ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

<= /b>

ДеМоПЕН= ЕМ^®

(D= EM= OP= ENEM^®)

Склад:

діюча речовина: meropenem;

1 флакон містить меропенему тригідрату еквівалентно меропенему безводному 500 мг або 1000 мг;<= /p>
допоміжна речовина: натрію карбонат безводний.=

Лікарська форма. Порошок для розчину для ін’єкці= й.

Основні фізико-хімічні властивос= ті: кристалічний порошок від білого= до світло-жовтого кольору.

Фармакотерапевтична група. =

Протимік= робні засоби для системного застосування. Карбапенеми.

Код АТХ = J01D H02.

Фармакологічні властивості.=

Фармакодинаміка.

Меропенем чинить бактерицидну дію шляхом інгібування синтезу стінок бак= теріальних клітин у грампозитивних і грамнегативних бактерій шляхом зв’язування з білк= ами, що зв’язують пеніцилін (PBPs).

Як і в інших бета-лактамних антибактеріальних засо= бів, показники часу, при яких концентрації меропенему перевищували мінімальні ін= гібуючі концентрації (МІС) (Т>МІС), вказували на високий ступінь кореляції з ефективністю. На доклінічних моделях меропенем продемонстрував активність п= ри концентраціях у плазмі крові, що перевищували МІС інфікуючих мікроорганізмів приблизно на 40 % від інтервалу дозування. Це цільове значення не було встановлено клінічно.

Бактеріальна резистентність до меропенему може виникнути у результаті зниження проникності зовнішньої мембрани грамнегативних бактерій (у зв’язку= зі зниженням продукції поринів), зниження спорідненості з цільовими PBP= s, підвищ= ення експресії компонентів ефлюксного насоса та продукції бета-лактамаз, які мож= уть гідролізувати карбапенеми.

Були зареєстровані випадки інфекційних захворювань, спричинених бактері= ями, стійкими до карбапенемів.

Перехресна резистентність між меропенемом і лікарськими засобами, що належать до класів хінолонів, аміноглікозидів, макролідів та тетрациклінів,= з урахуванням цільових мікроорганізмів відсутня. Однак бактерії можуть проявл= яти резистентність до більш ніж одного класу антибактеріальних препаратів у випадку, коли залучений до дії механізм включає непроникність мембрани кліт= ин та/або наявність ефлюксного насоса.

Граничні значення МІС, визначені у процесі клінічних досліджень Європейським комітетом з визначення чутливості до протимікробних препаратів (EUCAST) ), наведені за посиланням: = https://www.= ema.europa.= eu/document= s/= other/minimum<= /span>-= inhibitory-concentr= ation-= mic-breakpoi= nts_= en.xlsx

Поширеність набутої резистентності може змінюватися географічно та у часі для окремих видів, тому бажано враховувати місцеву інформацію щодо резистентності мікроорганізмів, особливо при лікува= нні тяжких інфекцій. У разі необхідності, коли рівень поширеності резистентності мікроорганізмів на місцевому рівні є таким, що користь від застосування лікарського засобу, принаймні щодо деяких видів інфекцій, викликає сумніви, слід звернутися за консультацією до експерта.

Нижче перераховано патогенні мікроорганізми згідно з клінічним досвідом і терапевтичними протоколами лікування захворюв= ань.

Зазвичай чутливі види

Грампозитивні аероби: Enteroco= ccus = faecalis⁷, Staphylococcus aureus = (мети= цилінчутливий)⁸, Staphylococcus = species (метицилінчутливий), у тому числі Staphylococcus epidermidis, Streptococcus agalactiae = (група В), група Streptococcus milleri<= /span> = (S. anginosus, S. constellatus та S. intermed= ius), Streptococcus pneumonia, Streptococcus pyogenes = (група А).

Грамнегативні аероби: Citrobac= ter = freudii, Citrobacter koseri, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Haemophilus influenza, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumonia, Morganella morganii, Neisseria meningitides, Proteus mirabilis, Proteus vulga= ris, Serratia marcescens.

Грампозитивні анаероби: Clostridium perfringens<= span style=3D'mso-bidi-font-style:italic'>, Peptoniphilus asaccharolyticus, = Peptostreptococcus species (у тому числі P. m= icros, P. anaerobius, P. magnus).

Грамнегативні анаероби: Bacteroides = caccae, група Bacteroides fragilis<= /i>, Prevotella bivia, Prevotel= la disiens.

Види, для яких набута резистентність може бути проблемою

Грампозитивні аероби: Enterococcus <= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:EN-US;mso-farea= st-language: RU'>faecium^7,9.

Грамнегативні аероби: Acinetobacter = species, Burkhold= eria cepacia, Pse= udomonas aeruginosa.

За своєю природою резистентні мікроорганізми<= /o:p>

Грамнегативні аероби: Stenotrophomonas maltophilia, Legionella = species.

Інші мікроорганізми: Chlamydophila = pneumonia, Chlamydophila = psittaci, Coxiella burnetii, Mycoplasma pneumonia.

⁷Види, які виявили природну проміжну чутливість.

⁸Усі метицилінрезистентні стафілококи є резистентни= ми до меропенему.

⁹Показник резистентності >50 % в одній або кільк= ох країнах ЄС.

Сап і меліоїдоз: застосування меропенему у людей базується на даних чутливості до B.= mallei і B. pseudomallei in vitro і на обмежених даних у лю= дей. Лікарі повинні спиратися на національні та/або міжнародні консенсусні документи, що стосуються лікування сапу і меліоїдозу.

Фармак= окінетика.

У здорових добровольців середній період напіввиведення з плазми крові (= t1/2) становить приблизно 1 годину; середній об’єм розподілу становить приблизно 0,25 л/кг (11-27 л); середній кліренс становить 287 мл/хв при застосуванні препарату в дозі 250 мг, зі зниженням кліренсу до 205 мл/хв при застосуванні препарату в дозі 2 г. При застосуванні п= репарату в дозах 500, 1000 і 2000 мг, що вводилися у вигляді інфузії протягом 30 хви= лин, середні значення максимальної концентрації (C_max) відповідно становили приблизно 23, 49 і 115 мкг/мл; відповідні значення площі під крив= ою «концентрація-час» (AUC) становили 39,3, 62,3 і 153 мкг×год/мл. Після проведення інфузії протягом 5 хвилин C_max становила 52 і 112 мкг= /мл при введенні препарату у дозах 500 і 1000 мг відповідно. При введенні кільк= ох доз препарату кожні 8 годин пацієнтам із нормальною функцією нирок накопиче= ння меропенему не спостерігалося.

У процесі досліджень у пацієнтів, яким вводили меропенем у дозі 1000 мг кожні 8 годин після проведення хірургічної операції з приводу інтраабдомінальних інфекцій, були виявлені значення показників C_max
іt_1/2, які відповідали показникам здорових добровольців, але мали більший об’єм розподілу (27 л).

Розподіл

Середнє значення зв’язування меропене= му з <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>білками плазми крові становило приблизно 2 % і не залежало від концентрації препарату. Після швидкого введення препарату (5 хвилин а= бо менше) фармакокінетика є біекспоненціальною, але це є набагато менш очевидн= им після 30-хвилинної інфузії. Було виявлено, що меропенем добре проникає у де= які рідини та тканини організму, включаючи легені, бронхіальний секрет, жовч, спинномозкову рідину, тканини статевих органів жінки, шкіру, фасції, м’язи і перитонеальні ексудати.

Метаболізм=

Меропенем метаболізується шляхом гідролізу бета-лактамного кільця, утворюючи мікробіологічно неактивний метаболіт. В умовах in vitro меропенем демонструє знижену сприйнятливість до гідрол= ізу під дією дегідропептидази-І (ДГП-І) людини порівняно з іміпенемом, і потреб= и в одночасному застосуванні інгібітора ДГП-І немає.

Виведення<= /i>

Меропенем виводиться насамперед у незміненому вигляді нирками; приблизн= о 70 % (50-75 %) дози препарату виводиться у незміненому вигляді протягом 12 год= ин. Ще 28 % виділяється у вигляді мікробіологічно неактивного метаболіту. Вивед= ення з калом становить лише приблизно 2 % від дози. Виміряний нирковий кліренс та ефект пробенециду показують, що меропенем піддається як фільтрації, так і канальцевій секреції.

Ниркова недостатність=

Порушення функції нирок зумовлює появу високих показників AUC у плазмі крові і триваліший t_1/2 меропенему. Спостерігалося збільшення показників AUC у 2,4 раза у пацієнтів з помірними порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну (КК) 33-74 мл/хв), у 5 разів – у пацієнті= в з тяжкими порушеннями функції нирок (КК 4-23 мл/хв) і в 10 разів – у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі (КК <2 мл/хв) порівняно зі здоровими добровольцями (КК>80 мл/хв). Показники AUC мікробіологічно неактивного метаболіту з відкритим кільцем також значно підвищувалися у пацієнтів з порушеннями функції нирок. Корекція дози препарату рекомендуєть= ся пацієнтам з помірними та тяжкими порушеннями функції нирок (див. розділ «Сп= осіб застосування та дози»).

Меропенем виводиться шляхом гемодіалізу з кліренсом, що був під час проведення гемодіалізу приблизно в 4 рази вищий, ніж у пацієнтів з анурією.=

Печінкова недостатність

Дослідження з участю пацієнтів з алкогольним цирозом печінки показує відсутність впливу захворювання печінки на фармакокінетику меропенему після застосування повторних доз препарату.

Дорослі пацієнти

Дослідження фармакокінетики, проведені за участю пацієнтів, не виявили значних фармакокінетичних відмінностей порівняно зі здоровими добровольцями= з аналогічною функцією нирок. Популяційна модель, розроблена на основі даних пацієнтів з інтраабдомінальною інфекцією або пневмонією, показала залежність основного об’єму від маси тіла, кліренсу креатиніну і віку.

Діти
Дослідження фармакокінетики у немовлят і дітей з інфекцією при застосув= анні препарату у дозах 10, 20 і 40 мг/кг продемонстрували значення C_{max,
що наближаються до значень, виявлених у дорослих після застосування препара=
ту у
дозах 500, 1000 і 2000 мг відповідно. Фармакокінетичні характеристики, зале=
жно
від доз препарату і}t_1/2 були подібні до таких, що спостерігалися у всіх дорослих, крім молодших пацієнтів (<6 місяців – t1/2=3D1,6 години). Середні значення клірен= су меропенему становили 5,8 мл/хв/кг (6-12 років), 6,2 мл/хв/кг (2-5 рокі= в), 5,3 мл/хв/кг (6-23 місяці) і 4,3 мл/хв/кг (2-5 місяців). Приблизно 60 % дози виводиться із сечею протягом 12 годин у вигляді меропенему та ще 12 % – у вигляді метаболіту. Концентрації меропенему у спинномозковій рідині у дітей= з менінгітом становлять приблизно 20 % від одночасно виявлених рівнів препара= ту у плазмі крові, хоча має місце значна індивідуальна варіабельність показників= .

Фармакокінетика меропенему у новонароджених, яким застосовували антибактеріальне лікування, продемонструвала вищий кліренс у новонароджених= з більшим хронологічним або гестаційним віком із загальним середнім t1/2 2,9 години. Моделювання процесу= за методом Монте-Карло з урахуванням популяційної ФК-моделі показало, що при режимі дозування 20 мг/кг кожні 8 годин було досягнуто T > MIC 60 % відн= осно P. aeruginosa у 95 % новонародж= ених, які народилися передчасно, і у 91 % доношених новонароджених.

Пацієнти літнього віку

Дослідження фармакокінетики у здорових добровольців літнього віку (65-80 років) показали зниження кліренсу плазми крові, що корелює зі зниженням КК, пов’язаним з віком, а також незначне зниження нениркового кліренсу. Корекція дози препарату не потрібна пацієнтам літнього віку, за винятком випадків помірного і тяжкого порушення функції нирок.

Клінічні характеристики.

Показання.

Препарат показаний для лікування інфекцій у дорослих і дітей віком від 3 місяців (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакодинаміка» ):

пневмонії, у тому числі негоспітальної та госпітальної пневмонії;

бронхолегеневих інфекцій при муковісцидозі;

ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів;

ускладнених інтраабдомінальних інфекцій;

інфекцій під час пологів і післяпологових інфекцій;

ускладнених інфекцій шкіри і м’яких тканин;

гострого бактеріального менінгіту.

Препарат можна застосовувати для лікування пацієнтів з нейтропенією і гарячкою при підозрі на те, що вона спричинена бактеріал= ьною інфекцією.

Лікування пацієнтів з бактеріємією, яка пов’язана = або може бути пов’язана з будь-якою із зазначених вище інфекцій.

Слід враховувати офіційні рекомендації щодо відповідного застосування антибактеріальних препаратів.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до допоміжної речовини препарату.

Підвищена чутливість до будь-якого іншого антибактеріального засобу гру= пи карбапенемів.

Тяжка підвищена чутливість (наприклад, анафілактичні реакції, тяжкі реа= кції з боку шкіри) до будь-якого іншого типу бета-лактамного антибактеріального засобу (наприклад, пеніцилінів або цефалоспоринів).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші ви= ди взаємодій.

Дослідження щодо взаємодії препарату з іншими лікарськими засобами, крім пробенециду, не проводилися.

Пробенецид конкурує з меропенемом щодо активного канальцієвого виведенн= я і, таким чином, пригнічує ниркову секрецію меропенему, що призводить до збільш= ення періоду напіввиведення та підвищення концентрації меропенему у плазмі крові. Слід проявляти обережність у разі одночасного застосування пробенециду з меропенемом.

Потенційний вплив меропенему на зв’язування з білками інших препаратів = або метаболізм не вивчався. Проте зв’язування з білками настільки незначне, що взаємодії з іншими сполуками з урахуванням цього механізму можна не очікува= ти.

При одночасному застосуванні з карбапенемами було зареєстровано зниження рівня вальпроєвої кислоти в крові – на 60-100 % приблизно за 2 дні. Через швидкий початок дії та ступінь зниження одночасне застосування вальпроєвої кислоти/вальпроату натрію/вальпроміду і карбапенемів вважається таким, що не піддається коригуванню, тому слід уникати такої комбінації (див. розділ «Особливості застосування»).

Пероральні антикоагулянти

Одночасне застосування антибіотиків з варфарином може збільшити його антикоагулянтний ефект. Було зареєстровано багато повідомлень про збільшення антикоагулянтного ефекту антикоагулянтних препаратів, у тому числі варфарин= у, які застосовували перорально, у пацієнтів, які одночасно отримували антибактеріальні препарати. Ризик може змінюватися залежно від виду основної інфекції, віку і загального стану пацієнта, тому внесок антибактеріальних препаратів у підвищення рівня міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) оцінити важко. Рекомендується проводити частий контроль рівня МНВ під час і= після одночасного застосування антибіотиків з пероральним антикоагулянтом.

Діти

Усі дослідження лікарських взаємодій проводили тіл= ьки у дорослих.

Особливості застосування.

При виборі меропенему як засобу лікування слід брати до уваги доцільніс= ть застосування антибактеріального засобу групи карбапенемів, враховуючи такі фактори, як тяжкість інфекції, поширеність резистентності до інших відповід= них антибактеріальних засобів, а також ризик вибору препарату щодо бактерій, стійких до карбапенемів.

Резистентність до Enteroba= cteriaceae, Pseudomonas= aeruginosa та Acinetob= acter

У Європейському Союзі резистентність до пенемів Enteroba= cteriaceae, Pseudomonas aeruginosa і Acinetob= acter варіюєт= ься. При призначенні препарату рекомендується враховувати місцеву резистентність= цих бактерій до пенемів.

Реакції гіперчутливості

Як і при застосуванні інших бета-лактамних антибіотиків, були зареєстро= вані серйозні, іноді з летальним наслідком, реакції підвищеної чутливості (див. розділи «Протипоказання» та «Побічні реакції»).

Пацієнти, у яких в анамнезі зареєстровані випадки підвищеної чутливості= до карбапенемів, пеніцилінів або інших бета-лактамних антибіотиків, можуть так= ож мати підвищену чутливість до меропенему. Перед початком терапії меропенемом слід провести ретельне опитування щодо попередніх реакцій підвищеної чутлив= ості до бета-лактамних антибіотиків.

При виникненні тяжкої алергічної реакції застосування препарату слід припинити та вдатися до відповідних заходів.

Повідомлялося про тяжкі побічні реакції з боку шкі= ри, такі як синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, медикаментозна алергія з еозинофілією і системними симптомами (DRESS-синдро= м), мультиформна еритема та гострий генералізований екзантематозний пустульоз у пацієнтів, які отримували лікування меропенемом (див. розділ «Побічні реакції»). У разі появи ознак та симптомів, що свідчать про ці реакції, меропенем слід негайно відмінити і розглянути альтернативне лікування.=

При застосуванні інших бета-лактамних антибіотиків повідомлялось про реакції гіперчутливості, які прогресували до синдрому Коу= ніса (гострий алергічний коронарний артеріоспазм, що може призвести до інфаркту міокарда, див. розділ «Побічні реакції»).

Коліт, пов’язаний із застосуванням антибіотиків<= /h1>
При застосуванні майже всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі меропенему, були зареєстровані випадки коліту, пов’язаного із застосуванням антибіотиків, і випадки псевдомембранозного коліту, ступінь тяжкості яких м= оже варіювати від легкого до такого, що становить загрозу життю. Тому важливо б= рати до уваги можливість такого діагнозу у пацієнтів, у яких під час або після застосування меропенему виникла діарея (див. розділ «Побічні реакції»). Слід розглянути питання про припинення лікування меропенемом та застосування специфічного лікування, направленого проти Clostridium difficile. Не слід призначати лікарські засоби, які пригнічують перистальтику кишечника.

Судоми

Під час лікування карбапенемами, у тому числі меропенемом, рідко повідомляли про судоми (див. розділ «Побічні реакції»).<= o:p>

Ураження печінки, індуковане лікарськими засобами (DILI)

У зв’язку з ризиком розвитку ураження печінки, індукованого лікарськими= засобами (DILI) (див. розділ «Побічні реакції»). У разі розвитку тяжкого DILI слід розглянути припинення лікування, якщо це є клінічно доцільним. Повторне призначення меропенему слід розглядати лише у разі, якщо його застосування вважається обґрунтовано необхідним.

Застосування препарату пацієнтам із захворюваннями печінки: під час лікування меропенемом у пацієнтів з уже існуючими захворюваннями печінки сл= ід ретельно контролювати печінкові функції. Коригування дози препарату не потр= ібне (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Сероконверсія прямого антиглобулінового тесту (реа= кція Кумбса)

Лікування меропенемом може спричинити позитивний результат прямого або непрямого тесту Кумбса.

Одночасне застосування меропенему і вальпроєвої кислоти/вальпроату натрію/вальпроміду не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з = іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Демопене= м® містить 46 мг натрію на флакон об’ємом 500 мг та 92 мг натрію на флакон об’= ємом 1000 мг. Слід бути обережним при застосуванні препарату пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту.

=

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Дані щодо застосування меропенему вагітним жінкам відсутні або їх кільк= ість обмежена.

Дослідження на тваринах не виявили прямих або опосередкованих ефектів репродуктивної токсичності. Як запобіжний захід бажано уник= ати застосування меропенему у період вагітності.

Годування груддю

Повідомлялося, що невелика кількість меропенему проникає у грудне молоко людини. Меропенем можна застосовувати в період годування груддю лише у випадках, коли очікувана користь для матері перевищує потенці= йний ризик для дитини.

=

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дослідження впливу препарату на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами не проводилися. При керуванні автотранспортом або роботі= з іншими механізмами рекомендується дотримуватися особливої обережності, враховуючи можливість розвитку головного болю, парестезій або судом, про які повідомлялось при застосуванні меропенему.

Спосіб застосування та дози.

Наведені нижче таблиці містять загальні рекомендації щодо дозування лікарського засобу.

Доза меропенему і тривалість лікування залежить від виду збудника хворо= би, тяжкості захворювання та індивідуальної чутливості пацієнта.

Демопенем^® при застосуванні в дозі до 2 г 3 рази на добу доро= слим і дітям з масою тіла більше 50 кг та у дозі до 40 мг/кг 3 рази на добу дітям може б= ути особливо ефективним для лікування деяких видів інфекцій, спричинених менш чутливими видами бактерій (наприклад, види Enterobacteriaceae, Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter), або при дуже тяжк= их інфекціях.

Необхідно дотримуватися додаткових рекомендацій щодо дозування при лікуванні пацієнтів із нирковою недостатністю (див. нижче).

Таблиця 1

Рекомендовані дози для дорослих та дітей з масою тіла більше 50 кг

Інфекція

Одноразова доза для введення кожні

8 годин

Пневмо= нія, у тому числі негоспітальна та госпітальна

500 мг або 1 г

Бронхо= легеневі інфекції при муковісцидозі

2 г<= /o:p>

Усклад= нені інфекції сечовивідних шляхів

500 мг або 1 г

Усклад= нені інтраабдомінальні інфекції

500 мг або 1 г

Інфекц= ії під час пологів і післяпологові інфекції

500 мг або 1 г

Усклад= нені інфекції шкіри і м’яких тканин

500 мг або 1 г

Гостри= й бактеріальний менінгіт

2 г<= /o:p>

Лікува= ння пацієнтів із фебрильною нейтропенією

1 г<= /o:p>

Демопенем^®зазвичай застосовують у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю від 15 до 30 хвилин.

Крім того, дози препарату до 1 г можна вводити у вигляді внутрішньовенної болюсної = ін’єкції протягом приблизно 5 хвилин. Дані з безпеки введення дорослим препарату у дозі 2 г у вигляді внутрішнь= овенної болюсної ін’єкції обмежені.

Порушення функції нирок

Таблиця 2

Рекомендовані дози препарату для дорослих та дітей з масою тіла більше = 50 кг, якщо кліренс креатиніну у пацієнтів становить менше 51 мл/хв

Кліренс креатиніну

(мл/хв)

Одноразова доза

(див. таблицю 2)

Частота

26-50

повна одноразова доза

кожні 12 годин

10-25

половина одноразової дози

кожні 12 годин

< 10

половина одноразової дози

кожні 24 години

Дані, що підтверджують застосування вказаних у таблиці 2 доз препарату, відкоригованих на одиницю дози 2 г, обмежені.

Меропенем виводиться за допомогою гемодіалізу та гемофільтрації, тому необхідну дозу препарату слід вводити після завершення процедури гемодіаліз= у.

Рекомендацій щодо дози препарату для пацієнтів, які отримують перитонеальний діаліз, немає.

Порушення функції печінки

Для пацієнтів із порушеннями функції печінки коригування дози препарату= не потрібне (див. розділ «Особливості застосування»).

Дозування для пацієнтів літнього віку

Для пацієнтів літнього віку з нормальною функцією нирок або зі значення= ми КК > 50 мл/хв коригування дози не потрібне.

Діти віком до 3 місяців

Немає даних щодо безпеки та ефективності застосування меропенему дітям віком до 3 місяців, оптимальний режим дозування також не встановлений. Існують обмежені фармакокінетичні дані, які обґрунтовують застосування дози меропенему 20 мг/кг кожні 8 годин (див. розділ «Фармакокінетика»)= .

Таблиця 3

Рекомендовані дози препарату для дітей віком від 3 місяців до 11 років = і з масою тіла до 50 кг

Інфекція

Одноразова доза

для введення кожні 8 годин

Пневмо= нія, у тому числі негоспітальна та госпітальна

10 мг/кг або 20 мг/кг маси тіла

Бронхо= легеневі інфекції при муковісцидозі

40 мг/кг маси тіла

Усклад= нені інфекції сечовивідних шляхів

10 мг/кг або 20 мг/кг маси тіла

Усклад= нені інтраабдомінальні інфекції

10 мг/кг або 20 мг/кг маси тіла

Усклад= нені інфекції шкіри і м’яких тканин

10 мг/кг або 20 мг/кг маси тіла

Гостри= й бактеріальний менінгіт

40 мг/кг маси тіла

Лікува= ння пацієнтів із фебрильною нейтропенією

20 мг/кг маси тіла

Досвіду застосування препарату дітям із порушеннями функції нирок немає= .

Діти з масою тіла більше 50 кг

Слід застосовувати дозу, як для дорослих пацієнтів.

Спосіб застосування=

Демопенем^®зазвичай застосовують у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю від 15 до 30 хвилин. Крім того, дози меропенему до 20 мг= /кг можуть бути введені у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції протягом приблизно 5 хвилин. Дані з безпеки введення препарату дітям у дозі 40 мг/кг у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції обмежені.

Проведення внутрішньовенної болю= сної ін’єкції

Розчин для болюсної ін’єкції слід готувати шляхом розчинення препарату Демопенем^® у воді для ін’єкцій до отримання концентрації 50 мг/м= л.

Хімічна і фізична стабільність приготованого розчину для болюсної ін’єк= ції зберігалася протягом 3 годин при кімнатній температурі (15-25 ^оС= ).

З мікробіологічної точки зору лікарський засіб необхідно використати негайно.

Якщо лікарський засіб не використали одразу, за термін та умови його зберігання після приготування відповідає лікар.

Проведення внутрішньовенної інфу= зії

Розчин для інфузії слід готувати шляхом розчинення препарату Демопенем<= sup>® у 0,9 % розчині натрію хлориду для інфузій або у 5 % розчині глюкози (декстрози) для інфузій до отримання концентрації 1-20 мг/мл.

Хімічна і фізична стабільність приготованого розчину для інфузії з використанням 0,9 % розчину натрію хлориду зберігалася протягом 6 годин при= кімнатній температурі (15‑25 ^оС) або впродовж 24 годин при температурі 2-8 ^оС. Приготований розчин, якщо він був охолоджени= й, слід використати протягом 2 годин після зберігання у холодильнику. З мікробіологічної точки зору лікарський засіб необхідно використати негайно. Якщо лікарський засіб не використали одразу, за термін та умови його зберіг= ання після приготування відповідає лікар.

Приготований з 5 % розчином глюкози (декстрози) розчин Демопенем^{® =}слід використати негайно, тобто протягом 1 години після приготування.=

Флакон призначений тільки для одноразового застосування. При приготуван= ні розчину і під час його застосування слід використовувати стандартні асептич= ні методи роботи. Розчин слід струсити перед використанням. Невикористаний роз= чин або відходи необхідно утилізувати відповідно до місцевих вимог.<= /span>

=

Діти.<= /i>

Препарат застосовують дітям віком від 3 місяців.

&nb= sp;

Передозування.

Відносне передозування можливе у пацієнтів з порушеннями функції нирок у випадку, якщо доза препарату не коригується, як описано у розділі «Спосіб застосування та дози». Обмежений досвід постмаркетингового застосування препарату свідчить про те, що якщо після передозування виникають небажані реакції, вони узгоджуються з профілем нижче зазначених побічних реакцій, описаних= у розділі «Побічні реакції» і, як правило легкі за ступенем прояву і минають після відміни препарату або зниження його дози. Слід розглянути необхідність симптоматичного лікування.

В осіб з нормальною функцією нирок відбувається швидке виведення препар= ату нирками.

За допомогою гемодіалізу меропенем і його метаболіти виводяться з організму.

&nb= sp;

Побічні реакції.

Найчастішими небажаними реакціями, пов’язаними із застосуванням меропен= ему, були діарея, висипання, нудота/блювання та запалення у місці введення ін’єк= ції. Найчастішими небажаними, пов’язаними із застосуванням меропенему явищами з = боку лабораторних показників, про які повідомляли, були тромбоцитоз та підвищення рівня печінкових ферментів.

Наведені нижче побічні реакції зазначені за класом системи органів і частотою: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥= 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10000 = до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); частота невідома (не можна оцінити на ос= нові наявних даних). У межах кожної групи частот побічні реакції зазначені у пор= ядку зменшення проявів.

Інфекції та інвазії:<= span lang=3DUK> нечасто – оральний та вагінальний кандидоз= .

З боку крові та лімфатичної системи: <= /i>часто – тромбоцитопенія; нечасто – еозинофілія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія.

З боку імунної системи: <= /i>нечасто – ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Психічні розлади: рідко – делірій.

З боку нервової системи: = часто – головний біль; нечасто – парестезії; рідко – судоми (див. розд= іл «Особливості застосування»).

Розлади метаболізму та харчування: нечасто – гіпокаліємія.

З боку шлунково-кишкового тракту= : часто – нудота, блювання, діарея, біль у животі; нечасто – коліт, асоційований із застосуван= ням антибіотиків (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – підвищення рівня трансаміназ, підвищення рівня лужної фосфатази у крові, підвищення рівня лактатдегідроге= нази у крові; нечасто – підвищення рівня білірубіну у крові, ураження печінки, і= ндуковане лікарськими засобами (DILI), з наступною приміткою: DILI включає гепатит та печінкову недостатність.

З боку шкіри та підшкірної ткани= ни: часто – висипання, свербіж; нечасто – кропив’янка, токсичний епідермал= ьний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема; частота невідома= – медикаментозна алергія з еозинофілією і системними симптомами (DRESS-синдром), гострий генералізован= ий екзантематозний пустульоз (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку нирок і сечовивідних шлях= ів: нечасто – підвищення рівня креатиніну та сечовини в крові.

Загальні розлади та реакції у мі= сці введення: часто –= запалення, біль; нечасто – тромбо= флебіт, біль у місці ін’єкції.

Немає ніяких даних, що свідчать про збільшення ризику побічних явищ у д= ітей на підставі обмеженої кількості доступних даних. Усі отримані повідомлення відповідали побічним реакціям, які спостерігалися у дорослих пацієнтів.

Опис окремих побічних реакцій

Синдром Коуніса

Повідомлялося про випадки гострого коронарного синдрому, асоційованого з алергічною реакцією (синдром Коуніса), який був зафіксований при застосуванні інших бета-лактамних антибіотиків (див. розділ «Особливості застосування»).

Повідомлення про підозрювані поб= ічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарсько= го засобу має важливе значення. Це забезпечує постійний моніторинг співвідноше= ння користь/ризик лікарського засобу. Медичним працівникам слід звітувати про будь-які підозрювані побічні реакції згідно законодавства.

Термін придатності. 4 роки.

&nb= sp;

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Зберігат= и у недоступному для дітей місці.

&nb= sp;

Несумісність.

Меропенем не слід змішувати або додавати до інших лікарських засобів.

Меропенем, який буде використовуватися для болюсних внутрішньовенних ін’єкцій, слід відновлювати у стерильній воді для ін’єкцій.

Меропенем у флаконах для внутрішньовенних інфузій можна безпосередньо відновити у 0,9 % розчині натрію хлориду або 5 % розчині глюкози для провед= ення інфузій.

Упаковка.

По 1 фла= кону в картонній упаковці.

&nb= sp;

Категорія відпуску. За рецептом.
&nb= sp;

Виробник.<= /p>
ДЕМО С.А. Фармасьютікал Індастрі.

Місцезнаходження виробника та ад= реса місця провадження його діяльності.

21-й кілометр національного шосе Афіни - Ламія, Кріонері Аттика, 14568, Греція.<= /p>

Інфекція	Одноразова доза для введення кожні 8 годин
Пневмо= нія, у тому числі негоспітальна та госпітальна	500 мг або 1 г
Бронхо= легеневі інфекції при муковісцидозі	2 г<= /o:p>
Усклад= нені інфекції сечовивідних шляхів	500 мг або 1 г
Усклад= нені інтраабдомінальні інфекції	500 мг або 1 г
Інфекц= ії під час пологів і післяпологові інфекції	500 мг або 1 г
Усклад= нені інфекції шкіри і м’яких тканин	500 мг або 1 г
Гостри= й бактеріальний менінгіт	2 г<= /o:p>
Лікува= ння пацієнтів із фебрильною нейтропенією	1 г<= /o:p>

Кліренс креатиніну (мл/хв)	Одноразова доза (див. таблицю 2)	Частота
26-50	повна одноразова доза	кожні 12 годин
10-25	половина одноразової дози	кожні 12 годин
< 10	половина одноразової дози	кожні 24 години

Інфекція	Одноразова доза для введення кожні 8 годин
Пневмо= нія, у тому числі негоспітальна та госпітальна	10 мг/кг або 20 мг/кг маси тіла
Бронхо= легеневі інфекції при муковісцидозі	40 мг/кг маси тіла
Усклад= нені інфекції сечовивідних шляхів	10 мг/кг або 20 мг/кг маси тіла
Усклад= нені інтраабдомінальні інфекції	10 мг/кг або 20 мг/кг маси тіла
Усклад= нені інфекції шкіри і м’яких тканин	10 мг/кг або 20 мг/кг маси тіла
Гостри= й бактеріальний менінгіт	40 мг/кг маси тіла
Лікува= ння пацієнтів із фебрильною нейтропенією	20 мг/кг маси тіла