І = 53;СТРУКЦІЯ

д = 83;я медичного застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу

Г = 51;ІПТАР®-М

(GLIPTAR-M)<= o:p>

С = 82;лад:

ді&#= 1102;чі речовини: met= formin, vildagliptin;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, 50 мг/850 мг містить 50 мг вілда = 75;ліптину та 850 мг метформіну гідрохлориk= 6;у;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, 50 мг/1000 мг містить 50 мг вілда = 75;ліптину та 1000 мг метформінm= 1; гідрохлориk= 6;у;

до&#= 1087;оміжні речовини: лактоза, гідроксипрl= 6;пілцелюлоз= 072;, мікрокристk= 2;лічна целюлоза, кроскармелl= 6;за натрію, стеарилфумk= 2;рат натрію;

су&#= 1084;іш для покритт= 03; містить: гіпромелозm= 1;, титану діоксид (Е 171), макрогол/ПЕ = 43;, тальк, оксид заліза жовтий (Е 172).

Л= 10;карська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.=

Основнi фiзико-хiмiчнi властивостo= 0;:

таблетк = 80;, вкриті плівковою оболонкою, 50 мг/850 мг: жовті, овальні, вкриті плівковою оболонкою таблетки з рискою з одн= 086;го боку та «VA» з іншого боку. Довжина таблетки 19,4±0,5 мм;

таблетк = 80;, вкриті плівковою оболонкою, 50 мг/1000 мг: темно-= 078;овті, овальні, вкриті плівковою оболонкою таблетки з рискою між «V» та «В» з одного боку та з рискою з іншого боку. Довжина таблетки 21,1±0,5 мм.

Ф = 72;рмакотерап&#= 1077;втична група. Проти= діабе = 90;ичні препарати. Комбінація пероральниm= 3; гіпоглікемo= 0;зуючих препаратів. Код АТХ A10B D08.

Фармако = 83;огічні властивостo= 0;.

Ф = 72;рмакодинам&#= 1110;ка.

Гліп&= #1090;ар®-М є комбінацієn= 2; двох антигіпергl= 3;ікемічних речовин із різними механізмамl= 0; дії, які покр&#= 1072;щують контроль глюкози у пацієнтів з = 076;іабетом II типу: вілдагліптl= 0;н, представниl= 2; сімейства інгібіторіk= 4; дипептидилl= 7;ептидази-4 (ДПП-4) та метформіну гідрохлориk= 6;, представниl= 2; класу бігуанідів.

Вілд&= #1072;гліптин, представниl= 2; класу речовин, що посилюють роботу острівковоk= 5;о апарату підшлунковl= 6;ї залози, є потужним та селективниl= 4; інгібітороl= 4; ДПП-4. Метформін діє, головни= 084; чином, шляхо= 084; зменшення ендогенної = 87;родукції глюкози в печінці.

Вілдагліпт&= #1080;н

Вілд&= #1072;гліптин діє, головни= 084; чином, шляхо= 084; пригніченнn= 3; ДПП-4, ферменту, який відповідає = 79;а деградацію інкретиновl= 0;х гормонів ГПП-1 (глюкаго&= #1085;подібного пептиду-1) та ГІП (глюкозо= 079;алежного інсулінотрl= 6;пного поліпептидm= 1;). Пригніченнn= 3; вілдагліптl= 0;ном активності ДПП-4 призводить до швидкого та повного з= 073;ільшення ендогенногl= 6; рівня інкретиновl= 0;х гормонів ГПП-1 та ГІП після вживання їж= 10; та натще.

Шлях&= #1086;м збільшення ендогенних рівнів цих і= 085;кретинових гормонів вілдагліптl= 0;н підвищує чутливість бета-клітин до глюкози, в&#= 1085;аслідок чого поліпшуєтьl= 9;я глюкозозалk= 7;жне виділення інсуліну. Лікування пацієнтів і = 79; цукровим діабетом ІІ типу вілдагліптl= 0;ном у дозах від 50 до 100 мг на добm= 1; значно покращило м = 72;ркери функції бета-клітин, включаючи HOMA-β (гомеостати = 95;ну модель оцінки функції бет = 72;-клітин), відношення проінсулінm= 1; до інсуліну та показник = 80; чутливості бета-клітин при багаторазоk= 4;ому проведенні тесту толер = 72;нтності до їжі. В осіб без діабету (з нормальни= 084; рівнем глюкози) вілдагліптl= 0;н не стимулював = 89;екрецію інсуліну аб = 86; зниження рівня глюкози.

Шлях&= #1086;м підвищення рівня ендогенногl= 6; ГПП-1 вілдагл&#= 1110;птин збільшує чутливість альфа-кліти = 85; підшлунковl= 6;ї залози до глюкози, вна= 089;лідок чого збільшуєтьl= 9;я секреція глюкозо-від = 87;овідного глюкагону. Посилене пі = 76;вищення співвідношk= 7;ння інсулін/глю = 82;агон під час гіперглікеl= 4;ії зумовлює зростання рівня інкретиновl= 6;го гормону, що призводить до зниження продукуванl= 5;я глюкози у печінці в умовах натщ = 77; та після вжи= 074;ання їжі, що призводить до зниження рівня глюкози.

Відо&= #1084;ий ефект підвищених рівнів ГПП-1 із затримко= 02; шлункового соку не спостерігаn= 8;ться при лікуванні вілдагліптl= 0;ном.

Метформіну гідрохлориk= 6;

Метфо= рмін є пероральниl= 4; антидіабетl= 0;чним засобом класу бігуанідів, гіпоглікемo= 0;чний ефект якого ґрунтуєтьсn= 3;, головним чи = 85;ом, на подоланн= 10; резистентнl= 6;сті до інсуліну = 091; печінці і м’язах. При наявності інсуліну ві = 85; знижує як базальний, так і постпрандіk= 2;льний рівень глюкози у плазмі кров= 10;. Метформін н = 77; стимулює секрецію інсуліну, то= 084;у не призводить до гіпоглікемo= 0;ї при монотер = 72;пії.

Метф&= #1086;рмін може спричиняти зниження глюкози за допомогою трьох механізмів:

- продуку&#= 1074;ання глюкози в печінці значною мірою відпо = 74;ідає за гіперглікеl= 4;ію у стані натще. Метфо= 088;мін знижує прод = 91;кування глюкози в печінці, що активізуєтn= 0;ся резистентнo= 0;стю до інсуліну шляхом пригніченнn= 3; глюконеогеl= 5;езу і глікогенолo= 0;зу, таким чином одночасно протидіє гіперглікеl= 4;ічному ефекту глюкагону. З= 072; допомогою цього механізму метформін знижує гіперглікеl= 4;ію натще.

- Погіршене периферичнk= 7; поглинання та накопиче = 85;ня глюкози в основному відповідаюm= 0;ь за постпрандіk= 2;льну гіперглікеl= 4;ію. Метформін підвищує чутливість клітин до ін= 089;уліну, стимулюючи активність інсуліновиm= 3; рецепторів тирозинкінk= 2;зи, тим самим сп= 088;ияючи поглинанню глюкози на клітинному = 88;івні. Метформін збільшує пропускну здатність всіх клітинних мембранних транспортеl= 8;ів глюкози (GLUT). Це= 081; ефект метформіну особливо помітний пр = 80; гіперглікеl= 4;ії. Внутрішньоl= 2;літинний синтез глікогену збільшуєтьl= 9;я шляхом стимуляції ключового ферменту, глікогенсиl= 5;тази. За допомого= 02; цього механізму метформін знижує гіпе = 88;глікемію після вживання їж= 10;.

- Метфо= рмін знижує абсорбцію глюкози у ки= 096;ковому тракті, тим самим знижуючи вплив глюко = 79;и після вживання їж= 10;.

У людей, незалежно від впливу н= 072; глікемію, ме= 090;форміну гідрохлориk= 6; має сприятливиl= 1; ефект на метаболізм ліпідів. Це було показа = 85;о для терапевтичl= 5;их доз у контрольовk= 2;них, середньостl= 8;окових або довгострокl= 6;вих клінічних дослідженнn= 3;х: метформіну гідрохлориk= 6; знижує рівень загального холестеринm= 1;, ліпопротеїl= 5;ів низької щільності т = 72; тригліцериk= 6;ів.

Крім того, в деяких дослідженнn= 3;х було показа = 85;о, що метформі = 85; підвищує рівень ліпопротеїl= 5;ів високої щільності. Метформін також прояв = 83;яє фібринолітl= 0;чні властивостo= 0;.

Прос&= #1087;ективне рандомізовk= 2;не дослідженнn= 3; UKPDS (Британськk= 7; проспективl= 5;е дослідженнn= 3; цукрового діабету) встановило довгострокl= 6;ві переваги інтенсивноk= 5;о контролю глюкози в крові при діабеті ІІ типу. Аналіз результатіk= 4; у пацієнтів = 079; надмірною масою тіла, які отримували метформін після недостатньl= 6;ї ефективносm= 0;і винятково дієти, показав:

- значне зниження абсолютногl= 6; ризику будь-= 103;ких пов’язаних із діабетом ускладнень = 91; групі метформіну (29,8 подій/1000 пацієнто-ро = 82;ів) порівняно з групою, що отримувала винятково дієту (43,3 подій/1000 пацієнто-ро = 82;ів), р =3D 0,0023, порівнян= ;о з комбінованl= 0;ми групами, що отримували = 89;ульфонілсе&#= 1095;овину та інсулін я= 082; монотерапіn= 2; (40,1 подій/1000 пацієнто-ро = 82;ів), р =3D 0,0034;

- значне зниження абсолютногl= 6; ризику лета = 83;ьних наслідків, пов’язаних із діабетом: метформін 7,5 подій/1000 пацієнто-ро = 82;ів, винятково дієта 12,7 подій/1000 пацієнто-ро = 82;ів, р =3D 0,017;

- значне зниження абсолютногl= 6; ризику кіль = 82;ості летальних випадків: метформін =

13,5 подій/1000 пацієнто-ро = 82;ів порівняно з винятково дієтою 20,6 подій/1000 пацієнто-ро = 82;ів (р =3D 0,011) і порів&#= 1085;яно з комбінованl= 0;ми групами, що отримували сульфонілсk= 7;човину та інсулін я= 082; монотерапіn= 2;, 18,9 подій/1000 пацієнто-ро = 82;ів (р =3D 0,021);

- значне зниження абсолютногl= 6; ризику розв = 80;тку інфаркту міокарда: метформін 11 подій/1000 пацієнто-ро = 82;ів, винятково дієта 18 подій/= 1000 пацієнто-ро = 82;ів (р =3D 0,01).

К = 83;інічна ефективнісm= 0;ь і безпека=

Вілд&= #1072;гліптин призначали пацієнтам, у яких рівень глікемії не був задовільниl= 4;, при лікуван = 85;і метформіноl= 4; у якості монотерапіo= 1;, що після 6-місячного лікування призвело до додатковогl= 6; статистичнl= 6; значущого с = 77;реднього значення зниження рівня HbA1c поріk= 4;няно з плацебо (між груповими відмінностn= 3;ми від -0,7 % до -1,1 % для вілдагліптl= 0;ну 50 мг та 100 мг відповідно). Частка пацієнтів, які досягли зниження HbA1c ≥ 0,7 % від початко = 74;ого рівня була статистичнl= 6; достовірно вища в обох групах вілдагліптl= 0;н +метформін (46 % та 60 % відповідно) порівняно з групою метформін+ п= 083;ацебо (20 %).

У 24-тижневому дослідженнo= 0; вілдагліптl= 0;н (50 мг двічі на k= 6;обу) порівнювалl= 0; з піоглітазоl= 5;ом (30 мг один раз l= 5;а добу) у пацієнтів, які не досягли достатньогl= 6; контролю рівня глікемії пр = 80; застосуванl= 5;і метформіну (середня добова доза: 20= 20 мг). Середнє зниження ві = 76; початковог&= #1086; рівня HbA1c у 8,4 % становив -0,9 % у групі вілдагліптl= 0;н+ метформін т = 72; -1,0 % у групі піоглітазоl= 5;+метформін. Середній пр = 80;ріст маси тіла +1,9 кk= 5; спостерігаk= 4;ся у пацієнтів, які отримув = 72;ли піоглітазоl= 5;+ метформін порівняно з + 0= ,3 кг у тих, хто отримував вілдагліптl= 0;н+ метформін.=

У 52-тижневому дослідженнo= 0; вілдагліптl= 0;н (50 мг двічі на k= 6;обу) порівнювалl= 0; з гліклазидоl= 4; (середня добова доза: 22= 9,5 мг) у пацієнтів, які не досягли дос = 90;атнього контролю рівня глікемії пр = 80; застосуванl= 5;і метформіну (початкова доза метфор = 84;іну 1928 мг/добу). Через 1 рік середнє зниження рівня HbA1c становило -0,81 % = 091; групі вілдагліптl= 0;н+ метформін (середній по= 095;атковий рівень HbA1c 8,4 %) та -0,8= 5 % у групі гліклазид+м = 77;тформін (середній по= 095;атковий рівень HbA1c 8,5 %); досягнуто статистичнl= 6; неменшої ефективносm= 0;і (95 % ДІ-0,11-0,20). Збільшення маси тіла пр= 080; застосуванl= 5;і вілдагліптl= 0;ну становило + 0,1 кг порівнян = 86; зі збільшенняl= 4; маси на 1,4 г прl= 0; застосуванl= 5;і гліклазиду.

У 24-тижневому дослідженнo= 0; ефективносm= 0;і фіксованої комбінації вілдагліптl= 0;ну та метформі = 85;у (з поступово= 102; титрацією д = 86;зи 50 мг/500 мг двічі на добу або 50 мг/1000 мг двічі на добу) як початкова терапія в оцінювали у нелікованиm= 3; пацієнтів. В= 110;лдагліптин/= метформін 50 мг/1000 мг двічі на добу знижує HbA1c на -1,82 %, вілдагліптl= 0;н/метформін 50 мг/500 мг двічі на добу – на -1,61 %, метформін 1000 мг двічі на д&#= 1086;бу – на -1,36 % та вілдагліптl= 0;н 50 мг двічі на д= ;обу – на -1,09 % від середнього = 87;очаткового рівня HbA1c 8,6 %.

Зниж&= #1077;ння рівня HbA1c, яке спостерігаl= 3;ося у пацієнтів із початков = 80;м рівнем ≥10,0 %, було більши = 84;.

24-тижl= 5;еве рандомізовk= 2;не подвійне сліпе плаце = 73;о-контрольо&= #1074;ане дослідженнn= 3; з оцінки ефективносm= 0;і та безпеки вілдагліптl= 0;ну (50 мг двічі на k= 6;обу) у комбінаці= 11; з метформіноl= 4; (≥ 1500 мг на добу) та глімепіридm= 1; (≥4 мг на добу) (318 пацієнтів), показало, що вілдагліптl= 0;н у поєднанні = 079; метформіноl= 4; та глімепіридl= 6;м суттєво знижували HbA1c порівняно з плацебо. Середнє плацебо-ско = 88;иговане значення, зменшення середнього = 87;очаткового рівня HbA1c на 8,8 % становило -0,76 %.

24-тижl= 5;еве рандомізовk= 2;не подвійне сліпе плаце = 73;о-контрольо&= #1074;ане дослідженнn= 3; було провед = 77;но у 449 пацієнтів для оцінки ефективносm= 0;і та безпеки вілдагліптl= 0;ну (50 мг двічі на k= 6;обу) у поєднанні зі стабільною дозою базального або змішаного інсуліну (середня добова доза 41 одиниць) при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і метформіну (N = =3D 276) або без супутнього застосуванl= 5;я метформіну (N = =3D 173). Вілдагліптl= 0;н у поєднанні = 079; інсуліном значно знижував рівень HbA1c порo= 0;вняно з плацебо. У загальній популяції середнє плацебо-ско = 88;иговане значення зниження середнього = 87;очаткового рівня HbA1c на 8,8 % становило -0,72 %. У підгрупах, які отримували інсулін з метформіноl= 4; або без ньог= 086; середнє плацебо-ско = 88;иговане зниження рівня HbA1c становило -0,63 % та -0,84 % відповідно. Частота гіпоглікемo= 0;ї у загальній популяції становила 8,4 % o= 0; 7,2 % у групах вілдагліптl= 0;ну та плацебо відповідно. = 059; пацієнтів, які отримували вілдагліптl= 0;н, було відсут = 85;є збільшення = 84;аси тіла (+0,2 кг), тоді як у пацієнтів, які отримував плацебо, спостерігаl= 3;ося зниження ма = 89;и тіла (‑0,7 кг).=

П’ят&= #1080;річне багатоцентl= 8;ове рандомізовk= 2;не подвійне сліпе дослідженнn= 3; (VERIFY) було прове&#= 1076;ено за участю пацієнтів і = 79; цукровим діабет 2 типу для оцінки ефективносm= 0;і ранньої комбінованl= 6;ї терапії вілдагліптl= 0;ну та метформіну (N = =3D 998) порівняно з початковою монотерапіn= 8;ю метформіноl= 4; у стандартноl= 4;у лікуванні з наступним додаванням = 74;ілдагліпти&#= 1085;у (група послідовноk= 5;о лікування) (N =3D 100= 3) у пацієнтів = 079; вперше діагностовk= 2;ним цукровим діабетом 2 типу.

Комб&= #1110;нована схема прийому вілдагліптl= 0;ну 50 мг двічі на добу та метформіну призвела до статистичнl= 6;го і клінічно значущого в= 10;дносного зниження ризику «час до підтверд = 78;еної початкової невдачі лікування» (HbA= 1c ≥7%) порівняно з монотерапіn= 8;ю метформіноl= 4; у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу, які ран&#= 1110;ше не отримували лікування, 5-річна трива&#= 1083;ість дослідженнn= 3; (HR [95% ДІ]: 0,51 [0,45, 0,58]; р<0,001). Частота нев = 76;ачі початковогl= 6; лікування (значення HbA1c ≥7%) була 429 (43,6%) пацієнтів у групі комбінованl= 6;го лікування т = 72; 614 (62,1%) пацієнтів у групі послідовноk= 5;о лікування.

В іншому 24-тижневому дослідженнo= 0; у пацієнтів = 079; важчим ступенем діабету ІІ типу, який не контролюваk= 4;ся належним чином інсуліном (короткої та тривалої ді= 11;, середня доз = 72; інсуліну 80 МО/добу), середнє зниження HbA1c при застосу = 74;анні вілдагліптl= 0;ну (50 мг двічі на k= 6;обу) з інсуліном було статистичнl= 6; достовірно = 73;ільшим, ніж при застосуванl= 5;і плацебо з ін= 089;уліном (0,5 % проти 0,2 %). Частота гіпоглікемo= 0;ї була нижчою = 091; групі вілдагліптl= 0;ну, ніж у групі плацебо (22,9 % проти 29,6 %).

С = 77;рцево-судин&= #1085;ий ризик

Мета-= аналіз незалежних та проспективl= 5;их серцево-суд = 80;нних подій у 37 клінічних дослідженнn= 3;х III та IV фази монотерапіo= 1; та комбінов = 72;ної терапії тривалістю понад 2 років (= середня експозиція 50 тижнів для вілдагліптl= 0;ну та 49 тижнів для препаратів порівняння) показав, що лікування вілдагліптl= 0;ном не асоціюва = 83;ося зі збільшенняl= 4; серцево-суд = 80;нного ризику порі = 74;няно з компараторk= 2;ми. Складена кінцева точка визначених великих несприятлиk= 4;их серцево-суд = 80;нних подій (MACE) включаючи гострий інфаркт міокарда, інсульт або серцево-суд = 80;нну смерть, була подібною дл= 03; вілдагліптl= 0;ну порівняно з препаратамl= 0; порівняння та плацебо [коефіцієнт ризику Мантеля – Гензеля (M-H RR) 0,82 (95 % ДІ 0,61-1,11)]. MACE розвинулисn= 0; у 83 з 9599 (0,86 %) пацієнтів, які отримували вілдагліптl= 0;н, і у 85 пацієнтів і = 79; 7102 (1,20 %) пацієнтіk= 4; з групи порівняння. Оцінка кожн = 86;го окремого випадку MACE не показали підвищеногl= 6; ризику (аналогічно M-H RR). Про підтверджеl= 5;і випадки серцевої недостатноl= 9;ті (СН), визначен&= #1110; як СН, що потребувалk= 2; госпіталізk= 2;ції або новий випадок СН, повідомлялl= 0; у 41 (0,43 %) пацієнтів, які отримували вільдагліпm= 0;ин та у 32 (0,45 %) пацієнтів, які отримували препарат порівняльнl= 5;я, із M-H RR 1,08 (95 % ДІ 0,68-1,70).

Фармакокін&= #1077;тика.

Всмокт= 091;вання

Вілдаг= 083;іптин з метформіноl= 4;

У дослідженнo= 0; біоеквівалk= 7;нтності препарату вілдагліптl= 0;н з метформіноl= 4; таблетки різних концентрацo= 0;й (50 мг/500 мг, 50 мг/850 мг і 50 мг/1000 мг) порівнювалl= 0; з комбінацієn= 2; окремих пре = 87;аратів вілдагліптl= 0;ну і метформін = 91; гідрохлориk= 6;у у відповідниm= 3; дозах. Вживання їж= 10; не впливало на об’єм та ступінь всмоктуванl= 5;я вілдагліптl= 0;ну – діючої речовини препарату вілдагліптl= 0;н з метформіноl= 4;. Максимальнk= 2; концентрацo= 0;я у плазмі крові (C_max) і площа під кривою «концентраm= 4;ія – час» (AUC) метфоl= 8;міну гідрохлориk= 6;у при прийомі препарату вілдагліптl= 0;н з метформіноl= 4;у дозі 50 мг/1000 мгразом із їжею знижувалисn= 3; на 26 і 7 % відповідно, = 072; час досягнення (Tmax) уповільнювk= 2;вся (з 2,0 до 4,0 годин).<= o:p>

Нижче наводяться фармакокінk= 7;тичні властивостo= 0; окремих діючих речовин препарату. Вілда = 75;ліптин<= /p>

Абсо&= #1088;бція. Після пероральноk= 5;о прийому натще вілда = 75;ліптин швидко абсорбуєтьl= 9;я, причому C_max спостерігаn= 8;ться через 1,7 години. Одночасний прийом з їже= 102; незначно затримує ча = 89; досягнення Cmax у плазмі крові – до 2,5 години, але не впливає н= 072; загальну експозицію (AUC= ). Застосуванl= 5;я вілдагліптl= 0;ну з їжею призводить до зниження = 084;аксимально&= #1111; концентрацo= 0;ї C_max (19 %). Незважаючи на це, величина змін не є клінічно значущою, тому вілдагліптl= 0;н можна прийм = 72;ти незалежно від прийому їжі. Абсолют= 085;а біодоступнo= 0;сть становить 85 %.<= o:p>

Розп&= #1086;діл. Коефіцієнт зв’язуваннn= 3; вілдагліптl= 0;ну з протеїнам = 80; плазми кров= 10; низький (9,3 %); вілдагліптl= 0;н розподіляєm= 0;ься рівномірно між плазмою крові та еритроцитаl= 4;и. Середній обR= 17;єм розподілу вілдагліптl= 0;ну на стадії пл= 072;то після внутрішньоk= 4;енного введення (V_ss) становить 71 літр, що говорить пр = 86; позасудиннl= 0;й розподіл.

Мета&= #1073;олізм. Метаболізм є основним шляхом виведення в= 10;лдагліптин&#= 1091; у людини, що становить 69 % прийнятої дози. Основний метаболіт (LAY151) є фармаколо = 75;ічно неактивним = 10; являє собою продукт гід = 88;олізу складової ціану, що становить 57 % &= #1076;ози та супроводжуn= 8;ться глюкуронідl= 5;им (BQS867) та амідним гідролізом (4 % дози). Дані, отримані в процесі дослідженнn= 3; в умовах in vitro у мікросомах нирок людин = 80;, вказують на те, що нирки можуть бути одним із основних ор = 75;анів, який сприяє гідролізу вілдагліптl= 0;ну до його основного неактивногl= 6; метаболіту LAY1= 51. DPP-4 частково бере участь = 091; гідролізі вілдагліптl= 0;ну, що було підт= 074;ерджено дослідженнn= 3;м in vivo у щурів із дефіцитом DPP-4.=

Вілдагліпт&= #1080;н не метаболізуn= 8;ться ензимами цитохрому Р450 = у такому об’ємі, який би можна бул= 086; визначити. Таким чином, не очікується, що супутній = 087;рийом лікарських засобів, таких як інгібітори та/або індуктори CYР45= 0, впливатиме на метаболі = 95;ний кліренс вілдагліптl= 0;ну. Дослідженнn= 3; in vitro продемонстl= 8;ували, що вілдагліптl= 0;н не інгібує і не індукує ензими цитохрому Р450. Таким чином, вілдагліптl= 0;н, найімовірнo= 0;ше, не впливає н= 072; метаболічнl= 0;й кліренс одночасно з = 72;стосовуван&#= 1080;х лікарських засобів, що метаболізуn= 2;ться CYP 1A2, CYP 2C8, CYP 2C9, CYP 2C19, CYP 2D6, CYP 2E1 або CYP 3A4/5.

Виве&= #1076;ення. Після пероральноk= 5;о прийому [¹⁴С]-&#= 1074;ілдагліпти= ну приблизно 85 % дози виводи = 90;ься із сечею і 15 % дози – з калом. Ниркове вив = 77;дення незміненогl= 6; вілдагліптl= 0;ну становить 23 % перорально прийнятої дози. Після внутрішньоk= 4;енного введення здоровим добровольцn= 3;м загальний плазмовий т = 72; нирковий кл= 10;ренс вілдагліптl= 0;ну становить 41 = 083; на годину та 13 л на годину відповідно. Середній пе = 88;іод напіввиведk= 7;ння після внутрішньоk= 4;енного введення становить приблизно 2 години. Період напіввиведk= 7;ння після пероральноk= 5;о прийому становить приблизно 3 години.

Ліні&= #1081;ність/неліl= 5;ійність. Максимальн&= #1072; концентрацo= 0;я у плазмі крові (C_max) вілдагліптl= 0;ну та площа під кривою концентрацo= 0;я у плазмі/час (A= UC) збільшуютьl= 9;я майже пропорційнl= 6; дозі у всьом= 091; діапазоні терапевтичl= 5;их дозувань.

Окре&= #1084;і групи пацієнтів.=

Стат&= #1100;. Не спостерігаl= 3;ося ніяких відмінностk= 7;й у фармакокі = 85;етиці препарату у здорових до = 73;ровольців чоловічої т = 72; жіночої статі різно = 75;о віку та з різним індексом маси тіла (ІМ&#= 1058;). Інгібіція DPP-4 вілдагліптl= 0;ном не залежить від статі пацієнта.=

Паці&= #1108;нти літнього віку. У здорових пацієнтів (віком від 70 років) загал= 100;на експозиція вілдагліптl= 0;ну (100 мг один раз на добу) збільшувалk= 2;ся на 32 %, а максимальнk= 2; концентрацo= 0;я у плазмі крові — на 18 % порівняно з молодшими з = 76;оровими добровольцn= 3;ми (віком від 18 до= ; 40 років).

Ці зміни, однак, не вважаються клінічно зн = 72;чущими. Інгібіція DPP-4 вілдагліптl= 0;ном не залежить від віку пацієнтів у досліджуваl= 5;их вікових групах.

Печі&= #1085;кова недостатніl= 9;ть. У пацієнтів з легкою, середньою або важкою п= 077;чінковою недостатніl= 9;тю (A-C за класифікацo= 0;єю Чайлда–П’ю) клінічно значущих змін (максим= 091;м ~ 30 %) експозиці= 11; вілдагліптl= 0;ну не було.

Нирк&= #1086;ва недостатніl= 9;ть. У пацієнтів з легкою, середньою або важкою н= 080;рковою недостатніl= 9;тю системний вплив на вілдагліптl= 0;ну було збільшено (C_{max<=
/sub>
8-66 %; AUC 32‑134 %), а
загальний
кліренс тіл
=
72;
зменшено
порівняно з
особами з
нормальною
функцією
нирок.}

Раса.= Обмежені дані свідчать пр = 86; те, що расова приналежніl= 9;ть не має значущого впливу на фа= 088;макокінети&= #1082;у вілдагліптl= 0;ну.

Метформін<= /o:p>

Абсорбція.=

Післ&= #1103; пероральноk= 5;о прийому метформіну = 95;ас досягнення максимальнl= 6;ї концентрацo= 0;ї (С_max) становить близько 2,5 години (Т_max). Абсолютна біодоступнo= 0;сть метформіну = 91; формі таблеток 500 мг становить приблизно 50–60= % у здорових добровольцo= 0;в. Після пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я фракція, що не всмокталасn= 3; та виводиться = 79; калом, становить 20–30= %.

Післ&= #1103; пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я абсорбція метформіну = 08; насичуваноn= 2; і неповною.

Пере&= #1076;бачається, що поглинання метформіну = 08; нелінійним. При застосуванl= 5;і метформіну = 74; рекомендовk= 2;них дозах і режимах дозування стабільна концентрацo= 0;я у плазмі кро= 074;і досягаєтьсn= 3; протягом 24–48 годин і становить менше 1 мкг/мл. У контрольовk= 2;них клінічних дослідженнn= 3;х максимальнo= 0; рівні метфо = 88;міну у плазмі крові (С_mах) не перевищуваl= 3;и 4 мкг/мл навіть при застосуванl= 5;і максимальнl= 0;х доз.

При одночасномm= 1; прийомі їжі абсорбція м = 77;тформіну знижується = 10; дещо уповільнюєm= 0;ься.

Післ&= #1103; пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я у дозі 850 мг спостерігаl= 3;ося зниження максимальнl= 6;ї концентрацo= 0;ї у плазмі крові на 40 %, зменшення AUC – на 25 % і збільшення на 35 хвилин часу досягн = 77;ння максимальнl= 6;ї концентрацo= 0;ї у плазмі кро= 074;і. Клінічна значущість цих змін невідома.=

Розподіл.

Зв’я&= #1079;ування з білками плазми кров= 10; незначне. Метформін проникає в еритроцити. Середній об’єм розподілу (Vd) коливаєтьсn= 3; у діапазоні 63–276 л.

Метаболізм.=

Метф&= #1086;рмін виводиться = 91; незміненомm= 1; вигляді з сечею. Метаболітіk= 4; у людини не виявлено.=

Виведення. <= /o:p>

Метф&= #1086;рмін виводиться шляхом ниркової ек = 89;креції. Нирковий кліренс метформіну становить > 400 мл/хв. Це вказує на те, що метформі = 85; виводиться за рахунок клубочковоo= 1; фільтрації та канальцевоo= 1; секреції. Після перор = 72;льного прийому період напіввиведk= 7;ння становить приблизно 6,5 години. При порушеній функції нирок нирковий кліренс знижується пропорційнl= 6; до кліренсу креатиніну = 10; тому період напіввиведk= 7;ння збільшуєтьl= 9;я, що призводить до збільшення рівня метфо = 88;міну у плазмі крові.

К = 83;інічні характерисm= 0;ики.

Показання.=

Гліп&= #1090;ар®-М показ= аний для лікування пацієнтів і = 79; цукровим діабетом II типу (як доповнення до дієти та фізичних вправ для покращення контролю глікемії):

- у дорослих пацієнтів, у яких належний рівень глюкози не контролюєтn= 0;ся монотерапіn= 8;ю метформіноl= 4;;

- у дорослих пацієнтів, які вже отримують к = 86;мбінацію вілдагліптl= 0;ну та метформіну = 91; вигляді окремих препаратів;

- у комбінації = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами дл= 03; лікування цукрового діабету, включаючи інсулін, якщ= 086; вони не забезпечуюm= 0;ь належний контроль рівня глюкози (див. розділи «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я», «Взаємодiя з iншими лiкарськими засобами та інші види вз= 072;ємодій» та «Фармакодиl= 5;аміка»).

<= /b>

Протипоказ&= #1072;ння.

-           &n= bsp;         підв&= #1080;щена чутливість до вілдагліптl= 0;ну, метформіну, або до будь-яких інших компонентіk= 4; препарату;

-           &n= bsp;         будь-= який тип гострог = 86; метаболічнl= 6;го ацидозу (наприклад, лактоацидоk= 9;, діабетичниl= 1; кетоацидоз);=

-           &n= bsp;         діаб&= #1077;тична прекома;

~~-           &n= bsp;~~         нирк&= #1086;ва недостатніl= 9;ть або порушення функції нирок (кліренс креатиніну <= 30 мл/хв) (див.розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»);

-           &n= bsp;         гост&= #1088;і стани, які можуть змінювати функцію нирок, такі як дегідратацo= 0;я, тяжка інфек = 94;ія, шок, внутрішньоl= 9;удинне введення йодовмісниm= 3; контрастниm= 3; речовин (див.&#= 1088;озділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»);

-           &n= bsp;         гост&= #1088;і або хронічн= 10; захворюванl= 5;я, які можуть призвести д = 86; тканинної гіпоксії, такі як серцева або дихальна недостатніl= 9;ть, нещодавно перенесениl= 1; інфаркт міокарда, шо= 082;;

-           &n= bsp;         пору&= #1096;ення функції печінки (див розділи «Ос = 86;бливості застосуванl= 5;я», «Спосіб застосуванl= 5;я та дози»);

-           &n= bsp;         гост&= #1088;а алкогольна інтоксикацo= 0;я, алкоголізм;

-           &n= bsp;         пері&= #1086;д годування груддю (див.р&#= 1086;зділ «Застосуваl= 5;ня у період вагітності або годування груддю»).

Взаємодія з= іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій.=

Дослід= 078;ення лікарської взаємодії препарату вілдагліпт&= #1080;н з метформіноl= 4; не проводили. = 053;ижче наведено відомості про взаємодії д= 10;ючих речовин, вілдагліптl= 0;ну та метформі = 85;у окремо.

Вілдагліпт= ;ин

Вілдагліпт&= #1080;н має низький потенціал для взаємод= 10;ї з лікарськимl= 0; засобами, що застосовуюm= 0;ь одночасно. Оскільки вілдагліптl= 0;н не є субстратом ферментів цитохрому P (CYP) 450 і не гальмує та не індуку= 108; ферменти системи CYP 450, малоймовірl= 5;о, щоб вілдагліптl= 0;н при одночас = 85;ому застосуванl= 5;і взаємодіяв із субстрат = 72;ми, інгібітораl= 4;и або індукторамl= 0; цих ферментів.=

Клін&= #1110;чні дослідженнn= 3; проводили і = 79; застосуванl= 5;ям пероральниm= 3; протидіабеm= 0;ичних засобів у пацієнтів з діабетом ІІ типу або пре= 087;аратів з вузьким терапевтичl= 5;им вікном. Ці дослідженнn= 3; не показали клінічно зн = 72;чущих фармакокінk= 7;тичних взаємодій і = 79; пероральниl= 4;и протидіабеm= 0;ичними засобами (глібенклам= 10;дом, піоглітазоl= 5;ом, метформіноl= 4;), амлодипіноl= 4;, дигоксином, раміприлом, = 089;имвастатин&= #1086;м, валсартаноl= 4; або варфарином.

Застосуван&= #1085;я з інгібітораl= 4;и АПФ

У пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори АПФ, може бути підвищений ризик ангіо = 85;евротичног&#= 1086; набряку (див. розділ «Поб= 10;чні реакції»).

Як і у випадку з іншими пероральниl= 4;и протидіабеm= 0;ичними лікарськимl= 0; засобами, гіпоглікемo= 0;чний ефект вілдагліптl= 0;ну може знижув = 72;тися при застостосуk= 4;анні з іншими лік= 072;рськими засобами, включаючи тіазиди, кор= 090;икостероїд&= #1080;, гормони щитовидної залози та симпатомімk= 7;тики.

Метфор= 084;ін

= 053;ерекомендо&= #1074;ані комбінації=

Алког= оль. П = 88;и гострій алкогольніl= 1; інтоксикацo= 0;ї у пацієнтів, які приймають метформін, існує підви = 97;ений ризик розвитку лактоацидоk= 9;у, особливо після голодуваннn= 3; або при недостатноl= 9;ті харчування або порушенні функції печінки.

Йодов= місні контрастні речовини. Прийом метформіну слід припинити д = 86; або під час процедури візуалізацo= 0;ї та не віднов= 083;ювати принаймні 48 годин після цього, за умо&#= 1074;и, що функція нирок була оцінена та визнана стабільною (див. розділи «Спосіб застосуванl= 5;я та дози», «О = 89;обливості застосуванl= 5;я»).

Комбі= нації, що вимагают= 00; обережностo= 0; при застосу = 74;анні

Деяl= 2;і лікарські засоби можуть негативно в = 87;ливати на функцію нирок, що може збільш = 80;ти ризик розвитку лактоацидоk= 9;у, напр. НПЗЗ, вк&= #1083;ючаючи селективні інгібітори циклооксигk= 7;нази (ЦОГ) II, інгібітори АПФ, антагоністl= 0; рецепторів ангіотензиl= 5;у II та діуретики, о= 089;обливо петльові діуретики. При признач = 77;нні або застосуванl= 5;і таких препаратів = 79; метформіно&= #1084; необхідний ретельний контроль функції нирок.

Глюl= 2;окортикоїд= 080;, бета-2-агоніс&#= 1090;и та діуретик = 80; мають внутрішню гіперглікеl= 4;ічну активність. Пацієнта сл= 10;д інформуватl= 0; про необхіднісm= 0;ь частішого контролю рівня глюкози в крові, особл= 080;во на початку лікування. При необхід = 85;ості дозування Гліптар®-М, можливо, доведеться коригувати під час супу= 090;ньої терапії.

І&= #1085;гібітори ангіотензиl= 5;перетворюв= 072;льного ферменту (АПФ) можуть зменшити рівень глюк = 86;зи в крові. Якщо необхідно, дозування а = 85;тигіперглі&#= 1082;емічного лікарськогl= 6; засобу слід коригувати під час сумісної терапії з іншими лікарськимl= 0; засобами.=

Одночаl= 9;не застосуванl= 5;я лікарських засобів, які впливають н = 72; загальні ниркові кан = 72;льцеві транспортнo= 0; системи впливає на е= 083;імінацію метформіну нирками (наприклад, т&#= 1088;анспортер органічних катіонів-2 [OCT2]/MATE-транспорт= ер [MATE], такі як ранолазин, вандетаніб, долутегравo= 0;р і циметидин) може збільшити с = 80;стемну експозицію метформіну.=

Особливостi застосуванl= 5;я.

Зага&= #1083;ьні

Гліптар®-М не замінює інсулін для інсулінзалk= 7;жних пацієнтів. Препарат не слід застос = 86;вувати пацієнтам з діабетом I типу.

= 051;актоацидоз<= o:p>

Лактоацидо&= #1079;, дуже рідкісне, ал= 077; серйозне ме = 90;аболічне ускладненнn= 3;, найчастіше виникає при порушенні функції нирок, кардіореспo= 0;раторних захворюванl= 5;ях або сепсисі. Накопиченнn= 3; метформіну відбуваєтьl= 9;я при гострих порушеннях функції нирок та під= 074;ищує ризик розвитку лактоацидоk= 9;у.

У разі зневодненнn= 3; (сильна діарея або блювання, гарячка або зменшення споживання рідини) слід тимчасово припинити застосовувk= 2;ння метформіну та звернутися до лікаря.

Лікарські засоби, що можуть спричинити гострі порушення функції нирок (такі як гіпотенз = 80;вні засоби, діуретики т = 72; НПЗЗ) слід пр&#= 1080;значати з обережністn= 2; пацієнтам, які отримую = 90;ь метформін. Інші фактор = 80; ризику лакт = 86;ацидозу – надмірне вживання алкоголю, пе= 095;інкова недостатніl= 9;ть, неадекватнl= 6; контрольовk= 2;ний діабет, кетоз, тривале голодуваннn= 3; та будь-які стани, пов’язані з гіпоксією, а також одночасне застосуванl= 5;я лікарських засобів, що можуть спричиняти лактоацидоk= 9; (див. розділи «Протипокаk= 9;ання» і «Взаємодiя з iншими лiкарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пацієнти та/або особи, які здійснюють догляд, повинні бут = 80; проінформоk= 4;ані про ризик ро= 079;витку лактоацидоk= 9;у. Лактоацидоk= 9; характеризm= 1;ється ацидозною задишкою, болем у живо= 090;і, м’язовими судомами, астенією, гі= 087;отермією, у подальшом = 91; можливий розвиток коми. У разі розвитку симптомів лактоацидоk= 9;у пацієнт повинен припинити прийом метф = 86;рміну та негайно звернутися за медичною допомогою. Лабораторнk= 2; діагностикk= 2; – зниження р= 053; крові (<7,35), підвищений рівень лакт = 72;ту у плазмі крові (> 5 ммоль/л) та збільшений аніонний ін = 90;ервал та співвідношk= 7;ння лактат/піру = 74;ат.

Заст&= #1086;сування йодовмісниm= 3; контрастниm= 3; речовин

Внутрішньо&= #1089;удинне введення йодовмісниm= 3; контрастниm= 3; речовин мож = 77; спричин = 80;ти контраст-ін = 76;уковану нефропатію, що призводить до накопиченнn= 3; метформіну = 90;а збільшення ризику лактоацидоk= 9;у. Таким чином, через вміст метформіну слід припин = 80;ти прийом препарату Гліптар®-М дl= 6; або під час такого дослідженнn= 3; і відновити його не раніше ніж через 48 годин після дослідженнn= 3; і тільки за умови нормальної функції нир = 86;к.

= 056;ентгенолог&= #1110;чні дослідженнn= 3;

Внутрішньо&= #1089;удинне введення йодовмісниm= 3; контрастниm= 3; речовин при проведенні рентгенолоk= 5;ічних досліджень може призвести д = 86; гострого порушення функції нирок. Таким чином, через вміст метформіну слід припин = 80;ти прийом препарату Гліптар®-М дl= 6; або під час такого дослідженнn= 3; і відновити його не раніше ніж через 48 годин після дослідженнn= 3; і тільки за умови нормальної функції нир = 86;к.

= 055;орушення функції нирок

ШКФ слід перевіряти перед початком лікування т = 72; регулярно протягом лікування (див. розділ «Спосiб застосуванl= 5;я та дози»). Метформін протипоказk= 2;ний пацієнтам і = 79; ШКФ <30 мл/хв і рекомендовk= 2;но тимчасово припняти за = 89;тосування при наявності умов, що змінюють функцію нирок (див. розділ «Протипокаk= 9;ання»).

З обережністn= 2; застосовувk= 2;ти з лікарськи = 84;и засобами, що можуть впливати на функцію нир = 86;к, призводять до значних змін гемоди = 85;аміки або пригнічуютn= 0; нирковий транспорт і підвищують системну експозицію метформіну (див. розділ «Взаємодiя з iншими лiкарс&#= 1100;кими засобами та інші види взаємодій»).

= 055;орушення функції печінки

Вілд&= #1072;гліптин не слід застосовувk= 2;ти для лікування пацієнтів із порушеннямl= 0; функції печінки, включаючи пацієнтів, у яких рівень аланінамінl= 6;трансфераз= 080; (АЛТ) або аспартатамo= 0;нотрансфер= 072;зи (АСТ) до початку лікування перевищує в = 77;рхню межу норми (ВМН) більше ніж у 3 рази (див. розділ «Протипокаk= 9;ання», «Спосiб заст= 086;сування та дози», «Побічні реакції»).

К = 86;нтроль рівня печінкових ферментів<= /span>

При застосуванl= 5;і вілдагліптl= 0;ну були зареєс = 90;ровані рідкісні випадки порушення ф = 91;нкції печінки (включаючи гепатит). У цих випадка = 93; у пацієнтів зазвичай не спостерігаl= 3;ися симптоми та клінічні ускладненнn= 3; і функціона = 83;ьні печінкові проби (ФПП) поверталисn= 3; до нормальногl= 6; рівня після припинення лікування. Д= 086; початку лікування препаратом Гліптар®-М слід проводити ФПП для визн= 072;чення їх початковогl= 6; рівня у пацієнтів. Слід проводити контроль ФП = 55; кожні 3 місяц&#= 1110; під час лікування впродовж першого рок = 91; лікування, а також періодично після цього. Пацієнти, у яких спосте = 88;ігається підвищення рівня трансамінаk= 9;, потребують повторної оцінки функції печінки для підтверджеl= 5;ня зміни показ = 85;иків, після чого слід часто проводити ФПП, доки змінені показники н = 77; повернутьсn= 3; до норми. Якщо зберігаєтьl= 9;я перевищеннn= 3; ВМН показни = 82;ів АСТ та АЛТ більше ніж у 3&= nbsp;рази, рекомендуєm= 0;ься припинити лікування препаратом = 43;ліптар®-М. Пацієнти, у яких розвиваєтьl= 9;я жовтяниця а = 73;о інші ознаки, що вказують на порушенн= 03; функції печінки, потребують припинення лікування препаратом Гліптар®-М.<= /span>

Післ&= #1103; припинення лікування препаратом = 43;ліптар®-М та нормалізацo= 0;ї ФПП повторн = 77; лікування цим препаратом розпочинатl= 0; не слід.

Розлади з боку шкіри=

У доклінічниm= 3; токсикологo= 0;чних дослідженнn= 3;х вілдагліптl= 0;ну повідомлялl= 0; про ураженн= 03; шкіри, включаючи утворення пухирів та виразок на кінцівках мавп. Хоча в процесі клі = 85;ічних досліджень не було відзначено = 79;більшення частоти ураження шкіри, досві= 076; щодо ускладнень = 79; боку шкіри у пацієнтів і = 79; цукровим діабетом бу = 74; обмежений. Крім того, мали місце післяреєстl= 8;аційні повідомленl= 5;я про бульозн= 10; та ексфоліатиk= 4;ні ураження шкіри. Таким чином, при проведенні регулярногl= 6; догляду за пацієнтами = 79; цукровим діабетом рекомендуєm= 0;ься контроль за порушеннямl= 0; з боку шкіри, &= #1090;акими як утворенн= 03; пухирів або виразок.

Гострий панкреатит=

При проведенні післяреєстl= 8;аційного спостережеl= 5;ня мали місце небажані реакції у ви= 075;ляді гострого панкреатитm= 1;. Пацієнти по = 74;инні бути проінформоk= 4;ані про характе = 88;ний симптом гострого панкреатитm= 1; – стійкий, сильний біл= 00; у животі.

Післ&= #1103; припинення лікування вілдагліптl= 0;ном відбувалосn= 3; припинення проявів пан = 82;реатиту. При підозра = 93; на панкреатит слід припин = 80;ти прийом вілдагліптl= 0;ну, якщо підтве = 88;джено гострий панкреатит, не слід повт= 086;рно призначати вілдагліптl= 0;н. З обережніс = 90;ю застосовувk= 2;ти пацієнтам з гострим панкреатитl= 6;м в анамнезі.

Гіпогл= 110;кемія

Відо&= #1084;о, що похідні сульфонілсk= 7;човини спричиняютn= 0; гіпоглікемo= 0;ю. Пацієнти, як= 110; отримують Гліптар®-М у поєднанні і = 79; сульфонілсk= 7;човиною, мають ризик виникнення гіпоглікемo= 0;ї. Для зниженн= 03; ризику розвитку гіпоглікемo= 0;ї доцільно застосуванl= 5;я найнижчих доз сульфонілсk= 7;човини.

= 061;ірургічні втручання<= /span>

Оскі&= #1083;ьки Гліптар®-М містить метформін, л= 110;кування цим препаратом слід припинити з = 72; 48 годин до планового хірургічноk= 5;о втручання і = 79; загальною, спінальною або епідуральнl= 6;ю анестезією = 10; не слід відновлюваm= 0;и раніше ніж через 48 годин після цього (за умови нор&#= 1084;альної функції нирок та пероральноk= 5;о вживання їжі).

Заст&= #1086;сування у період вагітності або годуван = 85;я груддю.

Вагітність<= o:p>

Досл&= #1110;дження на тваринах продемонстl= 8;ували репродуктиk= 4;ну токсичністn= 0; при застосу = 74;анні високих доз вілдагліптl= 0;ну. Щодо метфор = 84;іну дослідженнn= 3; на тваринах не показали репродуктиk= 4;ної токсичностo= 0;. Дослідженнn= 3; на тваринах, що були проведені і = 79; застосуванl= 5;ям вілдагліптl= 0;ну та метформіну, = 085;е виявили ознак тератогеннl= 6;сті, але були від= 079;начені фетотоксичl= 5;і ефекти при токсичних для вагітни = 93; самок дозах. Потенційниl= 1; ризик для людей невідомий. Г= 083;іптар®-Мне слід застосовувk= 2;ти у період вагітності.

Період годування груддю

Дослідженн&= #1103; на тваринах показали виділення метформіну та вілдагліптl= 0;ну в молоко. Від&#= 1086;мо, що метформі = 85; проникає у грудне молоко людини у невеликій кількості. Враховуючи пов’язаний із метформіноl= 4; потенційниl= 1; ризик неонатальнl= 6;ї гіпоглікемo= 0;ї та відсутністn= 0; даних про вплив вілда = 75;ліптину, Гліптар®-М нk= 7; слід застосовувk= 2;ти жінкам у період году = 74;ання груддю.

Фертильніс&= #1090;ь

Досл&= #1110;дження щодо впливу препаратів вілдагліптl= 0;ну з метформіноl= 4; на фертильн= 10;сть людини не проводили.=

Здат&= #1085;ість впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або іншими механізмамl= 0;.

Не проводили дослідженнn= 3; впливу препарату н = 72; швидк= 10;сть реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або роботі з іншими механізмамl= 0;. Тому пацієнти, у яких може виникнути запаморочеl= 5;ня, повинні уникати керуванням автотранспl= 6;ртом або роботи з механізмамl= 0;.

Спосіб застосуванl= 5;я та дози.

Дозу&= #1074;ання антигіпергl= 3;ікемічного лікування для контрол= 02; діабету II типу слід обирати індивідуалn= 0;но на основі поточного режиму терапії, ефективносm= 0;і та переносимоl= 9;ті. При застосуванl= 5;і препарату Г = 83;іптар®-М не слід перевищуваm= 0;и максимальнm= 1; добову дозу вілдагліптl= 0;ну (100 мг). Таблетк = 80; Гліптар®-М приймати дв= 10;чі на добу, вранці та вв= 077;чері.

С = 87;осіб застосуванl= 5;я

Для пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я.

Прий&= #1086;м Гліптар®-М з їжею або безпосередl= 5;ьо після їжі може зменши = 90;и шлунково-ки = 96;кові симптоми, пов’язані з застосуванl= 5;ям метформіну.

= 044;ля пацієнтів, чий стан не контролюєтn= 0;ся належним чином при монотерапіo= 1; метформіну гідрохлориk= 6;ом у максимальнl= 6; переносимиm= 3; пацієнтами дозах.

Поча&= #1090;кова доза препарату Г = 83;іптар®-М повинна складатися = 79; вілдагліптl= 0;ну 50 мг 2 рази на добу (загальна добова доза = 211; 100 мг) та метфоl= 8;міну у дозі, яку пацієнт вже приймає.

Для пацієнтів, які переходять = 79; одночасногl= 6; прийому вілдагліптl= 0;ну та метформіну = 03;к окремих препаратів.

Поча&= #1090;кова доза препарату Г = 83;іптар®-М повинна відповідатl= 0; дозам вілдагліптl= 0;ну та метформіну, які застосовувk= 2;ли до цього.

= 044;ля пацієнтів, чий стан не контролюєтn= 0;ся належним чином при застосуванl= 5;і метформіну та препаратів сульфонілсk= 7;човини.

Початкова доза препарату Г = 83;іптар®-М повинна складатися = 79; вілдагліптl= 0;ну 50 мг 2 рази на добу (загальна добова доза = 211; 100 мг) та метфоl= 8;міну у дозі, яку пацієнт вже приймає. При застосуванl= 5;і у комбінаці= 11; із сульфонілсk= 7;човиною слід розглянути необхіднісm= 0;ь застосуванl= 5;я меншої дози сульфонілсk= 7;човини, щоб зменшит = 80; ризик розви = 90;ку гіпоглікемo= 0;ї.

Застосуван&= #1085;я у комбінаці= 11; з інсуліном та максимал= 00;но переносимиl= 4;и пацієнтами дозами метформіну.

Початкова доза препарату Г = 83;іптар®-М повинна складатися = 79; вілдагліптl= 0;ну 50 мг 2 рази на добу (загальна добова доза = 211; 100 мг) та метфоl= 8;міну у дозі, яку пацієнт вже приймає.

Безп&= #1077;ка та ефективнісm= 0;ь застосуванl= 5;я вілдагліптl= 0;ну та метформіну як потрійно= 11; пероральноo= 1; терапії у поєднанні з тіазолідинk= 6;іонами не встановленo= 0;.

О = 89;обливі групи пацієнтів<= /span>

Пацієнти літнього віку (від 65 років)

Оскі&= #1083;ьки метформін виводиться нирками, а па&#= 1094;ієнти літнього віку мають тенденцію д = 86; зниження функції нирок, під час прийому = 087;репарату Гліптар®-М вони потребують регулярногl= 6; контролю фу = 85;кції нирок.

Порушення функції нирок

Ш= КФ слід оцінювати перед початком лікування препаратамl= 0;, що містять метформін т = 72; принаймні щорічно після цього. У пацієнтів і = 79; підвищеним ризиком подальшого прогресуваl= 5;ня ниркової недостатноl= 9;ті та у людей лі&#= 1090;нього віку функці= 02; нирок слід оцінювати частіше, нап= 088;иклад кожні 3-6 місяців.

М= аксимальну добову дозу метформіну бажано розділити н = 72; 2-3 добові дози. Перед початком застосуванl= 5;я препаратів, що містять метформін, у пацієнтів і = 79; ШКФ <60 мл/хв слід оцінит = 80; наявність ф = 72;кторів, що можуть збільшити ризик лакто = 72;цидозу (див. розділ «Особливосm= 0;i застосуванl= 5;я»), слід переглянутl= 0;, перш ніж розглядати можливість застосуванl= 5;я метформіну = 91; пацієнтів.

Я= кщо немає потрібного дозування препарату Гліптар®-М, замість фіксованої комбінації слід викори = 89;товувати окремі монопрепарk= 2;ти.

j= 4;КФ мл/хв

i= 2;етформін

h= 2;ілдагліпти= 085;

60-89=

i= 2;аксимальна добова доза становить 3000 мг.

h= 7;меншення дози можна розглядати при зниженн&#= 1110; функції нирок.

h= 2;ідсутня необхідніс= 090;ь корекції дози.

45-59=

i= 2;аксимальна добова доза становить 2000 мг.

i= 5;очаткова доза становить максимум половину максимальн= 086;ї дози.

i= 2;аксимальна добова доза -= 50 мг.

30-44=

i= 2;аксимальна добова доза становить 1000 мг.

i= 5;очаткова доза становить максимум половину максимальн= 086;ї дози.

<3= 0

i= 2;етформін протипоказ= 072;ний.

Порушення функції печінки

Гліп&= #1090;ар®-М не слід застосовувk= 2;ти для лікування пацієнтів і = 79; порушеннямl= 0; функції печінки, вкл= 102;чаючи пацієнтів, у яких рівні АЛТ або АСТ д&#= 1086; початку лікування перевищуютn= 0; ВМН більше ніж у 3 рази.

Діти.=

Гліп&= #1090;ар®-М не рекомендуєm= 0;ься застосовувk= 2;ти для лікуван = 85;я дітей та підлітків (віком до 18 років). Безпека та ефективнісm= 0;ь застосуванl= 5;я препарату для дітей та підлітків н = 77; встановленo= 0;. Дані відсутні.=

Пере&= #1076;озування.<= /b>

Про випадки передозуваl= 5;ня препарату н = 77; повідомлялl= 0;.

Вілдаг= 083;іптин

Інформація щодо передозуваl= 5;ня вілдагліптl= 0;ну обмежена.=

Симптоми

Інформація про ймовірн= 10; симптоми передозуваl= 5;ня вілдагліптl= 0;ну отримана із дослідженнn= 3; переносимоl= 9;ті зростаючих доз у здоров= 080;х осіб, яким давали вілдагліптl= 0;н протягом 10 днів. У дозі 400 мг було три випадки бол= 02; в м’язах, а також окрем= 10; випадки легкої та ми= 085;ущої парестезії, = 075;арячки, набряків та минущого підвищення рівня ліпаз = 80;. У дозі 600 мг один суб’єк = 90; відчував на = 73;ряки ніг і кистей та підвищення рівня креат = 80;нфосфокіна&#= 1079;и (CPK), AST, С-реактивно = 75;о білка (CRP) та міоглобіну. = 059; трьох інших суб'єктів спостерігаk= 4;ся набряк ніг, у двох випадках - парестезія. = 059;сі симптоми та лабораторнo= 0; відхилення = 79;никли без лікування після припинення досліджуваl= 5;ого лікарськогl= 6; засобу.

Метф&= #1086;рмін

Знач&= #1085;е передозуваl= 5;ня метформіну (або існуючи= 081; ризик лактоацидоk= 9;у) може призвести д = 86; лактоацидоk= 9;у, який потребує невідкладнl= 6;ї медичної допомоги та лікування у медичному закладі.

Л= 10;кування<= /p>
У разі передозуваl= 5;ня лікарський засіб слід відмінити т = 72; пацієнту слід забезпечитl= 0; симптоматиm= 5;не і підтримуючk= 7; лікування. Н= 072;йефективні&= #1096;им методом виведення метформіну = 08; гемодіаліз. Вілдагліптl= 0;н не піддаєть = 89;я діалізу, але основний гідролізниl= 1; метаболіт вілдагліптl= 0;ну може бути виведений з = 72; допомогою гемодіалізm= 1;.

Побі&= #1095;ні реакції.

Наведен= 10; дані стосуються = 86;дночасного застосуванl= 5;я вілдагліптl= 0;ну і метформін = 91;, коли вілдагліптl= 0;н додавали до метформіну.

Резюм= е профілю безпеки

Більшіс = 90;ь побічних реакцій бул = 80; легкими та минущими, що не вимагали припинення лікування.=

Не було виявлено зв’язку між побічними р = 77;акціями та віком, етнічною приналежніl= 9;тю, тривалістю лікування або денною дозою.

Повідом = 83;яли про рідкісн= 10; випадки порушення функції печ= 10;нки (включаючи гепатит) при застосуванl= 5;і вілдагліптl= 0;ну. Вони, як правило, протікали безсимптомl= 5;о, без клінічних наслідків і функція печінки відновлюваl= 3;ися після припи = 85;ення лікування. У даних досліджень = 82;онтрольова&#= 1085;ої монотерапіo= 1; та комбінов = 72;ної терапії тривалістю до 24 тижнів, частота підвищення рівня АЛТ аб= 086; АСТ ≥3 × ВМН (визначена я= 082; наявна, принаймні у двох послідовниm= 3; вимірюваннn= 3;х або під час заключного візиту) становила 0,2 % для вілдагліптl= 0;ну 50 мг 1 раз на добу, 0,3 % для вілдагліптl= 0;ну 50 мг 2 рази на добу та 0,2 % для всіх препаратів порівняння. = 058;акі підвищення рівнів трансамінаk= 9; були зазвич = 72;й безсимптомl= 5;ими, не прогресуючl= 0;ми за характером та не були пов’язані з холестазом та жовтяницею.

При застосуванl= 5;і вілдагліптl= 0;ну були зареєс = 90;ровані рідкісні випадки ангіоневроm= 0;ичного набряку з такою ж частотою, що і в контроль= 085;их групах. Більший відсоток випадків бу = 74; зареєстровk= 2;ний, коли вілдагліптl= 0;н призначали = 74; комбінації = 79; інгібітороl= 4; АПФ. Більшість випадків були легким = 80; та зникали при продовженнo= 0; застосуванl= 5;я вілдагліптl= 0;ну.

Побічні реакції, зареєстровk= 2;ні у пацієнтів, які отримували як монотерапіn= 2; та додатков = 91; терапію у процесі подвійних сліпих досліджень, = 079;азначені нижче за системно-ор = 75;анним класом та ча= 089;тотою: дуже часто (≥1/= 10), часто (≥1/100 – <1/10), нечасто (≥1/1 000 – <1/100), рідко (≥1/10000 – <1/1000), дуже рідкl= 6; (<1/10000), невідоl= 4;о (не можна встановити за наявними = 076;аними).=

У кожній об’єднаній за частотою групі небаж = 72;ні явища представлеl= 5;і у порядку зменшення с = 77;рйозності.

Побічн= і реакції, зареєстровk= 2;ні у пацієнтів, які отримували вілдагліптl= 0;н у дозі 100 мг/доk= 3;у додані до метформіну порівняно з плацебо плю = 89; метформін у подвійних сліпих досл= 10;дженнях:=

П = 86;рушення обміну речовин і харчування =

Часто: гіпоглікемo= 0;я.

З боку нервової системи=

Часm= 0;о: запаморочеl= 5;ня, тремор, головний біль.

Нечk= 2;сто: втомлюваніl= 9;ть.

З боку шлунково-ки = 96;кового тракту

Часm= 0;о: &#= 1085;удота.

Опис окремих побічних реакцій=

У контрольовk= 2;них клінічних дослідженнn= 3;х комбінації вілдагліптl= 0;ну 100 мг на добу тk= 2; метформіну не повідомлялl= 0; про припинення лікування через побічні реа = 82;ції у групі вілдагліптl= 0;н+метформін або плацебо+мет = 92;ормін.=

У клінічних випробуванl= 5;ях частота гіпоглікемo= 0;ї була (1 %) у пацієнтів, які отримували вілдагліптl= 0;н+метформін і (0,4 %) у пацієнтів, які отримували плацебо + метформін.=

Не було повідомленn= 0; про серйозн= 10; гіпоглікемo= 0;чні події у груп= 110; пацієнтів, я= 082;і приймали вілдагліптl= 0;н. =

У клінічних випробуванl= 5;ях маса пацієнтів н = 77; змінюваласn= 3;, коли додавали 100 мг/добу вілд= 072;гліптину до метформіну (+0,2 кг–вілдаглo= 0;птин+метфор&#= 1084;ін та -1,0 кг –плацебо+ме = 90;формін).=

Клінічl= 5;і випробуванl= 5;я тривалістю більше 2 років не виявили жодних додаткових сигналів безпеки або непередбачk= 7;них ризиків при додаванні вілдагліптl= 0;ну до метформі = 85;у.=

Побічн= і реакції, зареєстровk= 2;ні у пацієнтів, які отримували вілдагліптl= 0;н 50 мг двічі на д= ;обу у комбінаці= 11; з метформіноl= 4; та сульфонілсk= 7;човиною=

П = 86;рушення обміну речовин і харчування =

Часто: гіпоглікемo= 0;я.

З боку нервової системи=

Часm= 0;о: запаморочеl= 5;ня, тремор.

З боку шкіри і підшкірної клітковини=

Часто: гіпергідроk= 9;.

Порушення загального характеру<= i>=

Часm= 0;о: астенія.

&= #1054;пис окремих побічних реакцій

Пр= ;ипинення лікування через побічні реа = 82;цій у групі вілдагліптl= 0;н+метформін+&= #1075;лімепірид не було, у групі плацебо+мет = 92;ормін+гліме&= #1087;ірид – 0,6 %.

Ча= ;стота гіпоглікемo= 0;ї була звичайною в обох групах лікування (5,1 % R= 11; вілдагліптl= 0;н+метформін+&= #1075;лімепірид та 1,9 % – у групі плацебо+мет = 92;ормін+гліме&= #1087;ірид). У групі вілдагліптl= 0;н+метформін+&= #1075;лімепірид повідомлялl= 0; про одну важку гіпоглікемo= 0;чну подію.

Вп= ;ливу на середню масу тіла наприкінці дослідженнn= 3; практично н = 77; було (+0,6 кг у групі вілда = 75;ліптин+метф&= #1086;рмін+глімеl= 7;ірид і -0,1 кг у групі плацебо+мет = 92;ормін+гліме&= #1087;ірид).

&= #1055;обічні реакції, про які повідомлялl= 6;ся у пацієнтів, які отримували вілдагліптl= 0;н у дозі 100 мг/до= бу у поєднанні = 079; інсуліном (з метформіноl= 4; або без нього)

П = 86;рушення обміну речовин і харчування =

Часто: зниження рівня глюкози крові.

З боку нервової системи

Головнl= 0;й біль, озноб.

З боку шлунково-ки = 96;кового тракту

Часm= 0;о: &#= 1085;удота, гастро-езоф = 72;геальний рефлюкс.=

Нечk= 2;сто: діарея, метеоризм.=

Опис окремих побічних реакцій

У контрольовk= 2;них клінічних дослідженнn= 3;х із застосуванl= 5;ям вілдагліптl= 0;ну по 50 мг двічі на добу у поєднанні з інсуліном (з або без метформіну) загальна частота відміни пре = 87;арату через побічні реакції бул = 72; такою: 0,3 % у групі вілдагліптl= 0;ну, а у групі плацебо не було відмін = 80;.

Частота гіпоглікемo= 0;ї була подібною в обох групах лікування (14,0 % = 091; групі вілдагліптl= 0;ну та 16,4 % у групі плацебо). Серйозні гіпоглікемo= 0;чні явища зафіксованo= 0; у двох пацієнтів у групі вілдагліптl= 0;ну та у 6 пацієнтів у групі плаце = 73;о.

Вп= ;ливу на середню масу тіла наприкінці дослідженнn= 3; практично н = 77; було (+0,6 кг від п&#= 1086;чаткового рівня у груп= 110; вілдагліптl= 0;ну та без зміни &#= 1084;аси тіла у групі плацебо).

Додат= кова інформація про окремі діючі речов = 80;ни комбінації=

&= #1042;ілдагліпти= ;н

Побічнo= 0; реакції, про які повідомлялl= 6;ся у пацієнтів, які отримували монотерапіn= 2; вілдагліптl= 0;ном у дозі 100 мг/добу

&= #1030;нфекції та інвазії=

Дуже рідко: інфекції верхніх дихальних ш = 83;яхів, назофарингo= 0;т.

П = 86;рушення обміну речовин і харчування =

Нечасто: гіпоглікемo= 0;я.

З боку нервової системи=

Часm= 0;о: запаморочеl= 5;ня.

Нечасто: головний біль.

З боку органі = 74; зору

&#= 1053;ечасто: периферичнl= 0;й набряк.

З боку шлунково-ки = 96;кового тракту

Не= ;часто: запор.

&= #1047; боку скелетно-м’= 03;зової системи

Нечасто: артралгія.=

Опис окремих побічних реакцій

Загальна частота припинення = 83;ікування через побіч = 85;і реакції бул = 72; такою: для па&#= 1094;ієнтів, які отримували вілдагліптl= 0;н у дозах 100 мг нk= 2; добу – 0,3 %, плацебо – 0,6 %; препарати порівняння –0,5 %.

У порівняльнl= 0;х контрольовk= 2;них дослідженнn= 3;х монотерапіo= 1; про гіпоглі = 82;емію повідомлялl= 6;ся у 0,4 % (7 з 1855) пацієнтів, які отримували вілдагліптl= 0;н у дозі 100 мг на добу, порівняно з 0,2= % (2 з 1082) пацієнтів у групах, які отримували препарат порівняння або плацебо, без повідом = 83;ень про серйозн= 10; або важкі події.

Не відзнач= 072;лось зміни маси тіла при застосуванl= 5;і вілдагліптl= 0;ну 100 мг/добу, як монотерапіn= 3; (-0,3 кг у груп ві= 083;дагліптину та -1,3 кг у груп= 10; плацебо).
Клінічні випробуванl= 5;я тривалістю до 2 років не виявили жодних додаткових сигналів бе = 79;пеки або непередбачk= 7;них ризиків, пов= 217;язаних з монотерапіn= 8;ю вілдагліптl= 0;ном.

&= #1052;етформін

Побічнo= 0; реакції, пов’язані і = 79; застосуванl= 5;я метформіну=

П = 86;рушення обміну речовин і харчування =

Дужk= 7; рідко: зниk= 8;ення абсорбції B_{12
та
лактоацидоk=
9;
(зниження
абсорбції
вітаміну В_{12
зі зниження
=
84;
рівня в
сироватці
крові спост
=
77;рігалося
дуже рідко у
пацієнтів,
які тривали
=
81;
час
отримували
метформін.
Якщо у паціє=
085;та
діагностовk=
2;но
мегалобласm=
0;ну
анемію, варт=
086;
розглядати
таку причин
=
91;
її розвитку).}}

З боку нервової системи

Часm= 0;о: присмак металу.

З боку шлунково-ки = 96;кового тракту

Дуже часто: нудота, блювання, діарея і біл= 100; у животі, втр&#= 1072;та апетиту.

З боку печінки і жовчовивідl= 5;их шляхів

Дуже рідко: &#= 1072;номальні результати функціоналn= 0;них проб печінк = 80;, наприклад підвищення рівня транс = 72;міназ або гепатит (оборотні після відмі = 85;и метформіну).

З боку шкіри т= 072; підшкірної жирової клітковини

Дужk= 7; рідко: шкіl= 8;ні реакції, так= 110; як еритема, свербіж, кро= 087;ив’янка.

По = 73;ічні реакції з боку шлунково-ки = 96;кового тракту найчастіше виникають н = 72; початку лік = 91;вання і в більшост= 110; випадків проходять самостійно. Для їх запобіганнn= 3; рекомендуєm= 0;ься приймати метформін 2 рази на добу дози під час або після їжі. Повільн= 077; збільшення дози також може поліпшити переносиміl= 9;ть препарату.=

Пі = 89;ляреєстрац&#= 1110;йний досвід

Побічні реакції на препарат були зареєс = 90;ровані в рамках спонтанних післяреєстl= 8;аційних повідомленn= 0; та в літературі. Оскільки ці повідомленl= 5;я надходять від невизна = 95;еної кількості добровольцo= 0;в, то немає мож= 083;ивості достовірно оцінити їх частоту, том= 091; вони класифікуюm= 0;ься як «частота невід= 086;ма».

З боку шлунково-ки = 96;кового тракту

Ча = 89;тота невідома: панкреатит.

З боку печінки і жовчовивідl= 5;их шляхів

Ча = 89;тота невідома: г = 77;патит та аномальн= 10; результати функціоналn= 0;них проб печінк = 80; (оборотні після відміни мет = 92;орміну).

&= #1047; боку скелетно-м’= 03;зової системи

Ча = 89;тота невідома: м= 10;алгія.

З боку шкіри і підшкірної клітковини

Ча = 89;тота невідома: кр = 86;пив’янка, бульозні та ексфоліатиk= 4;ні ураження шкіри, включаючи бульозний пемфігоїд.<= span style=3D'font-size:12.0pt;line-height:97%;font-family:"Times New Roman",ser= if; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-= language: UK;mso-bidi-font-weight:bold'>

Термін придатностo= 0;.

2 роки= ;.

=

У = 84;ови зберігання.

= 047;берігати в оригінальнo= 0;й упаковці пр = 80; температурo= 0; не вище 25 ºС.

= 047;берігати у недоступноl= 4;у для дітей місці.

У = 87;аковка.

По 10 т&#= 1072;блеток у блістері, по 6 блістері&#= 1074; у пачці.

=

К = 72;тегорія відпуску.=

За рецептом.=

=

В = 80;робник.

1)   САГ МАНУФАКТУРg= 0;НГ, С.Л.У., Іспанія= / SAG MANUFACTURING, S.L.U., Spain.

2)   Гале&= #1085;ікум Хелс, С.Л.У., Іспанія / Galenicum Health, S= .L.U., Spain.

=

М= 10;сцезнаходж&#= 1077;ння виробника т = 72; адреса місц= 03; провадженнn= 3; його діяльності.

1)&n= bsp;     Карретера Націонал 1 Км 3= 6, Сан Агустін дель Гвадал= 10;кс, 28750 Мадрид Іспанія / Carretera Nacional 1 Km= 36, San Agustin del Guadalix, 28750 Madrid Spain.

2)&n= bsp;     Сант Габріель, 50, Есплугес де Льобрегат, 08950 Барселона Іспанія / Sant Gabriel, 50, Esplugues de Llobregat, 08950 Barcelona Spain.

<= /p>

j= 4;КФ мл/хв	i= 2;етформін	h= 2;ілдагліпти= 085;
60-89=	i= 2;аксимальна добова доза становить 3000 мг. h= 7;меншення дози можна розглядати при зниженн&#= 1110; функції нирок.	h= 2;ідсутня необхідніс= 090;ь корекції дози.
45-59=	i= 2;аксимальна добова доза становить 2000 мг. i= 5;очаткова доза становить максимум половину максимальн= 086;ї дози.	i= 2;аксимальна добова доза -= 50 мг.
30-44=	i= 2;аксимальна добова доза становить 1000 мг. i= 5;очаткова доза становить максимум половину максимальн= 086;ї дози.
<3= 0	i= 2;етформін протипоказ= 072;ний.