ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування<= span style=3D'display:none;mso-hide:all'>|вживанню| лікарського засобу

ЕМЕСЕТРОН-ЗДОРОВ’Я

(EMECETRON-ZDOROVYE)

Склад:

діюча речовина: = ondansetron= ;

1 таблетка містить ондансетрону 4 мг або 8 мг;=

допоміжні речовин= и: лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна; крохмаль картопляний; магнію стеарат; повідон; кремнію діоксид колоїдний безводний; титану діоксид (E= 171); канду= рин (срібний блиск), що містить алюмосилікат калію, титану діоксид (E 171); гіпромелоза; барвник «Сепісперс сухий жовтий R», що містить гіпромелозу, целюлозу мікрокристалічну, рибофлавін (Е 101).=

Лік= арська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, світло-жовтого кольору.

Фар= макотерапевтична група. Протиблювальні засоби та препарати, що усувають нудоту. Антагоністи рецепторів серотоніну = (5НТ₃). Код АТХ А04А А01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. =

Ондансетрон – сильнодіючий високоселективний антагоніст 5НТ₃(серотонінових) рецепторів. Препарат попереджує або усуває нудоту і блювання, що спричиняються цитотоксичною хіміотерапією та/або променевою терапією, а також післяоперац= ійні нудоту і блювання. Механізм дії ондансетрону до кінця не з’ясований. Можлив= о, препарат блокує виникнення блювального рефлексу, проявляючи антагоністичну = дію відносно 5НТ₃-рецепторів, які локалізуються у нейронах як периферичної, так і центральної нервової системи. Препарат не зменшує психомоторної активності пацієнта і не чинить седативного ефекту.

Фармакокінетика. =

При прийомі ондансетрону внутрішньо його C_max у плазмі досягається приблизно через 1,5 години. Біодоступність препар= ату – приблизно 60 %. Основна частина введеної дози піддається метаболізму у печінці. Із сечею у незміненому стані виводиться менше 5 % препарату. Т½ – приблизно 3 години (у хворих літнього віку – 5 годин). Зв’язування з білк= ами плазми – 70–76 %.

У пацієнтів з нирковою недостатністю помірного ступеня (кліренс креатиніну 15–60 мл/хв) зменшуютьс= я як системний кліренс, так і об’єм розподілу ондансетрону, результатом чого є незначне і клінічно незначуще збільшення Т_½ препарату. Фармакокінетика ондансетрону практично не змінюється у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня, які знаходяться на постійному гемодіалізі (дослідження проводилось у перерві між сеансами гемодіалізу). У пацієнтів з хронічною печінковою недостатністю тяжкого ступеня системний кліренс ондансетрону помітно зменшується зі збільшенням Т_½ (15–32 годин).=

Клінічні характер= истики.

Показання.

Усунення нудоти та блювання, спричинених цитотоксичною хіміотерапією та променевою терапією. Попередженн= я та лікування післяопераційної нудоти та блювання.

= Протипоказання. <= /span>

Застосування ондансетрону р= азом з апоморфіну гідрохлоридом протипоказане, оскільки спостерігалися випадки сил= ьної артеріальної гіпотензії та втрати свідомості під час сумісного застосування. Гіперчутливість до будь-якого компонент= а препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Ондансетрон не прискорює і = не гальмує метаболізм інших препаратів при одночасному з ним застосуванні. Спеціальні дослідження показали, що ондансетрон не взаємодіє з алкоголем, т= емазепамом, фуросемідом, алфентанілом, трамадолом, морфіном, лігнокаїном, тіопенталом а= бо пропофолом.

Ондансетрон метаболізується різними ферментами цитохромому Р450 печінки: CYP3A4, CYP2D6 та CYP1A2. Завдяки різноманітності ферментів метаболізму ондансетрону гальмування або зменшення активності одн= ого з них (наприклад генетичний дефіцит CYP2D6) у звичайних умовах компенсується іншими ферментами= і не буде мати впливу або вплив на загальний кліренс креатиніну буде незначни= м.

З обережністю слід застосов= увати ондансетрон разом з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT та/або спричиняю= ть порушення електролітного балансу (див. розділ «Особливості застосування»). Застосування препарату з іншими лікарськими засобами, що подовжують інтерва= л QT, може спричиняти додаткове подовження цього інтервалу. Сумісне застосування препарату з кардіотоксичними лікарськими засобами (наприклад з антрациклінами (такими як доксорубіцин, даунорубіцин) або трастузумабом), антибіотиками (такими як еритроміцин), протигрибковими засобами (такими як кетоконазол), антиаритміч= ними засобами (такими як аміодарон), бета-блокаторами (такими як атенолол та тимолол) може збільшити ризик виникнення аритмій (див. розділ «Особливості застосування»).

Апоморфін.= Застосування онд= ансетрону разом з апоморфіну гідрохлоридом протипоказане, оскільки спостерігалися вип= адки сильної гіпотензії та втрати свідомості під час сумісного застосування.<= o:p>

Фенітоїн, карбама= зепін і рифампіцин. У пацієнтів, які лікуються потенційними індукторами CYP<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>3A4 (наприклад фенітоїном, карбамазепіном і рифампіцином), кліренс ондансетрону збільшується і його концентрація у крові зменшується.

Серотонінергетики (наприклад, СІЗЗС та ІЗЗСН). Серотоніновий синдром (вкл= ючаючи зміни психічного статусу, вегетативну нестабільність і нервово-м’язові порушення) був описаний після одночасного застосування ондансетрону та інших серотонінергічних препаратів, у тому числі селективних інгібіторів зворотно= го захоплення серотоніну (СІЗЗС) та інгібіторів зворотного захоплення серотоні= ну та норадреналіну (ІЗЗСН) (див. розділ «Особливості застосування»).<= /o:p>

Трамадол.<= /u> За даними невели= кої кількості клінічних досліджень, ондансетрон може зменшувати аналгетичний еф= ект трамадолу.

= Особливості засто= сування.

При лікуванні пацієнтів із проявами гіперчутливості до інших селективних антагоністів 5НТ₃-= рецепторів спостерігалися реакції гіперчутливості. Респіраторні ознаки слід лікувати симптоматично, а лікарі повинні звертати на них особливу увагу як на попере= дники реакцій гіперчутливості.

Ондансетрон у дозозалежній формі подовжує інте= рвал QT. Додатково за да= ними післямаркетингового спостереження були повідомлення про випадки тремтіння/мерехтіння шлуночків (Torsade de Point= es) <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>при застосуванні ондансетрону. Слід уникати застосування ондансетрону у пацієнтів з вроджени= м синдромом подовження QT. Ондансетрон слід застосовувати з обережністю для лікування пацієнтів, які м= ають або у яких може розвинутись подовження інтервалу QT_с, включаючи паціє= нтів з порушенням електролітного балансу, застійною серцевою недостатністю, брадиа= ритміями або пацієнтів, які лікуються іншими препаратами, що можуть спричиняти подовження інтервалу QT або порушення електролітного балансу. Перед початком застосування слід скоригувати гіпокаліємію та гіпомагніємію.

Повідомлялося = про випадки ішемії міокарда у пацієнтів, які отримували ондансетрон. У деяких пацієнтів, особливо у разі внутрішньовенного застосування, симптоми з’явили= ся одразу після застосування ондансетрону. Пацієнтів слід попередити про ознак= и та симптоми ішемії міокарда.

Після одночасного застосування ондансетрону та інших серотонінергічних препаратів (у тому числі СІЗЗС та ІЗЗСН) був описан= ий серотоніновий синдром (включаючи зміни психічного статусу, вегетативну нестабільність і нервово-м’язові порушення) (див. розділ «Взаємодія з іншими лі= карськими засобами та інші види взаємодій»). Якщо одночасне лікування ондансетроном та іншими серотонінергічними препаратами клінічно обґрунтован= о, рекомендується відповідне спостереження за пацієнтом.

Оскільки ондансетрон послаблює перистальтику кишечнику, потрібний ретельний нагляд за пацієнтами з ознаками підгострої непрохідності кишечнику під час застосування препарату.

У пацієнтів, яким проводить= ся хірургічне втручання в аденотонзилярній ділянці, застосування ондансетрону = для профілактики нудоти та блювання може маскувати виникнення кровотечі. Тому т= акі хворі підлягають ретельному нагляду після застосування ондансетрону.

У дітей, які отримують ондансетрон разом із гепатотоксичними хіміотерапевтичними препаратами, потр= ібно ретельно стежити за можливими порушеннями функції печінки.

Якщо у пацієнта встановлена непереносимість деяких цукрів, слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей препарат.

Режими дозування

При розр= ахунку дози згідно з масою тіла і застосуванні трьох доз з 4-годинним інтервалом загальна добова доза буде вищою, ніж при застосуванні однієї дози 5 мг/м²внутрішньовенної ін’єкції і однієї дози препарату перорально. Порівняльна ефективність цих двох режимів дозування не була оцінена у кліні= чних дослідженнях. Порівняння результатів різних досліджень свідчить про подібну ефективність обох режимів дозування.

&nb= sp;

Застосування у період вагітності або годування груддю= . <= /span>

Жінки дітородного віку. Жінки дітородного в= іку, що застосовують ондансетрон повинні розглянути питання про використання кон= трацепції.

Вагітність. На підставі проведених епідеміологічних досліджень ондансетрон, як підозрюється, спричиняє вади щелепно-лицьової області при застосуванні протягом першого триместру вагітності. В одному з когортних досліджень, що включало 1,8 мільйона вагітностей, застосування ондансетрону у першому триместрі було пов’язано з підвищеним ризиком розщеплення у ротовій порожнині (3 додаткові випадки на = 10 000 жінок, які отримували ондансетрон; скоригований відносний ризик, 1,24, = (95 % СІ 1,03–1,48)). Доступні епідеміологічні дослідження серцевих вад показую= ть суперечливі результати.

Д= ослідження на тваринах не вказує на прямі чи опосередковані шкідливі ефекти щодо репродуктивної токсичності. Ондансетрон не слід застосовувати протягом першого триме= стру вагітності.

Г= одування груддю. В експериментальних дослідженнях було показа= но, що ондансетрон проникає у грудне молоко тварин. У разі необхідності застосування препарату слід припинити годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні= автотранспортом або іншими механізмами.

Психомоторні тести показали= , що ондансетрон не впливає на здатність керувати механізмами і не чинить седати= вної дії, але слід мати на увазі профіль побічних реакцій препарату при вирішенні питання про здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами.=

Спосіб застосуванн= я та дози.

Призначати внутрішньо.

Нудота і блювання, спричинені цитотоксичною хіміотерапі= єю та променевою терапією.

Еметогенний потенціал терапії раку варіює залежно від дози та комбінації режимів хіміотерапії та променевої терапії, що застосовуються. В= ибір режиму дозування ондансетрону залежить від вираженості еметогенної дії протипухлинної терапії, що проводиться. Максимальна добова доза ондансетрон= у – 32 мг.=

Дорослі.

Еметогенна хіміотерапія та променева терапія.<= /i> Призначати у доз= і 8 мг за 1–2 години до початку терапії з подальшим прийомом 8 мг кожні 12 годин не більше 5 днів.

Високоеметогенна хіміотерапія. Пацієнтам, які отримують високоеметогенну хіміотерапію, ондансетрон рекомендується вводити внутрішньовенно або внутрішньом’язово.

При високоеметогенній хіміотерапії разова доза становить 24 мг одночасно з дексаметазоном у дозі = 12 мг внутрішньо за 1–2 години до початку проведення хіміотерапії.<= /span>

Для профілактики відстрочен= ого або тривалого блювання після перших 24 годин рекомендується пероральне застосування ондансетрону у дозі 8 мг 2 рази на добу протягом 5 днів з моме= нту закінчення хіміотерапії.

Діти.

Діти вік= ом від 6 місяців та підлітки.

Дозу препарату мо= жна розрахувати за площею поверхні тіла або за масо= ю тіла. Розрахунок дози за масою тіла призводить до вищих сумарних добових доз порівняно з розрахунком дози за площею поверхні тіла (див. розділ «Особливо= сті застосування»).

Немає даних контрольованих клінічних досліджень щодо застосування ондансетрону для усун= ення нудоти та блювання, спричинених променевою терапією у дітей.

Розрахунок дози за площею поверхні тіла.

Безпосередньо перед хіміотерапією призначати ондансетрон (розчин для ін’єкцій) у вигляді одноразової внутрішньовенної ін’єкції у доз= і 5 мг/м², внутрішньовенна доза не має перевищувати 8 мг. Через 12 годин м= ожна розпочинати пероральне застосування препарату, яке може тривати ще 5 днів. = Не перевищувати дозу для дорослих, яка становить 32 мг.

Розрахунок дози при хіміоте= рапії за площею поверхні тіла дитини віком від 6 місяців та підлітків:=

Площа поверхні тіла<= /o:p>

День 1 ^(А,Б)

День 2–6 ^(Б)

< 0,6 м²

5 мг/м² внутрішньовенно,

потім 2 мг перорально (використовувати лікарські форми з відповідним дозуванням) через 12 годин= .

2 мг перорально (використовувати лікарські форми з відповідним дозуванням) кожні 12 годин= .

≥ 0,6 м² до ≤ = 1,2 м²

5 мг/м^{2 внутрішньовенно,
потім 4 мг перорально=
через
12 годин.}

4 мг перорально кожні 12 = годин.

> 1,2 м²

5 мг/м²або 8 = мг внутрішньовенно,

потім 8 мг перорально чер= ез 12 годин.

8 мг перорально кожні 12 = годин.

А. Внутрішньовенн= а доза не повинна перевищувати 8 мг.
Б. Загальна добова доза не повинна перевищувати дозу для дорослих (32 мг).

Розрахунок дози за масою тіла.

Безпосередньо перед хіміотерапією призначають ондансетрон (розчин для ін’єкцій) у вигляді одноразової внутрішньовенної ін’єкції у дозі 0,15 мг/кг маси тіла.

Внутрішньовенна доза не має перевищувати 8 мг. У перший день можна ввести ще 2 внутрішньовенні дози з 4-годинним інтервалом. Через 12 годин можна розпочинати пероральне застосув= ання препарату, яке може тривати ще 5 днів. Не перевищувати дозу для дорослих, я= ка становить 32 мг.

Розрахунок дози при хіміоте= рапії за масою тіла дитини віком від 6 місяців та підлітків:

Вага

День 1 ^(А,Б)

День 2–6 ^(Б)

≤ 10 кг

До 3 доз по 0,15 мг/кг внутрішньовенно кожні 4 години.

2 мг перорально (використовувати лікарські форми з відповід= ним дозуванням) кожні 12 годин.

> 10 кг

До 3 доз по 0,15 мг/кг внутрішньовенно кожні 4 години.

=

4 мг перорально кожні 12 годин.

А. Внутрішньовенн= а доза не повинна перевищувати 8 мг.
Б. Загальна добова доза не повинна перевищувати дозу для дорослих (32 мг).

Пацієнти літнього= віку. Препарат добре переноситься особами літнього віку, тому коригування режиму дозування не потрібне.

Пацієнти з нирковою недостатністю. = Пацієнтам з порушенням функції нирок немає необхідності у зміні режиму дозування або шляху введення препарату.

Пацієнти з печінк= овою недостатністю. У хворих на помірну або тяж= ку недостатність функції печінки кліренс ондансетрону суттєво знижений, а Т½ з сироватки крові значно подовжений. Для таких пацієнтів загальна добова до= за ондансетрону не має перевищувати 8 мг.

Пацієнти з порушенням метаболізму спартеїну/дебрисоквіну. Т_½ ондансетрону в осіб з порушенням метаболізму спартеїну і дебрисоквіну не змінюється. У таких пацієнтів повто= рний прийом препарату приводить до такої ж самої концентрації ондансетрону, що й= у хворих із неушкодженим метаболізмом, тому зміна дозування або частоти введе= ння не потрібна.

Післяопераційні нудота і блювання.

Дорослі.= Для запобігання післяопераційній нудоті та блюванню препарат призначати у разов= ій дозі 16 мг за 1 годину до анестезії. Альтернативне дозування – 8 мг за 1 го= дину до анестезії, потім ще 2 дози з інтервалами 8 годин.

Діти. У педіатричній практиці при цьому показанні рекомендується застосовувати ондансетрон у вигляді розчину для ін’єкцій.

Діти віком від 1 місяця до 18 років.=

Пероральна форма.<= /span> Відсутн= і дані досліджень щодо застосування перорального ондансетрону у дітей для профілак= тики та лікування післяопераційної нудоти і блювання; рекомендовано застосовувати ондансетрон у вигляді розчину для ін’єкцій шляхом внутрішньовенного повільн= ого введення (не менше 30 секунд).

Ін’єкційна форма.<= /span> З профілактичною метою для дітей, яким заплановано хірургічне втручання під загальною анестезією, застосовується одноразово ондансетрон шляхом внутрішньовенної ін’єкції повільно (не менше 30 секунд) у дозі 0,1 мг/кг до максимум 4 мг під час або після ввідного наркозу (індукції анестезії).=

Для лікування післяопераційної нудоти та блюва= ння у дітей так само застосовується ондансетрон одноразово шляхом внутрішньовен= ної ін’єкції повільно (не менше 30 секунд) у дозі 0,1 мг/кг до 4 мг максимально= .

Відсутні дані досліджень щодо застосування ондансетрону дітям віком до 2 років для профілактики та лікування післяопераційних нудоти і блювання.

Пацієнти літнього = віку

Існує обмежений досвід застосування ондансетро= ну для профілактики і лікування післяопераційної нудоти і блювання у пацієнтів= літнього віку, однак ондансетрон добре переносився пацієнтами віком від 65 років, які отримували хіміотерапію.

Пацієнти з нирковою недостатністю. = Пацієнтам з порушенням функції нирок немає необхідності у зміні режиму дозування або шляху введення препарату.

Пацієнти з печінк= овою недостатністю. У хворих на помірну або тяж= ку недостатність функції печінки кліренс ондансетрону суттєво знижений, а Т½ з сироватки крові значно подовжений. Для таких пацієнтів загальна добова до= за ондансетрону не має перевищувати 8 мг.

Пацієнти з порушенням метаболізму спартеїну/дебрисоквіну. Т_½ ондансетрону в осіб з порушенням метаболізму спартеїну і дебрисоквіну не змінюється. У таких пацієнтів повто= рний прийом препарату приводить до такої ж самої концентрації ондансетрону, що й= у хворих із неушкодженим метаболізмом, тому зміна дозування або частоти введе= ння не потрібна.

Діти.

Препарат призначений для застосування дітям ві= ком від 6 місяців (при цитотоксичній хіміотерапії).

Відсутні дані досліджень щодо застосування перорального ондансетрону у дітей віком від 1 місяця до 18 років для профілактики та лікування післяопераційних нудоти і блювання; рекомендовано застосовувати ондансетрон у вигляді розчину для ін’єкцій шляхом внутрішньовенного повільного введення (не менше 30 секунд).

= Передозування.

Даних про передозування ондансетрону недостатньо. У більшості випадків симптоми схожі на ті, що опи= сані у пацієнтів, яким застосовували рекомендовані дози (див. розділ «Побічні реакції»).

Ондансетрон подовжує інтерв= ал QT у дозозалежній формі. У випадку передозування рекомендується проведення ЕКГ-моніторингу.

Серед проявів передозування повідомлялося про зорові розлади, запор тяжкого ступеня, гіпотензію, вазовагальні прояви із транзиторною AV-блокадою ІІ ступеня. У всіх випадках= ці явища повністю минали.

Специфічного антидоту не існує, тому у випадках передозування необхідно застосовувати симптоматичну та підтримуючу терапію.

Застосування іпекакуани для лікування передозування ондансетрону не рекомендується, оскільки її дія не може проявитися через антиеметичний вплив ондансетрону.

Діти:<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'> про серотоніновий синдром повідомлялося у немовлят та дітей віком від 12 місяців до 2 років після випадкового передозування препарату для перорального застосування (дози перевищували рекомендований рівень 4 мг/кг).

= Побічні реакції.<= /span>

З б= оку імунної системи: реакції гіперчутливості негайного типу, інколи тяжкі, аж до анафілаксі= ї, анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілактичний шок, свербіж, шкірні висипання, кропив’янка.

З б= оку нервової системи: головний біль, судоми, рухові порушення (включаючи екстрапірамідні реакції, такі як окулогирний криз, дистонічні реакції і дискінезія без стій= ких клінічних наслідків), порушення ходи, хорея, міоклонус, невгамовність, відч= уття печіння, протрузія язика, диплопія, парестезія.

З б= оку органів зору: скороминущі зорові розлади (помутніння в очах), минуща сліпота. У більшості випадків сліпота минає протягом 20 хвилин. Про деякі з випадків минущої сліпоти повідомлялося як про сліпоту кортикального походження.

З б= оку серця: аритмії, біль у грудях (з депресією сегмента ST або без неї), дискомфорт у грудях, брадикардія, подовження інтервалу QT (включаючи тремтіння/мерех= тіння шлуночків), екстрасистоли, тахікардія, включаючи шлуночкову та надшлуночкову тахікардію, фібриляцію передсердь, відчуття серцебиття, синкопе, зміни ЕКГ, ішемія міокарда.

З б= оку судин: відчуття тепла або припливів, гіпотензія.

З б= оку дихальної системи та органів грудної порожнини: гикавка.

З б= оку травного тракту: запор.
З б= оку гепатобіліарної системи: безсимптомне підвищення показників функції печінки.<= o:p>

Ці випадки спостерігаються головним чином у хворих, які лікуються хіміотерапевтичними препаратами, що містять цисплатин= .

Повідомлялося про випадки печінкової недостатн= ості у хворих на рак, які отримували супутнє лікування, включаючи потенційно гепатоцитотоксичну хіміотерапію та антибіотики.

Заг= альні розлади: підвищення температури тіла.

Інше: гіпокаліємія.

<= /span>

Т= ермін придатності. 4 роки.

<= /span>

Умови зберігання.=

Зберігати в оригінальній уп= аковці при температурі не вище 25 °С. =

Зберігати у недоступному для дітей місці.<= /span>

<= /span>

Упаковка. Таблетки № 10 у блістері у коробці.|таблетки|=

= ;

Кат= егорія відпуску. За рецептом.

=

Виробник. ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОРПОРАЦІЯ «ЗДОРОВ’Я».

Місцезнаходження = виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 61013, Харківська = обл., місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 22.

=

Площа поверхні тіла<= /o:p>	День 1 ^(А,Б)	День 2–6 ^(Б)
< 0,6 м²	5 мг/м² внутрішньовенно, потім 2 мг перорально (використовувати лікарські форми з відповідним дозуванням) через 12 годин= .	2 мг перорально (використовувати лікарські форми з відповідним дозуванням) кожні 12 годин= .
≥ 0,6 м² до ≤ = 1,2 м²	5 мг/м^{2 внутрішньовенно, потім 4 мг перорально= через 12 годин.}	4 мг перорально кожні 12 = годин.
> 1,2 м²	5 мг/м²або 8 = мг внутрішньовенно, потім 8 мг перорально чер= ез 12 годин.	8 мг перорально кожні 12 = годин.