ІНСТРУКЦІЯ

ІНСТРУКЦ= ІЯ

для медичного застосування лікарського засобу=

МЕТОКЛОПРАМІД-ЗДОРОВ’Я

(METOCLOPRAMIDE-= ZDORO= VYE)

&nb= sp;

Склад:=

діюча речовина: metoclopramide;=

1 мл розчину містить метоклопраміду гідрохлориду 5 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид, натрію метабісульфіт (Е 2= 23), динатрію едетат, пропіленгліколь, кислота хлористоводнева концентрован= а, вода для ін’єкцій.=

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин.

Фармакотерапевтична група. Стимулятори перистальтики (пропульсанти= ). Код АТХ А03F A01.

Фармакологічні властивості= .

<= span class=3DSpellE>Фармакодинаміка. Метоклопрамід є центральним допа= міновим антагоністом, який також виявляє периферичну холінергі= чну активність.

Відзнача= ють два основних ефекти метоклопраміду: протиблювотний та ефект прискорення випорожнення шлун= ка і проходження крізь тонку кишку.

= Протиблю= вотний ефект викликаний дією на центральну точку стовбурової частини мозку (хеморецептор= и – активуюча зона блювотного центру), імовірно через гальмування до= памінергічних нейронів.

Посилення перистальтики також частково контролюється вищими центрами, але також частк= ово може бути задіяний механізм периферичної дії разом з активацією постгангліонарних холінергічних<= /span> рецепторів і, можливо, пригніченням допамінергічних рецепторів шлунка і тонкої кишки. Через гіпоталамус і парасимпатичну нервову систему регулює та координує рухову активність верхнього відділу шлунково-кишкового тракту: підвищує тонус шлунка і кишечнику, прискорює випорожнення шлунка, зменшує гастростаз, перешк= оджає пілоричному та езофагеальному рефлюксу, стимулює перистальтику кишечнику. Нормалізує виділення жовчі, зменшує спазм сфінктера Одді, не змінюючи його тонус, усуває = дискінезію жовчного міхура.

Небажані ефекти поширюються головним чином на екстрапірамідні симптоми, в основі яких лежить механізм допамін-рецепт= ор-блокуючої дії на центральну нервову систему.

Тривале лікування метоклопрамідом може викликати зроста= ння концентрації пролактину у сироватці крові внаслідок відсутності допамінергічного гальмування секреції пролактину. У ж= інок описані випадки галактореї і порушення менструа= льного циклу, у чоловіків – гінекомастія. Однак ці сим= птоми зникали після припинення лікування.

Фармакокінетика. Початок дії на шлунково-кишковий тракт відзначається через 1‒3 хвилини після внутрішньовенного введення і через 10-15 хвилин після = внутрішньом’язового введення. Протиблювотна дія зберігається протяг= ом 12 годин. З білками плазми крові зв’язується 13‒30 % препарату. Об’= єм розподілу – 3,5 л/кг. Проникає крізь гематоенцефалічни= й і плацентарний бар’єри, у грудне молоко. Метаболізуєть= ся у печінці. Т_½ – 4‒6 годин. Частина дози (близько 20= %) виводиться у початковій формі, а решта (близько 80 %) після метаболічних перетворень печінкою виводиться нирками у сполуках із = глюкуроновою або сірчаною кислотою.

У пацієн= тів із тяжкою нирковою недостатністю ClCR знижуєт= ься до 70 %, а Т_&frac=
12; з плазми крові підвищується (близько 10 годин при ClCR 10̵= 0;50 мл/хв та 15 годин при ClCR < 10 мл/хв).

У пацієн= тів із цирозом печінки спостерігалося накопичення метоклоп= раміду, що супроводжувалося зниженням кліренсу плазми крові на 50 %.

&nb= sp;

Клінічні характеристики.

Показання.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-farea= st-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:ZH-CN'> Доросли= м метоклопрамід показаний для запобігання післяоперацій= ній нудоті і блюванню, нудоті і блюванню, викликаним радіотерапією, а також для симптоматичного лікування нудоти і блювання, в т.ч. пов’язаних з гострою мігренню.

Дітям метоклопрамід слід застосовувати тільки як препарат д= ругої лінії для профілактики відстрочених нудоти і блювання, викликаних хіміотерапією, і для лікування післяопераційної нудоти і блювання.

&nb= sp;

Протипоказання. Пiдвищена<= /span> чутливі= сть до метоклопраміду або до будь-якої іншої складо= вої лікарського засобу; шлунково-кишкова кровотеча; механ<= /span>i= чна кишкова непрохідність; шлунково-кишкова перфорац= iя; підтверджена або запідозрена феохромоцитома = 210; через ризик тяжких нападів артеріальної гіпертензії; пізня дискінезія, зумовлена нейролептиками або метоклопрамідом, в анамнезі; епілепсія (підвищення частоти та інтенсивності приступів); хвороба Паркінсона; супутнє застосування з леводопою чи= допамінергічними агоністами; встановлена метгемоглобінемія при застосуванні метоклопраміду або дефіциті NADH<= /span>-цитохро= м-b5-редукт= ази в анамнезі; пролактинзалежні пухлини; п<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-fareast-font-fa= mily: "Times New Roman";mso-fareast-language:ZH-CN'>i= двищена<= /span> судомна= готовнiсть (екстрапiрамiднi руховi розлади= ); бронхіальна астма при підвищеній чутливості до сульфітів. Застосування дітям віком до 1 року — через ризик розвитку екстрапірамідни= х порушень.=

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Протипоказана комбінація. Леводопа/ допамінергічні = агоністи і метоклопрамід є взаємними антагоністами.

Комбінація, якої слід уникати. Алкоголь посилює седативний ефект метоклопрам= іду.

Комбінац= ії, щодо яких є застереження.

З пероральними лікарськими засобами (наприклад, парацета= молом) метоклопрамiд може впливати на їх абсорбцію через його вплив на моторику шлунка.

З антихолінергічними засобами і похідними морфіну – можливий взаємний антагонізм стосовно впливу на моторну активність травного тракту.

З інгібіторами центральної нервової системи (похідними морфіну, анксіолітиками, седативними = H₁-гістаміноблокаторами, седативними антидепресантами, барбітуратами, клонідино= м та спорідненими препаратами) – потенціювання седативної д= ії метоклопраміду.

З нейролептиками – кумулятивний ефект та появ= а екстрапірамідних розладів.

Із серотонінергічними препаратами [напри= клад, селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС)] – підвищен= ня ризику розвитку серотонінового синдрому.

З дигоксином – зменшенн= я біодоступності дигоксину. Необхідно проводити ретельний моніторинг концентрації = дигоксину в плазмі крові.

З циклоспорином – збільшення біодоступності останнього (C_max ‒ на 46 %, експозиц= ія ‒ на 22 %). Необхідний ретельний моніторинг плазмової концентрації циклоспорину. Клінічне значення невизначене.

З мівакурієм і сукс= аметонієм – можли= ве подовження тривалості нервово-м’язової блокади шляхом = інгібування холінестерази плазми.

З потужними інгібіторами CYP2D6 (такими як флуоксетин і пароксетин)<= /span> – зрост= ання експозиції метоклопраміду. Хоча клінічне значен= ня невизначене, за пацієнтами необхідно спостерігати на випадок виникнення побічних реакцій.

З сукцинілхоліном – подовження ефекту останнього.

У зв’язку з вмістом у лікарській формі натрiю ме= табісульфіту одночасний прийом з тіаміном (вітамін В₁) може призвести до швид= кого розщеплення останнього в організмі.

= Особливості застосування.<= /span> Препара= т не слід застосовувати для лікування хронічних захворювань, таких як гастропарез, диспепсія і гастрое= зофагеальна рефлюксна хвороба, чи як додатковий засіб при проведенні хірургічних або радіологічних процедур.

= Можуть спостерігатися екстрапірамідні розлади, особлив= о у дітей та/або при застосуванні високих доз. Ці реакції виникають зазвичай на початку лікування і можуть з’являтися після одноразового застосування. Меток= лопрамід слід негайно відмінити у разі появи екстрапірамідних симптомів. Ці симптоми, як правило, повністю оборотні після припинення лікування, але може потребуватися симптоматичне лікування (бензодіазепіни дітям та/або антихолінергічні антипаркінсонічні препарати дорослим).

= Необхідно дотримуватися часового інтервалу принаймні 6 годин між кожним застосуванням= метоклопраміду, навіть у випадку блювання і відторгне= ння дози, для уникнення передозування.

= Тривале лікування метоклопрамідом може призвести до піз= ньої дискінезії, потенційно необоротного характеру, особли= во у літньому віці. Лікування не має перевищувати 3 місяців через ризик пізньої = дискінезії. Лікування має бути припинено, якщо з’явля= ються клінічні ознаки пізньої дискінезії.

= Повідомл= ялося про злоякісний нейролептичний синдром при застосуванні метоклопраміду у комбінації з нейролептиками, а також у вигляді монот= ерапії. Метоклопрамід слід негайно відмінити у разі поя= ви симптомів злоякісного нейролептичного синдрому і розпочати відповідне лікування.

= Особливу= увагу слід приділяти пацієнтам із супутніми неврологічними ускладненнями і пацієн= там, яких лікують іншими препаратами, що діють на центральну нервову систему.

= Симптоми хвороби Паркінсона можуть посилюватися метоклопрамідом= .

= Повідомл= ялося про метгемоглобінемію, яка може бути пов’язана з дефіцитом NADH-цитохрому-b5- редуктази. У таких випадках необхідно негайно та остаточно відмінити мето= клопрамід і застосувати відповідні заходи (такі як лікування метиленовим синім).

Повідомл= ялося про тяжкі побічні реакції з боку серцево-судинної системи, включаючи випадки гострої судинної недостатності, тяжкої брадикардії, зупинки серця та подовж= ення інтервалу QT, які спостерігалися після застосування ме= токлопраміду у вигляді ін’єкцій, особливо після внутрішньовенного введення.

= Для пацієнтів з порушенням функції нирок або тяжким порушенням функції печінки рекомендується зменшення дози.

З обережністю слід застосовувати метоклопрамід, особливо коли препарат вводиться внутрішньовенно, пацієнтам літнього віку, пацієнтам із порушенням серцевої провідності (включаючи подовження інтервалу QT), пацієнтам із порушенням балансу електролітів, брадикардією, а також пацієнтам, які приймають препарати, що подовжують інтервал QT.

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.

Натрію <= span class=3DSpellE>метабісульфіт (Е 223) рідко може спричиняти реакції <= span class=3DSpellE>гіперчутливості та бронхоспазм.

= &nb= sp;

Застосування у період вагітності або годування груддю. Велика кількість даних про вагітних жінок (більше ніж 1000 задокументованих результатів) вказує на відсутність жодної токсичності, що призводить до мальформацій, або= фетотоксичності. Метоклопрамід може використовуватися під час вагітності, якщо є клінічно необхідним. З ог= ляду на фармакологічні властивості (як у інших нейролептиків) у разі введення метоклопраміду на кінцевих термінах вагітності екстрапірамідний синдром у новонародженого не може бу= ти виключений. Застосування метоклопраміду слід ун= икати на кінцевих термінах вагітності. При застосуванні мето= клопраміду потрібно спостерігати за новонародженим.

Метоклопрамід у незначній кількості проникає у грудне молоко. Тому не рекомендується застосовувати метоклопр= амід під час годування груддю. Необхідно розглянути можливість припинення застосування метоклопраміду у жінок, які годують груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Метоклопрамід може викликати сонливість, запаморочення, дискінезію і дистонії, що може в= плинути на зір і здатність керувати автомобілем і механізмами.

Спосіб застосування та дози. Препарат вводити внутрішньом’язово або повільно внутрішньовенно.

Як розчинник використовува= ти 0,9 % розчин натрію хлориду, 5 % розчин глюкози.

Для зниження ризику побічн= их реакцій (у т. ч. артеріальної гіпотензії, акатизії) метоклопрамід п= ри внутрішньовенному введенні слід застосовувати як повільну болюсну ін’єкцію протягом щонайменше 3 хвилин.

Застосування ін’єкційних ф= орм має відбуватися протягом якомога коротшого проміжку часу, з якомога швидшим переходом на застосування пероральних або ректальних форм метоклопраміду.

Дорослі: для запобігання післяопераційній нудоті і блюванню рекомендована доза метоклопраміду стан= овить 10 мг одноразово.

Для симптоматичного лікува= ння нудоти і блювання, в т.ч. пов’= язаних з гостр= ою мігренню, рекомендована доза метоклопраміду ста= новить 10 мг 3 рази на добу.

Максимальна добова доза – = 30 мг або 0,5 мг/кг маси тіла.

Діти: рекомендована доза метоклопраміду становить 0,1‒0,15 мг/кг маси тіла до 3 разів на добу. При застосуван= ні для запобігання післяопераційній нудоті і блюванню мет= оклопрамiд слід застосовувати після закінчення операції.

Максимальна добова доза становить 0,5 мг/кг маси тіла. Якщо необхідно продовжити застосування лікар= ського засобу, слід дотримуватись не менш ніж 6-годинних інтервалів.

Вік, р= оки	Маса т= іла, кг	Однора= зова доза, мг	Частот= а
1̵= 0;3	10R= 10;14	1	До 3 р= азів на добу
3̵= 0;5	15R= 10;19	2	До 3 р= азів на добу
5̵= 0;9	20R= 10;29	2,5	До 3 р= азів на добу
9̵= 0;18	30R= 10;60	5	До 3 р= азів на добу
15R= 10;18	>= ; 60	10	До 3 р= азів на добу

Максимальна тривалість застосування метоклопраміду для лікування післяопераційної нудоти і блювання становить 48 годин.

Максимальна тривалість застосування метоклопраміду для запобігання відстроченій нудоті і блюванню, викликаним хіміотерапією, становить 5 діб.<= /span>

Для хворих літнього віку слід розглянути можливість зменшення дози через зниження функції нирок і печінки, зумовлене віком.

Для хворих з термінальною стадією порушення функції нирок (Cl_CR ≤ 15 мл/хв) дозу метоклопраміду = необхідно зменшити на 75 %. Для хворих з помірним і тяжким порушенням функції нирок (Cl_CR 15‒60 мл/хв) дозу метоклопраміду необхідно зменшити на 50 %.

Хворим з тяжким порушенням функції печінки дозу метоклопраміду необхідно зменшити н= а 50 %.

Діти. Метоклопрамід протипоказаний дітям віком до 1 року у зв’язку з підвищеним ризиком виникнення екстрапірамідних розладів.=

Передозування.

Симптоми: сонливість, зниження рівня свідомості, сплутаність свідомості, дратівливість, неспокій та його посилення, судоми, = екстрапірамідні розлади, порушення функції серцево-су= динної системи з брадикардією і підвищенням чи зниженням артеріального тиску, галюцинації, зупинка дихання і серцевої діяльності, ди= стонічні реакції.

Лікування. У разі розвитку екстр= апірамідних симптомів, пов’язаних або не пов’язаних з передозуванням, проводиться лише симптоматичне лікування (бензодіазепіни для діт= ей і/або антихолінергічні про= типаркінсонічні лікарські засоби для дорослих).

Відповідно до клінічного стану необхідно проводити симптоматичне лікування та постійне спостереження за функціями серцево-судинної та дихаль= ної системи.

Побічні реакції.

З боку імунної системи: реакції = гіперчутливості, анафілактичні реакції (включаючи анафілактичний шок, особливо при застосуванні внутрішньовенно).

З боку системи крові та лімфатичної системи: метг= емоглобінемія, яка може бути пов’язана з дефіцитом NADH-цитохром-b5-редукт= ази, особливо у немовлят, сульфгемоглобінемія, яка пов’язана, головним чином, із супутнім застосуванням високих доз препаратів= , що вивільняють сірку.

З боку серцево-судинної системи: брадикар= дія, особливо при внутрішньовенному застосуванні, зупинка серця протягом коротко= го часу після ін’єкції, яка може бути наслідком брадикардії, атріовентрикулярна блокада, блокада синусового вузла, особливо при внутрішньовенному застосува= нні, подовження інтервалу QT, шлуночкова тахікардія = типу «пірует», артеріальна гіпотензія, шок, синкопе при внутрішньовенному введенні, гостра артері= альна гіпертензія у пацієнтів з феохромоцитомою, тимч= асове підвищення артеріального тиску.

З боку репродуктивної системи і молочних залоз: пiсля бiльш тривалої терапії препаратом, у зв’язку зi стимулюванням = секрецiї пролактину, можуть виникати аменорея, гіперпролактинемія, гiнекомастiя= , галакторея або порушення менструального циклу; = при розвитку цих явищ застосування метоклопрамiду с= лід припинити.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, сухість у роті, запор, діарея.

З боку нервової системи: злоякісний нейролептичний синдром (характерні симптоми: жар, ригідність м’язiв, втрата свідомості, коливання артеріального тиску, судоми) переважно у пацієнтів з епілепсією, головний біль, запаморочення, сонливість, пригнічений рівень свідомості, дистонія (включаючи порушення зору та окул= огірний криз), у тому числі гостра.

Екстрапі= рамідні розлади, які можуть виникнути навіть після застосування однієї дози переважно у діте= й та підлітків та/або при перевищенні рекомендованої дози:

· дискінет= ичний синдром= (мимовiльнi спазмати= чні рухи, зокрема в ділянці голови, шиї та плечей, тонічний блефароспазм, спазм лицевих і жувальних м’язів, відхилення язика, спазм глоткових м’язів і м’язів язика, неправильне тримання голови і шиї, перенапруження хребта, спазматичне згинання рук, спазматичне розгинання ніг= );

· паркінсонізм (тремор, ригідність, акінезія);

· пізня дискінезія (може бути постійною під час або після тривалого лікування, особливо у пацієнтів літнього віку);

· акатизія= .=

З боку шкіри: висипання, кропив’янка, гіперемія та свербіж шкіри, ангіоневротичний на= бряк.

Психічні розлади: депресія= , галюцинації, сплутаність свідомості, тривожність, неспокій.

Лабораторні дослідження: <= /span>підвищен= ня рівня ензимів печінки.

Загальні розлади: <= /i>астенія, підвищена втомлюваність.

Слiд особливо уважно слідкувати за розвитком побiчних реакцій у підлітків та хворих із тяжкими порушеннями функцiї нирок (нирк= ова недостатнiсть), внаслідок якої послаблюється виведення метоклопраміду<= /span>. У разі їх виникнення застосування лiкарського засобу одразу ж припиняють.

Повідомл= ялося про розвиток тяжких серцево-судинних реакцій, зумовлених внутрішньовенним застосуванням метоклопраміду (аритмія, наприкла= д у вигляді суправентрикулярної екстрасистолії, вентрикулярної екстрасистолії, тахікардії, починаючи = від брадикардії до зупинки серця).

Існує ри= зик гострих (короткочасних) неврологічних розладів, що вищий у дітей, а пізньої= дискінезії – у пацієнтів літнього віку. Ризик розвитку побічних реакцій з боку нервової системи зростає при застосуванні лікарсько= го засобу у високих дозах та протягом тривалого періоду.

При застосуванні високих доз перераховані = нижче реакції виникають частіше (деколи одночасно):

− екстрапірамідні симптоми: гостра дистонія та дискінезія, с= индром П= аркін= сона= , акатиз= ія, навіть після застосування одноразової дози лікарського засобу, особливо у дітей<= /span>;=

− сонливість, пригнічений рівень свідомості, сплутаність свідомості, галюцина= ції.

Термін придатності. 5 років.

&nb= sp;

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісн= ість. Не змішувати з лужними інфузійними розчинами.

Упаковка= . По 2 мл= в ампулах № 10 у коробці; № 5×2, № 10 у блістерах у коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.=

Виробник. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров’я».

&nb= sp;

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльнос= ті. Україна, 61013, Харківська обл., місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 22.