ІНСТРУКЦІЯ

для медично= го застосування лікарського засобу

Кетилепт® РЕТАРД
(KETILEPT® RETARD)

Склад:

діюча речов= ина: кветіапін= ;

1 таблетка, вкрита оболонкою, пролонгованої дії містить 57,56 мг, 172,680 мг, 230,24 мг, 345,36 мг або 460,48 мг кветі= апіну фумарату (що відповідає 50 мг, 150 мг, 200 мг, 300 мг або 400 мг кветіапіну= );

допоміжні речовини:

метакрилатний сополімер (тип = А), лактоза безводна (висушена розпиленням SD 250), мальтоза кристалічна (Advantose 100), тальк, магнію стеарат, рослинний;

склад оболонки: метакрилатний сополімер (тип А), триетил= цитрат (Citrofol).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою, пролонгованої дії .

Осн= овні фізико-хімічні властивості:

50 мг: білі або майже білі,= круглі, двоопуклі таблетки, з гравірува= нням числа «50» на одному боці;

150 мг: білі або майже білі,= продовгуваті, двоопуклі таблетки, з гравіруванням числа «150» на одному боці;

200 мг: білі або майже білі,= продовгуваті, двоопуклі таблетки, з гравіруванням числа «200» на одному боці;

300 мг: білі або майже білі, продовгуваті, двоопуклі таблетки, з гравіруванням числа «300» на одному боці;

400 мг: білі або майже білі,= овальні, двоопуклі таблетки,= з гравіруванням числа «400» на одному боці.

Фармакотера= певтична група. Антипсихотичні засоби. Код АТХ N= 05A H04.=

Фармакологі= чні властивості.

Фармакодина= міка.

Кветіапін є атиповим антипсихотичним лікарським засобом. Кветіапін та його активний плазмовий метаболіт норкветіапін взаємодіють з багатьма нейротрансмітерними рецепторами. Кветіапін та норкветіапін проявляють спорідненість із серотоні= новими (5НТ₂) та допаміновими D_{1- та D_{2-рецепторами
головного мозку. Саме ця комбінація рецепторного антагонізму з більшою
селективністю до 5НТ₂ ніж, до рецепторів D_{2, вважається
такою, що сприяє клінічним антипсихотичним ефектам та низькій схильності до
екстрапірамідних побічних симптомів при застосуванні препарату Кетилепт® Ре=
тард
порівняно з типовими антипсихотичними препаратами.}}}

Кветіапін не має спорідненості із переносником норадреналіну (НET - <= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f= ont-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:EN-US;mso-fareast-language:RU'>t= he norepinephrine transporter (ПНА)) = і має низьку спорідненість із серотоніновими 5НТ₁А-рецепторами, в той = час як норкветіапін має високу спорідненість із обома субстанціями. Інгібування норкветіапіном, а також часткова агоністична дія на 5HT_{1A-рецептори =
може
сприяти терапевтичній ефективності препарату Кетилепт® Ретард як
антидепресанта. Кветіапін і норкветіапін мають високу спорідненість із
гістамінергічними рецепторами і альфа₁-адренорецепторами і помір=
ну}

спорідненість з альфа₂-адренорецепто= рами. Кветіапін також має низьку спорідненість або не має спорідненості із мускариновими рецепторами, тоді як норкветіапін має помірну або високу спорідненість із декількома підтипами мускаринових рецепторів.

Фармакодина= мічні ефекти.

Кветіапін активний у тестах на антипсихотичну активність, таку як умовно-рефлекторне уникнення. Він також блокує дію допамінових агоністів, які вимірюються або поведінково або електрофізіологі= чно, та підвищує концентрації допамінових метаболітів, нейрохімічний індекс пригнічення D₂-рецепторів.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Кветіапін д= обре абсорбується після перорального застосування. Найвища концентрація (= T_ma=
x) кветіапін= у та норкветіапіну у плазмі крові досягається приблизно через 6 годин після прий= ому препарату Кетилепт® Ретард. Пікові молярні концентрації у рівноважному стані активного метаболіту норкветіапіну становлять 35 % від таких кветіапіну.

Фармакокіне= тика кветіапіну та норкветіапіну є лінійною та пропорційна до доз до 800 мг включно при застосуван= ні 1 раз на добу. При порівнянні однакових загальних добових доз препарату Кетил= епт® Ретард, що приймали 1 раз на добу та кветіапіну негайного вивільнення (кветіапіну фумарат негайного вивільнення), який приймали двічі на добу, пл= оща під кривою «концентрація – час» (AUC) була одна= кова, але максимальна концентрація у плазмі крові (C_max) була на 1= 3 % нижчою у стані рівноваги. При порівнянні препарату Кетилепт® Ретард із квет= іапіном негайного вивільнення AUC метаболіту норкветіапіну була нижчою на 18 %.

У ході дослідження, в якому вивчали вплив їжі на біодоступність кветіапіну, було встановлено, що продукти з високим вмістом жирів спричиняють статистично значуще підвищення C_max та AUC препарату Кетилепт® Ретард приблизно на 50 % та 20 % відповідно. Не можна виключити, = що вплив їжі з високим вмістом жирів на біодоступність лікарського препарату може бу= ти вищим. Легка їжа не має значного впливу на C_ma=
x та = AUC кветіапіну= . Кетилепт® Ретард рекомендовано приймати один раз на добу щонайменше за годину до їди.=

Розподіл

Приблизно 83 % кветіапіну зв’язується з білками плазми крові.=

Метаболізм<= /u>

Кветіапін активно метаболізується у печінці, за= стосування радіоактивно міченого кветіапіну виявило, що менше 5 % кветіапіну не метаболізується і виводиться у незміненому вигляді з сечею або калом.<= /o:p>

Виведення.<= /u>

Періоди напіввиведення кветіапіну та норкветіапіну становлять приблизно= 7 та 12 годин відповідно. Приблизно 73 % радіоактивної мітки виводиться з сеч= ею та 21 % — з калом. =

У людини із сечею виводиться менше 5 % загальної радіоактивності середньої молярної фракції дози вільного кветіапіну та активного метаболіту норкветіапіну.

Особливі популяції.

Стать

Фармакокінетика кветіапіну у жінок та чоловіків= не відрізняється.

Особи літнього віку

Середній кліренс кветіапіну в осіб літнього віку приблизно на 30–50 % нижчий, ніж у дорослих людей віком 18–65 років.=

Порушення ниркової функції

Середній плазмовий кліренс кветіапіну у пацієнт= ів з тяжким порушенням функції нирок (к= ліренс креатиніну менше 30 мл/хв/1,73м²) був зниженим приблизно на 25 %, проте індивідуальні показники клір= енсу знаходяться в межах, характерних для здорових осіб.

Порушення печінкової функції<= o:p>

Середній плазмовий кліренс кветіапіну знижується приблизно на 25 % у пацієнтів з відомим порушенням функції печінки (стабільний алкогольний цироз). Оскільки кветіапін значною мірою метаболізується у печінці, у пацієнтів з порушенням функції печінки очікується підвищення його рівня у плазмі крові. Для таких пацієнтів може потребувати= ся коригування дози.=

Клінічні характеристики.

Показання.<= o:p>

Кетилепт® Ретард показаний для лікування:

•шизофренії, включаючи профілактику виникнення рецидиву у паціє= нтів зі стабільним перебігом шизофрені= ї, які отримували підтримувальну терапію кветіапіном;

•біполярного розладу, зокрема:

- для лікув= ання помірних і тяжких маніакальних епізодів при біполярному розладі;

- для лікування тяжких депреси= вних епізодів при біполярному розладі;

- для профілактики рецидиву захворювання у пацієнтів з біполярним розладом, у пацієнтів з маніакальними або депресивними епізодами, при яких кветиапін є ефективним.

• Як додаткова терапія при тяжких депресивних епізодах у пацієнтів з тяжким депр= есивним розладом (ТДР), у яких зафіксовано субоптимальну відповідь на монотерапію антидепресантами. До початку терапії лікарю необхідно ретельно вивчити проф= іль безпеки препарату Кетилепт® Ретард.

Протипоказа= ння.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до = будь-якого компонента препарату.= Протипоказане одночасне застосування інгібіторів цитохрому P450 3A4, таких як інгібітори ВІЛ-протеази, азольні протигрибкові препарати, еритроміцин, кларитроміцин і нефазодон.

<= /b>

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Зважаючи на те, що кветіапін у першу чергу діє = на центральну нервову систему, Кетилепт® Ретард слід з обережністю застосовува= ти у комбінації з іншими препаратами, що мають подібну дію, та з алкоголем.=

Цитохром Р450 (CYP) 3А4 є ферментом, що головним чином відповідає за метаболізм кветіапіну. При дослідженні взаємодії у здорових добровольців супутнє застосу= вання кветіапіну (25 мг) з кетоконазолом (інгібітором CYP 3А4) спричиняло підвище= ння AUC

кветіапіну в 5–8 разів. Таким чином, супутнє застосування кветіапіну з інгібіторами CYP 3А4 протипоказане. Також не рекомендується вживати грейпфрутовий сік протягом = періоду лікування кветіапіном.

Під час дослідження багаторазового застосування дози з метою оцінки фармакокінетики кветіапіну, який призначали до та під ч= ас лікування карбамазепіном (індуктором печінкового ферменту), супутнє застосування карбамазепіну суттєво підвищувало кліренс кветіапіну. Це підвищення кліренсу знижувало системну експозицію кветіапіну (що вимірювало= ся за площею AUC) до рівня, який становив у середньому 13 % від експозиції під= час застосування самого кветіапіну, хоча у деяких пацієнтів спостерігався більш= ий ефект. Внаслідок цієї взаємодії можуть утворюватися нижчі концентрації у пл= азмі крові, що може вплинути на ефективність терапії препаратом Кетилепт® Ретард= .

Супутнє застосування кветіапіну та фенітоїну (ще одного індуктора мікросомального ферменту) спричиняло підвищення кліренсу кветіапіну приблизно на 450 %. Розпочинати терапію препаратом Кетилепт® Рет= ард пацієнтам, які одержують індуктор печінкового ферменту, можна лише у тому випадку, якщо лікар вважає, що користь від застосування препарату Кетилепт® Ретард перева= жає ризики, пов’язані з відміною індук= тора печінкового ферменту. Важливо, що будь-які зміни у прийомі індуктора мають = бути поступовими. Якщо необхідно, його слід замінити неіндуктором (наприклад, на= трію вальпроатом) (див. розділ «Особливості застосування»).
Фармакокінетика кветіапіну суттєво не змінюється при супутньому застосуванні таких антидепресантів, як іміпрамін (відомий інгібітор CYP 2D6= ) або флуоксетин (відомий інгібітор CYP 3А4 та CYP 2D6).

Супутнє застосування таких антипсихотиків, як рисперидон або галоперидол, не спричиняло суттєвих змін у фармакокінетиці кветіапіну. Одночасне застосування кветіапіну та тіоридазину спричиняло підвищення кліренсу кветіапіну приблизно на 70 %.

При одночасному застосуванні з циметидином фармакокінетика кветіапіну не змінювалась.

Фармакокінетика літію не змінювалася при його одночасному застосуванні з кветіапіном.

Під час досліджень при порівнянні комбінації лі= тію з препаратом Кетилепт® Ретард та плацебо з препаратом Кетилепт® Ретард у дорослих пацієнтів, я= кі страждаюли на гостру манію, підвищення частоти випадків виникнення екстрапірамідних явищ (особливо тремору), сонливості та збільшення маси тіла спостерігали у групі з літію порівняно з групою з плацебо.

У фармакокінетиці натрію вальпроату та кветіапі= ну не відзначалося клінічно значущих змін при їх одночасному застосуванні. У ретроспективному дослідженні з участю= дітей та підлітків, які отримували натрію вальпроат, кветіапін або комбінацію цих препаратів, збільшення кількості випадків лейкопенії та нейтропенії спостерігали у групі, що приймала обидва препарати, порівняно з групами, що одержували ці л= ікарські засоби окремо.

Дослідження взаємодії з серцево-судинними препаратами не проводилися.

Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні кветіапіну з лікарськими засобами, що порушують електролітний баланс або подовжують інтервал QT.

У пацієнтів, які застосовували кветіапін, відзначалися випадки помилкових позитивних результатів ферментного імуноана= лізу на наявність метадону та трициклічних антидепресантів. Рекомендується перевіряти сумнів= ні результати скринінгового імуноаналізу за допомогою відповідного хроматографічного методу.

Особливості застосування.=

Оскільки Ке= тилепт® Ретард показаний для лікування шизофренії, біполярного розладу та супутнього лікування депресивних епізод= ів у пацієнтів з ТДР, слід ретельно розглянути профіль безпеки препарату з огляд= у на встановлений конкретному пацієнту діагноз та дозу, яку він приймає.

Довготривала ефективність та безпека супутньої<= span style=3D'mso-spacerun:yes'> терапії для пацієнтів з ТДР не оцінювал= ись, проте вивчались довготривала ефективність і безпека монотерапії препаратом = для дорослих пацієнтів.

Діти=

Кетилепт® Ретард не рекомендується для застосування дітям через відсутність даних, що свідчили б на користь його застосування = цій віковій групі. Дані клінічних дослідженнь кветіапіну показали, що, окрім відомого профілю безпеки, визначеного для дорослих, частота деяких небажаних явищ є вищою у дітей ніж у дорослих (підвищений апетит, зростання рівня пролактину в сироватці крові та екстрапірамідні симптоми), а також виявлено одне явище, що раніше не спостерігалось у ході досліджень з участю дорослих пацієнтів (підвищення артеріального тиску). Крім цього, у дітей і підлітків спостерігалися зміни показників функції щитовидної залози.

Слід також зазначити, що відстрочений вплив лікування кветіапіном на ріст та статеве дозрівання не вивчався протягом періоду понад 26 тижнів. Довготривалий впли= в на когнітивний та поведінковий розвиток невідомий.

Під час плацебо-контрольованих клінічних досліджень застосування пацієнтам дитячого та підліткового віку терапія кветіапіном порівняно з плацебо, супроводжувалося підвищеною частот= ою екстрапірамідних симптомів (ЕПС) у пацієнтів, яких лікували з приводу шизофренії та біполярної манії (ди= в. розділ « Побічні реакції»).

Суїцид/ суї= цидальні думки або клінічне погіршення.

Депресія при біполярному розл= аді асоційована з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок, самоушкодже= нь і суїциду (явищ, пов’язаних із суїцидом). Такий ризик зберігається до встановлення вираженої ремісії. Оскільки покращення може не спостерігатися протягом перших тижнів лікування або довше, за станом пацієнтів слід ретель= но спостерігати до появи такого покращення. Згідно з загальним клінічним досві= дом, ризик суїциду зростає на ранніх етапах покращення.

= Крім того, необхідно враховувати потенційний ризик виникнення явищ, пов’язаних із суїцидом, після різкого припинення лікування кветіапіном.

Інші психіч= ні захворювання, з приводу яких призначається Кетилепт® Ретард, також асоціюют= ься з підвищеним ризиком пов’язаних із суїцидом явищ. Крім того, ці захворюванн= я можуть протікати одночасно з депресивними епізодами.

При лікуванні пацієнтів з іншими психічними розладами слід проводити такі самі запобіжні заходи, як при лікуванні паціє= нтів з тяжкими депресивними епізодами.

Пацієнти, в анамнезі яких спостерігалися явища, пов’язані з суїцидом, або які демонструють значний рівень суїцидального мислення до початку терапії, мають= вищий ризик виникнення суїцидних думок або спроби суїциду та повинні знаходитися = під ретельним наглядом протягом лікування. Існує підвищений ризик виникнення суїцидальної поведінки у пацієнтів віком до 25 років. Ретельне спостереження за пацієн= тами, зокрема тими, хто має високий ризик, повинно супроводжуватися медикаментозною терапією, особливо на початку лікування та при подальших змінах дози. Пацієнтів (та їхніх доглядачів) потрібно попередити про необхідність монітор= ингу щодо клінічн= ого погіршення, суїцидальної поведінки або думок та змін у поведінці і <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>негайного <= /span>звернення= за медичною допомогою при появі симптомів.

Повідомлялося, що у пацієнтів віком до 25 років= з тяжкими депресивними епізодами при біполярних розладах, яких лікували кветіапіном, спостерігається підвищений ризик виникнення подій, пов’язаних = із суїцидом. Також ризик виникнення явищ, що пов’язані з суїцидом, існує у пац= ієнтів з ТДР віком до 25 років, що приймали кветіапін.

Сонливість =

Лікування кветіапіном асоційоване з сонливістю і подібними симптомами, такими як седація. У ході клінічних досліджень лікува= ння пацієнтів з біполярною депресією такі симптоми виникали, як правило, протяг= ом перших 3 днів лікування і були переважно від легких до помірних за інтенсивністю. Пацієнтам з біполярною депресією та пацієнтам з депресивними епізодами при ТДР, у яких виникає сонливість, може потребуватися спостереже= ння протягом 2 тижнів після появи сонливості або до того часу, поки зникнуть симптоми, або припинення лікування. Лікування кветіапіном супроводжувалось ортостатичною гіпотензією та супутнім запамороченням що, подібно до сонливо= сті, зазвичай виникають під час періоду титрування дози. Ці явища можуть сприяти зростанню частоти випадкових травм (падіння), особливо серед пацієнтів літнього віку. Тому пацієнтам слід радити бути обережними, доки вони не звикнуть до можливих ефектів лікарського засобу= .

Серцево-судинні захворювання =

Кетилепт® Ретард слід з обережністю застосовува= ти пацієнтам із серцево-судинними та цереброваскулярними захворюваннями або ін= шими станами, що можуть призвести до артеріальної гіпотензії. Кветіапін може спричиняти ортостатичну гіпотензію, особливо на початку титрування дози, то= му у таких випадках необхідне зниження дози або більш тривале її титрування.

Суд= оми

В ході досліджень не було різниці між частотою виникнення судом у пацієнтів, які приймали кветіапін, та пацієнтів із групи плацебо. Як і при лікуванні іншими антипсихотичними препаратами, рекомендує= ться з обережністю призначати препарат пацієнтам із судомами в анамнезі.

Екстрап= ірамідні симптоми

Застосування кветіапіну асоціюється зі зростанням частоти виникнення екстрапірамідних симптомів (ЕП= С) порівняно з плацебо у пацієнтів, які отримували лікування при епізодах вели= кої депресії, пов’язаної з біполярним розладом та тяжким депресивним розладом.

Застосування кветіапіну асоціювалося з розвитком акатизії, що характеризувалася суб’єктивно неприємним чи таким, що спричинює дистрес, неспокоєм = та потребою рухатись, що нерідко супроводжувалася нездатністю нерухомо сидіти = чи стояти. Ці явища частіше спостерігаються протягом перших кількох тижнів лікування. Збільшення дози для пацієнтів, у яких розвиваються такі симптоми, може їм зашкодити.

Тардитивна дискінезія

При появі симптомів тардитивної дискінезії слід розглянути питання про необхідність зниження дози або припинення застосуван= ня препарату Кетилепт® Ретард. Симптоми тардитивної дискінезії можуть погіршуватися, і навіть виникати після припинення терапії.

Злоякісний нейролептичний син= дром

Злоякісний нейролептичний синдром може бути пов’язаний з лікуванням антипсихотиками, включаючи кветіапін. Клінічні проя= ви включають гіпертермію, зміни психічного стану, ригідність м’язів, вегетатив= ну нестабільність та підвищення рівня креатинфосфокінази. У такому випадку слід припинити застосування Кетилепт® Ретард та розпочати відповідне лікування.<= o:p>

Тяжка нейтропенія і агранулоцитоз

Під час застосування кветіапіну спостерігалася<= span style=3D'mso-spacerun:yes'> (нечасто) тяжка нейтропенія (кількість нейтрофілів <0,5×10⁹/л). Зрідка повідомлялося про агранулоцитоз (тяжку нейтропенію з інфекцією) у пацієнтів, які отримували кветіапін, зокрема в постмаркетинговий період (у тому числі летальні випадки з). Більшість випад= ків тяжкої нейтропенії виникали у межах двох місяців від початку терапії кветіапіном. Явного зв’язку з дозою не було встановлено. Протягом постмаркетингового періоду нормалізація лейкопенії та/або нейтропенії відбувалася після припинення терапії кветіапіном. Серед факторів ризику виникнення нейтропенії — вже наявне зниження лейкоцитів та нейтропенія, спричинена лікарськими засобами, в анамнезі. Мали місце випадки агранулоцит= озу у пацієнтів без факторів ризику. Слід зважати на можливість розвитку нейтропенії у пацієнтів з інфекцією, незважаючи на відсутність факторів риз= ику, а також у пацієнтів з лихоманкою нез’ясованого генезу, та застосовувати відповідні клінічні заходи. <= /o:p>

Рекомендовано припинити лікування кветіапіном п= ри рівні нейтрофілів у крові < 1,0 × 10⁹/л. Бажано спостерігати за станом пацієнтів на предмет появи симптомів інфекції та контролювати рівень нейтрофілів (п= оки вони не перевищать рівень < 1,5×10^9/л).

Взаємодії.

Див. також розділ «Взаємодія з іншими лікарськи= ми засобами та інші види взаємодій». Супутнє застосування кветіапіну з потужним індуктором печінкового ферменту, таким як карбамазепін або фенітоїн, суттєво знижує концентрацію кветіапіну у плазмі крові, що може зашкодити ефективнос= ті терапії кветіапіном. Лікування препаратом Кетилепт® Ретард пацієнтів, які отримують індуктор печінкового ферменту, можна розпочинати лише в тому випа= дку, якщо лікар вважає, що користь від застосування препарату Кетилепт® Ретард п= ереважає ризики від відміни індуктора печінкового ферменту. Важливо, щоб будь-які зм= іни застосування індуктора відбувалися поступово. Якщо потрібно, слід замінити його на неіндуктор (наприклад натрію вальпроат).

Вплив на ма= су тіла

Під час лікування кветіапіном повідомлялося про збільшення маси тіла, яку при застосуванні антипсихотичних препаратів слід контролювати та клінічно корегувати.

Гіперглікемія

Зрідка спостерігалися гіперглікемія та/або розв= иток або загострення цукрового діабету, які іноді були пов’язані з кетоацидозом = чи комою, включаючи декілька випадків із летальними наслідками. У декількох випадках мало місце попереднє збільшення маси тіла, що могло сприяти таким ускладненням. Відповідний клінічний моніторинг бажано проводити згідно з чинними інструкціями щодо застосування антипсихотичних засобів. Пацієнти, які лікуються будь-якими антипсихотичними лікарськими засобами, в тому числі кветіапіном, повинні бути під наглядом щ= одо виникнення симптомів гіперглікемії (таких як полідипсія, поліурія, поліфагі= я та слабкість), а пацієнти, які страждають на цукровий діабет або мають фактори ризику виникнення або розвитку цукрового діабету повинні регулярно перевіря= ти, стосовно погіршення, рівень глюкози. Вагу слід постійно контролювати. =

Ліпіди =

Підвищення рівня тригліцеридів, ліпідів низької щільності (ЛПНЩ) та загального холестерину і зниження рівня холестерину ліп= ідів високої щільності (ЛПВЩ) спостерігали у клінічних дослідженнях кветіапіну. = При зміні рівня ліпідів слід призначати відповідне лікування.

Метаболічний ризик

У разі зміни показників маси тіла, глюкози крові (див. «Гіперглікемія») і ліпідів у окремих пацієнтів збільшується метаболіч= ний ризик, що вимагає відповідного лікування.

Подовження інтервалу QT

Кветіапін не спричиняв стійкого збільшення абсолютних QT-інтервалів. Проте при передозуванні спостерігалося подовження інтервалу QT. Як і у випадку з іншими антипсихотиками, слід дотримуватися обережності, призначаючи кветіапін пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями та пацієнтам з подовженим інтервалом QT в сімейному анамнезі. Також слід дотримуватися обережності при призначенні кветіапіну з іншими лікарськими засобами, що, подовжують інтервал QT, або при одночасному застосуванні з нейролептиками, особливо пацієнтам літнього віку, пацієнтам із вродженим синдромом подовження інтервалу QT, застійною серцевою недостатністю, гіпертрофією серця, гіпокаліємією або гіпомагнієміє= ю.

Відміна прийому препарату

Гострі симптоми відміни прийому препарату, такі= як безсоння, нудота, головний біль, діарея, блювання, запаморочення та роздратованість були описані після раптової відміни кветіапіну. Тому рекомендована поступова відміна прийому препарату протягом періоду щонаймен= ше від одного до двох тижнів.

Пацієнти літнього віку із психозом, пов’язаним з деменцією.

Кетилепт® Ретард не рекомендується для лікування психозу, пов’язаного з деменцією. У хворих на деменцію при застосуванні дея= ких атипових антипсихотиків спостерігалося підвищення приблизно в 3 рази ризику виникнення серцево-судинних небажаних явищ. Механізм такого підвищення ризи= ку невідомий. Підвищений ризик не може бути виключений у разі застосування інш= их антипсихотиків та для інших категорій пацієнтів. Кетилепт® Ретард слід застосовувати з обережністю пацієнтам з факторами ризику інсульту.

За даними мета аналізу результатів досліджень атипових антипсихотиків пацієнти літнього віку, які страждають на психоз, пов’язаний з деменцією, і приймають такі препарати, мають підвищений ризик летального наслідку, порівняно з плацебо. У дослідженнях з вивчення кветіапіну у пацієнтів літнього віку, які страждають на деменцію, причинного зв’язку між лікуванням кветіапіном та летальним наслідком встановлено не було.

Дисфагія

При застосуванні кветіапіну відзначалася дисфаг= ія. Слід з обережністю застосовувати кветіапін пацієнтам з ризиком аспіраційної пневмонії.

Запори та непрохідність кишечнику

Запор — фактор ризику розвитку кишкової непрохідності. При застосуванні кветіапіну були зареєстро= вані випадки запору та непрохідності кишечнику (див. розділ «Побічні реакції»), зокрема летальні ви= падки у пацієнтів з більш високим ризиком розвитку кишкової непрохідності, включа= ючи тих пацієнтів, які отримували одночасно декілька лікарських засобів, що зни= жують перистальтику кишечник.

Венозна тромбоемболія

На тлі застосування нейролептичних засобів відзначалися випадки венозної тромбоемболії (ВТЕ). Оскільки пацієнти, які застосовують нейролептики, часто мають набуті фактори ризику розвитку ВТЕ, = слід вжити запобіжних заходів.

Вплив на печінку

Лікування препаратом Кетилепт® Ретард слід припинити у разі розвитку жовтяниці.

Панкреатит =

Повідомлялося про випадки панкреатиту протягом постмаркетингового застосув= ання кветіапіну, але зв’язок не був встановлений. Багато з та= ких пацієнтів мали фактори ризику розвитку панкреатиту, такі як збільшення рівня тригліцеридів (див. ро= зділ «Особливості застосування.»), жовчні камені та вживання алкоголю.

Кардіоміопа= тія і міокардит

Повідомлялося про кардіоміопатію і міокардит, о= днак причинно-наслідковий зв’язок із застосуванням кветіапіну не було встановлен= о. Слід повторно оцінити доцільність застосування кветіапіну у разі підозри на кардіоміопатію або міокардит.

Додаткова інформація

Дані стосовно застосування кветіапіну у комбіна= ції з дивалпроексом або літієм при маніакальних епізодах помірного або тяжкого = ступеня є обмеженими (див. розділ «Побічні реакції»). Ці дані вказують на адитивний ефект на третьому тижні лікування.

Лактоза

Таблетки Кетилепт® Ретард містять лактозу. Пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, тотальною лактазною недостатністю або мальабсорбцією глюкози-галактози не слід застосовувати цей лікарський засіб= .

<= /o:p>

Зас= тосування у період вагітності або годування груддю.

Безпека та ефективність застосування кветіапіну= для лікування вагітних жінок не встановлені. У ході досліджень на тваринах не отримано доказів негативного впливу. Можливий вплив на органи зору плода не вивчався. Згідно з інформацією щодо декількох вагітностей, протягом яких застосовувався кветіапін, спостерігався розвиток симптомів неонатальної абстиненції у новонароджених. Тому= у період вагітності Кетилепт® Ретард можна призначати, лише якщо очікувана користь виправдовує потенційний ризик. У новонароджених, матері я= ких приймали кветіапін у період вагітності, спостерігалися симптоми відміни препарату.

Існують опубліковані повідомлення, що кветіапін проникає у грудне молоко людини, хоча ступінь проникнення препарату у молоко невідомий. Через брак надійних даних, необхідно прийняти рішення= про припинення годування груддю або про припинення терапії кветіапіном з урахуванням користі грудного вигодовування для дитини та переваги терапії д= ля жінки.
Новонароджені, матері яких у ІІІ триместрі приймали антипсихотичні препарати (у тому числі кветіапін), мають ризик виникнення побічних реакцій, включаючи екстрапірамідні симптоми та/або симптоми відміни. У новонароджених спостерігалися такі побі= чні реакції: збудження, артеріальна гіпертензія, гіпотензія, тремор, сонливість, розлади дихання або розлади харчування. Таким чином, новонарожені повинні знаходитись під ретельним наглядом.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Оскільки кветіапін головним чином діє на центральну нервову систему, пацієнтам не рекомендується керувати автомобілем або іншими механізмами, поки не буде визначено індивідуальної чутливості до такого впливу.

=

Спосіб застосування та дози.

Для кожного показання існують різні схеми дозування. Слід переконатися, що пацієнту призначено дозування, що відповідає його стану.

Кетилепт® Ретард слід застосовувати 1 раз на добу натщес= ерце. Таблетки слід ковтати цілими, не розламуючи, не розжовуючи та не подрібнюючи їх.

Для лікування шизофренії та маніакальних епізодів від помірного до тяжк= ого ступеня при біполярн= ому розладі

Препарат Кетилепт® Ретард слід застосовува= ти принаймні за 1 годину до прийому їжі. Добова доза на початку терапії станов= ить 300 мг у перший день і 600 мг на другий день. Рекомендована добова доз= а – 600 мг, однак якщо клінічно обґрунтов= ано, дозу можна підвищити до 800 мг на добу. Дозу слід коригувати у рамках діапазону ефективних доз: від 400 мг до 800 мг на добу – залежно від клінічної відповіді і переноси= мості. Для підтримувальної терапії при шизофренії немає необхідності у коригуванні дози.

Для лікування депресивних епізодів при біполярному розладі

Препарат Кетилепт® Ретард слід застосовува= ти перед сном. Загальна добова доза для перших чотирьох днів лікуван= ня становить 50 мг (в 1-й день), 100 мг (на 2-й день), 200 мг (на 3-й день) і 300 мг (на 4-й день). Рекомендована добова доза – 300 мг. Не спостерігається додаткової переваги в групі застосування 600 = ;мг порівняно з групою 300 мг (див. розділ «Фармакологічні властиво= сті»). Доза 600 мг може бути ефективною для окремих пацієнтів. Дози вище 300 мг повинен призначати лікар з досвідом лікування біполярного розладу. Для окремих пацієнтів у разі виникн= ення проблем, пов’язаних з непереносимі= стю препарату, слід розглянути питання= про зниження дози до мінімальної – 200 мг.

Для профілактики рецидиву захворювання  при біполярному розладі =

Для попередження наступних маніакальних, змішаних або депресивних епізодів при біполярному розладі пацієнти, у яких була відповід= ь на застосування препарату Кетилепт® Ретард при невідкладному лікуванні біполярного розладу, повинні продовжувати приймати = Кетилепт® Ретард у тій самій дозі перед сном. Дозу препарату Кетилепт® Ретард можна коригувати у межах діапазону доз від 300 мг до 800 мг/добу, залежно від клінічної відповіді пацієнта і переносимості. Важливо, щоб для підтримувальної терап= ії застосовувалися найнижчі ефективні дози.

Для супутнього лікування тяжких депресивних епізодів при ТДР.

Кетилепт® Ретард слід приймати перед сном. Добова доза на початку терапії становить 50 мг у 1-й та на 2-й день, та <= span lang=3DRU style=3D'font-size:12.0pt;line-height:101%;font-family:"Times New= Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-language:RU'> 150 мг – = на 3-й і 4-й день. У ході коротко= тривалих досліджень супутньої           терапії = (з амітриптиліном, бупропіоном, циталопрамом, дулоксетином, есциталопрамом, флуоксетином, пароксетином, сертраліном та венлафаксином) антидепресивний е= фект спостерігався при дозах 150 та 300 мг/добу та при дозі 50 мг/добу – у ході короткочасного досліджен= ня монотерапії. При застосуванні вищих доз препарату ризик розвитку побічних реакцій збільшується. Тому лікарю слід переконатись, що для лікування застосовується найнижча ефективна доза, починаючи з 50 мг/добу. Збільшення дози зі 150 до 300 мг/добу повинно ґрунтуватись на оцінці стану пац= ієнта.

Переведення з кветіапіну у лікарській формі, таблеток з негайним вивільненням діючої речовини

Пацієнтів, яких лікують окремими дозами кветіапіну у формі таблеток з не= гайним вивільненням діючої речовини можна перевести на Кетилепт® Ретард в еквівалентній загальній добовій дозі, яку слід приймати 1 раз на добу. Для забезпечення підтримання клінічної відповіді може бути необхідним період титрування дози.

Пацієнти літнього віку

Як і інші антипсихотики та антидепресанти, Кети= лепт® Ретард слід з обережністю застосовувати пацієнтам літнього віку, особливо на початку лікування та у період підбору дози. Може виникнути потреба у більш повільному титруванні дози препара= ту Кетилепт® Ретард, а добова терапевтична доза може бути нижчою, ніж та, що застосовують молодшим пацієнтам. Середній плазмовий кліренс кветіапіну був знижений на 3= 0−50 % у осіб літнього віку порівняно з молодшими пацієнтами. Лікування пацієнтів літнього віку слід починати з дози 50 мг/добу. Дозу можна збільшувати посту= пово на 50 мг/добу до досягнення ефективної дози залежно від клінічної відповіді= та переносимості лікування. Пацієнтам літнього віку з депресивними епізодами п= ри ТДР прийом слід розпочинати з 50 мг/добу в 1−3-й день, збільшуючи доз= у до 100 мг/добу на 4-й день і 150 мг/добу на 8-й день. Потрібно застосовувати найнижчу ефективну дозу, починаючи з 50 мг/добу. Якщо, виходячи з оцінки ст= ану пацієнта, необхідне збільшення дози до 300 мг/добу, цього не слід робити ра= ніше ніж через 22 дні лікування. <= /o:p>

У пацієнтів віком понад 65 років з депресивними епізодами при біполярному розладі безпека та ефективність не досліджувалися= .

Порушен= ня функції нирок

Немає необхідності у коригуванні дози для пацієнтів з порушенням функції нирок.

Порушення функції печінки

Кветіапін активно метаболізується у печінці. То= му препарат Кетилепт® Ретард слід застосовувати з обережністю пацієнтам з порушеннями функції печінки, особли= во протягом початкового періоду підбору дози. Лікування пацієнтів з порушеннями функції печінки слід починати з дози 50 мг/добу. Дозу можна збільшувати з кроком 50 мг/добу до досягнення ефективної дози, залежно= від клінічної відповіді пацієнта та переносимості.

=

Діти.

Кетилепт® Ретард не рекомендується для застосув= ання дітям через відсутність даних, що свідчили б на користь його застосування цій віковій групі.

&= nbsp;

Передозування.

Повідомлялося про виживання п= ри гострому передозуванні до 30 г кветіапіну. При передозуванні більшість пацієнтів або мали побічні явища, а= бо повністю одужували. Повідомлялося про летальний наслідок після передозуванн= я 13,6 г кветіапіну. П= ід час постмаркетингового застосування повідомлення про передозування кветіапіну, = що призводили до летального наслідку, коми або подовження інтервалу QT, були дуже рідкісними. Крім того, при передозуванні кветіапіну були зареєстровані такі явища: подовження інтервалу QT, судомні напади, епілептичний статус, рабдоміоліз, пригнічення дихання, затримка сечі, сплутаність свідомості, марення та/або ажитація.

У пацієнтів з тяжким серцево-судинним захворюванням існує підвищений ризик ефектів передозування (див. розділ «Особливості застосування»).

Загалом симптоми, про які повідомлялося, були наслідком підсилення відомих фармакологічних ефектів препарату, таких як сонливість та седація, тахікардія та артеріальна гіпотензія. Специфічного антидоту до кветіапіну немає. У тяжких випадках сл= ід розглянути необхідність застосування різноспрямованих заходів та інтенсивної терапії, включаючи відновле= ння та підтримання прохідності дихальних шляхів, забезпечення адекватної оксигенац= ії та вентиляції легень, моніторинг та підтримку діяльності серцево-судинної системи. В опублікованих повідомленнях описуються випадки усунення серйозних реакцій з боку центральної нервової системи (ЦНС), включаючи кому і делірій, при внутрішньовенному введенні фізостигміну (1−2 мг) під безперервним ЕКГ-моніторингом.

У випадках стійкої артеріальн= ої гіпотензії при передозуванні кветіапіну слід застосовувати відповідні заход= и, такі як внутрішньовенне введення рідини та/або застосування симпатоміметиків (слід уникати застосува= ння адреналіну і допаміну, оскільки стимуляція бета-адренореціпторів може погли= бити гіпотонію в умовах блокування альфа-адренорецепторів, викликаного кветіапін= ом).

Оскільки профілактика абсорбц= ії при передозуванні не вивчалася, слід враховувати необхідність промивання шл= унка (після інтубації, якщо пацієнт знепритомнів), а також застосування активова= ного вугілля разом з проносним засобом. Ретельний медичний контроль та моніторинг повинні тривати до повного одужання пацієнта.

Побічні реакції. <= /span>

При прийомі кветіапіну найчастіше повідомлялося= про такі небажані реакції: сонливість, запаморочення, сухість у роті, головний біль, симптоми відміни (у разі припинення застосування препарату), підвищен= ня рівнів тригліцеридів у сироватці крові, підвищення рівня загального холесте= рину (особливо холестерину ЛПНЩ), зниження рівня холестерину ЛПВЩ, збільшення ма= си тіла, зниження рівня гемоглобіну та екстрапірамідні симптоми.

Як і застосування інших антипсихотичних засобів, застосування кветіапіну супроводжувалося збільшенням маси тіла, синкопе, злоякісним нейролептичним синдромом, лейкопенією і периферичними набряками.=

З боку крові та лімфатичної системи: зниження рівня гемоглобіну²³, зменшення кількості нейтрофілі= в, підвищення рівня еозинофілів²⁸, лейкопенія^1,29, тромбоцитопенія¹⁴, анемія, агранулоцитоз²⁷, нейтропен= ія¹.

З боку імунної системи: гіперчутливість (у тому числі алергічні реакції шкіри); анафілактична реакція⁶.

З боку ендокринної системи: гіперпролак= тинемія¹⁶, зниження загального Т₄²⁵, зниження вільного Т_{4²⁵,
зниження загального Т₃²⁵, підвищення рівня тиреотропн=
ого
гормону (ТТГ),²⁵,зниження вільного Т₃²⁵,
гіпотиреоїдизм²², неадекватна секреція антидіуретичного гормону.=}

З боку метаболізму та харчува= ння: підвищення рівнів тригліцеридів у сироватці крові^11,31_,= підвищення загального холестерину (особливо холестерину ЛПНЩ)^{12,31,
зниження холестеринуЛПВЩ^18,31_, підвищення маси тіла9,31}, посилення апетиту, підвищення рівня глюкози у крові до рівнів гіперглікемії= ^7,31, гіпонатріємія²⁰, цукровий діабет^1,5,6, метаболічний синдром³⁰.

З боку психіки: незвичайні= сни та нічні кошмари, суїцидальні думки та суїцидальна поведінка²¹,<= o:p>

сомнамбулізм та пов’язані з цим явища, такі як розмови уві сні, а також та розлади харчування.

З боку нервової системи: запаморочен= ня^4,17_, сонливість^2,17, головний біль, екстрапірамідні симптоми^1,22=, дизартрія, судоми¹, синдром неспокійних ніг, тардитивна дискінез= ія^1,6_, непритомність^4,17.

З боку серцево-судинної систе= ми: тахікардія<= sup>4, пальпітація²⁴, пролонгація інтервалу QT^1,13,19, брадикард= ія³³; ортостатична гіпотензія^4,17; венозна тромбоемболія¹.<= o:p>

З боку органів зору: нечіткість зору.

З боку сечовидільної системи: затримка сечовипускання.

Респіраторні , торакальні та медіастинальні порушення: диспное²⁴, риніт.=

З боку шлунково-кишкового тра= кту: сухість у роті; запор, диспепс= ія, блювання²⁶, дисфагія⁸,

панкреатит<= sup>1 , кишкова непрохідність/ілеус.

З боку гепатобіліарної систем= и: підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛT) у сироват= ці крові³, підвищення рівнів гамма-глютамилтранспептидаза (гамма-ГТ= ³), підвищення рівня аспартатамінотрансферази (АСТ)³ у сироватці кро= ві; жовтяниця⁶, гепатит.

З боку шкіри та підшкірної тканини:

ангіоневрот= ичний набряк⁶, синдром Стівенса —Джонсона⁶, токсичн= ий епідермальний некроліз, мультиформна еритема.

З боку опорно-рухового апарат= у та сполучної тканини: рабдоміоліз.

Вагітність, післяпологовий пе= ріод та перинатальні стани: синдром відміни препарату у новонароджених³², неонатальна абстиненція.

З боку репродуктивної системи та молочних зало= з: сексуальна дисфункція; пріапізм, галакторея, набряки молочних залоз, порушення менструального циклу.

Загальні порушення та реакції у місці введення препарату:<= /span> симптоми відміни (припинення застосування)^1,10, легка астенія, периферичн= ий набряк, дратівливість, пірексія; злоякісний нейролептичний синдром^{1,
гіпотермія.}
Зміни лабораторних показників: підвищення рівня креатинінфосфокінази у крові¹⁵.

⁼

^{(1)<=
/sup> Д<=
/span>ив.
розділ «Особливості застосуван=
ня».}

^{(2)<=
/sup> Сонливість
може виникати протягом перших 2-х тижнів лікування і вона зазвичай зникає п=
ри
подовженні     застосування кветіап=
іну.}

^{(3) =}Асимптомати= чне підвищення (відхилення від норми &= gt;3×ВМН) рівнів трансаміназ (АЛТ, АСТ) або гамма-ГТ

        (глютамілтрансферази) спостерігали= у деяких пацієнтів при застосуванні кветіапіну. Таке підвищення було                       зазвичай оборотним при продовженні лік= ування кветіапіном.

⁽⁴⁾Як і інші антипсихотичні лікарські засоби, що блокують альфа1-адренергічні рецептори, кветіапін часто може спричиняти ортостатичну гіпотензію, що супроводжується запамороченням, тахікардією, деяких пацієнтів —   непритомністю, особливо протягом періо= ду підбору початкової дози (див. розд= іл «Особливості застосування»).

⁽⁵⁾Дуже рідко повідомлялося про загострення наявно= го цукрового діабету.

⁽⁶⁾Підрахунок частоти цих побічних реакцій проводився лише на постмаркетингових даних застосування кветіапіну, при застосуванні кветіапріну у лікарській формі зі швидким вивільненням.

      ⁽⁷⁾Рівень глюкози у крові натще X= 05; 126 мг/дл (≥ 7,0 ммоль/л) або рівень глюкози у крові після їди ≥ 200 мг/дл (≥ 11,1 ммоль/л) як мінімум в одному випадку.=

⁽⁸⁾  = ; Зростання частоти виникнення дисфагії при застосуванні кветіапіну порівняно з плацебо спостерігалось тільки у ході клінічних досліджень біполярної депресії.=

⁽⁹⁾ Збільшенні маси тіла на > 7 % порівняно з<= span style=3D'mso-spacerun:yes'> початковим. Виникає переважно протягом = перших тижнів терапії у дорослих.

⁽¹⁰⁾  = ;Симптоми відміни, які спостерігались найчастіше у ході короткочасних плацебо-контрольованих клінічних досліджень монотерапії: безсоння, нудота, головний біль, діарея, блювання, запаморочення та дратівливість. Частота цих реакцій суттєво знижувалася через тиждень припинення лікування.

⁽¹¹⁾  = ;Рівень тригліцеридів ≥ 200 мг/дл (≥ 2,258 ммоль/л) (пацієнти віком = 805; 18 років) або ≥ 150 мг/дл (&= #8805; 1,694 ммоль/л) (пацієнти віком < 18 років) як мінімум, в одному випадку.=

⁽¹²⁾  = ; Рівень холестерину ≥240 мг/дл (≥6,2064 ммоль/л) (пацієнти віком ≥= ;18 років) або ≥200 мг/дл (Ͱ= 5; 5,172 ммоль/л) (пацієнти віком <18 років) як мінімум в одному випадку.

       Підвищення рівня холестерину ЛПНЩ ≥ 30 мг/дл (≥ 0,769 ммоль/л) зустрічалося дуже часто.

       Середнє значення серед пацієнтів з= таким підвищенням було 41,7 мг/дл (1,07 ммоль/л).

⁽¹³⁾  = ; Див. текст нижче, як зазначено у нижчеперелічених пунктах.

⁽¹⁴⁾  = ; Тромбоцити ≤ 100×109/л як мінімум в одному випадку.

⁽¹⁵⁾  = ; Згідно з повідомленнями клінічних досліджень про побічні реакції, підвищ= ення рівня креатинфосфокінази у крові не пов’язані зі злоякісним нейролептичним синдромом.<= /p>
⁽¹⁶⁾  = ; Рівень пролактину (пацієнти віком > 18 років): > 20 мкг/л (> 869,56 пкмоль/л) чол= овіки; > 30 мкг/л (> 1304,34 пкмоль/л) у жінок — у будь-який час.=

⁽¹⁷⁾  Може призвести до падіння.

⁽¹⁸⁾   Холестерин ЛПВЩ: < 40 мг/дл (1,025 ммоль/л) у чоло= віків; < 50 мг/дл (1,282 ммоль/л) у жінок у будь-який час.

⁽¹⁹⁾   Тривалість інтервалу QT від < 450 мсек до ≥ = 450 мсек із збільшенням на ≥ 30 мсек. У плацебо-контрольованих дослідженн= ях кветіапіну середня зміна та кількість пацієнтів, які мали відхилення клініч= но значущого рівня, подібні у групах кветіапіну та плацебо.<= /p>
⁽²⁰⁾   Відхилення від >132 ммоль/л до ≤ 132 ммоль/л принаймні при одному обстеженні.

⁽²¹⁾   Випадки суїцидальних думок та суїцидальної поведінки = спостерігалися під час терапії кветіапіном або одразу після припинення лікування препаратом (див. розділи «Особливості застосування» та « Фармакологічні властивості»).=

⁽²²⁾   Див. розділ «Фармакологічні властивості».<= /span>

⁽²³⁾   Зниження рівня гемоглобіну до ≤ 13 г/дл (8,07 м= моль/л) у чоловіків, ≤ 12 г/дл (7,45 ммоль/л) у жінок, принаймні при одному обстеженні спостерігалось у 11 % пацієнтів, яких лікували кветіапіном, у всіх дослідженнях, включаючи відкри= ті. У пацієнтів середнє максимальне зменшення рівня гемоглобіну у будь-який час становило 1,50 г/дл.

⁽²⁴⁾   Ці явища часто виникали на тлі тахікардії, запамороче= ння, ортостатичної гіпотензії та/або головних серцевих/респіраторних захворювань= .

⁽²⁵⁾   Відхилення загального Т₄, вільного Т₄₌, загального Т₃ та вільного Т₃ становило < 0,8 пкмол= ь/л та відхилення ТТГ становить > 5 мМО/л.

⁽²⁶⁾   Згідно зі збільшенням частоти випадків блювання у пацієнтів літнього віку (≥ 65 років).

⁽²⁷⁾   Відхилення рівня нейтрофілів від ≥ 1,5×10= ⁹/л до < 0,5×10⁹/л у будь-який час протягом лікування.=

⁽²⁸⁾   Відхилення рівня еозинофілів становило > 1×109 клітин/л.

⁽²⁹⁾   Відхилення рівня лейкоцитів становило ≤ 3×109 клітин/л.

⁽³⁰⁾   Згідно з повідомленнями щодо метаболічного синдрому з усіх клінічних досліджень кветіапіну.

⁽³¹⁾   Під час клінічних досліджень у деяких пацієнтів спостерігали посилення метаболічних факторів, що негативно впливають на масу тіла, рівень глюкози у крові та ліпіди.

⁽³²⁾  Див. Розділ «З= астосування у період вагітності або годування груддю.»

⁽³³⁾  Може асоціюватися з гіпотензією та/або непритомністю. Часто= та виникнення ґрунтується на повідомленнях щодо побічних реакцій брадикардії та пов’язаних з цим явищ, які спостерігалися у всіх клінічних дослідженнях кветіапіну.

       <= /span>Випадки подовженого інтервалу QT, шлуночкової аритмії, раптового нез’ясованого летального наслідку, зуп= инки серця та аритмії типу «torsade de pointes» спостерігалися при застосуванні нейролептичних лікарських засобів та вважаються специфічними для цього класу препаратів.

     Діти.

     Зазначені вище побічні реакції, які спостерігалися у дорослих, мають місце і у дітей.

     Побічні реакції спостерігалися під час проведення клінічних досліджень кветіапіном у дітей.

     У таблиці нижче надано побічні реакц= ії, які мали вищу частоту виникнення у цій віковій групі пацієнтів або які не спостерігалися у дорослих хворих.<= o:p>

    Побічні реакції розташовані залежно в= ід їх частоти виникнення за такими категоріями: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 до <1/10); нечасто (≥1/1000 до <1/100); рідко (≥1/10000 до <1/1000) та дуже рідко (<1/10 000). =

З боку об= міну речовин та харчування

Дуже часто

Посилення апетиту

З боку нервової системи

Часто

Непритомність

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння

Часто

Риніт

З боку шл= унково-кишкового тракту

Дуже часто

Блювання =

Загальні розлади та реакції у місці введення препарату

Часто

Дратівливість³ <= o:p>

Лаборатор= ні показники

Дуже часто

Підвищення рівня пролактину= ¹, підвищення артеріального тиску²

1.    &nb= sp; Рівні пролактину (пацієнти <18 років): >20 мкг/л (>869,56 пкмоль/л= ) у пацієнтів чоловічої статі;

>26 мкг/л (>1130,428 пкмоль/л) у п= ацієнтів жіночої статі у будь-який час.

Менше 1 % пацієнтів мали рівень пролактину >100 мкг/л.

2.   За результатами короткострокових (3 –= 6 тижнів) плацебо-контрольованих досліджень за участю дітей та підлітків, спостерігалися відхилення артеріального тиску від клично значущого рівня, а саме або підвищення на >20 мм р= т. ст. систолічного або на >10 мм рт. ст. діастолічного артеріального тиску (критерії адаптовані національним інститутом охорони здоров’я).

3.    &nb= sp; Примітка: частота відповідає такій, що спостерігалася у дорослих, але дратівливість м= оже бути пов’язана з різними клінічними проявами у дітей та підлітків порівняно= з дорослими.

Термін прид= атності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 30 °С. Зберігат= и у недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 10 табл= еток у блістері. По 6 блістерів у картонній упаковці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

1. ЗАТ Фармацевтичний завод Е= ГІС, Угорщина.

2. ФАРМАТЕН С.А., Греція.

3. ФАРМАТЕН ІНТЕРНЕШНЛ С.А., Греція.

Місцезнаходження виробника та адреса місця проведення його діяльності.

1. 1165, м. Будапешт, вул. Бекеньфелді, 118-120, Угорщина.

2. Дервенакіон 6, Палліні Атт= ика 15351, Греція.

3. Індастріал Парк Сапес, Префектура Родопі, блок №5, Родопі 69300, Греція.


З боку об= міну речовин та харчування
Дуже часто	Посилення апетиту
З боку нервової системи
Часто	Непритомність
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння
Часто	Риніт
З боку шл= унково-кишкового тракту
Дуже часто	Блювання =
Загальні розлади та реакції у місці введення препарату
Часто	Дратівливість³ <= o:p>
Лаборатор= ні показники
Дуже часто	Підвищення рівня пролактину= ¹, підвищення артеріального тиску²