MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01D2B1F9.D05218E0" Данный документ является веб-страницей в одном файле, также называемой файлом веб-архива. Если вы видите это сообщение, значит, данный браузер или редактор не поддерживает файлы веб-архива. Загрузите браузер, поддерживающий веб-архивы, например Windows® Internet Explorer®. ------=_NextPart_01D2B1F9.D05218E0 Content-Location: file:///C:/6A0B16F4/UA140250102_4D64.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="windows-1251"
ІНСТРУКЦ=
ІЯ
для меди=
чного
застосування лікарськ=
ого
засобу
Б=
ІПРОЛОЛ-ЗДОРОВ'Я
&nb=
sp;
Склад:
діюча речовина: bisoprolol;
1 таблетка містить бісопр=
ололу
фумарату 5 мг або 10 мг;
допоміжні речовини:<=
/span> кальцію гі=
дрофосфат
безводний; целюлоза мікрокристалічна; крохмаль кукурудзяний; кросповідон; кремнію діоксид колоїдний безводний; магнію сте=
арат;
суха суміш «Opa=
dry white», що містить титану діоксид (Е 171), гіпромелозу, триацетин; жовтий за=
хід FCF, оранжево-жовтий S (Е 110), тартразин (Е 102).
Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонк=
ою.
Основні фізико-хімічні властивості:=
i> таблетки, вкриті плівковою оболон=
кою,
круглі, з двоопуклою поверхнею, від світло-жовтого до жовтого кольору (т=
аблетки
по 5 мг), від світло-оранжевого до оранжевого з рожевим відтінком
кольору (таблетки по 10 мг).
Фармакотерапевтична група. Селективні блокатори
β-адренорецепторів. Код АТХ С07А В07.
=
Фармакологічні
властивості.
=
Фармакодинаміка. Бісопролол – високоселективний =
46;1-адреноблокатор.
Не має внутрішньої симпатоміметичної активності і клінічно виражених
мембраностабілізуючих властивостей. Препарат має дуже низьку спорідненість із =
946;2-рецепторами
гладкої мускулатури бронхів і судин, а також із β2-рецептор=
ами,
які беруть участь у метаболічній регуляції. Таким чином, бісопролол не впли=
ває
на опір дихальних шляхів і β2-опосередковані метаболічні ефекти.
Селективність бісопрололу відносно β1-адренорецепторів поширюється за =
межі
терапевтичного діапазону доз.
Фармакокінетика.
Абсорбція. Пі=
сля
прийому внутрішньо більш ніж 90 % бісопрололу абсорбується зі
шлунково-кишкового тракту. Абсорбція не залежить від прийому їжі. Значення
ефекту першого проходження становить ≤ 10 %. Біодоступність становить
близько 90 %.
Розподіл. Об’=
єм
розподілу становить 3,5 л/кг. Зв’язування з білками плазми крові становить
близько 30 %.
Метаболізм та виведення. Бісопролол виводиться з організму двома шляхами: 50 % біотрансформуєт=
ься
у печінці з утворенням неактивних метаболітів та виводиться нирками, 50 % виводиться нирками у
незміненому вигляді. Загальний кліренс бісопрололу становить 15 л/год. Завдяки тривалому пер=
іоду
напіввиведення (10-12 годин) препарат зберігає терапевтичний ефект впродовж=
24
годин при застосуванні один раз на добу.
Лінійність.
Фармакокінетика бісопрололу лінійна, її показники не залежать від віку.
Особливі групи пацієнтів. Оскільки бісопролол виводиться із організму нирками та печінкою в рів=
ній
мірі, у пацієнтів із порушенням функції печінки або порушенням функції нирок
корекція режиму дозування не потрібна. Фармакокінетика у пацієнтів зі
стабільною хронічною серцевою недостатністю та з порушенням функцій печінки=
або
нирок не вивчалася. У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю ІІІ
функціонального класу (за NYHA) рівень бісопрололу в плазмі крові вищий та
період напіввиведення довший порівняно зі здоровими добровольцями. Максимал=
ьна
концентрація у плазмі крові в рівноважному стані становить 64+21 нг/мл при
добовій дозі 10 мг та періоді напіввиведення 17+5 годин.
=
Клінічні
характеристики.
Показання. =
- Артеріальна гіпер=
тензія;
- ішемічна хвороба =
серця
(стенокардія);
- хронічна серцева недостатність із систолічною дисфункцією лівого шлуночка у комбінації з інгібіторами АПФ, діуретиками, у разі необхідності – серцевими глікозидами.=
Протипоказання.
- Гостра серцева
недостатність або серцева недостатність у стані декомпенсації, що потребує
інотропної терапії;
- кардіогенний шок;=
- атріовентрикулярна
блокада II і III ступеня (за винятком такої у пацієнтів зі штучним водієм
ритму);
- синдром слабкості
синусового вузла;
- синоатріальна бло=
када;
- симптоматична
брадикардія;
- симптоматична арт=
еріальна
гіпотензія;
- тяжка форма бронх=
іальної
астми;
- пізні стадії пору=
шення
периферичного кровообігу або хвороби Рейно;
- феохромоцитома, щ=
о не
лікувалася;
- метаболічний ацид=
оз;
- підвищена чутливість до бісопрололу або інших компонентів препарату.=
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. =
Комбінації, які не рекомендовано застосовувати.
Лікування хроніч=
ної
серцевої недостатності.
- Антиаритмічні зас=
оби І
класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід,
пропафенон): можливе потенціювання ефекту щодо атріовентрикулярної провідно=
сті
та посилення негативного інотропного ефекту.
Всі показання.=
span>
- Антагоністи кальц=
ію (групи
верапамілу, меншою мірою – дилтіазему): негативний вплив на скорочувальну
функцію міокарда та атріовентрикулярну провідність. Внутрішньовенне введення
верапамілу у пацієнтів, які приймають β-блокатори, може призвести до
вираженої артеріальної гіпотензії та атріовентрикулярної блокади.
- Гіпотензивні преп=
арати з
центральним механізмом дії (клонідин, метилдопа, моксoнідин, рилменідин):
можливе погіршення перебігу серцевої недостатності внаслідок зниження
центрального симпатичного тонусу (зниження частоти серцевих скорочень і
серцевого викиду, вазодилатація). Раптова відміна препарату, особливо якщо =
йому
передує відміна блокаторів
β-адренорецепторів, може підвищити ризик виникнення рикошетної
гіпертензії.
Комбінації, які слід застосовувати з обережністю.
Лікування артері=
альної
гіпертензії або ішемічної хвороби серця (стенокардії).
- Антиаритмічні зас=
оби І
класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід,
пропафенон): можливе потенціювання ефекту щодо атріовентрикулярної провідно=
сті
та посилення негативного інотропного ефекту.
Всі показання.=
span>
- Антагоністи кальц=
ію типу
дигідропіридинового ряду (наприклад, ніфедипін, фелодипін, амлодипін): можл=
иве
підвищення ризику виникнення артеріальної гіпотензії. Не виключається
можливість зростання негативного впливу на інотропну функцію міокарда у
пацієнтів із серцевою недостатністю.
- Антиаритмічні пре=
парати
ІІІ класу (наприклад, аміодарон): можливе потенціювання впливу на
атріовентрикулярну провідність.
- β-блокатори =
місцевої
дії (наприклад, що містяться в очних краплях для лікування глаукоми): можли=
ве
підсилення системних ефектів бісопрололу.
- Парасимпатомімети=
ки:
можливе збільшення часу атріовентрикулярної провідності та підвищення ризику
брадикардії.
- Інсулін та перора=
льні
гіпоглікемізуючі засоби: підсилення гіпоглікемічної дії. Блокада β-адренорецепторі=
в може
маскувати симптоми гіпоглікемії.
- Засоби для анесте=
зії:
підвищується ризик пригнічення функції міокарда і виникнення артеріальної
гіпотензії (див. розділ «Особливості застосування»).
- Серцеві глікозиди=
: зниження частоти серцевих скорочень, збільше=
ння
часу атріовентрикулярної провідності.
- Нестероїдні проти=
запальні
засоби (НПЗЗ): можливе послаблення гіпотензивного ефекту бісопрололу.
- β-симпатомім=
етики
(наприклад, орципреналін, ізопреналін, добутамін): застосування у комбінаці=
ї з
препаратом може призвести до зниження терапевтичного ефекту обох засобів. Д=
ля
лікування алергічних реакцій можуть бути потрібні вищі дози адреналіну.
- Симпатоміметики, =
які
активують α- і β-адренорецептори (наприклад, адреналін,
норадреналін): можливий прояв опосередкованого через α-адренорецептори
судинозвужувального ефекту, що призводить до підвищення артеріального тиску=
та
посилення переміжної кульгавості. Подібна взаємодія вірогідніша при
застосуванні неселективних
β-блокаторів.
При сумісному засто=
суванні
з антигіпертензивними засобами та засобами, що виявляють гіпотензивний ефект
(наприклад, трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазин) можливе
підвищення ризику артеріальної гіпотензії.
Комбінації, що можливі.
- Мефлохін: можливе
підвищення ризику розвитку брадикардії.
- Інгібітори МАО (за винятком інгібіторів МАО типу В): підвищення гіпотензивного ефекту β-блокаторів, але є ризик розвитку гіпертонічного кризу.
Особливості застосування. Лікування стабільної хронічної серцевої недостатності із застосуванням
бісопрололу слід розпочинати з фази титрування.
Пацієнтам із ішеміч=
ною
хворобою серця лікування не слід припиняти раптово без нагальної потреби, т=
ому
що це може призвести до транзиторного погіршення стану. Ініціювання та
припинення лікування бісопрололом вимагає регулярного моніторингу.
На даний час немає
достатнього терапевтичного досвіду лікування серцевої недостатності у паціє=
нтів
із наступними захворюваннями і патологічними станами: цукровий діабет І тип=
у (інсулінозалежний),
тяжкі порушення функції нирок, тяжкі порушення функції печінки, рестриктивна
кардіоміопатія, вроджені пороки серця, гемодинамічно значущі набуті клапанні
вади серця, інфаркт міокарда протягом останніх 3 місяців.
Препарат слід засто=
совувати
з обережністю пацієнтам при таких станах:=
- бронхоспазм (при
бронхіальній астмі, обструктивних захворюваннях дихальних шляхів);
- цукровий діабет зі
значними коливаннями рівня глюкози в крові, при цьому симптоми гіпоглікемії
(тахікардія, серцебиття, пітливість) можуть бути приховані;
- сувора дієта;
- проведення
десенсибілізаційної терапії. Як і інші β-блокатори, бісопролол може
підсилювати чутливість до алергенів та збільшувати важкість анафілактичних
реакцій. У таких випадках лікування адреналіном не завжди дає позитивний
терапевтичний ефект;
- атріовентрикулярна
блокада I ступеня;
- стенокардія Принц=
метала;
- облітеруючі захво=
рювання
периферичних артерій (на початку терапії можливе посилення скарг);
- загальна анестезі=
я.
У пацієнтів, яким
планується загальна анестезія, застосування β-блокаторів знижує випадки
аритмії та ішемії міокарда впродовж введення в наркоз, інтубації та
післяопераційного періоду. Рекомендовано продовжувати застосування
β-блокаторів під час периопераційного періоду. Необхідно обов’язково
попередити лікаря-анестезіолога про прийом блокаторів β-адренорецепторів,
оскільки лікар повинен враховувати потенційну взаємодію з іншими ліками, яка
може призвести до брадіаритмії, рефлекторної тахікардії та зниження можливо=
стей
рефлекторного механізму компенсації крововтрати. У разі відміни бісопрололу
перед оперативними втручаннями дозу слід поступово знизити та припинити при=
йом
препарату за 48 годин до
загальної анестезії.
Комбінації бісопрол=
олу з
антагоністами кальцію групи верапамілу або дилтіазему, із антиаритмічними
препаратами І класу і з гіпотензивними засобами центральної дії не
рекомендуються (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші
види взаємодій»).
Незважаючи на те, що
кардіоселективні β-блокатори (β1) мають менший вплив на функцію
легень порівняно із неселективними β-блокаторами, слід уникати їх
застосування, як і всіх
β-блокаторів, при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів,
якщо немає вагомих причин для проведення терапії. У разі необхідності препа=
рат
слід застосовувати з обережністю. У пацієнтів із обструктивними захворюванн=
ями
дихальних шляхів лікування бісопрололом слід розпочинати із найнижчої можли=
вої
дози та слід спостерігати за станом пацієнтів щодо виникнення нових симптом=
ів
(таких як, задишка, непереносимість фізичних навантажень, кашель).
При бронхіальній ас=
тмі або
інших хронічних обструктивних захворюваннях легень, що можуть викликати
симптоми, показана супутня терапія бронходилататорами. У деяких випадках на=
тлі
прийому препарату пацієнти з бронхіальною астмою через підвищення резистент=
ності
дихальних шляхів можуть потребувати більш високих доз β2-симпатомімети=
ків.
Хворим на псоріаз (=
у т.ч. в
анамнезі) β-блокатори (наприклад, бісопролол) призначають після ретель=
ного
співвідношення користь/ризик.
Пацієнтам із феохро=
моцитомою
призначають препарат тільки після призначення терапії α-адреноблокатор=
ами.
Симптоми тиреотоксикозу можуть бути замасковані на тлі прийому препарату. П=
ри
застосуванні препарату може відмічатись позитивний результат при проведенні
допінг контролю.
Застосування у період вагітності або годуван=
ня
груддю.
Вагітність. Б=
ісопролол
має фармакологічні властивості, які можуть спричинити шкідливий вплив на
перебіг вагітності та/або розвиток плода/новонародженого. Як правило, β-адре=
ноблокатори
зменшують плацентарний кровотік, що може спричиняти затримку
внутрішньоутробного розвитку, внутрішньоутробну смерть, мимовільний аборт а=
бо
передчасні пологи. Можуть розвинутися побічні ефекти у плода та новонародже=
ного
(наприклад, гіпоглікемія, брадикардія). Якщо лікування β-блокаторами
необхідне, бажано, щоб це був
β1-селективний адреноблокатор.
У період вагітності
препарат застосовують тільки тоді, коли очікувана користь для матері переви=
щує
потенційний ризик для плода. Необхідно контролювати матково-плацентарний
кровотік та зростання плода. У разі шкідливого впливу на перебіг вагітності=
або
плід слід розглянути можливість альтернативного лікування.
Після пологів
новонароджений має знаходитися під ретельним наглядом. Симптоми гіпоглікемі=
ї та
брадикардії можна очікувати впродовж перших 3 діб.
Період годування груддю. Даних щодо екскреції бісопрололу у грудне мо= локо немає, тому не рекомендується застосовувати препарат під час годування груд= дю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. У ході досліджень за участю пацієнтів з ішем= ічною хворобою серця препарат не впливав на здатність керувати автомобілем. Однак= в індивідуальних випадках препарат може вплинути на здатність керувати автотр= анспортом або працювати зі складними механізмами. Особливу увагу необхідно приділяти = на початку лікування, при зміні дози препарату або при взаємодії з алкоголем.<= o:p>
=
Спосіб застосування та дози. Препарат слід приймати не розжовую=
чи,
вранці натще, під час або після сніданку, запиваючи невеликою кількістю рід=
ини.
Хронічна серцева недостатність із систолічною дисфункцією лівого шлуноч=
ка у
комбінації з інгібіторами АПФ, діуретиками, при необхідності – серцевими
глікозидами.
Стандартна терапія
хронічної серцевої недостатності: інгібітори АПФ (або блокатори ангіотензин=
ових
рецепторів у разі непереносимості інгібіторів АПФ), блокатори β-адренорецеп=
торів,
діуретики і, за необхідності, серцеві глікозиди.
Препарат призначают=
ь для
лікування пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю без ознак загострен=
ня.
Терапію повинен про=
водити
лікар з досвідом лікування хронічної серцевої недостатності.
Лікування стабільної хронічної серцевої недостатності препаратом розпочинається відповідно до поданої нижче схеми титрування та може коригуватися залежно від індивідуаль= них реакцій організму.
– 1,25 мг* бісопрол= олу фумарату 1 раз на добу впродовж 1 тижня, якщо добре переноситься, підвищити до
– 2,5 мг* бісопрололу фумарату 1 раз на добу впродовж наступного 1 тижня, якщо добре переноситься, підвищити до
– 3,75 мг* бісопрололу фумарату 1 раз на добу впродовж наступного 1 тижня, якщо добре переноситься, підвищити до
– 5 мг бісопрололу фумарату 1 раз на добу впродовж наступних 4 тиж= нів, якщо добре переноситься, підвищити до
– 7,5 мг бісопрололу фумарату 1 раз на добу впродовж наступних 4 тижнів, якщо добре переноситься, підвищити до
– 10 мг бісопрололу
фумарату 1 раз на добу як підтримуюча терапія.
* На початку терапії
хронічної серцевої недостатності рекомендується застосовувати Біпролол-Здор=
ов'я,
таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 2,5 мг.
Максимальна рекомен=
дована
доза бісопрололу фумарату становить 10 мг 1 раз на добу.
Протягом фази титру=
вання
необхідний контроль за наступними показниками життєдіяльності (артеріальний
тиск, частота серцевих скорочень) і симптомами прогресування серцевої
недостатності. Симптоми можуть розвиватися з першого дня після початку
лікування.
Модифікація лікування.
Якщо максимальна
рекомендована доза погано переноситься, можливе поступове зниження дози. Як=
що
під час фази титрування або після неї спостерігається поступове погіршення
серцевої недостатності, розвивається артеріальна гіпотензія або брадикардія,
рекомендується коригування дози препарату, що може потребувати тимчасового
зниження дози бісопрололу або, можливо, призупинення лікування. Після
стабілізації стану пацієнта завжди слід розглядати можливість повторної
ініціації лікування бісопрололом.
Не слід припиняти л=
ікування
препаратом раптово, особливо пацієнтам з ішемічною хворобою серця, оскільки=
це
може призвести до погіршення стану пацієнта. У разі необхідності лікування
препаратом рекомендовано завершувати повільно, поступово знижуючи дозу (нап=
риклад,
зменшуючи дозу вдвічі щотижня).
Лікування стабільної
хронічної серцевої недостатності зазвичай довготривале.
Курс лікування преп=
аратом
тривалий та залежить від природи та тяжкості хвороби.
Пацієнти з печінковою та/або нирковою недостатністю.
Артеріальна гіпе=
ртензія;
ішемічна хвороба серця. Для пацієнтів із порушенням функцій печінки =
або
нирок легкого і середнього ступеня тяжкості підбір дози зазвичай робити не
потрібно. Пацієнтам із тяжкою формою ниркової недостатності (кліренс креати=
ніну
менше 20 мл/хв) і пацієнтам із тяжкою формою печінкової недостатності доза =
не
повинна перевищувати добову дозу 10 мг препарату. Є обмежені дані щодо
застосування бісопрололу пацієнтам на діалізі. Необхідності змінювати режим
дозування немає.
Хронічна серцева
недостатність. Немає даних щодо фармакокінетики бісопрололу у пацієнтів із хронічною
серцевою недостатністю одночасно з порушеннями функції печінки або нирок, т=
ому
збільшувати дозу необхідно з обережністю.
Пацієнти літнього віку не потребують коригування дози.
Діти.<=
/i> Клінічні дані щодо ефективності і безпеки
застосування препарату для лікування дітей відсутні, тому не слід застосову=
вати
препарат цій категорії пацієнтів.
Передозування. Симптоми. При передозуванні (наприклад, застосування добової дози 15 мг замість=
7,5
мг) були зафіксовані випадки розвитку атріовентрикулярної блокади ІІІ ступе=
ня,
брадикардії та запаморочення. Найчастішими ознаками передозування β-бл=
окаторами
є брадикардія, артеріальна гіпотензія, гостра серцева недостатність,
гіпоглікемія і бронхоспазм. На даний час відомо декілька випадків передозув=
ання
у пацієнтів із артеріальною гіпертензією та/або ішемічною хворобою серця
(максимальна доза – 2000 мг бісопрололу). Відмічалися брадикардія та/або
артеріальна гіпотензія. Усі пацієнти одужали. Існує широка варіабельність
індивідуальної чутливості до однократної високої дози бісопрололу, пацієнти=
із
серцевою недостатністю можуть бути більш чутливі до препарату. Тому лікуван=
ня
слід починати з поступовим збільшенням дозування (див. розділ «Спосіб
застосування та дози»).
Лікування. При
передозуванні припиняють лікування препаратом та проводять підтримуючу і
симптоматичну терапію. Є обмежені дані, що бісопролол важко піддається діал=
ізу.
При підозрі на передозування відповідно до очікуваної фармакологічної дії та
базуючись на рекомендаціях для інших β-блокаторів слід розглянути
нижчезазначені загальні заходи.
При брадикардії:
внутрішньовенне введення атропіну. Якщо реакція відсутня, з обережністю вво=
дять
ізопреналін або інший препарат із позитивним хронотропним ефектом. У винятк=
ових
випадках може знадобитись трансвенозне введення штучного водія ритму.
При артеріальній
гіпотензії: внутрішньовенне введення рідини та судинозвужувальних препараті=
в.
Внутрішньовенне введення глюкагону може бути корисним.
При атріовентрикуля=
рній
блокаді II і III ступеня: ретельне спостереження та інфузійне введення
ізопреналіну або трансвенозне введення кардіостимулятора.
При загостренні хро=
нічної
серцевої недостатності: внутрішньовенне введення діуретичних засобів, інотр=
опних
препаратів, вазодилататорів.
При бронхоспазмі:
бронхолітичні препарати (наприклад, ізопреналін), β2-адрено=
міметики
та/або амінофілін.
Побічні реакції. Небажані ефекти за частотою виникнення
класифікують за такими категоріями: дуже часто (> 1/10), часто (<=
u>>
1/100 і < 1/10), нечасто (> 1/1000 і < 1/100), рідко (&g=
t;
1/10000 і < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), невідомо (частота не
визначена за даними).
З боку серця.
Дуже часто: брадикардія (у пацієнтів із хрон=
ічною
серцевою недостатністю).
Часто: ознаки погіршення серцевої недостатно=
сті (у
пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю).
Нечасто: порушення атріовентрикулярної
провідності, брадикардія (у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ішемі=
чною
хворобою серця), ознаки погіршення серцевої недостатності (у пацієнтів з
артеріальною гіпертензією або ішемічною хворобою серця).
З боку нервової системи. =
i>
Часто: запаморочення*, головний біль*.
Рідко: синкопе.
З боку органів зору.
Рідко: зниження сльозовиділення (треба врахо=
вувати
при носінні контактних лінз).
Дуже рідко: кон’юнктивіт.
З боку органів слуху.
Рідко: погіршення слуху.
З боку дихальної системи.=
i>
Нечасто: бронхоспазм у пацієнтів із бронхіал=
ьною
астмою або обструктивними захворюваннями дихальних шляхів в анамнезі.
Рідко: алергічний риніт.
З боку травного тракту.=
Часто: нудота, блювання, діарея, запор. <= o:p>
З боку шкіри та сполучних тканин.<=
/span>
Рідко: реакції гіперчутливості, включаючи св=
ербіж,
почервоніння, висипання.
Дуже рідко: алопеція. При лікуванні
β-блокаторами може спостерігатись погіршення стану хворих на псоріаз у
вигляді псоріатичного висипання.
З боку кістково-м’язової системи.<=
/span>
Нечасто: м’язова слабкість, судоми.
З боку печінки.
Рідко: гепатит.
З боку судинної системи.
Часто: відчуття холоду або оніміння у кінців=
ках,
артеріальна гіпотензія (у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю).
Нечасто: ортостатична гіпотензія (у пацієнті=
в із хронічною
серцевою недостатністю), артеріальна гіпотензія (у пацієнтів з артеріальною
гіпертензією або ішемічною хворобою серця).
З боку репродуктивної системи.
Рідко: порушення потенції.
Психічні розлади.
Нечасто: депресія, порушення сну.
Рідко: нічні кошмари, галюцинації.
Лабораторні показники.<=
span
lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>
Рідко: підвищення рівня тригліцеридів у кров=
і,
підвищення активності печінкових ферментів у плазмі крові (АСТ, АЛТ).
Загальні розлади.
Часто: астенія (у пацієнтів із хронічною сер=
цевою
недостатністю), втомлюваність*.
Нечасто: астенія (у пацієнтів з артеріальною
гіпертензією або ішемічною хворобою серця).
* Стосується тільки пацієнтів з артеріальною
гіпертензією або ішемічною хворобою серця. Ці симптоми зазвичай виникають на
початку терапії, слабко виражені і зникають протягом перших 1-2 тижнів.
Термін
придатності. 2
роки.
Умови зберігання. Зберігати
в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати в недоступ=
ному
для дітей місці.
Упаковка. По 10 таблеток по 5 =
мг,
або 10 мг у блістері, по 3 блістери у коробці з картону.
Категорія відпуску. За
рецептом.
Виробник. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична
компанія «Здоров’я».
Мі=
сцезнаходження
виробника та його адреса місця провадження діяльності.