ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікар= ського засобу

КОМБІТУБ= -НЕО

(COMBITUB-NEO)

&nb= sp;

Cклад: <= o:p>

діючі речовини: lomefloxacin hydrochloride, prothionamide, pyrazinamide, ethambutol = hydrochloride;

1 таблетка містить ломефлоксацину (у вигляді ломефлоксацину = гідрохлориду) 200 мг, протіонаміду 188 мг, піразинаміду 400 мг, етамбутолу гідрохлориду 360 мг;<= /span>

допоміжні речовини: = крохмаль кукурудзяний, кросповідон, целю= лоза мікрокристалічна, лактози моног= ідрат, гідроксипропілцелюлоза, натрію крохмальгліколят (тип А), кремнію діоксид колоїдний безводний= , магнію стеарат, тальк, Wincoat WT-1270 Brown: гідроксипропілметилцелюлоза, пропіленгліколь, макрогол 4000, титану діоксид= (Е 171), тальк, заліза оксид червоний= (Е 172).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.=

Основні фізико-хімічні властивості: довгасті двоопуклі таблетки, вк= риті оболонкою червонувато-коричневого кольору, жовті з білими вкрапленнями на зломі.

Фармакотерапевтична група.

Комбіновані протитуберкульозні засоби. Код АТХ J04A M.

Фармакологічні властивості.

Фармакод= инаміка. Комбітуб-Нео – комбінований препарат. <= /span>

Ломефлоксацин –дифторований хінолін, синтетичний антибактеріальний засіб із широким спектром бактерицидної дії. Активний щодо багатьох грамнегативних та грампозитивних мікроорганізмів, у тому числі = Escherichia coli, Enterobacter spp., Citrobacter spp., Klebsiella spp., Staphylococcus spp., Neisseria gonorrhoeae, Streptococcus pneumoniae. = Механізм дії обумовлений пригніченням активності ДНК-гірази бактерій, яка необхідна = для транскрипції і реплікації ДНК. Стійкий до дії бактеріальних β-лактамаз= . До ломефлоксацину стійкі Streptococcus spp., Pseudomonas cepacia, Ureaplasma urealyticum Mycoplasma hominis та анаеробні бактерії.

Протіонамід – резервний протитуберкульозний препар= ат групи похідних тіокарбаміду, за хімічною структурою близький до ізоніазиду. Препарат діє бактеріостатично, а у вищих концентраціях – бактерицидно на пе= вні види мікобактерій – збудників туберкульозу. Туберкулостатична дія обумовлена блокуванням синтезу міколієвої кислоти в мікобактеріях. Мінімальна пригнічувальна концентрація (МПК) щодо мікобактерій туберкульозу становить 0,6= мг/л. При лікуванні туберкульозу, яке зазвичай триває 6-12 місяців, протіонамід застосовують завжди у поєднанні з іншими протитуберкульозними препаратами, = щоб попередити утворення резистентних мікобактерій.

Піразинамід – протитуберкульозний засіб II ряду. Піразинамід перетворюється у фармакологічно активну піразиноєву кислоту за участю мікобактеріальних піразинамідаз у кислому середовищі макрофагів. Зал= ежно від концентрації піразинаміду та чутливості мікобактерій туберкульозу виявл= яє бактеріостатичний або бактерицидний ефект. Активний тільки щодо мікобактерій туберкульозу.

Етамбутол – протитуберкульозний засіб II ряду, синтетичне похідне етилендіаміну. Механізм дії пов’язаний з інгібуванням мікобактеріальних арабінозилтрансфераз, порушенням полімеризації арабіноглі= кану – основного компонента клітинної стінки мікобактерій. Полегшує проникнення ліпідорозчинних протитуберкульозних засобів всередину бактеріальної клітини= . Чинить бактеріо= статичну дію на Mycobacterium tuberculosis та Mycobacterium bovis (включаючи шта= ми, стійкі до стрептоміцину, канаміцину, ізоніазиду, ПАСК та етіонаміду), а так= ож на деякі атипові (опортуністичні, нетуберкульозні) види мікобактерій. Не виявляє активності щодо інших бактерій, а також вірусів та грибів.

Активний тільки щодо бактерій, які інтенсивно діляться. Стійкість мікобактерій до етамбутолу розвивається повільно.<= /o:p>

Фармакокінетика. Не досліджена.

Клінічні характеристики.

Показанн= я.

Множинно= -резистентний туберкульоз із помірною стійкістю МБТ (чутливість до протитуберкульозних засобів першої лінії у таких концентраціях: ізоніазид – менше 10, рифампіци= н – менше 40, етамбутол – менше 2 мкг/мл), гостро прогресуючий туберкульоз.

Туберкул= ьоз із супутніми запальними захворюваннями, спричиненими неспецифічної патогенн= ою флорою, чутливою до ломефлоксацину.

Протипоказання.

Гіперчут= ливість до ломефлоксацину, протіонаміду, піразинаміду, етамбутолу. Гострі та хронічні захворювання печінки (зокрема гострий гепатит, цироз печінки), гастрит, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки у стадії загостре= ння, ерозивно-виразковий коліт, цукровий діабет, хронічний алкоголізм, е<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt;font-family:"= Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>пілепсія; ушкодження центральної нервової системи зі зниженим судомним порогом (зокре= ма, після черепно-мозкової травми, інсульту або запальних процесів у ЦНС) в анамнезі, неврит зорового нерва; катаракта; діабетична ретинопатія; запальні захворювання очей; подагра; тяжка ниркова недостатніс= ть; ситуації, коли неможливо перевірити стан зору (тяжкий с= тан, психіч= ні розлади), безсимпто= мна гіперурикемія.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами= та інші види взаємодій.

При одночасному застосуванні ломефлоксацину з антацидними засобами утворюються хелатні комплекси, що знижує біодоступність ломефлоксацину. Антацидні засоби не можна приймати протягом 4 годин до і 2 годин після прийому ломефлоксацину.

Пробенецид уповільнює виділення нирками ломефлоксацину.

Ломефлоксацин не слід застосовувати одночасно із вживанням алкоголю.

Ломефлоксацин підвищує активність пероральних антикоагулянтів, збільшує токсичність нестероїдних протизапальних засобів.<= o:p>

Гепатотоксичність препарату підвищується при застосуванні в комбінації з рифампіцином, тіацетазоном, ізоніазидом, піразинамідом. Протіонамід може підвищувати концентрацію ізоніазиду в сиров= атці крові через інгібування метаболізму ізоніазиду.

При комбінованому застосуванні з ізоніазидом та циклосерином потрібно звернути особливу увагу на можливість порушень психік= и.

Необхідно уникати одночасного застосування з тіосемікарбазонами (перехресна резистентність).

Під час прийому піразинаміду не рекомендується вживання алкоголю, оскільки піразинамід може посилити його токсичну дію.=

Сумісне застосування піразинаміду та ізоніазиду може зменшити концентрацію ізоніазиду в сироватці, особливо у пацієнтів з уповільненим метаболізмом ізоніазиду.

При хронічних деструктивних формах рекомендується поєднувати піразинамі= д з рифампіцином (виражений ефект) або= етамбутолом (краща переносимість).=

При одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що блокують канальцеву секрецію, можливе зниження їхн= ього виведення і посилення токсичних реакцій.

Посилює протитуберкульозну дію = офлоксацину і ломефлоксацину. Піразинамід м= оже підвищувати ефект гіпоглікемічних лікарських засобів.

Одночасний прийом піразинаміду та етіонаміду збільшує ризик ураження печінки, особливо у діабетиків. Під час лікування комбінацією цих ліків потрібно робити регулярні функціональні проби печінки. Якщо виникнуть будь-які ознаки порушення функції печінки, лікування такою комбінацією препаратів потрібно припинити.

Піразинамід може знижувати метаболізм циклоспорину і тим самим зменшувати рівень циклоспорину в сироватці та його імунодепреси= вний ефект. У пацієнтів, які лікуються циклоспорином, слід контролювати рівень циклоспорину в сироватці від початку терапії піразинамідом і після її припинення.

Паралельне застосування піразинаміду та фенітоїну може збільшити концентрацію фенітоїну в сироватці крові і, відповідно, можу= ть виникнути ознаки інтоксикації фенітоїном. Якщо під час супутнього прийому піразинаміду та фенітоїну спостерігаються побічні ефекти з боку ЦНС (наприк= лад, атаксія, гіперрефлексія, ністагм, тремор), препарати слід відмінити, визнач= ити концентрацію фенітоїну в сироватці та відповідно коригувати дозу фенітоїну.=

Піразинамід може зменшувати ефективність препаратів, які сприяють вивед= енню сечової кислоти з організму (алопур= инол, колхіцин, пробенецид, сульфінпіра= зон). Це може підвищити рівень сечової кислоти в сироватці крові пацієнтів, які лікуються піразинамідом, тому дози препаратів, які сприяють виведенню сечов= ої кислоти з організму, потрібно збільшити відповідно.

Сумісне застосування з алопурин= олом може уповільнити подальше перетворення метаболітів піразинаміду. Метаболізм самого піразинаміду при цьому суттєво не змінюється.

Зидовуди= н може зн= ачно зменшити рівень піразинаміду в сироватці крові і збільшити ризик анемії.

Піразина= мід може підвищити ефект гіпоглікемічних препаратів.

Піразинамід знижує достовірність тестів для визначення кетонів у сечі за допомогою тестових смужок (Ацетонте= ст тощо), оскільки він робить колір проби червоно-коричневим.

Піразинамід може заважати визначенню концентрації заліза у сироватці кр= ові за допомогою приладу Феррохем^®= ІІ, оскільки рівні заліза в сироватці крові виглядають меншими.

Посилює ефекти протитуберкульозних засобів і нейротоксичність аміноглікозидів, аспарагіназ= и, карбамазепіну, ципрофлоксацину, іміпенему, солей літію, метотрексату, хінін= у.

Ант= ацидні засоби (наприклад, алюмінію гідроксид) порушують всмоктування етамбутолу з травного тракту, тому їх не слід приймати одночасно з етамбутолом. Етамбуто= л і піразинамід синергічно підвищують концентрацію сечової кислоти в сечі. Застосування етамбутолу може знижувати ефективність дигітоксину. Комбіноване лікування етамбутолом та ізоніазидом при одночасному застосуванні циклоспор= ину А призводить до посиленого розпаду циклоспорину А з ризиком відторгнення трансплантата. При одночасному лікуванні дисульфірамом можливе підвищення концентрації етамбутолу в сироватці крові і посилення токсичності. Етанол посилює токсичну дію етамбутолу на органи зору, тому в період лікування слід утриматися від вживання алкоголю.

Особливо= сті застосування.

Застосовувати препарат слід тільки після підтвердження чутливості мікроорганізмів до нього. Препарат= краще всього приймати під час сніданку з невеликою кількістю рідини або апельсинового соку. У період лікування слід уникати тривалого впливу сонячного світла і використання штучного УФ-освітлення (вечірній прийом зменшує ризик реакції на               УФ-випромінювання). При пер= ших ознаках фотосенсибілізації (підвищення чутливості шкіри, опік, гіперемія, н= абряк, поява пухирів, висипань, свербежу, дерматиту) або алергічних реакцій, прояв= ах нейротоксичності (збудження, судоми, тремор, світлобоязнь, сплутаність свідомості, токсичні психози, галюцинації) терапію необхідно припинити. На початку лікування можливе посилення кашлю, збільшення кількості мокротиння.= При лікуванні препаратом необхідно контролювати функцію печінки, нирок та орган= ів зору, картину периферичної крові, проводити біохімічні проби кожні 2-4 тижні (тимолова проба, визначення білірубіну, дослідження глутаміно-щавлевокислої аміноферази, АЛТ і АСТ сироватки крові), визначення сечової кислоти у крові. При змінах функції печінки слід негайно припинити застосування препарату. Д= ля зменшення токсичної дії піразинаміду призначають метіонін, ліпокаїн, глюкоз= у, вітамін В₁₂.

У хворих= на цукровий діабет збільшується ризик виникнення гіпоглікемії. При визначенні уробіліногену за допомогою реагенту Ерліха результати можуть бути помилкови= ми.

Хворим із вираженими порушеннями функції нирок потрібно коригувати режим дозування залежно від кліренсу креатиніну. З обережністю слід приймати препарат хвори= м на церебральний атеросклероз, із гіперурикемією, гіперчутливістю до компонентів препарату, пацієнтам із подагрою в анамнезі.

У хворих на порфірію препарат може спричинити гост= рі напади порфірії.

= Перед початком та під час лікування етамбутолом слід провести офтальмологічний контроль: обстеження очного дна, внутрішньоочного тиску, рефрак= ції, полів зору, гостроти зору та кольоросприйняття (особливо диференціювання червоного та зеленого, синього та зеленого кольорів).

= У пацієн= тів із порушеннями функції нирок офтальмологічний контроль необхідно проводити щоденно.

Офтальмо= логічний контроль здійснюється для кожного ока окремо та для обох разом, оскільки зм= іни гостроти зору можуть бути однобічними чи білатеральними.

Необхідно інформувати лікаря про будь-які зміни функції ока.

= У разі появи змін функції органів зору, для попередження атрофії зорового нерва лікування етамбутолом слід припинити. З= міни зору зазвичай оборотні, після припинення лікування зникають через кілька тижнів, у деяких випадках – через кілька місяців. У виняткових випадках змі= ни зору необоротні внаслідок атрофії зорового нерва.

При порушенні зору застосовують гідроксикобаламін = або ціанокобаламін.

Під час лікування не можна вживати алкоголь через небезпеку виникнення стану збудже= ння ЦНС.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Застосування препарату протипоказане під час вагітності та у період годування груддю.

=

Здатність впливати на швидкість реакції при керува= нні автотранспортом або іншими механізмами.

Препарат може впли= вати на швидкість реакції, тому пацієнтам слід утриматись від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози. =

Препарат= необхідно приймати по 2-3 таблетки 1 раз на добу після їди, бажано зранку. Пацієнтам = не слід приймати більше, ніж 3 таблетки препарату на добу. <= /p>
Триваліс= ть лікування – 3 місяці.

Одночасно показано призначення піридоксину до 60 мг на добу за 2 прийоми.

Діти.<= o:p>

Препарат протипоказаний дітям.

&nb= sp;

Передозу= вання.

При пере= дозуванні можливе посилення побічних дій.

Симптоми: нудота, блювання, діарея, сухіст= ь і металевий присмак у роті, відсутність апетиту, порушення функції печінки з ознаками гепатиту та жовтяниці, підвищення рівня трансаміназ, гіперурикемія, гіпоглікемія у хворих на цукровий діабет, збудження, тремор, втрата свідомо= сті, сплутаність свідомості, галюцинації, головний біль, запаморочення, гіперсалівація, зниження активності, диспное, судоми, порушення концентрації уваги, порушення психіки, ушкодження зорового нерва (може призвести до сліпоти), поліневрит, пригнічення дихання, гарячка, асистолія.

Лікування. Симптоматична терапія. Через швидке всмоктування препарату одр= азу після його прийому слід викликати блювання і промити шлунок, застосувати активоване вугілля або інші ентеросорбенти. Здійснити контроль і вжити необхідних заходів щодо підтримки життєво важливих функцій організму, у разі необхідності проводять реанімаційні заходи. Показано: форсований діурез, перитонеальний діаліз або гемодіаліз, моніторинг функції печінки та визначе= ння рівня уратів у сироватці крові. При загрозливих станах показано обмінне переливання крові, оскільки при цьому видаляються також еритроцити, у яких = етамбутол накопичується у значній кількості. Специфічного антидоту немає. Важливо, щоб пацієнт вживав багато рідини.

&nb= sp;

Побічні реакції.

Ломефлоксацин

Загальні порушення: підвищене потовиділення, відчуття припливів, слабкість, біль у спині, набряк обличчя, озноб, грипоподібні симптоми.=

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, артеріальна гіпертензія/гіпотензія, інфаркт міокарда, напади стенокардії, серцева недостатність, брадикардія, аритмія, екстрасистолія, ціаноз, кардіоміопатія= , прогресу= вання серцевої недостатності, флебіт.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt;font-family:"= Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>

З боку нервової системи: втомлюваність, нездужання, астенія, головний біль, запаморочення, непритомний стан, безсоння, галюцинації, судоми, гіперкінезія, тремор, парестезії, нервозність, тривожність, депресія, збудження, посмикування м’я= зів, цереброваскулярні розлади, атаксія, кома.

Психічні порушення: сонливість, деперсоналізація, параноїдні реакції, порушення мислення, порушення концентрації уваги.

З боку травного тракту: диспепсія, нудота, блювання, шлунково-кишкові кровотечі, стоматит, сух= ість у роті, спрага, гастралгія, біль у животі, діарея, запор, метеоризм, псевдомембранозний коліт, дисфагія, зміна кольору язика, зниження апетиту а= бо булімія, зміна смакових відчуттів, дисбактеріоз.

Метаболі= чні порушення: гіперглікемія, гіпоглікемія, подагра.

З боку гепатобіліарної системи: дуже рідко відмічається минуще легке порушення функції печінки: підвищення рівня печінкових ферментів та білірубіну в сироватці крові у зв’язку з жовтяницею внаслідок зниженого виділення білірубіну (холестатична жовтяниця), запалення печінки (гепатит),= підвищен= ня активності печінкових трансаміназ.

З боку органів слуху: біль та шум у вухах, дзвін у вухах.

&nb= sp;

&nb= sp;

З боку органів зору: порушення зору, диплопія, кон’юнктивіт, фотофобія, біль в очах, сльозотеча.

З боку к= ровоносної системи: пурпура, лімфаденопатія, тромбоцитопенія, анемія, підвищення фібринолізу, дуже рідко спостерігається зменшення числа лейкоцит= ів, еритроцитів та/або кров’яних пластинок (лейкопенія, агранулоцитоз, анемія, тромбоцитопенія, панцитопенія), наприклад внаслідок зниженого утворення нов= их формених елементів крові в кістковому мозку (супресія кровотворення у кістковому мозку, яка зникає після відміни препарату), а також зниження кількості еритроцитів внаслідок підвищеного їх розпаду (гемолітична анемія), кровотечі з травного тракту, носові кровотечі.

З боку кістково-м’язової системи: артралгія, міалгія, біль у сухожиллях, судоми в м’язах, тендиніти, васкуліти, біль у спині і грудях.

З боку сечостатевої системи: гломерулонефрит, дизурія, поліурія, анурія, альбумінурія, уретральні кровотечі, кристалурія, гематурія, затримка сечі, набряки, ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит; у жіно= к – вагініт, лейкорея, міжменструальні кровотечі, біль у промежині, вагінальний кандидоз, порушення менструального циклу; у чоловіків – орхіт, епідидимі= т.

Інфекції= та інвазії: вірусні інфекції, молочниця, грибкова інфекція, суперінфекція.

З боку дихальної системи: риніт, фарингіт, диспное, кашель, носова кровотеч= а, бронхоспазм, розлади дихання, збільшення виділення мокротиння, бронхоспазм, стридор, пригнічення дихання, біль у грудній клітці, емболія легеневої арте= рії, задишка, респірат= орні інфекції.

З боку імунної системи: анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок.

З боку ш= кіри та підшкірної клітковини: реакції фотосенсибілізації, свербіж, висипання, кропив’янка, ексфоліативні зміни шкіри, акне, зміна кол= ьору шкіри, гіперпігментація, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, крапчасті крововиливи (петехії).

Лаборато= рні показники: моноцит= оз, еозинофілія, лейкоцитоз, підвищення АЛТ, АСТ, білірубіну, лужної фосфатази, підвищення рівня гамаглутамілтрансферази, гіпопротеїнемія, подовження протромбінового часу, тромбоцитопенія, зміни рівня електролітів у крові, альбумінурія, макроцитоз.

Протіонамід

З боку травного тракту: нудота, блювання, діарея, гіперсалівація, металевий присмак у роті, порушення функції печінки, втрата апетиту, сухість у роті.=

З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки з ознаками гепатиту та жовтяниці. Гепатотоксичність препарату залежить від ступеня наявного порушення функції печінки, наприклад ушкодження печінки внаслідок алкоголізму чи після операцій. Ці побічні ефекти спостерігаються особливо при комбінованій терапії з ізоніазидом, рифампіцином та піразинамі= дом.

З боку нервової системи: порушення сну (безсоння або сонливість), збудження, депресія, тривожні= сть, порушення концентрації уваги; рідко – запаморочення, головний біль, астенія; у поодиноких випадках – парестезії, периферична нейропатія, неврит зорового нерва, полінейропатія, особливо при застосуванні препарат= у в комбінації з ізоніазидом.

= З боку серцево-судинної системи: слабкіс= ть, ортостатична гіпотензія; в окремих випадках – постуральна гіпотензія, тахікардія.

З боку ендокринної системи: гіпоглікемія у хворих на цукровий діабет, = гінекома= стія (збільшення грудних залоз у чоловіків); у поодиноких випадках – порушення менструального циклу, імпотенція, гіпотиреоз (дисфункція щитовидної залози)= .

=

=

= З боку системи кровотворення: можливі порушення з боку кісткового мозку.

Алергічні реакції: шкірні висипання, пелагроподібна реакція відповідно до комбінації шкірних проявів та порушень з боку ЦНС.

Лабораторні показники: підвище= ння активності печінкових трансаміназ.

Піразинамід

З боку травного тракту: нудота, блювання, діарея, металевий присмак у роті, порушення функції печінки (зниж= ення апетиту, болючість печінки, гепатомегалія, жовта атрофія печінки); загостре= ння виразки, підвищення активності печінкових трансаміназ; тяжкі реакції при застосуванні звичайних= доз спостерігаються рідко, як правило, в осіб з печінковою патологією. Можлива клінічна жовтяниця.

З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, порушення сну, підвищена збудливість, депресії; у поодиноких випадках – галюцинації, судоми, сплутаність свідомос= ті.

З боку кровоносної системи: тромбоцитопенія, сидеробластна анемія, вакуолізац= ія еритроцитів, порфірія, гіперкоагуляція, спленомегалія.

З боку кістково-м’язової системи: артралгія, міалгія.

З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит; у поодиноких випадках – міоглобінурійна ниркова недостатність внаслідок рабдоміолізу, дизурія, гіперурикемія, що супроводжується артралгіями і міалгіями, оскільки основний метаболіт – піразиноєва кислота – інгібує ниркову екскрецію сечової кислоти. Внаслідок цього іноді потрібне призначення алопуринолу.
Алергічні реакції: шкірні висипання, свербіж, кропив’янка.

Інші: загостр= ення подагри; у поодиноких випадках – фотосенсибілізація, гіпертермія, акне, підвищення концентрації сироваткового заліза.

Етамбутол

З боку нервової системи: слабкість, головний біль, запаморочення, порушення свідомості, дезорієнтація, галюцинації, депресія.

З боку органів чуття: периферичний неврит (парестезії в кінцівках, оніміння, парез, свербіж), неврит зорового нерва (зниження гостроти зору, порушення колірного сприйнят= тя, в основному зеленого і червоного кольорів, колірна сліпота, скотома).<= /o:p>

З боку травної системи: зниження апетиту, нудота, блювання, біль у шлунку, порушення функції печінки – підвищення активності печінкових трансаміназ.
Алергічні реакції: дермати= т, шкірне висипання, свербіж, артралгія, гарячка, анафілаксія.

Інші: гіперурикемія, загострення подагри.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С.

Зберігат= и в недоступному для дітей місці.

&nb= sp;

Упаковка.

По 10 таблеток у стрипі. По 4, 6 або 10 стрипів у картонній упаковці.<= /span>

&nb= sp;

Категорія відпуску. За рецептом.

&nb= sp;

Виробник= .

Сімпекс Фарма Пвт. Лтд.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Офіс: Б-4/160, Сафдарджанг Енклав, Нью Делі – 110 029, Індія.

Завод: С7 по С13 та С59 по С64, Центр Розвитку Сіггаді (C= ІДКУЛ), Сіггаді, Котдвар – 246149

Дістт. Паурі Гархавал, Уттараканд, Індія.