MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01D2F96E.E3CFC950" Данный документ является веб-страницей в одном файле, также называемой файлом веб-архива. Если вы видите это сообщение, значит, данный браузер или редактор не поддерживает файлы веб-архива. Загрузите браузер, поддерживающий веб-архивы, например Windows® Internet Explorer®. ------=_NextPart_01D2F96E.E3CFC950 Content-Location: file:///C:/68125745/UA51600201_C48E.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="windows-1251"
І=
НСТРУКЦІЯ
для медичного
застосування лікарського засобу
АМ=
ІТРИПТИЛІНУ
ГІДРОХЛОРИД-ЗН
(A=
MITRIPTYLINE
HYDROCHLORID-ZN)
Склад:
=
діюча речовина: <=
/span>amitriptiline;
1 мл розчину міст=
ить
амітриптиліну гідрохлориду у перерахуванні на амітриптилін 10 мг;
допоміжні речовин=
и: глюкоза, вода для ін’єкцій.
Лікарська форма. =
Розчин для ін’єкцій.
Основні
фізико-хімічні властивості: безбарвна прозора рідина.
Фармакотерапевтич=
на
група. Антидепресанти.
Неселективнi iнгiбiтори зворотнього нейронального захоплення моноамiнiв. Код
АТХ N06A А09.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Амітриптилін
– трициклічний антидепресант, неселективний інгібітор зворотнього нейрональ=
ного
захоплення моноамінів. Чинить виражену тимолептичну дію, належить до групи
великих антидепресантів. Тимолептичний ефект поєднується з вираженим седати=
вним
ефектом. Чинить також антисеротонінову, антигістамінну та антихолінергічну =
дії.
Фармакокінетика.
З
білками плазми крові зв’я=
зується
понад 90 %. Метаболізується у печінці з утворенням фармакологічно активних
метаболітів – нортриптиліну та динітротриптиліну. Період напіввиведення
становить приблизно 17-30 годин, іноді більше. Виводиться переважно у
вигляді метаболітів з сечею.
Клінічні характер=
истики.
Показання.=
Ендогенні депресі=
ї,
включаючи депресивний епізод, рекурентний депресивний розлад; біполярний
афективний розлад, поточний депресивний епізод.
Протипоказання. Гiперчутливість до
амітриптиліну або будь-якого зi складових препарату. Глаукома,
гіпертрофія передміхурової залози, атонія сечового міхура.
Нещодавно перенес=
ений
iнфаркт мiокарда. Будь-якого роду блокади або порушення ритму серця, а також
недостатнiсть коронарних артерiй.
Од=
ночасне
призначення амітриптиліну та ІМАО протипоказано через розвиток серотоніново=
го
синдрому (поєднання симптомів, що, можливо, включає тривожне збудження,
сплутаність свідомості, тремор, міоклонус і гіпертермію).
Лі=
кування
із застосуванням амітриптиліну можна розпочинати через 14 діб після припине=
ння
прийому необоротних неселективних ІМАО, а також не менше ніж через 1 добу п=
ісля
припинення застосування препаратів оборотної дії моклобеміду і селегіліну. =
Взаємодія з іншими
лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Фармакодинамiчнi взаємодії
Протипоказанi комбiнацiї
Iнгiбiтори
МАО (неселективнi, а також селективнi А (моклобемiд) та В (селегiлiн)) — ри=
зик
серотонiнового синдрому (див. роздiл «Протипоказання»).
Небажанi комбiнацiї
Симпатомiметичнi засоби: амiтриптилiн здатний потенцiювати кардiоваскулярнi
ефекти адреналiну, ефедрину, iзопреналiну, норадреналiну, фенiлефрину та
фенiлпропаноламiну.
Блокатори адренергiчних нейронiв: трициклiчнi антидепресанти можуть перешкоджати
антигiпертензивним ефектам гуанетидину, бетанiдину, резерпiну, клонiдину та
метилдопи.
Рекомендується
переглянути всю схему антигiпертензивної терапiї пiд час лiкування <=
span
lang=3DEN-US style=3D'background:white'>iз застосуванням трициклiчних антидепресантiв.
Антихолiнергiчнi засоби: трициклiчнi антидепресанти здатнi потенцiювати ефекти
таких лiкарських засобiв стосовно органiв зору, ЦНС, кишечнику та сечового мiхура; слiд уника=
ти
одночасного з ними застосування через пiдвищений ризик паралiтичної кишкової
непрохiдностi, гiперпiрексії.
Лiкарськi засоби, що спричиняють подовження iнтервалу QT електрокардiогра=
ми, в
тому числi антиаритмiчнi препарати (хiнiдин), антигiстамiннi (астемiзол та =
терфенадин),
деякi антипсихотичнi лiки (зокрема пiмозид та сертиндол), цизаприд, галофан=
трин
та соталол можуть збiльшувати імовiрнiсть шлуночкових аритмiй у разi прийому
разом з трициклiчними антидепресантами.
Протигрибковi засоби, такi як флуконазол та тербiнафiн, зумовлюють збiльш=
ення
концентрації у сироватцi кровi трициклiчних антидепресантiв та вираженостi
супутньої токсичностi. Бувають випадки втрати свiдомостi та виникнення
хаотичної полiморфної шлуночкової тахiкардії.
Депресанти ЦНС: амiтриптилiн здатний посилювати ефекти алкоголю, барбiтуратiв та iнших
засобiв пригнічення ЦНС.
Фармакокiнетичнi взаємодії
Вплив iнших медикаментозних засобiв на фармакокiнетику трициклiчних
антидепресантiв
Трициклiчнi
антидепресанти, включаючи амiтриптилiн, метаболізуються iзоензимом CYP2D6
цитохрому Р450 печiнки. CYP2D6 характеризується полiморфiзмом у популяцiї, =
та
його активнiсть може пригнiчуватися багатьма психотропними, а також iншими
лiкарськими засобами, як, наприклад, нейролептиками, iнгiбiторами зворотньо=
го
захоплення серотонiну за винятком циталопраму (який є дуже слабким iнгiбiто=
ром
iзоензиму), блокаторами β-адренорецепторiв, а також антиаритмiчними засобами. У
метаболiзмi амiтриптилiну також беруть участь iзоензими CYP2C19 та CYP3A.
Барбiтурати,
як i iншi стимулятори ензимiв, наприклад рифампiцин та карбамазепiн, можуть
посилювати метаболiзм і тим самим зумовлювати зниження вмiсту трициклiчних
антидепресантiв у плазмi кровi та зменшення антидепресантного ефекту.
Циметидин
та метилфенiдат, а також препарати блокаторiв кальцієвих каналiв пiдвищують
рiвнi трициклiчних сполук у плазмi крові та вiдповiдну токсичнiсть.
Трициклiчнi
антидепресанти та нейролептики взаємно пригнічують метаболiзм один одного; =
це
може призвести до зниження судомного порогу та появи судом. Може бути
необхiдною корекцiя доз зазначених лiкарських засобiв.
Такі протигрибкові засоби як флуконазол і
тербінафін збільшували сироваткові рівні амітриптиліну і нортриптиліну. У
присутності етанолу вільні плазмові концентрації амітриптиліну і концентрац=
ії
нортриптиліну були збільшені.
Особливості засто=
сування.
Амiтриптилiн
протипоказано призначати одночасно з інгібіторами МАО (моноамінооксидази) (=
див.
розділи «Протипоказання» та «Взаємодiя з іншими лікарськими засобами та iншi
види взаємодій»).
При застосуванні =
високих
доз препарату зростає =
iмовiрнiсть розвит=
ку
порушень ритму серця та тяжкої артеріальної гiпотензiї. Розвиток таких стан=
ів
можливий також при застосуванні звичайних доз у хворих з уже наявними захворюваннями =
серця.
Амiтриптилiн слід
призначати з обережністю хворим з судомними розладами, затримкою сечі,
гiпертиреозом, при наявності параноїдальних симптомів, а також захворювань
печінки або серцево-судинної системи.
Ризик депресії, п=
ов’язаної з пiдвищеним ризиком су=
їциду,
може iснувати до досягнення стiйкої ремiсiї та виникати спонтанно протягом
курсу терапiї. На тлi лiкування
антидепресантами слiд ретельно спостерiгати за станом хворих, особливо на
початку терапiї, щодо клiнiчного погiршення та/або появи суїцидальних думок=
та
поведiнки.
Хворі зі схильніс=
тю до
суїциду не повинні мати доступ до великої кiлькостi лікарських засобів.
Депресія пов’язана з підвищеним ризиком суїциду.
Такий ризик може існувати аж до досягнення стійкої ремісії і виникати спонт=
анно
протягом курсу терапії. Оскільки поліпшення може не відбутися протягом перш=
их
кількох тижнів лікування або довше, пацієнти повинні бути під пильним
контролем, поки таке поліпшення не відбувається. Із загального клінічного
досвіду відомо, що ризик самогубства може посилюватися на початкових етапах
одужання. Пацієнти з анамнезом суїцидальних подій або значним ступенем
суїцидальних думок до початку лікування, як відомо, схильні до більшого риз=
ику
суїциду або спроб суїциду, і повинні отримувати ретельний моніторинг під час
лікування. Метааналіз плацебо-контрольованих клінічних випробувань
антидепресантів у дорослих пацієнтів з психічними розладами показав підвище=
ний
ризик суїцидальної поведінки при застосуванні антидепресантів порівняно з
плацебо у пацієнтів віком до 25 років. Уважний нагляд за пацієнтами і,
зокрема за тими, які мають високий ризик, повинен супроводжувати лікарську
терапію, особливо на початку лікування та після зміни дози. Пацієнти (і
піклувальники) повинні бути попереджені про необхідність моніторингу щодо
будь-якого клінічного погіршення, суїцидальної поведінки, думок і незвичайн=
их
змін у поведінці та звернення за медичною допомогою, якщо ці симптоми прису=
тні.
Особлива увага по=
трібна у
разі призначення амiтриптилiну хворим на гiпертиреоз або ж тим, хто приймає
препарати тиреоїдних гормонiв, оскільки можливий розвиток аритмій серця.
Хворі літнього ві=
ку
особливо схильні до розвитку постуральної гiпотензiї пiд час лікування
амiтриптилiном.
У хворих з
манiакально-депресивними розладами можливий перехід захворювання в маніакал=
ьну
фазу; з моменту початку маніакальної фази захворювання пацієнта необхідно
припинити терапію амiтриптилiном.
При застосуванні
амiтриптилiну з приводу депресивного компонента шизофренiї можливе посилення
психотичних симптомів. Амiтриптилiн слід призначати в комбінації з
нейролептиками.
У пацієнтів з рід=
кісним
станом малої глибини та вузького кута камери ока можливе провокування напад=
ів
гострої глаукоми внаслідок дилатації зіницi (див. роздiл «Протипоказання»).
Застосування анес=
тетикiв
на тлі терапії
три-/тетрациклiчними антидепресантами може збільшувати ризик аритмій та
артеріальної гiпотензiї. Якщо
можливо, необхідно припинити застосування амiтриптилiну за декілька діб до
хірургічного втручання. У разi неминучості
невідкладного оперативного втручання обов'язковим є інформування анестезіол=
ога
про лікування амiтриптилiном.
Як і iншi психотр=
опнi
засоби, амiтриптилiн здатний змінювати чутливість організму до інсуліну та
глюкози, що потребує корекції протидiабетичної терапії у хворих на цукровий
діабет; крім того, депресивне захворювання, власне, може проявлятися змінами
балансу глюкози в органiзмi пацієнта.
Повідомлялося про=
випадки
гiперпiрексiї на тлі застосування трициклiчних антидепресантiв у разi призн=
ачення
одночасно з антихолi=
span>нергiчними або нейролептичними лікарськими засобами,
особливо у спекотну погоду.
Раптове припинення
терапії після тривалого лікування здатне спричинити симптоми вiдмiни у вигл=
яді
головного болю, нездужання, безсоння та дратiвливостi. Такі симптоми не є
ознаками медикаментозної залежності.
Під час лікування=
не слід
вживати алкоголь.
=
Застосування у період вагітності або годування
груддю.
Препарат протипоказаний для застосув=
ання у
період вагiтностi.
Під час лікування=
слід
припинити годування груддю.
Здатність
впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими
механізмами.
Препарат призначе=
ний для
застосування в умовах стаціонару.
У пацієнта, який =
отримує
Амітриптиліну гідрохлорид-ЗН, можна очікувати порушення загальної уваги і
здатності до зосередження, що зумовлює заборону керувати автомобілем або
керувати іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози. При тяжких депресіях лікування можна розпочинати з
парентерального введення препарату – внутрішньом’язово або внутрішньовенно повільно – дорослим у дозі
25-40 мг 3-4 рази на добу. Курс лікування – 3-12 введень. Після цього доціл=
ьно
призначати амітриптиліну гідрохлорид внутрішньо у формі таблеток.
Особам
літнього віку препарат призначати у менших дозах.
Зниження функції нирок помiрного ступеня=
: застосовувати з
обережністю.
Зниження функції печiнки помiрного ступеня=
: рекомендується об=
ережний
пiдбiр дози та, якщо можливо, визначення вмiсту препарату у сироватцi кровi=
.
Діти.
Амітриптиліну
гідрохлорид протипоказаний для лікування депресії у дітей (віком до 18 років
Передозування.
Симптоми: =
симптоматика
може з’явитися повільно і замасковано, однак часом різко та раптово. У перші
часи спостерігається сонливість або ж збудження та галюцинації.
Антихолінергічні симптоми представлені мідріазом, тахікардією, затримкою се=
чі,
сухістю слизових оболонок та пригніченням моторики кишечнику. Можливі судом=
и,
гарячка, раптовий розвиток пригнічення ЦНС. Зниження свідомості прогресує у
кому з пригніченням дихальної функції.
Кардіальні
симптоми: аритмії (вентрикулярні тахіаритмії, тріпотіння-мерехтіння, фібрил=
яція
шлуночків). На ЕКГ типово виявляється подовжений інтервал PR,
розширення комплексу QRS, подовження QT,
розширення або інверсія зубця Т, депресія сегмента ST=
, а
також різного ступеня серцеві блокади аж до зупинки серця. Розширення компл=
ексу
QRS
зазвичай чітко корелює з тяжкістю токсичності після гострого перевищення до=
зи.
Розвивається серцева недостатність, артеріальна гипотензія, кардіогенний шо=
к.
Наростає метаболічний ацидоз, гіпокаліємія. Після пробудження знову можливі
сплутаність свідомості, тривожне збудження, галюцинації та атаксія.
Лікування: госпіталізація
(у відділення інтенсивної терапії). Лікування носить симптоматичний і підтримуючий
характер. Показані зондове спорожнення шлунка і лаваж, навіть у пізній терм=
ін
після перорального прийому, а також препарати активованого вугілля.
Обов’язковим є ретельний моніторинг стану навіть за умов очевидно нетяжкого
випадку. Слід оцінити стан свідомості, характер пульсу, величину артеріальн=
ого
тиску та функцію дихання; через невеликі проміжки часу проводять визначення=
вмісту
електролітів і газів крові. Прохідність дихальних шляхів забезпечити у разі
необхідності шляхом інтубації. Загалом рекомендується проведення лікування =
із
застосуванням примусової вентиляції легенів для запобігання можливiй зупинцi
дихання. Безперервний ЕКГ-моніторинг слід проводити протягом 3-5 діб. При
розширенні інтервалу QRS, серцевій недостатності та шлуночкових аритміях мо=
же
бути ефективним зміна рН крові у лужний бік (призначення розчину бікарбонату
або проведення гіпервентиляції) з швидким введенням гіпертонічного розчину
натрію хлориду (100-200 ммоль Na+).
При шлуночкових а=
ритміях
можливе застосування традиційних антиаритмічних засобів, як, наприклад, 50-=
100
мг лідокаїну (1-1,5 мг/кг) внутрішньовенно з подальшою інфузією зі швидкістю
1-3 мг/хв.
У разі необхіднос=
ті
застосовувати кардіоверсію та дефібриляцію. Циркуляторну недостатність
корегувати за допомогою плазмозамінників, а у тяжких випадках – шляхом інфу=
зії
добутаміну (спочатку зі швидкістю 2-3 мкг/кг на хвилину) зі збільшенням дози
залежно від ефекту. Збудження та судоми можна припинити за
допомогою призначення діазепаму.
Чутливість до пер=
евищення
дози є значною мірою індивідуальною. Діти при цьому особливою мірою схильні до розвитку =
явищ
кардіотоксичності та судом.
У дорослих дози п=
онад 500
мг можуть спричинити інтоксикації середнього і тяжкого ступеня, дози ж незн=
ачно
менші за 1000 мг були летальними.
Побічні реакції.
У переліку, що на=
ведений
нижче, використовуються терміни
MedDRA ВООЗ для класів систем органів:
дуже часто (>1=
/10);
часто (>1/100, <1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); рідкісні
(>1/10000, <1/1000); дуже рідкісні (<1/10000).
Класи систем органів за MedDRA |
Частота |
Прояви |
З боку системи крові та лімфатичної системи |
Рідкісні |
Пригнічення кісткового мозку, агранулоцитоз,
лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія. |
Розлади метаболізму |
Рідкісні |
Зниження апетиту. |
З боку психіки |
Часто Нечасто Рідкісні |
Стан сплутаності свідомості, зниження лібідо.=
Гіпоманія,
манія, тривожний стан, безсоння, кошмарні сновидіння. Делірій
(у хворих літнього віку), галюцинації (у хворих на шизофренію), суїцидаль=
ні
думки або поведінка*. |
З боку нервової системи |
Дуже часто Часто Нечасто |
Сонливість, тремор, запаморочення, головний б=
іль. Розлади
уваги, дисгевзія, парестезії, атаксія. Судоми. |
З боку органiв зо=
ру |
Дуже часто Часто Нечасто |
Порушення акомодації. Мідріаз. Збільшення
внутрішньоочного тиску. |
З боку органiв сл=
уху |
Нечасто |
Шум у вухах. |
З боку серцево-судинної системи |
Дуже часто Часто Нечасто Рідкісні |
Посилене серцебиття, тахікардія, ортостатична гiпотензiя. Атріовентрикулярні
блокади, блокади ніжок провідної системи. Порушення
показників електрокардіографії (подовження інтервалу QT та комплексу QRS)=
. Артеріальна
гіпертензія. Аритмія. |
З боку травної системи |
Дуже часто Нечасто Рідкісні |
Сухість у роті, запор, нудота. Діарея,
блювання, набряк язика. Збільшення
слинних залоз, паралітична кишкова непрохідність. |
З боку печінки та жовчовивідних шляхів |
Рідкісні |
Жовтяниця. Порушення
показників функціонального стану печінки, підвищення активності лужної
фосфатази крові і трансаміназ. |
З боку шкіри та ії похiдних |
Дуже часто Нечасто Рідкісні |
Гіпергідроз. Висипання,
уртикарії, набряк обличчя. Алопеція,
реакції фотосенсибілізації. |
З боку нирок та сечовивідних шляхів |
Нечасто |
Затримка сечі. |
З боку репродуктивної системи та молочних залоз |
Часто Рідкісні |
Еректильна дисфункція. Гінекомастія. |
Загальні розлади |
Часто Рідкісні |
Підвищена втомлюваність. Пірексія. |
Інші прояви |
Дуже часто Рідкісні |
Збільшення маси тіла. Зменшення
маси тіла. |
* - Про випадки суїцидальних думок або поведінки повідомлялося протягом
лікування або одразу після припинення лікування амітриптиліном (див. розділ
«Особливості застосування»).
Епідеміологічні дослідження, в основ=
ному
проведені у пацієнтів віком від 50 років, показали підвищений ризик перелом=
ів
кісток у пацієнтів, які отримують СІЗЗС і ТЦА. Механізм розвитку цього ризи=
ку
невідомий.
Термін придатност=
і. 5 років.
Умови зберігання.=
Зберігати в оригі=
нальній
упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Несумicнiсть.<=
span
lang=3DUK style=3D'background:white;mso-ansi-language:UK'>
Не змiшувати з i<=
span
style=3D'background:white;mso-ansi-language:RU'>ншими лiкарськими засобами.
Упаковка.<=
/b>
По 2 мл у ампулі. По 5 ампул у блістері. По 2 блістери у коробці.
По 2 мл у ампулі. По 10 ампул у коробці.
Категорія відпуск=
у. За рецептом.
Виробник. =
Товариство з обме=
женою
відповідальністю «Харківське фармацевтичне підприємство «Здоров’я народу».
Місцезнаходження
виробника та його адреса місця провадження діяльності/місцязнаходження заяв=
ника
та/або представника заявника.
Україна, 61002,
Харківська обл., місто Харків, вулиця Куликівська, будинок 41.