для медичного застосування лікарського засобу

ДАРФЕН® ЛОНГ

DARFEN<= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-language:RU'> = LONG

<= i>Склад:=

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>діючі речовини: ibuprofen, paracetamol;<= /p>

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить= ібупрофену 200 мг та парацетамолу 500 мг;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, кросповідон (Тип А) (<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk126688225'>E 1202), кремнію діоксид колоїдний безводний (Е 551), повідон К-30 (E 1201), крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, тальк (Е 553b), кислота стеаринова (50)<= /span>; плівкове покриття: полівінілов= ий спирт (E 1203), тальк (E <= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk43984309'>553b), макрогол 3350<= /span> (E 1521), титану діоксид (<= /span>E 171).<= /span>

<= /p>

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки овальної форми, вкриті плівковою оболонкою, від білого до майже білого кольо= ру.

= Фармакотерапевтична група.

Препарати для лікування кістково-м’язової системи. Протизапальні та протиревматичні засоби, нестероїдні засоби. Похідні пропіонової кислоти. Ібупрофен, комбінації.

= Код АТХ М01А Е51.

Фармакол= огічні властивості.

Фармакод= инаміка.

Фармакологічна дія ібупрофену та парацетамолу відрізняється місцем та способом дії, але є синергічною, що призводить до підвищення їхніх аналгетичних та жарознижувальних властивостей, порівняно з такими при застосуванні кожної з речовин окремо.

Ібупрофен – це нестероїдний протизапальний засіб (НПЗЗ), похідне пропіонової кислоти, який продемонстру= вав свою ефективність у пригніченні синтезу простагландинів − медіаторів = болю та запалення. Iбупрофен чинить анальгезуючу, жарознижувальну та протизапаль= ну дії. Крім того, ібупрофен оборотно пригнічує агрегацію тромбоцитів.

Експериментальні дані свідчать, = що ібупрофен може конкурентно пригнічувати ефект низької дози ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів при одночасному застосуванні. Деякі дослідження з фармакодинаміки показують, що при застосуванні разових доз ібупрофену по 400 мг у межах 8 годин до або в межах 30 хвилин після застосування ацетилсаліцилової кислоти негайного вивільнення (81 мг) спостерігалося зниження впливу ацетилсаліцилової кислоти на утворення тромбоксану або агрегацію тромбоцитів. Хоча є сумніви щодо екстраполяції цих даних на клінічну ситуацію, не можна виключити імовірність того, що регуляр= не довготривале застосування ібупрофену може зменшити кардіопротекторний ефект низьких доз ацетилсаліцилової кислоти. При несистематичному застосуванні ібупрофену такий клінічно значущий еф= ект вважається малоймовірним.

Механізм дії парацетамолу досі не повністю визначений, проте є переконливі дані про анальгетичний вплив на центральну нерво= ву систему (ЦНС). Біохімічні дослідження свідчать про пригнічення активності <= /span>циклооксигенази<= /span>-2 (ЦОГ-2) у ЦНС. Парацетамол також може стимулювати низхідні провідні шляхи активації 5-гідрокситриптаміну (серотоніну), що пригнічує передачу больових сигналів у спинному мозку.

Лікарський засіб особливо підход= ить для лікування болю, що потребує сильнішої знеболювальної дії, ніж дія ібупрофену 400 мг або парацетамолу 1000 мг окремо. Проведені дослідження з використанням цієї комбінації на моделі гострого болю (післяопераційний зуб= ний біль) та хронічого болю в колінному суглобі показали високу ефективність та= кої комбінації щодо зменшення вираженості гострого болю (93,2 %) та тривал= ого лікування хронічного болю (60,2 %). Цей лікарський засіб має швидкий початок дії з підтвердженим відчутним зменшенням болю, що в середньому відзначається через 18,3 хвилини. Суттєве зменшення болю відзначається= в середньому через 44,6 хвилини. Знеболювальна дія цього лікарського засобу значно довша (9,1 години), порівняно з парацетамолом 500 мг (4 годин).=

Фармакокінетика.

Ібупрофен швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту та значною мірою зв’язується з протеїнами плазми крові. Ібупрофен визначається у плазмі крові вже через 5 хвилин, досягаючи максимальної концентрації через 1−2 години після прийому натще. Ібупрофен метаболізується у печінці, виводиться нирками. Період напіввиведення становить приблизно 2 години.

Парацетамол швидко всмоктується = зі шлунково-кишкового тракту. У терапевтичних концентраціях рівень зв’язування= з протеїнами плазми низький, хоча і залежить від дози.

Парацетамол у плазмі крові визначається через 5 хвилин, досягаючи максимальної концентрації через 0,5−0,67 години після прийому натще.

Парацетамол метаболізується у печінці і виводиться з сечею головним чином у вигляді кон’югатів. Менше 5 % парацетамолу виводиться у незміненому вигляді. Гідроксильований метаболіт, що утворюється в дуже невеликих кількостях у печінці під впливом змішаних оксидаз і детоксикується шляхом зв’язування з печінковим глютатіон= ом, може накопичуватися при передозуванні парацетамолом і спричиняти ушкодження тканин печінки. Період напіввиведення становить приблизно 3 години. Значущої різниці у фармакокінетичному профілі парацетамолу та ібупрофену у пацієнтів літнього віку не виявлено. Біодоступність і фармакокінетичний профіль ібупрофену та парацетамолу у складі цього лікарського засобу не змінюються = при застосуванні разової або повторної дози такої комбінації.=

Склад цього лікарського засобу розроблено із застосуванням технології, яка забезпечує одночасне вивільнення ібупрофену та парацетамолу так, щоб потенціювати ефекти кожної з діючих речовин.

Клінічні характеристики.

Показанн= я.

Симпт= оматичне лікування легкого та помірного болю при мігрені, головного болю, болю у спині, менструального болю, зубного болю, ревматичного та м’язового болю, болю при легких формах артриту, ознак застуди та грипу, болю в горлі та гарячки.

Цей лікарський засіб є особливо придатним для лікування болю, що вимагає сильнішої знеболювальної дії, ніж = дія ібупрофену або парацетамолу, застосованих окремо.<= /p>

&nb= sp;

Протипок= азання.

Лікарський засіб протипоказаний:=

− пацієнтам із відомою індивідуальною підвищ= еною чутливістю до ібупрофену, парацетамолу або до інших компонентів лікарського засобу;

− пацієнтам із наявністю в анамнезі реакцій підвищеної чутливості (наприклад, бронхоспазму, ангіоневротичного набряку, бронхіальної астми, риніту або кропив’янки) після застосування ібупрофену, ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ;

− при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки/кровотечі в активній формі або рецидивах в анамнезі (= два і більше виражених епізоди виразкової хвороби чи кровотечі);

− пацієнтам, які мають в анамнезі шлунково-кишкову кровотечу або перфорацію, пов’язану із застосуванням НПЗЗ;=

− пацієнтам із порушенням згортання крові;

− пацієнтам із тяжкою печінковою, тяжкою нирковою або тяжкою серцевою недостатністю (клас IV за класифікацією NYHA);

− при одночасному застосуванні інш= их препаратів, які містять НПЗЗ, включаючи інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) і = ацетилсаліцилову кислоту в добовій дозі більше 75 = мг, у зв’язку з підвищеним ризиком побічних реакцій;

− при одночасному застосуванні з іншими лікарськими засобами, які містять парацетамол, через підвищений ризик появи серйозних побічних реакцій;

− протягом останнього триместру вагітності.<= o:p>

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Цей препарат (як і інші парацетамолвмісні препарати) протипоказаний при застосуванні з іншими препаратами, які містять парацетамол, через підвищений ризик серйозних побі= чних реакцій.

Цей препарат (як і інші ібупрофенвмісні препарати та НПЗЗ) не = слід застосовувати в комбінації з:

− ацетилсаліциловою кислотою, оскільки це може збільшити ризик виникнення побіч= них реакцій, окрім випадків, коли ацетилсаліцилова кислота<= /span> (доза не вище 75 мг в день) була призначена лікарем.

Експериментальні дані свідчать, = що при одночасному застосуванні ібупрофен може пригнічувати вплив низьких доз ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів. Однак можливість екстраполяції цих даних на клініч= ну ситуацію обмежена, тому немає остаточних висновків, чи може регулярне довготривале застосування ібупрофену зменшити кардіопротекторний ефект низьких доз ацетилсаліцилової кислоти. При несистематичному застосуванні ібупрофену такі клінічно значущі ефекти вважаються малоймовірними.

− іншими НПЗЗ (включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2), оскільки= це може призвести до підвищеної частоти виникнення побічних ефектів.

Цей препарат (як і інші парацетамолвмісні продукти) з обережні= стю слід застосовувати у комбінації із зазначеними далі лікарськими засобами:

− холестирамін: швидкість абсорбції парацетамолу зниж= ується холестираміном, тому парацетамол слід застосовувати за 1 годину до прийому холестираміну, якщо потрібна максимальна анальгезія;

− метоклопрамід та домперидон: всмоктування парацетамолу збільшується метоклопрамідом та домперидоном, однак одночасного прийому не слід уникати;

− варфарин: антикоагулянтний ефект варфарину та і= нших кумаринів може бути посилений при тривалому регулярному застосуванні парацетамолу з підвищеним ризиком кровотечі; періодичне застосування не має суттєвого впливу.

Цей препарат (як і інші ібупрофенвмісні продукти та НПЗЗ) з обережністю слід застосовувати у комбінації із зазначеними далі лікарськими засобами.

Антикоагулянти. НПЗЗ можуть посилити ефект антикоагулянтів (підвищення ризику кровотечі). Антикоагулянтний ефект варфарину та інших кумаринів може бути посилений тривалим регулярним щоденним прийомом парацетамолу з підвищенням ризику кровотечі.

Антигіпертензивні та діуретичні засоби.= НПЗЗ можуть зменшити лікувальний ефект цих препар= атів та підвищити ризик виникнення нефротоксичного ефекту. У деяких пацієнтів із порушенням функції нирок (н= априклад, у пацієнтів зі зневодненням або у пацієнтів літнього віку з ослабленою функ= цією нирок) одночасне застосування інгібітору АПФ або антагоніста ангіотензину І= І і препаратів, що інгібують циклооксигеназу, може призводити до подальшого погіршення функції нирок, зокрема може призвести до можливої гострої нирков= ої недостатності, що зазвичай має оборотний характер. Тому такі комбінації слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. У разі необхідн= ості довготривалого лікування слід провести адекватну гідратацію пацієнта та розглянути питання про проведення моніторингу функції нирок на початку комбінованого лікування, а також із певною періодичністю надалі. Діуретики можуть збільшити ризик нефротоксичності НПЗЗ.

Антитромбоцитарні та селективні інгібітори серотон= іну. Може підвищуватися ризик виникнення шлунково-кишк= ової кровотечі.

Серцеві глікозиди. НПЗЗ підвищують рівень глікозидів у плазмі крові,= можуть посилювати порушення серцевої функції, знижувати функцію клубочкової фільтр= ації нирок.

Циклоспорин. Можливе підвищення ризику нефротоксичності.<= /span>

Кортикостероїди можуть підвищити ризик появи небажаних реакцій у травному тракті (виразки шлунково-кишкового тракту або кровотечі).

Літій та метотрексат. Існують докази потенційного підвищення рівня літі= ю та метотрексату у плазмі крові.

Міфепристон. НПЗЗ не = слід застосовувати раніше ніж через 8−12 діб після застосування міфепристо= ну, оскільки вони знижують його ефективність.

Хінолонові антибіотики. Дослідження на тваринах вказують на те, що НПЗЗ можуть збільшити ризик виникнення судом, пов’язаний із застосуванням антибіотиків хінолінового ряду. Ризик виникнення судом зростає у разі одночасного застосування НПЗЗ та хінолонів.

Флуклоксацилін. Слід бути обережними при одночасному застосуванні парацетамолу з флуклоксациліном, оскільки одночасний прийом асоціюється з метаболічним ацидозом із високою аніонною щілиною, особливо у пацієнтів з факторами ризи= ку.

Такролімус. Можливе підвищення ризику нефротоксичності при одночасному застосуванні НПЗЗ та такролімусу.

Зидовудин. Підвищений ризик гематологічної токсич= ності при сумісному застосуванні зидовудину та НПЗЗ. Є докази підвищення ризику появи гемартрозу та гематоми у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які стражд= ають на гемофілію, у разі супутнього лікування зидовудином та ібупрофеном.<= /o:p>

Протиблювальні засоби. Швидкість абсорбції парацетамолу може підвищувати= ся за рахунок метоклопаміду або домперидону.

&nb= sp;

Особливо= сті застосування.

Не перевищувати рекомендовані дози.

Якщо симптоми прогресують, слід проконсультуватися з лікарем.

Зберігати в недоступному для дітей міс= ці.

Парацетамол.

Парацетамол слід з обережністю призначати пацієнтам із тяжкою нирковою та печінковою недостатністю. Ризик передозування парацетамолом вищий у пацієнтів із нецирозним алкогольним захворюванням печінки. У разі передозування слід негайно звернутися до ліка= ря, навіть якщо пацієнт почуває себе добре, через ризик відстроченого у часі серйозного ураження печінки.=

Слід бути обережними при одночасному застосуванні парацетамолу з флуклоксациліном через підвищений ризик метаболічного ацидозу з високою аніонною щілиною, особливо у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю, сепсисом, недоїданням та іншими джерелами дефіциту глутатіону (наприклад, хронічним алкоголізмом), а також тих, хто вживає максимальні добові дози парацетамолу. Рекомендується ретельний моніторинг, включаючи вимірювання 5-оксопроліну в сечі.

Не приймати інші препарати, що містять парацетамол. Якщо це трапиться, слід негайно звернутися до лікаря, навіть якщо пацієнт почуває себе добре, оскіл= ьки це може призвести до передозування.

Ібупрофен.

Небажані ефекти можна мінімізувати шляхом застосування найнижчої ефективної дози, потрібної для полегшення симптомів, протягом найкоротшого періоду часу, необхідного для усунен= ня симптомів, та під час вживання їжі.

Пацієнти літнього віку.

У пацієнтів літнього віку підвищується частота побічних реакцій, спричинених застосуванням НПЗЗ, особ= ливо шлунково-кишкових кровотеч або перфорацій, які можуть бути летальними. Якщо застосування НПЗЗ є необхідним, слід приймати найменшу ефективну дозу протя= гом мінімального терміну.

Слід регулярно спостерігати за станом пацієнта щодо можливості виникнення шлунково-кишкових кровотеч на тлі терапії НПЗЗ.

Вплив на органи дихання.

У пацієнтів, які страждають на бронхіальну астму а= бо алергічні захворювання після застосування НПЗЗ або мають ці захворювання в анамнезі, може виникати бронхоспазм.

Системний червоний вовчак і змішане захворювання сполучної тканини.

У пацієнтів із системним червоним вовчаком і змішаним захворюванням сполучної тканини може збільшуватися ризик розвитку асептичного менінгіту.

Вплив на серцево-судинну та цереброваскулярну систему.

Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або серцевою недостатністю в анамнезі слід з обережністю розпочинати лікування (необхідна консультація лікаря), оскільки при терапії ібупрофеном, як і іншими НПЗЗ, повідомляли про випадки затримки рідини, гіпертензії та виникнення набряків.

Повідомлялося про випадки синдро= му Коуніса у пацієнтів, які отримували лікування ДАРФЕН^® ЛОНГ. Синд= ром Коуніса визначається як серцево-судинні симптоми, спричинені алергічною реакцією або реакцією гіперчутливості, пов’язаною зі звуженням коронарних артерій, що потенційно може призвести до інфаркту міокарда.

= Дані клінічного дослідження свідчать про те, що за= стосування ібупрофену, особливо у високих дозах (2400 мг на добу), може бути пов’язане= з підвищеним ризиком артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад інфаркту міокарда або інсульту). Загалом дані епідеміологічних досліджень не передбачають, що низька доза ібупрофену (наприклад

= ≤ 1200 мг на добу) пов’язана з підвищен= им ризиком артеріальних тромботичних ускладнень.

Пацієнтів з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю (клас ІІ–ІІІ за класифікацію NYHA), діагностованою ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями слід лікувати ібупрофеном тільки після ретельної оцінки клінічної картини. Слід уникати високих доз (2400 мг на добу). Також слід ретельно оцінювати кл= інічну картину перед початком довготривалого лікування пацієнтів з факторами ризику серцево-судинних ускладнень (таких як артеріальна гіпертензія, гіперліпідем= ія, цукровий діабет, паління), особливо якщо необхідні високі дози ібупрофену (= 2400 мг на добу).

Кардіоваскулярна, печінкова та ниркова недостатніс= ть.

Прийом Н= ПЗЗ може спричинити дозозалежне зменшення утворення простагландину та розвиток ниркової недостатності. Підвищений ризик мають пацієнти з порушенням функції нирок, порушенням роботи серця, порушенням функції печінки, пацієнти, які приймають діуретики та пацієнти літнього віку. У таких пацієнтів потрібно контролювати функцію нирок. <= o:p>

Вплив на шлунково-кишкову систему.

НПЗЗ призначати з обережністю пацієнтам зі шлунково-кишковими розладами в анамнезі (виразковим колітом і хворобою Крона), оскільки ці стани можуть загострюватися.=

Повідомл= яли про випадки шлунково-кишкової кровотечі, перфорації, виразки, що можуть бути летальними, які виникали на будь-якому етапі лікування НПЗЗ незалежно від наявності тривожних симптомів або наявності тяжких розладів з боку шлунково-кишкового тракту в анамнезі.

Ризик виникнення шлунково-кишков= ої кровотечі, виразки чи перфорації підвищується при збільшенні дози НПЗЗ, при наявності в анамнезі виразки, особливо виразки з такими ускладненнями як кровотеча чи перфорація, та у пацієнтів літнього віку. Для даних пацієнтів = слід розпочинати лікування з мінімальної ефективної дози. Для цих пацієнтів, а також для пацієн= тів, які застосовують низькі дози ацетилсаліцилової кислоти або інші препарати, = що можуть збільшити ризик з боку шлунково-кишкового тракту, слід розглядати комбіновану терапію захисними препаратами (наприклад, мізопростолом або інгібіторами протонної помпи).

Пацієнтам із наявністю шлунково-кишкових розладів в анамнезі, передусім пацієнтам літнього віку сл= ід повідомляти про будь-які небажані симптоми з боку травного тракту (насампер= ед про кровотечу), зокрема на початку лікування.

Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам, які отримують супутні препарати, що можуть підвищити ризик утворення виразки або кровотечі, такі як пероральні кортикостероїди, антикоагулянти, наприклад варфарин, селективні інгібітори зворотного захопл= ення серотоніну або антитромбоцитарні препарати, такі як ацетилсаліцилова кислот= а.

У разі виникнення шлунково-кишко= вої кровотечі або виразки у пацієнтів, які отримують препарати, що містять ібупрофен, необхідно негайно припинити лікування цим препаратом.=

Тяжкі шкірні побічні реакції (ТШПР).

Тяжкі шкірні побічні реакції (ТШПР), включаючи ексфоліативний дерматит, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона (С= СД), токсичний епідермальний некроліз (ТЕН), індуковану лікарськими засобами еозинофілію з системними симптомами (DRESS–синдром) та гострий генералізова= ний екзантематозний пустульоз (ГГЕП), які можуть становити загрозу для життя або призвести до летального наслідку, були зареєстровані при застосуванні ібупрофену (див. розділ «П= обічні реакції»). Більшість таких реакцій виникали впродовж першого місяця.

При появі ознак та симптомів, що вказують на ці реакції, ібупрофен слід негайно відмінити та розглянути можливість альтернативного лікування (у разі необхідності).

= Маскування симптомів основних інфекцій.=

= Дарфен^® Лонг може замаскувати симптоми інфекційного захворювання, що може призвести до затримки початку відповідно= го лікування і тим самим ускладнити перебіг захворювання. Це спостерігалося при бактеріальній негоспітальній пневмонії та бактеріальних ускладненнях вітрян= ої віспи. Якщо ібупрофен застосовують при підвищенні температури тіла або для полегшення болю при інфекції, рекомендується проводити моніторинг інфекційн= ого захворювання. В умовах лікування поза медичним закладом пацієнт повинен звернутися до лікаря, якщо симптоми зберігаються або посилюються.

Вплив на фертильність у жінок.

Є обмежені дані, що лікарські засоби, які пригнічують синтез циклооксигенази/простагландину, можуть вплив= ати на процес овуляції. Цей процес оборотний після припинення лікування. Жінкам, які мають проблеми з зачаттям = або яких обстежують з приводу безпліддя, слід утриматися від прийому лікарського засобу.

Застосування у період вагітності= або годування груддю.

Вагітність

Відсутній досвід застосування препарату вагітним жінкам.

Велика кількість даних про вагіт= них не вказує ні на мальформативну, ні на фето/неонатальну токсичність. Епідеміологічні дослідження розвитку нервової системи у дітей, які піддавал= ися внутрішньоутробному впливу парацетамолу, не дають переконливих результатів. Якщо це клінічно необхідно, парацетамол можна використовувати у період вагітності, однак його слід застосовувати у найнижчій ефективній дозі протя= гом найкоротшого часу і з найменшою можливою частотою.=

Починаючи з 20-го тижня вагітності застосування = ібупрофену може спричинити олігогідрамніон внаслідок дисфункції нирок плода. Це може статися невдовзі після початку лікування і зазвичай є оборотним після припинення лікування. = Крім того, є повідомлення про звуження артеріальної протоки після лікування у другому триместрі вагітності, більшість з яких пройшли після припинення лікування. Тому протягом І та ІІ триместру вагітності = ібупрофен= не слід призначати, якщо в цьому немає потреби. Якщо ібупрофен = застосовується жінкою, яка намагається завагітніти, або протягом І і ІІ триместру вагітнос= ті, доза повинна бути якомога нижчою, а тривалість лікування – якомога коротшим= . Допологовий моніторинг олігогідрамніону та зву= ження артеріальної протоки слід розглянути після впливу ібупрофен протягом декількох днів, починаючи з 20-го гестаційного тижня. Застосування лікарського засобу= Дарфен^®Лонг слід припинити, я= кщо виявлено олігогідрамніон або звуження артеріальної протоки.=

Під час ІІІ триместру усі інгібітори синтезу простагландинів спричиняють ризики для пло= да

– серцево-легенева токсичність (передчасне&nb= sp;звуження/закриттяя артеріальної протоки та легенева гіпертензія);=

– = ниркова дисфункція (див. вище);

Ризики для жінки наприкінці вагітності та для новонародженого:

Може виникнути затримка пологів = або збільшення тривалості пологів із посиленням тенденції до кровотечі у матері= та дитини.

Під час І та ІІ триместрів вагітності, а також під час пологів слід уникати застосування препарату; препарат протипоказаний у ІІІ триместрі вагітності.

Період годування груддю

Ібупрофен та його метаболіти мож= уть проникати у грудне молоко у дуже низьких концентраціях (0,0008 % від материнської дози). Шкідлива дія на немовлят невідома.

Парацетамол проникає у грудне молоко, але у клінічно незначних кількостях. Наявні опубліковані дані не заперечують можливості прийому препарату під час годування груддю.

Тому немає необхідності у припин= енні грудного годування під час короткострокової терапії цим препаратом у рекомендованих дозах.

<= /p>

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Можливі такі небажані ефекти як запаморочення, сонливість, втома та порушення зору після прийому НПЗЗ. Паці= єнти при розвитку таких побічних реакцій не повинні керувати автомобілем або інш= ими механізмами.

&nb= sp;

Спосіб застосування та дози.

Тільки для перорального короткотривалого застосування.

Слід використовувати найменшу ефективну дозу протягом мінімального терміну, необхідного для усунення симптомів (див. розділ «Особливості застосування»).<= /span>

Якщо симптоми захворювання зберігаються більше 3 днів, необхідно звернутися до лікаря для уточнення діагнозу та коригування схеми лікування. Тривалість лікування визначає лікар індивідуально, залежно від перебі= гу захворювання та стану хворого.

Доросл= им застосовувати по 1 таблетці до 3 разів на добу з інтервалом між прийомами не менше 6 годин. Таблетки запивати водою.

Якщо 1 таблетка не усуває симпто= ми захворювання, слід застосовувати по 2 таблетки на прийом, але не більше 3 р= азів на добу. Інтервал між прийомами повинен бути не менше 6 годин. Не слід= приймати більше 6 таблеток (3000 мг парацетамолу, 1200 мг ібупрофену) протягом 24 го= дин.

Для мінімізації імовірності побі= чних ефектів приймати лікарський засіб під час їди.

Пацієнти літнього віку.

Не потребують коригування доз.

Через можливість розвитку небажаних ефектів стан пацієнтів літнього віку слід особливо ретельно контролювати.<= /span> Якщо необхідно приймати НПЗЗ, слід застосовувати найнижчу ефективну дозу пр= отягом найкоротшого періоду часу. Пацієнт повинен регулярно контролювати наявність шлунково-кишкової кровотечі протягом терапії НПЗЗ.

Діти.

Не застосовувати дітям віком до 18 років.<= /p>

&nb= sp;

&nb= sp;

Передозу= вання.

Парацетамол. = Ураження печінки можливе у дорос= лих, які застосували 10 г (що еквівалентно 20 таблеткам) або більше парацетамолу. Застосування 5 г (що еквівалентно 10 таблеткам) або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки, якщо:=

− пацієнт тривалий час отримує лікування карбамазепі= ном, фенобарбіталом, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробоєм або препаратами, що індукують ферменти печінки;

− пацієнт регулярно вживає алкоголь;

− пацієнт, імовірно, має нестачу глутатіону (наприклад, має фіброзно-кістозну дегенерацію, ВІЛ-інфекцію, кахексію або голодує).<= /p>

Симптоми. Симптомами передозування парацетамолом протягом перших 24 годин є: блідість, нудота, блювання, відра= за до їжі та біль у животі. Ураження печінки може проявлятися через 12−48 годин після передозування, що виражається у відхиленні функціональних проб печінки. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацид= оз. При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати в енцефалопа= тію, крововиливи, гіпоглікемію, кому та мати летальний наслідок. Гостра ниркова недостатність з гострим некрозом канальців може проявлятися сильним поперек= овим болем, гематурією, протеїнурією та розвинутися навіть при відсутності тяжко= го ураження печінки. Спостерігалися також серцева аритмія та панкреатит.<= /o:p>

Лікува= ння. При передозуванні парацетамолом необхідна швидка медична допомога. Пацієнта слід негайно доставити у лікарню для медичного огляду, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування. Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блюванням і можуть не відображати тяжкості передозування чи ризику ураження органів. Лікування слід проводити відповідно до встановлених рекомендацій щодо лікув= ання.

Слід розглянути лікування активованим вугіллям у межах 1 години після прийому надмірної дози парацетамолy. Концентрацію парацетамолу у плазмі крові слід вимірювати через 4 години або пізніше після прийому (більш ранні концентрації є недостовірними).

Лікування N-ацетилцистеїном можна проводити протягом 24 годин після прийому парацетам= олу, але максимальний захисний ефект отримують при його застосуванні протягом 8 годин після прийому надмірної дози лікарського засобу. Ефективність антидоту різко знижується після цього часу. За необхідності пацієнту внутрішньовенно слід вводити N-ацетилцистеїн згідно зі встановленим переліком доз. При відсутності блювання можна застосувати метіонін перорально як відповідну альтернативу у віддалених районах поза лікарнею.

Лікування пацієнтів, у яких проявляється тяжке порушення функції печінки протягом 24 годин після прийому парацетамолу, слід проводити відповідно до встановлених рекомендацій.

Ібупро= фен. Застосування ібупрофену дозою більше 400 мг/кг у дітей може спричинити симптоми передозування. У дорослих дозозалежний ефект є менш вираженим. Пер= іод напіввиведення при передозуванні становить 1,5−3 годин= и.

Симпто= ми. У більшості пацієнтів, які застосовували клінічно значущу кількість НПЗЗ, може виникнути лише нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці або дуже рід= ко – діарея. Може також виникати шум у вухах, головний біль та шлунково-кишкова кровотеча. При більш тяжкому отруєнні можуть виникати токсичні ураження ЦНС= , які проявляються сонливістю, інколи – нервовим збудженням та дезорієнтацією або комою= . Інко= ли у пацієнтів спостерігаються судоми. При тяжкому отруєнні може виникати метаболічний ацидоз; протромбіновий індекс/міжнародне нормалізоване відноше= ння (INR) може бути підвищеним, ймовірно, внаслідок впливу на фактори згортання крові. Може виникати гостра ниркова недостатність та ураження печінки при зневодненні. У хворих на бронхіальну астму може спостерігатися загострення перебігу захворювання.

Лікування. Лікування повинно бути симптоматичним та підтримуючим, а також включати забезпечення прохідності дихальних шляхів та спостереження за серцевими симптомами та показниками життєво важливих функцій до нормалізації стану. Рекомендується пероральне застосування активованого вугілля впродовж 1 години після застосування поте= нційно токсичної кількості лікарського засобу. При частих або тривалих судомах слід застосовувати діазепам або лоразепам внутрішньовенно. Для лікування бронхіальної астми слід приймати бронходилататори.=

&nb= sp;

Побічні реакції.

Результати клінічних досліджень, проведених при застосуванні цього лікарського засобу, не свідчать про наявність будь-яких інших побічних реакцій, окрім тих, що спостерігалися при застосуванні ібупрофену або парацетамолу окремо.

Нижче наведено побічні реакції, що спостерігалися у пацієнтів, які приймали ібупрофен або парацетамол окремо протягом короткочасного та тривалого застосування.

Частота визначається таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/100= 0 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (неможливо оцінити з наявних даних).

З боку органів зору: дуже рідко – порушення зору.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату: дуже рідко – шум у вухах та вертиго.

З боку респіраторної системи: дуже рідко – респіраторна чутливість, зокре= ма астма, загострення астми, бронхоспазм та задишка.²

З боку шлунково-кишкового тракту: часто – біль у животі, блювання, діарея, нудота, диспепсія та шлунково-кишковий дискомфорт⁵; нечасто – пептична виразка, шлунково-кишкова перфорація, шлунково-кишкова кровотеча, мелена, гематемезис⁶, виразки в рото= вій порожнині, загострення коліту і хвороби Крона⁷, гастрит, панкреа= тит, метеоризм та запор= .

З боку печінки і жовчовивідних шляхів: дуже рід= ко – порушення функції печінки, гепатит та жовтяниця.⁸=

З боку нирок та сечовидільної системи: = дуже рідко – нефротоксичність у різних формах, включаючи інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром; гостра та хронічна ниркова недостатність.9

З боку нервової системи: нечасто – головний біль та запамороче= ння; дуже рідко – асептичний менінгіт³, парестезія, неврит зорового нерва та сонливість.

З боку психіки: дуже рідко – сплутаність свідомості, депресія та галюцинації.

З боку серцево-судинної системи: дуже рідко – серцева недостатність, набряк, артеріальна гіпертензія.⁴

З боку крові та лімфатичної сист= еми: дуже рідко – розлади системи кровотворення.¹

З боку імунної системи: <= /i>нечасто – реакції гіперчутливості, що включають кропив’янку та свербіж²; дуже рідко – тяжкі реакції гіперчутливо= сті. Симптоми можуть включати набряк обличчя, язика та гортані, задишку, тахікар= дію та гіпотензію (анафілаксія, ангіоневротичний набряк або тяжкий шок).^2<=
o:p>

З боку серцево-судинної системи:= частота невідома – синдром Коуніса.

З боку ш= кіри та підшкірної клітковини: часто – гіпергідроз; неча= сто – висипа= ння на шкірі^{<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso=
-fareast-language:
RU'>2}; дуже рідко – тяжкі шкірні побічні реакції (ТШПР) (включаючи мультиформну еритему, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса–Джонсона та токсичний епідермальний некроліз), пурпура; частота невідома: індукована лікарськими засобами еозинофілія з системними симптомами (DRESS–синдром), гострий генералізований екзантематозний пустульоз (ГГЕП), реакції фоточутливості.

Загальні розлади: дуже рідко – втома та дискомфорт.

Лабораторні показники: часто – підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛ= Т), підвищення рівня гамма-глутамілтранферази та погіршення функціональних проб печінки, спричинених парацетамолом, підвищення рівня креатиніну в крові, підвищення рівня сечовини в крові; нечасто – підвищення рівня аспартатамінотрансферази (АСТ), підвищення рівня лужної фосфатази в крові, підвищення рівня креатинкінази в крові, зниження рівня гемоглобіну та підвищення рівня тромбоцитів.

Опис окремих побічних реакцій

¹Приклади включають агранулоцитоз, анемію, апластичну анемію, гемолі= тичну анемію, лейкопенію, нейтропенію, панцитопенію та тромбоцитопенію. Першими ознаками є: гарячка, біль у горлі, виразки у ротовій порожнині, грипоподібні симптоми, тяжка форма виснаження, нез’ясована кровотеча, синці та носова кровотеча.

²Є повідомлення про виникнення реакцій підвищеної чутливості. До так= их реакцій належать:

– неспецифічні алергічні реакції та анафілаксія;

– реакції з боку дихальних шляхів, зокрема бронхіальна астма, загостр= ення астми, бронхоспазм або задишка;

– різні реакції з боку шкіри, зокрема висипання різного типу, свербіж, кропив’янка, пурпура, ангіоневротичний набряк та рідше – ексфоліативний та бульозний дерматози (зокрема епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона та мультиформна еритема).

³Механізм патогенезу асептичного менінгіту, зумовленого лікарським засобом, зрозумілий не повністю. Проте наявні дані щодо асептичного менінгі= ту, пов’язаного із застосуванням НПЗЗ, вказують на реакцію підвищеної чутливост= і (у зв’язку з появою симптомів під час прийому препарату та зникнення симптомів після відміни лікарського засобу). Зокрема, під час лікування ібупрофеном у пацієнтів із наявними аутоімунними порушеннями (такими як системний червоний вовчак, змішане захворювання сполучної тканини) спостерігалися поодино= кі випадки симптомів асептичного менінгіту, таких як ригідність потиличних м’я= зів, головний біль, нудота, блювання, пропасниця або дезорієнтація (див. розділ «Особливості застосування»).

⁴Клінічні дослідження припускають, що застосування ібупрофену, особл= иво у високій дозі (2400 мг/добу), може бути пов’язане з незначним підвище= нням ризику виникнення артеріальних тромботичних подій (наприклад інфаркту міока= рда або інсульту) (див. розділ «Особливості застосування»).

⁵Побічні явища, що виникали найчастіше, спостерігаються з боку шлунк= ово-кишкового тракту.

⁶Іноді летальні, особливо у людей літнього віку.

⁷Див. розділ «Особливості застосування».

⁸При передозуванні парацетамол може спричинити гостру печінкову недостатність, печінкову недостатність, печінковий некроз та ураження печін= ки (див. розділ «Передозування»).

⁹Особливо при тривалому застосуванні, пов’язаному з підвищенням рівня сечовини в сироватці крові та набряком. Також включає папілярний некроз.

<= u> <= /u>

<= u>Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про підозрювані побічні реакц= ії після реєстрації лікарського засобу є важливою процедурою. Це дозволяє продовжув= ати моніторинг співвідношення «користь/ризик» для відповідного лікарського засо= бу. Медичним працівникам необхідно повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.

<= /p>
Термін придатності. 4 роки.=

<= /p>
Умови зберігання.

Зб= ерігати в оригінальній упаковці для захисту від дії світла при температурі не вище = 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері; по 1 блістеру в пачці.=

<= /p>
Категорія відпуску. Без рецепта.

<= /p>
Виробник. Ронтіс Хеллас Медікал енд Фармасьютікал продактс С.А.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>Місцезнаходження виробника та ад= реса місця провадження його діяльності.

П.О. = Бокс 3012 Ларіса Індастріал Ареа, Ларіса, 41004, Греція.

=

Заявник. ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця».

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>Місцезнаходження заявника та адр= еса місця провадження його діяльності.

Україна, 02093, м. Київ, ву= л. Бориспiльська, 13.

<= /p>