ІНСТРУК&= #1062;ІЯ

для медичного застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу

М= етадону гідрохлориk= 6; молтені

(METHADO= NE HYDROCHLORIDE MOLTENI)

&nb= sp;

Склад:

діюча речовина: м= ;етадон;

1 мл розчину містить метадону гідрохлориk= 6;у 1 мг;

допо = 84;іжні речовини: сахароза, гліцерин, натрію бензоат (Е 211), кислота лимонна, мон= 086;гідрат; ароматизатl= 6;р лимонний, вода очищен = 72;.

Ліка = 88;ська форма. Розчин оральний.=

Осно = 74;ні фізико-хімі = 95;ні властивостo= 0;: проз = 86;рий, безбарвний або жовтуватий розчин у вигляді сиропу з лимонним запахом.<= /p>

Ф&= #1072;рмакотерап= ;евтична група.

Засоби, що застосовуюm= 0;ься при опіатні = 81; залежності. Код АТХ N07B C02.

Фармако&= #1083;огічні властивостo= 0;.

Фарм = 72;кодинаміка.

Метадо&#= 1085; – синтетичниl= 1; засіб із седативною та аналгетичнl= 6;ю дією, подібною до дії морфіну. Метадон, зв’язуючисn= 0; з опіатними рецепторамl= 0;, конкурентнl= 6; заміщає короткодіюm= 5;і наркотичні засоби (морфін, геро&#= 1111;н тощо). Метадон діє головним чином на центральну нервову сис = 90;ему та органи, що містять гладком’язl= 6;ву мускулатурm= 1;. Метадон чинить аналгетичнm= 1; та седативн = 91; дії, а також п&= #1088;оявляє детоксикуюm= 5;ий або підтримуючl= 0;й ефект при опіатній залежності. Ознаки анал = 75;езії проявляютьl= 9;я через 30-60 хвилl= 0;н після прийому.

Метадон спричиняє синдром відміни, подібний до того, що виникає при застосуванl= 5;і морфію, при цьому він відрізняєтn= 0;ся більш посту = 87;овими нападами, помірно тривалішою = 76;ією та менш тяжкими симптомами.

Фарм = 72;кокінетика.

Метадон швидко засвоюєтьсn= 3; у травному т= 088;акті протягом 30 хв&= #1080;лин після пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я, досягаючи максимальнl= 6;ї концентрацo= 0;ї у крові чере= 079; 3-4 години.

Приблизно 85 % метадону, присутньогl= 6; у плазмі крові, знаходитьсn= 3; у поєднанні = 079; протеїнами, = 079; яких 44 % сполучено з альбуміном, 17 % із глобулін = 72;ми.

Метадон метаболізуn= 8;ться переважно у печінці за участю CYP3A4: початкові метаболіти виділяютьсn= 3; із сечею та жовчю разом із невелико= 02; кількістю початковогl= 6; лікарськогl= 6; засобу. У хворих, які раніше не за= 089;тосовували опіати, виражений середній період напіввиведk= 7;ння становить приблизно 15 годин після однієї дози, тоді як при п&#= 1086;стійному застосуванl= 5;і виражений період напіввиведk= 7;ння становить 22 години. Інди= 074;ідуальні коливання значні і можуть стан = 86;вити від 10 до 80 годи = 85;, що дає змогу застосовувk= 2;ти препарат 1 раз на добу. Рівноважна концентрацo= 0;я метадону може досягатися через 2-9 днів. =

Клін= 10;чні характерисm= 0;ики.

П&= #1086;казання.

– Для детоксикацo= 0;ї при лікуванні опіатної залежності (героїнова залежність та залежніс = 90;ь від інших морфіноподo= 0;бних наркотиків), а також для підтримуючl= 6;го лікування хворих на опіатну наркоманію;

– больовий синдром (від помірного д = 86; сильного, який не купіруєтьсn= 3; ненаркотичl= 5;ими аналгетикаl= 4;и).

=

Прот = 80;показання.

Підвищена чутливість до діючої ре= 095;овини або до будь-якої з допоміжних речовин; наявність протипоказk= 2;нь щодо застосуванl= 5;я опіоїдів, наприклад пригніченнn= 3; дихання (при відсутностo= 0; необхідногl= 6; реанімаційl= 5;ого устаткуванl= 5;я); період загостреннn= 3; бронхіальнl= 6;ї астми, накопиченнn= 3; в крові надлишку СО2, обструктивl= 5;і захворюванl= 5;я дихальних ш = 83;яхів; наявність або підозра на кишкову непрохідніl= 9;ть; виразковий коліт; діарея, асоц= 110;йована з псевдомембl= 8;анозним колітом, спр= 080;чиненим цефалоспорl= 0;нами, лінкоміцинl= 6;м, кліндаміциl= 5;ом, пеніцилінаl= 4;и; діарея, що ро&#= 1079;винулася внаслідок отруєння, доти, доки токсичні ре = 95;овини не будуть виведені із травного тракту; внутрішньl= 6;черепна гіпертензіn= 3;, черепно-моз = 82;ова травма; тяжк= 072; печінкова т = 72; ниркова недостатніl= 9;ть, спазм жовчо = 74;ивідних та сечовивіднl= 0;х шляхів, ліку= 074;ання наркоманів, = 079;алежних від слабких опіатів (петидин, кодеїн), та лікування пацієнтів, залежних ві = 76; неопіоїдниm= 3; лікарських засобів; гострий алк = 86;голізм; одночасне застосуванl= 5;я з інгібіторk= 2;ми моноамінокl= 9;идази (включаючи моклобемід) та протягом 2 тижнів післ= 03; їх відміни.

=

В&= #1079;аємодія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій.=

Фармако&= #1082;інетичні види взаємодії<= /span>

Метадон – це Р-глікопрот = 77;їновий субстрат, то= 084;у усі препарати, щ= 086; стримують його дію (хін&#= 1110;дин, верапаміл), можуть збільшуватl= 0; концентрацo= 0;ю метадону.=

Метадон метаболізуn= 8;ться ізоензимом СYРЗА4.

Стимулятор&= #1080; цього ізоензиму (барбітурат = 80;, карбамазепo= 0;н, фенітоїн, звіро = 73;ій, невірапін, рифампіцин) можуть стимулюватl= 0; метаболізм метадону у печінці. Сумісне зас = 90;осування Метадону гідрохлориk= 6;у Молтені з індукторамl= 0; ізоензиму СY= 056;ЗА4 може призвести д = 86; розвитку синдрому ві = 76;міни. У зв’язку з тим, що були повідомленl= 5;я про такі випадки взаємодії, при симптом = 72;х відміни виникає необхіднісm= 0;ь збільшити дозу метадону. Пр= 080; припиненні терапії із застосуванl= 5;ям індукторів ізоензиму СYРЗА4 дозува&#= 1085;ня метадону потрібно зменшувати.

Інгібітори СYРЗА4 (каннаб&= #1110;ноїд, кларитроміm= 4;ин, делавірдин, еритроміциl= 5;, флуконазол, грейпфрутоk= 4;ий сік, селекти= 074;ні інгібітори серотоніну (сертралін, флувоксаміl= 5;), ітраконазоl= 3;, кетоконазоl= 3;, нефазодон) можуть спричинити зростання концентрацo= 0;ї метадону.=

Екскреція метадону зменшуєтьсn= 3; при паралел= 00;ному призначеннo= 0; СYРЗА4 інгібіторіk= 4;, таких як дея= 082;і речовини проти ВІЛ-інфекці= 11;, макролідів, циметидину, протигрибкl= 6;вих речовин (оск= 110;льки метадон метаболізуn= 8;ться СYРЗА4-ізоенз&#= 1080;мом).

Метадон знижує АUС і С<= sub>max диданозину і ставудину, зменшуючи біодоступнo= 0;сть цих ліків. Крім того, метадон мож = 77; уповільнюв&= #1072;ти всмоктуванl= 5;я та підвищув = 72;ти метаболізм після першого прийому вищ = 77;зазначених ліків.

Метадон збільшує плазматичнm= 1; концентрацo= 0;ю зидовудину як при пероральноl= 4;у, так і при внутрішньоk= 4;енному призначеннo= 0;, а також підвищує AUC зидовудину при пероральноl= 4;у призначеннo= 0; більшою мірою, ніж у разі внутрішньоk= 4;енного призначеннn= 3;. Такі ефекти спричинені = 75;альмування&#= 1084; процесу утворення зв’язку глю = 82;уронової кислоти і зидовудину, що зменшило нирковий кліренс. Під час проведення лікування і = 79; застосуванl= 5;ям метадону слід провод = 80;ти моніторинг можливої токсичностo= 0; зидовудину при його прийомі пацієнтами, = 091; разі якої слід зменшити дозу зидовудину. = 059; пацієнтів, я= 082;і одночасно приймають ц= 10; два препарати, м= 086;жуть розвинутисn= 3; типові симптоми синдрому відміни (сильний головний біль, біль у м&= #8217;язах, стомлюваніl= 9;ть та дратівливіl= 9;ть). Антиретровo= 0;русний протеазний інгібітор м = 86;же загальмуваm= 0;и метаболізм метадону. На= 081;суттєвіші реакції відбуваютьl= 9;я при прийомі ритонавіру, при застосуванl= 5;і ритонавіру/ = 83;опінавіру одночасно з метадоном відзначаєтn= 0;ся зниження концентрацo= 0;ї метадону у плазмі кров= 10;. Синдром відміни, однак, при цьому спост = 77;рігається не завжди. Проте застосуванl= 5;я цих препара = 90;ів у поєднанні = 079; метадоном вимагає обе = 88;ежності. У той же час можлива взаємодія з = 072;бакавіром, як правило, не вимагає регулюваннn= 3; дози.

Невірапін може знижувати концентрацo= 0;ю метадону за рахунок підвищення метаболізмm= 1; останнього = 74; печінці. При одночасномm= 1; застосуван&#= 1085;і метадону і невірапіну описаний розвиток синдрому відміни. Якщ= 086; невірапін призначениl= 1; хворим, які одержують М = 77;тадону гідрохлориk= 6; Молтені, необхідне р = 77;тельне спостережеl= 5;ня для виявлення синдрому відміни і пр= 080; необхідносm= 0;і слід відкор = 80;гувати дозу метадону.=

Ефавіренц стимулює метаболізм метадону че = 88;ез цитохром Р4503А= 4. Через три тижні лікув = 72;ння із застосуванl= 5;ям ефавіренцу середні пок = 72;зники максимальнl= 6;ї концентрацo= 0;ї метадону та AUC були знижен= 10; на 48 % та 57 % відповідно. = 028; припущення, що додаванн= 03; ефавіренцу до терапії пацієнта з застосуванl= 5;ям метадону може призвести д = 86; розвитку синдрому відміни, яки= 081; зазвичай починаєтьсn= 3; після двотижневоo= 1; терапії із застосуванl= 5;ям ефавіренцу, але який мож= 077; тривати до 28 днів. З огляду на цю причину, можливо, вин= 080;кне необхіднісm= 0;ь врегулюватl= 0; дозування.=

Метадон – це слабка основа. Підкислюваm= 5;і сечі (хлорид амонію) можуть підвищити нирковий кліренс метадону. У цих випадка = 93; слід було б збільшити дозу метадону.

Повторне пероральне застосуванl= 5;я вориконазоl= 3;у призводить до підвищен = 85;я максимальнl= 6;ї концентрацo= 0;ї у плазмі крові і площ= 110; під кривою «концентраm= 4;ія-час» для фармакологo= 0;чно активного е = 85;антіомера метадону (R-метадон) у хворих, які одержують підтримуючo= 0; дози метадону (30-100 м= 075; 1 раз на добу). Підвищення концентрацo= 0;ї метадону у плазмі кров= 10; може призводити до розвитку токсичних явищ, пов’язаних зі збільшен = 85;ям тривалості інтервалу QT. Може знадоб = 80;тися і зниження дози метадону.=

Одночасне застосуванl= 5;я опіоїдів та габапентинl= 6;їдів (габапентин та прегабалін) підвищує ризик перед = 86;зування опіоїдів, пригніченнn= 3; дихання та смерті.

Одночасне застосуванl= 5;я канабідіолm= 1; може призвести д = 86; підвищення концентрацo= 0;ї метадону в плазмі кров= 10;.

Інші препарати. h= 7;астосуванн= 103; меперидину = 91; терапевтичl= 5;их дозах хвори = 84;, які приймають інгібітори = 84;оноаміноок&#= 1089;идази, може призводити до тяжких побічних реакцій. Хоч= 072; для метадон = 91; такі реакці= 11; не були описані, при необхідносm= 0;і застосуванl= 5;я метадону хворим, які приймають і = 85;гібітори моноамінооl= 2;сидази, необхідно з = 88;обити пробу на чутливість, при якій протягом кількох годин хвори = 84; дають малі дози препарату, п= 086;ступово їх підвищуючи та реєструючи при цьому стан хворог = 86;.

При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і з метадоном підвищуєтьl= 9;я вміст дезипрамінm= 1; у плазмі крові.

Фармако&= #1076;инамічні види взаємодії<= /span>

Опіоїдні антагоністl= 0; (налоксон та налтрексон) чинять фармакологo= 0;чну дію, протиле= 078;ну дії метадон = 91;. Ці ліки можуть блок = 91;вати дії метадон = 91; та спричинити синдром відміни.

Агоністи/ан= тагоністи (буторфанол, налбуфін, пентазоцин) можуть частково блокувати з = 85;еболювання, пригніченнn= 3; дихання та р= 086;злади центральноo= 1; нервової системи (ЦНС) у зв’язку з застосуванl= 5;ям метадону. Якщо його застосовувk= 2;ти одночасно, він може спр= 080;чинити та підвищит = 80; неврологічl= 5;ий, респіраторl= 5;ий та гіпотензивl= 5;ий ефекти. Адит= 080;вний або антагоністl= 0;чний ефекти залежать ві = 76; дозування метадону виникають частіше, якщ= 086; дозування метадону є незначним або помірни = 84;. Ці ліки можуть спричинити синдром відміни у пацієнтів, які проходять курс тривалої те = 88;апії.

У хворих, якo= 0; паралельно застосувуюm= 0;ь метадон та лікарські засоби, які погіршують серцеву провідністn= 0; або електролітl= 5;ий баланс, можуть виникнути розлади серцевої ді= 03;льності. За таких обставин необхідно п = 88;оводити контроль електрокарk= 6;іограми.

Паралельне застосуванl= 5;я метадону та ліків від діареї (дифеноксил = 72;т та лоперамі = 76;) може спричинити сильний запор та підвищити депресивну дію на ЦНС. Опіоїдні знеболювалn= 0;ні ліки у поєдн= 072;нні з антимускарl= 0;новими ліками можу = 90;ь стати причиною сильного запору або, у разі тривалого застосуванl= 5;я, – паралізуваm= 0;и роботу клубової кишки. Октреотид, синтетичниl= 1; аналог соматостатl= 0;ну, може зменшити знеболювалn= 0;ний ефект метадону та морфіну, том= 091; при зменшенні або повній втраті больового к = 86;нтролю необхідно брати до уваги можливість відміни октреотиду.

Домперидон і метоклопраl= 4;ід можуть= збільшуваm= 0;и швидкість виведення м = 77;тадону, а не ступінь його всмоктуванl= 5;я. Щодо впливу метадону на шлунково-ки = 96;ковий тракт, то він може чинити антагоністl= 0;чну дію стосовн = 86; домперидоl= 5;у/метоклопр&#= 1072;міду.

Застосуван&= #1085;я Метадону гідрохлориk= 6;у Молтені разом з агенеразою призводить до зниження максимальнl= 6;ї концентрацo= 0;ї у плазмі крові і площ= 110; під кривою «концентраm= 4;ія-час» (AUC) для R-метадо= 085;у відповідно на 25 % і 13 %. При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і Метадону гідрохлориk= 6;у Молтені та агенерази необхідний ретельний нагляд за хворими для того, щоб не допустити зниження фактичної дози Метадону гідрохлориk= 6;у Молтені, особливо якщо при цьому ще застосовувk= 2;ти і ритонавір. Застосуванl= 5;я Метадону гідрохлориk= 6;у Молтені та агенерази призводить до зниження показників AUC, максимальнl= 6;ї та мінімальноo= 1; концентрацo= 0;ї для агенера = 79;и на 30, 27 і 25 % відповідно.

При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і вірацепту з Метадону гідрохлориk= 6;ом Молтені відзначені зміни вміст = 91; метадону у плазмі кров= 10;. Може бути необхідним підвищення дози Метадо = 85;у гідрохлориk= 6;у Молтені.

При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і Метадону гідрохлориk= 6;у Молтені з ненуклеозиk= 6;ним інгібітороl= 4; зворотної транскриптk= 2;зи рескрипторl= 6;м може бути необхідним зниження дози Метадону гідрохлориk= 6;у Молтені.

Особливу обережністn= 0; варто виявляти пр = 80; застосуван&= #1085;і агентів, що можуть збільшуватl= 0; тривалість = 10;нтервалу QT, при сумісному застосуванl= 5;і їх з метадоном. Такими агентами можуть бути протиаритмo= 0;чні препарати класів I і III, деякі нейро = 83;ептики і трициклічнo= 0; антидепресk= 2;нти, блокатори кальцієвих каналів. Обережністn= 0; варто проявляти також при сумісному з метадоном застосуванl= 5;і препаратів, що порушуют= 00; електролітl= 5;ий баланс, що також може с= 087;рияти подовженню інтервалу QT (гіпомагніє = 84;ія, гіпокаліємo= 0;я). До таких агентів належать діуретики, проносні та зрідка – мінералокоl= 8;тикоїди.

Метадон зменшує всмоктуванl= 5;я мекселетинm= 1;.

Метадону гідрохлориk= 6; Молтені варто засто = 89;овувати з обережністn= 2; хворим, яким одночасно призначено інші наркотичні аналгетики, засоби загальної анестезії, фенотіазинl= 0;, інші транквілізk= 2;тори, седативні і снодійні препарати, трициклічнo= 0; антидепресk= 2;нти та інші препарати, які пригнічуютn= 0; діяльність ЦНС, а також при вживанн= 10; алкоголю, то= 084;у що таке поєднання може призвести д = 86; пригніченнn= 3; дихання, артеріальнl= 6;ї гіпотензії, глибокого седативногl= 6; ефекту і навіть коми.

При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і ципрофлоксk= 2;цину та метадону можливий розвиток седативногl= 6; стану, сплутаностo= 0; свідомості, пригніченнn= 3; дихання.

Тест на вагітність: метадон мож = 77; впливати на результати проведення тесту на вагітність.

=

Особ = 83;ивості застосуванl= 5;я.

Якщо після припинення застосуванl= 5;я препарату необхідно знову відновити його прийом, то початков = 72; доза повинн = 86; бути низько= 02; і її підвищення слід провод = 80;ти повільно, що= 073; уникнути серйозних токсичних явищ і пригніченнn= 3; дихання.

Препара&= #1090; призначениl= 1; тільки для пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я. Препарат не = 084;ожна застосовувk= 2;ти для ін’єкці = 81;.

При різкому переході з інших опіатів на м= 077;тадон існує значний ризик пригніченнn= 3; дихання, том= 091; перехід на застосуванl= 5;я метадону потрібно проводити з обережністn= 2;.

При застосуванl= 5;і метадону можливий ро = 79;виток залежності за морфінов = 80;м типом. Багаторазоk= 4;е застосуванl= 5;я метадону може призвести д = 86; психологічl= 5;ої і фізичної залежності, = 072; також до розвитку то = 83;ерантності. Тому при призначеннo= 0; та застосув = 72;нні метадону варто виявляти таку ж обережністn= 0;, як і при призначеннo= 0; та застосув = 72;нні морфіну.

Д&= #1080;хальні розлади під час сну

Опіоїди можуть викликати розлади дихання під час сну, зокрема центральне апное сну (ЦА&#= 1057;) та гіпоксемію під час сну. Вживання оп= 10;оїдів підвищує ризик розвитку ЦА = 57; та є дозозал= 077;жним. Для пацієнтів з ЦАС слід розглянути можливість зменшення загальної дози опіоїд= 10;в.

Н&= #1077;повна перехресна толерантніl= 9;ть між метадон = 86;м та іншими опіатами.

При толерантноl= 9;ті до інших опіатів можлива часткова толерантніl= 9;ть до метадону, особливо у хворих, нечутливих до інших агоністів µ-опіа = 90;них рецепторів. = 059; випадку такої толерантноl= 9;ті складно виз = 85;ачити дозу метадону. Відомі летальні ви = 87;адки при переход= 10; на метадон після трива = 83;ого застосуванl= 5;я інших опіатних антагоністo= 0;в.

Високий ступінь опіатної толерантноl= 9;ті не знімає питання про можливість токсичних явищ при застосуванl= 5;і Метадону гі = 76;рохлориду Молтені.

В&= #1079;аємодія з алкоголем = 110; наркотикамl= 0;. Мета= 076;он чинить адитивну ді= 02; при застосу = 74;анні разом з алкоголем, іншими опіатними н = 72;ркотиками, що мають депресивну дію на центр= 072;льну нервову систему. Метадон слі = 76; застосовувk= 2;ти з обережністn= 2; у менших доз= 072;х пацієнтам, які одночасно отримують і = 85;ші наркотичні знеболювалn= 0;ні ліки. Відомі летальні випадки при застосуванl= 5;і метадону особам, які зловживаютn= 0; бензодіазеl= 7;інами.

Взає = 84;одія з іншими депресантаl= 4;и центральноo= 1; нервової системи

П&= #1088;и одночасномm= 1; застосуванl= 5;і з загальним = 80; анестетикаl= 4;и, фенотіазинk= 2;ми, іншими гіпн = 86;седативним&#= 1080; препаратамl= 0; заспокійлиk= 4;ої дії, трициклічнl= 0;ми антидепресk= 2;нтами, а також іншими медикаментk= 2;ми, які пригніч = 91;ють діяльність центральноo= 1; нервової си = 89;теми, у тому числі з алкоголем можливі депресія, стан глибокого занепокоєнl= 5;я або кома.

Т&= #1088;ивожні стани. Оскільк= ;и метадон, яки= 081; застосовувk= 2;ли особи з толерантніl= 9;тю до нього, в постійних п= 10;дтримуючих дозах не є транквілізk= 2;тором, у хворих, які одержують підтримуючm= 1; терапію у застосуванl= 5;ям метадону, ро= 079;виваються тривожні стани у відповідь н = 72; стрес і життєві проблеми. Метадон не діє проти страху; тому симптоми неспокою, тривоги, які з’являютьсn= 3; під час курс= 091; лікування, н= 077; слід лікувати за рахунок збільшення дози метадо = 85;у. Лікар не повинен плутати ці симптоми з абстинентнl= 0;ми симптомами = 10; не повинен намагатися лікувати такі стани шляхом підв = 80;щення дози метадону. Ді= 103; метадону пр = 80; проведенні підтримуючl= 6;ї терапії обмежена контролем опіатних симптомів і не поширюєт= 00;ся на зняття тривожних станів.

Т&= #1088;авми голови і підвищений внутрішньоm= 5;ерепний тиск. При травмах голови пригніченнn= 3; дихання і пі= 076;вищення тиску спинномозкl= 6;вої рідини, що можуть бути спричинені метадоном, проявляютьl= 9;я набагато сильніше. Така ж небез= 087;ека існує і у вип&#= 1072;дку інших внутрішньоm= 5;ерепних патологій або при підвищенні внутрішньоm= 5;ерепного тиску, що спостерігаk= 4;ся у хворих раніше. Побічні ефекти опіатів можуть маскувати неврологічl= 5;і симптоми у пацієнтів з черепними ушкодженняl= 4;и. Протипоказk= 2;ний пацієнтам з підвищеним внутрішньоm= 5;ерепним тиском та пацієнтам і = 79; черепно-моз = 82;овою травмою.

Брон = 93;іальна астма та інш= 110; порушення дихання. Голо&#= 1074;на небезпека при застосуванl= 5;і метадону полягає у можливому пригніченнo= 0; дихання. Ця проблема ма= 08; особливе значення дл= 03; пацієнтів літнього віку, ослаблених осіб, а також при гіпоксі= 11; або гіперкапніo= 1;, коли навіть помірні тер = 72;певтичні дози препарату можуть значно змен = 96;ити легеневу вентиляцію. Тому метадо = 85; протипоказk= 2;ний пацієнтам з гіперкапніn= 8;ю, при бронхіальнo= 0;й астмі у стадії заго = 89;трення, обструктивl= 5;их захворюванl= 5;ях легень, пригніченl= 5;і дихання (при відсутностo= 0; необхідногl= 6; реанімаційl= 5;ого устаткуванl= 5;я). Призначати = 79; надзвичайнl= 6;ю обережністn= 2; при станах, що супроводжуn= 2;ться гіпоксією або знижени = 84; дихальним резервом, пр= 080; бронхіальнo= 0;й астмі у стад= 110;ї ремісії, вираженій надлишковіl= 1; масі тіла, синдромі апное уві сні, мікседемі, кіфосколіоk= 9;і, пригніченнo= 0; діяльності центральноo= 1; нервової системи, комі. У цих хворих наві = 90;ь звичайні терапевтичl= 5;і дози метадо = 85;у можуть спричинити пригніченнn= 3; дихального центру при одночасномm= 1; підвищенні опору дихал= 00;них шляхів, що може призвести д = 86; зупинки дих = 72;ння. У подібних випадках рекомендоk= 4;ано застосовуk= 4;ати неопіатні а = 85;алгетики, а в разі їх недостатньl= 6;ї ефективносm= 0;і – застосуванl= 5;я метадону можливе лиш = 77; при забезпеченl= 5;і належного нагляду за хворим.

Г&= #1086;стрі черевні стани

Застосу&= #1074;ання метадону аб = 86; інших наркотиків може перешкодитl= 0; встановленl= 5;ю правильногl= 6; діагнозу аб = 86; призначеннn= 2; належного курсу лікування хворим із симптомами &laq= uo;гострого» живота.

Г&= #1110;потензивни= ;й ефект. Застосу= вання метадону може призвести д = 86; вираженої а = 88;теріальної гіпотензії = 74; осіб, у яких порушена здатність д = 86; підтримки артеріальнl= 6;го тиску через зниження об’єму кров= 10; або одночас = 85;ому застосуванl= 5;і таких препаратів як фенотіазинl= 0; або деякі анестетики. = 047; особливою о = 73;ережністю застосовувk= 2;ти пацієнтам з артеріальнl= 6;ю гіпотензієn= 2;. .

З&= #1072;стосування в амбулаторнl= 0;х умовах. Заст&#= 1086;сування метадону може порушувати = 88;озумові і фізичні здібності, необхідні д = 83;я виконання діяльності, пов’язаної = 79; джерелами підвищеної небезпеки (керування автомобілеl= 4;, робота з устаткуванl= 5;ям). Метадон, як і інші опіоїд = 80;, може спричинити = 86;ртостатичн&#= 1091; гіпотензію = 74; амбулаторнl= 0;х хворих.

З&= #1072;стосування при гостром = 91; болю. У випадку фізичної травми, післяопераm= 4;ійних болях або інших випадках гострого бо = 83;ю у хворих, які одержують підтримуючo= 0; дози метадону, ці малі дози не будуть ефективнимl= 0; для аналгез= 10;ї. У таких випадках необхідно призначити аналгетики, включаючи й опіати, пока= 079;ані для зняття аналогічноk= 5;о больового с = 80;ндрому в інших хворих. Оскільки метадон інд = 91;кує толерантніl= 9;ть до опіатів, можуть бути потрібні більш висок= 10; дози цих препаратів.

Пов= 090;орне вживання Ме = 90;адону гідрохлориk= 6;у Молтені для зняття болю може призвести д = 86; розладів пов’язаних із вживання = 84; опіоїдів (РВО). Вища доза та довш= 072; тривалість лікування опіоїдами може збільшити ризик розвитку РВ = 54;.

Пер= 077;д початком та під час лікування М = 77;тадоном гідрохлориk= 6;ом Молтені слі = 76; обговорити = 79; пацієнтом цілі лікува = 85;ня та схему припинення лікування (див. розділ «Спосіб застосуванl= 5;я та дози» ). Перед почат = 82;ом і під час лік&#= 1091;вання також слід поінформувk= 2;ти пацієнта пр = 86; ризики та ознаки РВО. Пацієнтам слід пореко = 84;ендувати звернутися до лікаря у разі появи таких ознак.

Зло= 074;живання або навмисн = 77; неправильнk= 7; застосуванl= 5;я Метадону гідрохлориk= 6;у Молтені мож = 77; призвести д = 86; передозуваl= 5;ня та/або смерті.

Риз= 080;к розвитку РВ = 54;, підвищений = 91; пацієнтів з наявністю в особистому або сімейному а = 85;амнезі (батьків або братів і сестер), розладів, пов’язаних із вживання = 84; психоактив&= #1085;их речовин (включаючи розлади, пов’язані і = 79; вживанням алкоголю), у тих, хто зараз вжива= 08; тютюнові вироби, або у пацієнтів з наявними іншими психічними розладами (наприклад, важка депресія, тривога та розлади особистостo= 0;).

Пац= 110;єнти повинні перебувати під наглядо = 84; для виявлення ознак наркозалежl= 5;ої поведінки (наприклад, прохання пр = 86; більш раннє призначеннn= 3;). Це включає п= 077;регляд супутнього лікування опіоїдами т = 72; психоактивl= 5;ими лікарськимl= 0; засобами (на= 087;риклад, бензодіазеl= 7;інами). Пацієнтам з = 086;знаками та симптомами РВО необхідна консультацo= 0;я з

нар= 082;ологом.

Р&= #1080;зик рецидиву у наркозалежl= 5;их, які одержують підтримуючm= 1; терапію мет = 72;доном. Різк&#= 1077; припинення прийому опіатів мож = 77; призвести д = 86; розвитку синдрому відміни. При &#= 1094;ьому виникає ризик повернення до нелегаль = 85;ого прийому наркотиків, що варто мат= 080; на увазі, оцінюючи співвідношk= 7;ння ризик-корис = 90;ь при призначеннo= 0; підтримуючl= 6;ї метадоновоo= 1; терапії.

Р&= #1086;злади вживання опіоїдів (зловживанн= 03; та залежність).

Толеран&= #1090;ність виявляєтьсn= 3; у тому, що для підтримки певного ефекту, наприклад аналгетичнl= 6;го, потрібні зростаючі дози опіаті = 74;. Фізична залежність проявляєтьl= 9;я у вигляді синдрому відміни піс = 83;я різкого припинення прийому препарату або при застосуванl= 5;і його антагоністk= 2;. І толерантн= 10;сть, і фізична залежність можливі при тривалій терапії опіоїдними препаратамl= 0;.

При різкому припиненні терапії метадоном у = 092;ізично залежних пацієнтів може розвинутисn= 3; абстинентнl= 0;й синдром. І абстинентнl= 0;й синдром, і синдром відміни характеризm= 1;ються такими ознаками: занепокоєнl= 5;я, підвищене сльозовидіl= 3;ення, ринорея, пітливість, = 074;ідчуття холоду, позіхання, міалгія, мідріаз. Можуть розв = 80;ватися й інші симптоми: дратівливіl= 9;ть, біль у спині, біль у суглобах, слабкість, ш= 083;ункові коліки, безсоння, нудота, анорексія, блювання, діарея, підвищення артеріальнl= 6;го тиску, підвищення частоти серцевих ск = 86;рочень, підвищення частоти дихання.

Як прави= ло, при тривалому застосуванl= 5;і метадону не рекомендуєm= 0;ься різке припинення прийому препарату.=

Як і у випадку з іншими опіоїдами, при повторн = 86;му прийомі метадону може розвинутисn= 3; толерантні&#= 1089;ть, фізична та/або психічна за = 83;ежність.

О&= #1089;обливості застосуванl= 5;я хворим окремих категорій<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>. З обережністn= 2; і при низькі= 081; початковій дозі застосовувk= 2;ти пацієнтам літнього ві = 82;у, ослабленим хворим, пацієнтам і = 79; порушеннямl= 0; функції печінки або нирок, при гіпотиреозo= 0;, аддісоновіl= 1; хворобі, гіпертрофіo= 1; передміхурl= 6;вої залози, стриктурі уретри, гіпо= 087;ітутаризмі, шоці, з обережністn= 2; застосовувk= 2;ти пацієнтам і = 79; судомами; запальними або обструктивl= 5;ими захворюванl= 5;ями кишечнику, пацієнтам і = 79; тривалим/тя = 78;ким запором, міастенією гравіс, пацієнтам і = 79; вродженими вадами серц= 03;, некомпенсоk= 4;аним діабетом, олігемією, гематопорфo= 0;рією, частими астматичниl= 4;и нападами, порушенняl= 4;и діяльності органів дихання, пацієнтам з легеневим серцем, з обережністn= 2; застосовувk= 2;ти препарат хворим з ішемічною хворобою се = 88;ця; з наявностю миттєвої серцевої смерті у сімейному анамнезі. Ос= 086;бливої обережностo= 0; слід дотримуватl= 0;ся щодо пацієнтів з феохромоциm= 0;омою; повідомлялl= 6;ся про посилення симптомів артеріальнl= 6;ї гіпертензіo= 1; внаслідок прийому з ді= 072;морфіном.

Варто також мати н= 072; увазі, що застосуванl= 5;я метадону може призвести д = 86; пригніченнn= 3; дихання.

Метадон варто призначати насамперед тим хворим, у яких переваги опіатної аналгезії переважуютn= 0; відомий потенційниl= 1; ризик, пов’я= 079;аний із застосуванl= 5;ям цього препа = 88;ату (порушення серцевої провідностo= 0;, пригніченнn= 3; дихання, зміна психічного статусу, постуральнk= 2; гіпотензія).

З&= #1072;стосування пацієнтам літнього віку. Як правило, необхідно ретельно підбирати д = 86;зу препарату, починаючи з порівняно низьких доз, із урахуванняl= 4; того, що в багатьох осіб літнього віку можлив= 10; ті або інші порушення роботи печінки, нирок та серцево-суд = 80;нної системи.

З&= #1072;стосування пацієнтам з нирковою недостатніl= 9;тю. Дани&#= 1093; про безпеку застосуванl= 5;я метадону у разі наявності ниркової недостатноl= 9;ті немає.

З&= #1072;стосування пацієнтам з порушеннямl= 0; функції печ= 10;нки. Дани&#= 1093; про застосуванl= 5;я метадону пацієнтам з порушеннямl= 0; функції печінки недостатньl= 6;. Проте варто мати на увазі, що метадон мет = 72;болізуєтьс&#= 1103; у печінці. Тому при порушеннях функції печінки з’являєтьсn= 3; ризик накоп = 80;чення метадону.=

В&= #1087;лив на серцеву провідністn= 0;. Мета&#= 1076;он є інгібітороl= 4; калієвих каналів сер = 94;я і подовжує інтервал QT. При застосуванl= 5;і метадону відзначали випадки тяжкої арит = 84;ії (мерехтіння = 110; тріпотіння шлуночків). Н&#= 1072;йчастіше, але не завжди, ці випадки відзначали при застосуванl= 5;і високих доз метадону (понад 200 мг на добу). У більшості випадків та = 82;і ускладненнn= 3; наставали при прийомі доз, що застосовуюm= 0;ься для зняття болю, хоча ві&#= 1076;омі випадки, кол= 080; ускладненнn= 3; розвивалисn= 3; при застосуванl= 5;і підтримуючl= 6;ї терапії опіатним наркоманам.

У випадках підвищеногl= 6; ризику збільшення тривалості інтервалу QT метадон слі = 76; застосовувk= 2;ти з особливою обережністn= 2; (при гіпертрофіo= 1; серця, при су&#= 1087;утньому застосуванl= 5;і діуретиків, при гіпокал= 10;ємії і гіпомагнієl= 4;ії). Застосуванl= 5;я метадону хворим із порушеннямl= 0; провідностo= 0; в анамнезі або з ризико= 084; порушення ритму можли = 74;е лише при ретельному моніторингm= 1; стану таких хворих. У деяких випадках збільшення тривалості інтервалу QT при застосуванl= 5;і метадону спостерігаl= 3;ося і у хворих, у яких в анамнезі порушень функціонувk= 2;ння серця не від= 079;начено, особливо пр = 80; застосуванl= 5;і високих доз препарату. При збільшенні тривалості інтервалу QT у процесі застосуванl= 5;я метадону необхідно спробувати усунути відомі фактори ризику, зокрема звернути увагу на супутні препарати, щ= 086; можуть впливати на = 089;ерцеву діяльність, на препарат = 80;, що можуть змінити електролітl= 5;ий баланс, а також препарати, щ= 086; можуть інгібувати метаболізм метадону. Пр= 080; призначеннo= 0; метадону дл= 03; зняття болю необхідно враховуватl= 0; ризик подовження інтервалу QT і порушення серцевого ритму. Такий ризик необхідно порівняти з можливими перевагами лікування для усуненн= 03; больового синдрому, а також узяти до уваги наявність альтернатиk= 4;них засобів терапії. З обережністn= 2; застосовувk= 2;ти пацієнтам з ризиком розвитку подовженогl= 6; інтервалу QT: наявність в анамнезі подовженогl= 6; інтервалу QT, прогресуючo= 0; захворюванl= 5;я серця, ішемічна хвороба сер = 94;я, захворюванl= 5;я печінки, одночасне застосуванl= 5;я інших лікарських засобів, що подовжують інтервал QT.

Лікуван&= #1085;я метадоном з метою аналгезії п = 88;и гострих або хронічних болях варто розпочинатl= 0; тільки в том= 091; випадку, якщ= 086; потенційниl= 1; сприятливиl= 1; аналгетичнl= 0;й або паліативниl= 1; ефект порівняний = 79; імовірним ризиком потенційно небезпечниm= 3; для життя ускладнень, можливих пр = 80; застосуванl= 5;і високих доз цього препарату.=

При застосуванl= 5;і метадону необхідний індивідуалn= 0;ний підхід у зіс= 090;авленні можливої користі від лікування і потенційноk= 5;о ризику з урахуванняl= 4; як анамнезу, так і даних клінічного обстеження хворого. При виявленні факторів ризику необ = 93;ідний ретельний моніторинг статусу серцево-суд = 80;нної системи, включаючи аналіз тривалості інтервалу QT і виникнення аритмій.

Препара&= #1090; містить сахарозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими проблемами непереносиl= 4;ості фруктози, порушення всмоктуванl= 5;я глюкози-гал = 72;ктози або сахарозно-і = 79;омальтозно&#= 1102; недостатніl= 9;тю не слід приймати це = 81; препарат.=

=

Застосу&= #1074;ання у період вагітності або годуван = 85;я груддю.

Метадон проникає у слину, грудн= 077; молоко, амні= 086;тичну рідину і плазму пуповинної крові.

Ваг= 110;тність

Метадон можна застосовувk= 2;ти у період ваг= 110;тності тільки у вип= 072;дках, якщо потенційна користь для = 084;атері переважає потенційниl= 1; ризик для плода.

У вагітних значно менш = 72; концентрацo= 0;я метадону у плазмі кров= 10;, знижений ча = 89; напівжиття = 10; підвищений кліренс метадону порівняно з= 10; станом післ= 03; пологів, том= 091; застосуванl= 5;я препарату у = 087;еріод вагітності може призвести д = 86; синдрому відміни у деяких пацієнток. Може бути не= 086;бхідним підвищення дози або скорочення часу між прийомами доз, або поділ дози н= 072; кілька прийомів.=

При призначеннo= 0; метадону вагітну необхідно поінформувk= 2;ти про можливі наслідки застосуванl= 5;я препарату я = 82; для неї само= 111;, так і для дитини. Застосуванl= 5;я метадону вагітним слід провод = 80;ти під ретельним медичним наглядом.

Немовлята, які народилися = 91; жінок, які застосовувk= 2;ли опіати за чотири тижн= 10; до пологів, потенційно можуть бути = 079;алежними від цих препаратів. Тому необхі = 76;ний ретельний н = 72;глядом таких дітей як мінімум два тижні щодо виявле = 85;ня можливих симптомів синдрому відміни (дратівливі = 89;ть, судоми, відсутністn= 0; апетиту, діарея, прон= 080;зливий плач).

Поло = 75;и і народженн= 03;

Як і для всіm= 3; опіоїдів, застосуванl= 5;я метадону незадовго д = 86; пологів мож = 77; призвести д = 86; пригніченнn= 3; дихання немовляти, особливо пр = 80; застосуванl= 5;і високих доз, тому метадо = 85; не рекоменд = 91;ється для аналгезії в акушерстві. Наркотики з= 10; змішаними властивостn= 3;ми агоністів т = 72; антагоністo= 0;в не слід застосовувk= 2;ти для знеболю = 74;ання при пологах пацієнткам, які тривали = 81; час застосовуюm= 0;ь метадон, оскільки застосуванl= 5;я цих препаратів може спровокуваm= 0;и гострий синдром відміни.

Годуван&= #1085;я груддю

Метадон проникає у грудне молоко, тому цей препара = 90; не рекомендуєm= 0;ься призначати = 91; період году = 74;ання груддю. Чере= 079; ризик серйозних н = 77;сприятливи&#= 1093; реакцій у немовлят та враховуючи користь лікування препаратом для матері, рекомендуєm= 0;ься відмовитисn= 0; або від груд= 085;ого годування, або від прийому метадону.

Матерям, які приймають метадон, рекомендуєm= 0;ься відлучати дитину від грудного годування п = 86;ступово для запобіганнn= 3; розвитку абстинентнl= 6;го синдрому у немовлят.

З= ;датність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або іншими механізмамl= 0;.

Застосуван&= #1085;я метадону може порушувати розумові і ф= 110;зичні здібності, необхідні для виконан = 85;я діяльності, пов’язаної = 79; джерелами підвищеної небезпеки (керування автомобілеl= 4;, робота з устаткуванl= 5;ям).

=

Спос= 10;б застосуванl= 5;я та дози.

Преп = 72;рат призначениl= 1; винятково для перорал= 00;ного прийому.

Хворі, які приймають Метадону гідрохлориk= 6; Молтені, повинні знаходитисn= 3; під пильним = 085;аглядом і одержуват = 80; належну психологічl= 5;у і соціальну підтримку.=

Ліку= вання наркотичноo= 1; залежності=

Що стосується лікування опіатної залежності, то цей лікув= 072;льний препарат призначенl= 0;й для щоденного прийому згідно з медичним ви = 89;новком, викладеним = 91; протоколі лікування. Тривалість одного лікувальноk= 5;о циклу деток = 89;икації не перевищу= 08; 21 день, наступний ц = 80;кл не слід починати раніше ніж через 4 тижні після завер = 96;ення попередньоk= 5;о. Нижчевказаl= 5;і схеми дозув = 72;ння рекомендовk= 2;ні, та все ж вони можуть змінюватисn= 3; залежно від клінічної оцінки. На початковомm= 1; етапі однор = 72;зової дози 20-30 мг метадону, частіше за все, буде достатньо для того, щоб зменшити ді= 02; симптомів в= 10;дміни. Більшу дозу метадону можна призначати, якщо симптоми відміни не усунені або = 103;кщо вони виникають знову. Якщо пацієнти фі = 79;ично залежні від великих доз, може виникн = 91;ти потреба у збільшенні рівнів дозування. Я= 082; правило, адекватний рівень дозування с = 90;ановить 40 мг щоденно в одноразовіl= 1; дозі або за д&#= 1077;кілька прийомів. Стабілізацo= 0;я може продов = 78;уватись 2-3 дні, потім кількість метадону слід поступово зменшувати. Частоту при = 81;ому метадону, пр= 080; якій його кількість зменшуєтьсn= 3;, визначати індивідуалn= 0;но для кожного пацієнта. Щоденне зменшення загальнодоk= 3;ової дози на 10 % зазвичай добре переноситьl= 9;я хворими які лікуються у стаціонарі. Для амбулат = 86;рних пацієнтів може бути необхідним зменшення дози протягом тривалішогl= 6; періоду. Якщо метадо = 85; призначати на період, що перевищує три тижні, то така процедура вже вважаєт= 00;ся не детоксикацo= 0;єю або лікуванням = 75;острого синдрому відміни, а підтримуючl= 0;м лікуванням, навіть якщо метою є остаточна повна відміна.

Що стосується хворих, у яких визначена стійка звичка до опіоїдних наркотиків, до них можна застосовувk= 2;ти підтримуючk= 7; лікування, якщо попередні багатопланl= 6;ві різнобічні втручання н = 77; дали позитивних результатіk= 4;.

Таке лікування також можна призначати хворим, стосовно яких доведено, що вони мають з= 074;ичку до прийому опіоїдних наркотиків, або якщо йдеться про ВІЛ-інфіков = 72;них пацієнтів при загрозливиm= 3; імунних обставинах або хворих н= 072; СНІД, якщо лікар вважа= 08;, що інший вид програми лікування є менш перспе = 82;тивним з огляду на відмову від вживання опіоїдних наркотиків. = 059; разі належного в = 80;конання замісна терапія також здатн = 72; зняти так звану «ламку», яка полягає у вимушеному = 87;ошуку героїну і домінує, оскільки наркозалежl= 5;ий хворий палк = 86; бажає добут = 80; цей наркоти = 82;.

Немає необхідносm= 0;і у проведенні перев= ;ірок з використанl= 5;ям системного тесту із застосу = 74;анням налоксону пацієнтів і = 79; сильною героїновою залежністю, які відомі у лікувальноl= 4;у центрі, але, очевидно, головною є п= 077;ревірка з метою визначити наявність морфіну у рідинах тіл = 72;. Аналіз сечі = 108; обов’язковl= 0;м під час лікування і = 79; застосуванl= 5;ям метадону дл= 03; контролю наявності наркотичниm= 3; препаратів та психотропнl= 0;х речовин відповідно до призначень лікаря. Тако= 078; необхідно п = 77;ревірити наявність надмірної кількості алкоголю. Якщо у сечі виявиться наявність опіоїдних речовин, даний випадок підлягає обов’язковo= 0;й переоцінці.

У кожному окремому випадку дозування визначає лікар, щоб попередити потребу у героїні, беручи до уваги психофізичl= 5;ий стан та відп= 086;відні патологічнo= 0; зміни у даного паці= 08;нта.

Підтримуюч&= #1072; терапія спрямована на зняття пригніченнn= 3; дихання або інших ефектів гострої інтоксикацo= 0;ї.

Якщо дорослий хворий приймав значні дози = 075;ероїну аж до дня потрапляннn= 3; у лікувальн = 80;й заклад, початкова доза препарату може станов = 80;ти 20 мг та через 4 або 8 годин ще = 20 мг або 40 мг Метадону гідрохлориk= 6;у Молтені одноразово. = 071;кщо ж до початку лікування ступінь толерантноl= 9;ті до опіатів невелика, початкова д = 86;за може бути вполовину менша. При виникненні будь-яких сумнівів початкову дозу краще зменшити. З появою симптомів абстиненціo= 1; хворому можна дати щ= 077; 10 мг препарату. Згодом дозу потрібно підбирати індивідуалn= 0;но у межах до 80 мг на добу з урахуванняl= 4; переносимоl= 9;ті та потреби. У більшості випадків дл= 03; дорослих достатньою = 08; доза нижче 80 мг на добу.

Максимальн&= #1072; добова доза для доросли = 93; становить 120 мг на добу.

Для вагітних жінок з опіатною залежністю підтримуючo= 0; дози метадо = 85;у повинні бут = 80; щонайнижчиl= 4;и, що запобіга= 02;ть розвитку синдрому відміни (заз= 074;ичай нижче 80 мг на добу). На пізніших термінах може знадобитисn= 3; підвищення дози на 10-20 мг або дозу розділяти н = 72; 2 прийоми.

Боль = 86;вий синдром

Дозу Метадону гідрохлориk= 6;у Молтені нео = 73;хідно ретельно підбирати залежно від вираженостo= 0; больових відчуттів т = 72; реакції хво = 88;ого на препарат. Розпочинатl= 0; лікування і титрування дози метадону найбезпечнo= 0;ше з малої початкової дози з поступовою корекцією дози.

Як правило, для зняття сильного болю метадо = 85; не слід застосовувk= 2;ти хворим, які не приймали інших опіатних препаратів.

Зазвичай дорослим слід призначати препарат перорально = 91; дозі 2,5-10 мг через кожні 4 години протягом перших 3-5 днів, дозу повіль = 85;о титрувати д = 86; досягнення відповідноk= 5;о ефекту, далі застосовувk= 2;ти фіксовану д = 86;зу препарату кожні 8-12 годин залежно від стану хворого та його відповіді н = 72; лікування.=

Хворим літнього віку препарат слід застос = 86;вувати 1 раз на добу.

Ціл= 110; лікування т = 72; його припин = 77;ння

Перед початком лікування Мета = 76;оном гідрохлориk= 6;ом Молтені слід узгодl= 0;ти з пацієнтом стратегію лікування, включаючи тривалість = 10; цілі лікування, в= 110;дповідно до протокол = 91; лікування болю. Під час терапії лікарю слід підтримуваm= 0;и частий контакт з пацієнтом, щоб оцінити необхіднісm= 0;ь продовженнn= 3; лікування, розглянути питання про припинення лікування т = 72;, за необхідносm= 0;і, скоригуватl= 0; дози. Коли пацієнт більше не потребує терапії метадоном, можна порекомендm= 1;вати поступово знижувати дозу, для запобіганнn= 3; виникнення симптомів відміни (див. розділ «Осо = 73;ливості застосуванl= 5;я»). За відсутностo= 0; адекватног&#= 1086; контролю болю слід розглянути можливість розвитку толерантноl= 9;ті та прогресу = 74;ання основного захворюванl= 5;я (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

=

Діти.

Безпеку та ефективнісm= 0;ь застосуванl= 5;я метадону ді = 90;ям не досліджуваl= 3;и.

&nb= sp;

П&= #1077;редозуванн= ;я.

При значному передозуваl= 5;ні метадону ві = 76;бувається пригніченнn= 3; дихання (зниження ча= 089;тоти дихання та/або зменшення дихального об’єму, дихання Чейн-Стокса, ціаноз), надм&#= 1110;рна млявість, як= 072; прогресує а = 78; до розвитку ступорозноk= 5;о або коматозногl= 6; стану, відзначаєтn= 0;ся звуження зіниць, мідріаз мож = 77; змінювати міоз, м’язов= 072; слабкість, холодна та волога липк = 72; шкіра, іноді розвиваєтьl= 9;я брадикардіn= 3; та артеріальнk= 2; гіпотензія. = 059; дітей при пе= 088;едозуванні повідомлялl= 6;ся про сонливість, млявість, звуження зіниць, задишку. У разі значно = 75;о передозуваl= 5;ня, особливо пр = 80; внутрішньоl= 4;у прийомі, можлива зупинка дихання, цир= 082;уляторний колапс або шок, а також зупинка сер = 94;я та смерть. Токс = 80;чна лейкоенцефk= 2;лопатія спостерігаl= 3;ася при передозуваl= 5;ні метадоном.=

Лікуван&= #1085;я

Перш за все необхідно забезпечитl= 0; належний ритм диханн= 03;, надходженнn= 3; свіжого пов= 10;тря, належну підтримуючm= 1; вентиляцію, проведення ЕКГ-контрол= 02;. Для випадкі = 74;, коли йдетьс= 03; про нетерплячу особу, особливо пр = 86; дитину, яка помилково прийняла велику дозу метадону, є ефективні наркотичні антагоністl= 0;, які протидіють дихальній недостатноl= 9;ті, яка потенційно може призвести д = 86; летального наслідку.=

Лікар завжди повинен пам’ятати, щ= 086; метадон – це депресант тривалої ді= 11; (від 36 до = 48 годин), тоді як антагоні = 89;ти, що застосовуюm= 0;ься для лікування н = 72;слідків передозуваl= 5;ня, діють протягом ко = 88;отшого часу (від 1 до 3 годин). Тому пацієнт пов = 80;нен знаходитисn= 3; під постійним наглядом, дл= 103; запобіганнn= 3; розвитку повторної д = 80;хальної недостатноl= 9;ті, а в разі необхідносm= 0;і пацієнт повинен пройти повторний курс лікува = 85;ня із застосуванl= 5;ям антагоністo= 0;в наркотиків. Не показано застосуванl= 5;я інших респі = 88;аторних стимуляторo= 0;в, якщо діагно = 79; поставлениl= 1; точно, а пригніченнn= 3; дихання спричинене = 74;инятково передозуваl= 5;ням метадону.=

У разі відсутностo= 0; клінічно вираженої з = 85;ачної дихальної або серцево-суд = 80;нної недостатноl= 9;ті не слід призначати ліки-антаго = 85;істи. Антагоністl= 0; наркотиків, які признач = 72;ють для внутрішньоk= 4;енних ін’єкцій (на= 083;оксон, налорфін та = 083;евалорфан), є основними лікувальниl= 4;и препаратамl= 0; для усуненн= 03; симптомів інтоксикацo= 0;ї.

Ці лікувальні препарати слід призначати = 87;овторно, поки стан хворого не буде задові = 83;ьним. При застосуванl= 5;і налоксону ризик того, що антагоніст наркотиків = 91; подальшому спричинить пригніченнn= 3; дихання, є менш імовір = 85;им.

При відповідниm= 3; призначеннn= 3;х слід застос = 86;вувати кисень, рідини для внутрішньоk= 4;енного введення, засоби, які звужують судини, а також інші підтримуючo= 0; засоби.

У разі наявності фізичної залежності від опіатів застосуванl= 5;я антагоністk= 2; опіатів мож = 77; сприяти розвитку гострого синдрому відміни, вир= 072;женість якого залежить ві = 76; ступеня фіз = 80;чної залежності = 10; дози застосовувk= 2;ного антагоністk= 2;. Застосуванl= 5;я антагоністo= 0;в у разі вираженого пригніченнn= 3; дихання у фі= 079;ично залежних хв = 86;рих слід проводити вкрай обережно, пр= 080;чому при титруванні призначати дози антаго = 85;іста, менші, ніж зазвичай прийняті (10-20 % від рекомендовk= 2;ної дози).

Застосуван&= #1085;я антагоністo= 0;в опіатів у зв= 080;чних дозах у пацієнтів з фізичною залежністю від опіатів може спрово = 82;увати гострий синдром відміни. Без особливої необхідносm= 0;і слід уникат = 80; застосуванl= 5;я антагоністo= 0;в опіатів фізично залежним особам.

Підкисленн&= #1103; сечі підвищить екскрецію м = 77;тадону.

Метадон не виводиться шляхом перитонеалn= 0;ного діалізу або гемодіалізm= 1;.

Побічні реакції.

Відм= 10;на героїну. На початковій стадії підтримуючl= 6;ї терапії із застосуванl= 5;ям метадону хворі перес = 90;ають отримувати героїн, у результаті чого виникають типові ознаки синдрому відміни. Їх варто диференціюk= 4;ати від побічни = 93; ефектів, пов’язаних = 10;з застосуванl= 5;ям метадону. Найбільш характерні такі ознаки синдрому відміни (як для героїну, так і для інших опіатів): підвищене сльозовидіl= 3;ення, ринорея, чхання, позіхання, посилене потовиділеl= 5;ня, підвищення температурl= 0;, «гусяча» шкіра, відчуття жару та холо= 076;у, що змінюють один одного, занепокоєнl= 5;я, дратівливіl= 9;ть, слабкість, депресія, розширення зіниць, тремор, тахікардія, шлункові коліки, болючі відчуття у тілі, мимовільні посмикуванl= 5;я, анорексія, нудота, діарея, спаз= 084;и кишечнику, зменшення маси тіла.

Поча = 90;кова доза. Необхід= но приділити особливу увагу індив= 10;дуальному підбору початкової дози. Занадт= 086; високі дози = 091; початковомm= 1; періоді мож = 91;ть спричинити побічні явища.

Основна небезпека при застосуванl= 5;і метадону полягає у пригніченнo= 0; дихання та артеріальнo= 0;й гіпотензії. При застосуванl= 5;і метадону можлива зупинка серця, зупинка дихання, шок. Зареєстровk= 2;но летальні наслідки.

Найчаст&= #1110;ше спостерігаn= 2;ться такі побічн= 10; реакції: запа= 084;орочення, занепокоєнl= 5;я, відчуття по = 88;ожнечі у голові, седативниl= 1; ефект, нудот= 072;, блювання, посилене потовиділеl= 5;ня, ортостатичl= 5;а гіпотензія. = 059; таких випадках можливе зниження дози метадону.=

Деякі з цих ефектів, частіше за все в амбула= 090;орних хворих, можн= 072; зменшити, якщо поклас = 90;и пацієнтів горизонталn= 0;но.

Інші побічні реакції, що реєструютьl= 9;я при застосуванl= 5;і метадону:

зага = 83;ьні реакції: астенія, слабкість, припливи, розвиток то = 83;ерантності, гіпотермія;

з бок= 091; серцево-суд = 80;нної системи: аритмія, брадикардіn= 3;, екстрасистl= 6;лія, тахікардія, відчуття серцебиття, мерехтіння = 10; тріпотіння шлуночків, фібриляція шлуночків, подовження інтервалу QT, аритмія тип = 91; torsade de pointes (особливо пр= 080; прийомі високих доз метадону), кардіоміопk= 2;тія, серцева нед = 86;статність, артеріальнk= 2; гіпотензія, флебі= т, синкопе, інверсія зубця Т;

з бок= 091; системи травлення:= біль у животі, анорексія, спазми жовчних шляхів, жовчного міхура, дискінезія жовчних шляхів, запор, сухіс= 090;ь у роті (ксеростомі= 03;), глосит;

з бок= 091; нервової системи: головний біль, збудженістn= 0;, безсоння, сплутаністn= 0; свідомості, судомні напади, пору= 096;ення орієнтації, дисфорія, ейфорія, безсоння, розлади зор = 91;, затуманеннn= 3; зору, міоз, сухість оче = 81;, вертиго, гал= 102;цинації, збудливістn= 0;;

з бок= 091; крові: в опіатних наркоманів із хронічни = 84; гепатитом описана тимчасова тромбоцитоl= 7;енія;

мета = 73;олізм: набряклістn= 0;, затримка рідини, набряк нижн= 10;х кінцівок, гіпокаліємo= 0;я, гіпомагнієl= 4;ія, втрата або збільшення маси тіла;

з бок= 091; системи дих = 72;ння: набряк легень, погіршення перебігу бронхіальнl= 6;ї астми; сухість у носі, пригніченнn= 3; дихання (особливо пр= 080; прийомі високих доз = 084;етадону), синдром центральноk= 5;о апное сну;

з бок= 091; шкіри: кропив’янкk= 2;, висипання н = 72; шкірі, геморагічнk= 2; кропив’янкk= 2;; короста, свербіж, набряк;

з бок= 091; сечостатевl= 6;ї системи: антидіуретl= 0;чний ефект, дисменорея, аменорея, затримка сечі, проблеми, пов’язані з виділенням сечі, зниження лібідо і пот= 077;нції, імпотенція, підвищення рівня прола = 82;тину при тривалому застосуванl= 5;і, галакторея;

психічн&= #1110; розлади: зале = 78;ність.

Застосу&= #1074;ання пацієнтам з порушенням функції печінки: при тривалій підтримуючo= 0;й метадоновіl= 1; терапії відзначаєтn= 0;ся поступове ослаблення побічних явищ протягом кількох тижнів, хоча &#= 1087;ри цьому залишаютьсn= 3; такі побічн= 10; явища як підвищене потовиділеl= 5;ня та запор.

Метадон є агоністом рецепторів опіатів. Том= 091; при застосуванl= 5;і препарату може розвин = 91;тися залежність такого ж типу, як і при застосуванl= 5;і морфіну.

При застосуванl= 5;і метадону можливі реакції гіперчутлиk= 4;ості, включаючи шок, задишку.

Можливі небажані ефекти, пов’язані з наповнювачk= 2;ми: препарат містить гліцерин, у великих дозах може спричинити головний бі = 83;ь, розлад шлунка та діарею.

Синдром від= міни: занепокоєнl= 5;я, підвищене сльозовидіl= 3;ення, ринорея, чхання, пітливість, відчуття холоду, тремор/трем = 90;іння, «гусяча шкіра», позіхання, міалгія, мідріаз, дратівливіl= 9;ть, біль у всьом= 091; тілі, спині, с&= #1091;глобах, слабкість, шлункові коліки, пору= 096;ення сну, безсонн= 103;, нудота, анорексія, блювання, діарея, підвищення артеріальнl= 6;го тиску, підвищення частоти серцевих скорочень, зростання частоти дихання, підвищення температурl= 0; тіла.

&nb= sp;

Терм= 10;н придатностo= 0;. 3 роки.

Умов = 80; зберігання.

Зберігати в оригінальнl= 6;му флаконі в захищеному від світла місці при температурo= 0; не вище 25° С.=

Зберігати у недоступноl= 4;у для дітей місці.

Розчин потрібно використатl= 0; протягом 2 мі&#= 1089;яців після першого відкриття флакона.

&nb= sp;

Упак = 86;вка.

Для однодозовиm= 3; флаконів.=

По 5 мл, 10 мл, 20 мл або 60 мл препа= рату у флаконі в картонній упаковці.=

Для багатодозоk= 4;их флаконів.=

По 100 мл препарату = 91; флаконі з кришечкою, щ= 086; нагвинчуєтn= 0;ся, з контролем першого від = 82;риття, ущільненою поліетиленl= 6;вою прокладкою, разом з мірним ковпачком в картонній упаковці.=

По 1000 мл препарату у флаконі з кришечкою, щ= 086; нагвинчуєтn= 0;ся, з контролем першого відкриття, у= 097;ільненою поліетиленl= 6;вою прокладкою, = 088;азом з мірним ковпачком.

Кате = 75;орія відпуску. За рецептом.=

Виро = 73;ник.

Л.Молтені і i= 0;. деі Ф.ллі Алітті Сосіета ді Е= 079;ерчиціо С.п.А.

Місц = 77;знаходженн&#= 1103; виробника т = 72; адреса місц= 03; провадженнn= 3; його діяльності.

С. С. 67 (Тоско Ромагнола) Локаліта Гранатьіерo= 0; – 50018 = С = 82;андиччі, Італія.=

&n= bsp;