MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01D3C299.9F064750" Данный документ является веб-страницей в одном файле, также называемой файлом веб-архива. Если вы видите это сообщение, значит, данный браузер или редактор не поддерживает файлы веб-архива. Загрузите браузер, поддерживающий веб-архивы, например Windows® Internet Explorer®. ------=_NextPart_01D3C299.9F064750 Content-Location: file:///C:/680A98B6/UA151360101_3DD6.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="windows-1251"
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
=
ВІСТАМІД
=
(VISTAMID)
Склад:
діюча
речовина: bicalutamide;
1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 50=
мг
бікалутаміду;
допоміжні речовини: лактози моногідрат, повідон, кросповідон, натрію лаурилсульфат, магнію
стеарат, оболонка: лактози моногідрат, гіпромелоза, титану діоксид (Е 171),
макрогол (ПЕГ 4000).
Лікар=
ська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості: білі круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою
оболонкою; на одному боці таблеток гравіювання «ВСМ 50».
Фарма=
котерапевтична група. Антиандрогенні =
span>засоби. Код АТХ L02B B03.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Бікалутамід є нестероїдним антиандрогеном, що не має іншого впливу на
ендокринну систему. Препарат зв’язується з андрогенними рецепторами, не
активуючи експресію генів, таким чином пригнічуючи андрогенні стимули. В
результаті пригнічення спостерігається регресія пухлини передміхурової зало=
зи.
При відміні бікалутаміду у певної частини пацієнтів може виникнути синдром
відміни.
Бікалутамід є рацемічною сумішшю із антиандрогенною активністю,
представлений майже виключно (R)-енантіомером.
Фармакокінетика.
Абсорбція та розподіл
Бікалутамід добре всмоктується після перорального прийому. Немає док=
азів
клінічно значимого ефекту прийому їжі на біодоступність препарату.
(S)-енантіомер ду=
же
швидко виводиться порівняно із (R)-енантіомером; період напіввиведення
останнього з плазми становить приблизно 1 тиждень.
При щоденному застосуванні бікалутаміду (R)-енантіомер че=
рез
його тривалий період напіввиведення кумулюється у плазмі в 10-кратній
концентрації.
Плато концентрації (R)-енантіомера на рівні приблизно 9 мкг/=
мл
спостерігається при застосуванні денної дози 50 мг бікалутаміду. У стабільн=
ій
фазі на частку переважно активного (R)-енантіомера припадає 99 % загальної
кількості циркулюючих енантіомерів.
Фармакокінетика (R)-енантіомера не залежить від віку,
наявності ураження нирок або легкого чи помірного ураження печінки. Існують
докази, що у пацієнтів із тяжкими ураженнями печінки (R)-енантіомер
повільніше елімінується із плазми.
Бікалутамід має високий
ступінь зв’язування з
білками (рацемат – 96 % (R)-енантіомер – > 99 %) та інтенсивно метаболізується
(шляхом оксидації та глюкуронізації), його метаболіти однаковою мірою
виділяються з сечею та жовчю.
У ході клінічного дослідження середня концентрація (R)-бікалутаміду у
спермі чоловіків, які отримували бікалутамід у дозі 150 мг, становила 4,9
мкг/мл. Кількість бікалутаміду, яка потенційно потрапляє в організм жінки п=
ід
час статевих зносин, є низькою та може становити приблизно 0,3 мкг/мл. Цей
рівень є нижчим за той, що у лабораторних тварин призводить до зміни потомс=
тва.
Кліні=
чні
характеристики.
Показання. <= o:p>
Рак передміхурової залози (пізні стадії) у комбінації з терапією
аналогами рилізинг-фактора лютеїнізуючого гормону чи хірургічною кастрацією=
.
Протипоказан=
ня.
Бікалутамід протипоказаний для застосування жінкам та дітям.
Бікалутамід не слід призначати пацієнтам, у яких спостерігалися реак=
ції
гіперчутливості до діючої речовини чи будь-яких допоміжних речовин, що вход=
ять
до складу препарату.
Протипоказане одночасне застосування бікалутаміду із терфенадином,
астемізолом чи цизапридом.
Взаємодія з
іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Не існує доказів фармакодинамічної чи фармакокінетичної взаємодії
бікалутаміду та аналогів рилізинг-фактора лютеїнізуючого гормону.
Дослідження іn vitro показали, що <=
/span>R-бікалутамід є
інгібітором CYP 3A4 та виявляє ме=
нший
інгібіторний ефект на активність CYP 2С9, 2С19 та 2D6.
Хоча клінічні дослідження, у ході яких застосовували антипірин як ма=
ркер
активності цитохрому Р450 (CYP), не свідчать про потенційну взаємодію із
бікалутамідом, середня концентрація мідазоламу (площа під фармакокінетичною
кривою) збільшилась до 80 % після одночасного його застосування протягом 28
днів із бікалутамідом. Для препаратів з вузьким терапевтичним діапазоном та=
ке
підвищення може мати велике значення. Тому одночасне застосування із
терфенадином, астемізолом та цизапридом є протипоказаним. Також бікалутамід
слід з обережністю застосовувати із такими сполуками, як циклоспорини та
блокатори кальцієвих каналів. Може виникнути необхідність у зменшенні дози =
цих
препаратів, особливо якщо є ознаки посилення впливу препарату чи виникають
побічні ефекти у результаті його застосування. При застосуванні циклоспорину
рекомендують проводити ретельне спостереження за його концентрацією у плазм=
і та
за клінічним станом пацієнта після початку чи припинення лікування
бікалутамідом.
З обережністю слід призначати бікалутамід при застосуванні препараті=
в,
які можуть пригнічувати окислення препарату (таких як циметидин, кетоконазо=
л).
Теоретично це може призвести до підвищення концентрації бікалутаміду у плаз=
мі,
що може зумовити посилення побічних ефектів препарату.
Дослідження іn vitro показали, що
бікалутамід може витісняти кумариновий антикоагулянт варфарин із ділянок йо=
го
зв’язування з білками. Тому у разі призначення бікалутаміду пацієнтам, які =
вже
отримують кумаринові антикоагулянти, рекомендують проводити ретельний
моніторинг протромбінового часу.
Особливості
застосування.
Лікування препаратом Вістамід слід починати під безпосереднім нагляд=
ом
лікаря.
Бікалутамід активно метаболізується в печінці. Деякі дані дають підс=
таву
вважати, що у пацієнтів із тяжкими ураженнями печінки виведення препарату
уповільнюється, а це може привести до кумуляції бікалутаміду. Тому бікалута=
мід
слід застосовувати з обережністю пацієнтам із помірними чи тяжкими ураження=
ми
печінки.
Через можливість змін функції печінки слід періодично проводити конт=
роль
печінкових проб. Більшість змін спостерігаються протягом перших 6 місяців
застосування бікалутаміду.
Зрідка при застосуванні бікалутаміду спостерігають тяжкі зміни,
повідомлялось навіть про смертельні випадки. Якщо спостерігаються тяжкі змі=
ни
функції печінки, лікування бікалутамідом слід припинити.
У чоловіків, які приймають агоністи рилізинг-фактора лютеїнізуючого
гормону, спостерігається зменшення толерантності до глюкози. Це може прояви=
тися
цукровим діабетом або втратою глікемічного контролю у пацієнтів з уже виявл=
еним
діабетом. У зв’язку з цим слід приділити увагу моніторингу рівня глюкози в
крові пацієнтів, які отримують бікалутамід у комбінації з агоністами
рилізинг-фактора лютеїнізуючого гормону.
Показано, що бікалутамід пригнічує активність цитохрому Р450
(CYP 3A4), тому слід
проявляти обережність у разі одночасного його призначення із препаратами, що
метаболізуються переважно CYP 3A4.
Пацієнти з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози,
вродженою лактазною недостатністю або синдромом мальабсорбції глюкози-галак=
този
не повинні приймати цей препарат.
Застосування у період вагітності або годування гру=
ддю. Бікалутамід протипоказаний для застосування жін=
кам.
Його протипоказано призначати у період вагітності чи годування груддю.
Здатн=
ість
впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими
механізмами.
Немає даних, що бікалутамід порушує цю здатність.<= o:p>
Спосіб
застосування та дози.
Дорослі<=
/i> пацієнти чолов=
ічої
статі, включаючи пацієнтів літнього віку: перорально по 1 таблетці 50 мг од=
ин
раз на добу. Лікування бікалутамідом слід починати щонайменше за 3 дні до
початку терапії аналогами рилізинг-фактора лютеїнізуючого гормону або одноч=
асно
із хірургічною кастрацією.
Ниркова
недостатність: пацієнтам з нирковою недостатністю корекція дози не потрібна.
Печінкова
недостатність: пацієнтам із легкою печінковою недостатністю корекція дози не потрі=
бна.
У пацієнтів із помірною чи тяжкою печінковою недостатністю може спостерігат=
ися
підвищене накопичення препарату.
Діти. Бікалутамід
протипоказаний для застосування дітям.
Передозуванн=
я.
Немає даних щодо передозування у людей. Специфічного антидоту не існ=
ує;
лікування симптоматичне. Діаліз може бути неефективним, оскільки бікалутамід
значною мірою зв’язується з білками та не виявляється у незміненому вигляді=
у
сечі. При передозуванні показана загальна підтримувальна терапія, включаючи
моніторинг життєво важливих показників.
Побічні реак=
ції.
Побічні реакції зазначено за частотою: дуже часті (≥1/10), час=
ті
(≥1/100, <1/10), нечасті (≥1/1000, ≤1/100), рідкі
(≥1/10 000, ≤1/1000), дуже рідкі (≤1/10 000), частота невідома (на основі доступних даних нем=
ожливо
встановити частоту виникнення).
Система органів |
Частота |
Побічна реакція |
Порушення з б=
оку
крові та лімфатичної системи |
Дуже часті |
Анемія |
Порушення з б=
оку
імунної системи |
Нечасті |
Гіперчутливіс=
ть,
ангіоневротичний набряк, кропив’янка |
Порушення
метаболізму та харчування |
Часті |
Зменшення апе=
титу |
Психічні розл=
ади |
Часті |
Зниження лібі=
до,
депресія |
Порушення з б=
оку
нервової системи |
Дуже часті |
Запаморочення=
|
Часті |
Сонливість |
|
Порушення з б=
оку
серця |
Часті |
Інфаркт міока=
рда
(є повідомлення про летальний випадок)4, серцева недостатність=
4 |
Судинні поруш=
ення |
Дуже часті |
Припливи |
Порушення з б=
оку
середостіння, грудної клітки та дихальної системи |
Нечасті |
Інтерстиціаль=
на
легенева хвороба. Є повідомлення про летальні випадки. |
Порушення з б=
оку
травної системи |
Дуже часті |
Біль у животі,
запор, нудота |
Часті |
Диспепсія,
метеоризм |
|
Гепатобіліарні
розлади |
Часті |
Гепатотоксичн=
ість,
жовтяниця, підвищення активності трансаміназ1 |
Рідкі |
Печінкова
недостатність2. Є повідомлення про летальні випадки. |
|
Розлади з боку
шкіри та підшкірної клітковини |
Часті |
Алопеція,
гірсутизм/відновлення росту волосся, сухість шкіри, свербіж, висип |
Порушення з б=
оку
нирок та сечовидільної системи |
Дуже часті |
Гематурія |
Порушення з б=
оку
репродуктивної системи та молочних залоз |
Дуже часті |
Гінекомастія =
та
болючість молочних залоз3 |
Часті |
Еректильна
дисфункція |
|
Загальні порушення та стан місця введення |
Дуже часті |
Астенія, набр=
як |
Часті |
Біль у грудях=
|
|
Обстеження |
Часті |
Збільшення ма=
си
тіла |
1 Зміни з боку печінки рідко є тяжкими та часто
минають або слабшають при продовженні лікування чи після його припинення.
2 Печінкова недостатність зрідка відмічалася у
пацієнтів, які приймали бікалутамід, проте причинно-наслідковий зв’язок із
препаратом точно не встановлений. Слід розглянути доцільність періодичного
контролю функції печінки.
3 Може зменшитись при супутній кастрації.
4 Спостерігалося під час фармако-епідеміологічного
дослідження застосування агоністів рилізинг-фактора лютеїнізуючого гормону =
та
антиандрогенів для лікування раку передміхурової залози. Ризик збільшувався,
якщо бікалутамід 50 мг застосовували у комбінації з агоністами рилізинг-фак=
тора
лютеїнізуючого гормону, проте збільшення ризику не було відмічено при
застосуванні бікалутаміду 150 мг як монотерапії для лікування раку
передміхурової залози.
Термін
придатності. 5 років.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній
упаковці при температурі не вище 25 ºС.
Зберігати в недоступному=
для
дітей місці.
Упаковка. По
10 таблеток у блістері; по 3 бліст=
ери в
картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
Сінтон Хіспанія, С. Л.=
span> (Synthоn Hispaniа,
S.L.).
Місцезнаходження.
Пол. Лес Салінес, вул. К/Кастелло, 1, Сант Боі де
Ллобрегат, Барселона, 08830, Іспанія.