ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосува= ння лікарського засобу

Сол�= �-Медрол

(Solu-M= edrol^®)

Склад:

діюча речовина: methylp= rednisolone;

1 флакон містить 40 мг або 125 мг, або 500&n= bsp;мг, або 1000 мг метилпреднізолону у вигляді метилпредні= золону натрію сукцинату;

допоміжні речовин�= �: для= дозувань 125 мг або 500 мг, а�= �о 1000 мг ‑ натрію дигідрофосфат, моногідрат; �= �атрію гідрофосфат безводний;

допоміжні речовин�= �: для= дозування 40 мг ‑ натрію дигідрофосфат, м�= �ногідрат; натрію гідрофосфат безводний; сахароза;

розчинник= для = дозування 40 мг та 125 мг<= /span>: вод= а для ін’єкцій;

розчинник= для = дозування 500 мг та 1000 мг= : спи= рт бензиловий (9 мг/мл), вода для ін’єкцій.=

Лікарська форма.

Порошок т�= � розчинник для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хім= ічні властивості:

порошок: від білого до майже б= ілого кольору ліофілізат;

розчинник для дозування= 40 мг та 125 мг: прозорий безбарвний розчин;

розчинник для дозування= 500 мг та 1000 мг: прозора безбарвна рідина з легк�= �м запахом бензилового спирту.

Ф�= �рмакотерапевтична група. Кортикостероїди для системного застосування.

Код АТХ Н02A В04.

Фармакологічні вл�= �стивості

Цей лікарський зас= іб є ін’єкційною формою метилпреднізолону (синтетичний глюкокор= тикостероїд) для внутрішньом’язового та внутрішньовенного введення. Даний висок�= �концентрований розчин підходить, зокрема, для лікування патологічних стан= ів, при яких необхідна ефективна та швидк= а дія гормону. Метилпреднізолон чинить сил= ьну протизапальну, імуносупресивну та антиалергічну дію.

Фармакодинаміка

Глюкокортикоїди п�= �оникають через клітинну мембрану за допомогою дифузії та утворюю= ть комплекси зі специфічними рецепторами в цитоплазмі. Далі ці компле�= �си надходять до клітинного ядра, зв’язуються з ДНК (хроматином) і стимулю�= �ть транскрипцію мРНК та подальший синтез різними ферментами білків, що, в с�= �ою чергу, відповідають за численні ефекти глюкокортикоїдів після системног= о застосування. Глюкокортикоїди не лише виявляють значний вплив на запальні та і�= �унні процеси, але також впливають на метаболізм вуглеводів, білків та жирів. В= они також діють на серцево-судинну систему, скелетні м’язи та центральну не= рвову систему.

Вплив на запальні �= �а імунні процеси.

Протизапальні, іму= носупресивні та антиалергічні властивості глюкокортико�= �дів використовуються при більшості терапевтичних показань. Наявність цих вл= астивостей призводить до таких результатів:

-     зменшення кількос�= �і імуноактивних клітин навколо осередку запалення;

-     зменшення вазодил�= �тації;

-     стабілізація лізо�= �омальних мембран;

-     пригнічення фагоц�= �тозу;

-     зменшення утворен�= �я простагландинів та пов’язаних з ними речовин.

Доза метилпредніз�= �лону 4 мг виявляє такий самий глюкокортикостероїдний (про�= �изапальний) ефект, як 20 мг гідрокортизону. Метилпреднізолон демонс= трує лише мінімальний мінералокортикоїдний ефект (200 мг мети= лпреднізолону відповідає 1 мг дезоксикортикостерону).

Вплив на метаболіз= м вуглеводів та білків.

Глюкокортикоїди ч�= �нять катаболічну дію на обмін білків. Вивільнені амінокислоти у �= �ечінці перетворюються за допомогою процесу глюконеогенезу в глюкозу та глік= оген. Таким чином, знижується абсорбція глюкози периферичними тканинами, що може= призводити до гіперглікемії та глюкозурії, особливо у пацієнтів зі схил�= �ністю до цукрового діабету.

Вплив на метаболіз= м жирів.

Глюкокортикоїди ч�= �нять ліполітичну дію, що поширюється переважно на кінцівки. Вони �= �акож чинять ліпогенетичну дію, яка найбільше проявляється в ділянці грудно�= � клітки, шиї та голови. Все це призводить до перерозподілу жирових від�= �ладень.

Максимальна фарма�= �ологічна дія кортикостероїдів відстає від досягнення= їхніх пікових концентрацій у крові, що вказує на те, що більшість ефектів цих лі�= �арських засобів є, ймовірніше, результатом модифікації активності ферм= ентів, а не прямої дії цих засобів. <= /span>

Фармакокінетика.

Фар�= �акокінетика метилпредн�= �золону є лінійною незалежно від способу застосування.

Всм�= �ктування

In vivo холіне= стерази швидко перетворюють метилпреднізолону натрію с= укцинат у вільний метилпреднізолон шляхом гідролізу. У чоловіків метилпредн= ізолон утворює слабкий дисоційований зв’язок з альбуміном і транскортином. Зв= ’язується близько 40–90 % лікарського засобу.

Внутрішньовенна і�= �фузія препарату у дозі 30 мг/кг маси тіла при введенні протяго�= � 20 хвилин або у дозі 1 г при введенні протягом 30–60 хвилин через приб�= �изно 15 хвилин призводить до пікової концентрації метилпреднізолону у плазмі= крові, що становить близько 20 мг/мл. Через приблизно 25 хвилин після= внутрішньовенної болюсної ін’єкції препарату у дозі 40 мг піковий показник= метилпреднізолону у плазмі крові становить 42–47 мг/100 мл. Через приблизн�= � 120 хвилин після внутрішньом’язової ін’єкції препарату = у дозі 40 мг пікова концентрація метилпреднізолону у плазмі крові станов�= �ть 34 мг/100 мл. При внутрішньом’язовій ін’єкції піковий по= казник нижчий, ніж при внутрішньовенній ін’єкції. При проведенні внутрішньом’я�= �ової ін’єкції концентрація у плазмі крові утримується протягом тривалішого �= �еріоду, що призводить до того, що при обох шляхах введення надходить еквівале�= �тна кількість метилпреднізолону. Клінічна значущість цих незначних відмі�= �ностей, імовірно, є мінімальною, якщо розглядати механізм дії глюкокортикоїді= в. Клінічна відповідь зазвичай спостерігається через 4–6 годин після вв�= �дення препарату. При лікуванні бронхіальної астми перші сприятливі рез�= �льтати вже можуть відзначатися через 1–2 години. Період напіввиведення метилп�= �еднізолону натрію сукцинату з плазми крові становить 2,3–4 години та, ймовірно, = не залежить від шляху введення.

Метилпреднізолон �= �� це глюкокортикоїд середньої тривалості дії. Його біологічн= ий період напіввиведення становить 12–36 годин. Внутрішньоклітинна активніст= ь глюкокортикоїдів відображається чіткою різницею між періодом напіввивед�= �ння з плазми крові та фармакологічним періодом напіввиведення. Фармакологічна= активність зберігається після того, як рівень препарату в плазмі крові вже не ви= значається. Тривалість протизапальної активності глюкокортикоїдів приблизно д= орівнює тривалості пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-адреналової (ГГА)= системи. Після внутрішньовенного введення метилпреднізолону, міченого C14, = 75 % загальної радіоактивності відзначається у сечі протягом 96 годин, 9 % = — через 5 днів у калі людини та 20 % — у жовчі.

Розподіл

Метилпреднізолон �= �ироко розподіляється в тканинах, проникає через гематоенцефалі�= �ний бар’єр і виділяється в грудне молоко. Уявний об’єм розподілу становит�= � приблизно 1,4 л/кг. Зв’язування метилпреднізолону з білками плазми кров�= � в людей становить приблизно 77 %.=

Біотрансформація

Печінковий метабо�= �ізм метилпреднізолону якісно подібний до метаболізму кортизол�= �. Метаболіти переважно виводяться із сечею у вигляді глюкуронідів, сульфатів �= � некон’югованих сполук.

У людей метилпредн= ізолон метаболізується в печінці до неактивних метаболітів, основ= ними з яких є 20α-гідроксиметилпреднізолон і 20β-гідрок�= �иметилпреднізолон.

Метаболізм у печін= ці відбувається переважно за участю ферменту CYP3A4 (перелі�= � лікарських взаємодій, зумовлених метаболізмом, опосередкованим CYP3A4, див. у= розділі «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємо= дій»)

Метилпреднізолон, = як і багато інших субстратів CYP3A4, може також бути субстрат�= �м для p-глікопротеїну — транспортного білка родини АТФ-зв’язуюч= их касетних транспортерів (ABC), що впливає на його розподіл у тканинах і вза= ємодію з іншими лікарськими засобами.<= /o:p>

Виведення

Середній період на= піввиведення загальної кількості метилпреднізолону становить в= ід 1,8 до 5,2 години. Загальний кліренс становить близько 5–6 мл/хв/кг.=

Особливі групи пацієнті�= �

Стать

Після внутрішньов�= �нного введення однієї дози в здорових жінок кліренс метилпредн= ізолону був вищий, ніж у здорових чоловіків: 0,45 л/год/кг порівняно з 0,29&nbs= p;л/год/кг. Проте різниці у фармакодинамічних показниках не відзнач= алося.

Пацієнти літнього = віку

Після внутрішньов�= �нного введення однієї дози кліренс метилпреднізолону в здоров�= �х чоловіків літнього віку (69–82 роки) був нижчий, ніж у чоловіків �= �олодшого віку (24–37 років): 0,24 л/год/кг порівняно з 0= ,36 л/год/кг.

Діти

Кліренс метилпред�= �ізолону незначно пов’язаний з віком. У молодших пацієнтів= метаболізм метилпреднізолону загалом відбувається швидше. У дослідженні внутр= ішньовенного введення однієї дози 14 пацієнтам з нефротичним синдромом у паці= єнтів молодшого віку (< 13 років) спосте�= �ігався вищий кліренс, ніж у групі пацієнтів старшого в= іку (> 13 років): 0,53 л/год/кг порівняно з 0,38 л/год/кг.

Порушення функції = нирок

У дослідженні внут= рішньовенного введення однієї дози 6 пацієнтам чоловіч�= �ї статі з хронічною нирковою недостатністю фармакокінетика = метилпреднізолону не змінилася порівнян= о з фармакокінетикою в контрольній групі з= дорових добровольців із середнім кліренсом 0,28 л/год/кг. Крім того, у цих �= �ацієнтів з хронічною нирковою недостатністю не спостерігалося відмінн= остей у фармакодинамічних показниках.=

Порушення функції = печінки

У дослідженні внут= рішньовенного введення однієї дози 6 пацієнтам чоловічої статі з= хронічною печінковою недостатністю фармакокінетика метилпреднізолону була = подібною до фармакокінетики в контрольній групі здорових добровольців= із середнім кліренсом 0,29 л/год/кг.

Клінічні характер�= �стики.

Показання.

Застосування глюк�= �кортикоїдів слід розглядати лише як виключно симптоматич�= �е лікування, за винятком окремих ендокринних розладів, коли вони застосов= уються як замісна терапія.

Протизапальне= лікування.

·      =    Ревматичні захвор�= �вання.

Як допоміжна т�= �рапія для короткочасного застосування (щоб допомо�= �ти пацієнтові пережити гострий епізод або загострення) при таких захворюваннях= :

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     посттравматичний остеоартрит;

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     синовіїт при остеоартриті;

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     ревматоїдний артрит, зокрема ювенільний ревматоїдний = артрит (в окремих випадках може виникнути потреба у підтримуючій терапі�= � низькою дозою);

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     гострий і підгострий бурсит;

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     епікондиліт;

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     гострий неспецифічний тендосиновіїт;

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     гострий подагричний артрит;

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     псоріатичний артрит;

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     анкілозуючий спондиліт.

·      =    Колагенози (систем= ні хвороби сполучної тканини).

Під час загост�= �ення або як підтримуюча терапія в окремих випадках п= ри таких захворюваннях, як:

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     системний червоний вовчак (та вовчаковий нефрит);

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     гострий ревматичний кардит;

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     системний дерматоміозит (поліміозит);

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     вузликовий періартеріїт;

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     синдром Гудпасчера.

·      =    Дерматологічні за�= �ворювання:

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     пухирчатка;

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     тяжка мультиформна еритема (синдром Стівенса–= Джонсона);

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     ексфоліативний дерматит;

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     бульозний герпетиформний дерматит;

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     тяжкий себорейний дерматит;

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     тяжкий псоріаз;

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     грибоподібний мікоз;

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     кропив’янка.

·      =    Алергічні стани.

Контроль тяжки= х або інвалідизуючих алергічних станів, які не= піддаються належно проведеному традиційному лікуванню, при таких захвор= юваннях, як:

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     бронхіальна астма;

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     контактний дерматит;

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     атопічний дерматит;

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     сироваткова хвороба;

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     реакції гіперчутливості до лікарських засобів;

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     кропив’янка;

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     гострий неінфекційний набряк гортані (лікарськи�= � засобом першого вибору є епінефрин).

·      =    Офтальмологічні з�= �хворювання.

Тяжкі гострі т�= � хронічні алергічні і запальні процеси в ділянці о�= �а, зокрема:

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     очна форма Herpes zoster;

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     ірит, іридоцикліт;

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     хоріоретиніт;

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     дифузний задній увеїт і хоріоїдит;

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     неврит зорового нерва;

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     симпатична офтальмія;

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     запалення середнього сегмента ока;

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     алергічний кон’юнктивіт;

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     алергічні виразки краю рогівки;

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     кератит.

·      =    Захворювання шлун�= �ово-кишкового тракту.

Критичні періо= ди при таких захворюваннях:

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     виразковий коліт (системна терапія);

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     регіональний ентерит (системна терапія).

·      =    Респіраторні захв�= �рювання:

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     саркоїдоз легень;

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     бериліоз;

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     фульмінантний або дисемінований туберкульоз легень пр�= � одночасному застосуванні з відповідною протитуберкульозною хіміотерапією;

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     синдром Лефлера, який не піддається лікуванню ін�= �ими засобами;

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     аспіраційний пневмоніт;

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     середня та тяжка форма пневмонії, спричиненої Pneumocystis carinii, у хворих на СНІД (як допоміжна тер�= �пія протягом перших 72 годин протипневмоцистної терапії);

-          загострення хронічного обструктивного захворювання = легень.

·      =    Стани, які супрово�= �жуються набряками.

Для індукування діурезу= або ремісії при протеїнурії при нефротичному синдромі, п= ротеїнурії без уремії.

Імуносупресив= не лікування.

·      =    Трансплантація ор�= �ана.

Лікування гем�= �тологічних та онкологічних захворювань.

·      =    Гематологічні зах�= �орювання:

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     набута (аутоімунна) гемолітична анемія;

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура дорослих (лиш�= � внутрішньовенно, внутрішньом’язове застосування протипоказане);

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     вторинна тромбоцитопенія дорослих;

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     еритробластопенія (еритроцитарна анемія);

-<= span style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'>      =     вроджена (еритроїдна) гіпопластична анемія;<= /span>

·      =    Онкологічні захво�= �ювання.

Паліатив�= �е лікування таких захворювань, як:

-    лейкози та лімфоми= у дорослих;

-    гострий лейкоз у д�= �тей;

-    для покращання яко= сті життя хворих з термінальною стадією ракового захворюва= ння.

Інші.

·      =    Нервова система.

-      = Набряк головного мозку, зумовлений первинною аб= о метастатичною пухлиною, і/або допоміжне ліку�= �ання при хірургічних операціях або променевій терапії.

-      = Загострення розсіяного склерозу.

-      = Гостра травма спинного мозку. Лікування необхід= но починати в перші вісім годин після травми.

·&n= bsp;        Туберкульозний менінгіт з бл= окадою субарахноїдального простору або загрозою блокади при одноча= сному застосуванні відповідної протитуберкульозної хіміотерапії.=

·      =    Трихінельоз з ураженням нервової системи або міокард= а.

·      =    Профілактика нудоти та блювання, що пов’язані з хіміо�= �ерапією з приводу злоякісного новоутворення.

Ендокринні ро�= �лади.

·      =    Первинна або вторинна недостатність кори наднирк�= �вих залоз.

·      =    Гостра недостатність кори надниркових залоз.=

При цих п�= �казаннях препаратами вибору є гідрокортизон або к= ортизон. За певних обставин можна застосовувати синтетичні аналоги у комб�= �нації з мінералокортикоїдами.<= /p>
·&n= bsp;        Лікування шокових станів: шо�= � внаслідок недостатності кори надниркових залоз або шок, який не в�= �дповідає на традиційне лікування, у разі підтвердженої або ймовірної недост�= �тності кори надниркових залоз (загалом препаратом вибору є гідрокортизон). Якщо = мінералокортикоїдні ефекти є небажаними, перевага може віддаватися ме= тилпреднізолону.

·      =    Перед хірургічним втручанням та у разі тяжкої �= �равми або захворювання у пацієнтів зі встановленою недостатністю кори наднирк= ових залоз, або у разі наявності сумнівів щодо резерву кори надниркових з= алоз.

·      =    Вроджена гіперплазія надниркових залоз.=

·      =    Негнійний тиреоїдит.

·      =    Гіперкальціємія, пов’язана зі злоякісним новоутворенням.=

Протипоказання.=

Системні грибкові інфекції.
Гіперчутливість до метилпреднізолону = або до будь-якої з допоміжних речовин, зазначених у розділі «Склад».

Інтратекальне введення.

Епідуральне введення.

&n= bsp;

Взаємодія з іншими= лікарськими засобами та інші види взаємодій

−        Метилпреднізолон є субст�= �атом цитохрому P450 (CYP) і головним чином метаболізується фермен�= �ом CYP3A4. CYP3A4 є основним ферментом з найбільш численної підродини CYP у печін= ці дорослих людей. Він є каталізатором 6β-гідроксилювання стерої�= �ів, яке є ключовим етапом I фази метаболізму як для ендогенних, так і для �= �интетичних кортикостероїдів. Субстрата�= �и CYP3A4 є також багато інших сполук, деякі з я= ких (разом з іншими лікарськими засобами) доведено змінюють метаболізм г= люкокортикоїдів шляхом індукції (підвищення активності) або інгібування �= �ерменту CYP3A4.

−&= nbsp;    ІНГІБІТОРИ CYP3A4: лікарські засоби, які інгібують акти= вність CYP3A4, як правило, знижують печінковий кліренс і підвищують концент�= �ацію в плазмі крові лікарських засобів – субстратів CYP3A4, таких як метилпреднізо= лон. Отже, для уникнення стероїдної токсичності дози метилпреднізолону слід= титрувати.

−     ІНДУКТОРИ CYP3A4: лікарські �= �асоби, які індукують активність CYP3A4, зазвичай підвищують печі= нковий кліренс, що призводить до зниження концентрації в плазмі крові лік= арських засобів, які є субстратами CYP3A4. У разі одночасного застосування цих = лікарських засобів може бути потрібне збільшення дози метилпреднізол= ону для досягнення бажаного результату.

−        СУБСТРАТИ CYP3A4: присутніст= ь іншого субстрату CYP3A4 може вплинути на печінковий кліренс �= �етилпреднізолону, тому може бути потрібне відповідне коригування дози. Мо= жливо, вірогідність побічних явищ, пов’язаних із застосуванням кожного із �= �их лікарських засобів окремо, підвищується в разі їхнього одночасного = застосування.

−        ЕФЕКТИ, НЕ ОПОСЕРЕДКОВАНІ= CYP3A4: інші взаємодії та ефекти, які спостерігаються в разі засто�= �ування метилпреднізолону, описано в таблиці нижче.

В таблиці представлений= перелік та опис найбільш частих та/або клінічно важливих взаємоді= й або результатів взаємодії метилпреднізолону з іншими лікарськими �= �асобами.

Важливі взаємодії/ефекти в разі застосування мет= илпреднізолону з іншими лікарськими засобами або речовинами

Клас = або тип лікарського засобу

    ЛІКАРСЬКИЙ ЗАСІБ=                    = або РЕЧОВИНА

Взаємодія/ефект

Антибактеріальні засоби<= /o:p>

      = - ІЗОНІАЗИД

ІНГІБІТОР CYP3A4. Крім того, потенційним = ефектом метилпреднізолону є підвищення рівня ацетилювання та кліре�= �су ізоніазиду.

Антибіотики, протитуберкул�= �озні засоби

      = - РИФАМПІН

ІНДУКТОР CYP3A4

Антикоагулянти (для пе�= �орального застосування)

    �= �

Вплив мет= илпреднізолону на пероральні антикоагулянти є мінливи�= �. Повідомлялося як про посилення, так і про послаблення дії антикоагулянтів у= разі одночасного застосування з кортикостероїдами. Тому слід контролюв�= �ти показники коагуляції для підтримання бажаного антикоагуляційно�= �о ефекту.

Протисудомні препарати

      - КАРБАМАЗЕПІН

ІНДУКТОР (і СУБСТРАТ) CYP3A4

Протисудомні препарати

      - ФЕНОБАРБІТАЛ

      = - ФЕНІТОЇН

ІНДУКТОРИ CYP3A4

Антихолінергічні препарати=

       - НЕЙРОМ’ЯЗОВІ

         БЛОКАТОРИ

Кортикостероїди можуть впливати на д�= �ю антихолінергічних препаратів.

- Повідомлялося про випадки гострої м�= �опатії на фоні одночасного застосування високих доз кортикостерої= дів та антихолінергічних препаратів, зокрема нейром’язових блокаторів (докл= аднішу інформацію див. у розділі «Особливості застосування»: Розлади з боку опорно-рухового апарату).=

- У пацієнтів, які застосовували корти= костероїди, повідомлялося про протидію ефекту блокади нервово-м’язов= ої передачі, який мають панкуроній і векуроній. Цей тип взаємодії можливий з = усіма конкурентними нейром’язовими блокаторами.

Антихолінестеразні засоби

Стероїди можуть послаблювати дію ант�= �холінестеразних засобів у пацієнтів з міастенією гравіс.

Антидіабетичні препарати

Оскільки кортикостероїди можуть підв= ищувати концентрацію глюкози в крові, може бути потрібна корекція дози антиді= абетичних препаратів.

Протиблювотні засоби<= /span>

      - АПРЕПІТАНТ

      - ФОСАПРЕПІТАНТ

ІНГІБІТОРИ (і СУБСТРАТИ) CYP3A4=

Протигрибкові засоби<= /span>

      - ІТРАКОНАЗОЛ

      - КЕТОКОНАЗОЛ

ІНГІБІТОРИ (і СУБСТРАТИ) CYP3A4=

Противірусні засоби

      - ІНГІБІТОРИ ПРОТЕАЗИ ВІЛ

ІНГІБІТОРИ (і СУБСТРАТИ) CYP3A4=

- Інгібітори протеази, зокрема індина�= �ір і ритонавір, можуть підвищувати концентрацію кортикостероїдів у плазмі= крові.

- Кортикостероїди можуть індукувати м= етаболізм інгібіторів протеази ВІЛ і таким чином зменшувати їхню концентрац�= �ю в плазмі крові.

Фармакокінетичні підсилюва= чі
      - КОБІЦИСТАТ=

ІНГІБІТОРИ CYP3A4

Фармакокінетичні підсилювачі пригні�= �ують активність CYP3A4, що призводить до зниження печінкового кліренсу й підв= ищення концентрації кортикостероїдів у плазмі крові. Може бути потрібна корекц�= �я дози кортикостероїдів (див. розділ «Особливості застосування»).

Інгібітори ароматази<= /span>

      - АМІНОГЛЮТЕТИМІД

Пригнічення функції надниркових зало= з, зумовлене аміноглютетимідом, може призвести до посилення ендокринних змі�= �, спричинених тривалим застосуванням глюкокортикоїдів.

Блокатори кальцієвих канал�= �в

      = - ДИЛТІАЗЕМ

ІНГІБІТОР (і СУБСТРАТ) CYP3A4

Контрацептиви (пероральні)

      - ЕТИНІЛЕСТРАДІОЛ/

        НОРЕТИСТЕРОН

ІНГІБІТОР (і СУБСТРАТ) CYP3A4



      - ГРЕЙПФРУТОВИЙ СІК

ІНГІБІТОР CYP3A4

Імуносупресанти

     - ЦИКЛОСПОРИН



ІНГІБІТОР (і СУБСТРАТ) CYP3A4

- У разі одночасного застосування цик�= �оспорину й метилпреднізолону відбувається взаємне пригнічення метаб= олізму, що може призвести до підвищення концентрації в плазмі крові одного із ц�= �х засобів або їх обох. Можливо, у разі одночасного застосування підвищує= ться вірогідність виникнення побічних ефектів, пов’язаних із застосуванням к�= �жного окремого препарату.

- Повідомлялося про судоми на фоні одн= очасного застосування метилпреднізолону й циклоспорину.

Імуносупресанти

     - ЦИКЛОФОСФАМІД

     - = ТАКРОЛІМУС

СУБСТРАТИ CYP3A4

Макролідні антибіотики

     - КЛАРИТРОМІЦИН

     - ЕРИТРОМІЦИН

ІНГІБІТОРИ (і СУБСТРАТИ) CYP3A4=

Макролідні антибіотики

     - ТРОЛЕАНДОМІЦИН

ІНГІБІТОР CYP3A4

НПЗП (нестероїдні протизапа= льні препарати)

      - ацетилса= ліцилова кислота
у високих дозах

- У разі одночасного застосування кор�= �икостероїдів і НПЗП може бути підвищена частота виникнення шлунково-�= �ишкових кровотеч і виразок.

- Метилпреднізолон може підвищувати к= ліренс високих доз ацетилсаліцилової кислоти, що може призводити до зниження = рівнів саліцилатів у сироватці. Припинення терапії метилпреднізолоном = може спричинити зростання рівнів саліцилатів у сироватці, що може призве�= �ти до збільшення ризику токсичності саліцилатів.

- Слід з обережністю застосовувати ац�= �тилсаліцилову кислоту в комбінації з кортикостероїдами в разі гіпопротромбінемії.

Засоби, що виводять калій=

У разі одночасного застосування корт�= �костероїдів із засобами, які виводять калій (тобто діуретиками), слід уважно с�= �ежити за станом пацієнта для виявлення можливого розвитку гіпокаліє= мії. Застосування глюкокортикоїдів у комбінації з тіазидними діуретиками пі�= �вищує ризик непереносимості глюкози.<= /o:p>

Ризик гіпокаліємії також підвищуєтьс= я в разі одночасного застосування кортикостероїдів з амфотерицином B, ксантеном або бета2-міметиками.

= Не�= �умісність

Для того, щоб уникнути проблем із сумісністю = і стабільністю, метилпреднізолону натрію сукцинат рекомендується вводити �= �кремо від інших сполук, які застосовуються внутрішньовенно. До ліка�= �ських засобів, які характеризуються фізичною несумісністю з метилпреднізоло= ну натрію сукцинатом у розчині, належать (перелік не є вичерпним): алопуринол натр�= �ю, доксапраму гідрохлорид, тайгециклін, дилтіазему гідрохлорид, кал= ьцію глюконат, векуронію бромід, рокуронію бромід, цизатракурію безилат, �= �лікопіролат, пропофол.

БАЖАНІ ВЗАЄМОДІЇ

У лікуванні неопластичних захворювань, на�= �риклад лейкозу й лімфоми, метилпреднізолон зазвичай застосовують = у комбінації з алкілуючими засобами, антиметаболітами та алкалоїдами барвінк= у.

Особливості засто�= �ування.

Імуносупресивні е�= �екти/підвищена сприйнятливість до інфекцій.=

−     Глюкокортикостероїди можуть підвищувати вразливість до інфек�= �ій, маскувати деякі ознаки інфекції, а під час їх застосування можуть виникати �= �ові інфекції. Під час застосування кортикостероїдів може знижуватись опірн= ість організму та його здатність локалізувати інфекцію. Застосування кор�= �икостероїдів як монотерапії або у комбінації з іншими імуносупресивними з�= �собами, які впливають на клітинний, гуморальний імунітет або функцію нейтро�= �ілів, може супроводжуватися розвитком інфекцій, спричинених будь-яким патогено= м, зокрема вірусами, бактеріями, грибами, найпростішими та гельмінтами, у = будь-якій частині організму. Ці інфекції можуть мати легкий ступінь тяжк= ості, але можуть бути тяжкими і деколи летальними. З підвищенням доз кортикосте= роїдів частота виникнення інфекцій збільшується.

−     Пацієнти, які отримують імуносупресивні лікарські= засоби, більш уразливі до інфекцій, ніж здорові люди. Наприклад, вітряна віспа й �= �ір можуть мати більш серйозний перебіг або навіть летальні наслідки в д�= �тей, які не мають імунітету, або в дорослих, які отримують кортикостероїди.=

−&= nbsp;    Введення живих або живих атенуйованих вакцин прот= ипоказане пацієнтам, які отримують імуносупресивні дози кортикостероїдів. <= /span>Таким пацієнтам можна в�= �одити вбиті або інактивовані вакцини, а також біогенетич= ні вакцини; проте відповідь на такі вакцини може бути зниженою або вони можу�= �ь навіть виявитися неефективними. Будь-які необхідні процедури імунізації = можна проводити пацієнтам, які отримують неімуносупресивні дози кортик= остероїдів.<= /p>
−     Пацієнтів, які отримують терапію кортикостероїдами= , не можна вакцинувати проти віспи. Слід уникати проведення інших заходів з імуні= зації пацієнтів, які отримують терапію кортикостероїдами, особливо якщо кортик�= �стероїди застосовують у високих дозах, у зв’язку з можливими неврологічними ус�= �ладненнями та зміною імунної відповіді.<= o:p>

−     При активному туберкульозі застосування кор= тикостероїдів повинно обмежуватися випадками фульмінантного або дисемінова= ного туберкульозу і починатися одночасно з відповідним курсом протитуберкульозно= ї терапії. Якщо кортикостероїди показані пацієнтам з латентним туберкульозом або = реактивністю на туберкулін, слід ретельно спостерігати за станом цих паці= єнтів, оскільки можлива реактивація захворювання. Під час тривалої терапії к�= �ртикостероїдами ці пацієнти повинні отримувати хіміопрофілактику.<= /p>
−     Повідомлялося про синдром Капоші в пацієнтів, які отрим= ували терапію кортикостероїдами. Припинення лікування кортикостероїдами = може призвести до клінічної ремісії.

−     Роль кортикостероїдів у розвитку септичного �= �оку є спірною. У ранніх дослідженнях повідомлялося і про сприятливі, і про шкі= дливі ефекти. Пізніше було висунуто гіпотезу, що допоміжне застосування корт= икостероїдів корисне пацієнтам з підтвердженим септичним шоком, у яких сп�= �стерігається недостатність надниркових залоз. Проте їх рутинне застосування в ра= зі септичного шоку не рекомендоване. Один систематичний огляд застосування к�= �ртикостероїдів коротким курсом у високих дозах не надав доказів на підтри�= �ку їх застосування. Проте метааналізи й один огляд опублікованих даних свідчат= ь про те, що довші курси (5–11 днів) кортикостероїдів у низьких дозах можуть = зменшити смертність, особливо у групі пацієнтів із септичним шоком, які потреб�= �ють терапії вазопресорами.

Впл�= �в на імунну систему.

−     Можуть виникати алергічні реакції. У зв’язку з �= �им, що у пацієнтів, які отримують парентеральну терапію кортикостероїдам�= �, рідко можливі шкірні та анафілактичні/анафілактоїдні реакції, п�= �ред застосуванням препарату слід вжити відповідних заходів безпеки, особливо як= що пацієнт має алергію на будь-який лікарський засіб в анамнезі.

Впл�= �в на ендокринну систему.

–      Пацієнти, які під час терапії кортикостероїдами пі= ддаються впливу незвичайної стресової ситуації, можуть потребувати застосуван�= �я підвищеної дози кортикостероїдів швидкої дії до, під час та після стресово�= � ситуації.

−     Тривале застосування фармакологічних доз глюкок= ортикоїдів може призвести до пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-адреналової сист= еми (вторинної недостатності кори надниркових залоз). Ступінь і тривалість = недостатності кори надниркових залоз різняться в пацієнтів і залежать від доз�= �, частоти, часу введення та тривалості терапії глюкокортикоїдами. Цей ефект мож= на мінімізувати за допомогою схеми застосування через день.

−     Крім того, у разі різкого припинення терапії г= люкокортикоїдами можлива гостра недостатність кори надниркових залоз із = летальним наслідком.

−     Вторинна недостатність кори надниркових залоз, сп= ричинена дією препарату, може бути мінімізована шляхом поступового зменшен= ня дози. Цей тип відносної недостатності може зберігатися протягом декількох міс�= �ців після припинення терапії; отже, у будь-якій стресовій ситуації, що виникає = протягом цього періоду, слід поновити гормональну терапію.

−     Також після різкого припинення терапії глюкок�= �ртикоїдами можливий синдром відміни стероїдів, на перший погляд не пов’язани= й з недостатністю кори надниркових залоз. Цей синдром включає такі симптоми:= анорексія, нудота, блювання, млявість, головний біль, підвищення темп�= �ратури тіла, біль у суглобах, лущення шкіри, міалгія, схуднення та/або артеріал= ьна гіпотензія. Вважається, що ці ефекти спричинені різкою зміною концент�= �ації глюкокортикоїдів, а не низьким рівнем кортикостероїдів.

−     Оскільки глюкокортикоїди можуть призводити до ви�= �икнення або загострення синдрому Кушинга, слід уникати їхнього застосуван= ня пацієнтам із цим синдромом.
−     Кортикостероїди мають посилену дію на пацієнтів з гіпоти�= �еозом.

Роз�= �ади метаболізму та харчування.

−     Кортикостероїди, зокрема метилпреднізолон, можуть підвищ�= �вати рівень глюкози в крові, погіршувати стан хворих на цукровий діаб= ет і підвищувати схильність пацієнтів, які отримують тривалу терапію кортикост�= �роїдами, до цукрового діабету. Таких пацієнтів слід лікувати під пильним меди= чним наглядом і протягом якнайкоротшого періоду часу.

Пси�= �ічні розлади.

−     Під час терапії кортикостероїдами можуть ви�= �икнути психічні розлади: від ейфорійного настрою, безсоння, перепадів настрою, змі= н особистості й тяжкої депресії до відвертих психотичних проявів. Кортикос�= �ероїди також можуть загострювати існуючу емоційну нестабільність або пси�= �отичні тенденції.

−     Під час застосування системних стероїдів мо�= �уть розвинутися потенційно тяжкі побічні психічні реакції. Симптоми зазви= чай з’являються протягом кількох днів або тижнів від початку терапії. Більшіст�= � реакцій проходять після зменшення дози або припинення терапії, хоча може бу= ти необхідним специфічне лікування. Повідомлялося про психологічні ефекти п�= �сля припинення застосування кортикостероїдів; частота невідома. Слід= заохочувати пацієнтів і доглядальників звертатися по медичну допомогу, якщо в па= цієнта виникнуть психологічні симптоми, особливо в разі підозри на депр= есивний стан або суїцидальні думки. Пацієнти/доглядальники повинні усвідомл= ювати можливі психічні розлади, які можуть розвинутися під час або одразу пі�= �ля зменшення дози чи припинення застосування системних стероїдів.<= /span>

Роз�= �ади з боку нервової системи.

−     Слід з обережністю застосовувати кортикостер= оїди для лікування пацієнтів з епілептичними розладами.

−     Слід з обережністю застосовувати кортикостер= оїди для лікування пацієнтів з міастенією гравіс.

Хоча �= �онтрольовані клінічні дослідження продемонстрували е= фективність кортикостероїдів у прискоренні зняття гострих епізодів роз�= �іяного склерозу, вони не свідчать про те, що кортикостероїди впливають на кінц�= �вий результат або природний перебіг хвороби. Проте дослідження демонструють,= що для виникнення значущого ефекту потрібні відносно високі дози кортикост�= �роїдів.

−     Повідомлялося про тяжкі медичні явища у зв’язку з інтр�= �текальним та епідуральним шляхами введення (див. розділ «Побічні реакції»).<= o:p>

−     Повідомлялося про випадки епідурального ліпоматозу у п= ацієнтів, які отримували кортикостероїди, зазвичай у разі тривало= го застосування у високих дозах.

Роз�= �ади з боку органів зору.

−     Кортикостероїди слід з обережністю застосовувати пацієн�= �ам з очною формою простого герпесу через можливість розвитку перфорації ро�= �івки.

−     Тривале застосування кортикостероїдів може приз= водити до виникнення задніх субкапсулярних катаракт і ядерних катар�= �кт (особливо у дітей), екзофтальму або підвищеного внутрішньоочного тиску, що м= оже спричинити глаукому з можливим пошкодженням зорових нервів. Кортикосте�= �оїди також можуть сприяти розвитку вторинних грибкових або вірусних інфекц�= �й ока.

−     Можливе порушення зору при застосуванні топічни�= � форм кортикостероїдів та кортикостероїдів системного застосуван�= �я. Якщо спостерігаються такі симптоми, як розпливчастий зір або інші порушення �= �ору, пацієнта слід направити на консультацію до офтальмолога з метою вия= влення можливих причин, якими можуть бути катаракта, глаукома або рідкісні за�= �ворювання, зокрема центральна серозна хоріоретинопатія, про розвиток яких пові= домлялося при системному чи місцевому застосуванні кортикостероїдів.

−     Терапія кортикостероїдами була пов’язана з цент= ральною серозною хоріоретинопатією, яка може призвести до відшарування сітківки.=

Роз�= �ади з боку серця.

−     Побічні ефекти глюкокортикоїдів на серцево-суди�= �ну систему, зокрема дисліпідемія та артеріальна гіпертензія, можуть підвищи�= �и схильність пацієнтів, які отримують препарат і мають інші фактори ризику сер�= �ево-судинних захворювань, до додаткових ефектів з боку серцево-судинн= ої системи в разі тривалого застосування високих доз. Відповідно, сл�= �д з обережністю застосовувати кортикостероїди для лікування таких пац�= �єнтів. Слід звертати увагу на зміни рівня ризику та за необхідності проводит= и додатковий кардіомоніторинг. Застосування низьких доз і схеми лікуван= ня через день може зменшити частоту ускладнень.

−     Повідомлялося про серцеву аритмію, судинний колапс та/а= бо зупинку серця після швидкого внутрішньовенного введення високих доз �= �етилпреднізолону натрію сукцинату (понад 0,5 г протягом менш ніж 10 хвили= н). Повідомлялося про брадикардію під час або після введення в�= �соких доз метилпреднізолону натрію сукц= инату, яка може не залежати від швидкості або тр= ивалості інфузії.

У раз�= � застійної серцевої недостатності системні кортико= стероїди слід застосовувати з обережністю і тільки в разі крайньої пот�= �еби.

Роз�= �ади з боку судин.

−     Під час застосування кортикостероїдів спост= ерігалися випадки тромбозу, включаючи венозну тромбоемболію. Тому кортикостер�= �їди слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які мають тромбоемболічні роз= лади або схильні до їх розвитку.

−     Слід з обережністю застосовувати стероїди дл�= � лікування пацієнтів з артеріальною гіпертензією, оскільки це додатково збіл= ьшує ризик ще більшого підвищення артеріального тиску. Таких пацієнтів слі= д лікувати під пильним медичним наглядом і протягом якнайкоротшого пері�= �ду часу.

Роз�= �ади з боку шлунково-кишкового тракту.

−     Високі дози кортикостероїдів можуть спричиняти= розвиток гострого панкреатиту.

−     Підтвердження ролі кортикостероїдів як таких у розвитк= у пептичних виразок, що спостерігалися під час терапії, немає; проте терапія глю�= �окортикоїдами може маскувати симптоми пептичної виразки і перфорація або крово= теча можуть статися без суттєвого болю.

−     Терапія глюкокортикоїдами може маскувати перито= ніт або інші ознаки чи симптоми таких розладів з боку шлунково-кишкового тракт= у, як перфорація, обструкція чи панкреатит. У разі застосування в комбін�= �ції з НПЗП ризик розвитку виразок шлунково-кишкового тракту збільшується.<= o:p>

−     Кортикостероїди слід з обережністю застосовувати пацієн�= �ам: з неспецифічним виразковим колітом, якщо існує ймовірність розвитку перфора�= �ії, абсцесу або інших гнійних інфекцій; при дивертикуліті, нещодавніх кишкових а= настомозах, активних або латентних шлункових або пептичних виразках.

Роз�= �ади з боку гепатобіліарної системи.

−     Вплив на гепатобіліарну = систему: медикаментозне ураження печінки, включаючи гострий гепа= тит або підвищення рівня ферментів печінки, може бути результатом циклічног= о імпульсного внутрішньовенного застосування метилпреднізолону (зазвича= й при початковій дозі ≥1 г на добу). Зареєстровано рідкісні випадки ге�= �атотоксичності. Час до появи симптомів може становити декілька тижнів чи більше= . У більшості випадків небажані явища зникали після припинення лікування. Тому= необхідний належний моніторинг стану пацієнта.

−     Посилений ефект глюкокортикостероїдів спостеріга�= �ться у пацієнтів з цирозом.

Роз�= �ади з боку опорно-рухового апарату.

−     Під час застосування високих доз кортикосте�= �оїдів повідомлялося про розвиток гострої міопатії, найчастіше в пацієнтів= з розладами нервово-м’язової передачі (наприклад з міастенією гравіс) або в пац�= �єнтів, які отримували супутню терапію антихолінергічними препаратами, зокрема= блокаторами нервово-м’язової передачі (наприклад панкуронієм). Ця гостра міопат= ія є генералізованою, може уражати очні й дихальні м’язи та призводити до квадри= парезу. Можливе підвищення рівня креатинкінази. До настання клінічного по= кращення або одужання після припинення застосування кортикостероїдів може мина= ти від декількох тижнів до декількох років.

−     Остеопороз належить до частих, але нечасто розпізна�= �аних побічних ефектів, пов’язаних із тривалим застосуванням глюкокортикоїді�= � у високих дозах.

Роз�= �ади з боку нирок та сечовидільної системи=

−     Слід з обережністю застосовувати кортикостер= оїди для лікування пацієнтів з порушенням функції нирок.

−     Під час застосування кортикостероїдів, вклю�= �аючи метилпреднізолон, спостерігалося підвищення частоти випадків склеродермі= чного ниркового кризу, тому слід дотримуватись обережності в разі застос�= �вання пацієнтам із системним склерозом.<= o:p>

Дос�= �ідження.

−     Середні й високі дози гідрокортизону або кортизо= ну можуть спричиняти підвищення артеріального тиску, затримання в органі= змі солі й води та підвищене виведення калію. У разі застосування синтетичних п�= �хідних виникнення цих ефектів менш вірогідне, крім випадків застосування ви= соких доз. Може бути необхідним обмеження у вживанні солі та застосуванн= я добавок калію. Усі кортикостероїди збільшують виведення кальцію.
−     Слід враховувати факт терапії кортикостероїд= ами під час інтерпретації певних біологічних тестів (зокрема шкірних тест= ів, результатів аналізів рівнів гормонів щитоподібної залози).<= /p>
Тра�= �ми, отруєння і ускладнення процедур.

−     За результатами багатоцентрового дослідже�= �ня, метилпреднізолону натрію сукцинат не слід регулярно застосовувати для лікува�= �ня травм головного мозку. Результати дослідження показали збільшення смертно= сті протягом 2 тижнів і 6 місяців після травми у пацієнтів, яким вводили метилпр�= �днізолону натрію сукцинат, порівняно з плацебо (відносний ризик 1,18). Причинний з�= �’язок з лікуванням метилпреднізолону натрію сукцинатом не �= �становлено.

−     З огляду на високу частоту атрофії підшкір= ної клітковини слід уникати ін’єкції в дельтовидний м’яз.

Інші.

−     Оскільки ускладнення терапії глюкокортикоїдами з= алежать від дози й тривалості лікування, рішення щодо дози, частоти й тривалості в= ведення (щоденно або через день) слід ухвалювати в кожному окремому випадку з �= �рахуванням ризиків і користі.
−     Для контролю стану слід застосовувати найни�= �чу можливу дозу кортикостероїдів, а коли можливе зменшення дози, його слід пр= оводити поступово.

−     Тривалість лікування повинна в цілому бути якнайкор= отшою. Медичний нагляд рекомендується під час тривалої терапії (див. також «Спо�= �іб застосування та дози»). Припинення довготривалого лікування також повинно �= �ідбуватися під медичним наглядом (поступове припинення, оцінка функції на�= �ниркових залоз). Найважливішими симптомами недостатності надниркових за= лоз є астенія, ортостатична гіпотензія та депресія.

−     Слід з обережністю застосовувати ацетилсаліц= илову кислоту та нестероїдні протизапальні засоби в комбінації з корт= икостероїдами.

−     Повідомлялося про загострення феохромоцитоми, яке може= мати летальний наслідок, після застосування системних кортикостероїді�= �. Пацієнтам із підозрюваною або підтвердженою феохромоцитомою кортикос�= �ероїди можна застосовувати лише після проведення належної оцінки співвідношен= ня користь/ризик.

−      Одночасна терапія інгібіторами CYP3A, включаючи преп�= �рати, що містять кобіцистат, очікувано збільшує ризик розвитку систе�= �них побічних ефектів. Слід уникати такої комбінації, якщо тільки користь не = перевищує підвищеного ризику розвитку системних побічних реакцій на застосува�= �ня кортикостероїдів. У цьому випадку слід контролювати стан пацієнтів щодо ро= звитку системних побічних реакцій на кортикостероїди (див. розділ «Взаємодія �= � іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Під час постмаркетингови= х досліджень повідомлялося про синдром лізису пухлини (СЛП) у пацієн�= �ів з злоякісними новоутвореннями, включаючи гематологічні злоякісні новоу= творення та тверді пухлини, після застосування системних кортикостероїді�= � окремо або у комбінації з іншими хіміотерапевтичними засобами. Необхідно= уважно стежити за станом пацієнтів з високим ризиком виникнення СЛП, таких як = пацієнти з пухлинами з високою швидкістю проліферації, великим пухлинн= им навантаженням та висок�= �ю чутливістю до цитотоксичних засобів, та застосовувати = належні запобіжні заходи.

Для дозув= ань 40 мг та 125 мг: цей лі= карський засіб містить натрію менше 1 ммоль (23 мг)/дозу= , тобто практично вільний від натрію.

Для дозувань 500 мг та 1000 �= �г: цей лікарський засіб містить натрію більше 1 ммоль (23 �= �г)/дозу. Слід бути обережним при застосув= анні пацієнтам, які дотримуються натрій-контр= ольованої дієти.

Діти

Відно= влені розчини препарату Солу-Медрол (у формі випуску по= 500 мг і 1000 мг порошку з розчинником для приготування розчину дл�= � ін’єкцій) містять бензиловий спирт (9 мг бензилового спирту на 1 мл відн�= �вленого розчину). Відновлені розчини препарату Солу-Медрол у флаконах= типу Act-O-Vial не містять бензилового спирту.

Бензиловий спирт може спричиняти алер�= �ічні реакції. Повідомлялося, що внутрішньовенне застосування бензилово�= �о спирту було пов’язане з розвитком серйозних побічних реакцій та летальног�= � гаспінг-синдрому в новонароджених (див. розділ «Діти»). Мінімальна кількіст�= � бензилового спирту, у разі застосування якої можливий розвиток токсичності, неві= дома. Бензиловий спирт не слі= д застосовувати для лікування новонароджених (віком до 4-х ти�= �нів), якщо інше не рекомендовано лікарем. Бензиловий спирт не слід застос�= �вувати довше ніж 1 тиждень через підвищений ризик його накопичення в орга= нізмі дітей віком до 3-х років, якщо інше не рекомендовано лікарем. Великі об’єми препарату слід застосовувати з о�= �ережністю та тільки в разі крайньої необхідності, особливо вагітним, жінкам, = які годують груддю, або особам з ураженням печінки або нирок, через ризик = накопичення та токсичності (метаболічний ацидоз).

Необхідно ретельно спостерігати за ростом і розвит= ком немовлят і дітей під час тривалого застосування кортикостероїдів. У дітей, �= �кі отримують глюкокортикоїди щоденно протягом тривалого часу декілька разів н= а добу, можлива затримка росту, тому заст�= �сування такої схеми лікування слід обмежити найб= ільш серйозними показаннями. Застосування глюкокортикоїдів через ден= ь зазвичай запобігає появі цього побічного ефекту або мінімізує його.

Немовлята й діти, які отримують тривале лікування к= ортикостероїдами, мають особливий ризик розвитку підвищеного внутрішньоче= репного тиску.

Високі дози кортикостероїдів можуть призводити= до панкреатиту в дітей.

Повідомлялося про випадки минущої гіпертрофії міокард�= � в недоношених немовлят, які отримували терапію кортикостероїдами з приводу зах�= �орювань легень.

Дітей слід лікуват= и під пильним медичним наглядом і протягом якнайкоротшого пері�= �ду часу.

Застосування у пер= іод вагітності або годування груддю.

Вагітність.<= /p>
Деякі дослідження на тваринах показал�= �, що кортикостероїди при введенні під час вагітності у великих дозах можуть сп�= �ичиняти вади розвитку плода. Однак кортикостероїди не спричиняють розвитку= вроджених аномалій при застосуванні вагітними жінками. За відсутності адеква= тних досліджень ефекту препарату на репродуктивну систему людини та внутріш�= �ьоутробний розвиток плода, метилпреднізолону натрію сукцинат слід �= �астосовувати під час вагітності тільки <= span style=3D'mso-bidi-font-style:italic'>після ретельного оці= нювання співвідношення користь/ризик для матері та плода. Як�= �о тривале лікування кортикостероїдами слід припинити під ча�= � вагітності (як і інші тривалі методи лікування), це повинно відбуватися посту�= �ово (див. також «Спосіб застосування та дози»). Однак у деяких випадках (наприк= лад, замісна терапія недостатності надниркових залоз) може бути необхідним �= �родовження лікування або навіть збільшення дози.

Деякі кортикостероїди легко перетинаю= ть плацентарний бар’єр. В одному ретроспективному дослідженні спостеріг�= �ли підвищення частоти народження дітей з низькою масою тіла у матерів, які отримув= али кортикостероїди. У людей ризик низької маси тіла новонароджених залежи�= �ь від дози препарату. Цей ризик можна мінімізувати шляхом застосування нижчих= доз кортикостероїдів. Незважаючи на те, що недостатність надниркових залоз зуст�= �ічається рідко у новонароджених, які піддавалися внутрішньоутробному впливу = кортикостероїдів, слід проводити ретельне спостереження та оцінку стану н= емовлят, які піддавалися впливу суттєвих доз кортикостероїдів, щодо вияв= лення ознак недостатності надниркових залоз.

У немовлят, матері яких отримували три�= �але лікування кортикостероїдами під час вагітності, спостерігалися випадки к= атаракти.

Про вплив кортикостероїдів на перейми = й пологи відомостей немає.

Бензиловий спирт може проникати крізь плацентарний бар’єр (див. розд�= �л «Особливості застосування»). Це застереження не стосується форм випуску,= які не містять бензилового спирту.=

Годування груддю.<= /span>

Кортикостероїди проникають у грудне м�= �локо.

Кортикостероїди, присут= ні в грудному молоці, можуть пригнічувати ріст і впливати на е�= �догенну продукцію глюкокортикоїдів у немовлят, які знаходяться на грудному ви�= �одовуванні. Цей лікарс= ький засіб слід застосовувати під час годування гру= ддю тільки після ретельного оцінювання співвідношення користь/ризик для матері = та немовляти.

Фертильність

У дослідженнях на твари�= �ах кортикостероїди продемонстрували несприятливий вплив на= фертильність.

Здатність впливат�= � на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншим�= � механізмами.

Препарат Солу-Медрол ма�= � незначний вплив на здатність керувати автотранспортом або �= �ншими механізмами. Після застосування кортикостероїдів можливе виникнення так= их небажаних ефектів, як запаморочення, вертиго, порушення з боку органів зору та= втома. У разі виникнення таких ефектів пацієнтам не слід керувати автот= ранспортом або іншими механізмами.=

Спосіб застосуван�= �я та дози.

Розчин метилпредн�= �золону натрію сукцинату можна вводити за допомогою внутрішньове�= �ної або внутрішньом’язової ін’єкції чи шляхом внутрішньовенної інфузії. При над= анні первинної невідкладної допомоги перевага надається застосуванню у вигля�= �і внутрішньовенної ін’єкції (див. таблицю 1 для отримання інформації щодо р= екомендованих доз).

При ідіопатичній т= ромбоцитопенічній пурпурі дорослих препарат застосовують �= �ише внутрішньовенно (внутрішньом’язове застосування протипоказане).

Таблиця 1=

Рекомендовані доз�= � метилпреднізолону натрію сукцинату

Показання

Спосіб застосування та= дози

Допоміжна терапі�= � при станах, що загрожують життю

Рекомендована доза ста= новить 30 мг/кг маси тіла при введенні в/в протягом щонаймен�= �е 30 хвилин.

Цю дозу можна вводити п= овторно в умовах стаціонару кожні 4–6 годин протягом 48 го= дин залежно від клінічної необхідності (див. розділ «Особливості �= �астосування»).

ПУЛЬС-ТЕРАПІЯ у р�= �зі дуже серйозного загострення і/або неефективності станд�= �ртної терапії, зокрема, нестероїдними протизапальними засобами, солями золот�= � та пеніциламіном

Ревматоїдний арт�= �ит:

-     1 г/добу внутрішнь= овенно протягом 1, 2, 3 чи 4 днів або

-     1 г/місяць внутріш= ньовенно протягом 6 місяців.

Оскільки застосування = високих доз кортикостероїдів може спричинити аритм= огенну дію, ця терапія повинна обмежуватися умовами стаціонару, де ная= вні електрокардіограф та дефібрилятор.
Дозу слід вводити внутрішньовенно прот�= �гом принаймні 30 хвилин, і її введення можна проводити повторно, якщо протягом= одного тижня після терапії не спостерігається зменшення симптомів аб= о цього вимагає стан пацієнта.

Профілактика нуд�= �ти та блювання, що пов’язані з хіміотерапією з приводу зл�= �якісного новоутворення

-     Хіміотерапія, що �= �причиняє легкий або помірний еметогенний ефект:
введення препарату Солу-Медрол у дозі 250= мг внутрішньовенно протягом щонайменше 5 хвилин за одну годину до пр�= �ведення хіміотерапії, на початку хіміотерапії та після закінчення хіміо�= �ерапії. Для посилення ефекту з першою дозою препарату Солу-Медрол можна також= застосовувати хлорований фенотіазин.=

-     Хіміотерапія, що �= �причиняє виражений еметогенний ефект:
введення препарату Солу-Медрол у дозі 250= мг внутрішньовенно протягом щонайменше 5 хвилин з відповідними доза�= �и метоклопраміду або бутирофенону за одну годину до проведення хіміотерапії,= а потім – препарат Солу-Медрол у дозі 250 мг внутрішньовенно на початку тера= пії та після закінчення хіміотерапії.

Гостра травма спи= нного мозку

Лікування необхідно починати в перші = вісім годин після травми.

Якщо лікування почали �= �роводити протягом 3 годин після травми:

вводять метилпреднізо�= �он у дозі 30 мг/кг маси тіла внутрішньовенно болюсно прот�= �гом 15 хвилин під постійним медичним спостереженням.

Після болюсної ін’єкц�= �ї роблять перерву 45 хвилин, після чого проводять безперервн= у інфузію препарату у дозі 5,4 мг/кг маси тіла на годину протягом 2= 3 годин.

=

Якщо лікування почали �= �роводити протягом 3–8 годин після травми:

вводять метилпреднізо�= �он у дозі 30 мг/кг маси тіла внутрішньовенно болюсно прот�= �гом 15 хвилин під постійним медичним спостереженням.

Після болюсної ін’єкц�= �ї роблять перерву 45 хвилин, після чого проводять безперервн= у інфузію препарату у дозі 5,4 мг/кг маси тіла на годину протягом 4= 7 годин.

Для інфузійної помпи б�= �жано вибирати інше місце для внутрішньовенного ведення, ніж для �= �олюсної ін’єкції.

Така швидкість введенн= я для болюсної ін’єкції можлива лише для цього показання під контролем ЕКГ та із забезпечення�= � можливості використання дефібрилятора. Болюсне внутрішньовенне= введення високих доз метилпреднізолону (дози понад 500 мг протягом менше 10 хви�= �ин) може призвести до виникнення аритмій, судинного колапсу т= а зупинки серця.

При інших показан= нях

Початкова доза станови= ть від 10 до 500 мг залежно від клінічного стану пацієнта т= а виду захворювання. Великі дози можуть бути потрібні у разі короткочасн= ого лікування тяжких гострих станів, зокрема бронхіальної астми, сироватков�= �ї хвороби, уртикарних трансфузійних реакцій та загострень розсіяного склер�= �зу. Початкову дозу до 250 мг включно потрібно вводити внутрішньовен= но протягом щонайменше 5 хвилин, а дози, які перевищують 250 мг, слід ввод�= �ти протягом принаймні 30 хвилин. Наступні дози можна вводити внутрішньо�= �енно або внутрішньом’язово з інтервалами, які залежать від відповіді= пацієнта та його клінічного стану. Терапія кортикостероїдами застосовуєт�= �ся як допоміжна і не замінює традиційну терапію.

Дозу необхідно зни= жувати або відміняти поступово, якщо препарат вводився більше= кількох днів. Якщо при хронічному захворюванні виникає спонтанна ремісія, = лікування необхідно припинити. Під час тривалої терапії потрібно періодично ви�= �онувати звичайні лабораторні дослідження, зокрема аналіз сечі, визнач�= �ння рівня цукру в крові через дві години після їди, а також контролювати по= казники артеріального тиску та маси тіла, проводити рентгенографію органів г= рудної клітки. У пацієнтів з виразками в анамнезі або вираженою диспепсією бажа= но виконувати рентгенографію верхніх відділів ШКТ. У разі раптового припиненн�= � тривалого лікування також необхідно проводити медичне спостереження. Для вве= дення у вигляді внутрішньовенної (або внутрішньом’язової) ін’єкції розчин го�= �ують згідно з інструкцією.

Інструкції щодо за= стосування препарату у двоємнісному флаконі типу Act-O-Vial.

1.=     Натискають на плас= тиковий активатор, щоб розчинник надійшов до нижньої ємності.

2.=     Обережно збовтуют�= �, щоб перемішати розчин.

3.=     Знімають пластико�= �у пластину, яка вкриває центр пробки.

4.=     Стерилізують виві�= �ьнену частину гумової пробки.

5.=     Вводять голку (баж�= �но розміром 22G) вертикально крізь центр пробки, доки її к= інчик не стане видимим. Перевертають флакон і набирають потрібну дозу лікарсь= кого засобу. Якщо використовують більш товсту голку, важливо уникати нахилу гол�= �и та вводити її перпендикулярно до центру гумової пробки.

Інструкції щодо за= стосування препарату у флаконі в комплекті з розчинником.<= /span>

В асептичних умова= х додають розчинник до флакона зі стерильним порошком. Застосов= ують лише спеціальний розчинник.

Для того щоб набра�= �и препарат із флакона, див. пункт 5 «Інструкції щодо застосуванн= я препарату у двоємнісному флаконі типу Act-O-Vial» стосовно розміру голки, яку б= ажано використовувати.

ПРИГОТУВАННЯ ПЕРФ�= �ЗІЙНИХ РОЗЧИНІВ.

Спочатку готують в= ідновлений розчин згідно з інструкцією. Терапію можна починати, вв= івши розчин метилпреднізолону натрію сукцинату внутрішньовенно протягом щона= йменше 5 хвилин (дози до 250 мг включно) та протягом щонайменше 30 хвилин = (дози, що перевищують 250 мг). Наступні дози можна набирати та вводити �= �налогічно. Якщо потрібно, лікарський засіб можна вводити у розбавлених розчин= ах за допомогою змішування відновленого препарату з 5 % розчином декстрози у воді, = фізіологічним розчином, 5 % розчином декстрози у 0,45 % або 0,9 % натрію хлориді. Пр= о термін та умови зберігання див. у розділі «Умови зберігання».

Будь-які невикорис= тані залишки лікарського засобу або відходи слід утилізувати відп= овідно до вимог місцевого законодавства.

Пацієнти літнього = віку.

Лікування пацієнтів літ= нього віку, особливо тривале, слід планувати з урахуванням мо�= �ливості виникнення більш серйозних наслідків застосування кортикостероїді�= � у старшому віці, зокрема остеопорозу, цукрового діабету, артеріальної гіперте�= �зії, схильності до інфекцій і потоншання шкіри (див. розділ «Особливос�= �і застосування»).

Діти. Препарат можна призначати дітям, у т. ч= . немовлятам.

Дозу для дітей слід визначати на тих са= мих підставах, що й для дорослих (див. вище), і коригувати відповідно до ст�= �пеня тяжкості стану й клінічної відповіді. Лікування слід обмежити мінім= альною дозою, необхідною для досягнення сприятливої відповіді, і якнайкоротшим п= еріодом часу. Якщо після тривалої терапії потрібно припинити застосування= лікарського засобу, рекомендується поступово зменшувати дозу, а не припинят�= � застосування раптово.

За можливості лікування слід проводит�= � шляхом застосування однієї дози через день.

Деякі форм= и випуску препарату містять бензиловий спирт (див. розділ «Склад»). <= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>

Бензилови�= � спирт може спричиняти алергічні реакції. Повідомлялося, що внутрішньовенне застосування бензило= вого спирту було пов’язане з розвитком серйозних побічних реакцій та летальног�= � гаспінг-синдрому у новонароджених. �= �інімальна кількість бензилового спирту, при вживан= ні якої можливий розвиток токсичності, невідома. Бензиловий спирт не слід засто�= �овувати для лікування новонароджених (віком до 4-х тижнів), якщо інше не рекомен�= �овано лікарем. Бензиловий спирт не слід застосовувати довше ніж 1 тиждень че= рез підвищений ризик його накопичення в організмі дітей віком до 3-х років, якщо = інше не рекомендовано лікарем. =

У дітей, які отримують тривал= у щоденну терапію дробовими дозами глюкокортикоїдів, може відмічати�= �я затримка росту, і застосування такого режиму слід обмежити найбільш серйозним�= � показаннями.

Передозування.

Симптоми

Не існує клінічного синдрому гострого = передозування кортикостероїдами. Повідомлення про гостру токсичність і/аб= о летальні наслідки після передозування кортикостероїдами є поодинокими. У разі �= �ередозування специфічного антидоту немає; слід почати підтримувальне й симп�= �оматичне лікування. Хронічне передозування викликає характерні симпт= оми синдрому Кушинга.

Лікування

Специфічного антидоту на випадок пере�= �озування не існує; слід почати симптоматичне підтримувальне лікування.=

Метилпреднізолон виводиться шляхом ді= алізу.

Побічні реакції.

Короткий опис профілю безпеки

Для метилпреднізолону натрію сукцинат= у характерні зазначені нижче небажані побічні ефекти. На початку терапії можут�= � виникати реакції гіперчутливості (див. розділ «Особливості застосування»). Тако= ж під час терапії кортикостероїдами можуть виникати серйозні інфекції, включ= аючи опортуністичні. До інших побічних ефектів належать: судоми, патологічні пе�= �еломи та компресійні переломи хребта, шлункові виразки з перфорацією або крово= течею, розриви сухожилля, психічні розлади або прояви, синдром Кушинга, синд= ром відміни стероїдів, артеріальна гіпертензія, міопатія, глаукома, субкапс�= �лярна катаракта, знижена толерантність до глюкози, висип, затримка рідини, біль у= животі, нудота, головний біль і запаморочення.

У разі застосування протипоказаних сп�= �собів уведення, а саме інтратекального й епідурального введенн= я, повідомлялося про такі побічні ефекти: арахноїдит, функціональний розлад шлунк�= �во-кишкового тракту/ порушення функції сечового міхура, головний біль, менінгіт,= парапарез/параплегія, судоми, сенсорні розлади. Частота цих побічних е�= �ектів невідома.

Інфекції т�= � інвазії: інфекції, опортун�= �стичні інфекції, перитоніт. Перитоніт може бути основною �= �знакою або симптомом розладів з боку шлунково-кишкового тракту, таких, як перф= орація, обструкція чи панкреатит (див. розділ «Особливості застосування»).

Порушення �= � боку імунної системи: �= �еакції гіперчутливості (включаючи анафілактичні й анафілактоїд�= �і реакції).

Ендокринні= розлади: синдром Кушинга, п= ригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової ос= і, синдром відміни стероїдів.

Порушення �= �бміну речовин, метаболізму: метаболічний ацидоз, ліпоматоз, затримка натрію, затри= мка рідини, гіпокаліємічний алкалоз, дисліпідемія, порушення толерантності д�= � глюкози, підвищена потреба в інсуліні або пероральних гіпоглікемічних засобах= у хворих на цукровий діабет, підвищення апетиту (що може призвести до збільшення = маси тіла).

Розлади з б= оку системи кровотворення та лімфатичної системи: лейкоцитоз.

Психічні р�= �злади: афективні розлади= (включно з депресивним станом, ейфорією, афективною лабільністю= , медикаментозною залежністю, суїцидальними думками), психотичні розла= ди (включно з манією, маренням, галюцинаціями та шизофренією), психічні �= �орушення, зміна особистості, сплутаність свідомості, тривожність, пер= епади настрою, неадекватна поведінка, безсоння, дратівливість.

Розлади з б= оку нервової системи: �= �підуральний ліпоматоз, підвищений внутрішньочерепни= й тиск (з набряком диска зорового нерва (доброякісна внутрішньочерепна гіпертен= зія)), судоми, амнезія, когнітивне порушення, запаморочення, головний біль.<= o:p>

Порушення �= � боку органів зору: хор�= �оретинопатія, катаракта, глаукома (з потенційними ураж�= �ннями зорового нерва), екзофтальм, розпл�= �вчастий зір (див. розділ «Особливості застосуван�= �я»).

Порушення �= � боку органів слуху та рівноваги: вертиго.

Порушення �= � боку серця: застійна серцева = недостатність (у схильних до цього пацієнтів), аритмія, ро�= �рив міокарда після інфаркту міокарда.=

Повідомлялося про випадки серцевої ар�= �тмії, судинного колапсу та/або зупинки серця після швидкого введення ве= ликих внутрішньовенних доз метилпреднізолону натрію сукцинату (пон�= �д 0,5 г протягом менш ніж 10 хвилин). Повідомлялось про брадикард= ію під час або після введення великих доз метилпреднізолону натрію су�= �цинату, яка може не залежати від швидкості або тривалості інфузії. Після �= �ведення високих доз глюкокортикоїдів також повідомлялось про тахікардію.

Судинні ро�= �лади: тромботичні явищ�= �, артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія.

Розлади з б= оку респіраторної системи, органів грудної клітки та серед�= �стіння: тромбоемболія легенев�= �ї артерії, гикавка.

Шлунково-к�= �шкові розлади: пептична виразка = (з ризиком перфорації та кровотечі), перфорація кишечнику, шлун= кова кровотеча, панкреатит, виразковий езофагіт, езофагіт, здуття живота, біль у = животі, діарея, диспепсія, нудота, блювання.

Розлади з б= оку гепатобіліарної системи: гепатит (повідомлялося при внутрішньове�= �ному застосуванні), підвищення рівня ферментів печінки у сироватці крові (нап�= �иклад: АЛТ, АСТ).

Розлади з б= оку шкіри та підшкірної тканини: ангіоневротичний набряк, гірсутизм, пете= хії, екхімоз, атрофія шкіри, еритема, гіпергідроз, стриї шкіри, висип, свербіж, = кропив’янка, акне, гіпопігментація шкіри. Повторні підшкірні ін’єкції можу�= �ь призвести до локальної атрофії шкіри в місці введення.

Порушення �= � боку опорно-рухової системи та сполучної ткан= ини: м’язова слабкість, міа= лгія, міопатія, м’язова атрофія, остеопороз, остеонекроз, патоло�= �ічний перелом, нейропатична артропатія, артралгія, затримка росту.=

Розлади ре�= �родуктивної системи та молочних залоз: порушення менструального циклу.

Загальні р�= �злади і зміни у місці введення: периферичні набряки, порушення загоєння = ран, втомлюваність, загальне нездужання, реакції в місці введення.

Дослідженн= я: підвищення рівня = кальцію в сечі, зниження рівня калію в крові, підвищення = внутрішньоочного тиску, зниження толерантності до вуглеводів, підвищення = рівня сечовини крові, підвищення рівня аланінамінотрансферази, підвищення рівн= я аспартатамінотрансферази, підвищення рівня лужної фосфатази в крові, пригніче�= �ня реакцій на шкірні тести.

Травми, отр= уєння та ускладнення після процедур: компресійні переломи хребта, розрив с�= �хожилля.

Звітування про підозрюв�= �ні побічні реакції.

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лік= арського засобу має важливе значення. Це дає змогу пр= оводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застос�= �ванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, = а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі в= ипадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського за= собу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://ai= sf.dec.gov.ua.

Діти

Очікується, що час�= �ота, тип і ступінь тяжкості побічних реакцій у дітей будуть= такими самими, як і в дорослих.<= /p>

У дітей, які отриму= ють тривалу терапію глюкокортикоїдами, можлива затримка рос�= �у (див. розділ «Особливості застосування»).

Термін придатност�= �.

Для препарату Солу-Медр�= �л 40 мг та 125 мг – 2 роки.

Для препарату Солу-Медр�= �л 500 мг та 1000 мг – 5 років.

Умови зберігання.

Збе�= �ігати в недоступному для дітей місці.

Для препарату Солу= -Медрол 40 мг:

Не п= отребує спеціальних умов зберігання.

Дл= я препарату Солу-Медрол 125 мг:

Зберігати при температу= рі не вище 25 °С.

Для препарату Солу= -Медрол 500 мг та 1000 мг:

Не п= отребує спеціальних умов зберігання.

Після відновлення = розчинником (для препарату Солу-Медрол 40 мг)

Продемонстровано хіміч�= �у й фізичну стабільність відновленого препарату протягом 48 год= ин за температури від 2 до 8 °C. Препарат слід використати негайно= в разі зберігання за температури до 25 °C.

Після відновлення = розчинником (для препарату Солу-Медрол 125 мг, 500 мг та = 1000 мг)

Продемонстровано хіміч�= �у й фізичну стабільність відновленого препарату під час використ�= �ння протягом 12 годин за температури не вище 25 °C.

Після відновлення = розчинником і подальшого розведення для інфузії (для препарату Со�= �у-Медрол 40 мг)

Продемонстровано хіміч�= �у й фізичну стабільність відновленого препарату та в подальшому р= озведенного для інфузії протягом 24 годин за температури від 2 до 8 °C. П= репарат слід використати протягом 3 годин в разі зберігання за т= емператури від 20 до 25 °C.<= /span>

Після відновлення = розчинником і подальшого розведення для інфузії (для препарату Со�= �у-Медрол 125 мг, 500 мг та 1000 мг)

Готовий розчин слід вик�= �ристати протягом 3 годин після відновлення в разі збері�= �ання за температури від 20 до 25 °C або протягом 24 годин після відн�= �влення в разі зберігання за температури від 2 до 8 °C.

З міркувань мікробіолог= ічної чистоти препарат слід використати негайно, якщо метод відкритт= я, відновлення та розведення не унеможливлює ризик мікробного забруднен= ня. Якщо препарат не використаний негайно, за час і умови зберігання під ча�= � використання відповідає користувач.<= /o:p>

Несумісність.

Сумісність та стаб= ільність розчинів метилпреднізолону натрію сукцинату для �= �нутрішньовенного введення та їхніх сумі= шей з іншими внутрішньовенними лікарськими �= �асобами залежить від pH суміші, концентрації, часу, температури та власн�= � здатності метилпреднізолону розчинятися. Тому для уникнення проблем �= �з сумісністю та стабільністю рекомендується, якщо це можливо, вводити = розчини метилпреднізолону натрію сукцинату окремо від інших лікарських за= собів як внутрішньовенну болюсну ін’єкцію або через систему для внутрішн�= �овенного введення, або за допомогою системи «piggy-back».

Упаковка.

По 40 мг порошку та 1 мл= розчинника у флаконі типу Act-O-Vial (двоємнісний флакон). По 1 фл= акону в картонній коробці.

По 125 мг порошку та 2 м�= � розчинника у флаконі типу Act-O-Vial (двоємнісний флакон). �= �о 1 флакону в картонній коробці.

По 500 мг порошку у фла�= �оні та 7,8 мл розчинника у флаконі. Порошок та розчинн�= �к у картонній коробці.

По 1000 мг порошку у фла= коні та 15,6 мл розчинника у флаконі. Порошок та розчинн�= �к у картонній коробці.

Категорія відпуск�= �. За р�= �цептом.

Виробник.

Пфайзер Менюфекчуринг Бельгія НВ.

Місцезнаходження виробника та адреса �= �ісця провадження його діяльності. =

Рейксвег 12, Пуурс-Сінт-Амандс, 2870, Бе�= �ьгія.

Показання	Спосіб застосування та= дози
Допоміжна терапі�= � при станах, що загрожують життю	Рекомендована доза ста= новить 30 мг/кг маси тіла при введенні в/в протягом щонаймен�= �е 30 хвилин. Цю дозу можна вводити п= овторно в умовах стаціонару кожні 4–6 годин протягом 48 го= дин залежно від клінічної необхідності (див. розділ «Особливості �= �астосування»).
ПУЛЬС-ТЕРАПІЯ у р�= �зі дуже серйозного загострення і/або неефективності станд�= �ртної терапії, зокрема, нестероїдними протизапальними засобами, солями золот�= � та пеніциламіном	Ревматоїдний арт�= �ит: - 1 г/добу внутрішнь= овенно протягом 1, 2, 3 чи 4 днів або - 1 г/місяць внутріш= ньовенно протягом 6 місяців. Оскільки застосування = високих доз кортикостероїдів може спричинити аритм= огенну дію, ця терапія повинна обмежуватися умовами стаціонару, де ная= вні електрокардіограф та дефібрилятор. Дозу слід вводити внутрішньовенно прот�= �гом принаймні 30 хвилин, і її введення можна проводити повторно, якщо протягом= одного тижня після терапії не спостерігається зменшення симптомів аб= о цього вимагає стан пацієнта.
Профілактика нуд�= �ти та блювання, що пов’язані з хіміотерапією з приводу зл�= �якісного новоутворення	- Хіміотерапія, що �= �причиняє легкий або помірний еметогенний ефект: введення препарату Солу-Медрол у дозі 250= мг внутрішньовенно протягом щонайменше 5 хвилин за одну годину до пр�= �ведення хіміотерапії, на початку хіміотерапії та після закінчення хіміо�= �ерапії. Для посилення ефекту з першою дозою препарату Солу-Медрол можна також= застосовувати хлорований фенотіазин.= - Хіміотерапія, що �= �причиняє виражений еметогенний ефект: введення препарату Солу-Медрол у дозі 250= мг внутрішньовенно протягом щонайменше 5 хвилин з відповідними доза�= �и метоклопраміду або бутирофенону за одну годину до проведення хіміотерапії,= а потім – препарат Солу-Медрол у дозі 250 мг внутрішньовенно на початку тера= пії та після закінчення хіміотерапії.
Гостра травма спи= нного мозку	Лікування необхідно починати в перші = вісім годин після травми. Якщо лікування почали �= �роводити протягом 3 годин після травми: вводять метилпреднізо�= �он у дозі 30 мг/кг маси тіла внутрішньовенно болюсно прот�= �гом 15 хвилин під постійним медичним спостереженням. Після болюсної ін’єкц�= �ї роблять перерву 45 хвилин, після чого проводять безперервн= у інфузію препарату у дозі 5,4 мг/кг маси тіла на годину протягом 2= 3 годин. = Якщо лікування почали �= �роводити протягом 3–8 годин після травми: вводять метилпреднізо�= �он у дозі 30 мг/кг маси тіла внутрішньовенно болюсно прот�= �гом 15 хвилин під постійним медичним спостереженням. Після болюсної ін’єкц�= �ї роблять перерву 45 хвилин, після чого проводять безперервн= у інфузію препарату у дозі 5,4 мг/кг маси тіла на годину протягом 4= 7 годин. Для інфузійної помпи б�= �жано вибирати інше місце для внутрішньовенного ведення, ніж для �= �олюсної ін’єкції. Така швидкість введенн= я для болюсної ін’єкції можлива лише для цього показання під контролем ЕКГ та із забезпечення�= � можливості використання дефібрилятора. Болюсне внутрішньовенне= введення високих доз метилпреднізолону (дози понад 500 мг протягом менше 10 хви�= �ин) може призвести до виникнення аритмій, судинного колапсу т= а зупинки серця.
При інших показан= нях	Початкова доза станови= ть від 10 до 500 мг залежно від клінічного стану пацієнта т= а виду захворювання. Великі дози можуть бути потрібні у разі короткочасн= ого лікування тяжких гострих станів, зокрема бронхіальної астми, сироватков�= �ї хвороби, уртикарних трансфузійних реакцій та загострень розсіяного склер�= �зу. Початкову дозу до 250 мг включно потрібно вводити внутрішньовен= но протягом щонайменше 5 хвилин, а дози, які перевищують 250 мг, слід ввод�= �ти протягом принаймні 30 хвилин. Наступні дози можна вводити внутрішньо�= �енно або внутрішньом’язово з інтервалами, які залежать від відповіді= пацієнта та його клінічного стану. Терапія кортикостероїдами застосовуєт�= �ся як допоміжна і не замінює традиційну терапію.