ЗАТВЕРДЖЕНО

для медичного застосування лікарського засобу <= /b>

БРЕНЕМ 1000

(BRENEM 1000)

Склад:

діюча речовина: меропенем;

1 фла= кон містить меропенему тригідрату у перерахуванні на меропенем 1000 мг;

допоміжна речовин= а: натрію карбонат безводний.
Лікарська форма. Порошок для розчину для ін’єкцій. Основні фізико-хіміч= ні властивості: <= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold;mso-bidi-= font-style: italic'>кристали або кристалічний порошок від безбарвного до білого або світло-жовтого кольору. Ф= армакотерапевтична група. Протимікробні засоби д= ля системного застосування. Карбапенеми. Код АТХ J01D H02. Ф= армакологічні властивості. Ф= армакодинаміка. Меропенем чинить бактерицидну дію шляхом інгібув= ання синтезу стінок бактеріальних клітин у грампозитивних і грамнегативних бакте= рій шляхом зв’язування з білками крові, що зв’язують пеніцилін (PBP). Як і для інших β-лактамних антибактеріальних засобів, показники часу, при яких концентрації меропенему перевищували міні= мальні інгібуючі концентрації (МІС) (Т>МІС), вказували на високий ступінь корел= яції з ефективністю. На доклінічних моделях меропенем продемонстрував активність= при концентраціях у плазмі крові, що перевищували МІС для інфікуючих мікроорганізмів приблизно на 40 % від інтервалу дозування. Це цільове значення не було встановлено клінічно. Бактеріальна резистентність до меропенему може виникнути у результаті: – зниження проникності зовнішньої мемб= рани грамнегативних бактерій (у зв’язку зі зниженням продукування поринів);= – зниження спорідненості з цільовими P= BP; – підвищення експресії компонентів ефлюксного насоса; – продукування β-лактамаз, які мо= жуть гідролізувати карбапенеми. У Європейському Союзі були зареєстровані вогнища інфекції, спричинені бактеріями, стійкими до карбапенемів. Перехресна резистентність між меропенемом і лікарськими засобами, що належать до класів хінолонів, аміноглікозидів, макролідів та тетрациклінів, з урахуванням цільових мікроорганізмів відсутн= я. Тим не менше, бактерії можуть проявляти резистентність до більш ніж одного класу антибактеріальних препаратів у випадку, коли залучений до дії механізм включає непроникність мембрани клітин та/або присутність ефлюксного(-их) насоса(насосів). Граничні значення МІС, що були визначені у ході клінічних досліджень Європейським комітетом з визначення чутливості до протимікробних препаратів (EUCAST), наведені нижче. Мікроорганізм Чутливий (S), (мг/л) Резистентний (R), (мг/л) = Enterobacteriaceae ≤ 2 > 8 Види Pseudomonas ≤ 2 > 8 Види Acinetobacter ≤ 2 > 8 = Streptococcus, г= рупи А, В, C, G примітка 6 примітка 6 = Streptococcus pneumoniae¹ ≤ 2 > 2 Інші стрептококи² ≤ 2 > 2 Види Enterococcus – – Види Staphylococcus примітка 3 примітка 3 = Haemophilus influenzae^1,2 та Моraxella catarrhalis² ≤ 2 > 2 = Neisseria meningitidis^2,4 ≤ 0,25 > 0,25 Грампозитивні анаероби, крім Clostridium difficile= ≤ 2 > 8 Грамнегативні анаероби ≤ 2 > 8 = Listeria monocytogenes ≤ 0,25 > 0,25 Граничні значення, не пов’язані з видами мікроорганізмів <= /span>⁵^<= /o:p> ≤ 2 > 8 ¹Г= раничні значення меропенему для Streptococcus pneumonia= e та Haemophilus influenzae при менінгіті становлять 0,25/л мг/л (чутливі) та 1 мг/л (резистентні).= ²Ш= тами мікроорганізмів зі значеннями МІС, вищими за граничні значення S/R, є дуже рідкісними або про них на даний час не повідомляли. Аналізи щодо ідентифіка= ції та протимікробної чутливості по відношенню до будь-якого такого ізоляту необхідно повторити, і якщо результат підтверджується, ізолят направляти до експертної лабораторії. До того часу, поки є дані про клінічну відповідь для верифікованих ізолятів з МІС, вищими за поточні граничні значення резистентності (позначено курсивом), ізоляти слід реєструвати як стійкі. ³Ч= утливість стафілококів до карбапенемів прогнозується, виходячи з даних чутливості до цефокситіну. ⁴Г= раничні значення відносяться тільки до менінгіту. ⁵Г= раничні значення, не пов’язані з видами мікроорганізмів, були визначені в основному, виходячи з даних ФК/ФД, і не залежать від розподілу МІС окремих видів. Вони призначені для використання по відношенню до видів, не зазначених у таблиці= та виносках. Граничні значення, не пов’язані з видами, базуються на наступних дозах: граничні значення EUCAST застосовувати до меропенему по 1000 мг 3 рази на добу внутрішньовенно протягом 30 хвилин як найнижчої дози. Розглядали дози по 2 г 3 рази на добу при важких інфекціях і при проміжних/резистентних граничних значеннях. ⁶&= #946;-лактамна чутливість стрептококових груп A, B, C і G прогнозується, виходячи з чутлив= ості до пеніциліну. «–» Проведення аналізу щодо визначення чутливості не рекомендується, оскільки вид є поганою мішенню для проведення лікування лікарським засобом. Ізол= яти можуть бути визначені як резистентні без попереднього тестування. Поширеність набутої резистентності може змінюватися географічно та у часі для окремих видів, то= му бажано спиратися на місцеву інформацію стосовно резистентності мікроорганіз= мів, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. У разі необхідності, коли рівень поширеності резистентності мікроорганізмів на місцевому рівні є таким, що користь від застосування лікарського засобу, принаймні по відношенню до дея= ких видів інфекцій, викликає сумніви, слід звернутися за консультацією до експе= рта. Нижче зазначені патогенні мікроорганізми, виходячи з клінічного досвіду і терапевтичних протоколів лікування захворювань. Зазвичай чутливі види Грампозитивні аероби Enterococcus faecalis⁷ Staphylococcus aureus (метицилін чутливий)⁸ Види Staphylococcus (метицил= ін чутливий), у тому числі Staphylococcus epidermidis= Streptococcus agalactiae (група В) Група St= reptococcus milleri (S. anginosus, S. constellatus та S. intermedius) Streptococcus pneumoniae Streptococcus pyogenes (група А) Грамнегативні аероби Citrobacter freundii Citrobacter koseri Enterobacter aerogenes= Enterobacter cloacae Escherichia coli Haemophilus influenzae= Klebsiella oxytoca Klebsiella pneumoniae<= /p> Morganella morganii<= o:p> Neisseria meningitides<= o:p> Proteus mirabilis Proteus vulgaris Serratia marcescens Грампозитивні анаероби Clostridium perfringens P= eptoniphilus asaccharolyticus Види <= /span>Peptostreptococcus (у тому ч= ислі P. micros, P. anaerobius, P. magnus)<= o:p> Грамнегативні анаероби B= acteroides caccae Група Bacteroides fragilis Prevotella bivia Prevotella disiens<= o:p> Види, для яких набута резистентність може бути проблемою Грампозитивні аероби Enterococcus faecium^7,9 Грамнегативні аероби Види Acinetobacter= B= urkholderia cepacia Pseudomonas aeruginosa<= o:p> За своєю природою резистентні мікроорганізми Грамнегативні аероби Stenotrophomonas maltophilia Види Legionella Інші мікроорганізми C= hlamydophila pneumoniae C= hlamydophila psittaci C= oxiella burnetii M= ycoplasma pneumoniae ⁷В= иди, які виявили природну проміжну чутливість. ⁸У= сі метицилін-резистентні стафілококи є резистентними до меропенему.= ⁹П= оказник резистентності > 50 % в одній або кількох країнах ЄС. Сап і меліоїдоз: використання меропенему у людей базується на даних чутливості до B.= mallei і B. pseudomallei in = vitro і на обмежених даних у людей. Лікарям слід спиратися на національні та/або міжнародні консенсусні документи, що стосуються лікування сапу і меліоїдозу= . Фармакокінетика. У здорових людей середній період напіввиведення з плазми крові становить приблизно 1 годину; середній об’єм розподілу становить приблизно 0,25 л/кг (11-27 л); середній кліренс станови= ть 287 мл/хв при застосуванні препарату у дозі 250 мг, зі зниженням кліренсу до 205 мл/хв при застосуванні препарату у дозі 2 г. При застосуванні препарату у дозах 500 мг, 1000 мг і 2000 мг, що вводили у вигляді інфузії протягом 30 хвилин, середні значення C_max відпов= ідно становлять приблизно 23, 49 і 115 мкг/мл; відповідні значення AUC становили 39,3, 62,3 і 153 мкг×год/мл. Після проведення інфузії протягом 5 хвилин значення C_max становлять 52 і 112 мкг/мл при введенні препарату у дозах 500 і 1000 мг відповідно. При введені кількох доз препарату кожні 8 годин пацієнтам з нормальною функцією нирок накопиче= ння меропенему не спостерігалося. У ході проведення дослідження з участю 12 пацієн= тів, яким вводили меропенем у дозі 1000 мг кожні 8 годин після проведення хірургічної операції з приводу інтраабдомінальних інфекцій, були виявлені значення показників C_max і періоду напіввиведення, які відповіда= ють показникам здорових людей, але більший об’єм розподілу (27 л). Розподіл Середнє значення зв’язування меропенему з білками плазми крові становило приблизно 2 % і не залежало від концентрації пр= епарату. Після швидкого введення препарату (5 хвилин або менше) фармакокінетика є біекспоненціальною, але це є набагато менш очевидним після 30‑хвилинн= ої інфузії. Було виявлено, що меропенем добре проникає у деякі рідини та ткани= ни організму, включаючи легені, бронхіальний секрет, жовч, спинномозкову рідин= у, тканини статевих органів жінки, шкіру, фасції, м’язи і перитонеальні ексуда= ти. Метаболізм Меропенем метаболізується шляхом гідролізу β= ;-лактамного кільця, утворюючи мікробіологічно неактивний метаболіт. В умовах in vitro меропенем демонструє знижену сприйнятливість до гідролізу під дією дегідропептидази-І (ДГП-І) лю= дини порівняно з іміпенемом і потреби в одночасному застосуванні інгібітора ДГП-І немає. Виведення Меропенем у першу чергу виводиться у незміненому вигляді нирками; близько 70 % (50-75 %) дози препарату виводиться= у незміненому вигляді протягом 12 годин. Ще 28 % виділяється у вигляді мікробіологічно неактивного метаболіту. Виведення з калом являє собою лише близько 2 % від дози. Виміряний нирковий кліренс та ефект пробенециду показують, що меропенем піддається як фільтрації, так і канальцевій секреці= ї. Ниркова недостатність Порушення функції нирок зумовлює появу високих показників AUC у плазмі крові і триваліший період напіввиведення для меропе= нему. Спостерігалося збільшення показників AUC у 2,4 раза у пацієнтів з помі= рним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну (КК) 33-74 мл/хв), у 5 ра= зів – у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (КК 4-23 мл/хв) і в 10 разів – у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі (КК <2 мл/хв) порівняно зі здоровими особами (КК >80 мл/хв). Показники AUC мікробіологічно неактивного метаболіту з відкритим кільцем також значно підвищувалися у пацієнтів з порушенням функції нирок. Корекція дози препара= ту рекомендується пацієнтам з помірним та тяжким порушенням функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози= »). Меропенем виводиться шляхом гемодіалізу з клірен= сом, що був під час проведення гемодіалізу приблизно в 4 рази вищий, ніж у паціє= нтів з анурією. Печінкова недостатність Дослідження з участю пацієнтів з алкогольним цир= озом печінки показує відсутність впливу захворювання печінки на фармакокінетику меропенему після застосування повторних доз препарату. Дорослі пацієнти Дослідження фармакокінетики, проведені з участю пацієнтів, не виявили значних фармакокінетичних відмінностей порівняно зі здоровими особами з аналогічною функцією нирок. Популяційна модель, розробл= ена на основі даних 79 пацієнтів з інтраабдомінальною інфекцією або пневмонією, показала залежність основного об’єму від маси тіла, кліренсу креатиніну і в= іку. Діти Дослідження фармакокінетики у немовлят і дітей з інфекцією при застосуванні препарату у дозах 10, 20 і 40 мг/кг продемонстрували значення C_max, що наближаються до значень, виявлених у дорослих після застосування препарату у дозах 500, 1000 і 2000 мг відповідно. У ході проведення порівняння були виявлені фармакокінетичні характеристики між дозами препарату і періодами напіввиведення, подібні до таких, що спостерігалися у дорослих, у всіх, крі= м наймолодших пацієнтів (< 6 місяців t_1/2 1,6 години). Середні значення кліренсу меропенему становили 5,8 мл/хв/кг (6-12 років), 6,2 мл/хв/кг (2-5 років), 5,3 мл/хв/кг (6-23 місяці) і 4,3 мл/хв/кг (2-5 місяців). Приблизно 60 % дози виводиться з сечею протягом 12 годин у вигляді меропенему та ще 12 % – у вигляді метаболіту. Концентрації меропенему у спинномозковій рідині у дітей з менінгітом становлять приблизно 20 % від одночасно виявлених рівнів препарату у плазмі крові, хоча має місце значна міжіндивідуальна варіабельн= ість показників. Фармакокінетика меропенему у новонароджених, яким застосовували антибактеріальне лікування, продемонструвала вищий кліренс у новонароджених з більшим хронологічним або гестаційним віком із загальним середнім періодом напіввиведення 2,9 години. Моделювання процесу за Мо= нте Карло з урахуванням популяційної ФК-моделі показало, що при режимі дозування 20 мг/кг кожні 8 годин було досягнуто T>MIC 60 % по відношенню до P. aeruginosa у 95 % новонароджених, які народилися передчасно, і у 91 % доношених новонароджених. Пацієнти літнього віку Дослідження фармакокінетики у здорових осіб літн= ього віку (65-80 років) показали зниження кліренсу плазми крові, що корелює= зі зниженням кліренсу креатиніну, пов’язаним з віком, а також незначне зниження нениркового кліренсу. Корекція дози препарату не потрібна пацієнтам літнього віку, за винятком випадків помірного і тяжкого порушення функції нирок. Клінічні характеристики. Показання.= Препарат показаний для лікування таких інфекцій у дорослих і дітей віком від 3 місяців: · пневмонії, у тому числі негоспітальн= ої та госпітальної пневмонії; · бронхолегеневих інфекцій при муковісцидозі; · ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів; · ускладнених інтраабдомінальних інфек= цій; · інфекцій під час пологів і післяпологових інфекцій; · ускладнених інфекцій шкіри і м’яких тканин; · гострого бактеріального менінгіту. Препарат можна застосовувати для лікування паціє= нтів з нейтропенією і пропасницею при підозрі на те, що вона спричинена бактеріальною інфекцією. Лікування пацієнтів з бактеріємією, яка пов’язана або може бути пов’язана з будь-якою з зазначених вище інфекцій.<= /span> Слід враховувати офіційні рекомендації щодо відповідного застосування антибактеріальних препаратів. = ; Протипоказ= ання. Підвищена чутливість до діючої речовини або до б= удь-якої з допоміжних речовин препарату. Підвищена чутливість до будь-якого іншого антибактеріального засобу групи карбапенемів. Тяжка підвищена чутливість (наприклад анафілакти= чні реакції, тяжкі реакції з боку шкіри) до будь-якого іншого типу β-лакта= много антибактеріального засобу (наприклад пеніцилінів або цефалоспоринів).<= /o:p> Взаємодія з іншими лікарськими засоб= ами та інші види взаємодій. Дослідження щодо взаємодії препарату з іншими лікарськими засобами, крім пробенециду, не проводили. Пробенецид конкурує з меропенемом щодо активного канальцевого виведення і таким чином пригнічує ниркову екскрецію меропенему= , що призводить до збільшення періоду напіввиведення та підвищення концентрації меропенему у плазмі крові. Слід проявляти обережність у випадку одночасного застосування пробенециду з меропенемом. Потенційний вплив меропенему на зв’язування з білками інших препаратів або метаболізм не вивчався. Проте зв’язування з білками настільки незначне, що взаємодії з іншими сполуками з урахуванням ц= ього механізму можна не очікувати. При одночасному застосуванні з карбапенемами було зареєстровано зниження рівнів вальпроєвої кислоти в крові, у результаті чого зниження рівнів вальпроєвої кислоти приблизно за 2 дні становило 60-100&nbs= p;%. Через швидкий початок дії та ступінь зниження одночасне застосування вальпроєвої кислоти/вальпроату натрію/вальпроміду і карбапенемів вважається таким, що не піддається коригуванню, тому слід уникати такої взаємодії (див. розділ «Особливості застосування»).<= /span> Пероральні антикоагулянти Одночасне застосування антибіотиків з варфарином може посилювати його антикоагулянтний ефект. Було зареєстровано багато повідомлень про підвищення антикоагулянтного ефекту пероральних антикоагулянтних препаратів, у тому числі варфарину, у пацієнтів, які одноч= асно отримують антибактеріальні препарати. Ризик може змінюватися залежно від ви= ду основної інфекції, віку і загального стану пацієнта, таким чином внесок ант= ибактеріальних препаратів у підвищення рівнів МНВ (міжнародного нормалізованого відношення) оцінити важко. Рекомендується проводити частий контроль рівнів МНВ протягом= та одразу після одночасного застосування антибіотиків з пероральним антикоагулянтом. Діти Усі дослідження лікарських взаємодій проводили тільки у дорослих. Особливості застосування. При виборі меропенему як засобу лікування слід б= рати до уваги доцільність застосування антибактеріального засобу групи карбапене= мів, враховуючи такі фактори як тяжкість інфекції, поширеність резистентності до інших відповідних антибактеріальних засобів, а також ризик вибору препарату щодо бактерій, стійких до карбапенемів. Резистентність до Enterobacteriaceae, Pseudomonas aeruginosa та Acinetobacter У Європейському Союзі резистентність до пенемів = Enterobacteriaceae, Pseudomonas aerugi= nosa і Acinetobacter варіюється. При призначенні препарату рекомендується враховувати місцеву резистентність цих бактерій до пенемів. Реакції гіперчутливості Як і при застосуванні інших β-лактамних антибіотиків, повідомляли про випадки серйозних, а іноді з летальними наслідками, реакцій підвищеної чутливості (див. розділи «Протипоказання» та «Поб= ічні реакції»). Пацієнти, у яких в анамнезі зареєстровані випадки підвищеної чутливості до карбапенемів, пеніцилінів або інших β-лактамн= их антибіотиків, можуть також мати підвищену чутливість до меропенему. Перед початком терапії меропенемом слід провести ретельне опитування щодо поперед= ніх реакцій підвищеної чутливості до β-лактамних антибіотиків.<= /span> При виникненні тяжкої алергічної реакції застосування препарату слід припинити та вдатися до відповідних заходів. Коліт, пов’язаний із застосуванням антибіотиків= При застосуванні практично всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі меропенему, були зареєстровані випадки коліту, пов’язаного із застосуванням антибіотиків, і випадки псевдомембранозного коліту, ступінь тяжкості яких може варіювати від легкого до такого, що становить загрозу життю. Тому важливо прийняти до уваги можливість такого діагнозу у пацієнтів, у яких під час або після застосування меропенему вини= кла діарея (див. розділ «Побічні реакці= ї»). Слід розглянути питання про припинення лікування меропенемом та застосування специфічного лікування, спрямованого проти Clostridium difficile. Не слід призначати лікарські засоби, які пригнічують перистальтику кишечнику. Судоми Під час лікування карбапенемами, у тому числі меропенемом, рідко повідомляли про судоми (див. розділ «Побічні реакції»). Контроль функції печінки У зв’язку з ризиком розвитку печінкової токсично= сті (порушення функції печінки з холестазом і цитолізом) під час лікування меропенемом слід ретельно контролювати печінкові функції (див. розділ «Побічні реакції»). Застосування препарату пацієнтам із захворювання= ми печінки: під час лікування меропенемом у пацієнтів з уже існуючими захворюваннями печінки слід ретельно контролювати печінкові функції. Коригування дози препарату не потрібне (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Сероконверсія прямого антиглобулінового тесту (реакція Кумбса) Лікування меропенемом може призвести до виникнен= ня позитивної прямої/непрямої реакції Кумбса. Одночасне застосування меропенему і вальпроєвої кислоти/вальпроату натрію/вальпроміду не рекомендується (див. розд= іл «Взаємодія з іншими лікарськими засоба= ми та інші види взаємодій»). Препарат містить близько 4,0 мЕкв натрію на 1 г дози препарату, що необхідно враховувати при призначенні препарату пацієнтам, які перебувають на дієті з контрольованим вмістом натрію. Застосування у період вагітності або годування груддю. В= агітність Дані щодо застосування меропенему вагітним жінкам відсутні або їх кількість обмежена. Дослідження на тваринах не виявили прямих або опосередкованих ефектів репродуктивної токсичності. У якості запобіжного за= ходу бажано уникати застосування меропенему у період вагітності. Г= одування груддю Невелика кількість меропенему проникає у грудне молоко людини. Меропенем можна застосовувати у період лактації лише у випад= ках, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для дитини. Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Дослідження впливу препарату на здатність керува= ти транспортними засобами та працювати з механізмами не проводили.<= /span> При керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами рекомендується дотримуватися особливої обережності, враховуючи можливість розвитку головного болю, парестезій або судом, про які повідомля= ли при застосуванні меропенему. Спосіб застосування та дози. Дозування Наведені нижче таблиці містять загальні рекоменд= ації щодо дозування лікарського засобу. Доза меропенему і тривалість лікування залежить = від виду збудника хвороби, тяжкості захворювання та відповіді на лікування. Препарат при застосуванні у дозі до 2 г три= чі на добу у дорослих та дітей з масою тіла більше 50 кг та у дозі до 40 мг/кг тричі на добу у дітей може бути особливо доцільним при лікува= нні деяких видів інфекцій, спричинених менш чутливими видами бактерій (наприкла= д, види Enterobacteriaceae, Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter), або при дуже тяжких інфекціях. Необхідно дотримуватися додаткових рекомендацій = щодо дозування при лікуванні пацієнтів із нирковою недостатністю (див. нижче). Таблиця 1 Рекомендовані дози для дорослих та діт= ей з масою тіла більше 50 кг Інфекція<= /p> Одноразова доза для введення кожні 8 годин Пневмонія, у тому числі негоспітальна та госпітальна пневмонія 500 мг або 1 г Бронхолегеневі інфекції при муковісцидозі 2 г Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів 500 мг або 1 г Ускладнені інтраабдомінальні інфекції 500 мг або 1 г Інфекції під час пологів і післяпологові інфекції 500 мг або 1 г Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин 500 мг або 1 г Гострий бактеріальний менінгіт 2 г Лікування пацієнтів з фібрильною нейтропенією 1 г Препарат зазвичай слід застосовувати у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю від 15 до 30 хвилин. Крім того, дози препарату до 1 г можна ввод= ити у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції протягом приблизно 5 хвил= ин. Дані з безпеки, що підтверджують введення дорослим препарату у дозі 2 = г у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції, обмежені. П= орушення функції нирок Таблиця 2 Рекомендовані дози препарату для дорослих та дітей з масою тіла більше 50 кг, якщо кліренс креатиніну у пацієнтів становить менше 51 мл/хв Кліренс креатиніну (мл/хв) Одноразова доза<= /span> (див. Таблицю 1)<= /o:p> Частота 26-50 повна одноразова доза кожні 12 годин 10-25 половина одноразової дози кожні 12 годин <10 половина одноразової дози кожні 24 години Дані, що підтверджують застосування вказаних у Таблиці 2 доз препарату, відкоригованих на одиницю дози 2 г, обмежені. Меропенем виводиться за допомогою гемодіалізу та гемофільтрації, тому необхідну дозу препарату слід вводити після завершення процедури гемодіалізу. Рекомендацій щодо встановленої дози препарату для пацієнтів, які отримують перитонеальний діаліз, немає. П= орушення функції печінки Для пацієнтів з порушенням функції печінки коригування дози препарату не потрібне (див. розділ «Особливості застосування»). Д= озування для пацієнтів літнього віку Для пацієнтів літнього віку з нормальною функцією нирок або зі значеннями кліренсу креатиніну вище 50 мл/хв коригування = дози не потрібне. Д= іти віком до 3 місяців Немає даних про безпеку та ефективність меропене= му у дітей віком до 3 місяців, і оптимальний режим дозування не встановлений. Існують обмежені фармакокінетичні дані, які обґрунтовують застосування дози меропенему 20 мг/кг кожні 8 годин (див. розділ «Фармакокінетика»). Таблиця 3 Рекомендовані дози препарату для дітей віком від 3 місяців до 11 років і з масою тіла до 50 кг= Інфекція<= /p> Одноразова доза для введення кожні 8 годин Пневмонія, у тому числі негоспітальна та госпітальна пневмонія 10 або 20 мг/кг маси тіла Бронхолегеневі інфекції при муковісцидозі 40 мг/кг маси тіла Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів 10 або 20 мг/кг маси тіла Ускладнені інтраабдомінальні інфекції 10 або 20 мг/кг маси тіла Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин 10 або 20 мг/кг маси тіла Гострий бактеріальний менінгіт 40 мг/кг маси тіла Лікування пацієнтів з фібрильною нейтропенією 20 мг/кг маси тіла Д= іти з масою тіла більше 50 кг Слід застосовувати дозу, як для дорослих пацієнт= ів. Досвіду застосування препарату дітям з порушенням функції нирок немає. = Спосіб застосування Препарат зазвичай слід застосовувати у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю від 15 до 30 хвилин. Крім тог= о, дози меропенему до 20 мг/кг можуть бути введені у вигляді внутрішньове= нної болюсної ін’єкції протягом приблизно 5 хвилин. Дані з безпеки, що підтверджують введення дітям препарату у дозі 40 мг/кг у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції, обмежені. Проведення внутрішньовенної болюсної ін’єкції Розчин для болюсної ін’єкції слід готувати шляхом розчинення лікарського засобу у воді для ін’єкцій до отримання концентрації 50 мг/мл. Хімічна і фізична стабільність приготованого роз= чину для болюсної ін’єкції була продемонстрована протягом 3 годин при температурі до 25 °С або 12 годин у холодильнику (2-8 °С). З мікробіологічної точки зору, якщо метод відкриття/відновлення/розведення не виключає ризику мікробіологічного забруднення, лікарський засіб необхідно використати негайно. Якщо лікарський засіб одразу ж не використано, с= лід ретельно контролювати термін та умови його зберігання приготованого розчину= . Проведення внутрішньовенної інфузії Розчин для інфузії слід готувати шляхом розчинен= ня лікарського засобу у 0,9 % розчині натрію хлориду для інфузій або у 5 % розчині глюкози (декстрози) для інфузій до отримання концентрації = 1-20 мг/мл. Хімічна і фізична стабільність приготованого роз= чину для інфузії з використанням 0,9 % розчину натрію хлориду була продемонстрована протягом 3 годин при температурі 25 °С або впрод= овж 24 годин у холодильнику (2-8 °С). З мікробіологічної точки зору лікарський засіб необхідно використати негайно. Якщо лікарський засіб одраз= у ж не використано, слід ретельно контролювати термін та умови його зберігання приготованого розчину. Приготований з 5 % розчином глюкози (декстр= ози) розчин препарату слід використати негайно. Не слід заморожувати приготовані розчини. Діти. Препарат застосовувати дітям віком від 3 місяців. Передозування.= Відносне передозування можливе у пацієнтів з порушенням функції нирок у випадку, якщо доза препарату не коригується, як описано у розділі «Спосіб застосування та дози». Обмежений досвід постмаркетингового застосування препарату вказує на те, що якщо після передозування виникають небажані реакції, вони узгоджуються з профілем зазначених побічних реакцій, описаних у розділі «Побічні реакції» і, як правило, легкі за тяжкістю проявів і мин= ають після відміни препарату або зниження його дози. Слід розглянути необхідність симптоматичного лікування. В осіб з нормальною функцією нирок відбувається швидке виведення препарату нирками. Гемодіаліз виводить меропенем і його метаболіти з організму. Побічні реакції. У ході огляду даних 4872 із 5026 пацієнтів щодо впливу лікування меропенемом найчастішими небажаними реакціями, пов’язаними= із застосуванням меропенему, були діарея (2,3 %), висип (1,4 %), нудота/блювання (1,4 %) та запалення у місці введення ін’єкції (1,1&nb= sp;%). Найчастішими небажаними, пов’язаними із застосуванням меропенему явищами з = боку лабораторних показників, про які повідомлялося, були тромбоцитоз (1,6 = %) та підвищення рівнів печінкових ферментів (1,5-4,3 %). У наведеній нижче таблиці всі побічні реакції зазначені за класом системи органів і частотою: дуже часто (≥ 1/= 10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); частота невідома (не мож= на оцінити на основі наявних даних). У межах кожної групи частот побічні реакц= ії зазначені у порядку зменшення проявів. І= нфекції та інвазії ‒ нечасто: оральний та вагінальний кандидоз.= З= боку крові та лімфатичної системи – часто: тромбоцитемія; неча= сто: еозинофілія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія. З= боку імунної системи ‒ нечасто: ангіоневротичний набряк, анафілактична реакція (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»). З= боку нервової системи ‒ часто: головний біль; нечас= то: парестезії; рідко: судоми (див. розділ «Особливості застосування»). З= боку шлунково-кишкового тракту ‒ часто: діарея, блюва= ння, нудота, біль у животі; нечасто: коліт, асоційований із застосуванням антибіотиків (див. розділ «Особливо= сті застосування»). З= боку печінки та жовчовивідних шляхів ‒ часто: підвищення рі= внів трансаміназ, підвищення рівнів лужної фосфатази у крові, підвищення рівнів лактатдегідрогенази у крові; нечасто: підвищення рівнів білірубіну в крові.= З= боку шкіри та підшкірної тканини ‒ часто: висип, свербі= ж; нечасто: кропив’янка, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема (див. розділ «Особливості застосування»); частота невідома: = медикаментозна алергія з еозинофілією і системними симптомами (DRESS-синдром). З= боку нирок і сечовивідних шляхів ‒ нечасто: підвищення рівнів креатиніну в крові, підвищен= ня рівнів сечовини в крові. З= агальні розлади та стани у місці введення препарату ‒ часто: запалення, біль; нечасто: тромбофлебіт, біль у місці ін’єкці= ї. Немає ніяких даних, що свідчать про збільшення ризику побічних явищ у дітей на підставі обмеженої кількості доступних дани= х. Усі отримані повідомлення відповідали побічним реакціям, спостережуваним у дорослих пацієнтів. П= овідомлення про підозрювані побічні реакції Повідомлення про підозрювані побічні реакції піс= ля реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це забезпечує постійний моніторинг співвідношення користь/ризик лікарського засобу. Медичним працівникам слід звітувати про будь-які підозрювані побічні реакції згідно = законодавства. Термін придатності. <= tt>2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С. Не заморожувати. Зберігати в недоступному для дітей місці.
Кожен флакон призначений тільки для одноразового використання.

При приготуванні розчину і під час його застосув= ання слід використовувати стандартні асептичні методи роботи.<= /p>
Розчин слід струсити перед використанням.

Будь-який невикористаний продукт або відходи необхідно утилізувати відповідно до місцевих вимог.

Несумісність. Препарат не слід змішувати або додавати до інших лікарських засобів.

Препарат, який буде використовуватися для болюсн= их внутрішньовенних ін’єкцій, слід відновлювати у стерильній воді для ін’єкцій= .

Меропенем у флаконах для внутрішньовенних інфузій можна безпосередньо відновити у 0,9 % розчині натрію хлориду або 5 % розчині глюкози для проведення інфузій.

<= o:p>

У= паковка. По 1 флакону у картонній коробці.

= Категорія відпуску. За рецептом.

= Виробник.

Брукс Лабораторіс Лімітед.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Юніт-ІІ, Віледж Мангледж, Нарешвар Роуд, Офф НХ-= 8, Талука-Карджан, Вадодара, Гуджарат, 391210, Індія.=

Мікроорганізм	Чутливий (S), (мг/л)	Резистентний (R), (мг/л)
= Enterobacteriaceae	≤ 2	> 8
Види Pseudomonas	≤ 2	> 8
Види Acinetobacter	≤ 2	> 8
= Streptococcus, г= рупи А, В, C, G	примітка 6	примітка 6
= Streptococcus pneumoniae¹	≤ 2	> 2
Інші стрептококи²	≤ 2	> 2
Види Enterococcus	–	–
Види Staphylococcus	примітка 3	примітка 3
= Haemophilus influenzae^1,2 та Моraxella catarrhalis²	≤ 2	> 2
= Neisseria meningitidis^2,4	≤ 0,25	> 0,25
Грампозитивні анаероби, крім Clostridium difficile=	≤ 2	> 8
Грамнегативні анаероби	≤ 2	> 8
= Listeria monocytogenes	≤ 0,25	> 0,25
Граничні значення, не пов’язані з видами мікроорганізмів <= /span>⁵^<= /o:p>	≤ 2	> 8

Інфекція<= /p>	Одноразова доза для введення кожні 8 годин
Пневмонія, у тому числі негоспітальна та госпітальна пневмонія	500 мг або 1 г
Бронхолегеневі інфекції при муковісцидозі	2 г
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів	500 мг або 1 г
Ускладнені інтраабдомінальні інфекції	500 мг або 1 г
Інфекції під час пологів і післяпологові інфекції	500 мг або 1 г
Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин	500 мг або 1 г
Гострий бактеріальний менінгіт	2 г
Лікування пацієнтів з фібрильною нейтропенією	1 г

Кліренс креатиніну (мл/хв)	Одноразова доза<= /span> (див. Таблицю 1)<= /o:p>	Частота
26-50	повна одноразова доза	кожні 12 годин
10-25	половина одноразової дози	кожні 12 годин
<10	половина одноразової дози	кожні 24 години