ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу<= /p>

МЕРОПЕНЕМ

(MEROPENEM)

Склад:

діюча речовина: меропенем;

1 флакон містить меропенему (у вигляді меропенему тригідрату) 5= 00 мг;

1 флакон містить меропенему (у вигляді меропенему тригідрату) 1= 000 мг;

допоміжна речовина: натрію карбонат.

Лікарська форма.= Порошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок = від білого до злегка жовтуватого кольору.

Фармакотерапевтична група.= Протимікробні засоби для системного застосування. Карбапенеми. Код А= ТХ J01D H02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Меропенем чинить бактерицидну дію шляхом інгібування синтезу стінок бактеріальних клітин грампозитивних і грамнегативних бактерій шляхом зв’язування з білками крові, що зв’язують пеніцилін (PBP).

Як і у інших β-лактамних антибактеріальних засобів, показники ч= асу, при яких концентрація меропенему перевищувала мінімальну інгібуючу концентр= ацію (МІС), вказували на високий ступінь кореляції з ефективністю. На доклінічних моделях меропенем продемонстрував активність при концентрації у плазмі кров= і, що перевищувала МІС для інфікуючих мікроорганізмів приблизно на 40 % в інтервалі дозування.

Бактеріальна резистентність до меропенему може виникнути в результат= і:

– зниження проникності зовнішньої мембрани грамнегативних бактерій (у зв’язку зі зниженням продукування поринів);

– зниження спорідненості з ц= ільовими PBP;

– підвищення експресії компонентів ефлюксного насоса;

– продукування β-лактам= аз, які можуть гідролізувати карбапенеми.

У Європейському Союзі були зареєстровані вогнища інфекції, спричинені бактері= ями, стійкими до карбапенемів.

Перехресна резистентність між меропенемом і лікарськими засобами, що належать до класів хінолонів, аміноглікозидів, макролідів та тетрациклінів,= з урахуванням цільових мікроорганізмів, відсутня. Однак бактерії можуть прояв= ляти резистентність до більш ніж одного класу антибактеріальних препаратів у раз= і, коли залучений до дії механізм включає непроникність мембрани клітин та/або= наявність ефлюксного(-их) насоса(-ів).

Граничні значення МІС, що були визначені у процесі клінічних дослідж= ень Європейським комітетом з визначення чутливості до протимікробних препаратів (EUCAST).

= = Таблиця 1

Мікроорганізм=	Чутливий (S), (мг/л)	Резистентний = (R), (мг/л)
Enterobacteriaceae	≤2=	>8
Види Pseudomonas	≤2=	>8
Види Acinetobacter	≤2=	>8
Streptococcus, групи А, В, C, G	Примітка 6	Примітка 6
Streptococcus pneumoniae¹	≤2=	>2
Інші стрептококи²	≤2	>2
Види Enterococcus	–<= /span>	–<= /span>
Види Staphylococcus²	примітка = ;3	примітка = ;3
Haemophilus influenzae^1,2 та Моraxella catarrhalis²	≤2=	>2
Neisseria meningitidis^2,4	≤0,25	>0,25=
Грампозитивні анаероби, крім Clostr= idium difficile	≤2=	>8
Грамнегативні анаероби	≤2=	>8
Listeria monocytogenes	≤0,25	>0,25
Граничні значення, не пов’язані з видами мікроорганізмів⁵	≤2=	>8

&nb= sp;

¹Граничні значення меропенему для Streptococcus pneumoniae та Haemophilus influenzae при менінгіті становлять 0,25/л мг/л (чутливі) т= а 1 мг/л (резистентні).

²Штами мікроорганізмів зі значеннями МІС, вищими за граничні значення S/R, є дуже рідкісними або про них на даний час не повідомлялося. Аналізи щодо ідентифікації та протимікробної чутливості по відношенню до будь-якого тако= го ізоляту необхідно повторити, і якщо результат підтверджується, ізолят направляється до експертної лабораторії. До того часу, поки є дані про клін= ічну відповідь для верифікованих ізолятів з МІС, вищими за поточні граничні знач= ення резистентності (позначено курсивом), ізоляти мають реєструватися як стійкі.=

³Чутливіс= ть стафілококів до = карбапенемів прогнозується, виходячи з даних чутливості до цефокситіну.

⁴Граничні значення відносяться тільки до менінгіту.

⁵Граничні значення, не пов’язані з видами мікроорганізмів, були визначені в основному, виходячи з даних ФК/ФД, і не залежать від розподілу МІС окремих видів. Вони призначені для використання по відношенню до видів, не зазначених у таблиці= та виносках. Граничні значення, не пов’язані з видами, базуються на насту= пних дозах: граничні значення EUCAST застосовуються до меропенему по 1000 мг 3 рази на добу внутрішньовенно протягом 30 хвилин як найнижчої до= зи. Розглядалися дози по 2 г 3 рази на добу при важких інфекціях і при проміжних/резистентних граничних значеннях.

⁶β-л= актамна чутливість стрептококових груп A, B, C і G прогнозується, виходячи з чутлив= ості до пеніциліну.

«–» Проведення аналізу щодо визначення чутливості не рекомендується, оскільки вид є поганою мішенню для проведення лікування лікарським засобом. Ізоляти можуть бути визначені як резистентні без попереднього тестування.

Поширеність набутої резистентності може змінюватися географічно та в часі для окремих видів, тому бажано враховувати місцеву інформацію щодо резистентності мікроорганізмів, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. У р= азі необхідності, коли рівень поширеності резистентності мікроорганізмів на місцевому рівні є таким, що користь від застосування лікарського засобу, принаймні відносно деяких видів інфекцій, сумнівна, слід звернутися за консультацією до експерта.

Нижче наведено патогенні мікроорганізми, визначені на основі клінічн= ого досвіду і терапевтичних протоколів лікування захворювань.=

Зазвичай чутливі види.

Грампозитивні аероби: Enterococcus faecalis⁷, S= taphylococcus aureus (метицилінчутливий)⁸, Staphylococcus species (метицилінчутливий), у тому числі Staphylococcus epidermidis, Str= eptococcus agalactiae (група В), група Streptococcus milleri (S. anginosus, S. constellatus та                  S. intermedius), Streptococcus pneumoniae, St= reptococcus pyogenes (група А).

Грамнегативні аероби: Citrob= acter freudii, Citrobacter koseri= , Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae<= /i>, Morganella morganii, Neisseria meningitides, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Serra= tia marcescens.

Грампозитивні анаероби: Clos= tridium perfringens, Peptoniphilus asaccharolyticus, види Peptost= reptococcus (у тому числі P. micros, P. anaerobius, P. magnus).

Грамнегативні анаероби: Bact= eroides caccae, група Bacteroides fragilis, Prevotella bivia, Prevo= tella disiens.

Види, набута резистентність яких може бути проблемою.

Грампозитивні аероби: Enterococcus faecium^7,9.

Грамнегативні аероби: Види Acinetobacter, Burkholderia cepacia, Pseudomonas aeruginosa.=

За своєю природою резистентні мікроорганізми.<= /p>
Грамнегативні аероби: Stenot= rophomonas maltophilia, види Legionella.

Інші мікроорганізми: Chlamydophila pneumoniae, Chlamydophila psittaci, Coxiella burnetii= , Mycoplasma pneumoniae.

7Види, які виявили природну проміжну чутливість.

8Усі метицилінрезистентні стафілококи є резистентними до меропенему.<= o:p>

9Показник резистентності >50 % в одній або кількох країнах ЄС.

Сап і меліоїдоз: використання меропенему у людей базується на даних чутливості до B. mallei і B. pseudomallei in vitro і на обмежених даних у людей. Лікарі повинні спиратися на національні та/або міжнародні консенсусні документи, що стосуються лікування сапу і меліоїдозу.

Фармакокінетика.

У здорових добровольців середній період напіввиведення з плазми крові (t½) становить приблизно 1 годину; середній об’єм розподілу = 210; приблизно 0,25 л/кг (11-27 л); середній кліренс дорівнює 287 мл/хв при застосуванні препарату в дозі 250 мг, зі зниженням кліренсу до 205 мл/хв при застосуванні препарату в дозі 2 г. При застосуванні препарату в дозах 500, 1000 і 2000 мг, що вводилися у виг= ляді інфузії впродовж 30 хвилин, середні з= начення максимальної концентрації у плазмі крові (C_max) відповідно стано= вили приблизно 23, 49 і 115 мкг/мл, відповідні значення площі під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) становили 39,3, 62,3 і 153 мкг×год/мл. Після проведення інфузії тривалістю 5 хвилин значення C_max становлять 52 і 11= 2 мкг/мл при введенні доз 500 і 1000 мг відповідно. При введенні кількох доз препарату кожні 8 го= дин у пацієнтів із нормальною функцією нирок накопичення меропенему не спостеріга= лося.

У процесі проведення дослідження з участю 12 пацієнтів, яким вводили меропенем у дозі 1000 мг кожні 8 годин після проведення хірургічної операції з приводу інтраабдомінальних інфекцій, показники Cmax і t½ відповідали таким у здорових добровольців, але об’єм розподілу = (27 л) був більший.

Розподіл. Зв’язування меропенему з білками плазми кр= ові в середньому становило приблизно 2 % і не залежало від концентрації препара= ту. Після швидкого введення препарату (5 хвилин або менше) фармакокінетика= є біекспоненціальною, але це набагато менше виражено після           30-= хвилинної інфузії. Було виявлено, що меропенем добре проникає у деякі рідини та ткани= ни організму, включаючи легені, бронхіальний секрет, жовч, спинномозкову рідин= у, тканини статевих органів жінки, шкіру, фасції, м’язи і перитонеальні ексуда= ти.

Метаболізм. Меропенем метаболізується шляхом гідролізу= β-лактамного кільця, утворюючи мікробіологічно неактивний метаболіт. В умовах in vitr= o меропенем демонструє знижену сприйнятливість до гідролізу під дією дегідропептидази-І (ДГП-І) у людини порівняно з іміпенемом, і потреби в одночасному застосуванні інгібітора ДГП-І немає.

Виведення. Меропенем виводиться нирками переважно у незміненому вигляді; близько 70 % (50-75 %) = дози препарату виводиться у незміненому вигляді впродовж 12 годин. Щ= е 28 % виділяється у вигляді мікробіологічно неактивного метаболіту. Виведення з калом становить лише близько 2 % дози. Нирковий кліренс та ефект пробенециду показують, що меропенем піддається як фільтрації, так і канальцевій секреці= ї.

Ниркова недостатність<= /u>. Порушення функції нирок зумовлює підвищення показників AUC у плазмі крові і подовження t½ меропенему. Спостерігалося збільшення показників AUC у 2,4 раза у пацієнтів із помірними порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну (КК)                     33-74 мл/хв), у = 5 разів – у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (КК 4-23 мл/хв)= і в 10 разів – у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі (КК <2&= nbsp;мл/хв), порівняно зі здоровими добровольцями (КК >80 мл/хв). Показники= AUC мікробіологічно неактивного метаболіту з відкритим кільцем також значно підвищувалися у пацієнтів із порушеннями функції нирок. Корекція дози препарату рекомендується пацієнтам із помірним<= span style=3D'background:white'>и та тяжкими порушеннями функції нирок (див. розді= л «Спосіб застосування та дози»).

Меропенем виводиться шляхом гемодіалізу із КК, що був під час провед= ення гемодіалізу приблизно в 4 рази вищим, ніж у пацієнтів з анурією.

Печінкова недостатність. Дослідження з участю пацієнтів з алкогольним цирозом печінки показують відсутність впливу захворювання печі= нки на фармакокінетику меропенему після застосування повторних доз препарату.

Дорослі пацієнти. Дослідження фармакокінети= ки, проведені з участю пацієнтів, не виявили значних фармакокінетичних відмінно= стей порівняно зі здоровими добровольцями з аналогічною функцією нирок. Популяці= йна модель, розроблена на основі даних 79 пацієнтів з інтраабдомінальною інфекцією або пневмонією, показала залежність основного об’єму від маси тіл= а, кліренсу креатиніну і віку пацієнта.

Діти. Дослідження фармакокінетики у немовлят і дітей з інфекцією при застосуванні препарату в дозах 10, 20 і 40 мг/кг продемонстрували знач= ення C_max, що наближаються до значень, виявлених у дорослих після застосування препарату в дозах 500, 1000 і 2000 мг відповідно. У процесі проведення порівняння була виявлена фармакокінетична залежність між до= зою препарату і t½, подібна до такої, що спостерігалася у дорослих, крім наймолодших пацієнтів (<6 місяців t½ 1,6 години). Серед= ні значення кліренсу меропенему становили 5,8 мл/хв/кг (6-12 років), 6,2 мл/хв/кг (2-5 ро= ків), 5,3 мл/хв/кг (6-23 = ;місяці) і 4,3 мл/хв/кг                  (2-5 місяців= ). Приблизно 60 % дози виводиться із сечею впродовж 12 годин у вигляді меропенему та ще 12 % – у вигляді метаболіту. Концентрація меропенему у спинномозковій рідині у дітей з менінгітом становить приблизно 20 % одночас= но виявленого рівня препарату у плазмі крові, хоча існує значна міжіндивідуаль= на варіабельність показників.

Фармакокінетика меропенему у новонароджених, яким застосовували антибактеріальне лікування, продемонструвала вищий кліренс у новонароджених із більшим хронологічним а= бо гестаційним віком із загальним середнім t½ 2,9 години. Моделюва= ння процесу за методом Монте-Карло з урахуванням популяційної ФК-моделі показал= о, що при режимі дозування 20 мг/кг кожні 8 годин було досягнуто T&n= bsp;>MIC 60 % щодо P. aeruginosa у 95 % новонароджених, які народилися передчасно, і у 91 % доношених новонароджених.

Пацієнти літнього віку. Дослідження фармакокінет= ики у здорових добровольців літнього віку (65-= 80 років) показали зниження кліренсу плазми крові, що корелює зі зниженням кліренсу креатиніну, пов’язаним з віком, а також незначне зниження нениркового кліре= нсу. Корекція дози препарату не потрібна пацієнтам літнього віку, за винятком ви= падків помірного і тяжкого порушення функції нирок.

Клінічні характеристики.

Показання.

Меропенем показаний для лікування таких інфекцій у дорослих і дітей віком від 3 місяців:

·      пневмонії, у то= му числі негоспітальної та госпітальної пневмонії;

·      бронхолегеневих інфекцій при муковісцидозі;

·      ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів;

·      ускладнених інтраабдомінальних інфекцій;

·      інфекцій під час пологів і післяпологових інфекцій;

·      ускладнених інфекцій шкіри і м’яких тканин;

·      гострого бактеріального менінгіту.

Меропенем можна застосовувати для лікування пацієнтів із нейтропеніє= ю і пропасницею при підо= зрі на те, що вона спричинена бактеріальною інфекцією.

Лікування пацієнтів з бактеріємією, яка пов’язана або може бути пов’язана з будь-якою= з зазначених вище інфекцій.

Слід вра= ховувати офіційні рекомендації щодо відповідного застосування антибактеріальних препаратів.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до діючої речовини або допоміжної речовини препарату.

Підвищена чутливість до будь-якого іншого антибактеріального засобу = групи карбапенемів.

Тяжка підвищена чутливість (наприкл= ад, анафілактичні реакції, тяжкі реакції з боку шкіри) до будь-якого іншого тип= у β-лактамних антибактеріальних засобів (наприклад, пеніцилінів або цефалоспоринів).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Дослідження взаємодії препарату з окремо взятими лікарськими засобам= и, крім пробенециду, не проводилися.

Пробенецид конкурує з меропенемом щодо активного канальцевого виведе= ння і таким чином пригнічує ниркову секрецію меропенему, що призводить до збільшення t½ та підвищення концентрації меропенему у плазмі крові. = Слід проявляти обережність у разі одночасного застосування пробенециду з меропенемом.

Потенційний вплив меропенему на зв’язування з білками крові інших препаратів або метаболізм не вивчали. Проте зв’язування з білками крові нас= тільки незначне, що взаємодії з іншими сполуками з урахуванням цього механізму мож= на не очікувати.

При одночасному застосуванні з карбапенемами було зареєстровано зниж= ення рівня вальпроєвої кислоти у крові, що приблизно за 2 дні становило 60-= 100 %. Через швидкий початок дії та ступінь зниження, одночасне застосування вальпроєвої кислоти і карбапенемів вважається таким, що не піддається коригуванню, тому слід уникати такої взаємодії (див. розділ «= Особливості застосування»).

Перораль= ні антикоагулянти. Одночасне застосування антибіотиків з варфарином може збільшити його антикоагулянтний ефект. Було зареєстровано багато повідомлень про збільшення антикоагулянтно= го ефекту перорально застосовуваних антикоагулянтних препаратів, у тому числі варфарину, у пацієнтів, які одночасно заст= осовували антибактеріальні препарати. Ризик може змінюватися залежно від основ= них інфекцій, віку і загального стану пацієнта, тому роль антибактеріальних препаратів у підвищенні рівнів МНВ (міжнародного нормалізованого відношення) оцінити важко. Рекомендується проводити частий контроль рівня МНВ під час і незабаром після одночасн= ого застосування антибіотиків із пероральним антикоагулянтом.=

Діти. Усі дослідження лікарських взаємодій проводили тільки у дорослих.

Осо= бливості застосування.

При виборі меропенему як засобу лікування слід брати до уваги доцільність застосування антибактеріального засобу групи карбапенемів, враховуючи такі фактори як тяжкість інфекції, поширеність резистентності до інших відповідних антибактеріальних засобів, а також ризик вибору препарату щодо бактерій, стійких до карбапенемів.

Резистентність видів Enterobacteriaceae<= /span>, Pseudomo= nas aeruginosa <= u>та Acinetobacter.

У Європейському Союзі резистентність до пенемів= Enterobacteriaceae<= /span>, Pseudomo= nas = aeruginosa і Acinetobacter = варіюється. При призначенні препарату рекомендується враховувати місцеву резистентність цих бактерій до пенемів.

Реакції гіперчутливості. Як і при застосуванні інших β-лактамних антибіотиків, повідомляли про випадки серйозних, а іноді з летальними наслідками, реакцій підвищеної чутливості (див. розділи «Протипоказ= ання» та «Побічні реакції»).

Пацієнти, у яких в анамнезі зареєстровано випадки підвищеної чутливо= сті до карбапенемів, пеніцилінів або інших β-лактамних антибіотиків, можуть також мати підвищену чутливість до меропенему. Перед початком терапії меропенемом слід провести ретельне опитування щодо попередніх реакцій підвищеної чутливості до β-лактамних антибіотиків.
При виникненні тяжкої алергічної реакції застосування препарату слід припинити та вдатися до відповідних заходів.

Повідомляли про тяжкі побічні реакції з боку шк= іри, такі як синдром Стівенса‒Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, медикаментозна алергія з еозинофілією і системними симптомами (DRESS-синдром), мультиформна еритема та гострий генералізований екзантематозний пустульоз у пацієнтів, які отримували лікування меропенемом (див. розділ «Побічні реакції»). У разі появи о= знак та симптомів, що свідчать про ці реакції, меропенем слід негайно відмінити і розглянути альтернативне лікування.

Коліт, пов’язаний із застосуванням антибіотиків. При застосуванні майже всіх антибактері= альних препаратів, у тому числі меропенему, були = зареєстровані випадки коліту, пов’язаного із застосуванням антибіотиків, і випадки псевдомембранозного коліту, ступінь тяжкості яких може варіювати від легког= о до такого, що становить загрозу життю. Тому важливо бути уважними до пацієнтів= , у яких під час або після застосування меропенему виникла діарея. Слід розглян= ути питання про припинення лікування меропенемом та призначення специфічного лікування, спрямованого проти Clostridium difficile. Не слід признач= ати лікарські засоби, які пригнічують перистальтику кишечнику.=

Судоми. Під час лікування карбапенемами, у тому числі меропенемом, рідко повідомляли про судоми (див. розділ «Побічні реакції»).

Контроль функції печінки. У зв’язк= у з ризиком розвитку печінкової токсичності (порушення функції печінки з холест= азом і цитолізом) під час лікування меропенемом слід ретельно контролювати печін= кові функції (див. розділ «Побічні реакції»).

Застосування препарату пацієнтам із захворюваннями печінки: під час лікування меропенемом у пацієнтів з уже існуючими захворюван= нями печінки слід ретельно контролювати функ= ції печінки. Коригування дози препарату не потрібне (див. розділ «Спосіб застосування та дози»)= .

Сероконв= ерсія прямого антиглобулінового тесту (реакція Кумбса). Лікування меропенемом може призвести до виникнення позитивної прямої/непрямої реакції Кумбса.

Одночасне застосування меропенему і вальпроєвої кислоти/вальпроату/вальпроміду натрію не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з  іншими  лікарськими засобами та інші види взаємодій<= /i>»).

Меропенем, 500= мг: цей лікарський засіб містить 45 мг натрію на флакон об’ємом 500 мг, що еквівалентно 2,25 % максимальної добової дози натрію для дорослої людини                                          = (2 г), рекомендованої ВООЗ.

Меропенем, 1000 мг: цей лікарський засіб містить 90 мг натрію на флакон об’ємом 1000 мг, що еквівалентно 4,5 % максимальної добової дози натрію для дорослої людини (2 г), рекомендованої ВООЗ.

Застосув= ання у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Дані щодо застосування меропенему вагітним жінкам відсутні або їх кі= лькість обмежена.

Дослідження на тваринах не виявили прямої або опосередкованої репродуктивної токсичності. Як запобіжний захід бажано уникати застосування меропенему у період вагітності.

Годування груддю. Невідомо, чи проникає меропенем у грудне молоко людини. Меропенем можна застосовувати при лактації лише у випадках, якщо очікувана користь  для матері перевищує потенційний ризик для дитини.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Досліджень впливу препарату на здатність керувати транспортними засо= бами та працювати з іншими механізмами не проводили.

При керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами рекомендується дотримуватися особливої обережності, враховуючи можливість розвитку головного болю, парестезій або судом, про які повідомляли при застосуванні меропенему.

Спосіб застосування та дози.

Наведені нижче таблиці 2-4 містять загальні рекомендації щодо дозування лікарського засобу.

Доза меропенему і тривалість лікування залежать від виду збудника хвороби, тяжкості захворювання та відповіді на лікування.

Меропенем у дозі до 2 г 3 рази на добу у дорослих та дітей з масою тіла більше 50 кг та у дозі до 40 мг/кг= 3 рази на добу у дітей може бути особливо доцільним при лікуванні деяких видів інфекцій, спричинених менш чутливими видами бактерій (наприклад, види Enterobacteriaceae<= /span>, Pseudomo= nas aeruginosa, Acinetob= acter), або при дуже тяжких інфекціях.

Необхідно дотримуватися додаткових рекомендацій щодо дозування при лікуванні пацієнтів із нирковою недостатністю (див. нижче).<= /p>
                  Рекомендовані дози доро= слим та дітям з масою тіла більше 50 кг

                                                =                                                                            =                     Таблиця 2

Інфекція=

Одноразова доза для введення кожні 8 годин

Пневмонія, у тому числі негоспітальна та госпітальна пневмонія

500 мг або 1 г

Бронхолегеневі інфекції при муковісцидозі

2 г

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів<= /span>

500 мг або 1 г

Ускладнені інтраабдомінальні інфекції

500 мг або 1 г

Інфекції під час пологів і післяпологові інфекції

500 мг або 1 г

Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин

500 мг або 1 г

Гострий бактеріальний менінгіт

2 г

Лікува= ння пацієнтів з фебрильною нейтропенією<= /o:p>

1 г

Меропенем зазвичай застосовують у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю від 15 до 30 хвилин.

Крім того, дози препарату до 1 г можна вводити у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції впродовж приблизно 5 хвилин. Дані з безпеки введення дорослим препарату в дозі 2 г у вигляді внутрішньовен= ної болюсної ін’єкції обмежені.

Порушення функції нирок.

             Рекомендовані д= ози препарату для дорослих та дітей з масою тіла понад 50 кг,

                                                кліренс креатиніну менше 51 мл/хв

                                                =                                                                            =                     Таблиця 3

Кліренс креатиніну (мл/хв)

Одноразова до= за (див. Таблицю 2)

Частота<= /o:p>

26-50

повна однораз= ова доза

кожні 12 годин

10-25

половина одноразової дози

кожні 12 годин

<10

половина одноразової дози

кожні 24 години

Дані щодо застосування вказаних у Таблиці 3 доз препарату, відкоригованих на одиницю дози 2 г, обмежені.

Меропенем виводиться за допомогою гемодіалізу та гемофільтрації, тому необхідну дозу препарату слід вводити після завершення процедури гемодіаліз= у.

Рекомендацій щодо встановленої дози препарату для пацієнтів, які отримують перитонеальний діаліз, немає.

Порушення функції печінки.= Для пацієнтів із порушеннями функції печінки коригування дози препа= рату не потрібне (див. розділ «Особливості &n= bsp;застосування»).

Дозування для пацієнтів літнього віку. Для пацієнтів літнього віку з нормальною функцією нирок або зі значенням клі= ренсу креатиніну вище 50 мл/хв коригування дози не потрібне.

Діти віком до 3 місяців. Немає даних про безпеку та ефективність меропенему= у дітей віком до 3 м= ісяців, і оптимальний режим дозування не встановлений. Існують обмежені фармакокінетичні дані, які обґрунтовують застосування дози меропенему 20 мг/кг кожні 8 годин (див. розділ «Фармакокінетика»= ).

<= /span>

          Рекомендовані д= ози для дітей віком від 3 місяців до 11 років з масою тіла до 50 = ;кг

                                                =                                                                                      =           Таблиця 4

Інфекція

Одноразова доза для введення кожні 8 годин

Пневмонія, у тому числі негоспітальна та госпітальн= а

10 або 20 мг/кг маси тіла

Бронхолегеневі інфекції при муковісцидозі

40 мг/кг маси тіла

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів<= /span>

10 або 20 мг/кг маси тіла

Ускладнені інтраабдомінальні інфекції

10 або 20 мг/кг маси тіла

Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин

10 або 20 мг/кг маси тіла

Гострий бактеріальний менінгіт

40 мг/кг маси тіла

Лікування пацієнтів з фебрильн= ою нейтропенією

20 мг/кг маси тіла

<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";mso-fareast= -font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:UK'>Діти з масою тіла понад 50 кг. Слід застосовувати дозу, як для дорослих пацієнтів. Досвіду застосування препарату дітям з порушенням функції нирок немає.<= o:p>

<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";mso-fareast= -font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:UK'>Спосіб застосування.

Меропенем зазвичай застосовують у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю від 15 до 30&nbs= p;хвилин. Крім того, дози меропенему до 20 мг/кг можна вводити у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції впродовж приблизно 5 хвилин. Дані з безпеки, що підтверджують введення дітям препарату у дозі 40 мг/кг у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції, обмежені.

Проведення внутрішньовенної болюсної ін’єкції.<= /p>
Розчин для болюсної ін’єкц= ії слід готувати шляхом розчинення лікарського засобу Меропенем у воді для ін’єкцій до отримання концентрації 50 мг/мл.<= /p>
Хімічна і фізична стабільн= ість приготованого розчину для болюсної ін’єкції зберігалася впродовж 3 годин при кімнатній температурі (15-25 °С).

З мікробіологічної точки зору, якщо метод відкриття/відновлення/розведе= ння не виключає ризику мікробіологічного забруднення, лікарський засіб необхідно використати негайно.

Якщо лікарський засіб одразу ж не використано, слід ретельно контролювати  термін та умови зберігання приготованого розчину= .

Проведення внутрішньовенної інфузії.<= /p>
Розчин для інфузії слід готувати шляхом розчинення лікарського засобу Меропенем у 0,9 % розчині нат= рію хлориду для інфузій або у 5 % розчині глюкози (декстрози) для інфузій до отримання концентрації 1-20 мг/мл.

Хімічна і фізична стабільність приготованого розчину для інфузії з використанням 0,9 % розчину натрію хлориду була продемонстрована протягом 3 годин при температурі 25 = ;°С або впродовж 24 годин у холодильнику (2‒8 °С). З мікробіологічної точки зору лікарський засіб необхідно використати негайно. Якщо лікарський засіб одразу ж не використано, слід ретельно контролювати  термін та умови зберігання приготованого розчину= .

Приготований з 5 % розчином глюкози (декстрози) розчин меропенему слід використати негайно.<= /span>

Не слід заморожувати приготовані розчини.

Діти.<= /p>
Препарат застосовувати діт= ям віком від 3 місяців.

Передозування.<= /b><= /p>
Відносне передозування мож= ливе у пацієнтів із порушеннями функції = нирок у разі, якщо доза препарату не коригується, як описано у розділі «Спосіб застосування та дози». Обмежений досвід постмаркетингового застосування препарату вказує на те, що небажані реакції, які виникають піс= ля передозування, узгоджуються з профілем зазначених побічних реакцій, описаних у розділі «Побічні реакції», і зазвичай проявляються у легкій формі та минають після відміни препарату або зниження його дози. Слід розглянути необхідність симптоматичного лікування.=

В осіб з нормальною функці= єю нирок відбувається швидке виведення препарату нирками.

Меропенем і його метаболіти виводяться з організму під час гемодіалізу.

Побічні реакції.<= /p>
Найчастішими небажаними реакціями, пов’язаними із застосуванням меропенему, були діарея (2,3 %), висипання (1,4 %), нудота/блювання (1,4 %) та запалення у місці введення ін’єкції           (1,1 %). Найчаст= ішими небажаними явищами з боку лабораторних показників були тромбоцитоз (1,6 %) = та підвищення рівня печінкових ферментів (1,5-4,3 %).=

Всі побічні реакції зазнач= ені за класом системи органів і частотою: дуже часто (≥1/10); часто (від ≥1/100 до <1/10); нечасто (від ≥1/1000 до <1/100); рідко = (від ≥1/10000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (= не можна оцінити на основі наявних даних).

У межах кожної групи побіч= ні реакції за частотою зазначені у порядку зменшення серйозності.

<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";mso-fareast= -font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:UK'>Інфекції та інвазії: нечасто<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";mso-fareast= -font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'> ‒ оральний та вагінальний кандидоз.

<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";mso-fareast= -font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:UK'>З боку крові та лімфатичної сист= еми: часто ‒ тромбоцитемія; нечасто ‒ агранулоцитоз, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія, еозинофілія.

<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";mso-fareast= -font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:UK'>З боку імунної системи: нечасто ‒ анафілактична реакція (д= ив. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосува= ння»), ангіоневротичний набряк.

<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";mso-fareast= -font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:UK'>Психічні розлади: рідко ‒ делірій.

<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";mso-fareast= -font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:UK'>З боку нервової системи: часто ‒ головний біль; нечасто ‒ парестезія; рідко= ‒ судоми (див. розділ = ;«Особливості застосування»).

<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";mso-fareast= -font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:UK'>З боку шлунково-кишкового тракту= : часто ‒ діарея, біль у животі, блювання, нудота; нечасто<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk535920873'> ‒ коліт, асоційований із застосуванням антибіотиків (див. розділ «Особливості застосування»<= /i>).

<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";mso-fareast= -font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:UK'>З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто ‒ підвищення рівнів трансаміназ, підвищення рівнів лужної фосфатази у крові, підвищення рівнів лактатдегідрогенази у крові; нечасто ‒ підвищення рівнів біліру= біну в крові.

<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";mso-fareast= -font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:UK'>З боку шкіри та підшкірної ткани= ни: часто ‒ висип, свербіж; нечасто ‒ токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса‒Джонсона, мультиформна еритема, кропив’янк= а; частота невідома ‒ медикаментозна алергія з еозинофілією і системними симптомами, гострий генералізований екзантематозний пустульоз (ди= в. розділ «Особливості застосування»).

<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";mso-fareast= -font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:UK'>З боку нирок і сечовивідних шлях= ів: нечасто ‒ підвищення рівнів креатиніну в крові, підвищення рівнів сечовин= и в крові.

<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";mso-fareast= -font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:UK'>Загальні розлади та стани у місці введення препарату: часто ‒ запалення, біль; нечасто= ‒ тромбофлебіт, біль у місці ін’єк= ції.

Немає ніяких даних, що свідчать = про збільшення ризику побічних явищ у дітей на підставі обмеженої кількості доступних даних. Усі отримані повідомлення відповідали побічним реакціям, спостережуваним у дорослих пацієнтів.

Повідомл= ення про підозрювані побічні реакції. Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через автоматизовану інформаційну систему з фарма= конагляду за посиланням: https://aisf= .dec.gov.ua.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Рекомендується застосовувати свіжоприготовлені розчини препарату Меропенем для внутрішньовенних ін’єкцій та інфузій.

Один флакон призначений тільки = для одноразового використання.

При приготуванні розчину і під час його застосування слід використовувати стандартні асептичні методи роботи.

Розчин слід струсити перед використанням.

Невикористаний продукт або відходи необхідно утилізувати відповідно = до місцевих вимог.

Несумісність. Меропен= ем не слід змішувати або додавати до інших лікарських засобів.

Меропенем, який буде використовуватися для болюсних внутрішньовенних ін’єкцій, слід відновлювати у стерильній воді для ін’єкцій.

Меропенем у флаконах для внутрішньовенних інфузій можна безпосередньо відновити у                0,9 % ро= зчині натрію хлориду або 5 % розчині глюкози для проведення інфузій.

Упаковка. По 500 мг або 1000 мг порошку у флаконах. По 1 або 10, аб= о 50 флаконів у картонній пачці.

Категорія відпуску.= За рецептом.

Виробник. Приватне акціонерне товариство «Лекхім-Харків».

Місцезнаходження виробника= та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 61115, Харківська обл., місто Харків, вулиця Северина Потоцького, будинок 36.

Інфекція=	Одноразова доза для введення кожні 8 годин
Пневмонія, у тому числі негоспітальна та госпітальна пневмонія	500 мг або 1 г
Бронхолегеневі інфекції при муковісцидозі	2 г
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів<= /span>	500 мг або 1 г
Ускладнені інтраабдомінальні інфекції	500 мг або 1 г
Інфекції під час пологів і післяпологові інфекції	500 мг або 1 г
Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин	500 мг або 1 г
Гострий бактеріальний менінгіт	2 г
Лікува= ння пацієнтів з фебрильною нейтропенією<= /o:p>	1 г

Кліренс креатиніну (мл/хв)	Одноразова до= за (див. Таблицю 2)	Частота<= /o:p>
26-50	повна однораз= ова доза	кожні 12 годин
10-25	половина одноразової дози	кожні 12 годин
<10	половина одноразової дози	кожні 24 години

Інфекція	Одноразова доза для введення кожні 8 годин
Пневмонія, у тому числі негоспітальна та госпітальн= а	10 або 20 мг/кг маси тіла
Бронхолегеневі інфекції при муковісцидозі	40 мг/кг маси тіла
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів<= /span>	10 або 20 мг/кг маси тіла
Ускладнені інтраабдомінальні інфекції	10 або 20 мг/кг маси тіла
Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин	10 або 20 мг/кг маси тіла
Гострий бактеріальний менінгіт	40 мг/кг маси тіла
Лікування пацієнтів з фебрильн= ою нейтропенією	20 мг/кг маси тіла