І = 53;СТРУКЦІЯ

для медичного застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу

Емтр&= #1080;цитабін/Теl= 5;офовіру дизопроксиl= 3;у фумарат=

(Emtricitabine/Tenofovir Disoproxil Fumarate)

Скла&= #1076;:

діюч&= #1110; речовини: емтрицитабo= 0;н; тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 200 мг емтрицитабo= 0;ну та 300 мг тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату, що еквівалентl= 5;о 245 мг тенофов&#= 1110;ру дизопроксиl= 3;у;

допо&= #1084;іжні речовини: ц= 077;люлоза мікрокристk= 2;лічна; лактоза, мон= 086;гідрат; натрію кроскармелl= 6;за; магнію стеа = 88;ат; Opadry II 31K80956 Blue (лактоза, моногідрат; гіпромелозk= 2;; титану діоксид (Е 171); триацетин; індигокармo= 0;н (Е 132) алюмінієвоk= 5;о лаку).

Ліка&= #1088;ська форма. Табл&= #1077;тки, вкриті плівковою оболонкою.=

Основні фізико-хімі = 95;ні властивостo= 0;: т= 072;блетки овальної форми синього кольору, вкр= 080;ті плівковою оболонкою, з тисненням «M117= » з одного бок= 091; та гладкі з іншого боку.

&#= 1060;армакотера= певтична група.

Противo= 0;русні засоби для с = 80;стемного застосуванl= 5;я прямої дії. Противірусl= 5;і засоби для лікування ВІЛ-інфекці = 81; у комбінаціяm= 3;. Код АТХ J05A R03.

Фармаколог&= #1110;чні властивостo= 0;.

Фарм&= #1072;кодинаміка= ;.

Механізм дії

Емтрицитаб&= #1110;н – це нуклеозиднl= 0;й аналог цити = 76;ину. Тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат пер = 77;творюється in vivo на тенофовір, нуклеозид монофосфатl= 5;ий (нуклеотидн = 80;й) аналог аденозину монофосфатm= 1;. Як емтрицитабo= 0;н, так і тенофовір виявляють активність, що є специфічноn= 2; до вірусу ім= 091;нодефіциту людини (ВІЛ-1 та ВІЛ-2) та вірусу гепатиту B.

Емтрицитаб&= #1110;н та тенофові = 88; фосфорилююm= 0;ься клітинними ферментами = 79; утворенням емтрицитабo= 0;ну трифосфату та тенофовіру дифосфату відповідно. Дослідженнn= 3; in vitro показали, що як емтрицитабo= 0;н, так і тенофо= 074;ір можуть повністю фосфорилювk= 2;тися при поєднан = 85;і разом у клітинах. Емтрицитабo= 0;ну трифосфат т = 72; тенофовіру дифосфат конкурентнl= 6; інгібують з = 74;оротну транскриптk= 2;зу ВІЛ-1, що призводить до перериваннn= 3; ДНК-ланцюга.

Як емтрицитабo= 0;н, так і тенофовіру дифосфат є слабкими інгібітораl= 4;и полімерази ДНК ссавців, немає свідчень мітохондріk= 2;льної токсичностo= 0; in vitro та in vivo.

Ант= ;ивірусна активність i= n vitro=

Синергo= 0;чна антивіруснk= 2; активність спостерігаl= 3;ася при комбінації емтрицитабo= 0;ну та тенофовіру i= n vitro. Доповнення до синергічниm= 3; ефектів спостерігаl= 3;и в комбінованl= 0;х дослідженнn= 3;х з інгібітор = 72;ми протеази та = 079; нуклеозиднl= 0;ми та ненуклеозиk= 6;ними аналогами інгібіторіk= 4; зворотної транскриптk= 2;зи ВІЛ.

Резист&#= 1077;нтність

In vitro. Резистентнo= 0;сть спостерігаl= 3;ася in vitro та у деяких ВІЛ-1-і&= #1085;фікованих пацієнтів у зв’язку з розвитком M184V/I мутацій з емтрицитабo= 0;ном або K65R мутації з тенофовіроl= 4;. Емтрицитабo= 0;н-резистент&#= 1085;і віруси з мутацією M184V/I були крос-ре= 079;истентними до ламівудину, але зберігали ч = 91;тливість до диданозину, ставудину, тенофовіру та зидовудину. Мутація K65R може також б= 091;ти відібрана абакавіром або диданозиноl= 4; і призводит= 00; до зменшено= 11; чутливості = 76;о цих речовин, а також до ламівудину, емтрицибінm= 1; та тенофовіру. = 055;ацієнтам з ВІЛ-1, які мають мутацію K65R, слід уникат = 80; застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату. Крім того, заміщення K70E у ВІЛ-1 зворотній транскриптk= 2;зі відбираєтьl= 9;я тенофовіроl= 4; і призводит= 00; до значного зниження чутливості до абакавір = 91;, емтрицитабo= 0;ну, ламівудину = 90;а тенофовіру.

Пацієнти з ВІЛ-1, у яких було виявлено 3 або більше мутацій, пов’язаних = 79; аналогом тимідину (thymidine analogue associated mutations – TAMs), що включали або мутацію зворотної транскриптk= 2;зи M41L, або L210W, проявляли зменшену чутливість до тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату.=

In vivo. У відкритому рандомізовk= 2;ному клінічному = 76;ослідженні (GS-01-934) у пацієнтів, які раніше н= 077; отримували лікування антиретровo= 0;русними препаратамl= 0;, генотипуваl= 5;ня проводилосn= 3; на ізолятах ВІЛ-1 з плазми крові усіх пацієнтів і = 79; підтверджеl= 5;ою ВІЛ РНК > 400 копій/мл на 48, 96 або 144 тижні або на момен= 090; передчасноk= 5;о припинення введення досліджуваl= 5;ого препарату. Станом на 144-й тиждень:

<= ![if !supportLists]>·         Згідно з проведеним аналізом, мутація M184V/I ро= 079;винулась у 2 з 19 (10,5 %) ізолятів, отриманих від пацієнтів, яким застос = 86;вували емтрицитабo= 0;н/тенофовір&#= 1091; дизопроксиl= 3;у фумарат/ефа = 74;іренз, та в 10 з 29 (34,5 %) ізолятів, проаналізоk= 4;аних у пацієнтів, яким застосовувk= 2;ли ламівудин/з = 80;довудин/ефа&= #1074;іренз (значення p < 0,05, порівняння за точним критерієм Фішера паці= 08;нтів, які застосо = 74;ували емтрицитабo= 0;н + тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат, та пацієнтів, які застосо = 74;ували ламівудин/з = 80;довудин).

<= ![if !supportLists]>·         Жодний із проаналізоk= 4;аних вірусів не містив мута = 94;ії K65R або K70E.

<= ![if !supportLists]>·         Генотипічн&= #1072; резистентнo= 0;сть до ефавірен = 79;у, головним чином мутація вірусу K103N, розвинуласn= 3; у 13 з 19 (68 %) пацієнтів, які застосо = 74;ували емтрицитабo= 0;н/тенофовір&#= 1091; дизопроксиl= 3;у фумарат/ефа = 74;іренз, порівняно з 21 з 29 (72 %) пацієнтів групи порівняння.

Педіатричн&= #1072; популяція<= /span>

Безпека та ефективнісm= 0;ь застосуванl= 5;я препарату дітям віком до 12 років не встановленo= 0;.

Не проводилосn= 3; клінічних досліджень = 83;ікарського засобу за участю педіатричнl= 0;х пацієнтів з ВІЛ-1. Клінічн&= #1072; ефективнісm= 0;ь та безпека з= 072;стосування лікарськогl= 6; засобу була встановленk= 2; в дослідженнn= 3;х, проведених = 79;і застосуванl= 5;ям емтрицитабo= 0;ну та тенофові = 88;у дизопроксиl= 3;у фумарату як монотерапіo= 1;.

Досл&= #1110;дження емтрицитабo= 0;ну

У більшості немовлят та дітей віком від 4 місяців, які приймал = 80; емтрицитабo= 0;н, досягнуто ч = 80; підтримуваl= 3;ося повне пригніченнn= 3; РНК ВІЛ-1 плазми крові через 48 = тижнів (у 89 % досягнутl= 6; ≤ 400 копій/мл та у 77 % досягнуто ≤ 50 копій/мл).

Досл&= #1110;дження тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату=

У дослідженнo= 0; GS-US-104-0321 87 ВІЛ-1-інфіков&#= 1072;ним пацієнтам віком від 12 до= 18 років було призначено тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат (n =3D 45) або плацебо (n = =3D 42) у комбінаці= 11; з оптимізоваl= 5;ою попередньоn= 2; схемою (OBR) на 48 т&= #1080;жнів. Через обмеження дослідженнn= 3; перевага застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату порівняно з плацебо на основі аналізу рівня РНК ВІЛ-1 у плазмі = крові на 24 тижні не зафіксованk= 2;, проте очікується користь для пацієнтів-п= 10;длітків за даними екстраполяm= 4;ії даних дорос = 83;их та порівняльнl= 0;х фармакокінk= 7;тичних даних (див. розділ «Фар = 84;акокінетик&#= 1072;»).

У пацієнтів, які отримували лікування тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом або плацебо, середні Z-показники м&#= 1110;неральної щільності кісток (МЩК) поперековоk= 5;о відділу хребта становили -1,004 = 90;а -0,809, а середні Z-показники МЩК всього тіла станов = 80;ли -0,866 та -0,584 для тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату та плацебо від = 87;овідно. Середні зміни на 48-й ти= ;ждень (кінець подвійної сліпої фази) становили -0,215 та -0,165 за Z-показникам= 080; МЩК поперековоk= 5;о відділу хребта та    -0,254 і -0,179 за Z-показникам= 080; МЩК всього тіла при застосуванl= 5;і тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату аб = 86; плацебо відповідно. Середній коефіцієнт МЩК був меншим при застосуванl= 5;і тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату по = 88;івняно з плацебо. На 48-му тижні шість підлі = 90;ків, які приймал = 80; тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат, і один підліток, як= 080;й приймав плацебо, мал= 080; значну втрату МЩК п= 086;перекового відділу хребта (визначено я= 082; > 4 %). У 28 пацієнт= 10;в, які протяго = 84; 96 тижнів отримували лікування тенофовіру = 76;изопроксил&#= 1091; фумаратом, Z-показники МЩК знизили = 89;я до -0,341 для поперековоk= 5;о відділу хребта та до -0= ,458 для всього тіла.

У дослідженнo= 0; GS-US-104-0352 97 пацієнті&= #1074;, які раніше проходили лікування, віком від 2 до = 12 років зі стабільною супресією вірусу за до= 087;омогою режиму зі застосуванl= 5;ям ставудину або зидовудину, = 073;ули рандомізовk= 2;ні для заміни ставудину а = 73;о зидовудину тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом (n =3D 48) або продовженнn= 3; вихідного режиму лікування (n =3D 49) протягом 48 тижнів. На 48-му тижні 83 % пацієнтів у групі лікування тенофовіру = 76;изопроксил&#= 1091; фумаратом т = 72; 92 % пацієнтів у групі лікування ставудином = 72;бо зидовудиноl= 4; мали ВІЛ-1 РНК концентрацo= 0;ю         =      < 400 копій/мл. На різницю в частці пацієнтів, я= 082;і мали показник на рівні < 400 копі&#= 1081;/мл на 48 тижні, переважно вплинула бі = 83;ьш висока кількість пацієнтів, які перерва = 83;и лікування, у групі застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату. Коли відсут = 85;і дані були виключені, 91 % пацієнтів у групі лікування тенофовіру = 76;изопроксил&#= 1091; фумаратом т = 72; 94 % пацієнтів у групі лікування ставудином = 72;бо зидовудиноl= 4; мали ВІЛ-1 РНК концентрацo= 0;ю < 400 копій/мл н= 072; 48 тижні.

Надходили повідомленl= 5;я про зниженн= 03; МЩК у педіатричнl= 0;х пацієнтів. У пацієнтів, які отримув = 72;ли терапію тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом або ставудином чи зидовуди = 85;ом, середні Z-показники МЩК поперековоk= 5;о відділу хребта становили -1,034 та -0,498, а середні Z-пок&#= 1072;зники МЩК всього тіла становили -0,471 та -0,386 відпові = 76;но. Середні зміни на 48-му тижні (кінец= 100; рандомізовk= 2;ної фази) становили 0,032 та 0,087 для Z-пока&#= 1079;ників МЩК поперековоk= 5;о відділу хре = 73;та та -0,184 та -0,027 для Z-показників МЩК всього тіла у разі застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату та ставудину або зидовудину = 74;ідповідно. Середні зміни на 48 тижні у поперековоl= 4;у відділі хребта подібні у групі лікув = 72;ння тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом т = 72; ставудином або зидовудиноl= 4;. Загальний коефіцієнт зміни МЩК всього тіла = 091; групі лікування тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом нижчий, ніж у &= #1075;рупі лікування ставудином або зидовудиноl= 4;. Лікування л = 80;ше тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом б = 77;з застосуванl= 5;я ставудину ч = 80; зидовудину = 87;ризведе до значної (> 4 %) втрати МЩК поперековоk= 5;о відділу хребта на 48 тижні. Z-показник МЩК знизивс= 03; на -0,012 для поперековоk= 5;о відділу хребта та на -0= ,338 для всього тіла у 64 осіб, які застосо = 74;ували тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат протягом 96 тижнів. Z-показники МЩК невідко = 88;еговані відповідно до росту та маси тіла па= 094;ієнта.

У досліджен= ні GS-US-104-0352 8 з 89 педіатl= 8;ичних пацієнтів (9,0 %), які зазнали впливу тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату, припинили клінічні дослідженнn= 3; лікарськогl= 6; засобу чере = 79; порушення з боку сечовидільl= 5;ої системи. Бул= 086; проведено клінічні лабораторнo= 0; дослідженнn= 3; щодо проксимальl= 5;ої ниркової тубулопатіo= 1; за участю п’яти пацієнтів (5,6 %), четверо з яких припинили лікування тенофовіру дизопроксиl= 3; фумаратом (середній те= 088;мін впливу тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату – 331 т= ;иждень).

Фарм&= #1072;кокінетика= ;.

Абсорбція

Біоеквівал&= #1077;нтність однієї таблетки лі = 82;арського засобу, вкритої плівковою оболонкою, т= 072; однієї твер = 76;ої капсули емтрицитабo= 0;ну по 200 мг + одніє= 11; таблетки тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату, вкритої плівковою оболонкою, п= 086; 300 мг було встановленl= 6; після прийому натще однор = 72;зової дози здоровими добровольцn= 3;ми. Після пероральноk= 5;о прийому лік = 72;рського засобу здоровими добровольцn= 3;ми емтрицитабo= 0;н та тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат швидко всмоктувалl= 0;ся, а тенофовір = 91; дизопроксиl= 3;у фумарат перетворювk= 2;вся на тенофові = 88;. Максимальнk= 2; концентрацo= 0;я (C_max) емтрицит&= #1072;біну та тенофовіру досягаєтьсn= 3; в сироватці = 082;рові через 0,5–3,0 год = 80;ни після прийому натще. Прийо= 084; лікарськогl= 6; засобу з їже= 102; призводив д = 86; затримки приблизно н = 72; три чверті години досягнення максимальнl= 6;ї концентрацo= 0;ї тенофовіру. Збільшувалl= 0;ся значення пл = 86;щі під фармакокінk= 7;тичною кривою «кон = 94;ентрація-ча&= #1089; (AUC) та C_max тенофовіру приблизно н = 72; 35 % та 15 % відповідно при прийомі = 079; багатою на жири або легкою їжею порівняно з прийомом натще. Для оптимізаціo= 1; всмоктуванl= 5;я тенофовіру рекомендуєm= 0;ься прийом ліка = 88;ського засобу з їжею.

Розподіл

Піс= ;ля внутрішньоk= 4;енного введення об’єм розпо = 76;ілу емтрицитабo= 0;ну і тенофовір = 91; становив приблизно 1,4 л/кг і 800 мл/кг відповідно. П= 10;сля пероральноk= 5;о прийому емтрицитабo= 0;ну або тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату ем = 90;рицитабін та тенофові = 88; значною мірою розпо = 76;іляються по всьому організму. In = ;vitro зв’язуваннn= 3; емтрицитабo= 0;ну з білками пл= 072;зми крові людин = 80; становило < 4 % та не залежало ві = 76; концентрацo= 0;ї в діапазоні від 0,02 мкг/мл д = 86; 200 мкг/мл. Іn vitro зв’язуваннn= 3; тенофовіру = 79; білками плазми або з білками сироватки к = 88;ові становило менше 0,7 % та 7,2 % відповідно = 74; діапазоні концентрацo= 0;й тенофовіру від 0,01 мкг/мл д = 86; 25 мкг/мл.

Біотрансфо&= #1088;мація

Метаболізм емтрицитабo= 0;ну обмежений. Біотрансфоl= 8;мація емтрицитабo= 0;ну включає оки = 89;нювання тіолової частини з утворенням 3'-&= #1089;ульфоксид діастереомk= 7;рів (приблизно 9 % від дози) та кон’югацію = 79; глюкуроновl= 6;ю кислотою з утворенням 2'-O-глюкуронід= у (приблизно 4 % дози). &= #1044;ослідження= ; in vitro показали= ;, що ані тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат, ані тенофовір н = 77; є субстратамl= 0; ферментів CYP450. Також емтрицитабo= 0;н не інгібува = 74; уридин-5'-дифо&= #1089;фоглюкурон= ;іл трансферазm= 1;, фермент, що відповідає за глюкуронідk= 2;цію.

Виведення

Емтрицитаб&= #1110;н головним чином виводиться = 85;ирками, при цьому повна доза виявляєтьсn= 3; у сечі (приблизно 86 %) та фекаліях (приблизно 14 %). 13 % дози емтрицитабo= 0;ну виводиться = 79;і сечею у вигляді 3-х метаболітіk= 4;. Системний к = 83;іренс емтрицитабo= 0;ну в середньом = 91; становив 307 мл= /хв. Після пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я період напіввиведk= 7;ння емтрицитабo= 0;ну становить приблизно 10 г&= #1086;дин.

Тенофовір головним чином виводиться нирками як шляхом фільтрації, так і активною ту = 73;улярною транспортнl= 6;ю системою, пр= 080; цьому після внутрішньоk= 4;енного введення пр = 80;близно 70–80 % дози виводиться = 74; незміненомm= 1; стані зі сечею. Уявни= 081; середній кліренс тен = 86;фовіру становить приблизно 307 м= л/хв. Нирковий кліренс – приблизно 210 м= л/хв, що перевищу= 08; швидкість клубочковоo= 1; фільтрації. Це вказує на те, що тубулярна с = 77;креція є важливою частиною виведення тенофовіру. Після пероральноk= 5;о прийому пер= 10;од напіввиведk= 7;ння тенофовіру = 89;тановить приблизно від 12 до 18 годи = 85;.

Пацієнти літнього віку

Фармакокін&= #1077;тичні дослідженнn= 3; емтрицитабo= 0;ну або тенофовіру за участю пацієнтів літнього віку (віком від 65 років) не проводилисn= 3;.

Стать

Фармакокін&= #1077;тика емтрицитабo= 0;ну та тенофові = 88;у у пацієнтів чоловічої т = 72; жіночої ста = 90;і подібна.

Етнічне походження

Немає клінічно важливої фармакокінk= 7;тичної різниці емтрицитабo= 0;ну залежно від етнічної групи пацієнтів. Фармакокінk= 7;тика тенофовіру не була спеціально вивчена в рі= 079;них етнічних групах.

Діти

Дослідженн&= #1103; фармакокінk= 7;тики препарату н = 77; проводилисn= 0; за участю ді= 090;ей та підліткі = 74; (віком до 18 рок= ;ів). Стаціонарнm= 1; фармакокінk= 7;тику тенофовіру = 74;изначали у 8 ВІЛ-1-інфіко= ;ваних пацієнтів-п= 10;длітків (12–18 років) з масою тіла ≥ 35 кг та у 23 ВІЛ-1-і= 085;фікованих дітей (віком від 2 до 12 рокі= в). Вплив тенофовіру = 91; педіатричнl= 0;х пацієнтів, які отримували пероральну = 76;озу тенофовіру дизопроксиl= 3;у 245 мг (у виглядo= 0; фумарату) аб= 086; 6,5 мг/кг маси тіла тенофовіру дизопроксиl= 3;у (у вигляді фумарату) до максимальнl= 6;ї дози 245 мг, був схожим із впливом у дорослих, як= 110; отримували щоденні доз = 80; тенофовіру дизопроксиl= 3;у 245 мг (у виглядo= 0; фумарату). Фармакокінk= 7;тичні дослідженнn= 3; не проводилисn= 3; з тенофовір = 91; дизопроксиl= 3;ом (у вигляді фумарату) за участю діте = 81; віком до 2 років. Фармакокінk= 7;тика емтрицитабo= 0;ну у грудних дітей, дітей молодшого віку та підл= 110;тків (віком від 4 місяців до 18 р= оків) подібна тій, що спостерігаn= 8;ться у дорослих.

Очікується, що фармакокінk= 7;тика емтрицитабo= 0;ну та тенофовіру (= 091; вигляді тенофовіру = 76;изопроксил&#= 1091; фумарату) буде однаковою у = 042;ІЛ-1-інфіковk= 2;них та неінфіковаl= 5;их підлітків н = 72; основі подібної експозиції емтрицитабo= 0;ну та тенофовіру = 91; ВІЛ-1-інфіков&#= 1072;них підлітків т = 72; дорослих, а також подібної експозиції емтрицитабo= 0;ну і тенофовір = 91; у ВІЛ-1-інфіков&#= 1072;них та неінфіковаl= 5;их дорослих.

Ниркова недостатніl= 9;ть

Немає достатніх даних з фармакокінk= 7;тики емтрицитабo= 0;ну та тенофовіру = 91; пацієнтів з порушеннямl= 0; функції нирок після одночасногl= 6; прийому цих = 083;ікарських засобів окремо або у складі дано = 75;о лікарськогl= 6; засобу. Параметри фармакокінk= 7;тики головним чи = 85;ом визначалисn= 3; після прийому одн = 86;разових доз емтрицитабo= 0;ну 200 мг або тенофовіру дизопроксиl= 3;у 245 мг ВІЛ-неінф= ;ікованими пацієнтами = 79; різним ступенем ниркової недостатноl= 9;ті. Ступінь ниркової недостатноl= 9;ті визначався відповідно = 76;о вихідних значень кліренсу креатиніну (CrC= l) (нормальна функція нирок при CrCl > 80 = 84;л/хв; незначні порушення – при CrCl =3D 50–79 мл/хв; помірні порушення – при CrCl =3D 30–49 мл/хв та тяжкі порушення – при CrCl =3D 10–29 мл/хв). Середня (% CV – коефіцієнт варіації) експозиція = 77;мтрицитабі&#= 1085;у збільшувалk= 2;ся з 12 мкг•год/мл= (25 %) у пацієнтів з нормально= 02; функцією нирок до 20 мкг= •год/мл (6 %), 25 мкг•год/мл = (23 %) та         =    34 мкг•год (6 %) у осіб з незначними, помірними т = 72; тяжкими пор = 91;шеннями функції нирок відповідно.

Середня (% CV) експозиція = 90;енофовіру збільшувалk= 2;ся з 2 185 нг•год/мл (12 %) у пацієнті = 74; з нормально= 02; функцією нирок до 3 064 нг= ;•год/мл (30 %), 6 009 нг•год/мл (= 42 %) та        =             &nb= sp;    15 985 нг•год/мл (45= %) у пацієнтів = 079; незначними, помірними т = 72; тяжкими порушеннямl= 0; функції нирок відповідно.

Очікується, що збільшений інтервал дозування л= 10;карського засобу у ВІЛ-інфіков = 72;них пацієнтів з помірною ни = 88;ковою недостатніl= 9;тю призведе, порівняно з пацієнтами = 79; нормальною функцією нирок, до збі&#= 1083;ьшення C_max в плазмі крові та до зменшення м= 10;німальної концентрацo= 0;ї (C_min).

У пацієнтів з термінальнl= 6;ю стадією захворюванl= 5;я нирок (end-stage renal disease – ESRD), які потребують гемодіалізm= 1;, експозиція препарату значно збіл= 00;шувалася: протягом 72 го&= #1076;ин – до 53 мкг•год/мл (1= 9 %) емтрицитабo= 0;ну та протягом 48 годин – до 42 857 н&#= 1075;•год/мл (29 %) тенофовірm= 1;.

Було проведено невелике клінічне дослідженнn= 3; з оцінки безпеки, антивіруснl= 6;ї активності та фармакокінk= 7;тики тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату в комбінації = 79; емтрицитабo= 0;ном за участю ВІЛ-інфіков = 72;них пацієнтів і = 79; порушеннямl= 0; функції нирок. У підгрупі пацієнтів з вихідним CrCl 50–60 мл/хв прийом препарату 1 раз на добу призводив д = 86; 2–4-разового підвищення експозиції тенофовіру та до поруше= 085;ня функції нирок.

Фармак&#= 1086;кінетика емтрицитабo= 0;ну та тенофові = 88;у в педіатричнl= 0;х пацієнтів і = 79; порушеннямl= 0; функції нирок не вивчена. Нем= 072;є даних для отримання рекомендацo= 0;й щодо дози (д= 080;в. розділи «Особливос&= #1090;і застосуванl= 5;я» т= 072; «Спос&= #1110;б застосуванl= 5;я та дози»).

Печінкова недостатніl= 9;ть

Фармакокін&= #1077;тика лікарськогl= 6; засобу у пацієнтів з печінковою недостатніl= 9;тю не досліджуваl= 3;ася.

Фармакокін&= #1077;тика емтрицитабo= 0;ну не дослідже = 85;а у пацієнтів, не інфікованиm= 3; вірусом геп = 72;титу типу В (HBV), з різним ступенем печінкової недостатноl= 9;ті. Загалом фармакокінk= 7;тика емтрицитабo= 0;ну в інфікованиm= 3; HBV пацієнтів була аналогічноn= 2; фармакокін&#= 1077;тиці у пацієнтів без HBV та ВІЛ-іl= 5;фікованих пацієнтів.=

Одноразова доза 245 мг тенофовіру дизопроксиl= 3;у застосовувk= 2;лася не інфікованиl= 4;и ВІЛ пацієнтами = 79; різним ступенем печінкової недостатноl= 9;ті, що визначав = 89;я відповідно до класифікацo= 0;ї Child-Pugh-Turcotte (CPT). Парамет= ;ри фармакокінk= 7;тики тенофовіру істотно не змінювалисn= 3; у пацієнтів = 079; печінковою недостатніl= 9;тю, що вказувал = 86; на те, що для цих пацієнт= 10;в немає потреби коригувати дози. Середн= 110; (% CV) значення C_{max
та AUC_0-∞
тенофовіру
становили 223 н=
г/мл
(34,8 %) та 2 050 нг•год/&#=
1084;л
(50,8 %) відповідн=
086;
у пацієнтів
без печінко
=
74;ої
недостатноl=
9;ті
порівняно з 289=
нг/мл
(46 %) та 2 310 нг•год/
=
84;л
(43,5 %) у
пацієнтів з
помірною пе
=
95;інковою
недостатніl=
9;тю
та 305 нг/мл (24,8 %) та
2 740 нг•год/мл (44 %)
у пацієнтів =
079;
тяжкою
печінковою
недостатніl=
9;тю.}

Клін&= #1110;чні характерисm= 0;ики.

Показання.

Лікарсn= 0;кий засіб призначаютn= 0; у комбінованo= 0;й антиретровo= 0;русній терапії для лікування ВІЛ-1-інфіков&#= 1072;них дорослих. Препарат також призначаютn= 0; для лікування ВІЛ-1-інфіков&#= 1072;них підлітків в= 10;ком від 12 до 18 рокі = 74; зі стійкіст= 02; до інгібіторіk= 4; зворотної транскриптk= 2;зи або токсичністn= 2;, що виключає застосуванl= 5;я препаратів першого ряд = 91; (див. розділ «Фармакодиl= 5;аміка»).

Протипоказ&= #1072;ння.

Підвищена чутливість до діючих речовин або до будь-якої з допоміжни = 93; речовин лікарськогl= 6; засобу.

Протипоказ&= #1072;но дітям віком до 12 років.

<= /p>
Взаємодія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій.=

Дослідженн&= #1103; взаємодії проводилисn= 3; лише за участю дорослих<= /u>

Оскільки да= ний лікарський засіб містить емтрицитабo= 0;н та тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат, будь-які взаємодії, щ= 086; виникали пр = 80; застосуванl= 5;і цих речовин окремо, можуть виникнути і при застосуванl= 5;і лікарськогl= 6; засобу. Фармакокінk= 7;тика у стаціонарнl= 6;му стані емтри = 94;итабіну та тенофовіру не зазнавал = 72; впливу, якщо емтрицитабo= 0;н та тенофовіру = 76;изопроксил&#= 1091; фумарат застосовувk= 2;ли разом, на відміну від застосуванl= 5;я кожного лікарськогl= 6; засобу окремо.

Дослідженн&= #1103; in vitro та клінічної фармакокінk= 7;тичної взаємодії показали, що можливість опосередкоk= 4;аних CYP450 взаємодій емтрицитабo= 0;ну та тенофові = 88;у дизопроксиl= 3;у фумарату з іншими лікарськимl= 0; засобами є низькою.

Одночасне застосуванl= 5;я не рекомендуєm= 0;ься

Лікарський засіб не слі= 076; приймати одночасно з іншими ліка = 88;ськими засобами, що містять емтрицитабo= 0;н, тенофовіру дизопроксиl= 3; (у вигляді фумарату), тенофовіру алафенамід або інші аналоги цитидину, такі як ламівудин (див. розділ «&= #1054;собливості застосуванl= 5;я»). Лікаl= 8;ський засіб не слі= 076; приймати одночасно з адефовіру д = 80;півоксилом.<= o:p>

Дида&= #1085;озин. Одночасне застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу та диданозину не рекомендуєm= 0;ься (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я» та таблицю 1).

Лікарські з= асоби, що виводяться нирками. Оскільки емтрицитабo= 0;н та тенофові = 88; виводяться = 85;асамперед нирками, одночасне застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу з іншими лікарськимl= 0; засобами, що виводяться шляхом активної тубулярної секреції (на= 087;риклад, із цидофовіроl= 4;), може призводити до підвищен = 85;я концентрацo= 0;ї в сироватці крові емтри = 94;итабіну та/або лікарських засобів, що застосовуюm= 0;ься одночасно, через конкуренціn= 2; за цей шлях виведення.=

Слід уникати застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу з одночасним або нещодавнім прийомом не = 92;ротоксични&#= 1093; лікарських засобів, у тому числі з аміноглікоk= 9;идами, амфотерициl= 5;ом В, фоскарнет= 086;м, ганцикловіl= 8;ом, пентамідинl= 6;м, ванкоміцинl= 6;м, цидофовіроl= 4; або інтерлейкіl= 5;ом-2 (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Інші взаємодії<= /span>

Взаємодії між лікарським засобом або його окреми = 84; (-и) компонентоl= 4; (-ами) та іншими лі= 082;арськими засобами подано в таблиці 1 (збільшення позначено «↑», зменшення – «↓», відсутністn= 0; змін – «↔», 2 рази на добу – «b.i.d.» та 1 раз на добу – «q.d.»). Якщо такі є, 90 % довірчі інтервали вказано в дужках.

Т = 72;блиця 1

В = 79;аємодія між лікарським засобом Емтрицитаб= ;ін/Тенофові= 088;у дизопроксиl= 3;у фумарат =

а = 73;о його компонентоl= 4; (-ами) та іншими лікарськимl= 0; засобами

Лікарські k= 9;асоби за напрямками лікування

Вплив на рівень концентрац= 110;ї лікарських &#= 1079;асобів

Середнє значення відсотково= 111; зміни AUC, C_max, C_min з 90 % довірчим = 80; інтервалам= 080;, якщо такі є (механізм)

Рекомендац= ;ії щодо одночасног= 086; застосуван= 085;я з лікарськи&#= 1084; засобом (емтрицитаб&#= 1110;н 200 мг, тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарат 300 мг= )

А&#= 1053;ТИІНФЕКЦІЙ= НІ ЗАСОБИ

Анти= ;ретровірус = 85;і

Інгі= ;бітори протеази

А&#= 1090;азанавір/ри= ;тонавір/тен= 086;фовіру дизопрокси= 083;у фумарат

(300 = ;мг q.d./100 мг q.d./300 мг q.d.)

А&#= 1090;азанавір:

AUC: U= 95; 25 % (↓ 42 до ↓ 3)

C_max=: ↓ 28 % (↓ 50 до ↑ 5)

C_min=: ↓ 26 % (↓ 46 до ↑ 10)

Т&#= 1077;нофовір:
AUC: U= 93; 37 %

C_max=: ↑ 34 %

C_min: ↑ 2= 9 %

К&#= 1086;ригування дози не рекомендує= 090;ься. Збільшена експозиція тенофовіру може посилю&#= 1074;ати пов’язані з тенофовіро= 084; побічні реакції, включаючи п&#= 1086;рушення нирок. Слід ретельно контролюва= 090;и функцію нирок (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»).

А&#= 1090;азанавір/ри= ;тонавір/емт= 088;ицитабін

В&#= 1079;аємодія не досліджена.

Д&#= 1072;рунавір/рит= ;онавір/тено= 092;овіру дизопрокси= 083;у фумарат

(300 = ;мг q.d./100 мг q.d./300 мг q.d.)

Д&#= 1072;рунавір:
AUC: U= 96;

C_min=: ↔

Т&#= 1077;нофовір:

AUC: U= 93; 22 %

C_min: ↑ 3= 7 %

К&#= 1086;ригування дози не рекомендує= 090;ься. Збільшена експозиція тенофовіру може посилю&#= 1074;ати пов’язані з тенофовіро= 084; побічні реакції, включаючи п&#= 1086;рушення нирок. Слід ретельно контролюва= 090;и функцію нирок (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»).

Д&#= 1072;рунавір/рит= ;онавір/емтр= 080;цитабін

В&#= 1079;аємодія не досліджена.

Л&#= 1086;пінавір/рит= ;онавір/тено= 092;овіру дизопрокси= 083;у фумарат

(400 = ;мг b.i.d./100 мг b.i.d./300 мг q.d.)<= /o:p>

Л&#= 1086;пінавір/рит= ;онавір:

AUC: U= 96;

Сmax: ↔

C_min=: ↔

&nbs= p;

Т&#= 1077;нофовір:
AUC: U= 93; 32 % (↑ 25 до ↑ 38)

Сmax: ↔

C_min=: ↑ 51 % (↑ 37 до ↑ 66)

К&#= 1086;ригування дози не рекомендує= 090;ься. Збільшена експозиція тенофовіру може посилю&#= 1074;ати пов’язані з тенофовіро= 084; побічні реакції, включаючи п&#= 1086;рушення нирок. Слід ретельно контролюва= 090;и функцію нирок (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»).

Л&#= 1086;пінавір/рит= ;онавір/емтр= 080;цитабін

В&#= 1079;аємодія не досліджена.

Нуклео= 079;идні інгібітори зворотної транскрипт= 072;зи (nucleoside reverse transcriptase inhibitors – NRTIs)

Д&#= 1080;данозин/тен= ;офовіру дизопрокси= 083;у фумарат

Одно= ;часний прийом тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарату та диданозину не рекомендує= 090;ься, бо це призводить до 40–60 % підвищення системної експозиції диданозину.

Одно= ;часне застосуван= 085;я даного ліка&#= 1088;ського засобу та диданозину не рекомендує= 090;ься (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»).

Підвищ= ена системна експозиція диданозину може збільшити ризик пов’язаних з диданозин&#= 1086;м побічних реакцій. Повідомяло= 089;я про нечасті, іноді летал&#= 1100;ні випадки панкреатит= 091; та лактоаци&#= 1076;озу. Одночасне застосуван= 085;я тенофовіру &#= 1076;изопроксил= у та диданозину в дозі 400 мг на добу пов’яз&#= 1091;вали зі суттєвим зниженням числа лімфоцитів CD= 4, можливо, через збільшення внутрішньо= 082;літинної взаємодії фосфорильо= 074;аного (тобто актив&= #1085;ого) диданозину. Знижену дозу дидано&#= 1079;ину 250 мг, яку застосовув= 072;ли одночасно з тенофовіру дизопрокси= 083;ом, пов’язувал= 080; з високими темпами вірусологі= 095;ної неефективн= 086;сті під час терапії декількома контрольов= 072;ними комбінація= 084;и для лікуван&#= 1085;я ВІЛ-1-інфекці= ї.

Д&#= 1080;данозин/емт= ;рицитабін=

= Взаємодія не досліджена

Л&#= 1072;мівудин/тен= ;офовіру дизопрокси= 083;у фумарат

Ламі= ;вудин:

AUC: ↓ 3 % (↓ 8 до ↑ 15)

С_max: U= 95; 24 % (↓ 44 до ↓ 12)

C_min: NC

Тено= ;фовір:

AUC: ↓ 4 % (↓ 15 до ↑ 8)

С_max: U= 95; 102 % (↓ 96 до ↑ 108)

C_min: NC

= Ламівудин та даний лік&= #1072;рський засіб не слід вводити одночасно (див. розділ «&#= 1054;собливості застосуван= 085;я»).

Е&#= 1092;авіренз/тен= ;офовіру дизопрокси= 083;у фумарат

Ефав= ;іренз:

AUC: ↓ 4 % (↓ 7 до ↓ 1)↓

С_max: 4 % (↓ 9 до ↑ 2)

C_min: NC

Тено= ;фовір:

AUC: ↓ 1 % (↓ 8 до ↑ 6)

С_max: U= 93; 7 % (↓ 6 до ↑ 22)

C_min: NC<= span style=3D'font-size:9.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;font-family:"Times New= Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareas= t-language: RU;mso-bidi-font-style:italic'>

= Коригуваннn= 3; дози ефавірензу не потрібне.<= o:p>

А&#= 1053;ТИІНФЕКЦІЙ= НІ ЗАСОБИ

Против= 110;русні препарати при вірусі гепатиту В (HBV)

А&#= 1076;ефовіру дипівоксил/&#= 1090;енофовіру дизопрокси= 083;у фумарат

Адеф= ;овіру дипівоксил:

AUC: ↓ 11 % (↓ = 14 до ↓ 7)

С_max: U= 95; 7 % (↓ 13 до ↓ 0)

C_min: NC

Тено= ;фовір:

AUC: ↓ 2 % (↓ 5 до ↑ 0)

С_max: U= 95; 1 % (↓ 7 до ↑ 6)

C_min: NC

= Адефовіру дипівоксил та даний лік&= #1072;рський засіб не слід вводити одночасно (див. розділ «&#= 1054;собливості застосуван= 085;я»).

Против= 110;русні препарати при вірусі гепатиту С (HС= ;V)

Л&#= 1077;діпасвір/со= ;фосбувір=

(90 = мг/400 мг q.d.) + атазанавір/&#= 1088;итонавір

(300 = ;мг q.d./100 мг q.d.) +

е&#= 1084;трицитабін= /тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарат

(200 = ;мг/300 мг q.d.)¹=

Леді= ;пасвір:

AUC: U= 93; 96 % (↑ 74 до ↓ 121)

С_max: U= 93; 68 % (↑ 54 до ↑ 84)

C_min: ↑ 11= 8 % (↑ 91 до ↑ 150)

Софо= ;сбувір:

AUC: ↔

С_max: ↔

GS-331007²:=

AUC: ↔

С_max: ↔

C_min: ↑ 42= % (↑ 34 до ↑ 49)

Атаз= ;анавір:

AUC: ↔

С_max: ↔

C_min: ↑ 63= % (↑ 45 до ↑ 84)

Рито= ;навір:

AUC: ↔

С_max: ↔

C_min: ↑ 45= % (↑ 27 до ↑ 64)

Емтр= ;ицитабін:

AUC: ↔

С_max: ↔

C_min: ↔

Тено= ;фовір:

AUC: ↔

С_max: U= 93; 47 % (↑ 37 до ↑ 58)

C_min: ↑ 47= % (↑ 38 до ↑ 57)

= Підвищена концентрац= 110;я тенофовіру в плазмі кро&= #1074;і внаслідок одночасног= 086; застосуван= 085;я тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарату, ледіпасвір= 091;/софосбувір= у та атазанавір= 091;/ритонавіру може посилювати побічні реакції, пов'язані з = т&#= 1077;нофовіру дизопрокси= 083;у фумаратом, включаючи порушення функції нирок. Безпека т&#= 1077;нофовіру дизопрокси= 083;у фумарату при застосуван= 085;і з ледіпасвір= 086;м/софосбуві= ром та фармакокін= 077;тичним підсилювач= 077;м (наприклад, із ритонавіро= 084; або кобіцистат= 086;м) не встановл&#= 1077;на.

Цю комбінацію слід призначати за умови час&= #1090;ого контролю за функцією нирок та відсутност= 110; альтернати= 074;ної терапії (див. розділ «Осо= ;бливості застосуван= 085;я»).

Л&#= 1077;діпасвір/со= ;фосбувір=

(90 = мг/400 мг q.d.) + дарунавір/р&#= 1080;тонавір

(800 = ;мг q.d./100 мг q.d.) +

е&#= 1084;трицитабін= /тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарат

(200 = ;мг/300 мг q.d.)¹

Леді= ;пасвір:

AUC: ↔

С_max: ↔

C_min: ↔

Софо= ;сбувір:

AUC: ↓ 27 % (↓ = 35 до ↓ 18)

С_max: U= 95; 37 % (↓ 48 до ↓ 25)

GS-331007²:=

AUC: ↔

С_max: ↔

C_min: ↔

Дару= ;навір:

AUC: ↔

С_max: ↔

C_min: ↔

Рито= ;навір:

AUC: ↔

С_max: ↔

C_min: ↑ 48= % (↑ 34 до ↑ 63)

Емтр= ;ицитабін:

AUC: ↔

С_max: ↔

C_min: ↔

Тено= ;фовір:

AUC: ↑ 50 % (↑ = 42 до ↑ 59)

С_max: U= 93; 64 % (↑ 54 до ↑ 74)

C_min: ↑ 59= % (↑ 49 до ↑ 70)

= Підвищена концентрац= 110;я тенофовіру в плазмі кро&= #1074;і внаслідок одночасног= 086; застосуван= 085;я тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарату, ледіпасвір= 091;/софосбувір= у та дарунавіру/&#= 1088;итонавіру може посилювати побічні реакції, пов'язані з = т&#= 1077;нофовіру дизопрокси= 083;у фумаратом, включаючи п&#= 1086;рушення функції нирок. Безпека т&#= 1077;нофовіру дизопрокси= 083;у фумарату при застосуван= 085;і з ледіпасвір= 086;м/софосбуві= ром та фармакокін= 077;тичним підсилювач= 077;м (наприклад, із ритонавіро= 084; або кобіцистат= 086;м) не встановл&#= 1077;на.

= Цю комбінацію слід призначати за умови час&= #1090;ого контролю за функцією нирок та відсутност= 110; альтернати= 074;ної терапії (див. розділ «Осо= ;бливості застосуван= 085;я»).

Л&#= 1077;діпасвір/со= ;фосбувір=

(90 = мг/400 мг q.d.) + ефавіренз/е&#= 1084;трицитабін= /тено-фовіру дизопрокси= 083;у фумарат

(600 = ;мг/200 мг/300 мг q.d.)

Леді= ;пасвір:

AUC: ↓ 34 % (↓ = 41 до ↓ 25)

С_max: U= 95; 34 % (↓ 41 до ↑ 25)

C_min: ↓ 34= % (↓ 43 до ↑ 24)

Софо= ;сбувір:

AUC: ↔

С_max: ↔

GS-331007²:=

AUC: ↔

С_max: ↔

C_min: ↔

Ефав= ;іренз:

AUC: ↔

С_max: ↔

C_min: ↔

Емтр= ;ицитабін:

AUC: ↔

С_max: ↔

C_min: ↔

Тено= ;фовір:

AUC: ↑ 98 % (↑ = 77 до ↑ 123)

С_max: U= 93; 79 % (↑ 56 до ↑ 104)

C_min: ↑ 16= 3 % (↑ 137 до ↑ 197)

= Коригуваннn= 3; дози не рекомендує= 090;ься. <= span style=3D'font-size:9.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;font-family:"Times New= Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareas= t-language: RU;mso-bidi-font-style:italic'>Збільш= ення дози тенофовіру може посилити побічні реакції, пов'язані з = т&#= 1077;нофовіру дизопрокси= 083;у фумаратом, включаючи порушення нирок. Функцію нирок слід ретельно контролюва= 090;и (див. розділ «&#= 1054;собливості застосуван= 085;я»).

Л&#= 1077;діпасвір/со= ;фосбувір=

(90 = мг/400 мг q.d.) + емтрицитаб= 110;н/рилпівіри= н/тено-фовір= 091; дизопрокси= 083;у фумарат

(200 = ;мг/25 мг/300 мг q.d.)

Леді= ;пасвір:

AUC: ↔

С_max: ↔

C_min: ↔

Софо= ;сбувір:

AUC: ↔

С_max: ↔

GS-331007²:=

AUC: ↔

С_max: ↔

C_min: ↔

Емтр= ;ицитабін:

AUC: ↔

С_max: ↔

C_min: ↔

Рилп= ;івірин:

AUC: ↔

С_max: ↔

C_min: ↔

Тено= ;фовір:

AUC: ↑ 40 % (↑ = 31 до ↑ 50)

С_max: ↔

C_min: ↑ 91= % (↑ 74 до ↑ 110)

= Коригуваннn= 3; дози не рекомендує= 090;ься. <= span style=3D'font-size:9.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;font-family:"Times New= Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareas= t-language: RU;mso-bidi-font-style:italic'>Збільш= ення дози тенофовіру може посилити побічні реакції, пов'язані з = т&#= 1077;нофовіру дизопрокси= 083;у фумаратом, включаючи порушення нирок. Функцію нирок слід ретельно контролюва= 090;и (див. розділ «&#= 1054;собливості застосуван= 085;я»).

Л&#= 1077;діпасвір/со= ;фосбувір=

(90 = мг/400 мг q.d.) + долутеграв= 110;р (50 мг q.d.) + емтрицитаб= 110;н/тенофовір= у дизопрокси= 083;у фумарат

(200 = ;мг/300 мг q.d.)

С&#= 1086;фосбувір:

AUC: ↔

Сmax: ↔

&nbs= p;

GS-331007= ²

AUC: ↔

Сmax: ↔

C_min=: ↔

&nbs= p;

Л&#= 1077;діпасвір:

AUC: ↔

Сmax: ↔

C_min=: ↔

&nbs= p;

Д&#= 1086;лутегравір= :

AUC: ↔

Сmax: ↔

C_min=: ↔

&nbs= p;

Е&#= 1084;трицитабін= :

AUC: ↔

Сmax: ↔

C_min=: ↔

&nbs= p;

Т&#= 1077;нофовір:
AUC: U= 93; 65 % (↑ 59 до ↑ 71)

Сmax: ↑ 61 % (↑ 51 до ↑ 72)

C_min=: ↑ 115 % (↑ 105 до ↑ 126) =

&nbs= p;

= Коригуваннn= 3; дози не потрібне. <= span style=3D'font-size:9.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;font-family:"Times New= Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareas= t-language: RU;mso-bidi-font-style:italic'>Збільш= ення дози тенофовіру може посилити побічні реакції, пов'язані з = т&#= 1077;нофовіру дизопрокси= 083;у фумаратом, включаючи порушення нирок. Функцію нирок слід ретельно контролюва= 090;и (див. розділ «&#= 1054;собливості застосуван= 085;я»).

С&#= 1086;фосбувір/ве= ;лпатасвір=

(400 = ;мг/100 мг q.d.) + атазанавір/&#= 1088;итонавір

(300 = ;мг q.d./100 мг q.d.) +

е&#= 1084;трицитабін= /тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарат

(200 = ;мг/300 мг q.d.)

Софо= ;сбувір:

AUC: ↔

С_max: ↔

&nbs= p;

GS-331007²:=

AUC: ↔

С_max: ↔

C_min: ↑ 42= % (↑ 37 до ↑ 49)

Велп= ;атасвір:

AUC: ↑ 142 % (↑= 123 до ↑ 164)

С_max: U= 93; 55 % (↑ 41 до ↑ 71)

C_min: ↑ 30= 1 % (↑ 257 до ↑ 350)

Атаз= ;анавір:

AUC: ↔

С_max: ↔

C_min: ↑ 39= % (↑ 20 до ↑ 61)

Рито= ;навір:

AUC: ↔

С_max: ↔

C_min: ↑ 29= % (↑ 15 до ↑ 44)

Емтр= ;ицитабін:

AUC: ↔

С_max: ↔

C_min: ↔

Тено= ;фовір:

AUC: ↔

С_max: U= 93; 55 % (↑ 43 до ↑ 68)

C_min: ↑ 39= % (↑ 31 до ↑ 48)

= Підвищена концентрац= 110;я тенофовіру в плазмі кро&= #1074;і внаслідок одночасног= 086; застосуван= 085;я тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарату, софосбувір= 091;/велпатасві= ру та атазанавір= 091;/ритонавіру може посилювати побічні реа&#= 1082;ції, пов'язані з = т&#= 1077;нофовіру дизопрокси= 083;у фумаратом, включаючи п&#= 1086;рушення функції нирок. Безпека т&#= 1077;нофовіру дизопрокси= 083;у фумарату при застосуван= 085;і зі софосбувір= 086;м/велпатасв= іром та фармакок&#= 1110;нетичним підсилювач= 077;м (наприклад, із ритонавіро= 084; або кобіцистат= 086;м) не встановл&#= 1077;на.

= Цю комбінацію слід призначати за умови час&= #1090;ого контролю за функцією нирок (див. розділ «Осо= ;бливості застосуван= 085;я»).

С&#= 1086;фосбувір/ве= ;лпатасвір=

(400 = ;мг/100 мг q.d.) + дарунавір/р&#= 1080;тонавір

(800 = ;мг q.d./100 мг q.d.) +

е&#= 1084;трицитабін= /тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарат

(200 = ;мг/300 мг q.d.)

Софо= ;сбувір:

AUC: ↓ 28 % (↓ = 34 до ↓ 20)

С_max: U= 95; 38 % (↓ 46 до ↓ 29)

&nbs= p;

GS-331007²:=

AUC: ↔

С_max: ↔

C_min: ↔

Велп= ;атасвір:

AUC: ↔

С_max: U= 95; 24 % (↓ 35 до ↓ 11)

C_min: ↔)

Дару= ;навір:

AUC: ↔

С_max: ↔

C_min: ↔

Рито= ;навір:

AUC: ↔

С_max: ↔

C_min: ↔

Емтр= ;ицитабін:

AUC: ↔

С_max: ↔

C_min: ↔

Тено= ;фовір:

AUC: ↑ 39 % (↑ = 33 до ↑ 44)

С_max: U= 93; 55 % (↑ 45 до ↑ 66)

C_min: ↑ 52= % (↑ 45 до ↑ 59)

= Підвищена концентрац= 110;я тенофовіру в плазмі кро&= #1074;і внаслідок одночасног= 086; застосуван= 085;я тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарату, софосбувір= 091;/велпатасві= ру та дарунавіру/&#= 1088;итонавіру може посилювати побічні реакції, пов'язані з = т&#= 1077;нофовіру дизопрокси= 083;у фумаратом, включаючи п&#= 1086;рушення функції нирок. Безпека т&#= 1077;нофовіру дизопрокси= 083;у фумарату при застосуван= 085;і зі софосбувір= 086;м/велпатасв= іром та фармакок&#= 1110;нетичним підсилювач= 077;м (наприклад, із ритонавіро= 084; або кобіцистат= 086;м) не встановл&#= 1077;на.

= Цю комбінацію слід призначати за умови час&= #1090;ого контролю за функцією нирок (див. розділ «Осо= ;бливості застосуван= 085;я»).

С&#= 1086;фосбувір/ве= ;лпатасвір=

(400 = ;мг/100 мг q.d.) + лопінавір/р&#= 1080;тонавір

(800 = ;мг q.d./200 мг q.d.) +

е&#= 1084;трицитабін= /тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарат

(200 = ;мг/300 мг q.d.)

Софо= ;сбувір:

AUC: ↓ 29 % (↓ = 36 до ↓ 22)

С_max: U= 95; 41 % (↓ 51 до ↓ 29)

&nbs= p;

GS-331007²:=

AUC: ↔

С_max: ↔

C_min: ↔

Велп= ;атасвір:

AUC: ↔

С_max: U= 95; 30 % (↓ 41 до ↓ 17)

C_min: ↑ 63= % (↑ 43 до ↑ 85)

Лопі= ;навір:

AUC: ↔

С_max: ↔

C_min: ↔

Рито= ;навір:

AUC: ↔

С_max: ↔

C_min: ↔

Емтр= ;ицитабін:

AUC: ↔

С_max: ↔

C_min: ↔

Тено= ;фовір:

AUC: ↔

С_max: U= 93; 42 % (↑ 27 до ↑ 57)

C_min: ↔

= Підвищена концентрац= 110;я тенофовіру в плазмі кро&= #1074;і внаслідок одночасног= 086; застосуван= 085;я тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарату, софосбувір= 091;/велпатасві= ру та лопінавіру/&#= 1088;итонавіру може посилювати побічні реакції, пов'язані з = т&#= 1077;нофовіру дизопрокси= 083;у фумаратом, включаючи п&#= 1086;рушення функції нирок. Безпека т&#= 1077;нофовіру дизопрокси= 083;у фумарату при застосуван= 085;і зі софосбувір= 086;м/велпатасв= іром та фармакок&#= 1110;нетичним підсилювач= 077;м (наприклад, із ритонавіро= 084; або кобіцистат= 086;м) не встановл&#= 1077;на.

= Цю комбінацію слід призначати за умови час&= #1090;ого контролю за функцією нирок (див. розділ «Осо= ;бливості застосуван= 085;я»).

С&#= 1086;фосбувір/ве= ;лпатасвір=

(400 = ;мг/100 мг q.d.) + ралтеграві= 088;

(400 = ;мг b.i.d.) + емтрицитаб= 110;н/тенофовір= у дизопрокси= 083;у фумарат

(200 = ;мг/300 мг q.d.)

Софо= ;сбувір:

AUC: ↔

С_max: ↔

&nbs= p;

GS-331007²:=

AUC: ↔

С_max: ↔

C_min: ↔

Велп= ;атасвір:

AUC: ↔

С_max: ↔

C_min: ↔

Ралт= ;егравір:

AUC: ↔

С_max: ↔

C_min: ↓ 21= % (↓ 58 до ↑ 48)

Емтр= ;ицитабін:

AUC: ↔

С_max: ↔

C_min: ↔

Тено= ;фовір:

AUC: ↑ 40 % (↑ = 34 до ↑ 45)

С_max: U= 93; 46 % (↑ 39 до ↑ 54)

C_min: ↑ 70= % (↑ 61 до ↑ 79)

= Коригуваннn= 3; дози не рекомендує= 090;ься. <= span style=3D'font-size:9.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;font-family:"Times New= Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareas= t-language: RU;mso-bidi-font-style:italic'>Збільш= ення дози тенофовіру може посилити побічні реакції, пов'язані з = т&#= 1077;нофовіру дизопрокси= 083;у фумаратом, включаючи порушення нирок. Функцію нирок слід ретельно контролюва= 090;и (див. розділ «&#= 1054;собливості застосуван= 085;я»).

С&#= 1086;фосбувір/ве= ;лпатасвір=

(400 = ;мг/100 мг q.d.) + ефавіренз/е&#= 1084;трицитабін= /тено-фовіру дизопрокси= 083;у фумарат

(600 = ;мг/200 мг/300 мг q.d.)

Софо= ;сбувір:

AUC: ↔

С_max: U= 93; 38 % (↑ 14 до ↑ 67)

GS-331007²:

AUC: ↔

С_max: U= 96;

C_min: ↔

Велп= ;атасвір:

AUC: ↓ 53 % (↓ = 61 до ↓ 43)

С_max: U= 95; 47 % (↓ 57 до ↓ 36)

C_min: ↓ 57= % (↓ 64 до ↓ 48)

Ефав= ;іренз:

AUC: ↔

С_max: U= 96;

C_min: ↔

Емтр= ;ицитабін:

AUC: ↔

С_max: U= 96;

C_min: ↔

Т&#= 1077;нофовір:
AUC: ↑ 81 % (↑ = 68 до ↑ 94)

С_max: U= 93; 77 % (↑ 53 до ↑ 104)

C_min: ↑ 12= 1 % (↑ 100 до ↑ 143)

= Одночасний прийом софосбувір= 091;/ велпатасві= 088;у та ефавірензу знижує концентрац= 110;ю в плазмі кро&= #1074;і велпатасві= 088;у. Одночасний прийом софосбувір= 091;/велпатасві= ру у схемах лікування, що містять ефавіренз, не рекомендує= 090;ься.

С&#= 1086;фосбувір/ве= ;лпатасвір=

(400 = ;мг/100 мг q.d.) + емтрицитаб= 110;н/рилпівіри= н/тено-фовір= 091; дизопрокси= 083;у фумарат

(200 = ;мг/25 мг/300 мг q.d.)

Софо= ;сбувір:

AUC: ↔

С_max: U= 96;

GS-331007²:=

AUC: ↔

С_max: U= 96;

C_min: ↔

Велп= ;атасвір:

AUC: ↔

С_max: U= 96;

C_min: ↔

Емтр= ;ицитабін:

AUC: ↔

С_max: U= 96;

C_min: ↔

Рилп= ;івірин:

AUC: ↔

С_max: U= 96;

C_min: ↔

Тено= ;фовір:

AUC: ↑ 40 % (↑ = 34 до ↑ 46)

С_max: U= 93; 44 % (↑ 33 до ↑ 55)

C_min: ↑ 84= % (↑ 76 до ↑ 92)

= Коригуваннn= 3; дози не рекомендує= 090;ься. <= span style=3D'font-size:9.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;font-family:"Times New= Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareas= t-language: RU;mso-bidi-font-style:italic'>Збільш= ення дози тенофовіру може посилити побічні реакції, пов'язані з = т&#= 1077;нофовіру дизопрокси= 083;у фумаратом, включаючи порушення нирок. Функцію нирок слід ретельно контролюва= 090;и (див. розділ «&#= 1054;собливості застосуван= 085;я»).

С&#= 1086;фосбувір/ве= ;лпатасвір/в= 086;кси-лапреві= р

(400 = ;мг/100 мг/100 мг + 100 мг q.d.)³ + дарунавір (800 мг q.d.) + ритонавір (100 мг q.d.) + емтрицитаб= 110;н/тенофовір= у дизопрокси= 083;у фумарат

(200 = ;мг/300 мг q.d.)

Софо= ;сбувір:

AUC: ↔

С_max: U= 95; 30 %

C_min: N/A

GS-331007²:=

AUC: ↔

С_max: U= 96;

C_min: N/A

Велп= ;атасвір:

AUC: ↔

С_max: U= 96;

C_min: ↔

Вокс= ;илапревір:

AUC: ↑ 143 %

С_max: U= 93; 72 %

C_min: ↑ 30= 0 %

Дару= ;навір:

AUC: ↔

С_max: U= 96;

C_min: ↓ 34= %

Рито= ;навір:

AUC: ↑ 45 %

С_max: U= 93; 60 %

C_min: ↔

Емтр= ;ицитабін:

AUC: ↔

С_max: U= 96;

C_min: ↔

Тено= ;фовір:

AUC: ↑ 39 %

С_max: U= 93; 48 %

C_min: ↑ 47= %

= Підвищена концентрац= 110;я тенофовіру в плазмі кро&= #1074;і внаслідок одночасног= 086; застосуван= 085;я тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарату, софосбувір= 091;/велпатасві= ру/воксилап-= 088;евіру та дарунавіру/&#= 1088;итонавіру може посилю&#= 1074;ати побічні реакції, пов'язані з = т&#= 1077;нофовіру дизопрокси= 083;у фумаратом, включаючи п&#= 1086;рушення функції нирок. Безпека т&#= 1077;нофовіру дизопрокси= 083;у фумарату при застосуван= 085;і зі софосбувір= 086;м/велпатасв= іром/вокси-л= 072;превіром та фармакокін= 077;тичним підсилювач= 077;м (наприклад, із ритонавіро= 084; або кобіцистат= 086;м) не встановл&#= 1077;на.

= Цю комбінацію слід призначати за умови час&= #1090;ого контролю за функцією нирок (див. розділ «Осо= ;бливості застосуван= 085;я»).

С&#= 1086;фосбувір

(400 = ;мг q.d.) + ефавіренз/е&#= 1084;трицитабін= /тено-фовіру дизопрокси= 083;у фумарат

(600 = ;мг/200 мг/300 мг q.d.)

Софо= ;сбувір:

AUC: ↔

С_max: U= 95; 19 % (↓ 40 до ↑ 10)

GS-331007²:=

AUC: ↔

С_max: U= 95; 23 % (↓ 30 до ↑ 16)

Ефав= ;іренз:

AUC: ↔

С_max: U= 96;

C_min: ↔

Емтр= ;ицитабін:

AUC: ↔

С_max: U= 96;

C_min: ↔

Тено= ;фовір:

AUC: ↔

С_max: U= 93; 25 % (↑ 8 до ↑ 45)

C_min: ↔

= Коригуваннn= 3; дози не потрібне.

Р&#= 1080;бавірин/тен= ;офовіру дизопрокси= 083;у фумарат

Риба= ;вірин:

AUC: ↑ 26 % (↑ = 20 до ↑ 32)

С_max: U= 95; 5 % (↓ 11 до ↑ 1)

C_min: NC

= Коригуваннn= 3; дози рибавірину не потрібне.<= o:p>

Антиві= 088;усні препарати при вірусі герпесу

Ф&#= 1072;мцикловір/е= ;мтрицитабі = 85;

Фамц= ;икловір:

AUC: ↓ 9 % (↓ 16 до ↓ 1)<= /o:p>

С_max: U= 95; 7 % (↓ 22 до ↑ 11)

C_min: NC

Емтр= ;ицитабін=

AUC: ↓ 7 % (↓ 13 до ↓ 1)

С_max: U= 95; 11 % (↓ 20 до ↑ 1)

C_min: NC

= Коригуваннn= 3; дози фамциклові= 088;у не потрібне.<= o:p>

Антимі= 082;обактеріал&= #1100;ні препарати

Р&#= 1080;фампіцин/те= ;нофовіру дизопрокси= 083;у фумарат

Тено= ;фовір:

AUC: ↓ 12 % (↓ = 16 до ↓ 8)

С_max: U= 95; 16 % (↓ 22 до ↓ 10)

C_min: ↓ 15= % (↓ 12 до ↓ 9)

= Коригуваннn= 3; дози не потрібне.

П&#= 1045;РОРАЛЬНІ КОНТРАЦЕПТ= 048;ВИ

Н&#= 1086;ргестимат/е= ;тинілестра = 76;іол/ тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарат

Норг= ;естимат:

AUC: ↓ 4 % (↓ 32 до ↑ 34)

С_max: U= 95; 5 % (↓ 27 до ↑ 24)

C_min: NC

Етин= ;ілестрадіо = 83;:

AUC: ↓ 4 % (↓ 9 до ↑ 0)

С_max: U= 95; 6 % (↓ 13 до ↑ 0)

C_min: ↓ 2 % (↓ 9 до ↑ 6)

= Коригуваннn= 3; дози норгес= 090;имату/ етинілестр= 072;діолу не потрібне.

І&#= 1052;УНОДЕПРЕСА= НТИ

Т&#= 1072;кролімус/те= ;нофовіру дизопрокси= 083;у фумарат/емт&#= 1088;ицитабін

Такр= ;олімус:

AUC: ↑ 4 % (↓ 3 до ↑ 11)

С_max: U= 93; 3 % (↓ 3 до ↑ 9)

C_min: NC

Емтр= ;ицитабін:

AUC: ↓ 5 % (↓ 9 до ↓ 1)

С_max: U= 95; 11 % (↓ 17 до ↓ 5)

C_min: NC

Тено= ;фовір:

AUC: ↑ 6 % (↓ 1 до ↑ 13)

С_max: U= 93; 13 % (↑ 1 до ↑ 27)

C_min: NC

= Коригуваннn= 3; дози такрол= 110;мусу не потрібне.

Н&#= 1040;РКОТИЧНІ АНАЛЬГЕТИК= 048;

М&#= 1077;тадон/теноф= ;овіру дизопрокси= 083;у фумарат

Мета= ;дон:

AUC: ↑ 5 % (↓ 2 до ↑ 13)

С_max: U= 93; 5 % (↓ 3 до ↑ 14)

C_min: NC

= Коригуваннn= 3; дози метадо= 085;у не потрібне.

NC – не прорахованl= 6;.

N/A - не застосовуєm= 0;ься.

^{1 Д
=
72;ні,
отримані пр
=
80;
одночасномm=
1;
застосуванl=
5;і
з
ледіпасвірl=
6;м/софосбуві&#=
1088;ом.
Послідовне
введення
(через 12 годин)
дало подібн=
10;
результати.}

^{2
Переважаючl=
0;й
циркулюючиl=
1;
метаболіт
софосбувірm=
1;.}

³ Дослідженнn= 3;, проведене з додатковою концентрацo= 0;єю воксилапреk= 4;іру 100 мг для досягнення експозиції воксилапреk= 4;іру, очікуваної = 91; пацієнтів, інфікованиm= 3; вірусом гепатиту типу С.

=

О = 89;обливості застосуванl= 5;я.=

Передаm= 5;а ВІЛ

Оскільl= 2;и не доведено, що ефективн = 77; пригніченнn= 3; вірусу антиретровo= 0;русним лікуванням препаратом = 45;мтрицитабі&#= 1085;/Тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат істотно знижує ризи = 82; передачі інфекції ст = 72;тевим шляхом, залишковий ризик не мож= 077; бути виключений. Заходи щодо запобіганнn= 3; передачі потрібно вжити відповідно до націонал= 00;них рекомендацo= 0;й.

Пацієнти з мутаціями штаму ВІЛ-1=

Слід уникати застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу уже лікованим антиретровo= 0;русними препаратамl= 0; пацієнтам з= 10; штамами ВІЛ-1, що мають мут= 072;цію K65R (див. розділ «Фармакодиl= 5;аміка»).

Пацієн&#= 1090;и з ВІЛ та супутнім інфікуваннn= 3;м вірусами гепатиту типів B або C

ВІЛ-інфіков= ані пацієнти з хронічним гепатитом типів B або C, які проходять антиретровo= 0;русну терапію, мають підвищений ризик тяжки = 93; та потенцій = 85;о летальних побічних реакцій з боку печінк = 80;. Лікарям слі = 76; звернутися до поточних інструкцій щодо лікування ВІЛ для конт= 088;олю ВІЛ-інфекці= 11; у пацієнтів = 079;і супутнім інфікуваннn= 3;м вірусом гепатиту B (HBV) та C (HCV).

Призначаюч&= #1080; супутню антивіруснm= 1; терапію у зв’язку з гепатитом B або C, слід також звертатися до відповідниm= 3; інструкцій для застосуванl= 5;я цих лікарсь = 82;их засобів (див. розділ «Застосуваl= 5;ня з ледіпасвірl= 6;м та софосбувірl= 6;м або софосбувірl= 6;м та велпатас = 74;іром»).

Тенофовір (дизопрокси = 83;у фумарат) призначаєтn= 0;ся для лікування вірусу гепатиту В, = 72; емтрицитаб&= #1110;н демонструє динаміку боротьби з вірусом гепатиту В m= 1; фармакодинk= 2;мічних дослідженнn= 3;х, однак безпека та ефективнісm= 0;ь застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу Емтрицитабo= 0;н/Тенофовір&#= 1091; дизопроксиl= 3;у фумарат для лікування пацієнтів і = 79; хронічним інфікуваннn= 3;м HBV не були встановленo= 0;.

Припинення = застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу Емтрицитабo= 0;н/Тенофовір&#= 1091; дизопроксиl= 3;у фумарат пацієнтам з= 10; супутнім інфікуваннn= 3;м ВІЛ та HBV може бути пов’яз = 72;не з тяжким гострим погіршенняl= 4; перебігу гепатиту. За пацієнтами, які мають су= 087;утнє інфікуваннn= 3; ВІЛ та HBV і які припиняють прийом ліка = 88;ського засобу, має бути встановленl= 6; пильне спостережеl= 5;ня шляхом як клінічного, так і подальшого = 83;абораторно&#= 1075;о дослідженнn= 3; принаймні протягом кількох місяців після припинення = 83;ікування. У разі необхідносm= 0;і може бути ви= 087;равданим поновлення лікування гепатиту B. Для пацієнт= 10;в із розвиненим захворюванl= 5;ям печінки або = 094;ирозом припинення лікування н = 77; рекомендуєm= 0;ься, оскільки загостреннn= 3; гепатиту пі = 89;ля лікування може призводити до печінков = 86;ї декомпенсаm= 4;ії.

Хвороби печінки

Безпека та ефективнісm= 0;ь застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу пацієнтам і = 79; раніше існуючими значними порушеннямl= 0; функції печінки не були встановленo= 0;. Фармакокінk= 7;тика тенофовіру вивчена у пацієнтів з = 087;орушеннями печінки, том= 091; немає потреби у коригуваннo= 0; дози у цих пацієнтів. Фармакокінk= 7;тика емтрицитабo= 0;ну у пацієнтів = 079; печінковою недостатніl= 9;тю не досліджуваl= 3;ась. З огляду на мінімальниl= 1; печінковий метаболізм та нирковий шлях виведення емтрицитабo= 0;ну малоймовірl= 5;о, що пацієнти = 079; порушеннямl= 0; печінки будуть потребуватl= 0; коригуваннn= 3; дози лікарс= 00;кого засобу (див. розділи «Фа= ;рмакокінет = 80;ка» та «Спос&= #1110;б застосуванl= 5;я та дози»).

ВІЛ-інфіков= ані пацієнти з раніше існуючими порушеннямl= 0; функції печінки, включаючи хронічний активний гепатит, мають підви = 97;ену частоту порушень функції печінки під час комбінованl= 6;ї антиретровo= 0;русної терапії (КАРТ), і за ними слід спостерігаm= 0;и відповідно до стандартноo= 1; практики. Якщо є доказ= 080; погіршення перебігу хвороби печінки, слі= 076; розглянути необхіднісm= 0;ь перерви в лікуванні або його відміни.

Вплив на нирки та кістки у дорослих<= /u>

Впли&= #1074; на нирки

Емтрицитаб&= #1110;н і тенофовір головним чином вивод= 03;ться нирками шляхом поєднання клубочковоo= 1; фільтрації та активної секреції канальців. Надходили повідомленl= 5;я про ниркову недостатніl= 9;ть, ниркові порушення, п= 110;двищений рівень креатиніну, гіпофосфатk= 7;мію та проксимальl= 5;у тубулопатіn= 2; (включаючи синдром Фанконі) при застосуванl= 5;і тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату (див. розділ «Побічні реакції»).

Спос&= #1090;ереження за нирками=

Перш ніж розпочати лікування інфекції ВІ = 51;-1 даним лікар = 89;ьким засобом, рекомендуєm= 0;ься визначити рівень кліренсу креатиніну = 91; всіх пацієнтів. У пацієнтів без факторі = 74; ризику захворюванl= 5;я нирок реком = 77;ндується проводити спостережеl= 5;ня за функцією нирок (кліренс креатиніну та фосфату в сироватці крові) протягом 2–4 т&= #1080;жнів після тримісячноk= 5;о застосуванl= 5;я та кожні 3–6 мі= сяців після цього. У пацієнтів = 079; ризиком зах = 74;орювання нирок необхідно частіше пер = 77;віряти функцію нирок.

Див. також «Одночасниl= 1; прийом інши = 93; лікарських засобів» нижче.

Ліку&= #1074;ання нирок у ВІЛ-1-інфіков&#= 1072;них пацієнтів<= /span>

Якщо рівень фосфату в сироватці к = 88;ові становить < 1,5&nb= sp;мг/дл (0,48 ммоль/л) абl= 6; кліренс креатиніну знижений до <= ; 50 мл/хв у будь-якого пацієнта, як= 080;й приймає лік = 72;рський засіб, функцію нирок слід щ= 077; раз перевірити протягом одного тижн= 03;, включно з визначенняl= 4; концентрацo= 0;ї глюкози і калію в кров= 110; та концентр = 72;ції глюкози в сечі (див. розділ «Поб= 10;чні реакції»). Потрібно припинити з = 72;стосування лікарськогl= 6; засобу пацієнтам і = 79; кліренсом креатиніну <= 50 мл/хв або знижено= 02; концентрацo= 0;єю фосфату в сироватці к = 88;ові до           =    < 1,0 мг/дл (0,32 ммоль/л). Потрібно також розглянути необхіднісm= 0;ь відміни зас = 90;осування лікарськогl= 6; засобу у раз= 110; поступовогl= 6; зниження функції нир = 86;к, якщо не було виявлено жодної іншо= 11; причини. Безпека зас = 90;осування лікарськогl= 6; засобу без впливу на нирки вивчена частково в інфікованиm= 3; ВІЛ-1 пацієнтів і = 79; порушеннямl= 0; функції нирок (кліренс креатиніну <= 80 мл/хв). Для ВІЛ-1-інфіков&#= 1072;них пацієнтів і = 79; кліренсом креатиніну 30&#= 8211;49 мл/хв рекомендуєm= 0;ься коригуваннn= 3; інтервалів прийому (див. розділ «Спосіб застосуванl= 5;я та дози»). Обмежені дані клінічних досліджень дають змогу припустити, що тривалі інтервали м= 10;ж прийомами н = 77; є оптимальниl= 4;и і можуть при= 079;вести до підвищеної токсичностo= 0; та, можливо, д&= #1086; невідомої реакції. Так= 086;ж у невеликом = 91; клінічному дослідженнo= 0; у пацієнтів = 110;з кліренсом креатиніну від 50 мл/хв до 60 &#= 1084;л/хв, які приймал = 80; тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат у поєднанні з емтрицитабo= 0;ном кожні 24 годин&= #1080;, був у 2–4 рази підвищений рівень тенофовіру та погіршиласn= 3; функція нирок (див. розділ «Фармаколоk= 5;ічні властивостo= 0;»). Тому необхідно ретельно оцінити співвідношk= 7;ння користь/риз = 80;к та уважно стежити за функцією нирок, якщо л&#= 1110;карський засіб приймають пацієнти з кліренсом креатиніну <= 60 мл/хв. Крім того, клінічну реакцію на терапію слі = 76; ретельно контролюваm= 0;и у пацієнтів, які застосовуюm= 0;ь лікарський засіб з тривалим інтервалом між прийомами. Застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу не рекомендуєm= 0;ься пацієнтам з= 10; значними по = 88;ушеннями функції нир = 86;к (кліренс креатиніну <= 30 мл/хв) та пацієнта = 84;, які потребують гемодіалізm= 1;, оскільки комбінованk= 2; таблетка не = 076;ає змогу досягнути необхідногl= 6; зменшення дози (див. розділи «Фа = 88;макологічн&#= 1110; властивостo= 0;» та «Спос&= #1110;б застосуванl= 5;я та дози»).

Впли&= #1074; на кістки=

Кісткові аномалії, наприклад остеомаляцo= 0;я, що можуть проявлятисn= 3; постійним болем або погіршенняl= 4; болю в кістках і що іноді були однією з причин переломів, можуть бути = 087;овʼязані з проксимальl= 5;ою нирковою тубулопатіn= 8;ю, спричиненоn= 2; тенофовіру дизопроксиl= 3;ом (див. розділ «Побічні реакції»). Тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат мож = 77; бути причиною зниження МЩ = 50;.

Якщо виникає підозра або виявляютьсn= 3; кісткові аномалії, слід отримати відповідні = 82;онсультаці&#= 1111;.

Лікування ВІЛ-1-інфекці&#= 1111;

В обох групах пацієнтів н = 72; 144-му тижні контрольовk= 2;ного клінічного дослідженнn= 3; (GS-99-903), яке порівнювалl= 6; тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат зі ставудином = 91; поєднанні з ламівудиноl= 4; та ефавірензоl= 4; у неантиретрl= 6;вірусних пацієнтів, спостерігаl= 3;ося незначне зниження МЩ = 50; стегна та хребта. Зниження МЩ = 50; хребта та зм= 110;ни біомаркеріk= 4; кісток порівняно з вихідним рівнем були значно вищими у групі лікув = 72;ння тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом протягом 144 тижнів. Зниження МЩ = 50; стегна було значно більшим у ці= 081; групі до 96 тижнів. Проте після 144 тижнів цьо&#= 1075;о дослідженнn= 3; не спостерігаl= 3;и підвищеногl= 6; ризику пере = 83;омів або клінічн = 86; істотних відхилень с = 90;ану кісток від норми.

В інших дослідженнn= 3;х (проспектив = 85;их та поперечн = 86;го розрізу) найбільш виражене зн = 80;ження МЩК спостерігаl= 3;ося у пацієнтів, які отримув = 72;ли тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат як частину схеми, що містить підвищений рівень інгібітора протеази. За= 075;алом, з огляду на кісткові порушення, п= 086;в’язані з тенофовір = 91; дизопроксиl= 3;ом, а також наявні обмежені дані про довготриваl= 3;ий вплив таког = 86; препарату н = 72; стан кісток = 110; ризик переломів, н= 077;обхідно розглянути альтернатиk= 4;ні схеми лікування для пацієнтів з остеопорозl= 6;м, які мають високий ризик переломів.=

Вплив на нирки та кістки у педіатричнl= 0;х групах

Існує невизначенo= 0;сть, пов’язана з тривалим впливом тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату на кістки і токсичністn= 0; нирок. Крім того, неможливо повністю визначити оборотністn= 0; токсичностo= 0; нирок. Тому рекомендуєm= 0;ься використовm= 1;вати мультидисцl= 0;плінарний підхід щодо кожного конкретногl= 6; випадку для визначення співвідношk= 7;ння користі та ризику лікування, прийняти рішення про належне спостережеl= 5;ня під час лікування (включно з рішенням пр = 86; його припинення) та розглянути необхіднісm= 0;ь додаткових заходів.

Впли&= #1074; на нирки

Були повідомленl= 5;я про побічні реакції у ви= 075;ляді проксимальl= 5;ої ниркової тубулопатіo= 1; у ВІЛ-1-інфіков&#= 1072;них педіатричнl= 0;х пацієнтів віком від 2 до 12 років у клінічному дослідженнo= 0; GS-US-104-0352 (див. розділи «Фа = 88;макодинамі&#= 1082;а» та «Побічні реакції»).

Спос&= #1090;ереження за нирками=

Перед початком лікування слід оцінит = 80; функцію нирок (кліренс креатиніну та рівень фо= 089;фату в сироватці крові) та контролюваm= 0;и їх під час лікування так само, як у ВІЛ-1-інфіков&#= 1072;них дорослих (див. вище).

Конт&= #1088;оль за функцією нирок

Якщо рівень фосфату в сироватці крові становить < 3,0&nb= sp;мг/дл (0,96 ммоль/л) у будь-якого педіатричнl= 6;го пацієнта, як= 080;й отримує лік = 72;рський засіб, потрібно провести повторне спостережеl= 5;ня за функцією нирок протягом одного тижн= 03;, включно з визначенняl= 4; рівня концентрацo= 0;ї глюкози та калію в кров= 110; та глюкози в сечі (див. розділ «Побічні реакції», проксимальl= 5;а тубулопатіn= 3;). Якщо підозрюєтьl= 9;я або була виявлена ниркова аномалія, слід прокон = 89;ультуватис&#= 1103; з нефролого = 84;, щоб розглянути питання припинення лікування. Припинення лікування п = 88;епаратом слід також розглянути при поступовомm= 1; зниженні функції нирок, якщо не було виявлено жодної іншо= 11; причини.

Одно&= #1095;асний прийом інши = 93; лікарських засобів та ризик ниркової то = 82;сичності

Застосовую&= #1090;ься ті самі рекомендацo= 0;ї, що й для дорослих (див. розді= 083; «Одночасниl= 1; прийом інши = 93; лікарських засобів» нижче).

Нирк&= #1086;ва недостатніl= 9;ть

Не рекомендуєm= 0;ься застосуванl= 5;я даного лікарськогl= 6; засобу пацієнтам віком до 18 років з порушеннямl= 0; функції нирок (див. розділ «Спосіб застосуванl= 5;я та дози»). З&= #1072;стосування лікарськогl= 6; засобу Емтрицитабo= 0;н/Тенофовір&#= 1091; дизопроксиl= 3;у фумарат не слід починати у педіатричнl= 0;х хворих із порушеннямl= 0; функції нирок, а також його слід припинити у тих педіатричнl= 0;х хворих, у яких розвинуласn= 3; ниркова недостатніl= 9;ть під час заст= 086;сування лікарськогl= 6; засобу Емтр = 80;цитабін/Тен&= #1086;фовіру дизопроксиl= 3;у фумарат.

Впли&= #1074; на кістки=

Тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат мож = 77; спричинити зниження МЩ = 50;. Наслідки змін МЩК, пов&#= 8217;язаних із тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом, для здоров’= 03; кісток і ризику переломів у довгострокl= 6;вій перспективo= 0; дотепер не в = 80;значені (див. розділ «Фармакодиl= 5;аміка»). Якщо у педіа= 090;ричних пацієнтів було виявлено порушення функцій кісток або підозру на них, необхід= 085;о проконсульm= 0;уватися з ендокринолl= 6;гом та/або нефрологом.

Маса тіла та метаболічнo= 0; параметри<= /span>

Під час антиретровo= 0;русної терапії можливе збільшення маси тіла пацієнта та підвищення рівня ліпідів і глюкози в сироватці крові. Такі з&#= 1084;іни можуть бути частково повʼязані з лікуванням та способом життя. В деяких випадках спостерігаn= 8;ться вплив лікування н = 72; рівень ліпідів, але немає суттєвих доказів щод = 86; збільшення маси тіла внаслідок прийому будь-яких конкретних = 83;ікарських засобів. У розроблениm= 3; інструкціяm= 3; щодо лікування ВІЛ-інфекці= 11; внесено рекомендацo= 0;ю щодо контро = 83;ю за рівнем ліпідів та глюкози в крові. У разі клінічної необхідносm= 0;і слід лікува = 90;и порушення рівня ліпідів.

Порушення мітохондріk= 2;льної функції внаслідок внутрішньоm= 1;тробного впливу

Нуклеозидн&= #1110; та нуклеотиднo= 0; аналоги мож = 91;ть суттєво впливати на мітохондріk= 2;льну функцію, що найбільш пов’язано з= 10; ставудином, диданозиноl= 4;, зидовудиноl= 4;. Надходили п = 86;відомлення про мітохондріk= 2;льну дисфункцію = 91; ВІЛ-негатив = 85;их дітей раннього віку, які зазнали впливу нуклеозиднl= 0;х аналогів в утробі та/аб= 086; у постнатальl= 5;ий період; це пе&#= 1088;еважно стосується схем лікування, щ= 086; містять зидовудин. Основними несприятлиk= 4;ими явищами, про які повідомлялl= 0;ся, були гемато = 83;огічні порушення (анемія, нейтропеніn= 3;) та метаболічнo= 0; порушення (гіперлакта = 90;емія, гіперліпазk= 7;мія). Ці явища часто є короткочасl= 5;ими. Рідко надхо = 76;или повідомленl= 5;я про деякі неврологічl= 5;і порушення, щ= 086; починалися пізніше (арт= 077;ріальна гіпертензіn= 3;, судоми, аномальна поведінка). Д&#= 1086;тепер невідомо, чи такі неврологічl= 5;і порушення є тимчасовимl= 0; чи постійними. Ці результа = 90;и потрібно розглянути щодо будь-якої дитини, яка зазнала внутрішньоm= 1;тробного впливу нуклеозиднl= 0;х чи нуклеотиднl= 0;х аналогів, якщо щодо не= 111; було винесено клінічний висновок не = 74;ідомої етіології, особливо неврологічl= 5;і висновки. Ці результати не впливают= 00; на поточні національнo= 0; рекомендацo= 0;ї щодо застосуванl= 5;я антиретровo= 0;русного лікування вагітним жінкам для профілактиl= 2;и вертикальнl= 6;ї передачі ВІ = 51;.

Синдром імунної реактиваціo= 1;

У ВІЛ-інфіков = 72;них пацієнтів з тяжкою імун = 85;ою недостатніl= 9;тю на час введення КАРТ може виникнути запальна реакція на асимптоматl= 0;чні або залишкові опортуністl= 0;чні патогени, що може бути причиною серйозних к = 83;інічних станів або посилення симптомів. Т= 080;пово такі реакці= 11; спостерігаl= 3;ися протягом перших кількох тижнів або місяців про = 74;едення КАРТ. Відповідниl= 4;и прикладами = 08; цитомегалоk= 4;ірусний риніт, генералізоk= 4;ані та/або осередкові мікобактерo= 0;альні інфекції та пневмонія Pneumocy= stis jiroveci. Будь-які запальні симптоми сл= 10;д оцінювати т = 72; у разі необхідносm= 0;і призначати лікування.=

Пові&= #1076;омлялося також про аутоімунні захворюванl= 5;я (такі як хвороба Грейвса та а = 91;тоімунний гепатит), що розвиваютьl= 9;я в умовах імунної реа = 82;тивації, однак зареєстровk= 2;ний час до виникнення = 93;вороби дуже варіювався = 10; ці явища можливі чер = 77;з багато місяців після початку лікування.=

Опортуніст&= #1080;чні інфекції

ВІЛ-1-o= 0;нфіковані пацієнти, як= 110; приймають л= 10;карський засіб Емтрицитабo= 0;н/Тенофовір&#= 1091; дизопроксиl= 3;у фумарат або будь-яку інш= 091; антиретровo= 0;русну терапію, можуть далі бути інфіковані опортуністl= 0;чними інфекціями та мати інші ускладненнn= 3; ВІЛ-інфекці= 11;, тому повинн= 10; залишатися = 87;ід постійним клінічним спостережеl= 5;ням лікарів, які мають досві = 76; лікування ВІЛ-1-інфіков&#= 1072;них пацієнтів.

Остеонекро&= #1079;=

Хоча етіологія вважається багатофактl= 6;рною (включаючи застосуванl= 5;я кортикостеl= 8;оїдів, вживання алкоголю, тяжке пригніченнn= 3; імунітету, високе значення індексу мас = 80; тіла), випадки остеонекроk= 9;у спостерігаl= 3;ися, зокрема, у пацієнтів з розвиненим ВІЛ-захворю = 74;анням та/або у разі тривалої КАРТ. Пацієн= 090;ам слід порадити звернутися до лікаря, якщо вони відчувають = 73;іль у суглобах, негнучкістn= 0; суглобів аб = 86; утруднення під час рухів.

Одночасний прийом інши = 93; лікарських засобів

Слід уникати прийому лік = 72;рського засобу Емтр = 80;цитабін/Тен&= #1086;фовіру дизопроксиl= 3;у фумарат при одночасномm= 1; або недавньому застосуванl= 5;і нефротоксиm= 5;ного лікарськогl= 6; засобу (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»). Якщо одноча = 89;ного застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу Емтрицитабo= 0;н/Тенофовір&#= 1091; дизопроксиl= 3;у фумарат та нефротоксиm= 5;них засобів уникнути неможливо, контролюваm= 0;и функцію нирок необх= 10;дно щотижня.

У ВІЛ-1-інфіков&#= 1072;них пацієнтів, які отримув = 72;ли тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат та м= 072;ли фактори ризику порушення функції нир = 86;к, виявлено випадки гострої ниркової недостатноl= 9;ті після початку прийому великих доз або кількох нестероїднl= 0;х протизапалn= 0;них препаратів (НПЗП). Якщо лі= карський засіб застосовуюm= 0;ь із НПЗП, функцію нирок слід у= 074;ажно контролюваm= 0;и.

Більш високий ризик поруш = 77;ння функції нирок спостерігаn= 8;ться у ВІЛ-1-інфіко&= #1074;аних пацієнтів, які отримували тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат в поєднанні з = 110;нгібітором протеази, підсиленим ритонавіроl= 4; або кобіцистатl= 6;м. Ці пацієнти потребують чіткого контролю за функцією нирок (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»). Для ВІЛ-1-інфіков&#= 1072;них пацієнтів і = 79; факторами ризику ураження нирок необх= 10;дно ретельно оцінити одночасне застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату з п= 110;дсиленим інгібітороl= 4; протеази.=

Лікарський засіб Емтри = 94;итабін/Тено&= #1092;овіру дизопроксиl= 3;у фумарат не слід призначати одночасно з іншими ліка = 88;ськими засобами, що містять емтрицитабo= 0;н, тенофовіру дизопроксиl= 3; (у вигляді фумарату), тенофовіру алафенамід або інші аналоги цитидину, такі як ламівудин (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»). Ліка = 88;ський засіб не слі= 076; застосовувk= 2;ти одночасно з адефовіру дипівоксилl= 6;м.

Заст&= #1086;сування з ледіпасвірl= 6;м та софосбув= 10;ром, софосбувірl= 6;м та велпатасвіl= 8;ом або софосбу = 74;іром, велпатасвіl= 8;ом та воксилапреk= 4;іром

Встановлен&= #1086;, що застосуванl= 5;я тенофовіру = 76;изопроксил&#= 1091; фумарату одночасно з ледіпасвірl= 6;м/софосбуві&#= 1088;ом, софосбувірl= 6;м/велпатасв&#= 1110;ром або софосбувірl= 6;м/велпатасв&#= 1110;ром/воксила= ;превіром підвищує концентрацo= 0;ю тенофовіру = 74; плазмі кров= 10;, особливо пр = 80; застосуванl= 5;і разом із ВІЛ-схемою, що містить тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат та фармакокінk= 7;тичний підсилювач (ритонавір або кобіцистат).

Безпека тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату пр = 80; одночасномm= 1; застосуванl= 5;і ледіпасвірm= 1;/софосбувір&#= 1091;, софосбувірm= 1;/велпатасві&#= 1088;у або софосбувірm= 1;/велпатасві&#= 1088;у/ воксилапреk= 4;іру та фармакокінk= 7;тичного підсилювачk= 2; не встановленk= 2;. Необхідно враховуватl= 0; потенційні ризики та переваги, по= 074;ʼязані з одночасни = 84; застосуванl= 5;ям, особливо щодо пацієнтів і = 79; підвищеним ризиком дисфункції нирок. У пацієнтів, які отримую = 90;ь ледіпасвір/ = 89;офосбувір, софосбувір/ = 74;елпатасвір або софосбувір/ = 74;елпатасвір/ воксилапреk= 4;ір одночасно з тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом т = 72; підсиленим ВІЛ інгібіт = 86;ром протеази, слід контролюваm= 0;и побічні реакції, повʼязані з тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом.=

Одно&= #1095;асний прийом тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату і диданозину=

Одночасний прийом тенофовіру дизопроксиl= 3;у та диданозину не рекомендуєm= 0;ься (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»).

Потрійна терапія нуклеозидаl= 4;и

Надходили повідомленl= 5;я про високий рівень вірусологіm= 5;ної недостатноl= 9;ті та про виник= 085;ення резистентнl= 6;сті на ранній стадії у ВІЛ-1-інфіков&#= 1072;них пацієнтів, коли лікува = 85;ня тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом п = 86;єднували з ламівудиноl= 4; і абакавіро = 84;, а також з ламівудиноl= 4; і диданозиноl= 4; 1 раз на добу. Існує тісна структурна подібність між ламівудиноl= 4; та емтрицитабo= 0;ном та подібність = 91; фармакокінk= 7;тиці та фармакод = 80;наміці цих двох препаратів. Тому ті ж сам&#= 1110; проблеми можуть проявлятисn= 0;, якщо лікарс= 00;кий засіб приймають з третім нуклеозиднl= 0;м аналогом.=

Пацієнти літнього віку

Дію лікарсь= кого засобу не досліджуваl= 3;и у осіб віком &#= 1074;ід 65 років. Особи= віком від 65 років часто мають знижену функцію нирок, тому слід дотримуватl= 0;ся обережностo= 0; при прийомі = 083;ікарського засобу цими пацієнтами.

Допоміжні речовини<= /u>

Лікарський засіб Емтри = 94;итабін/Тено&= #1092;овіру дизопроксиl= 3;у фумарат міс = 90;ить лактози моногідрат. Пацієнти з т= 072;кими рідкісними спадковими проблемами, = 103;к непереносиl= 4;ість галактози, загальна ла = 82;тазна недостатніl= 9;ть або порушення глюкозо-гал = 72;ктозного всмоктуванl= 5;я, не повинні приймати це = 81; лікарський засіб.

Цей препарат містить менше ніж 1 ммоль (23 мг) натрію у кожній таблетці, то= 073;то практично вільний від натрію.

Заст&= #1086;сування у період вагітності або годуван = 85;я груддю.

Вагітн&#= 1110;сть

Велика кількість даних щодо вагітних (бі= 083;ьше ніж 1000 завершени&#= 1093; вагітностеl= 1;) вказує на відсутністn= 0; мальформацo= 0;ї або токсичн = 86;сті для ембріона/но = 74;онароджено&#= 1075;о, пов’язаної = 79; емтрицитабo= 0;ном та тенофовіру дизопроксиl= 3;ом. Дослідженнn= 3; на тваринах дії емтрици = 90;абіну та тенофовіру дизопроксиl= 3;у не показуют= 00; репродуктиk= 4;ної токсичностo= 0;. Тому застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу можливе у період вагітності, якщо це необ= 093;ідно.

Період годування груддю

Емтрицитаб&= #1110;н та тенофові = 88; були виявлені в грудному молоці людини. Нема= 108; достатньо і = 85;формації про наслідк = 80; впливу емтрицитабo= 0;ну та тенофовіру на новонароджk= 7;них/немовля&#= 1090;. Тому лікарс= 00;кий засіб Емтри = 94;итабін/Тено&= #1092;овіру дизопроксиl= 3;у фумарат не слід застосовувk= 2;ти в період годування г = 88;уддю.

Не рекомендуєm= 0;ься ВІЛ-інфіков = 72;ним жінкам годували груддю діте = 81; за будь-яких обставин, що= 073; уникнути передачі ВІ = 51; дитині.

Фертил&#= 1100;ність

Немає даних про вплив лікар = 89;ького засобу на людину. Дослідженнn= 3; на тваринах не вказують на шкідливи = 81; вплив емтрицитабo= 0;ну і тенофовір = 91; дизопроксиl= 3;у фумарату на фертильнісm= 0;ь.

Здат&= #1085;ість впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або іншими механізмамl= 0;.

Дослідженн&= #1103; впливу на здатність керувати автомобілеl= 4; та працюват = 80; з іншими механізмамl= 0; не проводилисn= 3;. Проте пацієнтів с = 83;ід проінформуk= 4;атим, що можливе запаморочеl= 5;ня під час лікування я = 82; емтрицитабo= 0;ном, так і тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом.=

<= /p>
Спосіб застосуванl= 5;я та дози.

Лікарський засіб повинен призначати лікар, який має досвід у лікуванні ВІЛ-інфекці= 11;.

Дозува&#= 1085;ня=

Ліку&= #1074;ання ВІЛ-інфекці= 11; у дорослих т= 072; підлітків віком від 12 років з масою тіла н= 077; менше 35 кг: о = 76;на таблетка 1 раз на добу.

Для лікування інфекції ВІЛ-1 доступні окремі препарати емтрицитабo= 0;ну і тенофовір = 91; дизопрокси&= #1083;у фумарату, якщо виника= 08; необхіднісm= 0;ь припинення застосуванl= 5;я або зміни дози одного = 079; компонентіk= 4; лікарськог&#= 1086; засобу (див. «Коротку характерисm= 0;ику лікарськогl= 6; засобу» для цих лікарських засобів).

Якщо пройшло менше 12 годи= 085; з моменту пропуску звичайного прийому лік = 72;рського засобу, дозу потрібно прийняти якомога швидше і від= 085;овити нормальний режим застосуванl= 5;я. Якщо від останнього прийому лік = 72;рського засобу пройшло більше 12 годин і вже майже наста = 74; час для прийому наступної дози, пропущену д = 86;зу приймати не потрібно, необхідно відновити звичайне дозування з = 72; графіком.=

Якщо протягом 1 години після прийому лік = 72;рського засобу виникає блювання, слід прийняти іншу таблет = 82;у. Якщо блювання виникає більш ніж через 1 годину післ= 03; прийому лік = 72;рського засобу, приймати ще одну дозу не потрібно.=

= О = 89;обливі групи пацієнтів<= /span>

Пацієнти літнього віку. Немає потреби змінювати дозу (див. розділ «Фар = 84;акокінетик&#= 1072;»).

Порушення функції нирок. Емтрицитабo= 0;н та тенофові = 88; виводяться із сечею, і вплив емтрицитабo= 0;ну та тенофові = 88;у збільшуєтьl= 9;я у пацієнтів = 079; порушеннямl= 0; функції нирок (див. розділи «Фа = 88;макокінети&#= 1082;а» та «Особлив = 86;сті застосуванl= 5;я»).

Доро&= #1089;лі з нирковою недостатніl= 9;тю. Д= 072;ний лікарський засіб можна = 079;астосовува&= #1090;и пацієнтам і = 79; CrCl < 80 мл/хв тільки тоді, коли очікув = 72;на користь пер = 77;вищує можливий ризик (див. таблицю 2).

Т = 72;блиця 2

Рекомендац&= #1110;ї щодо дозування для доросли = 93; пацієнтів з нирковою недостатніl= 9;тю

Лікування інфекції ВІЛ-1

Незначні порушення функції нирок

(CrCl 50–80 мл/хв)

Обмежені дані, отримані в п&= #1088;оцесі клінічних досліджень, свідчать на користь прийому препарату Емтри&#= 1094;итабін/Тено= ;фовіру дизопрокси= 083;у фумарат 1 раз на добу (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»).

Порушення функції нирок середньої тяжкості

(CrCl 30–49 мл/хв)

Рекомендує= ;ться застосуван= 085;я лікарськог= 086; засобу кожних 48 годин, на основі моделюванн= 103; фармакокін= 077;тичних даних однієї дози для емтрици&#= 1090;абіну і тенофовір&#= 1091; дизопрокси= 083;у фумарату у неінфікова= 085;их ВІЛ інфекцією осіб з різним ступенем ниркової недостатно= 089;ті (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»).

Гостра ниркова недостатні= 089;ть

(CrCl < 30 мл/хв) та пацієнти на гемодіаліз= 110;

Прийом лікk= 2;рського засобу не рекомендує= 090;ься, оскільки відповідно= 075;о зменшення дози неможливо досягти за допомогою комбінован= 080;х лікарських засобів.

Педі&= #1072;тричні пацієнти з нирковою недостатніl= 9;тю. Не рекомендуєm= 0;ься застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу Емтрицитабo= 0;н/Тенофовір&#= 1091; дизопроксиl= 3;у фумарат пацієнтів віком до 18 років з порушеннямl= 0; функції нирок (див. розділ « = 54;собливості застосуванl= 5;я»).

Порушення функції печінки. Для пацієнтів і = 79; порушеннямl= 0; функції печінки коригуваннn= 3; дози не потр= 110;бне (див. розділи &= laquo;Фармакокін= ;етика» та «Особлив = 86;сті застосуванl= 5;я»).

Д= 10;ти. Безпека та ефективнісm= 0;ь застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу дітя = 84; віком до 12 років не були встановленo= 0; (див. розділ «Фармакокіl= 5;етика»).=

С = 87;осіб застосуванl= 5;я

Пероральне застосуванl= 5;я. Слід приймати та = 73;летки Емтрицитабo= 0;н/Тенофовір&#= 1091; дизопроксиl= 3;у фумарат під час вживанн= 03; їжі.

Таблетки Ем= трицитабін/ = 58;енофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат можна подрібнити та розчинит = 80; приблизно у 100= мл води, апельсиновl= 6;го або виноградноk= 5;о соку та відразу прийняти.=

=

Діти.=

Безпекk= 2; та ефективнісm= 0;ь застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу дітя = 84; віком до 12 років не були встановленo= 0; (див. розділ «Фармакокіl= 5;етика»).

Передозува&= #1085;ня.

У разі передозуваl= 5;ня за пацієнто = 84; слід спосте = 88;ігати для виявлення ознак токсичностo= 0; (див. розділ «Побічні реакції»); якщо необхі = 76;но, слід застосовувk= 2;ти стандартне = 87;ідтримуюче лікування.=

До 30 % дози емтрицитабo= 0;ну та приблизн = 86; 10 % дози тенофовіру може видалятися за допомого= 02; гемодіалізm= 1;. Невідомо, чи виводиться = 77;мтрицитабі&#= 1085; або тенофовір шляхом пери = 90;онеального діалізу.

<= /p>
Побічні реакції.

Профіль безпеки

У відкритому рандомізовk= 2;ному клінічному дослідженнo= 0; за участю дорослих (GS-01-934, див. розділ «Фармакодиl= 5;аміка») найчастішиl= 4;и побічними реакціями, ймовірно пов’язанимl= 0; з емтрицитабo= 0;ном та/або тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом, були нудота (12= %) і діарея (7 %). Профіль безпеки емтрицитабo= 0;ну та тенофові = 88;у дизопроксиl= 3;у фумарату в цьому дослі = 76;женні відповідав попередньоl= 4;у досвіду зас = 90;осування окремо кожної з цих речовин з іншими антиретровo= 0;русними препаратамl= 0;.

З = 74;едена таблиця побічних реакцій

Побічні реакції, що, можливо, бул= 080; пов’язані і = 79; впливом компонентіk= 4; лікарськог&#= 1086; засобу і спостерігаl= 3;ися в клінічних дослідженнn= 3;х та післяреє = 89;траційному застосуванl= 5;і у ВІЛ-1-інфіков&#= 1072;них пацієнтів, перелічені = 74; таблиці 3 за системами органів та частотою. У межах кожно= 11; групи за частотою по = 73;ічні реакції наведено в порядку зменшення серйозностo= 0;. Частота визначаєтьl= 9;я як: дуже часто (≥ 1/10), ча = 89;то (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100) або &= #1088;ідко (від ≥ 1/10 000 до < 1/100= 0).

Таблиця 3 <= /p>
Побічні реакції, пов’язані з окремими ко = 84;понентами лікарськогl= 6; засобу, на основі клінічного дослідженнn= 3; та постмарк = 77;тингового досвіду

Частот= 072;

Емтриц= 080;табін

Тенофо= 074;іру дизопрокси= 083;у фумарат

&#= 1055;орушення кровоносно= 111; та лімфатично= 111; системи

Часто

нейтропені= ;я

Нечасто

анемія²

&#= 1055;орушення з боку імунної системи

Часто

алергічні реакції

&#= 1055;орушення харчування та обміну речовин

Дуже часто

гіпофосфат= ;емія¹

Часто

гіпергліке= ;мія, гіпертригл= 110;церидемія<= span style=3D'font-size:10.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast= -font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>

Нечасто

гіпокалієм= ;ія¹

Рідко

лактоацидо= ;з

&#= 1055;сихічні розлади

Часто

безсоння, аномальні сновидіння

Поруше= 085;ня з боку нервової системи

Дуже часто

головний біль

запамороче= ;ння

Часто

запамороче= ;ння

головний біль

&#= 1055;орушення з боку травної системи

Дуже часто

діарея, нудота

Часто

підвищений рівень амілази, включаючи підвищений рівень амілази підшлунков= 086;ї залози, підвищений рівень ліпази сироватки, б&= #1083;ювання, біль у животі, диспепсія

біль у животі, здуття живота, метеоризм

Нечасто

панкреатит= ;

Поруше= 085;ня з боку гепатобілі= 072;рної системи

Часто

підвищений рівень аспартату амінотранс= 092;ерази (АСТ) та/або підвищений рівень аланіну амінотранс= 092;ерази (АЛТ) в сироватці крові, гіпербілір= 091;бінемія

підвищений рівень трансаміна= 079;

Рідко

жирова дегенераці= 103; печінки, гепатит

Поруше= 085;ня з боку шкіри та підшкірної целюлярної тканини

Дуже часто

Висипання

Часто

везикулобу= ;льозне висипання, гнійничков= 110; висипання, макулопапу= 083;ьозні висипання, в&= #1080;сипання, свербіж, кропив’янк= 072;, зміна кольо&#= 1088;у шкіри (підвищена пігментаці= 103;)²

Нечасто

ангіоневро= ;тичний набряк³

Рідко

ангіоневро= ;тичний набряк

&#= 1055;орушення з боку м’язово-ске&= #1083;етної системи та сполучної тканини

Дуже часто

підвищений рівень креатинкін= 072;зи

Нечасто

гострий некроз скелетних м’язів^1,3, м’язова слабкість¹

Рідко

остеомаляц= ;ія (проявляєть&#= 1089;я як біль у кістках та нечасто є однією з причин переломів)^{1,3<=
/sup>,
міопатія¹}

Пору= ;шення з боку сечовиділь= 085;ої системи

Нечасто

підвищений рівень креатиніну, протеїнурі= 103;, &#= 1087;роксимальн= а ниркова тубулопаті= 103;, у т.ч. зі синдромом Фанконі

Рідко

ниркова недостатні= 089;ть (гостра та хронічна), гострий некроз канальців, нефрит (у тому числі гострий інтерстиці= 072;льний нефрит)³, нефрогенни= 081; нецукровий діабет

Систем= 085;і порушення та порушення, пов’язані з&#= 1110; способом прийому

Дуже часто

астенія

Часто

біль, астенія

¹ Побічна реакція мож = 77; виникнути я = 82; наслідок проксимальl= 5;ої ниркової тубулопатіo= 1;. Не вважається, що вона причинно пов’язана з = 090;енофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом з = 72; відсутностo= 0; цього захворюванl= 5;я.

² Анемія була частою, змін= 072; кольору шкіри (підви= 097;ена пігментаціn= 3;) була дуже частою, коли емтрицитабo= 0;н застосовувk= 2;вся педіатричнl= 0;м пацієнтам.

³ Ця побічна реакція бул = 72; визначена під час пост= 084;аркетингов&= #1080;х спостережеl= 5;ь, але не спост= 077;рігалася в рандомізовk= 2;них контрольовk= 2;них клінічних дослідженнn= 3;х у дорослих або клінічних дослідженнn= 3;х лікування е = 84;трицитабін&#= 1086;м ВІЛ у дітей, або в рандомізовk= 2;них контрольовk= 2;них клінічних дослідженнn= 3;х чи програмі розширеногl= 6; доступу тен = 86;фовіру дизопроксиl= 3;у фумарату. Категорія частоти бул = 72; встановленk= 2; зі статисти = 95;них розрахункіk= 4; на основі загальної кількості пацієнтів, які приймал = 80; емтрицитабo= 0;н у межах рандомізовk= 2;них контрольовk= 2;них клінічних досліджень та програми розширеногl= 6; доступу (n =3D 1 5= 63) або тенофов= 10;ру дизопроксиl= 3;у фумарат у межах рандомізовk= 2;них контрольовk= 2;них клінічних досліджень та програми розширеногl= 6; доступу (n =3D 7 3= 19).

<= /p>
Опис окремих побічних реакцій

Нирк&= #1086;ва недостатніl= 9;ть. Оскільки препарат Ем = 90;рицитабін/Т&= #1077;нофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат мож = 77; призвести д = 86; порушення ф = 91;нкції нирок, рекомендуєm= 0;ься спостерігаm= 0;и за функцією нирок (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»). Про = 82;симальна ниркова тубулопатіn= 3; в цілому бул= 072; вилікувана або спостерігаl= 3;ося поліпшення після припинення прийому тенофов= іру дизопроксиl= 3;у фумарату. Проте у деяких ВІЛ-інфіков = 72;них пацієнтів зниження кліренсу креатиніну повністю не зникло, незважаючи на припинення прийому тен = 86;фовіру дизопроксиl= 3;у фумарату. Пацієнти з ризиком порушення функції нирок (наприклад, пацієнти з вихідними факторами ризику порушень функції нирок, пацієнти з прогресуючl= 0;м ВІЛ-захворю = 74;анням, або пацієнт = 80;, які отримують супутнє лік = 91;вання нефротоксиm= 5;ними препаратамl= 0;) мають підвищений ризик виникнення неповного відновленнn= 3; функції нирок, незважаючи = 85;а припинення прийому тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Лактоацидо= ;з. Зареєстровk= 2;но випадки лактоацидоk= 9;у під час застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у окремо або в комбінації = 79; іншими антиретровo= 0;русними препаратамl= 0;. Пацієнти з відповідноn= 2; схильністю, = 072; саме пацієн = 90;и з декомпенсоk= 4;аною хворобою печінки або пацієнти, як= 110; одночасно застосовуюm= 0;ь лікарські засоби, що спричиняютn= 0; лактоацидоk= 9;, мають підви = 97;ений ризик розвитку тяжкого лактатоациk= 6;озу під час лікування тенофовіру дизопроксиl= 3;ом, і&#= 1085;оді з летальним наслідком.

Мета&= #1073;олічні параметри. П= 10;д час антиретровo= 0;русної терапії мас = 72; тіла пацієнта та рівень ліпідів у крові та глю= 082;ози можуть зростати (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Синд&= #1088;ом імунної реактиваціo= 1;. У ВІЛ-інфіков = 72;них пацієнтів з тяжкою імун = 85;ою недостатніl= 9;тю на час введення комбінованl= 6;ї антиретровo= 0;русної терапії мож = 77; виникнути запальна реакція на асимптоматl= 0;чні або залишкові опортуністl= 0;чні патогени. Також повідомлялl= 6;ся про аутоімунні захворюванl= 5;я (такі як хвороба Грейвса та а = 91;тоімунний гепатит), однак зареєстровk= 2;ний час до виникнення = 93;вороби дуже варіювався = 10; ці явища можуть відб = 91;тися через багат = 86; місяців після почат = 82;у лікування (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Осте&= #1086;некроз. Випадки остеонекроk= 9;у спостерігаl= 3;ися у пацієнтів із факторам = 80; ризику, розвиненим = 42;ІЛ-захворюв&= #1072;нням або у разі тривалого з = 72;стосування комбінованl= 6;ї антиретровo= 0;русної терапії. Частота виникнення зазначеногl= 6; явища невідома (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Пацієнти літнього віку. Заст&= #1086;сування лікарськогl= 6; засобу пацієнтам л= 10;тнього віку не вивчали. Пацієнти літнього віку більш схильні мат = 80; знижену функцію нирок, тому під час заст= 086;сування лікарськогl= 6; засобу паціє= нтам літнього віку слід дотримуватl= 0;ся обережностo= 0; (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Педіатричн&= #1110; пацієнти

Оцінка побічних реакцій щод = 86; емтрицитабo= 0;ну базується н = 72; трьох педіатричнl= 0;х дослідженнn= 3;х (n =3D 169), під час яких ВІЛ-інфіков = 72;ні пацієнти ві = 82;ом від 4 місяці = 74; до 18 років проходили лікування емтрицитабo= 0;ном у комбінаці= 11; з іншими ант= 080;ретровірус&= #1085;ими препаратамl= 0;: пацієнти, як= 110; вперше проходять лікування (n =3D 123), та ті, що вже проходили лікування (n =3D 46). Окрім побічних ре = 72;кцій, про які повідомлялl= 0; у дорослих, анемія (9,5 %) та зміни кольору шкіри (31,8 %) частіше траплялись = 91; клінічних дослідженнn= 3;х у дітей, ніж у дорослих (д= 080;в. розділ «Побічні реакції», Зведена таб = 83;иця побічних реакцій).

Оцінка побічних реакцій щод = 86; т = 77;нофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату базується на двох ран= 076;омізованих дослідженнn= 3;х (дослідженн= 03; GS-US-104-0321 та GS-US-104-0352), під час яких 184 ВІЛ-1-інфіко= вані пацієнти ди = 90;ячого віку (віком в&#= 1110;д 2 до 18 років) проходили лікування = 90;енофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом (n =3D 93) або плацебо/акт = 80;вним компараторl= 6;м (n =3D 91) у поєдна = 85;ні з іншими антиретро = 74;ірусними препаратамl= 0;. Лікування тривало протягом 48 тижнів (див. розділ «Фар = 84;акодинамік&#= 1072;»). Побічні реакції у педіатричнl= 0;х пацієнтів, я= 082;і проходили лікування = 90;енофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом, відповідалl= 0; тим, що спостерігаl= 3;ись у клінічних дослідженнn= 3;х застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату у дорослих (див. розділ «Фар = 84;акодинамік&#= 1072;» та розділ «П= 086;бічні реакції», Зведена таблиця побічних реакцій).

У педіатричнl= 0;х пацієнтів повідомлялl= 6;ся про зниженн= 03; щільності кісткової тканини. У ВІЛ-1-інфіков&#= 1072;них підлітків (віком від 12 до= ; 18 років) показники Z ЩКТ при застосуванl= 5;і тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату були нижчими, ніж при застосуванl= 5;і плацебо. У ВІЛ-1-інфіков&#= 1072;них дітей (віком від 2 до 15 років) показники Z ЩКТ, зафіксованo= 0; після переходу на тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат, були нижчими, ніж у разі продовженнn= 3; лікування з = 72; схемою, що містить ставудин аб = 86; зидовудин (див. розділи &= laquo;Фармакодин= ;аміка» та «Особлив = 86;сті застосуванl= 5;я»).

У рамках дослідженнn= 3; GS-US-104-0352 89 педіатри&= #1095;них пацієнтів з= 10; середнім віком 7 рокі = 74; (віком від 2 до= 15 років) приймали т = 77;нофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат у середньому протягом 331 тижня. 8 з 89 пац= 10;єнтів (9,0 %) припинили клінічні дослідженнn= 3; лікарськогl= 6; засобу чере = 79; порушення з боку сечови = 76;ільної системи. Бул= 086; проведено клінічні ла = 73;ораторні дослідженнn= 3; щодо проксимальl= 5;ої ниркової тубулопатіo= 1; за участю п’яти пацієнтів (5,6 %), четверо з яких припинили лікування = 90;енофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом. У 7 пацo= 0;єнтів заміряли швидкість клубочковоo= 1; фільтрації (GFR= ) у межах від 70 до= 90 мл/хв/1,73 м². Із них у трьох пацієнтів виявили клінічно зн = 72;чне зниження GFR під час терапії, що поліпшилосn= 0; після припинення застосуванl= 5;я тенофовірm= 1; дизопроксиl= 3;у фумарату.=

Інші особливі групи пацієнтів

Пацієнти з нирковою недостатніl= 9;тю. Оскільки тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат мож = 77; призвести д = 86; нефротоксиm= 5;ності, рекомендуєm= 0;ься уважно контролюваm= 0;и функцію нир = 86;к у всіх дорослих з нирковою недостатніl= 9;тю, які приймають л= 10;карський засіб (д= 080;в. розділи «Фа = 88;макокінети&#= 1082;а», «Осо = 73;ливості застосуванl= 5;я» та «Спосіб застосуванl= 5;я та дози»). Н= е рекомендуєm= 0;ься застосовувk= 2;ти даний лікар = 89;ький засіб педіатричнl= 0;м пацієнтам з нирковою недостатніl= 9;тю (див. розділи &= laquo;Особливост= ;і застосуванl= 5;я» та «Спосіб з= 072;стосування та дози»).

Пацієнти зі супутніми інфекціями ВІЛ/вірусу гепатиту типу B або типу C. Профіль побічних реакцій емтрицитабo= 0;ну та тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату в о= 073;меженої кількості ВІЛ-інфіков = 72;них пацієнтів, які одночасно були інфіко = 74;ані вірусом гепатиту типів В (n =3D 13) та i= 7; (n =3D 26) протягом дослідженнn= 3; GS-01-934, був аналогічниl= 4; тому, що спостерігаk= 4;ся у пацієнтів, інфікованиm= 3; ВІЛ, без супутньої інфекції. Проте, як слід очікувати в цій популяції пацієнтів, п= 110;двищення рівня аспартаттрk= 2;нсамінази (АСТ) та аланінамінl= 6;трансфераз= 080; (АЛТ) спостерігаl= 3;ися частіше, ніж &#= 1091; загальній популяції інфікованиm= 3; ВІЛ.

Заго&= #1089;трення гепатиту після припинення = 83;ікування. Після припинення лікування у пацієнтів, і= 085;фікованих вірусом гепатиту типу В, виник&#= 1072;ли клінічні та лабораторнo= 0; ознаки заго = 89;трення гепатиту (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Повідом = 83;ення про побічні реакції після реєст = 88;ації лікарськогl= 6; засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношk= 7;ння користь/риз = 80;к при застосу = 74;анні цього лікарськогl= 6; засобу. Меди= 095;ним та фармацевтиm= 5;ним працівникаl= 4;, а також пацієнтам або їх законним представниl= 2;ам слід повідомлятl= 0; про усі випадки підозрюванl= 0;х побічних реакцій та відсутностo= 0; ефективнос&#= 1090;і лікарськогl= 6; засобу чере = 79; Автоматизоk= 4;ану інформаційl= 5;у систему з фа= 088;маконагляд&= #1091; за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатностo= 0;.

3 роки.

&#= 1059;мови зберігання.

Зберіг&#= 1072;ти при температурo= 0; не вище 30 °С в оригінальнo= 0;й упаковці.

Зберіг&#= 1072;ти у недоступноl= 4;у для дітей місці.

Упак&= #1086;вка.

По 30 таблето = 82; у флаконі з осушувачем, по 1 флакону в картонній коробці.

Кате&= #1075;орія відпуску.=

За рецептом= .

Виробнl= 0;к.

Майлан Лабораторіk= 9; Лімітед

Mylan Laboratories Limited

<= /p>
Місц&= #1077;знаходженн= ;я виробника т = 72; адреса місц= 03; провадженнn= 3; його діяльності.

Плот № 11, 12 та 13, Індоре Спешіал Економік Зоун, Фарма Зоун, Фейз ІІ, Сектор ІІІ, Пітхампур, Дістрікт Дхар, Мадхья Прадеш, 454775, Індія

Plot No. 11, 12 & 13, Indore Special Economic Zone, Pharma Zone, Phase-II, Sector-III, Pithampur, District Dhar, Madhya Pradesh, 454775, Ind= ia

або

H-12 та Н-1= 3, МІДС, Уолуж, Аурангабад, Махараштра = 57;тейт, 431136, Індія

H-12 & H-13, MIDC, Waluj, Aurangabad, Maharashtra State, 431136, India

Заявник.=

М.БІОТЕi= 0; ЛІМІТЕД

M.BIOTECH LIMITED

Місцезнахl= 6;дження заявника.=

Гле = 76;стоун Хауз, 77-79 Хай Стріт, Егам ТВ20 9ГИ, Суррей= ;, Велика Британія<= /p>
Gladstone House, 77-79 High Street, Egham TW20 9HY, Surrey, United Kingdom

	Лікування інфекції ВІЛ-1
Незначні порушення функції нирок (CrCl 50–80 мл/хв)	Обмежені дані, отримані в п&= #1088;оцесі клінічних досліджень, свідчать на користь прийому препарату Емтри&#= 1094;итабін/Тено= ;фовіру дизопрокси= 083;у фумарат 1 раз на добу (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»).
Порушення функції нирок середньої тяжкості (CrCl 30–49 мл/хв)	Рекомендує= ;ться застосуван= 085;я лікарськог= 086; засобу кожних 48 годин, на основі моделюванн= 103; фармакокін= 077;тичних даних однієї дози для емтрици&#= 1090;абіну і тенофовір&#= 1091; дизопрокси= 083;у фумарату у неінфікова= 085;их ВІЛ інфекцією осіб з різним ступенем ниркової недостатно= 089;ті (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»).
Гостра ниркова недостатні= 089;ть (CrCl < 30 мл/хв) та пацієнти на гемодіаліз= 110;	Прийом лікk= 2;рського засобу не рекомендує= 090;ься, оскільки відповідно= 075;о зменшення дози неможливо досягти за допомогою комбінован= 080;х лікарських засобів.

Частот= 072;	Емтриц= 080;табін	Тенофо= 074;іру дизопрокси= 083;у фумарат
&#= 1055;орушення кровоносно= 111; та лімфатично= 111; системи
Часто	нейтропені= ;я
Нечасто	анемія²
&#= 1055;орушення з боку імунної системи
Часто	алергічні реакції
&#= 1055;орушення харчування та обміну речовин
Дуже часто		гіпофосфат= ;емія¹
Часто	гіпергліке= ;мія, гіпертригл= 110;церидемія<= span style=3D'font-size:10.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast= -font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>
Нечасто		гіпокалієм= ;ія¹
Рідко		лактоацидо= ;з
&#= 1055;сихічні розлади
Часто	безсоння, аномальні сновидіння
Поруше= 085;ня з боку нервової системи
Дуже часто	головний біль	запамороче= ;ння
Часто	запамороче= ;ння	головний біль
&#= 1055;орушення з боку травної системи
Дуже часто	діарея, нудота
Часто	підвищений рівень амілази, включаючи підвищений рівень амілази підшлунков= 086;ї залози, підвищений рівень ліпази сироватки, б&= #1083;ювання, біль у животі, диспепсія	біль у животі, здуття живота, метеоризм
Нечасто		панкреатит= ;
Поруше= 085;ня з боку гепатобілі= 072;рної системи
Часто	підвищений рівень аспартату амінотранс= 092;ерази (АСТ) та/або підвищений рівень аланіну амінотранс= 092;ерази (АЛТ) в сироватці крові, гіпербілір= 091;бінемія	підвищений рівень трансаміна= 079;
Рідко		жирова дегенераці= 103; печінки, гепатит
Поруше= 085;ня з боку шкіри та підшкірної целюлярної тканини
Дуже часто		Висипання
Часто	везикулобу= ;льозне висипання, гнійничков= 110; висипання, макулопапу= 083;ьозні висипання, в&= #1080;сипання, свербіж, кропив’янк= 072;, зміна кольо&#= 1088;у шкіри (підвищена пігментаці= 103;)²
Нечасто	ангіоневро= ;тичний набряк³
Рідко		ангіоневро= ;тичний набряк
&#= 1055;орушення з боку м’язово-ске&= #1083;етної системи та сполучної тканини
Дуже часто	підвищений рівень креатинкін= 072;зи
Нечасто		гострий некроз скелетних м’язів^1,3, м’язова слабкість¹
Рідко		остеомаляц= ;ія (проявляєть&#= 1089;я як біль у кістках та нечасто є однією з причин переломів)^{1,3<= /sup>, міопатія¹}
Пору= ;шення з боку сечовиділь= 085;ої системи
Нечасто		підвищений рівень креатиніну, протеїнурі= 103;, &#= 1087;роксимальн= а ниркова тубулопаті= 103;, у т.ч. зі синдромом Фанконі
Рідко		ниркова недостатні= 089;ть (гостра та хронічна), гострий некроз канальців, нефрит (у тому числі гострий інтерстиці= 072;льний нефрит)³, нефрогенни= 081; нецукровий діабет
Систем= 085;і порушення та порушення, пов’язані з&#= 1110; способом прийому
Дуже часто		астенія
Часто	біль, астенія