Лікарс=
1100;ка
форма.&n=
bsp;
Порошок
для розчину
для
ін’єкцій.=
o:p>
Основ=
1085;і
фізико-хімі=
чні
властивост&=
#1110;:
порошок
білого або
майже
білого
кольору.
Фарма=
1082;отерапевти=
чна
група. Преп=
1072;рат
для
лікування
кислотозал&=
#1077;жних
захворюван&=
#1100;.
Інгібітори
протонної
помпи. Код
АТХ А02В С02.
Фарма=
;кологічні
властивост&=
#1110;.
Фарма=
1082;одинаміка.
Меха=
085;ізм
дії. Пантоп=
1088;азол
– заміщений
бензимідаз&=
#1086;л,
який
інгібує
секрецію
соляної
кислоти у
шлунку
шляхом
специфічно&=
#1111;
блокади
протонних
помп
парієтальн&=
#1080;х
клітин.
Пантопразо&=
#1083;
трансформу&=
#1108;ться
в активну
форму у
кислотному
середовищі
в
парієтальн&=
#1080;х
клітинах, де
інгібує фер=
мент
H+-K+-АТФазу,
тобто
блокує
кінцевий
етап
вироблення
соляної
кислоти у
шлунку. Інгі=
;бування
залежить
від дози та
пригнічує я=
к
базальну,
так і
стимульова&=
#1085;у
секрецію ки=
слоти.
Більшість
пацієнтів
звільняють&=
#1089;я
від
симптомів
протягом 2
тижнів.
Застосуван&=
#1085;я
пантопразо&=
#1083;у,
як і інших
інгібіторі&=
#1074;
протонної
помпи (ІПП) т
=
72;
інгібіторі&=
#1074;
H2-рецептор&=
#1110;в,
знижує
кислотніст&=
#1100;
у шлунку і тk=
2;ким
чином
збільшує
секрецію
гастрину пр=
опорційно
до
зменшення
кислотност&=
#1110;.
Збільшення
секреції
гастрину є
оборотним.
Оскільки
пантопразо&=
#1083;
зв’язує
фермент
дистально
відносно кл=
ітинного
рецептора,
він може
інгібувати =
секрецію
соляної
кислоти
незалежно
від стимуля=
ції
іншими
речовинами
(ацетилхолі=
н,
гістамін,
гастрин).
Ефект при
перорально&=
#1084;у
та
внутрішньо&=
#1074;енному
застосуван&=
#1085;і
препарату
однаковий.
При
застосуван&=
#1085;і
пантопразо&=
#1083;у
збільшуєть&=
#1089;я
рівень
гастрину
натще. Пр=
;и
короткотер&=
#1084;іновому
застосуван&=
#1085;і
препарату
рівень
гастрину у
більшості
випадків не
перевищує
верхньої
межі норми. При
довготрива&=
#1083;ому
лікуванні
рівень гаст=
рину
у більшості
випадків зр=
остає
вдвічі.
=
53;адмірне
збільшення,
однак,
виникає
лише у пооди=
;ноких
випадках. Як
наслідок, у
деяких
випадках
при довготр=
ивалому
лікуванні
спостеріга&=
#1108;ться
слабке або
помірне
збільшення
кількості
ентерохром&=
#1072;фіноподібн=
;их
(ECL-клітин) у
шлунку (поді=
;бно
до аденомат=
оїдної
гіперплазі&=
#1111;).
Одн=
072;к,
у
проведених
на цей
момент
дослідженн&=
#1103;х,
утворення
клітин-попе=
редників
нейроендок&=
#1088;инних
пухлин
(атипова
гіперплазі&=
#1103;)
або
нейроендок&=
#1088;инних
пухлин
шлунка, які k=
3;уло
виявлено в
експеримен&=
#1090;ах
над тварина=
ми,
у людей не
спостеріга&=
#1083;ося.
Виходn=
3;чи
з
результаті&=
#1074;
досліджень
на тваринах,
не можна
виключати
впливу
довготрива&=
#1083;ого
(більше
одного року)
лікування
пантопразо&=
#1083;ом
на
ендокринні
параметри
щитовидної
залози.
Фарма=
1082;окінетика.<=
/o:p>
Фармаl=
2;окінетичні
властивост&=
#1110;
не змінюють=
ся
після однор=
азового
чи
повторного
прийому. В
діапазоні
доз від 10 до
80 мг
фармакокін&=
#1077;тика
пантопразо&=
#1083;у
в плазмі
залишаєтьс&=
#1103;
лінійною як
при
перорально&=
#1084;у
прийомі, так
і при
внутрішньо&=
#1074;енному
введенні.
Розпо=
1076;іл.
Зв’язуванн&=
#1103;
пантопразо&=
#1083;у
з білками
сироватки
становить
близько 98 %.
Об’єм
розподілу
становить
близько
0,15 л/кг.
=
Біотрансфоl=
8;мація.
Речовина
метаболізу&=
#1108;ться
майже
виключно у
печінці.
Основним
метаболічн&=
#1080;м
шляхом є
деметилюва&=
#1085;ня
за
допомогою CYP2C19
з подальшою
сульфатною
кон’югаціє&=
#1102;;
до інших
метаболічн&=
#1080;х
шляхів
належить
окислення
за
допомогою CYP3A4.=
Вивед=
1077;ння.
Кінцевий
період
напіввивед&=
#1077;ння
становить
близько
1 години, а
кліренс –
0,1 л/год/кг. Бу=
1083;о
відмічено
декілька
випадків
затримки ви=
ведення.
Внаслідок
специфічно&=
#1075;о
зв’язуванн&=
#1103;
пантопразо&=
#1083;у
з
протонними
помпами
парієтальн&=
#1080;х
клітин
період
напіввивед&=
#1077;ння
не корелює з
набагато
довшою трив=
алістю
дії
(інгібуванн=
я
секреції
кислоти).
Основl=
5;а
частина
метаболіті&=
#1074;
пантопразо&=
#1083;у
виводиться
із сечею
(близько 80 %),
решта вивод=
иться
з калом.
Основним
метаболіто&=
#1084;
як в сироват=
;ці,
так і в сечі =
08;
десметилпа&=
#1085;топразол,
кон’югован&=
#1080;й
з сульфатом.
Період
напіввивед&=
#1077;ння
основного
метаболіту
(близько 1,5 г
=
86;д)
не набагато
перевищує
період
напіввивед&=
#1077;ння
пантопразо&=
#1083;у.
=
Особливі
групи
пацієнтів=
.
=
Повільні
метаболіза&=
#1090;ори. У
близько 3 % єв=
088;опейців
існує
потреба у
функціонал&=
#1100;но
активному
ферменті CYP2C19;
їх
називають
повільними
метаболіза&=
#1090;орами.
В
організмах
таких осіб
метаболізм
пантопразо&=
#1083;у,
ймовірно, го=
;ловним
чином
каталізуєт&=
#1100;ся
ферментом CYP3A4.
Після
прийому
однієї дози
40 мг
пантопразо&=
#1083;у
середня
площа,
обмежена
фармакокін&=
#1077;тичною
кривою
«концентра&=
#1094;ія
в плазмі – чk=
2;с»
була
приблизно в=
6
разів
більшою у
повільних
метаболіза&=
#1090;орів,
ніж у осіб,
які мають фу=
;нкціональн
=
86;
активний
фермент CYP2C19
(швидкі мета=
;болізатори).
Середня
пікова
концентрац&=
#1110;я
в плазмі
зросла
приблизно
на 60 %. Ці резул=
ьтати
не
впливають
на
дозування
пантопразо&=
#1083;у.
=
Пору=
1096;ення
функції
нирок. Реко=
084;ендацій
щодо
зниження
дози у разі
призначенн&=
#1103;
пантопразо&=
#1083;у
пацієнтам з
погіршеною
функцією
нирок (у томm=
1;
числі
пацієнтам
на діалізі) l=
5;емає.
Як і &=
#1074;
здорових
людей,
період
напіввивед&=
#1077;ння
пантопразо&=
#1083;у
в них є
коротким. Діа=
083;ізуються
лише дуже
невеликі
кількості
пантопразо&=
#1083;у.
Поп=
088;и
те, що в
основного
метаболіту
помірно
тривалий
період
напіввивед&=
#1077;ння
(2 – 3 год.), виве=
дення
все одно є
швидким,
тому
кумуляції
не
відбуваєть&=
#1089;я.
=
Порушення
функції пе=
1095;інки.
Хоча у
пацієнтів
із цирозом
печінки
(класи А та Б
за Чайлд –
П’ю) період l=
5;апіввиведе=
085;ня
зростає до 7 R=
11;
9 годин, а AUC
збільшуєть&=
#1089;я
в 5 – 7 разів,
максимальн&=
#1072;
концентрац&=
#1110;я
в сироватці
збільшуєть&=
#1089;я
лише
незначним
чином – у 1,5 р=
072;за
порівняно з
такою у
здорових
добровольц&=
#1110;в.
=
Паці=
1108;нти
літнього
віку. Незн=
1072;чне
збільшення =
AUC
та Cmax у
добровольц&=
#1110;в
похилого
віку у
порівнянні
з більш
молодими
волонтерам&=
#1080; та=
;кож
не має
клінічного
значення.
Діти.
Після однор=
азового
прийому
дози 20 або
40 мг пантопр=
;азолу
перорально =
AUC
та Cmax у діте
=
81;
віком від
5 до 16 років
знаходилис&=
#1103;
в межах
відповідни&=
#1093;
значень у
дорослих.
Після однор=
азового
внутрішньо&=
#1074;енного
введення па=
нтопразолу
в дозах 0,8 або
1,6 мг/кг дітя
=
84;
віком від 2 д
=
86;
16 років не
було
відмічено
значимого з=
в’язку
між
кліренсом
пантопразо&=
#1083;у
й віком або
масою тіла
пацієнта. AUC
та об’єм
розподілу
відповідал&=
#1080;
даним,
одержаним
під час досл=
;іджень
за участю
дорослих.
Кліні=
1095;ні
характерис&=
#1090;ики.
Пока
=
79;ання. =
-
Рефлюкс-езо=
фагіт.
-
Виразка
дванадцяти&=
#1087;алої
кишки.
-
Виразка
шлунка.
-
Синдром
Золлінгера
– Еллісона
та інші
гіперсекре&=
#1090;орні
патологічн&=
#1110;
стани.
<=
/b>
Проти=
;показання.
Підвищена
чутливість
до активної
речовини,
похідних
бензимідаз&=
#1086;лу
та
будь-якого
компонента
препарату.
Взаєм=
;одія
з іншими
лікарським&=
#1080;
засобами та
інші види
взаємодій.=
o:p>
=
Ліка=
088;ські
засоби,
абсорбція
яких
залежить
від рН. Унас&=
#1083;ідок
повного та
довготрива&=
#1083;ого
інгібуванн&=
#1103;
секреції
соляної
кислоти
пантопразо&=
#1083;
може вплива=
ти
на
абсорбцію
препаратів,=
для
яких
значення рН
шлункового
соку є
важливим
фактором їх
біодоступн&=
#1086;сті
(наприклад,
деяких
протигрибк&=
#1086;вих
препаратів,
таких як
кетоконазо&=
#1083;,
ітраконазо&=
#1083;,
позаконазо&=
#1083;,
або інших
препаратів,
таких як ерл=
;отиніб).
=
Інгібітори
протеази
ВІЛ. Не
рекомендує&=
#1090;ься
сумісне
застосуван&=
#1085;я
пантопразо&=
#1083;у
з
інгібітора&=
#1084;и
протеази ВІ=
Л
(такими як
атазанавір),
абсорбція
яких залежи=
ть
від
внутрішньо&=
#1096;лункового
рН, через суm=
0;тєве
зниження їх
біодоступн&=
#1086;сті
(див. розділ
«Особливос&=
#1090;і
застосуван&=
#1085;я»).&=
nbsp;
У
випадку,
коли
сумісного
застосуван&=
#1085;я
інгібіторі&=
#1074;
протеази
ВІЛ з
інгібітора&=
#1084;и
протонної
помпи не
можна
уникнути,
рекомендує&=
#1090;ься
ретельний
клінічний
моніторинг
(наприклад,
вірусного
навантажен&=
#1085;я).
Не слід
перевищува&=
#1090;и
добову дозу
пантопразо&=
#1083;у
20 мг. Може
виникнути
необхідніс&=
#1090;ь
коригуванн&=
#1103;
дози
інгібіторі&=
#1074;
протеази
ВІЛ.
Кумар=
1080;нові
антикоагул&=
#1103;нти
(фенпрокумо=
н
і варфарин).=
=
Інгібітори
протеази
ВІЛ. Не
рекомендує&=
#1090;ься
сумісне
застосуван&=
#1085;я
пантопразо&=
#1083;у
з
інгібітора&=
#1084;и
протеази ВІ=
Л
(такими як
атазанавір),
абсорбція
яких залежи=
ть
від
внутрішньо&=
#1096;лункового
рН, через суm=
0;тєве
зниження їх
біодоступн&=
#1086;сті
(див. розділ
«Особливос&=
#1090;і
застосуван&=
#1085;я»).&=
nbsp;
У
випадку,
коли
сумісного
застосуван&=
#1085;я
інгібіторі&=
#1074;
протеази
ВІЛ з
інгібітора&=
#1084;и
протонної
помпи не
можна
уникнути,
рекомендує&=
#1090;ься
ретельний
клінічний
моніторинг
(наприклад,
вірусного
навантажен&=
#1085;я).
Не слід
перевищува&=
#1090;и
добову дозу
пантопразо&=
#1083;у
20 мг. Може
виникнути
необхідніс&=
#1090;ь
коригуванн&=
#1103;
дози
інгібіторі&=
#1074;
протеази
ВІЛ.
<=
/span>
Інші
взаємодії.
Пантопразо&=
#1083;
значною
мірою
метаболізу&=
#1108;ться
в печінці
через
систему
ферментів
цитохрому Р=
450.
Основний шл=
ях
метаболізм&=
#1091;
–
деметилюва&=
#1085;ня
за
допомогою
CYP2С19 та інших
метаболічн&=
#1080;х
шляхів, у
тому числі
окиснення
ферментом
CYP3А4. Дослідже&=
#1085;ня
з
лікарським&=
#1080;
засобами,
які також
метаболізу&=
#1102;ться
за
допомогою
цих шляхів,
такими як
карбамазеп&=
#1110;н,
діазепам,
глібенклам&=
#1110;д,
ніфедипін,
фенпрокумо&=
#1085;,
та перораль=
ними
контрацепт&=
#1080;вами,
які містять
левоноргес&=
#1090;рел
і
етинілестр&=
#1072;діол,
не виявили
клінічно
значущих
взаємодій.
Не
можна
виключати
взаємодію
пантопразо&=
#1083;у
з іншими
препаратам&=
#1080;,
які
метаболізу&=
#1102;ться
через цю ж
ферментну с=
истему.
Резулn=
0;тати
цілого ряду
досліджень
щодо можлив=
их
взаємодій
вказують, що
пантопразо&=
#1083;
не впливає
на
метаболізм
активних
речовин, які
метаболізу&=
#1102;ться
за
допомогою CYP1A2
(таких як
кофеїн,
теофілін), CYP2С9
(наприклад,
піроксикам,
диклофенак,
напроксен), CYP2D6
(таких як
метопролол),
CYP2Е1 (таких як
етанол), не
впливає на
р-глікопрот=
еїн,
який
забезпечує
всмоктуван&=
#1085;я
дигоксину.
Не
виявлено
взаємодії з
одночасно
застосовув&=
#1072;ними
антацидами.=
Були
проведені
дослідженн&=
#1103;
з вивчення
взаємодії
пантопразо&=
#1083;у
з певними
антибіотик&=
#1072;ми
(кларитромі=
цин,
метронідаз&=
#1086;л,
амоксицилі&=
#1085;).
Клінічно
значущих вз=
аємодій
між цими
препаратам&=
#1080;
не виявлено=
.
Метот=
1088;ексат.
Одночасне
застосуван&=
#1085;я
ІПП разом з
метотрекса&=
#1090;ом
(в основному=
;,
у великих
дозах ~ 300 мг) мо=
;же
підвищуват&=
#1080;
рівні метот=
рексату
та/або його
метаболіту
гідрометот&=
#1088;ексату
у сироватці
крові, що
може виклик=
ати
токсичніст&=
#1100;.
Пацієl=
5;там,
які
застосовую&=
#1090;ь
високі дози
метотрекса&=
#1090;у,
наприклад
хворим на
рак або псор=
;іаз,
рекомендує&=
#1090;ься
тимчасово
припинити
лікування
пантопразо&=
#1083;ом.
=
Лікарські
засоби, що
інгібують
або
індукують CYP2C19=
. Інгібітори
CYP2C19, такі як
флувоксамі&=
#1085;,
можуть збіл=
ьшувати
системний
вплив
пантопразо&=
#1083;у.
Слід
розглянути
необхідніс&=
#1090;ь
зниження
дози
препарату
для
пацієнтів,
які отримую=
ть
довготрива&=
#1083;у
терапію
пантопразо&=
#1083;ом
у високих
дозах, та длn=
3;
пацієнтів
із
порушенням&=
#1080;
функції
печінки.
Індуктори
ферментів,
що
впливають
на CYP2C19 та CYP3A4, так=
10;
як
рифампіцин
та звіробій
звичайний (Hypericum perforatum=
),
можуть
знижувати
плазмові
концентрац&=
#1110;ї
ІПП, які
метаболізу&=
#1102;ться
через ці
ферментні
системи.
Особливос
=
90;і
застосуван&=
#1085;я.
=
Злоя=
1082;існі
новоутворе&=
#1085;ня
шлунка. Симптl=
6;матична
відповідь
на
застосуван&=
#1085;я
пантопразо&=
#1083;у
може
маскувати
симптоми злоя=
1082;існих
новоутворе&=
#1085;ь
шлунка та
відтерміно&=
#1074;увати
їх
діагностик&=
#1091; При н=
аявності
тривожних
симптомів
(наприклад, m=
1;
разі
суттєвої
втрати маси
тіла,
періодично&=
#1075;о
блювання,
дисфагії,
блювання із
кров’ю,
анемії,
мелени), а
також при пі=
;дозрі
або
наявності
виразки
шлунка потр=
ібно
виключити н=
аявність
злоякісног&=
#1086;
процесу.
Якщо
симптоми
зберігають&=
#1089;я
при подальш=
ому
адекватном&=
#1091;
лікуванні,
необхідно про=
1074;ести
додаткове
обстеження.=
Поруш=
1077;ння
функцій
печінки. У
пацієнтів з
тяжкими
порушенням&=
#1080;
функцій
печінки
необхідно
регулярно
контролюва&=
#1090;и
рівень
печінкових
ферментів. У
разі підвищ=
ення
рівня
печінкових
ферментів
лікування
препаратом
необхідно
припинити (див.
розділ
«Спосіб
застосуван&=
#1085;я
та дози»).
=
Інгібітори
протеази
ВІЛ. Не
рекомендує&=
#1090;ься
сумісне
застосуван&=
#1085;я
пантопразо&=
#1083;у
з
інгібітора&=
#1084;и
протеази ВІ=
Л
(такими як
атазанавір),
абсорбція
яких залежи=
ть
від
внутрішньо&=
#1096;лункового
рН, через суm=
0;тєве
зниження їх
біодоступн&=
#1086;сті
(див. розділ
«Взаємодія
з іншими
лікарським&=
#1080;
засобами та
інші види
взаємодій»)=
.
Інфек=
1094;ії
шлунково-ки=
шкового
тракту, спри=
;чинені
бактеріями.=
Пантопразо&=
#1083;,
як і інші
інгібітори
протонної
помпи, може
збільшуват&=
#1080;
кількість
бактерій,
які
зазвичай
присутні у
верхніх
відділах
шлунково-ки=
шкового
тракту. Ліку=
;вання
препаратом
дещо
підвищує
ризик виник=
нення
шлунково-ки=
шкових
інфекцій, сп=
;ричинених
такими
бактеріями,
як Salmonella =
1110; Campylobacter aбо
C=
. Difficile.
Натрі=
1081;.
Препарат
містить
менше ніж 1
ммоль
натрію (23 мг) у
флаконі,
тобто, по
суті є
«безнатріє&=
#1074;им
препаратом&=
raquo;.
Гіпом=
1072;гніємія.
Були
отримані
повідомлен&=
#1085;я
про тяжку
форму
гіпомагніє&=
#1084;ії
у пацієнтів=
, які
застосовув&=
#1072;ли
ІПП, такі як пант=
1086;празол,
щонайменше
протягом
трьох місяц=
ів,
а у
більшості
випадків –
протягом ро=
ку.
Серйозні
прояви
гіпомагніє&=
#1084;ії,
такі як
втома,
тетанія, дел=
;ірій,
судоми,
запамороче&=
#1085;ня
та шлуночко=
ва
аритмія,
можуть поч=
атись
непомітно, і
їх можна
пропустити.=
У
більшості
випадків
стан
пацієнтів
покращуєть&=
#1089;я
після
замісної
терапії
магнієм та
припинення
лікування
ІПП.
Пацієl=
5;там,
які
планують тр=
ивалу
терапію або
приймають
ІПП сумісно
з
дигоксином
або
препаратам&=
#1080;,
що можуть сп=
;ричинити
гіпомагніє&=
#1084;ію
(наприклад, k=
9;
діуретикам&=
#1080;),
рекомендує&=
#1090;ься
вимірюванн&=
#1103;
рівня
магнію
перед
початком
лікування
ІПП та
періодично
протягом
терапії.
Перел=
1086;ми
кісток. Інг=
1110;бітори
протонної
помпи,
особливо
при застосу=
ванні
у великих
дозах та
протягом тр=
ивалого
часу (більше=
; 1
року), деякоn=
2;
мірою підви=
щують
ризик
перелому
стегна,
зап’ястка
та хребта,
головним
чином у
пацієнтів
літнього
віку або за
наявності
інших
факторів
ризику.
Спостережн&=
#1110;
дослідженн&=
#1103;
свідчать, що=
; ІПП
підвищують
загальний
ризик
переломів
на 10 – 40 %. Деякі =
079;
них можуть
бути
обумовлені =
іншими
факторами
ризику.
Пацієнти з
ризиком
розвитку
остеопороз&=
#1091;
повинні
отримувати
лікування
відповідно
до чинних
клінічних
рекомендац&=
#1110;й
та
адекватну
кількість
вітаміну D і
кальцію.
=
Підг=
086;стрий
шкірний
червоний
вовчак. Зас=
1090;осування
інгібіторі&=
#1074;
протонної
помпи
повʼязують
із дуже
рідкими
випадками р=
озвитку
підгострог&=
#1086;
шкірного
червоного в=
овчака.
Якщо
виникає
ураження,
особливо на
ділянках, що
зазнають
впливу
сонячного
світла, і це
супроводжу&=
#1108;ться
артралгією,
пацієнту
необхідно н=
егайно
звернутися
до лікаря,
який
розгляне
необхідніс&=
#1090;ь
припинення
застосуван&=
#1085;я
препарату Прок=
1089;іум®.
Виникнення
підгострог&=
#1086;
шкірного
червоного
вовчака у па=
;цієнтів
під час
попередньо&=
#1111;
терапії
інгібітора&=
#1084;и
протонної
помпи може
підвищити
ризик його
розвитку
при застосу=
ванні
інших
інгібіторі&=
#1074;
протонної
помпи.
Засто=
1089;ування
у період
вагітності
або годуван=
ня
груддю.
Вагіт=
1085;ість.
Наяв=
085;і
дані щодо
застосуван&=
#1085;я
препарату =
=
55;роксіум® вагітним
жінкам
(приблизно 300=
210;1000
повідомле&=
#1085;ь
про
результати
вагітності<=
span
style=3D'mso-bidi-font-weight:bold'>)
вказують на
відсутніст&=
#1100;
ембріональ&=
#1085;ої
або
фето/неонат=
альної
токсичност&=
#1110;
препарату. У
ході
досліджень
на тваринах
спостеріга&=
#1083;ася
репродукти&=
#1074;на
токсичніст&=
#1100;.
Як запобіжн=
ий
захід, слід
уникати
застосуван&=
#1085;я
препарату Прокс=
іум®
вагітним
жінкам.
Годування
груддю. Досл=
110;дження
на тваринах
показали ек=
скрецію
пантопразо&=
#1083;у
в грудне
молоко. Недо=
;статньо
даних щодо
екскреції
пантопразо&=
#1083;у
у грудне
молоко
людини, прот=
;е
про таку екс=
;крецію
повідомлял&=
#1086;сь.
Не можна
виключати
ризик для
новонародж&=
#1077;них/немовлn=
3;т.
Ріше&=
#1085;ня
про
припинення
годування
груддю або
припинення/=
утримання
від
лікування п=
репаратом
Проксіум&re=
g;
потрібно
приймати з
урахування&=
#1084;
користі від
годування
груддю для
дитини і
користі від
лікування
препаратом
Проксіум&re=
g; для
жінки.
=
=
60;ертильніст=
1100;.
Пантопразо&=
#1083;
не
порушував
фертильніс&=
#1090;ь
у досліджен=
нях
на тваринах=
.
Здатн=
1110;сть
впливати на
швидкість
реакції при
керуванні
автотрансп&=
#1086;ртом
або іншими
механізмам&=
#1080;. Пант=
086;празол
не впливає
або має дуже
незначний
вплив на
швидкість
реакції при
керуванні
автотрансп&=
#1086;ртом
або іншими
механізмам&=
#1080;.
Необхідно брати
до уваги
можливий
розвиток
побічних
реакцій,
таких як
запамороче&=
#1085;ня
та розлади
зору (див.
розділ
«Побічні
реакції»). У
таких
випадках не
слід керува=
ти
автотрансп&=
#1086;ртом
або
працювати з
іншими
механізмам&=
#1080;.
Спос=
10;б
застосуван&=
#1085;я
та дози. =
Препаl=
8;ат
застосовую&=
#1090;ь
дорослим за
призначенн&=
#1103;м
та під бе=
079;посереднім<=
/span>
наглядом
лікаря.
Внутрo=
0;шньовенне
застосуван&=
#1085;я
препарату
рекомендує&=
#1090;ься
тільки у
разі
неможливос&=
#1090;і
перорально&=
#1075;о
застосуван&=
#1085;я.
Є дані про вl=
5;утрішньове=
085;не
лікування
до 7 днів.
Тому, як тільки
стає
можливим
пероральне
застосуван&=
#1085;я
пантопразо&=
#1083;у,
здійснюєть&=
#1089;я
перехід від
внутрішньо&=
#1074;енного
введення
Проксіуму<=
sup>â до
перорально&=
#1075;о
застосуван&=
#1085;я
пантопразо&=
#1083;у
у дозі 40 мг.
Рефлю=
1082;с-езофагіт,
виразка
дванадцяти&=
#1087;алої
кишки,
виразка
шлунка.
Рекомk=
7;ндована
доза
становить 40
мг пантопра=
золу
(1 флакон) на
добу
внутрішньо&=
#1074;енно.
Лікува=
1085;ня
синдрому
Золлінгера
– Еллісона
та інших
гіперсекре&=
#1090;орних
патологічн&=
#1080;х
станів.
Для
тривалого
лікування
синдрому
Золлінгера
– Еллісона
та інших
гіперсекре&=
#1090;орних
патолог=
ічних
станів
рекомендов&=
#1072;на
початкова
доза препар=
ату
Проксіумâ
становить 80
мг на добу. З
=
72;
необхіднос&=
#1090;і
дозу можна
титрувати,
збільшуючи
або
зменшуючи, з=
;алежно
від
показників
секреції
кислоти в
шлунку.
Дози, що
перевищуют&=
#1100;
80 мг на добу,
необхідно р=
озділити
на два
введення.
Можливе
тимчасове
збільшення
дози
пантопразо&=
#1083;у
до рівня
понад 160 мг, ал&=
#1077;
тривалість =
застосуванl=
5;я
повинна
обмежувати&=
#1089;я
тільки
періодом,
який
необхідний
для адекват=
ного
контролю
секреції
кислоти.<=
/o:p>
У разі
якщо
необхідне
швидке
зменшення
кислотност&=
#1110;, для
більшості
пацієнтів
досить
початкової
дози 2 * 80 мг для
досягнення
бажаного
рівня (< 10
мЕкв/год)
протягом 1
год.
Підгот=
1086;вка
до
застосуван&=
#1085;я.
Порошо=
1082;
розчиняють
у 10 мл 0,9 %
розчину
хлориду
натрію, що
додається у
флакон.
Розчин можна
вводити
безпосеред&=
#1085;ьо
або після зм=
;ішування
зі 100 мл 0,9 %
розчину
хлориду
натрію або 5 %
розчину
глюкози у
пластикови&=
#1093;
або скляних
флаконах.<=
/o:p>
Після
розведення
хімічна та
фізична
стабільніс&=
#1090;ь
препарату
зберігаєть&=
#1089;я
протягом 12
годин при
температур&=
#1110;
25 °C.
З
мікробіоло&=
#1075;ічної
точки зору
розведений
препарат
необхідно
використат&=
#1080;
негайно.
Про=
1082;сіумâ не можна
готувати
або
змішувати з
іншими розч=
инниками,
окрім
зазначених
вище.
Внутрo=
0;шньовенне
введення препаl=
8;ату
необхідно
проводити
протягом 2 – 15 хв.
Флакоl=
5;
призначени&=
#1081;
тільки для
одноразово&=
#1075;о
використан&=
#1085;я.
Зали=
096;ки
препарату
або
препарат, фі=
;зико-хімічн=
110;
властивост&=
#1110;
якого
змінились
(зокрема змі=
;нився
колір,
зʼявився
осад), необх=
110;дно
утилізуват&=
#1080;
відповідно
до вимог
місцевого
законодавс&=
#1090;ва.
Розвед=
1077;ний
розчин
повинен
мати
прозорий жо=
втуватий
колір.
Печін=
1082;ова
недостатні&=
#1089;ть.
Пацієнтам з
тяжкими
порушенням&=
#1080;
функцій печ=
інки
не слід
перевищува&=
#1090;и
добову дозу=
20 мг
(½ флакона
препарату П=
роксіумâ,
порошок 40 мг). <=
/p>
Ниркоk=
4;а
недостатні&=
#1089;ть.
Пацієнти з
порушенням&=
#1080;
функцій
нирок не пот=
;ребують
коригуванн&=
#1103;
дози.
Паціє=
1085;ти
літнього
віку не
потребують
коригуванн&=
#1103;
дози.
Діти.
Проксіум®, порошок
для розчину
для
ін’єкцій, не
рекомендує&=
#1090;ься
застосовув&=
#1072;ти
дітям (віком
до 18 років),
оскільки
дані щодо
безпеки і
ефективнос&=
#1090;і
препарату
для цієї
вікової
категорії
обмежені.
Перед=
;озування.
Дози д
=
86;
240 мг, введені
внутрішньо&=
#1074;енно
протягом 2
хвилин,
добре
переносили&=
#1089;я.
Оскільки па=
нтопразол
екстенсивн&=
#1086;
зв’язуєтьс&=
#1103;
з білками,
він не
належить до
препаратів,
що легко
виводяться
за
допомогою
діалізу. У
разі
передозува&=
#1085;ня
з появою
клінічних
ознак
інтоксикац&=
#1110;ї
застосовую&=
#1090;ь
симптомати&=
#1095;ну
та підтриму=
вальну
терапію.
Рекомендац&=
#1110;й
щодо специф=
ічної
терапії
немає.
У разі
передозува&=
#1085;ня
з ознаками
інтоксикац&=
#1110;ї
вживають
загальних
дезінтокси&=
#1082;аційних
заходів.
Побіч=
;ні
реакції.=
p>
Виникl=
5;ення
побічних
реакцій
спостеріга&=
#1083;ось
у близько 5 %
пацієнтів.
Найчастіші
побічні
реакції –
тромбофлеб&=
#1110;т
у місці
введення,
діарея і
головний
біль
(близько 1 %).
Небажk=
2;ні
ефекти за
частотою
виникнення
класифікую&=
#1090;ь
за такими
категоріям&=
#1080;:
часто (>
1/100 і < 1/10), іноді (> 1/1=
000
і < 1/100),
рідко (> 1/10000 і <
1/1000),
дуже
рідко&nb=
sp;
(< 1/10000),
невідомо
(частота не
визначена
за наявними
даними).
З боку
крові та
лімфатично&=
#1111;
системи.
Рідко:
агранулоци&=
#1090;оз.
Дуже
рідко:
лейкопенія,
тромбоцито&=
#1087;енія,
панцитопен&=
#1110;я.
З боку
імунної
системи.
Рідко:
реакції
гіперчутли&=
#1074;ості
(включаючи
анафілакти&=
#1095;ні
реакції,
анафілакти&=
#1095;ний
шок).
Метаб=
1086;лізм
та розлади
обміну
речовин.
Рідко:
гіперліпід&=
#1077;мія
і
підвищення
рівня
ліпідів
(тригліцери=
ди,
холестирол);
зміни маси
тіла.
Невідl=
6;мо:
гіпонатріє&=
#1084;ія,
гіпомагнез&=
#1110;ємія,
гіпокальці&=
#1108;мія,
гіпокалієм&=
#1110;я.
Психі=
1095;ні
розлади.
Нечасm=
0;о:
розлади сну=
.
Рідко:
депресія (з
ускладненн&=
#1103;ми).
Дуже
рідко:
дезорієнта&=
#1094;ія
(з ускладнен=
;нями).
Невідl=
6;мо:
галюцинаці&=
#1111;,
сплутаніст&=
#1100;
свідомості
(особливо у
пацієнтів
зі
схильністю =
до
таких
розладів, а
також
загостренн&=
#1103;
цих симптом=
ів
у разі їх
наявності).
З боку
нервової
системи.
Нечасm=
0;о:
головний
біль,
запамороче&=
#1085;ня.
Рідко:
розлади
смаку,
парестезія.=
З боку
органів
зору.
Рідко:
порушення
зору/затьма=
реність.
З боку
травного
тракту.
Нечасm=
0;о:
діарея,
нудота,
блювання,
здуття живо=
та,
запор,
сухість у
роті,
абдоміналь&=
#1085;ий
біль і
дискомфорт.=
З боку
гепатобілі&=
#1072;рної
системи.
Нечасm=
0;о:
підвищення =
рівня
печінкових
ферментів
(трансаміна=
з,
g-ГТ).
Рідко:
підвищення
рівня
білірубіну.=
Невідl=
6;мо:
ураження
гепатоциті&=
#1074;,
жовтяниця,
гепатоцелю&=
#1083;ярна
недостатні&=
#1089;ть.
З боку
шкіри та
підшкірних
тканин.
Нечасm=
0;о:
шкірні
висипання,
екзантема,
свербіж.
Рідко:
кропив’янк&=
#1072;,
ангіоедема.=
Дуже
рідко:
синдром
Стівенса –
Джонсона, си=
;ндром
Лайєлла,
мультиформ&=
#1085;а
еритема,
фоточутлив&=
#1110;сть,
підгострий
шкірний
червоний
вовчак (див.
=
88;озділ
«Особливос&=
#1090;і
застосуван&=
#1085;я»).
З боку
кістково-м’=
язової
системи та
сполучної
тканини.
Нечасm=
0;о:
переломи
стегна,
зап’ястка,
хребта.
Рідко:
артралгія,
міалгія,
спазми
м’язів (як
наслідок
порушення
балансу
електроліт&=
#1110;в).
З боку
нирок та
сечовиділь&=
#1085;ої сист=
1077;ми.
Дуже
рідко:
інтерстиці&=
#1072;льний
нефрит (з моk=
8;ливим
розвитком
ниркової
недостатно&=
#1089;ті).
З боку
репродукти&=
#1074;ної
системи та
молочних за=
лоз.
Рідко:
гінекомаст&=
#1110;я.
Загал=
1100;ні
розлади.
Часто:
тромбофлеб&=
#1110;т
у місці
введення.
Нечасm=
0;о:
астенія,
втома,
нездужання.=
Рідко:
підвищення
температур&=
#1080;
тіла, перифе=
;ричні
набряки.
Термі=
;н
придатност&=
#1110;.
2 роки.
Після
розведення
термін
придатност&=
#1110;
готового
розчину ста=
новить
12 годин.
Умови
зберігання.=
Збе=
;рігати
в
оригінальн&=
#1110;й
упаковці
при темпера=
турі
не вище 30 °С.
Зберігати у
недоступно&=
#1084;у
для дітей
місці.
Упаков=
1082;а. По 1
флакону у
картонній
пачці.
Катег=
1086;рія
відпуску.
За рецептом=
.
Виро=
;бник.
Л&=
#1072;бораторіос
Нормон С.А.
Місц=
;езнаходжен
=
85;я
виробника
та його адре=
;са
місця
провадженн&=
#1103;
діяльності.=
Р&=
#1086;нда
де
Вальдекарр&=
#1110;со,
6, Трес Канто
=
89;,
28760 Мадрид,
Іспанія.
|