ІНСТРУКЦІЯ

ІНСТРУКЦІЯ=

для медичного застос= ування лікарського засобу

&nb= sp;

ХАРТИЛ^®-АМ

(HARTIL^®<= /b>-АМ)

Склад:

діючі речовини: раміприл; амлодипін;

1 <= span style=3D'background:white'>капсула містить 5 мг раміприлу та 5 мг ам= лодипіну (що відповідає 6,95 мг амлодипіну бесилату); або 5 мг раміприлу та 10 мг амлодипіну (що відповідає 13,9 мг амлодипіну бесилату); або 10 мг раміприлу= та 5 мг амлодипіну (що відповідає 6,95 мг амлодипіну бесилату); або 10 мг раміприлу та 10 мг амлодипіну (що відповідає 13,9 мг амлодипіну бесилату); =

допоміжні речовини: кросповідон, гіпромелоза, целюлоза мікрокристалічна, гліцерол дибегенат;

склад капсули (кришка та основа);
капсули по 5 мг/5 мг: діамантовий блакитний FCF+= FD та С синій 1 (Е 133), алюра черво= ний AC+ FD та C червоний 40 (Е 129), титану діоксид (Е 171)= , желатин;

капсули по 5 мг/10 мг: заліза оксид червоний (Е 172), титану діоксид (Е 171), азорубін, кармоїзин

(Е = 122), індигокармін (Е 132), желатин;

капсули по 10 мг/5 мг: заліза оксид червоний(Е 172), титану діоксид (Е 171), діамантовий блакитний FCF+FD та С синій 1 (Е 133), алюра червоний AC+FD та C червоний 40 (Е 129), желатин;

капсули по 10 мг/10 мг: азорубін, ка= рмоїзин (Е 122), індигокармін (Е 132), титану діоксид (Е 172), желатин.<= /span>

Лікарська форма. Капсули.

Основні фізико-хім= ічні властивості:

капсули по 5 мг/5 мг:

тве= рді желатинові капсули без маркуван= ня, самозакриваючі, з непрозорим, світло-бордового к= ольору корпусом і непрозорою світло-бордового кольору кришечкою, заповнені сумішшю гранул та порошку, яка не містить механічних домішок, білого або майже білого кольору, без або майже без запаху;

капсули по 5 мг/10 мг:<= /i> тверді желатинові капсули без маркуван= ня, самозакриваючі, з непрозорим, світло-рожевого ко= льору корпусом і непрозорою темно-бордового кольору кришечкою, заповнені сумішшю гранул та порошку, яка не містить механічних домішок, білого або майже білого кольору, без або майже без запаху;

капсули по 10 мг/5 мг:<= /i>

тве= рді желатинові капсули без маркуван= ня, самозакриваючі, з непрозорим, світло-рожевого ко= льору корпусом і непрозорою світло-бордового кольору кришечкою, заповнені сумішшю гранул

та = порошку, яка не містить механічних домішок, білого або майже білого кольору, без або майже <= span class=3Dhps>без запаху;
капсули по 10 мг/10 мг:= <= /span>

тве= рді желатинові капсули без маркуван= ня, самозакриваючі, з непрозорим, темно-бордового ко= льору корпусом і непрозорою темно-бордового кольору кришечкою, заповнені сумішшю гранул та порошку, яка не містить механічних домішок, білого або майже білого кольору, без або майже без запаху.

Фармакотерапевтич= на група. Інгібітори= АПФ та блокатори кальцієвих канальців.

Код= АТХ C09BB07.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії раміприлу.=

Раміприлат, активний метаболіт раміприлу, пригнічує ензим дипептидил-ка= рбоксипептидазу (синоніми: ангіотензинперетворювальний фермент, кініназа II). У плазмі крові та тканинах цей = ензим каталізує перетворення ангіотензину І в активну вазоконстрикторну субстанцію ангіотензин ІІ, а також розпад активного вазодилататора брадикініну. Зменше= ння утворення ангіотензину ІІ та пригнічення розпаду брадикініну призводять до вазодилатації.

Оскільки ангіотензин ІІ також стимулює вивільнення альдостерону, раміпр= илат сприяє зменшенню секреції альдостерону. Середній показник= відповіді на монотерапію інгібіторами АПФ був нижчим у чорношкірих пацієнті= в (африканців) з артеріальною гіпертензією (як<= /span> правило, з низьким рівнем реніну), ніж у білошкірих = пацієнтів.

Фармакодинамічна дія.<= /p>
Застосування раміприлу спричиняє виражене зниження периферичного опору артерій. Загалом, істотних змін ниркового плазмотоку і швидкості клубочкової фільтрації не спостерігалося. Застосування раміприлу пацієнтам з артеріальн= ою гіпертензією призводить до зниження рівня артеріального тиску у горизонталь= ному і вертикальному положеннях, без компенсаторного підвищення частоти серцевих скорочень. У більшості пацієнтів початок антигіпертензивної дії одноразової дози раміприлу настає через 1-2 години після перорального застосування препарату. Максимальний ефект п= ісля одноразового прийому зазвичай досягається через 3-6 годин після перорального застосування. Антигіпертензивний ефект зберігається протягом 24 годин.

Максимальний антигіпертензивний ефект при тривалому лікуванні раміприлом загалом стає очевидним через 3-4 тижні. Показано, що антигіпертензивний ефе= кт при тривалій терапії утримується протягом 2 років.

Раптове припинення прийому раміприлу не призводить до швидкого і надмір= ного рикошетного підвищення артеріального тиску.

Механізм дії амлодипіну=

Амлодипін пригнічує трансмембранний потік іонів кальцію у клітинах серц= я та гладких м’язах судин (повільний = блокатор кальцієвих канальців або антагон= іст іонів кальцію).

Механізм антигіпертензивної дії зумовлений прямим релаксаційним впливом амлодипіну на гладкі м’язи судин, що сприяє зниженню системного периферично= го судинного опору.

Точний механізм, за допомогою якого амлодипін усуває стенокардію, до кінця не з’ясований, але він може мати такі дві дії:

1)      амлодипін розширює периферичні артеріоли, зм= еншуючи таким чином загальний периферичний опір (після навантаження).

Оскільки він не спричиняє рефлекторної тахікардії, споживання мі= окардом енергії і потреба в кисні буде зменшуватися;

2)      завдяки вище описаному механізму дії амло= дипін збільшує надходження кисню до міокарда навіть у разі спазму коронарних арте= рій (стенокардія Принцметала або варіантна стенокардія).

Фармакодинамічні властивості<= /o:p>

У хворих на артеріальну гіпертензію разова доза амлодипіну забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску протягом 24 годин у положенні= як лежачи, так і стоячи. Завдяки повільному

початку дії амлодипін не спричиняє гострої артеріальної гіпотензії.

У хворих на стенокардію застосування амлодипіну 1 раз на добу подовжує загальний час можливого фізичного навантаження, затримує початок нападу сте= нокардії та подовжує час до істотного пригнічення сегмента ST, знижує частоту нападів стенокардії та зменшує потребу у таблетках гліцерилтринітрату.

Амлодипін не проявляє несприятливого впливу на обмін речовин та ліпіди плазми крові, тому він придатний для лікування хворих на бронхіальну астму, цукровий діабет і подагру.

Фармакокінетика.

Раміприл

Абсорбція

Після перорального прийому раміприл швидко абсорбується з травного тракту: максимальна концентрація раміприлу у плазмі крові досягається протягом 1 години. Враховуючи виведення раміприлу з сечею, ступінь абсорбції становить принаймні 56 %, і на нього істотно не впливає наявність їжі у травному трак= ті. Біодоступність активного метаболіту раміприлату після перорального прийому раміприлу у дозі 2,5 мг і 5 мг становить 45 %.

Максимальна концентрація у плазмі крові раміпр= илату, єдиного активного метаболіту раміприлу, досягається через 2-4 години після прийому раміприлу. Рівноважна концентрація раміприлату у плазмі крові в умовах застосування звичайних доз <= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>(1 раз на добу) досягається на 4 день лікування.

Розподіл =

Зв’язування раміприлу з білками крові становить = приблизно 73 %, а раміприлату –= 56 %.

Метаболізм

Раміприл майже повністю метаболізується до раміприлату, дикетопіперазинового ефіру, дикетопіперазинової кислоти і глюкуронідів раміприлу і раміприлату.

Виведення

Екскреція метаболітів здійснюється переважно нирками.

Зниження концентрації раміприлату у плазмі крові відбувається за декіль= ка фаз. Завдяки потужному насичувальному зв’язуванню з АПФ і повільній дисоціа= ції з ензиму раміприлат характеризується пролонгованою термінальною фазою еліміна= ції при дуже низьких концентраціях у плазмі крові.

Після прийому багаторазових доз раміприлу ефективний період напіввиведе= ння раміприлату становить 13-17 годин після прийому дози 5-10 мг і довший після прийому нижчих доз 1,25-2,5 мг. Різниця зумовлена насичувальною здатністю ензиму зв’язуватися з раміприлатом.

Після прийому одноразової пероральної дози раміприл і його метаболіт не виявлялися у грудному молоці. Однак ефект багаторазових доз невідомий.=

Пацієнти з порушенням функції нирок.<= /i>

Ниркова екскреція раміприлату знижена у пацієнтів з порушеною функцією нирок, а нирковий кліренс раміприлату пропорційно пов’язаний з кліренсом креатиніну. Це призводить до підвищення плазмових концентрацій раміприлату,= які знижуються повільніше, ніж в осіб із нормальною функцією нирок.

Пацієнти з порушенням функції печінки.

У пацієнтів з порушенням функції печінки метаболізм раміприлу до раміприлату сповільнений, що зумовлено зниженою активністю печінкових естер= аз, а рівні раміприлу у плазмі крові у цих пацієнтів підвищені. Однак максималь= на концентрація раміприлату у цих пац= ієнтів не відрізнялися від такої в осіб з нормальною функцією печінки.<= /span>

Амлодипін

Абсорбція<= /span>

Після|потім| прийому в= нутрішньо амлодипін майже повністю всмоктується, досягаючи максимальної концентрації у плазмі крові через 6-12 годин після прийому. Прийом їжі не впливає на біодоступність препарату. Абсолютна біодоступність становить 64-80 %. =

Розподіл

Об'єм|обсяг| розподілу= становить 21 л/кг маси тіла. Рівноважна концентрація у плазмі крові (5-15 нг/мл) досягається протягом 7-8 днів застосування препарату. У дослідженнях іn vitro було виявлено, що 93-98 % цирку= люючого в крові амлодипіну| зв’язу= ється з білками плазми крові.

Метаболізм і виведенн= я<= /span>

Амлодипін активно метаболізується у печінці (майже 90 %) до неактивних похідних піридину.

10 % вихідної сполуки і 60 % неактивних метаболітів виводиться із сечею, 20-25 % – з фекаліями. =

Зниження концентрації у плазмі крові має двофазовий характер. Кінцевий пе= ріод напіввиведення із плазми крові с= тановить близько 35-50 годин з урахуванням прийому препарату 1 = раз на добу.

Загальний кліренс становить 7 мл/хв/кг маси тіла (для пацієнтів із масою тіла 60 кг – 25 л/год). У хворих літнього вік= у – 19 л/год.

Застосування особам літнього віку =

Час, необхідний для досягнення максимальної концентрації амлодипіну у плазмі крові, однаковий як у пацієнтів літнього віку, так і в пацієнтів молодшого віку. У людей літнього віку спостерігається тенденція до зниження кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення площі під кривою «концентрація/час» (AUC) та періоду напіввиведення. Було зареєстровано збільшення AUC<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'> та періоду напіввиведення препарату у хворих із застійною серцевою недостатністю.

Пацієнти з поруше= нням функції нирок <= /i>

Амлодипін інтенсив= но метаболізується в неактивні метаболіти. 10 % від початкової сполуки виводиться у незміненому вигляді із сечею. Зміни концентрації амлодипіну у плазмі крові <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>не пов’язані зі ступенем порушення функці= ї нирок. Цих пацієнтів можна лікувати за допомог= ою звичайної дози амлодипіну. Амлодипін не піддається діалізу.=

Пацієнти з порушенням функції печінки.

Період напіввив= едення амлодипіну подовжується <= span class=3Dhps>у пацієнтів з порушеннями функції печінки.

Клінічні характеристики.

Показання. =

Для лікування артеріально= ї гіпертензії у пацієнтів, артеріальний тиск яких на= лежним чином контролюється окремими препаратами, що призначають одночасно у тій же дозі, що і в комбінації, але у вигляді окремих таблеток.=

<= /a>Протипоказання.<= /i>

Протипо= казання, пов’язані із застосуванням раміприлу:

-   <= /span>ангіоневротичний набряк (спадковий, ідіопатичний або внаслідок попереднього застосування інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ) в анамнезі; <= /o:p>

-   <= /span>одночасне застосування препарату з= препаратами, що містять аліскірен, протипоказане пацієнтам з цукровим діабетом або з пор= ушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) < 60 мл/хв/1,73 м²) (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Фармакодинаміка»);<= /span>

-   <= /span>одночасне застосування з сакубітрилом/валсартаном протипоказано через підвищенний ризик розвитку ангіоневротичного набряку;<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk536541921'>

-   екстракорпоральн= е лікування, що п= ризводить до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями;

-   виражен= ий двобічний стеноз ниркових артерій<= /span> або стеноз ниркової артерії єдиної нир= ки;

-      = артеріальна гіпотензия або гемодинамічно неста= більні стани;

-      = підвищена чутливість до діючої реч= овини;

-      = застосування протипоказано вагітни= м та жінкам, які планують завагітніти (див. розділ «Застосування у період вагітн= ості та годування груддю»).

Протипо= казання, пов’язані з застосуванням амлодипіну:

-   підвищена чутливість до діючої реч= овини;

-   &nb= sp;   виражена артеріальна гіпотензія;

-   <= /span>шок (вк= лючаючи кардіогенний шок);

-   <= /span>звуження вихідно= го відділу лівого шлуночка<= /span> (напри= клад, виражений|виказаний,висловлений| стеноз устя аорти);

-   <= /span>гемодинамічно нестабільна <= /span>серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда.

Протипо= казання, пов’язані із застосуванням раміприлу/амлодипіну:

-       підвищена чутливість до діючих речовин, похідних дигідропіридинів, інгібіторів АПФ (ангіотензинперетворюючий <= /span>фермент) або= до будь-якої <= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk5698042'>допоміжної речовини.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види вза= ємодій.

= Раміпри= л

Протипоказані комбінації.<= /u>

Екстракорпоральні методи лікування, які призвод= ять до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями, такі як діаліз або гемофільтрація з певними мембранами з високою гідравлічною проникністю (наприклад, поліакрилонітриловими), а також аферез ліпопротеїнів низької щільності з декстран сульфатом, через підвищений ризик тяжких анафілактоїдн= их реакцій. Якщо потрібне таке лікування, слід розглянути питання про використ= ання іншого типу діалізної мембрани або іншого класу антигіпертензивних засобів.=

Одночасне застосування інгібіторів АПФ з сакубітрилом/валсартаном протипоказане через підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»). Лікування препаратом слід починати лише через 36 годин після прийому останньої дози сакубітрилу/валсартану. Лікування сакубітрил= ом/валсартаном слід починати лише ч= ерез 36 годин після прийому останньої дози раміприл.

Застосовувати з обережністю

= Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС). Дані клінічних досліджень продемонстрували, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової сис= теми (РААС) шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену асоціюється з підвищеною частотою= виникнення таких небажаних явищ як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та погіршення функції нирок (у тому числі розвиток гострої ниркової недостатності) порівн= яно з застосуванням лише одного засобу, що впливає на РААС (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Фармакодинаміка»).

= Інгібітори mTOR = або вілдагліптин. Спостерігалося підвищення частоти розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори АПФ <= /span>та інгібітори mTOR (наприклад, темісиролімус, еверолімус, сиролімус) або вілдагліптин. Обережно слід застосовувати на початку терапії.

Солі калію, гепарин, калійзберігаючі діуретики та інші активні речовини= , що збільшують рівень калію у плазмі крові (включаючи антагоністи ангіотензину = ІІ, триметоприм, такролімус, циклоспорин): може ви= никнути гіперкаліємія, тому необхідний ретельний моніторинг рівня калію у плазмі кр= ові.

= Триметоприм та комбінації фіксованих доз із сульфаметоксазолом (ко-тримоксазол):

У пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ та триметоприм, і комбінації фіксова= них доз із сульфаметоксазолом (ко-тримо= ксазолом), спостерігалась підвищена частота розвитку гіперкаліємії.

Антигіпертензивні препарати (наприклад, діуретики) та інші засоби, які можуть знижувати артеріальний тиск (наприклад, нітрати, трициклічні антидепресанти, анестети= ки, етанол, баклофен, альфузосин, доксазозин, празозин, тамсулозин, теразозин): можливе посилення ризику артеріаль= ної гіпотензії.

Вазопресорні симпатоміметики та інші речовини (наприклад, ізопротеренол, добутамін, допамін, епінефрин), які можуть зменшувати антигіпертензивний ефект раміприлу: рекомендується контроль артеріального тиску.

Алопуринол, імунодепресанти, кортикостероїди, прокаїнамід, цитостатики та інші речовини, які можуть змінювати кількість клітин крові: підвищена імовірність гематологічних реакцій.

Солі літію: інгібітори АПФ можуть зменшувати екскрецію літію, і тому може підвищуватися його токсичність. Рекомендується контроль рівня літію у крові= .

Антидіабетичні засоби, включаючи інсулін: можливі гіпоглікемічні реакції. Рекомендується контроль рівня глюк= ози у крові.

Нестероїдні протизапальні засоби та ацетилсаліцилова кислота: можливе зниження антигіпертензивного ефекту раміприлу. Тому сумісне застосування інгібіторів АПФ і нестероїдних протизапальних засобів може призвести до підвищення ризику погіршення функції нирок та збільшення рівня калію в крові.

= Інгібітори неприлізину (НЕП): Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів= АПФ (таких як раміприл) та інгібіторів НЕП (таких як рацекадотрил).<= /span>

Амлодипін

Амлодипін безпечний при сумісному застосуванні з тіазидними діуретиками,

β-адреноблокаторами, нітратами тривалої дії, нітрогліцерином, що застосовувався сублінгвально, нестероїдни= ми протизапальними препаратами, антибіотиками та пероральними гіпоглікемічними= засобами.

Вплив ін= ших лікарських засобів на амлодипін

-&nb= sp;        Інгібітори CYP3A4: при су= місному застосуванні амлодипіну з інгібітором CYP3A4,

еритром= іцином, у молодих пацієнтів і дилтіаземом у пацієнтів літнього віку концентрації амлодипіну у плазмі крові збільшувалися приблизно на 22 % і 50 % відповідно. Проте клінічна= значущість цих показників не з’ясована. Неможна виключати той факт, що сильні інгібітори CYP3A4 (наприклад= кетоконазол, ітраконазол, ритонавір) можуть підвищувати плазмові концентрації амлодипіну більше, ніж дилтіазем. Амлодипін слід застосовувати з обережністю разом з інгібіторами CYP3A4. Однак про побічні дії, пов'язані з такою взаємодією, не повідомляли. <= /p>
-&nb= sp;            =             &nb= sp;            =             &nb= sp;            =             &nb= sp;            =             &nb= sp;            =             &nb= sp;            =             &nb= sp;            =             &nb= sp;            =             &nb= sp;            Індуктри CYP3A4: дані = щодо впливу індукторів CYP3A4 на амлодипін відсутні. Одночасне застосування індукторів CYP3A4 (рифампіцину, препаратів звіробою) може призвести до зниж= ення концентрацій амлодипіну у плазмі крові. Слід з обережністю застосовувати амлодипін разом з індукторами CYP3A4.

Клінічні дослідження взаємодії показали, циметидин, алюміній/магній (антацид) та силденафіл не впливали на фармакокінетику амлодипіну.

Такролімус
При одночасному введенні препарату з амлодипіном існує ризик збільшення концентрації такролімусу в крові.

Для того, щоб уникнути токсичності такролімусу, призначення амлодипіну у пацієнта, якому лікують такролімус, вимагає моніторингу рівнів такролімусу в крові та дозування прийому такролі= мусу при необхідності.
Інгібітори mTOR (ссавці мішені рапаміцину)
Інгібітори mTOR, такі як сиролімус, темсиролімус та велолімус, є субстратами CYP3A. Амлодипін є слабким інгібітором CYP3A. При одночасному застосуванні інгібіторів mTOR амлодипін може збільшувати експозицію інгібіторів mTOR.

Дантролен (інфузії)

У тварин спостерігалися шлуночкові фібриляції з летальним наслідком та серцево-судин= ний колапс, що асоціювалися з гіперкаліємією, після застосування верапамілу та дантролену внутрішньовенно. Через ризик розвитку гіперкаліємії рекомендовано уникати застосування блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, схильним до злоякісної гіпертермії пацієнтам та при лікуванні злоякісної гіпертермії.

Вплив ам= лодипіну на інші лікарські засоби

Амлодипін може посилювати ефект інших антигіпертензивних препаратів.

Клінічні дослідження взаємодії не показали впливу амлодипіну на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, етанолу, варфарину чи циклоспорину. Амлодипін не впливає на лабораторні показники.

Циклоспорин

Жодних досліджень взаємодії з ліка= рськими засобами не проводилось із циклоспорином і амлодипіном у здорових доброволь= ців або інших популяцій, за винятком пацієнтів після трансплантації нирки, де спостерігалося збільшення змінної залишкової концентрації циклоспорину (у середньому 0-40%). Слід враховувати необхідність моніторингу рівня циклоспо= рину в пацієнтів з трансплантатом нирки, які отримують амлодипін; при необхіднос= ті слід розглянути можливість зменшення дози циклоспорину.

Симвастатин. Одночасне багатократне застосування амлодипіну в дозі 10 мг та симвастатину в до= зі 80 мг спричинювало зростання експозиції симвастатину на 77 % у порівня= нні із застосуванням симвастатину окремо. У пацієнтів, які приймають амлодипін, доза симвастатину повинна бути обмежена до 20 мг на добу.

Особливості застосування.

= Раміприл.

= Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС). = Існують доказові дані на користь т= ого, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензин= у II або аліскірену підвищує ризик артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та погіршення функції нирок (у тому числі розвитку гострої ниркової недостатно= сті). У зв'язку з цим подвійна блокада РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендується (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та ін= ші види взаємодій» та «Фармакодинаміка»).

Якщо терапія у вигляді такої подвійної блокади розцінюється як абсолютно необхід= на, її слід застосовувати лише під наглядом спеціаліста та за умови частого контролю функції нирок, вмісту електролітів та рівня артеріального тиску.

Інгібітори АПФ і антагоністи рецепторів ангіотензину II не можна одночасно застосовува= ти пацієнтам з діабетичною нефропатією.

= Особливі категорії пацієнтів.

= Вагітність. Лікування інгібіторами АПФ у пері= од вагітності протипоказано. При діагностуванні вагітності слід негайно припин= ити прийом інгібіторів АПФ і за необхідності розпочати лікування

альтернативними лікарськими засобами (ди= в. розділи «Протипоказання» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

= Пацієнти з високим ризиком розвитку артеріальної гіпотензії.

= Пацієнти зі значним підвищенням ак= тивності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. У пацієнтів зі значним підвищенням активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи існує ризик раптового значного зниження артеріального тиску та погіршення функції нирок внаслідок пригнічення АПФ, особливо якщо інгібітор АПФ чи супутній діуретик призначаю= ть вперше або вперше підвищують дозу. Суттєвого підвищення активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, яке потребує медичного нагляду, = в тому числі постійного контролю артеріального тиску, можна очікувати, наприклад, у пацієнтів:

– з тяжкою артеріальною гіпертензією= ;

– з декомпенсованою застійною серцев= ою недостатністю;

– з гемодинамічно значущою перешкодо= ю для притоку або відтоку крові з лівого шлуночка (наприклад зі стенозом аортальн= ого або мітрального клапана);

– з однобічним стенозом ниркової арт= ерії при наявності другої функціонуючої нирки;

– у яких існує або може розвинутися = нестача рідини або електролітів (включаючи тих, які отримують діуретики);

– із цирозом печінки та/або асцитом;=

– яким виконують обширні хірургічні втручання або під час анестезії із застосуванням препаратів, що спричиняють артеріальну гіпотензію.

Як правило, рекомендується провести корекцію дегідратації, гіповолемії або нес= тачі електролітів до початку лікування (однак у пацієнтів із серцевою недостатні= стю такі корегуючі заходи слід ретельно зважити з точки зору ризику виникнення перевантаження об’ємом).

Транзиторна або персистувальна серцева недостатність після інфаркту міокарда.

= Пацієнти, у яких існує ризик виник= нення серцевої або церебральної ішемії у випадку гострої артеріальної гіпотензії.= У початковій фазі лікування потріб= ен особливий медичний нагляд.

= Пацієнти літнього віку. Див. розділ «Спосіб застосування т= а дози».

Хірургічне втручання. Якщо це можливо, то лікування інгі= біторами ангіотензинперетворювального ферменту, такими як раміприл, слід припинити з= а 1 день до проведення хірургічного втручання. =

Контроль функції нирок. Функцію нирок потрібно оцінювати д= о і під час проведення лікування та корегувати дозу, особливо у перші тижні лікуван= ня. Особливо ретельний контроль потрібен за пацієнтами з порушенням функції нир= ок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Існує ризик погіршення ниркової функції, особливо у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю або після пересадки нирки.

Ангіоневротичний набряк. У пацієнтів, які отримували інгібі= тори АПФ, включаючи раміприл, спостерігався ангіоневротичний набряк (див. розділ «Побічні реакції»). У випадку розвитку ангіоневротичного набряку прийом препарату Хартил^®-АМ слід припинити. Потрібно негайно розпочати невідкладну терапію. Пацієнт пов= инен знаходитись під медичним наглядом протягом щонайменше 12-24 годин і може бу= ти виписаний після повного зникнення симптомів.

У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, включаючи раміприл, спостерігався ангіоневротичний набряк кишечнику (див. розділ «Побічні реакції»). Ці пацієнти скаржилися на біль у животі (з нудотою/блюванням або без них).

Анафілактичні реакції під час десенсибілізації.= При застосуванні інгібіторів АПФ імовірність виникнення і тяжкість анафілактичних і анафілактоїдних реакцій = на отруту комах та інші алергени збільшується. Перед проведенням десенсибіліза= ції слід тимчасово припинити прийом раміприлу.

Гіперкаліємія. У деяких пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, включаючи раміприл, спостерігалося виникнення гіперкаліємії= . До групи ризику виникнення гіперкаліємії належать пацієнти із нирковою недостатністю, пацієнти віком від 70 років, пацієнти з неконтрольованим

цукровим діабетом, пацієнти, які приймають солі калію, калійзберігаючі діуретики, а також інші активні речовини, що підвищують вміст калію у плазмі крові, або пацієнти із такими станами як дегідратація, гостра серцева декомпенсація, метаболічний ацидоз. Якщо сумісне застосування вищезазначених препаратів вважається доцільним, то рекомендується регулярно контролювати рівень калію= у плазмі крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші = види взаємодій»).

Гіпонатріємія

У деяких пацієнтів, які приймали р= аміприл, спостерігався синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНАДГ= ) з наступним розвитком гіпонатріємії. Рекомендується регулярно контролювати сироваткові рівні натрію в осіб літнього віку та в інших пацієнтів, які маю= ть ризик розвитку гіпонатріємії.

Нейтропенія/агранулоцитоз.<= /span> Випадки нейтропенії/агранулоцитоз= у, а також тромбоцитопенії та анемії спостерігали рідко. Також повідомляли про пригнічення функції кісткового мозку. З метою виявлення можливої лейкопенії рекомендується контролювати кількість лейкоцитів у крові. Більш частий конт= роль бажано здійснювати на початку лікування та за пацієнтами з порушеною функці= єю нирок, супутнім колагенозом (наприклад системним червоним вовчаком або склеродермією) або тими, хто приймає інші лікарські засоби, які можуть спричинити зміни картини крові (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Побічні реакції»).

Етнічні відмінності.= Інгібітори АПФ частіше спричиняють ангіоневротичний набряк у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників ін= ших рас. Як і інші інгібітори АПФ, гіпотензивна дія раміприлу може бути менш вираженою у пацієнтів негроїдної раси порівняно із представниками інших рас= . Це може бути зобумовлено тим, що у чорношкірих пацієнтів з артеріальною гіпертензією частіше спостерігається артеріальна гіпертензія з низькою активністю реніну.

Кашель.= При застосуванні інгібіторів АПФ повідомляли про виникнення кашлю. Характерним є те, що кашель непродуктивни= й, тривалий і зникає після припинення терапії. При диференціальній діагностиці кашлю слід пам’ятати про можливість виникнення кашлю, спричиненого інгібіто= рами АПФ.

= Амлодип= ін.

Безпека та ефективність= застосування амлодипіну для купі= рування гіпертонічного кризу не була встановлена.

Пацієнти з серцевою недостатністю.

Пацієнти<= /span> з серцевою недостатністю вимагають особливого підходу. У довготривалому плацебо-контрольованому дослідженні= з участю пацієнтів із тяжкою серцевою недостатністю (клас III і IV за класифікацією NYHA) частота випадків набряку легенів була вища в групі, що лікувалася амлодипіном, ніж у групі плацебо, але це не було пов'язано з погіршенням серцевої недостатності.

= Застосув= ання пацієнтам з порушенням функції печінки.

У хворих= з порушенням функції печінки період напіввиведення амлодипіну збільшується, о= днак рекомендації щодо дозування препар= ату поки що не розроблені. З цієї причини застосовувати амлодипін таким пацієнт= ам слід з обережністю.

Застосув= ання пацієнтам літнього віку.

Для пацієнтів лі= тнього віку збільшення= дози слід проводити з обережністю.

= Пацієнт= и з нирковою недостатністю.

Цій категорії пацієнтів слід застосовувати звич= айні дози препарату. Зміни концентрації амлодипіну у плазмі крові не корелюють зі ступенем порушень функцій нирок. Амлодипін не видаляється шляхом діалізу.

Амлодипін не впливає на результати лабораторних досліджень.

Не рекомендується застосовувати амлодипін разом= із грейпфрутом або з грейпфрутовим соком, оскільки у деяких пацієнтів біодосту= пність може бути збільшена, що призведе до посилення гіпотензивного ефекту препара= ту.

= Анафілактичні реакції під час десенсибілізації

У поєднанні з амлодипіном:

Інші.=

Оболонка капсул препарату по 5 мг/= 5 мг та капсул по 10 мг/5 мг містить алюра червоний AC+ FD та C червоний 40 (Е 129), а оболонка к= апсул препарату по 5 мг/10 мг та капсул по 10 мг/10 мг містить азорубін, кармоїзи= н (Е 122). Ці барвники можуть спричинити алергічні реакції<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk5698042'>.

= Застосування у період вагітності а= бо годування груддю.

= Раміприл

Протипоказано застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо вагітність встановлена під час терапії, прийом препарату слід негайно припинити і, якщо необхідно, – змінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування у вагітних (див. розділ «Протипоказання»).

Епідеміологічні дані = щодо ризику тератогенності після застосування інгібіторів АПФ у I= триместрі вагітності= не були переконливими; однак не можна виключити незначне підвищення ризику. Якщо продовження терапії інгібітором АПФ вважається необхідним, пацієнткам, які планують = вагітність, необхідно перейти на альтернативний антигіпертензивний препарат, який має встановлений профіль безпеки для застосування у період вагітності= . Якщо вагітність діагностовано, лікування інгібіторами АПФ слід негайно припинити= і розпочати альтернативну терапію.

Відомо, що застосування інгібіторі= в АПФ у II і III триместрах вагітності спричиняє у людини фетотоксичність (зниження функції нирок, олігогідрамніон, затримка осифікації черепа) і неонатальну токсичніс= ть (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо інгібі= тор АПФ застосовують у ІІ триместрі вагітності, рекомендуюється ультразвукове дослідження функції нирок і черепа плода. Новонароджених, матері яких прийм= али інгібітори АПФ, слід ретельно обстежувати на предмет артеріальної гіпотензі= ї, олігурії та гіперкаліємії. Оскільки немає достатньої інформації щодо застосування раміприлу у період годування груддю, його не рекомендують застосовувати і надають перевагу альтернативним засобам лікування, особливо у випадку новонародженого або пере= дчасно народженого малюка.

Амлодипін

Вагітність.

Застосування у період вагітності рекомендується лише тоді, коли немає більш безпечної альтернативи і коли сама<= /span> хвороба несе більший ризик для матері та плода.

Годування груддю.

Амлодипін проникає у жіноче молоко. Частка материнської дози, яку отримує немовля, оцінювали у діапазоні 3-7 %, максимально 15 %. Ефект амлодипіну на немовля невідомий.=

Рішення про продовження/припинення годування груддю або продовження/припинення тера= пії амлодипіном повинно бути прийнято з урахуванням користі від грудного вигодовування для дитини та користі застосування амлодипіну= для матері. <= /span>

Зважаючи на вищенаведену інформацію, застосо= вувати препарат Хартил®-АМ у період вагітності або годування груддю протипоказано.

Здатність впливати на швидкість реакції при ке= рува= нні автотранспортом або іншими механізмами.

Деякі побічні ефекти (наприклад си= мптоми зниження артеріального тиску, такі як запаморочення) можуть порушити здатні= сть зосередитися та реагувати, тому це може вплинути на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.<= /p>
Ці побічні реакції спостерігалися = на початку лікування або при переході= з інших препаратів. Після прийому першої дози або при збільшенні дози не рекомендується керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами протягом кількох годин.

= &nb= sp;

Спосіб застосування та дози.<= /o:p>

Хартил®-AM показаний пацієнтам, артеріальний тиск= яких належним чином контролюється окремо призначуваними монокомпонентними препаратами в тих же дозах, які рекомендовані для фіксованої комбінації= .

Рекомендована початкова добова доза – 1 капсула дозування 2,5 мг/2,5 мг<= /span>.

Хартил®-AM слід приймати щодня 1 раз на добу в од= ин і той же час, незалежно = від прийому їжі.

Не слід розжовувати або подрібнювати кап= сулу.

Фіксована комбінація не підходить для початкової терапії.

У разі необхідності дозу Хартилу®-AM <= span class=3Dhps>можна змінити або індивідуально титрувати компоненти вільної комбінації.

Добову дозу можна підвищити до максимальної – 10 мг/10 мг (1 капсула Хартил®-AM 10 мг/10 мг 1 раз на добу)= .

Дорослі

Пацієнтам, які лікуються діуретика= ми, слід дотримуватись= обережності, ос= кільки у цих пацієнтів може відбуватися надмірне виведення = рідини і/або хлориду натрію з організму. Функція нирок і рівень калію в сироватц= і крові повинні бути під контролем.

Особливі групи пацієнтів.<= /u>

= Пацієнти з порушенням функції печінки

Пацієнтам= з порушенням функції печінки лікування раміприлом слід= розпочинати лише під пильним наглядом лік= аря.

Максимальна добова доза повинна становити 2,5 мг раміприлу.

Дози препарату д= ля застосування пацієнтам з печінковою недостатністю від легкого до помірного ступеня тяжкості не встановлені, тому підбір дози слід проводити з обережні= стю та починати застосування із найнижчої дози.

Пацієнти з порушенням функції ниро= к

Оптимальна початкова і підтримувальна доза для хворих із нирковою недост= атністю повинна бути скоригована індивідуально шляхом окремого титрування дози раміприлу та амлодипіну.

Добову дозу раміприлу для пацієнтів з нирковою недо= статністю слід розраховувати на основі показників кліренсу креатиніну:

– якщо кліренс креатиніну становить ≥ 60 мл/хв, немає необхідності коригувати початкову дозу= ; максимальна добова доза становить 10 мг;

– якщо кліренс креатиніну становить 30-60 мл/хв, необхідності у корекції початкової дози (2,5 мг на= добу) немає, а максимальна добова доза становить 5 мг;

– якщо кліренс креатиніну становить 10-30<= /span> мл/хв, початкова добова доза становить 1,25 мг на добу, а максимальна добова доза – 5 мг;

– для пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які перебувають на гемодіалізі: при гемодіалізі раміприл виводиться незначною мірою; початкова доза становить 1,25 мг, а максимальна добова доза – 5 мг; препарат слід приймати декілька годин після проведення сеансу гемодіалізу.

Пацієнтам з нирк= овою недостатністю корекція дози амлодипіну не потрібна.

Амлодипін не піддається діалізу. А= млодипін слід з особливою обережністю призначати пацієнтам, які перебувають на діалізі.<= /span>

Під час лікування Хартилом®-AM слід контролювати функцію нирок та рівень калію в сироватці крові. У разі погіршення функції нирок застосув= ання Хартилу®-AM слід припинити, а дози йо= го компонентів необхідно адекватно відкоригувати.
Пацієнти літнього віку.

Початкові дози раміприлу повинні бути якомога нижчими; подал= ьше титрування дози повинно здійснюватися більш поступово через імовірність розвитку п= обічних реакцій. Застосування Хартилу®-AM не рекоме= ндується пацієнтам віком від 75 років або дуже ослабленим пацієнтам.

Пацієнтам літнього віку можна призначати зви= чайні дози амлодипіну, однак при підвищенні дози слід дотримуватись обережності.

= Діти.

Хартил®-АМ не реком= ендується застосовувати дітям через відсутність = даних про б<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk5698042'>езпеку та ефективність його застосування цій віковій категорії пацієнтів.

Передозування.

Раміприл

Симптом= и, спричинені передозуванням інгібіторів АПФ, можуть включати надмірну перифер= ичну вазодилатацію (з вираженою артеріальною гіпотензією, шоком), брадикардію, <= /span>електролітний

дисбаланс, ниркову недостатність. = Стан пацієнта слід ретельно контролювати. Призначається симптоматичне та підтримувальне лікування. Запропоновані заходи включають первинну детоксика= цію (промивання шлунка, призначення сорбентів) та засоби для відновлення гемодинамічної стабільності, включаючи призначення агоністів альфа-1-адренергічних рецепторів або ангіотензину ІІ (ангіотензинаміду).

Раміприлат, активний метаболіт рам= іприлу, погано виводиться із загального кровообігу шляхом гемодіалізу.

Амлодипін=

Дані про випадки навмисного передозування у людей обмежені.<= /span>

Симптоми. = На основі наявних даних припускають, що сильне передозув= ання може призвести до надмірн= ої периферичної вазодилатації і, можливо, до рефлекторної тахікардії, вираженої і тривалої системної артеріальної гіпотензії, включаючи кардіоге= нний шок з летальним наслідком, не зареєстрован= о.

Лікування. Клінічно значуща артеріальна гіпотензія = внаслідок передозування амлодипіну вимагає активних заходів лікування, включаючи частий контроль показників серцевої та дихальної= функції, підняте положення кінцівок і = контроль за об’ємом крові, що циркулює, та діурезом. Для відновлення тонусу судин та рівня артеріального тиску може виявитися корисним застосування судинно-звужувального препарату, якщо немає протипоказань для його призначе= ння. З метою усунення наслідків блокади кальцієвих каналів може виявитися ефекти= вним внутрішньовенне введення глюконату кальцію.

У деяких випадках може виявитися ефективним промивання шлунка. У здорових добровольців <= span class=3Dhps>застосування активованого вугілля через 2 години після прийому 10 мг амлодипіну знижувало швидкість абсорбції амлодипіну.

Оскільки амлодипін значн= ою мірою зв’язується з білками крові, ефективність діалізу малоймовірна.

=

Побічні реакції.

Побічні реакції, які спостерігалися під час застосування <= span class=3Dhps>активних компонентів окремо, зазначені відповідно до частоти виникнення: дуже поширені (≥1/10), поширені (від ≥1/100 до <1/10), непоширені (від ≥1/1000 до <1/100), рідко поширені (від ≥1/10000 до <1/10= 00), дуже рідко поширені (<1/10000), частота невідома (не можна оцінити за наявними даними).

Раміпри= л:

З боку системи крові та лімфатичної системи: непоширені – еозинофілія; рідко поширені – зменшення кількості лейкоцитів (включаючи нейтропенію та агранулоцитоз), зменшення кількості еритроцитів, зниження рівня гемоглобіну, зменшення кількості тром= боцитів; невідомо – недостатність кісткового мозку, панцитопен= ія, гемолітична анемія.

З боку і= мунної системи:<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold;mso-bidi-= font-style: italic'> непоширені<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'> –= алергічні реакції; невідомо – анафілактичні та анафілактоїдні реакції, підвищення рівня антинуклеарних антитіл.

Метаболі= чні порушення: поширені – підвищення р= івня калію в крові; непоширені – анорексія, зниження апетиту; невідомо – зниження рівня натрію в крові.

Психічні= порушення= : непоширені – депресивний настрій, тривожність, нервозність, неспокій, порушення = сну, включаючи сонливість; рідко поширені – сплутаність свідомості; невідомо – порушення уваги.<= /span>

З боку н= ервової системи: поширені – головний біл= ь, запаморочення; непоширені – вертиго, парестезії, агевзія, дисгевзія; рідко поширені – тремор, пору= шення рівноваги; невідомо – церебральна ішемія, у тому числі ішемічний інсульт і минуще порушення мозкового кровообігу, порушення психомоторних функцій, відчуття печіння, паросмія.

З боку о= рганів зору: непоширені – порушення зору, включаючи нечіткість зору; рідко поширені – кон’юнктивіт.

З боку органів слуху і рівноваги: рідко поширені – порушення сл= уху, дзвін у вухах.

З боку серцево-судинної системи: поширені – артеріальна гіпотензія, ортостатичне зниження артеріального тиску, синкопе;= непоширені – ішемія міокарда, включаючи стенокардію або інфаркт міокарда, тахікардію, аритмію, відчуття серцебиття, периферичні набряки, припливи;

рідко поширені – стеноз судин, гіпоперфузія, васкуліт; невідомо – синдром Рейно.

З боку дихальної системи: поширені – непродуктивн= ий подразнювальний кашель, бронхіт, синусит, задишка; непоширені – бронхоспазм, у тому числі загострення астми, закладеність носа.

З боку т= равного тракту: поширені – запалення у = травному тракті, розлади травлення, шлунково-кишковий дискомфорт, диспепсія, діарея, нудота, блювання; непоширені – панкреатит (поодинокі

випадки з летальним наслідком при застосуванні інгібіторів АПФ= ), підвищ= ення рівня ферментів підшлункової залози, ангіоневротичний набряк тонкого кишечн= ику, біль у верхній ділянці живота, включаючи гастрит, запор, сухість у роті; рідко поширені – глосит; невідомо – афтозн= ий стоматит.

З боку гепатобіліарної системи: непоширені – підвищення рівня печінкових ферментів і/або кон’югованого білірубіну; рідко пошире= ні – холестатична жовтяниця, гепатоцелюлярні ушкодження; не= відомо – гостра печінкова недостатність, холестатичний або цитолітичний гепатит (у поодиноких випадках – з летальним наслідком).

З боку ш= кіри та підшкірних тканин: поширені – висипанн= я, зокрема макулопопульозні;

непоширені – ангіоневроти= чний набряк; у виняткових випадках обструкція дихальних шляхів внаслідок ангіоневротичного набряку може мати летальний наслідок; свербіж, підвищена пітливість; рідко поширені – ексфоліативний дер= матит, кропив’янка, оніхоліз;

дуже рідко поширені –<= /span> реакція фоточутливості; невідомо – токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна ерит= ема, пемфіг= ус, загост= рення перебігу псоріазу, псоріатичний дерматит, пемфігоїдна або ліхеноїдна екзантема або енанте= ма, алопеція.

З боку к= істково-м’язової системи: поширені – м’язові спазми, міалгія; непоширені – артралгія.

З боку сечовидільної системи: непоширені – порушення фу= нкції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність, посилення діурезу, загострен= ня уже існуючої протеїнурії, підвищення рівня сечовини та креатиніну в крові.<= /span>

З боку репродуктивної системи: непоширені – транзиторна еректильна імпотенція, зниження ліб= ідо; невідомо – гінекомастія.

Загальні розлади та порушення у місці введення: поширені – біль у грудній клітці, слабкість; непоширені – пірекс= ія; рідко поширені – астенія.

Ендокринні розлади: синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНСАГ).

Амлодип= ін

При застосуванні амлодипіну найчастіше повідомляли про такі побічні реакції як: сонливість, запаморочення, головний біль, пальпітація, припливи, біль у черевній порожнині, нудота, набряки гомілок, набряки та втомлюваніст= ь.

З боку системи крові та лімфатичної системи:= дуже рідко поширені –<= span lang=3DUK> лейкопенія, тромбоцитопенія= .

Метаболічні поруше= ння= : непоширені – гіперглікемія.

Психічні порушення= = : непоширені – зміна настрою (включаючи тривожність), безсоння, депресія; рідко поширені – = сплутаність свідомості.

З боку н= ервової системи: поширені – головний= біль, запаморочення, сонливість (особливо на початку лікування); непоширені – тремор, розлади смаку, синкопе, гіпестезія, парестезії; дуже рідко поширені – артеріальна гіпертензія, периферична нейропатія; частота невідома – екстрапірамідальний розлад.

З боку о= рганів зору: непоширені – поруше= ння зору (включаючи диплопію).

З боку органів слуху: непоширені – дзвін у вухах.

З боку серцево-суд= инної системи: поширені – прискоре= не серцебиття, припливи; <= /span>

непоширені – артеріальна гіпотензі= я; дуже рідко поширені <= /span>– інфаркт міокард= а, аритмія (включаючи брадикардію, вентрикулярну тахікардію і фібриляцію передсердь), васкуліт.<= /o:p>

З боку дихальної системи: непоширені – задишка, риніт; дуже рідко поширені – кашель.<= /span>

З боку т= равного тракту: часто – біль у живо= ті, диспепсія, порушення перистальтики кишечнику (включаючи запор і діарею), нудота; нечасто = – блювання, сухість у роті; дуже рідко – панкреатит, гастрит, гіперплазія ясен, гіпертрофічний гінг= івіт.

З боку гепатобіліарн= ої системи: дуже рідко поширені – = жовтяниця*, гепатит*(у більшості випадків з холестазом).

З боку ш= кіри та підшкірних тканин: непоширені – алопеція, пурпура, зміна кольору шкіри, посилене потовиділення, свербіж, висип, екзантема; дуже рідко поширені – ангіоневротичний набряк, набряк Квінке, мультиф= ормна еритема, кропив’янка, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, світлочутливість; невідомо – токсичний епідермальний некроліз.

З боку скелетно-м’= язової системи: поширені – набряк гомілковостопного суглоба;

непоширені –            артралгія, міалгія, м’язові с= пазми, біль у спині.

З боку сечовидільної системи: непоширені – порушення сечовипускання, ніктурія, збільшення частоти сечовипускання.

З боку репродуктивної системи: непоширені – імпотенція, гінекомастія.

Загальні порушення т= а стани у місці введення: = часто – набряк, стомленість; нечасто –

біль за грудиною, астенія, біль нездужання.

Лабораторні показники: непоширені – збільш= ення або зменшення маси тіла;

дуже рідко поширені – підвищення рів= ня печінкових ферментів*.

*у більшості випадків з холестазом.=

Повідомлення про підозрювані побічні реакції. Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливою процедурою. Це дозволяє здійснювати моніторинг співвіднош= ення користь/ризик для застосування лікарського засобу. Медичних працівників про= сять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну сист= ему повідомлень.

Термін придатності. 2,5 роки.

=

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище = 25 ^оС. Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від дії вологи. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 7 капсул у блістері; по 4 блістери або по 8 блістерів у картонній пачці;

або по 10 капсул у блістері; по 3 = або по 9 блістерів у картонній пачці.=

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. <= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk5698042'>

ЗА= Т Фармацевтичний завод ЕГІС. <= /p>
<= /span>

Місцезнаходження виробника та його= адреса місця провадження діяльності.

1165, м. Будапешт, вул. Бекeньфелді, 118-12= 0, Угорщина.

9900, Угорщина, м. Керменд, вул. Матяш кірай, 65.