» – 1 таблетка 80 мг/12,5 мг на день. При недостатньому
зниженні артеріального тиску через 3–4 тижні лікування рекомендується
розглянути можливість продовження лікування з дозуванням 1 таблетка
160 мг/12,5 мг на день. Таблетки 160 мг/25 мг признач=
span>ають пацієнтам, у яких не
досягається достатнє зниження артеріального тиску при застосування таблеток
160 мг/12,5 мг. Якщо при застосуванні таблеток 160 мг/25&nbs=
p;мг
артеріальний тиск знижується недостатньо, рекомендується розглянути можливі=
сть
продовження лікування з дозуванням 320 мг/25 мг.
Максимальна
добова доза становить 320 мг/25 мг.
Максимальний
антигіпертензивний ефект досягається протягом 2–4 тижнів. Для деяких пацієн=
тів
може потребуватися 4–8 тижнів лікування.
Препарат «Валсартан САНДОЗÒ композитум» можна
застосовувати незалежно від вживання їжі. Таблетки слід запивати невеликою
кількістю води.
Для пацієнтів з
легкою та помірною печінковою недостатністю небіліарного походження і без
холестазу доза валсартану не повинна перевищувати 80 мг.
Діти.
Препарат «Валсартан САНДОЗ=
Ò композитум» не
рекомендується для застосування дітям у зв’язку з відсутністю даних про без=
пеку
та ефективність.
Передозування=
b>.
Передозування валсартаном може спричинити
виражену гіпотензію, яка, у свою чергу, може призвести до пригнічення
свідомості, розвитку судинної недостатності та/або шоку.
При передозуванні гідрохлортіазидом можуть виникну=
ти
такі симптоми: нудота, сонливість, гіповолемія, порушення балансу електролі=
тів,
і як наслідок, аритмія та м’язові спазми. Найхарактернішими симптомами
передозування також є тахікардія, артеріальна гіпотензія, шок, слабкість,
сплутаність свідомості, запаморочення, спазми м’язів, парестезія, виснаженн=
я,
розлади свідомості, блювання, спрага, поліурія, олігурія, анурія, алкалоз,
підвищений рівень азоту сечовини в крові (в основному ниркова недостатність=
).
Терапевтичні заходи залежать від того, як да=
вно
була прийнята велика доза препарату, а також від тяжкості симптомів; при ць=
ому
першочерговим заходом є нормалізація гемоциркуляції.
Якщо препарат був прийнятий нещодавно, слід
викликати блювання. Якщо після застосування препарату пройшов тривалий час,=
необхідно
дати пацієнту достатню кількість активованого вугілля.
При гіпотензії слід перевести пацієнта у
горизонтальне положення та невідкладно забезпечити відновлення водно-сольов=
ого
балансу шляхом внутрішньовенного введення ізотонічного сольового розчину.
Валсартан не можна вивести з організму за
допомогою гемодіалізу через його зв’язування з білками плазми, але для
виведення з організму гідрохлортіазиду гемодіаліз є ефективним.
Побiчні реакції.
Небажані реакції,=
про
які найчастіше повідомлялося у ході клінічних випробувань і проведення
лабораторних досліджень протягом застосування валсартану з гідрохлортіазидо=
м порівняно з плацебо та в індивідуальних
постмаркетингових повідомленнях, наведений нижче залежно від класу системи
органів. Небажані реакції, які можуть виникнути при застосуванні кожного
компонента окремо, але які не спостерігалися у клінічних випробуваннях, мож=
уть
виникнути протягом лікування комбінацією валсартан/гідрохлортіазид.
Небажані побічні
реакції наведено за частотою: дуже часті (≥1/10); часті (≥1/100,
<1/10); нечасті (≥1/1000, <1/100); поодинокі (≥1/10000,
<1/1000); рідкісні (<1/10000), невідомо (не можна оцінити на основі
доступних даних). У межах кожної групи частоти небажані реакції наведені у
порядку зменшення серйозності.
Частота небажа=
них
реакцій валсартану/гідрохлортіазиду
Порушення обміну речовин, метаболізму:
нечасті: дегідрат=
ація.
Неврологічні розлади:
рідкісні: запамор=
очення;
нечасті: парестез=
ія;
невідомо: синкопе=
.
З боку органів зору:
нечасто: нечіткіс=
ть
зору.
З боку органів слуху та вестибулярного апарату:
нечасті: дзвін у
вухах.
Судинні розлади:
нечасті: артеріал=
ьна
гіпотензія.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:
нечасті: кашель; =
невідомо: некарді=
огенний
набряк легенів.
Шлунково-кишкові розлади:
рідкісні: діарея.=
З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини:
нечасті: міалгія;=
рідкісні: артралг=
ія.
З боку сечовидільної системи:
невідомо: порушен=
ня
функції нирок.
Загальні розлади:
нечасті: підвищена
втомлюваність.
Дослідження:
невідомо: підвище=
ння рівня
сечової кислоти у плазмі, підвищення рівня білірубіну та креатиніну у плазм=
і,
гіпокаліємія, гіпонатріємія, підвищення рівня азоту сечовини в крові,
нейтропенія.
Нижченаведені реа=
кції
спостерігалися під час клінічних випробувань у хворих на гіпертонічну хворо=
бу,
незалежно від їхнього причинного зв’язку із досліджуваним препаратом:
абдомінальний біль, абдомінальний біль у верхній частині живота, занепокоєн=
ня,
артрит, біль у спині, бронхіт, гос=
трий
бронхіт, біль у грудях, запаморочення, диспепсія, задишка, сухість у роті,
носові кровотечі, імпотенція, гастроентерит, головний біль, підвищене
потовиділення, гіпестезія, грип, безсоння, розтягнення зв’язок, судоми м’яз=
ів,
розтягнення м’язів, нудота, закладеність носа, застійні явища у навколоносо=
вих
пазухах, біль у шиї, набряк, периферичний набряк, середній отит, біль у
кінцівках, прискорене серцебиття, фаринголарингеальний біль, полакіурія,
підвищення температури, назофарингіт, синусит, сонливість, тахікардія, інфе=
кції
верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів, вертиго, вірусні
інфекції, порушення зору. Невідомо, чи мали ці ефекти причинний зв’язок із
терапією.
Додаткова інформація щодо окремих компонентів
Небажані реакції,=
що
раніше виникали при застосуванні кожного компонента окремо, можуть бути
потенційними небажаними ефектами також і при застосуванні «Валсартану САНДО=
ЗÒ композитум», навіть якщо =
вони
не спостерігалися у клінічних випробуваннях або протягом постмаркетингового періоду.
Частота небажаних
реакцій валсартану
З боку системи крові та лімфатичної системи:
невідомо: зниження
рівня гемоглобіну, зниження рівня гематокриту, тромбоцитопенія.
З боку імунної системи:
невідомо: інші
реакції гіперчутливості/алергічні реакції, включаючи сироваткову хворобу.
Порушення обміну речовин, метаболізму:
невідомо: підвище=
ння
калію у плазмі, гіпонатріємія.
З боку органів слуху та вестибулярного апарату:
нечасті: вестибул=
ярне
запаморочення (вертиго).
Судинні розлади:
невідомо: васкулі=
т.
Шлунково-кишкові розлади:
нечасті: біль у ж=
ивоті.
Розлади гепатобіліарної системи:
невідомо: підвище=
ння
показників функції печінки.
З боку шкіри і підшкірної клітковини:
невідомо: ангіоне=
вротичний
набряк, висип, свербіж, бульозний дерматит.
З боку сечовидільної системи:
невідомо: ниркова
недостатність.
Нижченаведені реа=
кції
спостерігалися під час клінічних випробувань у хворих на гіпертонічну хворо=
бу,
незалежно від їхнього причинного зв’язку із досліджуваним препаратом:
артралгія, астенія, біль у спині,
діарея, запаморочення, головний біль, безсоння, зниження лібідо, нудота,
набряк, фарингіт, риніт, синусит, запалення верхніх дихальних шляхів, вірус=
ні
інфекції.
Частота небажаних
реакцій гідрохлортіазиду
Гідрохлортіазид
широко використовується протягом багатьох років, часто у вищих дозах, ніж т=
і, які
містяться у «Валсартані САНДОЗÒ композитум». Нижчезазначені небажані реакції були зареєстровані у
пацієнтів, які отримували тіазидні діуретики, включаючи гідрохлортіазид, у
вигляді монотерапії.
З обміну речовин, метаболізму:
дуже часті: при
застосуванні високих доз – збільшення рівнів ліпідів крові;
часті: гіпомагніє=
мія,
гіперурикемія;
поодинокі: гіперк=
альціємія,
гіперглікемія, глюкозурія та метаболізм у хворих на діабет;
рідкісні: гіпохло=
ремічний
алкалоз.
З боку системи крові та лімфатичної системи:
поодинокі: тромбо=
цитопенія,
іноді з пурпурою;
рідкісні: агранул=
оцитоз,
лейкопенія, гемолітична анемія, пригнічення функцій кісткового мозку;
невідомо: апласти=
чна
анемія.
З боку імунної системи:
рідкісні: реакції
гіперчутливості.
Психічні розлади:
рідкісні: депресі=
я,
порушення сну.
Неврологічні розлади:
рідкісні: головний
біль, запаморочення, парестезія.
З боку органів зору:
нечасті: нечіткіс=
ть
зору у перші кілька тижнів після початку лікування;
невідомо: гостра
закритокутова глаукома.
Кардіальні порушення:
рідкісні: серцева
аритмія.
Судинні розлади:
часті: постуральна
гіпотензія, яка може посилюватись при застосуванні алкоголю, анестетиків,
седативних препаратів.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:
рідкісні: дихальна
недостатність, включаючи пневмонію та набряк легенів.
Шлунково-кишкові розлади:
часті: втрата
апетиту, легка нудота і блювання;
поодинокі: запор,
відчуття шлунково-кишкового дискомфорту, діарея;
рідкісні: панкреа=
тит.
З боку гепатобіліарної системи:
поодинокі: внутрі=
шньопечінковий
холестаз або жовтяниця.
З боку шкіри і підшкірної клітковини:
часті: кропив’янк=
а та
інші види висипу;
поодинокі: фотосе=
нсибілізація;
рідкісні: некроти=
чний
васкуліт та токсичний епідермальний некроліз, шкірні реакції, подібні до
червоного вовчака, реактивація червоного вовчака шкіри;
невідомо: мультиф=
ормна
еритема.
Розлади репродуктивної системи та молочних залоз:
часті: імпотенція=
.
З боку сечовидільної системи:
невідомо: гостра
ниркова недостатність, ниркові розлади.
Загальні розлади :
невідомо: підвище=
ння
температури, втома.
З боку опорно-рухового апарату та
сполучної тканини:
невідомо: м’язові
спазми.
Термін придатності=
. 2 роки.
Умови зберiгання.
Зберігати
при температурі не вище 30 оС.
Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від дії світла.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка. <=
/span>Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 80 мг/12,5 мг або по 160 мг/12=
,5
мг або по 160=
мг
/25 мг. По 14 таблеток у блістері. По 1 або 2 блістери у картонній коробці.=
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
Випуск серії
Лек Фармацевтична компанія д.д./
Lek=
Pharmaceuticals=
d.d.
Місцезнаходження.
Веровшкова 57, Любляна 1526, Словенія/
Verovskova 57, Ljubljana 1526, Slovenia.