= 030;НСТРУКЦІЯ<= span lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;font-weight:normal;mso-bidi-fo= nt-weight: bold'>

для медичного застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу

В = 40;НКОМІЦИН РОМФАРМ

(VANCOMYCIN ROMPHARM)

Склад:

діюча речовина: в = 72;нкоміцин гідрохлориk= 6;;

1 флакон містить 1000 мг ванкомі = 94;ину гідрохлориk= 6;у, що еквівалентl= 5;о 1 000 000 МО ванкоміцинm= 1;;

д = 86;поміжні речовини: відсутні.=

&nb= sp;

Лікар= ська форма. Ліофі= 083;ізат для концентратm= 1; для інфузій.

Основні фізико-хімі = 95;ні властивостo= 0;: стеl= 8;ильний порl= 6;шок від білого д= 086; світло-кори = 95;невого кольору.

Фарма= котерапевтl= 0;чна група. Глік&= #1086;пептидні антибактерo= 0;альні засоби =

Код АТХ:

J01XA01 — ванко= міцин для внутрішньоk= 4;енного застосуванl= 5;я,

A07AA09 — ванко= міцин для пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я.

Фармако = 83;огічні властивостo= 0;

Фарма= кодинаміка=

Ме= 093;анізм дії

Ванк&= #1086;міцин є трициклічнl= 0;м глікопептиk= 6;ним антибіотикl= 6;м, який пригнічує синтез кліт = 80;нної стінки у чутливих бактерій, зв= 217;язуючись із високою спорідненіl= 9;тю з D-аланіл-D-ала= ;ніновим кінцем попередникo= 0;в клітинної стінки. Препарат ма= 08; повільну бактерицидl= 5;у дію на мікроорганo= 0;зми, які ділятьс= 03;. Крім того, він порушує проникністn= 0; клітинної мембрани бактерій і синтез РНК.

Фа= 088;макокінети&= #1095;ний = (ФК) / фармако = 76;инамічний (ФД) взаємозв&#= 8217;язок

Ванк&= #1086;міцин проявляє концентрацo= 0;йно-незалеж&#= 1085;у активність, при цьому площа під кривою концентрацo= 0;ї (AUC), поділена н = 72; мінімальну інгібувальl= 5;у концентрацo= 0;ю (МІК) для цільового організму, є основним прогностичl= 5;им параметром ефективносm= 0;і. На основі даних, отриманих in vitro під час досліджень на тваринах, та обмежени = 93; даних щодо людей співв= 10;дношення AUC/МІК 400 було встановленl= 6; як цільовий показник ФК/= 060;Д для досягнення клінічної ефективносm= 0;і ванкоміцинm= 1;. Для досягнення цієї мети пр= 080; МІК ≥ 1,0 мг/л потрібне дозування у верхньому діапазоні т = 72; високі сироватковo= 0; концентрацo= 0;ї (15–20 мг/л) (див. ро= зділ «Спосіб застосуванl= 5;я та дози»).

Ме= 093;анізм резистентнl= 6;сті

Набу&= #1090;а стійкість д = 86; глікопептиk= 6;ів найбільш поширена у ентерококіk= 4; і ґрунтуєть = 89;я на набутті різних генних комплексів van, які модифікуютn= 0; D-аланіл-D-ала = 85;ін мішені до D-аланіл-D-лакт= ату або D-аланіл-D-сери= ну, що погано зв= 217;язують ванкоміцин. = 059; деяких країнах спостерігаn= 8;ться зростання випадків резистентнl= 6;сті, особливо у ентерококіk= 4;; особливу тр = 80;вогу викликають мультирезиl= 9;тентні штами Enterococcus faecium.=

Гени = van рідк&#= 1086; зустрічаютn= 0;ся у Staphylococcus aureus, де зміни в структурі клітинної стінки приз = 74;одять до "проміжної" сприйнятлиk= 4;ості, яка найчастіше гетерогеннk= 2;. Також повід = 86;млялося про штами метицилінрk= 7;зистентног= 086; стафілококk= 2; (МРЗС) зі зниженою сприйнятлиk= 4;істю до ванкоміц = 80;ну. Зниження сприйнятлиk= 4;ості або стійкос = 90;і до ванкоміцинm= 1; у стафілококo= 0;в не зовсім зрозуміле. Необхідна наявність декількох генетичних елементів і численних мутацій.

Пере&= #1093;ресна стійкість між ванкоміцинl= 6;м і іншими класами антибіотикo= 0;в відсутня. Пе= 088;ехресна стійкість з іншими глікопептиk= 6;ними антибіотикk= 2;ми, такими як тейкопланіl= 5;, все ще зустрічаєтn= 0;ся. Вторинний розвиток ре = 79;истентност&#= 1110; під час терапії зустрічаєтn= 0;ся рідко.

Си= 085;ергія

Комб&= #1110;нація ванкоміцинm= 1; з аміноглікоk= 9;идним антибіотикl= 6;м чинить синергічну дію проти багатьох штамів Staphylococcus aureus, неентерокоl= 2;ових стрептококo= 0;в групи D, ентер&= #1086;коків та стрептококo= 0;в групи Viridans. Комбінація ванкоміцинm= 1; з цефалоспорl= 0;ном має синергічниl= 1; ефект проти деяких штам= 10;в Staphylococcus epidermidis, стійких до оксациліну, = 072; комбінація ванкоміцинm= 1; з рифампіци = 85;ом має синергічниl= 1; ефект проти = Staphylococcus epidermidis і частковий синергічниl= 1; ефект проти деяких штамів Staphylococcus aureus<= /i>. Оскільки ванкоміцин = 74; комбінації = 79; цефалоспорl= 0;ном може також м= 072;ти антагоністl= 0;чний ефект проти деяких штамів Staphylococcus epidermidis, а в комбінації = 79; рифампіцинl= 6;м — проти деяких штамів Staphylococcus aureus, доцільно провести попереднє тестування = 89;инергізму.

Необ&= #1093;ідно отримати зразки бактеріальl= 5;их культур для виділення т = 72; ідентифікаm= 4;ії збудників і визначення їх чутливості = 76;о ванкоміцинm= 1;.

То= 095;ки розриву при тестуванні на чутливіс = 90;ь

Ванк&= #1086;міцин активний відносно грампозитиk= 4;них бактерій, таких як стафілококl= 0;, стрептококl= 0;, ентерококи, пневмококи = 10; клостридії. Грамнегатиk= 4;ні бактерії стійкі до ванкоміцинm= 1;.

Поши&= #1088;еність набутої резистентнl= 6;сті окремих видів може змінюватисn= 3; географічнl= 6; та з часом, то&= #1084;у бажано мати локальну інформацію про резисте = 85;тність, особливо пр = 80; лікуванні т= 03;жких інфекцій. Пр= 080; необхідносm= 0;і слід зверну = 90;ися за порадою д= 086; експерта, якщо локальна поширеністn= 0; резистентнl= 6;сті така, що доцільністn= 0; застосуванl= 5;я препарату хоча б при деяких вида = 93; інфекцій ви = 82;ликає сумніви. Ця інформація дає лише приблизне уявлення пр = 86; те, наскільк= 080; мікроорганo= 0;зми сприйнятлиk= 4;і до ванкоміцинm= 1;.

Гран&= #1080;чні значення мінімальноo= 1; інгібувальl= 5;ої концентрацo= 0;ї (МІК), встановленo= 0; Європейськl= 0;м комітетом з тестування чутливості до антимікр = 86;бних препаратів (EUC= AST)

Спри= ;йнятливий=

Стій= ;кий

Staphylococcus aureus¹

≤ 2 мг/л

> 2 мг/l= 3;

Коагула&#= 1079;онегативні стафілокок= 080;¹

≤ 4 мг/л

> 4 мг/l= 3;

Бактері&#= 1111; роду ентерококі= 074; (Enterococcus spp.)

≤ 4 мг/л

> 4 мг/l= 3;

Бактері&#= 1111; роду стрептокок= 110;в (Streptococcus spp.) A= , B, C і G

≤ 2 мг/л

> 2 мг/l= 3;

Streptococcus pneumoniae

≤ 2 мг/л

> 2 мг/l= 3;

Грампоз&#= 1080;тивні анаероби

≤ 2 мг/л

> 2 мг/l= 3;

¹S. Aureus зі зн= аченнями МІК для ванкоміцинm= 1; 2 мг/л знаходятьсn= 3; на межі розподілу дикого типу, і може спостерігаm= 0;ися погіршення клінічної відповіді.

Заз = 74;ичай сприйнятли= 074;і види =

Грампозит = 80;вні: =

Enterococcus faecalis

Staphylococcus aureus

Мети= ;цилінрезис = 90;ентний Staphylococcus aureus

Коаг= ;улазонегат = 80;вні стафілокок= 080;

Streptococcus <= /span>spp.=

Streptococcus pneumoniae

Enterococcus spp.=

Staphylococcus = spp.=

Анаеробні види:

Clostridioides = spp.= , крім Clostridioides in= nocuum

Eubacterium spp.=

Peptostreptococ= cus spp.=

Вид = 80;, які можуть набувати резистентн= 086;сті

Enterococcus faecium

Вид = 80; з природною резистентн= 110;стю

&= #1042;сі грамнегати= 074;ні бактерії

Грампозит = 80;вні аеробні види:

Erysipelothrix rhusiopathiae

Heterofermentat= ive Lactobacillus

Leuconostoc spp.=

Pediococcus spp.=

Анаеробні види:

Clostridioides = innocuum

Рези= ;стентність до ванкоміцин= 091; відрізняєт= 100;ся в різних лікарнях, тому слід звернутися до місцевої мікробіоло= 075;ічної лабораторі= 111; для отримання відповідно= 111; місцевої інформації. =

Фармакокін= ;етика    <= /p>
А = 73;сорбція

Ва= нкоміцин вводять внутрішньоk= 4;енно для лікування системних інфекцій.

У пацієнтів з нормальною функцією нирок внутр= 10;шньовенна інфузія багаторазоk= 4;их доз 1 г ванкоміцинm= 1; (15 мг/кг) протягом 60 хвилин ство = 88;ює приблизну середню концентрацo= 0;ю в плазмі 50–60 мг/л, 20–25 мг/л та 5–10 мг/л відраз= ;у, через 2 години та 11 годин після завершення = 10;нфузії відповідно. Рівні в плазмі, отримані після багаторазоk= 4;их доз, подібні до тих, що досягаютьсn= 3; після одноразовоo= 1; дози.

Ва= нкоміцин зазвичай не всмоктуєтьl= 9;я в кров після пероральноk= 5;о прийому. Однак абсор = 73;ція може відбуватисn= 3; після пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я у пацієнтів = 110;з (псевдомемб = 88;анозним) колітом. Це може призве = 89;ти до накопиченнn= 3; ванкоміцинm= 1; у пацієнтів із супутньо= 02; нирковою недостатніl= 9;тю.

Р = 86;зподіл

Об= ’єм розподілу становить приблизно 60 л<= /span> / 1,73 м² повер&= #1093;ні тіла. При концентрацo= 0;ях ванкоміцинm= 1; в сироватці крові від 10 мг/л до 100 мг/л зв’язуваннn= 3; препарату з білками плазми становить п = 88;иблизно 30–55 % (виміl= 8;яно за допомого= 02; ультрафіль&= #1090;рації).

Ва= нкоміцин легко дифундує через плаценту та розподіляєm= 0;ься в пуповинні = 81; крові. У незапалениm= 3; мозкових оболонках ванкоміцин лише незначною мірою прони = 82;ає через гематоенцеm= 2;алічний бар’єр.

Б= 10;отрансформ&#= 1072;ція

Ме= таболізм ванкоміцинm= 1; дуже невеликий. Після парентералn= 0;ного введення пр = 77;парат майже повністю виводиться = 91; вигляді мік = 88;обіологічн&#= 1086; активної речовини (приблизно 75–9= 0 % протягом 24 годин) нирка= 084;и шляхом клубочковоo= 1; фільтрації.

Е = 83;імінація

Пе= ріод напіввиведk= 7;ння ванкоміцинm= 1; становить 4–6 годин у пацієнтів з нормальною функцією ни = 88;ок і 2,2–3 години у дітей. Плазмовий к = 83;іренс становить приблизно 0,058 = л/кг/год, а нирковий кліренс — приблизно 0,048 л/кг/год. Протягом перших 24 годи&= #1085; приблизно 80 % введеної дози ванкоміцинm= 1; виводиться із сечею шляхом клубочковоo= 1; фільтрації. Порушення функції нирок затри = 84;ує виведення ванкоміцинm= 1;. У пацієнтів із анефрією середній період напі = 74;виведення становить 7,5 дня. Через ототоксичнo= 0;сть ванкоміцинm= 1; в таких випадках по = 82;азаний контроль концентрацo= 0;ї у плазмі кро= 074;і під час терапії.

Ви= ділення з жовчю незначне (менше 5 % дози).

Хо= ча ванкоміцин не виводить = 89;я ефективно з = 72; допомогою гемодіалізm= 1; або перитонеалn= 0;ного діалізу, є повідомленl= 5;я про збільшення кліренсу ванкоміцинm= 1; при гемоперфузo= 0;ї та гемофільтрk= 2;ції.

Пі= сля пероральноk= 5;о прийому лиш = 77; частина вве = 76;еної дози виявляєтьсn= 3; в сечі. Навпаки, вис= 086;кі концентрацo= 0;ї ванкоміцинm= 1; виявляютьсn= 3; у фекаліях (> 3100 мг/кг при дозах 2 г/добу)= .

Л= 10;нійність/не&= #1083;інійність

Ко= нцентрація ванкоміцинm= 1; зазвичай зростає пропорційнl= 6; зі збільшенняl= 4; дози. Концен= 090;рації у плазмі крові під ча= 089; прийому баг = 72;торазових доз подібні до концентрацo= 0;й після прийому одноразовоo= 1; дози.

О = 82;ремі групи пацієнтів<= /span>

П = 72;цієнти з порушення = 84; функції нирок. Ван&= #1082;оміцин переважно виводиться шляхом клуб = 86;чкової фільтрації. = 059; пацієнтів і = 79; порушенням функції нирок термінальнl= 0;й період напіввиведk= 7;ння ванкоміцинm= 1; подовжуєтьl= 9;я, а загальний кліренс знижується. Згодом слід розрахуватl= 0; оптимальну дозу відпов= 10;дно до рекомендацo= 0;й щодо дозування, наведених у розділі «Спосіб застосуванl= 5;я та дози».

П = 72;цієнти з порушення = 84; функції печінки. Фа= рмакокінетl= 0;ка ванкоміцинm= 1; не змінюєть = 89;я у пацієнтів із порушенням функції печінки.

В = 72;гітні жінки. = Для досягнення терапевтичl= 5;их концентрацo= 0;й у сироватці крові у вагітних жінок можут= 00; бути потрібні значно біль = 96;і дози (див. розділ «Зас = 90;осування у період вагітності або годуван = 85;я груддю»).

П = 72;цієнти із зайвою вагою. = Розпо= ;діл ванкоміцинm= 1; може бути змінений у пацієнтів і = 79; надмірною вагою внаслідок з = 73;ільшення об’єму розподілу, ниркового к = 83;іренсу та можливих змін у зв’язуваннo= 0; з білками плазми. У цій субпопуляцo= 0;ї концентрацo= 0;ї ванкоміцинm= 1; в сироватці крові були в= 080;щими, ніж очікувалосn= 3; у здорових дорослих чоловіків (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Діти. Фа= рмакокінетl= 0;ка ванкоміцинm= 1; демонструє широку міжс = 91;б’єктну варіабельнo= 0;сть у недоношениm= 3; і доношених новонароджk= 7;них. У новонароджk= 7;них після внутрішньоk= 4;енного введення об’єм розподілу ванкоміцинm= 1; коливаєтьсn= 3; від 0,38 до 0,97 л/кг, подібно до значень у дорослих, тоді як кліренс коливаєтьсn= 3; від 0,63 до 1,4 мл/кг/хв. Період напіввиведk= 7;ння коливаєтьсn= 3; від 3,5 до 10 годи= 085; і є довшим, ніж у доросл= 080;х, що відображає = 79;вичайні нижчі значення кліренсу у новонароджk= 7;них.

У немовлят і дітей старшого віку об’єм розподілу коливаєтьсn= 3; в межах 0,26–1,05 л/кг, а кліренс — 0,33–1,87 мл/кг/хв.

Кліні= чні характерисm= 0;ики

Показан = 85;я

Вl= 5;утрішньове= 085;не введення<= /u>

Ван&#= 1082;оміцин Ромфарм показаний у = 89;ім віковим групам для лікування таких інфекцій (ди= 074;. також розділи «Сп = 86;сіб застосуванl= 5;я та дози», «Ос&#= 1086;бливості застосуванl= 5;я» і «Фармакол = 86;гічні властивостo= 0;»):

-&nb= sp;         уl= 9;кладнені інфекції шкіри та м’я= 082;их тканин;

-&nb= sp;         іl= 5;фекції кісток і суглобів;=

-&nb= sp;         пl= 6;залікарнян= 072; пневмонія;

-&nb= sp;         лo= 0;карняна пневмонія, включаючи пневмонію, п= 086;в’язану зі штучною вентиляцієn= 2; легенів;

-&nb= sp;         іl= 5;фекційний ендокардит.

Ван&#= 1082;оміцин Ромфарм так = 86;ж показаний у = 89;ім віковим групам для періоперацo= 0;йної антибактерo= 0;альної профілактиl= 2;и у разі висок= 086;го ризику розвитку бактеріальl= 5;ого ендокардитm= 1; при проведенні серйозних хірургічниm= 3; утручань.

Пk= 7;роральне введення<= /u>

Ван&#= 1082;оміцин Ромфарм показаний у = 89;ім віковим групам для лікування і = 85;фекцій Clostridioides difficile (див. так&= #1086;ж розділи «Спосіб застосуванl= 5;я та дози», «Ос&#= 1086;бливості застосуванl= 5;я» і «Фармаколоk= 5;ічні властивостo= 0;»).

Крім того, слід враховуватl= 0; офіційні рекомендацo= 0;ї щодо належного застосуванl= 5;я антибактерo= 0;альних засобів.

Протипо = 82;азання

Підвище = 85;а чутливість до ванкоміцинm= 1;.

Ванкомі = 94;ин не можна вводити внутрішньоl= 4;’язово через ризик = 085;екрозу в місці введення.=

Взаємод= 10;я з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій<= /span>

Од= ночасне застосуванl= 5;я ванкоміцинm= 1; й анестетикіk= 4; було пов’язане з еритемою, гі= 089;таміноподі&= #1073;ною гіперемією та анафілак = 90;оїдними реакціями (див. розділ «Особли= 074;ості застосуванl= 5;я»).

По= відомлялосn= 3; про підвищення частоти роз = 74;итку побічних реакцій, пов’язаних = 79; iнфузiєю, на тлі одночасногl= 6; застосуванl= 5;я анестетикiв. Побічні реакції, пов’язані з iнфузiєю, можна мінімізуваm= 0;и, якщо вводит = 80; ванкоміцин = 91; вигляді 60-хвилинної інфузії пер = 77;д введенням анестетикiв. &#= 1055;ри введенні пі = 76; час анестезії дози слід ро= 079;водити до 5 мг/мл або менше та вводити пов= 10;льно з ретельним моніторингl= 6;м серцевої ді= 03;льності. Зміну положення п = 72;цієнта слід відкласти д = 86; завершення інфузії.

Од= ночасне або послідовне = 89;истемне чи місцеве застосуванl= 5;я інших потенційно = 86;тотоксични&#= 1093; або нефротоксиm= 5;них препаратів, таких як амфотерициl= 5; B, аміноглікоk= 9;иди, бацитрацин, поліміксин B, колістин, віоміцин, цисплатин, піперациліl= 5;/тазобактам, петльові діуретики т = 72; НПЗЗ, може підвищити токсичністn= 0; ванкоміцинm= 1;. В такому раз= 110; потрібна обережністn= 0; і відповідниl= 1; моніторинг (= 076;ив. розділ «Осо = 73;ливості застосуванl= 5;я»).

Комбінk= 2;ція ванкоміцинm= 1; з аміноглікоk= 9;идним антибіотикl= 6;м має синергічниl= 1; ефект відно = 89;но багатьох штамів Staphylococcus aureus, неентерок= окових D-стрептокок= 110;в, ентерококіk= 4; і стрептококo= 0;в групи Viridans.

Комбінk= 2;ція ванкоміцинm= 1; з рифампіцинl= 6;м має синергічниl= 1; ефект проти Staphylococcus epidermidis.

Пер= оральне застосуванl= 5;я: слід розглянути можливість припинення = 87;рийому інгібіторіk= 4; протонної помпи та препаратів, що пригнічуютn= 0; моторику, відповідно до місцевих рекомендацo= 0;й щодо інфекції Clostridioides difficile.

Особлив = 86;сті застосуванl= 5;я

Р = 77;акції гіперчутлиk= 4;ості

Мо= жливі серйозні й інколи летальні реакції гіперчутлиk= 4;ості, (див. розділи &= laquo;Протипоказ= ;ання» та «Побічні реакції»). У разі виникнення реакцій гіперчутлиk= 4;ості лікування ванкоміцинl= 6;м необхідно негайно припинити і вжити відповідниm= 3; невідкладнl= 0;х заходів.

У пацієнтів, які отримують ванкоміцин протягом тривалого часу або одночасно з іншими преп = 72;ратами, що можуть спричинити нейтропеніn= 2; чи агранулоциm= 0;оз, слід регулярно контролюваm= 0;и кількість лейкоцитів. = 059; всіх пацієн = 90;ів, які отримують ванкоміцин, потрібно пр = 86;водити періодичні дослідженнn= 3; крові, сечі, функції печінки та нирок.

Ва= нкоміцин слід застос = 86;вувати з обережністn= 2; пацієнтам з алергічнимl= 0; реакціями н = 72; тейкопланіl= 5;, оскільки можливий розвиток перехресноo= 1; гіперчутлиk= 4;ості, включаючи летальний анафілактиm= 5;ний шок.

С = 87;ектр антибактерo= 0;альної дії

Сп= ектр антибактерo= 0;альної дії ванкоміцинm= 1; обмежений грампозитиk= 4;ними мікроорганo= 0;змами. Ванкоміцин не слід застосовувk= 2;ти як монопрепарk= 2;т для лікування деяких типі = 74; інфекцій, окрім випадків, коли збудни = 82; вже визначе = 85;ий і відомо, що він сприйнятлиk= 4;ий до ванкоміцинm= 1;, або є велика ймовірністn= 0;, що вірогідн = 80;й збудник спр = 80;йнятливий до ванкоміцинm= 1;.

Пр= и емпірично = 84;у застосуванl= 5;і ванкоміцинm= 1; слід враховуватl= 0; бактеріальl= 5;ий спектр активності, профіль безпеки та придатністn= 0; стандартноo= 1; антибактер&#= 1110;альної терапії для лікування окремого пацієнта.

О = 90;отоксичніс&#= 1090;ь

От= отоксичнісm= 0;ь, як тимчасов = 72;, так і з необоротниl= 4;и наслідками (див. розділ «&= #1055;обічні реакції»), була зареєстровk= 2;на у пацієнтів = 079; попередньоn= 2; глухотою, як= 110; отримували надмірні вн = 91;трішньовен&#= 1085;і дози або які отримували супутнє лікування іншою ототоксичнl= 6;ю діючою речовиною, такою як аміноглікоk= 9;ид. Також слід уникати зас = 90;осування ванкоміцинm= 1; пацієнтам і = 79; попередньоn= 2; втратою слуху. Приглухуваm= 0;ості може передувати шум у вухах. Досвід застосуванl= 5;я інших антибіотикo= 0;в показує, що глухота мож = 77; прогресуваm= 0;и, незважаючи на припинен = 85;я лікування. Щоб зменшит = 80; ризик ототоксичнl= 6;сті, слід періодично визначати рівні ванко = 84;іцину у крові та періодично перевіряти слухову фун = 82;цію.

Лю= ди похилого віку особливо чутливі до п= 086;шкоджень слуху. Моніторинг вестибулярl= 5;ої та слухової функції у людей похилого ві = 82;у слід проводити під час і після лікування. С= 083;ід уникати одночасногl= 6; або послідовноk= 5;о застосуванl= 5;я інших ототоксичнl= 0;х речовин.

Р = 77;акції, пов’язані з інфузією =

Шв= идке болюсне введення (тобто протягом кі = 83;ькох хвилин) може бути пов’язане з підвищеною артеріальнl= 6;ю гіпотензієn= 2; (включаючи шок і, рідко, зупинку серця), гістамінопl= 6;дібними реакціями т = 72; макулопапуl= 3;ьозним висипом. Також швидке внутрішньоk= 4;енне введення ванкоміцинm= 1; гідрохлориk= 6;у для ін’єкці = 81; може бути по= 074;’язане з "інфузійнl= 6;ю реакцією на ван= ;коміцин", яка проявля= 08;ться у вигляді свербежу та еритеми, що вражають обличчя, шию та верхню частину тулуба («синдром червоної людини» або «синдром че = 88;воної шиї»). Ва= 085;коміцин слід вводит = 80; повільно у розведеномm= 1; розчині (2,5–5,0 мг/мл) зі швидкістю н = 77; більше 10 мг/хв протягом не менше 60 хвилин, щоб уникнути швидких реакцій, пов’язаних = 79; інфузією. Припинення інфузії зазвичай пр = 80;водить до швидкого = 079;никнення цих реакцій.

Побічн&#= 1110; реакції, пов= 217;язані з прийомом препарату, з= 072;лежать як від концентрацo= 0;ї, так і від швидкості в = 74;едення ванкоміцинm= 1;. Однак побічні реакції, пов= 217;язані з інфузією, можуть виникати пр = 80; будь-якій швидкості або концентрацo= 0;ї.

Ча= стота реакцій, пов’язаних = 79; інфузією (гі= 087;отензія, припливи, еритема, кропив’янкk= 2; та свербіж), зростає при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і анестетикіk= 4; (див. розділ «&= #1042;заємодія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»). Цей ризик можна зменшити, якщо вводит = 80; ванкоміцин шляхом інфузії протягом принаймні 60 хвилин пере = 76; індукцією в анестезію.

Т= 03;жкі шкірні побічні реакції (ТШП= 056;)

Пі= д час лікуван = 85;я ванкоміцинl= 6;м були зареєстровk= 2;ні тяжкі шкірн= 10; побічні реакції (ТШП= 056;), включаючи синдром Стівенса — Д= 078;онсона (ССД), токсичний епідермальl= 5;ий некроліз (ТЕ= 053;), медикаментl= 6;зну реакцію з еозинофіліn= 8;ю та системними симптомами (DRE= SS-синдром) і гострий ге= 085;ералізован&= #1080;й екзантематl= 6;зний пустульоз (Г= 043;ЕП), які можуть бути небезпечниl= 4;и для життя аб= 086; смертельниl= 4;и (див. розділ «&= #1055;обічні реакції»). Більшість цих реакцій виникали протягом ві = 76; кількох днів і до восьми тижнів післ= 03; початку лікування ванкоміцинl= 6;м.

Сл= ід повідомити = 87;ацієнтів про ознаки т= 072; симптоми і уважно стежити за шкірними реакціями. Якщо з’являютьсn= 3; симптоми, що вказують на ці реакції, ванкоміцин слід негайн = 86; відмінити т = 72; розглянути альтернатиk= 4;не лікування. Я= 082;що під час застосуванl= 5;я ванкоміцинm= 1; у пацієнта розвинулисn= 3; ТШПР, лікування ванкоміцинl= 6;м не можна відновлюваm= 0;и в жодному разі.

Р = 77;акції, пов’язані з місцем увед = 77;ння

Бі= ль і тромбофлебo= 0;т можуть виникати у багатьох пацієнтів, які отримують внутрішньоk= 4;енний ванкоміцин, = 110; іноді є важкими. Час= 090;оту та тяжкість тромбофлебo= 0;ту можна мінімізуваm= 0;и, якщо повіль = 85;о вводити лікарський засіб у вигляді розведеногl= 6; розчину (див. розділ «Спо = 89;іб застосуванl= 5;я та дози») і регулярно змінювати місце інфузії.

Еф= ективність і безпека ванкоміцинm= 1; при застосуванl= 5;і інтратекалn= 0;ного, інтралюмбаl= 3;ьного та інтравентрl= 0;кулярного шляхів введення не встановленo= 0;.

Н = 77;фротоксичн&#= 1110;сть

Сл= ід з обережністn= 2; застосовувk= 2;ти ванкоміцин пацієнтам з нирковою недостатніl= 9;тю, включаючи анурію, оскільки ймовірністn= 0; розвитку токсичних ефектів значно вища при тривалі = 81; присутностo= 0; високих концентрацo= 0;й у крові. Ризик токсичностo= 0; підвищуєтьl= 9;я при високих концентрацo= 0;ях в крові або тривалому лікуванні.

Мо= ніторинг рівня ванкоміцинm= 1; в крові пока= 079;аний при терапії високими дозами та довгострокl= 6;вому застосуванl= 5;і, особливо дл= 03; пацієнтів і = 79; порушенням функції нирок або порушенням слуху, а також при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і нефротоксиm= 5;них або ототокс = 80;чних речовин відповідно (див. розділи &= laquo;Спосіб застосуванl= 5;я та дози» і «В&#= 1079;аємодія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види вз= 072;ємодій»).

Поруш= ;ення зору

Ванком&#= 1110;цин не дозволений для інтракамерk= 2;льного або інтравітреk= 2;льного застосуванl= 5;я, включаючи профілактиl= 2;у ендофтальмo= 0;ту.

Гемора&#= 1075;ічний оклюзійний васкуліт сітківки, включаючи н = 77;оборотну втрату зору, спостерігаk= 4;ся в окремих випадках пі = 89;ля інтракамерk= 2;льного або інтравітреk= 2;льного застосуванl= 5;я ванкоміцинm= 1; під час або після операції з видалення катаракти.=

Діарея, асоційованk= 2; з Clostridioides difficile (CDAD)

= 055;ри застосуванl= 5;і майже всіх антибактерo= 0;альних засобів, включаючи ванкоміцин, повідомлялl= 6;ся про випадки діареї, асоційованl= 6;ї Clostridioides difficile. Ця діарея може варіюватисn= 3; за ступенем тяжкості ві = 76; легкої діареї до смертельноk= 5;о коліту. Лікування антибактерo= 0;альними засобами змінює нормальну флору товстої киш = 82;и, що призводить до розроста = 85;ня C. difficile.

C. difficile виробляє токсини А і В, які сприяют= 00; розвитку CDAD. Гіпертоксиl= 5;, що виробляє штами C. difficile, викликає підвищену захворюванo= 0;сть і смертніст= 00;, оскільки ці інфекції можуть бути = 088;ефрактерни&= #1084;и до антимікробl= 5;ої терапії і мо= 078;уть потребуватl= 0; колектомії. Можливість CDAD необхідно враховуватl= 0; у всіх пацієнтів, у яких з’явля= 08;ться пронос післ= 03; застосуванl= 5;я антибіотикo= 0;в. Оскільки CDAD мо= ;же виникати протягом двох місяці = 74; після введення антибактерo= 0;альних засобів, слі= 076; ретельно вивчати історію хвороби пацієнта.

= 055;ри підозрі або підтверджеl= 5;ні CDAD постійне за= ;стосування антибіотикo= 0;в, не спрямова = 85;е проти C. difficile, можливо, доведеться припинити. Слід провод = 80;ти належний контроль рівнів рідини та ел= 077;ктролітів, додавання білка, лікування C. difficile за допомогою антибіотикo= 0;в та хірургічну = 86;цінку відповідно до клінічного характеру стану пацієнта.=

Д= 10;ти

Ре= комендованo= 0; внутрішньоk= 4;енні дози для дітей, зокрема для дітей віком до 12 років, мож= ;уть не забезпечувk= 2;ти терапевтичl= 5;ого рівня ванкоміцинm= 1; у значної кількості дітей. Однак безпека збі = 83;ьшення дози ванкоміцинm= 1; не була нале= 078;ним чином оцінена, і загалом не можна рекомендувk= 2;ти дози вище 60 мг/кг/добу.

Ва= нкоміцин слід застосовувk= 2;ти з особливою обережністn= 2; недоношениl= 4; новонароджk= 7;ним і маленьким немовлятам (від 1 місяця (28 днів) до 23 місяців) чер= 077;з незрілість їхніх нирок = 110; можливе підвищення концентрацo= 0;ї ванкоміцинm= 1; в сироватці крові. У таких дітей слід ретельно контролюваm= 0;и концентрацo= 0;ю ванкоміцинm= 1; в крові.

Од= ночасне застосуванl= 5;я ванкоміцинm= 1; й анестетикіk= 4; було пов’язане з еритемою та гістамінопl= 6;дібною гіперемією = 91; дітей. Аналогічно одночасне застосуванl= 5;я з нефротоксиm= 5;ними засобами, такими як аміноглікоk= 9;идні антибіотикl= 0;, НПЗЗ (наприклад, і&#= 1073;упрофен для закритт= 03; незакритої артеріальнl= 6;ї протоки) або амфотерициl= 5; В, пов’язане з підвищени = 84; ризиком нефротоксиm= 5;ності (див. р= озділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»), тому необхідно частіше контролюваm= 0;и рівень ванкоміцинm= 1; в сироватці крові і функцію нирок.

Л= 02;ди похилого віку

Пр= иродне зниження клубочковоo= 1; фільтрації = 79; віком може призвести д = 86; підвищення концентрацo= 0;ї ванкоміцинm= 1; в сироватці крові, якщо д&#= 1086;зу не скорегуватl= 0; (див. розділ «&= #1057;посіб застосуванl= 5;я та дози»).

В = 79;аємодія з анестетикаl= 4;и

Ва= нкоміцин може посилити депресію міокарда, сп= 088;ичинену анестетикоl= 4;. Під час анестезії дози потріб = 85;о добре розводити т = 72; вводити повільно з ретельним моніторингl= 6;м серцевої діяльності. Слід відкласти зміну положення д = 86; завершення інфузії (див. розділ «Вза= 08;модія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»).

П = 89;евдомембра&#= 1085;озний ентероколіm= 0;

У разі тяжкої = 090;ривалої діареї необхідно враховуватl= 0; можливість розвитку псевдомембl= 8;анозного ентероколіm= 0;у, який може бути небезпечниl= 4; для життя (див. розділ «&= #1055;обічні реакції»). Не слід давати антидіарейl= 5;і препарати.=

С = 91;перінфекці&#= 1103;

Тр= ивале застосуванl= 5;я ванкоміцинm= 1; може призве = 89;ти до надмірного росту нечутливих = 86;рганізмів. Треба ретельно спостерігаm= 0;и за пацієнто = 84;. Якщо під час терапії виникає суп = 77;рінфекція, необхідно вжити відповідниm= 3; заходів.=

Пероральни&= #1081; прийом

Внутрі&#= 1096;ньовенне введення ванкоміцинm= 1; неефективнk= 7; для лікування інфекції Clostridioides difficile. За цим показанням ванкоміцин слід застос = 86;вувати перорально.

Тестув&#= 1072;ння на колонізаціn= 2; або токсин Clostri= dioides difficile не рекомендуєm= 0;ься проводити у дітей віком до 1 року через високий рівень безсимптомl= 5;ої колонізаціo= 1;, за винятком випадків, ко= 083;и важка діаре= 03; присутня у немовлят із факторами ризику стаз = 91;, такими як хвороба Гір = 96;прунга, оперована анальна атрезія або інші серйозні порушення моторики. Завжди слід шукати альтернатиk= 4;ну етіологію т = 72; підтверджу&= #1074;ати ентероколіm= 0;, викликаний C= lostridioides difficile.

Можли= ;вість системної абсорбції<= /span>

Всмокт&#= 1091;вання може бути посилене у пацієнтів і = 79; запальними захворюванl= 5;ями слизової оболонки кишечнику або із псевдомембl= 8;анозним колітом, спричинениl= 4; Clostridioides difficile. Ці пацієнти ма= 02;ть підвищений ризик розвитку побічних реакцій, особливо якщо є супутня ниркова недостатніl= 9;ть. Чим більше порушення функції нирок, тим більший риз = 80;к розвитку побічних реакцій, пов’язаних = 10;з парентералn= 0;ним введенням ванкоміцинm= 1;. Слід проводити моніторинг концентрацo= 0;ї ванкоміцинm= 1; в сироватці крові пацієнтів і = 79; запальними захворюванl= 5;ями слизової оболонки кишечнику.=

Нефро= ;токсичніст= 00;

Під час лікування пацієнтів і = 79; порушенням функції нирок або пацієнтів, які отримую = 90;ь супутню терапію аміноглікоk= 9;идами чи іншими нефротоксиm= 5;ними препаратамl= 0;, слід провод = 80;ти послідовниl= 1; моніторинг функції нирок.

Отото= ;ксичність=

Послід&#= 1086;вні тести слухової функції можуть бути корисними для мінімізаціo= 1; ризику отот = 86;ксичності у пацієнтів із основною втратою слуху або тих, хто одержує супутню тер = 72;пію ототоксичнl= 0;м агентом, таким як амі= 085;оглікозид.

Взаєм= ;одія із засобами, що пригнічуютn= 0; моторику, та інгібітораl= 4;и протонної помпи

Слід уникати засобів, що пригнічуютn= 0; моторику, і переглянутl= 0; застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; протонної помпи.

Розви= ;ток бактерій, стійких до ліків

Застос&#= 1091;вання ванкоміцинm= 1; перорально підвищує йм = 86;вірність розвитку резистентнl= 0;х до ванкоміцинm= 1; ентерококіk= 4; у шлунково-ки = 96;ковому тракті. Отже, рекомендуєm= 0;ься обережне застосуванl= 5;я пероральноk= 5;о ванкоміцинm= 1;.

Засто= сування у період ваг= 110;тності або годування груддю

В = 72;гітність

У т= ;ератологіч = 85;их дослідженнn= 3;х на тваринах, у яких щурам і кроликам вводили доз = 80; ванкоміцинm= 1;, що у 5 і 3 рази відповідно перевищуваl= 3;и дози для людей, не виявили доказів шкоди для плода.

У контрольовk= 2;ному клінічному дослідженнo= 0; оцінювали потенційні ототоксичнo= 0; та нефроток = 89;ичні ефекти ванк = 86;міцину гідрохлориk= 6;у на немовлят, коли препар = 72;т застосовувk= 2;ли вагітним жінкам з при= 074;оду серйозних стафілококl= 6;вих інфекцій. У пуповинній крові було в= 080;явлено ванкоміцинm= 1; гідрохлориk= 6;. Не спостері = 75;алося сенсоневраl= 3;ьної втрати слух = 91; або нефрото = 82;сичності, пов’язаної = 79; ванкоміцинl= 6;м. У одного немовляти, м= 072;ти якого отримувала ванкоміцин = 91; третьому триместрі, спостерігаl= 3;ася кондуктивнk= 2; втрата слуху, яка не була пов’язана з ванкоміцинl= 6;м. Оскільки ванкоміцин застосовувk= 2;ли лише у другому та третьому триместрах, = 085;евідомо, чи шкодить він плоду. Ванкоміцин слід призначати під час вагі= 090;ності лише у разі крайньої необхідносm= 0;і, і треба ретельно контролюваm= 0;и рівень препарату в крові, щоб мінімізуваm= 0;и ризик токсичного впливу на плід. Проте повідомлялl= 6;ся, що вагітним пацієнткам = 84;ожуть бути потрібні значно біль = 96;і дози ванкоміцинm= 1; для досягнення терапевтичl= 5;их концентрацo= 0;й у сироватці крові.

Г = 88;удне вигодовуваl= 5;ня

Ванкомі = 94;ину гідрохлориk= 6; виділяєтьсn= 3; в грудне молоко. Слід з обережністn= 2; призначати ванкоміцин жінкам, які годують грудьми. Вва= 078;ається, що кількіст= 00; ванкоміцинm= 1;, яка може потрапити в організм не = 84;овляти з грудн = 80;м молоком, нез= 085;ачна.

Здатн= ість впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або іншими механізмамl= 0;. У періо = 76; застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу може знижуватисn= 3; здатність концентрувk= 2;ти увагу, що слі&#= 1076; враховуватl= 0; при керуванні автомобілеl= 4; або виконанні роботи, яка вимагає посиленої уваги.

Спосіб застосуванl= 5;я та дози

Якщо необхідно, ванкоміцин застосовувk= 2;ти в комбінаці= 11; з іншими антибактерo= 0;альними засобами.=

Внутрішньо&= #1074;енне введення<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -ansi-language: UK'>

Поча&= #1090;кову дозу потріб = 85;о визначати відповідно до загально= 11; маси тіла. Подальше коригуваннn= 3; дози має ґрунтуватиl= 9;я на концентрацo= 0;ях у сироватці крові для досягнення цільових терапевтичl= 5;их концентрацo= 0;й. Призначаючl= 0; наступні до = 79;и та інтервал = 091;ведення, слід враховуватl= 0; функцію нирок.

Па= 094;ієнти віком від 12 років

Реко&= #1084;ендована доза становить 15–20 мг / кг маси тіла кожні 8–12 годин (не перевищуваm= 0;и 2 г на дозу).
Для тяжко= 093;ворих пацієнтів можна застосовувk= 2;ти навантажувk= 2;льну дозу 25–30 мг / кг маси тіла, щоб сприяти швидкому досягненню = 94;ільової мінімальноo= 1; концентрацo= 0;ї ванкоміцинm= 1; в сироватці крові.

Ді= 090;и віком від 1 місяця до 12 років

Реко&= #1084;ендована доза становить від 10 до 15 мг / кг маси тіла кожні 6 годин (див. розділ «Особлиk= 4;ості застосуванl= 5;я»).

До= 085;ошені новонароджk= 7;ні (від народження = 76;о 27 днів) та недоношені = 85;овонародже&#= 1085;і (від народження до передбачувk= 2;ної дати пологі = 74; плюс 27 днів)

Для встановленl= 5;я режиму дозування для новонар = 86;джених слід звернутися за порадою д= 086; лікаря, який має досвід лікування новонароджk= 7;них. Приклад дозування ванкоміцинm= 1; для новонароджk= 7;них наведено в таблиці ниж = 95;е (див. також ро&= #1079;діл «Особли= ;вості застосуванl= 5;я»).

ПМВ (тижні)<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-ansi-language:UK'>

Доза (мг/кг)=

Інтервал введення (год)

< 29

15

24

29–35

15

12

> 35

15

8

ПМВ — постменстрm= 1;альний вік [час, що минув від першого дня останньої м = 77;нструації до народження (гестаційни = 81; вік) плюс час, що минув після народження (післяполог = 86;вий вік)].

Пе= 088;иопераційн&= #1072; профілактиl= 2;а бактеріальl= 5;ого ендокардитm= 1; в усіх вікових групах

Реко&= #1084;ендованою дозою є початкова доза 15 мг/кг перед індукцією в = 072;нестезію. Залежно від тривалості операції може бути потрібна друга доза ванкоміцинm= 1;.

Тр= 080;валість лікування

Реко&= #1084;ендована тривалість лікування наведена в таблиці нижче. У кожн&#= 1086;му разі тривалість лікування має бути адаптована до типу і тяжкості інфекції та індивідуалn= 0;ної клінічної відповіді.=

&= #1055;оказання

&= #1058;ривалість лікування

Ускл= ;аднені інфекції шкіри та м’яких ткан&#= 1080;н

- без некрозу

- з некрозом

7–14 днів

4–6 тижнів*

Інфе= ;кції кісток і суглобів
4–6 тижнів**=

Поза= ;лікарняна пневмонія
7–14 днів

Внут= ;рішньоліка = 88;няна пневмонія, включаючи пневмонію, пов’язану з вентиляціє= 102; легень
7–14 днів

Інфе= ;кційний ендокардит
4–6 тижнів***

*Продовж= 091;вати до тих пір, поки не зник= 085;е необхіднісm= 0;ь у подальшій обробці ран = 110; поки у пацієнта не настане клінічне покращення. Припинити, якщо у пацієнта тр = 80;ває гарячка протягом 48–72 годин.

** При інфекціях протезованl= 0;х суглобів сл= 10;д розглянути можливість проведення більш тривалих курсів пероральноo= 1; супресивноo= 1; терапії.

***Тривалі&= #1089;ть і необхіднісm= 0;ь комбінованl= 6;ї терапії залежить ві = 76; типу серцев = 86;го клапану та п= 072;тогенного мікроорганo= 0;зму.

Особл= ;иві групи паціє = 85;тів

Люди похилого віку

Чере&= #1079; вікове зниження функції нирок можут= 00; бути потрібні нижчі підтримуваl= 3;ьні дози.

По= 088;ушення функції нирок

Для дорослих і дітей з нирковою недостатніl= 9;тю може потребуватl= 0;ся призначеннn= 3; дозування з = 72;лежно від рівня ванкоміцинm= 1; в сироватці крові, особл= 080;во у пацієнтів = 079; тяжкою нирковою недостатніl= 9;тю або тих, хто проходить замісну нир = 82;ову терапію (ЗНТ), через безлі = 95; різних факторів, як= 110; можуть впливати на рівень ванкоміцинm= 1;.

Паці&= #1108;нтам із легкою аб= 086; помірною нирковою недостатніl= 9;тю початкову дозу не слід зменшувати. = 044;ля пацієнтів і = 79; тяжкою нирковою недостатніl= 9;тю бажано подо = 74;жити інтервал введення, а не призначати нижчі добов= 10; дози.

Слід = ретельно зважити доц= 10;льність одночасногl= 6; застосуванl= 5;я лікарських засобів, які можуть знижувати кліренс ванкоміцинm= 1; та/або посилювати його небажані еф = 77;кти (див. розділ «&= #1054;собливості застосуванl= 5;я»).

Ванк&= #1086;міцин погано виво = 76;иться під час пере= 088;ивчастого гемодіалізm= 1;. Однак використанl= 5;я високопрохo= 0;дних мембран і безперервнk= 2; замісна ниркова тер = 72;пія (БЗНТ) збільшує кліренс ванкоміцинm= 1; і, як правило, потребує зм= 10;ни дози (зазвичай після сеанс = 91; переривчас&= #1090;ого гемодіалізm= 1;).

До= 088;ослі. Коригув = 72;ння дози для дорослих пацієнтів може базуватися на оцінці швидкості клубочковоo= 1; фільтрації (= 064;КФ) за такою формулою:=

Чоло&= #1074;іки: [вага (кг) × (140 – вік (роки))] / (72 × сироватковl= 0;й креатинін (мг/дл))

Жінк&= #1080;: 0,85 × значення, розрахованk= 7; за наведено= 02; вище формулою<= /p>

Звич&= #1072;йна початкова доза для дорослих пацієнтів становить від 15 до 20 мг/кг, яку можна вводити кожні 24 годин&= #1080; пацієнтам і = 79; кліренсом креатиніну від 20 до 49 мл/хв. У пацієнтів із тяжкою нирковою недостатніl= 9;тю (кліренс креатиніну нижче 20 мл/хв) або пацієнтів, які отримую = 90;ь замісну ниркову терапію, доз= 091;вання і кількість наступних доз значною мірою залеж = 72;ть від методу ЗНТ і повинн= 110; ґрунтуватиl= 9;я на мінімальниm= 3; рівнях ванкоміцинm= 1; в сироватці крові та залишковій нирковій активності (див. розділ «&= #1054;собливості застосуванl= 5;я»). Залежно від клінічної ситуації, можна не вводити наступну до = 79;у до отриманн= 03; результатіk= 4; визначення рівня ванкоміцинm= 1;.

Для важкохвориm= 3; пацієнтів і = 79; нирковою недостатніl= 9;тю початкову навантажувk= 2;льну дозу (25–30 мг/кг) не слід зменшувати.

Ді= 090;и. Коригув = 72;ння дози для дітей віком від 1 року може ґрунтуватиl= 9;я на оцінці швидкості клубочковоo= 1; фільтрації (= 064;КФ) за формулою Шварца:

ШКФ (мл/хв/1,73 м²) =3D (зріст (см) × 0,413) / креатинін сироватки (мг/дл)

ШКФ (мл/хв/1,73 м²) =3D (зріст (см) × 36,2) / креатинін сироватки (м= 082;моль/л)

При лікуванні д= 10;тей віком до 1 року слід отримати консультацo= 0;ю експерта, оскільки формула Шварца до ни= 093; не застосовуєm= 0;ься.

В таблиці нижче наведені ре = 82;омендації щодо дозування для дітей, які відповідаюm= 0;ь тим самим принципам, щ= 086; й для дорослих па = 94;ієнтів.

ШКФ (мл/хв/1,73 м2)

Внутрішнь = 86;венна доза

Частота

50–30
15 мг/кг
12 годин

29–10
15 мг/кг
24 години на добу

< 10
10–15 мг/кг
По&= #1074;торні дози відпов&#= 1110;дно рівня ванкоміцин= 091;*

Пе&= #1088;еривчастий гемодіаліз

Пе&= #1088;итонеальни= ;й діаліз

По&= #1089;тійна замісна ниркова терапія
15 мг/кг
По&= #1074;торні дози відповідно рівня ванкоміцин= 091;*

* Дозуван&#= 1085;я і кількість наступних доз значною мірою залеж = 72;ть від методу ЗНТ і повинн= 110; ґрунтуватиl= 9;я на рівнях ванкоміцинm= 1; в сироватці крові і на залишковій функції нирок. Залежно від клінічної ситуації можна не вводити наступну до = 79;у до отриманн= 03; результатіk= 4; визначення рівня ванкоміцинm= 1;.

=

Пе= 095;інкова недостатніl= 9;ть

Паці&= #1108;нтам із печінковою недостатніl= 9;тю корекція дози не потрібна.=

Ва= 075;ітність

Для досягнення терапевтичl= 5;их концентрацo= 0;й у сироватці крові у вагітних жінок можут= 00; бути потрібні значно більші дози (див. розділ «&= #1047;астосуванн= ;я у період вагітності або годуван = 85;я груддю»).

Па= 094;ієнти з ожирінням

Для пацієнтів і = 79; ожирінням початкову дозу слід підбирати індивідуалn= 0;но відповідно до загально= 11; маси тіла, як і для пацієнтів без ожирінн= 03;.

Перорал= 00;ний прийом

Пацієнти віком від 12 років

Ліку&= #1074;ання інфекції Clostridioides difficile (CDI): рекоменk= 6;ована доза ванкоміцинm= 1; становить 125 мг кожні 6 годин протягом 10 днів при першому епізоді нетяжкого CDI. Цю дозу можн= 072; збільшити д = 86; 500 мг кожні 6 годин протягом 10 днів у разі тяжкого або ускладненоk= 5;о захворюванl= 5;я. Максимальнk= 2; добова доза не повинна перевищуваm= 0;и 2 г.

Для пацієнтів і = 79; множинними рецидивами можна розглянути лікування поточного епізоду CDI ванкоміцинl= 6;м по 125 мг чотири рази на день протягом 10 днів з насту= 087;ним зниженням дози, тобто поступовим її зниження = 84; до 125 мг на денn= 0;, або пульсовим р = 77;жимом, тобто 125–500 мг/добу кожн= 110; 2–3 дні протяг&= #1086;м принаймні 3 тижнів.

Новонародж&= #1077;ні, немовлята т = 72; діти до 12 років

Реко&= #1084;ендована доза ванкоміцинm= 1; становить 10 мг/кг перорально кожні 6 годин протягом 10 дн&= #1110;в. Максимальнk= 2; добова доза не повинна п= 077;ревищувати 2 г.

Трив&= #1072;лість лікування ванкоміцинl= 6;м може бути адаптована до клінічного перебігу CDI в о= ;кремих пацієнтів. П= 086; можливості слід припинити прийом антибактерo= 0;альних засобів, які ймовірно спричинили CDI. Необхідно забезпечитl= 0; адекватне заміщення рідини та електролітo= 0;в.

Мо= 085;іторинг концентрацo= 0;ї ванкоміцинm= 1; в сироватці крові

Част&= #1086;та терапевтичl= 5;ого лікарськогl= 6; моніторингm= 1; (ТЛМ) повинна бути індивідуалn= 0;ною і залежить від клінічної ситуації та відповіді н = 72; лікування: починаючи від щоденного взяття проб = 80;, яке може пот= 088;ебуватися при лікуванні деяких гемодинаміm= 5;но нестабільнl= 0;х пацієнтів, д= 086; принаймні одного разу на тиждень у стабільних пацієнтів, які демонструюm= 0;ь відповідь н = 72; лікування. У пацієнтів з нормальною = 92;ункцією нирок концентрацo= 0;ю ванкоміцинm= 1; в сироватці крові слід контролюваm= 0;и на другий день лікування безпосередl= 5;ьо перед прийо = 84;ом наступної дози.

У пацієнтів, які перебуваютn= 0; на переривч = 72;стому гемодіалізo= 0;, рівні ванкоміцинm= 1; зазвичай сл= 10;д визначати перед початком сеансу гемо = 76;іалізу.

Післ&= #1103; пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я слід провод = 80;ти моніторинг концентрацo= 0;ї ванкоміцинm= 1; в сироватці крові у пацієнтів і = 79; запальними захворюванl= 5;ями кишечника (див. розділ «&= #1054;собливості застосуванl= 5;я»).

Міні&= #1084;альний рівень ванкоміцинm= 1; в крові зазв= 080;чай повинен становити 10–20 мг/л залежно від локалізаціo= 1; інфекції та = 095;утливості збудника. Клінічні лабораторіo= 1; зазвичай рекомендуюm= 0;ь мінімальні значення 15–20 мг/л, щоб краще охопити класифіковk= 2;ні чутливі збу = 76;ники з МІК > 1 мг/л (див. розділи &= laquo;Особливост= ;і застосуванl= 5;я» і «Фармакол = 86;гічні властивостo= 0;»).

Для в= изначення індивідуалn= 0;ної дози, яка забезпечитn= 0; досягнення адекватної AUC, можна застосуватl= 0; методи на основі моде = 83;ювання. Такий підхі = 76; можна використовm= 1;вати як для розра= 093;унку початкової дози, так і для коригуваннn= 3; дози на основі результатіk= 4; ТЛМ (див. розділ «&= #1060;армакологі= ;чні властивостo= 0;»).

Сп= 086;сіб застосуванl= 5;я

Внутрішньо&= #1074;енне введення<= /u>

&#= 1062;ей лікарський засіб вводити внутрішньоk= 4;енно тільки післ= 03; відновленнn= 3; і розведенн= 03;.

Ванк&= #1086;міцин внутрішньоk= 4;енно зазвичай вв = 86;дять у вигляді пе= 088;еривчастої інфузії, і рекомендацo= 0;ї щодо дозування для внутрішньоk= 4;енного введення, на= 074;едені в цьому розділі, від= 087;овідають цьому спосо = 73;у застосуванl= 5;я.

Ванк&= #1086;міцин слід вводит = 80; лише шляхом повільної внутрішньоk= 4;енної інфузії три = 74;алістю щонайменше одну годину або з максим= 072;льною швидкістю 10 мг/хв (залежно від того, що довше). Лікар&#= 1089;ький засіб повинен бут = 80; достатньо розведений (щонайменше 100= мл на 500 мг або що= найменше 200 мл на 1000 мг). Також див. розділ «Осо = 73;ливості застосуванl= 5;я».

Паці&= #1108;нти, яким необхідно обмежити споживання рідини, тако= 078; можуть отримувати розчин 500 мг / 50 мл або 1000 мг / 100 мl= 3;, хоча ризик виникнення побічних ефектів, пов’язаних = 79; інфузією, зб= 110;льшується при вищих концентрацo= 0;ях.

Пр= 080;готування відновленоk= 5;о розчину

У флакон з ліофілізатl= 6;м додати 20 мл води для ін’єкцій. Та= 082;им чином утвориться = 88;озчин 50 мг/мл. Після розчинення = 83;іофілізату у воді утворюєтьсn= 3; прозорий розчин.

Можн&= #1072; розглянути = 79;астосуванн&#= 1103; безперервнl= 6;ї інфузії ванкоміцину= ;, наприклад для пацієнтів і = 79; нестабільнl= 0;м кліренсом ванкоміцинm= 1;.

Переривчас&= #1090;а інфузія є кращим методом введення. Відновлені розчини, що містять 1 г ванкоміцинm= 1; гідрохлориk= 6;у, необхідно розвести принаймні 200 мл 0,9 % розчину натрію хлориду для внутрішньоk= 4;енних інфузій або 5 % розчину декстрози для внутріш = 85;ьовенних інфузій. Бажану дозу слід вводит = 80; шляхом внутрішньоk= 4;енної інфузії протягом щонайменше 60 хвилин. У разі введен = 85;я протягом короткого часу або у вищих конце = 85;траціях існує ймовірністn= 0; розвитку вираженої гіпотензії на додаток д= 086; тромбофлебo= 0;ту. Швидке введення також може спричинити почервонінl= 5;я та короткочасl= 5;ий висип на шиї та плечах.

Безперервн&= #1072; інфузія (потрібно використовm= 1;вати лише тоді, коли перери = 74;часта інфузія неможлива). Від 1 до 2 флаконів (1–2 г) можна додат = 80; до достатнь = 86; великого об’єму внутрішньоk= 4;енної інфузії хлориду нат = 88;ію або внутрішньоk= 4;енної інфузії 5 % декстрози, щоб бажану добову дозу можна було в= 074;ести повільно че = 88;ез внутрішньоk= 4;енну крапельницn= 2; протягом 24 годин.

&#= 1056;екомендова= ні концентрацo= 0;ї не більше 5 мг/= мл. Для окремих пацієнтів, які потребують обмеження рідини, можн= 072; застосовувk= 2;ти концентрацo= 0;ю до 10 мг/мл.

&#= 1050;ожну дозу слід вводити зі швидкістю н = 77; більше 10 мг/хв= .

&#= 1055;ісля відновленнn= 3; та розведення 0,9 % розчином натрію хлориду для внутрішньоk= 4;енної інфузії або 5 % розчином декстрози д = 83;я внутрішньоk= 4;енної інфузії осмоляльніl= 9;ть відновленоk= 5;о та розведеногl= 6; розчину ста = 85;овить приблизно 270 мОсм/кг, а рН — від 2,5 до 4,5.

&#= 1055;еред введенням відновлені та розведен= 10; розчини пот = 88;ібно перевірити візуально н = 72; наявність твердих частинок та зміну кольору. Слі= 076; використовm= 1;вати лише прозорий розчин від безбарвногl= 6; до блідо-жовто = 75;о кольору, вільний від частинок.=

Пероральни&= #1081; прийом

Ліка&= #1088;ський засіб можна = 079;астосовува&= #1090;и перорально.

Дозу = слід розчинити у 20 мл води та дати пацієнту випити або ввести чере = 79; назогастраl= 3;ьний зонд.

Алік&= #1074;ота об’ємом 2,5 мл з відновленоk= 5;о концентратm= 1; містить 125 мг ванкоміцинm= 1; гідрохлориk= 6;у, і її слід розвести 5 мл води, тобто 1 об’єм алікв = 86;ти слід розвес = 90;и 2 об’ємами води.

Для поліпшення смаку в розчин під час прийому можна додавати звичайні ароматичні = 89;иропи.

Ді= 090;и

Ліка&= #1088;ський засіб Ванкоміцин Ромфарм мож = 85;а застосовувk= 2;ти дітям від народження.

Передоз = 91;вання

Р= 077;комендуєть&= #1089;я підтримуваl= 3;ьна терапія з пі= 076;триманням клубочковоo= 1; фільтрації.

В= 072;нкоміцин погано виводиться = 79; крові за доп= 086;могою гемодіалізm= 1; або перитонеалn= 0;ного діалізу. Повідомлялl= 6;ся, що гемоперфузo= 0;я за допомого= 02; смоли Amberlite XAD-4 має обмежену користь.

Побічні реакції=

Ко= 088;откий опис профіл= 02; безпеки

Найч&= #1072;стішими побічними реакціями є флебіт, псевдоалерk= 5;ічні реакції та почервонінl= 5;я верхньої частини тіл = 72; («синдром червоної шиї») у зв’язку із занадто швидкою вну = 90;рішньовенн&#= 1086;ю інфузією ванкоміцинm= 1;.

Парентерал&= #1100;ні форми для пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я: всмоктуван= ;ня ванкоміцинm= 1; зі шлунково-ки = 96;кового тракту незначне. Однак при тяжкому зап = 72;ленні слизової оболонки кишечника, о= 089;обливо в поєднанні = 079; нирковою недостатніl= 9;тю, можуть виникати побічні реакції, що виникають при парентералn= 0;ному введенні ва = 85;коміцину.

У зв’= язку з лікування = 84; ванкоміцинl= 6;м повідомлялl= 6;ся про тяжкі шкірні побічні реакції (ТШП= 056;), включаючи синдром Стівенса — Д= 078;онсона (ССД), токсичний епідермальl= 5;ий некроліз (ТЕ= 053;), лікарську реакцію з еозинофіліn= 8;ю та системни = 84;и симптомами (DRE= SS-синдром) і гострий генералізоk= 4;аний екзантематl= 6;зний пустульоз (див. розділ «&= #1054;собливості застосуванl= 5;я»).

Пе= 088;елік побічних реакцій

Пере&= #1083;ічені нижче побічні реакції роз = 87;оділені за системам = 80; органів відповідно до MedDRA [Медични= 081; словник для регуляторнl= 6;ї діяльності]. &#= 1063;астота побічних реакцій класифіковk= 2;на таким чином: дуже часті (≥ 1/10), часті (від ≥ 1= /100 до < 1/10), нечасті= ; (від ≥ 1/1000 до < 1/100), поодинокі (в= 110;д ≥ 1/10000 до < 1/1000), рідкісні (< 1/10000), частота невідома (не можна оцінити за наявними даними). У кожній груп= 10; частоти небажані ефекти представлеl= 5;і в порядку зменшення серйозностo= 0;.

&= #1063;астота

&= #1055;обічна реакція

З бо= 082;у крові та лімфатично= 111; системи

Поод= ;инокі
Обор= ;отна нейтропені= 103;¹, агранулоци= 090;оз, еозинофілі= 103;, тромбоцито= 087;енія, панцитопен= 110;я

З боку імунної системи

Поод= ;инокі
Реак= ;ції гіперчутли= 074;ості, анафілакти= 095;ні реакції², включаючи анафілаксі= 102;, інфуk= 9;ійна реакція ванкоміцин= 091;⁵

З боку органів слуху та лабіринту

Неча= ;сті
Тимч= ;асова або необоро&#= 1090;на втрата слуху⁴

Поод= ;инокі
Верт= ;иго, шум у вухах^{3,
запамороче=
085;ня}

З боку серця

Рідк= ;існі
Зупи= ;нка серця

З боку судин

Част= ;і
Зниж= ;ення артеріальн= 086;го тиску

Поод= ;инокі
Васк= ;уліт

З боку респіратор= 085;ої системи, органів гру&#= 1076;ної клітки і середостін= 085;я

Част= ;і
Зади= ;шка, стридор

З боку травної системи       &nbs= p;            &= nbsp;

Поод= ;инокі
Нудо= ;та

Рідк= ;існі
Псев= ;домембрано = 79;ний ентероколі= 090;

Част= ;ота невідома
Блюв= ;ота, діарея

З боку шкіри та підшкірної клітковини

Част= ;і
Поче= ;рвоніння верхньої частини тіла («синдр&= #1086;м червоної людини»), екзантема та запаленн&#= 1103; слизової оболонки, свербіж, кропив’янк= 072;

Рідк= ;існі
Ексф= ;оліативний дерматит, синдром Стівенса — Д&= #1078;онсона, токсичний епідермаль= 085;ий некроліз (ТЕ&= #1053;), бульозний дерматоз лінійного IgA<= /o:p>

Част= ;ота невідома
Еози= ;нофілія та системні симптоми (DRESS-синдром),

гост= ;рий генералізо= 074;аний екзантемат= 086;зний пустульоз

З бо= 082;у нирок і сечовивідн= 080;х шляхів

Част= ;і
Нирк= ;ова недостатні= 089;ть — проявляєт&#= 1100;ся переважно підвищення= 084; креатиніну сироватки крові та сечовини сироватки крові

Поод= ;инокі
Інте= ;рстиціальн = 80;й нефрит, гостра ниркова нед&#= 1086;статність

Част= ;ота невідома
Гост= ;рий тубулярний некроз

Заг = 72;льний стан та стан = місця введення

Част= ;і
Флеб= ;іт, почервонін= 085;я верхньої частини тіл&#= 1072; та обличчя

Поод= ;инокі
Ліка= ;рська лихоманка, тремтіння, біль і спазм м’язів грудей та спини

¹Оборотн = 72; нейтропеніn= 3; зазвичай починаєтьсn= 3; через тиждень або більше післ= 03; початку внутрішньоk= 4;енної терапії або після загальної дози понад 25 г= .

²Під час або незабаром після швидкої інфузії можуть виникнути анафілактиm= 5;ні/анафілак&#= 1090;оїдні реакції, включаючи хрипи. Реакц= 110;ї зменшуютьсn= 3; після припинення введення, як правило, впр= 086;довж від 20 хвилин до 2 годин. Ванкоміцин слід вводит = 80; повільно (див. розділи &= laquo;Спосіб застосуванl= 5;я та дози» й «О&#= 1089;обливості застосуванl= 5;я»). Після внутрішньоl= 4;’язової ін’єкції може виникнути некроз.

³Шум у вухах, який, можливо, передує настанню глухоти, слі= 076; розглядати як показанн= 03; до припинення лікування.=

⁴Ототокс = 80;чність в основному = 089;постерігал&= #1072;ся у пацієнтів, які отримували високі дози, або у тих, хто одночасно отримував інші ототок = 89;ичні лікарські засоби, такі як аміноглі = 82;озиди, а також у тих, у кого вже спостерігаl= 3;ося зниження функції нирок або слуху.

⁵Реакція виникала пі = 76; час проведення клінічних випробуванn= 0;.

Ді= 090;и

Проф&= #1110;ль безпеки загалом однаковий для дітей, підлітків т = 72; дорослих пацієнтів. Нефротоксиm= 5;ність була описан = 72; у дітей, як правило, у ра&#= 1079;і застосуванl= 5;я ванкоміцинm= 1; з іншими нефротоксиm= 5;ними агентами, такими як аміноглікоk= 9;иди.

П= овідомленнn= 3; про підозрюванo= 0; побічні реа = 82;ції

Пов= 10;домлення про підозрюванo= 0; побічні реа = 82;ції після реєстрації лікарськогl= 6; засобу має в= 077;лике значення. Це дає змогу проводити моніторинг = 89;піввідноше&#= 1085;ня користь/риз = 80;к при застосу = 74;анні цього лікарськогl= 6; засобу. Медичним та фармацевтиm= 5;ним працівникаl= 4;, а також паці= 108;нтам або їхнім законним представниl= 2;ам слід повідомлятl= 0; про усі випадки підозрюванl= 0;х побічних ре = 72;кцій та відсутностo= 0; ефективносm= 0;і лікарськогl= 6; засобу чере = 79; Автоматизоk= 4;ану інформаційl= 5;у систему з фармаконагl= 3;яду за посиланн= 03;м: https://aisf.de= c.gov.ua.

Термін придатностo= 0;. 3 роки.

У = 84;ови зберігання=

Зберігати при температурo= 0; не вище 25 ºС.

Г = 86;товий (відновлени = 81;) розчин для внутрішньоk= 4;енного введення: хімічна та фізична стабільнісm= 0;ь була продемонстl= 8;ована протягом 24 годин при 2–8 °C.

З мікробіолоk= 5;ічної точки зору розчин слід використовm= 1;вати негайно. Якщ= 086; розчин не ви= 082;ористовуєт&= #1100;ся одразу, відповідалn= 0;ність за час і умови зберігання = 74; процесі зас = 90;осування покладаєтьl= 9;я на споживач = 72;.

Г = 86;товий розчин для п= 077;рорального введення: хімічна та фізична ста = 73;ільність була продемонстl= 8;ована протягом 14 днів при 2–8°C.

З = 73;ерігати у недоступноl= 4;у для дітей місці.

Несуміс = 85;ість

Розчин ванкоміцинm= 1; має низький рН, що може спричинити хімічну або фізичну нес = 90;абільність, коли його змішують з іншими спол = 91;ками. Слід уникат = 80; змішування = 79; лужними розчинами.=

Доведеl= 5;о, що суміші розчинів ванкоміцинm= 1; та бета-лактам = 85;их антибіотикo= 0;в фізично нес = 91;місні. Ймовірністn= 0; преципітацo= 0;ї зростає з більш високими концентрацo= 0;ями ванкоміцинm= 1;. Рекомендуєm= 0;ься адекватно промивати внутрішньоk= 4;енні системи між введенням цих антибіотикo= 0;в. Також рекомендуєm= 0;ься розводити розчини ванкоміцинm= 1; до 5 мг/мл або менше.

Хоча інтравітреk= 2;льна ін’єкція не = 108; схваленим шляхом введення ванкоміцинm= 1;, повідомлялl= 6;ся про преципітацo= 0;ю після інтравітреk= 2;льної ін’єкції ванкоміцинm= 1; і цефтазидимm= 1; для лікування ендофтальмo= 0;ту з використанl= 5;ям різних шприців та голок. Осад розчинявся поступово, з повним очищ = 77;нням склистої порожнини п = 88;отягом двох місяці = 74; і з підвищенняl= 4; гостроти зору.

У = 87;аковка. По 1000 мг у флаконі, по 1 флакону в картонній пачці.

Катег= орія відпуску. За рецептом.

Виро&= #1073;ник. К.Т. РОМФАРМ КОМПАНІ С.Р.Л. =

<= /p>
М= 10;сцезнаходж&#= 1077;ння виробника т = 72; адреса місц= 03; провадженнn= 3; його діяльн = 86;сті.

в = 91;л. Ероілор № 1А, м. Отопень, 075100, округ Ілфов, Румунія – будівля Ромфарм 1 і Ромфарм 2.=

	Спри= ;йнятливий=	Стій= ;кий
Staphylococcus aureus¹	≤ 2 мг/л	> 2 мг/l= 3;
Коагула&#= 1079;онегативні стафілокок= 080;¹	≤ 4 мг/л	> 4 мг/l= 3;
Бактері&#= 1111; роду ентерококі= 074; (Enterococcus spp.)	≤ 4 мг/л	> 4 мг/l= 3;
Бактері&#= 1111; роду стрептокок= 110;в (Streptococcus spp.) A= , B, C і G	≤ 2 мг/л	> 2 мг/l= 3;
Streptococcus pneumoniae	≤ 2 мг/л	> 2 мг/l= 3;
Грампоз&#= 1080;тивні анаероби	≤ 2 мг/л	> 2 мг/l= 3;

ПМВ (тижні)<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-ansi-language:UK'>	Доза (мг/кг)=	Інтервал введення (год)
< 29	15	24
29–35	15	12
> 35	15	8

&= #1055;оказання	&= #1058;ривалість лікування
Ускл= ;аднені інфекції шкіри та м’яких ткан&#= 1080;н - без некрозу - з некрозом
7–14 днів 4–6 тижнів*
Інфе= ;кції кісток і суглобів	4–6 тижнів**=
Поза= ;лікарняна пневмонія	7–14 днів
Внут= ;рішньоліка = 88;няна пневмонія, включаючи пневмонію, пов’язану з вентиляціє= 102; легень	7–14 днів
Інфе= ;кційний ендокардит	4–6 тижнів***

ШКФ (мл/хв/1,73 м2)	Внутрішнь = 86;венна доза	Частота
50–30	15 мг/кг	12 годин
29–10	15 мг/кг	24 години на добу
< 10	10–15 мг/кг	По&= #1074;торні дози відпов&#= 1110;дно рівня ванкоміцин= 091;*
Пе&= #1088;еривчастий гемодіаліз
Пе&= #1088;итонеальни= ;й діаліз
По&= #1089;тійна замісна ниркова терапія	15 мг/кг	По&= #1074;торні дози відповідно рівня ванкоміцин= 091;*

&= #1063;астота	&= #1055;обічна реакція
З бо= 082;у крові та лімфатично= 111; системи
Поод= ;инокі	Обор= ;отна нейтропені= 103;¹, агранулоци= 090;оз, еозинофілі= 103;, тромбоцито= 087;енія, панцитопен= 110;я
З боку імунної системи
Поод= ;инокі	Реак= ;ції гіперчутли= 074;ості, анафілакти= 095;ні реакції², включаючи анафілаксі= 102;, інфуk= 9;ійна реакція ванкоміцин= 091;⁵
З боку органів слуху та лабіринту
Неча= ;сті	Тимч= ;асова або необоро&#= 1090;на втрата слуху⁴
Поод= ;инокі	Верт= ;иго, шум у вухах^{3, запамороче= 085;ня}
З боку серця
Рідк= ;існі	Зупи= ;нка серця
З боку судин
Част= ;і	Зниж= ;ення артеріальн= 086;го тиску
Поод= ;инокі	Васк= ;уліт
З боку респіратор= 085;ої системи, органів гру&#= 1076;ної клітки і середостін= 085;я
Част= ;і	Зади= ;шка, стридор
З боку травної системи &nbs= p; &= nbsp;
Поод= ;инокі	Нудо= ;та
Рідк= ;існі	Псев= ;домембрано = 79;ний ентероколі= 090;
Част= ;ота невідома	Блюв= ;ота, діарея
З боку шкіри та підшкірної клітковини
Част= ;і	Поче= ;рвоніння верхньої частини тіла («синдр&= #1086;м червоної людини»), екзантема та запаленн&#= 1103; слизової оболонки, свербіж, кропив’янк= 072;
Рідк= ;існі	Ексф= ;оліативний дерматит, синдром Стівенса — Д&= #1078;онсона, токсичний епідермаль= 085;ий некроліз (ТЕ&= #1053;), бульозний дерматоз лінійного IgA<= /o:p>
Част= ;ота невідома	Еози= ;нофілія та системні симптоми (DRESS-синдром), гост= ;рий генералізо= 074;аний екзантемат= 086;зний пустульоз
З бо= 082;у нирок і сечовивідн= 080;х шляхів
Част= ;і	Нирк= ;ова недостатні= 089;ть — проявляєт&#= 1100;ся переважно підвищення= 084; креатиніну сироватки крові та сечовини сироватки крові
Поод= ;инокі	Інте= ;рстиціальн = 80;й нефрит, гостра ниркова нед&#= 1086;статність
Част= ;ота невідома	Гост= ;рий тубулярний некроз
Заг = 72;льний стан та стан = місця введення
Част= ;і	Флеб= ;іт, почервонін= 085;я верхньої частини тіл&#= 1072; та обличчя
Поод= ;инокі	Ліка= ;рська лихоманка, тремтіння, біль і спазм м’язів грудей та спини