ЗАТВЕРДЖЕi= 3;О

ІНСТРУКЦІЯ<= o:p>

для медичного застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу

ПОДАФЕБ

(PODAFEB)=

Скл= ;ад:

діюча речовина: фk= 7;буксостат;

1 таблетка містить фебуксостаm= 0;у 80 мг або 120 мг;

доп&= #1086;міжні речовини: ла= ;ктоза, моногідрат; целюлоза мікрокристk= 2;лічна; гідроксипрl= 6;піл-целn= 2;лоза; натрію кроскармелl= 6;за; кре = 84;нію діоксид колоїдний безводний; магнію стеарат; обо&#= 1083;онка: сум= 110;ш для плівкового покриття Opadry ІІ Yellow (85F42129): спирт полів= 10;ніловий; титану діоксид (Е 171); поліетиленk= 5;ліколь (макрогол); тальк= ; заліза окси = 76; жовтий (Е 172).

= 51;ікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Ос= новні фізико-хімі = 95;ні властивостo= 0;:

таблет&#= 1082;и по 80 мг: таблетки кругл= ;ої форми з двоопуклою поверхнею, вкриті плів = 82;овою оболонкою від світло-жовт = 86;го до жовтого кольору;

таблет&#= 1082;и по 120 мг: таблетки продовгуваm= 0;ої форми, з двоопуклою поверхнею, вкриті плівковою оболонкою в= 10;д світло-жовт = 86;го до жовтого кольору.

&n= bsp;

Фармак&#= 1086;терапевтич= на група. Лікарські засоби для лікування подагри. Лік= 072;рські засоби, що пригнічуютn= 0; утворення сечової кислоти. Код АТХ М04А А03.

Фар= ;макологічн= 10; властивостo= 0;.

Фарма= 082;одинаміка.=

Механ= 110;зм дії.

Сечова кислота є кінцевим продуктом метаболізмm= 1; пуринів у людини і утворюєтьсn= 3; під час тако= 111; реакції: гіпоксантиl= 5; → ксантин → сечова кислота. Ксантиноксl= 0;даза є каталізат = 86;ром обох етапів цієї реакці= 11;. Фебуксостаm= 0; є похідним 2-арилтіазол= 091;, терапевтичl= 5;а дія якого пов’язана з= 10; зменшенням концентрацo= 0;ї сечової кислоти в си= 088;оватці крові шляхо = 84; селективноk= 5;о пригніченнn= 3; ксантиноксl= 0;дази. Фебуксостаm= 0; – це потужни= 081; і селективниl= 1; непуриновиl= 1; інгібітор ксантиноксl= 0;дази (NP-SIXO), його Кo= 0; (константа пригніченнn= 3;) in vitro становить менше 1 наномоля. Було показано, що фебуксостаm= 0; значною мірою пригнічує а = 82;тивність як окиснено= 11;, так і відновленоo= 1; форми ксантиноксl= 0;дази. У терапевтичl= 5;их концентрацo= 0;ях фебуксостаm= 0; не пригнічу= 08; інші ферменти, що беруть участь у метаболізмo= 0; пуринів або = 087;іримідинів, таких як гуаніндезаl= 4;іназа, гіпоксантиl= 5;-гуанінфосф&#= 1086;рибозилтра= нсфераза, оротатфосфl= 6;рибозилтра= 085;сфераза, оротидинмоl= 5;офосфатдек= 072;рбоксилаза, або пуриннуклеl= 6;зид-фосфори&#= 1083;аза.

Кліні= 095;на ефективнісm= 0;ь та безпека.

Подаг= 088;а

Ефективні&= #1089;ть фебуксостаm= 0;у була підтве = 88;джена у фазі 3 трьох основних досліджень (два основни= 093; дослідженнn= 3; APEX і FACT і додаткове дослідженнn= 3; CONFIRMS, описані нижче), які включали 4101 пацієнта із гіперурикеl= 4;ією і подагрою. У кожному з ци= 093; основних до = 89;ліджень фази 3 фебуксостаm= 0; більш ефективно знижував сироватковm= 1; концентрацo= 0;ю сечової кислоти і пі= 076;тримував її на належному рівні порівняно з алопуринолl= 6;м. Первинною кінцевою точкою ефективносm= 0;і в дослідженнn= 3;х APEX і FACT була частка пацієнтів, у яких протягом ос = 90;анніх трьох місяців концентрацo= 0;я сечової кислоти в сироватці к = 88;ові не перевищуваl= 3;а 6,0 мг/дл     (357 мкмоль/л). У додатковомm= 1; дослідженнo= 0; CONFIRMS фази 3, результати якого стали доступні після першо= 11; реєстрації фебуксостаm= 0;у, первинною кінцевою точкою ефективносm= 0;і була частка пацієнтів, у яких концентрацo= 0;я сечової кислоти в си= 088;оватці крові не перевищуваl= 3;а 6,0 мг/дл на момент останнього візиту. У ці дослідженнn= 3; не включали пацієнтів, які перенесли трансплантk= 2;цію органів (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Дослі= 076;ження APEX: дослідженнn= 3; ефективносm= 0;і фебуксостаm= 0;у з контролем плацебо та алопуринолm= 1; фази 3 (Allopurinol and Placebo-Controlled Efficacy Study of Febuxostat, APEX) було рандомізовk= 2;ним, подвійним сліпим, багатоцентl= 8;овим тривалістю 28 тижнів. Всього було рандомізовk= 2;но 1072 пацієнти: пl= 3;ацебо (n=3D134), фебуксостаm= 0; 80 мг 1 раз на добу

(n=3D267 фебуксостаm= 0; 120 мг 1 раз на добу (n=3D269), фебуксостаm= 0; 240 мг 1 раз на добу (n=3D134) або алопуринол (300 мг 1 раз на добу (n=3D258) для пацієнтів і = 79; початковою сироватковl= 6;ю концентрацo= 0;єю креатиніну ≤= 1,5 мг/дл або 100 мг 1 раз н= 072; добу (n=3D10) для пацієнтів і = 79; початковою сироватковl= 6;ю концентрацo= 0;єю креатиніну >= 1,5 мг/дл і ≤ 2,0 мг/дл). Для оцінки безпеки фебуксостаm= 0; призначали = 74; дозі 240 мг (у 2 рази вище максимальнl= 6;ї рекомендовk= 2;ної дози).

Досліджен&= #1085;я APEX показало статистичнl= 6; достовірну перевагу обох режимі = 74; лікування: ф= 077;буксостат 80 мг 1 раз на добу і фебуксостаm= 0; 120 мг 1 раз на добу порівняно з алопуринолl= 6;м у звичайній дозі 300 мг (n =3D 258)/100 м = 75; (n=3D10) у зменшенн&#= 1110; сироватковl= 6;ї концентрацo= 0;ї сечової кислоти нижче 6 мг/дл (357 &#= 1084;кмоль/л) (див. табл. 1).=

Дослі= 076;ження FACT: дослідженнn= 3; ефективносm= 0;і фебуксостаm= 0;у з алопуринол- = 82;онтролем (The Febuxostat Allopurinol Controlled Trial, FACT) фази 3 було рандомізовk= 2;ним, подвійним с = 83;іпим, багатоцентl= 8;овим тривалістю 52 тижні. Всьог= 086; було рандомізовk= 2;но 760 пацієнтів: фебуксостаm= 0; 80 мг 1 раз на добу (n =3D 256), фебуксостаm= 0; 120 мг 1 раз на добу (n =3D 251) та алопуринол 300 мг 1 раз на добу (n =3D 253).

Досліджен&= #1085;я FACT показало статистичнl= 6; достовірну перевагу обох режимі = 74; – фебуксост = 72;т 80 мг 1 ра&= #1079; на добу і фебуксостаm= 0; 120 мг 1 раз на до= 073;у – порівняно = 079; алопуринолl= 6;м у звичайній = 076;озі 300 мг у зменшенні і підтримці сироватковl= 6;ї концентрацo= 0;ї сечової кислоти нижче 6 мг/дл (357 мкмоль/л).<= /span>

У табл. 1 представлеl= 5;і результати оцінки первинної кінцевої то = 95;ки ефективносm= 0;і.

Ч = 72;стка пацієнтів з концентрацo= 0;єю сечової кислоти в сироватці крові <= span class=3DGramE>< 6,0 мг/дл (357 мкмоль/л) під час трьох останніх що = 84;ісячних візитів

        =             &nb= sp;            =             &nb= sp;            =             &nb= sp;            =             &nb= sp;            =             &nb= sp;            =             Таблиця 1

Д&#= 1086;слідження

ф&#= 1077;буксостат 80 мг

1 раз на добу

ф&#= 1077;буксостат 120 мг 1 раз на добу

А&#= 1083;опуринол

300/100 мг 1 раз на добу¹

APEX

(28 тижнів)

48 %^{=
*}

(n=3D262)

65 %^{*, #} (n=3D269)

22 %

(n=3D268)

FACT

(52 тижні)

53 %^=
*

(n=3D255)

62 %^=
*

(n=3D250)

21 %

(n=3D251)

Об&#= 8217;єднані результати

51 %^=
*

(n=3D517)

63 %^{=
*, #}

(n=3D519)

22 %

(n=3D519)

¹р= 077;зультати серед пацієнтів, які отримували 100 мг 1 раз на добу (n =3D 10: пацієнти з поча = 90;ковою сироватков= 086;ю концентрац= 110;єю креатин= 10;ну > 1,5 мг/дл і ≤ 2,0 мг/дл) або 300 мг

1 раз на добу (n=3D509), в ході аналізу були об’єднані.

* p < 0,001 порівняно з алопуринол= 086;м, ^# p < 0,001 порівняно з дозою 80 мг

Зда = 90;ність фебуксостаm= 0;у швидко зменшувати сироватковm= 1; концентрацo= 0;ю сечової кис = 83;оти була швидко= 02; та довготриваl= 3;ою. Зменшення концентрацo= 0;ї сечової кислоти в сироватці крові<= span lang=3DUK>

< = 6,0 мг/дл (357 мкмоль/л) відзначалоl= 9;я вже на друго= 084;у тижні дослідженнn= 3; і зберігало = 89;я надалі протягом лікування.

Дослі= 076;ження CONFIRMS: дослідженнn= 3; CONFIRMS було рандомізовk= 2;ним, контрольовk= 2;ним дослідженнn= 3;м фази 3 тривалістю 26 &= #1090;ижнів, яке проводилосn= 3; для оцінки безпеки та ефективносm= 0;і фебуксостаm= 0;у в дозах 40 мг і 80 мг порівнян = 86; з алопурино = 83;ом у дозах 300 мг і 200 мг для пацієнтів з подагрою і г= 110;перурикемі&= #1108;ю. Всього було рандомізовk= 2;но 2269 пацієнтів: фебуксостаm= 0; 40 мг 1 раз на добу (n=3D757), фебук= состат 80 мг 1 раз на добу (n=3D756) та алопуринол 300/= 200 мг 1 раз на добу (n=3D756). Щонайменше 65 % пацієнтів мали порушення функції нирок від легкого до помірного ступеня (з кліренсом креатиніну 30–89 мл/хв). Профілактиl= 2;а нападів подагри бул = 72; обов’язковl= 6;ю протягом 26 ти&= #1078;нів.

Частка пацієнтів з концентрацo= 0;єю сечової кислоти в сироватці к = 88;ові < 6,0 мг/дл (357 мкмоль/л) в останній візит становила 45 % д= ;ля фебуксостаm= 0;у 40 мг, 67 % для фебуксостаm= 0;у 80 мг і 42 % для алопуринолm= 1; 300/200 мг відповідно.

Перви= 085;на кінцева точка у підгрупі пацієнтів з порушенням функції нир = 86;к

У дослідженнo= 0; APEX оцінювали ефективнісm= 0;ь препарату з участю 40 пацієнтів і = 79; порушенням функції нирок (тобто з початково= 02; сироватковl= 6;ю концентрацo= 0;єю креатиніну >= 1,5 мг/дл і

≤ 2,0 мг/дл). Таки= 084; пацієнтам, рандомізовk= 2;ним у групу алопуринолm= 1;, дозу препарату зменшували до 100 мг 1 раз на добу. Первинна кінцева точка ефективносm= 0;і була досягнута в групах прийому фебук= 089;остату у 44 % пацієнтів (80 мг 1 раз на добу), 45 % (120 мг раk= 9; на добу) і 60 % (240 мk= 5; 1 раз на добу) порівняно = 79; 0 % у групах алопуринолm= 1; 100 мг 1 раз на добу і плаце= 073;о.

При цьому клінічно значущих відмінностk= 7;й у зниженні сироватковl= 6;ї концентрацo= 0;ї сечової кис = 83;оти у відсотках = 091; здорових добровольцo= 0;в відзначено не було незалежно від функціо = 85;ального стану нирок (58= % у групі з нормальною функцією нирок і 55 % у групі з тяжким пору = 96;енням функції нирок).

Проспекти&= #1074;ний аналіз, проведений = 79; участю пацієнтів з подагрою і порушенням = 92;ункції нирок за допомогою дослідженнn= 3; CONFIRMS, показав, що фебуксостаm= 0; був значно ефективнішl= 0;м: рівень сечової кислоти в сироватці к = 88;ові знижувався до рівня < 6,0 мг/дл порівняно з таким при застосуванl= 5;і алопуринолm= 1; 300 мг/200 мг у пацієнтів з подагрою і порушенням функції нирок від легкого до середнього ступеня (65 % випробовувk= 2;них).

Перви= 085;на кінцева точка у підгрупі пацієнтів і = 79; сироватковl= 6;ю концентрацo= 0;єю сечової кислоти ≥ 10 мг/дл

Початк= ова сироватковk= 2; концентрацo= 0;я сечової кислоти ≥ 10 мг/дл відзначалаl= 9;я приблизно у         =   40 % пацієнтів (комбінован= 10; дослідженнn= 3; APEX і FACT). Серед циm= 3; пацієнтів первинна кінцева точ = 82;а ефективносm= 0;і (сироватков = 72; концентрацo= 0;я сечової кислоти < 6,0 мг/дл в останні

3 візитl= 0;) була досягнута у підгрупах фебук= 089;остату m= 1; 41 % пацієнтів (80 мг 1 раз на добу), у         =     48 % пацієнтів (120 мг 1 раз на добу) і у 66 % пацієнтів (240 м= ;г 1 раз на добу) порівняно з 9 % у групі алопуринолm= 1; 300 мг/100 мг 1 раз на добу і 0 % у групі плацебо.

За даними дослідженнn= 3; CONFIRMS, частка пацієнтів, я= 082;і досягли первинної кінцевої точки ефект = 80;вності (сироватков = 72; концентрацo= 0;я сечової кислоти < 6,0 мг/дл в останній візит), у груп&= #1110; пацієнтів з = 087;очатковою сироватковl= 6;ю концентрацo= 0;єю сечової кис = 83;оти ≥ 10 мг/дл, які отримували фебуксостаm= 0; 40 мг 1 раз на добу, становила відповідно 27 % (66/249), фебуксост&#= 1072;т 80 мг 1 раз на добу 49 % (125/254) і алопуринол 300 мг/200 мг 1 раз на добу 31 % (72/230).

Кліні= 095;ні результати: відсоток пацієнтів, які потребу= 02;ть терапії нападів подагри

Досліджен&= #1085;я APEX: протягом 8-тижневого профілактиm= 5;ного періоду пацієнти з терапевтичl= 5;ої групи фебуксостаm= 0;у 120 мг (36 %), які потребувалl= 0; терапії нападів подагри, порівнювалl= 0;ся з пацієнтам = 80;, які застосовувk= 2;ли фебуксостаm= 0; 80 мг (28 %), алопури= нол 300 мг (23 %) та плацебо (20 %). Частота нап = 72;дів була вищою після профілактиm= 5;ного періоду і з часом поступово знижуваласn= 3;. Від 46 % до 55 % пацієнтів проводилосn= 3; лікування нападів подагри з 8 тижня і з 28 тижня. Напади подагри, що виникли протягом останніх 4-х тижнів випробуванn= 0;

(24–28 тижні), спостерігаl= 3;ися у 15 % пацієнтів (фебуксоста = 90; 80, 120 мг), 14 % пацієнтів (алопуринол 300 мг) і 20 % пацієнтів (плацебо).

Досліджен&= #1085;я FACT: протягом 8-тижневого профілактиm= 5;ного періоду пацієнти з т= 077;рапевтично&= #1111; групи фебуксостаm= 0;у 120 мг (36 %), які потребувалl= 0; терапії нападів подагри, пор= 110;внювалися з пацієнтам = 80; обох терапевтичl= 5;их груп, де застосовувk= 2;ли фебуксостаm= 0; 80 мг (22 %) та алопуринол 300 мг (21 %). Після 8-тижневого профілактиm= 5;ного періоду час = 90;ота нападів збільшиласn= 3; і з часом поступово знизилася (64 % o= 0; 70 % пацієнтів, які отримув = 72;ли лікування з приводу нападів подагри з 8–52 тижня). Напади подагри протягом останніх 4-х тижнів випробуванn= 0; (49–52 тижні) спо = 89;терігалися у 6–8 % пацієнтів (фебуксоста = 90; 80 мг, 120 мг), і у 11 % пацієнтів (алопуринол 300 мг).

Частка пацієнтів, які потребувалl= 0; лікування загострень подагри (дослідженн= 03; APEX і FACT), була нижчою в групах, де середня концентрацo= 0;я сечової кислоти в си= 088;оватці крові після лікування зменшувалаl= 9;я до < 6,0 мг/дл, < 5,0 мг/дл або < 4,0 мг/дл порівняно з групами, в яких середній рівень сечової кис = 83;оти становив ≥ 6,0 мг/дл в останні 32 тижні лікув = 72;ння (з

20–24 тижня по 49–52 тиждень).

Під час дослідженнn= 3; CONFIRMS частка пацієнтів, які потребувалl= 0; лікування нападів подагри (1 день кожні 6 місяців), ста&#= 1085;овила 31 % і 25 % у групах, які отримували відповідно фебуксостаm= 0; 80 мг і алопуринол. Відмінностk= 7;й у співвідношk= 7;нні пацієнтів, які потребу = 74;али лікування нападів подагри, між групами, які застосовувk= 2;ли фебуксостаm= 0; 80 мг і 40 мг, не відзначалоl= 9;я.

Довго= 089;трокові розширені відкриті дослідженнn= 3;

Досліджен&= #1085;я EXCEL (C02-021): дослідженнn= 3; EXCEL було триріm= 5;ним, відкритим, мультицентl= 8;овим, рандомізовk= 2;ним, розширеним, алопуринол- = 82;онтрольова&#= 1085;им дослідженнn= 3;м безпеки фаз = 80; 3, яке проводили для оцінки безпеки з участю пацієнтів, які пройшли основні дос = 83;ідження фази 3 (APEX або FACT). Всього в дослідженнn= 3; було включено 1086 пацієнтів, які приймали: фебуксостаm= 0; 80 мг 1 раз на добу (n=3D649), фебуксостаm= 0; 120 мг 1 раз на добу (n=3D292) та алопуринол 300/= 100 мг 1 раз на добу (n=3D145). Приблизно для 69 % пацієнт= ;ів корекція терапії для досягнення остаточногl= 6; стабільногl= 6; лікування н = 77; була потріб = 85;а. Пацієнти, рівні сироватковl= 6;ї концентрацo= 0;ї сечової кислоти у яких при триразовомm= 1; послідовноl= 4;у вимірюваннo= 0; становили > 6,0 мг/дл, були виключені з дослідженнn= 3;.

Рівні сироватковl= 6;ї концентрацo= 0;ї сечової кислоти з плином часу не змінилис= 03; (наприклад, у <= span style=3D'mso-spacerun:yes'>        =   91 % і 93 % пацієнті = 74;, які спочатк = 91; застосовувk= 2;ли фебуксостаm= 0; у дозах відповідно 80 мг і         =      120 мг, рівні сироватковl= 6;ї концентрацo= 0;ї сечової кислоти становили < 6,0 мг/дл на 36-му місяці).

За даними трирічного спостережеl= 5;ня у менш ніж 4 % пацієнтів, які потребувалl= 0; лікування нападів, від= 079;начено зменшення частоти нападів подагри на 16–24 місяці і 30–36 місяці (тобт= 086; більш ніж у 96 % пацієнтів необхіднісm= 0;ь у лікуванні нападів відсутня).

У 46 % і 38 % пацієнтів, які отримували остаточне с = 90;абільне лікування фебуксостаm= 0;ом відповідно = 74; дозі 80 або 120 мг 1 раз на добу, спостерігаl= 3;ося повне зникн = 77;ння первинного пальпованоk= 5;о тофусу від початку до останнього візиту.

Досліджен&= #1085;я FOCUS (TMX-01-005) було п’ят= ;ирічним, відкритим, мультицентl= 8;овим, розширеним дослідженнn= 3;м безпеки фаз = 80; 2, що проводил&= #1086;ся з участю пацієнтів, які закінчили   4-тижl= 5;евий прийом фебуксостаm= 0;у з подвійним сліпим дозуванням = 91; випробуванl= 5;і TMX-00-004. Досліджен= ня включало 116 пацієнтів, які отримували = 89;початку фебуксостаm= 0; 80 мг 1 раз на добу. Для 62 % па = 94;ієнтів для підтримки рівня сиров = 72;ткової концентрацo= 0;ї сечової кислоти мен = 96;е 6,0 мг/дл корекція дози не була потрібна, а 38 % пацієнтів потребувалl= 0; корекції дози для досягнення остаточної стабільної концентрацo= 0;ї.

Частка пацієнтів з рівнем сироватковl= 6;ї концентрацo= 0;ї сечової кислоти менше 6,0 мг/дл         =           (357 мкмоль/л) на момент останнього візиту стан = 86;вила більше 80 % (81–100 %) для кожної з груп за дозо= 102; фебуксостаm= 0;у.

У фазі 3 клінічних досліджень = 91; пацієнтів, я= 082;і отримували фебуксостаm= 0;, спостерігаl= 3;ися незначні зміни печінкових = 87;оказників (5,0 %). Частота даних змін була схожа з такою при застосуванl= 5;і алопуринолm= 1; (4,2 %) (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»). У довгостро = 82;ових відкритих розширених дослідженнn= 3;х у пацієнтів, які отримували фебуксостаm= 0; (5,5 %) або алопуринол (5,8= %) протягом тривалого часу, відзначалоl= 9;я підвищення рівня ТТГ (> 5,5 мкМО/мл) (див. розділ «Особливос&= #1090;і застосуванl= 5;я»).

Після= 088;еєстраційн&= #1110; довгострокl= 6;ві дослідженнn= 3;

Досліджен&= #1085;я CARES являло собою багатоцентl= 8;ове рандомізовk= 2;не подвійно сліпе дослідженнn= 3; відсутностo= 0; меншої ефективносm= 0;і, під час яког= 086; порівнювалl= 0; результати серцево-суд = 80;нних захворюванn= 0; при застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у та алопуринолm= 1; у пацієнтів = 079; подагрою та основними серцево-суд = 80;нними захворюванl= 5;ями в анамнезі, включаючи інфаркт міо = 82;арда, госпіталізk= 2;цію з приводу нестабільнl= 6;ї стенокардіo= 1;, процедуру коронарної або церебра = 83;ьної реваскулярl= 0;зації, інсульт, госпіталізk= 2;цію з приводу транзиторнl= 6;ї ішемічної атаки, захворюванl= 5;я периферичнl= 0;х судин або цукровий діабет з ознаками мікроангіоl= 7;атії або макроангіоl= 7;атії. Для досягнення рівня sUA менше= 6 мг/дл дозу фебуксостаm= 0;у титрували з         =      40 мг до 80 мг (незалежно від функції нирок), а дозу алопуринолm= 1; титрували з кроком 100 мг з 300 до 600 мг для пацієнтів і = 79; нормальною функцією ни = 88;ок та нирковою недостатніl= 9;тю легкого ступеня та з 200 до 400 мг для паm= 4;ієнтів із нирковою недостатніl= 9;тю помірного ступеня тяжкості.=

Первинною кінцевою точкою в дослідженнo= 0; CARES був час першої появ = 80; MACE (важливі побічні сер = 94;ево-судинні явища), складової нелетальноk= 5;о інфаркту міокарда, нелетальноk= 5;о інсульту, ле= 090;ального наслідку ві = 76; серцево-суд = 80;нних патологій т = 72; нестабільнl= 6;ї стенокардіo= 1; з невідкладнl= 6;ю коронарною реваскулярl= 0;зацією.

Кінцеві показники (первинні та вторинні) ан= 072;лізували відповідно до аналізу націлення н = 72; лікування (І= 058;Т), включаючи всіх суб'єктів, які були ран= 076;омізовані та отримали принаймні одну дозу препарату у ході подвійного сліпого дос = 83;ідження.

Загалом 56,6= % пацієнтів припинили пробне лікування п = 77;редчасно, а 45 % пацієнтів завершили н = 77; всі візити дослідженнn= 3;.

Загалом, 6190 пацієнтів знаходилисn= 0; під спостер = 77;женням протягом 32 місяців, середня три = 74;алість впливу становила 728 днів для пацієнтів групи фебуксостаm= 0;у (n=3D3098) та 719 днів дл&#= 1103; пацієнтів групи алопуринолm= 1; (n=3D3092).

Первинна кінцева точка MACE спостерігаl= 3;ася з аналогічниl= 4;и показникамl= 0; у групах лік= 091;вання фебуксостаm= 0;ом та алопуринолl= 6;м (10,8 % проти 10,4 % пацієнтів відповідно; співвідношk= 7;ння ризику [HR] 1,03; двостороннo= 0;й повторний 95 % довірчий інтервал         =             &nb= sp;   [CI] 0,89–1,21).

При аналізі окр = 77;мих компонентіk= 4; MACE частота лет= ;альнності від серцево-суд = 80;нних патологій була вищою у групі фебуксостаm= 0;у, ніж алопури = 85;олу (4,3 % проти 3,2 % пацієнтів; ЧСС 1,34; 95 % ДІ 1,03–1,73). Частота інших подій MACE була схожа у групах фебуксостаm= 0;у та алопуринолm= 1;, тобто нелетальноk= 5;о інфаркту міокарда (3,6 % проти 3,8 % пацієнтів; ЧСС 0,93; 95 % ДІ 0,72–1,21), нелетальноk= 5;о інсульту (2,3 % проти 2,3 % пацієнтів; ЧСС 1,01; 95 % ДІ 0,73–1,41) т= 072; термінової реваскулярl= 0;зації через нестабільнm= 1; стенокардіn= 2; (1,6 % проти 1,8 % пацієнтів; ЧСС 0,86; 95 % ДІ 0,59–1,26).

Частота летальностo= 0; з усіх причи= 085; також була вищою у груп= 110; фебуксостаm= 0;у, ніж алопуринолm= 1; (7,8 % проти 6,4 % пацієнтів; ЧСС 1,22; 95 % ДІ 1,01–1,47), що в основному з = 91;мовлювалос&#= 1103; більш високим рівнем лета = 83;ьності від серцево-суд = 80;нних патологій у цій групі (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Темпи прийнятої госпіталізk= 2;ції з приводу серцевої недостатноl= 9;ті, госпіталізk= 2;ції з приводу аритмії, що не пов’язан = 72; із ішемією, венозними тромбоембоl= 3;ічними подіями, і госпіталізk= 2;ції з приводу перехідних ішемічних нападів бул = 80; порівнянниl= 4;и для фебуксо = 89;тату та алопуринолm= 1;.

Синдр= 086;м лізису пухлини (СЛП)

Ефективні&= #1089;ть та безпека застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у для профілактиl= 2;и і лікування = 087;ри СЛП оцінювали в дослідженнo= 0; FLORENCE (FLO-01). Фебуксостаm= 0; продемонстl= 8;ував найкращу і б= 110;льш швидку дію відносно зниження рівня уратів= порівняно = 79; алопуринолl= 6;м.

FLORENCE являло собо= 02; рандомізовk= 2;не (1:1), подвійне с = 83;іпе, опорне дослідженнn= 3; фази III, проведене д = 83;я порівняння фебуксостаm= 0;у в дозуванні 120 мг один раз на добу і алопуринолm= 1; в дозуванні 200–600 мг на добу (середня добова доза алопуринолm= 1; ± стандартн= 077; відхилення: 349= ,7 ± 112,90 мг) в умова= х контролю концентрацo= 0;ї сечової кис = 83;оти в сироватці крові. Вибрані пацієнти повинні бул = 80; бути кандид = 72;тами для лікування алопуринолl= 6;м або не мати д&#= 1086;ступу до расбуриказl= 0;. Первинні кінцеві точ = 82;и являли собо= 02; площу під кривою конц = 77;нтрації сечової кислоти в сироватці к = 88;ові (AUC sUA_1-8) і зміну рівня креатиніну = 74; сироватці к = 88;ові (sC), з першого п = 86; восьмий ден= 00; кожна.

До дослідженнn= 3; було включено 346 пацієнтів і = 79; гематологіm= 5;ними злоякіснимl= 0; новоутвореl= 5;нями, які отримували хіміотерапo= 0;ю і мали середній/ви = 89;окий ступінь ризику розв = 80;тку СЛП. Середнє значення AUC sUA_1-8(м= ;г × ч/дл) було значно нижчим при прийомі фебуксостаm= 0;у (514,0 ± 225,71 порівняно з 708= ,0 ± 234,42; середнє найменших квадратів для різниці: -196,794 [95 % довірчог = 86; інтервалу: -238,600; -154,988]; p < .00= 01). Крім того, середній сироватковl= 0;й рівень сечо = 74;ої кислоти був значно нижчий при застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у, починаючи з перших 24 годин лікування і = 074; будь-який наступний момент часу. Статистичнl= 6; знач= ущих відмінностk= 7;й за середнім вмістом сир = 86;ваткового креатиніну (%) між фебуксостаm= 0;ом і алопуринолl= 6;м не було (-0,83 ± 26,98 порівняно з -4,= 92 ± 16,70 відповід = 85;о; середнє найменших квадратів для різниці: 4,= 0970 [95 % довірчого інтервалу: -0,6467; 8,8406]; p=3D0,0903). З урахуванняl= 4; вторинних кінцевих точок, статистичнl= 6; знач= ущих відмінностk= 7;й за частотою розвитку ла = 73;ораторно підтверджеl= 5;ого СЛП не було (8,1 % і 9,2 % для фебуксостаm= 0;у і алопуринолm= 1; відповідно; відносний ризик: 0,875 [95 % довірчого інтервалу: 0,4408; 1,7369]; p=3D0,8488) і клінік = 80; синдрому розпаду пухлини не було (1,7 % і 1,2 % для = 092;ебуксостат&= #1091; і алопуринолm= 1; відповідно; відносний ризик: 0,994 [95 % довірчого інтервалу: 0,9691; 1,0199]; p=3D1,0000). Частота всіх ознак і симптомів, щ= 086; виникли під час лікування, а також побічних реакцій, становила 67,6 % порівняно з 64,= 7 % і 6,4 % порівнянl= 6; з 6,4 % для фебуксостаm= 0;у і алопурино = 83;у відповідно. = 059; дослідженнo= 0; FLORENCE фебуксостаm= 0; продемонстl= 8;ував найкращу і б= 110;льш швидку дію щодо зниження рівня сечов = 86;ї кислоти в сироватці крові &= #1087;орівняно з алопуринолl= 6;м. Дані щодо порівняння фебуксостаm= 0;у і расбуриказl= 0; на даний час відсутні. Ефективнісm= 0;ь та безпека ф= 077;буксостату не були вста= 085;овлені для пацієнтів з гострим тяж = 82;им СЛП, наприклад пацієнтів, у яких інші ви= 076;и терапії для зниження уратів не діють.

Фармакокі = 85;етика.

У здорових добровольцo= 0;в максимальнk= 2; концентрацo= 0;я у плазмі кро= 074;і (С_max) та площа під кривою (AUC) збільшувалl= 0;ся пропорційнl= 6; дозі після одноразовоk= 5;о та багатора = 79;ового застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у у дозах від 10 мг до 120 мг. При дозах від 120 мг до 300 мг збільш= ;ення AUC було більшим, ніж пропорційнl= 6; дозі. При застосуванl= 5;і доз 10–240 мг кожні 24 годин&= #1080; накопиченнn= 3; фебуксостаm= 0;у не відмічалосn= 3;. Передбачувk= 2;ний середній термінальнl= 0;й період напіввиведk= 7;ння (t_1/2) фебуксостаm= 0;у становив приблизно 5–8 годин. Був проведений популяційнl= 0;й аналіз фарм = 72;кокінетики/&= #1092;армакодина= ;міки за даними, отриманими = 79; участю= пацієнтів = 79; гіперурикеl= 4;ією і подагрою, які застосовувk= 2;ли фебуксостаm= 0; в дозах 40–240 мг 1 раз на добу. В цілому отримані зн = 72;чення фармакокінk= 7;тичних параметрів = 74;ідповідают&#= 1100; таким у здорових добровольцo= 0;в, які, отже, є хорошою моделлю для = 086;цінки фармакокінk= 7;тики/ фармакодинk= 2;міки препарату у пацієнтів з подагрою.=

Всмок= 090;ування

Фебуксост&= #1072;т швидко (t_max (час досягнення максимальнl= 6;ї концентрацo= 0;ї) 1,0–1,5 години) і добре (принаймні 84 %) всмоктуєтьl= 9;я. При одноразовоl= 4;у та багаторазоk= 4;ому застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у перорально = 91; дозах 80 мг або= 120 мг 1 раз на добу С_max відповідно становить 2,8–3= ,2 мкг/мл та 5,0–5,3 мкг/мл. Абсол&#= 1102;тну біодоступнo= 0;сть таблеток фебуксостаm= 0;у не аналізувалl= 0;. При багаторазоk= 4;ому застосуванl= 5;і у дозі 80 мг 1 ра = 79; на добу або п&#= 1088;и одноразовоl= 4;у застосуванl= 5;і у дозі 120 мг у поєднанні з жирною їжею = 057;_max зменшувалаl= 9;я на 49 % та 38 %, а AUC – на= 18 % та 16 % відповідно. Однак це не супроводжуk= 4;алося клінічно зн = 72;чущими змінами ступеня зменшення рівня сечової кислоти у сироватці крові (при ба&#= 1075;аторазовом= у застосуванl= 5;і у дозі 80 мг). Та = 82;им чином лікарський засіб можна застосовувk= 2;ти незалежно від вживанн= 03; їжі.

Розпо= 076;іл

Передбачу&= #1074;аний об’єм розподілу у рівноважноl= 4;у стані (V_ss/F) для фебуксостаm= 0;у змінюється від 29 до 75 л піс= 083;я пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я у дозі 10–300 мг. С&#= 1090;упінь зв’язуваннn= 3; фебу= ;ксостату з білками плазми кров= 10; (головним чином з альб= 091;міном) становить 99,2 % = 10; не змінюється при підвище = 85;ні дози з 80 мг до 120 мг. Для активних ме = 90;аболітів фебуксостаm= 0;у ступінь зв’язуваннn= 3; з білками плазми кров= 10; коливаєтьсn= 3; від 82 до 91 %.

Метаб= 086;лізм

Фебуксост&= #1072;т активно мет = 72;болізуєтьс&#= 1103; шляхом кон’югації = 79; участю урид = 80;ндифосфат-г&= #1083;юкуронілтр= ;ансферази (УДФ-глюкуро= 085;іл-трансфер= ази) та окисненн= 03; з участю ферментів системи цитохрому Р 450 (CYP). Усього ідентифікоk= 4;ано 4 фармакологo= 0;чно активних гідроксильl= 5;их метаболіти фебуксостаm= 0;у; 3 з них були виявлені у плазмі людини. Дослідженнn= 3; in vitro на мікросомах печінки людини засвідчили, = 097;о ці окиснені метаболіти утворюютьсn= 3; переважно під дією CYP1А1, CYP1А= ;2, CYP2С8 або CYP2С9, тодo= 0; як фебуксос = 90;ату глюкуронід утворюєтьсn= 3; головним чином під дією УДФ-глюкуро = 85;іл-трансфер&= #1072;зи 1А1, 1А8 та 1А9.

Вивед= 077;ння

Фебуксост&= #1072;т виводиться = 79; організму через печінку та нирками. Після пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я ¹⁴С-фебуксоl= 9;тату у дозі 80 мг приблизно 49 % виводилося із сечею у вигляді незміненогl= 6; фебуксостаm= 0;у (3 %), ацилглюкуl= 8;оніду діючої речовини (30 %), відомих окиснених метаболітіk= 4; та їх кон’юг= 072;тів (13 %) та інших невідомих метаболітіk= 4; (3 %). Крім ниркової екскреції, приблизно 45 % дози виводи = 83;ося з калом у вигляді незміненогl= 6; фебуксоста&#= 1090;у (12 %), ацилглюкурl= 6;ніду діючої речовини (1 %), відомих окиснених метаболітіk= 4; та їх кон’югатів (25 = %) та інших невідомих метаболітіk= 4; (7 %).

= 54;собливі групи пацієнтів<= /u>

Нирко= 074;а недостатніl= 9;ть. При багаторазоk= 4;ому застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у у дозі 80 мг не було відзна = 95;ено змін С_max фебуксостаm= 0;у у пацієнтів = 079; легкою, помірною аб = 86; тяжкою нирковою недостатніl= 9;тю порівняно з пацієнтами = 79; нормальною функцією нирок. Середня загальна AUC фебуксостаm= 0;у збільшувалk= 2;ся приблизно у 1,8 раза: від 7,5 мкk= 5; × година/мл у пацієнтів і = 79; нормальною функцією нирок до 13,2 мкk= 5; × година/мл у пацієнтів і = 79; тяжкою нирковою недостатніl= 9;тю. C_max та AUC активних метаболітіk= 4; підвищувалl= 0;ся у 2 і 4 рази відповідно. Проте пацієнтам і = 79; нирковою недостатніl= 9;тю легкого або помірного ступеня корекція дози лікарс= 00;кого засобу не потрібна.=

Печін= 082;ова недостатніl= 9;ть. При багаторазоk= 4;ому застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у у дозі 80 мг не було відзна = 95;ено суттєвих змін С_max та AUC фебуксостаm= 0;у та його метаболітіk= 4; у пацієнтів = 079; легкою= (клас А за шкалою Чайл = 76;а-П’ю) та помірною (клас В за шкалою Чайлда-П’ю) п&#= 1077;чінковою недостатніl= 9;тю порівняно з пацієнтами = 79; нормальною функцією печінки. Дос= 083;ідження лікарськогl= 6; засобу у пацієнтів і = 79; тяжкою печінковою недостатніl= 9;тю (клас С за шкалою Чайлда-П’ю) не проводил = 80;.

Вік. При багаторазоk= 4;ому пероральноl= 4;у застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у не було відз= 085;ачено суттєвих змін AUC фебуксостаm= 0;у та його мета= 073;олітів у пацієнтів літнього віку порівн= 03;но з молодими здоровими добровольцn= 3;ми.

Стать. При багаторазоk= 4;ому пероральноl= 4;у застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у С_max та AUC фебуксостаm= 0;у у жінок були на 24 % та 12 % вищим= и відповідно, ніж у чоловіків. Однак С_max та AU= C, скоригованo= 0; за масою тіла, були схожі для обох груп, тому зміна дози фебуксостаm= 0;у залежно від статі не потрібна.

Клі= ;нічні характерисm= 0;ики.

Показ= ;ання.

= Для дозування 80 мг та 120 мг

Лікування хронічної гіперурикеl= 4;ії при захворю = 74;аннях, що супроводжуn= 2;ться відкладаннn= 3;м кристалів уратів, у тому числі при наявнос = 90;і тофусів та/або подагричноk= 5;о артриту в даний час чи в анамнезі.

= Для дозування 120 мг

= 051;ікування та профілактиl= 2;а гіперурикеl= 4;ії у дорослих пацієнтів, які піддаються хіміотерапo= 0;ї з приводу гематологіm= 5;них злоякісних новоутвореl= 5;ь з помірним або високим = 088;изиком синдрому лізису пухлини (СЛП).<= o:p>

Лік = 72;рський засіб показаний дорослим па = 94;ієнтам.

Про= ;типоказанн= 03;.

Гіп = 77;рчутливіст&#= 1100; до активної речовини аб = 86; до будь-якої іншої допоміжної речовини лі = 82;арського засобу.

Взаємодія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій.=

Мер= ;каптопурин/= 072;затіоприн<= /i>

Відповідн&= #1086; до механізм = 91; своєї дії фебуксостаm= 0; пригнічує к = 89;антиноксид&#= 1072;зу, тому супутнє засто= ;сування не рекомендуєm= 0;ься. Пригніченнn= 3; ксантиноксl= 0;дази може призводити до підвищен = 85;я концентрацo= 0;ї обох препаратів = 91; плазмі кров= 10;, що може спри= 095;инити токсичну реакцію. Дослідженнn= 3; взаємодії фебуксостаm= 0;у з препаратамl= 0; (крім теофіл= 110;ну), що метаболізуn= 2;ться ксантиноксl= 0;дазою, не проводилисn= 3; з участю люде = 81;.

Моделюючи&= #1081; та імітаційниl= 1; аналіз дани = 93; досліджень вказує на те, що у разі одночасногl= 6; введення фе = 73;уксостату дози меркаптопуl= 8;ин/азатіопр&#= 1080;ну слід зменшити до 20 % або менше ві= 076; раніше призначеноo= 1; дози (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Дослідженн&= #1103; взаємодії фебуксостаm= 0;у під час іншо= 111; цитотоксичl= 5;ої хіміотерапo= 0;ї не проводил = 80;. У процесі дослідженнn= 3; пацієнтам і = 79; СЛП з декіль= 082;ома режимами хіміотерапo= 0;ї призначали фебуксостаm= 0; у дозі 120 мг, включаючи моноклоналn= 0;ні антитіла. Однак під час цьог= 086; дослідженнn= 3; взаємодії лікарський препарат-лі = 82;арський препарат та лікарський препарат-за = 93;ворювання не досліджуваl= 3;и. Том= 091; можливість взаємодії з будь-якими ц= 080;тотоксични&= #1084;и препаратамl= 0;, що сумісно призначаютn= 0;, виключати н = 77; можна.

Розигліта = 79;он/субстрат&= #1080; CYP2C8

Феб = 91;ксостат є слабким інгібітороl= 4; CYP2C8 in vitro. У процесі досліджень = 91; здорових добровольцo= 0;в паралельне застосуванl= 5;я 120 мг фебуксос= тату 1 раз на добу та одноразовоo= 1; перорально прийнятої д = 86;зи розиглітазl= 6;ну 4 мг не впливало на фармакокінk= 7;тику розиглітазl= 6;ну і його метаболіту N-дезметилро= 079;иглітазону, що демонстр = 91;є, що фебуксостаm= 0; не пригнічу= 08; фермент CYP2C8 in vivo. Таким чином, одночасне введення фебуксостаm= 0;у і розиглітазl= 6;ну або інших субстратів CYP2= C8 не вимагає корекції дози для цих препаратів.

Теофілін

Про = 74;едено дослідженнn= 3; взаємодії фебуксостаm= 0;у з участю здорових добровольцo= 0;в для оцінки в= 087;ливу пригніченнn= 3; ксантиноксl= 0;дази на збільшен = 85;я рівня теофіліну в циркулюючіl= 1; крові, що спостерігаl= 3;ося з іншими інгібітораl= 4;и ксантиноксl= 0;дази. Результати дослідженнn= 3; показали, що при одночас = 85;ому застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у у дозі 80 мг та теофіліну у дозі 400 мг не було жодних фармакокінk= 7;тичних взаємодій або впливу н= 072; безпеку теофіліну. Таким чином, фебуксостаm= 0; у дозі 80 мг можна застосовувk= 2;ти одночасно і = 79; теофіліном без особливих застереженn= 0;. Даних щодо дози фебуксостаm= 0;у 120 мг немає.

Напроксен та інші інгібітори глюкуронізk= 2;ції

Мет = 72;болізм фебуксостаm= 0;у залежить ві = 76; активності ферменту УДФ-глюкуро = 85;ілтрансфер&#= 1072;зи. Лікарські засоби, що пригнічуютn= 0; процес глюк = 91;ронізації, наприклад НПЗЗ та пробенецид, теоретично можуть впливати на виведення фебуксостаm= 0;у. У здорових добровольцo= 0;в при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у та напроксену по 250 мг 2 рази н= 072; добу спосте = 88;ігалося посилення дії фебуксостаm= 0;у (C_max(максимал&= #1100;на концентрацo= 0;я) становить 28 %, AUC (площа під кривою) – 41 %, t_1/2 (період напіввиведk= 7;ння) – 26 %). У процесі досліджень застосуванl= 5;я напроксену та інших НПЗ= 047;/інгібіторі= в ЦОГ-2 не супроводжуk= 4;алося клінічно зн = 72;чущим збільшенняl= 4; побічних реакцій.

Феб = 91;ксостат можна одночасно застосовувk= 2;ти з напроксеноl= 4; без зміни їх дози.

Індуктори глюкуронізk= 2;ції

Пот = 91;жні індуктори ферменту УДФ-глюкуро = 85;ілтрансфер&#= 1072;зи можуть посилювати метаболізм та зменшувати ефективнісm= 0;ь фебуксостаm= 0;у. У пацієнтів, які застосовуюm= 0;ь потужні індуктори глюкуронізk= 2;ції, рекомендуєm= 0;ься контролюваm= 0;и рівень сечової кислоти у плазмі крові чере= з         = 1–2 тижні одночасної терапії. При відміні інд = 91;ктора глюкуронізk= 2;ції можливе підвищення рівня фебуксостаm= 0;у у плазмі крові.=

Колхіцин/і= 085;дометацин/г= ідрохлоротo= 0;азид/варфар&#= 1080;н

Феб = 91;ксостат можна одночасно застосовувk= 2;ти з колхіцино = 84; або індометациl= 5;ом без зміни дози препаратів.

Так = 86;ж не потрібно змінювати дозу фебукс = 86;стату при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і з гідрохлор = 86;тіазидом.

Одн = 86;часне застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у з варфарино = 84; не вимагає зміни дози останнього. Застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у (80 мг або 120 мг 1 ра= ;з на добу) із варфарином не впливає н= 072; фармакокінk= 7;тику останнього. Одночасне застосуванl= 5;я з фебуксостаm= 0;ом також не впливає на міжнародне нормалізовk= 2;не відношення (МНВ) та активність фактора VІІ.

Дезипрамі = 85;/субстрати CYP2D6

За даними, отриманими in vitro, фебуксостаm= 0; є слабким інгібітороl= 4; CYP2D6. У процесі досліджень = 79; участю здорових добровольцo= 0;в, які отримув = 72;ли 120 мг фебуксос= тату 1 раз на добу, спостерігаl= 3;ося збільшення AUC дезипрамінm= 1; (субстрат CYP2D6) на 22 %, що свідч = 80;ть про слабку пригнічуваl= 3;ьну дію фебуксо = 89;тату на фермеl= 5;т CYP2D6 in vivo.

Так = 80;м чином, при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у та субстратів CYP2= D6 немає необхідносm= 0;і змінювати ї = 93; дози.

Антацидні засоби

При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і з антацидам = 80;, що містять магнію гідроксид т = 72; алюмінію гідроксид, відз= начається затримка всмоктуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у (приблизно н= 072; 1 годину) та зменшення Сmax на 32 %, однак AUC фе= буксостату суттєво не змінюється, тому фебукс = 86;стат можна застосовувk= 2;ти з антацидниl= 4;и засобами.

Особливост&= #1110; застосуванl= 5;я.

Серце= 074;о-судинні захворюванl= 5;я

Лікуваннn= 3; хронічної гіперурикеl= 4;ії

Пацієнтам із попередньо наявними основними серцево-суд = 80;нними захворюванl= 5;ями (наприклад інфарктом міокарда, інсультом або нестабільнl= 6;ю стенокардіn= 8;ю) слід уникат = 80; лікування фебуксостаm= 0;ом, крім випадків, коли немає інших належних варіантів терапії.

У дослідженнn= 3;х APEX та FACT у загальній групі фебук = 89;остату порівняно з групою алоп = 91;ринолу повідомлялl= 0; про збільшення кількості порушень з боку серцево-суд = 80;нної системи (Anti-Platelet Trialists’ Collaboration (APTC)) (визначення кінцевих то = 95;ок у групі сумісного аналізу антитромбоm= 4;итарної терапії (APTC), у т. ч. з летальним наслідком у = 079;в’язку з серцево-суд = 80;нним захворюванl= 5;ям, інфаркту міокарда бе = 79; летального наслідку, інсульту бе = 79; летального наслідку) (1,3 пl= 6;рівняно із 0,3 випадків на 100 пацієнто-ро = 82;ів), на відміну від дослідженнn= 3; CONFIRMS. Частота порушень з боку серцево-суд = 80;нної системи (APTC), пр= 086; які повідомлялl= 0; у комбінованl= 0;х дослідженнn= 3;х фази 3 (дослід&= #1078;ення APEX, FACT та CONFIRMS) становила 0,7 порівняно з 0,6 випадків на 100 пацієнто-ро = 82;ів. У рамках довгострокl= 6;вих широкомасшm= 0;абних досліджень частота серцево-суд = 80;нних порушень становила 1,2 та         =            0,6 випадку на 100 пацієнто-ро = 82;ів для фебуксостаm= 0;у та алопурин = 86;лу відповідно. Відмінностo= 0; не були статистичнl= 6; достовірні, причинно-на = 89;лідковий зв’язок між вказаними порушеннямl= 0; та застосуванl= 5;ям фебуксостаm= 0;у був відсутн= 10;й. Факторами ідентифікоk= 4;аного ризику у таких паціє = 85;тів були виявлені захворюванl= 5;я, що виникли в результаті атеросклерl= 6;зу та/або інфаркту міокарда аб = 86; застійної серцевої недостатноl= 9;ті в анамнезі.

У післяреєстl= 8;аційному дослідженнo= 0; CARES (частота явищ MACE була сm= 3;ожа у групах фебуксостаm= 0;у та алопуринолm= 1; (HR 1,03; 95 % ДІ 0,89–1,21), але спостерігаk= 4;ся вищий рівен= 00; частоти лет = 72;льних наслідків від серцево-суд = 80;нних захворюванn= 0; (4,3 % проти 3,2 % пацієнтів; ЧСС 1,34; 95 % ДІ 1,03–1,73).

Профілакm= 0;ика і лікування гіперурикеl= 4;ії у пацієнтів із ризиком розвитку СЛ = 55;

Пацієнти, які піддаються хіміотерапo= 0;ї з приводу гематологіm= 5;них злоякісних новоутвореl= 5;ь з помірним або високим ризиком СЛП та застосовуюm= 0;ь фебуксостаm= 0;, при наявнос = 90;і клінічних показань знаходятьсn= 3; під наглядо = 84; кардіолога.

Алерг= 110;я/гіперчутл= ивість на лікарськ= 10; засоби

У межах постмаркетl= 0;нгового нагляду бул = 80; рідкісні повідомленl= 5;я про серйозн= 10; алергічні реакції/реа = 82;ції гіперчутлиk= 4;ості, у тому числі загрозливоk= 5;о для життя синдрому Стівенса–Дk= 8;онсона, токсичного епідермальl= 5;ого некролізу т = 72; гострих анафілактиm= 5;них реакцій/шок = 91;. У більшості випадків такі реакці= 11; спостерігаl= 3;ися протягом першого міс= 03;ця застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у. У кількох, але не у всіх пацієнтів спостерігаl= 3;ися порушення ниркової функції та/або гіперчутлиk= 4;ість до алопурин = 86;лу в анамнезі. Тяжкі реакції гіп = 77;рчутливост&#= 1110;, у тому числі реакції, що супроводжуn= 2;ться еозинофіліn= 8;ю і системним = 80; симптомами (DRESS-синдром), у деяких випадках були пов’язані з = 075;арячкою, гематологіm= 5;ною, нирковою аб = 86; печінковою недостатніl= 9;тю.

Пацієнти повинні бут = 80; проінформоk= 4;ані про ознаки т= 072; симптоми гіперчутлиk= 4;ості/алергі&#= 1111;, а також за ними слід спостерігаm= 0;и щодо розвит = 82;у таких реакцій. При появі серйозних алергічних реакцій/реа = 82;цій гіперчутлиk= 4;ості, синдрому Стівенса–Дk= 8;онсона в тому числі, застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у треба негайно припинити, оскільки раннє припинення застосуванl= 5;я покращує прогноз. Якщ= 086; у пацієнта розвинуласn= 3; алергічна реакція/реа = 82;ція гіперчутлиk= 4;ості, у тому числі синдром Стівенса–Дk= 8;онсона та гострі анафілактиm= 5;ні реакції/шок, то повторне призначеннn= 3; фебуксостаm= 0;у протипоказk= 2;но.

Загос= 090;рення (напад) подагри

Лікування фебуксостаm= 0;ом слід розпочинатl= 0; тільки у період післ= 03; загостреннn= 3; хвороби. Фебуксостаm= 0; може спровокуваm= 0;и напад подаг = 88;и на початку лікування з = 72; рахунок змі = 85;и рівня сечової кислоти у сироватці к = 88;ові через вихід уратів із депо. На початку лік = 91;вання фебуксостаm= 0;ом рекомендуєm= 0;ься призначити нестероїднo= 0; протизапалn= 0;ні засоби (НПЗЗ) або колхіци = 85; на термін не менше 6 місяц&#= 1110;в для профілактиl= 2;и нападів подагри.

При розвитку нападу подагри на т= 083;і застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у лікування с = 83;ід продовжуваm= 0;и. Одночасно н = 77;обхідно проводити відповідну індивідуалn= 0;ну терапію загостреннn= 3; подагри. При тривалому застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у частота та тяжкість нападів подагри зменшуютьсn= 3;.

Відкл= 072;дення ксантинів<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt'>

У пацієнтів і = 79; прискорениl= 4; утворенням уратів (наприклад, на тлі злоякісних новоутвореl= 5;ь та їх лікува= 085;ня або при синдромі Леша–Ніханk= 2;) можливе суттєве збільшення абсолютної концентрацo= 0;ї ксантинів у сечі, що у рідкісних в = 80;падках супроводжуn= 8;ться їх відкладеннn= 3;м у сечовивіднl= 0;х шляхах. Цьог= 086; не спостері = 75;алося в опорному клінічному дослідженнo= 0; фебуксоста&#= 1090;у при СЛП. Через обмеженістn= 0; досвіду застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0; не показани = 81; пацієнтам при синдром= 10; Леша–Ніханk= 2;.

Мерка= 087;топурин/аза= тіоприн

Фебуксост&= #1072;т не рекомендуєm= 0;ься застосовувk= 2;ти пацієнтам, які одночас = 85;о отримують меркаптопуl= 8;ин/азатіопр&#= 1080;н, оскільки інгібуваннn= 3; ксантиноксl= 0;дази фебуксостаm= 0;ом може спричинити підвищення = 82;онцентраці&#= 1111; меркаптопуl= 8;ину/азатіоп&#= 1088;ину у плазмі крові, що може призвести д = 86; сильної ток = 89;ичності. Ніяких досліджень = 74;заємодії у пацієнтів не проводил = 80;. Якщо комбінації не уникнути, рекомендуєm= 0;ься зменшити дозу меркаптопуl= 8;ину/азатіоп&#= 1088;ину. На основі моделюваннn= 3; та імітацій = 85;ого аналізу даних досліджень при одночас = 85;ому застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у дозу меркап = 90;опурину/аза&= #1090;іоприну слід зменшити до 20 % або менше попередньо призначеноo= 1; дози, щоб уни&#= 1082;нути можливих гематологіm= 5;них впливів (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»). Пацієнтів слід ретельно контролюваm= 0;и, а дозу мерка= 087;топурину/аз= атіоприну потрібно згодом кори = 75;увати на основі оцінки терапевтичl= 5;ої відповіді т = 72; настання можливих токсичних ефектів.

Паціє= 085;ти, які перенесли трансплантk= 2;цію органів

Досвіду застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у цій категор= 10;ї пацієнтів немає, тому застосуванl= 5;я препарату н = 77; показано.=

Теофі= 083;ін

Одноразов&= #1077; одночасне застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у у дозі 80 мг та теофіліну у дозі 400 мг не показало жодних фармакокінk= 7;тичних взаємодій. Фебуксостаm= 0; у дозі 80 мг можна засто = 89;овувати одночасно і = 79; теофіліном без ризику підвищення концентрацo= 0;й теофіліну у плазмі кров= 10;. Даних щодо дози фебуксостаm= 0;у 120 мг немає.
Захво= 088;ювання печінки

У процесі клінічних досліджень = 91; 5,0 % пацієнтів, які отримували фебуксостаm= 0;, спостерігаl= 3;ися незначні зміни печінкових показників, тому рекомендуєm= 0;ься перевіряти функціоналn= 0;ні печінкові п = 86;казники до призначеннn= 3; фебуксостаm= 0;у та під час лікування при наявності показань.=

Захво= 088;ювання щитовидної залози

У 5,5 % пацієнтів, які отримували фебуксостаm= 0; протягом тривалого часу, спостерігаl= 3;ося підвищення показника ТТГ (> 5,5 мкМО/мл) під час досліджень. Тому лікарс= 00;кий засіб слід з обережністn= 2; застосовувk= 2;ти пацієнтам і = 79; порушенням функції щитовидної залози.

Лакто= 079;а

i= 1;ікарський засіб містить лактозу, том= 091; пацієнтам з такими рідкими спадковими хворобами я = 82; непереносиl= 4;ість галактози, дефіцит лактази Лаппа або порушення мальабсорбm= 4;ії глюкози-гал = 72;ктози не слід застосовувk= 2;ти даний лікар = 89;ький засіб.

=

=

=

Застос&#= 1091;вання у період вагітності або годуван = 85;я груддю.

Ваг= ;ітність

Обмежений досвід застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у у період ваг= 110;тності свідчить пр = 86; відсутністn= 0; несприятлиk= 4;ого впливу на перебіг вагітності та здоров’я плода/новон = 72;родженого. У процесі досліджень на тваринах не було помі= 095;ено його прямог = 86; або непрямого побічного впливу на перебіг вагітності, розвиток ембріона/пл = 86;да та перебіг пологів. Потенційниl= 1; ризик для лю= 076;ини невідомий. Фебуксостаm= 0; не слід заст= 086;совувати у період вагітності.

Пер= ;іод годування груддю

Нев= 10;домо, чи проникає фебуксостаm= 0; у грудне молоко людини. Дослідженнn= 3; на тваринах = 087;оказали, що фебуксостаm= 0; проникає у г= 088;удне молоко та має негативний вплив на розвиток новонароджk= 7;них, яких годуют= 00; цим молоком. Ризик потра = 87;ляння препарату в грудне молоко не може бути виключений. Фебуксостаm= 0; не слід заст= 086;совувати у період годування груддю.

Фертильні = 89;ть
Дос = 83;ідження фертильносm= 0;і на тваринах при застосуванl= 5;і у дозі 48 мг/кг/k= 6;обу не виявили залежності побічних ре = 72;кцій від дози. Дія фебуксостаm= 0;уна репродуктиk= 4;ну функцію людини невідома.

Зда= ;тність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або іншими механізмамl= 0;.

Бул = 80; повідомленl= 5;я про розвито = 82; сонливості, запаморочеl= 5;ня, парестезій та порушенн= 03; чіткості зору на тлі застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у. Тому пацієнтам, які застосовуюm= 0;ь фебуксостаm= 0;, рекомендуєm= 0;ься бути обереж = 85;им при керуванні автотранспl= 6;ртними засобами та роботі з іншими механізмамl= 0; до того часу, поки вони не будуть впевнені у відсутностo= 0; вищезазначk= 7;них побічних реакцій.

Спо= ;сіб застосуванl= 5;я та дози.

Дозування<= o:p>

Подагра.

Рек = 86;мендована доза становить 80 мг 1 раз на доб= у перорально, незалежно від прийому їжі. Якщо концентрацo= 0;я сечової кислоти в сироватці крові перевищує 6 мг/дл (357 мкмоль/л) після 2–4 тижн&= #1110;в лікування, слід розглянути підвищення дози фебуксостаm= 0;у до 120 мг 1 раз на добу. Ефект лікарськогl= 6; засобу виявляєтьсn= 3; досить швидко, що робить можливим повторне визначення концентрацo= 0;ї сечової кис = 83;оти через 2 тижні. Метою лікування є зменшення концентрацo= 0;ї сечової кислоти у сироватці крові &= #1090;а підтримка ї= 11; на рівні менше 6 мг/дл         =             &nb= sp;        (357 мкмоль/л).

Три = 74;алість профілактиl= 2;и нападів подагри рекомендовk= 2;на не менше 6 місяців.

Синдром лізису пухлини (СЛП).<= /i>

Рек = 86;мендована доза становить 120 мг 1 раз на доб= у перорально, незалежно від прийому їжі.

Зас = 90;осування лікарськогl= 6; засобу Подафеб слі = 76; розпочинатl= 0; за два дні до початку цит = 86;токсичної терапії і продовжуваm= 0;и щонайменше 7 діб; однак тривалість терапії можна подовжити д = 86; 9 діб відпові&#= 1076;но до тривалості хіміотерапo= 0;ї та клінічно= 11; оцінки.

Пацієнти літнього віку.

Для цієї категорії пацієнтів корекція до = 79;и не потрібна.

Ниркова недостатніl= 9;ть.

У пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок (кліре= 085;с креатиніну < 30 мл/хв) ефективнісm= 0;ь та безпеку лікарськогl= 6; засобу вивчено недостатньl= 6;. Пацієнтам і = 79; порушенням функції нирок легкого або помірного ступеня корекція дози не потрібна.

Печінкова недостатніl= 9;ть.

Дос = 83;ідження ефективносm= 0;і та безпеки фебуксостаm= 0;у у пацієнтів із тяжкою печінковою недостатніl= 9;тю (клас С з= 072; шкалою Чайлда–П’ю) не проводил = 80;.

- Подаг&= #1088;а. При порушенні функції печінки легкого сту = 87;еня рекомендовk= 2;на доза становить         = 80 мг. Досвід застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу при порушенні функції печінки помірного ступеня обмежений.=

- Синдр&= #1086;м лізису пухлини (СЛП).<= /span> З опорного дослідженнn= 3; були виключені тільки суб’єкти із печінковою недостатніl= 9;тю тяжкого ступеня. Для пацієнтів, які були вкл= 102;чені в дослідженнn= 3;, корекція дози у зв’язку зі станом функцій печінки не потрібна.=

Спосіб застосуванl= 5;я

Зас = 90;осовувати перорально, незалежно від прийому їжі.<= /o:p>

Діт= ;и.

Без = 87;ека та ефективнісm= 0;ь застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у дітям віком до 18 років не встановленo= 0;. Дані щодо застосуванl= 5;я відсутні.

Пер= ;едозування.

У разі передозуваl= 5;ня показана симптоматиm= 5;на та підтримуючk= 2; терапія.

Поб= ;ічні реакції.

Найчастіш&= #1080;ми побічними реакціями у ході клініч = 85;их досліджень та у процесі постмаркетl= 0;нгового нагляду у па= 094;ієнтів з подагрою були загостреннn= 3; (напади) подагри, порушення функції печінки, діарея, нудота, головний біль, висипання т = 72; набряки. Ці побічні реакції мал = 80; у більшості випадків легкий або середній ступінь тяжкості. Пі= 076; час постмаркетl= 0;нгового нагляду бул = 80; повідомленl= 5;я про рідкісн= 10; випадки сер = 81;озних реакцій гіперчутлиk= 4;ості на фебуксос = 90;ат, деякі з них супроводжуk= 4;алися системними реакціями, т= 072; про рідкісн= 10; явища раптової серцевої смерті.

Нижче зазначені побічні реакції, які виникають при застосу = 74;анні фебуксостаm= 0;у та класифіко= 074;ані таким чином: часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100) т= 072; рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000). Частот = 72; розвитку ґрунтуєтьсn= 3; на дослідженнn= 3;х та постмаркетl= 0;нговому досвіді щод = 86; пацієнтів і = 79; подагрою.=

З боку крові та лімфатичноo= 1; системи: рі&#= 1076;ко – п= ;анцитопені= 03;, тромбоцитоl= 7;енія, агранулоциm= 0;оз*;

з боку імунно= 11; системи: рідко – анафілактиm= 5;ні реакції*, гіперчутлиk= 4;ість до препарату*;

з боку ендокринноo= 1; системи: нечасто – підвищення рівня тиреостимуl= 3;юючого гормону крові;

з боку органів зор = 91;: рідк= ;о – затуманення зору;

з боку харчування та обміну речовин: часто*** – загостреннn= 3; (напади) подагри; нечасто – цукровий діабет, гіперліпідk= 7;мія, зниження апетиту, збільшення маси тіла, рідко – зниж= 077;ння маси тіла, підвищення апетиту, ано= 088;ексія;

з боку психіки: нечасто – &= #1079;ниження лібідо, безсоння; рідкl= 6; – нервозністn= 0;;

з боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – запаморо = 95;ення, парестезії, геміпарез, сонливість, зміна смакового сприйняття, гіпестезія, послабленнn= 3; нюху;

з боку органів слуху та лабіринту: рідкl= 6; – шум у вухах;

з боку серця: нечасто – <= /span>фібри= 083;яція передсердь, відчуття серцебиття, відхилення від норми на ЕКГ, блокада лівої ніжки пучка Гіса (див. розділ «Синдром лі = 79;ису пухлини»), синусова тахікардія (див. розділ «Синдром лізису пухлини»); рідко – рапто&#= 1074;а серцева смерть*.

з боку судинної системи: нечаст= 086; – артеріальнk= 2; гіпертензіn= 3;, припливи, припливи з відчуттям жару, кровотечі (див. розділ «Синдром лізису пухлини»);

з боку дихальної системи: нечасто – задишка, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, каше= 083;ь;

з боку шлунково-ки = 96;кового тракту: часто – діарея**, нудота; нечасто – біль у животі, здуття живота, гастроезофk= 2;геальна рефлюксна хвороба, блювання, сухість у роті, диспепсія, запор, часті випорожненl= 5;я, метеоризм, дискомфорт = 91; шлунку або к= 080;шечнику; рідк= ;о – панкреати = 90;, виразки в ділянці рот = 72;;

з боку печінки та жовчовивідl= 5;их шляхів: часто – поруш&= #1077;ння функції печінки**; нечаl= 9;то – жо&#= 1074;чокам’яна хвороба; рідкl= 6; – геп&#= 1072;тит, жовтяниця*, печінкова недостатніl= 9;ть*;

з боку шкіри та підшкірно-ж = 80;рової тканини: часто – висип&= #1072;ння (у тому числі висипання з більш низьк = 86;ю частотою виникнення); нечаl= 9;то – де&#= 1088;матит, кропив’янкk= 2;, свербіж, зміна забар = 74;лення шкіри, пошкодженнn= 3; шкіри, петехії, п’я= 090;нисті висипання, макулопапуl= 3;ьозні висипання, папульозні висипання; рідкl= 6; – ток&#= 1089;ичний епідермальl= 5;ий некроліз*, синдром Стівенса–Дk= 8;онсона*, ангіонабряl= 2;*, реакції на препарат, що супроводжуn= 2;ться еозинофіліn= 8;ю та системни = 84;и симптомами*, генералізоk= 4;ані висипання (серйозні)*, еритема, ексфоліатиk= 4;ні висипання, фолікулярнo= 0; висипання, везикульозl= 5;і висипання, пустульознo= 0; висипання, сверблячі висипання*, еритематозl= 5;і висипання, к= 086;реподібні висипання, алопеція, підвищена п= 10;тливість;

з боку опорно-рухо = 74;ого апарату та сполучної тканини            : нечасто – біль у суглобах, артрит, біль у м’язах, скелетно-м’= 03;зовий біль, слабкість у м’язах, судоми м’язів, скут= 110;сть м’язів, бурсит; рідко – раб&#= 1076;оміоліз*, скутість суглобів, скелетно-м’= 03;зова скутість;

з боку нирок та сечовивіднl= 0;х шляхів: нечасто – нирко&= #1074;а недостатніl= 9;ть, сечокам’янk= 2; хвороба, гематурія, полакіурія, протеїнуріn= 3;; рідкl= 6; – тубулоінт= ерстиціальl= 5;ий нефрит*, наполегливo= 0; позиви до сечовипускk= 2;ння;

з боку репродуктиk= 4;ної системи та молочних залоз: нечасто – ерект&= #1080;льна дисфункція; =

з боку організму загалом: часто – набряки; нечасто – підвищена втомлюваніl= 9;ть, біль у грудя= 093;, відчуття дискомфортm= 1; у грудях; рідко – спрага;

лаборатор = 85;і показники: нечаl= 9;то – пі&#= 1076;вищення рівня амілази у крові, зменшення кількості тромбоцитіk= 4;, зменшення кількості лейкоцитів = 91; крові, зменшення кількості лімфоцитів = 91; крові, підвищення рівня креат = 80;ну у крові, підвищення рівня креатиніну = 91; крові, зниження рівня гемоглобінm= 1; крові, підви= 097;ення рівня сечовини в крові, підвищення = 88;івня тригліцериk= 6;ів у крові, підвищення рівня холестеринm= 1; в крові, зниження гематокритm= 1;, підвищення рівня лактатдегіk= 6;рогенази (ЛДГ) у крові, підвищення рівня калію = 091; крові; рідко – підвищення рівня глюкози у крові, подов= 078;ення активованоk= 5;о часткового тромбопласm= 0;инового часу, зниження кількості еритроцитіk= 4; у крові, підвищення рівня лужно= 11; фосфатази у крові, підвищення рівня креатинфосm= 2;окінази у крові*.

* Побічні реакції, що спостерігаl= 3;ися у межах постмаркетl= 0;нгового спостережеl= 5;ня.

** Діарея та відхилення результатіk= 4; функціоналn= 0;них проб печінк = 80; від норми, які вимагал = 80; терапії, що спостерігаl= 3;ися в досліджен = 85;ях, розвивалисn= 3; частіше у пацієнтів, які отримували супутню терапію кол = 93;іцином.

*** Частота загострень (нападів) подагри, що с&#= 1087;остерігала= ся у дослідженнn= 3;х.

Опис окремих побічних реакцій.

У межах постмаркетl= 0;нгового нагляду бул = 80; повідомлен&= #1085;я про рідкісн= 10; випадки серйозних реакцій гіперчутлиk= 4;ості на фебуксостаm= 0;, у тому числі синдром Стівенса–Дk= 8;онсона, токсичний епідермальl= 5;ий некроліз та анафілактиm= 5;ні реакції/шок. Синдром Стівенса–Дk= 8;онсона та токсични = 81; епідермальl= 5;ий некроліз характеризm= 1;ється прогресуючl= 0;м шкірним висипанням = 79; бульозним ураженням шкіри або слизових оболонок та подразненнn= 3;м слизової оболонки очей. Реакці= 111; гіперчутлиk= 4;ості на фебуксостаm= 0; можуть проя = 74;лятися такими симптомами: шкірними ре = 72;кціями, що характеризm= 1;ються інфільтровk= 2;ними макуло-папу = 83;ьозними висипаннямl= 0;, генералізоk= 4;аними або ексфоліатиk= 4;ними висипаннямl= 0;, а також ураж= 077;ннями шкіри, набряком обличчя, гарячкою, гематологіm= 5;ними порушеннямl= 0;, такими як тромбоцитоl= 7;енія та еозинофіліn= 3;, та ураження = 84; окремих органів або кількох органів (печінка та нирки, у тому числі тубулоінтеl= 8;стиціальни= 081; нефрит).

Заг = 86;стрення (напади) подагри зазвичай сп = 86;стерігалис&#= 1103; невдовзі після початку лік = 91;вання та протягом перших місяців лікування. Частота нападів подагри знижуваласn= 3; з часом. При застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у рекомендуєm= 0;ься профілактиl= 2;а гострих нападів подагри.

Син&= #1076;ром лізису пухлин (СЛП)

Резюме профілю безпеки.

Від = 86;мо, що у процесі досліджень, = 091; якому порів = 85;ювали фебуксостаm= 0; та алопуринол         =             (346 пацієнтів, які піддаються хіміотерапo= 0;ї з приводу гематологіm= 5;них злоякісних новоутвореl= 5;ь з помірним або високим ризиком СЛП), тільки у 22 (6,4 %) пацієнтів спостерігаl= 3;ися побічні реа = 82;ції, а саме у 11 (6,4 %) пацієнтів у кожній груп= 10; лікування. Більшість побічних реакцій бул = 80; легкого або помірного ступеня.

У цілому в ход= 110; цих досліджень будь-яких додаткових підозр щодо безпеки застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у пацієнтам і = 79; подагрою не було, за винятком нижчезазнаm= 5;ених трьох побічних реакцій.

Порушення = 079; боку серцевої системи: нечасто – блокада лівої ніжки пучка Гіса, синусова та = 93;ікардія.

Порушення = 079; боку судинної системи: нечасто – кровотечі.

Повідомле&= #1085;ня про підозрюванo= 0; побічні реа = 82;ції.

Повідо= ;млення про підозрюванo= 0; побічні реа = 82;ції після схвалення лікарськогl= 6; засобу дозвільнимl= 0; органами є важливою процедурою. Це дозволяє здійснюватl= 0; постійний м = 86;ніторинг співвідношk= 7;ння «користь/ри = 79;ик» застосуванl= 5;я цього лікарськогl= 6; засобу. Медичних пр = 72;цівників просять повідомлятl= 0; про усі підо= 079;рювані побічні реакції через націо = 85;альні системи повідомленn= 0;.

Термін придатностo= 0;. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальнo= 0;й упаковці пр = 80; температурo= 0; не вище 25 °C.

Зберігати у недоступноl= 4;у для дітей місці.

Упаков&#= 1082;а.

По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у пачці.

Катего&#= 1088;ія відпуску. За рецептом.

Виробник. h= 0;Т «КИЇВСЬКИЙ ВІТАМІННИЙ ЗАВОД».

Місцезнах = 86;дження виробника т = 72; адреса місц= 03; провадженнn= 3; його діяльності.=

04073, Україна, м. Київ, вул. Копилівськk= 2;, 38.

Web-сай= т: www.vitamin.com.ua

<= /p>
<= /p>
<= /p>