MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01DC3BAB.F9019870" Данный документ является веб-страницей в одном файле, также называемой файлом веб-архива. Если вы видите это сообщение, значит данный браузер или редактор не поддерживает файлы веб-архива. Скачайте браузер, поддерживающий веб-архивы, например Windows® Internet Explorer®. ------=_NextPart_01DC3BAB.F9019870 Content-Location: file:///C:/6C0D0F17/UA42370203_8B77.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="windows-1251"

ІНСТРУКЦІЯ<= o:p>

для медичного застосування лікарського засоб= у

= ІНДАП®

= (INDAP®)

 

Склад:

діюча речовина: індапам= ід;

1 таблетка містить 1,25 мг або 2,5 мг індапаміду;

допоміжні речовини:

ІндапІндап 

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості:таблетки по 2,5 мг: світло-оранжеві круглі таблетки діаметром 8 мм з хрестоподібною рискою, допускається ледве помітна мармуров= ість (таблетку можна ділити на 2 або 4 рівні частини).

 

Нетіазид= ні помірною діуретичною активністю. = Сульфонаміди, прості. = C03B A11.

Фармакологiчнi властив= ості.Фармакодинаміка.

ІндапамідАнтигіпертензивнаЯк і інші діуретики, індапамід діє на рівні судин шляхом:

-        &nbs= p; зменшення скоротливої здатності гладких м’язів судин, що пов’язано зі змінами трансмембранного обміну іонів (головним чином кальцію);

-        &nbs= p; стимуляції синтезу простагландину PGE2 та простацикліну PGI2 (в= азодилататор та інгібітор агрегації тромбоцитів).

Як і інші діуретики, індапамід зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.

До того ж, як показали дослідження різної тривалості (короткої, середньої та довгої) за участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією, індапамід:

При перевищенні рекомендованої дози терапевтичний ефе= кт тіазидів та тіазидоподібних діуретиків не збільшується, тоді як кількість небажан= их явищ зростає. Якщо лікування недостатньо ефективне, підвищувати дозу не рекомендується.

 

Фармакокінетика.

Абсорбція

Біодоступність<= span lang=3DUK style=3D'font-family:"Times New Roman",serif;mso-ansi-language:UK= '> індапаміду висока — 93 %.

Максимальна концентрація у плазмі крові (Сmax) після прийому дози 2,5 мг досягається приблизно через 1–2 години.

Розподіл

Зв’язування з протеїнами плазми крові — вище 75 %.

ПерiодПід час регулярного прийому лікарського засобу підвищується рівень стабільної концентрації в плазмі (плато) порівняно з концентрацією індапаміду після прийому одноразо= вої дози. Цей рівень концентрації у плазмі крові залишається стабільним тривалий час без виникнення кумуляції.

Виведення

Нирковий кліренс становить 60–80 % загального кліренс= у.

ІндапамідПацієнти з нирковою недостатністюУ пацієнтів із нирковою недостатністю фармакокінетичні параметри не змінюються.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Есенціальна 

Протипоказання.

– Підвищена чутливість до активної речовини, інших сульфонамідів або до будь-якої = із допоміжних речовин;

– тяжка ниркова недостатність; 

– печінкова енцефалопатія або тяжкі захворювання печі= нки;

– гіпокаліємія;

Цей лікарський засіб, як правило, не рекомендується застосовувати в комбінації з препаратами літію.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Нерекомендовані комбінації

Літій. Можливе підвищення рівня літію у плазмі крові та поява симптомів передозування, як і при безсольовій дієті (зниження екскрец= ії літію із сечею). Якщо необхідно призначити діуретик, слід провести ретельний моніторинг рівня літію у плазмі крові та адаптувати дозу літію.

Комбінації, що потребують обережності<= span lang=3DUK style=3D'font-family:"Times New Roman",serif;mso-ansi-language:UK= '>

Препарати, що можуть спричинити виникнення пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу пірует:

·      ·      ·      деякі= антипсихотичні препарати:

фенотіазини (наприклад, хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин);

бензаміди (наприклад, амісульприд, сульпірид, сультоп= рид, тіаприд);

бутирофенони (наприклад, дроперидол, галоперидол); 

інші нейролептики (наприклад, пімозид);=

·      інші лікарські засоби: бепридил, цизаприд= , дифеманіл, еритроміцин внутрішньовенний, галофантрин, мізоластин, = пентамідин, спарфлоксацин= , моксифлоксацин, вінкамін внутрішньовенний, метадон, астемізол, терфенадин.

При застосуванні індапаміду з вищезазначеними лікарськими засобами підвищується ризик виникнення шлуночкових аритмій, зокрема = torsades de pointes — пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу пірует (гіпокаліємія є фактором ризику).

Перед призначенням такої комбінації слід перевірити рівень калію та у разі необхідності відкоригувати його. Слід контролювати клінічний стан пацієнтів, електроліти плазми та ЕКГ. При наявності гіпокаліємії рекомендовано призначати препарати, що не спричиняють torsades de pointes.

Нестероїдні протизапальні препарати (для системного призначення), включаючи селективні інгібітори циклоокс= игенази 2, великі дози саліцилатів (≥ 3 г/добу):         - можуть зменшувати антигіпертен= зивний ефект індапаміду;

- у зневоднених пацієнтів підвищується ризик виникнен= ня гострої ниркової недостатності (через зниження гломеру= лярної фільтрації). Перед початком лікування необхідно відновити водний баланс та перевірити функцію нирок.

Інгібітори ангі= отензинперетворювального ферменту (АПФ). Можливе раптове виникнення артеріальної гіпотензії та/або гострої ниркової недостатності у пацієнтів зі зниженим рівнем натрію (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії).

Артеріальна гіпертензія. Якщо попереднє застосування діуретика викликало зниж= ення рівня натрію, необхідно за 3 доби до початку лікування інгібітором АПФ припинити прийом діуретика та потім у разі необхідності відновити терапію діуретиком або розпочати прийом інгібітора АПФ з низької початкової дози із подальшим поступовим її підвищенням.

При застійній серцевій недостатності заст= осування інгібітора АПФ слід розпочинати з мінімальної дози та, можливо, після зниже= ння дози попередньо призначеного діуретика, що виво= дить калій.

У будь-якому випадку не= обхідно проводити контроль функції нирок (креатиніну плазми) протягом перших тижнів лікування інгібітором АПФ.

Препарати, що можуть спричинити виникнення гіпокаліємії: глюк= о- та мінералокортикоїди (для системного призначен= ня), амфотерицин В (внутрішньовенний), тетракозактид, проносні препарати, що стимулюють перистальтику — підв= ищують ризик виникнення гіпокаліємії (адитивний ефект)= . Слід контролювати та при необхідності проводити корекцію рівня калію у плазмі кр= ові, особливої уваги потребує одночасна терапія із дигіталісом. Рекомендується призначати проносні препарати, що не стимулюють перистальтику.

Препарати наперстянки:

ГіпокалієміяБаклофен= Алопурин= ол

Комбінації, що потребують увагиКалійзбе= рігаючіМетформі= нЙодоконт= растні У разі дегідратації, спричиненої прийомом діуретиків, збільшується ризик розвитку гострої нирко= вої недостатності, особливо при застосуванні великих доз й= одоконтрастних засобів. Необхідно відновити водний баланс до призначення йодоконтрастних засобів.

Іміпрамі= ноподібні Посилення антигіпертензивного ефекту та ризику розвитку ортостатичної гіпотензії за рахунок адитивного ефекту.

Солі кальцію. = Циклоспо= ринРизик підвищення креатиніну у плазмі крові без впливу на рівень циркулюючого циклосп= орину, навіть у разі відсутності зниження рівня води/натрію.

Кортикостероїди, тетракозактид (системної дії). Зменшення антигіпертензивної дії індапаміду внаслідок затримки води та іонів натрію під впливом кортикостероїдів.

 

Особливості застосування.

Пацієнти із порушеннями функції печінкиУ пацієнтів із порушеннями функції печінки застосуван= ня тіазидоподібних діуретиків може спричинити виникнення печінкової енцефалопатії, особливо при порушеннях електролітного балансу. Цей стан може прогресувати до печінкової коми. У та= кому випадку прийом діуретиків слід негайно припинит= и.

Світлочутливість

Повідомлялося про випадки реакцій світлочутливості у пацієнтів, які приймали тіазидні та тіазидоподібні діуретики = (див. розділ «Побічні реакції»). При виникненні таких реакцій лікування діуретиками рекомендовано припинити. Якщо є необхідні= сть у повторному призначенні діуретиків, слід захисти= ти вразливі ділянки від сонця або від джерел штучного ультрафіолету.

Баланс води та електролітів

Натрій плазми

Необхідно контролювати рівень натрію у плазмі крові п= еред початком лікування та надалі – регулярно під час лікування. Зниження рівня натрію у плазмі крові може бути спочатку безсимптомним= , тому необхідний регулярний моніторинг. Контроль рівня натрію слід проводити частіше у пацієнтів літнього віку та у пацієнтів із цирозом печінки (див. р= озділи «Передозування» та «Побічні реакції»). Будь-який діуре= тик може спричинити виникнення гіпонатріємії, що ін= оді має серйозні наслідки. Гіпонатріємія із гіповолемією може призвести до виникнення дегідратаці= ї та ортостатичної гіпотензії; супутня втрата іонів = хлору може спричинити вторинний компенсаторний метаболічний алкалоз (частота та вираженість цього явища низькі).

Калій плазми

Зниження концентрації калію із гіперкаліємією є основним ризиком під час прийому тіазидних діуретиків і споріднених діуретиків. = Гіпокаліємія може викликати м’язові розлади. Повідомлялося про випадки рабдоміолізу, най= частіше у поєднанні із тяжкою гіпокаліємією.Розвиток гіпокаліємії (< 3,4 ммоль/л) необхідно попередити у певних категорій пацієн= тів із високим ризиком, таких як пацієнти літнього віку, пацієнти, які недостат= ньо харчуються, пацієнти, які приймають багато медикаментів, пацієнти із цирозом печінки, що супроводжується набряками та асцитом, пацієнти з ішемічною хвор= обою серця та пацієнти із серцевою недостатністю. У таких випадках гіпокаліємія підвищує кардіотокс= ичність дигіталісу та ризик виникнення аритмій.

Пацієнти, які мають подовжений інтервал QТ вродженого= або ятрогенного генезу, також належать до групи ризику. Гі= покаліємія, як і брадикардія, може спричиняти розвиток тяжких порушень серцевого ритму, зокрема розвиток пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу пірует, що може призвести до летального наслідку.

В усіх вищезазначених випадках необхідний частіший контроль рівня калію у крові. Перший аналіз потрібно зробити протягом 1-го тижня лікування. У разі виявлення гіпокаліємії = слід провести її корекцію.

ГіпокалієміяМагній у плазмі крові:

Було показано, що тіазиди= та пов’язані з ними діуретики, включаючи індапамід, збільшують екскрецію магнію з сечею, що мо= же спричинити гіпомагніємію (див. Розділи «Взаємод= ія з іншими лікарськими та інші види взаємодій» та «Побічні реакції»).

Кальцій плазми

ТіазидніГлюкоза крові

У хворих на цукровий діабет важливо контролювати глюк= озу в крові, особливо при наявності гіпокаліємії.

Сечова кислота

У пацієнтів із підвищеним рівнем сечової кислоти може спостерігатися тенденція до підвищення кількості нападів подагри.

Функція нирок та діуретикиТіазидніУ спортсменів індапамід може спричинити позитивну реакцію при проведенні допінг-контролю.

Хоріоїда= льний

Препарати, що містять сульфонамі= д або похідні сульфонаміду можуть викликати ідіосинкратичну реакцію, що спричиняє хоріоїдальний= випіт з дефектом зорового поля, транзиторною міопією та гостру закритокутову глаукому. Симпт= оми включають гострий початок зниження гостроти зору або біль в оці і, як прави= ло, виникають протягом декількох годин або тижнів з початку застосування препар= ату.

НелікованаДопоміжні речовини

Лікарський засіб містить лактозу, тому його не слід призначати пацієнтам з уродженою непереносністю галактози, синдромом мальабсорбції глюкози та галактози, недостатністю лактази.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю= .Вагітність

Дані щодо застосування індапамід= у вагітним жінкам відсутні або обмежені (менше 300 випадків). Наслідком тривалого застосування тіазидного діуретика під час ІІІ триместру вагітності може бути зниження об’єму циркулюючої крові вагітної жінки та матково-плацентарного кровонаповнення, що може спричинити фетоплацентарну ішемію і затримку розвитку плода. Дослідження на тваринах не виявили прямого або опосередкованого токсичного впливу на репродуктивність. З метою застереження індапамід не слід застосовувати пі= д час вагітності.

Період годування груддю

Дані щодо проникнення індапаміду= /метаболітів у грудне молоко недостатні. Може розвинутися гіперчутливість до похідних суль= фонамідів та гіпокаліємія. Ризик для новонароджених/немов= лят виключати не можна. Індапамід належить до тіазидоподібних діуретиків, застосування яких під час годування груддю пов’язують зі зменшенням або нав= іть пригніченням лактації. Індапамід не рекомендова= но приймати у період грудного годування.

Фертильність

Дослідження репродуктивної токсичності показали відсутність впливу на фертильність самців та самок тварин. Впливу на фертил= ьність людини не очікується.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом а= бо іншими механізмами.

ІндапамідУ результаті здатність керувати транспортними засобами або працювати з механізмами може погіршитися.

 

Спосіб застосування та дози.

Спосіб застосування

Для перорального застосування.

Дозування

1 таблетка по 2,5 мг на добу, бажано вранці. Таблетку слід ковтати цілою, не розжовуючи, запиваючи водою.

Звичайна добова доза індапаміду становить 2,5 мг.

Менші дози індапаміду (1,= 25 мг) зазвичай застосовуються в комбінації з іншими препаратами для зниження висо= кого артеріального тиску.

Особливі групи пацієнтів <= /p>

Ниркова недостатність (див. р= озділи «Протипоказання» та «Особливості застосування» 

Пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <30 мл/хв) застосування препарату протипоказане.  Тіазидні та тіазидоп= одібні діуретики найбільш ефективні, якщо функція ниро= к не порушена або якщо порушення незначні. 

Літній вік (див. розділ «Особливості застосування») 

У пацієнтів літнього віку рівень креатиніну у плазмі крові повинен відповідати віку, масі тіла та статі. Пацієнтам літнього віку Індап® можна призначати, = якщо функція нирок не порушена або якщо порушення незначні. 

Печінкова недостатність (див. р= озділи «Протипоказання» та «Особливості застосування») 

У разі тяжкого порушення функції печінки лікування препаратом протипоказане. 

 

Діти.

Не застосовувати для дітей. Безпечність і ефективніст= ь лікарського засобу Індап при лікуванні дітей та підлітків не встановлені.

 

Передозування.

Симптоми

ІндапамідСимптоми передозування насамперед мають прояви водно-електролітних порушень (гіпонатріємія, гіпокаліємія). Клінічно можливе виникнення нудоти, блювання, артеріальної гіпотензії, судом, сонли= вості, запаморочення (вертиго), сплутаності свідомості, поліурії або олігурії аж до анурії (що спричине= на гіповолемією).

Лікування

Заходи першої допомоги включають швидке виведення препарату шляхом промивання шлунка та/або призн= ачення активованого вугілля із подальшим відновленням водно-електролітного балансу= в умовах стаціонару.

 

Побічні реакції.

Найчастіше повідомляли про виникнення таких побічних реакцій: гіпокаліємія, реакції гіперчутливості, головним чином дерматологічні, у пацієнтів, схильних до розвитку алергічних= та астматичних реакцій, і макулопапульозні висипан= ня.

Під час лікування індапамідом спостерігалися побічні явища, зазначені нижче, з такою частотою виникнення: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, <1/10), нечасто (≥ 1/1000, <1/100), рідко (≥ 1/1= 0000, < 1/1000), дуже рідко (≥ 1/100000, < 1/10000), частота невідома (не може бути визначена згідно з наявною інформацією).

 

Системи органів за класифікацією MedDRA

Побічні реакції

Частота

З боку системи крові та лімфатичної системи

Агранулоцитоз

дуже рідко

Апластична анемія

дуже рідко

Гемолітична анемія

дуже рідко

Лейкопенія

дуже рідко

Тромбоцитопенія<= /o:p>

дуже рідко

З боку метаболізму та обміну речовин

Гіперкальціємія<= /o:p>

дуже рідко

Гіпока= ліємія (див. розділ «Особливості застосування»)

часто

Гіпона= тріємія (див. розділ «Особливості застосування»)

нечасто

Гіпохлоремія<= /o:p>

рідко

Гіпомагніємія<= /o:p>

рідко

З боку нервової системи

Запаморочення (вертиго)=

рідко

Підвищена втомлюваність

рідко

Цефалгія (головний біль)

рідко

Парестезія

рідко

Непритомність

частота невідома

З боку органів зору

Міопія

частота невідома

Розмитий зір

частота невідома

Порушення зору

частота невідома

Гостра закритокутова глаукома<= /span>

частота невідома

Хоріоїдальний випіт=

частота невідома

З боку серця

Аритмія

дуже рідко

Пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу пірует (torsades de pointes), що може призвести до летального наслідку (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Особливості застосування»)=

частота невідома

З боку судинної системи

Артеріальна гіпотензія<= /p>

дуже рідко

З боку травної системи

Блювання

нечасто

Нудота

рідко

Запор

рідко

Сухість у роті

рідко

Панкреатит

дуже рідко

З боку гепатобіліарної системи=

Порушення функції печінки

дуже рідко

При печінковій недостатності можливе виникнення печінкової енцефалопатії (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування»)

частота невідома

Гепатит

частота невідома

З боку шкіри та її похідних

Реакції гіперчутливості

часто

Макулопапульозні висип= ання

часто

Пурпура

нечасто

Ангіоневротичний набря= к

дуже рідко

Кропив’янка

дуже рідко

Токсичний епідермальний некроліз

дуже рідко

Синдром Стівенса — Джонсона

дуже рідко

Можливе загострення існуючого гострого системного червоного вовчака

частота невідома

Реакції фоточутливості (див. розділ «Особливості застосування»)

частота невідома

З боку нирок та сечовидільної системи

Ниркова недостатність

дуже рідко

З боку скелетно-м’язової системи та сполу= чної тканини

Напруження м’язів

частота невідома

М’язова слабкість

частота невідома

Біль у м’язах

частота невідома

Рабдоміоліз<= /o:p>

частота невідома

З боку репродуктивної системи та молочних залоз

Еректильна дисфу= нкція

 нечасто

Дослідження

Подовження інтервалу Q-T на ЕКГ (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Особливості застосування»)

частота невідома

Підвищення рівня глюкози крові (див. розділ «Особливості застосування= »)

частота невідома

Підвищення рівня сечової кислоти в крові (див. розділ «Особливості застосування»)

частота невідома

Підвищення рівня печінкових ферментів

частота невідома

 

Опис окр= емих побічних реакцій

Під час досліджень ІІ та ІІІ фаз, у яких пор= івнювали дози індапаміду 1,5 і 2,5 мг, аналіз рівнів кал= ію в плазмі показав дозозалежний ефект індапаміду:

  • Індапамід 1,5 мг: рівень калію у плазмі крові <3,4 ммоль/л спостерігався у 10&nbs= p;% пацієнтів і <3,2 ммоль/л – у 4 % пацієнтів після 4–6 тижнів лікування. Через 12 тижнів лікування середнє падіння рівня калію в плазмі крові становило 0,23 ммоль/л.

§  Індапамід 2,5 мг: рівень калію у плазмі крові <3,4 ммоль/л спостерігався у= 25 % пацієнтів і <3,2 ммоль/л – у 10 % пацієнтів після 4–6 тижнів лікува= ння. Через 12 тижнів лікування середнє падіння рівня калію в плазмі крові становило 0,41 ммоль/л.

 

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакці= й та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформацій= ну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua=

 

Термін придатності. =  

Умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці. Не потрібні спеціальні умови зберігання.

 

Упаковка.

Таблетки по 1,25 мг: 10 таблеток у блістері, 3 або 6 блістерів у картонній коробці.

Таблетки по 2,5 мг: 10 таблеток у блістері, 3 або 6 блістерів у картонній коробці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник.

ПРО.МЕД.ЦС Прага а.с. / PRO.MED.CS Prahа a.s.

 

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

ТелчскаTelсska