<= span style=3D'mso-spacerun:yes'>

&n= bsp;

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу <= o:p>

АКТРАПІД^® НМ

(ACTRAPID^® НМ)<= o:p>

Cклад:

діюча речовина: інсулін людський (рДНК);

1 мл розчину для ін’єкцій містить 100 МО (3,5 м= г) інсуліну людського біосинтетичного (виробленого за технологією рДНК в Saccharomyces cerevisiae);

1 флакон містить 10 мл, що еквівалентно 1000 МО;

1 МО (міжнародна одиниця) дорівнює 0,035 мг безводно= го людського інсуліну;

допоміжні речовини: цинку хлорид, гліцерин, метакрезол, натрію гідроксид, кислота хлористоводнева розведена, вода для ін’єкцій.=

Лікарська форма. Розчин для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: = нейтральний прозорий безбарвний водний розчин.<= o:p>

Фармакотерапевтична група. Антидіабетичні препарати. Інсуліни та аналоги короткої дії.

Код АТХ А10А В01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Цукрознижувальний ефект інсуліну полягає у спри= янні поглинанню глюкози тканинами після зв’язування інсуліну з рецепторами м’язо= вих і жирових клітин, а також в одночасному пригніченні виділення глюкози з печінки.

Результати клінічного дослідження в одному відділенні інтенсивної терапії при лікуванні гіперглікемії (рівень глюкози крові вище 10 ммоль/л) у 204 пацієнтів, хворих на цукровий діабет, та 1344 пацієнтів без цукрового діабету, які перенесли велике оперативне втручання, показали, що нормоглікемія (рівень глюкози 4,4–6,1 ммоль/л), індукована внутрішньовенним введенням лікарського засобу Актрапід^® НМ, зниз= ила летальність на 42 % (8 % порівняно з 4,6 %).

Актрапід^® НМ – це препарат інсуліну короткої дії.

Початок дії спостерігається впродовж 30 хвилин, максимальний ефект досягається впродовж 1,5–3,5 години та тривалість дії стан= овить приблизно 7–8 годин.

Фармакокінетика.

Період напіввиведення інсуліну з крові становить кілька хвилин. Тому характер дії препарату інсуліну зумовлений винятково характеристиками його абсорбції. Цей процес залежить від ряду факторів (наприклад дози інсуліну, способу і місця ін'єкції, товщини підшкірної жиро= вої клітковини, типу цукрового діабету), що зумовлює значну варіабельність ефекту препарату інсуліну як в одного, так і в різних хворих.

Абсорбція. Пік концентрації інсуліну в плазмі настає протя= гом 1,5–2,5 години після підшкірної ін'єкції.

Розподіл. Значного зв’язування інсуліну з білками плазми крові, за винятком циркулюючих антитіл до нього (при їхній наявності), вияв= лено не було.

Метаболізм. Людський інсулін розщеплюється інсуліновими протеазами чи інсулін-деградуючими ферментами і, можливо, протеїндисульфіді= зомеразою. Вважається, що є ряд ділянок, у яких відбуваються гідроліз молекули людсько= го інсуліну. Жоден з метаболітів, що утворюються після гідролізу, не є активни= м.

Елімінація. Тривалість кінцевого періоду напіввиведення інсуліну визначається швидкістю його всмоктування з підшкірної клітковини. = Тому тривалість кінцевого періоду напіввиведення (t½) вказує на швидкість всмоктування, а не елімінації (як такій) інсуліну з плазми крові (t½ інсуліну з кровотоку становить усього кілька хвилин). За даними проведених досліджень, t½ становить 2–5 годин.

Діти та підлітки. Фармакокінетичний профіль препарату Актрапід® НМ досліджували у невеликої кількості (n=3D18) дітей (6–12 років) і підлітків (13–17 років), хворих на цукровий діабет. Обмежені дані свідчать, що фармакокінетичний профіль інсуліну у дітей, підлітків і дорослих практично однаковий. Проте рівень С_{max (максимальної концентрації) був різним у дітей
різного віку, що вказує на важливість індивідуального підбору доз препарату=
.}

Доклінічні дані з безпеки.

Доклінічні дослідження з фармакологічної безпек= и (токсичність повторного введення препарату, генотоксичність, канцерогенність, токсичний вплив на репродуктивну здатність та розвиток плоду) не виявили будь-якої небезпеки введення препарату Актрапід^® НМ.

Клінічні характеристики.<= /p>

Показання.

Лікування цукрового діабету.<= /p>

Протипоказання.

Гіпоглікемія. Підвищена чутливість до активної речовини або до будь-якої допоміжної речовини.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Як відомо, ряд лікарських засобів впливає на об= мін глюкози.

Лікарські засоби, які можуть знижувати потребу в інсуліні.

Пероральні цукрознижувальні засоби (ПЦЗ), інгібітори моноаміноксидази (МАО), неселективні

= b-адреноблокатори, інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (= АПФ), саліцилати, анаболічні стероїди та сульфаніламіди.

Лікарські засоби, які можуть підвищувати потребу в інсуліні.

Пероральні контрацептиви, тіазиди, глюкокортикоїди, тиреоїдні гормони, симпатоміметики, гормон росту і даназол.

b-адреноблокатори можуть маскувати симптоми гіпоглікемії та сповільнювати відновлення після гіпоглікемії.

Октреотид/ланреотид може як знижувати, так і підвищувати потребу в інсуліні.

Алкоголь може посилювати або послаблювати цукрознижувальний ефект інсуліну.

Особливості застосування.

Перед подорожуванням зі зміною часових поясів хворим слід отримати консультацію лікаря, оскільки при цьому змінюється гра= фік ін’єкцій інсуліну і прийому їжі.

Гіперглікемія

Неадекватне дозування або припинення лікування (особливо при цукровому діабеті 1-го типу) можуть призвести до гіперглікемії та діабетичного кетоацидозу. Звичайно перші симптоми гіперглікемії розвиваються поступово, впродовж кількох годин або діб. Вони включають відчуття спраги, часте сечовипускання, нудоту, блювання, сонливість, почервоніння і сухість шкіри, сухість у роті, втрату апетиту, а також запах ацетону в повітрі, що видихається= .

При цукровому діабеті 1-го типу гіперглікемія, що не лікується, призводить до діабетичного кетоацидозу, який потенційно є летально небезпечним.

Гіпоглікемія=

Гіпоглікемія може виникнути, як= що доза інсуліну занадто висока по відношенню до потреби в інсуліні. У разі гіпоглікемії або підозрі на гіпоглікемію, препарат не вводити.

Пропуск прийому їжі або непередбачене підвищене фізичне навантаження можуть призвес= ти до появи гіпоглікемії.

Хворі, в яких істотно поліпши= вся контроль рівня глюкози в крові завдяки інтенсивній інсулінотерапії, можуть відзначити зміни звичних симптомів-провісників гіпоглікемії, про що їх слід завчасно попередити.

Звичні симптоми-провісники можуть зникнути у пацієнтів з довготривалим цукровим ді= абетом.

Супутні захворюван= ня, особливо інфекції та гарячкові стани, як правило збільшують потребу в інсул= іні. Супутні захворювання нирок, печінки, або ураження надниркових залоз, гіпофі= за чи щитоподібної залози можуть призвести до необхідності зміни дози інсуліну= .

Коли пацієнта переводять на інший тип інсуліну, симптоми гіпоглікемії можуть змінитися або стати менш вираженими в порівнянні, що відчував пацієнт на попередньому інсуліні.

<= /span>

Переведення з інших інсулінів

Переведення хворого на інший тип або вид інсулі= ну відбувається під суворим медичним контролем. Зміна концентрації, виду (виробника), типу, походження інсуліну (людський або аналог людського інсул= іну) та/або методу виробництва (рДНК технології чи інсулін тваринного походження) може зумовити необхідність корекції дози інсулі= ну. Пацієнти, яких переводять на Актрапід^{®
НМ з іншого типу інсуліну, можуть потребувати підвищення кількості денних
ін’єкцій або зміни дозування порівняно з
інсуліном, який вони звичайно застосовували. Необхідність підбору дози може
виникнути як при першому введенні нового препарату, так і впродовж перших
кількох тижнів або місяців його застосування.}

Реакції в місцях ін’єкцій

При застосуванні будь-якої інсулінотерапії можуть виникнути реакції у місці ін’єкції, зокрема біль, почервоніння, свербіж, кропив’янка, набряк, синці та запалення. Пості= йна зміна місця ін’єкції в одній ділянці може зменшити або запобігти появі цих реакцій. Реакції звичайно проходять через кілька днів або тижнів. У рідких випадках реакції у місці ін’єкції можуть потребувати припинення лікування препаратом Актрапід^® НМ.

Актрапід^® НМ не слід застосовувати в інсулінових насосах для тривалого підшкірного введення інсуліну у зв’язку з ризиком утворення осаду в їх трубках.

Розлади з боку шкіри та підшкірної клітковини

Пацієнти мають пройти інструктаж щодо необхідно= сті постійної зміни місця ін’єкції для зменшення ризику розвитку ліподистрофії = та амілоїдозу шкіри. У разі здійснення ін’єкцій у місця з зазначеними реакціями існує потенційний ризик відстроченого всмоктування інсуліну та погіршення г= лікемічного контролю. Повідомлялося про випадки гіпоглікемії після раптової зміни такого місця ін’єкції на інше, не уражене. Рекомендовано проводити моніторинг глюк= ози крові після зміни місця ін’єкції з ураженого на не уражене та корекцію дози протидіабетичних лікарських засобів.

Комбінація Актрапід^®НМ з піоглітазоном

При застосуванні піоглітазонів у комбінації з інсуліном повідомлялося про випадки розвитку застійної серцевої недостатності, особливо у хворих з відповідними факторами ризику. Це варто враховувати при призначенні лікування комбінацією піоглітазонів з інсуліном. При комбінованому застосуванні цих препаратів пацієнти повинні перебувати під наглядом лікаря щодо розвитку ознак та симптомів застійної серцевої недостатності, збільшення маси тіла та виникне= ння набряків. У разі будь-якого погіршення функції серця лікування піоглітазона= ми слід припинити.

Актрапід^® НМ містить метакрезол, який може зумовити алергічні реакції.

Уникнення випадкових помилок при введенні лікарського засобу

Пацієнти повинні пройти інструктаж та завжди перевіряти етикетку на упаковці інсуліну перед кожною ін’єкцією, щоб випадково не переплутати Актрапід^® Н= М з іншими препаратами інсуліну.

Особливі популяції=

Пацієнти літнього = віку (≥65 років).

Препарат Актрапід^® НМ можна застосовувати пацієнтам літнього віку. <= /o:p>

У пацієнтів літнього віку слід посилити моніторинг глюкози та індивідуально відкоригувати дозу інсуліну.

Ниркова та печінко= ва недостатність

Ниркова та печінкова недостатність може знизити потребу в інсуліні. У пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю слід посилити моніторинг глюкози та індивідуально відкоригувати дозу інсуліну.

Діти

Препарат Актрапід^® НМ можна застосовувати дітям та підліткам.

Актрапід^® НМ місти= ть менше ніж 1 ммоль натрію (23 мг), тому лікарський засіб можна вважати, як такий, що «не містить натрію».

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Оскільки інсулін не проникає через плацентарний бар'єр, немає обмежень лікування цукрового діабету інсул= іном протягом вагітності.

Як гіпоглікемія так і гіперглікемія, що можуть виникати при неадекватному лікуванні цукрового діа= бету підвищують ризик розвитку уроджених вад або смерті плоду. Тому протягом усього періоду вагітності, а також при підозрі на вагітність рекомендується посилити контроль рівня глюкози в крові та спостереження за лікуванням вагітних жінок, хворих на цукровий діа= бет.

Потреба в інсуліні зазвичай знижується у першому триместрі вагітності та істотно зростає у другому та третьому триместрах.

Після пологів потреба в інсуліні швидко повертається до початкового рівня.

Обмежень щодо лікування цукрового діабету інсул= іном у період годування груддю також немає, оскільки лікування матері не створює будь-якого ризику для дитини. Однак може виникнути необхідність корекції до= зи та/або дієти для матері.

Фертильність

Дослідження репродуктивної токсичності на тваринах із застосуванням людського інсуліну

не виявили будь-якого негативного впливу на фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. =

Реакція хворого та його здатність концентрувати увагу можуть бути порушені при гіпоглікемії, що може стати фактором ризику в ситуаціях, коли ця здатність набуває особливого значення (наприклад при керуванні автомобілем або роботі з іншими механізмами). <= /p>

Хворим слід рекомендувати вживати заходів з профілактики гіпоглікемії перед тим, як сідати за кермо, що особливо важливо для хворих, в яких ослаблені чи відсутні симптоми-провісники гіпоглікемії а= бо епізоди гіпоглікемії виникають часто. При таких обставинах слід зважити доцільність керування автомобілем.

Спосіб застосування та дози. =

Актрапід^® НМ є препаратом короткої д= ії, тому його часто застосовують у комбінації з інсуліном тривалої дії.

Сила дії людського інсуліну виражається в міжнародних одиницях (МО).

Дозування.<= /i>

Дозування інсуліну індивідуальне і визначається лікарем відповідно до потреб хворого.

Індивідуальна добова потреба в інсуліні звичайно становить від 0,3 до 1,0 МО/кг/добу. Добова потреба в інсуліні може зростат= и у хворих з резистентністю до інсуліну (наприклад, в пубертатному періоді або = при ожирінні) і знижуватися у хворих із залишковою ендогенною продукцією інсулі= ну.

Ін’єкцію слід робити за 30 хвилин до основного = або додаткового прийому їжі, що містить вуглеводи.

Корекція дози.

Супутні захворювання, особливо інфекції та гарячкові стани, звичайно підвищують потребу хворого в інсуліні. Супутні захворювання нирок, печінки або ураження надниркових залоз, гіпофіза або щи= товидної залози вимагають змін дози інсуліну.

Корекція дози може також бути потрібна при зміні пацієнтами фізичної активності або свого звичайного раціону харчування. Під= бір дози також може бути необхідним при переведенні хворих на інші препарати інсуліну.

Введення.

Актрапід^® НМ призначений для підшкір= них або внутрішньовенних ін’єкцій.

Актрапід^® НМ звичайно вводять підшкі= рно за допомогою ін’єкцій в ділянках передньої черевної стінки, а також стегон, сідниць або дельтовидного м’яза плеча. Для зниження ризику ліподистр= офії та амілоїдозу шкіри місця ін’єкцій слід завжди змінювати, навіть у межах од= нієї ділянки тіла. Введення у відтягнуту складку шкіри значно знижує ризик попадання у м’яз.

При підшкірних ін’єкціях у ділянку передньої черевної стінки всмоктування інсуліну відбувається швидше, ніж при введенні= в інші ділянки тіла.

Після ін’єкції голка повинна залишатися під шкі= рою не менше 6 секунд. Це забезпечить введення повної дози.
Внутрішньом’язові ін’єкції можна виконувати під наглядом лікаря.

Актрапід^® НМ можна також вводити внутрішньовенно. Ці ін’єкції має виконувати лише лікар.
Актрапід^® НМ у флаконах слід вводити спеціальними інсуліновими шприцами, які мають відповідне градуювання. При застосуванні двох типів інсуліну необхідно змішувати їх послідовно.

Внутрішньовенне введення.

Інфузійні системи з препаратом Актрапід^{®
НМ при концентрації інсуліну людсь=
кого
від               0,05 МО/мл до 1,0=
МО/мл
у інфузійному розчині, який містить 0,9 % натрію хлориду, 5 % або         10 % глюкози і 40 ммоль/літр калію
хлориду і знаходиться у поліпропіленових інфузійних ємностях, є стабільними=
впродовж
24 годин при кімнатній температурі. Навіть при забезпеченій стабільності вп=
родовж
тривалого часу певна кількість інсуліну може адсорбуватися на внутрішній
поверхні інфузійної ємності. Під час інфузій необхідно проводити моніторинг
рівня глюкози в крові.}

Актрап= ід^® НМ не призначений для застосування в інсулінових насосах для тривалого підшкірного введення.

Діти. <= /b>

Препарати біосинтетичного людського інсуліну є ефективними і безпечними лікарськими засобами при лікуванні цукр= ового діабету у різних вікових груп дітей та підлітків.

Добова потреба в інсуліні у дітей та підлітків залежить від стадії хвороби, маси тіла, віку, дієти, фізичних навантажень, ступеня інсулінорезистентності та динаміки рівня глікемії.

Передозування.

Хоча для інсуліну специфічне поняття передозува= ння не сформульоване, однак після його введення може розвинутися гіпоглікемія у вигляді послідовних стадій, якщо застосовувалися занадто високі порівняно з потребами пацієнта дози.

= ·        Легку гіпоглікемію можна лікувати застосуванням внутрішньо глюкози або солодких продуктів. Тому хворим на цукровий діабет рекомендують постійно ма= ти при собі декілька продуктів, що містять цукор.

= ·        У разі тяжкої гіпоглікемії, коли хворий знаходиться у непритомному стан= і, особи, які пройшли відповідний інструктаж, повинні ввести йому глюкагон підшкірно або внутрішньом’язово (від 0,5 до 1,0 мг). Медичний працівник мож= е вводити хворому глюкозу внутрішньовенно. Глюкозу також потрібно вводити внутрішньов= енно у разі, якщо хворий не реагує на введення глюкагону впродовж 10–15 хвилин.<= o:p>

Після того, як хворий опритом= ніє, йому слід вжити продукти, що містять вуглеводи, для запобігання рецидиву. <= o:p>

Побічні реакції.

Найчастішим побічним ефектом терапії є гіпоглікемія. За даними клінічних досліджень, а також даними щодо застосува= ння препарату після випуску його на ринок, частота виникнення гіпоглікемії варі= ює у різних груп хворих, при різних режимах дозування та рівнях контролю глікемії (див. інформацію нижче).

На початку інсулінотерапії мо= жуть спостерігатися порушення рефракції, набряк та реакції у місці ін’єкції (біл= ь, почервоніння, кропив’янка, запалення, синці, припухлість та свербіж у місці ін’єкції). Ці реакції звичайно транзиторні. Швидке поліпшення контролю рівня глюкози в крові може спричинити звичайно оборотний стан гострої больової нейропатії.

Різке поліпшення контролю глікемії внаслідок інтенсифікаціії інсулінотерапії може супроводжуватися тимчасовим загостренн= ям діабетичної ретинопатії, тоді як тривалий добре налагоджений контроль гліке= мії зменшує ризик прогресування діабетичної ретинопатії.

За даними клінічних досліджень нижче наведено побічні реак= ції, класифіковані за частотою та класами систем орг= анів згідно з MedDRA.

За частотою виникнення ці реакції було розподіл= ено на такі, що виникають дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до <1/10), нечасто (>1/1000 до <1/100), рідко (>1/10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000), з невідомою частотою (не можна визначити на основі наявних даних).

Поруш= ення з боку імунної системи.

Кропив’янка, висипання – нечасто.

Анафілактичні реакції* – дуже рідко.

Поруш= ення з боку метаболізму та харчування.

Гіпоглікемія* – дуже часто.

Поруш= ення з боку нервової системи.

Периферичні нейропатії (болісні нейропатії) – нечасто.

Поруш= ення з боку органів зору.

Порушення рефракції – дуже рідко.

Діабетична ретинопатія – нечасто.

Поруш= ення з боку шкіри та підшкірної клітков= ини.

Ліподистрофія* – нечасто. Аміло= їдоз шкіри*† -частота невідома.

Генер= алізовані порушення та реакції у місцях ін̓єкцій.

Реакції у місці ін’єкції – нечасто.<= /span>

Набряк – нечасто.

*- Див. інформацію нижче.

†Див. інформацію за даними постмаркетингових спостережень.

= ;

Опис окремих побічних реакцій.

Анафілактичні реакції.

Симптоми генералізованої гіперчутливості (включ= аючи генералізовані шкірні висипання, свербіж, пітливість, шлунково-кишкові розл= ади, ангіоневротичний набряк, утруднене дихання, прискорене серцебиття, зниження артеріального тиску та запаморочення/втрату свідомості) зустрічаються дуже рідко, але можуть бути потенційно небезпечними для життя.=

Гіпоглікемія.

Найчастішим побічн= им ефектом є гіпоглікемія. Вона може виникнути, коли доза значно перевищує пот= реби хворого в інсуліні. Тяжка гіпоглікемія може призвести до втрати свідомості та/або виникнення судом з подальшими тимчасовими або постійними порушеннями функції головного мозку і навіть до летального наслідку. Симптоми гіпогліке= мії зазвичай виникають раптово. Вони можуть включати холодний піт, блідість похолодніння шкіри, стомлюваність, знервованість або тремор, тривожність, незвичайне стомлювання або слабкість, сплутаність свідомості, утруднення концентрації уваги, сонливість, надмірний голод, зміни зору, головний біль, нудоту та прискорене серцебиття.

Реакції шк= іри та підшкірної клітковини

<= /span>

Ліподистрофія (в тому числі ліпогіпертрофія, ліпоатрофія) та амілоїдоз = шкіри може розвиватися у місцях ін'єкції препарату та відстрочувати всмоктування інсуліну з місця ін’єкції. Постійна зміна місця ін’єкції в меж= ах певної ділянки може знизити прояв або запобігти розвитку цієї реакції.

Зві= тування про підозрювані побічні реакції

Після реєстрації лікарського засобу важливо повідомляти про підозрювані побічні реакції. Це дозволяє продовжувати моніторинг співвідношення користь/ризик лікарського засобу. Лікарям рекомендується повідомляти про підозрювані побічні реакції = до місцевих органів фармаконагляду.

<= /b>

Термін придатності. 30 місяців.

Умови зберігання.

Невикористані флакони Актрапід^® НМ слід зберігати у холодильнику при температурі 2 °С –

8 °С (не надто близько до морозильної камери). = Не заморожувати. Зберігати в оригінальній упаковці та недоступному для дітей місці.

Не піддавати дії тепла або прямих сонячних променів.

Кожен флакон має захисну, закодовану за кольором пластмасову кришечку. Якщо запобіжна пластмасова кришечка нещільно прилягає до флакона або відсутня, флакон слід повернути до аптеки.

Флакони Актрапід^® НМ, якими користуються, не слід зберігати у холодильнику. Їх можна зберігати протягом 6 тижнів при температ= урі до 30 °С після першого відкриття.

Препаратами інсуліну, які було заморожено, користуватися не можна.

Ніколи не застосовувати інсулін після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці. Можна застосовувати лише прозор= ий і безбарвний розчин Актрапід^® НМ.

Несумісність.

Як правило, інсулін можна додавати до лікарських засобів, з якими встановлена його сумісність. Лікарські препарати, додані до інсуліну, можуть викликати його руйнування, наприклад, препарати, що містять тіоли або сульфіти.

Упаковка.

П= о 10 мл у флаконі; по 1 флакону в картонній коробці.=

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

A/T Ново Нордіск.

Ново Нордіск Продюксьон САС.<= /p>

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Ново Аллє, Багсваерд, 2880, Данія.

45, aвеню д'Орлеан, 28000, Ша= ртр, Франція.