ІНСТРУКЦІЯ

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарськ= ого засобу

ІЗОФЛУРАН

(ISOFLURANE)

Склад:

діюча речовина: isoflurane;

1 флакон (100 мл або 250 мл) містить ізофлурану 100 %.

Лікарська форма. Пари для інгаляцій, рідина 100 %.<= o:p>

Основні фізико-хімічні властивості:= прозора безбарвна рухома незаймиста густа рідина.

Фармакотера= певтична група.

Засоби для загальної анестезії. Галогеновмісні вуглеводні. Код АТХ N01A B06.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Ізофлуран – загал= ьний інгаляційний анестетик, який забезпечує швидку індукцію анестезії, а також = швидке відновлення.

Як і всі інгаляційні анестетики, ізофлуран спричиняє дозозалежне<= /span> пригнічення діяльності центральної нервової системи та церебрального метаболізму, тоді як тиск спинномозкової рідини може збільшуватися за рахун= ок церебральної вазодилатації. Ізофлуран спричиняє дозозалежне пригнічення дихання і зни= ження вентиляційної відповіді на вуглекислий газ. Зниження артеріального тиску, я= ке відбувається під час анестезії ізофлураном, відбувається переважно за рахунок периферичної артеріальної і венозної дилатації, тоді як частота серцевих скорочень і серцевий викид добре контролюються до підтримання дихальної концентрації, що становить 2,5 %.

Фармакокінетика.<= /i>

Ізофлуран має дуже низьку розчинність в крові і тканинах організму. Такі низькі результати розчинності призводять до швидкого розвит= ку альвеолярного парціального тиску, достатнього для анестезії.

Біотрансформація ізофлурану надзвичайно низька і тільки близько 0,2 % введеного із= офлурану виводиться у вигляді метаболітів. Ізофлуран метаболізується до трифтороцтово= ї кислоти і дифторометанолу, який гідролізується = до мурашиної кислоти та фторид-іону. Час напіввиведення з сечею фториду і органічного фтору становить 36 і 41 годину відповідно.

Хоча пік концентрації неорганічного фториду, який утворюється в результ= аті розпаду ізофлурану, як правило, значно нижчий, = ніж той, який може спричинити нефротоксичність, інформація щодо застосування пацієнтам з порушеною функцією нирок відсутня. Тому препарат слід застосовувати з особливою обережністю цим хворим або тим, хто отримує одночасно нефротоксичні препарати.<= o:p>

Клінічні характеристики.=

Показання.

Індукція та підтримання загальної інгаляційної анестезії.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до ізофлурану або до і= нших галогеновмісних анестетиків. Підтверджена або підозрювана генетична схильність до злоякісної гіпертермії (наприклад, у пацієнтів зі злоякісною гіпертермією в анамнезі, міопатією, т= акою як м’язова дистрофія, синдром Кінга, міотонія, центрально-ядерна міопатія).

Ізофлуран не можна застосовувати пацієнтам, у яких виявлена жовтяниця та/або гарячка невідомого генезу, пацієнтам з порушеннями функції печінки або еозинофілією після введення ізофлурану або іншого галогеновм= існого анестетика.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

М’язові релаксанти

Ізофлуран спричиняє достатнє розслаблення м’язів для деяких інтраабдомінальних операцій. Ізо= флуран сумісний з усіма найчастіше застосовуваними міорелакса= нтами, дію яких він значно посилює. Ефект найбільш помітний у недеполяризуючих агентів, таким чином, у присутності ізофлурану = слід застосовувати нижчі дози. Ефект недеполяризуючих міорелаксантів можна зменшити шляхом введення неостигміну, який <= /span>не має ніякого впливу на релаксуючі властивості ізофлурану.

Адреналін

Застосування адреналіну (епінефрину) в будь= -який спосіб під час анестезії ізофлураном може призв= ести до надшлуночкової або шлун= очкової аритмії. При застосуванні адреналіну його кількість повинна бути обмежена до максимум 3 мкг/кг маси тіла у пацієнтів з норма= льною серцевою діяльністю та ще менше для пацієнтів з порушеннями серцевого ритму= .

Одночасне застосування інших β-симпатоміметик= ів, таких як амфетаміни, може призвести до аритмії. Якщо це можливо, слід перер= вати прийом адреналіну або інших

β-симпатоміметиків за кілька днів до операції.

Антагоністи кальцію (та інші вазодилататори)

Ізофлуран може спричинити виражену артеріальну гіпотензію у пцієнтів, які отримують супутню терапію антагоністами кальцію, особливо класу дигідропіридину<= /span>. У пацієнтів, які постійно приймают= ь інші вазодилататори, такі як інгібітори АПФ (наприкл= ад каптоприл, еналаприл, лізиноприл), або α₁-адреноблокатори (наприклад празозин), може виникнути непередбач= увана гіпотензія при застосуванні будь-якого виду анестезії= .

Інгібітори мон= оаміноксидази (МАО)

Інгібітори моноаміноксидази підвищують ефек= ти загальних анестетиків. Якщо це можливо, пацієнти повинні припинити прийом інгібіторів МАО принаймні за 14 днів до передбачув= аної операції.

β-блокатори<= /i>

Застосування β-блокаторів у періопераційний період зменшить здатність ізофлурану збільшувати частоту серцевих скорочень. Таким чином, β-блокатори, як правило, чиня= ть серцевозахисну дію. Якщо буде потрібно збільшити част= оту серцевих скорочень або звуження судин, слід застосувати відповідні симпатоміметики. Повна історія застосування лікарських засобів завжди повинна бути у анестезіолога.

Ізоніазид

Ізоніазид підвищує активність ферментів. Пацієнти, які отримую= ть ізоніазид, можуть бути більш сприйнятливі до токсично= ї дії на печінку інгаляційних анестетиків. Якщо це мо= жливо, застосуваня ізоніазиду слід припинити за тиждень до операції.

Опіоїдні анальгетики

Опіоїдні анальгетики посилюють пригнічув= альний вплив ізофлурану на дихальну функцію.

Особливості застосування.
Ізофлуран – сильний депресант дихальної функції, і цей ефект посилюється при застосуванні наркотичної премедикації або внаслідок одночасн= ого прийому інших дихальних депресантів.

Ізофлуран спричиняє збільшення мозкового кровотоку при глибоких рівнях анестезії (1,5 = %), і це = може призвести до збільшення тиску спинномозкової рідини. Якщо необхідно, цього можна уникнути або нейтралізувати дію препарату за допомогою гіпервентиляції пацієнта до або під час анестезії. Як і інші галогенов= місні анестетики, ізофлуран слід застосовувати з обережністю пацієнтам із підвищеним внутрішньочерепним тиском. У таких випадках може знадобитися гіпервентиляція.

Як і при застосуванні усіх галогеновмісних анестетиків, до повторних анестезій протягом короткого періоду часу слід підходити з обережністю, оскільки ризик гепатотоксичності повністю не вивчений. Існує недостатній досвід застосуван= ня повторної анестезії.

Повідомляли про взаємодію ізофлурану з СО_{2-абсорбентами,
що висохли, при закритій ланцюгов=
ої
анестезії, з утворенням моноксиду вуглецю. Вдих=
ання
окису вуглецю може призвести до утворення значних рівнів карбоксигемоглобіну
у пацієнтів. Карбоксигемоглобін чинить токсичну=
дію
навіть при низьких концентраціях і його не легко виявити за допомогою моніт=
орів
стандартної анестезії, таких як монітори пульсоксиметр=
ів.
Пряме вимірювання карбоксигемоглобіну слід пров=
одити
в тому випадку, коли пацієнт перебуває на закритому ланцюзі анестезії з
супутнім агентом, коли розвивається десатурація
кисню, який не реагує на звичайні терапевтичні заходи. Слід вжити усіх можл=
ивих
заходів, щоб запобігти висиханню СО₂-абсорбентів.}

Препарат слід застосовувати з обережністю пацієнтам з відомими порушеннями печінкової функції.

Ізофлуран – потужн= ий системний дилататор коронарних артерій. Вплив на системний артеріальний тиск легко контролюється у здорового пацієнта, і пре= парат застосовують, зокрема як засіб індукції гіпотензії. Проте феномен «ішемічного обкрадання» означає, що ізоф= луран слід застосовувати з обережністю пацієнтам із захворюваннями коронарних артерій. Зокрема, слід очікув= ати, що пацієнти з субендокардіальною ішемією будуть= більш сприйнятливі до анастезії.

Застосування препарату у дітей може стимулюва= ти виділення слини і трахеобронхіального секрету, = але рефлекси глотки і гортані швидко зменшуються.

Оскільки рівні анестезії можна легко і швидко змінити при застосуванні Ізофлурану, слід застосовувати тільки такі випарники, які виробляють передбачувані концентра= ції з високим ступенем точності. Ступінь артеріальної гіпо= тензії та пригнічення дихання може дати певне уявлення про глибину анестезії. Глиб= ину анестезії ізофлураном можна швидко змінити. Ритм серця при застосуванні препарату залишається стабільним, але спонтанне диха= ння слід ретельно підтримувати в разі потреби.

Ізофлуран повинен вводити тільки анестезіолог або у його присутності та при наявності відпові= дних приладів для анестезії та реанімаційного обладнання.

У разі появи симптомів злоякісної гіпертермії слід негайно припинити застосування Ізофлурану, призначити дантролен внутрішньовенно і провести підтримувальну терапію.

Застосування інгаляційних анестезуючих засобів асоціюється з рідкісними випадками підвищення рівня калію у плазмі крові, що може проявитися аритмія= ми, у дітей були летальні випадки у післяопераційному періоді. Особливо сприйнятливі пацієнти з латентними або явними нейром’язовими захворюван= нями, особливо з нейром’язовою дистрофією Дюшена.

У більшості зазначених випадків одночасно застосовували сукцинілхолін. Також у цих пацієнтів спостерігалося значне підвищення рівня креатинфосфокінази у плазмі крові, в деяких випадках = – міоглобінурія. Незважаючи на те, що ці прояви подібні= до злоякісної гіпертермії, ні в одного пацієнта не спостерігалося симптомів ригідності м’язів або гіперметаболічного стану. Рекомендується рання та інтенсивна корекція гіперкаліє= мії і лікування аритмій з подальшим обстеженням щодо латентних нейром’язових захворювань.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Достатніх даних, щоб оцінити тератогенний в= плив препарату для людини, немає. Дослідження на тваринах показали репродуктивну токсичність. Ізофлуран не рекомендується застосовувати протягом І триместру вагітності.

Якщо це можливо, слід уникати застосування усіх ан= естетиків у період вагітності. Анестезію з ізофлураном по= трібно проводити з належною обережністю з урахуванням користь/ризик.

Є дані щодо застосування ізофлурану при вагітності, акушерській анестезії та при оперативних акушерських втручаннях, таких як кесарів розтин. Достатній рівень анестезії при кесаревому розтині = може підтримуватися в діапазоні 0,5-0,75 % ізофлурану в суміші кисень/закис азоту.

Спостерігалися випадки підвищеної крововтрати порівняно з іншими інгаляційними анестетиками (наприклад з галотаном) у пацієнтів, які перенесли кюретаж матки або інші гінекологічні хірургічні процедури.

При застосуванні ізофлурану у період лактац= ії годування груддю слід перервати до моменту, коли препарат буде повністю виведений з організму.

Здатність впливати на швидк= ість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Як і при застосуванні інших загальних анестетиків<= /span>, після анестезії ізофлураном пацієнтам не можна керувати автотранспортом або іншими механізмами протягом 24 годин.

Спосіб застосування та дози.

Ізофлуран має незнач= ний гострий ефірний запах, який може обмежувати швидкість індукції газу, але, незважаючи на це, індукція і, зокрема, відновлення відбуваються швидко.

Шлях проведення інгаляційний. Використання специфічних випарників для ізофлурану сприятиме точному контролю введеної концентрації анестетика.

Мінімальна альвеолярна концентрація (МАК), стандартний вимір активності анестетиків, стано= вить 1,15 % у чистому кисні і знижується до 0,5 % при введенні 70 % закису азоту= у пацієнтів середнього віку. Існують вікові відмінності: MAК значно вища у ді= тей і нижча у людей літнього віку.

Мінімальна альвеолярна концентрація (МАК)

Дорослі <= o:p>

Вік =

Середня концентрація у 100 % кисні

Середня концентрація з

75 % N₂O<= /p>

26±4 роки=

1,18 %

0,56 %

44±7 рокі= в

1,15 %

0,50 %

64±5 рокі= в

1,05 %

0,37 %

Діти=

Недоношені немовлята < 32 тижнів гестаційного віку

1,28 %

Новонарод= жені немовлята

32-37 тиж= нів гестаційного віку

1,41 %

0-1 місяц= і

1,60 %

1-6 місяц= ів

1,87 %

6-12 міся= ців

1,80 %

1-5 років=

1,60 %

Премедикація<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-farea= st-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>.

Вибір препарату для премед= икації слід здійснювати відповідно до потреб пацієнта. Вентиляційну депресивну дію= ізофлурану потрібно взяти до уваги. Антихолінергічні засоби (наприклад атропін, глікопіролат) можуть= бути використані на розсуд анестезіолога для досягнення їх ефектів у порожнині р= ота – зменшення секреції, але вони можуть посилювати слабкі ефекти ізофлурану щодо збільшення частоти серцевих скорочень= .

Індукція.

Оскільки Ізофлуран = має помірну силу проведення інгаляції, як правило, повинно передувати застосува= ння барбітуратів короткої дії або іншого агента для індукції, що вводиться внутрішньовенно для запобігання кашлю. Виділення слини і кашель може спричи= нити ускладнення при індукції ізофлураном у маленьких дітей. Крім того, можна вводити ізофлуран з кис= нем або з сумішшю кисню з зак= исом азоту.

Рекомендується розпочинати індукцію ізофлураном= при концентрації 0,5 %. Концентрації 1,5-3 %, як правило, спричиняють хірургічну анестезію за 7-10 хвилин. Артеріальний тиск знижується під час індукції, ал= е це можна компенсувати хірургічною стимуляцією.

Підтримання.<= /p>
Стійка анестезія для операції із застосовуванням і= зофлурану підтримується в концентрації від 1 % до 2,5 % в суміші кисню/70 % закису аз= оту. Додаткова інспірація ізофлураном (від 0,5 % до = 1 %) може бути необхідна при більш низьких рівнях закису азоту або коли ізофлуран застосовувати один або з повітряно-кисневою сумішшю.

Під час підтримки анестезії залежно від глибини анестезії артеріальний = тиск знижується. Тобто артеріальний тиск знаходиться у зворотній залежності від концентрації ізофлурану. За умови, що немає нія= ких інших ускладнюючих факторів, це може бути пов’язано з периферичною вазодилатацією. Серцевий ритм залишається стабільним. Надмірне зниження артеріального тиску може бути пов’язано з глибиною анесте= зії, і в таких умовах це може бути скориговано шляхом зменшення інспірації концентрації ізофлурану. Індукування артеріальн= ої гіпотензії можна досягти шляхом штучної вентиляції пацієнтів ізофлураном 2,5-4 %. Попереднє застос= ування клонідину значно знижує потребу в ізофлурані для підтримки індукованої гіпотензії.

Відновлення= .

Концентрація ізофлурану може бути знижена до 0,5 % на початку закриття операційної рани, а потім до= 0 % в кінці операції, за умови, що анестезіолог переконався, що ефект будь-якого препарату, що блокує нервову систему, було подолано і пацієнт більше не паралізований.

Після припинення всіх видів анестезії дихальні шляхи пацієнта повинні бути вентильовані кілька разів з киснем 100 % до пов= ного одужання пацієнта. Відновлення після анестезії наступає швидко.<= /span>

Діти. =

Препарат можна застосовувати у педіатричній практиці, але у зв’язку з виникненням кашлю, пригніченням дихання та сатура= ції, збільшенням секреції та ларингоспазмом застосув= ання ізофлурану дітям не рекомендовано.<= /p>
Слід проявляти обережність при призначенні <= span class=3DSpellE>ізофлурану дітям віком до 2 років через обмежений дос= від застосування препарату цій віковій групі пацієнтів.

Передозування.

Передозування ізфолураном призводить до зна= чного пригнічення дихання і до помітного зниження артеріального тиску, при чому останнього – переважно за рахунок периферичної вазодил= атації, а не прямої депресії міокарда. Якщо виявиться факт передозування, слід нега= йно припинити введення препарату, забезпечити прохідність дихальних шляхів і провести вентиляцію легень киснем, або контрольовану вентиляцію.

Побічні реакції.

Побічні реакції, що виникають при застосуванні ізо= флурану, загалом є дозозалежними розширеннями фармако-фізіологічних ефектів і включають гіпотонію, пригнічення дихання та аритмії. Потенційні серйозні побічні реакції включаю= ть злоякісну гіпертермію, гіперкаліємію, підвищений рівень креатинкінази в сироватці крові, міоглобінурію, анафілактичні реакції та побічні реакц= ії з боку печінки (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»)= . У післяопераційному періоді спостерігалися тремтіння, нудота, блювання, непрохідність кишечнику, збудження та делірій.

При застосуванні загальних інгаляційних анестетикі= в, включаючи ізофлуран, спостерігалися зупинка сер= ця, брадикардія та тахікардія.

Повідомляли про подовження інт= ервалу QT зі шлуночковою тахікардією «torsade de= pointes» (у деяких випадках - із летальним наслід= ком).

У таблиці нижче наведено побічні реакції, про які повідомляли в ході клінічних випробувань та протягом післяреєстраційного<= /span> періоду. За наявними даними оцінити частоту побічних реакцій неможливо, тому вона зазначена як «невідомо».

Зведена таблиця найчастіших побічних реакцій

Система органів

Частота

Побічні реакції

З боку крові та лімфатичної системи

Невідомо

Карбоксигемоглобінемія²

З боку імунної системи

Невідомо

Анафілактичні реакції¹<= /o:p>

Невідомо

Гіперчутливість¹

З боку обміну речовин та харчування

Невідомо

Гіперкаліємія²

Невідомо

Підвищення рівня глюкози в крові¹

З боку психіки

Невідомо

Збудження

Невідомо

Делірій

Невідомо

Зміни настрою⁵

З боку нервової системи

Невідомо

Судоми

Невідомо

Зниження розумової діяльності⁴<= /o:p>

З боку серця

Невідомо

Аритмія

Невідомо

Брадикардія

Невідомо

Зупинка серця

Невідомо

Пролонгація інтервалу QT на ЕКГ

Невідомо

Тахікардія

Невідомо

Шлуночкова тахікард= ія «torsade= de pointes»

З боку судин

Невідомо

Гіпотензія²

Невідомо

Геморагії³

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння=

Невідомо

Бронхоспазм²

Невідомо

Задишка¹

Невідомо

Свистяче дихання¹

Невідомо

Пригнічення дихання²

Невідомо

Ларингоспазм²

З боку шлунково-кишкового тракту

Невідомо

Кишкова непрохідність

Невідомо

Блювання

Невідомо

Нудота

З боку печінки та жовчовидільної системи<= o:p>

Невідомо

Некроз печінки²

Невідомо

Гепатоцелюлярне ураження печінки²

Невідомо

Підвищений рівень білірубіну в крові

З боку шкіри та її придатків

Невідомо

Набряк обличчя¹

Невідомо

Контактний дерматит¹

Невідомо

Висип¹

З боку нирок та сечовидільної системи

Невідомо

Підвищений рівень креатиніну в крові

Невідомо

Зниження рівня сечовини в крові

Загальні розлади та місцеві реакції на препарат

Невідомо

Злоякісна гіпертермія²<= /o:p>

Невідомо

Дискомфорт в області грудної клітини¹

Невідомо

Озноб

Лабораторні дослідження

Невідомо

Підвищення рівня лейкоцитів у крові¹

Невідомо

Підвищення рівня печінкових ферментів² <= /o:p>

Невідомо

Підвищений рівень фторидів¹

Невідомо

Ненормальна електроенцефалограма

Невідомо

Зниження рівня холестерину в крові¹

Невідомо

Зниження рівня лужної фосфатази в крові¹

Невідомо

Підвищений рівень креатинфосфокінази в кр= ові

З боку скелетно-м`язової системи та сполучної тканини

Невідомо

Міоглобінурія

Невідомо

Рабдоміоліз

¹Див. розділ «Побічні реакції».

²Див. розділ «Особливості застосування».

³У пацієнток, які проходять процедуру штучного перерив= ання вагітності.

⁴Може спричинити незначне зниження інтелектуальної фун= кції протягом 2-4 днів після анестезії.

⁵Незначні зміни настрою та симптомів можуть тривати до= 6 днів.

Опис окремих побічних реакцій<= /o:p>

Спостерігалося тимчасове підвищення рівня білірубіну в крові, глюкози та креатиніну в сироватці крові зі зниженням азоту сечовини крові (Blood urea nitrogen, BUN), холестерину в сироватці крові та лужної фосфатази. Як і у випадку з іншими загальними анестетиками, спостерігалося тимчасове підвищення рівня лейкоцитів крові навіть у разі відсутності хірургічного стресу.<= /span>

Повідомляли про рідкісні випадки гіперчутливості (включаючи контактний дерматит, висип, задишка, хрипи, дискомфорт у грудях, набряк обличчя або анафілактична реакція), особливо у зв'язку з тривалим професійним впливом інгаляційних анестетиків, включаючи ізофлуран. Ці реакції були підтвердже= ні клінічними випробуваннями (наприклад, провокативна проба за допомогою метахоліну). Однак етіологія анафілактичних реакцій, = що виникають під час впливу інгаляційного анестетика, незрозуміла через вплив багатьох супутніх препаратів, багато з яких, як відомо, спричиняють такі реакції. Мінімально підвищений рівень неорганічного фтору в сироватці крові виникає під час і після анестезії ізофлураном внаслідок біологічного розкладу агента.

Малоймовірно, що низькі рівні неорганічного фтору в сироватці крові (середнє значення 4,4 мкмоль/л в одному дослідж= енні), про які повідомляли, можуть спричинити ниркову токсичність, оскільки вони значно нижчі за запропоновані граничні рівні токсичності для нирок.

Діти

Застосування інгаляційних анестетиків рідко= було пов’язано з підвищенням рівня калію в сироватці крові, що призводило до серцевої аритмії і летальних наслідків у дітей у післяопераційному періоді.=

Під час індукції анестезії слиновиділення і трахео= бронхіальна секреція можуть збільшуватися, що може бути причиною л= арингоспазму.

Інші особливі групи пацієнтів =

Нервово-м’язові захворювання

Застосування інгаляційних анестетиків було пов'язано з рідкісним підвищенням рівня калію в сироватці крові, що призвод= ило до серцевих аритмій та летальних наслідків у педіатричних пацієнтів протягом післяопераційного періоду. Пацієнти з прихованими, а також явними нервово-м’язовими захворюваннями, зокрема м’язовою дистрофією Дюшена виявляються найбільш вразливими. Рекомендується раннє та агресивне втручання для лікування гіперкалієм= ії та стійких аритмій і подальша оцінка прихованих нервово-м’язових захворюван= ь.

Пацієнти літнього віку

Зазвичай для підтримки хірургічної анестезії у пацієнтів літнього віку необхідні менші концентрації ізофлурану.

Термін придатності. 5 років.

Умови зберігання.=

Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці. <= /o:p>

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 100 мл або 250 мл препарату у флаконі. По 1 флакону в картонній упаковці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Пірамал Фарма Лімітед.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Сі.Нос. 7-70, 70/1 та 70/2, Дігвал Віледж, Кохір Мандал, Сангаредді, Телангана 502= 321, Індія (ІНД).

&n= bsp;

Дорослі <= o:p>
Вік =	Середня концентрація у 100 % кисні	Середня концентрація з 75 % N₂O<= /p>
26±4 роки=	1,18 %	0,56 %
44±7 рокі= в	1,15 %	0,50 %
64±5 рокі= в	1,05 %	0,37 %
Діти=
Недоношені немовлята < 32 тижнів гестаційного віку	1,28 %
Новонарод= жені немовлята 32-37 тиж= нів гестаційного віку	1,41 %
0-1 місяц= і	1,60 %
1-6 місяц= ів	1,87 %
6-12 міся= ців	1,80 %
1-5 років=	1,60 %

Зведена таблиця найчастіших побічних реакцій
Система органів	Частота	Побічні реакції
З боку крові та лімфатичної системи	Невідомо	Карбоксигемоглобінемія²
З боку імунної системи	Невідомо	Анафілактичні реакції¹<= /o:p>
Невідомо	Гіперчутливість¹
З боку обміну речовин та харчування	Невідомо	Гіперкаліємія²
Невідомо	Підвищення рівня глюкози в крові¹
З боку психіки	Невідомо	Збудження
Невідомо	Делірій
Невідомо	Зміни настрою⁵
З боку нервової системи	Невідомо	Судоми
Невідомо	Зниження розумової діяльності⁴<= /o:p>
З боку серця	Невідомо	Аритмія
Невідомо	Брадикардія
Невідомо	Зупинка серця
Невідомо	Пролонгація інтервалу QT на ЕКГ
Невідомо	Тахікардія
Невідомо	Шлуночкова тахікард= ія «torsade= de pointes»
З боку судин	Невідомо	Гіпотензія²
Невідомо	Геморагії³
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння=	Невідомо	Бронхоспазм²
Невідомо	Задишка¹
Невідомо	Свистяче дихання¹
Невідомо	Пригнічення дихання²
Невідомо	Ларингоспазм²
З боку шлунково-кишкового тракту	Невідомо	Кишкова непрохідність
Невідомо	Блювання
Невідомо	Нудота
З боку печінки та жовчовидільної системи<= o:p>	Невідомо	Некроз печінки²
Невідомо	Гепатоцелюлярне ураження печінки²
Невідомо	Підвищений рівень білірубіну в крові
З боку шкіри та її придатків	Невідомо	Набряк обличчя¹
Невідомо	Контактний дерматит¹
Невідомо	Висип¹
З боку нирок та сечовидільної системи	Невідомо	Підвищений рівень креатиніну в крові
Невідомо	Зниження рівня сечовини в крові
Загальні розлади та місцеві реакції на препарат	Невідомо	Злоякісна гіпертермія²<= /o:p>
Невідомо	Дискомфорт в області грудної клітини¹
Невідомо	Озноб
Лабораторні дослідження	Невідомо	Підвищення рівня лейкоцитів у крові¹
Невідомо	Підвищення рівня печінкових ферментів² <= /o:p>
Невідомо	Підвищений рівень фторидів¹
Невідомо	Ненормальна електроенцефалограма
Невідомо	Зниження рівня холестерину в крові¹
Невідомо	Зниження рівня лужної фосфатази в крові¹
Невідомо	Підвищений рівень креатинфосфокінази в кр= ові
З боку скелетно-м`язової системи та сполучної тканини	Невідомо	Міоглобінурія
Невідомо	Рабдоміоліз