ІНСТРУКЦІЯ <= /p>

для медичного застосування лікарсь= кого засобу

<= /span>

меропенем=

(meropene= m)

Склад:=

діюча речовина: меропене= м (meropenem);

1 флакон містить: меропенему тригідрат 1140,8 мг, еквівалентно меропенему 1000 мг;<= /span>=

допоміжна речовина<= /i>: на= трію карбонат.

=

Лікарська форма. Порошок = для розчину для ін’єкцій або інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок від білого до світлого жовтого кольору.=

=

Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Карбапенеми. Код АТХ J01D H02.

Фармакологічні властивості= .

Фармакодинаміка.

Меропенем чинить бактерицидну дію шляхом інгібування синтезу стінок бактеріальних клітин у грампозитивних і грамнегативних бактерій шляхом зв’язування з білками крові, що зв’язують пеніцилін (PBP).

Як і для інших бета-лактамних антибактеріаль= них засобів, показники часу, при яких концентрації меропенему перевищували мінімальні інгібуючі концентрації (МІС) (Т>МІС), вказували на високий ступінь кореляції з ефективністю. На доклінічних моделях меропенем продемонстрував активність при концентраціях у плазмі крові, що перевищували МІС для інфікуючих мікроорганізмів приблизно на 40 % від інтервалу дозування. Це цільове значення не було встановлено клінічно.

Бактеріальна резистентність до меропенему мо= же виникнути у результаті: (1) зниження проникності зовнішньої мембрани грамнегативних бактерій (у зв’язку зі зниженням продукування поринів), (2) зниження спорідненості з цільовими PBP, (3) підвищення експресії компонентів ефлюксного насоса та (4) продукування бета-лактамаз, які можуть гідролізува= ти карбапенеми.

У Європейському Союзі були зареєстровані вог= нища інфекції, спричинені бактеріями, стійкими до карбапенемів.

Перехресна резистентність між меропенемом і лікарськими засобами, що належать до класів хінолонів, аміноглікозидів, макролідів та тетрациклінів, з урахуванням цільових мікроорганізмів відсутн= я. Тим не менше, бактерії можуть проявляти резистентність до більш ніж одного класу антибактеріальних препаратів у випадку, коли залучений до дії механізм включає непроникність мембрани клітин та/або присутність ефлюксного (-их) насоса (насосів).

Граничні значення МІС, що були визначені у х= оді клінічних досліджень Європейським комітетом з визначення чутливості до протимікробних препаратів (EUCAST), наведені нижче.=

Мікроорганізм

Чутливий (S), (мг/л)

Резистентний (R), (мг/л)=

Enterobacteriaceae

≤ 2

> 8

Види Pseudomonas

≤ 2

> 8

Види Acinetobacter

≤ 2

> 8

Streptococcus, групи А, В, C, G

Примітка 6

Примітка 6

Streptococcus pneumoniae¹

≤ 2

> 2

Інші стрептококи²

≤ 2

> 2

Види Enterococcus

–

–

Види Staphylococcus

примітка 3

примітка 3

Haemophilus influenzae^1,2 та Моraxella catarrhalis= ²

≤ 2

> 2

Neisseria meningitidis^2,4

≤ 0,25

> 0,25

Грампозитивні анаероби, крім Clostridium difficile

≤ 2

> 8

Грамнегативні анаероби

≤ 2

> 8

Listeria monocytogenes

≤ 0,25

> 0,25

Граничні значення, не пов’язані з видами мікроорганізмів⁵

≤ 2

> 8

¹Граничні значення меропенему для Streptococcus pneumoniae&nb= sp;та Haemophilus influenzae при менінгіті становлять 0,25/л мг/л (чутливі= ) та 1 мг/л (резистентні).

²Штами мікроорганізмів зі значеннями МІС, вищими за граничні значення S/R, є дуже рідкісними або про них на даний час не повідомлялося. Аналізи щ= одо ідентифікації та протимікробної чутливості по відношенню до будь-якого тако= го ізоляту необхідно повторити, і якщо результат підтверджується, ізолят направляється до експертної лабораторії. До того часу, поки є дані про клін= ічну відповідь для верифікованих ізолятів з МІС, вищими за поточні граничні знач= ення резистентності (позначено курсивом), ізоляти мають реєструватися як стійкі.=

³Чутливість стафілококів до карбапенемів прогнозується, виходячи з даних чутливості до цефокситіну.=

⁴Граничні значення відносяться тільки до менінгіту.

⁵Граничні значення, не пов’язані з видами мікроорганізмів, були визна= чені в основному, виходячи з даних ФК/ФД, і не залежать від розподілу МІС окремих видів. Вони призначені для використання по відношенню до видів, не зазначен= их у таблиці та виносках. Граничні значення, не пов’язані з видами, базують= ся на наступних дозах: граничні значення EUCAST застосовуються до меропенему по 1000 мг 3 рази на добу внутрішньовенно протягом 30 хвилин як найнижчої дози. Розглядалися дози по 2 г 3 рази на добу при важких інфекціях і при проміжних/резистентних граничних значеннях.

⁶ Бета-лактамна чутливість стрептококових груп A, B, C і G прогнозується, виходячи з чутливості до пеніциліну.=

«–» Проведення аналізу щодо визначення чутливості не рекомендуєтьс= я, оскільки вид є поганою мішенню для проведення лікування лікарським засобом. Ізоляти можуть бути визначені як резистентні без попереднього тестування.

Поширеність набутої резистентності може змінюватися географічно та у часі для окремих видів, тому бажано спиратися = на місцеву інформацію стосовно резистентності мікроорганізмів, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. У разі необхідності, коли рівень поширеності резистентності мікроорганізмів на місцевому рівні є таким, що користь від застосування лікарського засобу, принаймні по відношенню до деяких видів інфекцій, викликає сумніви, слід звернутися за консультацією до експерта.

Нижче вказані патогенні мікроорганізми, вихо= дячи з клінічного досвіду і терапевтичних протоколів лікування захворювань.

Зазвичай чутливі види

Грампозитивні аероби=

Enterococcus faecalis⁷⁼

Staphylococcus aureus (м= етицилінчутливий)⁸

Види Staphylococcus <= /span>(метицил= інчутливий), у тому числі Staphylococcus epidermidis=

Streptococcus agalactiae&n= bsp;(група В= )

Група Streptococcus milleri (S. anginosus, S. constellatus та S. intermedius)

Streptococcus pneumoniae

Streptococcus pyogenes&nbs= p;(група А= )

Грамнегативні аероби=

Citrobacter freundii

Citrobacter koseri<= /i>

Enterobacter aerogenes

Enterobacter cloacae

Escherichia coli

Haemophilus influenzae

Klebsiella oxytoca<= /i>

Klebsiella pneumoniae

Morganella morganii=

Neisseria meningitides

Proteus mirabilis

Proteus vulgaris

Serratia marcescens=

Грампозитивні анаероби=

Clostridium perfringens

Peptoniphilus asaccharolyticus

Види Peptostreptococcus&nb= sp;(у тому числі P. micros, P. anaerobius, P. magnus)

Грамнегативні анаероби=

Bacteroides caccae<= /i>

Група Bacteroides fragilis

Prevotella bivia

Prevotella disiens<= /i>

Види, для яких набута резистентність може бути проблемою

Грампозитивні аероби=

Enterococcus faecium^7,9

Грамнегативні аероби=

Види Acinetobacter Burkholderia cepacia=

Pseudomonas aeruginosa

За своєю природою резистен= тні мікроорганізми

Грамнегативні аероби=

Stenotrophomonas maltophil= ia

Види Legionella=

Інші мікроорганізми=

Chlamydophila pneumoniae

Chlamydophila psittaci

Coxiella burnetii

Mycoplasma pneumoniae

⁷Види, які виявили природну проміжну чутливість.=

⁸Усі метицилінрезистентні стафілококи є резистентними до меропенему.<= /span>

⁹Показник резистентності > 50 % в одній або кількох краї= нах ЄС.

Сап і меліоїдоз: застосування меропенему базується на даних чутливості до B. mallei і = B. pseudomallei in vitro і на обмежених даних. Лікарі повинні спиратися на національні та/або міжнарод= ні консенсусні документи, що стосуються лікування сапу і меліоїдозу.

Фармакокінетика.

У здорових осіб середній період напіввиведен= ня з плазми крові становить приблизно 1 годину; середній об’єм розподілу становить приблизно 0,25 л/кг (11‒27 л); середній кліренс становить 287 мл/хв при застосуванні препарату у дозі 250 мг, зі зниженням кліренсу до 205 мл/хв при застосуванні препарату у дозі 2 г. При застосуванні препарату у дозах 500, 1000 і 2000 мг, що вводили у вигляді інфузії протягом 30 хвилин, середні значення Cmax відповідно становлять приблизно 23, 49 і 115 мкг/мл; відповідні значен= ня AUC становили 39,3, 62,3 і 153 мкг×год/мл. Після проведення інфу= зії протягом 5 хвилин значення Cmax становлять 52 і 112 мкг/мл при введенні препарату у дозах 500 і 1000 мг відповідно. При введені кількох доз препарату кожні 8 годин пацієнтам з нормальною функцією нирок накопиче= ння меропенему не спостерігалося.

У ході проведення дослідження з участю 12 пацієнтів, яким вводили меропенем у дозі 1000 мг кожні 8 годин після проведення хірургічної операції з приводу інтраабдомінал= ьних інфекцій, були виявлені значення показників Cmax і періоду напіввиведення, = які відповідають показникам здорових людей, але більший об’єм розподілу (27 л).

Розподіл

Середнє значення зв’язування меропенему з білками плазми крові становило приблизно 2 % і не залежало від концентрації препарату. Після швидкого введення препарату (5 хвилин або менше) фармакокінетика є біекспоненціальною, але це є набагато менш очевидн= им після

30-хвилинної інфузії. Було виявлено, що меропенем добре проникає у деякі рідини та тканини організму, включаючи лег= ені, бронхіальний секрет, жовч, спинномозкову рідину, тканини статевих органів жінки, шкіру, фасції, м’язи і перитонеальні ексудати.=

Метаболізм

Меропенем метаболізується шляхом гідролізу бета-лактамного кільця, утворюючи мікробіологічно неактивний метаболіт. В умовах in vitro меропенем демонструє знижену сприйнятливість до гідролізу під дією дегідропептидази-І (ДГП-І) людини порівняно з іміпенемом і потреби в одночасному застосуванні інгібітора ДГП-І немає.

Виведення

Меропенем у першу чергу виводиться у незміне= ному вигляді нирками; близько 70 % (50‒75 %) дози препарату виводиться у незміненому вигляді протягом 12 годин. Ще 28 % виділяється у вигляді мікробіологічно неактивного метаболіту. Виведення з к= алом являє собою лише близько 2 % від дози. Виміряний нирковий кліренс та е= фект пробенециду показують, що меропенем піддається як фільтрації, так і канальц= евій секреції.

Ниркова недостатність

Порушення функції нирок зумовлює появу висок= их показників AUC у плазмі крові і триваліший період напіввиведення для меропе= нему. Спостерігалося збільшення показників AUC у 2,4 раза у пацієнтів з помі= рним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну (КК) 33‒74 мл/хв), = у 5 разів – у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (КК 4‒23 мл/хв) і в

10 разів – у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі (КК <2 мл/хв) порівняно зі здоровими особами (КК >80 мл/хв). Показники AUC мікробіологічно неактивного метаболіту з відкритим кільцем також значно підвищувалися у пацієнтів з порушенням функц= ії нирок. Корекція дози препарату рекомендується пацієнтам з помірним та тяжким порушенням функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»= ).

Меропенем виводиться шляхом гемодіалізу з кліренсом, що був під час проведення гемодіалізу приблизно в 4 рази ви= щий, ніж у пацієнтів з анурією.

Печінкова недостатність

Дослідження з участю пацієнтів з алкогольним цирозом печінки показує відсутність впливу захворювання печінки на фармакокінетику меропенему після застосування повторних доз препарату.

Дорослі пацієнти

Дослідження фармакокінетики, проведені з уча= стю пацієнтів, не виявили значних фармакокінетичних відмінностей порівняно зі здоровими особами з аналогічною функцією нирок. Популяційна модель, розробл= ена на основі даних 79 пацієнтів з інтраабдомінальною інфекцією або пневмонією, показала залежність основного об’єму від маси тіла, кліренсу креатиніну і віку.

Діти

Дослідження фармакокінетики у немовлят і діт= ей з інфекцією при застосуванні препарату у дозах 10, 20 і 40 мг/кг продемонстрували значення Cmax, що наближаються до значень, виявлених у дор= ослих після застосування препарату у дозах 500, 1000 і 2000 мг відповідно. У ході проведення порівняння були виявлені фармакокінетичні характеристики між дозами препарату і періодами напіввиведення, подібні до таких, що спостерігалися у дорослих, у всіх, крім наймолодших пацієнтів (< 6 місяців t1/2 1,6 години). Середні значення кліренсу меропенему станови= ли 5,8 мл/хв/кг (6‒12 років), 6,2 мл/хв/кг (2‒5 років), 5,3 мл/хв/кг (6‒23 місяці) і 4,3 мл/хв/кг (2‒5 місяців). Приблизно 60 % дози виводи= ться з сечею протягом 12 годин у вигляді меропенему та ще 12 % – у виг= ляді метаболіту. Концентрації меропенему у спинномозковій рідині у дітей з менінгітом становлять приблизно 20 % від одночасно виявлених рівнів препарату у плазмі крові, хоча має місце значна міжіндивідуальна варіабельн= ість показників.

Фармакокінетика меропенему у новонароджених, яким застосовували антибактеріальне лікування, продемонструвала вищий кліре= нс у новонароджених з більшим хронологічним або гестаційним віком із загальним середнім періодом напіввиведення 2,9 години. Моделювання процесу за Мо= нте Карло з урахуванням популяційної ФК-моделі показало, що при режимі дозування 20 мг/кг кожні 8 годин було досягнуто T>MIC 60 % по відношенню до P. aeruginosa у 95 % новонароджени= х, які народилися передчасно, і у 91 % доношених новонароджених.

Пацієнти літнього віку

Дослідження фармакокінетики у здорових осіб літнього віку (65‒80 років) показали зниження кліренсу плазми кр= ові, що корелює зі зниженням кліренсу креатиніну, пов’язаним з віком, а також незначне зниження нениркового кліренсу. Корекція дози препарату не потрібна пацієнтам літнього віку, за винятком випадків помірного і тяжкого порушення функції нирок.

Клінічні характеристики.

Показання.<= span lang=3Dru-UA style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:#2000;mso-farea= st-language: #2000'>

Меропенем показаний для лікування таких інфе= кцій у дорослих і дітей віком від 3 місяців:=

· &= nbsp;    пневмонії, у тому числі негоспітальної та госпітальної пневмонії;=

· &= nbsp;    бронхолегеневих інфекцій при муковісцидозі;

· &= nbsp;    ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів;

· &= nbsp;    ускладнених інтраабдомінальних інфекцій;

· &= nbsp;    інфекцій під час пологів і післяпологових інфекцій;=

· &= nbsp;    ускладнених інфекцій шкіри і м’яких тканин;

· &= nbsp;    гострого бактеріального менінгіту.

Меропенем можна застосовувати для лікування пацієнтів з нейтропенією і гарячкою при підозрі на те, що вона спричинена бактеріальною інфекцією.

Лікування пацієнтів з бактеріємією, яка пов’язана або може бути пов’язана з будь-якою з зазначених вище інфекцій.

Слід враховувати офіційні рекомендації щодо відповідного застосування антибактеріальних препаратів.=

Протипоказання.=

Підвищена чутливість до діючої речовини або = до будь-якої з допоміжних речовин препарату.=

Підвищена чутливість до будь-якого іншого антибактеріального засобу групи карбапенемів.=

Тяжка підвищена чутливість (наприклад анафілактичні реакції, тяжкі реакції з боку шкіри) до будь-якого іншого типу бета-лактамного антибактеріального засобу (наприклад пеніцилінів або цефалоспоринів).

Взаємодія з іншими лікарсь= кими засобами та інші види взаємодій.=

Дослідження щодо взаємодії препарату з іншими лікарськими засобами, крім пробенециду, не проводили.=

Пробенецид конкурує з меропенемом щодо актив= ного канальцевого виведення і таким чином пригнічує ниркову екскрецію меропенему= , що призводить до збільшення періоду напіввиведення та підвищення концентрації меропенему у плазмі крові. Слід проявляти обережність у випадку одночасного застосування пробенециду з меропенемом.=

Потенційний вплив Меропенему на зв’язування з білками інших препаратів або метаболізм не вивчали. Проте зв’язування з біл= ками настільки незначне, що взаємодії з іншими сполуками з урахуванням цього механізму можна не очікувати.

При одночасному застосуванні з карбапенемами було зареєстровано зниження рівнів вальпроєвої кислоти в крові, у результаті чого зниження рівнів вальпроєвої кислоти приблизно за 2 дні становило = 60-100 %. Через швидкий початок дії та ступінь зниження одночасне застосування вальпроєвої кислоти/вальпроату натрію/вальпроміду і карбапенемів вважається таким, що не піддається коригуванню, тому слід уникати такої взаємодії (див. розділ «Особливості застосування»).=

Пероральні антикоагулянти<= /span>

Одночасне застосування антибіотиків з варфар= ином може посилювати його антикоагулянтний ефект. Було зареєстровано багато повідомлень про підвищення антикоагулянтного ефекту пероральних антикоагулянтних препаратів, у тому числі варфарину, у пацієнтів, які одноч= асно отримують антибактеріальні препарати. Ризик може змінюватися залежно від ви= ду основної інфекції, віку і загального стану пацієнта, таким чином внесок антибактеріальних препаратів у підвищення рівнів МНВ (міжнародного нормалізованого відношення) оцінити важко. Рекомендується проводити частий контроль рівнів МНВ протягом та одразу після одночасного застосування антибіотиків з пероральним антикоагулянтом.=

Діти

Усі дослідження лікарських взаємодій проводи= ли тільки у дорослих.

Особливості  застосування.

При виборі меропенему як засобу лікування сл= ід брати до уваги доцільність застосування антибактеріального засобу групи карбапенемів, враховуючи такі фактори як тяжкість інфекції, поширеність резистентності до інших відповідних антибактеріальних засобів, а також ризик вибору препарату щодо бактерій, стійких до карбапенемів.

Резистентність видів = Enterobacteriaceae, Pseudomonas aeruginosa та Acinetobacter

У Європейському Союзі резистентність до пенемів Enterobacteriaceae, Pseudomonas aeruginosa і = Acinetobacter варіюється. При призначенні препарату рекомендується враховувати місцеву резистентність= цих бактерій до пенемів.

Реакції гіперчутливості

Як і при застосуванні інших бета-лактамних антибіотиків, повідомлялося про випадки серйозних, а іноді з летальними наслідками реакцій підвищеної чутливості (див. розділи «Протипоказа= ння» та «Побічні реакції»).

Пацієнти, у яких в анамнезі зареєстровані випадки підвищеної чутливості до карбапенемів, пеніцилінів або інших бета-л= актамних антибіотиків, можуть також мати підвищену чутливість до меропенему. Перед початком терапії меропенемом слід провести ретельне опитування щодо поперед= ніх реакцій підвищеної чутливості до бета-лактамних антибіотиків.

При виникненні тяжкої алергічної реакції застосування препарату слід припинити та вдатися до відповідних заходів.

Повідомлялося про тяжкі побічні реакції з бо= ку шкіри, такі як синдром Стівенса‒Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, медикаментозна алергія з еозинофілією і системними симптомами (DRESS-синдром), мультиформна еритема та гострий генералізований екзантематозний пустульоз, у пацієнтів, які отримували лікування меропенемом (див. розділ «Побічні реакції»). У разі появи ознак та симптомів, що свідча= ть про ці реакції, меропенем слід негайно відмінити і розглянути альтернативне лікування.

При застосуванні інших бета-лактамних антибіотиків повідомляли про реакції гіперчутливості, які прогресували до синдрому Коуніса (гострий алергічний коронарний артеріоспаз= м), який може призвести до інфаркту міокарда (див. розділ «Побічні реакції»).

Коліт, пов’язаний із застосуванням антибіотиків

При застосуванні практично всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі меропенему, були зареєстровані випадки коліту, пов’язаного із застосуванням антибіотиків, і випадки псевдомембранозного коліту, ступінь тяжкості яких може варіювати від легког= о до такого, що становить загрозу життю. Тому важливо прийняти до уваги можливіс= ть такого діагнозу у пацієнтів, у яких під час або після застосування меропене= му виникла діарея (див. розділ «Побічні реакції»). Слід розглянути питання про припинення лікування меропенемом та застосування специфічного лікування, спрямованого проти Clostridium difficile. Не слід призначати лікарські засоби, які пригнічують перистальтику кишечнику.

Судоми

Під час лікування карбапенемами, у тому числі меропенемом, рідко повідомляли про судоми (див. розділ «Побічні реакції»).

Контроль функції печінки

Під час лікування меропенемом слід ретельно контролювати функцію печінки через ризик розвитку= ураження печінки, індукованого лікарськими засобами (DILI) (див. розділ «Побічні реакції»). У разі розвитку тяжкого DILI слід розглянути припинення лікування, якщо це є клінічно доцільним. Повторне призначення меропене= му слід розглядати лише у разі, якщо його застосування вважається обґрунтовано необхідним.

Застосування препарату пацієнтам із захворюваннями печінки: під час лікування меропенемом у пацієнтів з уже існуючими захворюваннями печінки слід ретельно контролювати печінкові функц= ії. Коригування дози препарату не потрібне (див. розділ «Спосіб застосування= та дози»). Сероконверсія прямого антиглобулінового тесту (реакція Кумбса)

Лікування меропенемом може призвести до виникнення позитивної прямої/непрямої реакції Кумбса.=

Одночасне застосування меропенему і вальпроєвої кислоти/вальпроату натрію/вальпроміду не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з  іншими  лікарськими засобами та інші види взаємодій<= /i>»).

Лікарський засіб Меропенем містить 90 мг нат= рію на флакон об’ємом 1000 мг, що еквівалентно 4,5 % максимальної добової дози натрію для дорослої людини (2 г), рекомендованої ВООЗ.

Флакон призначений лише= для одноразового використання.

При приготуванні та введенні розчину слід дотримуватися стандартних асептичних методів.

Перед застосуванням роз= чин слід збовтати.

Будь-який невикористаний продукт або відходи слід утилізувати відповідно до місцевих вимог.

= Застосування у період вагітності або годування груддю.=

Вагітність

Дані щодо застосування меропенему вагітним жінкам відсутні або їх кількість обмежена.=

Дослідження на тваринах не виявили прямих або опосередкованих ефектів репродуктивної токсичності. У якості запобіжного за= ходу бажано уникати застосування меропенему у період вагітності.

Годування груддю

Повідомлялося, що невелика кількість меропен= ему проникає у грудне молоко людини. Меропенем можна застосовувати при лактації лише у випадках, якщо очікувана користь  для матері перевищує потенційний ризик для дитини.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дослідження впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами не проводили.

При керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами рекомендується дотримуватися особливої обережності, враховуючи можливість розвитку головного болю, парестезій або судом, про які повідомляли при застосуванні меропенему.=

Спосіб застосування та доз= и.=

Дозування

Наведені нижче таблиці містять загальні рекомендації щодо дозування лікарського засобу.=

Доза меропенему і тривалість лікування залеж= ить від виду збудника хвороби, тяжкості захворювання та відповіді на лікування.=

Меропенем при застосуванні у дозі до 2 г тричі на добу у дорослих та дітей з масою тіла більше 50 кг та у дозі = до 40 мг/кг тричі на добу у дітей може бути особливо доцільним при лікува= нні деяких видів інфекцій, спричинених менш чутливими видами бактерій (наприкла= д, види Enterobacteriaceae, Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter), або при дуже тяжких інфекціях.

Необхідно дотримуватися додаткових рекоменда= цій щодо дозування при лікуванні пацієнтів із нирковою недостатністю (див. нижч= е).

Таблиця 1

    Рекомендовані дози для дорослих та ді= тей з масою тіла більше 50 кг

Інфекція

Одноразова доза для введ= ення кожні 8 годин

Пневмонія, у тому числі негоспітальна та госпітальна пневмонія

500 мг або 1 г

Бронхолегеневі інфекції при муковісцидозі

2 г

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів

500 мг або 1 г

Ускладнені інтраабдомінальні інфекції

500 мг або 1 г

Інфекції під час пологів і післяпологові інфекції

500 мг або 1 г

Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин

500 мг або 1 г

Гострий бактеріальний менінгіт

2 г

Лікування пацієнтів з фебрильною нейтропенією

1 г

Меропенем зазвичай слід застосовувати у вигл= яді внутрішньовенної інфузії тривалістю від   =      15 до 30 хвилин.

Крім того, дози препарату до 1 г можна вводити у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції протягом приблизно 5 хвилин. Дані з безпеки, що підтверджують введення дорослим препарату= у дозі 2 г у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції, обмежені.

Порушення функції нирок

Таблиця 2

Рекомендовані  д= ози  препарату для дорослих та дітей з масою тіла більше 50 кг, якщо кліренс креатині= ну у пацієнтів становить менше 51 мл/хв=

Кліренс креатиніну

(мл/хв)

Одноразова доза

(див. Таблицю 1)

Частота

26‒50

повна одноразова доза

кожні 12 годин

10‒25

половина одноразової дози

кожні 12 годин

<10

половина одноразової дози

кожні 24 години

Дані, що підтверджують застосування вказаних= у Таблиці 2 доз препарату, відкоригованих на одиницю дози 2 г, обмежені.

Меропенем виводиться за допомогою гемодіаліз= у та гемофільтрації, тому необхідну дозу препарату слід вводити після завершення процедури гемодіалізу.

Рекомендацій щодо встановленої дози препарату для пацієнтів, які отримують перитонеальний діаліз, немає.

Порушення функції печінки<= /span>

Для пацієнтів з порушенням функції печінки коригування дози препарату не потрібне (див. розділ «Особливості&nb= sp; застосування»).

Дозування для пацієнтів літнього віку

Для пацієнтів літнього віку з нормальною функцією нирок або зі значеннями кліренсу креатиніну вище 50 мл/хв коригування дози не потрібне.

Діти віком до 3 місяц= ів

Немає даних про безпеку та ефективність меропенему у дітей віком до 3 місяців, і оптимальний режим дозування не встановлений. Існують обмежені фармакокінетичні дані, які обґрунтовують застосування дози меропенему 20 мг/кг кожні 8 годин (див. розділ «Фармакокінетика»).

Таблиця 3

Рекомендовані дози препара= ту для дітей віком від 3 місяців до 11 років і з масою тіла до 50 кг

Інфекція

Одноразова доза для введ= ення кожні 8 годин

Пневмонія, у тому числі негоспітальна та госпітальна пневмонія

10 або 20 мг/кг маси тіла

Бронхолегеневі інфекції при муковісцидозі

40 мг/кг маси тіла

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів

10 або 20 мг/кг маси тіла

Ускладнені інтраабдомінальні інфекції

10 або 20 мг/кг маси тіла

Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин

10 або 20 мг/кг маси тіла

Гострий бактеріальний менінгіт

40 мг/кг маси тіла

Лікува= ння пацієнтів з фебрильною нейтропенією

20 мг/кг маси тіла

Діти з масою тіла більше 50 кг

Слід застосовувати дозу, як для дорослих пацієнтів.

Досвіду застосування препарату дітям з порушенням функції нирок немає.

Спосіб застосування=

Меропенем зазвичай слід застосовувати у вигл= яді внутрішньовенної інфузії тривалістю від

15 до 30 хвилин. Крім того, дози меропе= нему до 20 мг/кг можуть бути введені у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції протягом приблизно 5 хвилин. Дані з безпеки, що підтверджують введення дітям препарату у дозі 40 мг/кг у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції, обмежені.

Проведення внутрішньовенної болюсної ін’єкції

Розчин для болюсної ін’єкції слід готувати шляхом розчинення лікарського засобу Меропенем у воді для ін’єкцій до отрим= ання концентрації 50 мг/мл.

Фізико-хімічна стабільн= ість відновленого у воді для ін’єкцій = розчину препарату для болюсних ін’єкцій демонструється протягом 1 години при температурі 25 °C або 12 годин при температурі від 2 °C до 8 °C.

З мікробіологічної точки зору відкритий лікарський засіб слід використати негайно. Якщо препарат не використовувати негайно, час зберігання під час використання є відповідальн= істю користувача.

Проведення внутрішньовенної інфузії

Розчин для інфузії слід готувати шляхом розчинення лікарського засобу Меропенем у 0,9 % розчині натрію хлориду= для інфузій або у 5 % розчині глюкози (декстрози) для інфузій до отримання концентрації 1‒20 мг/мл.

Фізико-хімічна стабільн= ість розчину препарату для інфузійного введення, приготованого розведенням в 0,9= % розчині натрію хлориду для інфузій, зберігається протягом 1 години при температурі 25 °C або 15 годин при температурі від 2 °C до 8 °C.

З мікробіологічної точки зору відновлений або розведений розчин препарату слід використати негайно. Якщо препарат не використовувати негайно, час зберігання під час використання є відповідальн= істю користувача.

Відновлений в 5 % розчи= ні глюкози (декстрози) розчин препарату для інфузі= йного введення має бути використаний негайно.

Відновлений розчин не заморожувати.

Діти.

Препарат застосовувати дітям віком від 3 місяців.

Передозування.<= /b>

Відносне передозування можливе у пацієнтів з порушенням функції нирок у випадку, якщо доза препарату не коригується, як описано у розділі «Спосіб застосування та дози». Обмежений досв= ід постмаркетингового застосування препарату вказує на те, що якщо після передозування виникають небажані реакції, вони узгоджуються з профілем зазначених побічних реакцій, описаних у розділі «Побічні реакції» і, як правило, легкі за тяжкістю проявів та минають після відміни препарату або зниження його дози. Слід розглянути необхідність симптоматичного лікування.=

В осіб з нормальною функцією нирок відбуваєт= ься швидке виведення препарату нирками.

Гемодіаліз виводить меропенем і його метабол= іти з організму.

Побічні реакції.

У ході огляду даних 4872 із 5026 пацієнтів щ= одо впливу лікування меропенемом найчастішими небажаними реакціями, пов’язаними= із застосуванням меропенему, були діарея (2,3 %), висип (1,4 %), нудота/блювання (1,4 %) та запалення у місці введення ін’єкції (1,1 %). Найчастішими небажаними, пов’язаними із застосуванням меропен= ему явищами з боку лабораторних показників, про які повідомлялося, були тромбоц= итоз (1,6 %) та підвищення рівнів печінкових ферментів (1,5‒4,3 = %).

У наведеній нижче таблиці всі побічні реакції зазначені за класом системи органів і частотою: дуже часто (≥ 1/= 10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); частота невідома (не мож= на оцінити на основі наявних даних). У межах кожної групи частот побічні реакц= ії зазначені у порядку зменшення проявів.

Інфекції та інвазії= &#= 8210; не= часто: оральний та вагінальний кандидоз.

З боку крові та лімфатичної системи – часто: тромбоцитемія; нечасто: агранулоцитоз, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія, еозинофілія.

З боку імунної системи – нечас= то: анафілактична реакція (див. розділи «Протипоказання» та&nb= sp;«Особливості застосування»), ангіоневротичний набряк.=

Психічні розлади &#= 8210; рідко: делірій.

З боку нервової системи &#= 8210; часто: головний біль; нечасто: парестезія; рідко: судоми (див. розділ = «Особливості застосування»).

З боку шлунково-кишкового тракту ‒ часто: діарея, біль у животі, блювання, нудота; нечаст= о: коліт, асоційований із застосуванням антибіотиків (див. розділ «Осо= бливості застосування»).

З боку печінки та жовчовивідних шляхів ‒ часто: підви= щення рівнів трансаміназ, підвищення рівнів лужної фосфатази у крові, підвищення рівнів лактатдегідрогенази у крові; нечасто: підвищення рівнів білірубіну в крові, ураження печінки, індуковане лікарськими засобами (DILI)*.

З боку шкіри та підшкірної тканини ‒ часто: висип, свербіж; нечасто: токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса‒Джонсона, мультиформна еритема, кропив’янк= а; частота невідома: медикаментозна алергія з еозинофілією і системними симптомами, гострий генералізований екзантематозний пустульоз (ди= в. розділ «Особливості застосування»).

З боку нирок і сечовивідних шляхів – нечасто: підвищення рівнів креатиніну в крові, підвищення рі= внів сечовини в крові.

Загальні розлади та стани у місці введення препарату ‒ часто: запалення, біль; нечасто: тромбофлебіт, біль у місці ін’єкції.

Розлади метаболізму та харчування – нечасто: гіпокаліємія.<= /p>
*DILI включає гепатит та печінкову недостатність= .

Опис окремих побічних реакцій

Синдром Коуніса

Повідомляли про випадки гострого коронарн= ого синдрому, пов<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f= ont-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>’язаного з алергічною реакцією<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f= ont-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'> (синдром Коуніса), при застосуванн= і інш<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f= ont-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>их бета-лактамних антибіотиків (див<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f= ont-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>. розділ «Особливості застосування»).=

Діти

Немає ніяких даних, що свідчать про збільшення ризику побічних явищ у дітей на підставі обмеженої кількості доступних даних. Усі отримані повідомлення відповідали побічним реакціям, спостережуваним у дорослих пацієнтів.

Повідомлення про підозрюва= ні побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічн= их реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.u= a.

Термін придатності. <= /span>2 роки <= /span>

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при темпер= атурі не вище 30 °С.

Не заморожувати.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність. = Меропене= м не слід змішувати або додавати до інших лікарських засобів.

Меропенем, який буде використовуватися для болюсних внутрішньовенних ін’єкцій, слід відновлювати у стерильній воді для ін’єкцій.

Меропенем у флаконах для внутрішньовенних інфузій можна безпосередньо відновити у 0,9 % розчині натрію хлориду а= бо 5 % розчині глюкози для проведення інфузій.=

Упаковка.

Порошок у скляному флаконі, закупореному гум= овою пробкою та алюмінієвим обтискним ковпачком, спорядженим кришкою фліп-оф, що забезпечує контроль першого відкриття.

По 1 флакону разом з інструкцією для медично= го застосування у пачці з картону.

Категорія відпуску. <= /span>За рецеп= том.

Виробник.

ТОВ «ІСТФАРМ» (пакування із форми in bulk Чілу Антібіотікс Фармасьют= ікал Ко., Лтд.).

<= /span>

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діял= ьності.

Україна, 02099, м. Київ, вул. Ремонтна, 13.

Мікроорганізм	Чутливий (S), (мг/л)	Резистентний (R), (мг/л)=
Enterobacteriaceae	≤ 2	> 8
Види Pseudomonas	≤ 2	> 8
Види Acinetobacter	≤ 2	> 8
Streptococcus, групи А, В, C, G	Примітка 6	Примітка 6
Streptococcus pneumoniae¹	≤ 2	> 2
Інші стрептококи²	≤ 2	> 2
Види Enterococcus	–	–
Види Staphylococcus	примітка 3	примітка 3
Haemophilus influenzae^1,2 та Моraxella catarrhalis= ²	≤ 2	> 2
Neisseria meningitidis^2,4	≤ 0,25	> 0,25
Грампозитивні анаероби, крім Clostridium difficile	≤ 2	> 8
Грамнегативні анаероби	≤ 2	> 8
Listeria monocytogenes	≤ 0,25	> 0,25
Граничні значення, не пов’язані з видами мікроорганізмів⁵	≤ 2	> 8

Інфекція	Одноразова доза для введ= ення кожні 8 годин
Пневмонія, у тому числі негоспітальна та госпітальна пневмонія	500 мг або 1 г
Бронхолегеневі інфекції при муковісцидозі	2 г
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів	500 мг або 1 г
Ускладнені інтраабдомінальні інфекції	500 мг або 1 г
Інфекції під час пологів і післяпологові інфекції	500 мг або 1 г
Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин	500 мг або 1 г
Гострий бактеріальний менінгіт	2 г
Лікування пацієнтів з фебрильною нейтропенією	1 г

Кліренс креатиніну (мл/хв)	Одноразова доза (див. Таблицю 1)	Частота
26‒50	повна одноразова доза	кожні 12 годин
10‒25	половина одноразової дози	кожні 12 годин
<10	половина одноразової дози	кожні 24 години