І= 053;СТРУКЦІЯ

для медичного застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу

ЛІ= ;ЗОПРЕС 10, ЛІЗОПРЕС 20<= /span>

(LISOPRES 10, <= /b>LISOPRES 20)

Склад:

ді= ;ючі речовини: лізи= ;ноприл (у вигляді лізиноприлm= 1; дигідрату) та= = ;гідрохлор= отіазид;

1 таблетка містить 10 мг або 20 мг лізиноприлm= 1; (у вигляді лізиноприлm= 1; дигідрату) т= 072; 12,5 мг гідрохло= ;ротіазиду;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), кальцію гідрофосфаm= 0;у дигідрат, кр= 086;хмаль кукурудзянl= 0;й, магнію стеа = 88;ат.

Лі= ;карська форма. Табл= ;етки.

Осно = 74;ні фізико-хімі = 95;ні властивостo= 0;: &#= 1090;аблетки плоскоциліl= 5;дричної форми, з фаск&#= 1086;ю, білого або майже білог = 86; кольору.

Фа= ;рмакотерап = 77;втична група. Інгібіm= 0;ори ангіотензиl= 5;перетворюв= 072;льного ферменту (АП= 060;) і діуретики. &#= 1050;од АТХ С09В А03.

Фармако = 83;огічні властивостo= 0;.

Лізиноl= 7;рил –= інгібітор А= ;ПФ, знижує конц = 77;нтрацію в крові ангіотензиl= 5;у II та альдостероl= 5;у, що мають вазоконстрl= 0;кторні властивостo= 0;. Перешкоджаn= 8; деградації брадикінінm= 1; і збільшує концентрацo= 0;ю ендогенних простагланk= 6;инів, що мають судинорозшl= 0;рювальну активність. Пригнічує тканинну ренін-ангіо = 90;ензивну систему серця, при тривалому застосуванl= 5;і попереджає розвиток гіпертрофіo= 1; міокарда і дилатації л= 10;вого шлуночка. У результаті поступово з = 85;ижуються артеріальнl= 0;й тиск, загальний п = 77;риферичний опір судин, постнавантk= 2;ження на серце, тиск у малом= 091; колі кровообігу та опір суди= 085; легенів, збільшуєтьl= 9;я серцевий викид, підвищуєтьl= 9;я толерантніl= 9;ть до фізичног = 86; навантаженl= 5;я.

Гідрохлоро&= #1090;іазид – діуретик бензотіадіk= 2;зинового ряду: знижує реабсорбціn= 2; іонів натрі= 02; і хлору (меншою міро= 102; – калію і бікарбонатo= 0;в) у проксимальl= 5;их канальцях нирок, а також виведення магнію, кальцію, сечової кис = 83;оти. Підвищує концентрацo= 0;йну здатність нирок. Пригнічує здатність судинної ст= 10;нки сприймати дію судиноз = 74;ужувальних медіаторів = 91; зв’язку зі зниженням концентрацo= 0;ї іонів натрі= 02; у цитоплазм= 10; міоцитів судин. Антигіпертk= 7;нзивна дія зумовлена розширенняl= 4; артеріол. Збільшує (вторинно) концентрацo= 0;ю реніну плаз = 84;и крові.

Антигіп&= #1077;ртензивний ефект лізиноприлm= 1; розвиваєтьl= 9;я через 1 годину, досягає максимуму через 6-7 годин і продовжуєтn= 0;ся до 24 годин. Діуретичниl= 1; ефект гідрохлороm= 0;іазиду настає чере = 79; 1-2 години, досягає максимуму через 4 години і продовжуєтn= 0;ся 6-12 годин.

Комбінація лізиноприлm= 1; і гідрохлороm= 0;іазиду призводить до посиленн= 03; антигіпертk= 7;нзивного ефекту, а також попереджає можливі при використанl= 5;і гідрохлороm= 0;іазиду метаболічнo= 0; порушення (гіпокалієм= 10;я, порушення вуглеводноk= 5;о і ліпідного обмінів).

Фармакl= 6;кінетика.

Л&= #1110;зиноприл: після прийому всмоктуєтьl= 9;я приблизно 25 % (6-60 = %) дози незалежно від вживанн= 03; їжі. Слабо зв’язуєтьсn= 3; з білками плазми кров= 10; (6-10 %). Не метабол&= #1110;зується і виводитьс= 03; нирками у незміненомm= 1; стані. Періо= 076; напіввиведk= 7;ння лізиноприлm= 1; становить 12 годин. Незначно проникає через гематоенцеm= 2;алічний бар’єр, не кумулює у тканинах, ал= 077; виявляєтьсn= 3; у плаценті і в грудному молоці. Максимальнk= 2; концентрац&#= 1110;я у плазмі крові, періо= 076; напіввиведk= 7;ння і триваліст= 00; дії лізиноп = 88;илу значно збільшуютьl= 9;я при зниженн= 10; клубочковоo= 1; фільтрації нирок менше 30 = мл/хв, що вимагає корекції режиму дозування препарату. У пацієнтів літнього віку концен = 90;рація препарату у плазмі кров= 10; і площа під кривою «концентраm= 4;ія – час» () підвищуютьl= 9;я у 2 рази, що також вимагає корекції ре = 78;иму дозування препарату.

Гідрохl= 3;оротіазид: добре всмоктуєтьl= 9;я (60-80 %) із травног&= #1086; тракту. У крові на 60 % зв̵= 7;язується з білками. При прийомі натще періо = 76; напіввиведk= 7;ння становить 1-2,5 години. Виво= 076;иться нирками у незміненом&= #1091; стані (> 95 %), головним чином із сечею (60-80 %). Проникає через гематоплацk= 7;нтарний бар’єр і в грудне молоко.

Кл= ;інічні характерисm= 0;ики.

Показання.=

Лікуван = 85;я пацієнтів з артеріальнl= 6;ю гіпертензіn= 8;ю легкого або середнього ступеня тяж = 82;ості, що має стабільний перебіг на тлі терапії окремими препаратамl= 0; у тих же дозу&#= 1074;аннях.

Протипоказ&= #1072;ння.

Гіпеl= 8;чутливість до діючих речовин або до однієї з допоміжних речовин препарату= .

Гіпеl= 8;чутливість до інших інгібіторі= в АПФ.

Гіпеl= 8;чутливість до будь-якиm= 3; похідних су= ;льфонаміду.

Ангіl= 6;невротични= 081; набряк в анамнезі, пов’я&#= 1079;аний із застосуван= ням інгібіторі= в АПФ.

Спадl= 2;овий або ідіопатичн= ий ангіоневро= тичний набряк.

Ваг&= #1110;тність або планува= ;ння вагітності (див. розділ «Застосува= ння у період вагітності або годуван= ;ня груддю»).<= /li>
Періl= 6;д годування груддю (див. розділ «Застосува= ння у період вагітності або годуван= ;ня груддю»).

Тяжкk= 7; порушення функції нирок (клірk= 7;нс креатиніну < 30 мл/хв).

Тяжкk= 7; порушення функції печінки.

А= ;нурія.

Одн&= #1086;часне застосуван= ня препарату з лікарським= и засобами, які містять аліскірен, l= 7;ацієнтам із цукровим діабетом або з порушk= 7;ннями функції нирок (швидкість клубочково= ї фільтрації <60 мл/хв/1,73 м²) (див. розділ = 80; «Взаємодія з іншими лікарським= и засобами та інші види взаємодій» та «Особлив= ;ості застосуван= ня»).

Взаємодія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій.=

Гі= ;потензивні лікарські засоби. При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і з іншими гіп= 086;тензивними препаратамl= 0; можливе посилення антигіпертk= 7;нзивної дії. Одночасне з = 72;стосування з нітрогліцеl= 8;ином, іншими нітр = 72;тами або вазодилатаm= 0;орами підсилює ан = 90;игіпертенз&#= 1080;вний ефект.

Слід уникати призначеннn= 3; лізиноприлm= 1; в комбінаці= 11; з препаратамl= 0;, що містять аліскірен (див. розділи «Протипокаk= 9;ання» та «Особлив = 86;сті застосуванl= 5;я»).

Відомо, що подвійна блокада ренін-ангіо = 90;ензин-альдо&= #1089;теронової системи (РААС) при ком&= #1073;інованому застосуванl= 5;і інгібіторіk= 4; АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензиl= 5;у II або аліскірену пов’язана з більш високою час = 90;отою розвитку побічних реакцій, таких як артеріальнk= 2; гіпотензія, гіперкалієl= 4;ія і зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатніl= 9;ть), порівняно і = 79; застосуванl= 5;ям одного лікарськогl= 6; засобу, що впливає на РААС (див. розділи «Протипокаk= 9;ання» та «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Пре= 087;арати літію. При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і препаратів літію та інгібіторіk= 4; АПФ зареєстровk= 2;но випадки оборотного підвищення рівня літію = 074; сироватці крові і появ= 080; ознак токсичностo= 0;. Діуретичні засоби та інгібітори АПФ зменшують нирковий кліренс літію, що підвищує ризик його токсичностo= 0;. Таким чином, застосуванl= 5;я лізиноприлm= 1; і гідрохлороm= 0;іазиду в комбінаці= 11; з препарата = 84;и літію не рекомендуєm= 0;ься. У разі, якщо застосуванl= 5;я даної комбінації необхідне, слід ретельно контролюваm= 0;и рівень літі= 02; в сироватці крові (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Кал= 110;йзберігаюч&= #1110; діуретики, харчові доб = 72;вки, що містять калій, або замінники солі. Завдяки калійзберіk= 5;аючому ефекту лізи = 85;оприлу виведення калію при застосуванl= 5;і тіазидів зменшуєтьсn= 3;. Застосуванl= 5;я калійзберіk= 5;аючих препаратів, калійвм= існих добавок і замінників солі може пр= 080;звезти дl= 6; істотного підвищення вмісту калі= 02; в сироватці крові, особливо у пацієнтів із порушеннями функціo= 1; нирок і цукровим діабетом. Якщо одноча = 89;не застосуванl= 5;я комбінації лізиноприлm= 1; і гідрохлороm= 0;іазиду та будь-яког= 086; із зазначених вище засобі = 74; необхідне, лікування слід проводити з обережністn= 2; на тлі регулярногl= 6; контролю вмісту калі= 02; в сироватці крові (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Лік= 072;рські засоби, здатні спричиняти шлуночкову тахікардію типу пірует. Через ризик розвитку гіпокаліємo= 0;ї слід дотрим = 91;ватися обережностo= 0; при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і гідрохлороm= 0;іазиду і лікарськи = 93; засобів, здатних спричинити шлуночкову тахікардію типу пірует (деякі антиаритміm= 5;ні, антипсихотl= 0;чні засоби та інші препарати).

Три= 094;иклічні антидепресk= 2;нти/антипси&#= 1093;отичні препарати/а = 85;естетики. Одн= очасне застосуванl= 5;я деяких анестетикіk= 4;, трициклічнl= 0;х антидепресk= 2;нтів або антипси = 93;отичних препаратів та інгібіторіk= 4; АПФ може призвести д = 86; додатковогl= 6; зниження артеріальнl= 6;го тиску (див. розділ «Осо = 73;ливості застосуванl= 5;я»).

Нес= 090;ероїдні протизапалn= 0;ні препарати (Н= 055;ЗП), включаючи ацетилсаліm= 4;илову кислоту. При тривалому застосуванl= 5;і НПЗП (селект= 080;вні інгібітори циклооксигk= 7;нази-2, ацетилсаліm= 4;илова кислота в дозі > 3 г/добу, неселективl= 5;і НПЗП) можлив= 077; ослаблення антигіпертk= 7;нзивної і діуретичноo= 1; дії інгібіторіk= 4; АПФ і тіазидів. Одночасне з = 72;стосування НПЗП та інгібіторіk= 4; АПФ може при= 079;водити до збільшення вмісту калі= 02; в сироватці крові і погіршення функції нирок. Зазвича = 81;, зазначені явища мають оборотний характер. У рідкісних випадках мо = 78;е розвиватисn= 3; ниркова недостатніl= 9;ть, особливо у разі порушення функції нирок, напри= 082;лад у пацієнтів літнього віку або у пацієнт= ;ів з дегідратацo= 0;єю.

Пре= 087;арати золота. У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, частіше спостерігаl= 3;ися нітритоїднo= 0; (вазомоторн= 10;) реакції на тлі застосуванl= 5;я ін’єкційниm= 3; форм препаратів золота (наприклад, натрію ауротіомалk= 2;ту). Для нітритоїднl= 0;х реакцій характерна поява симптомів вазодилатаm= 4;ії (почервонін = 85;я шкіри), нудота, запаморочеl= 5;ня та= артеріальнk= 2; гіпотензія.

Сим= 087;атоміметик&= #1080;. Сим= патоміметиl= 2;и можуть послаблюваm= 0;и антигіпертk= 7;нзивний ефект інгібіторіk= 4; АПФ.

Про= 090;идіабетичн&= #1110; засоби. Відомо, що при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і інгібіторіk= 4; АПФ і протидіабеm= 0;ичних лікарських засобів (інсуліни та гіпоглікемo= 0;чні препарати для пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я) можливе більш виражене зниження рівня глюко = 79;и в крові з ризиком розвитку гіпоглікемo= 0;ї. Найчастіше гіпоглікемo= 0;я розвиваєтьl= 9;я в перші тижн= 110; комбінованl= 6;ї терапії у пацієнтів із порушеннями функції нирок.

Амф= 086;терицин В (для парентералn= 0;ного введення), карбеноксоl= 3;он, кортикостеl= 8;оїди, кортикотроl= 7;ін (АКТГ) або стимулюючі проносні за = 89;оби. Гід= рохлоротіаk= 9;ид може погіршити порушення електролітl= 5;ого балансу, зокрема гіп = 86;каліємію.

Сол= 110; кальцію. При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і з тіазидним = 80; діуретикамl= 0; можливе збільшення вмісту кальцію в сироватці крові, що пов’язано з= 10; зниженням екскреції кальцію із сечею.

Cерцеві глікозиди. При гіпокаліємo= 0;ї, що виникає н= 072; тлі застосу = 74;ання тіазидів, можливе збільшення токсичностo= 0; препаратів дигіталісу.

Хол= 077;стирамін і колестипо = 83;. При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і із холестир = 72;міном і колестиполl= 6;м зменшуєтьсn= 3; всмоктуванl= 5;я гідрохлороm= 0;іазиду. Таким чином, &#= 1089;ульфонамід= ні діуретики слід приймати мі = 85;імум за 1 годину до або через 4−6 годин після прийому зазначених препаратів.

Нед= 077;поляризуюч&= #1110; міорелаксаl= 5;ти (наприклад= , тубокурариl= 5;у хлорид). Можливе посилення дії міорелаксаl= 5;тів на тлі застосуванl= 5;я гідрохлороm= 0;іазиду.

Ко-т&#= 1088;имоксазол (триметопри = 84;/сульфамето&= #1082;сазол). У пацієнтів, які постійн = 86; застосовуюm= 0;ь інгібітори АПФ і одночасно застосовуюm= 0;ь Ко-тримокса = 79;ол (триметопри = 84;/сульфамето&= #1082;сазол), існує підвищений ризик розвитку гіперкалієl= 4;ії         =             (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Сот= 072;лол. При гіпокаліємo= 0;ї, що виникає при застосу = 74;анні тіазидів, зростає ризик розвитку ар = 80;тмії при застосуванl= 5;і соталолу.

Ало= 087;уринол. При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і інгібіторіk= 4; АПФ та алопуринолm= 1; зростає ризик розвитку ураження нирок і розвитку лейкопенії.

Цик= 083;оспорин. При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і інгібіторіk= 4; АПФ та циклоспориl= 5;у зростає ризик розвитку ур = 72;ження нирок і розвитку гіперкалієl= 4;ії.

Лов= 072;статин. При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і інгібіторіk= 4; АПФ та ловастатинm= 1; зростає ризик гіперкалієl= 4;ії.

Цит= 086;статики, імунодепреl= 9;анти, прокаїнаміk= 6;. При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і з інгібітор = 72;ми АПФ зростає ризик розвитку лейкопенії (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Тканинні активатори плазміногеl= 5;а. П= 088;и одночасн= ;ому застосуванl= 5;і з тканинними активатораl= 4;и плазміногеl= 5;а можливе= ; збіль&#= 1096;ення= ; ризик розвитку ангіоневроm= 0;ичного набряку.

Інг= 110;бітори mTOR (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсиролімm= 1;с). У пацієнтів, які постійн = 86; застосовуюm= 0;ь інгібітори АПФ, при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і інгібіторіk= 4; mTOR існує підвищений ризик розви = 90;ку ангіоневроm= 0;ичного набряку (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Особливост&= #1110; застосуванl= 5;я.

Сим= 087;томатична артеріальнk= 2; гіпотензія. У рідкісних випадках у пацієнтів з неускладнеl= 5;ою артеріальнl= 6;ю гіпертензіn= 2; може спосте = 88;ігатися симптоматиm= 5;на артеріальнk= 2; гіпотензія. Ризик зниження артеріальнl= 6;го тиску найбільш імовірний у пацієнтів з= 10; зниженням об’єму циркулюючоo= 1; крові, наприклад н = 72; тлі терапії діуретикамl= 0;, при дотриманні дієти з обмеженням солі, внаслідок гемодіалізm= 1;, діареї або блювання, аб= 086; у пацієнтів з тяжкою ренінзалежl= 5;ою гіпертензією (див. розділи «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій» та «Побічні реакції»).

У таких пацієнтів слід регулярно контролюваm= 0;и вміст електролітo= 0;в у сироватці крові. Підбі= 088; доз і лікування пацієнтів із підвищеним ризиком розвитку клінічно ви = 88;аженої гіпотензії починають під пильним медичним наглядом. Пацієнтам з ішемічною хворобою серця або із церебровасl= 2;улярними захворюванl= 5;ями препарат слід застосовувk= 2;ти з особливою = 086;бережністю, оскільки надмірне зниження ар = 90;еріального тиску може призвести д = 86; розвитку інфаркту міокарда аб = 86; до гостр= 086;го порушення мозкового кровообігу.

При розвитку артеріальнl= 6;ї гіпотензії пацієнта слід покласти на спину і у разі необхі = 76;ності провести внутрішньоk= 4;енну інфузію фізіологічl= 5;ого розчину. Транзиторнk= 2; гіпотензія не є протипоказk= 2;нням для прийому наступної дози. Після відновленнn= 3; об’єму циркулюючоo= 1; крові і нормалізацo= 0;ї артеріальнl= 6;го тиску терапію можна відновити в менших доза = 93; або почати застосуванl= 5;я будь-якого з компонентіk= 4; препарату я = 82; монотерапіo= 1;.

У деяких пацієнтів і = 79; серцевою недостатніl= 9;тю, але з нормальним або знижени = 84; артеріальнl= 0;м тиском на тл= 110; застосуванl= 5;я лізиноприлm= 1; можливе зниження системного артеріальнl= 6;го тиску. Цей ефект очіку = 74;аний і зазвичай не = 108; підставою для відміни препарату. При розвитк = 91; клінічно вираженої г= 10;потензії може бути потрібне зниження до = 79;и або відміна терапії лізиноприлl= 6;м та= /або гідрохлороm= 0;іазидом.

Сте= 085;оз аортальногl= 6; та мітральногl= 6; клапана/гіп = 77;ртрофічна кардіоміопk= 2;тія. Як і інші інгібітори АПФ, лізиноприл слід з обере= 078;ністю застосовувk= 2;ти пацієнтам з= 10; стенозом мітральногl= 6; клапана і з обструкцієn= 2; вихідного тракту ліво = 75;о шлуночка (наприклад, внаслідок аортальногl= 6; стенозу або гіпертрофіm= 5;ної кардіоміопk= 2;тії).

Под= 074;ійна блокада РАА = 57;. = 42;ідомо, що при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і інгібіторіk= 4; АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензиl= 5;у II або аліскірену зростає ризик розвитку ар = 90;еріальної гіпотензії, гіперкалієl= 4;ії і порушення функції нирок (включаючи гостру нирк = 86;ву недостатніl= 9;ть). Так = 80;м чином, не рекомендуєm= 0;ься подвійна бл = 86;када РААС шляхом одночасногl= 6; застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензиl= 5;у II або аліскірену (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»).

Якщо подвійна блокада абсолютно необхідна, т= 086; її слід проводити під наглядо = 84; фахівця і пр= 080; регулярномm= 1; контролі функції нир = 86;к, вмісту електролітo= 0;в і артеріальнl= 6;го тиску.

Інгібітор = 80; АПФ і блокатори рецепторів ангіотензиl= 5;у II не слід застосовувk= 2;ти одночасно пацієнтам із діабетичноn= 2; нефропатієn= 2;.

Пор= 091;шення функції нирок. Тіазиди не рекомендуєm= 0;ься застосовувk= 2;ти пацієнтам із порушеннями функціo= 1; нирок; тіазиди неефективнo= 0; при значенн= 03;х кліренсу креатиніну 30 мл/хв аб&= #1086; нижче (що відповідає помірній аб = 86; тяжкій нирковій недостатноl= 9;ті).

Комбінаці= 02; лізиноприлm= 1; і гідрохлороm= 0;іазиду не слід призначати пацієнтам з нирковою недостатніl= 9;тю (кліренс креатиніну X= 04; 80 мл/хв), поки н = 77; будуть підібрані дози окреми = 93; компонентіk= 4;, що відповідаюm= 0;ь дозам у комбінованl= 6;му препараті.=

Артеріаль = 85;а гіпотензія, що виникає після почат = 82;у лікування інгібітораl= 4;и АПФ у пацієн= 090;ів і= з серцевою недостатніl= 9;тю, може призвести д = 86; подальшого погіршення функції нирок. У деяких випадках повідомляли про розвиток гострої ниркової недостатноl= 9;ті (за= ;звичай оборотної).

У пацієнті= 074; і= з двобічним стенозом ниркових артерій або зі стено= 079;ом артерії єдиної нирк = 80; на тлі засто= 089;ування інгібіторіk= 4; АПФ можливе підвищення концентрацo= 0;ї сечовини і креатиніну = 74; сироватці крові, зазвичай оборотне після відміни терапії.

Імовірніс = 90;ь розвитку даного стан = 91; вища у паціє= 085;тів з нирковою недостатніl= 9;тю.

При наявності вазоренальl= 5;ої гіпертензіo= 1; існує підвищений ризик розвитку вираженої артеріальнl= 6;ї гіпотензії та ниркової = 085;едостатнос&= #1090;і. Лікування таких пацієнтів починають під пильним медичним наглядом із застосуванl= 5;ям низьких доз препарату з подальшим обережним підбором до = 79;. Протягом перших тижнів лікування комбінацієn= 2; лізиноприл&#= 1091; і гідрохлороm= 0;іазиду слід ретель = 85;о контролюваm= 0;и функцію нирок, оскіл= 100;ки діуретики спричиняють розвиток вищевказанl= 0;х змін.

У деяких пацієнтів з артеріальнl= 6;ю гіпертензіn= 8;ю (без виражених фонових захворюванn= 0; нирок) при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і лізиноприлm= 1; і діуретика можливе підвищення = 82;онцентраці&#= 1111; сечовини і креатиніну = 74; сироватці крові. Зазвича = 81; такі зміни виражені незначно і мають оборо = 90;ний характер.=

Імовірніс = 90;ь розвитку ци = 93; порушень вища у паціє= 085;тів з нирковою недостатніl= 9;тю в анамнезі. У таких випадках може бути потрібне зменшення дози та/&#= 1072;бо відміна терапії лізиноприлl= 6;м та= /або діуретиком.

Поп= 077;реднє лікування діуретикамl= 0;. Пр&= #1080;йом діуретиків слід припинити з = 72; 2−3 дні до початку застосуванl= 5;я комбінації лізиноприлm= 1; і гідрохлороm= 0;іазиду. Якщо це немо= 078;ливо, лікування слід починати з монотерапіo= 1; лізиноприлl= 6;м у дозі 5 мг.

Ста= 085; після трансплантk= 2;ції нирки. Оскільки даних щодо застосуванl= 5;я лізиноприлm= 1; пацієнтам після пересадження нирки немає, застосуванl= 5;я препарату Лізопрес даній групі пацієнтів н = 77; рекомендуєm= 0;ься.

Ана= 092;ілактоїдні реакції у пацієнтів, які перебув = 72;ють на гемодіалізo= 0;. Засто= 089;ування комбінації лізиноприлm= 1; і гідрохлор = 86;тіазиду не показано для лікуван = 85;я пацієнтів з нирковою недостатніl= 9;тю, що вимагає проведення гемодіалізm= 1;.

Повідомля = 83;и про розвиток анафілактоo= 1;дних реакцій у па= 094;ієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні певних виді = 74; гемодіалізm= 1; (наприклад, із використанl= 5;ям високопронl= 0;кних мембран AN69 і при проведенні аферезу ліпопротеїl= 5;ів низької щільності (ЛПНЩ) з використанl= 5;ям декстрану сульфату). У таких випадках слід викори = 89;товувати діалізні мембрани іншого типу або застосовувk= 2;ти антигіпертk= 7;нзивні засоби інши = 93; класів. Ана= 092;ілактоїдні реакції при проведенні = 72;ферезу ЛПНЩ. У рідкісних випадках у пацієнтів, які отримую = 90;ь інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПН = 65; з використанl= 5;ям декстрану сульфату спостерігаl= 3;ися загрозливі для життя ан= 072;філактичні реакції. Для запобіганнn= 3; розвитку анафілактиm= 5;них реакцій слі = 76; тимчасово припиняти терапію інгібітораl= 4;и АПФ перед кожною процедурою аферезу.

Захворюван= ня печінки. Пацієнт= ;ам і= з порушеннями функціo= 1; печінки або = 079; прогресуючl= 0;м захворюванl= 5;ям печінки тіазидні діуретики слід застосовувk= 2;ти з обережністn= 2;, оскільки не = 79;начні зміни водно-елект = 88;олітного балансу можуть спровокуваm= 0;и розвиток печінкової коми (див. розділ «Протипокаk= 9;ання»). У рідкісних випадках на тлі застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; АПФ спостерігаk= 4;ся синдром роз = 74;итку холестатичl= 5;ої жовтяниці з переходом у фульмінантl= 5;ий некроз печінки, іноді з летальним наслідком. Механізм розвитку ць = 86;го синдрому неясний. Якщо на тлі застосуванl= 5;я комбінації лізиноприлm= 1; і гідрохлороm= 0;іазиду сп= остерігаєтn= 0;ся поява жовтяниці або значне підвищення рівня печінкових ферментів, прийом препарату слід припинити; пацієнт повинен перебувати під пильним медичним наглядом.

Хір= 091;ргічні втручання, анестезія. При проведенні хірургічниm= 3; втручань аб = 86; під час анестезії і = 79; застосуванl= 5;ям засобів, що спричиняютn= 0; артеріальнm= 1; гіпотензію, лізиноприл може блокувати утворення а = 85;гіотензину II у відповідь на компенсатоl= 8;не вивільненнn= 3; реніну. При розвитку артеріальнl= 6;ї гіпотензії, яку можна пояснити зазначеним механізмом, показано поповнення = 86;б’єму циркулюючоo= 1; крові.

Впл= 080;в на метаболізм та ендокринну систему. = 53;а тлі застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; АПФ і тіазид= 110;в можливе порушення толерантноl= 9;ті до глюкози. Може виникнути потреба в регулюваннo= 0; дози антидіабетl= 0;чних препаратів, = 091; тому числі інсуліну. У пацієнтів і = 79; цукровим діабетом, як= 110; отримують пероральні протидіабеm= 0;ичні препарати або інсулін, протягом першого місяця лікування і = 85;гібітором АПФ слід ретельно контролюваm= 0;и рівень глікемії.

На тлі застосуванl= 5;я тіазидних діуретиків можливий перехід латентної форми цукро = 74;ого діабету в маніфестну.

На тлі терапії тіазидами може підвищуватl= 0;ся концентрацo= 0;я холестеринm= 1; і тригліцер = 80;дів.

У деяких пацієнтів терапія тіазидами може провокуватl= 0; розвиток гіперурикеl= 4;ії та= /або по&#= 1076;агри. Однак лізиноприл прискорює виведення сечової кислоти нирками, тим самим посла = 73;лює гіперурикеl= 4;ічну дію гідрохлороm= 0;іазиду.

Пор= 091;шення електролітl= 5;ого балансу. Пр&= #1080; лікуванні діуретикамl= 0; показане регулярне визначення вмісту електролітo= 0;в у= сироватці крові пацієнта. Пр= 080; застосуванl= 5;і тіазидів, у тому числі гідрохлороm= 0;іазиду, можливе пор = 91;шення водного або електролітl= 5;ого балансу (гіпокалієм= 10;я, гіпонатрієl= 4;ія, гіпохлоремo= 0;чний алкалоз). До ознак порушення водного або електролітl= 5;ого балансу нале= ;жать: сухість у роті, спрага, слабкість, млявість, сонливість, м’язовий біль або спазми, м’яз= 086;ва втома, артеріальнk= 2; гіпотензія, олігурія, тахікардія, порушення з боку шлунково-ки = 96;кового тракту (нудота, блювання). У пацієнтів із набряками у спекотну погоду може розвиватисn= 3; гіперволемo= 0;чна гіпонатрієl= 4;ія. Дефіцит хлоридів зазвичай буває незначним і не потребує = 083;ікування. Відомо, що тіазиди збільшують виведення магнію із сечею, що може призвести д = 86; гіпомагнієl= 4;ії.

Тіазиди можуть знижувати екскрецію кальцію із сечею і спричиняти незначне періодичне = 87;ідвищення вмісту кальцію в сироватці к = 88;ові. Вир = 72;жена гіперкальцo= 0;ємія може бути ознакою прихованогl= 6; гіперпаратl= 0;реозу. Перед дослі = 76;женням функції паращитовиk= 6;них залоз тіазидні діуретики слід відмінити.=

Гіп= 077;ркаліємія. У деяких пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, в тому числі лізиноприл, спостерігаl= 3;ося збільшення вмісту калі= 02; в сироватці крові. Факторами ризику розвитку гіперкалієl= 4;ії є: ниркова недостатніl= 9;ть, цукровий діабет, супутнє застосуванl= 5;я калійзберіk= 5;аючих діуретиків, застосуванl= 5;я калійвм= існих добавок або замінників солі, а також лікарських засобів, здатних підвищити р= 10;вень калію в сироватці крові (таких як гепарин, Ко-тримокса = 79;ол, відомий як триметоприl= 4;/сульфамет= ;оксазол). При необхідносm= 0;і одночасногl= 6; застосуванl= 5;я вищезазначk= 7;них препаратів рекомендуєm= 0;ься регулярно контролюваm= 0;и вміст калію = 074; сироватці крові (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»).

Пац= 110;єнти з цукровим діабетом. У пацієнтів із цукровим діабетом, як= 110; отримують пероральні протидіабеm= 0;ичні препарати або інсулін, протягом першого місяця лікування і = 85;гібітором АПФ слід ретельно контролюваm= 0;и рівень глікемії (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види вз= 072;ємодій»).

Гіп= 077;рчутливіст&= #1100;, ангіоневроm= 0;ичний набряк.

Інг= 110;бітори АПФ. На тлі застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; АПФ, включаю= 095;и лізиноприл, у рідкісних випадках можливий розвиток ан = 75;іоневротич&#= 1085;ого набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, глотки та/або гортані в будь-який період лікування. При розвитк = 91; подібної реакції лізиноприл слід негайн = 86; відмінити, пацієнm= 0; повинен отримувати відповідну = 90;ерапію і перебуват = 80; під медични = 84; наглядом до повного зникнення симптомів. Навіть тоді, коли спостерігаn= 8;ться тільки набряк язик = 72; (без порушення дихальної функції), пац&#= 1110;єнту показане тривале спостережеl= 5;ня, тому що застосуванl= 5;я антигістамo= 0;нних засобів і кортикостеl= 8;оїдів може бути неефективнl= 0;м.

У дуже рідкісних випадках ангіоневроm= 0;ичний набряк гортані або язика може призвести д = 86; летального наслідку. Набряк язик = 72;, голосових складок або гортані мож = 77; призвести д = 86; обструкції дихальних шляхів, особливо у пацієнтів, які перенесли хірургічні = 74;тручання на органах дихання. У подібних ви = 87;адках показана екстрена терапія. Мож= 077; бути потрібним введення розчину адреналіну та= /або забезпеченl= 5;я прохідностo= 0; дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під пильним медичним наглядом до повного і стійкого зникнення симптомів.=

У пацієнті= 074; негроїдної раси, які приймають інгібітори АПФ, ангіоневроm= 0;ичний набряк спостерігаn= 8;ться частіше, ніж у представн = 80;ків інших рас.

Пацієнти, які мають в анамнезі ангіоневроm= 0;ичний набряк, не пов’язаний із застосув = 72;нням інгібіторіk= 4; АПФ, можуть бути більш схильними до розвитку ангіоневроm= 0;ичного набряку на тлі терапії інгібітораl= 4;и АПФ (див. розділ «Про = 90;ипоказання&r= aquo;).

Одн= 086;часне застосуванl= 5;я з інгібітораl= 4;и мішені рапаміцину = 74; клітинах ссавців (mTOR - Mammalian Target = of Rapamycin) (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсиролімm= 1;с). У пацієнтів, які постійн = 86; застосовуюm= 0;ь інгібітори АПФ, при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і інгібіторіk= 4; mTOR існує підвищений ризик розви = 90;ку ангіоневроm= 0;ичного набряку (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»).

Тіа= 079;иди. У пацієнтів, які отримують тіазиди, реакції гіперчутлиk= 4;ості можуть розвиватисn= 3; незалежно від наявності алергії або бронхіальнl= 6;ї астми в анамнезі. Описано випадки вин = 80;кнення або загостреннn= 3; системного червоного вовчака на тлі застосуванl= 5;я тіазидних діуретиків.

Дес= 077;нсибілізац&= #1110;я. У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, можуть виникати анафілактоo= 1;дні реакції під час проведення десенсибілo= 0;зації (наприклад, отрутою перетинчасm= 0;окрилих). Зазначених реакцій можна уникнути, якщо тимчас = 86;во припинити прийом інгібітора АПФ, однак небажані реакції можуть вини = 82;ати зновm= 1; при випадковомm= 1; повторному заст= ;осуванні препарату.

Ней= 090;ропенія, агранулоциm= 0;оз. У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, зареєст= 088;овано випадки розвитку нейтропеніo= 1; (агранулоци = 90;озу), тромбоцитоl= 7;енії та анемії. У пацієнтів з нормальною функцією ни = 88;ок і при відсутностo= 0; інших обтяжливих = 95;инників нейтропеніn= 3; розвиваєтьl= 9;я рідко. Нейтропеніn= 3; та агранулоциm= 0;оз мають оборотний характер і зникають після відміни інгібітора АПФ. Лізиноприл застосовуюm= 0;ь з винятково= 02; обережністn= 2; пацієнтам і = 79; системними захворюванl= 5;ями сполучної тканини, на тлі терапії імунодепреl= 9;антами, при терапії алопуринолl= 6;м або прокаїнаміk= 6;ом, особливо пацієнтам із порушеннямl= 0; функції нирок. Іноді у даної кате= 075;орії пацієнтів спостерігаk= 4;ся розвиток серйозних інфекцій, у тому числі таких, що не відповідалl= 0; на інтенсив = 85;у антибіотикl= 6;терапію. При признач = 77;нні лізиноприлm= 1; таким пацієнтам рекомендуєm= 0;ься періодично контролюваm= 0;и вміст лейко = 94;итів в крові. Пацієнти повинні бут = 80; пр= оінфо= 088;мовані про необхіднісm= 0;ь відразу ж по= 074;ідомляти лікаря про будь-які ознаки інфе = 82;ції.

Хор= 110;оїдний випіт, гостр= 072; короткозорo= 0;сть та вторинна закритокутl= 6;ва глаукома.        =

Препарати, що містять сульфонаміk= 6; або похідні сульфонаміk= 6;у, можуть викликати ідіосинкраm= 0;ичну реакцію, що спричиняє хоріоїдний випіт з дефектом зорового поля, транзи= 090;орною міопією та гостру закритокутl= 6;ву глаукому. Симптоми включають гострий поч = 72;ток зниження гостроти зору або біл= 100; в оці і, як правило, виникають протягом декількох годин або тижнів з початку застосуванl= 5;я препарату. Нелікована гостра закритокутl= 6;ва глаукома може призвести д = 86; остаточної втрати зору. Основне лікування – це якнайшви = 76;ше припинити застосуванl= 5;я лікарських засобів. Якщ= 086; внутрішньоl= 6;чний тиск залишаєтьсn= 3; неконтрольl= 6;ваним, можливо, необхідно застосовувk= 2;ти оперативні медикаментl= 6;зні або хірургі = 95;ні методи лікування. Фактором ризику розв = 80;тку гострої закритокутl= 6;вої глаукоми є а= 083;ергія на сульфонаміk= 6; або пеніцилін в анамнезі.

Етн= 110;чна приналежніl= 9;ть. У пацієнтів негроїдної раси, які приймають інгібітори АПФ, ангіоневроm= 0;ичний набряк спостерігаn= 8;ться частіше, ніж у представн = 80;ків інших рас.

Як і інші інгібітори АПФ, лізиноприл менш ефекти = 74;но знижує артеріальнl= 0;й тиск у предс= 090;авників негроїдної раси порівняно з пацієнтами інших рас. Ймовірно, це пов’язано з переважно низьким вмістом реніну у пац= 110;єнтів негроїдної раси з артеріальнl= 6;ю гіпертензіn= 8;ю.

Каш= 077;ль. На тлі лікування інгібітораl= 4;и АПФ можливи = 81; розвиток кашлю. Кашел= 100; за своїм характером непродуктиk= 4;ний, стійкий і припиняєтьl= 9;я після відміни терапії. При &#= 1076;иференційн= ій діагностицo= 0; слід врахов = 91;вати кашель, що виникає на тлі застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; АПФ.

Пре= 087;арати літію. Зазвичай н= 077; рекомендуєm= 0;ься одночасне з = 72;стосування інгібіторіk= 4; АПФ та препаратів літію (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими ліка = 88;ськими засобами та інші види взаємодій»).

Антидопінг= овий тест. Лікарськи= 081; засіб містить гідрохлороm= 0;іазид, застосуванl= 5;я якого може призвести д = 86; позитивних результатіk= 4; антидопінгl= 6;вої проби.

= 053;емеланомни&= #1081; рак шкіри. Резульm= 0;ати двох останн= 10;х фармакоепіk= 6;еміологічн= 080;х досліджень (згідно з датськими загальнонаm= 4;іональними джерелами інформації, включаючи д = 72;тський реєстр випадків раку та державний реєстр призначениm= 3; ліків) показали су = 82;упний дозозалежнl= 0;й зв’язок між застосуванl= 5;ям гідрохлороm= 0;іазиду та виникненняl= 4; базальнокл&#= 1110;тинної карциноми і плоскоклітl= 0;нної карциноми. Фотосенсибo= 0;лізувальна дія гідрохлороm= 0;іазиду може бути причиною розвитку таких патологій. Пацієнтів, я= 082;і приймають гідрохлороm= 0;іазид окремо або в комбінації = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами, слід проінформуk= 4;ати щодо ризику виникнення немеланомнl= 6;го раку шкіри т= 072; рекомендувk= 2;ти їм регулярн = 86; перевіряти шкіру на предмет нових вогни = 97; ураження, а також змін в уже наявних, та повідомлятl= 0; про будь-які підозрілі ураження шкіри.

Підозрo= 0;лі ураження шкіри підлягають гістологічl= 5;ому дослідженнn= 2; за допомого= 02; біопсії. Пацієнтам слід рекомендувk= 2;ти обмежити перебуваннn= 3; під сонячними променями т = 72;         =           У&= #1060;-променями та використовm= 1;вати належний захист у раз= 110; перебуваннn= 3; під сонячними п = 88;оменями та УФ-променям = 80; з метою мінімізаціo= 1; ризику раку шкіри.

Доцільl= 5;ість застосуванl= 5;я гідрохлороm= 0;іазиду також слід ретельно переглянутl= 0; для пацієнт= 10;в, які мають ра= 082; шкіри в анамнезі (ди= 074;. розділ «Побічні реакції»).

&= nbsp;

З= ;астосуванн= 03; у період вагітності або годування груддю. <= /p>
Вагітність.=

Інгі= ;бітори АПФ. = Заст= ;осовувати інгібітори АПФ у період вагітності протипоказk= 2;но (див. розділ «Протипокаk= 9;ання»).

Епідемі = 86;логічні дані про ризик тератогеннl= 0;х ефектів інгібіторіk= 4; АПФ протяго = 84; І триместру вагітності не дають змоги зроби = 90;и остаточні висновки. Проте не можна виклю = 95;ити ймовірністn= 0; ризику їх розвитку. Па= 094;ієнткам, які плануют= 00; завагітнітl= 0;, слід призна = 95;ити альтернатиk= 4;ну гіпотензивl= 5;у терапію з доведеним профілем безпеки в пе= 088;іод вагітності. Якщо вагітність настала в пе= 088;іод лікування, інгібітор АПФ слід нег= 072;йно відмінити і, якщо можна, розпочати альтернатиk= 4;ну терапію.

Відомо, що на тлі застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; АПФ у II і III триместрах вагітності можуть спостерігаm= 0;ися явища фетотоксичl= 5;ості (погіршення = 092;ункції нирок, олігогідраl= 4;ніон, уповільненl= 5;я окостеніннn= 3; кісток черепа) та неонатальнl= 6;ї токсичностo= 0; (ниркова недостатніl= 9;ть, артеріальнk= 2; гіпотензія, гіперкалієl= 4;ія). Якщо інгібітор АПФ застосовувk= 2;вся з II триместру вагітності, рекомендуєm= 0;ься провести ультразвукl= 6;ве дослідженнn= 3; нирок і кісток черепа плод = 72;. Новонароджk= 7;ні, матері яких приймали інгібітори АПФ, повинні перебувати = 87;ід ретельним медичним наглядом у зв’язку з можливим розвитком артеріальнl= 6;ї гіпотензії (= 076;ив. розділ «Протипокаk= 9;ання»).

Гі= ;дрохлороті = 72;зид. Д= 086;свід застосуванl= 5;я гідрохлороm= 0;іазиду у період вагітності (особливо у І триместрі) обмежений. Прове= 076;ених досліджень на тваринах недостатньl= 6;.

Гідрохлор = 86;тіазид проникає через плаце = 85;тарний бар’єр. З огляду на механізм фармакологo= 0;чної дії гідрохлороm= 0;іазиду при його застосуванl= 5;і у ІІ і ІІІ триместрах вагітності можливе порушення кровообігу = 91; фетоплаценm= 0;арному комплексі, а також розви = 90;ок жовтяниці, порушення електролітl= 5;ого балансу і тромбоцитоl= 7;енії у новонароджk= 7;ного.

Гідрохлор = 86;тіазид не слід застосовувk= 2;ти при гестаційниm= 3; набряках, артеріальнo= 0;й гіпертензіo= 1; вагітних аб = 86; прееклампсo= 0;ї, оскільки існує ризик зниження об’єму плаз = 84;и крові і розвитку гіпоперфузo= 0;ї плаценти, пр= 080; цьому будь-який позитивний ефект щодо п= 077;ребігу захворюванl= 5;я відсутній. Гідрохлороm= 0;іазид не слід застосовувk= 2;ти для лікуван = 85;я есенціальнl= 6;ї артеріальнl= 6;ї гіпертензіo= 1; у вагітних, за винятком рідкісних в = 80;падків, коли альтернатиk= 4;не лікування н = 77;можливе.

Пер= іод годування груддю.

Інг= 110;бітори АПФ. У зв’язку з відсутністn= 2; інформації про застосу = 74;ання комбінації лізиноприлm= 1; і гідрохлор = 86;тіазиду у період грудного вигодовуваl= 5;ня застосуванl= 5;я зазначеної комбінації протипоказk= 2;но (див. розділ «Протипокаk= 9;ання»). У період грудного вигодовуваl= 5;ня необхідно застосовувk= 2;ти препарати з краще вивче = 85;им профілем безпеки, особливо у період догл= 03;ду за новонароджk= 7;ною або недоношеноn= 2; дитиною.

Гід= 088;охлоротіаз&= #1080;д. У невеликих кількостях гідрохлороm= 0;іазид проникає у грудне молоко. Високі дози тіазидів спричиняютn= 0; інтенсивниl= 1; діурез і мож= 091;ть пригнічуваm= 0;и вироблення грудного мо = 83;ока. Застосуванl= 5;я комбінації лізиноприлm= 1; та гідрохлороm= 0;іазиду у період грудного вигодовуваl= 5;ня протипоказk= 2;но (див. розділ «Протипокаk= 9;ання»).

Здат = 85;ість впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або іншими механізмамl= 0;. =

На тлі лікування гіпотензивl= 5;ими препаратамl= 0; (в тому числі при застосуванl= 5;і комбінації лізиноприлm= 1; і гідрохлороm= 0;іазиду) може спостерігаm= 0;ися незначний або помірни = 81; вплив на здатність керувати транспортнl= 0;ми засобами та працювати з іншими механізмамl= 0;. Труднощі пр = 80; керуванні автотранспl= 6;ртом або при роботі з механізмамl= 0; індивідуалn= 0;ні і частіше виникають н = 72; початку лік = 91;вання або при змін= 110; дози препарату, а також на тлі вживання алкоголю.=

При керуванні автомобілеl= 4; і роботі з іншими механізмамl= 0; слід врахов = 91;вати, що на тлі застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобуможлива поява запаморочеl= 5;ня і стомлюван = 86;сті.

Спосіб застосуванl= 5;я та дози.

Есе= 085;ціальна артеріальнk= 2; гіпертензіn= 3;.

Застосува = 85;ня комбінованl= 6;го препарату з = 092;іксованою дозою не підходить для початку терапії. Комбінованl= 0;й препарат із фіксованою дозою може замінити комбінацію 10 мг або 20 мг лізиноприлm= 1; та 12,5 мг гідрохлороm= 0;іазиду для пацієнтів, чий стан бул= 086; стабілізовk= 2;но на тлі терапії окремими активними речовинами = 91; тих же дозуваннях, призначуваl= 5;их у вигляді окремих препаратів. Стандартна доза – 1 таблетка 1 раз на добу. Як і будь-які інші препарати, які приймають 1 раз на добу, Лізопрес слід приймати приблизно в один і той же час кожен день.

Якщо не вдається досягти бажаного терапевтичl= 5;ого ефекту протягом 2−4 тижнів лікування, дозу можна збільшити д = 86; 2 таблеток 1 раз на добу.

Поп= 077;редня терапія діуретикамl= 0;.

Після прийому першої дози препарату Лізопрес може розвинутисn= 3; симптоматиm= 5;на артеріальнk= 2; гіпотензія. Розвиток такого стан = 91; більш імовірний у пацієнтів із порушеннямl= 0; водно-елект = 88;олітного балансу внаслідок попередньоo= 1; терапії діуретикамl= 0;. Застосуванl= 5;я діуретиків слід припин = 80;ти за 2−3 дні до початку терапії препаратом Лізопрес. Якщо це неможливо, лікування с = 83;ід починати з монотерапіo= 1; лізиноприлl= 6;м у дозі 5 мг.

Пор= 091;шення функції нирок.

Тіазидні діуретики н = 77; рекомендуєm= 0;ься застосовувk= 2;ти пацієнтам із порушенням функції нирок; тіазиди неефективнo= 0; при значеннях кліренсу креатиніну 30 мл/хв або нижче (тобто при помірні = 81; або тяжкій нирковій недостатноl= 9;ті).

Лізопрес н= 077; можна застосовувk= 2;тися як початков = 91; терапію пацієнтам з нирковою недостатніl= 9;тю. Пацієнтам із кліренсом креатиніну >= 30 і <80 мл/хв препар = 72;т можна засто-совувати тільки післ= 03; індивідуалn= 0;ного підбору доз = 80; кожного із компонентіk= 4; препарату. Рекомендовk= 2;на доза лізиноприлm= 1; при його застосуванl= 5;і як монотерапіo= 1; при ниркові = 81; недостатноl= 9;ті легкого ступеня ста = 85;овить 5−10 мг.

Пац= 110;єнти літнього віку.

Пацієнтам літнього віку корекція дози не потр= 110;бна.

Відомо, що показники ефективносm= 0;і і переносим = 86;сті лізиноприлm= 1; та гідро= 093;лоротіазид&= #1091; при їх &#= 1086;дночасному застосуванl= 5;і були подібними у літніх та молодших пацієнтів з артеріальнl= 6;ю гіпертензіn= 8;ю. Ефективнісm= 0;ь лізиноприлm= 1; при його застосуванl= 5;і в дозах від         =   20 &#= 1076;о 80 мг була порівнянноn= 2; у літніх пацієнтів (віко= ;м від 65 років) та у пацієнтів молодшого віку; моноте= 088;апія лізиноприлl= 6;м також ефективно з = 85;ижувала діастолічнl= 0;й артеріальнl= 0;й тиск, як і монотерапіn= 3; гідрохлороm= 0;іазидом або атеноло = 83;ом. Згідно з відомими ре = 79;ультатами клінічних досліджень, вік не впливає на переносиміl= 9;ть лізиноприлm= 1;.

=

Діти. =

Безпека і ефективнісm= 0;ь застосуванl= 5;я цього лікарськогl= 6; засобу для лікування дітей не встановленo= 0;.

Передозува&= #1085;ня.

Дані про передозуваl= 5;ня у людини обмежені. Пр= 080; передозуваl= 5;ні інгібіторіk= 4; АПФ можуть спостерігаm= 0;ися такі симптоми: артеріальнk= 2; гіпотензія, циркуляторl= 5;ий шок, порушен= 085;я електролітl= 5;ого балансу, ниркова нед = 86;статність, гіпервентиl= 3;яція, тахікардія, = 074;ідчуття серцебиття, брадикардіn= 3;, запаморочеl= 5;ня, тривожністn= 0;, кашель.

При передозуваl= 5;ні показано проведення = 10;нфузії фізіологічl= 5;ого розчину.

При розвитку артеріальнl= 6;ї гіпотензії пацієнта слід покласти на спину. При необхідносm= 0;і показано проведення інфузії ангіотензиl= 5;у II та/або внутрішньоk= 4;енне введення катехоламіl= 5;ів. Якщо препарат прийнятий нещодавно, показано проведення заходів, спрямованиm= 3; на виведенн= 03; лізиноприлm= 1; (наприклад, стимулюванl= 5;я блювання, промивання шлунка, введення абсорбентіk= 4; і сульфату натрію).

Лізинопри = 83; може бути видалений і = 79; загального кровотоку шляхом гемодіалізm= 1; (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»). При розвитк = 91; брадикардіo= 1;, стійкої до терапії, пок= 072;зано встановленl= 5;я штучного водія ритму. &#= 1057;лід ретельно контролюваm= 0;и показники ж = 80;ттєво важливих функцій, вміст електролітo= 0;в і креатинін = 91; в сироватці крові.

Симптомам = 80; передозуваl= 5;ня гідрохлороm= 0;іазидом є підвищенн= 03; діурезу, пригніченнn= 3; свідомості (аж до коми), судоми, парез, поруш= 077;ння серцевого ритму, ниркова недостатніl= 9;ть.

Для корекції брадикардіo= 1; або виражених в = 72;гусних реакцій показано введення атропіну.=

Гіпокаліє = 84;ія може призвести д = 86; посилення аритмії у пацієнтів, які отримують дигоксин.=

Побічні реакції.

Серед побічних реакцій найчастіше спостерігаl= 3;ися кашель, запаморочеl= 5;ня, артеріальнk= 2; гіпотензія = 10; головний біль. Відомо, що побічні реакції бул = 80; помірними, м= 072;ли транзиторнl= 0;й характер та = 074; більшості випадків не потребувалl= 0; відміни терапії.

Ліз= иноприл=

З боку крові т= 072; лімфатичноo= 1; системи: зниження рівня гемоглобінm= 1;, зниження ге = 84;атокриту, пригніченнn= 3; функції кісткового мозку, анемія, тромбоцитоl= 7;енія, лейкопенія, нейтропеніn= 3;, агранулоциm= 0;оз (див. розділ «&= #1054;собливості застосуванl= 5;я»), гемолітичнk= 2; анемія, лімфаденоl= 7;атія, ау= 090;оімунні захворюванl= 5;я.

З боку серця: інфаркт міокарда аб = 86; порушення мозкового кровообігу, ймові= 088;но, на тлі надмірного зниження артеріальнl= 6;го тиску у пацієнтів групи висок = 86;го ризику (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»), пальпітаціn= 3;, та= хікардія.=

З боку судинної системи: ортостатичl= 5;і ефекти (в т.ч. ортостатичl= 5;а гіпотензія), синдром Рейно, &#= 1087;рипливи.

З боку психік = 80;: лабільl= 5;ість настрою, симптоми депресії, сплутаніст&#= 1100; свідомості, = галюцинаці&= #1111;.

З боку = нервової системи: запаморочеl= 5;ня, головний біль, синко= 087;е, парестезія, вертиго, по= 088;ушення смакових відчуттів, розлади нюх = 91;, порушення сну.

З боку дихальної системи, органів грудної клі = 90;ки і середостінl= 5;я: кашель (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»), риніт, бронхоспазl= 4;, синусит, алергічний альвеоліт т = 72;/або еозинофільl= 5;а пневмонія.=

З боку шлунково-ки = 96;кового тракту: діар= ея, блю = 74;ання, нудот&= #1072;, біль у животі, диспепсія, сухіст= 100; у роті, панкреатит, ангіоневроm= 0;ичний набряк кишечнику.

З боку гепатобіліk= 2;рної системи: гепатиm= 0; (гепатоцелю = 83;ярний або холестатичl= 5;ий), жовтяниця, печінкова недостатніl= 9;ть* (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

З боку шкіри т= 072; підшкірних тканин: висипання, свербіж, гіперчутлиk= 4;ість/ангіон&#= 1077;вротич-ний набряк обличчя, кінцівок, гу= 073;, язика, голосової щілини та/аб= 086; гортані (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»), кропив’янкk= 2;, алопеція, псоріаз, підвищена пітливість, пухирчатка (пемфігус), токсичний епідермальl= 5;ий некроліз, синдром Стівенса−Джонсон = 72;, мультиформl= 5;а еритема, псевдоl= 3;імфома шкіри**.

З боку обміну речовин та харчування: гі = 87;оглікемія.

З боку ендокринноo= 1; системи: синдроl= 4; неадекватнl= 6;ї секреції антидіуретl= 0;чного гормону (СНС АДГ).

= 47; боку нирок і сечовивіднl= 0;х шляхів: порушен= ;ня функції нирок, уремія, гостра ниркова недостатніl= 9;ть, олігурія, ан= 091;рія.

З боку репродуктиk= 4;ної системи та молочних за = 83;оз: імп= отенція, гінекомастo= 0;я.

Заг= 072;льні порушення: втомлюваніl= 9;ть, астенічний синдром.=

= 44;ослідження:<= /span> підвищення активності печінкових ферментів т = 72; біліру= 073;іну, підвищення рівня сечовини, підвищення креатиніну = 74; сироватці крові, гіперкалієl= 4;ія, гіпонатрієl= 4;ія.

* У дуже рідкісних випадках повідомляли про розвиток гепатиту з подальшим прогресуваl= 5;ням до печінкової недостатноl= 9;ті. У разі, якщо на тлі застосуванl= 5;я комбінації лізиноприлm= 1; і гідрохлороm= 0;іазиду відзначена = 87;оява жовтяниці або значне підвищення активності печінкових ферментів, застосуванl= 5;я препарату слід припинити; пацієнт пов = 80;нен перебувати під пильним медичним на = 75;лядом.

** Повідомляли про розвиток симптомокоl= 4;плексу, що включає один або кілька симптомів: гаря= ;чка, васкуліт, міалгія, артралгія (артрит), підв&= #1080;щення рівня антинуклеаl= 8;них антитіл (АНА), збільшення швидкості осідання еритроцитіk= 4; (ШОЕ), еозинофіліn= 3;, лейкоцитоз, висипання, фотосенсибo= 0;лізація або інші шкірні реак = 94;ії.

Гід= рохлоротіаk= 9;ид

Інф= 077;кційні та паразитарнo= 0; захворюванl= 5;я: сіалоденіт.

З боку крові т= 072; лімфатичноo= 1; системи: лейкопенія, нейтропеніn= 3; (агранулоци = 90;оз), тромбоцитоl= 7;енія, апластична анемія, гемо= 083;ітична анемія, пригніченнn= 3; функції кісткового мозку.

З боку обміну речовин та харчування: аноре= 082;сія; гіперглікеl= 4;ія; глюкозурія; гіперурикеl= 4;ія, порушення електролітl= 6;го балансу (в т.ч. гіпонатрієl= 4;ія та гіпокалі= 08;мія, гіпохлl= 6;ремічний алкалоз, гіпомагнієl= 4;ія), збільшення концентрацo= 0;ї холестеринm= 1; та тригліце = 88;идів, подагра.

З боку психі = 82;и: не= посидючістn= 0;, депресія, розлади сну.

З боку нервової системи: зниженн&= #1103; апетиту, парестезія, передне&= #1087;ритомний стан.

З боку органів зор = 91;: ксантоп&= #1089;ія, тимчасове зниження гостроти зо = 88;у, хоріоїдний випіт, гостра міопія, гостра закритокутl= 6;ва глаукома.

З боку органів слуху і рівноваги:= запаморочеl= 5;ня.

З боку серця: ортост&#= 1072;тична гіпотензія.

З боку судинної системи: не= кротизуючиl= 1; ангіїт (васкуліт, шкірний вас = 82;уліт).

З боку дихал= 00;ної системи, органів грудної клітки та середостінl= 5;я: респіраторl= 5;ий дистрес-син = 76;ром (у т.ч. пневмонія т = 72; набряк легень).

З боку шлунково-ки = 96;кового тракту: подразн&= #1077;ння слизової оболонки шлунка, діар= 077;я, запор, панкреатит.

З боку гепатобіліk= 2;рної системи: жов&#= 1090;яниця (жовтяниця, зумовлена внутрі = 96;ньопечінковим холестазом).

З боку шкір = 80; та підшкірних = 90;канин: реа&= #1082;ції фотосенсибo= 0;лізації, висипання, с= 080;стемний червоний вовчак, шкірні вовчакоподo= 0;бні реакції, загостреннn= 3; системного червоного вовчака, кропив’янкk= 2;, анафілактиm= 5;ні реакції, ток= 089;ичний епідермальl= 5;ий некроліз.

З боку кістково-м= ’язової системи та сполучної тканини: м’язовий спазм, м’язова слабкість.

= 47; боку нирок та сечовивіднl= 0;х шляхів: порушення функції нирок, інтерстицo= 0;альний нефрит.

Заг= 072;льні порушення:= гарячка, слабкість.

Пухлини доброякіснo= 0;, злоякісні т = 72; неуточнені (= 091; тому числі кісти та поліпи). Час= ;тота «невідома»: немеланомнl= 0;й рак шкіри (базальнокл= 10;тинна карцинома т = 72; плоскоклітl= 0;нна карцинома).

Опис виділених побічних реакцій

Неме= ;ланомний рак шкіри: за даними епідеміолоk= 5;ічних досліджень, = 089;постерігає&= #1090;ься залежність виникнення = 85;емеланомно&#= 1075;о раку шкіри від сукупно= 11; дози гідрох = 83;оротіазиду (сукупний дозаєфект) (див.розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Термін придатностo= 0;. 3 рок= 080;.

Ум= ;ови зберігання.

Зберіга = 90;и в оригінальнo= 0;й упаковці &#= 1087;ри температурo= 0; не вище 25 °С.

= Зберігати в недоступн = 86;му для дітей місці.

Уп= ;аковка.

По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у пачці.

По 10 таблеток у блістері; по 5 блістерів у пачці.

Ка= ;тегорія відпуску. За рецептом.=

Ви= ;робник. А= 058; «КИЇВСЬКИЙ ВІТАМІННИЙ ЗАВОД».

Мі= ;сцезнаходж = 77;ння виробника т = 72; адреса місц= 03; провадженнn= 3; його діяльності.

04073, Україна, м. Київ, вул. Копилівськk= 2;, 38.

Web-&#= 1089;айт: www.vitamin.com.ua.