ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застос= ування лікарського засобу

СУЛЬБАКТОМАКС

(SULBACTOMAX)

Склад:

діючі = речовини: цефтріаксон, сульбактам;

1 флакон 20 мл містить: цефтріаксон натрію у перерахунку на цефтріакс= он 1000 мг, сульбактам натрію у перерахунку на сульбактам 500 мг;=

1 флакон 10 мл містить: цефтріаксон натрію у перерахунку на цефтріакс= он 500 мг, сульбактам натрію у перерахунку на сульбактам 250 мг.

Лікарс= ька форма. Порошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хім= ічні властивості: біли= й, блідо-жовтий/кремовий кристалічний, мало гігроскопічний порошок.=

Фармакотерапевтична = група. Антибактеріальні засоби для систем= ного застосування. Цефтріаксон, комбінації. Третя генерація цефалоспоринів. Код = АТХ J01D D54.

Фармакологічні властивості. <= /o:p>

Фармакодинаміка.

Сульбактомакс - комбінований препарат, що містить:

- цефтріаксон (цефалоспорин третього покоління), який має широкий спектр дії щодо чутливих мікроорганізмів у ста= дії активної мультиплікації шляхом пригнічення біосинтезу мукопептиду клітинної мембрани;

- сульбактам = - є необоротним інгібітором більшос= ті основних бета-лактамаз, що продукуються пеніцилін-резистентними мікроорганізмами. Він чинить значну антибактеріальну дію лише щодо Neisseriaceae, Acinetobacter calcoacet= icus, Bacteroides spp., Branhamella catarrhalis Pseudomonas cepacia. Сульбакт= ам синергічно взаємодіє з пеніцилінами та цефалоспоринами, а також зв’язується= з деякими білками, що інактивують пеніцилін, тому деякі чутливі штами проявля= ють підвищену чутливість до комбінації порівняно з монопрепаратом бета-лактамного антибіотика.

Сульбактам активний щодо (включаючи бета-лактамазопродукуючі резистентні штами):

- грампозитивних (аеробів):<= span style=3D'mso-spacerun:yes'> Staphylococcus aureus (метицилінчутливі штами), коагулазо-негативні стафілококи, Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичний, групи A), Strep= tococcus agalactiae (бета-гемолітичний, групи В), бета-гемолітичні стрептококи (= крім груп A, B), Streptococcus viridans, Streptococcus рпеитопіае. Необхідно враховувати, що метицилінстійкі шта= ми Staphylococcus spp., а також Enterococcus faecalis, Enterococcus fa= ecium, Listeria monocytogenes резистентні до цефалоспоринів, у тому числі до цефтріаксону;

- грамнегативних (аеробів): = Aeromonas hydrophila, Alcaligenes faec= alis, Alcaligenes odorans, алкалігеноподібні бактерії, Citrobacter diversus (у тому числі С. amalonaticus), Citro= bacter freundii, Escherichia coli, Entero= bacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Enterobacter spp. (інші), Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, Moraxella catarrhalis (раніше називалася Branhamella catarrhallis), Moraxella osloensis, Moraxella spp. (інші), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Plesiomonas shigelloides, Proteus mirabilis, Proteus penneri, Proteus vulgaris, Pseudom= onas fluorescens, Pseudomonas spp. (інші), Providentia rettgeri, Providentia spp. (інші), Salmonella typhi, Salmonella spp. (нетифоїдні), Serratia marcescens, Serratia sрр. (iнші), Shigella spp., Vibrio spp., Yersinia enterocolitica, Yersinia spp. (інші).

Сульбактомакс, як і цефтріаксон, застосовують для лікування гонореї та = сифілісу, оскільки Treponema pallidum чут= лива до цефтріаксону in vitro і в експериментах на тваринах, а клінічні випробування показують, що цефтріаксон має високу ефективність щодо первинного та вторинного сифілісу;<= /span>

- анаеробів: Bacteroides spp. (у т. ч. деякі штами B. fragilis.), Clostrid= ium sрр. (крім С. difficile), Fusobacterium spp. (за винятком F. mortiferum та F. varium), Gaffkia anaerobica (раніше називалася P= eptococcus), Peptostreptococcus spp.

Примітка. Багато штамів бета-лактамазоутворювальних Bacteroides spp., зокрема В. fragilis, а також Clostridium difficile, стійкі до цефтріаксону.

Оскільки основною діючою речовиною препарату є цефтріаксон, чутливість = до Сульбактаму визначають за чутливістю до цефтріаксону, яку можна визначати диско-дифузійним методом

або методом серійних розведень на агарі чи бульйоні. =

Фармакокінетика.

Фармакокінетика цефтріаксону має нелінійний характер.

Усі основні фармакокінетичні параметри, за винятком періоду напіввиведення (Т1/2), є дозозалежними. Всмоктування: після внутрішньом’язового введення максимальна концентрація досягається через 2-3 години. Біодоступність препарату після внутрішньом'язового введення становить 100 % (по цефтріаксону). =

Після введення у дозі 1-2 г цефтріаксон добре проникає у тканини та рідини організму. Після внутрішньовенного застосування цефтріаксон швидко проникає у спинномозкову рідину, де бактерицидні концентрації щодо чутливих мікроорганізмів зберігаю= ться протягом 24 годин.

Цефтріаксон оборотно зв'язується з альбуміном. Завдяки меншій концентра= ції альбуміну у тканинній рідині доля вільного цефтріаксону в ній вища, ніж у плазмі крові. Максимальна концентрація (Сmax) у спинномозковій рідині досягається приблизно через 4 години після внутрішньовенного введення і становить у середньому 18 мг/л. При бактеріальному менінгіті середня концентрація цефтріаксону у спинномозковій рідині становить 17 % від концентрації у плазмі крові, при асептичному менінгіті = - приблизно 4 %. У хворих на менінг= іт дорослих через

2-24 години після введення дози 50 мг/кг маси тіла концентрації цефтріаксону у спинномозковій рідині у багато разів перевищують мінімальні пригнічувальні концентрації для найпоширеніших збудників менінгіту.

Цефтріаксон проходить крізь плацентарний бар'єр і в малих концентраціях проникає у грудне молоко.

Цефтріаксон не піддається системному метаболізму, а перетворюється на неактивні метаболіти під дією кишкової флори.

50-60 % цефтріаксону виводитьс= я у незміненому вигляді з сечею, а 40-50 % — у незміненому вигляді з жовчю. Пер= іод напіввиведення цефтріаксону у дорослих становить приблизно 8 годин. Загальний кліренс у = плазмі крові становить 10-22 мл/хв, нирковий кліренс – від 5 до 12 мл/хв. У новонароджених дітей нирками виводиться приблизно 70 % дози. У грудних дітей у перші 8 днів життя, а також у людей літнього віку (від 75 років) період напіввиведення в середньому у

2 рази довший. У хворих із порушенням функції нирок або печінки фармакокінетика препарату змінюється незначно, відзначається лише невелике збільшення періоду напіввиведення. При порушеннях тільки функції нирок збільшується доля цефтріаксону, виведеного з жовчю, при порушеннях тільки функції печінки — доля цефтріаксо= ну, виведеного нирками.

Клінічні характеристики.

Показання.

‒ Інфекції нижніх відділ= ів дихальних шляхів;

‒ гострий бактеріальний = отит середнього вуха;

‒ інфекції м'яких тканин, шкіри;

‒ інфекції нирок і сечовивідних шляхів;

‒ інфекції кісток, сугло= бів;

‒ септицемія;=

‒ інфекції органів черев= ної порожнини (перитоніт, інфекції жовчовивідних шляхів і травного

тракту);<= /p>

‒ менінгіт;

‒ гонорея;

‒ профілактика інфекцій у хірургії.

Протипоказання.=

Підвищена чутливість до цефтріаксону або будь-якого іншого цефалоспорину. Наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості (наприклад, анафілактичних реакцій) до будь-якого іншого ти= пу бета-лактамних антибактеріальних засобів (пеніцилінів, монобактамів та карбапенемів); ниркова та/або печінкова недостатність; захворювання травного тракту в анамнезі, особливо неспецифічний виразковий коліт, ентерит або коліт, пов’я= заний із застосуванням антибактеріальних препаратів.

Цефтріаксон протипоказаний:

Недоношеним новонародженим віком ≤ 41 тиждень із урахуванням строку внутрішньоутробного розвитку (гестаційний вік= + вік після народження)*

Доношеним новонародженим (віком ≤ 28 д= нів):

- із гіпербілірубінемією, жовтяницею, гіпоальбумінемією або ацидозом, оскільки при таких станах зв’язування білірубіну, імовірно, порушене*

- які потребують (або очікується, що потребуватимуть) внутрішньовенного введення препаратів кальцію або інфузій = кальційвмісних розчинів, оскільки існує ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтріаксону (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»)= .

* У дослідженнях іn vitro було показано, що цефтріаксон може витісняти білірубін= зі зв’язку з альбуміном сироватки крові, що призводить до можливого ризику розвитку білірубінової енцефалопатії у таких пацієнтів.

Перед внутрішньом’язовим введенням цефтріакс= ону слід обов’язково виключити наявність протипоказань до застосування лідокаїн= у, якщо його застосовують у якості розчинника (див. розділ «Особливості застосування»). Див. інструкцію для медичного застосування лідокаїну, особл= иво протипоказання.

Розчини цефтріаксону, що містять лідокаїн, ніколи не слід вводити внутрішньовенно.

Взаємодія з іншими л= ікарськими засобами та інші види взаємодій.

Не можна використостов= увати розчинники, які містять кальцій, такі як розчин Рінгера або розчин Гартмана, для розчинення цефтріаксону у флаконах або для розведення відновленого розч= ину для внутрішньовенного введення у зв’язку з вірогідністю утворення преципіта= тів кальцієвих солей цефтріаксону. Виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону також може відбуватися при змішуванні цефтріаксону з розчинами, які містять кальцій в одній інфузійній системі для внутрішньовенного введення. Цефтріаксон не мож= на одночасно вводити внутрішньовенно з розчинами, які містять кальцій, = у тому числі із кальційвмісними розчинами для тривалих інфузій, такими як розчини для парентерального харчування, за допомогою Y-подібної системи. Однак решті пацієнтів, крім новонароджених, цефтріаксон та кальційвмісні розчини можна вводити послідовно, один після одного, якщо між інфузіями ретельно промити систему сумісною рідиною. У дослідженнях іn vitro із використанням плазми пуповинної крові дорослих та новонароджених було показ= ано, що новонародженим загрожує підвищений ризик утворення преципітатів кальцієв= ої солі цефтріаксону (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Протип= оказання», «Особливості застосування», «Побічні реакції= », «Несумісність»).

Сумісне застосування препа= рату з пероральними антикоагулянтами може посилювати ефект проти вітаміну К та ризик кровотечі. Рекомендується часто перевіряти міжнародне нормалізоване співвідношення та належним чином корегувати дозу антивітаміну К як під час, так і після терап= ії цефтріаксоном (див. розділ «Побічні реакції»).

Існують суперечливі дані щ= одо потенційного посилення токсичного впливу аміноглікозидів на нирки при їх застосуванні разом із цефалоспоринами. У таких випадках слід ретельно дотри= муватися рекомендацій із моніторингу рівня аміноглікозидів (та функції нирок) у клінічній практиці.

Цефтріаксон не можна змішувати з амсакрином, ванкоміцином, флюконазолом= і аміноглікозидами.

При одночасному застос= уванні високих доз цефтріаксону і таких сильнодіючих діуретиків як

фуросемід порушень фун= кції нирок не спостерігалося.

Після прийому алкоголю одразу після прийому цефтріаксону не спостерігал= ося ефектів, схожих на дію дисульфіраму (тетураму).

Цефтріаксон не містить N-метилтіотетразольну групу, яка б могла спричинити непереносимість етанолу= , а також кровотечі, властиві деяким іншим цефалоспоринам.

У дослідженні in vitro при застосуванні хлорамфе= ніколу у комбінації із цефтріаксоном спостерігалися антагоністичні ефекти. Клінічна значущість цих даних невідома.

Немає повідомлень про взаємодію між цефтріаксоном та продуктами для перорального прийому, які міс= тять кальцій, та взаємодію між цефтріаксоном при внутрішньом’язовій ін’єкції і продуктами, які містять кальцій (внутрішньовенно або перорально).

У пацієнтів, які застосову= ють цефтріаксон, можливі хибнопозитивні результати тесту Кумбса.

Цефтріаксон, як і інші антибіотики, може спричиняти хибнопозитивні результати аналізу на галактозе= мію.

Подібним чином, при визнач= енні глюкози у сечі за допомогою неферментних методів результати можуть бути хибнопозитивними. З цієї причини у період застосування цефтріаксону слід визначати рівень глюкози у сечі за допомогою ферментних методів.=

Бактеріостатичні засоби можуть впливати на бактерицидну дію цефалоспори= нів.

Цефтріаксон може зменшувати ефективність гормональних пероральних контрацептивів. У зв’язку з цим рекомендується застосовувати додаткові (негормональні) методи контрацепції під час лікування та протягом 1 місяця після лікування.

Пробенецид не впливає на виведення цефтріаксону.

Особливості застосув= ання.

Реакції гіперчутливо= сті.

Як і при застосуванні всіх бета-лактамних антибіотиків, повідомлялося п= ро серйозні реакції гіперчутливості, що іноді призводили до летальних наслідків (див. розділ «Побічні реакції»). Реакції гіперчутливості можуть також прогресувати до синдрому Коуніса — серйозної алергічної реакції, що може призвести до інфаркту міокарда (див. розділ «Побічні реакції»). У разі виникнення тяжких реакцій гіперчутливості лікування цефтріаксоном слід нега= йно припинити та вжити належних невідкладних заходів. Перед початком лікування треба з’ясувати, чи були у пацієнта раніше тяжкі реакції гіперчутливості до цефтріаксону, інших цефалоспоринів або до будь-якого іншого типу бета-лакта= мних засобів. Слід з обережністю призначати цефтріаксон пацієнтам з нетяжкою гіперчутливістю до інших бета-лактамних лікарських засобів в анамнезі.

Імовірність анафілактичних реакцій підвищується у хворих на анафілаксію= в анамнезі та у тих, хто страждає на реакції гіперчутливості до різних алерге= нів, з обережністю застосовувати пацієнтам зі схильністю до алергічних діатезів.=

Зареєстровано випадки тяжких небажаних реакц= ій з боку шкіри [синдром Стівенса – Джонсона або синдром Лаєлла/ токсичний епідермальний некроліз і лікарська реакція з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром)], я= кі пов’язані з лікуванням цефтриаксоном та можуть бути загрозливими для життя = або летальними, однак частота цих явищ невідома (див. розділ «Побічні реакції»).

Енцефалопатія

Повідомлялося про енцефалопатію при застосув= анні цефтріаксону (див. розділ «Побічні реакції»), особливо у пацієнтів літнього віку з тяжкою нирковою недостатністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози») або розладами центральної нервової системи. Якщо підозрюється енцефалопатія, пов’язана із застосуванням цефтріаксону (наприклад, зниження рівня свідомості, зміна психічного стану, міоклонія, судоми), слід розгляну= ти питання про припинення застосування цефтріаксону.

Реакція Яриша – Герк= сгеймера.

У деяких пацієнтів, які мають інфекцію, спричинену спірохетами, може виникати реакція Яриша – Герксг= еймера одразу після початку терапії цефтриаксоном. Ця реакція зазвичай є самообмежувальним станом або може бути вилікувана за допомогою симптоматичн= ого лікування. При виникненні цієї реакції застосування антибіотика можна не припиняти.

Препарат може збільшувати протромбіновий час. У зв’язку з цим при підоз= рі на дефіцит вітаміну К необхідно визначати протромбіновий час.

Коліт/надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів.

На тлі застосування практично всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі і цефтріаксону та сульбактаму, можливе виникнення діареї, асоційованої з Clostridium difficile, від легкого ступеня тяжкості до коліту з летальним наслідком. Антибактеріальні препарати змінюють нормальну флору товстого кишечнику, що призводить до надмірного росту Clos= tridium difficile. Clostridium difficile продукує токсини А та В, що сприяють розвитку діареї, асоційованої з Clo= stridium difficile. Штами Clostridium difficile, які надмірно продукують токсини, спричиняють підвищену захворюваність та летальність, оскільки ці інфекції можуть бути резистентни= ми до антимікробних засобів та потребувати колектомії. Діарею, асоційовану з Clostridium difficile, необхідно виключити у всіх пацієнтів під час застосування антибіотиків. Необхідно зіб= рати детальний медичний анамнез, оскільки діарея, асоційована з Clostridium difficile, може виникати протягом     2-х місяців після закінчення застосу= вання антибактеріальних засобів. Слід обміркувати припинення терапії цефтриаксон= ом та застосування відповідних засобів проти Clostridium difficile. Лікарські засоби, що пригнічують перистальтику, застосовуват= и не слід.

Як і при застосув= анні інших антибактеріальних засобів, можуть виникати суперінфекції, спричинені нечутливими до препарату мікроорганізмами.

За клінічними показаннями слід призначити відповідну кількість рідини та електролітів, білкових добавок, антибіотикотерапію, до якої чутлива Clostridium difficile та хірургічне обстеження.

Протягом тривалого застосування цефтріаксону можливі труднощі у контролюванні нечутливих до препарату мікроорганізмів. У зв’язку з цим необхідний ретельний нагляд за пацієнтами. При виникненні суперінфекції необхідно вжити відповідні заходи.

Спектр антибактеріальної активності.

Цефтриаксон має обмежений спектр антибактері= альної активності і може бути непридатним для застосування в якості монотерапії при лікуванні певних типів інфекції, крім випадків, коли збудник вже підтвердже= ний (див. розділ ««Спосіб застосування та дози»). У випадку полімікробних інфек= цій, коли серед підозрюваних збудників є резистентні до цефтриаксону мікрооргані= зми, слід розглянути застосування додаткових антибіотиків.

Жовчокам’яна хвороба= .

У випадку наявності на сонограмі тіней слід зважити на можливість утвор= ення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону. Затінення, що помилково вважалися жовчними каменями, спостерігалися на сонограмах жовчного міхура, і частота = їх виникнення зростала при застосуванні цефтриаксону у дозі 1 г/добу та вище. Особливої обережності слід дотримуватися при застосуванні препарату дітям. = Такі преципітати зникають після припинення терапії цефтриаксоном.

У рідкісних випадках утворення преципітатів кальцієвої солі цефтріаксону супроводжувалося симптоматикою. У разі наявнос= ті симптомів рекомендується консервативне нехірургічне лікування, і лікар має прийняти рішення про припинення застосування препарату, спираючись на результати оцінки користі-ризику конкретного випадку (див. розділ «Побічні реакції»).

Жовчний стаз.

У хворих, яким вводили цефтріаксон, описані поодинокі випадки панкреати= ту, що розвинувся, можливо, внаслідок обструкції жовчовивідних шляхів. <= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-US'>Більшіс= ть із таких пацієнтів мали фактори ризику розвитку холестазу та утворення біліарн= ого сладжу, такі як попередня значна терапія, тяжка хвороба та повне парентерал= ьне харчування. Не можна виключати, що ініціюючим або додатковим фактором розви= тку цього порушення може бути утворення у жовчних шляхах преципітатів внаслідок застосування препарату Сульбактомакс.

Нирковокам’яна хвороба.

Зареєстровані випадки утворення ниркових каменів, що зникали після припинення застосування цефтріаксону (див. розділ «Побічні реакції»). У випадку наявності симптомів слід зробити ультразвукове обстеження. Рішення щодо застосування препарату пацієнтам із наявністю в анамнезі ниркових каменів або гіперкальціурії приймає лікар, спираючись на результати оцінки користі-ризику конкретного випадку.

Діти.

Цефтріаксон, що входить до складу препарату, може витісняти білірубін зі зв’язку з альбуміном сироватки крові. У зв’язку з цим застосування цефтріак= сону протипоказано недоношеним та доношеним новонародженим, яким загрожує ризик розвит= ку білірубінової енцефалопатії (див. розділ «Протипоказання»).

Тяжка ниркова та печінкова недостатність.

У випадку тяжкої ниркової та печінкової недо= статності рекомендований ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності препа= рату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

У хворих із порушеною = функцією нирок, за умови нормальної функції печінки, дозу Сульбактомаксу зменшувати = не потрібно. При недостатності нирок (кліренс креатиніну нижче

10 мл/хв) необхідно, щ= об добова доза цефтріаксону не перевищувала 2 г.

У хворих із порушеною = функцією печінки, за умови збереження функції нирок, дозу Сульбактомаксу зменшувати немає необхідності.

У випадках одночасної наявності тяжкої патології печінки і нирок концентрацію цефтріаксону у сироватці крові необхідно регулярно контролювати. У хворих, які перебувають= на гемодіалізі, дозу препарату після проведення цієї процедури змінювати немає необхідності.

Слід виявляти обережність при застосуванні цефтріаксону хворим із нирко= вою недостатністю, які одночасно отримують аміноглікозиди та діуретики.

Взаємодія з лікарськими засобами, що містять кальцій.

У недоношених та доношених немовлят віком ме= нше 1 місяця описані випадки утворення преципітатів кальцієвої солі цефтріаксон= у у легенях та нирках із летальними наслідками. Щонайменше одному із цих пацієн= тів цефтріаксон та кальцій вводили у різний час та через різні внутрішньовенні інфузійні системи. Згідно з наявними науковими даними, не зареєстровано підтверджених випадків утворення внутрішньосудинних преципітатів, крім як у новонароджених, яким вводили цефтріаксон та кальційвмісні розчини або будь-= які інші кальційвмісні препарати. У дослідженнях іn vitro було показано, що новонародженим загрожує підвищений р= изик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтріаксону порівняно з пацієнтами інших вікових груп.

При застосуванні цефтріаксону пацієнтам будь-якого віку препарат не можна змішувати або вводити одночасно з будь-як= ими розчинами для внутрішньовенного введення, що містять кальцій, навіть при використанні різних інфузійних систем або введенні препаратів у різні інфуз= ійні ділянки. Проте пацієнтам віком від 28 днів цефтріаксон та кальційвмісні роз= чини можна вводити послідовно, один після одного, за умови введення препаратів ч= ерез різні інфузійні системи у різні ділянки тіла або заміни чи ретельного промивання інфузійної системи між введенням цих засобів фізіологічним сольо= вим розчином, щоб запобігти утворенню преципітату. Пацієнтам, які потребують постійних інфузій кальційвмісних розчинів для повного парентерального харчування (ППХ), медичні працівники можуть призначити альтернативні антибактеріальні засоби, застосування яких не пов’язане з подібним ризиком = утворення преципітатів. Якщо застосування цефтріаксону пацієнтам, які потребують постійного харчування, визнано необхідним, розчини для ППХ та цефтріаксон м= ожна вводити одночасно, хоча і через різні інфузійні системи та у різні ділянки тіла. Також введення розчинів для ППХ можна призупинити на час інфузії цефтріаксону та промити інфузійні системи між введенням розчинів (див. розд= іли «Протипоказання», «Побічні реакції» та «Несумісність»).
Імуноопосередкована гемолітична анемія.

Випадки імуноопосередкованої гемолітичної ан= емії спостерігалися у пацієнтів, які отримували антибактеріальні засоби класу цефалоспоринів, в тому числі цефтріаксон (див. розділ «Побічні реакції»). <= /span>Про випадки тяжкої гемолітичної ан= емії, у тому числі летальні, повідомлялося як у дорослих пацієнтів, так і у дітей.<= o:p>

Якщо під час застосування цефтріаксону у пацієнта виникає анемія, слід розглянути діагноз анемії, асоційованої із застосуванням цефалоспорину, та припинити застосування цефтріаксону до встановлення етіології захворювання.

Довготривале лікування.

Під час тривалого лікування слід регулярно контролювати картину крові.<= o:p>

Натрій.

Цефтріаксону натрієва сіль та сульбактаму натрієва сіль містять натрій,= що необхідно врахувати пацієнтів, які дотримуються дієти з обмеженим вмістом натрію.

Вплив на результати серологічних досліджень.

При застосуванні препарату Сульбактомакс тест Кумбса може давати хибнопозитивні результати. Також цефтріаксон може спричи= няти хибнопозитивні результати аналізу на наявність галактоземії (див. розділ «Побічні реакції»).

При визначенні глюкози у сечі неферментними методами можуть бути отримані хибнопозитивні результати. Протягом застосува= ння Сульбактомаксу рівні глюкози у сечі слід визначати за допомогою ферментних методів аналізу (див. розділ «Побічні реакції»).

Застосування лідокаїну.

Якщо в якості розчинника застосовувати розчин лідокаїну, цефтріаксон можна вводити лише внутрішньом’язово. Перед введенням препарату слід обов’язково врахувати протипоказання до застосування лідокаї= ну, застереження та іншу відповідну інформацію, наведену в інструкції для медич= ного застосування лідокаїну (див. розділ «Протипоказання»). Розчин лідокаїну у жодному випадку не можна вводити внутрішньовенно.

Утилізація лікарського засобу.

Надходження лікарського засобу у зовнішнє середовище слід звести до мінімуму. Слід запобігати потраплянню лікарського засобу у каналізаційну систему або домашні відходи. Будь-який невикористаний лікарський засіб після закінчення лікування або терміну придатності слід повернути в оригінальній упаковці постачальнику (лікарю або фармацевту) для правильної утилізації.Для ути= лізації необхідно використовувати так звану «систему збору відходів» при наявності такої.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Цефтріаксон проникає через плацентарний бар’= єр. Існують обмежені дані щодо застосування цефтріаксону вагітним жінкам. Дослідження на тваринах не свідчать про безпосередній або опосередкований шкідливий вплив на ембріон/плід, пери- та постнатальний розвиток. Під час вагітності, зокрема у І триместрі, цефтріаксон можна застосовувати, лише як= що користь перевищує ризик.

Годування груддю.

Цефтріаксон проникає у грудне молоко у низьк= их концентраціях, але при застосуванні препарату у терапевтичних дозах не очікується жодного впливу на грудних немовлят. Проте не можна виключати риз= ик розвитку діареї та грибкової інфекції слизових оболонок. Слід враховувати можливість сенсибілізації. Потрібно прийняти рішення щодо припинення годува= ння груддю або припинення/відмови від застосування цефтріаксону з урахуванням користі від грудного годування для дитини та користі від терапії для жінки.=

Фертильність.

У дослідженнях репродуктивної функції не було виявлено ознак небажаного впливу на чоловічу= або жіночу фертильність.

=

Здатність впливати на швидкість реакції при кер= уванні автотранспортом або іншими механізмами.

Відповідних дослі= джень не проводили. У зв’язку з можливістю виникнення таких побічних реакцій, як запаморочення, Сульбактомакс може впливати на здатність керувати транспортн= ими засобами або працювати зі складними механізмами. Пацієнтам слід бути обережними при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Застосовувати внутрішньовенно або внутрішньом’язово. Перед застосуванням проводять шкірні проби на чутливість до антибіотика та до лідокаїну.

Дорослі і діти віком від 12 років: по 1-2 г (у перерахуванні на цефтріаксон) 1 раз на добу (кожні    24 години). У тяжких випадках або інфекціях, збудники яких мають знижену чутливість до цефтріаксону, добову д= озу можна збільшувати до 4 г= (у перерахуванні на цефтріаксон).<= o:p>

Новонароджені, немовлята та діти віком до 12 років.

Нижче наводяться рекомендовані дози для застосування 1 раз на добу.

Новонароджені (до 14 днів). Дози наведені з розрахунку на цефтріаксон: 20-50 мг/кг маси тіла

1 раз на добу. Добова доза не має перевищувати 50 мг/кг маси тіла. При виз= наченні дози препарату для доношених і недоношених дітей відмінностей немає.

Цефтріаксон протипоказаний для застосування новонародженим віком ≤ 28 днів при необхідності (або очікуваній необхідності) лікування внутрішньовенними розчинами, які містять кальцій, у тому числі постійні внутрішньовенні вливання, які містять кальцій, наприкла= д, парентеральне харчування, у зв’язку з ризиком виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону (див розділ «Протипоказання»).

Новонароджені віком від 15 днів та діти віко= м до 12 років. Дози на= ведені з розрахунку на цефтріаксон: 20-80 мг/кг маси тіла 1 раз на добу. Дітям з мас= ою тіла понад 50 кг призначати дози для дорослих.

Загальна добова доза для дітей не має перевищувати 2 г (у перерахуванні на цефтріаксон).

Внутрішньовенні введення дози вище 50 мг/кг (у перерахуванні на цефтріаксон) здійснюються краплинно, повільно (протягом 30-60 хвилин).=

Пацієнти літнього віку. Пацієнти літнього віку корекція дози не потр= ібна.

Тривалість лікування залежить від перебігу захворювання. Після того як нормалізується показник температури тіла та результати аналізів підтвердять відсутність збудника, необхідно продовжити застосування препарату ще протяг= ом щонайменше 48-72 годин.

Комбінована терапія.
Враховуючи дані щодо взаємопосилення дії при одночасному застосуванні цефтріаксону та аміноглікозидів відносно багатьох грамнегативних мікроорганізмів, їх можна застосовувати при тяжких, загрозливих для життя інфекціях, спричинених Pseudomonas aeruginosa. Але при ць= ому слід зважати на те, що підвищена ефективність таких комбінацій не завжди передбачувана. Через фізичну несумісність цефтріаксону та аміноглікозидів їх слід вводити роздільно у рекомендованих для них дозах.

Дозування в особливих випадках.

Менінгіт

При = бактеріальному менінгіті у немовлят і дітей віком від 15 днів до 12 років лікування розпочинати з дози 100 мг/кг (але не більше 4 г у перерахуванні на цефтріак= сон) 1 раз на добу. Як тільки збудник буде ідентифікований, а його чутливість визначена, дозу можна відповідно зменшити. Найкращі результати досягалися п= ри такій тривалості лікування:

Neisseria meningitid= is =           4 дні

Streptococcus pneumo= niae =    7 днів

Haemophilus influenz= ae =        6 днів

Чутливі Enterobacter= iceae 10-14 днів.

Бореліоз Лайма: дорослим та дітям – 50 мг/кг (найвища добова доза – 2 г) 1 раз на = добу протягом 14 днів.

Гонорея, спричинена штамами, що утворюють аб= о не утворюють пеніциліназу: одноразове внутрішньом’язове введення 250 мг препарату.
Профілактика післяопераційних інфекцій. Дози наведені з розрахунку на цефтріаксон. Залежно від ступеня ризику розвитку інфекції, вводити 1-2 г (у перерахуванні на цефтріаксон) препарату одноразово = за 30-90 хвилин до початку операції. При операціях на товстій і прямій кишці одночасно (але роздільно) вводити препарат одного з 5-нітроімідазолів (наприклад орнідазол).

Порушення функції нирок. Не потребує зменшення дози, якщо функція пе= чінки залишається нормальною. Лише у випадках ниркової недостатності у передтермінальній стадії з кліренсом креатиніну менше 10 мл/хв добова доза не має перевищувати 2 г (у перерахуванні на цефтріаксон).

Хворим, які знаходяться на діалізі, немає потреби у додатковому введенні препарату після діалізу, але необхідн= о контролювати концентрацію цефтріаксону у сироватці крові (при необхідності коригувати до= зу), оскільки швидкість виведення у таких хворих може знижуватися.

Добова доза Сульбактомаксу у хворих, які знаходяться на діалізі, не має перевищувати 2 г.

Порушення функції печінки. Не потребує зменшення дози, якщо = функція нирок залишається нормальною.

Тяжка ниркова або печінкова недостатність

Слід регулярно визначати концентрацію цефтріаксону у плазмі крові та проводити корекцію дози препарату у разі необхідності, оскільки рівень виведення у таких пацієнтів може знижуватися.=

Спосіб розчинення та введення. Загальне правило = - розчин слід використати одразу пі= сля приготування. Розчин зберігає свою фізичну і хімічну стабільність протягом 6 годин при кімнатній температурі або протягом 24 годин при температурі 5 °С. Залежно від концентрації і терміну зберігання колір розчину може змінюватися від блідо-жовтого до бурштинового. Зміна кольору не впливає на ефективність або переноси= мість препарату.

Для внутрішньом’язових ін’єкцій вміст флакона розчинити у 3,5 мл = 1 % розчину лідокаїну або

5 мл води для ін’єкцій; ін’єкці= ю робити у центр великого м’яза. Рекомендується вводити не більше 1 г в одну ділянку= .

Якщо лідокаїн застосовувати в якості розчинн= ика, отриманий розчин ніколи не слід вводити внутрішньовенно (див. розділ «Протипоказання»). Для детальної інформації рекомендується ознайомитися з інструкцією для медичного застосування лідокаїну.

Застосування лідокаїну передбачає попереднє проведення проби для визначення індивідуальної чутливості до цього лікарськ= ого засобу.

Для внутрішньовенних ін’єкцій вміст флакона розчинити у 10 мл в= оди для ін’єкцій; вводити внутрішньовенно повільно (за 2-4 хвилини).

Внутрішньовенна інфузія має тривати не менше 30 хвилин. Для приготування розчину розчиняти вміст флакона у = 40 мл одного з наступних інфузійних розчинів, що не містять іонів кальцію: <= /o:p>

- = 5 % розчин глюкози;

- 0,9 % розчин натрію хлориду;

- 5 = % розчин глюкози + 0,225 % розчин натрію хлориду;

- = 5 % розчин глюкози + 0,9 % розчин натрію хлориду;

-   вода для ін’єкцій.

Не можна використовувати розчинники, які міс= тять кальцій, такі як розчин Рінгера або розчин Гартмана, для розчинення Сульбактомаксу у флаконах або для розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення у зв’язку з вірогідністю утворення преципітатів кальцієвих

солей цефтріаксону. Виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону також може відбуватися при змішуванні Сульбактомаксу з розчинами, які містять кальцій в одній інфузійній системі = для внутрішньовенного введення. Сульбактомакс не можна одночасно вводити <= /o:p>

внутрішньовенно з розчинами, які містять кальцій, у тому числі з тривалими інфузіями, які містять кальцій, наприклад, парентеральне харчування. Однак, за винятком новонароджених, цефтріаксонта кальційвмісні розч= ини можна вводити послідовно, якщо інфузійну систему ретельно промити між інфуз= іями сумісним розчином (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші ви= ди взаємодій»).

Діти.

Препарат застосовується у педіатричній практиці.<= /p>
Новонародженим віком ≤ 28 днів протипоказаний для застосування при необхідності (або очікуваній необхідності) лікування внутрішньовенними розчинами, які містять кальцій, у тому числі внутрішньовенні вливання, які містять кальцій, наприклад, парентеральне харчування, у зв’язку з ризиком виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону (Див. «Спосіб застосування та дози»).

У новонароджених та недоношених дітей описані випадки виникнення преципітатів у легенях та нирках, що спричинили летальні наслідки при одночасному введенні цефтріаксону та препаратів кальцію. У деяких із цих випадків застосовували ті ж самі інфузійні системи для внутрішньовенного введення для цефтріаксону та розчинів, які містять кальцій, і в деяких інфузійних системах для внутрішньовенного введення спостерігалося виникнення преципітатів.

Передозування.

Симптоми:= існує обмежена інформація про вип= адки передозування. У разі передозування можливе посилення проявів побічних реак= цій. При передозуванні може спостерігатися нудота, блювота, діарея.

Лікування: гемодіаліз або перитонеальний діа= ліз не ефективні. Специфічного антидоту не існує. Лікування передозування симптоматичне.

Побічні реакції.

Інфекції та інвазії:= кандидомікоз, мікоз статевих шлях= ів, вторинні грибкові інфекції та інфекції, спричинені резистентними мікроорганізмами, псевдомембранозний коліт, суперінфекції.

З боку системи крові= та лімфатичної системи: еозинофілія, нейтропенія, лейкопенія, лейкоцитоз, лімфопенія, гранулоцитопенія, анемія, включаючи гемолітичну анемію, тромбоцитопенія, тромбоцитоз, базофілія, збільшення/зменшення протромбінового часу,

розлади коагуляції, гіпопротромбінемія, агранулоцитоз. Під час тривалого лікування слід

регулярно контролювати картину крові.

З боку шлунково-кишк= ового тракту: рідкі випорожнення, діарея, нудота, блювання, метеоризм, стоматит, порушення смаку, глосит; панкреатит, що розвинувся, можливо, внаслідок обструкції жовчовивідних шлях= ів, шлунково-кишкова кровотеча. Не можна виключати роль преципітатів у розвитку= панкреатиту, що утворилися під дією цефтріаксону у жовчовивідних шляхах; повідомлялося п= ро псевдомембранозний ентероколіт.

З боку гепатобіліарн= ої системи: псевдохо= лелітіаз жовчного міхура, преципітати кальцієвої солі цефтріаксону у жовчному міхурі= з відповідною симптоматикою у дітей, оборотний холелітіаз у дітей, підвищення активності печінкових трансаміназ і лужної фосфатази, гіпербілірубінемія, ядерна жовтяниця; частота невідома – гепатит¹, холестатичний геп= атит^1,2.

З боку шкіри і підшк= ірної клітковини: шкірні висипання; алергічний дерматит; свербіж; кропив’янка; набряки включаючи ангіоневротичний набряк; гострий генералізований екзантематозний пустульоз, екзантема; ексудативна багатоформна еритема; синдром Стівенса-Джонсона; токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), лікарські реакції з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром).

З боку нирок та сечовидільної системи: підвищення концентрації сечовини та креатиніну в крові, олігурія, гематурія, глюкозурія; циліндрурія, інтерстиціальний нефрит, утворення преципітатів у нирках (оборотні).

Неврологічні розлади= : головний біль і запаморочення, тр= емор, судоми; рідко - енцефалопатія.

Кардіальні розлади: підвищення або зниження артеріал= ьного тиску, відчуття серцебиття, синдром Коуніса (частота невідома).<= /span>

З боку органів дихан= ня, грудної клітки та середостіння: задишка, бронхоспазм.

З боку імунної систе= ми: анафілактичні або анафілактоїдні = реакції, анафілактичний шок, гіперчутливість, реакція Яриша-Герксхаймера.=

З боку органів слуху і рівноваги<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>: вертиго.

Загальні розлади: пропасниця, озноб, сироваткова х= вороба, набряки, носові кровотечі, слабкість.

Місцеві реакції: при внутрішньовенному введенні – флебіти, болючість, ущільнення по ходу вени; при внутрішньом’язовому введен= ні – болючість у місці введення. Внутрішньом’язова ін’єкція без застосування лідокаїну болюча.

Вплив на результати лабораторних аналізів.

Пі= двищення рівня креатиніну у крові. У поодиноких випадках при лікуванні препаратом у хворих можуть відзначатися хибнопозитивні результати тесту Кумбса. Як і інші антибіотики, препарат може спричиняти хибнопозитивний результат проби на галактоземію. Хибнопозитивні результати можуть бути отримані і при визначені глюкози у сечі, тому під час лікування Сульбактомаксом глюкозурію при необхідності слід визначати лише ферментним методом.

Випадки діареї після застосування цефтріаксо= ну можуть бути пов’язані із Clostridium difficile. Слід призначити відповідну кількість рідини та електролітів (див. розділ «Особливості застосування»).

Преципітати кальцієвої солі цефтріаксону.

Рідкісні випадки тяжких небажаних реакцій, і= ноді з летальними наслідками, зареєстровані у недоношених та доношених новонароджених (віком < 28 днів), яким внутрішньовенно вводили цефтріакс= он та препарати кальцію. При аутопсії у легенях та нирках були виявлені преципітати кальцієвої солі цефтріаксону. Високий ризик утворення преципіта= тів у новонароджених є наслідком їх малого об’єму крові та довшого, ніж у дорос= лих, періоду напіввиведення цефтріаксону (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування»).

Зареєстровані випадки = утворення преципітатів у нирках, головним чином у дітей віком від <= /p>
3 років, які отримувал= и великі добові дози препарату (≥ 80 мг/кг на добу), або кумулятивні дози пона= д 10 г, а також які мали додаткові фактори ризику (обмежене вживання рідини, постільний режим). Ризик утворення преципітатів зростає у пацієнтів, позбавлених рухливості або у хв= орих у стані зневоднення. Утворення преципітатів у нирках може протікати безсимптомно або проявлятися клінічно, може спричинити ниркову недостатніст= ь, яка минає після припинення лікування цефтріаксоном.

Зареєстровані випадки утворення преципітатів кальцієвої солі цефтріаксону у жовчному міхурі, переважно у пацієнтів, яким препарат вводили у дозах, вищих за стандартну рекомендовану дозу. У дітей, = за даними проспективних досліджень, частота утворення преципітатів при внутрішньовенному введенні препарату була різною – у деяких дослідженнях по= над 30 %. При повільному введенні препарату (протягом 20-30 хвилин) частота утворення преципітатів, очевидно, нижча. Утворення преципітатів зазвичай не супроводжується симптомами, але у рідкісних випадках виникали такі клінічні симптоми як біль, нудота і блювання. У таких випадках рекомендується симптоматичне лікування. Після припинення застосування цефтріаксону преципі= тати зазвичай зникають (див. розділ = «Особливості застосування»).

¹Зазвича= й має оборотний характер при припиненні прийому цефтриаксону.

²Див. ро= зділ «Особливості застосування».

Термін придатності.<= /span> 2 роки.=

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці у недост= упному для дітей місці.

Несумісність.

Препарат у жодному разі не слід додавати в інфузійні розчини, що містять кальцій, наприклад, розчин Гартмана або Рінге= ра, включаючи повне розчини для парентерального харчування (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Особливості застосування» та «Побічні реакції») у зв’язку з тим, що можуть утворюватися преципітати! Не слід також застосовув= ати кальційвмісні розчини протягом 48 годин після останнього введення цефтріакс= ону. Препарат несумісний з амзакрином, ванкоміцином, флуконазолом та аміноглікозидами, іншими антибіотиками.

Упаковка.

По 1 флак= ону 10 або 20 мл у картонній коробці.

Категорія відпуску. = За рецептом.

&= nbsp;

Виробн= ик. =

Венус Рем= едіс Лімітед.

&nbs= p;

Місцезнаходження виробника та адре= са провадження його діяльності.

Хілл Топ Індустріал Естейт, Джармаджрі, ЕРІР Фейз-І (Екстн.), Батолі Ка= лан, Бадді, округ Солан, Хімачал Прадеш 173205, Індія.

або*

Виробн= ик. =

Свісс Пер= ентералс Лтд.

&nbs= p;

Місцезнаходження виробника.=

Блок ІІ= , Ділянка № 402, 412-414 Промислова зона Керала, GIDC, поряд Бавла, Ахмедабад, Гуджар= ат, 382 220, Індія.

Заявник.

Мілі Хелскере Лімітед.

Місцезнаходження заявника.

2-й поверх, офісне приміщення, 4 Чартфілд Ха= ус, Касл Стріт, Тонтон, Сомерсет, Англія,                  TA1 4AS, Велика Британія.<= /p>

*У інструкцію, яка вкладається в упаковку, вноситься саме той виробник, який

відповідає за випуск серії, та від якого здійснюється поставка.