ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

АЛОПУРИНОЛ-ЗДОРОВ’Я

(ALLOPURINOL-ZDOROVYE)

&nbs= p;

Скл= ад:

діюча = речовина: allopurinol;

1 таблетк= а містить алопуринолу 100 мг або 300 мг;

допомі= жні речовини: лактоза, моногідрат; крохмаль кукурудз= яний; повідон; магнію стеарат.<= /span>

&nbs= p;

Лікарс= ька форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або = майже білого кольору, круглої форми, з плоскою поверхнею, з фаскою та рискою з од= нієї сторони.

&nbs= p;

<= span lang=3DUK>Фармакотерапевтична група. <= /span>Засоби, що застосовуються при подагрі. Препарати, що пригнічують утворення сечової кислоти. Алопуринол.

Код АТХ М04А А01.

&nbs= p;

Фар= макологічні властивості.

<= span lang=3DUK>Фармакодинаміка.

Алопуринол є інгібітором ксантиноксидази. Алопуринол і його основний метаболіт оксипуринол знижують рівень сечової кислоти у плазмі крові та сечі шляхом інгібування ксантиноксидази — ферменту, що каталізує окиснення гіпоксантину до ксантину і ксантину до сечової кислоти. Окрім пригнічення катаболізму пуринів= у деяких, але не у всіх пацієнтів з гіперурикемією, біосинтез пуринів de novo пригнічується через оборотне інгібування гіпоксантин-гуанінфо= сфорибозилтрансферази. Серед інших метаболітів алопуринолу — алопуринол-рибозид та оксипуринол-7-рибозид.<= /o:p>

Фармак= окінетика.

Всмокт= ування. Алопуринол активний при пероральному застосуванні і швидко всмоктується у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту. Після застосування алопуринол визначаєт= ься в крові через 30‒60 хв= илин. Біодоступність коливається від 67 % до 90 %. Найвищі концентрації алопуринолу у плазмі крові досягаю= ться зазвичай приблизно через 1,5 години після перорального прийому, але швидко знижуються до рівня, що ледь визначається через 6 годин. Найвищі концентрац= ії оксипуринолу у плазмі крові зазвичай досягаються чере= з 3‒5 годин після перорального прийому та є більш стійкими.

Розпод= іл. Алопуринол майже не зв’язується з бі= лками крові, і тому не вважається, що зміни рівня зв’язування з білками суттєво впливають на кліренс препарату. Уявний об’єм розподілу алопуринолу становить приблизно 1,6 л/кг, що вказує на відносно виражене поглинання препарату тканинами. Тканинні концентрації алопуринолу= у людини не були вивчені, але вірогідно, що у найбільших концентраціях алопуринол та оксипуринол= будуть виявлені у печінці та слизовій оболонці кишечнику, де активність ксантиноксидази є високою.
<= span lang=3DUK>Біотрансформація.= Основним метаболітом алопуринолу є <= span class=3DSpellE>оксипуринол. Серед інших метаболітів — алопуринол-рибозид та оксипуринол-7-рибозид.

Виведе= ння. Приблизно 20 % прийнятого перорально= алопуринолу виводиться з калом. Виведення алопуринолу відбувається шляхом метаболічних перетвор= ень на оксипуринол за допомогою к= сантиноксидази та альдегідоксидази. Менше ніж 10 % препарату виводиться у незміненому вигляді із сечею. Період напі= ввиведення становить приблизно від 0,5 до 1,5 години. Оксипуринол= є менш потужним інгібітором ксантиноксидази, ні= ж алопуринол, але його період напі= ввиведення у людей є значно тривалішим — від 13 до 30 годин. З цієї причини ефективне інгібування<= /span> ксантиноксидази триває більше 24 годин після одноразового прийому денної дози препарату. Пацієнти з нормальною функцією нирок поступово накопичуватимуть оксипуринол до досягнення його стійкої концентрації у плазмі крові. Такі пацієнти, приймаю= чи 300 мг алопуринолу на добу, зазвичай матимуть концентрації оксипуринолу у плазмі крові 5‒10 мг/л.

Оксипуринол виводиться з сечею, але має тривалий період напіввиведення, оскільки піддається канальцевій реабсорбції. Досліджений період напіввиведення становить від= 13,6 до 29 годин. Розбіжності в цих значеннях можуть пояснюватися різницею у диз= айні досліджень та/або різним кліренсом креатиніну у пацієнтів.

Фармак= окінетика у пацієнтів з порушенням функції нирок. У пацієн= тів з порушенням функції нирок кліренс алопуринолу та= оксипуринолу значно знижений, що призводить до підвищ= ення концентрацій у плазмі крові під час постійного лікування. У пацієнтів із порушенням функції нирок, у яких кліренс креатиніну становив від 10 до 20 мл/хв, після тривалого лікування алопуринолом у= дозі 300 мг на добу були виявлені концентрації оксипуринолу= у плазмі крові приблизно 30 мг/л. Це приблизно відповідає концентрації, яка була б досягнута у пацієнта із нормальною функцією нирок при прийомі 600 мг= на добу. У пацієнтів з порушенням функції нирок доза препарату має бути зменше= на.

Фармак= окінетика у пацієнтів літнього віку. У пацієнтів літнього = віку зміна кінетики препарату малоймовірна, крім пацієнтів з порушенням функції нирок (див. розділ «Фармакокінетика у пацієнтів з порушенням функції нирок»).

&= nbsp;

Клініч= ні характеристики.

Пок= азання.

Лікарськи= й засіб показаний для зменшення утворення сечової кислоти та її солей при підтвердженому накопиченні цих солей (наприклад, подагричний артрит, подагр= ичні тофуси, нефролітіаз) або є передбачуваний кліні= чний ризик їх накопичення (наприклад, лікування злоякісних новоутворень може потенційно призводити до гострої сечокислої нефропатії).

Основні к= лінічні умови, коли може відбуватися накопичення сечової кислоти та її солей: ідіопатична подагра; сечокам’яна хвороба (утворення конкрементів із сечової кислоти); гостра сечокисла нефропатія; пухлинні та = мієлопроліферативні захворювання з високою швидкістю оновлення клітин, коли підвищення рівня уратів відбувається спонтанно або після проведення цитотоксичної терапії; деякі ензимопатії, що призводять до надмірного утворення уратів, наприклад: недостатність гіпоксантин-гуанінфосфорибозилтрансферази, зокрема синдром Леша‒Ніх= ана; недостатність глюкозо-6-фосфатази, зокрема глікогенози= ; порушення активності фосфорибозилпірофосфат-синтетази<= /span>, фосфорибозилпірофосфат-амінотрансферази, аденін= -фосфорибозилтрансферази.

Лікарський засіб показаний для лікування захворювань, спричинених недостатньою активністю аденін-фосфорибозилтрансферази= та утворенням 2,8-дигідроксиаденінових (2,8-DHA) каменів у нирках.
Лікарський засіб показаний для лікування рец= идивуючого утворення змішаних кальцій-оксалатних каменів у нирках при гіперурикозурії, коли дієта, підвищене вживання рідини та подібні заходи виявилися неефективними.

&nbs= p;

Про= типоказання.

Підвищена чутливість до алопуринолу або до будь-якого з компонентів препарату.

&nbs= p;

Взаємодія з іншими лікарс= ькими засобами та інші види взаємодій.

6-меркаптопурин та азатіоприн. Азатіоприн метаболізується до 6-меркаптопурину, який інактивується дією ксантиноксида= зи. При сумісному застосуванні з алопуринолом, інгі= бітором ксантиноксидази, 6‑меркаптопурину або азатіоприну інгібування <= span class=3DSpellE>ксантиноксидази пролонгує їх ефект. Концентрації 6&nb= sp;меркаптопурину або азатіоприну в сироватці крові можуть досягати токсичних рівнів з розвитком небезпечної для життя панцитопенії та мієлосупресії при одночасному застосуванні цих лікарських засобів з алоп= уринолом. Тому слід уникати одночасного застосування алопуринолу= з 6‑меркаптопурином або азатіоприном. Якщо вважається, що одночасне застосування з 6‑меркаптопурином або азатіоприном є клінічно необхідним, дозування слід зм= еншити до однієї чверті (25 %) від звичайної дози 6-меркаптопурину або азатіоприну та забезпечити частий гематологічний моні= торинг (див. розділ «Особливості застосування»).

Пацієнтам слід порадити повідом= ляти про будь-які ознаки або симптоми пригнічення кісткового мозку (незрозумілі синці або кровотечі, біль у горлі, гарячка).

Відараб= ін (аденіну арабінозид). Дані свідчать про те, що період напіввиведе= ння відарабіну з плазми крові збільшується при наяв= ності алопуринолу. При одночасному застосуванні цих лікарсь= ких засобів є необхідним додатковий нагляд щодо посилення токсичних ефектів.=

Саліцилати та урикозуричні засоби. Оксипуринол, основний метаболіт алопуринолу із самостійною терапевтичною активністю, виводиться нирками аналогічно солям сечової кисло= ти. Отже, препарати з урикозуричною активністю, так= і як пробенецид або високі дози саліцилатів, можуть приско= рити виведення оксипуринолу. Це може зменшити терапе= втичну активність лікарського засобу, але таку можливість потрібно оцінювати в кож= ному конкретному випадку.

Хлорпро= памід. При одночасному застосуванні алопуринолу з хлорпропамідом у пацієнтів з порушенням функції нирок підвищується ризик розвитку тривалої гіпоглікемії, оскільки алопуринол та хлорпропамід можуть конкурувати за виведення на етапі= канальцевої екскреції.

Кумаринові антикоагулянти. Є поодинокі повідомлення про посилення ефекту варфарину та інших кумаринових антикоагулянтів при сумісн= ому застосуванні з алопуринолом, тому необхідний ретельний моніторинг всіх пацієнтів, які отримують антикоагулянти.<= /o:p>

Фенітої= н. Алопуринол може інгібувати окиснення фенітоїну печінкою, але кл= інічне значення цієї взаємодії не доведено.

Теофілін. Повідомляли про пригнічення метаболізму теофіліну. Механізм взаємодії можна пояснити участю ксантиноксидази у біотрансформації теофіліну в організмі. На початку терапії алопуринолом= або при збільшенні його дози необхідно контролювати рівні теофіліну у плазмі крові.

Ампіцил= ін/амоксицилін. При одночасному застосуванні алопуринолу з ампіциліном або амоксициліном було зареєстровано більшу вірогідність виникнення шкірних алергічних реакцій порівняно з пацієнтами, які не отримували ці лікарські засоби одночасно. Причина цієї взаємодії не була визначена. Тим не менше, пацієнтам, які приймають алопуринол, рекомендується застосовув= ати інші антибактеріальні засоби.

Цитостатики. При сумісному застосуванні алопуринолу з цитостатиками (наприклад, циклоф= осфамід, доксорубіцин, блеоміцин, прокарбазин, алкілгалогеніди) дискразія крові спостерігалася частіше, ніж при застосуванні цих речовин окремо, тому у таких пацієнтів показники крові слід регулярно контролювати.

Циклоспорин. При одночасному застосуванні з алопуринолом= можливе підвищення плазмової концентрації циклоспорину= . Також слід враховувати можливість посилення токсичності циклоспорину.

Диданоз= ин. У здорових добровольців та пацієнтів= з ВІЛ, які отримували диданозин одночасно з алопуринолом (300 мг щодня), значення C_max та AUC у плазмі крові подвоїлися, не впливаючи на термінальний період напіввиведення. Зазвичай не рекомендується одночасно застосовувати ці 2 препарати. Якщо супутнє застосування є необхідним, може знадобитися зниження дози диданозину, а пацієнт= ам необхідний ретельний моніторинг.

Діурети= ки. Взаємодія між а= лопуринолом та фуросемідом призводить до підвищення концент= рації уратів у сироватці крові та окси= пуринолу у плазмі крові.

Повідомляли про підвищений ризик виникнення гіперчутливості при застосуванні алопуринолу з діуретиками, зокрема з тіазидами, особливо при порушенні фун= кції нирок.

Інгібітори АПФ. Повідомляли про підвищений ризик виникнення гіперчутливості при застосуванні алопуринолу з інгібіторами АПФ, особливо при порушенні функції нирок.

Гідроксид алюмінію. При одночасному застосуванні з гідроксидом алюмінію ефект алопуринолу може послаблюватися. Між прийомом цих лікарських засобів слід дотримуватися інтервалу не менше 3 годин.

Особливості застосування.=

Слід уникати одночасно= го застосування алопуринолу з 6-меркаптопурином аб= о азатіоприном, оскільки були повідомлення про летальні випадки (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Синдром гіперчутливості, синдром Стівенса‒Джонсона та токсичний епідермальний некроліз= . Реакції гіперчутливості можуть прояв= лятися у різні способи, включаючи макулопапульозну екзан= тему, синдром гіперчутливості (також відомий як DRESS= ), синдром Стівенса‒Джонсона та токсичний епідермальний некроліз= . Ці реакції є клінічно значущими і є підставою для прийняття рішень щодо подальшого лікування. Якщо такі реакції виникають під час лікування, алопуринол слід негайно відмінити. Не слід повторно призначати препарат пацієнтам із синдромом гіперчутлив= ості, синдромом Стівенса‒Джонсона та токсичним епідермальним некроліз= ом. Для подолання шкірних реакцій доцільним може бути призначення кортикостерої= дів.

Алель HLA-B *5801. Наявність алеля HLA-B *5801 пов’язана з ризиком розвитку синдром= у гіперчутливості до алопуринолу, синдрому Стівенса<= /span>‒Джонсона та токсичного епідермального некролізу. Частота присутності ц= ього генетичного маркера в різних етнічних групах значно відрізняється (він наяв= ний у 20 % етнічної групи Китаю, ханьців, у 8‒15 % тайців, у 12 % населення Кореї, у 1‒2 % я= понців та представників європеоїдної раси). Перед початком лікування алопуринолом у підгрупах пацієнтів з вірогідною наявн= істю алеля HLA-B *5801 має бути проведений його скринінг. Хронічне порушення фун= кції нирок також може додатково підвищити ризик. У разі, якщо генотипізація щодо наявності HLA-B *5801 недоступна для пацієнтів китайської етнічної гру= пи Хань, тайців чи корейців, до початку лікування необхі= дно зважити на потенційно більш високі ризики, ніж очікувана користь. Якщо у пацієнта виявлений алель HLA‑B *5801, (особливо у тих, хто поход= ить з китайської етнічної групи Хань, тайців або корейців), лікування алопуринолом можливе, тіль= ки якщо немає інших варіантів лікування і очікувана користь переважає ризики. Необхідне додаткове спостереження за пацієнтами щодо виникнення ознак синдр= ому гіперчутливості, синдрому Стівен= са‒Джонсона або токсичного епідермального некролізу. Пацієнт має бути проінформований про необхідність припинення лікування при появі перших симптомів гіперчутливості.

Синдром Ст= івенса‒Джонсона та токсичний епід= ермальний некроліз може виникати навіть у пацієнтів, у як= их не виявлено алель HLA-B *5801 незалежно від етнічного походження.

Хронічне порушення функції н= ирок. У пацієнтів з хронічним порушенням функції нирок та при супутньо= му застосуванні діуретиків, зокрема тіазидів, може бути підвищений ризик розвитку реакцій гіперчутли= вості, включаючи синдром Стівенса‒Джонсона та токсичний епідермальний некроліз= , пов’язаних з алопуринолом. Необхідне додаткове спостереження за пацієнтами щодо виникнення ознак синдрому гіперчутливості або синдрому Стівенса‒Джонсона, і пацієнт повинен бути проінформований про необхідність негайно та назавжди припинити лікування при першій появі симптомів (див. ро= зділ «Протипоказання»).

Порушення функції печінки або нирок. Пацієнтам із порушенням функції печінки а= бо нирок слід застосовувати зменшені дози лікарського засобу (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Пацієнти, які вживають лікарські засоби з метою лікування гіпертонічної хвороби або серцевої недостатності, наприклад, діуретики або інгібітори АПФ, можуть мати супутнє пор= ушення функції нирок, і для цих пацієнтів алопуринол с= лід застосовувати з обережністю.

Безсимп= томна гіперурикемія. Безсимптомна гіперурикемія сама по собі не вважається показанням до застосування алопу= ринолу. Збільшення споживання рідини та зміна дієти у комплексі з лікуванням основн= ої причини можуть виправити стан.

Гострі подагричні напади. При наявності нападів гострої подагри лікування алопуринолом не слід починати до їх повного зникнення, оскільки це може спричиняти повто= рні напади.

На початку лікування алопуринолом, як і урикозуричним= и препаратами, може виникнути гострий напад подагричного артриту. Тому доціль= но проводити профілактику відповідним протизапальним засобом або колхіцином не менше 1 місяця. Слід ознайомитися з дет= алями відповідних дозувань, запобіжними засобами та попередженнями щодо їх застосування у доступній літературі.

Якщо гострі напади розвиваються= у пацієнтів на тлі терапії алопуринолом, лікуванн= я слід продовжувати, дотримуючись того ж дозування, а гострий напад лікувати відповідним протизапальним засобом.

Відкладення ксантину. У випадках, коли швидкість утворення уратів= значно підвищується (наприклад при наявності злоякісних новоутворень та їх лікуванні, синдромі Леша‒Ніх= ана), абсолютна концентрація ксантину в сечі може в рідкісних випадках підвищуватися до рівнів, достатніх для відкладення у сечовивідних шляхах. Цей ризик може бути мінімізований адекватною гідратаці= єю для досягнення оптимального розведення сечі.

Вплив на камені сечової кислоти у нирках. Адекватна терапія алопуринолом призводить до розчинення великих ниркових каменів сечової кислоти, що в подальшому може призвести до закупорки сечово= ду.

Порушення щитовидної залози.= На тлі тривалого лікування алопуринолом у пацієнтів (5,8 %) спостерігалося збільшення значень тиреотропного гормону (ТТГ) (> 5,5 мкМО/мл). Необхідна обережність при застосуванні алопуринолу пацієн= там із порушенням функції щитовидної залози.

Лікарський засіб містить лактоз= у. Якщо у пацієнта встановлено непереносимість деяких цукрів, слід проконсультувати= ся з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.

Застосування у період вагітн= ості або годування груддю.
Вагітність. Немає достатніх доказів безпеки алопуринолу= у період вагітності, хоча є досвід його використання протягом багатьох років без очевидних негативних наслідків.

Застосовувати алопуринол у період вагітності можна лише тоді, коли немає безпечнішої альтернативи та коли захворювання саме по собі несе ризики для матері або плода.

Годування груддю.= Алопуринол та його метаболіт оксипуринол проникає у грудне молоко. Існують дані, щ= о у грудному молоці жінки, яка приймала 300 мг алопуринолу= на добу, були виявлені концентрації 1,4 мг/л алопурино= лу та 53,7 мг/л оксипуринолу. Однак немає даних про вплив алопуринолу або його метаболітів на дитин= у, яку годують грудним молоком. Алопуринол не рекоменд= ується застосовувати у період годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими меха= нізмами.

Оскільки у пацієнтів, які отримують алопуринол, можуть вин= икати такі побічні реакції як сонливість, вертиго та атаксія, пацієнтам слід бути обережними при керуванні автотранспортом або іншими механізмами, поки не буде з’ясовано, що алопури= нол не спричиняє вказані побічні реакції.

Спосіб застосування та до= зи.

Дози.

Дорослі. Лікарський засіб слід приймати невеликими дозами, наприклад 100 мг/добу, з метою зменшення ризику виникнення побічних реакцій, і підвищувати дозу тіль= ки у випадку, якщо концентрація уратів у сироватці к= рові є незадовільною. Особливу обережність слід проявляти при нирковій недостатнос= ті (див. розділ «Спосіб застосування та дози. Ниркова недостатність»). Рекомендуют= ься наступні режими дозування:

при легких станах – від 100 мг = до 200 мг на добу;

при помірн= о тяжких станах – від 300 мг до 600 мг на добу;

при тяжких станах: від 700 мг д= о 900 мг на добу.

При розрахунку дози препарату н= а масу тіла пацієнта застосовувати дози 2–10 мг/кг маси тіла на добу.

Діти. Діти віком до 15 років: від 10 до 20 мг/кг маси тіла на добу. Максимальна добова доза — 400 мг. Алопуринол у педіатричній практиці використовується рідко. Винятки станов= лять злоякісні захворювання (особливо лейкемія) і деякі енз= имопатії (наприклад, синдром Леша‒Ніх= ана).

Пацієнти літнього віку. Через відсутність специфічних даних слід застосовувати найменше дозування, що забезпечує задовільне зниження рівня ура= тів. Слід враховувати можливість зниження ниркової функції (див. розділи = «Спосіб застосування та дози. Ниркова недостатність» т= а «Особливості застосування»).

Ниркова недостатність.

Оскільки а= лопуринол та його метаболіти виводяться нирками, порушення їх функції може призвести = до накопичення препарату та/або його метаболітів з подовженням періоду напіввиведення з плазми крові. При важкій нирковій недостатності може бути доцільним вживати менше 100 мг на добу або застосовувати разові дози по 100 мг з більш тривалими інтервалами, ніж один день. Якщо можливий моніторинг концентрації оксипурино= лу у плазмі крові, дозу слід відкоригувати для підтримки плазмової концентраці= ї оксипуринолу нижче 100 мкмо= ль/літр (15,2 мг/л). Алопуринол та його метаболіти виводяться шляхом гемодіалізу. Якщо діаліз необхідний 2‒3 рази на тиждень, слід розглянути альтернативний режим дозування= ‒ 300‒400 мг алопуринолу одразу після = кожного діалізу без жодного проміжного періоду.

Печінкова недостатність. Пацієнтам із порушенням функції печінки слід призначати нижчі доз= и. На початку лікування рекомендується здійснювати періодичний контроль показників функціональних проб печінки.

Лікування за умов високої швидкості обміну уратів, наприклад неоплазії, синдромі Леша‒Ніхана. Перед початком цитотоксичної терапії доцільно скоригувати наявну = гіперурикемію та/або гіперурикоз= урію алопуринолом. Важливо забезпечити правильну гід= ратацію для підтримання оптимального діурезу, а також провести підлужнення сечі для підвищення розчинності сечової кислоти та її солей. Дозування алопуринолу має бути на нижньому рівні рекомендованого дозування.

Якщо встановлена уратна нефропатія або інше порушення функції нирок, слід дотримуватися рекомендаці= й, наведених у розділі «Спосіб застосування та дози. Ниркова недостатність».<= /span>

Ці заходи можуть зменшити ризик накопичення ксантину та/або оксипуринолу, яке ускладнює клінічну ситуацію (див. також розділи «Вз= аємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» т= а «Побічні реакції»).

Поради щодо моніторингу. Дози повинні бути скориговані за допомогою моніторингу концентрац= ій уратів у сироватці крові та рівня сечової кислоти та = її солей в сечі через відповідні інтервали.

Спосіб застосування. = Лікарський засіб приймається перорально 1 раз на добу після їди. Він добре переноситься, особливо при застосуванні після = їди. Якщо добова доза перевищує 300 мг та проявляються симптоми непереносим= ості з боку шлунково-кишкового тракту, може бути доцільним розділення доз.

Діти. Діти віком до 15 років. Алопуринол у педіатричн= ій практиці використовується рідко. Винятки станов= лять злоякісні захворювання (особливо лейкемія) і деякі енз= имопатії (наприклад, синдром Леша‒Ніх= ана).

Передозування.

Повідомляли про пероральне застосування до 22,5 г алопуринолу без виникнен= ня несприятливих ефектів у одного пацієнта. В іншого пацієнта після перорально= го прийому 20 г алопуринолу спостерігалися нудота, блювання, діарея, запаморочення. Для одужання було вжито загальних підтриму= ючих заходів. Всмоктування великих доз алопуринолу м= оже призвести до суттєвого пригнічення ксантиноксидази, що не спричиняє небажаних ефектів, крім одночасного застосування з іншими лікарськими засобами, особливо із 6-меркаптопурином та/або азатіоприном. Адекватна гідратація з метою підтримки оптимального діурезу сприяє виведенн= ю алопуринолу і його метаболітів. Якщо необхідно, можли= ве проведення гемодіалізу.

Побічні реакції. <= /i>

Для препарату не існує сучасних клінічних даних, які можуть бути використані для визначення частоти небажан= их ефектів. Частота небажаних ефектів може змінюватися залежно від дози, а так= ож при одночасному призначенні з іншими лікарськими засобами.

Наведено оціночні категорії час= тоти побічних реакцій: для більшості реакцій відповідні дані для розрахунку захворюваності відсутні. Побічні реакції, виявлені за допомогою постмаркетингового нагляду, вважаються рідкісними або= дуже рідкісними. Частота побічних реакцій оцінювалася наступним чином:

Дуже часто

≥1/10

Часто

≥1/100 до= <1/10

Нечасто =

≥1/1000 до <1/100

Рідко

≥1/10 000= до <1/1000

Дуже рідко

<1/10 000

Невідомо не можна оцінити за наявними да= ними

Побічні реакції, пов’язані з алопуринолом, рідкісні і у більшості популяції є незначними. Частота їх виникне= ння вища при наявності ниркової та/або печінкової патології.

=

Класи і системи органів

Частота

Побічна реакція

Інфекції та інв= азії

Дуже рідко

Фурункульоз

З боку крові та лімфатичної системи

Дуже рідко

Агранулоцитоз1

Апластична анемія¹

Тромбоцитопенія= ¹

З боку імунної системи

Нечасто

Гіперчутливість²

Дуже рідко

Ангіоімунобластна Т-клітинна лімфома³

Анафілактичний шок

З боку метаболі= зму та харчування

Дуже рідко

Цукровий діабет

Гіперліпідемія

З боку психіки<= /span>

Дуже рідко

Депресія=

З боку нервової системи

Дуже рідко

Кома

Параліч

Атаксія

Периферична нейропатія

Парестезія

Сонливість

Дисгевзія

Головний біль

Невідомо=

Асептичний мені= нгіт

З боку органів = зору

Дуже рідко

Катаракта

Порушення зору<= /span>

Макулопатія

З боку органів = слуху та лабіринту

Дуже рідко

Вертиго

З боку серця

Дуже рідко

Стенокардія

Брадикардія

З боку судин

Дуже рідко

Гіпертензія

З боку шлунково= -кишкового тракту

Нечасто<= /p>

Блювання^4<=
/sup>

Нудота⁴

Діарея

Дуже рідко

Гематемезис

Стеаторея

Стоматит=

Порушення випор= ожнення

З боку печінки<= /span>

Нечасто<= /p>

Патологічна змі= на показників функції печінки⁵

Рідко

Гепатит (включа= ючи некроз печінки та гранулематозний гепатит)

З боку шкіри та підшкірної тканини

Часто

Висип

Рідко

Синдром Стівенс= а‒Джонсона⁶ Ток= сичний епідермальний некроліз⁶

Дуже рідко

Ангіоневротичний набряк⁷

Медикаментозний= дерматит

Алопеція=

Знебарвлення во= лосся

Невідомо=

Ліхеноїдна реакція, спричинена лікарським засобом

З боку сечовивідної системи

Дуже рідко

Гематурія

Азотемія

З боку репродук= тивної системи та молочних залоз

Дуже рідко

Чоловіче безплі= ддя

Еректильна дисфункція

Гінекомастія

Загальні поруше= ння і стани у місці введення

Дуже рідко

Набряки<= /p>
Нездужання

Астенія<= /p>
Пірексія⁸

Лабораторні дос= лідження

Часто

Підвищення рівн= я ТТГ в крові⁹

¹ Надходили дуже рідкісні повідомлення про тромбоцитопен= ію, агранулоцитоз та апластичну анемію, особливо в = осіб з порушеннями функції нирок та/або печінки, що потребує ретельного нагляду за такими пацієнтами.

²Реакції гіперчутливості уповільненого= типу (відомі як DRESS-синдром), що супроводжуються гарячкою, висипами, васкуліто= м, лімфаденопатією, псевдолімфомою, артралгією, лейкопенією, еозинофільною гепатоспленомегалією, патологічною зміною показників функції печінки, синдромом руйнування жовчних протоків (руйнування та зникнення внутрішньопечінкових= жовчних протоків), можуть виникати у різних комбінаціях. Також можуть бути уражені інші органи (наприклад, печінка, легені, нирки, підшлункова залоза, міокард та товста кишка). Якщо виникають такі реакції, алопуринол слід відмінити негайно та назавжди.

При виник= ненні реакцій гіперчутливості, включаючи синдром Стівенса‒Джонсона та токсичний епідермальний некроліз= , не слід призначати повторно алопуринол. Для под= олання шкірних реакцій гіперчутливості можна використо= вувати кортикостероїди. При виникненні генералізованих реакцій гіперчутливості зазвичай наявні ниркові та/або печінкові розлади, особливо у разі летальних випадків.

³Дуже = рідко повідомляли про ангіоімуно= бластну Т-клітинну лімфому після біопсії генералізованої лімфаденопатії. Це захворювання виявилося оборотним при відміні алопуринолу.⁴ У ранніх клінічних дослідженнях повідомляли про нудоту та блювання. Цієї проблеми можна уникнути, приймаючи= алопуринол після їди.

⁵ Повідомляли про дисфункцію печінки без виникнення генералізованої реакції гіперчутливості.

⁶ Шкірні реакції є найпоширенішими і можуть виникати будь-коли під = час лікування. Ці реакції можуть проявлятися у вигляді све= рбежу, макулопапульозного висипання, іноді — у вигляді лущення, пурпуроподібного висипання, рідко — у вигляді ексфоліативного висипання (такого як синдром Стівенса‒Джонсона та токсичний епідермальний некроліз= ). Найбільший ризик виникнення синдрому Стівенса‒Джонсона та токсичного епідермального некролізу або інших серйозних ре= акцій гіперчутливості існує у перші тижні лікування. Рання діагностика та негайне припинення застосування будь-якого підозрюваного препарату дозволяє забезпечити найкращий результат у подоланні таких реакці= й. Алопуринол слід негайно відмінити при виникненні таких реакцій. Після одужання після легких реакцій при необхідності алопуринол може бути призначений повторно у низькій д= озі (наприклад, 50 мг/добу) з поступовим її підвищенням. Показано, що наявність алелю HLA-B *5801 пов’язана з ризиком розвитку реакцій гіперчутливості і виникнення синдрому Стівенса‒Джонсона та токсичного епідермального некрол= ізу. Однак використання генотипування як засобу скри= нінгу для прийняття рішення щодо лікування алопуринолом не доведено. Якщо при лікуванні алопуринолом висипи виникають повторно, препарат слід негайно відмінити, оскільки може розвинутися більш серйозна гіпер= чутливість (див. розділ «Побічні реакції. З боку імунної системи»).= Якщо розвитку синдрому Стівенса‒Джонсона та токсичного епідермального некрол= ізу або інших серйозних реакцій гіперчутливості не = можна виключити, не слід повторно застосовувати алопуринол, оскільки це може призвести до серйозних або навіть летальних наслідків. Клінічний діагноз синдрому Стівенса‒Джонсона та токсичного епідермального некролізу є підставою для прийня= ття рішень щодо подальшого лікування алопуринолом. = Якщо такі реакції виникають будь-коли під час лікування, то застосування алопуринолу слід негайно і назавжди припинити.

⁷ Повідомляли про виникнення ангіоневротичного на= бряку з ознаками та симптомами генералізованої реакці= ї гіперчутливості або без них.

⁸ Повідомляли про виникнення гарячки з ознаками та симптомами генералізованої реакції гіперчутливості або без них.

⁹ Виявлення підвищеного рівня ТТГ у відповідних дослідженнях не сві= дчить про будь-який вплив на рівень вільного Т₄, або цей рівень ТТГ свідчить про субклінічний гіпотиреоз.

Термін придатності= . 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. =

Зберігати у недоступному для ді= тей місці.

Упаковка. Таб= летки по 100 мг № 50 (10×5) у блістері у коробці або по 300 мг № 10 (10×= 1), № 50 (10×5) у блістері у коробці.

Категорія відпуску. <= /b>За рецептом.

Виробник. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров’я».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності. Україн= а, 61013, Харківська обл., місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 22.

Дуже часто	≥1/10
Часто	≥1/100 до= <1/10
Нечасто =	≥1/1000 до <1/100
Рідко	≥1/10 000= до <1/1000
Дуже рідко	<1/10 000

Класи і системи органів	Частота	Побічна реакція
Інфекції та інв= азії	Дуже рідко	Фурункульоз
З боку крові та лімфатичної системи	Дуже рідко	Агранулоцитоз1 Апластична анемія¹ Тромбоцитопенія= ¹
З боку імунної системи	Нечасто	Гіперчутливість²
Дуже рідко	Ангіоімунобластна Т-клітинна лімфома³ Анафілактичний шок
З боку метаболі= зму та харчування	Дуже рідко	Цукровий діабет Гіперліпідемія
З боку психіки<= /span>	Дуже рідко	Депресія=
З боку нервової системи	Дуже рідко	Кома Параліч Атаксія Периферична нейропатія Парестезія Сонливість Дисгевзія Головний біль
Невідомо=	Асептичний мені= нгіт
З боку органів = зору	Дуже рідко	Катаракта Порушення зору<= /span> Макулопатія
З боку органів = слуху та лабіринту	Дуже рідко	Вертиго
З боку серця	Дуже рідко	Стенокардія Брадикардія
З боку судин	Дуже рідко	Гіпертензія
З боку шлунково= -кишкового тракту	Нечасто<= /p>	Блювання^4<= /sup> Нудота⁴ Діарея
Дуже рідко	Гематемезис Стеаторея Стоматит= Порушення випор= ожнення
З боку печінки<= /span>	Нечасто<= /p>	Патологічна змі= на показників функції печінки⁵
Рідко	Гепатит (включа= ючи некроз печінки та гранулематозний гепатит)
З боку шкіри та підшкірної тканини	Часто	Висип
Рідко	Синдром Стівенс= а‒Джонсона⁶ Ток= сичний епідермальний некроліз⁶
Дуже рідко	Ангіоневротичний набряк⁷ Медикаментозний= дерматит Алопеція= Знебарвлення во= лосся
Невідомо=	Ліхеноїдна реакція, спричинена лікарським засобом
З боку сечовивідної системи	Дуже рідко	Гематурія Азотемія
З боку репродук= тивної системи та молочних залоз	Дуже рідко	Чоловіче безплі= ддя Еректильна дисфункція Гінекомастія
Загальні поруше= ння і стани у місці введення	Дуже рідко	Набряки<= /p> Нездужання Астенія<= /p> Пірексія⁸
Лабораторні дос= лідження	Часто	Підвищення рівн= я ТТГ в крові⁹