ЗАТВЕРДЖЕНО

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застос= ування лікарського засобу

ДЕКСАЛГІН^®ІН’ЄКТ=

(DEXALGIN^® INJECT= )

Склад:

діюча речовина: декскетопрофену трометамол;

1 мл розчину для = ін’єкцій/інфузій містить декскетопрофену трометамолу 36= ,9 мг, що еквівалентно декскетопрофену 25 мг (одна ампула по 2 мл містить декскетопрофену трометамолу 73,8 м= г, що еквівалентно декскетопрофену 50 мг);

допоміжні речовини: етанол 96 %, натрію хлорид, натрію гідрок= сид, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій/інфузій.

Основні фізико-хіміч= ні властивості: прозорий, безбарвний розчин.

Фармакотерапевтична група. Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Похідні пропіонової кислоти. Декскетопрофен. Код АТХ M01A E17.

Фармакологічні властивості.

Декскетопрофену трометамол – трометамінова сіль (S)-(+)-2-(3-бензоїлфеніл) пропіонової кислоти, що чинить аналгетичну, протизапальну та жарознижувальну дію і належить до класу нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ).

Механізм дії=

Механізм дії НПЗЗ базується на зменшенні синтезу простагландинів за рахунок пригнічення активності циклооксигенази. Зокрема, гальмується перетворення арахідонової кислоти у циклічні ендопероксиди PGG<= sub>2 та PGH₂, з яких утворюються простагландини PGE₁, PGE<= sub>2, PGF₂_a, PGD_{2, а
також простациклін PGI₂ та тромбоксани ТхА₂ і ТхВ2}. Крім цього, пригнічення синтезу простагландинів може впливати на інші медіа= тори запалення, такі як кініни, що може також опосередковано впливати на основну= дію препарату.

Фармакодинаміка.

Була виявлена пригнічувальна дія декскетопрофену трометамолу на активність циклооксигенази-1 та циклооксигенази-2 у лаборато= рних тварин та у людей.

Клінічна ефективність т= а безпека

Клінічні дослідження при різних видах болю продемонстрували, що декскетопрофену трометамол чинить виражену аналгетичну дію. Знеболювальна дія декскетопрофену трометамолу при внутрішньом’язовому = та внутрішньовенному введенні пацієнтам із болем середньої та сильної інтенсивності була вивчена при різних видах болю при хірургічних втручаннях (ортопедичні та гінекологічні операції, операції на черевній порожнині), а також при болю в опорно-руховому апараті (гострий біль у попереку) та нирко= вих коліках. Під час проведених досліджень аналгетичний ефект препарату швидко розпочинався та досягав максимуму протягом перших       45 хвилин. Тривалість знеболювальн= ої дії після застосування 50 мг декскетопрофену трометамолу, як правило, становить= 8 годин. Клінічні дослідження продемонстрували, що застосування препарату Дексалгін^® ін’єкт дає змогу значно скоротити дозу опіатів при їх одночасному застосуванні з метою купірування післяопераційного болю. Якщо пацієнтам, яким призначали з метою купірування післяопераційного болю морфі= й за допомогою приладу для знеболювання, що контролюється пацієнтом, призначали і декскетопрофену трометамол, то їм було потрібно значно менше морфію (на 30–= 45 %), ніж пацієнтам, які отримували плацебо.

Фармакокінетика.

Всмоктування

Після внутрішньом’язового введення декскетопрофену трометамолу людині максимальна концентрація досягається приблизно через 20 хвилин (10–45 хвилин). Доведено, що при однораз= овому внутрішньом’язовому або внутрішньовенному введенні 25–50 мг препарату площа під кривою AUC (концентрація – час) пропорційна дозі.

Розподіл

Аналогічно до інших лікарських засобів із високим ступенем зв’язування з білками плазми крові (99 %), об’єм розподілу декскетопрофену становить у середньому 0,25 л/кг. Період напіврозподілу становить приблизно 0,35 години= , а період напіввиведення – 1–2,7 г= одини.

Фармакокінетичні дослідження багаторазового застосування лікарського за= собу продемонстрували, що C_max і AUC після останнього внутрішньом’язо= вого або внутрішньовенного введення не відрізняються від показників після однократного застосування, що свідчить п= ро відсутність кумуляції лікарського засобу.

Біотрансформація та вив= едення

Метаболізм декскетопрофену в основному відбувається шляхом кон’югації з глюкуроновою кислотою та подальшим виведенням нирками. Після введення декскетопрофену трометамолу у сечі виявляється тільки оптичний ізомер S-(+)= , що свідчить про відсутність трансформації препарату в оптичний ізомер R-(-) у людей.

Пацієнти літнього віку=

Після введення одноразових та багаторазових доз ступінь впливу препарат= у на здорових добровольців літнього віку (від 65 років), які брали участь у дослідженні, була значно вищою (до 55 %), ніж на молодих добровольцях, однак статистично значущої різниці у максимальній концентрації та часі її досягне= ння не спостерігалося. Середній період напіввиведення збільшувався (до 48 %), а визначений сумарний кліренс скорочувався.

= Доклінічні дані з безпеки

= –18 раз в= ищою, ніж при максимальній дозі, рекомендованій людині. Досліджень канцерогенного впливу на тваринах не проводилося.

= = = Клінічні характеристики.

Показання.=

Симптоматичне лікування гострого болю середньої та високої інтенсивност= і у випадках, коли пероральне застосування препарату недоцільне, наприклад, при післяопераційних болях, ниркових коліках та болю у попереку.

Протипоказання.

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     Підвищена чутливість до декскетопрофену, будь-якого іншого нестероїдного протизапальн= ого засобу (НПЗЗ) або до допоміжних речовин препарату;

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     пацієнтам у яких застосування речовин аналогічної дії, наприклад ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ, провокує розвиток нападів бронхіальної астми, бронхоспазму, гострого риніту, носових поліпів, появу кропив’янки або ангіоневротичного набряку;

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     якщо під час лікування кетопрофеном або фібратами виникали фотоалергічні або фототоксичні реакції;

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     шлунково-кишкові кровотечі або перфорації в анамнезі, пов’язані із терапією НПЗЗ;=

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     пептична виразка в активній фазі/ шлунково-кишкова кровотеча, або наявність в анамне= зі шлунково-кишкової кровотечі, виразок або перфорацій;

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     хронічна диспепсія;

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     кровотеча в активній фазі або підвищена кровоточи= вість;

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     хвороба Крона або неспецифічний виразковий коліт;

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     тяжка серцева недостатність;

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     порушення функції нирок середнього або тяжкого ступеня (кліренс креатиніну

      ≤59 мл/хв);

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     тяжке порушення функції печінки (10–15 балів за шкалою Чайлда-П’ю);

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     геморагічний діатез та інші порушення згортання крові;

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     при вираженій дегідратації (внаслідок блювання, діареї або недостатнього прийому рідини);

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     ІІІ триместр вагітності та період годування груддю;

Через вміст у лікарському засобі етанолу Дек= салгін^®ін’єкт протипоказаний для нейроаксіального (інтратекального або епідурального) введення.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.=

Одночасне застосув= ання таких засобів з НПЗЗ не рекомендується:=

-&nb= sp;         інші НПЗЗ (включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2), у тому числі саліцилати у високих дозах (≥ 3 г/до= бу). При одночасному застосуванні кількох НПЗЗ підвищується ризик виникнення вир= азки у травному тракті та шлунково-кишкової кровотечі внаслідок їхньої взаємно посилюючої дії;

-&nb= sp;         антикоагулянти: НПЗЗ посилюють дію антикоагулянт= ів, наприклад варфарину, внаслідок високого ступеня зв’язування декскетопрофену= з білками плазми крові, а також внаслідок пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки. Якщо одночас= не застосування необхідне, його слід проводити під наглядом лікаря та з ретель= ним контролем відповідних лабораторних показників;

-&nb= sp;         гепарини: підвищується ризик кровотеч (через пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки). Якщо одночасне застосування необхідне, його слід проводити під наглядом лікаря та з ретельним контролем відповідних лаборато= рних показників;

-&nb= sp;         кортикостероїдні засоби: підвищується ризик розв= иту виразки у травному тракті або шлунково-кишкової кровотечі;

-&nb= sp;         літій (були повідомлення для кількох НПЗЗ): НПЗЗ підвищують рівень літію у крові, що може призвести до інтоксикації (зменшує= ться виведення літію нирками). Тому на початку застосування декскетопрофену, при корекції дози або відміні препарату необхідно проконтролювати рівень літію у крові;

-&nb= sp;         метотрексат у високих дозах (не менше 15 мг на тиждень). За рахунок зменшення ниркового кліренсу метотрексату на тлі застосування НПЗЗ у цілому посилюється його негативний вплив на систему кро= ві;

-&nb= sp;         похідні гідантоїну та сульфонаміди: можливе посилення токсичності цих речовин.

Одночасне застосув= ання таких засобів з НПЗЗ вимагає обережності:

-&nb= sp;         діуретичні засоби, інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), антибактеріальні аміноглікозид= и та антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ. Декскетопрофен знижує ефективність діуретиків та інших антигіпертензивних засобів. У деяких пацієнтів із порушенням функції нирок (наприклад, при зневодненні або в осіб літнього ві= ку) застосування засобів, що пригнічують циклооксигеназу, одночасно з інгібітор= ами АПФ, антагоністами рецепторів ангі= отензину ІІ або антибактеріальними аміноглікозидами може погіршити функцію нирок, що= , як правило, є оборотним процесом. При застосуванні декскетопрофену разом із будь-яким діуретичним засобом слід переконатися у відсутності зневоднення у пацієнта, а на початку лікування необхідно контролювати функцію нирок;=

-&nb= sp;         метотрексат у низьких дозах (менше 15 мг на тиждень): за рахунок зменшення ниркового кліренсу метотрексату на тлі застосування НПЗЗ посилюється його негативний вплив на систему крові загало= м. У перші тижні одночасного застосування необхідно щотижня проводити аналіз кро= ві. Навіть при незначному порушенні функції нирок, а також у пацієнтів літнього віку лікування слід проводити під суворим наглядом лікаря;

-&nb= sp;         пентоксифілін: існує ризик кровотечі. Необхідно посилити контроль і частіше перевіряти показник часу кровотечі;<= /span>

-&nb= sp;         зидовудин: існує ризик збільшення токсичного впл= иву на еритроцити за рахунок впливу на ретикулоцити, що після 1-го тижня застосування НПЗЗ призводить до тяжкої анемії. Протягом 1–2 тижнів після початку застосування НПЗЗ слід зробити аналіз крові та перевірити вміст ретикулоцитів;

-&nb= sp;         препарати сульфонілсечовини: НПЗЗ здатні посилити гіпоглікемічну дію цих засобів за рахунок заміщення препаратів сульфонілсечовини у сполуках з білками плазми крові.

Слід врахувати мож= ливі взаємодії при застосуванні таких засобів:

-&nb= sp;         бета-блокатори: НПЗЗ здатні послабити їхню антигіпертензивну дію за рахунок пригнічення синтезу простагландинів;<= /o:p>

-&nb= sp;         циклоспорин та такролімус: можливе посилення нефротоксичності за рахунок впливу НПЗЗ на ниркові простагландини. При комб= інованій терапії слід контролювати функцію нирок;

-&nb= sp;         тромболітичні засоби: підвищується ризик кровоте= чі;

-&nb= sp;         антиагрегантні засоби та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: підвищується ризик шлунково-кишкової кровотечі;

-&nb= sp;         пробенецид: можливе збільшення концентрації декскетопрофену у плазмі крові, що, вірогідно, зумовлено пригніченням нирко= вої канальцевої секреції та кон’югації препарату з глюкуроновою кислотою і вима= гає корекції дози декскетопрофену;

-&nb= sp;         серцеві глікозиди: НПЗЗ здатні збільшити концент= рацію глікозидів у плазмі крові;

-&nb= sp;         міфепристон: теоретично існує ризик зміни ефективності міфепристону під впливом інгібіторів простагландинсинтетази. Обмежені дані дають змогу припустити, що сумісне введення НПЗЗ в один день = із простагландином не здійснює небажаного впливу на ефективність міфепристону = або простагландину щодо дозрівання шийки матки або її скорочуваності, а також не знижує клінічну ефективність засобів для медикаментозного переривання вагітності;

-&nb= sp;         антибіотики хінолінового ряду: результати дослід= жень на тваринах показали, що при застосуванні похідних хінолону у високих дозах= у комбінації з НПЗЗ підвищується ризик розвитку судом;

-&nb= sp;         тенофовір: при сумісному застосуванні з НПЗЗ може підвищуватися концентрація азоту сечовини і креатиніну в плазмі крові, тому= для оцінки можливого впливу сумісного застосування цих лікарських засобів необх= ідно контролювати функцію нирок;

-&nb= sp;         деферасірокс: при сумісному застосуванні з НПЗЗ = може підвищуватися ризик токсичного впливу на шлунково-кишковий тракт. При застосуванні даного лікарського засобу спільно з деферасіроксом необхідний ретельний нагляд за пацієнтом;

-&nb= sp;         пеметрексед: при сумісному застосуванні з НПЗЗ м= оже знижуватися виведення пеметрекседу, тому при застосуванні НПЗЗ у високих до= зах необхідно виявляти особливу обережність. Пацієнтам з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну від 45 до 79 мл/= хв) слід уникати застосування НПЗЗ протягом двох днів до і двох днів після прий= ому пеметрекседу.

Особливості засто= сування.

З обережністю застосовувати пацієнтам з алергічними станами в анамнезі. Уникати застосування препарату Дексалгін^® ін’єкт у ком= бінації з іншими НПЗЗ, у тому числі селективними інгібіторами циклооксигенази-2. Побічні реакції можна зменшити за рахун= ок застосування найменшої ефективної дози протягом якомога коротшого часу, необхідного для покращення стану.

Безпека стосовно шлунково-кишкового тракту

Шлунково-кишкові кровотечі, утворення виразки= або її перфорація, у деяких випадках з летальним наслідком, спостерігалося для = усіх НПЗЗ на різних етапах лікування незалежно від наявності симптомів-передвісн= иків або наявності в анамнезі серйозної патології з боку травного тракту. При розвитку шлунково-кишкової кровотечі = або виразки застосування препарату слід припинити. Ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі, утворення виразки або її перфорація підвищуєть= ся зі збільшенням дози НПЗЗ у пацієнтів із виразкою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією, а також у пацієнтів літнього віку. =

Пацієнти літнього віку: у пацієнтів літнього = віку підвищена частота побічних реакцій на застосування НПЗЗ, особливо таких, як виникнення шлунково-кишкової кровотечі та перфорації, іноді з летальним наслідком. Лікування таких пацієнтів слід розпочинати з найменшої можливої дози. Як і у разі застосування усіх НПЗЗ, пацієнтам, які мають в анамнезі езофагіт, гастрит та/або виразкову хворобу, слід бути певним, що ці захворювання знаходяться у фазі ремісії. У пацієнтів із наявними симптомами патології травного тракту та із захворюваннями травного тракту в анамнезі протягом застосування препарату необхідно контролювати стан травного тракту щодо виникнення можливих порушень, особливо це стосується шлунково-кишкової кровотечі. НПЗЗ слід з обережністю призначати пацієнтам із захворюваннями т= равного тракту в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки існує ризик їх загострення. Для таких пацієнтів та пацієнтів, які застосовують ацетилсаліцилову кислоту у малих дозах або інші засоби, що збільшують ризик виникнення побічних реакцій з боку травного тракту, слід розглянути можливі= сть комбінованої терапії з препаратами-протекторами, наприклад мізопростолом або інгібіторами протонної помпи.

Пацієнтам, особливо літнього віку, які мають в анамнезі побічні реакції з боку травного тракту, необхідно повідомляти ліка= ря про всі незвичні симптоми, пов’язані з травною системою, зокрема про шлунково-кишкові кровотечі, особливо на початкових етапах лікування.

Слід з обережністю призначати препарат пацієн= там, які одночасно застосовують засоби, що можуть збільшити ризик виникнення вир= азки або кровотечі, а саме: пероральні кортикостероїдні засоби, антикоагулянтні засоби (наприклад варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антиагрегантні засоби, такі як ацетилсаліцилова кислота.

Безпека стосовно н= ирок

Пацієнтам із порушенням функції нирок лікарсь= кий засіб слід призначати з обережністю, оскільки на тлі застосування НПЗЗ можл= иве погіршення функції нирок, затримка рідини в організмі і набряки. Через підвищений ризик нефротоксичності лікарський засіб слід призначати з обережністю при лікуванні діуретиками, а також тим пацієнтам, у яких можлив= ий розвиток гіповолемії. Під час лікування організм повинен отримувати достатню кількість рідини, щоб уникнути зневоднення, яке може призвести до посилення токсичного впливу на нирки. Так само, як і інші НПЗЗ, лікарський засіб може підвищувати концентрацію азоту сечовини і креатиніну в плазмі крові. Подібн= о до інших інгібіторів синтезу простагландинів, його застосування може супроводжуватися побічними реакціями з боку нирок, що призводить до гломерулонефриту, інтерстиціального нефриту, папілярного некрозу, нефротичн= ого синдрому і гострої ниркової недостатності. Найбільше порушень функції нирок виникає у пацієнтів літнього віку.

Безпека стосовно п= ечінки

Пацієнтам із порушенням функції печінки лікарський засіб слід призначати з обережністю. Аналогічно іншим НПЗЗ, преп= арат може викликати тимчасове і незначне підвищення значень деяких печінкових показників, а також виражене підвищення активності АСТ і АЛТ. При відповідн= ому підвищенні зазначених показників терапію слід припинити.<= /p>
Найбільше порушень функції печінки виникає у пацієнтів літнього віку.

Безпека стосовно серцево-судинної системи і мозкового кровообігу

Пацієнтам із артеріальною гіпертензією і/або = серцевою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості необхідні контроль і консультативна допомога. Особливої обережності слід дотримуватися при лікув= анні пацієнтів із захворюваннями серця в анамнезі, зокрема з попередніми епізода= ми серцевої недостатності (на тлі застосування препарату підвищується ризик розвитку серцевої недостатності), оскільки при лікуванні НПЗЗ спостерігалися затримка рідини в тканинах і утворення набряків. Клінічні дослідження і епідеміологічні дані дають змогу припустити, що на тлі застосування деяких = НПЗЗ (особливо у високих дозах і протягом тривалого часу) може трохи підвищувати= ся ризик розвитку артеріальних тромбозів (наприклад інфаркту міокарда або інсульту). Даних для виключення такої небезпеки при застосуванні декскетопр= офену недостатньо. Отже, у разі неконтрольованої артеріальної гіпертензії, застій= ної серцевої недостатності, ішемічної хвороби серця, захворювань периферичних артерій і/або судин головного мозку декскетопрофен слід призначати тільки п= ісля ретельної оцінки стану пацієнта. Настільки ж ретельну оцінку стану слід проводити перед початком тривалого лікування пацієнтів з факторами ризику р= озвитку серцево-судинного захворювання (такими як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння).

Повідомлялося про випадки синдрому Коуніса у пацієнтів, які отримували лікування декскетопрофеном. Синдром Коуніса визначається як серцево-судинні симптоми, спричинені алергічною або гіперчутливою реакцією, пов’язаною зі звуженням коронарних артерій, що потенційно може призвести до інфаркту міокарда.

Неселективні НПЗЗ здатні зменшувати агрегацію тромбоцитів та збільшувати час кровотечі за рахунок пригнічення синтезу простагландинів. Одночасне застосування декскетопрофену трометамолу та низькомолекулярного гепарину у профілактичних дозах у післяопераційний пері= од вивчалося у клінічних дослідженнях і впливу на показники коагуляції не було виявлено. Однак пацієнтам, які застосовують декскетопрофену трометамол одночасно з препаратами, що впливають на гемостаз, наприклад варфарин, інші кумаринові препарати або гепарини, необхідно перебувати під ретельним нагля= дом лікаря. Найбільше порушень функції серцево-судинної системи виникає у паціє= нтів літнього віку.

Шкірні реакції

Були повідомлення про дуже рідкісні випадки розвитку серйозних шкірних реакцій (деякі з летальним наслідком) на тлі застосування НПЗЗ, у тому числі ексфоліативного дерматиту, синдрому Стівенса–Джонсона та токсичного епідермального некролізу. Вірогідно, найбіл= ьший ризик їх виникнення спостерігається на початку лікування, у більшості паціє= нтів вони виникали протягом 1-го місяця терапії. При появі шкірних висипань, озн= ак ураження слизових оболонок або інших симптомів гіперчутливості препарат Дексалгін^® ін’єкт слід відмінити.=

Маскування симптомів основних інфекцій<= /o:p>

Дексалгін^® ін’єкт може маскувати симптоми інфекцій, що може = завадити діагностуванню і своєчасному лікуванню і, тим самим, погіршити наслідки інфекції. Такі випадки спостерігалися спостерігалося при бактеріальній пневмонії і бактеріальних ускладненнях вітряної віспи. Коли Дексалгін^®= ін’єкт вводять для полегшення болю у зв’язку з інфекційним процесом, рекомендується моніторинг інфекційного процесу. В амбулаторних умовах паціє= нт повинен проконсультуватися з лікарем, якщо симптоми зберігаються або погіршуються.

Інша інформація

Особливу обережність слід приділяти у разі призначення лікарського засобу пацієнтам:

- зі спадковим порушенням метаболізму порфіри= ну (наприклад, при гострій переміжній порфірії);

- з дегідратацією;

- безпосередньо після великих хірургічних втручань.

Якщо лікар вважає, що необхідне тривале застосування декскетопрофену, слід регулярно контролювати функцію печінки та нирок.

У дуже рідкісних випадках спостерігалися тяжкі гострі реакції гіперчутливості (наприклад анафілактичний шок). При перших ознаках розвитку тяжких реакцій гіперчутливості після прийому препарату Дексалгін^® ін’єкт   ліку= вання слід припинити. Залежно від симптомів, будь-яке необхідне в таких випадках лікування потрібно проводити під наглядом лікаря.

Пацієнти, які страждають на астму в поєднанні= з хронічним ринітом, хронічним синуситом і/або поліпами носа, схильні до вищо= го ризику алергії на ацетилсаліцилову кислоту та/або НПЗЗ, ніж інші пацієнти. Призначення даного препарату може викликати напади астми або бронхоспазм, особливо у пацієнтів з алергією на ацетилсаліцилову кислоту або НПЗЗ.<= /o:p>

Можливий розвиток тяжких інфекційних ускладне= нь з боку шкіри і м’яких тканин на тлі вітряної віспи. Дотепер даних, що дають змогу виключити роль НПЗЗ в посилен= ні цього інфекційного процесу, отримано не було. Тому при вітряній віспі не рекомендується застосовувати Дексалгін^® ін’єкт.

Дексалгін^® ін’єкт = слід з обережністю вводити пацієнтам із порушенням кровотворення, системним червон= им вовчаком та змішаними захворюваннями сполучної тканини.

Як і інші = НПЗЗ, декскетопрофену трометамол здатний маскувати симптоми інфекційних захворюва= нь під час його застосування. В окремих випадках під час застосування НПЗЗ повідомлялося про активізацію інфекційних процесів, що локалізуються у м’яких тканинах. Таким чином, якщо під час застосув= ання з’являються або посилюються симптоми бактеріальної інфекції, пацієнтам рекомендується негайно звернутися до лікаря.

Цей лікарський= засіб містить до 200 мг спирту (етанолу) в кожній ампулі об’ємом 2 мл (3 мг/кг/до= зу (10 % мас./об.)), що еквівалентно 5 мл пива або 2 мл вина. Невелика кількіс= ть алкоголю, що міститься в цьому лікарському засобі, не матиме помітного ефек= ту.

Лікарський засіб містить менше ніж 1 ммоль натрію (23 мг) на дозу, тому практично не містить вільного натрію.

= ;

Застосування у пе= ріод вагітності або годування груддю.

Застосування препарату Дексалгін^® ін’єкт протипоказано у ІІІ триместрі вагітності та у період годування груддю.

Вагітність

Пригнічення синтезу простагландинів може негативно вплинути на вагітність та/або розвиток плода. Відповідно до результатів епідеміологічних досліджень застосування препаратів, що пригніч= ують синтез простагландинів, на ранніх термінах вагітності збільшує ризик викидн= я, виникнення у плода вади серця та незрощення передньої черевної стінки. Так абсолютний ризик розвитку аномалій серцево-судинної системи збільшувався з = < 1 % до приблизно 1,5 %. Вважається= , що небезпека виникнення таких явищ підвищується зі збільшенням дози препарату = та тривалості терапії. Застосування інгібіторів синтезу простагландинів у твар= ин викликало збільшення пре- та постімплантаційних втрат і підвищення ембріофетальної смертності. Крім того, у тварин, яким застосовували інгібіт= ори синтезу простагландинів у період органогенезу, підвищувалась частота виникн= ення вад розвитку плода, у тому числі аномалій серцево-судинної системи. Однак, дослідження декскетопрофену трометамолу на тваринах не виявили репродуктивн= ої токсичності. Застосування декскетопрофену з 20-го тижня вагітності може спричинити олігогідрамніон внаслідок дисфункції нирок плода= . Це може спостерігатися невдовзі після початку лікування і зазвичай є оборотним після припинення застосування препарату. Крім того, після прийому препарату вагітними у другому триместрі вагітності повідомлялося про випадки звуження артеріальної протоки у плода, більшість з яких минули після припинення лікування. Тому призначення декскетопрофену трометамолу у І та ІІ триместрах вагітно= сті можливе тільки у разі крайньої необхідності. При призначенні декскетопрофену трометамолу жінкам, які планують вагітність, або у І та ІІ триместрах вагітності слід застосовувати найменшу можливу ефективну дозу протягом яком= ога коротшого терміну лікування. Допологовий моніторинг щодо олігогідрамніону = та звуження артеріальної протоки у плода слід розглянути у разі впливу декскетопрофену протягом декількох днів, починаючи з 20-го гестаційного тиж= ня. Вагітним слід припинити застосування декскетопрофену, якщо виявлено олігогідрамніон або звуження артеріальної протоки у плода.

Під час ІІІ триместру усі інгібітори синтезу простагландинів спричиняють:

= ризики для плода:

-&nb= sp;         кардіопульмональний токсичний синдром (звуження/закупорка артеріальної протоки та легенева гіпертензія);

-&nb= sp;         порушення функції нирок (див. вище);

= ризики для матері та дитини наприкінці вагітності:

-&nb= sp;         подовження часу кровотечі (ефект пригнічення агрегації тромбоцитів), що можливе навіть за умови застосування низьких доз= ;

-&nb= sp;         затримка скорочення матки з відповідною затримкою пологів та затяжними пологами.

=

Годування груддю<= o:p>

Даних щодо проникнення декскетопрофену у груд= не молоко немає. Препарат Дексалгін^® ін’єкт   протипоказаний в період годування груддю.

= ;

Фертильніс= ть

Як і всі і= нші НПЗЗ, декскетопрофену трометамол може знижувати жіночу фертильність, тому його не рекомендується застосовувати жінкам, які планують вагітність. Жінкам, які м= ають проблеми із зачаттям або проходять обстеження щодо безпліддя, слід розгляну= ти можливість відміни препарату.

=

Здатність впливат= и на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

На тлі застосування препарату Дексалгін^® ін’єкт можливе виникнення запаморочення, порушення зору або сонливості. У таких випадках можливе погіршення здатності до швидкого реагування, орієнтування в дорожній ситуації і керування автотранспортом або іншими механізмами.

=

Спосіб застосуван= ня та дози.

Для мінімізації побічних реакцій слід застосовувати найнижчу ефективну = дозу протягом найкоротшого періоду (див. розділ «Особливості застосування»).

Дорослі. Рекомен= дована доза становить 50 мг з інтервалом 8–12 годин. При необхідності повторну дозу вводити через 6 годин. Максимальна добова доза не має перевищувати 150 мг. = Дексалгін^® ін’єкт   призначений для короткочасного застосування, тому його слід застосовувати тільки у пері= од гострого болю (не довше 2-х діб). Пацієнтів слід переводити на пероральне застосування аналгетиків, як= що це можливо. При післяопераційних болях середнього або сильного ступеня тяжк= ості препарат можна застосовувати за показаннями у тих же самих рекомендованих д= озах у комбінації з опіоїдними аналгетиками.

Пацієнти літнього = віку. Коригув= ання дози зазвичай не потрібне. Однак через фізіологічне зниження функції нирок рекомендується нижча доза препарату, а саме – максимальна добова доза стано= вить 50 мг при легкому порушенні функції нирок.

Порушення з боку печінки. Для пацієнтів із патологією печінки з легким або середнім ступенем тяжкості (5–9 балів за шкалою Чайлда–П’ю) слід зменшити максимальну добову дозу = до 50 мг та ретельно контролювати функцію печінки. При тяжких захворюваннях печін= ки (10–15 балів за шкалою Чайлда–П’ю) препарат протипоказаний.

Порушення з боку н= ирок. Для пац= ієнтів із порушенням функції нирок легкого ступеня (кліренс креатиніну 60–89 мл/хв) максимальну добову дозу слід зменшити до 50 мг. При порушенні = функції нирок середнього або тяжкого ступеня (кліренс креатиніну < 59 мл/хв) препарат протипоказаний.

Діти та підлітки. Препарат не слід застосовувати дітям та під= літкам через відсутність даних щодо його ефективності та безпеки.

Спосіб застосуванн= я

Внутрішньом’язове введення. Вміст однієї ампули (2 мл) слід п= овільно вводити глибоко у м’язи.

Внутрішньовенна інфузія.

Для проведення внутрішньовенної інфузії вміст ампули 2 мл розвести у 30= –100 мл 0,9 % розчину натрію хло= риду, розчині глюкози або розчині Рінгера-лактату. Розчин для інфузій слід готува= ти в асептичних умовах, не допускаючи впливу природного денного світла. Приготовлений розчин має бути прозорим. Інфузію необхідно проводити внутрішньовенно повільно протягом 10–30 хвилин.

Дексалгін^® ін’єкт, розведений у 100 мл 0,9 % розчину натрію хлориду або у розчині глюкози, можна змішувати з допаміном, гепарином, гідроксизином, лідокаїном, морфіном, петидином та теофіліном.

Внутрішньовенна ін’єкція (болюсне введення).=

При необхідності вміст однієї ампули (2 мл розчину для ін’єкцій) вводити внутрішньовенно повільно протягом = не менше 15 секунд. Препарат можна змішувати у малих об’ємах (наприклад у шпри= ці) з розчинами для ін’єкцій гепарину, лідокаїну, морфіну та теофіліну.

Дексалгін^® ін’єкт не можна змішувати у малих об’ємах (наприк= лад у шприці) з розчинами допаміну, прометазину, пентазоцину, петидину та гідроксизину, тому що утворюється осад.

Розведені розчини для інфузій не можна змішувати з прометазином або пентазоцином.

Препарат можна змішувати тільки з лікарськими засобами, що вказані вище.

При внутрішньом’язовому або внутрішньовенному болюсному застосуванні препарат слід негайно ввести після= того, як він був набраний з ампули.

При зберіганні розведених розчинів препарату у поліетиленових пакетах а= бо у прилаштованих для введення виробах з етилвінілацетату, пропіонату целюлози, поліетилену низької щільності та полівінілхлориду змін вмісту діючої речовини внаслідок сорбції не спостерігалося.

Препарат Дексалгін^® ін’єкт   призначений для одноразового застосування, тому залишки готового роз= чину слід утилізувати. Перед введенням необхідно візуально перевірити, чи розчин прозорий та безбарвний. Розчин, що містить тверді частки, застосовувати не можна.

=

Діти.<= /b>

Препарат не слід застосовувати дітям та підліткам через відсутність дан= их щодо його ефективності та безпеки.

=

Передозування.

Симптоматика передозування невідома. Аналогіч= ні лікарські засоби спричиняють порушення з боку травного тракту (блювання, анорексія, біль у животі) та нервової системи (сонливість, запаморочення, дезорієнтація, головний біль). При випадковому передозуванні слід негайно розпочати симптоматичне лікування відповідно до стану пацієнта. Декскетопро= фену трометамол видаляється з організму за допомогою діалізу.<= /p>
=

Побічні реакції.<= /span>

У нижченаведеній таблиці зазначено розподілен= і за органами та системами органів і частотою виникнення побічні реакції, зв’язок яких із декскетопрофену трометамолом, за даними клінічних досліджень, визна= ний як мінімум можливим, а також побічні реакції, повідомлення про які були отримані після виведення препарату Дексалгін^® ін’єкт = на ринок.

Органи і системи органів

Часто

(≥1/100 – 1/10)

Іноді

(≥ 1/1000 –<1/10= 0)

Рідко

(≥ 1/10000 –

< 1/1000)

Дуже рідко

(< 1/10000)

Невідомо (частоту неможливо оцінити на основі наявн= их даних)

Порушення з боку крові/ лімфатичної системи

_

Анемія<= /span>

_

Нейтропенія, тромбоцитопенія

_

Порушення з боку імунної системи

_

_

Набряк гортані

Анафілактичні реак= ції, у тому числі анафілактичний шок

_

Порушення харчування та обміну речовин=

_

_

Гіперглікемія, гіпоглікемія, гіпертригліцерид-= емія, анорексія,

відсутність апетиту

<= /span>

_

Психічні порушення=

_

Безсоння, занепокоєність

_

_

_

Порушення з боку нервової системи

_

Головний біль, запаморочення, сонливість<= /o:p>

Парестезії, непритомність

_

_

Порушення з боку органів зору

_

Нечіткість зору

_

_

_

Порушення з боку органів слуху

_

Вертиго

Дзвін у вухах=

_

_

Порушення з боку с= ерця

_

Пальпітація

Екстрасистолія, тахікардія

_

Синдром

Коуніса

Порушення з боку судинної системи

_

Артеріальна гіпотензі= я, припливи

Артеріальна гіпертензія, тромбофлебіт поверхневих вен

_

_

Порушення з боку дихальних шляхів, органів грудної клітки та середостінн= я

_

_

Брадипное

Бронхоспазм, задиш= ка

_

Порушення з боку травного тракту

Нудота, блювання

Біль у животі, диспепсія, діарея, запор, блюва= ння з домішками крові, сухість у роті

Виразкова хвороба, кровотеча або перфорація

Панкреатит

_

Порушення з боку гепатобіліарної системи<= /o:p>

_

_

Гепатоцелюлярна патологія

<= /span>

_

Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковин= и

_

Дерматити, свербіж, висипання, підвищене потовиділення

Кропив’янка, вугри=

Синдром Стівенса–Джонсона, токсичний епідермал= ьний некроліз (синдром Лайєлла), ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, фото= сенсибілізація

Фіксований медикаментозний висип

Порушення з боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини

_

_

Ригідність м’язів, скутість у суглобах, м’язові судоми, біль у спині

_

_

Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів<= o:p>

_

_

Гостра ниркова нед= остатність, поліурія, нирковий біль, кетонурія, протеїнурія

Нефрит, нефротичний синдром

_

Порушення з боку репродуктивної системи <= /o:p>

_

_

Менструальні порушення, порушення функції передміхурової залози

_

_

Загальні та місцеві порушення

Біль у місці ін’єкції, реакції у місці ін’єкці= ї, у тому числі запалення, гематома, кровотеча

Пропасниця, підвищ= ена втомлюваність, болі, озноб, астенія, нездужання

Тремтіння, перифер= ичні набряки

_

_

Дослідження

_

_

Відхилення у показниках печінкових проб

_

_

Порушення = з боку травного тракту спостерігалися найчастіше.

Можливий р= озвиток виразкової хвороби, перфорації або шлунково-кишкової кровотечі, іноді з летальним наслідком, особливо у пацієнтів літнього віку. За наявними даними= , на тлі застосування препарату може виникати нудота, блювання, діарея, метеориз= м, запор, диспептичні явища, біль у животі, мелена, блювання з домішками крові, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороба Крона. Рідше спостерігає= ться гастрит. Також відзначалися набряки, артеріальна гіпертензія та серцева недостатність, що можуть бути спричинені застосуванням НПЗЗ. Як і у разі застосування інших НПЗЗ, можливі такі побічні реакції: асептичний менінгіт,= що загалом виникає у пацієнтів, хворих на системний червоний вовчак або на змішані захворювання сполучної ткани= ни, та реакції з боку крові (пурпура, апластична та гемолітична анемія, рідко – агранулоцитоз та гіпоплазія кісткового мозку). Можливі бульозні реакції, у тому числі синдром Стівенса–Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (дуже рідко).

Відповідно= до результатів клінічних досліджень та епідеміологічних даних, застосування де= яких НПЗЗ, особливо у високих дозах та протягом тривалого часу, може супроводжуватися деяким збільшенням ризику розвитку патології, спричиненої тромбозом артерій, наприклад інфаркту міокарда та інсульту.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.=

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу відіграє важливу роль. Це дає змогу продовжувати спостереження за співвідношенням користь/ризик застосування да= ного лікарського засобу.

Працівники закладів охорони здоров’я повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну сист= ему оповіщення.

= ;

Термін придатності.

5 років.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначе= ного на упаковці.

Умови зберігання.

Зберігати у захищен= ому від дії світла місці в оригінальній упаковці. Після розведення розчин зберігають протягом 24 годин при температурі від 2 до 8 ̊С. Зберігати у недоступному для дітей місц= і.

Несумісність.

Дексалгін^® ін’єкт не можна змішувати у малих об’ємах (наприк= лад у шприці) з розчинами допаміну, прометазину, пентазоцину, петидину та гідроксизину, тому що утворюється осад.

Розведені розчини для інфузій, отримані, як зазначено в розділі «Спосіб застосування та дози» не можна змішувати з прометазином або пентазоцином. <= o:p>

Упаковка.=

Ампула з коричневого скла по 2 мл;

по 1 ампулі в контурній чарунковій упаковці, 1 контурна чарункова упаковка в картонній коробці; або

по 5 ампул у контурній чарунковій упаковці, 1 контурна чарункова упаков= ка в картонній коробці; або

по 5 ампул у контурній чарунковій упаковці, 2 контурні чарункові упаков= ки в картонній коробці.

Категорія відпуску.<= /span> За рецептом.

= Виробник.

= Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Віа Сете Санті 3, 50131 Флоренція (ФІ), Італія.

= Заявник.

= Місцезнаходження заявника та/або представника заявника.

1, Авеню де ла Гар, Л-1611, Люксембург.

Органи і системи органів	Часто (≥1/100 – 1/10)	Іноді (≥ 1/1000 –<1/10= 0)	Рідко (≥ 1/10000 – < 1/1000)	Дуже рідко (< 1/10000)	Невідомо (частоту неможливо оцінити на основі наявн= их даних)
Порушення з боку крові/ лімфатичної системи	_	Анемія<= /span>	_	Нейтропенія, тромбоцитопенія	_
Порушення з боку імунної системи	_	_	Набряк гортані	Анафілактичні реак= ції, у тому числі анафілактичний шок	_
Порушення харчування та обміну речовин=	_	_	Гіперглікемія, гіпоглікемія, гіпертригліцерид-= емія, анорексія, відсутність апетиту	<= /span>	_
Психічні порушення=	_	Безсоння, занепокоєність	_	_	_
Порушення з боку нервової системи	_	Головний біль, запаморочення, сонливість<= /o:p>	Парестезії, непритомність	_	_
Порушення з боку органів зору	_	Нечіткість зору	_	_	_
Порушення з боку органів слуху	_	Вертиго	Дзвін у вухах=	_	_
Порушення з боку с= ерця	_	Пальпітація	Екстрасистолія, тахікардія	_	Синдром Коуніса
Порушення з боку судинної системи	_	Артеріальна гіпотензі= я, припливи	Артеріальна гіпертензія, тромбофлебіт поверхневих вен	_	_
Порушення з боку дихальних шляхів, органів грудної клітки та середостінн= я	_	_	Брадипное	Бронхоспазм, задиш= ка	_
Порушення з боку травного тракту	Нудота, блювання	Біль у животі, диспепсія, діарея, запор, блюва= ння з домішками крові, сухість у роті	Виразкова хвороба, кровотеча або перфорація	Панкреатит	_
Порушення з боку гепатобіліарної системи<= /o:p>	_	_	Гепатоцелюлярна патологія	<= /span>	_
Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковин= и	_	Дерматити, свербіж, висипання, підвищене потовиділення	Кропив’янка, вугри=	Синдром Стівенса–Джонсона, токсичний епідермал= ьний некроліз (синдром Лайєлла), ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, фото= сенсибілізація	Фіксований медикаментозний висип
Порушення з боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини	_	_	Ригідність м’язів, скутість у суглобах, м’язові судоми, біль у спині	_	_
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів<= o:p>	_	_	Гостра ниркова нед= остатність, поліурія, нирковий біль, кетонурія, протеїнурія	Нефрит, нефротичний синдром	_
Порушення з боку репродуктивної системи <= /o:p>	_	_	Менструальні порушення, порушення функції передміхурової залози	_	_
Загальні та місцеві порушення	Біль у місці ін’єкції, реакції у місці ін’єкці= ї, у тому числі запалення, гематома, кровотеча	Пропасниця, підвищ= ена втомлюваність, болі, озноб, астенія, нездужання	Тремтіння, перифер= ичні набряки	_	_
Дослідження	_	_	Відхилення у показниках печінкових проб	_	_

ДЕКСАЛГІН® ІН’ЄКТ=

(DEXALGIN® INJECT= )

ДЕКСАЛГІН^®ІН’ЄКТ=

(DEXALGIN^® INJECT= )