ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

КЛАРИТРОМІЦИН АНАНТА

(CLARITHROMYCIN ANANTA)

Склад:

діюча речовина: кларитроміцин;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить кларитроміцину 250 мг або 500= мг;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, целюло= за мікрокристалічна, повідон, магнію стеарат, кросповідон, натрію лаурилсульфа= т, гіпромелоза, спирт ізопропіловий, дихлорметан, тал= ьк, поліетиленгліколь 6000, барвник хіноліновий жовтий (Е 104), барвник жовтий захід FCF (Е 110), титану діоксид (Е 171).

Лікарська форма. <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt;letter-spacin= g:0pt; mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

Кла= ритроміцин Ананта, таблетки по 250 мг: світло-оранжевого кольору круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою;

Кла= ритроміцин Ананта, таблетки по 500 мг: світло-оранжевого кольору продовгуваті двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з лінією розлому.

<= /p>
Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Макроліди. Кларитроміцин. Код АТХ J01F А09.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.<= /i>
Протибактеріальний, бактеріостатичний препарат. Пригнічує синтез білка = за рахунок зв’язування із 50S-рибосомальною одиницею. Кларитроміцин високоакти= вний щодо широкого спектра аеробних та анаеробних грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів: Pasteurella multoc= id, Borelliaburgdorferi, Mycobacterіum (у т.ч. Mycobacterіum avіum, My= cobacterіum leprae, іntracellulare, kansasіі, fortuіtum), Clostridium perfringens, Streptococcus agalactіae, Str. Pyogenes, S= tr. vіrіdans, Str. pneumonіae, Haemophіlus іnfluenzae (paraіnfluenzae), Neіsser= іa gonorrhoeae, Lіsterіa monocytogenes, Legіonella pneumophіla, Mycoplasma pneumonіae, Helіcobacter (Campilobacter) pylorі, Campylobacter jejunі, Chlamydіa pneumonіae (trachomatіs), Moraxella (Branhamella) catarrhalіs, Bordella pertussis, Propionibacterium acnes, Staphylococcus aureus, Ureapla= sma urealyticum, Toxoplasma gondii.

Мікробіологія

Кларитроміцин активний in vitro і в клінічн= ій практиці відносно більшості штамів таких мікроорганізмів.

Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus, Streptococcus pneum= oniae, Streptococcus pyogenes, Listeria monocytogenes.<= /span>

Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhаlis, Neisseria gonorrhоeae, Legionella pneumophila.

Інші мікроорганізми: Mycoplasma pneumoniae, Chlamydia pneumonia<= /span>e (TWAR).

Мікобактерії: Mycobacterium leprae, Mycobacterium kansasii, Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum, <= i>Mycobacterium avium сomplex (MAC), які включають Mycobacterium avium, Mycobacterium intracellulare.

Бета-лактамази мікроорганізмів не впливають на ефективність кларитроміц= ину.

Більшість метицилін- та оксацилінрезистентних штамів стафілококів нечут= ливі до кларитроміцину.

Helicobacter: <= /span>H. Pylor= i.

Кларитроміцин активний in vitro відносно більшості штамів таких мікроорганізмів, однак клінічна ефективність та безп= ека його застосування не встановлені.

Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Streptococcus agalactiae, Streptococci (групи C,F,G), Viridans group streptococci.

Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Bordetella pertussis, Pasteurella multocida.

Анаеробні грампозитивні мікроорганізми: Clostri= dium perfringens, Peptococcus niger, Propionibacterium acnes.

Анаеробні грамнегативні мікроорганізми: Bacteri= odes melaninogenicus.

Спірохети: Borrelia burgdorferi, Treponema pallidum.<= /span>

Кампілобактерії: Campylobacter jejuni.<= /p>
Кларитроміцин чинить бактерицидну дію проти кількох штамів бактерій: Haemophilus influenzae, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, H. pylori та Campylobacter spp.

Основним метаболітом кларитроміцину в організмі людини є мікробіо= логічно активний 14-гідроксикларитроміцин (14-ОН-кларитроміцин). Для більшості мікроорганізмів мікробіологічна активність метаболіту дорівнює або в 1–2 ра= зи слабша за материнську субстанцію, за винятком H. influenzae, проти я= кого ефективність метаболіту в 2 рази вища. В умовах in vitro та in vi= vo материнська субстанція і її основний метаболіт виявляють або адитивний, або синергічний ефект проти H. іnfluenzae, залежно від штаму мікроорганізму.

Тести на чутливість

Кількісні методи, що вимагають вимірювання діаметра зони, дають найбільш точні оцінки чутливості бактерій до протимікробних препаратів. В одній з рекомендованих процедур для тестування чутливості використовують диски, імп= регновані 15 мкг кларитроміцину (дифузійний тест Кірбі – Бауера); при інтерпретації співвідносять діаметр зони пригнічення для цього диска зі значеннями МПК для кларитроміцину. МПК визначається методом розведення в бульйоні або агарі.

При проведенні цих процедур висновок лабораторії «чутливість» вказує на= те, що інфікуючий мікроорганізм, найімовірніше, відповість на терапію. Висновок «резистентний» вказує на те, що інфікуючий мікроорганізм, найімовірніше, не відповість на терапію. Висновок «проміжна чутливість» говорить про те, що терапевтичний ефект даного препарату може бути сумнівним або ж мікроорганізм буде чутливим, якщо використовувати більш високі дози (про проміжну чутливі= сть говорять також як про помірну чутливість).

Необхідно брати до уваги специфічні для країни або регіону відомості що= до абсолютних меж діапазону чутливості, резистентності і проміжної чутливості.=

Фармакокінетика.
Кларитроміцин швидко та добре абсорбується зі шлунково-кишкового тракту після перорального застосування препарату у формі таблеток. Мікробіологічно активний метаболіт 14-гідроксикларитроміцин утворюється шляхом метаболізму першого проходження. Кларитроміцин можна застосовувати незалежно від прийому їжі, оскільки їжа не впливає на біодоступність таблеток кларитроміцину. Їжа= незначно затримує початок абсорбції кларитроміцину та утворення 14-гідроксиметаболіт= у. Фармакокінетика кларитроміцину нелінійна, проте рівноважна концентрація досягається у межах 2 днів застосування препарату. При застосуванні 250 мг = два рази на добу 15-20 % незміненого препарату виводиться із сечею. При дозі 50= 0 мг два рази на добу виведення препарату із сечею інтенсивніше (приблизно 36 %). 14-гідроксикларитроміцин є основним метаболітом, що виводиться з сечею у кількості 10-15 % застосованої дози. Більша частина залишку дози виводиться= із фекаліями, переважно жовчю.

5-10 % початкової сполуки виявляється у фекаліях.

При застосуванні 500 мг кларитроміцину три рази= на добу концентрації кларитроміцину у плазмі крові підвищуються порівняно з та= кими при застосуванні дози 500 мг два рази на добу.

Концентрації кларитроміцину у тканинах у кілька разів перевищують концентрацію препарату у крові. Підвище= ні концентрації були виявлені як у тонзилярній, так і в легеневій тканинах. Кларитроміцин при терапевтичних дозах на 80 % зв’язується з білками плазми крові.

Кларитроміцин проникає у слизову оболонку шлунка. Вміст кларитроміцину у слизовій оболонці та тканині шлунка вищий при застосуванні кларитроміцину разом з омепразолом, ніж при монотерапії кларитроміцином.

Клінічні характеристики.=

Показання.

Лікування інфекцій, спричинених чутливими до кларитроміцину мікроорганізмами:

·         Дисемінова= ні або локалізовані мікобактеріальні інфекції, спричинені Mycobacterium avi= um або Mycobacterium intracellulare. <= /i>Локалізовані інфекції, спричинені Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum або Mycobacte= rium kansasii.

·         Ерадикація= H. pylori у пацієнтів із виразкою дванадцятипалої кишки при пригніченні секреції соляної кислоти (активність кларитроміцину проти H. pylori = при нейтральному pH є вищою, ніж при кислому pH).

Протипоказання.

Підвищена чутливість до макролідних антибіоти= ків або до будь-яких допоміжних компонентів препарату.

Одночасне застосування кларитроміцину та будь-якого з нижчезазначених препаратів: астемізол, цизаприд, домеридо= н, пімозид, терфенадин (оскільки це може призвести до подовження інтервал= у QT та розвитку серцевих аритмій, включаючи шлуночкову тахікардію, фібриля= цію шлуночків та torsades de pointes), алкалоїди ріжків, наприклад, ергота= мін, дигідроерготамін (оскільки це може призвести до ерготоксичності), інгібітори ГМГ-КоА-редуктази (статини), що значною мірою метаболізують= ся CYP3A4, зокрема, ловастатин або симвастатин (через підвищений ризик ви= никнення міопатії, включаючи рабдоміоліз) (див. «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Одночасне застосування кларитроміцину та перорального мідазоламу (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами= та інші види взаємодій»).

Вроджене або встановлене набуте подовження інтервалу QT або шлуночкові серцеві аритмії в анамнезі, включаючи tors= ades de pointes (див. «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

·      = Електролітні порушення (гіпокаліємія або гіпомагніємія, через ризик подовження інтервалу QT).

Тяжка печінкова недостатність та супутня нирк= ова недостатність.

Одночасне застосування кларитроміцину та інших сильних інгібіторів CYP3A4 з колхіцином (див. «Особливості застосуванн= я», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Одночасне застосування кларитроміцину з тикагрелором, івабрадином або ранолазином.

Одночасне застосування кларитроміцину з ломітапідом (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.<= /i>

= Застосування нижчезазначених препаратів суворо протипоказано через можливий розвиток тяжких наслідків взаємодії=

Цизаприд, пімозид, дом= перидон, астемізол, терфенадин

Повідомляли про підвищення рівнів цизаприду в сироватці крові у пацієнт= ів, які отримували кларитроміцин та цизаприд одночасно. Це може призвести до подовження інтервалу QT і появи аритмій, у тому числі шлуночкової тахікарді= ї, фібриляції шлуночків і torsades de pointes. Подібні ефекти відзначалися у пацієнтів, які приймали кларитроміцин і пімозид одночасно (див. «Протипоказання»).

Повідомлялося про здатність макролідів змінювати метаболізм терфенадину, призводячи до підвищення рівнів терфенадину в сироватці крові, що іноді асоціювалося з аритміями, такими як подовження інтервалу QT, шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків і torsades de pointes (див. «Протипоказання»). У ході дослідження у 14 добровольців = при одночасному застосуванні кларитроміцину і терфенадину спостерігалося підвищ= ення рівня кислотного метаболіту терфенадину у 2-3 рази та подовження інтервалу = QT, що не призвело ні до якого клінічно видимого ефекту. Подібні явища відзнача= лися і при одночасному застосуванні астемізолу та інших макролідів.

Алкалоїди ріжків

Постмаркетингові повідомлення свідчать, що одночасне застосування кларитроміцину та ерготаміну або дигідроерготаміну асоціювалося з появою оз= нак гострого ерготизму, що характеризувалося вазоспазмом та ішемією кінцівок і інших тканин, включаючи центральну нервову систему. Одночасне призначення кларитроміцину та алкалоїдів ріжків протипоказане (див. «Протипоказання»).<= o:p>

Пероральний мідазолам

При пероральному застосуванні мідазоламу з таблетками кларитроміцину (5= 00 мг 2 рази на добу) AUC мідазоламу збільшува= лася у 7 разів. Одночасне застосування перорального мідазоламу і кларитроміцину протипоказане (див. «Протипоказання»).

Інгібітори Гмг-КоА-редуктази (статини)<= /o:p>

Одночасне застосування кларитроміцину з ловастатином або симвастатином протипоказане (див. «Протипоказання»), оскільки ці статини зна= чною мірою метаболізуються CYP3A4, і одночасне застосування із кларитроміцином підвищує їхню концентрацію у плазмі крові, що, у свою чергу, підвищує ризик виникнення міопатії, включаючи рабдоміоліз. Повідомляли про розвиток рабдоміолізу у пацієнтів при одночасному застосуванні кларитроміцину та цих статинів. Якщо лікування кларитроміцином неможливо уникнути, терапію ловастатином або симвастатином необхідно припин= ити під час курсу лікування.

Слід з обережністю призначати кларитроміцин одночасно з іншими статинам= и. У ситуаціях, коли одночасного застосування кларитроміцину зі статинами уникну= ти неможливо, рекомендується призначати найменшу зареєстровану дозу статину. Можливе застосування статину, який не залежить від метаболізму CYP3A (наприкла= д, флувастатину). Необхідний моніторинг стану пацієнтів щодо виявлення ознак і симптомів міопатії.

Ломітапід<= o:p>

Одночасне застосування кларитроміцину з ломітапідом протипоказане через можливість помітного підвищення рі= вня трансаміназ (див. розділ «Протипоказання»).

Тикагрелор, івабрадин і ранолазин

Застосув= ання кларитроміцину також протипоказане з тикагрелором, івабрадином і ранолазином (див. розділ «Протипоказання»).

= Вплив інших лікарських засобів на кларитроміцин

Дані спостережень вказують на те, що одночасний прийом азитроміцину та гідроксихлорохіну у пацієнтів з ревматоїдним артритом пов’язаний зі збільше= нням ризику розвитку серцево-судинних подій та серцево-судинної летальності. Чер= ез можливість виникнення подібного ризику при прийомі інших макролідів у комбінації з гідроксихлорохіном або хлорохіном слід ретельно зважувати співвідношення користь/ ризик перед призначенням кларитроміцину пацієнтам, = які приймають гідроксихлорохін або хлорохін.

Лікарські засоби, що є індукторами CYP3A (наприклад, рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, препарати звіробою), можуть індукувати метаболізм кларитроміцину. Це може призвести до субтерапевтичних рівнів кларитроміцину та зниження його ефективності. Крім того, може бути необхідн= им моніторинг плазмових рівнів індуктора CYP3A, які можуть бути підвищені ч= ерез інгібування CYP3A кларитроміцином (див. також інструкцію для медичного застосування відповідного індуктора CYP3A4). Одночасне застосування рифабутину і кларитромі= цину призводило до підвищення рівнів рифабутину та зниження рівнів кларитроміцин= у в сироватці крові з одночасним підвищенням ризику появи увеїту.

Нижче зазначено лікарські засоби, вплив яких на концентрацію кларитроміцину в крові відомий або припускається, тому може бу= ти потрібна зміна дози кларитроміцину або застосування альтернативної терапії.=

Ефавіренц, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин

Потужні індуктори ферментів цитохрому Р450, такі як ефавіренц, невірапі= н, рифампіцин, рифабутин і рифапентин, можуть прискорювати метаболізм кларитроміцину, зменшуючи його концентрацію у плазмі крові, але збільшуючи концентрацію 14-ОН-кларитроміцину – мікробіологічно активного метаболіту. Оскільки мікробіологічна активність кларитроміцину і 14-ОН-кларитроміцину р= ізна відносно різних бактерій, очікуваний терапевтичний ефект може бути не досягнутий через одночасне застосування кларитроміцину та індукторів фермен= тів цитохрому Р450.

Етравірин<= o:p>

Дія кларитроміцину послаблювалась етравірином, однак концентрації актив= ного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину підвищувались. Оскільки 14-ОН-кларитроміцин= має понижену активність щодо Mycobacter= ium avium complex (MAC), загальна активність проти цього патогену може бути змінена. Тому для лікування МАС слід розглянути застосування альтернативних кларитроміцину лікарських засобів.

Флуконазол=

Одночасне застосування флуконазолу 200 мг на добу і кларитроміцину 500 = мг 2 рази на добу у 21 здорового добровольця призводило до підвищення рівноважно= ї C_min кларитроміцину на 33 % та AUC – на 18 %. Рівноважні концентрації активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину значно не змінювалися при одночасному застосуванні флуконазолу. Зміна дози кларитроміцину не потрібна.

Ритонавір<= /span>

Фармакокінетичне дослідження показало, що одночасне застосування ритона= віру 200 мг кожні 8 годин і кларитроміцину 500 мг кожні 12 годин призводило до значного пригнічення метаболізму кларитроміцину. C_max кларитромі= цину підвищувалося на 31 %, C_min – на 182 % і AUC – на 77 % при одночасному застосуванні ритонавіру. Відзначалося повне пригнічення утворення 14-ОН-кларитроміцину. Через широкий терапевтичний діапазон зменшення дози кларитроміцину для пацієнтів з нормальною функцією нирок не потрібне. Пацієнтам з нирковою недостатністю необхідне коригування дози: для пацієнтів із CL_CR = 30-60 мл/хв дозу кларитроміцину необхідно зменшити на 50 %. Для пацієнтів із CLCR < 30 мл/хв дозу кларитроміцину необхідно зменшити на 75 %. Дози кларитроміцину, що перевищують 1 г/добу, не слід застосовувати разом із ритонавіром.

Такі ж коригування дози слід проводити для пацієнтів із погіршеною функ= цією нирок при застосуванні ритонавіру як фармакокінетичного підсилювача разом з іншими інгібіторами

ВІЛ-протеази, включаючи атазанавір і саквінавір (див. нижче «Двобічно спрямовані лікарські взаємодії»).

= Вплив кларитроміцину на інші лікарські засоби=

Антиаритмічні засоби<= o:p>

Існують постмаркетингові повідомлення про розвиток torsades de pointes = при одночасному застосуванні кларитроміцину з хінідином або дизопірамідом. Рекомендується проводити ЕКГ-моніторинг для своєчасного виявлення подовження інтервалу QT протягом одночасного застосування кларитроміцину з цими препаратами. Під час терапії кларитроміцином слід стежити за концентраціями= цих препаратів у сироватці крові.

Під час постмаркетингового застосування були повідомлення про гіпогліке= мію при одночасному застосуванні кларитроміцину і дизопіраміду, тому необхідний моніторинг рівня глюкози крові при одночасному застосуванні цих засобів.

Пероральні гіпоглікемічні засоби/інсулін

При одночасному застосува= нні з певними гіпоглікемічними засобами, такими як натеглінід і репаглінід, кларитроміцин може інгібувати ензим СYP3A, що може спричинити гіпоглікемію. Рекомендований ретельний моніторинг рівня глюкози.=

CYP3A-пов’язані взаєм= одії|

Одночасне застосування кларитроміцину, відомого як інгібітор ферменту CYP3A, і препарату, що головним чином метаболізується CYP3A, може призвести= до підвищення концентрації останнього у плазмі крові, що, у свою чергу, може посилити або подовжити його терапевтичний ефект і побічні ефекти. Слід бути обережними при застосуванні кларитроміцину пацієнтам, які отримують терапію лікарськими засобами – субстратами CYP3A, особливо якщо CYP3A-субстрат має вузький терапевтичний діапазон (наприклад, карбамазепін) та/або екстенсивно метаболізується цим ензимом. Може бути потрібна зміна дози і, якщо можливо, ретельний моніторинг сироваткових концентрацій лікарського засобу, що голов= ним чином метаболізується CYP3A, для пацієнтів, які одночасно застосовують кларитроміцин.

Відомо (або припускається), що такі лікарські препарати або групи препаратів метаболізуються одним і тим же CYP3A-ізоферментом: альпразолам, астемізол, карбамазепін, цилостазол, цизаприд, циклоспорин, дизопірамід, алкалоїди ріжків, ловастатин, метилпреднізолон, мідазолам, омепразол, пероральні антикоагулянти (наприклад, варфарин, рівароксабан, апіксабан), атипові антипсихотичні засоби (наприклад, кветіапін), пімозид, хінідин, рифабутин, силденафіл, симвастатин, такролімус, терфенадин, тріазолам і вінбластин, але цей список не є повним. Подібний механізм взаємодії відзнач= ений при застосуванні фенітоїну, теофіліну і вальпроату, що метаболізуються інши= ми ізоферментами системи цитохрому Р450= .

Пероральні антикоагулянти прямої дії

Пероральні антикоагулянти прямої дії дабігатран та едоксабан є субстрат= ами для ефлюксного переносника Р-глікопротеїну (Pgp). Рівароксабан та апіксабан метаболізуються CYP3A і також є субстрата= ми Pgp.

Застосування пероральних антикоагулянтів прямої дії, таких як дабігатра= н, рівароксабан та апіксабан, сумісно з кларитроміцином вимагає обережності, особливо для пацієнтів, які мають високий ризик виникнення кровотечі (див. розділ «Особливості застосування»).

Омепразол<= /span>

Кларитроміцин (500 мг кожні 8 годин) застосовували в комбінації з омепразолом (40 мг на добу) дорослим здоровим добровольцям. Рівноважні концентрації омепразолу у плазмі крові підвищувалися (C_max,AUC_{0-24 і}t_1/2підвищувалися на 30 %, 89 % і 34 % відповідно) при одночасному застосуванні кларитроміцину= . При застосуван= ні тільки омепразолу середнє значення рН шлункового соку при = вимірюванні протягом 24 годин становило 5,2, при одночасному застосуванні омепразолу з кларитроміцином – 5,7.

Силденафіл, тадалафіл= і варденафіл

Кожен із цих інгібіторів фосфодіестерази метаболізується (принаймні частково) з участю CYP3A, а CYP3A може інгібуватися одночасно прийнятим кларитроміцином. Одночасний прийом кларитроміцину з силденафілом, тадалафіл= ом або варденафілом може призводити до збільшення експозиції інгібітора фосфодіестерази, тому слід розглядати питання про зменшення дози силденафіл= у, тадалафілу або варденафілу.

Теофілін, карбамазепі= н

Результати клінічних досліджень показали, що існує незначне, але статистично значуще (p≤0,05) збільшення концентрації теофіліну або карбамазепіну у плазмі крові при їх одночасному застосуванні з кларитроміци= ном.

Толтеродин=

Толтеродин головним чином метаболізується 2D6-ізоформою цитохрому Р<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;letter-spacing:0pt;mso-ansi-language:UK; mso-fareast-language:RU'>450_{(CYP2D6). Однак у
популяції пацієнтів без CYP2D6 метаболізм відбувається через CYP3A. У цій популя=
ції
пригнічення CYP3A призводить до значного підвищення плазмових концентрацій
толтеродину. У таких пацієнтів зниження дози толтеродинуу може бути необхідним при його застосуванні з
інгібіторами CYP3A, такими як кларитроміцин.}

Триазолбензодіазепіни (наприклад, альпразолам, мідазолам, триазолам)

При внутрішньому застосуванні мідазоламу з таблетками кларитроміцину (5= 00 мг 2 рази на добу) AUC мідазоламу збільшува= лася у 2,7 раза. При внутрішньовенному застосуванні мідазоламу з кларитроміцином слід проводити ретельний монітори= нг стану пацієнта для своєчасного коригування дози. При оромукозному шляху введення мідазоламу, при якому пресистемна елімінація препарату може виключатися, імовірніше, буде спостерігатися взаємодія на зразок тієї, що спостерігається при внутрішньовенному введенні мідазоламу, а не при пероральному. Слід дотримуватися таких самих запобіжних заходів при застосуванні інших бензодіазепінів, які метаболізуються CYP3A, включаючи триазолам і альпразолам. Для бензодіазепінів, елімінація яких не залежить в= ід CYP3A (темазепам, нітразепам, лоразепам), розвиток клінічно значущої взаємо= дії з кларитроміцином малоймовірний.

Є постмаркетингові повідомлення про лікарську взаємодію і розвиток побі= чних явищ з боку центральної нервової системи (ЦНС), такі як сонливість і сплутаність свідомості, при одночасному застосуванні кларитроміцину і тріазоламу. Слід спостерігати за пацієнтом, зважаючи на можливість збільшення фармакологічних е= фектів з боку ЦНС.

Інші в= иди взаємодій

Колхіцин

Колхіцин є субстратом CYP3A і ефлюксного переносника – P-глікопротеїну (Pgp). Відомо, що кларитроміцин та інші макроліди можуть пригнічувати CYP3A= і Pgp. При одночасному застосуванні кларитроміцину і колхіцину пригнічення Pgp і/або CYP3A кларитроміцином може призвести до підвищення експозиції колхіци= ну. Одночасне застосування кларитроміцину і колхіцину протипоказане (див. «Протипоказання», «Особливості застосування»).

Дигоксин

Дигоксин вважається субстратом ефлюксного переносника – P-глікопротеїну (Pgp). Відомо, що кларитроміцин може пригнічувати Pgp. При одночасному застосуванні кларитроміцину і дигоксину пригнічення Pgp кларитроміцином може призвести до підвищення експозиції дигоксину. Під час постмаркетинговогоу спостереження повідомлялося про підвищення концентрації дигоксину в сироватці крові пацієнтів, які застосовували кларитроміцин одночасно з дигоксином. У деяких пацієнтів розвинулися ознаки дигіталісної токсичності, у тому числі потенційно леталь= ні аритмії. Слід ретельно контролювати концентрацію дигоксину в сироватці кров= і у пацієнтів при його одночасному застосуванні з кларитроміцином.

Зидовудин<= /span>

Одночасне пероральне застосування таблеток кларитроміцину і зидовудину = у ВіЛ-інфікованих дорослих пацієнті= в може спричиняти зниження рівноважних концентрацій зидовудину в сироватці крові. Кларитроміцин здатний перешкоджати абсорбції перорального зидовудину при одночасному прийомі, але цього значною мірою можна уникнути шляхом дотриман= ня 4-годинного інтервалу між прийомами кларитроміцину і зидовудину. Про таку взаємодію при застосуванні суспензії кларитроміцину та зидовудину або дидеоксіінозину у ВІЛ-інфікованих дітей не повідомляли. Така взаємодія малоймовірна у разі застосування кларитроміцину шляхом внутрішньовенної інфузії.

Фенітоїн та вальпроат

Були як спонтанні повідомлення, так і публікації про взаємодію інгібіто= рів CYP3A, включаючи кларитроміцин, із лікарськими засобами, які не вважаються такими, що метаболізуються CYP3A (наприклад, фенітоїн та вальпроат). Рекомендується визначення рівнів цих лікарських засобів у сироватці крові при одночасному призначенні їх із кларитроміцином. Повідомляли про підвищення їхніх рівнів у сироватці крові.

Гідроксихл= орохін та хлорохін

Кларитроміцин слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують лікарські засоби, що подовжують інтервал QT, через потенційну можливість спричинення серцевої аритмії та серйозних побічних реакцій з боку серцево-судинної системи.

Кортикосте= роїди

Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні кларитроміц= ину з кортикостероїдами для системного або інгаляційного застосування, які переважно метаболізуються CYP3A, через потенційне збільшення системного впл= иву кортикостероїдів. У разі одночасного застосування пацієнти повинні перебува= ти під ретельним наглядом для виявлення побічних реакцій системних кортикостероїдів.

Двобічно спрямовані лікарські взаємодії

Атазанавір=

Одночасне застосування кларитроміцину (500 мг двічі на добу) з атазанав= іром (400 мг один раз на добу), які є субстратами та інгібіторами CYP3A, призводи= ло до збільшення експозиції кларитроміцину у 2 рази та зменшення експозиції 14-ОН-кларитроміцину на

70 % зі збільшенням AUC атазанавіру на 28 %. Оскільки кларитроміцин має широкий терапевтичний діапазон, немає необхідності знижувати дозу пацієнтам= з нормальною функцією нирок. Дозу кларитроміцину необхідно зменшити на 50 % д= ля пацієнтів з кліренсом креатиніну 30-60 мл/хв і на 75 % − для пацієнтів із кліренсом креатиніну <= /span>

<30 мл/хв, використовуючи відповідну форму випуску кларитроміцину. Д= ози кларитроміцину понад 1000 мг на добу не слід застосовувати разом з інгібіто= рами протеази.

Блокатори кальцієвих каналів

Через ризик артеріальної гіпотензії з обережністю слід застосовувати кларитроміцин одночасно з блокаторами кальцієвих каналів, що метаболізуютьс= я CYP3A4 (наприкл= ад з верапамілом, амлодипіном, дилтіаземом). При взаємодії можуть підвищуватися концентрації у плазмі крові як кларитроміцину, так і блокаторів кальцієвих каналів. У пацієнтів, які отримували кларитроміцин і верапаміл одночасно, спостерігалися артеріальна гіпотензія, брадіаритмії та лактоацидоз.

Ітраконазо= л

Кларитроміцин та ітраконазол є субстратами та інгібіторами CYP3A, у зв’язк= у з чим кларитроміцин може підвищувати рівні ітраконазолу у плазмі крові та нав= паки. При застосуванні ітраконазолу одночасно з кларитроміцином пацієнти повинні перебувати під пильним наглядом для виявлення ознак та симптомів посиленого= або пролонгованого фармакологічного ефекту.

Саквінавір=

Одночасне застосування кларитроміцину (500 мг двічі на добу) і саквінав= іру (м’які желатинові капсули, 1200 мг тричі на добу), які є субстратами та інгібіторами CYP3A, у 12 здорових добровольців призводило до збільше= ння AUC рівноважн= ого стану і С_max саквінавіру на 177 % і 187 % порівняно з тими ж пок= азниками, які спостерігалися при застосуванні тільки саквінавіру. При цьому AUC та С_maxкларитроміцину збільшувалися приблизно на 40 % порівняно із застосуванням тільки кларитроміцину. Немає необхідності в коригуванні доз, якщо обидва лікарські засоби застосовувати одночасно протягом обмеженого проміжку часу у досліджених дозах/лікарських формах. Результати дослідження лікарської взаємодії із застосуванням м’яких желатинових капсул можуть не відповідати ефектам, які спостерігаються при застосуванні саквінавіру у формі твердих желатинових капсул. Результати дослідження лікарської взаємодії із застосуванням лише саквінавіру можуть не відповідати ефектам, які спостерігаються при терапії саквінавіром/ритонавір= ом. При одночасному застосуванні саквінавіру із ритонавіром, необхідно враховув= ати можливий вплив ритонавіру на кларитроміцин (див. вище).

Особливості застосування.

Кларитроміцин не слід призначати вагітним = без ретельної оцінки співвідношення користь/ризик, особливо у І триместрі вагітності.

Тривале застосування кларитроміцину, як і інших антибіотиків, може спричиняти надмірний ріст нечутливих бактерій і грибів. При виникненні суперінфекції слід розпочати відповідну терапію.

Кларитроміцин виводиться головним чином через печінку. Тому слід бути обережним при застосуванні препарату пацієнтам із порушенням функції печінки. Також слід з обережністю застосовувати препарат пацієнтам з помірним або тяжким порушенням функції нирок.=

Під час застосування кларитроміцину повідомляли про порушення функції печінки, включаючи підвище= ний рівень печінкових ферментів, і про гепатоцелюлярний та/або холестатичний гепатит із жовтяницею або без неї. Це порушення функції печінки може бути тяжкого ступеня та є зазвичай оборотним. У деяких випадках повідомляли про печінкову недостатність з летальним наслідком, яка в основному була асоційо= вана з серйозними основними захворюваннями та/або супутнім медикаментозним лікуванням. Необхідно негайно припинити застосування кларитроміцину при виникненні таких ознак і симптомів гепатиту як анорексія, жовтяниця, потемн= іння сечі, свербіж або чутливість у ділянці живота.

Про розвиток псевдомембранозного коліту від помірного ступеня тяжкості до такого, що загрожує життю, повідомляли при застосуванні майже всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі макролідів. Про розвиток діареї, спричиненої Clostridium difficile= (CDAD), від легкого ступеня тяжкості до коліту з летальним наслідком, повідомлялося при застосуванні майже всіх антибактеріальних препаратів, у т= ому числі кларитроміцину. Терапія антибактеріальними препаратами порушує нормал= ьну мікрофлору кишечнику, що може призвести до надмірного росту Clostridium difficile. Слід завжди пам'ятати про можливість розвитку діареї, спричиненої Clostridium difficile, у всіх пацієнтів з діареєю після застосування антибіотиків. Необхідно ретельно зібрати анамнез, оскільки про розвиток діареї, спричиненої Clostridium difficile, повідомляли чере= з 2 місяці після застосування антибактеріальних препаратів. У разі виникнення псевдомембранозного коліту необхідно припинити лікування кларитроміцин= ом незалежно від показань. Необхідно провести мікробіологічне тестування та розпочати адекватне лікування. Слід уник= ати препаратів, що інгібують перистальтику.

Колхіцин

Повідомляли про розвиток колхіцинової токсичності (у тому числі з летальним наслідком) при одночасно= му застосуванні кларитроміцину і колхіцину, особливо у пацієнтів літнього віку= , у тому числі на тлі ниркової недостатності (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Одночасне застосування кларитроміц= ину з колхіцином протипоказане (див. «Протипоказання»).

З обережністю слід застосовувати одночасно кларитроміцин та триазолбензодіазепіни, такі як тріазолам, внутрішньовенний або оромукозний мідазолам (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Серцево-судинні ускладнення<= /p>
Подовження серцевої реполяризації та інтерва= лу QT, що свідчить про ризик розвитку серцевої аритмії та torsades de pointes= , спостерігалося при лікуванні макролідами, включа= ючи кларитроміцин (див. «Побічні реакції»). Оскільки нижчезазначені ситуації мо= жуть призвести до підвищеного ризику шлуночкових аритмій (включаючи torsades de pointes), кларитроміцин слід з обережністю застосовувати таким групам пацієнтів:
·   пацієнти з ішемічною хворобою серця, тяжкою серцевою недостатністю, порушеннями провідності або клінічно значущою брадикардією;

·   пацієнти, які одночасно приймають інші препарати, що асоціюються з подовженням інтервалу QT (див. «Вза= ємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);

·   Кларитроміцин не можна застосовувати пацієнтам з гіпокаліємією або гіпомагніємією (див. «Протипоказання»);

·   одночасне застосування кларитроміцину з астемізолом, цизапридом, домперидоном, пімозидом і терфенадином протипоказане (див. «Протипоказання»);

·   Кларитроміцин не можна застосовувати пацієнтам із вродженим або встановленим набутим подовженням інтервалу QT або зі шлуночковою аритмією в анамнезі (див. «Протипоказання»)= ;

·   слід ретельно зважувати співвідношення користь/ризик перед призначенням кларитроміцину пацієнтам, я= кі приймають гідроксихлорохін або хлорохін, через можливість збільшення ризику розвитку серцево-судинних подій або серцево-судинної летальності (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Епідеміологічні дослідження, що вивчають ризик розвитку несприятливих серцево-судинних наслідків при застосуванні макролідів, показали мінливі результати. У ході деяких спостережних досліджень рідко виявляли короткостроковий ризик розвит= ку аритмії, інфаркту міокарда та летальності від серцево-судинних захворювань, пов’язаний із застосуванням макролідів, включаючи кларитроміцин. Врахування= цих результатв сл= ід порівнювати з перевагами лікування при= призначенні= кларитроміцину.

Пневмонія

З огляду на те, що розвивається резистентність = Strepto= coccus pneumon= iae до макролідів, важливо проводити тест на чутливість при призначенні кларитромі= цину для лікування негоспітальної пневмонії. У разі госпітальної пневмонії кларитроміцин потрібно застосовувати у комбінації з іншими відповідними антибіотиками.

Інфекції шкіри та м’яких тканин від легкого до помірного ступеня тяжкості

Дані інфекції найчастіше спричинені мікроорганізмами Staphylococcus aureus<= /span> та Streptococcus pyogene= s, <= /i>кожен з яких може бути резистентним до макролідів. Тому важливо проводити тест на чутливість. У разі, коли неможливо застосувати бета-лактамні антибіотики (наприклад, при алергії), як препарати першого вибору можна застосовувати інші антибіотики, наприклад кліндаміцин. На даний час макролі= ди відіграють роль тільки у лікуванні деяких інфекцій шкіри та м’яких тканин, наприклад інфекцій, спричинених Corynebacterium= minutis= simum, acne <= /span>vulgaris, бешихового запалення, та у ситуаціях, коли= не можна застосовувати пеніциліни.

тяжкі шкірні побічні реакції (наприклад гострий генералізований екзантематозний пустульоз, синдр= ом Стівенса-DRESS), - СYP3A4 <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;letter-spacing:0pt;mso-ansi-language:UK; mso-fareast-language:RU;mso-bidi-font-style:italic'>(див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші ви= ди взаємодій»).

Слід звернути увагу на можливу перехресну резистентность між кларитроміцином та іншими макролідами, а також лінкоміцином і кліндаміцином= .

Інгібітори Гмг-КоА-редуктази (статини)<= /o:p>

Одночасне застосування кларитроміцину з ловастатином або симвастатином протипоказане (див. «Протипоказання»). Слід з обережністю призначати кларитроміцин одночасно з іншими статинами. Повідомляли про розвиток рабдоміолізу у пацієнтів при одночасному застосуванні кларитроміцину і статинів. Необхідний моніторинг стану пацієнт= ів щодо виявлення можливих ознак і симптомів міопатії. У ситуаціях, коли одночасного застосування кларитроміцину зі статинами уникнути неможливо, рекомендується призначати найменшу зареєстровану дозу статину. Можливе застосування статину, який не залежить від метаболізму CYP3A (наприклад, флувастатину) (див. «Взаємодія з іншими лікар= ськими засобами та інші види взаємодій»= ).

Пероральні гіпоглікемічні засоби/інсулін

Одночасне застосування кларитроміцину та пероральних гіпоглікемічних засобів (таких як похідні сульфонілсечовини) та/або інсуліну може спричиняти виражену гіпоглікемію. Рекомендований ретельний моніторинг рівня глюкози.

Пероральні антикоагулянти

Слід дотримуватися обережності при одночасно= му застосуванні кларитроміцину з пероральними антикоагулянтами прямої дії, так= ими як дабігатран, ривароксабан, едоксабан та апіксабан, особли= во пацієнтам із високим ризиком кровотечі (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

При одночасному застосуванні кларитроміцину з варфарином існує ризик виникнення серйозної кровотечі, зн= ачного підвищення показника МНС (міжнародне нормалізоване співвідношення) та протромбінового часу. Доки пацієнти отримують одночасно кларитроміцин та пероральні антикоагулянти, потрібно часто контролювати показник МНС та протромбіновий час.

Допоміжні речовини

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (= 23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.

Містить барвник жовтий захід FSF (Е 110), що може спричиняти алергічні реакції.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Безпека застосування кларитроміцину у період вагітності не встановлена. Спираючис= ь на результати проведених досліджень на тваринах та досвід застосування людям, можливість шкідливого впливу на розвиток ембріона і плода не може бути виключений. Деякі обсерваційні дослідження, в яких оцінювали вплив кларитроміцину під час першого або другого триместру вагітності, встановили підвищений ризик невиношування вагітності порівняно з відсутністю антибактеріальної терапії або використання інших антибактеріаль= них засобів у цей самий період. Доступні епідеміологічні дослідження ризику виникнення вроджених вад розвитку при застосуванні макролідів включно з кларитроміцино= м у період вагітності показали суперечливі результати.

Кларитроміцин не слід застосовувати у період= вагітності без ретельної оцінки співвідношення користь/ризик.

Годування груддю

Кларитроміцин проникає у грудне молоко людини в невеликих кількостях. Було встановлено, що кількість кларитроміцину, що вживає немовля, яке заходиться винятково на грудному годуванні, становить приблизно= 1,7 % від дози для матері з поправкою на її масу тіла.

Безпека застосування кларитроміцину у період годування груддю не була встановлена.<= o:p>

=

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дані про вплив відсутні. Однак перед керуванням автотранспортом та іншими механізмами необхідно брати до уваги можливе виникнення побічних реакцій з боку нервової системи, таких як судоми, запаморочення, вертиго, галюцинації, сплутаність свідомості, дезорієнтація тощо.

Спосіб застосування та дози.

Рекомендована доза кларитроміцину для дорослих та дітей віком від 12 ро= ків становить 250 мг кожні 12 годин, при більш тяжких інфекціях дозу можна збільшити до 500 мг кожні 12 годин. Звичайна тривалість лікування залежить = від ступеня тяжкості інфікування та становить від 6 до 14 днів.

Препарат можна застосовувати незалежно від прийому їжі, оскільки їжа не впливає на біодоступність кларитроміцину.

Лікування одонтогенних інфекцій.=

Рекомендована доза становить 250 мг кожні 12 годин протягом 5 днів.

Застосування пацієнтам із мікобактеріальною інфекц= ією.

Початкова доза для дорослих становить 500 мг два рази на добу. Якщо протягом 3-4 тижнів лікування не спостерігається покращення клінічних ознак= або бактеріологічних показників, дозу кларитроміцину можна підвищити до 1000 мг= два рази на добу.

Лікування дисемінованих інфекцій, спричинених МАК, у хворих на СНІД продовжується стільки, скільки триває клінічна та мікробіологічна ефективні= сть препарату, що має медичне підтвердження. Кларитроміцин можна застосовувати у комплексі з іншими антимікобактеріальними засобами.

Ерадикація H. pylori у пацієнтів із виразкою дванадцятипалої кишки (дорослі).

Потрійна терапія (7-10 днів)

Кларитроміцин (500 мг) два рази на добу слід застосовувати разом з амоксициліном

1000 мг два рази на добу та омепразолом 20 мг на добу упродовж 7–10 дні= в.

Потрійна терапія (10 днів)

Кларитроміцин (500 мг) два рази на добу, ланзопразол 30 мг два рази на = добу та амоксицилін 1000 мг два рази на добу упродовж 10 днів.=

Подвійна терапія (14 днів)
Кларитроміцин (500 мг) три рази на добу разом з омепразолом 40 мг один = раз на добу внутрішньо упродовж 14 днів, далі - омепразол 20 мг або 40 мг один = раз на добу внутрішньо упродовж наступних 14 днів.

Подвійна терапія (14 днів)
Кларитроміцин (500 мг) три рази на добу разом із ланзопразолом 60 мг од= ин раз на добу внутрішньо упродовж 14 днів. Може потребуватися подальше пригнічення секреції соляної кислоти для зменшення проявів виразки.

Кларитроміцин також застосовували у таких терапевтичних схемах:

кларитроміцин + тинідазол та омепразол або ланзопразол;

кларитроміцин + метронідазол та омепразол або ланзопразол;

кларитроміцин + тетрациклін, вісмуту субсаліцилат та ранітидин;

кларитроміцин + амоксицилін та ланзопразол;

кларитроміцин + ранітидин вісмуту цитрат.

Застосування пацієнтам літнього віку: як для дорослих.

Застосування пацієнтам із нирковою недостатністю: для пацієнтів із тяжкою нирковою   недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) дозу слід зменшити наполовину, наприклад, 250 мг один= раз на добу або 250 мг два рази на добу при більш тяжких інфекціях. У таких пацієнтів тривалість лікування не повинна перевищувати 14 днів.

Діти.

Препарат застосовувати дітям віком від 12 років. Застосування таблеток кларитроміцину дітям віком до 12 років не вивчали. Дітям такого віку застосовувати препарат у формі суспензії.

Передозування.

Симптоми. Існуючі повідомлен= ня вказують на те, що передозування кларитроміцином може спричинити появу симптомів з боку шлунково-кишкового тракту. В одного пацієнта з біполярним психозом в анамне= зі, який прийняв 8 грамів кларитроміцину, розвинулися зміни розумового стану, параноїдна поведінка, гіпокаліємія та гіпоксемія.

Лікування. Побічні реакції, що супроводжують передозуван= ня, слід лікувати за допомогою промивання шлунка та симптоматичної терапії. Як = і у випадку з іншими макролідами, малоймовірно, щоб гемодіаліз або перитонеальн= ий діаліз суттєво впливали на вміст кларитроміцину в сироватці крові.

<= /p>
Побічні реакції.

Найчастішими та найпошире= нішими побічними реакціями при лікуванні кларитроміцином дорослих та дітей є біль у животі, діарея, нудота, блювання та спотворення смаку. Ці побічні реакції зазвичай незначно виражені та узгоджуються з відомим профілем безпеки макролідних антибіотиків. Під час клінічних досліджень не було виявлено суттєвої різниці у частоті цих побічних реакцій з боку травної системи між групами пацієнтів, у яких були наявні або відсутні мікобактеріальні інфекці= ї.

Нижче наведені побічні реакції, що виникли під час клінічних досліджень= та при постмаркетинговому застосуванні різних лікарських форм і дозувань кларитроміцину, у тому числі таблеток негайного вивільнення. Побічні реакці= ї, що принаймні можливо пов’язані з кларитроміцином, розподілені за системами органів і за частотою виникнення: дуже часті (≥1/10), часті (≥1= /100 до ˂1/10), нечасті (≥1/1000 до ˂1/100) і з невідомою частот= ою* (побічні реакції з постмаркетингового спостереження; частоту визначити неможливо з наявних даних). У межах кожної групи побічні реакції представле= ні у порядку зменшення тяжкості проявів, якщо тяжкість вдалося оцінити.

Інф= екції та інвазії: нечасті – целюліт^{1,
кандидоз, гастроентерит², інфекція³, вагінальна інфек=
ція;
з невідомою частотою – псевдомембранозний коліт, бешихове запалення.}

З б= оку крові і лімфатичної системи: нечасті – лейкопенія, нейтропенія⁴, тромбоцитемія³, еозинофілія= ⁴; з невідомою частотою – агранулоцитоз, тромбоцитопенія.

З б= оку імунної системи: нечасті – анафілактоїдні реакції¹, гіперчутливість; з невідомою частотою – анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк.

З б= оку метаболізму і харчування: нечасті – анорексія, зниження апетиту; з невідомою частотою – гіпоглікемія.

З б= оку психіки: часті – безсоння; нечасті – тривожність, нервозність³; з невідомою частотою – психози, сплут= аність свідомості, деперсоналізація, депресія, дезорієнтація, галюцинації, кошмарні сновидіння, манія.

З б= оку центральної нервової системи: часті – дисгевзія (порушення смакової чутливості), головний біль; нечасті – втрата свідомості¹, дискінезія¹, запаморочення, сонливість, тремор; з невідомою частотою – судоми, агевзія (втрата смакової чутливості), паросмія, аносмія, парестезія.

З б= оку органів слуху і лабіринтні порушення: нечасті – вертиго, погіршення слуху, дзвін у вухах; з невідомою частото= ю – втрата слуху.

Кар= діальні порушення: нечасті – зупинка серця^=
1, фібриляція передсердь¹, подовження інтервалу QT, екстрасистоли¹, відчуття серцебиття; з невідомою частотою – torsades de point= es, шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків.

Суд= инні порушення: часті – вазодилатація^{1<=
/sup>;
з невідомою частотою – крововилив.}

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасті – астма¹, носова кровотеча², емболія судин легенів^1<=
/sup>.

З б= оку травної системи: часті – діарея, блювання, диспепсія, нудота, біль у животі; нечасті – езофагіт¹, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба², гастрит, прокталгія²⁼, стоматит, глосит, здуття живота⁴, запор, сухість у роті, відрижк= а, метеоризм; з невідомою частотою – гострий панкреатит, зміна кольору язика, зміна кольору зубів.

З б= оку гепатобіліарної системи: часті – відхилення від норми функціональних тестів печінки; нечасті – холестаз^=
4, гепатит⁴, підвищення рівня АЛТ, АСТ, ГГТ⁴; з невідомою частотою – печінкова недостатність, гепатоцелюлярна жовтяниця.

З б= оку шкіри і підшкірної клітковини: часті – висипання, гіпергідроз; нечасті – бульозний дерматит¹, свербіж, кропив’янка, макуло-папульозний висип³; з невідомою частотою – тяжкі шкірні побічні реакції (наприклад гострий генералізований екзантематозний пустульоз, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, медикаментозна шкірна реакція, що супроводжується еозинофілією та системними проявами (DRESS)), акне, хвороба Шенляйна-Геноха.

З б= оку опорно-рухової системи та сполучної тканини: нечасті – м’язові спазми³, скелетно-м’язова ригідність¹⁼, міалгія²; з невідомою частотою – рабдоміоліз^2**, міопатія.

З б= оку нирок і сечовидільної системи: нечасті – підвищення креатиніну крові¹, підвищення сечовини крові^{1;
з невідомою частотою – ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит.=}

Заг= альні порушення та реакції у місці введення: дуже часті – флебіт у місці введення¹; часті – біль у місці введення¹, запалення у місці введення¹; нечасті – нездужання⁴, гарячка³, астенія, біль у грудях^{4,
озноб⁴, стомленість⁴.}

Лаб= ораторні дослідження: нечасті – зміна співвідношення альбумін–глобулін¹, підвищення рівня лужної фосфа= тази в крові⁴, підвищення рівня лактатдегідрогенази в крові^{4;
з невідомою частотою – підвищення міжнародного нормалізованого відношення,
збільшення протромбінового часу, зміна кольору сечі.}

* Частота невідома, оскільки про ці реакції повідомлялося добровільно з попул= яції пацієнтів невстановленої чисельності. Не завжди можна точно встановити їх частоту або причинний зв’язок з прийомом препарату. Загальний досвід застосування кларитроміцину становить більше 1 мільярда пацієнто-днів.

** У деяких повідомленнях про рабдоміоліз кларитроміцин був призначений одночасн= о з іншими лікарськими засобами, про які відомо, що вони асоціюються з рабдоміолізом (такі як статини, фібрати, колхіцин або алопуринол).

^1,2,3,4Про ці побічні реакції повідомлялося тільки при застосуванні препарату у формі: 1 – порошку ліофілізованого для приготування розчину для інфузій, 2 – таблеток пролонгованої дії, 3 – суспензії, 4 – таблеток негайного вивільнення.

Очікується, що частота, тип та тяжкість побічн= их реакцій у дітей будуть такими ж, як і у дорослих.

Пацієнти з порушенням імунної системи.

У хворих на СНІД та інших пацієнтів з порушенням імунної системи, які застосовували високі дози кларитроміцину протягом тривалого ча= су для лікування мікобактеріальних інфекцій, не завжди можна відрізнити побічні реакції, пов’язані із застосуванням препарату, та симптоми основного або супутніх захворювань.

У дорослих пацієнтів, які отримували кларитромі= цин у добовій дозі 1000 мг, найчастішими побічними ефектами були нудота, блюван= ня, спотворення смаку, біль у животі, діарея, висипання, здуття живота, головний біль, запор, порушення слуху, підвищення вмісту АЛТ та АСТ у сироватці кров= і. Нечасто виникали диспное, безсоння та сухість у роті.

У цих пацієнтів з порушенням імунної системи проводили оцінку лабораторних показників, аналізуючи ті показники, що виход= ять за межі значного аномального рівня (тобто крайньої верхньої або нижньої меж= і) для визначеного тесту. За цим критерієм у

2-3 % цих пацієнтів, які приймали 1000 мг кларитроміцину на добу, спостерігалося значне аномальне підвищення рівнів А= ЛТ та АСТ і аномальне зниження кількості лейкоцитів та тромбоцитів у крові. У меншого відсотка пацієнтів спостерігалося підвищення рівнів азоту сечовини крові.

Повідомлення про побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Мед= ичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представни= кам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутнос= ті ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності.

2 р= оки.

<= /p>
Умови зберігання.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt;letter-spacin= g:0pt; mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>

Збе= рігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Збе= рігати в недоступному для дітей місці.

<= /p>
Упаковка. <= /b>

По = 10 таблеток у блістері з алюмінієвої фольги. По 1 блістеру в картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.<= o:p>

Артура Фармасьютікалз Пвт. Лтд= .

= ;

Місцезнахо= дження виробника та адреса місця провадження = його діяльності.

1505 Портія Роуд, Шрі Сіті СЕЗ, Сетяведу Мандал, Pайон Чіттор - 517 588, штат Андхра Прадеш, Індія.

Заявник. <= o:p>

Ананта Медікеар Лтд.

Місцезнаходження заявника та/або представника заявника.

Сьют 1, 2 Стейшн Корт, Імперіал Варф, Таунмед Роад, Фулхам, Лондон, Вел= ика Британія.