MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01D83AFF.A74AAC70" Данный документ является веб-страницей в одном файле, также называемой файлом веб-архива. Если вы видите это сообщение, значит данный обозреватель или редактор не поддерживает файлы веб-архива. Загрузите обозреватель, поддерживающий веб-архивы, например Microsoft Internet Explorer. ------=_NextPart_01D83AFF.A74AAC70 Content-Location: file:///C:/6A138F50/UA192390102_EB90.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="windows-1251" ІНСТРУКЦІЯ

ІНСТРУКЦІЯ<= o:p>

для медично= го застосування лікарського засобу

 =

ПЕРІНДОПРЕС® ТРІО

(PERINDOPRES TRIO)

 <= /b>

 <= /b>

Склад:<= /b>

діючі речовини: perindopril, indapamide, amlodipine;

Пер= індопрес® Тріо, таблетки по 4 мг/1,2= 5 мг/5 мг

1 таблетка містить: периндоприлу трет-бутиламіну 4 мг (що відповідає 3,338 мг периндоприлу), індапаміду 1,25 мг та амлодипіну бесилату 6,9= 35 мг (що відповідає 5 мг амлодипіну);

Пер= індопрес® Тріо, таблетки по 4 мг/1,25 мг/10 мг

1 таблетка містить: периндоприлу трет-бутиламіну 4 мг (що відповідає 3,338 мг периндоприлу), індапаміду = 1,25 мг та амлодипіну бесилату 13,87 мг (що відповідає 10 мг амлодипіну);

Пер= індопрес® Тріо, таблетки по 8 мг/2,5= мг/5 мг

1 таблетка містить: периндоприлу трет-бутиламіну 8 мг (що відповідає 6,676 мг периндоприлу), індапаміду = 2,5 мг та амлодипіну бесилату 6,935 мг (що відповідає 5 мг амлодипіну);

Пер= індопрес® Тріо, таблетки по 8 мг/2,5 мг/10 мг<= /span>

1 таблетка містить: периндоприлу трет-бутиламіну 8 мг (що відповідає 6,676 мг периндоприлу), індапаміду = 2,5 мг та амлодипіну бесилату 13,87 мг (що відповідає 10 мг амлодипіну);

допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований, целюлоза мікрокристалічна, кро= скармелоза натрію, кремнію діоксид колоїдний гідрофобний, магнію стеарат.

 

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості:

Трі= о, таблетки по 4 мг/1,25 мг/5 мг – таблетки білого або майже білого кольору, плоскоциліндричної форми, з фаскою.

Трі= о, таблетки по 4 мг/1,25 мг/10 мг – таблетки білого або майже білого кольору, плоскоциліндричної форми, з фаскою і рискою.

Трі= о, таблетки по 8 мг/2,5 мг/5 мг – таблетки білого або майже білого кольору, плоскоциліндричної форми, з фаскою і рискою.

Трі= о, таблетки по 8 мг/2,5 мг/10 мг – таблетки білого або майже біл= ого кольору, плоскоциліндричної форми, з фаскою і рискою.=

 

 =

Фармакотерапевтична група. Інгібіто= ри ангіотензин= перетворювального ферменту (АПФ), інші комбінації. Периндоприл, амлодипін та індапамід. К= од АТХ С09В Х01.

 <= /b>

Фармакологічні властивості.

Фармакодина= міка.

Періндопрес® Тріо – це комбінація трьох антигіпертензивних компонентів, механізми дії яких доповнюють один одного п= ри контролюванні артеріального тиску у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Периндоприлу трет-бутиламін – інгібітор АПФ, індапамід – сульфонамiдний діуретик, амлодипін – інгібітор потоку іонів кальцію, що належить до групи дигідропіриди= нів.

Фармакологічна дія = лікарськ= ого засобу Періндопрес® Тріо зумовлена властивостями кожного з компонентів окремо. Крім того, комбінація периндоприлу/індапаміду спричиня= є адитивний синергізм антигіпертензивного ефекту д= вох компонентів.

Механізм= дії.

Периндоп= рил – інгібі= тор АПФ, який перетворює ангіотензин І в ангіотензин ІІ (судинозвужувальну субстанцію), додатково стимулює секрецію альдостерону корою надниркових зал= оз та розпад брадикініну (вазодилататорної субстанції) до неактивних гептапепт= идів. Внаслідок інгібування АПФ відбувається<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk77082506'> зниження секреції альдостерону; підвищення активності реніну у плазмі крові без негативного впливу альдостерону; зменшення загального периферичного опору с= удин завдяки переважаючому впливу на судини м’язів та нирок. При цьому= не спостерігається затримки води та солей або рефлекторної тахікардії, навіть у разі тривалого лікування.

Периндоп= рил знижує артеріальний тиск також у пацієнтів із нормал= ьним та низьким рівнем реніну у плазмі крові.

Периндоп= рил діє через свій активний метаболіт периндоприлат. Інші метаболіти неактивні.=

Периндоп= рил полегшує роботу серця внаслідок вазодилататорної дії на вени (можливо, через зміни у метаболізмі простагландинів), що зменшує переднавантаження на серце= та зниження загального опору периферичних судин, що зменшує постнавантаження на серце.

Дослідже= ння, проведені з участю пацієнтів із серцевою недостатністю, довели, що застосув= ання периндоприлу призводить до зниження тиску наповнення лівого та правого шлуночків; зниження загального опору периферичних судин; збільшення серцево= го викиду та покращення серцевого індексу; збільшення регіонального кровообігу= у м’язах.

Окрім того, значно покращуються показники результатів тестів і= з фізичн= им навантаженням.

Індапам<= /span>iд= є сульфонамiдним похідним з індоловим кільцем, фармаколо= гiчно спорідненим із групою тiазидних діуретиків. Індапам= iд інгібує реабсорбцію натрію у кортикальному сегменті нирок. Це підвищує екскрецію натрію та хлоридів у сечу та меншою м= ірою – екскрецію калію та магнію, збільшуючи у такий спосіб діурез. Цей механізм забезпечує антигіпертензивну дію.

Амлодипі= н є інгібітором потоку іонів кальцію, що належить до групи дигідропіридинів (блокатор повільних кальцієвих каналів або антагоніст іонів кальцію) та бло= кує трансмембранний потік іонів кальцію до клітин м’язів міокарда та гладких м’= язів судин.

Фармакод= инамічні ефекти.

Периндоприл/індапамід. Комбінація периндоприлу/індапаміду знижує систолічний та діастолічний тиск у пацієнтів будь-якого віку з артеріальною гіпертензією, які перебувають як у положенні лежачи, так і стоячи. Антигіпертензивна дія препарату є дозозалежною. У ході клінічних досліджень доведено, що одночасне призначення периндоприлу та індапаміду спричиняє синергічну антигіпертензивну дію порівняно з ефектом кожної складової лікарського засобу, які призначали як окремі препарати.

Периндоп= рил. Периндоп= рил ефективно знижує артеріальний тиск при артеріальній гіпертензії будь-якого ступеня: легкій, помірній та тяжкій. Зниження систолічного та діастолічного артеріал= ьного тиску спостерігається як у положенні лежачи, так і стоячи. Максимальн= ий антигіпертензивний ефект розвивається через 4–= 6=  = ;годин пі= сля прийому одноразової дози та зберігається більше 24 годин. Периндоприл має високий рівень остаточного блокування АПФ (приблизно 80 %) через= 24 = ;години п= ісля застосування.

У пацієнтів, які відповіли на лікування, нормалізація артеріального тиску відбувається протягом місяця та зберігаєть= ся без виникнення тахіфілаксії.

Припинення терапії не супроводжується ефектом відміни.

Периндоприл має судинорозширювальні властивості, відновлює еластичні= сть великих артерій, коригує гістоморфометричні зміни у резистентності артерій = та зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Внаслідок додавання у разі необхідності тіазидного діуретика розвивається додатковий синергізм.

Комбінація інгібітора АПФ та тіазидного діуретика знижує ризик виникнення гіпокаліємії, що може виникнути при призначенні діуретика як монотерапії.

Індапамі= д. Антигіпертензивна дія індапаміду, що застосовується як монотерапія, триває 24 = ;години. = Цей ефект проявляється у дозах, в яких діуретичні властивості є мінімальними.

Антигіпертензивна дія індапаміду пов’язана з покращенням еластичності артерій та зменшенням резистентності артеріол і загального периферичного оп= ору судин.

Індапамід зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.

При перевищенні рекомендованої дози антигіпе= ртензивний ефект тіазидних та тіазидоподібних діуретиків досягає рівня плато, тоді як кількі= сть небажаних ефектів зростає. Якщо лікування неефективне, не слід збільшувати = дозу препарату.

Більше того, як показано у ході досліджень різної тривалості (коротк= ої, середньої та довгої) з участю пацієнтів із артеріальною гіпертензією, індапамід не впливає на метаболізм лiп= iд= iв (тригліцеридів, ліпопротеїдів низької та високої щільності) і не впливає на метаболізм вуглеводів, навіть у хворих на артеріальну гіпертензію та цукров= ий діабет.

Амлодипі= н. Механізм антигіпертензивного ефекту амлодипіну зумовлений прямою релаксувальною<= /span> дією на гладку мускулатуру судин. Точний механізм, за допомогою якого амлодипін зме= ншує прояви стенокардії, повністю не визначений, але відомо, що препарат сприяє зниженню загальної ішемії навантаження завдяки таким двом діям:

<= ![if !supportLists]>·&nb= sp;   амлодипін розширює периферичні артеріоли, чим і<= /span> знижує загальний периферичний опір (постнавантаження); оскільки частота серцевих скорочень не змінюється, зменшення навантаження на серце зменшує споживання енергії міокардом та його потребу у кисні;

<= ![if !supportLists]>·    амлодипін частково сприяє розширенню головних коронарних артерій та артеріол як у незмінених, так і в ішемізованих зонах міокарда; така дилатац= ія збільшує надходження кисню до міокарда у хворих на вазоспастичну стенокарді= ю (стен= окардія Принцметала або варіантна стенокардія).

У пацієн= тів з артеріальною гіпертензією прийом амлодипіну один раз на добу забезпечує клінічно виражене зниження артеріального тиску протягом= 24 годин як у положенні лежачи, так і стоячи. Завдяки повільному початку дії амлодипін не спричиняє гострої гіпотензії.

Із призначенням амлодипіну не пов’язані негативні метаболічні прояви або зміни рівня ліпідів у плазмі крові, тому й= ого можна застосовувати пацієнтам з астмою, цукровим діабетом та подагрою.=

Клінічна ефективність та безпека.

Периндоп= рил/індапамід.

ADVANCE – міжнародне мультицентро= ве рандомізоване дослідження з біфакторіальним (2×2) дизайном, спрямован= е на визначення переваг зниження артеріального тиску фіксованою комбінацією периндоприлу/індапаміду порівняно з плацебо на тлі поточної стандартної тер= апії [подвійне сліпе порівняння (проспективне рандомізоване відкрите дослідження= із визначенням сліпим методом)] щодо впливу на основні макро- та мікросудинні події у пацієнтів із діабетом ІІ типу. Первинна кінцева точка складалась із основних макроваскулярних (кардіоваскулярна смерть, нелетальний інфаркт міокарда, нелетальний інсульт) і мікроваскулярних подій (нові випадки або посилення нефропатії, захворювання очей). У дослідження було включено 11 140 пацієнтів із діабетом ІІ типу. З них 83 % пацієнтів мали артеріальну гіпертензію, 32 % та 10 % пацієнтів мали в анамнезі мікро- та макроваскулярні захворювання відповідно, 27 = ;% мали мікроальбумінурію. Супутня терапія включала лікарські засоби: для зниження = АТ (75 %), для зниження рівня ліпідів (35 %, головним чином статини – = 28 %), ацетилсаліцилову кислоту або інші антитромбоцитарні препарати (47 %). =

Лікування протягом 4,3 року комбіна= цією периндоприл/індапамід призвело до достовірного зниження на 9 % віднос= ного ризику показників первинної кінцевої точки (95 = ;% СІ [0,= 828; 0,996], р =3D 0,041). Переваги лікування периндоприлом/індапамідо= м  порівняно= = з= плацебо були зумовлені достовірним зниженням відносного ризику загальної летальності на= 14 % (95 % СІ [0,= 75; 0,98], р =3D 0,025); достовірним зниженням відносного ризику кардіоваскулярної летальності на 18 % (95 % СІ [0,68; 0,98], р =3D 0,027); достовірним знижен= ням відносного ризику всіх ниркових подій на 21 % (95 % СІ [0,= 74; 0,86], р < 0,001).

У підгрупі пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які лікувалися периндоприлом/індапамідом, спостерігалося достові= рне зниження відносного ризику основних макро- та мікросудинних подій на 9 % (95 % СІ [0,= 82; 1,00], р =3D 0,052) порівняно з групою плацебо. У підгрупі пацієнтів= ,= = які приймали периндоприл/індапамід, порівняно з групою плацебо також відзначалося достовірне зниження відносного ризику загальної летальності на= 16 % (95 % СІ [0,= 73; 0,97], р =3D 0,019); достовірне зниження відносного ризику кардіоваскулярно= ї летальності на= 20 % (95 % СІ [0,= 66; 0,97], р =3D 0,023); достовірне зниження відносного ризику всіх ниркових по= дій на 20 % (95 % СІ [0,73; 0,87], р < 0,001).

Фармакокінетика.

Призначення периндоприлу/індапаміду та амлодипіну у фіксованій комбінації не змінює їхніх фармакокінетичних властивостей порівняно із їх застосуванням як монопрепаратів.

Периндоприл

Всмоктування та біодоступніст= ь. Після перорального прийому периндоприл швидко всмоктується, максимальна концентра= ція досягається через 1 годину (периндоприл є пролікарським засобом, а периндоприлат – активним метаболітом). Період напіввиведення периндоприлу з плазми крові становить 1 = ;годину.

Оскільки прийом їжі зменшує перетворення периндоприлу у периндоприлат, а отже, зменшується і його біодоступність, периндоприлу трет-бутиламін рекомендується приймати перорал= ьно в= однораз= овій добовій дозі вранці перед їдою. Є лінійний взаємозв’язок між дозою периндоприлу та його концентрацією у плазмі крові.<= o:p>

Розподіл. Об’єм розподілу незв’язаного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв’язування периндоприлату з білками плазми крові становить 20 %, в основному з АПФ, і є дозозалежним.

Біотрансфор= мація. До кровообігу потрапляє 27 % прийнятої дози периндоприлу у вигляді активного метаболіту периндоприлату. Крім активного периндоприлату, периндоприл утворює ще 5 неактивних метаболітів. Максимальна концентрація периндоприлату у плазмі кр= ові досягається через 3–4 = ;години.<= u>

Виведення.<= /span> Периндоп= рилат виводиться із сечею, період остаточного напіввиведення незв’язаної фракції становить приблизно 17 годин. Стан рівноваги досягається через 4 доби.

Особливі категорії пацієнтів

Пацієнти літнього віку. Виведення периндоприлату зменшується у пацієнтів літнього віку та у пацієнтів із серцевою або нирковою недостатністю.

Порушення функції нирок. Пацієнтам із нирковою недостатністю слід адаптувати дозу залежно від ступеня порушення функції ни= рок (кліренсу креатиніну).

Необхідність діалізу.  Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв.

Цироз печін= ки. Фармакок= інетика периндоприлу змінюється у хворих на цироз печінки: печінковий кліренс основ= ної молекули знижується вдвічі. Однак кількість периндоприлату, що утворюєть= ся, не зменшується (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»).

Індапамід

Всмоктування. Індапамід швидко та повністю всмоктується у травному тракті. Максимальна концентрація у плазмі кр= ові досягається приблизно через 1 годину після перорального прийому.=

Розподіл. Зв’язува= ння з протеїнами плазми крові – 79 %.<= /o:p>

Біотрансформація та виведення= . Перiод напiввиведен= ня становить вiд 14 до 24 годин (у середньому 18 = ;годин). Повторний прийом не спричиняє кумуляції.

Індапамід виводиться головним чином із сечею (70 % дози) = та фекаліями (22 %) у вигляді неактивних метаболітів. У пацієнтів і= з нирков= ою недостатністю фармакокінетичні параметри не змінюються. <= /p>

Амлодипін

Всмоктуванн= я та біодоступність. При застосуванні у терапевтичних дозах перорально амлодипін добре всмоктується і досягає максимальної концентрації у крові через 6–12 годин після прийому. Абсолютна біодоступність становить від 64 до 80 %. Прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну.

Розподіл. Об’єм розподілу становить приблизно 21 л/кг. Дослідження in vitro продемонстрували, що близько 97,5 % циркулюючого в крові амлодипіну зв’язується з білками плазми крові. <= /o:p>

Виведення.<= /span> Період напіввиведення амлодипіну із плазми крові становить приблизно 35–50 годин, що дає змо= гу призначати препарат один раз на добу. Амлодипін у перева= жній більшості метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів, 60 % метаболітів виводиться із сечею, а 10 % – у незміненому вигл= яді.=

Особливі категорії пацієнтів

Пацієнти літнього віку= . Час досягнення максимальної концентрації амлодипіну у плазмі крові в осіб літнь= ого віку та молодих пацієнтів є однаковим. У пацієнтів літнього віку відзначаєт= ься тенденція до зниження кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення показника AUC і періоду напіввиведення. Підвищення показника AUC та часу напіввиведення у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю відповідало віковим особливостям досліджуваних пацієнтів.

Порушення функції печінки. Є дуже обмежена кількість клінічних даних щодо призначення амлодипіну пацієнтам із порушенням функції печінки. У пацієнтів із печінковою недостатністю кліренс амлодипіну знижується, це призводить до подовження періоду напіввиведення та підвищення показника AUC приблизно на 40–60 %.

 =

Клінічні характеристики.

Показання.<= o:p>

= Періндоп= рес® Тріо показаний для лікування артеріальної гіпертензії у пацієнті= в, яким необхідна терапія периндоприлом, індапамідом та амлодипіном у дозах, наявних у фіксованій комбінації.

 

Протипоказання.

·&nb= sp;     Перебування на гемодіалізі;

·&nb= sp;     нелікована декомпенсована серцева недостатність;

·&nb= sp;     порушення функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) = для дозувань 4 мг/1,25 мг/5 мг та 4 мг/1,25 мг/10 мг;

·      порушення функції нирок помірного ступеня (кліренс креатиніну < 60 мл/хв) для дозуван= ь 8 = ;мг/2,5 = ;мг/5 мг = або 8 = ;мг/2,5 м= г/10 мг;

·      підвищена чутливість до ді= ючих речовин, інших сульфонамідних препаратів, похідних дигідропіридину, будь-як= ого іншого інгібітора АПФ або до будь-яких допоміжних речовин, зазначених у роз= ділі «Склад»;

·      вагітність або планування вагітності (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»);

·&nb= sp;     період годування груддю (д= ив. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»);

·&nb= sp;     ангіоневр= отичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі, пов’язаний із попереднім лікуванням інгібіторами АПФ (див. розділ «Особливості застосування»);

·&nb= sp;     вроджений= або ідіопатичний ангіоневротичний набряк;

·&nb= sp;     печінк= ова енцефалопатія;

·&nb= sp;     тяжке порушення функції печінки;

·&nb= sp;     гіпока= ліємія;

·&nb= sp;     тяжка артеріальна гіпотензія;

·&nb= sp;     шок, включаючи кардіогенний шок;

·      о= бструкція виходу з лівого шлуночка (наприклад, стеноз аорти тяжкого ступеня);

·      с= ерцева недостатність із нестабільною гемодинамікою після гострого інфаркту міокарда;<= /o:p>

·&nb= sp;     одночасне= застосув= ання з препаратами, що містять діючу речовину аліскірен, у разі наявності у пацієн= та цукрового діабету або ниркової недостатності (швидкість клубочкової фільтра= ції < 60 мл/хв/1,73 м2) (див. розділи «Особлив= ості застосування» і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);

·&nb= sp;     одночасне застосування з сакубітрилом/валсартаном (див. розділи «Особливості застосування» і «Взаємодія з іншими лікарськими засобам= и та інші види взаємодій»);

·&nb= sp;     екстракорпоральні методи лікування, які призводять до контакту крові з негативно зарядженими поверхн= ями (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємоді= й»);

·      значний двобічний стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної функціональної нирки (див. розділ «Особливості застосування»).

 =

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Дані клінічних досліджень свідчать, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) шляхом застосування комбін= ації інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену асоціюється з високою частотою побічних реакцій, таких як гіпотензія, гіперкаліємія та погіршення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), порівняно із застосуванням одного препарату, що впливає на = РААС (див. розділи «Протипоказання» = та «Особливості застосування»).

Лікарські засоби, що спричиняють гіперкаліємію.

Деякі препарати або терапевтичні класи лікарських засобів можуть спричинити гіперкаліємію, а саме: аліскірен, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ, нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), гепарини, імуносупресори, такі як циклоспорин = або такролімус, триметоприм. Одночасний прийом вказаних лікарських засобів підв= ищує ризик виникнення гіперкаліємії.

Одночасне застосування протипоказано (див. ро= зділ «Протипоказання»). <= /span>

Аліскіре= н: у пацієнтів, хворих на цукровий діабет, або пацієнтів із порушеною функцією н= ирок ризик виникнення гіперкаліємії, погіршення функції нирок та кардіоваскулярн= ої захворюваності і летальності підвищується.

Екстракорпоральні методи лікування: = методи лікування, такі як діаліз або гемофільтрація з використанням певних мембран= із високою гідравлічною проникністю (наприклад, поліакрилонітрилових) та аферез ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) із застосуванням декстрану сульфату,= які призводять до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями, через підвищений ризик розвитку анафілактоїдних реакцій тяжкого ступеня (див. роз= діл «Протипоказання»). У разі необхідності проведення такого лікування слід розглянути можливість використання діалізної мембрани іншого типу або застосування іншого класу антигіпертензивних засобів.

Сакубітрил/валсартан: одночас= не застосування периндоприлу із сакубітрилом/валсартаном протипоказане, оскіль= ки одночасне інгібування неприлізину та АПФ може призвести до підвищення ризику розвитку ангіоневротичного набряку. Розпочинати застосування сакубітрилу/валсартану слід не раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози периндоприлу. Терапію периндоприлом слід розпочинати не рані= ше ніж через 36 годин після прийому останньої дози сакубітрилу/валсартану (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

&nb= sp;

&nb= sp;

Одночасне застосування не рекомендоване. <= /o:p>

Периндоп= рил/індапамід. <= /o:p>

Повідомляли про оборотне збільшення концентр= ації літію у сироватці крові та зростання його токсичності при одночасному застосуванні літію та інгібіторів АПФ. Одночасний прийом периндоп= рилу разом з індапамідом та препаратами літію не рекомендується. Однак якщо дове= дено необхідність такої комбінації, слід ретельно контролювати концентрацію літі= ю у сироватці крові (див. розділ «Особливості застосування= »)= .

Периндоп= рил.

Аліскірен: у будь-= яких інших пацієнтів, як і у хворих на цукровий діабет або у пацієнтів з порушен= ою функцією нирок, ризик виникнення гіперкаліємії, погіршення функції нирок та кардіоваскулярної захворюваності, а також летальності підвищується (див. ро= зділ «Особливості застосування»).

Блокатори рецепторів ангіотензину: з опублікованних даних відомо, що у пацієнтів зі встановленим атеросклерозом, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней одночасне застосування супроводжувалося підвищенням частоти виникнення артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та порушенн= ям функції нирок (зокрема, гострої ниркової недостатності) порівняно з монотерапією препаратами, що впливають на РААС. Застосування подвійної блокади (тобто комбінації інгібітора АПФ з антагоніс= тами рецепторів ангіотензину ІІ) можливе тільки в окремих випадках за умови ретельного контролю функції нирок, рівня калію та артеріального тиску (див. розділ «Особливості застосування»).

Естрамустин: підвище= ння ризику виникнення побічних реакцій, таких як ангіоневротичний набряк (ангіоедема).

Калійзберігаючі препарати (наприклад, тріамтерен, амілорид тощо), солі калію: виникне= ння гіперкаліємії (потенційно летальної), особливо у пацієнтів із порушенням фу= нкції нирок (адитивний гіперкаліємічний ефект). Зазначені препарати не рекомендовані для одночасного застосування з периндоприлом (див. розділ «Особлив= ості застосування»). Однак, якщо одночасне призначення цих речовин є необхідним, їх слід застосовувати з обережністю та проводити частий контроль калію у сироватці крові. Щодо застосування спіронолактону при серцевій недостатності див. ниж= че «Одночасне застосування, яке потребує особливої уваги».

Ко-тримоксазол (триметоприм/сульфаметоксазол): у пацієнтів, які одночасно застосовують ко-тримоксазол, можливе збільшення ри= зику розвитку гіперкаліємії (див. розділ «Особливості застосування»).

Амлодипі= н.

Дантролен (інфузія): у дослідженнях на тваринах спостерігалися фібриляція шлуночків серця з леталь= ним наслідком та кардіоваскулярний колапс у поєднанні з гіперкаліємією після внутрішньовенного застосування верапамілу та дантролену. З огляду на можлив= ість виникнення гіперкаліємії, рекомендовано уникати одночасного призначення блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, пацієнтам зі встановленою або підозрюваною злоякісною гіпертермією.

Грейпфрути або грейпфрутов= ий сік: у деяких пацієнтів можливе підвищення біодоступності амлодипіну, внаслідок чого відбувається посилення гіпотензивного ефекту.

Одночасне застосування, що потребує особливої уваги.

Периндоп= рил/індапамід.

Баклофен: посилює= антигіпе= ртензивний ефект. Необхідно контролювати артеріальний тиск і в разі необхідності коригувати дозу антигіпертензивного засобу.

Периндоп= рил/індапамід.

НПЗЗ, зокрема великі дози ацетилсаліцилової кислоти: можливе послаблення антигіпертензивного ефекту при одночасному призначенні інгібіторів АПФ та Н= ПЗЗ, таких як ацетилсаліцилова кислота у протизапальних дозах, інгібітори циклооксигенази ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ. Також така комбінація може призвести до підвищення ризику погіршення функції нирок, зокрема до можливо= го розвитку гострої ниркової недостатності, та підвищення рівня калію у сирова= тці крові, особливо у пацієнтів із наявною ослабленою функцією нирок. Таку комбінацію слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку.= Пацієнтам необхідно відновити водний баланс та розглянути доцільні= сть контролю функції нирок після початку супутньої терапії та при подальшому лікуванні.<= o:p>

Периндоп= рил.

Протидіабетичні засоби (ін= сулін, пероральні гіпоглікемічні засоби): епідеміологічні досліджен= ня припускають, що одночасне застосування інгібіторів АПФ протидіабетичних зас= обів може призвести до посилення цукрознижувального ефекту з ризиком розвитку гіпоглікемії. Вірогідніше цей феномен може виникати протягом перших тижнів комбінованого лікування та у разі порушення функції нирок.

Діуретик= и: можливе надмірне зниження артеріального тиску після початку лікування інгібітором А= ПФ, особливо у пацієнтів з порушенням водно-електролітного обміну. Імовірність розвитку гіпотензивного ефекту знижується завдяки відміні діуретика, підвищ= енню об’єму циркулюючої крові, споживанню солі перед початком терапії периндопри= лом, яке слід розпочинати з низьких доз із поступовим підвищенням. При артеріаль= ній гіпертензії, коли попередньо призначений діуретик міг спричинити недостатні= сть води/електролітів, його необхідно відмінити перед початком лікування інгібітором АПФ (у таких випадках прийом діуретика може бути поновлено з ча= сом) або призначити інгібітор АПФ у низькій дозі з поступовим її підвищенням. При застійній серцевій недостатності на тлі прийому діуретика застосування інгіб= ітора АПФ слід розпочинати з мінімальної дози, можливо, після зниження дози діуретика. У будь-якому випадку необхідно контролювати функцію нирок (рівень креатиніну) протягом перших тижнів лікування інгібітором АПФ.

Калійзберігаючі діуретики (еплеренон, спіронолактон):= = п= ри одночасному застосуванні еплеренону або спіронолактону в дозах від 12,5 мг = до 50 мг на добу з низькими дозами інгібіторів АПФ у пацієнтів із серцевою недостатністю ІІ‒ІV функціональних класів = за шкалою Нью-Йоркської кардіологічної асоціації (NYHA)= і фракц= ією викиду < 40 %, які раніше приймали інгібітори АПФ та петльові діуретик= и, є риз= ик виникнення гіперкаліємії, потенційно летальної, особливо у разі недотримання рекомендацій щодо призначення та= к= ої комбінації. Перед початком застосування такої комбінації слід певнитис= я у відсутності гіперкаліємії та порушення фун= кції нирок. Рекомендується проводити ретельний моніторинг каліємії та креатинінемії щотижнево протягом першого місяця лікування та щомісячно нада= лі.=

Рацекадо= трил: інгібіт= ори АПФ (наприклад, периндоприл) можуть спричинити розвиток ангіоневротичного набряку. Цей ризик може збільшуватися при одночасному застосуванні з рацекадотрилом (препаратом, який призначають для лікування гострої діареї).

Інгібітори mTOR (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсиролімус): у пацієнтів, які одночасно застосовують інгібітори mTOR, можливе збільшення ризику розвитку ангіоневро= тичного набряку (див. розділ «Особливості застосування»).

Індапамі= д.

Через ризик виникнення гіпокаліємії індапамід слід призначати з обережністю у комбінації з препаратами, що можуть спричинити розвиток пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (<= /u>torsades = de = pointes)= , такими= як:

<= ![if !supportLists]>·   антиаритмічні препарати кл= асу ІА (квінідин, гідроквінідин, дизопірамід);

<= ![if !supportLists]>·   антиаритмічні препарати кл= асу III (аміода= рон, дофетилід, ібутилід, бретиліум, соталол);

<= ![if !supportLists]>·   деякі нейролептики (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин), бензаміди (амісульпірид, сульпірид, сультоприд, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол), інші нейролептики (пімозид);

<= ![if !supportLists]>·   інші препарати, такі як бепридил, сизаприд, дифеманіл, еритроміцин внутрішньовенно, галофантрин, мі= золастин, моксифлоксацин, пентамідин, спарфлоксацин, вінкамін внутрішньовенно, метадо= н, астемізол, терфенадин.

Слід запобігати зниженню калію у сироватці крові, у разі необхідності коригувати його та контролювати QT-інтерва= л.

Амфотерицин В внутрішньове= нно, глюко- та мінералокортикоїди (системної дії), тетракозактид, проносні препа= рати (що стимулюють перистальтику): підвищують ризик зниження калію у сироватці крові (адитивний ефект). Необхідно контролювати вмі= ст калію у сироватці крові та коригувати його за потреби, зокрема при одночасн= ому прийомі з серцевими глікозидами. Рекомендується застосовувати проносні препарати, які не стимулюють перистальтику. <= /o:p>

Препарати наперстянки. Гіпокаліємія та/або гіпомагніємія сприяє збільшенню токсичних ефектів препаратів наперстянки. Необхідно контролювати рівень калію, магнію у плазмі крові та ЕКГ, а також у разі необхідності переглянути терапію.

Алопуринол: одночас= не застосування з індапамідом може підвищити ризик виникнення реакцій гіперчутливості на алопуринол.

Амлодипі= н.

Інгібітори <= span lang=3DEN-GB style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-fa= reast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:EN-GB;mso-fareast-language:EN-GB'>CYP3= A4: при одночасному застосуванні з відомими індукторами CYP3= A4 концентрація амлодипіну у плазмі крові може змінюватися. Тому слід контролю= вати артеріальний тиск та проводити корекцію дози під час та після одночасного застосування з індукторами CYP3A4, зокрема з індукторами сильної дії CYP3A4 (наприклад, звіробій (Hypericum perforatum), рифампіцин).

Одночасне застосування амлодипіну з інгібіто= рами CYP3A4 сильної або помірної дії (інгібіторами протеаз, азольними протигрибковими засобами, макролідами, такими як еритроміцин або кларитромі= цин, верапамілом або дилтіаземом) може спричиняти значне підвищення концентрації амлодипіну. Клінічний прояв зазначених фармакокінетичних змін може бути біл= ьш вираженим у пацієнтів літнього віку. У таких випадках може бути необхідним клінічне спостереження за станом пацієнта та підбір дози<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-farea= st-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-GB'>.=

Є підвищений ризик виникнення гіпотензії у пацієнтів, які приймають кларитроміцин у комбінації з амлодипіном. Таким пацієнтам рекомендований ретельний нагляд.

Одночасне застосування, яке потребує уваги.

Периндоприл/індапамід/амлодипін.

Іміпрамі= ноподібні (трициклічні) антидепресанти, нейролептики: підвищу= ють антигіпертензивну дію та ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект).

І= нші= антигіпертензивні препарати: можуть спричин= ити додаткове зниження артеріального тиску.

Кортикостероїди, тетракозактид:= = п= ослаблен= ня антигіпертензивного ефекту (через затримку води та солей кортикостероїдами)= .

Периндоп= рил.

Антигіпертензивні засоби та вазодилататори: одночас= не застосування з нітрогліцерином та іншими нітратами або з іншими вазодилататорами може сприяти додатковому зниженню артеріального тиску.

Алопуринол, цитостатики, імуносупресивні засоби, системні кортикостероїди або прокаїнамід: одночасне застосування з інгібіторами АПФ збільшує ризик виникнення лейкопенії.

Інгібітори АПФ можуть посилювати гіпотензивну дію деяких препаратів для анестезії.

Діуретики (тіазидні та петльові): попереднє лікування високими дозами діуретиків може спричинити зневоднення, що збільшує ризик гіпотензії на початку терапії периндоприлом.=

Гліптини (лінагліптин, саксагліптин, ситагліптин, вілдагліптин): у пацієнтів, яким призначено комбінацію гліптину та інгібітора АПФ, підвищуєт= ься ризик виникнення ангіоневротичного набряку внаслідок того, що гліптин знижує активність дипептидилпептидази-ІV (ДПП-ІV).<= /o:p>

Симпатоміметики: можливе послаблення антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ.

Препарати золота: при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, включаючи периндоприл, та ін’єкці= йних препаратів золота (натрію ауротіомалат) зрідка повідомляли про реакції, под= ібні до тих, що виникають при застосуванні нітратів (симптоми: почервоніння обли= ччя (припливи), нудота, блювання та гіпотензія).

 

Індапамі= д.

Метформін: ризик виникнення молочнокислого ацидозу внаслідок можливого розвитку функціональн= ої ниркової недостатності, пов’язаної з прийомом діуретиків, особливо петльови= х. Не слід призначати метформін, якщо рівень креатиніну у плазмі крові перевищ= ує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 1= 2 = ;мг/л (11= 0 = ;мкмоль/л= ) у жінок.

У разі дегідратації, пов’язаної із застосува= нням діуретиків, зростає ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо= при застосуванні великих доз йодоконтрастних засобів. Тому до їх прийому необхідно відновити водний баланс.

Солі кальцію: ризик в= иникнення гіперкальціємії у зв’язку зі зниженням елімінації кальцію в сечу.

Циклоспорин: ризик підвищення концентрації креатиніну без впливу на рівень циркулюючого циклоспорину, навіть якщо немає дефіциту води та натрію.<= /p>

Амлодипі= н.

Аторвастатин, дигоксин або варфарин: у клінічних дослідженнях щодо взаємодій доведено, що амлодипін не впливає на їхню фармакокінетику.

Такролімус: ризик підвищення концентрації такролімусу у плазмі крові при одночасному застосув= анні з амлодипіном. Для уникнення токсичності необхідно контролювати рівень такролімусу у плазмі крові та у разі необхідності коригувати його дозу.

Інгібітори механістичної мішені рапаміцину (mTOR): такі інгібітори mTOR, як сиролімус, темсиролімус та еверолімус, є субстратами CYP3A. Амлодипін належ= ить до інгібіторів CYP3A слабкої дії. При одночасному застосуванні з інгібітора= ми mTOR амлодипін може посилювати їхній вплив.

Циклоспорин: дослідж= ення взаємодії циклоспорину та амлодипіну з участю здорових добровольців або інш= их популяцій, за винятком пацієнтів після трансплантації нирки, у яких спостерігалося збільшення коливання мінімальної концентрації циклоспорину (в середньому від 0 до 40 %), не проводили. У пацієнтів після транспланта= ції нирки, які застосовують амлодипін, слід контролювати рівень циклоспорину в крові та у разі необхідності ‒ зменшити його дозу. =

Симвастатин: застосування амлодипіну в дозі, кратній 10 = ;мг, у комбінації з 80 мг симвастатину призвело д= о 77 = ;% збільш= ення концентрації симвастатину порівняно з його прийомом як монотерапії. = Пацієнта= м, які приймають амлодипін, слід обмежити дозу симвастатину до 20 = ;мг на до= бу.

 <= /b>

Особливості застосування.

= Усі вказ= ані нижче застереження для кожного компонента лікарського засобу стосуються так= ож фіксованої комбінації Періндопрес® Тріо.<= /p>

Літій. Одночас= не застосування літію та комбінації периндоприлу/індапаміду зазвичай не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Подвійна блокада РААС. Є дані,= що одночасний прийом інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену підвищує ризик виникнення гіпотензії, гіперкаліємії та зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Тому застосування подвійної блокади РААС внаслідок прийому комбінації інгібіторів АПФ, блокат= орів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену не рекомендоване (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Якщо лікування з одночасним застосуванням двох блокаторів РААС вважається абсолю= тно необхідним, воно може відбуватися тільки під наглядом спеціаліста та за умо= ви частого ретельного моніторингу функції нирок, рівня електролітів та артеріального тиску. Інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину ІІ= не слід застосовувати одночасно пацієнтам із діабетичною нефропатією.

 

 

 

Калійзберігаючі препарати, харчові добавки, що містять калій, або замінники солі з калієм.<= /span>

Одночасне застосування периндоприлу з калійзберігаючими препаратами або харчовими добавками, що містять калій, зазвичай не рекомендується (див. розділ «Взаєм= одія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Нейтропенія/агранулоцитоз/= тромбоцитопенія/анемія. У пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, було зареєстровано випадки нейтропе= нії, агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів і= з нормал= ьною функцією нирок за відсутності факторів ризику нейтропенія виникає рідко. Периндоприл слід призначати дуже обережно пацієнтам із колагенозами, під час терапії імуносупресорами, алопуринолом, прокаїнамідом= або при поєднанні цих факторів, особливо якщо є порушення функції нирок. У деко= го з таких пацієнтів спостерігався розвиток серйозних інфекційних захворювань, <= span style=3D'color:red'>у декількох випадках – резистентних до інтенсивн= ої антибіотикотерапії. У разі призначення периндоприлу таким пацієнтам рекоменд= ується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові. Окрім того, пацієнтів слід проінформувати про необхідність повідомляти свого ліка= ря про будь-який прояв інфекційного захворювання (наприклад,= = біль у горлі, підвищення температури тіла) (див. розділ «Побічні реакції»). <= /o:p>

Реноваскулярна гіпертензія= . У пацієн= тів із двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки під час лікування інгібіторами АПФ підвищується ризик виникнення артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності (див. розділ «Протипоказання»). Застосування діуретиків може бути сприятливим фактором. Зниження функції нирок може проявлятися лише незначними змінами рівня креатиніну у сироватці крові навіть у пацієнтів з однобічним стенозом ниркової артерії.

Лікуванням реноваскулярної гіпертензії є реваскуляризація. Проте інгібітори АПФ можуть бути корисними для пацієнтів із реноваскулярною гіпертензією, які чекають на операцію або якщо така операція неможлива.

Якщо лікарський засіб Періндопрес® Тріо з дозуванням 4 мг/1,25 мг/5 мг та 4 мг/1,25 мг/10 мг призначений пацієнтам із наявним стенозом ниркової артерії або з підозрою на нього, лікування необхідно розпочинати в умовах стаціонару з низької дози з контро= лем функцій нирок та рівня калію в крові, оскільки у деяких пацієнтів спостерігалася функціональна ниркова недостатність, яка була оборотною при припиненні лікування.

Лікарський засіб Періндопрес® Тріо з дозуванням 8=  = ;мг/2,5 = ;мг/5 мг = або 8 = ;мг/2,5 м= г/10 мг не слід призначати пацієнтам із наявним стенозом ниркової артерії або з підозрою на нього. У такому випадку лікування необхідно розпочинати в умовах стаціонару з меншої дози, ніж рекомендована доза препарату.

Гіперчутливість/ангіоневро= тичний набряк. = Під час застосування інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, повідомляли про рідкісні випадки виникнення ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, гу= б, язика, голосової щілини та/або гортані. Це може статися будь-коли під час лікування.

У таких випадках необхідно терміново припини= ти прийом лікарського засобу та встановити необхідний нагляд за стан<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-farea= st-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-GB'>ом паціє= нта до повного зникнення симптомів. У разі розповсюдження набряку лише на ділянку = обличчя = та губ стан пацієнта зазвичай покращується без терапії, а для послаблення симптомів може бути корисним призначення антигістамінних препаратів.

Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до летального наслідку. Якщо набряк розповсюджується на язик, голосову щілину або гортань з імовірністю виникне= ння обструкції дихальних шляхів, терміново необхідна невідкладна терапія, яка м= оже включати підшкірне введення розчину епінефрину 1:1000 (0,3‒0,5=  = ;мл) та/а= бо забезпечення прохідності дихальних шляхів.

Повідомляли, що в осіб негроїдної раси інгібітори АПФ частіше спричиняють виникнення ангіоневротичного набряку порівняно з пацієнтами інших рас.

Пацієнти з ангіоневротичним набряком в анамн= езі, який не був пов’язаний із застосуванням інгібіторів АПФ, мають підвищений р= изик його виникнення під час прийому інгібіторів АПФ (див. розділ «Протипоказанн= я»).

У пацієнтів під час лікування інгібіторами А= ПФ траплялися рідкісні випадки виникнення інтестинального ангіоневротичного набряку. У таких пацієнтів з’являвся абдомінальний біль (з нудотою та блюванн= ям або без них); у деяких випадках попереднього ангіоневротичного набряку обли= ччя не спостерігалося, а рівень С-1 естерази був у межах норми. Діагноз інтестинального ангіоневротичного набряку було встановлено під час комп’ютерної томографії, ультразвукового дослідження або хірургічного втручання. Після відміни інгібітора АПФ симптоми ангіоневротичного набряку зникали. При проведенні диференційної діагностики абдомінального болю, що виникає у пацієнтів на тлі прийому інгібіторів АПФ, необхідно враховувати імовірніс= ть виникнення інтестинального ангіоневротичного набряку.

Одночасне застосув= ання = периндоп= рилу із сакубітрилом/валсартаном протипоказане через підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Протипо= казання»)= . <= /o:p>

Розпочинати застосування сакубітрилу/валсарт= ану слід не раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози периндоприлу= . У разі припинення лікування сакубітрилом/валсартаном терапію периндоприлом сл= ід розпочинати не раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози сакубітрилу/валсартану (див. розділи «Протипоказання» і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Одночасне застосування інших інгібіторів нейтральної ендопептидази (НЕП) (наприклад, рацекадотрилу) та інгібіторів АПФ також може призвести до підвищення ризику розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засо= бами та інші види взаємодій»). Тому перед початком лікування інгібіторами НЕП (наприклад, рацекадотрилом) для пацієнтів, які застосовують периндоприл, сл= ід провести ретельну оцінку співвідношення користь/ризик.

Одночасне застосування інгібіторів mTOR (наприклад, сиролімусу, еверолімусу, темсиролімусу). У пацієнтів, які одночасно застосовують інгібітори mTOR, можливе збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набря= ку (наприклад, набряку дихальних шляхів або язика, з порушенням функції дихання або бе= з) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Анафілак= тоїдні реакції під час десенсибілізуючої терапії. Повідом= ляли про поодинокі випадки виникнення тривалих анафілактоїдних реакцій, що загрожували життю, у пацієнтів під час прийому інгібіторів АПФ у ході десенсибілізуючого лікування препаратами, які містять отруту комах (бджіл, = ос). Інгібітори АПФ слід застосовувати з обережністю пацієнтам з алергією після проведення десенсибілізації та уникати їх призначення в ході імунотерапії засобами, що містять отруйні речовини тваринного походження. =

Проте у пацієнтів, які потребують призначення як інгібіторів АПФ, так і десенсибілізуючої терапії, таких реакцій можна уникнути шляхом тимчасового припинення застосування інгібітора АПФ щонайменше за 24 години до проведення десенсибілізації.

Анафілак= тоїдні реакції під час плазмаферезу ЛПНЩ. Зрідка у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ під час проведення плазмаферезу ЛПНЩ із використанням декстрансульфату, виникали небезпечні для життя анафілактоїдні реакції. Розвитку останніх можна уникнути, якщо перед проведенням кожного плазмаферезу тимчас= ово припиняти лікування інгібітором АПФ.

Пацієнти, які знаходяться на гемодіалізі. Повідом= ляли= про вип= адки виникнення анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ під час перебування на гемодіалізі з використанням високопроточних поліакрилових мембран (наприклад AN 69= ®). Таким пацієнтам слід застосовувати інший тип діалізних мембран або признача= ти інший клас антигіпертензивних препаратів.

Первинний альдостеронізм.<= /span> Пацієнт= и з первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не відповідають на лікування антигіпертензивними лікарськими засобами, які діють шляхом пригнічення РААС= . Тому т= аким пацієнтам застосовувати даний лікарський засіб не рекомендується.

Печінкова енцефалопатія. У пацієнтів із порушенням функції печінки застосування тіазидних та тіазидоподібних діуретиків може спричинити виникн= ення печінкової енцефалопатії. Печінкова енцефалопатія є протипоказанням до застосування лікарського засобу.

Фотосенс= ибілізація. Повідом= ляли про випадки реакцій фотосенсибілізації у пацієнтів, які приймали тіазидні та тіазидоподібні діуретики (див. розділ «Побічні реакції»). У разі виникнення таких реакцій лікування діуретиками рекомендовано припинити. За необхідності відновлення прийому діуретиків слід захистити чутливі ділянки шкіри від сон= ця або джерел штучного ультрафіолету.

Функція нирок. = Пацієнта= м із порушенням функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну < 30 = ;мл/хв) лікування препаратом протипоказане. Пацієнтам із порушенням функції нирок помірного ступеня (кліренс креатиніну < = ;60 = ;мл/хв) протипоказана терапія лікарським засобом Періндопрес® Тріо, що містить комбінацію периндоприлу/індапаміду в дозах 8 = ;мг/2,5 = ;мг (тобто Періндопрес® Тріо 8 мг/2,5 мг/5 мг та 8<= /span> мг/2,5 м= г/10 мг). Якщо у деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без наявних ознак ураження нирок результати лабораторних досліджень крові демонструють ознаки функціональної ниркової недостатності, лікування препаратом необхідно припинити; можливе відновлення лікування у меншій дозі або одним із монокомпонетів. Таким пацієнтам необхідно проводити частий контроль калію та креатиніну: через 2 тижні від початку лікування та згодом кожні два мі= сяці у період терапевтичної стабілізації. Випадки виникнення ниркової недостатно= сті спостерігалися переважно у пацієнтів із тяжкою серцевою недостатністю або порушенням функції нирок, включаючи стеноз ниркової артерії.

Цю комбінацію не рекомендується застосовувати пацієнтам із двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціональної нирки.

Ризик артеріальної гіпотен= зії та/або ниркової недостатності (у разі серцевої недостатності, дефіциту води= та електролітів тощо): значна стимуляція РААС= спостерігалася переважно у зв’язку з периндоприлом під час чітко вираженого дефіциту води та електролітів (сувора безсольова дієта або тривале лікування діуретиками), у пацієнтів із початково низьким артеріальним тиском, у разі стенозу ниркових артерій, застійної серцевої недостатності або у пацієнтів = із цирозом печінки з набряками та асцитом. Блокування цієї системи інгібітором АПФ, особливо під час першого прийому та протягом перших двох тижнів лікува= ння, може спричинити різке зниження артеріального тиску та/або підвищення рівня креатиніну у плазмі крові, що демонструє наявність функціональної ниркової недостатності. Іноді це може мати гострий початок та дуже рідко з’являтися будь-коли. У таких випадках лікування слід розпочинати з більш низької дози з поступовим її підвищенням<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-farea= st-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-GB'>.=

У пацієнтів з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями значне зниження артеріального тиску може призвести до інфарк= ту міокарда або інсульту.

Тіазидні та тіазидоподібні діуретики демонструють найбільшу ефективність, якщо немає порушень функції нирок або порушення є незначними (рівень креатиніну приблизно нижче 25 = ;мг/л, то= бто 220 μмоль/л, у дорослих).

У пацієнтів літнього віку рівень креатиніну плазми крові має відповідати віку, масі тіла та статі. Гіповоле= мія, спричинена втратою води та натрію внаслідок прийому діуретиків на початку лікування, призводить до зниження гломерулярної фільтрації. Внаслідок цього можливе підвищення рівня сечовини та креатиніну у крові. Така транзиторна функціональна ниркова недостатність не має негативних наслідків у пацієнтів= і= з нормал= ьною функцією нирок, але може посилити наявне порушен= ня функції = нирок. <= o:p>

Пацієнтам із нирковою недостатністю можна застосовувати амлодипін у звичайних дозах. Зміни концентрації амлодипіну у плазмі крові не корелюють = зі ступенем порушень функцій нирок.

Дослідження застосування фіксованої комбінації Періндопрес® Тріо пацієнтам із нирков= ою дисфункцією не проводили. Для пацієнтів із поруше= нням функції нирок дозування фіксованої комбінації Періндопрес® Тріо<= sup> має відповідати окремо підібраним дозам монокомпонентів.

Гіпотенз= ія, дефіцит води та електролітів. Є= ризик раптового зниження артеріального тиску у пацієнтів і= з наявним<= /span> дефіцит= ом натрію (зокрема у пацієнтів зі стенозом ниркових артерій). Тому необхідний систематичний мониторінг щодо клінічних ознак дефіциту води та електролітів= , що може виникнути на тлі інтеркурентного блювання або діареї. У таких пацієнтів необхідно регулярно контролювати рівень електролітів у сироватці крові. =

При виникненні вираженої гіпотензії може бути потрібне внутрішньовен= не введення ізотонічного розчину хлориду натрію. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для подальшого прийому лікарського засобу<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-fareast-font-fa= mily: "Times New Roman";mso-ansi-language:RU;mso-fareast-language:EN-GB'>. Після відновлення об’єму циркулюючої крові та нормалізації артеріального тиску лікування може бути розпочате з нижчої дози або одним із компонентів препар= ату.

Спочатку зниження концентр= ації натрію може бути безсимптомним, тому дуже важливо регулярн= о проводи= ти лабораторний моніторинг цього показника. Більш частий контроль необхідний д= ля пацієнтів літнього віку та пацієнтів із цирозом печінки (див. розділи «Побічні реакції» та «Передозування»).

Будь-яке лікування діуретиками може спричинити гіпонатріємію, іноді з дуже серйозними наслідками. Гіпонатріємія у поєднанні з гіповолемією може призвести до дегідратації та ортостатичної артеріальної гіпотензії. Супутня втрата іонів хлору може призвести до вторинного компенсаторного метаболічного алкалозу;= частота= та вираженість цього ефекту незначні.

Рівень калію. Лікування комбінацією індапаміду з периндоприлом та амлодипіном не = унеможли= влює = і= мовірнос= ті виникнення гіпокаліємії, зокрема у пацієнтів із цукровим діабетом або нирко= вою недостатністю. Як і при застосуванні будь-якого антигіпертензивного препара= ту разом із діуретиком, слід регулярно проводити моніторинг рівня калію плазми крові.

У деяких пацієнтів на тлі прийому інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, спостері= галося підвищен= ня концентрації калію у плазмі крові. До факторів ризику виникнення гіперкаліє= мії належать ниркова недостатність, погіршення функції нирок, вік від 70 рокі= в, цукровий діабет, інтеркурентні стани, такі як дегідратація, гостра серцева декомпенсація, метаболічний ацидоз та одночасне застосування калійзберігаюч= их діуретиків (наприклад, спіронолактону, еплеренон= у, тріамтерену або амілориду), харчових добавок, що містять калій або замінників солі з калієм; прийом інших препаратів, які спричиня= ють підвище= ння концентрації калію у сироватці крові (наприклад,= гепарин= у, ко-тримоксазолу, також відомого як триметоприм/сульфаметоксазол). Застосува= ння харчових добавок, що містять калій, калійзбе= рігаючих діуретиків або замінників солі з калієм також може призвести до значного підвищення рівня калію у сироватці крові, особли= во у= пацієнт= ів і= з поруше= нням функції нирок. Гіперкаліємія може спричинити виникнення серйозних, іноді летальних аритмій. Якщо одночасний прийом периндоприлу та будь-якої = і= з зазнач= ених речовин вважається доцільним, їх слід застосовувати з обережністю, часто контролюючи рівень калію у сироватці крові (див. розділ «Взаємод= ія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).<= /o:p>

Зниження рівня калію при гіпокаліємії є основним ризиком при застосуванні тіазидних та тіазидоподібних діуретиків. Необхідно запобігати ризику виникнення гіпокаліємії (< 3,4 = ;ммоль/л)= у пацієнтів із високим ступенем ризику (пацієнти літнього віку та/або пацієнти, <= /span>які недоста= тньо харчуються, пацієнти, які приймають багато медикаментів, пацієнти з цирозом печінки, що супроводжується набряками та асцитом, пацієнти з ішемічною хвор= обою серця та пацієнти з серцевою недостатністю). У разі виникнення гіпокаліємії підвищуються кардіотоксичність серцевих глікозидів та ризик виникнення пору= шень ритму. Пацієнти, які мають подовжений інтервал QT вроджен= ого або ятрогенного генезу, також належать до групи ризику. Гіпокаліємія, як і брадикардія, можуть сприяти розвитку тяжких порушень серцевого ритму, зокрема<= /span> пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует», яка може бути летальн= ою.

У всіх цих випадках необхідний більш частий контроль рівня калію у с= ироватці крові. Перше визначення цього показника слід зробити протягом першого тижня лікування.

У разі зниження рівня калі= ю у сироватці крові необхідна його корекція. Гіпокаліємія, виявлена у зв’я= зку з низькою концентрацією магнію в сироватці крові, може бути рефрактерною до лікування, якщо не вноситься корекція рівня магнію в сироватці крові.

Рівень магнію. Доведено, = що тіазиди та пов’язані з ними діуретики, включаючи індапамід, збільшують екскрецію магнію зі сечею, що може спричинити гіпомагніємію (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими та інші види взаємодій» і «Побічні реакції»= ).

Рівень кальцію.= Тіазидн= і та тіазидоподібні діуретики можуть зменшувати екскрецію кальцію із сечею та призводити до незначного та тимчасового підвищення рівня кальцію у плазмі крові. Значно підвищені рівні кальцію можуть бути наслідком попередньо не діагностованого гіперпаратиреоїдизму. Лікування слід припинити до обстеження функції паратиреоїдних залоз (див. розділ «Побічні реакції»).=

Кашель. Повідомляли про виникнення сухого каш= лю на тлі лікування інгібіторами АПФ. Цей кашель є тривалим і припиняється піс= ля відміни препарату. При виникненні цього симптому слід брати до уваги ятроге= нну етіологію кашлю. Якщо призначенню інгібітору= АПФ все= ще надається перевага, то можна розглянути питання про продовження терапії.

Атероскл= ероз. Ризик виникнення гіпотензії є у всіх пацієнтів, але з особливою обережністю слід призначати периндоприл пацієнтам з ішемічною хворобою серця або з недостатн= істю церебрального кровообігу. У таких випадках лікування слід розпочинати= з низької дози.

Гіпертонічний криз. Безпеку та ефективність застосування амлодипіну пацієнтам у стані гіпертонічного кризу= не вивчали.

Серцева недостатність/серцева недостатність тяжкого ступеня.<= /u> Пацієнт= ам із серцевою недостатністю амлодипін слід призначати з обережністю. У довготривалому плацебо-контрольованому дослідженні з участю пацієнтів із серцевою недостатністю тяжкого ступеня (ІІІ, IV клас за функціональною класифікацією Нью-Йоркської асоціації кардіологів хронічної серцевої недостатності – NYHA) частота випадків розвитку ангіоневротичного набряку легень при застосуванні амлодип= іну була вищою порівняно із плацебо. Блокатори кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, необхідно призначати з обережністю пацієнтам із застійною серцевою недостатністю, тому що вони підвищують ризик виникнення кардіоваскулярних подій та летального наслідку.

У пацієнтів із серцевою недостатністю тяжкого ступеня (IV ступінь) лікування необхі= дно розпочинати під наглядом лікаря зі зниженої початкової дози. Лікування β= ;-блокато= рами у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та коронарною недостатністю не слід припиняти: інгібітор АПФ додають до β-блокато= ра.

Стеноз аортального або мітрального клапанів/гіпертрофічна кардіоміопатія. Необхід= но з обережністю призначати інгібітори АПФ пацієнтам з обструкцією виходу з ліво= го шлуночка.

Пацієнти з цукровим діабетом. Лікування пацієнтів з інсулінозалежним цукровим діабетом (спонтанна тенденція до підвищення рівня калію в крові) слід розпочинати під медичним наглядом зі зниженої початкової дози.

У хворих на цукровий діабет, які приймають пероральні цукрознижувальні засоби або отримують інсулін, слід ретельно контролювати рівень глюкози у крові, особливо протягом першого місяця терап= ії інгібітором АПФ.

У хворих на цукровий діабет важливо контролювати рівень глюкози у кр= ові, зокрема коли рівень калію знижений.

Расові особливості. = Периндоп= рил, як і інші інгібітори АПФ, імовірно, менш ефективно знижує артеріальний тиск у пацієнтів негроїдної раси з гіпертензією, ніж у пацієнтів інших рас, що, можливо, пояснюється низьким рівнем реніну у крові цих пацієнтів.

Хірургічне втручання/анестезія. Інгібітори АПФ можуть спричиня= ти гіпотензію при проведенні анестезії, особливо під час застосування анестети= ка, який призводить до зниження артеріального тиску. Тому при лікуванні інгібіторами АПФ тривалої дії, такими як периндоприл, препарат рекомендован= о по можливості відмінити за одну добу до хірургічного втручання. =

Порушення функції печінки.= Рідко прийом інгібіторів АПФ пов’язаний із синдромом, який розпочинається з холестатичної жовтяниці та розвивається у швидкоплинний некроз печінки, іно= ді з летальним наслідком. Механізм виникнення цього синдрому невідомий. Пацієнта= м, у яких на тлі прийому інгібітору АПФ розвивається жовтяниця або відбувається значне підвищення рівня печінкових ензимів, слід припинити прийом інгібітора АПФ та провести відповідне медичне обстеження і лікуван= ня (див. розділ «Побічні реакції»).

У пацієнтів із порушенням функції печінки спостерігаються подовжений період напіввиведення амлодипіну та вище значення= AUC; рекомендацій щодо дозування немає. Лікування амлодипіном необхідно розпочин= ати з найнижчих доз, дотримуючись обережності на початку терапії та під час підвищення доз. Пацієнтам із порушенн= ям функції печінки тяжкого ступеня можуть бути потрібні поступовий підбір доз та ретельний моніторинг.

Дослідження застосування фіксованої комбінації Періндопрес® Тріо пацієнтам із дисфункцією печінки не проводили. Оскільки відомо про ефект окремих компонентів фіксова= ної комбінації Періндопрес® Тріо, препарат протипоказаний пацієнтам = із порушенням функції печінки тяжкого ступеня та його необхідно застосовувати з обережністю при порушеннях функції печінки легкого та помірного ступеня.

Сечова кислота. У пацієнтів із підвищеним рівнем сечової кислоти може спостерігатися тенденція до збільшення кількості нападів подагри.

Пацієнти літнього віку. Перед початком лікування слід перевірити функцію нирок та рівень калію. Для зниження ризику виникнення раптової гіпотензії, особливо при наявності дефіциту води або електролітів, початкову дозу слід коригувати залежно від відповіді артеріального тиску на лікування. Підвищувати дози пацієнтам літнього віку необхідно з обережністю (див. розд= іли «Спосіб застосування та дози» та підрозділ «Фармакокінетика»).

Хоріоїдальний випіт, гостра міопія (короткоз= орість)= = та втори= нна закритокутова глаукома. Лікарські засоби, що міст= ять сульфонамід або похідні сульфонаміду можуть викликати ідіосинкратичну реакц= ію, що спричиняє хоріоїдальний випіт із дефектом зорового поля, транзиторною міопією та гостру закритокутову глаукому. Симптоми включають гострий початок зниження гостроти зору або біль в оці і, як правило, виникають прот= ягом декількох годин або тижнів від початку застосування лікарського засобу. Нелікована гостра закритокутова глаукома може призвести до постійно= ї втрати зору. Основне лікування – це якнайшвидше припинити застосування препарату. = Якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, можливо, необхідно застосовувати оперативні медикаментозні або хірургічні методи лікування. Фа= кторами ризику розвитку гострої закритокутової глаукоми може бути алергія= на сульфонамід або пеніцилін в анамнезі.

Важлива інформація про допомі= жні речовини.

Цей лікарський засіб містить менше 23 мг/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.

 

Застосуванн= я у період вагітності або годування груддю.

= Вагітніс= ть.= Періндо= прес® Тріо протипоказаний у період вагітності (див. розділ «Протипоказання»). =

Периндоп= рил. Застосування інгібіторів АПФ протипоказане у період вагітності. Епідеміологічні дані щодо ризику виникнення тератогенного ефекту внаслідок прийому інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності не остаточні, тому незначного підвищення ризику не можна виключати. Лікарський засіб не можна застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо продовження лікування інгібіторами АПФ вважається обов’язковим, пацієнток, які планують вагітність, необхідно перевести на альтернативні антигіпертензивні препарати, що мають підтверджені дані щодо безпеки при застосуванні у період вагітності.

Якщо під час лікування інгібітором АПФ підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і замінити іншим альтернативним лікарським засобом, дозволеним для застосуван= ня вагітним.

Відомо, що прийом інгібіторів АПФ під час ІІ= та ІІІ триместрів вагітності призводить до фетотоксичності (зниження фунції ни= рок, маловоддя, уповільнення формування кісткової тканини черепа) та неонатальної токсичності (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).=

Якщо жін= ка приймала інгібітори АПФ з ІІ триместру вагітності, дитині рекомендовано провести ультразвукове дослідження функції нирок та кісток черепа. За новонародженими, чиї матері у період вагітності приймали інгібітори АПФ, сл= ід ретельно спостерігати для своєчасного вивлення і корекції артеріальної гіпотензії (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»). <= o:p>

Індапамід. Дані щодо застосування індапаміду у період вагітності обмежені (менше 300 випадків). При тривалому застосуванні тіазидного діуретика у ІІІ триместрі вагітності імовірне зниже= ння об’єму циркулюючої крові та матково-плацентарного кровонаповнення, що може спричинити фетоплацентарну ішемію і затримку розвитку плода. Крім того, зрі= дка у новонароджених спостерігалися гіпоглікемія та тромбоцитопенія. Дослідженн= я на тваринах не виявили прямого або непрямого токсичного впливу на репродуктивну функцію.

Амлодипі= н. Безпеку застосування амлодипіну для вагітних жінок не встановлено.

У дослідженнях на тваринах токсичний вплив на репродуктивну функцію виявлений під час введення високих доз.

Період годування груддю. Періндопрес® Тріо протипоказаний у період= годуван= ня груддю. Необхідно прийняти рішення щодо припинення годування груддю на час лікування або відміни препарату у період годування груддю з огляду= на важливість терапії для матері.

Периндоп= рил. Застосування периндоприлу у період годування груддю не рекомендоване= у зв’язку з відсутністю даних. Зокрема, у період годування груддю новонародже= ного або недоношеного немовляти слід призначити альтернативне лікування з підтвердженим профілем безпеки протягом годування груддю.

Індапамі= д. Наявної інформації щодо проникнення індапаміду/метаболітів у грудне молоко недостат= ньо. Можуть розвинутися гіперчутливість до похідних сульфонамідів та гіпокаліємі= я. Ризик для новонароджених/немовлят не може бути виключений.

Індапамід належить до тіазидоподібних діуретиків, застосування яких під час годування груддю асоціювалося зі зменшенням та пригніченням лактації. <= /s>

Амлодипі= н. Амлодипін проникає у грудне молоко. Частка початкової дози, прийнятої матір’ю, яку отримує немовля, оцінювалася як міжквартильний розмах 3–7 = ;% з максимумом 15 = ;%. Вплив амлодипіну на немовлят невідомий.

Фертильн= ість.

Периндоп= рил та індапамід. Дослідження репродуктивної токсичності не виявили впливу на фертильність самок та самців тварин. Впливу= на фертильність людини не очікується.

Амлодипі= н. Повідомляли про оборотні біохімічні зміни у головці сперматозоїда у деяких пацієнтів, які лікувалися блокаторами кальцієвих каналів. Клінічних даних щодо потен= ційного впливу амлодипіну на фертильність недостатньо. Відомо, що при проведенні дослідження на тваринах було виявлено негативний вплив амлодипі= ну на фертильність самців.

 <= /b>

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом а= бо іншими механізмами.

Дослідження щодо впливу препарату Періндопрес® Тріо = на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими автоматизованими системами не проводили.

Периндоприл та індапамід не впливають на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами. Але у деяких пацієнтів можуть виникати індивідуальні реакції, пов’язані зі зниженням артеріального тиску.

Амлодипін може проявляти незначний або помір= ний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами. Можливе порушення реакції у разі виникнення у пацієнта запаморочення, головного болю, слабкості, стомлюваності або нудоти. Внаслідок цього може погіршитися здатність керувати транспортними засобами = та працювати з іншими автоматизованими системами. Рекомендовано бути обережним= и, особливо на початку лікування.

 =

Спосіб застосування та дози.

Для перорального застосування.

Приймати 1 таблетку лікарського засобу Періндопрес® Тріо на добу одноразово, бажано вранці перед їдою. =

Застосування фіксованої комбінації не передбачене для початкової терапії.

У разі необхідності дозу фіксованої комбінац= ії Періндопрес® Тріо можна змінити або може бути рекомендований індивідуальний підбір доз окремо за кожним компонентом.=

Особливі групи пацієнтів.

Пацієнти= з порушенням функції нирок (див. розділи «Протипоказа= ння» та «Особливості застосування»). При нирк= овій недостатності тяжкого ступеня (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв) лікування препаратом протипоказане. Пацієнтам із нирковою недостатністю помірного ступеня (кліренс креатиніну – 30–60 = ;мл/хв) призначення лікарського засобу Періндопрес® Тріо у до= зах 8 мг/2,5 мг/5 мг та 8 мг/2,5 мг/10 мг протипоказане. Звичайне медичне спостереження має включати частий контроль рівня креатиніну та калію крові.

Пацієнти літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»). Слід враховувати, що виведення периндоприлату у пацієнтів літнього віку знижується (див. підрозділ «Фармакокінетика»). Призначення= лікарськ= ого засобу Періндопрес® Тріо пацієнтам літнього віку можл= иве з урахуванням функції нирок (див. розділ «Протипоказання»).

Пацієнти= з порушенням функції печінки (див. розділи «Протипо= казання», «Особливості застосування» та підрозділ «Фармакокінетика»). Пацієнтам із тяжким порушенням фу= нкції печінки лікування препаратом Періндопрес® Тріо протип= оказане. Періндопрес® Тріо слід призначати з обережністю паціє= нтам з легким та помірним порушенням функції печінки у зв’язку з відсутністю рекомендацій щодо дозування амлодипіну.

 

= = Діти.

Дані щодо безпеки та ефективності призначення лікарського засобу Періндопрес® Тріо дітям відсутні, = тому його не слід застосовувати цій віковій групі.

 

Передозування.

Дані щодо передозування препаратом Періндопрес® Тріо у людей відсутні.

Для комбінації периндоприл/індапамід найчастішою небажаною реакцією у разі передозування є артеріальна гіпотензія, яка іноді може супроводжуватися нудотою, блюванням, судомами, запамороченням, сонливістю, сплутаністю свідомості, олігурією, яка може прогресувати до анурії (внаслідок гіповолемії). Можуть виникати поруше= ння водно-електролітного балансу (зниження рівня натрію та калію у сироватці крові).

Заходи першої допомоги включають швидке виведення препарату з організму: промивання шлунка та/або призначення активованого вугілля, а потім відновлення водно-електролітного балансу в умовах стаціонару, поки ці показники не повернуться у межі норми.

У разі виникнення значної гіпотензії пацієнту слід надати горизонтального положення з низьким узголів= ’ям. За необхідності слід ввести ізотонічний розчин натрію хлориду внутрішньовенно або використовувати будь-як= ий інший спосіб відновлення об’єму крові.

Периндоприлат, активна форма периндоприлу, може бути видалений з організму за допомогою гемодіалізу (див. підрозділ «Фармакокінетика»).

Дані щодо свідомого передозування амлодипіном у людей обмежені.

З огляду на наявні дані можна припустити, що прийом дуже великих доз призведе до надмірної периферичної вазодилатації та рефлекторної тахікардії= . Повідомл= яли про виражену, імовірно, тривалу системну гіпотен= зію та шок із летальним наслідком.

Клінічно виражена гіпотензія, спричинена передозуванням амлодипіну, потребує активної кардіоваскулярної допомоги, зокрема частого контролю функції серця та респіраторної функції, надання пацієнту горизонтального положення з припіднятими нижніми кінцівка= ми, а також моніторингу об’єму циркулюючої крові та сечовиділення.

Призначення вазоконстриктора може бути корисним= для відновлення тонусу судин та артеріального тиску, якщо = відсутні протипоказання. Внутрішньовенне введення кальцію глюконату може допомогти у= сунути наслідки блокади кальцієвих каналів.

У деяких випадках промивання шлунка є доцільним. Дослідження з участю здорових добровольців продемонструвало, що внаслідок застосування активованого вугілля че= рез 2 години після прийому 10 мг амлодипіну знижується швидкість абсорбції амлодипіну в організмі. Оскільки амлодипін має високий рівень зв’язування з білками крові, гемодіаліз визнаний неефективним. <= /span>

 

Побічні реакції.

= Найчасті= шими побічними реакціями, які спостерігалися під час застосування периндоприлу, індапаміду та амлодипіну окремо, є запаморочення, головний біль, парестезії, сонливість, дисгевзія, порушення зору, диплопія, дзвін у вухах, вертиго, пальпітація, припливи, артеріальна гіпотензія (та пов’язані з нею симптоми), кашель, задишка, розлади з боку шлунково-кишкового тракту (біль у животі, запор, діарея, диспепсія, нудота, блювання, зміна ритму дефекації), свербіж, шкірні висипання, макулопапульозний висип, спазми м’язів, набряк щиколоток, астенія, набряк та втома, а також гіпокаліємія**.

Слід попередити пацієнта про необхідність звернутися до лікаря при появі ознак анурії/олігурії, припливів, а також депресії, потемніння сечі, нудоти, блювання, судом м’язів, сплутаності свідомості, що можуть свідчити про виникнення синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНС АДГ).

Під час лікування периндоприлом, індапамідом= або амлодипіном спостерігалися зазначені далі побічні реакції, які за частотою розподілені таким чином: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, &= lt; 1/10); нечасто (> 1/1000, < 1/100); рідко (> 1/10000, < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); частота невідома= (не може бути визначена за наявною інформацією).

Інфекції= та інвазії. Риніт: периндоприл – ду= же рідко, амлодипін – нечасто.

З боку кровоносної та лімфатичної систем. Еозинофілія: периндоприл= – нечасто*; агранулоцитоз: периндопри= л та індапамід – дуже рідко; апластична анемія: індапамід – = дуже рідко; панцитопенія: периндоприл – дуже рідко; лейкопенія: периндоприл, індапамід, амлодипін – дуже рідко; нейтропенія: периндоприл – дуже рідко; гемолітична анемія: периндоприл, індапамід – дуже рідко; тромбоцитопенія: периндоприл, індапамід, амлодипін = – дуже рідко.

З боку імунної системи. Реакції гіперчутливості: амл= одипін – дуже рідко, індапамід – нечас= то.

З боку ендокринної системи<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-farea= st-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>. СНС<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-farea= st-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:RU;mso-fareast-language:RU'> АДГ: перинд= оприл - рідко.

З боку метабол= ізму та обміну речовин. = Гіпоглік= емія: периндоприл – нечасто*; гіперкаліємія, яка зникає після відміни препарату: периндоприл – нечасто*; гіпонатріємія: периндоприл та індапамід – нечасто*; гіперглікемія: амлодипін – дуже рідко; гіперкальц= іємія: індапамід – дуже рідко; = зниження рі= вня калію в крові до стану гіпокаліємії**, у т.ч. серйозної у деяких пацієнтів групи високого ризику: індапамід – часто, гіпохлоремія (індапамід = - рідко), гіпомагніємія (індапамід = - рідко).

З боку психіки= . Безсоння= : амлодипін – нечасто; зміни настрою (включаючи тривожність): амлодипін, периндоприл<= /i> – нечасто; депресія: периндоприл та амлодипін – нечасто; порушення сну: периндоприл – нечасто; сплутаність свідомості: = периндоприл – дуже рідко, амлодипін – рідко= .

З боку нервової системи. = Запаморо= чення: периндоприл та амлодипін – част= о; головний біль: периндоприл та амлод= ипін – часто, індапамід – рідко; парестезія: периндоприл – часто, індапамід – рідко, = амлодипін – нечасто; сонливість: периндоприл – нечасто*, амлодипін – часто; гіпестезія: амлодипін – нечасто; дисгевзія: периндоприл – часто, амлодипін – нечасто; тремор: амлодипін – нечасто; непритомність= : периндоприл – нечасто*, індапамід – частота невідома, амлодипін= – нечасто;

гіпертонія: амлодипін – дуже рідко; периферична нейропатія: амлодипін – дуже рідко; екстрапірамідні розлади (екстрапірамідн= ий синдром): амлодипін – частота невідома; інсульт, потенційно внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів високого ступеня ризику: периндоприл – дуже рідко; у разі печінкової недостатності можливе виникнення печінкової енцефалопатії: індапамід – частота невідома.=

З боку органів зору. Порушення зору: периндоприл та амлодипін – часто, індапамід – частота невідома; диплопія: амлодипін – часто; міопія: індапамід – частота невідома; нечіткість зору: індапамід – частота невідома; хоріоїдальний випіт: індапамід = - частота невідома.

З боку органів слуху та лабіринту вуха. = Дзвін у вухах: периндоприл –= часто, амлодипін – нечасто; вертиго: периндоприл – часто, індапамід – рідко.

З= боку серця. Пальпітація: периндоприл – нечасто*, амлодипін – часто; тахікардія: периндоприл – нечас= то*; стенокардія: периндоприл – дуже рідко; аритмія (зокрема брадикардія, шлуночкова тахікардія та фібриляція передсердь): периндоприл та індапам= ід – дуже рідко, амлодипін – нечасто; інфаркт міокарда може виникати внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів з високим ступенем ризику: периндоприл та амлодипін – дуже рідко; пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу «пірует» (torsade = de = point= es), яка м= оже бути потенційно летальною: індапамі= д – частота невідома.

З боку судинної системи. Припливи: амлодипін – часто, периндоприл – рідко; гіпотензія (та пов’язані з нею симптоми): периндоприл – часто, індапамід – дуже рідко, амлодипін – нечасто; васкуліт: = периндоприл – нечасто*, амлодипін – дуже рі= дко, феномен Рейно: периндоприл – частота невідома.

З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння. Кашель:= периндоприл – часто, амлодипін – нечасто; задишка: периндоприл та амлодипін – часто; бронхоспазм: периндоприл – нечасто; еозинофільна пневмонія: периндоприл – дуже р= ідко.

З боку травної системи. Абдомінальний біль: периндоприл та амлодипін – часто; = запор: периндоприл та амлодипін – част= о, індапамід – рідко; діарея: периндоприл та амлодипін – часто; диспепсія: периндоприл та амлодипін – часто; нудота: периндоприл та амлодипін – часто, індапамід – рідко; блювання: периндоприл – часто, індапамід та амлодипін<= /i> – нечасто; сухість у роті: периндопри= л та амлодипін – нечасто, індапамід<= /i> – рідко; зміна ритму дефекації: амлод= ипін – часто; гіперплазія ясен: амлодипін<= /i> – дуже рідко; панкреатит: периндоприл, індапамід та амлодипін – дуже рідко; гастрит: амлодипін – дуже рідко.

З боку гепатобіліарної системи. Гепатит: периндоприл та амлодипін – дуже рідко, індапамід – частота невідома; жовтяниця: амлодипін – дуже рідко; порушення функції печінки: індапамід – дуже рідко.=

З боку ш= кіри та підшкірної тканини. Свербіж: периндоприл – часто, ам= лодипін – нечасто; висип: периндоприл –= часто, амлодипін – нечасто; макулопапу= льозні висипання: індапамід – часто; кропив’янка: периндоприл та амлодип= ін – нечасто, індапамід – дуже рідко; ангіоневротичний набряк: периндопри= л – нечасто, індапамід та амлодипін – дуже р= ідко; алопеція: амлодипін – нечасто; = пурпура: індапамід та амлодипін – нечаст= о; знебарвлення шкіри: амлодипін – нечасто; гіпергідроз: периндоприл та амлодипін – нечасто; екзантема: амлодипін – нечасто; реакція фотосенсибілізації: периндоприл – нечасто*, індапамід – частота невідома, амлодипін – дуже рідк= о; посилення симптомів псоріазу: перин= доприл – рідко; пемфігоїд: периндоприл= – нечасто*; мультиформна еритема: пер= индоприл та амлодипін – дуже рідко; синдром Стівенса–Джонсона: індапамід та амлодипін – дуже рідко; ексфоліативний дерматит: амлодипін – дуже рідко; токсичний епідермальний некроліз: індапамід <= /i>– дуже рідко, амлодипін – частота невідома; набряк Квінке: амлодипін<= /i> – дуже рідко.

З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини. Спазми у м’язах: периндоприл та амлодипін – = часто; набряк щиколоток: амлодипін – ч= асто; артралгія: периндоприл – нечаст= о*, амлодипін – нечасто; міалгія: периндоприл – нечасто*, амлодипін – нечасто; біль у спині:= амлодипін – нечасто; можливе посил= ення прояву наявного системного червоного вовчака: індапамід – частота невідома.

З боку н= ирок та системи сечовиділення. Порушення сечовипускання:= амлодипін – нечас= то; ніктурія= : амлодипін – нечас= то; полакіур= ія: амлодипін – нечас= то; гостра ниркова недостатність: периндоп= рил – рідко= , індапамід – дуже рідко; ниркова недостатність: периндоп= рил – нечас= то, індапамід – дуже рідко; анурія/оліг= урія (рідко - периндопри= л).

З= боку репродуктивної системи та молочних зал= оз. Еректильна дисфункція: пе= риндоприл, амлодипін та індапамід – нечасто; гінекомастія: амлодипін – нечасто.

Загальні розлади. Астенія: периндоприл та амл= одипін – часто; підвищена втомлюваність: індапамід – рідко, амлодипін – часто; набряк: амлодипін – дуже часто;= біль у грудній клітці: периндоприл – нечаст= о*, амлодипін – нечасто; біль: амлодипін – нечасто; нездужання: периндоприл – нечасто*, амлодипін – нечасто; периферичні набряки: периндоприл – нечасто*; гіпертермія: периндоприл – неча= сто*.

Дослідже= ння. Збільше= ння маси тіла: амлодипін – нечасто; зменшення маси тіла: амлодипін – нечасто; підвищення рівня сечовини в крові: периндоприл – нечасто*; підвищення рівня креатиніну в крові: периндоприл – нечасто*; підвищення= рівня білірубіну у крові: периндоприл= – рідко; підвищення рівня печінкових ферментів: периндоприл – рідко, ін= дапамід – частота невідома, амлодипін – дуже рідко; зниження р= івня гемоглобіну та гематокриту: периндо= прил – дуже рідко; подовження інтервалу QT на електрокардіограмі: індапамід – частота невідома; підвищення рівня глюкози крові: індапамід – частота невідома; підвищення рівня сечової кислоти= в крові: індапамід – частота неві= дома.

Ушкодження, отруєння та ускладнення прийому. = Падіння<= /span>: периндоприл – нечасто*.

*Частота побічних реакці= й, виявлених за допомогою спонтанних повідомлень, розрахована за даними клініч= них досліджень.

**Під час досліджень ІІ та= ІІІ фаз порівняння 1,5 та 2,5 мг індапаміду аналіз калію у плазмі крові показав дозозалежний ефект індапаміду:

Індапамід 1,5 мг: калій у плазмі крові < 3,4 ммоль/л спостерігався у 10 % пацієнтів та < 3,2 ммоль/л у 4 % пацієнтів після 4‒6 тижнів лікування. Через 12 тижнів лікування середній показник зменшення рів= ня калію у плазмі крові становив 0,23 ммоль/л.

Індапамід 2,5 мг: калій у плазмі крові < 3,4 ммоль/л спостерігався у 25 % пацієнтів та < 3,2 ммоль/л у 10 % пацієнтів після 4‒6 тижнів лікування. Через 12 тижнів лікування середній показник зменшення рів= ня калію у плазмі крові становив 0,41 ммоль/л.

 

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції пі= сля реєстрації лікарського засобу є важливою процедурою. Це дозволяє продовжува= ти моніторинг співвідношення «користь/ризик» для відповідного лікарського засо= бу. Медичним працівникам необхідно повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.

 

Термін придатності. = 1,5 року.

 

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температу= рі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

 

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери в пачц= і.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник. <= /span>ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця».

 =

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 02093, м. Київ, вул. Бориспiльська, 13.

------=_NextPart_01D83AFF.A74AAC70 Content-Location: file:///C:/6A138F50/UA192390102_EB90.files/header.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="windows-1251"

21

------=_NextPart_01D83AFF.A74AAC70 Content-Location: file:///C:/6A138F50/UA192390102_EB90.files/filelist.xml Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/xml; charset="utf-8" ------=_NextPart_01D83AFF.A74AAC70--