ІНСТРУКЦІЯ

= для медичного застосування лікарського засобу

= <= /p>

= Хайр= імоз

= (Hyr= imoz)

Склад:

діюча речовина: адалімумаб;

1 попередньо наповнений шприц містить 20 мг адалімумабу у 0,2 мл розчин= у;

допоміжні речовини: кислота адипінова; маніт (Е 421); полісорбат 80; натрію гідроксид (для коригування рН); кислота хлористоводнева (для коригування рН); вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий або дещо опалесцюючий, безбарвний або злегка жовтуватий розчин= .

Фармакотерапевтична група.

Імуносупресанти. Інгібітори фактора некрозу пухлини-альфа. Адалімумаб.

Код АТХ L04А В04.

Фармакологічні властивості

Механізм дії

Адалімумаб специфічно зв’язується з фактором некрозу пухлин (ФНП) та нейтралізує біологічні ефекти ФНП, блокуючи = його взаємодію з p55- та p75-рецепторами ФН= П на поверхні клітини.

Адалімумаб модулює також біологічні реакції відповіді, що індукуються а= бо регулюються ФНП, включаючи зміни рівнів молекул адгезії, відповідальних за міграцію лейкоцитів (ELAM-1, VCAM-1 та ICAM-1 при IC₅₀ 0,1–0,2 нМ).

Фармакодинаміка

У пацієнтів з ревматоїдним артритом (РА)= адалімумаб спричи= няв швидке зменшення, порівняно з початковими параметрами, рівнів показників гострої фази запалення (С-реактивного протеїну (СРП), цитокінів сироватки к= рові (IL-6) та швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ)) у пацієнтів з ревматоїдним артритом. Також спостерігалося зниження рівнів матриксних металопротеїназ (= MMP-1 та MMP-3) у сироватці крові, які спричиняють ремоделювання тканин, що лежит= ь в основі руйнування хряща. При застосуванні адалімумабу зазвичай спостерігаєт= ься покращення гематологічних ознак хронічного запалення.

Після лікування адалімумабом швидке зниження рівнів СРП спостерігалося також і у пацієнтів з поліартикулярним ювенільним ідіопатичним артритом (ЮІ= А), хворобою Крона (ХК), виразковим колітом (ВК) та гнійним гідраденітом (ГГ). Водночас зі значущим зменшенням експресії ФНП-α у пацієнтів з хворобою Крона спостерігалося зменшення кількості клітин, що експресують запальні маркери в товстій кишці. Ендоскопічні дослідження слизової оболонки кишечни= ку пацієнтів, які отримували адалімумаб, продемонстрували ознаки загоєння.

Фармакокінетика

Абсорбція та розподіл

Після одноразового підшкірного введення 40 мг адалімумабу абсорбція та розподіл адалімумабу були повільними, середня пікова концентрація в сироват= ці крові досягалася приблизно через 5 днів після введення. Середня абсолютна біодоступність адалімумабу, розрахована в трьох дослідженнях, після застосування одноразової дози 40 мг підшкірно становила 64 %.

Після одноразового внутрішньовенного введення у дозах від 0,25 до 10 мг= /кг концентрації були пропорційні дозам. Після застосування дози 0,5 мг/кг (при= близно 40 мг) кліренс був у діапазоні 11–15 мл/год, об’єм розподілу (Vss) становив= від 5 до 6 л, середній термінальний період напіввиведення становив приблизно 2 тижні. Концентрації адалімумабу у синовіальній рідині у пацієнтів з РА становили 31–96 % від рівня в сироватці крові.

Після підшкірного застосування адалімумабу у дозі 40 мг 1 раз на 2 тижн= і у пацієнтів з РА рівноважні концентрації становили від 5 мкг/мл (без супутньо= го застосування метотрексату) до 8–9 мкг/мл (з метотрексатом) відповідно. Конц= ентрації адалімумабу в сироватці крові у рівноважному стані зростали майже пропорцій= но до підшкірно введених доз 20, 40 та 80 мг 1 раз на 2 тижні або щотижня.

Після підшкірного застосування адалімумабу у дозі 24 мг/м² (= до 40 мг) 1 раз на 2 тижні у пацієнтів з поліартикулярним ювенільним ревматоїд= ним артритом (ЮРА) віком від 4 до 17 років рівноважні концентрації (показники вимірювались з 20-го по 48-й тиждень) становили 5,6 ± 5,6 мкг/мл (102 % CV – коефіцієнт варіації) без супутнього застосування метотрексату та 10,9 ± 5,2 мкг/мл (47,7 % CV) – з метотрексатом.

У дітей з поліартикулярним ЮРА віком 2–4 роки та у дітей віком від 4 ро= ків, маса тіла яких менше 15 кг, після застосування адалімумабу у дозі 24 мг/м2 з метотрексатом середнє значення рівноважних концентрацій становило 6,0 ± 6= ,1 мкг/мл (101 % CV) без супутнього застосування метотрексату та 7,9 ± 5,6 мкг= /мл (71,2 % CV) – з метотрексатом.

Після підшкірного застосування адалімумабу у дозі 24 мг/м² (= до 40 мг) 1 раз на 2 тижні у пацієнтів віком від 6 до 17 років з ентезитасоційованим артритом рівноважні концентрації (показники вимірювалис= ь на 24-му тижні) становили 8,8 ± 6,6 мкг/мл без супутнього застосування метотрексату та 11,8 ± 4,3 мкг/мл – з метотрексатом.

Після підшкірного застосування адалімумабу в дозі 40 мг 1 раз на 2 тижні дорослим пацієнтам з нерентгенологічним аксіальним спондилоартритом середня= (± стандартне відхилення) рівноважна концентрація на тижні 68 становила 8,0 ± = 4,6 мкг/мл.

У дорослих пацієнтів із псоріазом середня рівноважна концентрація стано= вила 5 мкг/мл протягом монотерапії адалімумабом у дозі 40 мг 1 раз на 2 тижні.

Після підшкірного застосування адалімумабу у дозі 0,8 мг/кг (до максиму= м 40 мг) 1 раз на 2 тижні у дітей із хронічним бляшковим псоріазом рівноважні концентрації становили приблизно 7,4 ± 5,8 мкг/мл (79 % CV).

У пацієнтів з гнійним гідраденітом після введення адалімумабу у дозі 16= 0 мг на тижні 0 з наступним введенням 80 мг на тижні 2 його концентрація у сиров= атці крові становила приблизно від 7 до 8 мкг/мл на тижні 2 та тижні 4. Середня рівноважна концентрація з тижня 12 до тижня 36 становила приблизно від 8 до= 10 мкг/мл під час введення адалімумабу у дозі 40 мг кожного тижня.<= /span>

Вплив адалімумабу на підлітків з гідраденітом було визначено за допомог= ою фармакокінетичного моделювання та симуляції на основі фармакокінетики при і= нших показаннях у дітей (бляшковий псоріаз, ювенільний ревматоїдний (ідіопатични= й) артрит (ЮРА), хвороба Крона (ХК) та ентезитасоційований артрит). Рекомендов= аний режим дозування для підлітків з гідраденітом – 40 мг 1 раз на 2 тижні. Оскі= льки вплив адалімумабу може залежати від маси тіла, підліткам з високою масою ті= ла та недостатньою відповіддю на лікування можна застосовувати рекомендовану д= озу для дорослих – по 40 мг 1 раз на тиждень.

У пацієнтів з хворобою Крона після введення адалімумабу у дозі 80 мг на тижні 0 з наступним введенням 40 мг на тижні 2 концентрація у сироватці кро= ві становила приблизно 5,5 мкг/мл протягом індукційної терапії. Після введення адалімумабу у дозі 160 мг на тижні 0 з наступним введенням 80 мг на ти= жні 2 його концентрація у сироватці крові становила приблизно 12 мкг/мл протягом індукційної терапії. Середня рівноважна концентрація становила приблизно 7 мкг/мл під час введення адалімумабу у підтримуючій дозі 40 мг 1= раз на 2 тижні.

У дітей з хворобою Крона середнього та високого ступеня активності початкова доза адалімумабу у відкритому дослідженні становила 160/80 мг або 80/40 мг на тижнях 0 та 2 залежно від маси тіла. На тижні 4 пацієнти були рандомізовані в співвідношенні 1 : 1 у групи, які отримували залежно від ма= си тіла або стандартну дозу (40/20 мг 1 раз на 2 тижні), або низьку дозу (20/1= 0 мг 1 раз на 2 тижні) для підтримуючої терапії. Середня рівноважна концентрація становила приблизно 15,7 ± 6,6 мкг/мл на тижні 4 у пацієнтів з масою тіла 40 кг або більше (160/80 мг) та 10,6 ± 6,1 мкг/мл у пацієнтів з масою тіла менше 40 кг (80/40 кг).=

У пацієнтів, які продовжували лікування в своїй групі, середні (± стандартне відхилення) концентрації адалімумабу на тижні 52 становили 9,5 ±= 5,6 мкг/мл у групі стандартних доз та 3,5 ± 2,2 мкг/мл у групі низьких доз. Сер= едні концентрації зберігалися у пацієнтів, які продовжували отримувати лікування адалімумабом протягом 52 тижнів. Для пацієнтів, яким дозу збільшили з одніє= ї 1 раз на два тижні до однієї щотижня, середні (± стандартне відхилення) концентрації адалімумабу в сироватці крові на тижні 52 становили 15,3 ± 11,4 мкг/мл (40/20 мг, щотижня) та 6,7 ± 3,5 мкг/мл (20/10 мг, щотижня= ).

У пацієнтів з виразковим колітом після введення адалімумабу у початковій дозі 160 мг на тижні 0 з наступним введенням 80 мг на тижні 2 його концентр= ація у сироватці крові становила приблизно 12 мкг/мл протягом індукційної терапії. Середня рівноважна концентрація становила приблизно 8 мкг/мл = під час введення адалімумабу у підтримуючій дозі 40 мг 1 раз на 2 тижні.

У дітей з виразковим колітом середня рівноважна концентрація адалімумаб= у у сироватці крові на тижні 52 після підшкірного введення дози залежно від маси тіла 0,6 мг/кг (максимум 40 <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:JA'>мг) один раз на д= ва тижні становила 5,01 ± 3,28 мкг/мл. У пацієнтів, яким вводили дозу 0,6 мг/кг (максимум 40 мг) кожного тижня, середня (± <= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f= ont-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:RU;mso-fareast-language:JA'>стандартне відхилення) рівноважна концентрація адалімумабу в сироватці крові на тижні<= /span> <= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f= ont-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:RU;mso-fareast-language:JA'>52 становила 15,7= <= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f= ont-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:RU;mso-fareast-language:JA'>± <= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f= ont-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:RU;mso-fareast-language:JA'>5,60 <= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f= ont-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:RU;mso-fareast-language:JA'>мкг/мл.

У дорослих пацієнтів з увеїтом після введення адалімумабу у початковій = дозі 80 мг на тижні 0 з наступним введенням 40 мг 1 раз на 2 тижні, починаючи з тижня 1, середня рівноважна концентрація становила приблизно від 8 до 10 мкг/мл.

Вплив адалімумабу на стан дітей з увеїтом було визначено за допомогою фармакокінетичного моделювання та симуляції на основі фармакокінетики при і= нших показаннях у дітей (бляшковий псоріаз, ювенільний ревматоїдний (ідіопатични= й) артрит (ЮРА), хвороба Крона (ХК) та ентезитасоційований артрит). Немає клін= ічних даних про вплив початкової дози адалімумабу на стан дітей віком до 6 років. Прогнозується, що за відсутності метотрексату початкова доза може призвести= до підвищення системного впливу.

Популяційне фармакокінетичне та фармакокінетичне/фармакодинамічне модел= ювання і симуляція передбачили порівнянний вплив та ефективність адалімумабу в пацієнтів, які отримували 80 мг 1 раз на 2 <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:JA'>тижні, та у пацієнтів, які отримували щотижнево дозу 40 мг (включаючи дорослих пацієнтів з РА, ГГ, ВК, ХК або псоріазом, дітей з ГГ та дітей масою тіла 40 <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:JA'>кг і більше з ХК = та ВК).

Залежність «вплив – відповідь» у дітей

На основі даних клінічних досліджень у пацієнтів з ЮІА (поліартикуляр= ний ювенільний ідіопатичний артрит та ентезитасоційований артрит) було встановлено залежність «вплив – відповідь» між концентрацією в плазмі крові та відповід= дю за критерієм PedACR<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:JA'> 50. Очевидна концентрація адалімумабу в плазмі крові, яка забезпечує половину максимальн= ої ймовірності відповіді PedACR 50 (EC₅₀), становила 3 <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:JA'>мкг/мл (95= <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:JA'>% ДІ 1–6 <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:JA'>мкг/мл). Залежніс= ть «вплив – відповідь» між концентрацією адалімумабу та його ефективністю у ді= тей з хронічним бляшковим псоріазом високого ступеня тяжкості була встановлена = для відповідей за індексом PASI 75 та PGA («відсутність» або «мінімаль= ний» відповідно). Показники PASI 75 та PGA «відсутність» або «мінімальн= ий» зростали зі збільшенням концентрації адалімумабу, при цьому обидва показники мали подібну явну EC₅₀ приблизно 4,5 мкг/мл (95 % ДІ 0,4–47,6 та 1,9–10,5 відповідно).

Виведення

Популяційний фармакокінетичний аналіз даних більше ніж 1300 пацієнтів з РА виявив тенденцію до підвищення явного кліренсу адалімумабу з підвищенням маси тіла пацієнтів. З урахуванням поправок щодо різниці маси тіла було встановлено, що стать та вік пацієнта = мають мінімальний вплив на кліренс адалімумабу. Рівні вільного адалімумабу (не зв’язаного з антитілами до адалімумабу в сироватці крові були нижчими у пацієнтів, у яких виявлялись антитіл= а до адалімумабу. Не вивчали застосування лікарського засобу Хайрімоз пацієнтам = із порушеннями функцій печінки та нирок.

Клінічні характеристики<= /o:p>

Показання

Ревматоїдний артрит (РА)=

Хайрімоз у комбінації з метотрексатом показаний для:

·        = ;             лікування ревматоїдного артриту середнього та високого ступеня активності<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:JA'> у дорослих пацієнтів, коли адекватна відповідь на терапію протиревматич= ними препаратами, що модифікують перебіг захворювання (DMARDs – disease-modifying antirheumatic drugs), включаючи метотрексат, не була отримана;

·        = ;             лікування активного прогресуючого ревматоїдного артриту високого ступеня активності у дорослих пацієнтів, які раніше не отримували терапію метотрексатом.

Хайрімоз можна застосовува= ти як монотерапію у разі непереносимості метотрексату або коли продовження тер= апії метотрексатом є неприйнятним.

Адалімумаб продемонстрував= пригнічення прогр= есування структурного ураження суглобів, що було підтверджено рентгенографічно, та покращення функціонального стану при одночасному застосуванні з метотрексат= ом.

Ювенільний ревматоїдний (ідіопатичний) артрит (ЮРА= )

Поліартикулярний ювенільний ревматоїдний (ідіопати= чний) артрит

Хайрімоз у комбінації з метотрексатом показаний= для лікування активного поліартикулярного ювенільного ідіопатичного артриту у д= ітей віком від 2 років, у яких не було адекватної відповіді на терапію одним або кількома протиревматичними препаратами, що модифікують перебіг захворювання (DMARDs).

Хайрімоз можна застосовувати як монотерапію у р= азі непереносимості метотрексату або коли продовження терапії метотрексатом є неприйнятним. Не було проведено досліджень застосування препарату Хайрімоз пацієнтам віком до 2 років.

Ентезитасоційований артрит

Хайрімоз показаний для лікування активного ентезитасоційованого артриту у дітей віком від 6 років, які не відповідали = на традиційну терапію або мають непереносимість чи медичні протипоказання до т= аких видів терапії.

Аксіальний спондилоартрит

Анкілозуючий спондиліт (АС)

Хайрімоз показаний для лікування<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:JA;mso-bidi-language: BO'> анкілозуючого спондиліту з високим ступенем активності у дорослих пацієнтів, які не відповіли на традиційну терапію.

Аксіальний спондилоартрит без рентгенологічного підтвердження АС

Хайрімоз показаний для лікування аксіального спондилоартриту з високим ступенем активності без рентгенологічного підтвердження АС, але з наявними ознаками запалення на підставі підвищеного рівня СРП та/або за результатами МРТ (магнітно-резонан= сна томографія) у дорослих пацієнтів, у яких не було адекватної відповіді на терапію нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП) або наявна неперен= осимість цих препаратів.

Псоріатичний артрит (ПсА)

Хайрімоз показаний для лікува= ння активного та прогресуючого псоріатичного артриту у дорослих пацієнтів, коли= не було отримано адекватної відповіді на попередню терапію протиревматичними препаратами, що модифікують перебіг захворювання (DMARDs). Адалімумаб продемонстрував уповільнення темпів прогресування ураження периферичних суглобів, що визначається за допомогою рентгенографії, у пацієнтів із симетричною поліартикулярною формою захворювання та покращання функціональн= ого стану.

Бляшковий псоріаз (БП)

Хайрімоз показаний для лікування дорослих пацієнтів із помірним або тяжким перебігом хронічного бляшкового псоріазу, яким необхідна системна терапія.

Бляшковий псоріаз (БП) у дітей

Хайрімоз показаний для лікування хронічного бляшкового псоріазу з тяжким перебігом у дітей віком в= ід 4 років, у яких не отримано клінічної відповіді або є протипоказання/ непереносимість місцевої терапії або фототерапії.

Гнійний гідраденіт (ГГ)<= /p>
Хайрімоз показаний для лікування активного помірного та тяжкого гнійного гідраденіту (acne inversa= ) у дорослих пацієнтів та у підлітків віком від 12 років, які не відповідали на традиційну системну терапію.

Хвороба Крона (ХК)

Хайрімоз показаний для лікування хвороби Крона середнього та високого ступеня активн= ості у дорослих пацієнтів, які не відповідали на повний курс терапії кортикостер= оїдами та/або імуносупресантами або мають непереносимість чи медичні протипоказанн= я до таких видів терапії.

Хвороба Крона (ХК) у дітей

Хайрімоз показаний для лікування хвороби Крона середнього та високого ступеня активності у дітей в= іком від 6 років, які не відповідали на традиційну терапію, включаючи первинну нутритивну терапію, терапію кортикостероїдами та/або імуномодуляторами, або= мають непереносимість чи медичні протипоказання до таких видів терапії.

Виразковий коліт (ВК)

Хайрімоз показаний для лікування виразкового коліту середнього та високого ступеня активності у до= рослих, які не відповідали на традиційну терапію, включаючи терапію кортикостероїда= ми та/або 6-меркаптопурином або азатіоприном, або мають непереносимість чи мед= ичні протипоказання до таких видів терапії.

Виразковий коліт (ВК) у дітей

Хайрімоз показаний для лікування виразкового коліту середнього та високого ступеня активності у дітей (віком від 6 років), які не відповідали на традиційну терапію, включаючи терапію кортикостероїдами та/або 6-меркаптопурином або азатіоприном, або мають непереносимість чи медичні протипоказання до таких видів терапії.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:11.0pt;font-family:"= Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-langua= ge: JA;mso-bidi-language:BO'>Увеїт

Хайрімоз показаний для лікування неінфекційного інтермедіарного, заднього та панувеї= ту у дорослих пацієнтів, які не відповідали на терапію кортикостероїдами, яким необхідно знизити дозу кортикостероїдів або які мають непереносимість чи ме= дичні протипоказання до терапії кортикостероїдами.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:11.0pt;font-family:"= Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-langua= ge: JA;mso-bidi-language:BO'>Увеїт у дітей

Хайрімоз показаний для лікування хронічного неінфекційного переднього увеїту у дітей віком від 2 років, які не відповідали на традиційну терапію або мають непереносимість традиційної терапії або яким традиційна терапія протипоказана.

Протипоказання

·      Підвищена чутливість до адалімумабу або до будь-якого іншого компон= ента препарату.

·      Активний туберкульоз або інші тяжкі інфекції, такі як сепсис та опортуністичні інфекції (див. розділ «Особливості застосування»).

·      Помірна та тяжка серцева недостатність (III/IV клас за NYHA) (див. розділ «Особливості застосування»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Адалімумаб вивчали за участю пацієнтів з РА, ЮРА та ПсА, які отримували препарат як монотерапію та одночасно з метотрексатом. Рівень формування ант= итіл був нижчим при одночасному застосуванні адалімумабу з метотрексатом порівня= но з монотерапією. Введення адалімумабу без метотрексату призводило до збільшення рівня формування антитіл, збільшення кліренсу та зниження ефективності адалімумабу.

·&nb= sp;     Не рекомендується одночасне застосовування препарату= Хайрімоз із анакінрою (див. розділ «Особливості застосування»).

·      Не рекомендується одночасне застосовування препарату Хайрімоз із абатацептом (див. розділ «Особливості застосування»).

Особливості застосування.

З метою покращення контролю застосування біологічних препаратів необхідно чітко фіксувати торгівельну н= азву та номер серії введеного препарату у медичній документації пацієнта<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:11.0pt;font-family:"= Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-langua= ge: JA;mso-bidi-language:BO'>.

Інфекції

Пацієнти, які застосовували блокатори ФНП, більш схильні до розвитку тяжких інфекцій.

Порушення функції легенів = може збільшити ризик розвитку інфекцій. Тому за станом пацієнтів слід ретельно стежити та перевіряти на наявність інфекцій, включаючи туберкульоз, до, під= час та після лікування препаратом Хайрімоз. Оскільки елімінація адалімумабу може тривати до чотирьох місяців, спостереження слід продовжувати протягом цього періоду.

Не слід застосовувати адал= імумаб пацієнтам з активним інфекційним процесом, включаючи хронічні або локалізов= ані інфекції, поки інфекція не буде контрольована. У пацієнтів, які мають контакт із хворим на туберкульоз або повернулися з країн з високим рі= внем захворюваності на туберкульоз або з ендемічних зон щодо мікозів (гістоплазм= оз, кокцидіоїдомікоз або бластомікоз), слід оцінити співвідношення користь/ризи= к до початку застосування препарату Хайрімоз (див. нижче «Інші опортуністичні інфекції»).

Необхідно провести повне обстеження та ретельно спостерігати за станом пацієнтів, у яких під час лікування препаратом Хайрімоз розвинулася нова інфекція. При розвитку тяжкої інфекції або сепсису слід припинити лікування та застосувати відповідні протимікробні або протигрибкові препарати, поки інфекція не буде контрольов= ана. Слід з особливою обережністю застосовувати Хайрімоз пацієнтам з рекурентними інфекціями або при преморбідних станах, що підвищують схильність до розвитк= у інфекцій.

Тяжкі інфекції

Тяжкі інфекції, такі як сепсис, спричинений бактеріальними, мікобактеріальними, інвазивними грибков= ими, паразитарними, вірусними або іншими опортуністичними інфекціями (лістеріоз, легіонельоз і пневмоцистоз), спостерігалися у пацієнтів, які застосовували адалімумаб.

У клінічних дослідженнях спостерігалися й інші тяжкі інфекції: пневмонія, пієлонефрит, септичний арт= рит та септицемія. Були повідомлення про госпіталізацію пацієнтів з інфекціями,= що виникли (у тому числі про летальні випадки).

Туберкульоз

Повідомлялося про випадки реактивації та про розвиток нової інфекції туберкульозу, включаючи легеневу= та нелегеневу форми (тобто дисемінований туберкульоз), у пацієнтів, які отриму= вали лікування адалімумабом. До початку терапії препаратом Хайрімоз пацієнтів потрібно ретельно обстежити щодо активного та неактивного (латентного) туберкульозу. Обстеження повинно включати вичерпну оцінку анам= незу пацієнта з туберкульозом або відомості про можливі контакти з хворими на активний туберкульоз та про попередню та/або супутню імуносупресивну терапі= ю. Слід провести всім пацієнтам до початку терапії шкірний туберкуліновий тест (проба Манту) та рентгенографію грудної клітки (можуть застосовуватися місц= еві рекомендації). Проведення та результати проб рекомендується фіксувати в картці-пам’ятці пацієнта. Лікарі повинні пам’ятати про ризик хибнонегативних результатів шкірних туберкулінових тестів, особливо у тяжкохворих пацієнтів= або пацієнтів з ослабленим імунітетом.

Терапію лікарським засобом Хайрімоз не слід проводити, якщо діагностується активний туберкульоз (див. розділ «Протипоказання»).

У всіх ситуаціях, описаних нижче, слід дуже ретельно зважити співвідношення користь/ризик терапії.

Рішення про лікування пацієнтів з підозрою на латентний туберкульоз слід приймати після консультації з фтизіатром.

У разі латентного туберкульозу перед початком терапії лікарським засобом Хайрімоз потрібно провести специфічне протитуберкульозне лікування відповідно до місцевих рекомендацій.

Слід зважати на необхідність протитуберкульозно= го лікування перед початком терапії лікарським засобом Хайрімоз пацієнтам, які мають фактори ризику розвитку туберкульозної інфекції, але в яких отримано негативний результат тесту на латентний туберкульоз, та пацієнтам, які мали= в анамнезі латентний або активний туберкульоз і для яких не може бути підтверджене відповідне лікування.

Незважаючи на профілактичне протитуберкульозне лікування, випадки реактивації туберкульозу траплялися у пацієнтів, які отримували адалімумаб. У деяких пацієнтів, які раніше перенесли успішну тер= апію активного туберкульозу, спостерігався повторний розвиток туберкульозу на тлі прийому адалімумабу.

Усіх пацієнтів потрібно попередити про необхідн= ість консультації лікаря у разі появи ознак, що нагадують симптоми туберкульозу (наприклад, постійний кашель, виснаження / зменшення маси тіла, субфебрильна температура, апатія) під час або після лікування препаратом Хайрімоз.<= /o:p>

Інші опортуністичні інфекції=

Протягом лікування адалімумабом повідомлялося п= ро розвиток опортуністичних інфекцій, у тому числі інвазивних грибкових інфекц= ій. Іноді такі інфекції своєчасно не діагностувалися у пацієнтів, які застосову= ють антагоністи ФНП, що призводило до пізнього початку лікування та іноді завершувалося летально.

У разі розвитку лихоманки, нездужання, зменшення маси тіла, підвищення пітливості, кашлю, задишки та/або інфільтратів у леге= нях чи інших ознак серйозного системного захворювання (з шоком або без) пацієнт= ам слід негайно пройти обстеження щодо виявлення інвазивної грибкової інфекції= та негайно припинити застосування препарату Хайрімоз. Рішення щодо застосування емпіричної протигрибкової терапії таким хворим слід приймати після консульт= ації з фахівцем у сфері діагностики та лікування інвазивних грибкових інфекцій.<= o:p>

Реактивація гепатиту В.

Застосування блокаторів ФН= П, включаючи адалімумаб, пов’язувалося з реактивацією вірусу гепатиту В у хронічних носіїв (тобто тих, хто мав позитивний поверхневий антиген). Іноді випадки реактивації вірусу гепатиту В були летальними. До початку застосува= ння препарату Хайрімоз слід обстежити пацієнтів групи ризику щодо вірусу гепати= ту В. У разі позитивного результату такого обстеження рішення про лікування сл= ід приймати після консультації з гепатологом.

Слід з обережністю признач= ати Хайрімоз пацієнтам, які є носіями вірусу гепатиту В, а у разі призначення – ретельно спостерігати за станом таких пацієнтів щодо появи симптомів реактивації вірусу гепатиту В під час терапії та протягом декількох місяців після припинення лікування. Немає даних щодо ефективності та безпеки застосування противірусних препаратів для профілактики реактивації вірусу гепатиту В у носіїв, які отримують антагоністи ФНП для запобігання реактива= ції вірусу гепатиту В. При реактивації вірусу гепатиту В слід припинити терапію препаратом Хайрімоз й призначити ефективне противірусне лікування та відпов= ідну підтримуючу терапію.

Неврологічні розлади

При застосуванні блокаторів ФНП, у тому числі адалімумабу, повідомлялося про поодинокі випад= ки появи або загострення клінічних симптомів та/або радіографічних ознак демієлінізуючих захворювань центральної нервової системи, включаючи розсіян= ий склероз, неврит зорового нерва та демієлінізуючі захворювання периферичної нервової системи, включаючи синдром Гійєна – Барре. Рекомендується ретельна оцінка переваг/ризику застосування адалімумаба для пацієнтів з демієлінізуючими розладами центральної або периферичної нервової системи. Необхідно припинити терапію препаратом Хайрімоз у разі виникнення зазначених розладів. Відомо, що існує зв’язок між інтермед= іарним увеїтом та демієлінізуючими розладами центральної нервової системи. Неврологічне обстеження необхідно проводити пацієнтам з неінфекційним інтермедіарним увеїтом перед тим, як розпочати терапію лі= карським засобом Хайрімоз, та регулярно протягом терапії, щоб оцінювати розвиток демієлінізуючих розладів центральної нервової системи.

Алергічні реакції

Під час клінічних дослідже= нь виникали поодинокі серйозні алергічні реакції, пов’язані з адалімумабом. Повідомлялося про серйозні алергічні реакції, включаючи анафілаксію, після введення адалімумабу. При виникненні анафілактичної реакції або іншої серйо= зної алергічної реакції необхідно негайно припинити застосування препарату Хайрі= моз і розпочати відповідну терапію.

Імуносупресія

Під час клінічних дослідже= нь адалімумабу у 64 пацієнтів з РА випадків пригнічення гіперчутливості сповільненого типу, зниження рівнів імуноглобулінів або кількісних змін ефекторних Т- та В-клітин, а також NK-клітин, моноцитів/макрофагів та нейтрофілів не спостерігалося.

Злоякісні новоутворення

У контрольованих клінічних дослідженнях блокато= рів ФНП частіше повідомлялося про розвиток злоякісних новоутворень у пацієнтів, які отримували ФНП-блокатор, ніж у пацієнтів контрольної групи. Однак ці випадки були поодинокими. У постмаркетинговій практиці пові= домлялося про випадки лейкемії, пов’язаної із застосуванням антагоністів ФНП. Більше того, у пацієнтів з давнім високоактивним ревматоїдним артритом існує висок= ий фоновий ризик виникнення лімфоми та лейкемії, що ускладнює оцінку ризику. З огляду на існуючі дані не можна виключати ризик розвитку лімфом, лейкемії а= бо інших злоякісних новоутворень у пацієнтів, які лікуються антагоністами ФНП.=

З постмаркетингової практики відомо про випадки злоякісних новоутворень (у тому числі летальних) у дітей та дорослих (віком= до 22 років), які отримували лікування антагоністами ФНП (вік початку терапії ≤ 18 років), включаючи адалімумаб. Лімфоми становили приблизно полови= ну цих випадків. Решту становили різні злоякісні новоутворення, в тому числі рідкісні злоякісні новоутворення, що зазвичай асоціюються з імуносупресією.= Не можна виключити ризик розвитку злоякісних новоутворень у дітей, які отримую= ть лікування антагоністами ФНП.

У постмаркетинговій практиці були поодинокі повідомлення про розвиток гепатолієнальної Т-клітинної лімфоми у пацієнтів,= які застосовували адалімумаб. Це рідкісний тип лімфоми, що характеризується дуже агресивним перебігом та зазвичай є летальним. Деякі випадки утворення гепатолієнальної Т-клітинної лімфоми на тлі лікування адалімумабом спостері= галися в молодих людей, які раніше отримували терапію інфліксимабом у комбінації з азатіоприном або 6-меркаптопурином для лікування запальних захворювань кишечнику. Потенційний ризик одночасного застосування азатіоприну або 6-меркаптопурину з адалімумабом має бути ретельно оцінений. Ризик розвитку гепатолієнальної Т-клітинної лімфоми у пацієнтів, які отримують лікування препаратом Хайрімоз, виключити не можна (див. розділ «Побічні реакції»).

Досліджень щодо застосування адалімумабу пацієн= там зі злоякісними новоутвореннями в анамнезі або продовження терапії у пацієнт= ів, в яких розвинулося злоякісне новоутворення, не проводилося. Отже, це потріб= но враховувати та з обережністю приймати рішення щодо застосування адалімумабу таким хворим (див. розділ «Побічні реакції»).

У всіх пацієнтів, особливо при інтенсивній імуносупресивній терапії в анамнезі, або у пацієнтів із псоріазом, яким проводили PUVA-терапію (псоралени з УФА), слід виключити наявність немеланомного раку шкіри до та протягом періоду застосування лікарського за= собу Хайрімоз. Також повідомлялося про меланому та карциному з клітин Меркеля у пацієнтів, які отримували лікування антагоністами ФНП, включаючи адалімумаб (див. розділ «Побічні реакції»).

У пошуковому клінічному дослідженні, в якому оцінювали застосування іншого антагоніста ФНП (інфліксимаб), у пацієнтів із хронічною обструктивною хворобою легенів повідомлялося про більш часті випа= дки виникнення новоутворень, здебільшого у легенях, голові та на ділянці шиї, порівняно з контрольною групою. Всі пацієнти довгий час були курцями. Тому необхідно з обережністю застосовувати будь-які антагоністи ФНП пацієнтам із хронічною обструктивною хворобою легенів та пацієнтам із підвищеним ризиком виникнення новоутворень на тлі куріння.

На сьогодні невідомо, чи впливає застосування адалімумабу на ризик розвитку дисплазії або раку товстої кишки. Усі хворі на виразковий коліт, що входять до групи підвищеного ризику розвитку дисплазії= або раку товстої кишки (зокрема пацієнти з довготривалим виразковим колітом або первинним склерозуючим холангітом), або ті, хто мав в анамнезі дисплазію або рак товстої кишки, повинні підлягати регулярному обстеженню щодо наявності дисплазії перед початком терапії та протягом перебігу всієї хвороби. Обстеж= ення має включати колоноскопію та біопсію відповідно до місцевих рекомендацій.

Гематологічні розлади

При застосуванні блокаторів ФНП були поодинокі повідомлення про розвиток панцитопенії, апластичної анем= ії. При застосуванні адалімумабу (причинно-наслідковий зв’язок не з’ясований) повідомлялося про розвиток цитопенії (тромбоцитопенії, лейкопенії), що мала клінічне значення. Усіх пацієнтів потрібно попередити про необхідність негайної консультації лікаря при появі симптомів, притаманних захворюванням крові (таких як постійна гарячка, синці, кровотеча, блідість шкіри та слизових оболонок), на тлі застосування адалімумабу. Слід розглянути необхідність припинення застосування препарату Хайрімоз пацієнтам у разі підтвердження серйозних порушень з боку крові.

Вакцинація

Схожі реакції антитіл на стандартну 23-валентну пневмококову вакцину та тривалент= ну вакцину проти грипу спостерігалися в дослідженні за участю 226 дорослих пацієнтів з ревматоїдним артритом, які застосовували адалімумаб або плацебо. Відсутні дані щодо вторинної передачі інфекції живими вакцинами в пацієнтів, які отримували адалімумаб.

Для пацієнтів дитячого віку рекомендовано по можливості провести всі необхідні щеплення згідно з календ= арем до початку терапії препаратом Хайрімоз.

Пацієнтам під час застосув= ання адалімумабу можна проводити вакцинацію, за винятком застосування живих вакц= ин. Застосування живих вакцин (наприклад вакцини БЦЖ) немовлятам, які піддавали= ся впливу адалімумабу внутрішньоутробно, не рекомендується протягом 5 місяців після останньої ін’єкції адалімумабу матері у період вагітності.=

Хронічна серцева недостатність (ХСН)

У клінічному дослідженні з іншим антагоністом ФНП спостерігалося погіршення перебігу застійної серцевої недостатності та підвищення рівня пов’язаної з нею смертності. Також повідомлялося про випадки погіршення перебігу застійної серцевої недостатно= сті у пацієнтів, які застосовували адалімумаб. Хайрімоз слід з обережністю застосовувати пацієнтам із серцевою недостатністю легкого ступеня тяжкості (клас I/II за класифікацією NYHA (Нью-Йоркська асоціація кардіологів)). Застосування лікарського засобу Хайрімоз протипоказане при серцевій недостатності помірного та тяжкого ступеня (див. розділ «Протипоказання»). = При виникненні нових симптомів та погіршенні перебігу застійної серцевої недостатності лікування препаратом Хайрімоз слід припинити.

Аутоімунні процеси

Лікування адалімумабом може спричинити появу аутоантитіл. Вплив тривалого застосування препарату Хайрім= оз на розвиток аутоімунних захворювань невідомий. При виникненні симптомів, що нагадують вовчакоподібний синдром, і виявленні антитіл до дволанцюгової ДНК подальше лікування препаратом Хайрімоз необхідно припинити (див. розділ «Побічні реакції»).

Одночасне застосування з біологічними DMARDs або з антагоністами ФНП

Спостерігалися серйозні інфекції під час клініч= них досліджень супутнього застосування анакінри та етанерцепту, що не мало терапевтичних переваг у порівнянні з монотерапією етанерцептом. З огляду на характер побічних явищ, що спостерігалися під час комбінованого лікування етанерцептом та анакінрою, подібна токсичність може розвинутися при комбіна= ції анакінри та іншого блокатора ФНП. Тому комбінація адалімумабу та анакінри не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Одночасне застосування адалімумабу з іншими біологічними DMARDs (наприклад, анакінра = та абатацепт) або з іншими антагоністами ФНП не рекомендується, зважаючи на можливе підвищення ризику інфекцій та інших потенційних фармакологічних взаємодій (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Хірургічні втручання

Доступні обмежені дані щодо безпеки хірургічних процедур у пацієнтів, які отримують адалімумаб. Тривалий період напіввиведення адалімумабу необхідно брати до уваги, якщо планується хірургічне втручання. Пацієнта, який потребує хірургічного втручання та знаходиться на лікуванні препаратом Хайрімоз, потрібно ретельно обстежити на наявність інфекцій. У разі необхідності слід вжити відповідних заходів. Доступні обмежені дані щодо безпеки застосування пацієнтам, які піддавались артропластиці під час терапії адалімумабом.

Непрохідність тонкої кишки
Відсутність відповіді на лікування хвороби Крона може свідчити про наявність фіксованої фіброзної стриктури, яка вимагає лікування хірургічним шляхом. Доступні дані дають зм= огу вважати, що лікування адалімумабом не спричиняє виникнення або прогресування стриктур.

Пацієнти літнього віку

Частота розвитку серйозних інфекцій у пацієнтів віком від 65 років, які отримували адалімумаб (3,7 %), вища, ніж у молодших пацієнтів (1,5 %). Деякі випадки були летальн= ими. У зв’язку з тим, що частота розвитку інфекцій у пацієнтів літнього віку вищ= а, застосовувати адалімумаб пацієнтам цієї вікової категорії необхідно з обережністю.

Діти

Див. підрозділ «Вакцинац= ія» вище.

Допоміжні речовини з відомими ефектами<= /span>

Лікарський засіб Хайрімоз містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на 0,2 мл, тобто практично вільний від натрію.

=

Застосування у період вагітності або годування гру= ддю

Жінки репродуктивного віку

Для запобігання вагітності жінки репродуктивного віку повинні користува= тися надійними методами контрацепції під час лікування та протягом щонайменше п’= яти місяців після введення останньої дози препарату Хайрімоз.=

Вагітніс= ть

В результаті проспективного аналізу даних щодо застосування адалімумабу під час вагітності (приблизно 2100 випадків вагітностей, які завершилися народженням живих дітей з відомими наслідками,= у тому числі понад 1500 випадків застосування препарату у першому триместрі) = не виявлено збільшення частоти виникнення вад розвитку у новонароджених.<= /o:p>

В проспективний когортний реєстр було включено 257 жінок з РА або Х= К, які отримували адалімумаб як мінімум протягом першого триместру, та 120 жін= ок з РА або ХК, які не отримували адалімумаб. Первинною кінцевою точкою була частота розвитку зн= ачних вроджених вад у новонароджених. Частота випадків вагітностей, які завершили= ся народженням принаймні однієї живої дитини зі значною вродженою вадою, стано= вила 6 з 69 (8,7 %) в групі жінок з РА, які отримували адалімумаб, та 5 з 74 (6,= 8 %) – в групі жінок з РА, які не застосовували препарат (нескориговане відношен= ня шансів [ВШ] 1,31, 95 % довірчий інтервал [ДІ] 0,38–4,52). В групі жінок з Х= К, які отримували адалімумаб, частота таких випадків становила 16 зі 152 (10,5= %), а в групі жінок з ХК, які не застосовували препарат, відповідно 3 з 32 (9,4= %) (нескориговане ВШ 1,14, 95 % ДІ 0,31–4,16). В об’єднаній групі жінок з РА т= а ХК скориговане ВШ (з поправкою на відмінності на вихідному рівні) становило 1,= 10 (95 % ДІ 0,45–2,73). Між жінками, які застосовували та не застосовували адалімумаб, не було виявлено чітко виражених відмінностей щодо вторинних кінцевих точок у вигляді спонтанних абортів, незначних вроджених вад, передчасних пологів, маси тіла та зросту новонароджених і серйозних або опортуністичних інфекцій, а також не було зареєстровано випадків мертвонародження або розвитку злоякісних пухлин. На інтерпретацію даних мог= ли впливати методологічні обмеження дослідження, у тому числі малий об’єм вибі= рки та нерандомізований дизайн дослідження.

В експериментальному дослідженні токсичності на ма= впах не було виявлено ознак токсичної дії на материнський організм, а також ембріотоксичної та тератогенної дії. Доклінічні дані щодо постнатальної токсичності адалімумабу відсутні.

Оскільки адалімумаб інгібує ФНП-α, його застосування під час вагітності може порушити нормальні імунні реакції у новонародженого. Вагітним жінкам слід застосовувати адалімумаб лише у разі очевидної необхідності.

Адалімумаб може проникати через плаценту в сироватку крові новонароджених, матері яких отримували адалімумаб під час вагітності. Тому у таких новонароджених може бути підвищений ризик інфікування. Застосування живих вакцин (наприклад вакцини БЦЖ) немовлятам, що піддавалися впливу адалімумабу внутрішньоутробно, не рекомендується протяго= м 5 місяців після останньої ін’єкції адалімумабу матері у період вагітності.

Годування груддю

= Обмежені опубліковані дані свідчать про те, що адалімумаб екскретується у грудне мол= око у дуже низьких концентраціях – від 0,1 % до 1 % від рівня у сироватці матер= і. Враховуючи те, що білки імуноглобуліну G піддаються в кишечнику протеолізу і мають низьку біодоступність, системний вплив адалімумабу на немовлят, які знаходяться на грудному вигодовуванні, малоймовірний. Отже, препарат Хайрімоз можна застосовувати в період годування груддю.<= o:p>

Фертильн= ість

Доклінічні дані щодо впливу адалімумабу на фертильність відсутні.<= /o:p>

Здатність впливати на швидкість реакції при керува= нні автотранспортом або іншими механізмами.

Хайрімоз може мати незначний вплив на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або інши= ми механізмами. Застосування лікарського засобу Хайрімоз може спричинити виникнення вертиго та порушення гостроти зору (див. розділ «Побічні реакції= »).

Спосіб застосування та дози =

Терапію препаратом Хайрімоз повинен призначати лікар, який має досвід діагностування та терапії захворювань, при яких показаний Хайрімоз. Офтальмологам рекомендовано проконсультуватися з відповідним спеціалістом перед тим, як призначати терапію препаратом Хайрім= оз. Пацієнти, які застосовують лікарський засіб Хайрімоз, повинні отримати картку-пам’ятку пацієнта.

Хайрімоз можна вводити самостійно тільки у разі, якщо пацієнт або батьки дитини, якій призначена терапія адалімумабом, пройш= ли відповідний інструктаж у лікаря щодо техніки введення ін’єкції та лікар підтвердив, що це можливо. Додатково необхідно ознайомитись з інформацією щ= одо самостійного введення, яка міститься в цій інструкції. Під час лікування пр= епаратом Хайрімоз інші супутні види терапії (наприклад терапію кортикостероїдами та/= або імуномодулюючими препаратами) потрібно переглянути.

Ревматоїдний артрит

Рекомендована доза для дорослих пацієнтів становить 40 мг 1 раз на 2 тижні підшкірно. Під час тера= пії лікарським засобом Хайрімоз необхідно продовжувати застосовувати метотрексат, також мо= жна продовжувати терапію глюкокортикоїдами, саліцилатами, нестероїдними протизапальними препаратами, аналгетиками. Щодо застосування інших протиревматичних препаратів, які модифікують перебіг захворювання (DMARDs), див. розділ «Особливості застосування».

Для деяких хворих на РА, я= кі не застосовують метотрексат, може бути виправданим збільшення частоти введе= ння препарату до 40 мг 1 раз на тиждень підшкірно або 80 мг 1 раз на 2 тижні.

Клінічна відповідь зазвичай досягається протягом 12 тижнів лікування. Слід переглянути необхідність продовження терапії для пацієнтів, у яких протягом вказаного терміну не спостерігається відповіді на лікування.

Якщо необхідно, можна перервати терапію (наприклад, перед хірургічним втручанням або у разі тяжкої інфекції). Існують дані, що після повернення до терапії через 70 днів або більше клінічна відповідь та профіль безпеки є подібними до тих, що були до перерви.

Аксіальний спондилоартрит (анкілозуючий спондиліт = та аксіальний спондилоартрит без рентгенологічного підтвердження АС) та псоріатичний артрит

Рекомендована доза для дорослих пацієнтів становить 40 мг 1 раз на 2 тижні підшкірно.

Клінічна відповідь зазвичай досягається протягом 12 тижнів лікування. Слід переглянути необхідність продовження терапії для пацієнтів, у яких протягом вказаного терміну не спостерігається відповіді на лікування.

Бляшковий псоріаз

Рекомендована початкова до= за для дорослих становить 80 мг, через 1 тиждень застосовувати 40 мг підшкірно. Підтримуюча терапія – 40 мг 1 раз на 2 тижні підшкірно.
Слід ретельно переглянути необхідність продовження терапії після 16 тижнів для пацієнтів, у яких прот= ягом вказаного терміну не спостерігається відповіді на лікування.

Для пацієнтів, у яких не спостерігається адекватної відповіді на Хайрімоз в дозі 40 мг 1 раз на 2 ти= жні протягом 16 тижнів терапії, може бути ефективним підвищення дози до 40 мг 1= раз на тиждень або 80 мг 1 раз на 2 тижні. Слід ретельно переглянути співвіднош= ення користь/ризик продовження терапії в дозі 40 мг на тиждень або 80 мг 1 раз н= а 2 тижні для пацієнтів, у яких не було адекватної відповіді на лікування після підвищення дози (див. розділ «Фармакодинаміка»). Якщо була досягнута адеква= тна відповідь після переходу на 40 мг на тиждень або 80 мг 1 раз на 2 тижні, до= зу потім можна зменшити до 40 мг 1 раз на 2 тижні.

Гнійний гідраденіт (ГГ) =

Рекомендований режим дозув= ання для дорослих пацієнтів з гнійним гідраденітом – 160 мг початково на тижні 0 (день 1), дозу можна вводити у вигляді 4 ін’єкцій в один день або по 2 ін’є= кції в день протягом двох днів поспіль, потім – 80 мг через 2 тижні (день 15), д= озу слід вводити у вигляді 2 ін’єкцій в один день. По закінченню двох тижнів (д= ень 29) рекомендована доза становить 40 мг 1 раз на тиждень. Протягом терапії п= репаратом Хайрімоз можна продовжувати приймати антибіотики, якщо це необхідно. Також рекомендовано продовжувати щоденне місцеве промивання антисептиками уражених ділянок.

Слід ретельно переглянути необхідність продовження терапії понад 12 тижнів для пацієнтів, у яких у ме= жах цього терміну не спостерігається клінічної відповіді.

При перериванні терапії можливе повернення до застосування адалімумабу в дозі 40 мг 1 раз на тижден= ь або 80 м= г 1 раз на 2 тижні (див. розділ «Фармакодинаміка»).

При довготривалій терапії необхідно періодично оцінювати співвідношення користь/ризик (ди= в. розділ «Фармакодинаміка»).

Хвороба Крона

Для індукції ремісії рекомендована початкова доза для дорослих пацієнтів становить 80 мг на тижні 0 (день 1) з подальшим зменшенням дози до 40 мг на тижні 2 (день= 15) підшкірно. Якщо необхідно отримати більш швидку клінічну відповідь, можна спочатку застосовувати 160 мг на тижні 0 (день 1), доза може бути введена у вигляді 4-х ін’єкцій в один день або як дві ін’єкції по 40 мг протягом двох днів поспіль, а на тижні 2 (день 15) застосовувати дозу 80 мг підшкірно. Необхідно взяти до уваги, що у такому випадку ризик виникнення побічних реа= кцій підвищується.

Після індукційної терапії розпочинати підтримуюче лікування у дозі 40 мг 1 раз на 2 тижні підшкірно. Альтернативно, якщо пацієнт припинив терапію і знову з’явилися симптоми захворювання, терапію лікарським з= асобом Хайрімоз можна розпочати знову. Існують обмежені дані щодо повторної терапі= ї лікарським засобом Хайрімоз після перерви більше ніж на 8 тижнів від введення останньої дози. Протягом підтримуючої терапії дозу кортикостероїдів можна зменшити, зважаючи на клінічну практику.

При зменшенні клінічної відповіді деякі пацієнти можуть потребувати збільшення частоти введення препарату до 40 мг 1 раз на тиждень підшкірно або 80 м= г 1 раз на 2 тижні.

Деяким пацієнтам, у яких не досягнуто клінічної відповіді на 4-й тиждень лікування, слід продовжити підтримуючу терапію до 12-го тижня. Слід ретельно переглянути необхідність продовження терапії для пацієнтів, у яких в межах цього терміну не спостерігається клінічної відповіді.

Виразковий коліт

Рекомендована початкова до= за для індукції ремісії у дорослих пацієнтів з виразковим колітом помірного або тяжкого ступеня активності становить 160 мг на тижні 0 (день 1), доза може бути введена у вигляді 4-х ін= ’єкцій в один день або по дві ін’єкції в день протягом двох днів поспіль, та 80 мг через 2 тижні (день 15). Після індукційної терапії рекомендована доза становить 40 мг 1 раз на 2 тижні у вигляді підшкірної ін’єкції. <= /o:p>

Протягом підтримуючої тера= пії дозу кортикостероїдів можна зменшити, зважаючи на клінічну практику.

При зменшенні клінічної відповіді деякі пацієнти можуть потребувати збільшення частоти введення препарату до 40 мг 1 раз на тиждень або 80 мг 1 раз на 2 тижні.<= /span>

Клінічна відповідь має бути досягнута протягом 2–8 тижнів лікування. Терапію препаратом Хайрімоз можна продовжувати тільки для тих пацієнтів, які досягли клінічної відповіді прот= ягом перших 8-ми тижнів лікування.

Увеїт

Рекомендована початкова до= за препарату Хайрімоз для дорослих пацієнтів з увеїтом становить 80 мг, почина= ючи з першого тижня після початкової дози необхідно перейти до підтримуючої тер= апії – 40 мг 1 раз на 2 тижні підшкірно.

Існують обмежені дані щодо введення лише адалімумабу як стартової терапії. Терапію препаратом Хайрімоз можна розпочати в комбінації з кортикостероїдами та/або з іншими небіологіч= ними імуномодулюючими препаратами. Через 2 тижні після початку комбінованої терапії поступово можна перейти на монотерапію препаратом Хайрімоз відповідно до клінічного досвіду.

Рекомендовано щорічно оцінювати співвідношення користь/ризик довготривалої терапії.

Особливі групи пацієнтів=
Пацієнти літнього віку

Змінювати дозу препарату не потрібн= о.

Пацієнти з порушенням функції печін= ки та/або нирок=

Застосування адалімумабу таким пацієнтам не досліджувалось, тому рекомендації щодо дозування відсутні.

Діти

Ювенільний ревматоїдний (ідіопатичний) артрит (ЮРА= )

Поліартикулярний ювенільний ревматоїдний (ідіопатичний) артрит

Рекомендована доза лікарсь= кого засобу Хайрімоз для дітей віком від 2 років з поліартикулярною формою ЮРА залежить від маси тіла (таблиця 1). Хайрімоз застосовують 1 раз на 2 тижні підшкірно.

Таблиця 1. Дозування препа= рату Хайрімоз для пацієнтів з поліартикулярною формою ЮРА

Маса т= іла

Доза

10 кг = до 30 кг

20 мг 1 раз на 2 тижні

30 кг = та більше

40 мг 1 раз на 2 тижні

Клінічна відповідь згідно з існуючими даними зазвичай досягається протягом 12 тижнів лікування. Слід переглянути необхідність продовження терапії для пацієнтів, у яких протягом вказаного терміну не спостерігається відповіді на лікування.

Хайрімоз не застосовують за цим показанням дітям віком до 2 років.

Ентезитасоційований артрит

Рекомендована доза лікарсь= кого засобу Хайрімоз для дітей віком від 6 років залежить від маси тіла (таблиця= 2). Хайрімоз застосовують 1 раз на 2 тижні підшкірно.

Таблиця 2. Дозування Хайрі= моз для пацієнтів з ентезитасоційованим артритом

Маса т= іла

Доза

15 кг = до 30 кг

20 мг 1 раз на 2 тижні

30 кг = та більше

40 мг 1 раз на 2 тижні

Застосування лікарського засобу Хайрімоз дітям віком до 6 років з ентезитасоційованим артритом не вивчалось.

Бляшковий псоріаз у дітей

Рекомендована доза препара= ту Хайрімоз для пацієнтів віком від 4 до 17 років з бляшковим псоріазом залежи= ть від маси тіла (таблиця 3). Хайрімоз застосовують підшкірно.

Таблиця 3. Дозування Хайрі= моз для дітей з бляшковим псоріазом

Маса т= іла

Доза

15 кг = до 30 кг

Початк= ова доза становить 20 мг на тижні 0, потім 20 мг 1 раз на 2 тижні, почина= ючи з тижня 1

30 кг і більше

Початк= ова доза становить 40 мг на тижні 0,

потім = 40 мг 1 раз на 2 тижні, починаючи з тижня 1

Слід ретельно переглянути = необхідність продовження терапії для пацієнтів, у яких протягом 16 тижнів не спостерігає= ться клінічної відповіді.

Якщо призначено повторну терапію препаратом Хайрімоз, необхідно дотримуватись схеми лікування, зазначеної вище.

Безпека застосування адалімумабу дітям з бляшковим псоріазом вивчалась в середньому протягом 13 місяців.

Застосування адалімумабу д= ітям віком до 4 років з бляшковим псоріазом не вивчалось.

Гідраденіт у дітей віком від 12 років та з масою тіла не менше 30 кг
Немає клінічних досліджень щодо застосування адалімумабу дітям віком від 12 років з гідраденітом. Дозування адалімумабу таким пацієнтам було визначено методом фармакокінетичного моделювання та симуляції (див. розділ «Фармакокінетика»).

Рекомендована доза адаліму= мабу становить 80 мг початково на тижні 0, потім 40 мг 1 раз на 2 тижні, починаю= чи з тижня 1, підшкірно.

Для пацієнтів з недостатнь= ою відповіддю на застосування адалімумабу 40 мг 1 раз на 2 тижні може бути доцільним підвищення частоти застосування дози 40 мг до 1 разу на тиждень. Протягом терапії препаратом Хайрімоз можна продовжувати приймати антибіотик= и, якщо це необхідно. Також рекомендовано продовжувати щоденне місцеве промива= ння антисептиками уражених ділянок.

Слід ретельно переглянути необхідність продовження терапії понад 12 тижнів для пацієнтів, у яких у ме= жах цього терміну не спостерігається клінічної відповіді.

При перериванні терапії можливе повернення до застосування препарату Хайрімоз, якщо це необхідно.

При довготривалій терапії необхідно періодично оцінювати співвідношення користь/ризик (див. дані для дорослих у розділі «Фармакодинаміка»).

Адалімумаб не застосовують за цим показанням дітям віком до 12 років.

Хвороба Крона у дітей

Рекомендована доза препара= ту Хайрімоз для пацієнтів віком від 6 до 17 років з хворобою Крона залежить від маси тіла (таблиця 4).

Хайрімоз застосовують підшкірно.

Таблиця 4. Дозування препа= рату Хайрімоз для дітей із хворобою Крона

Маса тіла

Індукційна доза

Підтримуюча терапія, починаючи з тижня 4=

< 40 кг

40 мг на тижні 0 та 20 мг на тижні 2

Якщо існує потреба в більш швидкій відповіді на терапію, можна використовувати таку схему: 80 мг на тижні 0 та 40 мг на тижні 2. Але слід враховувати, що ризик побічних явищ при застосуванні більш високої індукційної дози зростає.<= /o:p>

20 мг 1 раз на 2 тижні<= /o:p>

≥ 40 кг=

80 мг на тижні 0 та 40 м= г на тижні 2

Якщо існує потреба в біл= ьш швидкій відповіді на терапію, можна використовувати таку схему: 160 мг на тижні 0 та 80 мг на тижні 2. Але слід враховувати, що ризик побічних явищ= при застосуванні більш високої індукційної дози зростає.

40 мг 1 раз на 2 тижні

Для пацієнтів з недостатнь= ою відповіддю може бути доцільним збільшення частоти застосувань препарату Хайрімоз:

пацієнтам з масою тіла < 40 кг: 20 мг 1 раз на тиждень;

пацієнтам з масою тіла = 805; 40 кг: 40 мг 1 раз на тиждень або 80 мг 1 раз на 2 тижні.=

Слід ретельно переглянути = необхідність продовження терапії для пацієнтів, у яких протягом 12 тижнів не спостерігає= ться клінічної відповіді.

Хайрімоз не застосовують за цим показанням дітям віком до 6 років.

Виразковий коліт (ВК) у дітей

Рекомендована доза препара= ту Хайрімоз для пацієнтів віком від 6 до 17 років з виразковим колітом базується на масі тіла (таблиця 5). Хайрімоз вводять шляхом підшкірної ін’єкції.

Таблиця = 5. Дозування препарату Хайрімоз для дітей з виразковим колітом (ВК)

Маса тіла

Доза <= /p>

Підтримуюча терапія, починаючи з тижня 4*

< 40 кг

80 мг на 0-му тижні (у вигляді двох ін’єкцій по 40 мг в один день)

40 мг на 2-му тижні (вводиться як одна ін’єкція 40 мг)

40 мг через тиждень=

≥ 40 кг=

160 мг на тижні 0 (у виг= ляді чотирьох ін’єкцій по 40 мг ін’єкції в один день або дві ін’єкції по 40 мг= на добу два дні поспіль)

80 мг на 2-му тижні (у вигляді двох ін’єкцій по 40 мг в один день)

80 мг кожні два тижні (у вигляді двох ін’єкцій по 40 мг в один день)

* Пацієнти, яким виповнюється 18 років під час лікування препаратом Хайрімоз, повинні продовжувати лікування підтримуючою терапією.

Слід ретельно переглянути необхідність продовження терапії для пацієнтів, у яких протягом 8 тижнів не спостерігаєт= ься клінічної відповіді.

Застосування лікарсь= кого засобу Хайрімоз дітям віком до 6 років з виразковим колітом не вивчалось.

Лікарський засіб Хайрімоз доступний в інших дозуваннях залежно від індивідуальних потреб в л= ікуванні.

Увеїт у дітей

Рекомендована доза = лікарського засобу Хайрімоз= для дітей віком від 2 років з хронічним неінфекційним увеїтом залежить від маси тіла (таблиця 6). Хайрімоз застосовують підшкірно.

Немає даних щодо застосува= ння адалімумабу без супутньої терапії метотрексатом дітям з увеїтом.=

Таблиця 6. Дозування лікарського засобу Хайрімоз дітям з увеїтом

Маса т= іла

Доза

до 30 кг

20 мг 1 раз на 2 тижні в комбінації з метотрексатом<= /o:p>

30 кг і більше

40 мг 1 раз на 2 тижні в комбінації з метотрексатом

Початкова навантажувальна = доза адалімумабу становить 40 мг для пацієнтів з масою тіла до 30 кг і 80 мг для пацієнтів, маса тіла яких 30 кг і більше; її можна ввести за тиждень до поч= атку підтримуючої терапії. Немає клінічних даних щодо введення початкової навант= ажувальної дози адалімумабу дітям віком до 6 років (див. розділ «Фармакокінетика»).

Застосовування Хайрімоз ді= тям віком до 2 років за даним показанням не обґрунтоване. Рекомендується щорічно оцінювати користь та ризик довготривалого лікува= ння (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Псоріати= чний артрит та аксіальний спондилоартрит, включаючи анкілозуючий спондиліт =

Застосування адалімумабу дітям за показаннями анкілозуючий спондиліт та псоріатичний артрит не є релевантни= м.

Спосіб застосування

Хайрімоз застосовують підшкірно.=

Введення=

Щоб уникнути можливого інфікування й забезпечити правильне використання лікарського засобу, неухильно дотримуйтеся цих інструкцій.

Перед введенням препарату Хайрімоз обов’язково прочитайте ці інструкції із застосування лікарського засобу, переконайтеся, що вам усе зрозуміло, та дотримуйтеся їх. Переш ніж ви почнете використовувати препарат Хайрімоз, ваш лікар покаже, як підготуватися та зробити ін’єкцію попередньо наповненим шприцом із однією дозою. З усіма запитаннями звертайтеся до свого лікаря.<= /p>
Попередн= ьо наповнений шприц із однією дозою препарату Хайрімоз <= /span>

&nb= sp;

Рис. A. Попередньо наповнений шприц із препаратом Хайрімоз

Обов’язково дотримуйтесь таких інструкцій:<= /p>
·      Не використовуйте = попередньо наповне= ний шприц, якщо пломби блістера порушені, оскільки це може бути небезпечно.

·      Не відкривайте зовнішню упаковку, доки не будете готові до використання попередньо н= аповненого шприца з лікарським засобом Хайрімоз.

·      Ніколи не залишайт= е попередньо наповнений шприц = без нагляду там, де інші особи можуть мати до нього доступ.

·      Якщо ви впустили шприц, не використовуйте його в разі пошкодження або від’єднання ковпачка.

·      Не знімайте ковпачок, доки не будете готові до ін’єкції.=

·      Вводьте Хайрімоз через 15–30 хвилин після вийма= ння з холодильника для більш комфортного введення.

·      Негайно викиньте шприц після використання. Не використовуйте шприц повторно. Див. п. 4. «Утилізація використаних шприців».

·      Запитайте в лікаря= або медсестри, у яку ділянку та яким чином робити ін’єкцію, якщо у вас мала маса тіла або ви робите ін’єкцію дитині.

·      =             &nb= sp; Зберігайте попередньо наповнений шпр= иц із препаратом Хайрімоз в оригінальній упаковці для захисту від світла.

·      =             &nb= sp; Зберігайте зовнішню упаковку з попередньо наповненими шприцами в холодильнику при температурі 2–8 °С.

·      =             &nb= sp; За потреби (наприклад, на час подоро= жі) попередньо наповнений шприц можна зберігати за кімнатної температури (до 25= °С) не довше 42 дн= ів.

·      =             &nb= sp; Викиньте попередньо наповнений шприц, якщо він зберігався за кімнатної температури довше 42 днів. <= /span>

·      =             &nb= sp; Запишіть дату, коли шприц був вперше= вийнятий із холодильника, і дату, після якої його потрібно викинути.

·      =             &nb= sp; Не зберігайте попередньо наповн= ений шприц за критично високих або критично низьких температур.

·      =             &nb= sp; Не заморожуйте попередньо наповн= ений шприц.

·      =             &nb= sp; Не використовуйте<= /span> попередньо наповн= ений шприц після завершення його терміну придатності, який зазначений на зовнішн= ій упаковці або маркуванні шприца. Якщо термін придатності сплив, поверніть усю упаковку провізору.

Зберігайте препарат Хайрімоз і всі лікарські засоби в недоступному для дітей місці.

Що потрібно для ін’єкції?

Розкладіть зазначені нижче предмети на чистій рівній поверхні.

Вміст упаковки з попередньо наповненим шприцом:

·&nb= sp;            =         Попередньо наповнений шприц із препаратом Хайрімоз (д= ив. рис. А). Кожен попередньо н= аповнений шприц містить 20 мг / 0,2 мл адалімумабу. =

Не входить до складу упаковки з попередньо наповненим шприцом із препар= атом Хайрімоз (див. рис.= = В<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK'>):

·&nb= sp;            =         Спиртова серветка

·&nb= sp;            =         Ватна кулька або бинт

·&nb= sp;            =         Контейнер для гострих предметів; див. п. 4 «Утил= ізація використаних шприців»

·&nb= sp;            =         Пластир

Рис. В= . Предмети, що не входять до складу упаковки

Підготовка попередньо наповненого шприца <= /span>

·&nb= sp;            =    Для більш комфортної ін’єкції дістаньте з холодильника упаковку з попередньо наповненим шприцом і залиште її невідкритою на робочій поверхні приблизно на 15–30 хвилин до досягнення кімнатної температури.

·&nb= sp;            =         Дістаньте попередньо наповнений шприц із коробки й огляньте його. Розчин повинен бути безбарвним або злегка жовтуватим, а також прозорим або злегка опалесцентним. Не використовуйте препарат, якщо в ньому спостерігаються частинки та/або наявна зміна кольору. Якщо вас турбує зовнішній вигляд розчину, зверніться за допомогою до провізора.<= /span>

·&nb= sp;            =         Не використовуйте попередньо наповнений шприц, якщо = він пошкоджений. Поверніть шприц разом з упаковкою до аптеки.=

·&nb= sp;            =         Перевірте термін придатності (Прид. до) на попередньо= наповненому шприці. Не використовуйте попередньо наповнений шприц, якщо термін придатно= сті сплив.

1. Вибір місця ін’єкції

Місце ін’єкції – це ділянка тіла, у яку ви будете вводити преп= арат Хайрімоз із попередньо наповненого шприца.

·     &nbs= p;            &= nbsp; Рекомендованим місцем ін’єкції є передня частина стегон. Також препарат можна вводити у нижню частину живота, але в радіус= і не менше ніж 5 см навколо пупка (див. рис. C).

·     &nbs= p;            &= nbsp; Щоразу обирайте інше місце ін’єкції.

·     &nbs= p;            &= nbsp; Не вводьте препарат у зони, де шкіра є чутливою, має синці, почервоніння, лущення або ущільнення. Уникайте ділянок зі шрамами або розтяжками.

·     &nbs= p;            &= nbsp; Якщо у вас псоріаз, не вводьте препарат безпосередньо в зони з бляшками.=

Рис. = ;C. Вибір місця ін’єкції

2. Очищення місця ін’єкції

·           =           Добре вимийте руки водою з милом, коли будете готові використовувати попередньо наповнений шприц.

·&= nbsp;           &nbs= p;        Круговими рухами протріть місце ін’єкції спиртовою серветкою. Дайте висохнути (див. рис. D).

·&= nbsp;           &nbs= p;        <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-ansi-language:UK'>Не торкайтесь очищеної ділянки перед ін’єкцією. Почекайте, доки шкіра висохне. Не сушіть очищену ділянку феном і не дмухайте на неї.

Рис. D. Очище= ння місця ін’<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-ansi-language:UK'>єкції

3. Процедура ін’єкції

·&= nbsp;           &nbs= p;        Обережно змініть ковпачок зі шприца, не нахиляючи й= ого в жодний бік (див. рис. E).<= /i>

·&= nbsp;           &nbs= p;        Викиньте ковпачок.

·&= nbsp;           &nbs= p;        Ви можете побачити краплю рідини на кінці голки. Це нормально.

Рис. E. Зняття ковпачка

·&= nbsp;           &nbs= p;        Обережно прищипніть шкіру у місці ін’єкції (див. ри= с. F).

·&= nbsp;           &nbs= p;        Введіть голку в шкіру під кутом 45 градусів<= /span>, як пока= зано на зображенні (див. рис. F= ).

Рис. F. Введення голки

·&= nbsp;           &nbs= p;        Тримайте попередньо наповнений шприц, як показано на зображенні (див. рис. G).

·&= nbsp;           &nbs= p;        Повільно натискайте на поршень до кінця руху.

·&= nbsp;           &nbs= p;        Тримайте поршень натиснутим, утримуючи шприц на міс= ці протягом 5 секунд.

·          &nbs= p;          Обережно витягніть голку = зі шкіри, тримаючи шприц вертикально. Із місця проколу може виступити крапля= крові. Притисніть ватну кульку або бинт до місця ін’єкції та потримайте 10 хвилин. Не трі= ть місце ін’єкції. За потреби можна наклеїти пластир.

Рис. G. Утримування поршня

4. Утилізація використаних шприців

·&= nbsp;           &nbs= p;        Викиньте використаний шприц у контейнер для гострих предметів (контейнер зі стійкого до проколів матеріалу із кришкою). Для власної безпеки та захисту оточуючих ніколи не використовуйте шприци й го= лки повторно.

·&= nbsp;           &nbs= p;        Ніколи не викидайте лікарські засоби в каналізацію = або разом із побутовими відходами. Запитайте лікаря або провізора, як правиль= но позбутися ліків, які вам більше не потрібні. Ці заходи допоможуть захисти= ти довкілля. Усі невикористані засоби або відходи слід утилізувати з дотрима= нням вимог місцевого законодавства.

Рис. H. Утилізація використа= ного попередньо наповненого шприца

Якщо у вас виникли запитан= ня, зверніться до свого лікаря, провізора або медсестри, які знайомі з особливостями використання препарату Хайрімоз.

Попередньо наповнений шприц може зберігатися при температурі максимум д= о 25 °C протягом періоду до 42 днів. Попередньо наповнений шприц слід зберігати у захищеному від світла місці та утилізувати, якщо він не використовується протягом 42-денного періоду.

Діти

Показаний для застосування дітям згідно з розділом «Показання».

Передозування

У ході клінічних досліджень адалімумабу не було виявлено випадків дозолімітуючої токсичності. Пацієнтам призначалися багаторазові дози до 10 мг/кг, що приблизно в 15 разів більше рекомендованої дози. Таке застосуванн= я не супроводжувалось ознаками токсичності, пов’язаної із передозуванням. <= /o:p>

Побічні реакції

Загальна інформац= ія щодо профілю безпеки <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:JA'>

Ад= алімумаб досліджували у контрольованих клінічних дослідженнях та дослідженнях відкритого періоду тривалістю близьк= о 60 місяців чи більше за участю 9506 пацієнтів. Ці дослідження включали пацієнт= ів з раннім та довготривалим ревматоїдним артритом, ЮРА (поліартикулярним ювеніл= ьним ідіопатичним артритом та ентезитасоційованим артритом), а також із аксіальн= им спондилоартритом (анкілозуючий спондиліт та нерентгенографічний аксіальний спондилоартрит), псоріатичним артритом, хворобою Крона, виразковим колітом, псоріазом, гнійним гідраденітом, увеїтом. Нижче приведено дані, отримані під час основних контрольованих досліджень, в яких 6089 пацієнтам застосовували= адалімумаб та 3801 пацієнту застосовували плацебо або препарат порівняння впродовж контрольованого періоду.

Протягом основних клінічних випробувань 5,9 % пацієнтів, які отримували адалімумаб, та 5,4 % пацієнтів з контрольної групи припинили лікування через побічні реакції.

Найчастіше повідомля= лось про виникнення побічних реакцій у вигляді інфекцій (таких як назофарингіт, інфекції верхніх відділів дихальних шляхів та синусит), реакцій в місці введення (почервоніння, свербіж, геморагії, біль або набряк), головний біль= та скелетно-м’язовий біль.

Повідомлялося про серйозні побічні реакції при застосуванні адалімумабу. Антагоністи ФНП, так= і як Хайрімоз, впливають на імунну систему, їх застосування може спричинити зниж= ення опірності організму до інфекцій та злоякісних новоутворень.

Під час застосування адалімумабу повідомлялося про виникнення інфекцій, які можуть становити заг= розу життю людини та призвести до смерті (включаючи сепсис, опортуністичні інфек= ції та туберкульоз), про реактивацію гепатиту В та виникнення різних новоутворе= нь (включаючи лейкемію, лімфому та гепатолієнальну Т-клітинну лімфому).

Повідомлялось також = про серйозні гематологічні, неврологічні та аутоімунні реакції. Ці реакції вклю= чали поодинокі випадки панцитопенії, апластичної анемії, випадки центральних та периферичних демієлінізуючих розладів, виникнення вовчака, вовчакоподібних станів та синдрому Стівенса – Джонсона.

Діти

Зазвичай побічні реакції, = що виникали у дітей, були однакові за частотою та характером з побічними реакціями, які спостерігалися у дорослих пацієнтів.

У таблиці 7 представлено побічні реакції з можл= ивим причинно-наслідковим зв’язком, які спостерігалися протягом клінічних випробувань та у постмаркетинговий період. Побічні реакції зазначено за органами і системами організму та частотою виникнення (≥ 1/10 – дуже часті, від ≥1/100 до ˂1/10 – часті; від ≥ 1/1000 до ˂1/100 – нечасті, від ≥1/10000 до ˂1/1000 – поодинокі; част= ота невідома (не може бути оцінена за наявними даними)). У межах кожної групи за часто= тою виникнення побічні реакції наведені в порядку зменшення їхньої серйозності.=

Найвища частота виникнення побічних реакцій, зафіксована серед різних показань, була включена у таблицю нижче. Зірочка (= *) у стовпці «Органи і системи організму» вказує на наявність додаткової інформа= ції в розділах «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Побічні реакції= ».

Таблиця = 7

Органи і системи організму

Частота

Побічні реакції

Інфекції та інвазії*

дуже часті

інфекції дихальних шляхів (включаючи інфекції ни= жніх та верхніх відділів дихальних шляхів, пневмонію, синусит, фарингіт, ринофарингіт, пневмонію, спричинену вірусом герпесу);

часті

системні інфекції (включаючи сепсис, кандидоз та грип), кишкові інфекції (включаючи вірусний гастроентерит), інфекції шкір= и та м’яких тканин (пароніхія, целюліт, імпетиго, некротичний фасциїт, оперізу= ючий герпес), інфекції вуха, інфекції ротової порожнини (включаючи вірус прост= ого герпесу, герпес ротової порожнини та інфекції зубів), інфекції статевих органів (включаючи грибковий вульвовагініт), інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит), грибкові інфекції, інфекції суглобів;=

нечасті

неврологічні інфекції (включаючи вірусний менінг= іт), опортуністичні інфекції та туберкульоз (включаючи кокцидіоїдомікоз, гістоплазмоз та інфекції комплексу mycobacterium avium), бактеріальні інфекції, інфекції ока, дивертикуліт¹=

Доброякісні, злоякісні та неспецифічні новоутворення (включа= ючи кісти та поліпи)*

часті

рак шкіри, за винятком меланоми (включаючи базальноклітинну карциному та плоскоклітинну карциному); доброякісні новоутворення;

нечасті

лімфома**, новоутворення паренхіматозних органів (включаючи рак молочної залози, пухлину легенів та пухлину щитовидної залози), меланома**;

поодинокі

лейкоз¹;=

частота невідома

гепатолієнальна Т-клітинна лімфома¹, карцинома Меркеля (нейроендокринна карцинома шкіри)¹, саркома Капоші<= /o:p>

Порушення з боку кровоносної та лімфатичної сист= ем*

дуже часті

лейкопенія (включаючи нейтропенію та агранулоцит= оз), анемія;

часті

лейкоцитоз, тромбоцитопенія;

нечасті

ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура;

поодинокі

панцитопенія

Порушення з боку імунної системи*

часті

гіперчутливість, алергія (включаючи сезонну алер= гію);

нечасті

саркоїдоз¹, васкуліт;

поодинокі

анафілаксія¹

Порушення обміну речовин, метаболізму=

дуже часті

підвищення рівня ліпідів крові;

часті

гіпокаліємія, гіперурикемія, відхилення від норми концентрації натрію у плазмі крові, гіпокальціємія, гіперглікемія, гіпофосфатемія, дегідратація

Психічні розлади

часті

зміни настрою (включаючи депресію), тривога, без= соння

Неврологічні розлади*

дуже часті

головний біль;

часті

парестезія (включаючи гіпестезію), мігрень, стиснення нервових корінців;=

нечасті

інсульт¹, тремор, невропатія;

поодинокі

розсіяний склероз, демієлінізуючі розлади (наприклад, неврит зорового нерва, синдром Гійєна – Барре)¹

Порушення з боку органів зору<= /p>

часті

порушення гостроти зору, кон’юнктивіт, блефарит, набряк ока;

нечасті

диплопія

Порушення з боку органів слуху та вестибулярного апарату

часті

нечасті

вертиго;

глухота, дзвін у вухах

Кардіальні порушення*

часті

тахікардія;

нечасті

інфаркт міокарда¹, аритмія, хронічна серцева недостатність;

поодинокі

зупинка серця

Судинні розлади

часті

артеріальна гіпертензія, припливи, гематома;

нечасті

аневризма аорти, оклюзія артерій, тромбофлебіт

Порушення з боку дихальної системи, органів груд= ної клітки та середостіння*

часті

астма, диспное, кашель;

нечасті

легенева емболія¹, хронічне обструкти= вне захворювання легенів, інтерстиці= альне захворювання легенів, пневмоніт, плевральний випіт¹;

поодинокі

легеневий фіброз¹

Шлунково-кишкові розлади

дуже часті

біль у животі, нудота та блювання;

часті

шлунково-кишкова кровотеча, диспепсія, гастроезофагеальний рефлюкс, сухий синдром (синдром Шегрена);<= /span>

нечасті

панкреатит, дисфагія, набряк обличчя;=

поодинокі

перфорація кишечнику¹

Розлади гепатобіліарної системи*

дуже часті

підвищення рівня печінкових ферментів;

нечасті

холецистит та холелітіаз, підвищення рівня білірубіну, стеатоз печінки;

поодинокі

гепатит, реактивація гепатиту В¹, аут= оімунний гепатит¹;

частота невідома

печінкова недостатність¹

Зміни з боку шкіри і підшкірної клітковини<= /o:p>

дуже часті

висип (включаючи ексфоліативний висип);

часті

нові випадки або погіршення перебігу псоріазу (у тому числі долонно-підошовного пустульозного псоріазу)¹, сверб= іж, кропив’янка, екхімози (включаючи пурпуру), дерматит (включаючи екзему), оніхоклазія, підвищена пітливість, алопеція¹;

нечасті

нічна пітливість, рубці;

поодинокі

мультиформна еритема¹, синдром Стівен= са – Джонсона¹, ангіоневротичний набряк¹,

шкірний васкуліт¹, ліхеноїдна реакція шкіри¹;

частота невідома

погіршення симптомів дерматоміозиту¹<= o:p>

Порушення з боку опорно-рухової системи та сполучної тканини

дуже часті

скелетно-м’язовий біль;<= o:p>

часті<= /p>

спазми м’язів (включаючи підвищення рівня креатинфосфокінази у плазмі крові);

нечасті

рабдоміоліз, системний червоний вовчак;

=

поодинокі

вовчакоподібний синдром<= sup> 1

Розлади з боку сечовиділ= ьної системи

часті<= /p>

гематурія, ниркова недостатність;

нечасті

ніктурія

Розлади з боку репродуктивної системи та молочних залоз

нечасті

еректильна дисфункція

Загальні розлади та реакції у місці введення*

дуже часті

реакції у місці введення (включаючи почервоніння= у місці введення);

часті

біль у грудях, набряк, пірексія¹;

нечасті

запалення

Лабораторні дослідження*

часті

частота невідома

коагуляція та порушення системи згортання крові (включаючи подовження активованого частково тромбопластинового часу (АЧТЧ= )), позитивні тести на аутоантитіла (включаючи антитіла до дволанцюгової ДНК), підвищення рівня лактатдегідрогенази у плазмі крові;

збільшення маси тіла²

Пошкодження, отруєння та процедурні ускладнення*=

часті

повільне загоювання

* Див. також розділи «Протипоказання», «Особлив= ості застосування», «Побічні реакції».

** Включаючи відкритий пер= іод досліджень.

¹⁼ Включаючи дані спонтанних повідомлень.

²Середня зміна маси тіла від вихідного рівня коливалася від 0,3 кг до 1,0 кг при застосуванні адалімумабу за показаннями для дорослих порівняно з (мінус) -0,4 кг до 0,4 кг при застосуванні плацебо про= тягом періоду лікування 4–6 місяців. Збільшення маси тіла на 5–6 кг також спостерігався у довгостроковому розширеному дослідженні із середньою експозицією приблизно 1–2 роки без контрольної групи, особливо в пацієнтів із хворобою Крона та виразковим кол= ітом. Механізм цього ефекту незрозумілий, але може бути пов’язаний з протизапальною дією адалімумабу.

=

Гнійний гідраденіт

Профіль безпеки для пацієнтів із ГГ, що отримували лікування адалімумабом щотижня, відповідає відомому профілю безпеки адалімумабу.

Увеїт

Профіль безпеки для пацієнтів з увеїтом, які отримували адалімумаб 1 раз на 2 тижні, відповідає відомому профілю безпеки адалімумабу.

Опис окремих побічних реакцій

Реакції у місці введення

У контрольованих клінічних дослідженнях у дорослих та дітей, які отримували адалімумаб, у 12,9 % випад= ків розвинулися реакції у місці введення (еритема та/або свербіж, крововилив, б= іль або набряк) порівняно з 7,2 % пацієнтів контрольної групи. Більшість реакцій були легкими та загалом не потребували відміни препарату.

Інфекції

У контрольованих клінічних дослідженнях у дорослих та дітей рівень інфекцій становив 1,51/пацієнто-рік= у групі пацієнтів, які отримували адалімумаб, та 1,46/пацієнто-рік у контроль= ній групі пацієнтів. Рівень серйозних інфекцій становив 0,04/пацієнто-рік у гру= пі пацієнтів, які отримували адалімумаб, та 0,03/пацієнто-рік у контрольній гр= упі пацієнтів. Переважно це були назофарингіт, інфекції верхніх дихальних шляхі= в та синусит. Більшість пацієнтів продовжили застосовувати адалімумаб після одужання.

У контрольованих та відкри= тих дослідженнях у дорослих та дітей повідомлялося про розвиток тяжких інфекцій= (з летальним наслідком у поодиноких випадках): туберкульозу (у тому числі міліарного та позалегеневої локалізації) та інвазивних опортуністичних інфе= кцій (таких як дисемінований гістоплазмоз, пневмоцистна пневмонія, аспергільоз, лістеріоз). Більшість випадків захворювання на туберкульоз зафіксовано прот= ягом перших восьми місяців після початку терапії і може відображати рецидив прихованої хвороби.

Новоутворення та лімфопроліферативні розлади<= /o:p>

Протягом клінічних дослідж= ень адалімумабу у дітей з ЮРА (поліартикулярним артритом та ентезитасоційованим артритом) злоякі= сні новоутворення не спостерігалося (n =3D 249, 655,6 пацієнто-року).=

Додатково не спостерігалос= я злоякісних новоутворень у клінічних дослідженнях у дітей з хворобою Крона (n =3D 192; = 498,1 пацієнто-року), бляшковим псоріазом (n =3D 77; 80,0 пацієнто-року), увеїтом= (n =3D 60; 58,4 пацієнто-року).

Під час контрольованих періодів основних досліджень застосування адалімумабу дорослим протягом щонайменше 12 тижнів у пацієнтів з ревматоїдним артритом від середнього до високого ступеня активності, пацієнтів із псоріатичним артритом, аксіальним спондилоартритом (анкілозуючим спондилітом та нерентгенографічним аксіальним спондилоартритом), хворобою Крона, виразковим колітом, гнійним гідраденітом, увеїтом та псоріазом рівень новоутворень (за винятком лімфоми та немеланомного раку шкіри) становив (95= % довірчий інтервал) 6,8 (4,4; 10,5) на 1000 пацієнто-років у 5291 пацієнта, = які приймали адалімумаб, в порівнянні з рівнем 6,3 (3,4; 11,8) на 1000 пацієнто-років у 3444 пацієнтів контрольної групи (середня тривалість лікув= ання становила 4,0 місяця у групі застосування адалімумабу та 3,8 місяця у паціє= нтів контрольної групи). Рівень немеланомного раку шкіри (95 % довірчий інтервал) становив 8,8 (6,0; 13,0) на 1000 пацієнто-років у пацієнтів, які приймали адалімумаб, та 3,2 (1,3; 7,6) на 1000 пацієнто-років у пацієнтів контрольної групи. Серед наведених випадків частота виникнення раку шкіри, плоскоклітин= ної карциноми (95 % довірчий інтервал) становила 2,7 (1,4; 5,4) на 1000 пацієнто-років у пацієнтів, які приймали адалімумаб, та 0,6 (0,1; 4,5) на 1= 000 пацієнто-років у пацієнтів контрольної групи. Рівень лімфом (95 % довірчий = інтервал) становив 0,7 (0,2; 2,7) на 1000 пацієнто-років у пацієнтів, які приймали адалімумаб, та 0,6 (0,1; 4,5) на 1000 пацієнто-років у пацієнтів контрольної групи.

Темпи розвитку новоутворен= ь, що спостерігалися (за винятком лімфоми та немеланомного раку шкіри), станов= лять приблизно 8,5/1000 пацієнто-років у контрольованих дослідженнях та у дослідженнях відкритого періоду, які ще тривають та вже завершені. Темпи розвитку немеланомного раку шкіри становили приблизно 9,6/1000 пацієнто-рок= ів, а темпи розвитку лімфом – приблизно 1,3/1000 пацієнто-років. Ці дослідження тривали приблизно 3,3 року та включали 6427 пацієнтів, які отримували адалімумаб принаймні протягом 1 року або в яких новоутворення виникли упрод= овж року від початку терапії, що становить більш ніж 26439 пацієнто-років терап= ії.

У постмаркетинговий період із січня 2003 року по грудень 2010 року переважно у пацієнтів з ревматоїдним артритом,= які лікувалися адалімумабом, рівень злоякісних новоутворень становив приблизно = 2,7 на 1000 пацієнто-років. Зафіксовано рівні немеланомного раку шкіри та лімфом приблизно 0,2 та 0,3 на 1000 пацієнто-років відповідно (див. розділ «Особливості застосування»).

У постмаркетинговій практи= ці у поодиноких випадках у пацієнтів, які застосовували адалімумаб, повідомлялося про розвиток гепатолієнальної Т-клітинної лімфоми (див. розділ «Особливості застосування»).

Аутоантитіла

У ході клінічних досліджень ревматоїдного артриту 1–5 фази пацієнтам декілька разів проводили аналіз кр= ові на наявність аутоантитіл. У цих контрольованих дослідженнях у 11,9 % пацієн= тів, які приймали адалімумаб, та у 8,1 % пацієнтів групи плацебо повідомлялося п= ро позитивні титри, при активному моніторингу лікування спостерігалися негатив= ні титри антинуклеарних антитіл на 24 тижні. У двох пацієнтів (із 3441 пацієнт= ів з РА, ПсА та АС, які отримували адалімумаб протягом клінічних випробувань) розвинулися ознаки вовчакоподібного синдрому (вперше виявленого), що зникли після припинення лікування. У жодного пацієнта не розвинулися люпус-нефрит = або ураження центральної нервової системи.

Активність печінкових ферментів<= /i>

У контрольованих клінічних дослідженнях 3 фази за участю пацієнтів з ревматоїдним артритом та псоріати= чним артритом протягом контрольованого періоду тривалістю від 4 до 104 тижнів підвищення АЛТ (аланінтрансаміназа) у 3 або більше разів від верхньої межі норми спостерігалося у 3,7 % пацієнтів, які отримували адалімумаб, та у 1,6= % пацієнтів контрольної групи.

У контрольованих клінічних дослідженнях 3 фази за участю пацієнтів віком 4–17 років з поліартикулярним артритом та пацієнтів віком 6–17 років з ентезитасоційованим артритом підвищен= ня АЛТ у 3 або більше разів від верхньої межі норми спостерігалося у 6,1 % пацієнтів, які отримували адалімумаб, і 1,3 % пацієнтів контрольної групи. Більшість випадків підвищення АЛТ спостерігалося під час супутньої терапії метотрексатом. Не спостерігалось підвищення АЛТ у 3 або більше разів від верхньої межі норми у клінічних дослідженнях 3 фази у пацієнтів з поліартикулярним артритом віком 2–4 роки.

У контрольованих клінічних дослідженнях 3 фази за участю пацієнтів із хворобою Крона та виразковим кол= ітом з тривалістю контрольованого періоду від 4 до 52 тижнів підвищення АЛТ у 3 = або більше разів від верхньої межі норми спостерігалося у 0,9 % пацієнтів обох груп.

У клінічному дослідженні 3 фази за участю дітей з хворобою Крона, де було оцінено ефективність та безп= еку двократного відносно маси тіла режиму дозування з подальшим приведенням до режиму дозування відповідно до маси тіла з тривалістю терапії до 52 тижнів,= підвищення АЛТ в 3 або більше разів вище верхньої межі норми спостерігалось у 2,6 % (5/192) пацієнтів, 4 з яких отримували адалімумаб на тлі одночасного застосування імуносупресантів.

У контрольованих клінічних дослідженнях 3 фази за участю пацієнтів з бляшковим псоріазом з тривалістю контрольного періоду від 12 до 24 тижнів підвищення АЛТ у 3 або більше разів від верхньої межі норми спостерігалося у 1,8 % пацієнтів обох груп.

У контрольованих клінічних дослідженнях (початкова доза 160 мг (тиждень 0) і 80 мг (тиждень 2), а поті= м 40 мг 1 раз на тиждень починаючи з тижня 4) за участю пацієнтів з гнійним гідраденітом з тривалістю контрольованого періоду від 12 до 16 тижнів підвищення АЛТ у 3 або більше разів від верхньої межі норми спостерігалося у 0,3 % пацієнтів, які отримували адалімумаб, та у 0,6 % пацієнтів контрольної групи.

У контрольованих клінічних дослідженнях (початкова доза 80 мг (тиждень 0), а потім, починаючи з тижня = 1, по 40 мг 1 раз на 2 тижні) за участю пацієнтів з увеїтом з тривалістю контрольного періоду до 80 тижнів (представлені середні значення 166,5 дня = та 105 днів у групі терапії адалімумабом та контрольній групі відповідно) підвищення АЛТ у 3 або більше разів від верхньої межі норми спостерігалося у 2,4 % пацієнтів, які отримували адалімумаб, та у 2,4 % пацієнтів контрольної групи.

У контрольованому дослідже= нні 3 фази застосування адалімумабу дітям з виразковим колітом (N =3D 93), в як= ому оцінювали ефективність та безпеку застосування підтримуючої дози 0,6 мг/кг (максимум 40 мг) при введенні один раз на 2 тижні (N =3D 31) та підтримуючо= ї дози 0,6 мг/кг (максимум 40 мг) при введенні щотижня (N =3D 32) після застосуван= ня індукційної дози залежно від маси тіла 2,4 мг/кг (максимум 160 мг) на тижні= 0 і тижні 1 та дози 1,2 мг/кг (максимум 80 мг) на тижні 2 (N =3D 63) або п= ісля застосування індукційної дози 2,4 мг/кг (максимум 160 мг) на тижні 0, плаце= бо на тижні 1 та дози 1,2 мг/кг (максимум 80 мг) на тижні 2 (N =3D 30), випадки підвищення активності АЛТ у 3 або більше разів від верхньої межі норми спос= терігались у 1,1 % (1/93) пацієнтів.

При застосуванні за всіма показаннями у клінічних випробуваннях пацієнти мали безсимптомне підвищення рівня АЛТ і в більшості випадків підвищення було минущим на тлі тривалого лікування. Однак були дуже рідкісні постмаркетингові повідомлення про печін= кову недостатність та менш серйозні печінкові реакції, що можуть призвести до печінкової недостатності, такі як гепатит, включаючи аутоімунний гепатит, у хворих, які отримували адалімумаб.

Супутня терапія з азатіоприном/6-меркаптопурином

У дослідженнях у дорослих пацієнтів з хворобою Крона, які отримували адалімумаб у комбінації з азатіоприном/6-меркаптопурином, спостерігалося підвищення частоти виникнення новоутворень та тяжких інфекцій порівняно з пацієнтами, які отримували моно= терапію адалімумабом.

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає зм= огу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнт= ам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюва= них побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

&nb= sp;

Термін придатності.= 2 роки.

Не слід застосову= вати препарат після закінчення терміну придатності.

Умови зберігання

Зберігати при температурі 2–8 °С в оригінальній упаковці для захисту від світла. Не заморожувати. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Дозволяється зберігати попередньо наповнений шприц при температурі не вище 25 °C протяго= м не більше 42 діб. Попередньо наповнений шприц слід зберігати у захищеному від світла місці та утилізувати, якщо він не був використаний протягом 42 діб.<= o:p>

<= /p>
Несуміс= ність

У зв’язку з тим, що дослідження сумісності цього лікарського засобу не проводилися, його не мож= на змішувати з іншими лікарськими засобами.

Упаковка

По 20 мг / 0,2 мл розчину в попередньо наповненому шприці; = по 2 попередньо наповнених шприців у блістерах у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник

Новартіс Фармасьют= ікал Мануфактурінг ГмбХ

або

Сандоз ГмбХ – Виробнича дільниця Асептичні лікарські засоби Шафтенау (Асептичні ЛЗШ)=

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності<= o:p>

Біохеміштрассе 10, Унтерлангкампфен, Лангкампфен, 6336, Австрія

або

Біохеміштрассе 10, 6336 Лангкампфен, Австрія

ІНСТРУКЦІЯ

= для медичного застосування лікарського засобу

<= /p>
= Хайр= імоз

= (Hyr= imoz)

Склад: =

діюча речовина: адалімумаб;

1 попередньо наповнений шприц містить 40 мг адалімумабу у 0,4 мл розчину;

допоміжні речовини: кислота адипінова; маніт (Е 421); полісорбат 80; натрію гідроксид (для коригування рН); кислота хлористоводнева (для коригув= ання рН); вода для ін’єкцій.

=

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: про= зорий або дещо опалесцюючий, безбарвний або злегка жовтуватий розчин.<= /span>

=

Фармакотерапевтична група

Імуносупресанти. Інгібітори фактора некрозу пухлини-альфа. Адалімумаб.

Код АТХ L04А В04.=

=

Фармакологічні властивості

Механізм дії=

Адалімумаб специф= ічно зв’язується з фактором некрозу пухлин (ФНП) та нейтралізує біологічні ефекти ФНП, блокуючи його взаємодію з p55- та p75-рецепторами ФНП на поверхні клітини.

Адалімумаб модулює також біологічні реакції відповіді, що індукуються або регулюються ФНП, включаючи зміни рівнів молекул адгезії, відповідальних за міграцію лейкоцит= ів (ELAM-1, VCAM-1 та ICAM-1 при IC_=
50 0,1–0,2 нМ).

Фармакодинаміка

У пацієнтів з ревматоїдним артритом (РА) адалімумаб спричиняв швид= ке зменшення, порівняно з початковими параметрами, показників гострої фази запалення (С-реактивного протеїну (СРП), цитокінів сироватки крові (IL-6) та швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ)) у пацієнтів з ревматоїдним артритом. Також спостерігалося зниження рівнів матриксних металопротеїназ (MMP-1 та MMP-3) у сироватці крові, які спричиняють ремоделювання тканин, що лежить в основі руйнування хряща. При застосуванні адалімумабу зазвичай спостерігаєт= ься покращення гематологічних ознак хронічного запалення.

Після лікування адалімумабом швидке зниження рівнів СРП спостерігалося також і у пацієнтів з поліартикулярним ювенільним ідіопатичним артритом (ЮІА), хворобою Крона (ХК= ), виразковим колітом (ВК) та гнійним гідраденітом (ГГ). Водночас зі значущим зменшенням експресії ФНП-α у пацієнтів з хворобою Крона спостерігалося зменшення кількості клітин, що експресують запальні маркери в товстій кишці. Ендоскопічні дослідження слизової оболонки кишечнику пацієнтів, які отримув= али адалімумаб, продемонстрували ознаки загоєння.

Фармакокінетика

Абсорбція та розп= оділ

Після одноразового підшкірного введення 40 мг адалімумабу абсорбція та розподіл адалімумабу бу= ли повільними, середня пікова концентрація в сироватці крові досягалася прибли= зно через 5 днів після введення. Середня абсолютна біодоступність адалімумабу, розрахована в трьох дослідженнях, після застосування одноразової дози 40 мг підшкірно становила 64 %.

Після одноразового внутрішньовенного введення у дозах від 0,25 до 10 мг/кг концентрації були пропорційні дозам. Після застосування дози 0,5 мг/кг (приблизно 40 мг) клір= енс був у діапазоні 11–15 мл/год, об’єм розподілу (Vss) становив від 5 до 6 л, середній термінальний період напіввиведення становив приблизно 2 тижні. Концентрації адалімумабу у синовіальній рідині у пацієнтів з РА становили 3= 1–96 % від рівня в сироватці крові.

Після підшкірного застосування адалімумабу у дозі 40 мг 1 раз на 2 тижні у пацієнтів з РА рівноважні концентрації становили від 5 мкг/мл (без супутнього застосування= метотрексату) до 8–9 мкг/мл (з метотрексатом) відповідно. Концентрації адалімумабу в сироватці крові у рівноважному стані зростали майже пропорційно до підшкірно введених доз 20, 40 та 80 мг 1 раз на 2 тижні або щотижня.

Після підшкірного застосування адалімумабу у дозі 24 мг/м² (до 40 мг) 1 раз на 2 т= ижні у пацієнтів з поліартикулярним ювенільним ревматоїдним артритом (ЮРА) віком від 4 до 17 років рівноважні концентрації (показники вимірювались= з 20-го по 48-й тиждень) становили 5,6 ± 5,6 мкг/мл (102 % CV – коефіцієнт варіації) без супутнього застосування метотрексату та 10,9 ± 5,2 мкг/мл (47= ,7 % CV) – з метотрексатом.

У дітей з поліартикулярним ЮРА віком 2–4 роки та у дітей віком від 4 років, маса тіла яких менше 15 кг, після застосування адалімумабу у дозі 24 мг/м²= з метотрексатом середнє значення рівноважних концентрацій становило 6,0 ± 6,1 мкг/мл (101 % CV) без супутнього застосування метотрексату та 7,9 ± 5,6 мкг= /мл (71,2 % CV) – з метотрексатом.

Після підшкірного застосування адалімумабу у дозі 24 мг/м² (до 40 мг) 1 раз на 2 т= ижні у пацієнтів віком від 6 до 17 років з ентезитасоційованим артритом рівноваж= ні концентрації (показники вимірювались на 24-му тижні) становили 8,8 ± 6,6 мк= г/мл без супутнього застосування метотрексату та 11,8 ± 4,3 мкг/мл – з метотрекс= атом.

Після підшкірного застосування адалімумабу в дозі 40 мг 1 раз на 2 тижні дорослим пацієнтам з нерентгенологічним аксіальним спондилоартритом середня (± стандартне відхилення) рівноважна концентрація на тижні 68 становила 8,0 ± 4,6 мкг/мл.=

У дорослих пацієн= тів із псоріазом середня рівноважна концентрація становила 5 мкг/мл протягом монотерапії адалімумабом у дозі 40 мг 1 раз на 2 тижні.
Після підшкірного застосування адалімумабу у дозі 0,8 мг/кг (до максимум 40 мг) 1 раз на 2 ти= жні у дітей із хронічним бляшковим псоріазом рівноважні концентрації становили приблизно 7,4 ± 5,8 мкг/мл (79 % CV).

У пацієнтів з гні= йним гідраденітом після введення адалімумабу у дозі 160 мг на тижні 0 з наступним введенням 80 мг на тижні 2 його концентрація у сироватці крові становила приблизно від 7 до 8 мкг/мл на тижні 2 та тижні 4. Середня рівноважна концентрація з тижня 12 до тижня 36 становила приблизно від 8 до 10 мкг/мл = під час введення адалімумабу у дозі 40 мг кожного тижня.

Вплив адалімумабу= на підлітків з гідраденітом було визначено за допомогою фармакокінетичного моделювання та симуляції на основі фармакокінетики при інших показаннях у д= ітей (бляшковий псоріаз, ювенільний ревматоїдний (ідіопатичний) артрит (ЮРА), хвороба Крона (ХК) та ентезитасоційований артрит). Рекомендований режим дозування для підлітків з гідраденітом – 40 мг 1 раз на 2 тижні. Оскільки в= плив адалімумабу може залежати від маси тіла, підліткам з високою масою тіла та недостатньою відповіддю на лікування можна застосовувати рекомендовану дозу= для дорослих – по 40 мг 1 раз на тиждень.

У пацієнтів з хворобою Крона після введення адалімумабу у дозі 80 мг на тижні 0 з наступн= им введенням 40 мг на тижні 2 концентрація у сироватці крові становила приблиз= но 5,5 мкг/мл протягом індукційної терапії. Після введення адалімумаба у дозі = 160 мг на тижні 0 з наступним введенням 80 мг на тижні 2 його концентрація= у сироватці крові становила приблизно 12 мкг/мл протягом індукційної терапії. Середня рівноважна концентрація становила приблизно 7 мкг/мл під ч= ас введення адалімумабу у підтримуючій дозі 40 мг 1 раз на 2 тижні.
У дітей з хворобою Крона середнього та високого ступеня активності початкова доза адалімумабу у відкритому дослідженні становила 160/80 мг або 80/40 мг на тижнях 0 та 2 залежно від маси тіла. На тижні 4 пацієнти були рандомізовані в співвідноше= нні 1 : 1 у групи, які отримували залежно від маси тіла або стандартну дозу (40= /20 мг 1 раз на 2 тижні), або низьку дозу (20/10 мг 1 раз на 2 тижні) для підтримуючої терапії. Середня рівноважна концентрація становила приблизно 1= 5,7 ± 6,6 мкг/мл на тижні 4 у пацієнті= в з масою тіла 40 кг або більше (160/80 мг) та 10,6 ± 6,1 мкг/мл у пацієнт= ів з масою тіла менше 40 кг (80/40 кг).

У пацієнтів, які продовжували лікування в своїй групі, середні (± стандартне відхилення) концентрації адалімумабу на тижні 52 становили 9,5 ± 5,6 мкг/мл у групі стандартних доз та 3,5 ± 2,2 мкг/мл у групі низьких доз. Середні концентрац= ії зберігалися у пацієнтів, які продовжували отримувати лікування адалімумабом протягом 52 тижнів. Для пацієнтів, яким дозу збільшили з однієї 1 раз на два тижні до однієї щотижня, середні (± стандартне відхилення) концентрації адалімумабу в сироватці крові на тижні 52 становили 15,3 ± 11,4 мкг/мл (40/20 мг, щотижня) та 6,7 ± 3,5 мкг/мл (20/10 мг, щотижня).

У пацієнтів з виразковим колітом після введення адалімумабу у початковій дозі 160 мг на т= ижні 0 з наступним введенням 80 мг на тижні 2 його концентрація у сироватці крові становила приблизно 12 мкг/мл протягом індукційної терапії. Середня рівноважна концентрація становила приблизно 8 мкг/мл під час введення адалімумабу у підтримуючій дозі 40 мг 1 раз на 2 тижні.
У дітей з виразко= вим колітом середня рівноважна концентрація адалімумабу у сироватці крові на ти= жні <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:JA'>52 після підшкірн= ого введення дози залежно від маси тіла 0,6 мг/кг (максимум 4= 0 <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:JA'>мг) один раз на д= ва тижні становила 5,01 ± 3,28 мкг/мл. У пацієнтів, яким вводили дозу 0,6 мг/кг (максимум 40 мг) кожного тижня, середня (± <= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f= ont-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:RU;mso-fareast-language:JA'>стандартне відхилення) рівноважна концентрація адалімумабу в сироватці крові на тижні<= /span> <= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f= ont-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:RU;mso-fareast-language:JA'>52 становила 15,7= <= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f= ont-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:RU;mso-fareast-language:JA'>± <= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f= ont-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:RU;mso-fareast-language:JA'>5,60 <= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f= ont-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:RU;mso-fareast-language:JA'>мкг/мл.

У дорослих пацієн= тів з увеїтом після введення адалімумабу у початковій дозі 80 мг на тижні 0 з наступним введенням 40 мг 1 раз на 2 тижні, починаючи з тижня 1, середня рівноважна концентрація становила приблизно від 8 до 10 мкг/мл.<= /span>

Вплив адалімумабу= на стан дітей з увеїтом було визначено за допомогою фармакокінетичного моделюв= ання та симуляції на основі фармакокінетики при інших показаннях у дітей (бляшко= вий псоріаз, ювенільний ревматоїдний (ідіопатичний) артрит (ЮРА), хвороба Крона (ХК) та ентезитасоційований артрит). Немає клінічних даних про вплив початк= ової дози адалімумабу на стан дітей віком до 6 років. Прогнозується, що за відсутності метотрексату початкова доза може призвести до підвищення систем= ного впливу.

Популяційне фармакокінетичне та фармакокінетичне/фармакодинамічне моделювання і симуляц= ія передбачили порівнянний вплив та ефективність адалімумабу в пацієнтів, які отримували 80 <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:JA'>мг 1 <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:JA'>раз на 2 <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:JA'>тижні, та у пацієнтів, які отримували щотижнево дозу 40 мг (включаючи дорослих пацієнтів з РА, ГГ, ВК, ХК або псоріазом, дітей з ГГ та дітей масою тіла 40 <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:JA'>кг і більше з ХК = та ВК).

Залежність «вплив= – відповідь» у дітей

На основі даних клінічних досліджень у пацієнтів з ЮІА (поліартикулярний ювенільний ідіопатичний артрит та ентезитасоційований артрит) було встановлено залежність «вплив – відповідь» між концентрацією в плазмі крові та відповід= дю за критерієм PedACR<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:JA'> 50. Очевидна концентрація адалімумабу в плазмі крові, яка забезпечує половину максимальн= ої ймовірності відповіді PedACR 50 (EC₅₀), становила 3 <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:JA'>мкг/мл (95= <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:JA'>% ДІ 1–6 <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:JA'>мкг/мл). Залежніс= ть «вплив – відповідь» між концентрацією адалімумабу та його ефективністю у ді= тей з хронічним бляшковим псоріазом високого ступеня тяжкості була встановлена = для відповідей за індексом PASI 75 та PGA («відсутність» або «мінімаль= ний» відповідно). Показники PASI 75 та PGA «відсутність» або «мінімальн= ий» зростали зі збільшенням концентрації адалімумабу, при цьому обидва показники мали подібну явну EC50 приблизно 4,5 мкг/мл (95 % ДІ 0,4–47,6 та 1,9–10,5 відповідно).

Виведення

Популяційний фармакокінетичний аналіз даних більше ніж 1300 пацієнтів з РА виявив тенден= цію до підвищення явного кліренсу адалімумабу з підвищенням маси тіла пацієнтів= . З урахуванням поправок щодо різниці маси тіла було встановлено, що стать та в= ік пацієнта мають мінімальний вплив на кліренс адалімумабу. Рівні вільного адалімумабу (не зв’язаного з антитілами до адалімумабу в сироватці крові бу= ли нижчими у пацієнтів, у яких виявлялись антитіла= до адалімумабу. Не вивчали застосування лікарського засобу Хайрімоз пацієнтам = із порушеннями функцій печінки та нирок.

Клінічні характеристики<= /o:p>

Показанн= я

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:JA;mso-bidi-language: BO'>Ревматоїдний артрит (РА)

Хайрімоз= у комбінації з метотрексатом показаний для:

·        = ;             лікування ревматоїдного артриту середнього та високого ступеня активності<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:JA'> у дорослих пацієнтів, коли адекватна відповідь на терапію протиревматич= ними препаратами, що модифікують перебіг захворювання (DMARDs – disease-modifying antirheumatic drugs), включаючи метотрексат, не була отримана;

·        = ;             лікування активного прогресуючого ревматоїдного артриту високого ступеня активності у дорослих пацієнтів, які раніше не отримували терапію метотрексатом.

Хайрімоз можна застосовувати як монотерапію у разі непереносимості метотрексату або = коли продовження терапії метотрексатом є неприйнятним.

Адалімум= аб продемонстрував пригнічення прогресування структурного ураження суглобів, що було підтверджено рентгенографічно, та покращення функціонального стану при одночасному застосуванні з метотрексатом.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:JA;mso-bidi-language: BO'>Ювенільний ревматоїдний (ідіопатичний) артрит (ЮРА)

Поліартикулярний ювенільний ревматоїдний (ідіопатичний) артрит

Хайрімоз у комбінації з метотрексатом показаний для лікування активного поліартикулярного ювенільно= го ідіопатичного артриту у дітей віком від 2 років, у яких не було адекватної відповіді на терапію одним або кількома протиревматичними препаратами, що модифікують перебіг захворювання (DMARDs).

Хайрімоз можна застосовувати = як монотерапію у разі непереносимості метотрексату або коли продовження терапії метотрексатом є неприйнятним. Не було проведено досліджень застосування препарату Хайрімоз пацієнтам віком до 2 років.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:JA;mso-bidi-language: BO'>Ентезитасоційований артрит

Хайрімоз показаний для лікува= ння активного ентезитасоційованого артриту у дітей віком від 6 років, які не відповідали на традиційну терапію або мають непереносимість чи медичні протипоказання до таких видів терапії.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:JA;mso-bidi-language: BO'>Аксіальний спондилоартрит

Анкілозуючий спондиліт (АС)

Хайрімоз показаний для лікування анкілозуючого спондиліту з високим ступенем активності у дорослих пацієнтів, які не відповіли на традиційну терапію.

Аксіальний спондилоартрит без рентгенологічного підтвердження АС

Хайрімоз показаний для лікування аксіального спондилоартриту з високим ступенем активності без рентгенологічного підтвердження АС, але з наявними ознаками = запалення на підставі підвищеного рівня СРП та/або за результатами МРТ (магнітно-резонансна томографія) у дорослих пацієнтів, у яких не було адекватної відповіді на терапію нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП) або наявна непереносимість цих препаратів.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:JA;mso-bidi-language: BO'>Псоріатичний артрит (ПсА)

Хайрімоз показаний для лікува= ння активного та прогресуючого псоріатичного артриту у дорослих пацієнтів, коли= не було отримано адекватної відповіді на попередню терапію протиревматичними препаратами, що модифікують перебіг захворювання (DMARDs). Адалімумаб продемонстрував уповільнення темпів прогресування ураження периферичних суглобів, що визначається за допомогою рентгенографії, у пацієнтів із симетричною поліартикулярною формою захворювання та покращання функціональн= ого стану.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:JA;mso-bidi-language: BO'>Бляшковий псоріаз (БП)

Хайрімоз показаний для лікування дорослих пацієнтів із помірним або тяжк= им перебігом хронічного бляшкового псоріазу= , яким необхідна системна терапія.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:JA;mso-bidi-language: BO'>Бляшковий псоріаз (БП) у дітей

Хайрімоз показаний для лікування хронічного бляшкового псоріазу з тяжким перебігом у дітей віком від 4 років, у яких не отримано клінічної відповіді або є протипоказання/ непереносимість місцевої терапії або фототерапії.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:JA;mso-bidi-language: BO'>Гнійний гідраденіт (ГГ)

Хайрімоз показаний для лікування активного помірного та тяжкого гнійного гідраденіту (acne inversa) у дорослих пацієнтів та у підлітків віком від 12 років, які = не відповідали на традиційну системну терапію.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:JA;mso-bidi-language: BO'>Хвороба Крона (ХК)

Хайрімоз показаний для лікування хвороби Крона середнього та високого ступеня активн= ості у дорослих пацієнтів, які не відповідали на повний курс терапії кортикостероїдами та/або імуносупресантами або мають непереносимість чи мед= ичні протипоказання до таких видів терапії.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:JA;mso-bidi-language: BO'>Хвороба Крона (ХК) у дітей

Хайрімоз показаний для лікування хвороби Крона середнього та високого ступеня активн= ості у дітей віком від 6 років, які не відповідали на традиційну терапію, включа= ючи первинну нутритивну терапію, терапію кортикостероїдами та/або імуномодуляторами, або мають непереносимість чи медичні протипоказання до т= аких видів терапії.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:JA;mso-bidi-language: BO'>Виразковий коліт (ВК)

Хайрімоз показаний для лікування виразкового коліту середнього та високого ступеня активності у дорослих, які не відповідали на традиційну терапію, включаючи терапію кортикостероїдами та/або 6-меркаптопурином або азатіоприном, або ма= ють непереносимість чи медичні протипоказання до таких видів терапії.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:JA;mso-bidi-language: BO'>Виразковий коліт (ВК) у дітей

Хайрімоз показаний для лікування виразкового коліту середнього та високого ступеня активності у дітей віком від 6 років, які не відповідали на традиційну тера= пію, включаючи терапію кортикостероїдами та/або 6-меркаптопурином або азатіоприн= ом, або мають непереносимість чи медичні протипоказання до таких видів терапії.=

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:JA;mso-bidi-language: BO'>Увеїт

Хайрімоз показаний для лікування неінфекційного інтермедіарного, заднього та панувеї= ту у дорослих пацієнтів, які не відповідали на терапію кортикостероїдами, яким необхідно знизити дозу кортикостероїдів або які мають непереносимість чи медичні протипоказання до терапії кортикостероїдами.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:JA;mso-bidi-language: BO'>Увеїт у дітей

Хайрімоз показаний для лікування хронічного неінфекційного переднього увеїту у дітей віком від 2 років, які не відповідали на традиційну терапію або мають непереносимість традиційної терапії або яким традиційна терапія протипоказана.

=

Протипоказання

·      Підвищена чутливість до адалімумабу або до будь-якого іншого компон= ента препарату.

·      Активний туберкульоз або інші тяжкі інфекції, такі як сепсис та опортуністичні інфекції (див. розділ «Особливості застосування»).

·      Помірна та тяжка серцева недостатність (III/IV клас за NYHA) (див. розділ «Особливості застосування»).

=

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Адалімумаб вивчали за участю пацієнтів з РА, ЮРА та ПсА, які отримували препарат як монотерапію та одночасно з метотрексатом. Рівень формування ант= итіл був нижчим при одночасному застосуванні адалімумабу з метотрексатом порівня= но з монотерапією. Введення адалімумабу без метотрексату призводило до збільшення рівня формування антитіл, збільшення кліренсу та зниження ефективності адалімумабу.

·&nb= sp;     Не реком= ендується одночасне застосовування препарату Хайрімоз із анакінрою (див. розділ «Особливості застосування»).

·      Не рекомендується одночасне застосовування препарату Хайрімоз із абатацептом (див. розділ «Особливості застосування»).

<= /p>
=

Особливості застосування

З метою покращення контролю застосування біологічних препаратів необхідно чітко фіксувати торгівельну назву та номер серії введеного препарату у медичній документації пацієнта.

Інфекції

Пацієнти, які застосовували блокатори ФНП, більш схильні до розвитку тяжких інфекцій.=

Порушення функції легенів може збільшити ризик розвитку інфекцій. Тому за станом пацієнтів слід ретельно стежити та перевіряти їх на наявність інфекцій, включаючи туберкульоз, до, під час та після лікування препаратом Хайрімоз. Оскільки елімінація адалімумабу може тривати до чотирьох місяців, спостереж= ення слід продовжувати протягом цього періоду.

Не слід застосовувати адалімумаб пацієнтам з активним інфекційним процесом, включаю= чи хронічні або локалізовані інфекції, поки інфекція не буде контрольована. У пацієнтів, які мають контакт із хворим на туберкульоз або повернулися з країн з високим рі= внем захворюваності на туберкульоз або з ендемічних зон щодо мікозів (гістоплазм= оз, кокцидіоїдомікоз або бластомікоз), слід оцінити співвідношення користь/ризи= к до початку застосування препарату Хайрімоз (див. нижче «Інші опортуністичні інфекції»).

Необхідно провести повне обстеження та ретельно спостерігати за станом пацієнтів, у я= ких під час лікування препаратом Хайрімоз розвинулася нова інфекція. При розвит= ку тяжкої інфекції або сепсису слід припинити лікування та застосувати відпові= дні протимікробні або протигрибкові препарати, поки інфекція не буде контрольов= ана. Слід з особливою обережністю застосовувати Хайрімоз пацієнтам з рекурентними інфекціями або при преморбідних станах, що підвищують схильність до розвитку інфекцій.

Тяжкі інфекції

Тяжкі інфекції, такі як сепсис, спричинений бактеріальними, мікобактеріальними, інвазивними грибковими, паразитарними, вірусними або іншими опортуністичними інфекціями (лістеріоз, легіонельоз і пневмоцистоз), спостерігалися у пацієн= тів, які застосовували адалімумаб.

У клініч= них дослідженнях спостерігалися й інші тяжкі інфекції: пневмонія, пієлонефрит, септичний артрит та септицемія. Були повідомлення про госпіталізацію пацієн= тів з інфекціями, що виникли (у тому числі про летальні випадки).

Туберкульоз

Повідомл= ялося про випадки реактивації та про розвиток нової інфекції туберкульозу, включа= ючи легеневу та нелегеневу форми (тобто дисемінований туберкульоз), у пацієнтів, які отримували лікування адалімумабом. До початку терапії препаратом Хайрімоз пацієнтів потрібно ретельно обстежити щодо активного та неактивного (латентного) туберкульозу. Обстеження повинно включати вичерпну оцінку анам= незу пацієнта з туберкульозом або відомості про можливі контакти з хворими на активний туберкульоз та про попередню та/або супутню імуносупресивну терапі= ю. Слід провести всім пацієнтам до початку терапії шкірний туберкуліновий тест (проба Манту) та рентгенографію грудної клітки (можуть застосовуватися місц= еві рекомендації). Проведення та результати проб рекомендується фіксувати в картці-пам’ятці пацієнта. Лікарі повинні пам’ятати про ризик хибнонегативних результатів шкірних туберкулінових тестів, особливо у тяжкохворих пацієнтів= або пацієнтів з ослабленим імунітетом.

Терапію лікарським засобом Хайрімоз не слід проводити, якщо діагностується активний туберкульоз (див. розділ «Протипоказання»).

У всіх ситуаціях, описаних ни= жче, слід дуже ретельно зважити співвідношення користь/ризик терапії.=

Рішення про лікування пацієнт= ів з підозрою на латентний туберкульоз слід приймати після консультації з фтизіатром.

У разі латентного туберкульозу перед початком терапії лікарським засобом Хайрімоз потрібно провести специф= ічне протитуберкульозне лікування відповідно до місцевих рекомендацій.

Слід зважати на необхідність протитуберкульозного лікування перед початком терапії лікарським засобом Хайрімоз пацієнтам, які мають фактори ризику розвитку туберкульозної інфекц= ії, але в яких отримано негативний результат тесту на латентний туберкульоз, та пацієнтам, які мали в анамнезі латентний або активний туберкульоз і для яки= х не може бути підтверджене відповідне лікування.

Незважаючи на профілактичне протитуберкульозне лікування, випадки реактивації туберкульозу траплялися у пацієнтів, які отримували адалімумаб. У деяких пацієнтів, які раніше перене= сли успішну терапію активного туберкульозу, спостерігався повторний розвиток туберкульозу на тлі прийому адалімумабу.

Усіх пацієнтів потрібно попередити про необхідність консультації лікаря у разі появи ознак, що нагадують симптоми туберкульозу (наприклад, постійний кашель, виснаження / зменшення маси тіла, субфебрильна температура, апатія) під час або після лікування препаратом Хайрімоз.

Інші опортуністичні інфекції

Протягом лікування адалімумаб= ом повідомлялося про розвиток опортуністичних інфекцій, у тому числі інвазивних грибкових інфекцій. Іноді такі інфекції своєчасно не діагностувалися у пацієнтів, які застосовують антагоністи ФНП, що призводило до пізнього поча= тку лікування та іноді завершувалося летально.

У разі розвитку лихоманки, нездужання, зменшення маси тіла, підвищення пітливості, кашлю, задишки та/а= бо інфільтратів у легенях чи інших ознак серйозного системного захворювання (з шоком або без) пацієнтам слід негайно пройти обстеження щодо виявлення інвазивної грибкової інфекції та негайно припинити застосування препарату Хайрімоз. Рішення щодо застосування емпіричної протигрибкової терапії таким хворим слід приймати після консультації з фахівцем у сфері діагностики та лікування інвазивних грибкових інфекцій.

Реактивація гепатиту В

Застосув= ання блокаторів ФНП, включаючи адалімумаб, пов’язувалося з реактивацією вірусу гепатиту В у хронічних носіїв (тобто тих, хто мав позитивний поверхневий антиген). Іноді випадки реактивації вірусу гепатиту В були летальними. До початку застосування препарату Хайрімоз слід обстежити пацієнтів групи ризи= ку щодо вірусу гепатиту В. У разі позитивного результату такого обстеження ріш= ення про лікування слід приймати після консультації з гепатологом.

Слід з обережністю призначати Хайрімоз пацієнтам, які є носіями вірусу гепатиту В,= а у разі призначення – ретельно спостерігати за станом таких пацієнтів щодо поя= ви симптомів реактивації вірусу гепатиту В під час терапії та протягом декільк= ох місяців після припинення лікування. Немає даних щодо ефективності та безпеки застосування противірусних препаратів для профілактики реактивації вірусу гепатиту В у носіїв, які отримують антагоністи ФНП для запобігання реактива= ції вірусу гепатиту В. При реактивації вірусу гепатиту В слід припинити терапію препаратом Хайрімоз й призначити ефективне противірусне лікування та відпов= ідну підтримуючу терапію.

Неврологічні розлади

= При застосуванні блокаторів ФНП, у тому числі адалімумабу, повідомлялося про поодинокі випад= ки появи або загострення клінічних симптомів та/або радіографічних ознак демієлінізуючих захворювань центральної нервової системи, включаючи розсіян= ий склероз, неврит зорового нерва та демієлінізуючі захворювання периферичної нервової системи, включаючи синдром Гійєна – Барре. Рекомендується ретельна оцінка переваг/ризику застосування адалімумабу для пацієнтів з демієлінізуючими розладами центральної або периферичної нервової системи. Необхідно припинити терапію препаратом Хайрімоз у разі виникнення зазначених розладів. Відомо, що існує зв’язок між інтермед= іарним увеїтом та демієлінізуючими розладами центральної нервової системи. Неврологічне обстеження необхідно проводити пацієнтам з неінфекційним інтермедіарним увеїтом перед тим, як розпочати терапію лікарським засобом Хайрімоз, та регулярно протягом терапії, щоб оцінювати розвиток демієлінізуючих розладів центральної нервової системи. =

Алергічні реакції

Під час клінічних досліджень виникали поодинокі серйозні алергічні реакції, пов’яза= ні з адалімумабом. Повідомлялося про серйозні алергічні реакції, включаючи анафілаксію, після введення адалімумабу. При виникненні анафілактичної реак= ції або іншої серйозної алергічної реакції необхідно негайно припинити застосув= ання препарату Хайрімоз і розпочати відповідну терапію.

Імуносупресія

Під час клінічних досліджень адалімумабу у 64 пацієнтів з РА випадків пригнічення гіперчутливості сповільненого типу, зниження рівнів імуноглобулінів або кількісних змін ефекторних Т- та В-клітин, а також NK-клітин, моноцитів/мак= рофагів та нейтрофілів не спостерігалося.

Злоякісні новоутворення

У контрольованих клінічних дослідженнях блокаторів ФНП частіше повідомлялося про розвиток злоякісних новоутворень у пацієнтів, які отримували ФНП-блокатор, ніж у пацієнтів контрольної групи. Однак ці випадки були поодинокими. У постмаркетинговій практиці повідомлялося про випадки лейкемі= ї, пов’язаної із застосуванням антагоністів ФНП. Більше того, у пацієнтів з да= внім високоактивним ревматоїдним артритом існує високий фоновий ризик виникнення лімфоми та лейкемії, що ускладнює оцінку ризику. З огляду на існуючі дані не можна виключати ризик розвитку лімфом, лейкемії або інших злоякісних новоутворень у пацієнтів, які лікуються антагоністами ФНП.

З постмаркетингової практики відомо про випадки злоякісних новоутворень (у тому числі летальних) у дітей= та дорослих (віком до 22 років), які отримували лікування антагоністами ФНП (в= ік початку терапії ≤ 18 років), включаючи адалімумаб. Лімфоми становили приблизно половину цих випадків. Решту становили різні злоякісні новоутворе= ння, в тому числі рідкісні злоякісні новоутворення, що зазвичай асоціюються з імуносупресією. Не можна виключити ризик розвитку злоякісних новоутворень у дітей, які отримують лікування антагоністами ФНП.

У постмаркетинговій практиці = були поодинокі повідомлення про розвиток гепатолієнальної Т-клітинної лімфоми у пацієнтів, які застосовували адалімумаб. Це рідкісний тип лімфоми, що характеризується дуже агресивним перебігом та зазвичай є летальним. Деякі випадки утворення гепатолієнальної Т-клітинної лімфоми на тлі лікування адалімумабом спостерігалися в молодих людей, які раніше отримували терапію інфліксимабом у комбінації з азатіоприном або 6-меркаптопурином для лікуван= ня запальних захворювань кишечнику. Потенційний ризик одночасного застосування азатіоприну або 6-меркаптопурину з адалімумабом має бути ретельно оцінений. Ризик розвитку гепатолієнальної Т-клітинної лімфоми у пацієнтів, які отриму= ють лікування препаратом Хайрімоз, виключити не можна (див. розділ «Побічні реакції»).

Досліджень щодо застосування адалімумабу пацієнтам зі злоякісними новоутвореннями в анамнезі або продовж= ення терапії у пацієнтів, в яких розвинулося злоякісне новоутворення, не проводилося. Отже, це потрібно враховувати та з обережністю приймати рішенн= я щодо застосування адалімумабу таким хворим (див. розділ «Побічні реакції»).=

У всіх пацієнтів, особливо при інтенсивній імуносупресивній терапії в анамнезі, або у пацієнтів із псоріаз= ом, яким проводили PUVA-терапію (псоралени з УФА), слід виключити наявність нем= еланомного раку шкіри до та протягом періоду застосування лікарського засобу Хайрімоз. Також повідомлялося про меланому та карциному з клітин Меркеля у пацієнтів,= які отримували лікування антагоністами ФНП, включаючи адалімумаб (див. розділ «Побічні реакції»).

У пошуковому клінічному дослідженні, в якому оцінювали застосування іншого антагоніста ФНП (інфліксимаб), у пацієнтів із хронічною обструктивною хворобою легенів повідомлялося про більш часті випадки виникнення новоутворень, здебільшого у легенях, голові та на ділянці шиї, порівняно з контрольною групою. Всі паці= єнти довгий час були курцями. Тому необхідно з обережністю застосовувати будь-які антагоністи ФНП пацієнтам із хронічною обструктивною хворобою легенів та пацієнтам із підвищеним ризиком виникнення новоутворень на тлі куріння.

На сьогодні невідомо, чи впли= ває застосування адалімумабу на ризик розвитку дисплазії або раку товстої кишки. Усі хворі на виразковий коліт, що входять до групи підвищеного ризику розви= тку дисплазії або раку товстої кишки (зокрема пацієнти з довготривалим виразков= им колітом або первинним склерозуючим холангітом), або ті, хто мав в анамнезі дисплазію або рак товстої кишки, повинні підлягати регулярному обстеженню щ= одо наявності дисплазії перед початком терапії та протягом перебігу всієї хворо= би. Обстеження має включати колоноскопію та біопсію відповідно до місцевих рекомендацій.

Гематологічні розлади

При застосуванні блокаторів ФНП були поодинокі повідомлення про розвиток панцитопенії, апластичної анемії. При застосуванні адалімумабу (причинно-наслідковий зв’язок не з’ясований) повідомлялося про розвиток цитопенії (тромбоцитопенії, лейкопенії), що мала клінічне значення.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:JA'> Усіх пацієнтів потрібно попередити про необхідність негайної консультації лікаря при появі= симптомів, притаманних захворюванням крові (таких як постійна гарячка, синці, кровотеча, блідість шкіри та слизових оболонок), на тлі застосування адалімумабу. Слід розглянути необхідність припинення застосування препарату Хайрімоз пацієнтам у разі підтвердження серйозних порушень з боку крові.

Вакцинація

Схожі реакції антитіл на стандартну 23-валентну пневмококову вакцину та тривалентну вакцину проти грипу спостерігалися в дослідженні за участю 226 дорослих пацієнтів з ревматоїдним артритом, які застосовували адалімумаб або плацебо. Відсутні дані щодо вторинної передачі інфекції живими вакцинами в пацієнтів, які отримували адалімумаб.

Для пацієнтів дитячого віку рекомендовано по можливості провести всі необхідні щеплення згідно з календарем до початку терапії препаратом Хайрімоз.

Пацієнтам під час застосування адалімумабу можна проводити вакцинацію, за винятком застосування живих вакцин. Застосування живих вакцин (наприклад вакцини БЦЖ) немовлятам, які піддавалися впливу адалімумабу внутрішньоутробно, не рекомендується протягом 5 місяців після останньої ін’єкції адалімумабу мате= рі у період вагітності.

Хронічна серцева недостатність (ХСН)

У клініч= ному дослідженні з іншим антагоністом ФНП спостерігалося погіршення перебігу застійної серцевої недостатності та підвищення рівня пов’язаної з нею смертності. Також повідомлялося про випадки погіршення перебігу застійної серцевої недостатності у пацієнтів, які застосовували адалімумаб. Хайрімоз = слід з обережністю застосовувати пацієнтам із серцевою недостатністю легкого сту= пеня тяжкості (клас I/II за класифікацією NYHA (Нью-Йоркська асоціація кардіологів)). Застосування лікарського засобу Хайрімоз протипоказане при серцевій недостатності помірного та тяжкого ступеня (див. розділ «Протипоказання»). При виникненні нових симптомів та погіршенні перебігу застійної серцевої недостатності лікування препаратом Хайрімоз слід припини= ти.

Аутоімунні процеси

Лікування адалімумабом може спричинити появу аутоантитіл. Вплив тривалого застосування препарату Хайрімоз на розвиток аутоімунних захворювань невідомий. При виникненні симптомів, що нагадують вовчакоподібний синдром, і виявленні антитіл до дволанцюгової ДНК подальше лікування препаратом Хайрімоз необхідно припинити (див. розділ «Побічні реакції»).

Одночасне застосування з біологічними DMARDs або з антагоністами ФНП

Спостерігалися серйозні інфек= ції під час клінічних досліджень супутнього застосування анакінри та етанерцепт= у, що не мало терапевтичних переваг у порівнянні з монотерапією етанерцептом. З огляду на характер побічних явищ, що спостерігалися під час комбінованого лікування етанерцептом та анакінрою, подібна токсичність може розвинутися п= ри комбінації анакінри та іншого блокатора ФНП. Тому комбінація адалімумабу та анакінри не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами= та інші види взаємодій»).

Одночасне застосування адалімумабу з іншими біологічними DMARDs (наприклад, анакінра та абатацепт) або з іншими антагоністами ФНП не рекомендується, зважаючи на можливе підвищення ризику інфекцій та інших потенційних фармакологічних взаємодій (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами= та інші види взаємодій»).

Хірургічні втручання

Доступні обмежені дані щодо безпеки хірургічних процедур у пацієнтів, які отримують адалімумаб. Тривалий період напіввиведення адалімумабу необхідно брати до уваги, якщо планується хірургічне втручання. Пацієнта, який потребує хірургічного втручання та знаходиться на лікуванні препаратом Хайрімоз, потрібно ретельно обстежити на наявність інфекцій. У разі необхідності слід вжити відповідних заходів. Доступні обмежені дані щодо безпеки застосування пацієнтам, які піддавались артропластиці під час терапії адалімумабом.

Непрохідність тонкої кишки

Відсутні= сть відповіді на лікування хвороби Крона може свідчити про наявність фіксованої фіброзної стриктури, яка вимагає лікування хірургічним шляхом. Доступні дані дають змогу вважати, що лікування адалімумабом не спричиняє виникнення або прогресування стриктур.

Пацієнти літнього віку

Ча= стота розвитку серйозних інфекцій у пацієнтів віком від 65 років, які отримували адалімумаб (3,7 %), вища, ніж у молодших пацієнтів (1,5 %). Деякі випадки б= ули летальними. У зв’язку з тим, що частота розвитку інфекцій у пацієнтів літнь= ого віку вища, застосовувати адалімумаб пацієнтам цієї вікової категорії необхі= дно з обережністю.

Діти

Див. підрозділ «Вакцинація» вище.

Допоміжні речовини з відомими ефектами

Лікарський засіб Хайрімоз міс= тить менше 1 ммоль (23 мг) на 0,4 мл натрію, тобто пра= ктично вільний від натрію.

=

Застосування у період вагітності або годування груддю=

Жінки репродуктивного віку
Для запобігання вагітності жінки репродуктивного віку повинні користуватися надійними метод= ами контрацепції під час лікування та протягом щонайменше п’яти місяців після введення останньої дози препарату Хайрімоз.

Вагітність

В результаті проспективного аналізу даних щодо застосування адалімумабу= під час вагітності (приблизно 2100 випадків вагітностей, які завершилися народженням живих дітей з відомими наслідками, у тому числі понад 1500 випа= дків застосування препарату у першому триместрі) не виявлено збільшення частоти виникнення вад розвитку у новонароджених.

В проспективний когортний реєстр було включено 257 жінок з РА або Х= К, які отримували адалімумаб як мінімум протягом першого триместру, та 120 жін= ок з РА або ХК, які не отримували адалімумаб. Первинною кінцевою точкою була частота розвитку значних вроджених вад у новонароджени= х. Частота випадків вагітностей, які завершилися народженням принаймні однієї живої дитини зі значною вродженою вадою, становила 6 з 69 (8,7 %) в групі ж= інок з РА, які отримували адалімумаб, та 5 з 74 (6,8 %) – в групі жінок з РА, як= і не застосовували препарат (нескориговане відношення шансів [ВШ] 1,31, 95 % довірчий інтервал [ДІ] 0,38–4,52). В групі жінок з ХК, які отримували адалімумаб, частота таких випадків становила 16 зі 152 (10,5 %), а в групі жінок з ХК, які не застосовували препарат, відповідно 3 з 32 (9,4 %) (нескориговане ВШ 1,14, 95 % ДІ 0,31–4,16). В об’єднаній групі жінок з РА т= а ХК скориговане ВШ (з поправкою на відмінності на вихідному рівні) становило 1,= 10 (95 % ДІ 0,45–2,73). Між жінками, які застосовували та не застосовували адалімумаб, не було виявлено чітко виражених відмінностей щодо вторинних кінцевих точок у вигляді спонтанних абортів, незначних вроджених вад, передчасних пологів, маси тіла та зросту новонароджених і серйозних або опортуністичних інфекцій, а також не було зареєстровано випадків мертвонародження або розвитку злоякісних пухлин. На інтерпретацію даних мог= ли впливати методологічні обмеження дослідження, у тому числі малий об’єм вибі= рки та нерандомізований дизайн дослідження.

В експериментальному дослідженні токсичності на мавпах не було виявлено ознак токсичної дії на материнський організм, а також ембріотоксичної та тератогенної дії. Доклінічні дані щодо постнатальної токсичності адалімумабу відсутні.

Оскільки адалімумаб інгібує ФНП-α, його застосування під час вагітності може порушити нормальні імунні реакції у новонародженого. Вагітн= им жінкам слід застосовувати адалімумаб лише у разі очевидної необхідності.

Адалімумаб може проникати через плаценту в сироватку крові новонароджених, матері яких отримували адалімумаб під час вагітності. Тому у таких новонароджених може бути підвищений ризик інфікування. Застосування живих вакцин (наприклад вакцини БЦЖ) немовлятам, що піддав= алися впливу адалімумабу внутрішньоутробно, не рекомендується протягом 5 місяців після останньої ін’єкції адалімумабу матері у період вагітності.

Годування груддю

= Обмежені опубліковані дані свідчать про те, що адалімумаб екскретується у грудне мол= око у дуже низьких концентраціях – від 0,1 % до 1 % від рівня у сироватці матер= і. Враховуючи те, що білки імуноглобуліну G піддаються в кишечнику протеолізу і мають низьку біодоступність, системний вплив адалімумабу на немовлят, які знаходяться на грудному вигодовуванні, малоймовірний. Отже, препарат Хайрімоз можна застосовувати в період годування груддю.
Фертильність

Доклінічні дані щ= одо впливу адалімумабу на фертильність відсутні.

=

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом а= бо іншими механізмами

Хайрімоз може мати незначний вплив на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або інши= ми механізмами. Застосування лікарського засобу Хайрімоз може спричинити виникнення вертиго та порушення гостроти зору (див. розділ «Побічні реакції= »).

=

Спосіб застосування та дози

Терапію препаратом Хайрімоз повинен призначати лікар, який має досвід діагностування та терапії захворювань, при яких показаний Хайрімоз. Офтальмологам рекомендовано проконсультуватися з відповідним спеціалістом перед тим, як призначати тера= пію препаратом Хайрімоз. Пацієнти, які застосовують лікарський засіб Хайрімоз, повинні отримати картку-пам’ятку пацієнта.

Хайрімоз можна вводити самост= ійно тільки у разі, якщо пацієнт або батьки дитини, якій призначена терапія адалімумабом, пройшли відповідний інструктаж у лікаря щодо техніки введення ін’єкції та лікар підтвердив, що це можливо. Додатково необхідно ознайомити= сь з інформацією щодо самостійного введення, яка міститься в цій інструкції. Під= час лікування препаратом Хайрімоз інші супутні види терапії (наприклад терапію кортикостероїдами та/або імуномодулюючими препаратами) потрібно переглянути= .

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:JA;mso-bidi-language: BO'>Ревматоїдний артрит

Рекоменд= ована доза для дорослих пацієнтів становить 40 мг 1 раз на 2 тижні підшкірно. Під= час терапії лікарським засобом Хайрімоз необхідно продовжувати застосовувати метотрексат, також можна продовжувати терапію глюкокортикоїдами, саліцилата= ми, нестероїдними протизапальними препаратами, аналгетиками. Щодо застосування інших протиревматичних препаратів, які модифікують перебіг захворювання (DMARDs), див. розділ «Особливості застосування».

Для деяк= их хворих на РА, які не застосовують метотрексат, може бути виправданим збільш= ення частоти введення препарату до 40 мг 1 раз на тиждень підшкірно або 80 мг 1 = раз на 2 тижні.

Клінічна= відповідь зазвичай досягається протягом 12 тижнів лікування. Слід переглянути необхідність продовження терапії для пацієнтів, у яких протягом вказаного терміну не спостерігається відповіді на лікування.

Якщо необхідно, можна перервати терапію (наприклад, перед хірургічним втручанням= або у разі тяжкої інфекції). Існують дані, що після повернення до терапії через= 70 днів або більше клінічна відповідь та профіль безпеки є подібними до тих, що були до перерви.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:JA;mso-bidi-language: BO'>Аксіальний спондилоартрит (анкілозуючий спондиліт та аксіальний спондилоартрит без рентгенологічного підтвердження АС) та псоріатичний артр= ит

Рекоменд= ована доза для дорослих пацієнтів становить 40 мг 1 раз на 2 тижні підшкірно.

Клінічна відповідь зазвичай досягається протягом 12 тижнів лікування. Слід перегляну= ти необхідність продовження терапії для пацієнтів, у яких протягом вказаного терміну не спостерігається відповіді на лікування.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:JA;mso-bidi-language: BO'>Бляшковий псоріаз

Рекоменд= ована початкова доза для дорослих становить 80 мг, через 1 тиждень застосовувати = 40 мг підшкірно. Підтримуюча терапія – 40 мг 1 раз на 2 тижні підшкірно.<= /o:p>

Слід ретельно переглянути необхідність продовження терапії після 16 тижнів для пацієнтів, у яких протягом вказаного терміну не спостерігається відповіді на лікування.

Для пацієнтів, у яких не спостерігається адекватної відповіді на Хайрімоз в доз= і 40 мг 1 раз на 2 тижні протягом 16 тижнів терапії, може бути ефективним підвищ= ення дози до 40 мг 1 раз на тиждень або 80 мг 1 раз на 2 тижні. Слід ретельно переглянути співвідношення користь/ризик продовження терапії в дозі 40 мг на тиждень або 80 мг 1 раз на 2 тижні для пацієнтів, у яких не було адекватної відповіді на лікування після підвищення дози (див. розділ «Фармакодинаміка»= ). Якщо була досягнута адекватна відповідь після переходу на 40 мг на тиждень = або 80 мг 1 раз на 2 тижні, дозу потім можна зменшити до 40 мг 1 раз на 2 тижні= .

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:JA;mso-bidi-language: BO'>Гнійний гідраденіт (ГГ)

Рекоменд= ований режим дозування для дорослих пацієнтів з гнійним гідраденітом – 160 мг початково на тижні 0 (день 1), дозу можна вводити у вигляді 4 ін’єкцій в од= ин день або по 2 ін’єкції в день протягом двох днів поспіль, потім – 80 мг чер= ез 2 тижні (день 15), дозу слід вводити у вигляді 2 ін’єкцій в один день. По закінченню двох тижнів (день 29) рекомендована доза становить 40 мг 1 раз на тиждень. Протягом терапії препаратом Хайрімоз можна продовжувати приймати антибіотики, якщо це необхідно. Також рекомендовано продовжувати щоденне місцеве промивання антисептиками уражених ділянок.

Слід ретельно переглянути необхідність продовження терапії понад 12 тижнів для пацієнтів, у яких у межах цього терміну не спостерігається клінічної відпов= іді.

При перериванні терапії можливе повернення до застосування адалімумабу в дозі 4= 0 мг 1 раз на тиждень або 80 мг 1 раз на 2 тижні (див. розділ «Фармакодинаміка»).

При довг= отривалій терапії необхідно періодично оцінювати співвідношення користь/ризик (ди= в. розділ «Фармакодинаміка»).

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:JA;mso-bidi-language: BO'>Хвороба Крона

Для інду= кції ремісії рекомендована початкова доза для дорослих пацієнтів становить 80 мг= на тижні 0 (день 1) з подальшим зменшенням дози до 40 мг на тижні 2 (день= 15) підшкірно. Якщо необхідно отримати більш швидку клінічну відповідь, можна спочатку застосовувати 160 мг на тижні 0 (день 1), доза може бути введена у вигляді 4-х ін’єкцій в один день або як дві ін’єкції по 40 мг протягом двох днів поспіль, а на тижні 2 (день 15) застосовувати дозу 80 мг підшкірно. Необхідно взяти до уваги, що у такому випадку ризик виникнення побічних реа= кцій підвищується.

Після індукційної терапії розпочинати підтримуюче лікування у дозі 40 мг 1 раз на= 2 тижні підшкірно. Альтернативно, якщо пацієнт припинив терапію і знову з’яви= лися симптоми захворювання, терапію лікарським засобом Хайрімоз можна розпочати знову. Існують обмежені дані що= до повторної терапії лікарським засобом Хайрімоз після перерви більше ніж на 8 тижнів від введення останньої дози. Протягом підтримуючої терапії дозу кортикостероїдів можна зменшити, зважаючи на клінічну практику.

При зменшенні клінічної відповіді деякі пацієнти можуть потребувати збільшення частоти введення препарату до 40 мг 1 раз на тиждень підшкірно або 80 мг 1 раз на 2 тижні.

Деяким пацієнтам, у яких не досягнуто клінічної відповіді на 4-й тиждень лікування, слід продовжити підтримуючу терапію до 12-го тижня. Слід ретельно перегляну= ти необхідність продовження терапії для пацієнтів, у яких в межах цього терміну не спостерігається клінічної відповіді.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:JA;mso-bidi-language: BO'>Виразковий коліт

Рекоменд= ована початкова доза для індукції ремісії у дорослих пацієнтів з виразковим коліт= ом помірного або тяжкого ступеня активності становить 160 мг на тижні 0 (день 1), доза може бути введена у вигля= ді 4-х ін’єкцій в один день або по дві ін’єкції в день протягом двох днів поспіль,= та 80 мг через 2 тижні (день 15). Після індукційної терапії рекомендована доза становить 40 мг 1 раз на 2 тижні у вигляді підшкірної ін’єкції. <= /o:p>

Протягом підтримуючої терапії дозу кортикостероїдів можна зменшити, зважаючи на клін= ічну практику.

При зменшенні клінічної відповіді деякі пацієнти можуть потребувати збільшення частоти введення препарату до 40 мг 1 раз на тиждень або 80 мг 1 раз на 2 тижні.

Клінічна відповідь має бути досягнута протягом 2–8 тижнів лікування. Терапію препара= том Хайрімоз можна продовжувати тільки для тих пацієнтів, які досягли клінічної відповіді протягом перших 8-ми тижнів лікування.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:JA;mso-bidi-language: BO'>Увеїт

Рекоменд= ована початкова доза препарату Хайрімоз для дорослих пацієнтів з увеїтом становит= ь 80 мг, починаючи з першого тижня після початкової дози необхідно перейти до підтримуючої терапії – 40 мг 1 раз на 2 тижні підшкірно.

Існують обмежені дані щодо введення лише адалімумаба як стартової терапії. Терапію препаратом Хайрімоз можна розпочати в комбінації з кортикостероїдами та/або= з іншими небіологічними імуномодулюючими препаратами. Через 2 тижні піс= ля початку комбінованої терапії поступово можна перейти на монотерапію препара= том Хайрімоз відповідно до клінічного досвіду.

Рекомендовано щорічно оцінюва= ти співвідношення користь/ризик довготривалої терапії.

Особливі гр= упи пацієнтів

Пацієнти літнього віку

Змінювати д= озу препарату не потрібно.

Пацієнти з порушенням функції печінки та/або нирок

Застосування адалімумабу таким пацієнтам не досліджувалось, тому рекомендації щодо дозув= ання відсутні.

Діти

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:JA;mso-bidi-language: BO'>Ювенільний ревматоїдний (ідіопатичний) артрит (ЮРА)

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:JA;mso-bidi-language: BO'>Поліартикулярний ювенільний ревматоїдний (ідіопатичний) артрит

Рекоменд= ована доза лікарського засобу Хайрімоз для дітей віком від 2 років з поліартикуля= рною формою ЮРА залежить від маси тіла (таблиця 1). Хайрімоз застосовують 1 раз = на 2 тижні підшкірно.

Таблиця 1. Дозування препарату Хайрімоз = для пацієнтів з поліартикулярною формою ЮРА

Маса тіла

Доза

10 кг до 30 кг

20 мг 1 раз на 2 тижні

30 кг та більше

40 мг 1 раз на 2 тижні

&nb= sp;

Клінічна відповідь згідно з існуючими даними зазвичай досягається протягом 12 тижнів лікування. Слід переглянути необхідність продовження терапії для пацієнтів,= у яких протягом вказаного терміну не спостерігається відповіді на лікування. =

Хайрімоз= не застосовують за цим показанням дітям віком до 2 років.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:JA;mso-bidi-language: BO'>Ентезитасоційований артрит

Рекоменд= ована доза лікарського засобу Хайрімоз для дітей віком від 6 років залежить від м= аси тіла (таблиця 2). Хайрімоз застосовують 1 раз на 2 тижні підшкірно.

&nb= sp;

Таблиця = 2. Дозування препарату Хайрімоз для пацієнтів з ентезитасоційованим артритом

Маса тіла

Доза

15 кг до 30 кг

20 мг 1 раз на 2 тижні

30 кг та більше

40 мг 1 раз на 2 тижні

Застосув= ання лікарського засобу Хайрімоз дітям віком до 6 років з ентезитасоційованим артритом не вивчалось.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:JA;mso-bidi-language: BO'>Бляшковий псоріаз у дітей

Рекоменд= ована доза препарату Хайрімоз для пацієнтів віком від 4 до 17 років з бляшковим псоріазом залежить від маси тіла (таблиця 3). Хайрімоз застосовують підшкір= но.

&nb= sp;

Таблиця = 3. Дозування препарату Хайрімоз для дітей з бляшковим псоріазом

Маса тіла

Доза

15 кг до 30 кг

Початкова доза становить 20 мг на тиж= ні 0, потім 20 мг 1 раз на 2 тижні, починаючи з тижня 1

Від 30 кг

Початкова доза становить 40 мг на тижні 0,

потім 40 мг 1 раз на 2 тижні, починаючи з тижня 1

Слід ретельно переглянути необхідність продовження терапії для пацієнтів,= у яких протягом 16 тижнів не спостерігається клінічної відповіді.

Якщо при= значено повторну терапію препаратом Хайрімоз, необхідно дотримуватись схеми лікуван= ня, зазначеної вище.

Безпека застосування адалімумабу дітям з бляшковим псоріазом вивчалась в середньому протягом 13 місяців.

Застосув= ання адалімумабу дітям віком до 4 років з бляшковим псоріазом не вивчалось.

Гідраденіт у дітей віком від 12 років та з масою тіла не менше 30 кг
Немає клінічних досліджень щодо застосування адалімумаба дітям від 12 років з гідраденітом. Дозування адалімумабу таким пацієнтам було визначено методом фармакокінетичного моделювання та симуляції (див. розділ «Фармакокінетика»).

Рекоменд= ована доза адалімумабу становить 80 мг початково на тижні 0, потім 40 мг 1 раз на= 2 тижні, починаючи з тижня 1, підшкірно.

Для пацієнтів з недостатньою відповіддю на застосування адалімумабу у дозуванні= 40 мг 1 раз на 2 тижні може бути доцільним підвищення частоти застосування доз= и 40 мг до 1 разу на тиждень. Протягом терапії препаратом Хайрімоз можна продовжувати приймати антибіотики, якщо це необхідно. Також рекомендовано продовжувати щоденне місцеве промивання антисептиками уражених ділянок.

Слід ретельно переглянути необхідність продовження терапії понад 12 тижнів для пацієнтів, у яких у межах цього терміну не спостерігається клінічної відпов= іді.

При перериванні терапії можливе повернення до застосування Хайрімоз, якщо це необхідно.

При довготривалій терапії необхідно періодично оцінювати співвідношення користь/ризик (див. дані для дорослих у розділі «Фармакодинаміка»).

Адалімумаб не застосовують за цим показанням дітям віком до 12 років.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:JA;mso-bidi-language: BO'>Хвороба Крона у дітей

Рекоменд= ована доза препарату Хайрімоз для пацієнтів віком від 6 до 17 років з хворобою Кр= она залежить від маси тіла (таблиця 4).

Хайрімоз застосовують підшкірно.

&nb= sp;

Таблиця = 4. Дозування препарату Хайрімоз для дітей із хворобою Крона<= /p>

Маса тіла

Індукційна доза

Підтримуюча терапія, починаю= чи з тижня 4

< 40 кг

40 мг на тижні 0 та 20 мг на тижні 2

Якщо існує потреба в більш швидкій відповіді на терапію, можна використовувати таку схему: 80 мг на тижні 0 та 40 мг на тижні 2. Але слід враховувати, що ризик побічних явищ при застосуванні більш високої індукційної дози зростає.<= /o:p>

20 мг 1 раз на 2 тижні<= /o:p>

≥ 40 кг

80 мг на тижні 0 та 40 мг на тижні 2

Якщо існує потреба в більш швидкій відповіді на терапію, можна використовувати таку схему: 160 мг на тижні 0 та 80 мг на тижні 2. Але сл= ід враховувати, що ризик побічних явищ при застосуванні більш високої індукційної дози зростає.

40 мг 1 раз на 2 тижні

&nb= sp;

Для пацієнтів з недостатньою відповіддю може бути доцільним збільшення частоти = застосувань препарату Хайрімоз:

пацієнта= м з масою тіла < 40 кг: 20 мг 1 раз на тиждень;

пацієнта= м з масою тіла ≥ 40 кг: 40 мг 1 раз на тиждень або 80 мг 1 раз на 2 тижні= .

Слід ретельно переглянути необхідність продовження терапії для пацієнтів,= у яких протягом 12 тижнів не спостерігається клінічної відповіді.

Хайрімоз= не застосовують за цим показанням дітям віком до 6 років.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:JA;mso-bidi-language: BO'>Виразковий коліт (ВК) у дітей

Рекоменд= ована доза препарату Хайрімоз для пацієнтів віком від 6 до 17 років з виразковим колітом базується на масі тіла (табл. 5). Хайрімоз вводять шляхом підшкірної ін’єкції.

&nb= sp;

Таблиця 5. Дозування препарату Хайрімоз для дітей з виразковим колітом (ВК)

Маса тіла

Доза

Підтримуюча терапія, починаю= чи з тижня 4*

< 40 кг

80 мг на 0-му тижні (у вигляді двох ін’єкцій по 40 мг в один день)

40 мг на 2-му тижні (вводиться як одна ін’єкція 40 мг)

40 мг через тиждень

≥ 40 кг

160 мг на тижні 0 (у вигляді чотирьох ін’єкцій по 40 мг в один день а= бо дві ін’єкції по 40 мг на добу два дні поспіль)

80 мг на 2-му тижні (у вигляді двох ін’єкцій по 40 мг в один день)

80 мг кожні два тижні (у вигляді двох ін’єкцій по 40 мг в один д= ень)

* П= ацієнти, яким виповнюється 18 років під час лікування препаратом Хайрімоз, повинні продовжувати лікування підтримуючою терапією.

Слід ретельно переглянути необхідність продовження терапії для пацієнтів, у яких протягом 8 тижнів не спостерігаєт= ься клінічної відповіді.

За= стосування лікарського засобу Хайрімоз дітям віком до 6 років з виразковим колітом не вивчалось.

Лі= карський засіб Хайрімоз доступний в інших дозуваннях залежно від індивідуальних потр= еб в лікуванні.

Увеїт у дітей

Рекоменд= ована доза лікарського засобу Хайрімоз для дітей віком від 2 років з хронічним неінфекційним увеїтом залежить від маси тіла (таблиця 6). Хайрімоз застосовують підшкірно.

Немає да= них щодо застосування адалімумабу без супутньої терапії метотрексатом дітям з увеїтом.

&nb= sp;

Таблиця = 6. Дозування лікарського засобу Хайрімоз дітям з увеїтом

Маса тіла

Доза

до 30 кг

20 мг 1 раз на 2 тижні в комбінації з метотрексатом

30 кг і більше

40 мг 1 раз на 2 тижні в комбінації з метотрексатом=

Початкова навантажувальна доза адалімумабу становить 40 мг для пацієнтів з масою тіла= до 30 кг і 80 мг для пацієнтів, маса тіла яких 30 кг і більше; її можна ввести= за тиждень до початку підтримуючої терапії. Немає клінічних даних щодо введення початкової навантажувальної дози адалімумабу дітям віком до 6 років (див. розділ «Фармакокінетика»).

Застосов= ування Хайрімоз дітям віком до 2 років за даним показанням не обґрунтоване.= Рекомендується щорічно оцінювати користь та ризик довготривалого лікува= ння (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Псоріатичний артрит та аксіальний спондилоартрит, включаючи анкілозуючий спондиліт

Застосування адалімумабу дітям за показаннями анкілозуючий спондиліт та псоріатичний артрит не є релевантним.

Спосіб застосування

Хайрімоз застосовують підшкірно.

Введення

Щоб уникнути можливого інфікування й забезпечити правильне використання лікарського засобу, неухильно дотримуйтеся цих інструкцій.

Перед введенням препарату Хайрімоз обов’язково прочитайте ці інструкції= із застосування лікарського засобу, переконайтеся, що вам усе зрозуміло, та дотримуйтеся їх. Переш ніж ви почнете використовувати препарат Хайрімоз, ваш лікар покаже, як підготуватися та зробити ін’єкцію попередньо наповненим шприцом із однією дозою. З усіма запитаннями звертайтеся до свого лікаря.

Попередньо наповнений шприц з однією дозою лі= карського засобу Хайрімоз із захисним пристроєм голки й додатковим упором для пальців<= /b>

Рис. A. Попередньо наповнений шприц із препаратом Хайрімоз із захисним пристроєм голки й упором для пальців

Обов’язково дотримуйтесь таких інструкцій:=

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>·&nb= sp;   Не використовуйте = попередньо наповне= ний шприц, якщо пломби блістера порушені, оскільки це може бути небезпечн= о.

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>·&nb= sp;   Не відкривайте зовнішню упаковку, доки не будете готові до використання шприца.

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>·&nb= sp;   Ніколи не залишайт= е попередньо наповнений шприц без нагляду там, де інші особи мо= жуть мати до нього доступ.<= /o:p>

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>·&nb= sp;   Якщо ви впустили шприц, не використовуйте його в разі пошкодження або від’єднання ковпачка.

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>·&nb= sp;   Не знімайте ковпачок, доки не будете готові до ін’єкції.=

·    Не торкайтесь крилець запобіжник= а до використання. В іншому випадку запобіжник може активуватись передчасно.

·    Не знімайте= упор для пальців до ін’єкції.

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>·&nb= sp;   Вводьте= Хайрімоз через 15= –30 хвилин після вийма= ння з холодильника для більш комфортного введення.

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>·&nb= sp;   Негайно викиньте шприц після використання. Не використовуйте шприц повторно. Див. п. 4. «Утилізація використаних шприців» = наприкінці цієї інструкції із застосува= ння.

Умови зберігання попередньо наповне= ного шприца з однією дозою препарату Хайрімоз

·&nb= sp;   Зберігати в холодильнику при темпера= турі 2–8 °С у зовнішній упаковці.

·&nb= sp;   За потреби (наприклад, на час подоро= жі) попередньо наповнений шприц можна зберігати за кімнатної температури (до 25= °С) не довше 42 днів, обов’язково захищаючи від світла. Після того, як шприц був вийнятий із холодильника й нагрівся до кімнатної температури, його слід використати протягом 42= днів або викинути<= /span>, навіть якщо через деякий час ви знов поклали його в холодильник. Запишіть дату, коли шприц був вперше вийнятий із холодильника, і дату, після якої його потрібно викинути.=

·&nb= sp;   Зберігайте попередньо наповнені шпри= ци в оригінальній упаковці для захисту від світла.

·&nb= sp;   Не зберігайте попередньо наповнені шприци за критично високих або критично низьких температур.

·&nb= sp;   Не заморожуйте попередньо наповнені шприци.

Зберігайте препарат Хайрімоз і всі лікарські засоби в недоступному для дітей місці.<= /span>

Що потрібно для ін’єкції?

Розкладіть зазначені нижче предмети= на чистій рівній поверхні.=

Вміст упаковки з попередньо наповне= ним шприцом:

·&nb= sp;   Попередньо наповнений шприц із препаратом Хайрімоз (д= ив. рис. А). Кожен попередньо наповнений шприц містить 40 мг / 0,4 мл адалімумабу.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:RU'>

·&nb= sp;   Не входить до складу упаковки з попередньо наповненим шприцом із препаратом Хайрімоз (див. рис. = В<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK'>):

·&nb= sp;   Спиртова серветка

·&nb= sp;   Ватна кулька або бинт

·&nb= sp;   Контейнер для гострих предметів; див. п. 4 «Утилізація використаних шприців»

·&nb= sp;   Пластир

Рис. В= . Предмети, що не входять до складу упаковки

Перед ін’єкцією

Рис. C. Запобіжник не активований – шприц готовий до використання

o   = У цій конфігурації запобіжник НЕ АКТИВ= ОВАНИЙ.

o   = Шприц гот= овий до використання (див. рис. = ;C).

Рис. D. Запобіжник активований –= не використовувати!

&nbs= p;

o   = У цій конфігурації запобіжник АКТИВОВА= НИЙ.

o   = НЕ ВИКОРИСТОВУЙТЕ шприц (див. рис. D).

Підготовка шприца

·    Для більш комфортної ін’єкції діста= ньте з холодильника попередньо наповнений шприц і залиште його невідкритим на робочій поверхні приблизно на 15–30 хвилин до досягнення кімнатної температури.

·    Дістаньте попередньо наповнений шпр= иц із блістера.

·    Подивіться у віконце. Розчин повинен бути безбарвним або злегка жовтуватим, а також прозорим або злегка опалесцентним. Не використовуйте препарат, якщо в ньому спостерігаються частинки та/або наявна зміна кольору. Якщо вас турбує зовнішній вигляд розч= ину, зверніться за допомогою до провізора.

·    Не використовуйте попередньо наповнений шприц, якщо = він пошкоджений або запобіжник активований. Поверніть шприц та зовнішню упаковк= у до аптеки.

·    Перевірте термін придатності на попередньо наповненому шприці. Не використовуйте попередньо наповнений шпри= ц, якщо термін придатності закінчився.

Зверніться до провізора<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK'>, якщо попередньо наповнений шприц = не відповідає будь-якій із цих умов. =

1.    Вибір міс= ця ін’єкції

·    Рекомендованим місцем ін’єкції є передня частина стегон. Також препарат можна вводити у нижню частину живо= та, але в радіусі не менше ніж 5 см навколо пупка (див. рис. E).

·    Щоразу обирайте інше місце ін’єкції.

·    Не вводьте препарат у зони, де шкіра є чутливою, має синці, почервоніння, лущення або ущільнення. Уникайте ділянок зі шрамами або розтяжками. Якщо у вас псоріаз, НЕ ВВОДЬТЕ препарат безпосередньо в зони з бляшками.

Рис. = ;E. Вибір місця ін’єкції

2.    Очищення місця ін’єкції

·    <= /span>Добре вимийте руки водою з милом.

·    Круговими рухами протріть місце ін’єкції спиртовим тампоном. Дайте ви= сохнути (див. рис. = ;F).

·    <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-ansi-language:UK'>Не торкайтесь очищеної ділянки перед ін’єкцією.

Рис. = ;F. Очищ= ення місця ін’єкції

3.    Процедура ін’єкції

·    Обережно змініть ковпачок зі шприца (див. рис. = ;G).

·    Викиньте ковпачок.

·    Ви можете побачити краплю рідини на кінці голки. Це нормально.=

Рис. = ;G. Зняття ковпачка

·    Обережно прищипніть шкіру в місці ін’єкції (див. рис. H).

·    Введіть голку, як показано на зображенні.

·    Введіть голку до кінця, щоб забезпечити повне введе= ння препарату.

·    Використайте шприц протягом 5 хвилин після того, як знімете ковпачок.<= /span>

Рис. = ;H. Введення голки

·    Тримайте шприц, як показано на зображенні (див. рис. I).

·    Поступово натискайте на поршень до кінця руху, так = щоб голівка поршня повністю опинилась між крильцями запобіжника.

·    Тримайте поршень натиснутим, утримуючи шприц на міс= ці протягом 5 секунд.

Рис. = ;I. Утримування шприца

·&= nbsp;        <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK'>Тримайте поршень повністю натиснутим, обережно виймаючи голку= з місця ін’єкції та відпускаючи шкіру (див. рис. J).

Рис. = ;J. Виймання голки

·    Обережно відпустіть поршень та зачекайте, доки запо= біжник автоматично не закриє голку (див. рис. K).

·    У місці ін’єкції може проступити кров. Накрийте міс= це ін’єкції ватною кулькою або бинтом та тримайте протягом 10 секунд. Не тріть місце ін’єкції. У разі необхідності його можна заклеїти пластиром.

-       <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK'>&nbs= p;

Рис. = ;K. Вивільнення поршня

4.    Утилізація використаних шприців

·    Викиньте використаний шприц у контейнер для гострих предметів (контейнер зі стійкого до проколів матеріалу з кришкою, див. рис. L). Для власної безпеки та захисту оточуючих ніколи не використовуйте шприци й голки повторно.

·    Ніколи не викидайте лікарські засоби в каналізацію = або разом із побутовими відходами. Запитайте лікаря або провізора, як правиль= но позбутися ліків, які вам більше не потрібні. Ці заходи допоможуть захисти= ти довкілля. Усі невикористані засоби або відходи слід утилізувати з дотрима= нням вимог місцевого законодавства.

&nbs= p;

Рис.&nbs= p;L. Утилізац= ія використаного попередньо наповненого шприца

Якщо у вас виникли запитан= ня, зверніться до свого лікаря, провізора або медсестри, які знайомі з особливо= стями використання препарату Хайрімоз.

Попередньо наповнений шприц може зберігатися при температурі максимум д= о 25 °C протягом періоду до 42 днів. Попередньо наповнений шприц слід зберігати у захищеному від світла місці та утилізувати, якщо він не використовується протягом 42-денного періоду.

Діти

Показаний для застосування дітям згідно з розділом «Показання».

=

Передозування

У ході клінічних досліджень адалімумабу не було виявлено випадків дозолімітуючої токсичності. Пацієнтам призначалися багаторазові дози до 10 мг/кг, що приблизно в 15 разів більше рекомендованої дози. Таке застосуванн= я не супроводжувалось ознаками токсичності, пов’язаної із передозуванням. <= /o:p>

=

Побічні реакції~~Загальна інформація щодо профілю безпеки~~

Ад= алімумаб досліджували у контрольованих клінічних дослідженнях та дослідженнях відкри= того періоду тривалістю близько 60 місяців чи більше за участю 9506 пацієнтів. Ці дослідження включали пацієнтів з раннім та довготривалим ревматоїдним артри= том, ЮРА (поліартикулярним ювенільним ідіопатичним артритом та ентезитасоційован= им артритом), а також із аксіальним спондилоартритом (анкілозуючий спондиліт та нерентгенографічний аксіальний спондилоартрит), псоріатичним артритом, хвор= обою Крона, виразковим колітом, псоріазом, гнійним гідраденітом, увеїтом. Нижче приведено дані, отримані під час основних контрольованих досліджень, в яких 6089 пацієнтам застосовували адалімумаб та 3801 пацієнту застосовували плац= ебо або препарат порівняння впродовж контрольованого періоду.=

Пр= отягом основних клінічних випробувань 5,9 % пацієнтів, які отримували адалімумаб, = та 5,4 % пацієнтів з контрольної групи припинили лікування через побічні реакц= ії.

На= йчастіше повідомлялось про виникнення побічних реакцій у вигляді інфекцій (таких як назофарингіт, інфекції верхніх відділів дихальних шляхів та синусит), реакц= ій в місці введення (почервоніння, свербіж, геморагії, біль або набряк), головний біль та скелетно-м’язовий біль.

По= відомлялося про серйозні побічні реакції при застосуванні адалімумабу. Антагоністи ФНП, такі як Хайрімоз, впливають на імунну систему, їх застосування може спричин= ити зниження опірності організму до інфекцій та злоякісних новоутворень.

Під час застосування адалімумабу повідомлялося про виникнення інфекцій, які мож= уть становити загрозу життю людини та призвести до смерті (включаючи сепсис, опортуністичні інфекції та туберкульоз), про реактивацію гепатиту В та виникнення різних новоутворень (включаючи лейкемію, лімфому та гепатолієнал= ьну Т-клітинну лімфому).

По= відомлялось також про серйозні гематологічні, неврологічні та аутоімунні реакції. Ці реакції включали поодинокі випадки панцитопенії, апластичної анемії, випадки центральних та периферичних демієлінізуючих розладів, виникнення вовчака, вовчакоподібних станів та синдрому Стівенса – Джонсона.
Діти

Зазвичай побічні реакції, що виникали у дітей, були однакові за частотою та характер= ом з побічними реакціями, які спостерігалися у дорослих пацієнтів.

У таблиці 7 представлено побі= чні реакції з можливим причинно-наслідковим зв’язком, які спостерігалися протяг= ом клінічних випробувань та у постмаркетинговий період. Побічні реакції зазнач= ено за органами і системами організму та частотою виникнення (≥ 1/10 – ду= же часті, від ≥1/100 до ˂1/10 – часті; від ≥ 1/1000 до ˂1/100 – нечасті, від ≥1/10000 до ˂1/1000 – поодинокі; част= ота невідома (не може бути оцінена за наявними даними)). У межах кожної гр= упи за частотою виникнення побічні реакції наведені в порядку зменшення їхньої серйозності.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:JA'>Найвища частота виникнення побічних реакцій, зафіксована серед різних показань, була включена у таблицю нижче. Зірочка (= *) у стовпці «Органи і системи організму» вказує на наявність додаткової інформа= ції в розділах «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Побічні реакції= ».

Таблиця 7

Органи і системи організму

Частота

Побічні реакції

Інфекції та інвазії*

дуже часті

інфекції дихальних шляхів (включаючи інфекції нижніх та верхніх відділів дихальних шляхів, пневмоні= ю, синусит, фарингіт, ринофарингіт, пневмонію, спричинену вірусом герпесу);<= o:p>

часті<= /p>

системні інфекції (включ= аючи сепсис, кандидоз та грип), кишкові інфекції (включаючи вірусний гастроентерит), інфекції шкіри та м’яких тканин (пароніхія, целюліт, імпетиго, некротичний фасциїт, оперізуючий герпес), інфекції вуха, інфекц= ії ротової порожнини (включаючи вірус простого герпесу, герпес ротової порож= нини та інфекції зубів), інфекції статевих органів (включаючи грибковий вульвовагініт), інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит), грибкові інфекції, інфекції суглобів;

нечасті

неврологічні інфекції (включаючи вірусний менінгіт), опортуністичні інфекції та туберкульоз (включаючи кокцидіоїдомікоз, гістоплазмоз та інфекції комплексу mycobacterium avium), бактеріаль= ні інфекції, інфекції ока, , дивертикуліт¹

Доброякісні, злоякісні та неспецифічні новоутворення (включа= ючи кісти та поліпи)*

часті<= /p>

рак шкіри, за винятком меланоми (включаючи базальноклітинну карциному та плоскоклітинну карцином= у); доброякісні новоутворення;

нечасті

лімфома**, новоутворення паренхіматозних органів (включаючи рак молочної залози, пухлину легенів та пухлину щитовидної залози), меланома**;

=

поодинокі

лейкоз¹;

=

частота невідома

=

гепатолієнальна Т-клітинна лімфома¹, карцинома Меркеля (нейроендокринна карцинома шкіри)¹, саркома Капоші<= /o:p>

Порушення з боку кровоно= сної та лімфатичної систем*

дуже часті

лейкопенія (включаючи нейтропенію та агранулоцитоз), анемія;

часті<= /p>

лейкоцитоз, тромбоцитопе= нія;

нечасті

ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура;

поодинокі

панцитопенія<= /span>

Порушення з боку імунної системи*

часті<= /p>
=

гіперчутливість, алергія (включаючи сезонну алергію);

=

нечасті

саркоїдоз¹, васкуліт;

=

поодинокі

анафілаксія¹<= o:p>

Порушення обміну речовин, метаболізму

дуже часті

підвищення рівня ліпідів крові;

часті<= /p>

гіпокаліємія, гіперурике= мія, відхилення від норми концентрації натрію у плазмі крові, гіпокальціємія, = гіперглікемія, гіпофосфатемія, дегідратація

Психічні розлади

часті<= /p>

зміни настрою (включаючи депресію), тривога, безсоння

Неврологічні розлади*

дуже часті

головний біль;

часті<= /p>

парестезія (включаючи гіпестезію), мігрень, стиснення нервових корінців;

нечасті

інсульт¹, тре= мор, невропатія;

поодинокі

розсіяний склероз, демієлінізуючі розлади (наприклад, неврит зорового нерва, синдром Гійєна – Барре)¹

Порушення з боку органів зору

часті<= /p>

порушення гостроти зору, кон’юнктивіт, блефарит, набряк ока;

нечасті

диплопія

Порушення з боку органів слуху та вестибулярного апарату

часті<= /p>
нечасті

вертиго;

глухота, дзвін у вухах

Кардіальні порушення*

часті<= /p>

тахікардія;

нечасті

інфаркт міокарда^{1,
аритмія, хронічна серцева недостатність;}

поодинокі

зупинка серця=

Судинні розлади

часті<= /p>

артеріальна гіпертензія, припливи, гематома;

нечасті

аневризма аорти, оклюзія артерій, тромбофлебіт

Порушення з боку дихальн= ої системи, органів грудної клітки та середостіння*

часті<= /p>

астма, диспное, кашель;<= o:p>

нечасті

=

легенева емболія^{1,
хронічне обструктивне захворювання легенів,
інтерстиціальне захворювання легенів, пневмоніт, плевральний випіт=
¹;}

поодинокі

легеневий фіброз¹

Шлунково-кишкові розлади=

дуже часті

біль у животі, нудота та блювання;

часті<= /p>

шлунково-кишкова кровоте= ча, диспепсія, гастроезофагеальний рефлюкс, сухий синдром (синдром Шегрена);<= o:p>

нечасті

панкреатит, дисфагія, на= бряк обличчя;

поодинокі

перфорація кишечника1

Розлади гепатобіліарної системи*

дуже часті

підвищення рівня печінко= вих ферментів;

нечасті

холецистит та холелітіаз, підвищення рівня білірубіну, стеатоз печінки;

поодинокі

гепатит, реактивація гепатиту В¹, аутоімунний гепатит¹;

частота невідома

печінкова недостатність<= sup>1

Зміни з боку шкіри і підшкірної клітковини

дуже часті

висип (включаючи ексфолі= ативний висип);

часті<= /p>

нові випадки або погірше= ння перебігу псоріазу (у тому числі долонно-підошовного пустульозного псоріаз= у)¹, свербіж, кропив’янка, екхімози (включаючи пурпуру), дерматит (включаючи екзему), оніхоклазія, підвищена пітливість, алопеція¹;

нечасті

нічна пітливість, рубці;=

=

поодинокі

мультиформна еритема1, синдром Стівенса – Джонсона¹, ангіоневротичний набряк^1,

шкірний васкуліт^1,ліхеноїдна реакція шкіри¹;

=

частота невідома

погіршення симптомів дерматоміозиту¹

Порушення з боку опорно-рухової системи та сполучної тканини

дуже часті

скелетно-м’язовий біль;<= o:p>

часті<= /p>

спазми м’язів (включаючи підвищення рівня креатинфосфокінази у плазмі крові);

нечасті

рабдоміоліз, системний червоний вовчак;

=

поодинокі

вовчакоподібний синдром<= sup>1

Розлади з боку сечовиділ= ьної системи

часті<= /p>

гематурія, ниркова недостатність;

нечасті

ніктурія

Розлади з боку репродуктивної системи та молочних залоз

нечасті

=

еректильна дисфункція

Загальні розлади та реак= ції у місці введення*

дуже часті

=

реакції у місці введення= (включаючи почервоніння у місці введення);

часті<= /p>

біль у грудях, набряк, пірексія¹;

нечасті

запалення

Лабораторні дослідження*=

часті<= /p>
=

=

=

=

=

частота невідома

коагуляція та порушення системи згортання крові (включаючи подовження активованого частково тромб= опластинового часу (АЧТЧ)), позитивні тести на аутоантитіла (включаючи антитіла до дволанцюгової ДНК), підвищення рівня лактатдегідрогенази у плазмі крові;<= o:p>

збільшення маси тіла2

Пошкодження, отруєння та процедурні ускладнення*

часті<= /p>

повільне загоювання=

* Див. також розділи «Протипоказання», «Особливості застосування», «Побічні реакції»= .

** Включ= аючи відкритий період досліджень.

¹ Включаючи дані спонтанних повідомлень.=

²Середня зміна маси тіла від вихідного рівня коливалася від 0,3 кг = до 1,0 кг при застосуванні адалімумабу за показаннями для дорослих порівняно з (мінус) -0,4 кг до 0,4 кг при застосуванні плацебо протягом періоду лікуван= ня 4–6 місяців. Збільшення маси тіла на 5–6 кг також спостерігався у довгостроковому розширеному дослідженні із середньою експозицією приблизно 1–2 роки без контрольної групи, особливо в пацієнтів із хворобою Крона та виразковим колітом. Механізм цього ефекту незрозумілий, але може бути пов’= язаний з протизапальною дією адалімумабу.

Гнійний гідраденіт

Профіль безпеки для пацієнтів із ГГ, що отримували лікування адалімумабом щотижня, відповідає відомому профіль безп= еки адалімумабу.

Увеїт

Профіль безпеки для пацієнтів з увеїтом, які отримували адалімумаб 1 раз на 2 тижні, відповідає відомому профілю безпеки адалімумабу.

Опис окремих побічних реакцій

Реакції у місці введення

У контрольованих клінічних дослідженнях у дорослих та дітей, які отримували адалімумаб, у 12,9 % випадків розвинулися реакції у місці введення (еритема та/або свербіж, крововилив, біль або набряк), порівняно з 7,2 % пацієнтів контрольної групи. Більшість реакцій були легкими та загалом не потребували відміни препарату.

Інфекції

У контрольованих клінічних дослідженнях у дорослих та дітей рівень інфекцій становив 1,51/пацієнто-рік у групі пацієнтів, які отримували адалімумаб, та 1,46/пацієнто-рік у контрольній групі пацієнтів. Рівень серйозних інфекцій становив 0,04/пацієнто-рік у групі пацієнтів, які отримували адалімумаб, та 0,03/пацієнто-рік у контрольній групі пацієнтів. Переважно це були назофарингіт, інфекції верхніх дихальних шляхів та синусит. Більшість паціє= нтів продовжили застосовувати адалімумаб після одужання.

У контрольованих та відкритих дослідженнях у дорослих та дітей повідомлялося = про розвиток тяжких інфекцій (з летальним наслідком у поодиноких випадках): туберкульозу (у тому числі міліарного та позалегеневої локалізації) та інвазивних опортуністичних інфекцій (таких як дисемінований гістоплазмоз, пневмоцистна пневмонія, аспергільоз, лістеріоз). Більшість випадків захворювання на туберкульоз зафіксовано протягом перших восьми місяців після початку терапії і може відображати рецидив прихованої хвороби.

Новоутворення та лімфопроліферативні розлади

Протягом клінічних досліджень адалімумабу у дітей з ЮРА (поліартикулярним артритом та ентезитасоційованим артритом) злоякі= сні новоутворення не спостерігалися (n =3D 249, 655,6 пацієнто-року).

Додатков= о не спостерігалося злоякісних новоутворень у клінічних дослідженнях у дітей з хворобою Крона (n =3D 192; 498,1 пацієнто-року), бляшковим псоріазом (n =3D= 77; 80,0 пацієнто-року), увеїтом (n =3D 60; 58,4 пацієнто-року).

Під час контрольованих періодів основних досліджень застосування адалімумабу доросл= им протягом щонайменше 12 тижнів у пацієнтів з ревматоїдним артритом від середнього до високого ступеня активності, пацієнтів із псоріатичним артрит= ом, аксіальним спондилоартритом (анкілозуючим спондилітом та нерентгенографічним аксіальним спондилоартритом), хвор= обою Крона, виразковим колітом, гнійним гідраденітом, увеїтом та псоріазом рівень новоутворень (за винятком лімфоми та немеланомного раку шкіри) становив (95= % довірчий інтервал) 6,8 (4,4; 10,5) на 1000 пацієнто-років у 5291 пацієнта, = які приймали адалімумаб, в порівнянні з рівнем 6,3 (3,4; 11,8) на 1000 пацієнто-років у 3444 пацієнтів контрольної групи (середня тривалість лікув= ання становила 4,0 місяця у групі застосування адалімумабу та 3,8 місяця у паціє= нтів контрольної групи). Рівень немеланомного раку шкіри (95 % довірчий інтервал) становив 8,8 (6,0; 13,0) на 1000 пацієнто-років у пацієнтів, які приймали адалімумаб, та 3,2 (1,3; 7,6) на 1000 пацієнто-років у пацієнтів контрольної групи. Серед наведених випадків частота виникнення раку шкіри, плоскоклітин= ної карциноми (95 % довірчий інтервал) становила 2,7 (1,4; 5,4) на 1000 пацієнто-років у пацієнтів, які приймали адалімумаб, та 0,6 (0,1; 4,5) на 1= 000 пацієнто-років у пацієнтів контрольної групи. Рівень лімфом (95 % довірчий інтервал) становив 0,7 (0,2; 2,7) на 1000 пацієнто-років у пацієнтів, які приймали адалімумаб, та 0,6 (0,1; 4,5) на 1000 пацієнто-років у пацієнтів контрольної групи.

Темпи розвитку новоутворень, що спостерігалися (за винятком лімфоми та немеланомн= ого раку шкіри), становлять приблизно 8,5/1000 пацієнто-років у контрольованих дослідженнях та у дослідженнях відкритого періоду, які ще тривають та вже завершені. Темпи розвитку немеланомного раку шкіри становили приблизно 9,6/= 1000 пацієнто-років, а темпи розвитку лімфом – приблизно 1,3/1000 пацієнто-років= . Ці дослідження тривали приблизно 3,3 року та включали 6427 пацієнтів, які отримували адалімумаб принаймні протягом 1 року або в яких новоутворення виникли упродовж року від початку терапії, що становить більш ніж 26439 пацієнто-років терапії.

У постмаркетинговий період із січня 2003 року по грудень 2010 року переважно у пацієнтів з ревматоїдним артритом,= які лікувалися адалімумабом, рівень злоякісних новоутворень становив приблизно = 2,7 на 1000 пацієнто-років. Зафіксовано рівні немеланомного раку шкіри та лімфом приблизно 0,2 та 0,3 на 1000 пацієнто-років відповідно (див. розділ «Особливості застосування»).

У постмаркетинговій практиці у поодиноких випадках у пацієнтів, які застосову= вали адалімумаб, повідомлялося про розвиток гепатолієнальної Т-клітинної лімфоми (див. розділ «Особливості застосування»).

Аутоантитіла

У ході клінічних досліджень ревматоїдного артриту 1–5 фази пацієнтам декілька разів проводили аналіз крові на наявність аутоантитіл. У цих контрольованих дослідженнях у 11,9 % пацієнтів, які приймали адалімумаб, та у 8,1 % пацієн= тів групи плацебо повідомлялося про позитивні титри, при активному моніторингу лікування спостерігалися негативні титри антинуклеарних антитіл на 24 тижні= . У двох пацієнтів (із 3441 пацієнтів з РА, ПсА та АС, які отримували адалімумаб протягом клінічних випробувань) розвинулися ознаки вовчакоподібного синдрому (вперше виявленого), що зникли після припинення лікування. У жодного пацієн= та не розвинулися люпус-нефрит або ураження центральної нервової системи.=

Активність печінкових ферментів

У контрольованих клінічних дослідженнях 3 фази за участю пацієнтів з ревматої= дним артритом та псоріатичним артритом протягом контрольованого періоду триваліс= тю від 4 до 104 тижнів підвищення АЛТ (аланінтрансаміназа) у 3 або більше разів від верхньої межі норми спостерігалося у 3,7 % пацієнтів, які отримували адалімумаб, та у 1,6 % пацієнтів контрольної групи.

У контрольованих клінічних дослідженнях 3 фази за участю пацієнтів віком 4–17 років = з поліартикулярним артритом та пацієнтів віком 6–17 років з ентезитасоційованим артритом підвищен= ня АЛТ у 3 або більше разів від верхньої межі норми спостерігалося у 6,1 % пацієнтів, які отримували адалімумаб, і 1,3 % пацієнтів контрольної групи. Більшість випадків підвищення АЛТ спостерігалося під час супутньої терапії метотрексатом. Не спостерігалось підвищення АЛТ у 3 або більше разів від ве= рхньої межі норми у клінічних дослідженнях 3 фази у пацієнтів з поліартикулярним артритом віком 2–4 роки.

У контрольованих клінічних дослідженнях 3 фази за участю пацієнтів із хворобою Крона та виразковим колітом з тривалістю контрольованого періоду від 4 до 5= 2 тижнів підвищення АЛТ у 3 або більше разів від верхньої межі норми спостерігалося у 0,9 % пацієнтів обох груп.

У клініч= ному дослідженні 3 фази за участю дітей з хворобою Крона, де було оцінено ефективність та безпеку двократного відносно маси тіла режиму дозування з подальшим приведенням до режиму дозування відповідно до маси тіла з тривалі= стю терапії до 52 тижнів, підвищення АЛТ в 3 або більше разів вище верхньої межі норми спостерігалось у 2,6 % (5/192) пацієнтів, 4 з яких отримували адаліму= маб на тлі одночасного застосування імуносупресантів.

У контрольованих клінічних дослідженнях 3 фази за участю пацієнтів з бляшковим псоріазом з тривалістю контрольного періоду від 12 до 24 тижнів підвищення = АЛТ у 3 або більше разів від верхньої межі норми спостерігалося у 1,8 % пацієнт= ів обох груп.

У контрольованих клінічних дослідженнях (початкова доза 160 мг (тиждень 0) і = 80 мг (тиждень 2), а потім 40 мг 1 раз на тиждень починаючи з тижня 4) за учас= тю пацієнтів з гнійним гідраденітом з тривалістю контрольованого періоду від 1= 2 до 16 тижнів підвищення АЛТ у 3 або більше разів від верхньої межі норми спостерігалося у 0,3 % пацієнтів, які отримували адалімумаб, та у 0,6 % пацієнтів контрольної групи.

У контрольованих клінічних дослідженнях (початкова доза 80 мг (тиждень 0), а потім, починаючи з тижня 1, по 40 мг 1 раз на 2 тижні) за участю пацієнтів з увеїтом з тривалістю контрольного періоду до 80 тижнів (представлені середні значення 166,5 дня та 105 днів у групі терапії адалімумабом та контрольній групі відповідно) підвищення АЛТ у 3 або більше разів від верхньої межі нор= ми спостерігалося у 2,4 % пацієнтів, які отримували адалімумаб, та у 2,4 % пацієнтів контрольної групи.

У контрольованому дослідженні 3 фази застосування адалімумабу дітям з виразко= вим колітом (N =3D 93), в якому оцінювали ефективність та безпеку застосув= ання підтримуючої дози 0,6 мг/кг (максимум 40 мг) при введенні один раз на 2 тиж= ні (N =3D 31) та підтримуючої дози 0,6 мг/кг (максимум 40 мг) при введенні щот= ижня (N =3D 32) після застосування індукційної дози залежно від маси тіла 2,4 мг= /кг (максимум 160 мг) на тижні 0 і тижні 1 та дози 1,2 мг/кг (максимум 80 = мг) на тижні 2 (N =3D 63) або після застосування індукційної дози 2,4 мг/кг (ма= ксимум 160 мг) на тижні 0, плацебо на тижні 1 та дози 1,2 мг/кг (максимум 80 мг) на тижні 2 (N =3D 30), випадки підвищення активності АЛТ у 3 або більше разів = від верхньої межі норми спостерігались у 1,1 % (1/93) пацієнтів.

При застосуванні за всіма показаннями у клінічних випробуваннях пацієнти мали безсимптомне підвищення рівня АЛТ і в більшості випадків підвищення було минущим на тлі тривалого лікування. Однак були дуже рідкісні постмаркетинго= ві повідомлення про печінкову недостатність та менш серйозні печінкові реакції= , що можуть призвести до печінкової недостатності, такі як гепатит, включаючи аутоімунний гепатит, у хворих, які отримували адалімумаб.

Супутня терапія з азатіоприном/6-меркаптопурином

У дослідженнях у дорослих пацієнтів з хворобою Крона, які отримували адалімум= аб у комбінації з азатіоприном/6-меркаптопурином, спостерігалося підвищення част= оти виникнення новоутворень та тяжких інфекцій порівняно з пацієнтами, які отримували монотерапію адалімумабом.

Повідомл= ення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значенн= я. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосув= анні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності. 2 роки.

Не слід застосову= вати препарат після закінчення терміну придатності.

=

= Умови зберігання<= span style=3D'text-transform:uppercase'>

Зберігати при температурі 2–8= °С в оригінальній упаковці для захисту від світла. Не заморожувати. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Дозволяється зберігати попере= дньо наповнений шприц при температурі не вище 25 °C протягом не більше 42 діб. Попередньо наповнений шприц слід зберігати у захищеному від світла місці та утилізувати, якщо він не був використаний протягом 42 діб.

Несумісність

У зв’язку з тим, що дослідження сумісності цього лікарського засобу не проводилися, його не можна змішувати з іншими лікарськими засобами.

<= /p>
Упаковка

По 40 мг / 0,4 мл розчину в попередньо наповненому шприці; по 2 попередньо наповнених шприців у блістерах у картонній коробці.

=

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник

Новартіс Фармасьют= ікал Мануфактурінг ГмбХ

або

Сандоз ГмбХ – Виро= бнича дільниця Асептичні лікарські засоби Шафтенау (Асептичні ЛЗШ)

<= /p>
<= /p>
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Біохеміштрассе 10, Унтерлангкампфен, Лангкампфен, 6336, Австрія

або

Біохеміштрассе 10, 6336 Лангкампфен, Австрія

Маса т= іла	Доза
10 кг = до 30 кг	20 мг 1 раз на 2 тижні
30 кг = та більше	40 мг 1 раз на 2 тижні

Маса т= іла	Доза
15 кг = до 30 кг	20 мг 1 раз на 2 тижні
30 кг = та більше	40 мг 1 раз на 2 тижні

Маса т= іла	Доза
до 30 кг	20 мг 1 раз на 2 тижні в комбінації з метотрексатом<= /o:p>
30 кг і більше	40 мг 1 раз на 2 тижні в комбінації з метотрексатом

Органи і системи організму	Частота	Побічні реакції
Інфекції та інвазії*	дуже часті	інфекції дихальних шляхів (включаючи інфекції ни= жніх та верхніх відділів дихальних шляхів, пневмонію, синусит, фарингіт, ринофарингіт, пневмонію, спричинену вірусом герпесу);
часті	системні інфекції (включаючи сепсис, кандидоз та грип), кишкові інфекції (включаючи вірусний гастроентерит), інфекції шкір= и та м’яких тканин (пароніхія, целюліт, імпетиго, некротичний фасциїт, оперізу= ючий герпес), інфекції вуха, інфекції ротової порожнини (включаючи вірус прост= ого герпесу, герпес ротової порожнини та інфекції зубів), інфекції статевих органів (включаючи грибковий вульвовагініт), інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит), грибкові інфекції, інфекції суглобів;=
нечасті	неврологічні інфекції (включаючи вірусний менінг= іт), опортуністичні інфекції та туберкульоз (включаючи кокцидіоїдомікоз, гістоплазмоз та інфекції комплексу mycobacterium avium), бактеріальні інфекції, інфекції ока, дивертикуліт¹=
Доброякісні, злоякісні та неспецифічні новоутворення (включа= ючи кісти та поліпи)*	часті	рак шкіри, за винятком меланоми (включаючи базальноклітинну карциному та плоскоклітинну карциному); доброякісні новоутворення;
нечасті	лімфома, новоутворення паренхіматозних органів (включаючи рак молочної залози, пухлину легенів та пухлину щитовидної залози), меланома;
	поодинокі	лейкоз¹;=
	частота невідома	гепатолієнальна Т-клітинна лімфома¹, карцинома Меркеля (нейроендокринна карцинома шкіри)¹, саркома Капоші<= /o:p>
Порушення з боку кровоносної та лімфатичної сист= ем*	дуже часті	лейкопенія (включаючи нейтропенію та агранулоцит= оз), анемія;
часті	лейкоцитоз, тромбоцитопенія;
нечасті	ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура;
поодинокі	панцитопенія
Порушення з боку імунної системи*	часті	гіперчутливість, алергія (включаючи сезонну алер= гію);
	нечасті	саркоїдоз¹, васкуліт;
	поодинокі	анафілаксія¹
Порушення обміну речовин, метаболізму=	дуже часті	підвищення рівня ліпідів крові;
часті	гіпокаліємія, гіперурикемія, відхилення від норми концентрації натрію у плазмі крові, гіпокальціємія, гіперглікемія, гіпофосфатемія, дегідратація
Психічні розлади	часті	зміни настрою (включаючи депресію), тривога, без= соння
Неврологічні розлади*	дуже часті	головний біль;
часті	парестезія (включаючи гіпестезію), мігрень, стиснення нервових корінців;=
нечасті	інсульт¹, тремор, невропатія;
поодинокі	розсіяний склероз, демієлінізуючі розлади (наприклад, неврит зорового нерва, синдром Гійєна – Барре)¹
Порушення з боку органів зору<= /p>	часті	порушення гостроти зору, кон’юнктивіт, блефарит, набряк ока;
нечасті	диплопія
Порушення з боку органів слуху та вестибулярного апарату	часті нечасті	вертиго; глухота, дзвін у вухах
Кардіальні порушення*	часті	тахікардія;
нечасті	інфаркт міокарда¹, аритмія, хронічна серцева недостатність;
поодинокі	зупинка серця
Судинні розлади	часті	артеріальна гіпертензія, припливи, гематома;
нечасті	аневризма аорти, оклюзія артерій, тромбофлебіт
Порушення з боку дихальної системи, органів груд= ної клітки та середостіння*	часті	астма, диспное, кашель;
нечасті	легенева емболія¹, хронічне обструкти= вне захворювання легенів, інтерстиці= альне захворювання легенів, пневмоніт, плевральний випіт¹;
поодинокі	легеневий фіброз¹
Шлунково-кишкові розлади	дуже часті	біль у животі, нудота та блювання;
часті	шлунково-кишкова кровотеча, диспепсія, гастроезофагеальний рефлюкс, сухий синдром (синдром Шегрена);<= /span>
нечасті	панкреатит, дисфагія, набряк обличчя;=
поодинокі	перфорація кишечнику¹
Розлади гепатобіліарної системи*	дуже часті	підвищення рівня печінкових ферментів;
нечасті	холецистит та холелітіаз, підвищення рівня білірубіну, стеатоз печінки;
поодинокі	гепатит, реактивація гепатиту В¹, аут= оімунний гепатит¹;
частота невідома	печінкова недостатність¹
Зміни з боку шкіри і підшкірної клітковини<= /o:p>	дуже часті	висип (включаючи ексфоліативний висип);
часті	нові випадки або погіршення перебігу псоріазу (у тому числі долонно-підошовного пустульозного псоріазу)¹, сверб= іж, кропив’янка, екхімози (включаючи пурпуру), дерматит (включаючи екзему), оніхоклазія, підвищена пітливість, алопеція¹;
нечасті	нічна пітливість, рубці;
	поодинокі	мультиформна еритема¹, синдром Стівен= са – Джонсона¹, ангіоневротичний набряк¹, шкірний васкуліт¹, ліхеноїдна реакція шкіри¹;
	частота невідома	погіршення симптомів дерматоміозиту¹<= o:p>
Порушення з боку опорно-рухової системи та сполучної тканини	дуже часті	скелетно-м’язовий біль;<= o:p>
часті<= /p>	спазми м’язів (включаючи підвищення рівня креатинфосфокінази у плазмі крові);
нечасті	рабдоміоліз, системний червоний вовчак;
=	поодинокі	вовчакоподібний синдром<= sup> 1
Розлади з боку сечовиділ= ьної системи	часті<= /p>	гематурія, ниркова недостатність;
нечасті	ніктурія
Розлади з боку репродуктивної системи та молочних залоз	нечасті	еректильна дисфункція
Загальні розлади та реакції у місці введення*	дуже часті	реакції у місці введення (включаючи почервоніння= у місці введення);
часті	біль у грудях, набряк, пірексія¹;
нечасті	запалення
Лабораторні дослідження*	часті частота невідома	коагуляція та порушення системи згортання крові (включаючи подовження активованого частково тромбопластинового часу (АЧТЧ= )), позитивні тести на аутоантитіла (включаючи антитіла до дволанцюгової ДНК), підвищення рівня лактатдегідрогенази у плазмі крові; збільшення маси тіла²
Пошкодження, отруєння та процедурні ускладнення*=	часті	повільне загоювання

Маса тіла	Доза
10 кг до 30 кг	20 мг 1 раз на 2 тижні
30 кг та більше	40 мг 1 раз на 2 тижні

Маса тіла	Доза
15 кг до 30 кг	20 мг 1 раз на 2 тижні
30 кг та більше	40 мг 1 раз на 2 тижні


Рис. A. Попередньо наповнений шприц із препаратом Хайрімоз із захисним пристроєм голки й упором для пальців

1. Вибір міс= ця ін’єкції
· Рекомендованим місцем ін’єкції є передня частина стегон. Також препарат можна вводити у нижню частину живо= та, але в радіусі не менше ніж 5 см навколо пупка (див. рис. E). · Щоразу обирайте інше місце ін’єкції. · Не вводьте препарат у зони, де шкіра є чутливою, має синці, почервоніння, лущення або ущільнення. Уникайте ділянок зі шрамами або розтяжками. Якщо у вас псоріаз, НЕ ВВОДЬТЕ препарат безпосередньо в зони з бляшками.	Рис. = ;E. Вибір місця ін’єкції
2. Очищення місця ін’єкції
· <= /span>Добре вимийте руки водою з милом. · Круговими рухами протріть місце ін’єкції спиртовим тампоном. Дайте ви= сохнути (див. рис. = ;F). · <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-ansi-language:UK'>Не торкайтесь очищеної ділянки перед ін’єкцією.	Рис. = ;F. Очищ= ення місця ін’єкції
3. Процедура ін’єкції
· Обережно змініть ковпачок зі шприца (див. рис. = ;G). · Викиньте ковпачок. · Ви можете побачити краплю рідини на кінці голки. Це нормально.=	Рис. = ;G. Зняття ковпачка
· Обережно прищипніть шкіру в місці ін’єкції (див. рис. H). · Введіть голку, як показано на зображенні. · Введіть голку до кінця, щоб забезпечити повне введе= ння препарату. · Використайте шприц протягом 5 хвилин після того, як знімете ковпачок.<= /span>	Рис. = ;H. Введення голки
· Тримайте шприц, як показано на зображенні (див. рис. I). · Поступово натискайте на поршень до кінця руху, так = щоб голівка поршня повністю опинилась між крильцями запобіжника. · Тримайте поршень натиснутим, утримуючи шприц на міс= ці протягом 5 секунд.	Рис. = ;I. Утримування шприца
·&= nbsp; <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK'>Тримайте поршень повністю натиснутим, обережно виймаючи голку= з місця ін’єкції та відпускаючи шкіру (див. рис. J).	Рис. = ;J. Виймання голки
· Обережно відпустіть поршень та зачекайте, доки запо= біжник автоматично не закриє голку (див. рис. K). · У місці ін’єкції може проступити кров. Накрийте міс= це ін’єкції ватною кулькою або бинтом та тримайте протягом 10 секунд. Не тріть місце ін’єкції. У разі необхідності його можна заклеїти пластиром. - <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK'>&nbs= p;	Рис. = ;K. Вивільнення поршня
4. Утилізація використаних шприців
· Викиньте використаний шприц у контейнер для гострих предметів (контейнер зі стійкого до проколів матеріалу з кришкою, див. рис. L). Для власної безпеки та захисту оточуючих ніколи не використовуйте шприци й голки повторно. · Ніколи не викидайте лікарські засоби в каналізацію = або разом із побутовими відходами. Запитайте лікаря або провізора, як правиль= но позбутися ліків, які вам більше не потрібні. Ці заходи допоможуть захисти= ти довкілля. Усі невикористані засоби або відходи слід утилізувати з дотрима= нням вимог місцевого законодавства. &nbs= p;	Рис.&nbs= p;L. Утилізац= ія використаного попередньо наповненого шприца