MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01CF525D.C543E130" Данный документ является веб-страницей в одном файле, также называемой файлом веб-архива. Если вы видите это сообщение, значит, данный обозреватель или редактор не поддерживает файлы веб-архива. Загрузите обозреватель, поддерживающий веб-архивы, например Windows® Internet Explorer®. ------=_NextPart_01CF525D.C543E130 Content-Location: file:///C:/680B68D6/UA135000101_58E6.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="windows-1251"
для медичного застосування лікарського засоб=
у
ФАС=
ТРОНГ
(FASTRONG)
Склад:
діюча речовина: 1 таблетка містить розувастатину =
кальцію
у перерахуванні на розувастатин 5 мг, 10 мг або 20 мг;
допоміжні
речовини: целюлоза
мікрокристалічна, кросповідон, кальцію
гідрофосфат, лактози моногідрат, магнію стеарат;
оболонка:
таблетки по 5 мг: Опадрай ІІ 33G28435 Білий (гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), лактози моногідрат,
макрогол 3350, триацетин);
таблетки по 10 мг та=
20 мг: Опадрай ІІ 33G240007 Рожевий (гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), лактози моногідрат,
макрогол 3350, триацетин, кармін).
Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболо=
нкою.
Основні фізико-хімічні властивості: <=
/i>
таблетки по 5 мг: білі, круглі, двоопу=
клі
таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з гравіруванням «ST 1» з одного боку;
таблетки по 10 мг: рожеві, круглі, двооп=
уклі
таблетки, вкриті плівковою оболонкою,
з гравіруванням «ST 2» з одного боку;=
таблетки по 20 мг: рожеві, круглі, двоо=
пуклі
таблетки, вкриті плівковою оболонкою,
з гравіруванням «ST 3» з одного боку.=
Фармакотерапевтична =
група.
Гіполіпідемічні засоби. Інгібітори ГМГ КоА-редуктази. Код АТХ С10А А07.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Розувастатин є селективним конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази –=
ферменту,
що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарилкоензим А у мевалонат, попередник
холестерину. Головною мішенню дії розувастатину є печінка, де відбувається
синтез холестерину (ХС) та катаболізм ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ=
).
Розувастатин збільшує кількість печінкових рецепторів ЛПНЩ на поверхні
клітин, збільшуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, що, у свою чергу, призвод=
ить
до пригнічення синтезу ліпопротеїдів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшу=
ючи
тим самим загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ.
Розувастатин зменшує підвищену кількість холестерину-ЛПНЩ (ХС-ЛПНЩ),
загального холестерину та тригліцеридів (ТГ), дещо збільшує кількість
холестерину-ліпопротеїдів високої щільності (ХС-ЛПВЩ). Він зменшує кількість
аполіпопротеїну В (АпоВ), ХС-неЛПВЩ, ХС-ЛПДНЩ, ТГ-ЛПДНЩ та дещо підвищує рі=
вень
аполіпопротеїну А-І (АпоА-І), зменшує співвідношення ХС-ЛПНЩ/ХС-ЛПВЩ, загал=
ьний
ХС/ХС-ЛПВЩ та ХС-неЛПНЩ/ХС-ЛПВЩ та співвідношення АпоВ/АпоА-І.
Терапевтичний ефект проявляється протягом 1 тижня після початку терапії=
розувастатином,
через 2 тижні лікування ефект досягає 90 % від максимально можливого.
Максимальний ефект, як правило, досягається через 4 тижні і після цього
постійно триває.
Фармакокінетика.
Всмоктування та розподіл
Максимальна концентрація розувастатину у плазмі крові досягається прибл=
изно
через 5 годин після прийому внутрішньо. Біодоступність становить приблизно =
20
%. Розувастатин накопичується в печінці. Об’єм його розподілу становить
приблизно
Розувастатин піддається обмеженому метаболізму (приблизно 10 %).
Розувастатин є непрофільним субстратом для метаболізму ферментами системи
цитохрому Р450. Головним ізоферментом, що бере участь у метаболі=
змі
розувастатину, є CYP2C9. Ферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 беруть меншу уч=
асть
у метаболізмі. Головними виявленими метаболітами розувастатину є N-дисметил=
та
лактонові метаболіти. N-дисметил приблизно на 50 % менш активний ніж
розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні.
Приблизно 90 % дози розувастатину виводиться у незміненому стані з
фекаліями (включаючи абсорбований та неабсорбований розувастатин). Інша час=
тина
виводиться з сечею. Період напіввиведення з плазми крові становить приблизн=
о 19
годин. Період напіввиведення не змінюється при збільшенні дози. Середній
геометричний кліренс становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21,7=
%).
Як і у випадку з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, у процесі печінково=
го
захоплення розувастатину бере участь переносник холестерину, який виконує
важливу роль у печінковій елімінації розувастатину.
Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. При
прийомі декількох добових доз фармакокінетичні параметри не змінюються.
Етнічні групи
Дослідження фармакокінетики розувастатину у хворих монголоїдної раси, я=
кі
мешкають в Азії, показали збільшення AUC та Cmax приблизно удвічі
порівняно з показниками у пацієнтів європеоїдної раси, які мешкають у Європ=
і та
Азії. Впливу генетичних факторів та факторів навколишнього середовища на
отримані відмінності у фармакокінетичних параметрах не виявлено.
Фармакокінетичний аналіз серед різних етнічних груп не виявив клінічно знач=
ущих
відмінностей у фармакокінетиці серед пацієнтів європеоїдної та негроїдної р=
аси.
У пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції нирок рівень
концентрації розувастатину та N-дисметилу у плазмі крові істотно не змінюєт=
ься.
У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30
мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі крові у 3 рази вища, а концентра=
ція
N-дисметилу у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розув=
астатину
у плазмі крові пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, була приблизно на=
50
% вищою, ніж у здорових добровольців.
Серед хворих з різними ступенями печінкової недостатності не виявлено
збільшення періоду напіввиведення розувастатину у пацієнтів з балом 7 та ни=
жче
за шкалою Чайлда-П’ю.=
Однак у
двох пацієнтів з балами 8 та 9 за шкалою Чайлда-П’ю спостерігалося подовжен=
ня
періоду напіввиведення щонайменше удвічі. Досвід застосування розувастатину
пацієнтам з балом вище
9 за шкалою Чайлда-П’ю немає.
Клінічні характерист=
ики.
Показання.
Дорослі.
Лікування гіперхолестеринемії:
– первинна
гіперхолестеринемія (тип ІІа) або змішана дисліпідемія (тип ІІb) – як доповнення до дієти, коли ефективність
дієти або інших немедикаментозних засобів (наприклад, фізичні вправи, зменш=
ення
маси тіла) є недостатньою;
– гомозиготна сімей=
на
гіперхолестеринемія – як доповнення до дієти та інших ліпідонзнижувальних
засобів лікування (наприклад аферез
ЛПНЩ) або у випадках, коли такі види лікування не є доцільними.
Лікування атеросклер=
озу.
З метою сповільнення або відстрочки прогресування захворювання у доросл=
их
пацієнтів, яким показана ліпідознижувальна терапія.
Діти=
i> (вік яких від 10 до 17 років: хло=
пчики –
стадія ІІ за шкалою Тенера та вище; дівчата – щонайменше через 1 рік після
першої менструації).
Лікування первинної гіперхолестеринемії (тип ІІа) або змішаної дисліпід=
емії
(тип ІІb=
) внаслідок гетерозиготної родинної
гіперхолестеринемії як доповнення до дієти, коли ефективність дієти або інш=
их
немедикаментозних методів (наприклад фізичні вправи, зменшення маси тіла) є
недостатньою.
Протипоказання.
– Підвищена чутливі=
сть до
розувастатину або до будь-якої допоміжної речовини;
– захворювання печі=
нки в
активній фазі, в тому числі невідомої етіології, стійке підвищення рівня
трансаміназ у сироватці крові та підвищення рівня будь-якої трансамінази бі=
льш
ніж у 3 рази вище верхньої межі но=
рми
(ВМН);
– тяжкі порушення ф=
ункції
нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв);
– міопатія;
– одночасний прийом
циклоспорину.
Доза 40 мг протипок=
азана
пацієнтам із факторами, що сприяють розвитку міопатії/рабдоміолізу. До таких
факторів належать:
– порушення функції нирок помірної тяжкості (кліренс креатиніну < 60 мл/хв)=
;
– гіпотиреоз;
– наявність в індивідуальному або сімейному анамнезі спадкових м’язових
захворювань;
– наявність в анамнезі міотоксичності, спричиненої іншими інгібіторами=
ГМГ-КоА-редуктази або фібратами;
– зловживання алкоголем;
– ситуації, що можуть призвести до підвищення рівнів препарату у плазмі
крові;
– належність пацієнтів до монголоїдної раси;
– супутнє застосування фібратів.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій=
i>.
Циклоспорин
У
хворих при супутньому застосуванні Фастронгу та циклоспорину значення площі під кривою
«концентрація-час» (AUC) розувастатину було в середньому в 7 разів вище ніж=
у
здорових добровольців.
Одночасне
застосування не впливало на плазмові концентрації циклоскпорину.
При
одночасному прийомі з циклоспорином спостерігалося підвищення експозиції
розувастатину. Фастро=
нг у
діапазоні доз 10 - 40 мг призначати в такій комбінації не рекомендовано.
Як і
у випадку застосування інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, початок лікуван=
ня Фастронгом або
поступове підвищення його дози у пацієнтів, які одночасно застосовують
антагоністи вітаміну К (наприклад варфарин або інші кумаринові антикоагулян=
ти),
може призвести до підвищення міжнародного нормалізованого відношення (МНВ).
Після відміни Фастрон=
гу
або зменшення дози, МНВ може знизитися. У таких випадках бажано відповідним
чином контролювати МНВ.
Одночасне
застосування Фастронг=
у та
гемфіброзилу призводило до підвищення у 2 рази максимальної концентрації в
плазмі крові (Cmax) та AUC розувастатину. Виходячи з даних
спеціальних досліджень, значної фармакокінетичної взаємодії з фенофібратом =
не
очікується, однак можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібр=
ат,
інші фібрати та ніацин (нікотинова кислота) у гіполіпідемічних дозах (
Лікува=
ння Фастронгом у т=
аких
випадках слід також починати з дози 5 мг.
Для
пацієнтів, які одночасно приймають гемфіброзил, доза Фастронгу не повинна перевищувати 20 мг на добу.
Одночасне
застосування Фастронг=
у та
езетимібу не впливало на значення AUC або Cmax будь-якого з
препаратів. Однак фармакодинамічної взаємодії між Фастронгом та езетимібом, що може призвести до
побічних ефектів, виключити не можна.
Хоча
точний механізм взаємодії невідомий, супутнє застосування інгібіторів проте=
ази
може суттєво підвищувати експозиції розувастатину. У ході дослідження
фармакокінетики супутнє застосування 20 мг розувастатину та комбінованого
препарату двох інгібіторів протеази (400 мг лопінавіру/ 100 мг ритонавіру) у
здорових добровольців призводило до дво- та п’ятикратного збільшення стаціо=
нарних
AUC(0-24) та Cmax розувастатину відповідно. Тому супу=
тнє
застосування розувастатину ВІЛ-інфікованим пацієнтам, які застосовують
інгібітори протеази, не рекомендоване.
Одночасне
застосування Фастронг=
у із
суспензіями антацидів, що містять гідроксид алюмінію або магнію, знижує
концентрації розувастатину приблизно на 50 %. Цей ефект був менш вираженим у
випадку застосування антациду через 2 години після Фастронгу. Клінічне значення цієї взаємодії не
вивчалося.
Еритроміцин
Одночасне
застосування Фастронг=
у та
еритроміцину знижувало AUC(0-t) розувастатину на 20 %, а Cm=
ax
– на 30 %. Така взаємодія може бути спричинена підвищенням перистальтики
кишечнику внаслідок дії еритроміцину.
Пероральні
контрацептиви/ гормонозамісна терапія (ГЗТ)
Одночасне
застосування Фастронг=
у та
пероральних контрацептивів призводило до підвищення AUC етинілестрадіолу та
норгестрелу на 26 % і 34 % відповідно. Підвищення плазмових рівнів слід
враховувати при підборі дози пероральних контрацептивів. Немає даних щодо
фармакокінетики препаратів у пацієнтів, які одночасно приймають Фастронг та ГЗ=
Т,
тому взаємодії виключати не можна. Однак така комбінація широко
застосовувалася жінкам у ході клін=
ічних
досліджень та переносилася добре.
Виходячи
з даних спеціальних досліджень, клінічно суттєвої взаємодії з дигоксином не
очікується.
Розувастатин
не інгібує та не індукує ізоферменти цитохрому Р450. Окрім цього,
розувастатин є слабким субстратом цих ізоферментів. Не спостерігалося кліні=
чно
значущої взаємодії між розувастатином та флуконазолом (інгібітором CYP2C9 та
CYP3A4) або кетоконазолом (інгібітором CYP2A6 та CYP3A4). Супутнє застосува=
ння
розувастатину з ітраконазолом (інгібітором CYP3A4) призвело до підвищення A=
UC
розувастатину на 28 %. Це невелике збільшення не розглядається як клінічно
значуще. Тому взаємодії між препаратами, пов’язаної із метаболізмом,
опосередкованим цитохромом Р450, не очікується.
Лопінавір/ритонавір
Супутнє застосування Фастронгу та комбінованого препарату, що містить д=
ва
інгібітори протеази (лопінавір 400 мг/ритонавір 100 мг) асоціюється з прибл=
изно
дворазовим та п’ятиразовим збільшенням показників рівноважного AUC(0-24) та Смах для
розувастатину відповідно. Взаємодія між Фастронгом та іншими інгібіторами
протеази не вивчалася.
Особливості застосування.
Вплив на нирки
У
пацієнтів, які застосовували Фастронг у високих дозах, особливо 40 мг, відзначалися випадки
протеїнурії (визначеної за «тестом смужки»), переважно канальцевої за
походженням та у більшості випадків тимчасової або нетривалої. Протеїнурія =
не
свідчила про гостре або прогресуюче захворювання нирок. Небажані явища з бо=
ку
нирок у постмаркетинговий період відзначали частіше при застосуванні дози 40
мг. У пацієнтів, які приймають препарат у дозі 40 мг, функцію нирок слід
перевіряти регулярно.
Ураження
скелетної мускулатури, наприклад міалгія, міопатія, та зрідка рабдоміоліз,
спостерігалися у пацієнтів при застосуванні усіх доз препарату Фастронг, а ос=
обливо
при дозах більше 20 мг. При застос=
уванні
езетимібу у комбінації з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази дуже рідко
повідомлялося про випадки розвитку рабдоміолізу. Не можна виключати
фармакодинамічної взаємодії, а тому таку комбінацію слід застосовувати з
обережністю.
Як і
у випадку застосування інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, випадки
рабдоміолізу, пов’язані із застосуванням розувастатину, траплялися частіше =
при
дозі 40 мг.
Визначення
рівня креатинфосфокінази (КФК)
Перед
лікуванням
Фастронг, як і=
решту
інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, слід з обережністю призначати пацієнтам із
факторами, що сприяють розвитку міопатії/рабдоміолізу. До таких факторів
належать:
- &nb=
sp;
порушення функції нирок;
- &nb=
sp;
гіпотиреоз;
- &nb=
sp;
наявність в індивідуальному або сімейному анам=
незі
спадкових м’язо=
вих
захворювань;
- &nb=
sp;
наявність в анамнезі міотоксичності, спричинен=
ої
іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази або фібратами;
- &nb=
sp;
зловживання алкоголем;
- &nb=
sp;
вік > 70 років;
- &nb=
sp;
ситуації, що можуть призвести до підвищення рі=
внів
препарату у плазмі крові;
- &nb=
sp;
одночасне застосування фібратів.
Для=
таких
пацієнтів потрібно порівняти ризик та можливу користь при застосуванні
препарату; також рекомендований клінічний моніторинг. Не слід починати
лікування у випадку значно підвищених початкових рівнів КФК (> 5 разів в=
ід
ВМН).
У
період лікування
Пацієнтів
слід попередити про необхідність негайно повідомляти про нез’ясовний м’язов=
ий
біль, м’язову слабкість або судоми, особливо якщо вони супроводжуються
нездужанням або підвищенням температури тіла. У таких пацієнтів слід визнач=
ити
рівень КФК. Слід припинити лікування, якщо рівень КФК значно підвищений (&g=
t; 5
разів від ВМН) або якщо м’язові симптоми тяжкі та спричиняють дискомфорт у
повсякденному житті (навіть якщо рівень КФК ≤ 5 ВМН). Якщо симптоми
минають і рівень КФК повертається до норми, Фастронг або альтернативний інгібітор ГМГ-КоА-р=
едуктази
можна спробувати застосувати знову, але у мінімальних дозах та під ретельним
наглядом. Регулярний контроль рівня КФК у пацієнтів без вищевказаних симпто=
мів
не потрібний.
У
ході клінічних досліджень у невеликої кількості пацієнтів, які застосовувал=
и Фастронг та су=
путні
препарати, посиленого впливу на скелетну мускулатуру не відзначалось. Однак
підвищена частота випадків міозиту та міопатії спостерігалась у пацієнтів, =
які
застосовували інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази із похідними фіброєвої кисл=
оти,
в тому числі гемфіброзилом, циклоспорином, нікотиновою кислотою, азольними
протигрибковими засобами, інгібіторами протеази та макролідними антибіотика=
ми.
Гемфіброзил підвищує ризик розвитку міопатії при супутньому застосуванні із
деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, тому Фастронг не рекомендовано застосовувати у
комбінації із гемфіброзилом. Сприятливий вплив подальших змін рівня ліпідів=
при
одночасному застосуванні Фастронгу із
фібратами або ніацином потрібно порівняти із потенційними ризиками при заст=
осуванні
такої комбінації. Одночасне застосування Фастронгу в дозі 40 =
мг та
фібратів протипоказано.
Фастронг не сл=
ід
застосовувати пацієнтам із гострими, тяжкими станами, що сприяють розвитку
міопатії або підвищують ризик розвитку ниркової недостатності на тлі
рабдоміолізу (такими як сепсис, артеріальна гіпотензія, велике хірургічне
втручання, травма, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення;
неконтрольовані судоми).
Як і
інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, Фастронг слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які
зловживають алкоголем та/або мають захворювання печінки в анамнезі.
Функцію
печінки рекомендовано перевірити перед початком застосування препарату та ч=
ерез
3
місяці лікування. Якщо рівень трансаміназ у сироватці крові більше ніж утри=
чі
перевищує верхню межу норми, застосування Фастронгу слід припинити. Про тяжкі порушення
функції печінки (переважно підвищення рівня печінкових трансаміназ)
повідомлялося частіше при застосуванні дози 40 мг.
У
пацієнтів із вторинною гіперхолестеринемією, спричиненою гіпотиреозом або
нефротичним синдромом, спершу слід провести лікування основного захворюванн=
я, а
потім починати застосування Фастронгу.
У
ході досліджень фармакокінетики спостерігалось зростання системної експозиц=
ії у
пацієнтів монголоїдної раси порівн=
яно з
представниками європеоїдної раси.
Одночасне
застосування препарату з інгібіторами протеази не рекомендоване.
Пацієнтам з рідкісною спадковою
непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або мальабсорбцією
глюкози-галактози не слід застосовувати цей препарат.
Інтерстиціальне захворювання легень
Поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень були зареєстров=
ані
при застосуванні деяких статинів, особливо у випадку довготривалої терапії.=
До
симптомів порушення належать диспное, непродуктивний кашель та погіршення
загального стану (втома, втрата маси тіла та гарячка). Якщо підозрюється, щ=
о у
пацієнта розвинулось інтерстиціальне захворювання легень, застосування стат=
инів
потрібно припинити.
Як і у випадку з іншими інгибіторами ГМГ-КоА-редуктази, при застосуванні
розувастатину спостерігалося зростання HbA1c та рівня глюкози у сироватці
крові. При застосуванні розувастатину повідомлялося про зростання частоти
захворювання на цукровий діабет у пацієнтів із факторами ризику.
Діти
Вплив
розувастатину на лінійний ріст, масу тіла, індекс маси тіла (ІМТ) та розвит=
ок
вторинних статевих ознак за шкалою Танера у дітей віком 10 - 17 років
оцінювався лише протягом 1 року. Після 52 тижнів застосування досліджуваного
препарату будь-якого впливу на ріст, масу тіла, ІМТ або статевий розвиток
виявлено не було.
Застосування у період
вагітності або годування груддю.
Препарат
протипоказаний у період вагітності або годування груддю.
Жінки
дітородного віку під час прийому Фастронгу повинні застосовувати відповідні засоби контрацепці=
ї.
Оскільки
холестерин та інші продукти біосинтезу холестерину суттєво важливі для розв=
итку
плода, потенційний ризик інгібування ГМГ-КоА-редуктази перевищує можливу
користь від застосування препарату у період вагітності. Якщо пацієнтка вагі=
тніє
у період застосування Фастронгу,
лікування слід негайно припинити.
Здатність впливати на швидкість реакції при
керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Досліджень з визначення впливу Фастронгу на здатність керувати автотранспортом та працювати з
іншими механізмами не проводили. Однак з огляду на фармакодинамічні властив=
ості
малоймовірно, що Фаст=
ронг
впливатиме на таку здатність. При керуванні автотранспортом або роботі з ін=
шими
механізмами слід враховувати можливість виникнення запаморочення у період
лікування.
Спосіб застосування та дози.
Перед початком ліку=
вання
пацієнту слід призначити стандартну холестеринзнижувальну дієту, якої необх=
ідно
дотримуватися і протягом лікування. Дозу слід підбирати індивідуально залеж=
но
від мети терапії та ефективності лікування, згідно з чинними рекомендаціями=
.
Фастронг можна прий=
мати в
будь-який час дня, незалежно від прийому їжі.
Таблетку не розжову=
вати і
не подрібнювати, ковтати цілою, запиваючи водою.
Лікування гіперхолестеринемії
Рекомендована почат=
кова
доза становить 5 або 10 мг перорально 1 раз на добу як для пацієнтів, які
раніше не застосовували статини, так і для пацієнтів, які до цього застосов=
ували
інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази. Підбираючи початкову дозу, слід враховув=
ати
індивідуальний рівень холестерину у пацієнтів, та серцево-судинний ризик, а
також ризик розвитку побічних реакцій (див. розділ «Побічні реакції»). За
необхідності через 4 тижні дозу можна збільшити. Оскільки у випадку застосування дози 40 мг побічні реакції виникають частіше ніж за менших доз,=
титрувати
дозу до максимального рівня 40 мг =
слід
лише для пацієнтів з тяжкою гіперхолестеринемією та високим серцево-судинни=
м ризиком
(зокрема в осіб із сімейною гіперхолестеринемією), у яких не вдалося досягти
бажаного результату при застосуванні 20 мг. Такі пацієнти мають перебувати =
під наглядом лікаря. На початку застосування=
дози
40 мг рекомендовано спостереження фахівця.
Профілактика серцево-судинних порушень
У ході досліджень з=
ниження
ризику ускладнень з боку серцево-судинної системи добова доза препарату
становила 20 мг. Пацієнтам із гіперхолестеринемією необхідно проводити
стандартне визначення рівня ліпідів та дотримуватися рекомендацій із дозува=
ння
для лікування гіперхолестеринемії.
Застосування пац=
ієнтам
літнього віку
Рекомендована почат=
кова
доза для пацієнтів віком понад 70 років становить 5 мг. Інша корекція дози
залежно від віку не потрібна.
Застосування дітям
Звичайна доза
препарату для дітей із гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією
становить 5 - 20 мг 1 раз на добу перорально. Для досягнення терапевтичного
ефекту дозу необхідно належним чином титрувати. Безпека та ефективність доз=
, що
перевищують 20 мг, у цій популяції не вивчалися.
=
Дозування для пацієнті=
в з
порушеннями функції нирок
Для
пацієнтів з легким та помірним порушенням функції нирок немає необхідності у
корекції дози. Рекомендована початкова доза для пацієнтів з порушенням функ=
ції
нирок помірної тяжкості (кліренс креатиніну < 60 мл/хв) становить 5 мг. =
Доза
40 мг протипоказана пацієнтам з порушенням функції нирок помірної
тяжкості. Пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок
застосування Фастронг=
у
протипоказано у будь-яких дозах.
Дозування
для пацієнтів з порушенням функції печінки
Не
спостерігалося зростання системної експозиції розувастатину у пацієнтів з п=
орушенням
функції печінки у 7 балів за шкалою Чайлда-П’ю. Проте посилення системної
експозиції було відзначено у пацієнтів, стан яких оцінювався у 8 та 9 балів=
за
шкалою Чайлда-П’ю. Таким пацієнтам слід проводити оцінку функції нирок. Дос=
від
застосування препарату у пацієнтів з показником 9 балів за шкалою Чайлда-П’ю
відсутній. Фастронг=
span>
протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній стадії. У
пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки спостерігалося підвищення
експозиції розувастатину, тому застосовувати Фастронг у дозі вище
10
мг їм слід з обережністю.
У пацієнтів монголоїдної раси спостерігалася підвищена
системна експозиція препарату. Рекомендована початкова доза для пацієнтів
азіатського походження становить 5мг. Застосування дози 40 мг таким пацієнт=
ам
протипоказане. Максимальна добова доза становить 20 мг.
Рекомендована
початкова доза для пацієнтів зі схильністю до розвитку міопатії становить 5=
мг.
Доза
40 мг протипоказана деяким з таких пацієнтів. Максимальна добова доза стано=
вить
20 мг.
Генетичний поліморфізм
Генотип=
и SLCO1B1 (CC, асоційовані з підвищенням експозиції (
Розувас=
татин є
субстратом для різних транспортних білків (наприклад, OATP1B1 та BCR=
P).
Ризик міопатії (включаючи рабдоміоліз) підвищується при одночасному прийомі=
Фастронгу разом з певними лікарськ=
ими
засобами, здатними підвищувати концентрації розувастатину в плазмі через вз=
аємодію
з цими транспортними білками (наприклад, циклоспорин та деякі інгібітори
протеази, включаючи комбінації ритонавіру з атаназавіром, лопінавіром
та/або типранавіром).
При мож=
ливості
необхідно розглянути альтернативне лікування =
і, якщо необхідно, тимчасово припинити лікування Фастронго=
м. В
ситуаціях, коли одночасного введення цих лікарських засобів разом із=
Фастронгом
уникнути неможливо, треба зважувати всі переваги та ризики супутнього лікув=
ання
та ретельно підбирати дозу Фастронгу.
Діти.
Не рекомендовано застосування Фастронгу дітям віком д=
о 10
років.
Передозування.
Специфічного лікуван=
ня
передозування немає. Лікування симптоматичне, рекомендується підтримувальна
терапія. Потрібен контроль функції печінки та рівнів КФК. Малоймовірно, що
гемодіаліз буде ефективним.
Побічні реакції.
Побічні
реакції, що спостерігалися при застосуванні Фастронгу, зазвичай слабкі та транзиторні. Побі=
чні
реакції наведено далі відповідно до частоти виникнення: часто (> 1/100, =
<
1/10); нечасто (> 1/1000, < 1/100); рідко (> 1/10 000, < 1/1000=
);
дуже рідко (< 1/10 000); частота невідома (неможливо встановити за наявн=
ими
даними).
З
боку імунної системи: рідко=
–
реакції гіперчутливості, у тому числі ангіоневротичний набряк.
З
боку нервової системи: часто – <=
/i>головний
біль, запаморочення; дуже рідко – полінейропатія, втрата пам’яті.
З боку
травного тракту: часто – запор,
нудота, біль у животі; рідко – панкреатит; частота невідома =
– діарея.
З боку гепатобіліарної системи: <=
span
lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK;mso-bidi-font-style:italic'>дуже рі=
дко – жовтяниця, гепатит; рідко – підвищення активності
печінкових трансаміназ.
З
боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто
– свербіж, висипання, кропив’янка; частота невідома =
– синдром Стівенса-Джонсона.
З
боку кістково-м’язової системи: часто –
міальгія; рідко – міопатія (в тому числі міозит) та рабдоміоліз;
З боку дихальної системи: частота
невідома – кашель, ди=
спное.
З боку нирок: дуже рідко – гематурія.
Загаль=
ний
стан: часто – аст=
енія; частота
невідома – набряк.
Як і
у випадку з іншими інгібіторами ГМГ КоА-редуктази, частота небажаних реакцій
залежить від дози.
Порушення
з боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет.
Вплив
на нирки
У
пацієнтів, які застосовують Фастронг,
спостерігаються випадки протеїнурії, переважно канальцевого походження
(визначеної за «тестом смужки»). Зміни вмісту білка у сечі від відсутності =
чи
слідів до «++» або більше зареєстровані у < 1 % пацієнтів, які приймали
препарат у дозі 10 мг і 20 мг, та приблизно у 3 % пацієнтів при застосуванні
дози 40 мг. Незначне збільшення частоти випадків підвищення кількості білка=
у
сечі від відсутності або слідів до + спостерігалось при застосуванні дози 20
мг. У більшості випадків вираженість протеїнурії зменшувалась або зникала
спонтанно при продовженні застосування препарату. На сьогодні не виявлено
причинного зв’=
язку
між протеїнурією та гострим або прогресуючим захворюванням нирок.
Гематурія
спостерігається у пацієнтів, які застосовують Фастронг, але її частота низька.
Вплив
на скелетну мускулатуру
Зміни
з боку скелетної мускулатури, такі як міалгія, міопатія (в тому числі міози=
т), зрідка
рабдоміоліз із гострою нирковою недостатністю чи без неї, спостерігаються п=
ри
застосуванні будь-яких доз Фастронгу, а
особливо при застосуванні доз > 20 мг.
У
пацієнтів, які приймають розувастатин, спостерігаєтья дозозалежне зростання
рівнів креатинфосфокінази (КФК); у більшості випадків явище є слабким,
асимптоматичним та тимчасовим. Якщо рівні КФК підвищені (> 5 разів від в=
ерхньої
межі норми (ВМН)), лікування слід припинити.
Як і
у випадку з застосування інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у невеликої
кількості пацієнтів, які приймають розувастатин, спостерігається дозозалежне
збільшення рівня трансаміназ; у більшості випадків явище є слабким,
асимптоматичним та тимчасовим.
Як і у випадку з іншими інгибіторами
ГМГ-КоА-редуктази, у невеликої кількості пацієнтів, які приймають
розувастатин, спостерігалося дозопропорційне зростання рівня печінкових
трансаміназ та креатинкінази. При застосуванні розувастатину також відмічає=
ться
підвищення рівнів HbA1c. У невелик=
ої
кількості пацієнтів, які застосовують Фастронг та інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, спостерігаються
патологічні зміни при аналізі сечі (тест-смужка свідчить про протеїнурію).
Виявлений білок був, як правило, канальцевого походження. У більшості випад=
ків
протеїнурія стає менше вираженою або зникає спонтанно при продовженні терап=
ії
та не свідчить про гостре чи прогресуюче захворювання нирок.
При застосуванні деяких статинів повідомляло=
ся про
такі небажані явища:
– депресія=
;
– порушення сну, в тому числі безсоння та нічні кошмари;
– розлади статевої функції;
– окремі випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо у випа= дку тривалої терапії.
Частота
випадків рабдоміолізу, тяжких порушень з боку нирок та печінки (переважно
підвищений рівень трансаміназ) була більшою при застосуванні дози 40 мг.
Постмаркетинговий досвід застосування:
Порушення з боку нервової системи: =
i>дуже рі=
дко: поліневропатія, втрата пам'яті.
Порушення з боку респіраторної системи, орга=
нів
грудної клітки та середостіння: частота невідома: кашель, диспное.
Порушення з боку ШКТ: частота невідом=
а:
діарея.
Порушення з боку гепатобіліарного тракту: =
span>дуже рі=
дко: жовтяниця, гепатит; рідко: підвищення активності
печінкових трансаміназ.
Порушення з боку шкіри та підшкірної клітков=
ини: частота
невідома: синдром
Стівенса-Джонсона.
Порушення з боку кістково-м'язової системи: =
частота
невідома: імуноопосер=
едкована
некротизуюча міопатія; дуже
рідко: артралгія.
Порушення з боку нирок: дуже рідко: гематурія.
Загальний стан та порушення, пов’язані зі сп=
особом
застосування препарату: частота невідома: набряк.
Порушення з боку
репродуктивної системи та молочних залоз: частота невідома: гінекомастія.
Порушення з боку кро=
ві: частота
невідома: тромбоцитопенія.
Діти та підлітки від 10 до 17 років
Профіль
безпеки Фастронгу у дітей, підлітків та дорослих подібний, хоча у клінічних
дослідженнях у дітей та підлітків після вправ чи значних фізичних навантаже=
нь
частіше відзначали підвищення КФК>10хВМН та м'язові симптоми, що згодом =
минали
без переривання лікування. Проте і для дітей, і для дорослих застереження п=
ри
застосуванні Фастронгу однакові.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання.
Зберіга=
ти в
оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберіга=
ти у
недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері; по= 3 блістери у картонній пачці. <= o:p>
Категорія відпуску. =
За
рецептом.
Виробник.
Актавіс Лтд.
Місцезнаходження.
БЛБ 016, Промислова зона Бюлебель, Зейтун, =
span>ZT=
N3000, Ма=
льта.