для медичного застосування лікарського засобу

<= /span>

Кордерія ДУО

(Corderi= a DUO)

<= /b>

Склад:<= /span>

діючі речовини: <= /i>периндоприл, індапамід;

1 таблетка містить:

2 мг пер= индоприлу терт-бутиламіну, що еквівалентно 1,669 мг периндоприлу, та 0,625 мг індапа= міду;

або 4 мг периндоприлу терт-бутиламіну, що еквівалентно 3,338 мг периндоприлу, та 1,25 <= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk133237024'>мг індап= аміду;

або 8 мг периндоприлу терт-бутиламіну, що еквівалентно 6,676 мг периндоприлу, та 2,5 <= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk133237024'>мг індап= аміду;

допомiжнi речовини:<= /span> лакто= за, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна; кросповідон; натрію гідрокарбонат; кремнію діоксид колоїдний безводний; магнію стеарат.<= /span>

<= /span>

Лікарська форма. = Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі двоопуклі таблетки від білого до майже білого кольору.

<= /span>

Фармакотерапевтична група. Засоби, що впливають на серцево-судинну систему.=

Комбіновані препарати інгібіт= орів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ). Периндопр= ил та діуретики. Код ATX C09B A04.

<= /b>

Фармакологi= чнi властивост= і.

Фармакодинаміка.

Кордерія ДУО — це комбінація інгібітору АПФ периндоприлу терт-бутиламіну та сульфонамiдно= го діуретика індапаміду. Його фармакологічна дія зумовлена властивостями кожного компонента (периндоприлу та індапаміду) і їх адитивним синергізмом.

Механізм дії. Кордерія ДУО має адитивний синергічний ефект двох антигіпертензивних компонентів.

Механізм дії <= span style=3D'mso-bidi-font-style:italic'>периндоприлу<= /span>. Периндоприл= – інгібітор АПФ, що перетворює ангіотензин І в ангіотензин ІІ (судинозвужувальну субстанцію), додатково стимулює секрецію альдостерону корою надниркових залоз та розпад = брадикініну (вазодилатуючої субстанції) до неактивних гептапептидів. Інгібу= вання АПФ призводить до: зниження секреції альдостерону; підвищення активності ре= ніну у плазмі крові, тоді як альдостерон не чинить негативного впливу; зменшення загального периферичного опору судин завдяки переважаючому впливу на судини м’язів та нирок; при цьому не спостерігається затримки води та солей або рефлекторної тахікардії, навіть у разі тривалого лікування. Окрім того, периндоприл знижує артеріальний тиск (АТ) у пацієнтів= із нормальним і низьким рівнем реніну у плазмі крові. Пер= индоприл діє через свій активний метаболіт периндоприлат= . Інші метаболіти неактивні. Периндоприл зменшує роботу серця через вазодилататорну дію на вени (можлив= о, через зміни у метаболізмі простагландинів) – зменшення переднавантаження, та через зменшення загального опору периферичних судин – зменшення постна= вантаження на серце. Дослідження, проведені з участю пацієнтів із серцевою недостатніс= тю, довели, що застосування периндоприлу призводить= до зниження тиску наповнення лівого та правого шлуночків, зниження загального опору периферичних судин, збільшення серцевого викиду та покращення серцево= го індексу, збільшення регіонального кровотоку у м’язах. Покращуються показники тестів із фізичним навантаженням.

Механізм= дії індапаміду. Індапамiд – похідна сул= ьфонаміду з індоловим кільцем, фарма= кологiчно споріднена з тiазидними ді= уретиками. Індапамід інгібує реабсорбцію натрію у кортикал= ьному сегменті нирок. Це підвищує екскрецію натрію та хлоридів і меншою мірою - калію і магнію із сечею, підвищуючи таким чином сечовиділення та забезпечуючи антигіпертен= зивну дію.

Фармакодинамічні ефекти. Кордерія ДУО чинить дозозал= ежну антигіпертензивну дію на систолічний (САТ) та діастолічний (ДАТ) артеріальний тиск у пацієнтів з артеріальною гіпертензією будь-якого віку, які знаходяться у положенні як лежачи, так і стоячи. Антигіпертензивна дія препарату триває 24 години. Зниження артеріального тиску досягається менш ніж за один місяць без виникн= ення тахіфілаксії; припинення лікування не спричиняє синдрому відміни. У ході клінічних досліджень доведено, що одночасне призначення периндоприлу= та індапаміду спричининяє антигіпертензивну дію синергічного походження, яка є результатом окремих ефектів складових лікарського засобу.

PICXEL — багатоцентрове рандомізоване подвійне сліпе контрольоване дослідження, у ході якого за результатами ехокардіографії оцінювали вплив комбінації периндоприлу та індапаміду на гіпертрофію лівого шлуночка порівняно з еналаприлом= у монотерапії. У ході дослідження PICXEL пацієн= тів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка (з індексом маси лівого шлуночка > 120 г/м² у чоловіків та > 100 г/м² у жінок) було = рандомізовано у дві групи: одна група пацієнтів приймала 2 мг п= ериндоприлу тертбутиламіну (еквівалентно 2,5 мг периндоприлу аргініну)/0,625 мг індапаміду, інша – 10 мг еналаприлу 1 раз на добу= протягом року. Дози було адаптовано відповідно до показників артеріального тиску (АТ= ): дозу периндоприлу тертбути= ламіну збільшували до 8 мг (еквівалентно 10 мг пери= ндоприлу аргініну), індапаміду — до 2,5 мг, еналаприлу — до 40 мг 1 раз на добу. Препар= ати у стартовій дозі продовжили приймати 34 % пацієнтів у групі периндоприлу/індапаміду (2 мг периндоприлу та 0,625 мг індапаміду) та 20 % у групі еналаприлу (10 мг). Серед усіх рандомізованих пацієнтів наприкінці лікування інде= кс маси лівого шлуночка зменшився достовірно більшою мірою у пацієнтів, які отримували периндоприл/інд= апамід (–10,1 г/м²), ніж у групі еналаприлу (–1,1 г/м²). Різниця між двома групами становила –8,3 (95 % довірчий інтервал [ДІ] від –11,5 до –5,0, p < 0,0001). Кращого ефекту що= до зниження індексу маси лівого шлуночка було досягнуто при прийомі максимальн= их доз периндоприлу/індапамід= у (10 мг/2,5 мг). Артеріальний тиск більш ефективно зменшився у гру= пі периндоприлу/індапаміду: = різниця середнього зниження АТ між двома групами пацієнтів становила –5,8 мм&n= bsp;рт. ст. (95 % ДІ від –7,9 до –3,7, p < 0,0001) для САТ та –2,3 мм рт. ст. (95 % ДІ від –3,6 до –0,9, p =3D 0,0004) для = ДАТ.

ADVANCE — міжнародне мультицентрове рандомізоване дослідження з бі-факторіальним (2×2) дизайном, спрямоване на визначення переваг зниження артеріального тиску фіксованою комбінацією периндоприлу/індапаміду п= орівняно з плацебо на тлі поточної стандартної терапії (подвійне сліпе порівняння) та переваг стратегії інтенсивного контролю глікемії (рівень HbAlc ≤ 6,5 %) на основі «Гліклазиду MR» («Діабетону^® MR») порівняно зі стандартним контролем глікемії (дизайн PROBE [проспективне рандомізоване відкрите дослідження із визначенням сліпим методом]) за впливом на основні = макро- та мікросудинні по= дії у пацієнтів з діабетом ІІ типу. Первинна кінцева точка складалася з осно= вних макроваскулярних (кардіова= скулярний летальний наслідок, нелетальний інфаркт міокарда, нелетальний інсульт) і мікроваскулярних (нові випадки або погіршення нефропа= тії, ретинопатії) подій. У дослідженні брали участь 11140 пацієнтів з діабетом ІІ типу. У середньому вік пацієнтів становив 66 років, індекс маси тіла (ІМТ) 28 кг/м², тривалість діабету — 8 років, HbAlc 7,5 % та САТ/ДАТ 145/81 мм рт. ст. Серед них 83 % пацієнтів мали артер= іальну гіпертензію, 32 % та 10 % пацієнтів мали в анамнезі мікро- та макроваскулярні захворювання відповідно та 27 % = мали мікроальбумінурію. Супутня терапія включала препарати= для зниження АТ (75 %), для зниження ліпідів (35 %, головним чином статини — 28 %), ацетилсаліцилову кислоту або ін= ші антитромбоцитарні препарати (47 %). Протягом 6 тижнів періоду введення у дослідження пацієнти отримували комбінацію= периндоприлу/індапаміду та продовжували приймати звичайну для них цукрознижувальну терапію. Далі паціє= нтам за рандомізованим принципом був призначений при= йом плацебо (n =3D 5571) або комбінація периндоп= рилу/індапаміду (n =3D 5569). Периндоприл/індапамід, 5 мг/1,25 мг, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, не прийнятний для початку терапії. Лікування розпочина= ли з периндоприлу 2,5 мг/і= ндапаміду 0,625 мг по 1 таблетці 1 раз на добу. Через 3 місяці, за умови доброї переносимості, дозу підвищували. Тобто призначали препарат периндоприл/індапамід, 5 мг/1,25 мг, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 1 таблетці 1 раз на добу. Лікування протягом 4,3 року комбінацією периндоприлу/і= ндапаміду призвело до достовірного зниження на 9 % відносного ризику показників первинної кінцевої точки (95 % ДІ [0,828; 0,996], р =3D 0,041). Переваги лікування периндоприл= ом/індапамідом порівняно з плацебо були зумовлені: досто= вірним зниженням відносного ризику загальної летальності на 14 % (95 % ДІ [0,75; 0,98], р =3D 0,025); достовірним знижен= ням відносного ризику кардіоваскулярної летальності= на 18 % (95 % ДІ [0,68; 0,98], р =3D 0,027); достовірним зниженням відносного ризику всіх видів ниркових ускладнень на 21 % (95 % ДІ [0,74; 0,86], р < 0,001). У підгрупі пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які лікувалися периндоприло= м/індапамідом, відзначалося достовірне зниження відносн= ого ризику основних макро- та = мікросудинних ускладнень на 9 % (95 % ДІ [0,82; 1,0], р =3D 0,052) порівняно з = групою плацебо. У підгрупі пацієнтів, які приймали периндопри= л/індапамід, порівняно з групою плацебо, також відзнача= лося: достовірне зниження відносного ризику загальної летальності на 16 % (95 % ДІ [0,73; 0,97], р =3D 0,019); достовір= не зниження відносного ризику кардіоваскулярної летальності на 20 % (95 % ДІ [0,66; 0,97], р =3D 0,023); достовірне зниження відносного ризику всіх видів ниркових ускладнень на 20 % (95 % ДІ [0,73; 0,87], р < 0,001). Переваги лік= ування, спрямованого на зниження артеріального тиску, не залежали від переваг, досягнутих у пацієнтів, які лікувалися відповідно до стратегії інтенсивного контролю глікемії.=

Фармакодинамічні ефекти, пов’язані = з периндоприлом. Периндоприл ефективно знижує АТ при всіх ступенях артеріальної гіпертензії: легкої, помірної та тяжкої. Зниження САТ і ДАТ спостерігається у положенні як лежач= и, так і стоячи. Максимальний антигіпертензивний е= фект розвивається через 4-6 годин після прийому одноразової дози та зберіга= ється більше доби. Периндоприл має високий рівень остаточного блокування АПФ (приблизно 80 %) через 24 години після прийому. У пацієнтів, які відповіли на лікування, нормалізація АТ досягаєть= ся через місяць і зберігається без виникнення тахіфілаксі= ї. Припинення терапії не супроводжується синдромом відміни. Периндоприл має судинорозширювальні властивості, відновлює еластичність великих артерій, коригує гістоморфометричні зміни у резистентнос= ті артерій та зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Додавання у разі необхіднос= ті тіазидного діуретика приз= водить до додаткового синергізму. Комбіноване застосування інгібітору АПФ і тіазидного діуретика змен= шує ризик гіпокаліємії, що може виникнути при призн= аченні діуретика у монотерапії.

Фармакодинамічні ефекти, пов’язані = з індапамідом. При застосуванні як монотерапії індапамід чин= ить антигіпертензивну дію, яка триває 24 години. Цей= ефект проявляється у дозах, у яких діуретичні властивості є мінімальними. Антигіпертензивна дія індапаміду= пропорційна покращенню еластичності артерій та зменшенню резистентності артеріол і загального периферичного опору судин. Індап= амід зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. При перевищенні дози антигіпертензивна дія тіазидних та тіазидопо= дібних діуретиків досягає рівня плато, тоді як кількіс= ть небажаних ефектів зростає. Якщо лікування є недостатньо ефективним, не слід збільшува= ти дозу препарату. Більше того, як було показано у ході досліджень різної тривалості (короткої, середньої та довгої) з участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією, індапамід не впливає на метаболіз= м лiпiдiв (тригліцеридів, ліпопротеїдів низької та високої щільності) та не впливає на метаболізм вуглеводів, навіть у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом.

Фармакокінетика.

Фармакокінетичні властивості = периндоприлу та індапаміду у складі лікарського засобу Кордерія ДУО не відрізняються від властивостей при їх окремому застосуванні.

Фармакокінетичні властивості периндоприлу<= /span>.

Абсорбція та біодоступність. Після перорального прийому перин= доприл швидко всмоктується, його максимальна концентрація досягається через 1 годину. Період напіввиведення периндоприлу з плазми крові становить 1 годину. Оскільки прийом їжі зменшує перетворе= ння периндоприлу у периндоприлат, а отже, знижується і його біодоступність, периндоприл слід приймати перорально в одноразовій добовій дозі вранці перед їдою.

Розподіл. Об’єм розподілу незв’язаного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв’язування периндоприлату з білками плазми кро= ві становить 20 %, в основному з АПФ, і залежить від концентрації.

Біотрансформація.= Периндоприл є пролікарським засобом. Так, 27 % прийнят= ої дози периндоприлу потрапляє у кровотік у вигляді активного метаболіту периндоприлату. Крім актив= ного периндоприлату, периндоприл утворює ще 5 неактивних метаболітів. Максимальна концентрація периндоприлату у плазмі крові досягається через 3-4 години.

Виведення. Периндоприлат виводиться із сечею, період остаточного напіввиведення незв’язаної фракції становить приблизно 17 годин. Стан рівноваги досягається протягом 4 діб.<= /p>
Лінійність/нелінійність.= Було продемонстровано лінійний взаємозв’язок між дозою периндоприлу та його концентрацією у плазмі крові.

Особливі категорії пацієнтів

Пацієнти літнього віку. Виведення пе= риндоприлату знижується у пацієнтів літнього віку та в осіб із серцевою або нирковою недостатністю.

Порушення функції нирок.= Для пацієнтів з нирковою недостатн= істю слід адаптувати дозу залежно від ступеня порушення функції нирок (кліренсу креатиніну).

Необхідність діалізу. Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв.=

Цироз печінки. Кінетика пери= ндоприлу змінюється у хворих на цироз печінки: печінковий кліренс основної молекули знижується вдвічі. Однак кількість утворюваного перинд= оприлату не зменшується, і, отже, таким пацієнтам не потрібно підбирати дозу (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Особливості застосування»).

Фармакокінетичні властивос= ті індапамід= у=

Абсорбція.<= /span> Індапамід швидко та повністю всмоктується у травному тракті. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається прибли= зно через 1 годину після перорального прийому препарату.=

Розподіл. Зв’язування з протеїнами плазми к= рові становить 79 %.

Біотрансформація та виведення. Перiод= напiввиведення становить 14-24 години (у середньому – 18 годин). Повторний прийом не призводить до кумуляц= ії. Виведення головним чином відбувається із сечею (70 % дози) та фекаліями (22 %) у вигляді неактивних метаболітів.

Особливі категорії пацієнтів=

Порушення функції нирок.= У пацієнтів із нирковою недостатні= стю фармакокінетичні параметри не змінюються.

<= /span>

Клінічні характеристики.

Показання.

Дозування 2 мг/0,625 мг:

- есенціальна гіпертензія у дорослих пацієнтів.<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk133237024'>

Дозування 4 мг/1,25 мг:

- есенціальна гіпертензія у дорослих пацієнтів;<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk133237024'>

- у разі необхідності додаткового контролю артеріального тиску при застосуванні периндоприлу як монотерапії.=

Дозування 8 мг/2,5 мг:=

- артеріальна гіпертензія у пацієнтів, які потребують застосування п= ериндоприлу терт-бутиламіну у дозі 8 мг та і= ндапаміду у дозі 2,5 мг.

<= /b>

Протипоказання.

Пов’язані з пе= риндоприлом: гіперчутливість до діючої речовини або до будь-яко= го іншого інгібітору АПФ; ангіоневротичний набряк (набряк = Квінке) в анамнезі, пов’язаний із попереднім лікуванням інгібіторами АПФ (див. розд= іл «Особливості застосування»); уроджений або ідіопатични= й ангіоневротичний набряк; вагітність або планува= ння вагітності (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»); одночасне застосування з препаратами, що містять аліскірен, пацієнтам з цукровим діабетом або з порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації < 60 мл/хв/1,73 м²) (ди= в. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» і «Фармакодинаміка»); одночасне застосування з сакубітри= лом/валсартаном. Кордерія ДУО не слід застосовувати раніше ніж ч= ерез 36 годин після прийому останньої дози сакубітрилу/валсартану (див. розділи «Особливості застосування» і= «Взаємодія з іншими лікарськими засобам= и та інші види взаємодій»); екстракорпоральні методи лікування, які призводять до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші ви= ди взаємодій»); значний двобічний стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної функціонуючої нирки (див. розділ «Особливості застосування»). <= /o:p>

Пов’язані з ін= дапамідом: гіперчутливість до діючої речовини або до будь-яких інших сульфона= мідів; ниркова недостатність тяжкого сту= пеня (кліренс креатиніну < 30 мл/хв); печінкова енцефалопатія; порушення функції печінки тяжкого ступеня; гіпокаліємі= я.

Пов’язані з препаратом Кордерія ДУО: гіперчутлив= ість до будь-якої допоміжної речовини. Через відсутність достатнього клінічного досвіду Кордерія ДУО не слід застосовувати: пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі; пацієнтам із нелікованою декомпенсованою серцевою недостатністю.

<= /b>

Взаємодія з іншими лікарським= и засобами та інші види взаємодій.

Взаємодії, спільні для периндоприлу та індапаміду

Одночасне заcт= осування не рекомендоване

Літій. Під час одночасного застосування з інгібіторами АПФ (іАПФ) повідомляли про оборотне збільшення концентрації літію в сироватці крові та підвищення його токсично= сті. Одночасне застосування периндоприлу разом з індапамідом і літієм не рекомендоване, однак якщо це = дійсно необхідно, слід ретельно контролювати концентрацію літію в сироватці крові (див. розділ «Особливості застосування»).

Одночасне застосування, що потребує особливої уваги

Баклофен.<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk143508083'> Збільшується = антигіпертензивний ефект. Необхідно контролювати артеріальний тиск і за необхідності коригувати дозу антигіпертензивного засобу.

Нестероїдні протизапальні лікарські засоби (НПЗЗ) (у тому числі ацетилсаліцило= ва кислота у дозах ≥ 3 г/добу). При одночасному застосуванні іАПФ та НПЗЗ, наприклад ацетилсаліцилової кислоти у протизапальних дозах, інгібіторів ЦОГ-2 та неселективних НПЗЗ, можливе послаблення антигіпертензивного ефекту. Одночас= не застосування іАПФ і НПЗЗ може призвести до підв= ищення ризику погіршення функції нирок, у тому числі до розвитку гострої ниркової недостатності, та підвищення рівня калію в сироватці крові, особливо у пацієнтів із порушенням функції нирок. Таку комбінацію слід призначати з обережністю, особливо хворим літнього віку. Пацієнтам необхідно відновити водний баланс до початку лікування та контролювати функцію нирок на початку= і впродовж комбінованої терапії.

Одночасне застосування, що потребує уваги<= /span>

Іміпраміноподібні= (трициклічні) антидепресанти, нейролептичні засоби. Посилюють антигіпертензивну дію та підвищують ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект)= .

Взаємодії, пов’язані з периндоприлом=

Дані клінічних досліджень свідчать, що подвійна блока= да ренін-ангіотензин-альдосте= ронової системи (РААС) внаслідок одночасного застосування іАПФ= , блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскір= ену пов’язана зі збільшенням частоти виникнення таких побічних реакцій як гіпотензія, гіперкаліємія та погіршення функції нирок (у тому числі гостра ниркова недостатність), порівняно із застосуванням одного препарату, що впл= иває на РААС (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Фармакодинаміка»).

Лі= карські засоби, що підвищують ризик розвитку ангіоневротичного= набряку. Одночасне застосування іАПФ з сакубі= трилом/валсартаном протипоказане, оскільки це підвищує ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Розпочинати застосування сакубітрилу/в= алсартану слід не раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози периндоприлу. Терапію периндопри= лом розпочинати не раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози сакубітрилу/валсартану (д= ив. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).<= /span>

Одночасне застосування іАПФ з рацекадотрилом, ін= гібіторами mTOR (наприклад сиролімусо= м, еверолімусом, темсиролімус= ом) та гліптинами (наприклад л= інагліптином, саксагліптином, ситагліпти= ном, вільдагліптином) може призвести до підвищення р= изику розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Особливості застосування»).

Лікарські засоби, які спричин= яють гіперкаліємію. Рівень калію в сиров= атці крові зазвичай залишається у межах норми, але у деяких пацієнтів, які застосовують Кордерія ДУО, може виникнути гіперкаліємія. Деякі препарати або терапевти= чні класи, такі як аліскірен, солі калію, калійзберігаючі діуретики= (наприклад спіронолактон, триамтерен або амілорид), іАПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ, НПЗЗ, <= span class=3DSpellE>гепарини, імунодепресивні засоби (такі як циклоспорин або такролімус та ко-тримоксазол (= триметоприм/сульфаметоксазол), оскільки триметоприм діє як калійзберігаючий діуретик подібно до амілор= иду, можуть спричинити виникнення гіперкаліємії. Комбінація= цих препаратів збільшує ризик виникнення гіперкаліємії. Тому одночасне застосування лікарського засобу= Кордерія ДУО з вищезазначеними препаратами не рекомендовано. Якщо одночасне застосування цих речовин є необхідним, їх слід застосовувати з обережністю = та проводити частий моніторинг рівня = калію у сироватці крові.

Одночасне застосування протипоказане (див. розділ «Протипоказання»)

Аліскірен<= /span>. У пацієнтів з цукровим діабетом аб= о з порушенням функції нирок збільшується ризик виникнення гіперкаліємії, погіршення функції нирок і серцево-судинної захворюваності та летальності.<= o:p>

Екстракорпоральні= методи лікування= , які призводять до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями, такими як діаліз або гемофільтрація з використанням певних мембран із високою гідравлічною проникністю (наприкл= ад поліакрилонітрилових) та аферез<= /span> ЛНЩ із застосуванням декстрану сульфату, через підвищений ризик розвитку анафілактоїдних реакц= ій тяжкого ступеня (див. розділ «Протипоказання»). У разі необхідності проведе= ння такого лікування слід розглянути можливість використання діалізної мембрани іншого типу або застосування іншого класу ант= игіпертензивних засобів.

Одночасне застосування не рекомендо= ване

Аліскірен<= /span>. У всіх інших групах пацієнтів, як = і у пацієнтів з цукровим діабетом або з порушенням функції нирок, збільшується ризик виникнення гіперкаліємії, погіршення функ= ції нирок і серцево-судинної захворюваності та летальності (див. розділ «Особливості застосування»).

Супутня терапія іАПФ і блокатором рецепторів ангіотензину. Повідомлялося, що у пацієнтів зі встановленим атеросклерозом, серцевою недостатністю або у хворих на цукровий діабет з ураженням органів-мішеней супутня терапія іАП= Ф та блокатором рецепторів ангіотензину супроводжувалася підвищенням частоти виникнення артеріальної гіпотензії, непритомності, гіп= еркаліємії та погіршенням функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності) порівняно з застосуванням одного препарату, що впливає на РААС. Застосування подвійної блокади (тобто комбінації іАПФ та антагоніста рецепторів ангіотензину ІІ) можливе тільки в окремих випад= ках за умови ретельного контролю функції нирок, рівня калію в крові та артеріального тиску (див. розділ «Особливості застосування»).

Естрамустин. Існує ризик збільшення частоти виникнення побічних реакцій, таких як ангіоневротичний= набряк (ангіоедема).

Калійзберігаючі діуретики (наприклад триамтерен, амі= лорид), калій (солі). Існує ризик виникнення гіперкал= іємії (потенційно летальної), особливо у пацієнтів із порушенням функції нирок (адитивний гіперкаліємічний ефект). Комбінація = периндоприлу з вищезазначеними препаратами не рекомен= дована (див. розділ «Особливості застосування»). У разі якщо одночасне застосування усе ж таки показано, їх слід застосовувати з обережністю і з частим контрол= ем рівня калію в сироватці крові. Інформація про застосування спіронолактону пацієнтам із серцевою недостатністю наведена в пункті «Одночасне застосуван= ня, що потребує особливої уваги».

Одночасне застосування, що потребує особливої уваги

Протидіабетичні засоби (інсулін, гіпоглікемічні засоби для перорального застосування). Одночасне застосування іАПФ і протидіабетичних препаратів (інсуліни, гіпо= глікемічні засоби для перорального застосування) може посилити цукрознижувальний ефект= з ризиком розвитку гіпоглікемії. Цей феномен може виникати протягом перших ти= жнів комбінованого лікування та у пацієнтів із порушенням функції нирок.

Діуретики<= /span>. У пацієнтів, які приймають діуретики, особливо з наявністю дефіциту води та натр= ію, після початку терапії іАПФ може надмірно зменши= тися артеріальний тиск. Імовірність розвитку гіпотензивних ефектів може бути зни= жена шляхом відміни прийому діуретика, підвищення об= ’єму циркулюючої крові або споживання солі перед початком терапії периндоприлом, яку слід розпочинати з низької дози з поступовим її підвищенням. Пацієнтам з артеріальною гіпертензією, коли попередня терапія діуретиком могла спричинити д= ефіцит води/натрію, слід відмінити прийом діуретика пе= ред початком застосування іАПФ (у такому випадку пр= ийом діуретика з часом може бути поновлено) або розпочати лікування іАПФ з низької дози з поступовим її підвищенням. Пацієнтам із застійною серцевою недостатністю, які застосовуют= ь діуретик, лікування іАПФ = слід розпочинати з мінімальної дози, можливо, після зниження дози діуретика. У всіх випадках необхідно контролювати фун= кцію нирок (рівень креатиніну) протягом кількох перших тижнів терапії іАПФ.

Калійзберігаючі діуретики (еплеренон, спіронолактон)= . При одночасному застосуванні еплеренону або спіронолактону в дозах від 12,5 мг до 50 мг на добу з низькими дозами іАПФ у пацієнтів із серцевою недостатністю ІІ-ІV функціональних класів за шкалою Нью-Йоркської кардіологічної асоціації (NYH= A) і фракцією викиду < 40 %, які раніше приймали іАПФ та петльові діуретики, існує ризик виникнення гіперкаліємії, потенційно летальної, особливо у разі недотримання рекомендацій щодо призначення такої комбінації. Перед початком застосування такої комбінації слід упевнитися у відсутності гіперкаліємії і порушення функції н= ирок. Рекомендується ретельний моніторинг каліємії та= креатинінемії щотижнево протягом першого місяця лікув= ання і щомісячно надалі.

Одночасне застосування, що потребує уваги<= /span>

Антигіпертензивні= засоби та ваз= одилататори. Одночасне застосування цих лікарсь= ких засобів може посилити гіпотензивні ефекти периндоприлу= . Одночасне застосування з нітрогліцерином та іншими нітратами або з іншими <= span class=3DSpellE>вазодилататорами може сприяти додатковому зниженню артеріального тиску.

Алопуринол= , цитостатики, імунодепресивні засо= би, системні кортикостероїди або прокаїнамід. Одночасне застосування з іАПФ може призвести до підвищення ризику лейкопенії (= див. розділ «Особливості застосування»).

Анестезуючі засоби. іАПФ м= ожуть посилювати гіпотензивну дію деяких анестезуючих препаратів (див. розділ «Особливості застосування»).

Симпатоміметики.<= /span> Симпатоміметики можуть послаблюват= и антигіпертензивну дію іАПФ.

Препарати золота.= При лікуванні пацієнтів ін’єкційни= ми препаратами золота (натрію ауротіомалат) та одночасному застосуванні іАПФ, у тому числі периндоприлу, у рідкісних випадках повідомляли про виникнення нітритоїдних реакцій (почервоніння обличчя, нудота, блювання та артеріальна гіпотензія).

Взаємодії, пов’язані з індапамідом.

Одночасне застосування, що потребує особливої уваги

Препарати, які можуть спричинити розвиток пароксизмальної шлуночкової тахікардії= типу «пірует». Через ризик виникнення гіпокалі= ємії індапамід слід призначати з обережністю у комбі= нації з препаратами, що можуть спричинити розвиток пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует», такими як (поданий перелік не є повним) антиаритмічні= препарати класу ІА (наприклад хінідин, гідрохінідин, дизопірамід= ); класу ІІІ (наприклад аміодарон, дофетилід, ібутилід, бретиліум, соталол); деяк= і антипсихотики: фенотіазини (наприклад хлорпромазин, ц= іамемазин, левомепромазин, тіоридазин= , трифлуоперазин), бензаміди= (наприклад амісульприд, су= льпірид, сультоприд, тіаприд= ), бутирофенони (наприклад дроперид= ол, галоперидол), інші антипси= хотики (наприклад пімозид); інші речовини (наприклад <= span class=3DSpellE>бепридил, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин внутрішньовенний, галофантрин, мізоластин, = моксифлоксацин, пентамідин, спарфлоксацин, вінкамін внутрішньовенний, метадон, астемізол, терфенадин). Слід запобігати зниженню калію у плазмі = крові та у разі необхідності його коригувати, а також контролювати QT-інтервал.

Лікарські засоби, що знижують вміст калію в крові. Амфотерицин В для внутрішньовенного застосування, глюкокортикоїди= та мінералокортикоїди (системної дії), тетракозактид, проносні засоби, які стимулюють перистальтику, підвищують ризик зниження рі= вня калію у сироватці крові (адитивний ефект). Слід контролювати вміст калію у плазмі крові та коригувати його у разі потреби, зокрема при одночасному лікуванні препаратами наперстянки. Слід застосовувати проносні засоби, які = не стимулюють перистальтику.

Препарати наперстянки.= Гіпокаліємія та/або = гіпомагніємія сприяє токсичній дії наперстянки. Рекомендується проводити моніторинг рівня= калію, магнію у плазмі крові та ЕКГ-контроль, а у разі необхідності – коригувати лікування.

Алопуринол= . Одночасне застосування з індапамідом може призвести до підвищення частоти вини= кнення реакцій гіперчутливості до алопуринолу.

Одночасне застосування, що потребує уваги<= /span>

Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, = триамтерен). Можливе виникнення гіпокаліємії або гіперкаліємії (особливо у пацієнтів з нирко= вою недостатністю або з цукровим діабетом). Слід контролювати рівень калію у пл= азмі крові, проводити ЕКГ-моніторинг і у разі необхідності – переглянути терапію= .

Метформін<= /span>. Може спричинити молочнокислий ацид= оз внаслідок розвитку функціональної ниркової недостатності, пов’язаної з прий= омом діуретиків, особливо петль= ових. Не слід застосовувати метформін, якщо рівень креатиніну у плазмі крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л)= у жінок.

Йодоконтрастні засоби. У разі дегідратації, спричиненої застосуванням діуретиків, зростає ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні великих доз йодоконтрастних засобів. Перед застосовуванням йодоконтрастних препаратів необхідно відновити водний баланс.

Кальцій (солі). Існує ризик збільшення вмісту каль= цію в крові через зменшення його виведення із сечею.

Циклоспорин, такролімус. Існує ризик збільшення вмісту креатиніну в крові без зміни концентрації циркулюючого циклоспорину, навіть у разі відсутності дефіциту води та натрію.=

Кортикостероїди, тетракозактид (системної дії). Зменшують антигіпертензивний ефект (затримка води та іонів натрію під впливом кортикостероїдів).

<= /b>

Особливості застосування.

Особливі застереження.=

Особливі застереження, спільні для периндоприлу та індапа= міду

Для низь= кодозової комбінації лікарського засобу Кордерія ДУО не було продемонстровано достовірного зниження небажаних реакцій порівняно з застосуванням відповідних доз її компонентів як монопр= епаратів, за винятком гіпокаліємії (див. розділ «Побічні реакції»). Якщо пацієнт починає застосування одразу двох нових антигіпертензивних діючих речовин, не можна виключити підвищення частоти виникнення ідіосинкратичних реакцій. Для мінімізації так= ого ризику слід ретельно контролювати стан пацієнта.

Літій. Одночасне застосування з комбінаці= єю периндоприл/індапамід заз= вичай не рекомендоване (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Особливі застереження, пов’язані з = периндоприлом

Подвійна блокада ренін-ангіотенз= ин-альдостеронової системи (РААС). Існують дані, що одночасне застосування іАПФ, блокаторів рецепторів ангіот= ензину ІІ або аліскірену підвищує ризик виникнення артері= альної гіпотензії, гіперкаліємії та зниження функції н= ирок (у тому числі гострої ниркової недостатності). Тому застосування подвійної блокади РААС внаслідок одночасного прийому іАПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскір= ену не рекомендовано (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та = інші види взаємодій» і «Фармакодинаміка»). Якщо ж терапія подвійною блокадою РААС вважається абсолютно необхідною, то її слід проводити тільки під наглядом спеціаліста та за умови частого ретельного моніторингу функції нирок, рівня електролітів та артеріального тиску. Пацієнтам із діабетичною нефропатією не слід застосовувати одночасно іАПФ та блокатори рецепторів ангіотензину ІІ.

Калійзберігаючі засоби, добавки або замінники солі= , що містять калій. Комбінація периндоприлу = та калійзберігаючих засобів, добавок або замінників солі= , що містять калій, зазвичай не рекомендована (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія. У пацієнтів, які приймали іАПФ, повідомляли про виникнення нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів із норма= льною функцією нирок у разі відсутності інших факторів ризику нейтропенія виникає рідко. Периндоприл слід застосовувати д= уже обережно пацієнтам із колагенозами, під час тер= апії імунодепресантами, алопуринолом<= /span> чи прокаїнамідом або при поєднанні цих факторів ризику, особливо при наявності порушення функції нирок. У декого з таких пацієнтів відзначався розвиток серйозних інфекційних захворювань, іноді - резистентних до інтенсивної антибіотикотерапії. При застосуванні периндоприлу таким хворим рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові. Також, пацієнтів слід проінформувати про необхідність повідомляти св= ого лікаря про будь-який прояв інфекційного захворювання (наприклад біль у горл= і, підвищення температури тіла) (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» і «Побічні реакції»).

Реноваскулярна гіпертензія. У пацієнтів із двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки під час лікування іАПФ підвищується ризик виникнення артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності (див. розділ «Протипоказа= ння»). Застосування діуретиків може бути сприятливим фактором. Зниження функції нирок може супроводжуватися лише незначними змін= ами рівня креатиніну у сироватці крові навіть у пацієнтів з однобічним стенозом ниркової артерії.

Гіперчутливість/ангіоневротич= ний набряк (ангіоедема). У пацієнтів, які застосовувал= и іАПФ, у тому числі периндоприл, повідомляли про рідкісні випадки ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані (див. розділ «Побічні реакції»). Це може статися будь-коли під час лікування. У таких випадках необхідно терміново припинити прийом препарату та встановити медичний нагляд за станом пацієнта= до повного зникнення симптомів. Якщо набряк розповсюджувався лише в зоні облич= чя та губ, стан пацієнта, як правило, покращувався без лікування, хоча застосування антигістамінних препаратів було ко= рисним для зменшення симптомів. Ангіоневротичний набряк, пов’язаний із набряком гортані, може призвести до летального наслідку. Якщо набряк розповсюджуєтьс= я на язик, голосову щілину або гортань, що може призвести до обструкції дихальних шляхів, необхідна термінова невідкладна терапія, яка може включати підшкірне введення розчину епінефрину 1:1000 (0,3-0,5&nbs= p;мл) та/або заходи щодо забезпечення прохідності дихальних шляхів. Про виникненн= я ангіоневротичного набряку частіше повідомлялося у пац= ієнтів негроїдної раси, які застосовували іАПФ, порівн= яно з представниками інших рас. Пацієнти з ангіоневротичним<= /span> набряком в анамнезі, який не був пов’язаний з прийомом іАПФ, належать до групи підвищеного ризику розвитку ангіоневротичного набряку під час прийому іАПФ. Повідомляли про рідкісні випадки = інтестинального ангіоневротичног= о набряку у пацієнтів, які отримували лікування іАПФ. У таких пацієнтів відзначався абдомінальний біль (з нудотою та блюванням або = без них); іноді інтестинальний ангіоневротичний набряк не супроводжувався проявом попереднього ангіоне= вротичного набряку обличчя та рівень інгібітору С1-естерази був у нормі. Діагноз ангіоневротичного набряку було встановлено за допомог= ою таких процедур як комп’ютерна томографія абдомінальної ділянки або ультразвукове дослідження, або під час хірургічного втручання; після відмін= и іАПФ симптоми ангіоневротичного<= /span> набряку зникали. При виникненні абдомінального болю у пацієнтів, які прийма= ють іАПФ, слід провести диференціальну діагностику, щоб виключити інтестинальний а= нгіоневротичний набряк.

Одночасне застосування периндопр= илу з сакубітрилом/валсартаном= протипоказане через підвищений ризик розвитку ангіонев= ротичного набряку. Розпочинати застосування сакубітрилу/<= span class=3DSpellE>валсартану слід не раніше ніж через 36 годин піс= ля прийому останньої дози периндоприлу. У разі припинення лікування сакубітрилом/валсартаном терапію периндоприлом слід розпочинати не раніш= е ніж через 36 годин після прийому останньої дози сакуб= ітрилу/валсартану (див. розділи «Протипоказання» і «Взаємоді= я з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Одночасне застосуванн= я іАПФ з інгібіторами нейтральної = ендопептидази (НЕП) (наприклад рацекадотрилом), інгібіторами = mTOR (наприклад сиролімусом, еверолімусом, темсиролімусом) та гліптинами (наприклад лінагліпти= ном, саксагліптином, ситагліпти= ном, вільдагліптином) може призвести до підвищення р= изику розвитку ангіоневротичного набряку (наприклад н= абряку дихальних шляхів або язика, з порушенням функції дихання або без) (див. роз= діл «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Слід з обережністю розпочинати лікування рацекадотрилом, інгібіторами mTOR та гліпт= инами пацієнтів, які вже застосовують іАПФ. =

Анафілактоїдні реакції під час десенсибілізації. Повідомляли про поодинокі випадки тривалих анафілактоїдних реакцій, що загрожували життю, у паці= єнтів, які приймали іАПФ під час десенсибілізуючої тер= апії препаратами, що містять бджолину отруту. іАПФ с= лід застосовувати з обережністю пацієнтам з алергією після проведення десенсибілізації та уникати їх прийому під час імунотерапії препаратами, що містять бджолину отруту. Але у пацієнтів, які потребують застосування як іАПФ, так і десенсибілізації, таких реакцій можна уни= кнути завдяки тимчасовому припиненню прийому іАПФ щонайменше за 24 години перед початком десенсибілізуючої терапії.=

Анафілактоїдні реакції під час аферезу ліпопротеїдів низької щільності (ЛНЩ).= У пацієнтів, які застосовували іАПФ під час проведення аферезу<= /span> ЛНЩ з використанням декстрану сульфату, рідко повідомлялося про виникнення небезпечних для життя ана= філактоїдних реакцій. Цих реакцій можна уникнути, якщо тимчасово утриматися від терапії = іАПФ перед проведенням кожного а= ферезу.

Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі. Повідомляли про випадки виникнення анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які приймали іАПФ під час перебування на гемодіалізі з використанням високопрото= чних поліакрилових мембран (наприклад AN 69®). Таким пацієнтам слід застосовувати інший тип діалізних= мембран або призначати інший клас антигіпертензивних засобів.

Первинний альд= остеронізм. Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не відповідають на лікування антигіпертензивними лікарськими засоб= ами, які діють шляхом пригнічення ренін-ангіотензинової системи. Тому таким пацієнтам застосовувати даний препарат не рекомендуєтьс= я.

Пацієнти після трансплантації нирки= . Досвід призначення периндоприлу пацієнтам після нещодавно перен= есеної операції з трансплантації нирки відсутній.

Артеріальна гіпотензія.<= /span> Повідомляли про виникнення симптоматичної артеріальної гіпотензії у пацієнтів із симптоматичною серцев= ою недостатністю та супутньою нирковою недостатністю або без неї. Виникнення симптоматичної артеріальної гіпотензії є вірогіднішим у пацієнтів із більш тяжким ступенем серцевої недостатності, які приймають = петльові діуретики у великих дозах, мають гіпонатріємію або ниркову недостатність функціонального характеру. Для зниження ризику симптоматичної артеріальної гіпотензії на початку терапії та на етапі підбо= ру доз пацієнтам слід перебувати під ретельним наглядом лікаря. Такі самі застереження існують для осіб з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями, у яких надмірне зниження артеріального тиску може спричинити інфаркт міокарда або інсульт.<= o:p>

Ішемічна хвороба серця.<= /span> Якщо протягом першого місяця лікув= ання периндоприлом був епізод нестабільної стенокард= ії (будь-якої тяжкості), необхідно ретельно зважити співвідношення ризик/корис= ть, перш ніж вирішувати питання про продовження терапії.

Особливі застереження, пов’яз= ані з індапамідом.

Печінкова енцефалопатія. У пацієнтів із порушенням функції печінки застосуванн= я тіазидних та тіазидоподібних діуретиків, особливо у разі дисбалансу електролітів, = може спричинити виникнення печінкової енцефалопатії, яка може прогресувати до печінкової коми. У такому разі застосування діуретиків= слід негайно припинити.

Фоточутливість. При застосуванні тіазидних та тіазидоподібних діурети= ків повідомляли про виникнення реакцій фоточутливості (див. розділ «Побічні реакції»). У разі появи реакції = фоточутливості під час лікування прийом препарату рекомендовано припинити. Якщо ж є потреб= а у відновленні його застосування, рекомендується захистити вразливі ділянки від сонця або джерел штучного ультрафіолету.

Запобіжні заходи.<= /i>

Запобіжні заходи, спільні для периндоприлу та індапаміду

Порушення функції нирок. Для дозува= нь 2 мг/0,625 мг та 4 мг/1,25 мг= : при наявності ниркової недостатності тяжкого ступеня (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) лікування препаратом протипоказане.

Для дозування 8 мг/2,5 мг. <= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk143508083'>При наявності ниркової недостатності тяжкого та помірного ступеня (кліренс креатиніну < 60 мл/хв) лікування препаратом протипоказане.

Якщо у деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією б= ез наявних ознак порушення функції нирок результати лабораторних досліджень кр= ові демонструють ознаки функціональної ниркової недостатності, лікування препар= атом необхідно припинити з можливістю його відновлення у меншій дозі або лише од= нією з його складових. Таким пацієнтам необхідно проводити частий моніторинг рів= ня калію та креатиніну в крові: через 2 тижні від початку лікування та да= лі кожні два місяці у період терапевтичної стабілізації. Випадки виникнення ниркової недостатності спостерігалися переважно у пацієнтів із тяжкою серце= вою недостатністю або порушенням функції нирок, у тому числі зі стенозом нирков= ої артерії. Цей препарат не слід застосовувати пацієнтам зі значним двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки.<= /span>=

Артеріальна гіпотензія і дефіцит во= ди та електролітів. У пацієнтів із дефіцитом натрію (особливо при наявно= сті стенозу ниркових артерій) існує ризик різкого зниження артеріального тиску. Необхідний систематичний моніторинг щодо клінічних ознак дефіциту води та електролітів, що може виникнути при інтеркурентних випадках блювання або діареї. У таких пацієнтів слід регулярно контролювати рівень електролітів у плазмі крові. При виникненні значної артеріальної гіпотензії може бути потрібна внутрішньовенна інфузія ізотонічного розчину натрію хлориду. Тимчасова гіпотензія не є протипоказанням для продовження лікування. Після відновлення об’= єму циркулюючої крові та нормалізації артеріального тиску лікування можна відновити у зменшеній дозі або тільки однією зі складових препарату.

Рівень калію. Комбінація пе= риндоприлу та індапаміду не виключає можливості виникнення= гіпокаліємії, особливо у пацієнтів з цукровим діабето= м або з нирковою недостатністю. Як і при застосуванні будь-якого антигіпертензивного засобу в комбінації з діуретиком, слід проводити регулярний контроль рівня калію у плазмі крові.

Допоміжні речовини. До складу лікарського засобу входить лактоза, тому його застосування протипоказане пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, синдромом мальабсорбції глюкози-галактози, недостатністю лактаз= и.

Запобіжні заходи, пов’язані з периндоприлом

Кашель. Повідомляли про виникнення сухого кашлю під час терапії іАПФ. Цей кашель є стійки= м і припиняється після відміни препарату. У разі появи цього симптому необхідно брати до уваги можливість його ятрогенної етіології. Якщо призначення іАПФ для лікування пацієнта є необхідним, може бути прийняте рішення про продовження терапії.
Ризик артеріальної гіпотензії та/або ниркової недостатності (у разі наявності серцевої недостатності, дефіциту в= оди та електролітів). Значна стимуляція РААС спостерігалася під час гостро= го дефіциту води та електролітів (сувора безсольова дієта або тривале лікуванн= я діуретиками) у пацієнтів із низьким артеріальним тиск= ом, при наявності стенозу ниркових артерій, застійної серцевої недостатності або цирозу печінки з набряками та асцитом. Блокування цієї системи іАПФ, особливо під час першого застосування та протяг= ом перших 2 тижнів лікування, може спричинити різке зниження артеріального тиску та/або підвищення рівня креатиніну у плазмі крові, що підтверджує наявність функціональної ниркової недостатності. Іноді, хоча й рідко, це мо= же виникнути у будь-який час та мати гострий початок. У таких випадках лікуван= ня слід розпочинати з меншої дози з поступовим її збільшенням.

Пацієнти літнього віку.<= /span> Перед початком лікування слід перевірити функцію нирок і рівень калію у крові. Для зниження ризику виникн= ення раптової артеріальної гіпотензії, особливо при наявності дефіциту води або електролітів, початкову дозу препарату слід коригувати залежно від відповіді артеріального тиску на лікування.

Атеросклероз. Ризик виникнення артеріальної гіпотензії існує в усіх групах пацієнтів, але пацієнтам з ішемічною хворобою серця або недостатністю церебрального кровообігу препарат слід застосовуват= и з особливою обережністю, розпочинаючи лікування з низької дози.

Реноваскулярна гіпертензія. Лікуванням ре= новаскулярної гіпертензії є реваскуляризація. Проте іАПФ можуть бути корисними для пацієнтів із реноваскулярною гіпертензією, які чекають на операцію= або якщо така операція неможлива.

Для дозувань 2 мг/0,625 = мг та 4 мг/1,25 мг: якщо Кордерія ДУО призначений пацієнтам із наявним стенозом ниркової артерії або з підозрою на нього, лікування необхідно розпочинати в умовах стаціонару з низької дози і під контролем рівня калію в крові, оскільки у деяких пацієнтів спостерігалася функціональна ниркова недостатність, яка була оборотною при припиненні лікування.

Для дозування 8 мг/2,5 мг= : Кордерія ДУО не слід призначати пацієнтам із наявним стенозом ниркової артерії або з підозрою на нього. У такому випадку лікування необхідно розпочинати в умовах стаціонару= з меншої дози, ніж рекомендована доза препарату.

Серцева недостатність/серцева недостатність тяжкого ступеня. Лікування пацієнтів із серцевою не= достатністю тяжкого ступеня (IV класу) слід розпочинати під медичним наглядом зі зменшеної початкової дози. Лікування β‑блокаторами пацієнтів з артеріальною гіпертензією та коронарною недостатністю припиняти не потрібно, необхідно додати іАПФ до β‑блокатора= .

Пацієнти з цукровим діабетом. Лікування пацієнтів з інсулінозале= жним цукровим діабетом (спонтанна тенденція до підвищення рівня калію в крові) с= лід розпочинати під медичним наглядом зі зниженої початкової дози. У пацієнтів = із цукровим діабетом, які раніше застосовували пероральні цукрознижувальні зас= оби або інсулін, необхідно ретельно контролювати рівень глюкози у крові, особли= во протягом першого місяця лікування іАПФ (див. ро= зділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Расові особливості. Периндоприл, як і інші іАПФ, менш ефективно знижує артеріаль= ний тиск у пацієнтів негроїдної раси з гіпертензією, ніж в осіб інших рас, що, можливо, пояснюється низьким рівнем реніну у плазмі крові таких хворих.

Хірургічне втручання/анестезія. іАПФ м= ожуть спричинити артеріальну гіпотензію при проведенні анестезії, особливо під час застосування анестетика з гіпотензивним потенціалом. Тому лікування іАПФ тривалої дії, = таким як периндоприл, у разі можливості рекомендується припинити за 1 добу до хірургічного втручання.

Стеноз аортального або мітрального клапанів/гіпертрофічна кардіоміопатія. Пацієнтам з обструкцією виходу з лівого шлуночка слід з обережністю застосовувати іАПФ<= /span>.

Печінкова недостатність.= Рідко застосування іАПФ асоціювалося з виникненням синдрому, що розпочинається з холестатичної жовтяниці та прогресує до швидкоплинного некрозу печінки, іноді з летальним наслідком. Пацієнтам, у яких під час прийому іАПФ розвинулася жовтяниця з підвищенням рівня печінкових ферментів, слід припин= ити застосування іАПФ та забезпечити відповідний ме= дичний нагляд (див. розділ «Побічні реакції»).

Гіперкаліємія. У деяких пацієнтів, які застосовували іАПФ, у тому числі= периндоприл, відзначалося збільшення рівня калію у сироватці крові. Інгібітори АПФ можуть спричиняти гіпе= ркаліємію, оскільки пригнічують вивільнення альдостерону. У пацієнтів з нормальною функцією н= ирок цей ефект зазвичай незначний. До факторів ризику виникнення гіперкаліємії належать ниркова недостатність, погіршення функції нирок, вік від 70 р= оків, цукровий діабет, інтеркурентні стани, особливо дегідратація, гостра серцева декомпенсація, метаболічний ацидоз та одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками (наприклад спіронолактоном, еплереноном, триамтереном, амілоридом), добавками або замінниками солі, що містять калій; або застосування інших препаратів, пов’язаних із підвищенням рівня калію у сироватці крові (наприк= лад гепарину, ко-тримоксазолу, також відомого як триметоприм/сульфаметоксазол, і особливо антагоністів альдостерону або блокаторів рецепторів ангіотензину, інших іАПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ, ацетилсаліцилової кислоти в д= озі ≥ 3 г/добу, інгібіторів ЦОГ-2 та неселективних НПЗЗ, імунодепресивних засобів, таких як циклоспорин = або такролімус, триметоприм). Застосування добавок або замінників солі, що містять калій, калійзберігаючих діуретиків, особливо у пацієнтів із порушенням функції нирок, може призвести до значного підвищення рівня калію в сироватці крові. Гіперкаліємія може спричинити серйозну, іноді летальну аритмію. Пацієнтам, які застосовують іАПФ, слід з обережністю застосовувати калійзберігаючі діуретики та блокатори рецепторів ангіотензину,= а також проводити ретельний моніторинг рівня калію у сироватці крові та функц= ії нирок. Якщо одночасне застосування вищезазначених препаратів вважається доречним, їх слід застосовувати з обережністю та з частим контролем рівня к= алію (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємоді= й»).

Запобіжні заходи, пов’язані з індапамідом

Баланс води та електролітів

Рівень натрію. Перед початком лікування та згодом через регулярні проміжки часу слід визначати рівень натрію у плазмі крові. Зниження рівня натрію в крові спочатку може бути безси= мптомним, тому необхідний регулярний моніторинг. Контроль слід проводити частіше у пацієнтів літнього віку та у хворих на цироз печінки (див. розділи «Побічні реакції» та «Передозування»). Будь-яке лікування діуре= тиками може спричинити гіпонатріємію, іноді з дуже серйозними наслідками. Гіпонатріємія у поєднанн= і з гіповолемією може призвести до зневоднення та ортоста= тичної артеріальної гіпотензії. Супутня втрата іонів хлору може призвести до вторинного компенсаторного метаболічного алкалозу: частота та вираженість ц= ього ефекту незначні.

Рівень калі= ю. Зниження рівня калію в крові з виникненням гіпокаліємії є основним фактором ри= зику при застосуванні тіазидних та тіазидоподібних діуретиків. Гіпокаліємія може спричинити м’язові розл= ади. Надходила інформація про виникнення рабдоміолізу, переважно з супутньою тяжкою гіпокаліємі= єю. Слід запобігати зниженню рівня калію (< 3,4 ммоль/л) у певних категорій пацієнтів високого ризику, таких як пацієнти літнього віку та/або ті, хто недостатньо харчується, незалежно від застосування інших лікарських засобів, пацієнти з цирозом печінки, що супроводжується набряками та асцитом, пацієнти з ішемічною хвор= обою серця та серцевою недостатністю. У таких випадках гіпо= каліємія підвищує кардіотоксичність серцевих глікозидів і ризик виникнення порушень серцевого ритму. Пацієнти, які мають подовжений Q= T-інтервал вродженого або ятрогенного ґенезу, також належать до групи ризику. Гіпокаліємія, як і брадикардія, є сприятливим фактором виникнення порушень серцевого ритму тяжкого ступеня, особливо пароксизмальн= ої шлуночкової тахікардії типу «пірует», яка може бути летальною. Необхідний більш частий контроль рівня калію в крові. Перше визначення рівня калію у плазмі крові слід провести на першому тижні лікува= ння. При зниженому рівні калію в крові необхідно його відкоригувати.<= /span>

Виявлення гіпокаліємії вимагає її корекції. Гіпокаліємія, що виникла ч= ерез низьку концентрацію магнію в сироватці крові, може бути рефрактерною до лікування, якщо не проводиться корекція рівня магнію.<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk143508083'>

Рівень кальцію. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики = можуть зменшувати екскрецію кальцію з сечею і призводити до незначного тимчасового підвищення рівня кальцію в крові. Значне підвищення рівня кальцію в крові м= оже бути пов’язане з недіагностованим гіперпаратиреоїдизмом. У таких випадках лікування слід припинити та провести моніторинг функції паращитовидних залоз.=

Магній у плазмі крові. Було показано, що тіазиди та пов’язані з ними діуретики, включаючи індапамід, збільшують екскрецію магнію з сечею, що мо= же спричинити гіпомагніємію (див. розділи «Взаємод= ія з іншими лікарськими та інші види взаємодій» та «Побічні реакції»).

Рівень глюкози в крові. Контроль рівня глюкози в крові є д= уже важливим для пацієнтів з цукровим діабетом, особливо при зниженому рівні ка= лію.

Сечова кислота. У пацієнтів із підвищеним рівнем сечової кислоти в крові можливе збільшення кількості нападів подагри.<= /o:p>

Функція нирок і діуретики= . Тіазидні та тіазидоподібні діуретики = найбільш ефективні, коли функція нирок у нормі або порушення є незначними (рівень креатиніну в крові < 25 мг/л, тобто 220 мкмоль/л у дорослих). У пацієнтів літнього віку рівень креатиніну плазми крові слід визначати за формулою Кокрофта з урахуванням ві= ку, маси тіла та статі: кліренс креатиніну (cl_cr) =3D (140 – вік) × маса тіла/0,814 × рівень креатиніну у плазмі = крові, де вік виражений у роках, маса тіла – у кілограмах, рівень креатиніну у пла= змі крові – у мікромолях/літр. Ця формула прийнятна= для визначення рівня креатиніну плазми крові у чоловіків літнього віку, але для жінок її слід адаптувати шляхом множення результату на 0,85. Гіповолемія, спричинена втратою води та натрію внаслі= док прийому діуретиків на початку лікування, знижує= гломерулярну фільтрацію, що може призвести до підвище= ння рівня сечовини та креатиніну в крові. Ця транзиторна функціональна ниркова недостатність не має побічних наслідків у пацієнтів із нормальною функцією нирок, але може погіршити наявну ниркову недостатність.=

= Хоріоїдальн= ий випіт, гостра міопія (короткозорість) та вторинна закритокутова глаукома. Препарати, що містять <= span class=3DSpellE>сульфонамід= або похідні сульфонаміду, можуть викликати ідіосин= кратичну реакцію, що спричиняє хоріоїдальний випіт з дефектом зорового поля, транзиторною міопією та гостру з= акритокутову глаукому. Симптоми включають гострий початок зниження гостроти зору або біл= ь в оці і, як правило, виникають протягом декількох годин або тижнів з початку застосування препарату. Нелікована гостра закритокутова глаукома може призвести до постійної втрати зору. Основне= лікування – це якнайшвидше припинити застосування лікарського засобу. Якщо внутріш= ньоочний тиск залишається неконтрольованим, можливо, необхідно = застосовувати оперативні медикаментозні або хірургічні методи лікування= . Факторами ризику розвитку гострої= закритокутової глаукоми може бути алергія на сульфонамід або пеніцилін в анамнезі.

Спортсмени. Спортсмени мають пам’ятати, що цей препарат містить діючу речовину, що може спричинити позитивну реакцію при проведенні допінг-контролю.

<= /b>

Застосування у період вагітно= сті або годування груддю.

Вагітність. Препарат протипоказано застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти.

Застереження, пов’язані з периндоприлом= . Переконливих епідеміологічних доказ= ів тератогенного ризику при застосуванні інгібіторів АПФ протягом І триместру вагітності немає; однак не можна виключати невели= ке підвищення цього ризику. Якщо продовження лікування інгібіторами АПФ вважає= ться обов’язковим, пацієнток, які планують вагітність, необхідно перевести на альтернативні антигіпертензивні препарати, що м= ають підтверджені дані про безпеку при застосуванні у період вагітності. Якщо у період лікування підтверджується вагітність, лікування інгібіторами АПФ слід негайно припинити і у разі необхідності замінити іншим лікарським засобом, дозволеним для застосування вагітним. Відомо, що прийом інгібіторів АПФ протягом ІІ та ІІІ триместрів вагітності чинить токсичний вплив на плід (зниження функції нирок, маловоддя, уповільнення формування кісткової ткани= ни черепа) та на організм новонародженої дитини (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо ж інгібітори АПФ застосовували= у ІІ та ІІІ триместрах вагітності, рекомендовано ультразвукове обстеження функцій нирок та будови черепа новонародженого. За новонародженими, чиї мат= ері у період вагітності приймали інгібітори АПФ, слід спостерігати для своєчасн= ого виявлення і корекції артеріальної гіпотензії.

Застереження, пов’язані з індапамідом.<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk143508083'> Дані щодо застосування індапаміду вагітним жінкам відсутні або обмежені (мен= ше 300 випадків). Наслідком тривалого застосування т= іазидного діуретика під час ІІІ триместру вагітності= може бути зниження об’єму циркулюючої крові вагітної жінки та матково-плацентарн= ого кровонаповнення, що може спричинити фетоплацентарну ішемію і затримку розвитку плода. Дослідження на тваринах не виявили прямого або опосередкованого токсичного впливу на репродуктивність. Як запобіжний з= ахід бажано уникати застосування індапаміду у період вагітності.

Годування груддю. Кордерія ДУО не рекомендований у період годування груддю. Необхідно прийняти рішення щодо припинення годування груд= дю або відміни препарату, враховуючи важливість терапії для матері.

Застереження, пов’язані з периндоприлом. Застосування = периндоприлу у період годування груддю не рекомендоване у зв’язку з відсутністю даних. С= лід надати перевагу альтернативному лікуванню з доведеним профілем безпеки, особливо у період годування груддю новонародженого або недоношеного немовля= ти.

Застереження, пов’язані з індапамідом.<= /u> Дані щодо проникнення індапаміду/метаболітів у грудне молоко недостатні. Мо= жуть розвинутися гіперчутливість до похідних = сульфонамідів та гіпокалієм= ія. Ризик для новонароджених/немовлят виключати не можна. = Індапамід належить до тіазидоподібних діуретиків, застосування яких під час годування груддю пов’язують зі зменшенням або нав= іть пригніченням лактації. Індапам= ід не рекомендований у період годування груддю.

Фертильність

Застереження, спільні для перинд= оприлу та індапаміду. Дослідження репродуктивної токсичності показали відсутність впливу на фертильність самців та самок тва= рин. Впливу на фертильність людини не очікується.

<= /b>

Здатність впливати на швидкіс= ть реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Діючі речов= ини периндоприл та індапамід = окремо або комбінація у вигляді лікарського засобу Кордерія ДУО не впливають на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами, але в деяких пацієнтів можуть виникати індивідуальні реакції, пов’язані зі зниженням артеріального тиску, особливо на початку лікування або при одночасному застосуванні з інш= ими антигіпертензивними препаратами. Як наслідок, здатніс= ть керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами може погіршитис= я.=

=

Спосіб застосування та дози.

Для перорального застосування.

Кордерія ДУО 2 мг/0,625 мг. Рекомендована доза лікарського засобу Кордерія ДУО становить 1 таблетку на добу одноразово, бажано вранці перед їдою. Якщо артеріальний ти= ск не досягає контролю після 1 місяця лікування, дозу можна подвоїти.

Кордерія ДУО 4 мг/1,25 мг. Рекомендована доза лікарського засобу Кордерія ДУО становить 1 таблетку на добу одноразово, бажано вранці перед їдою. Може бути рекомендований індивідуальний підбір дози окремих компонентів препарату. У разі клінічної доцільності можливий перехід від монотерапії од= разу до лікування препаратом Кордерія ДУО 4 мг/1,25 мг.

Кордерія ДУО 8 мг/2,5 мг. Рекомендована доза лікарського засобу Кордерія ДУО становить 1 таблетку на добу одноразово, бажано вранці перед їдою.

Пацієнти літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»).

Кордерія ДУО 2 мг/0,625 мг. Лікування слід розпочинати з рекомендованої дози препарату <= /span>

Кордерія ДУО 2 мг/0,625 мг – 1 таблетка н= а добу.

Кордерія ДУО 4 мг/1,25 мг: пацієнтам літнього віку лікування слід призначати, враховуючи показники артеріального тиску та функцію нирок.=

Кордерія ДУО 8 мг/2,5 мг: пацієнтам літнього віку слід визначити рівень креатиніну плазми к= рові з урахуванням віку, маси тіла та статі. Лікування пацієнтів літнього віку м= ожна розпочинати у разі нормальної функції нирок та після врахування відповіді артеріального тиску на терапію.

Пацієнти з порушенням функції нирок (див. розділ «Особливості застосування»).

Кордерія ДУО 2 мг/0,625 мг. У разі наявності порушень функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креати= ніну < 30 мл/хв) лікування препаратом протипоказане. Для пацієнтів із порушен= нями функції нирок помірного ступеня (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв) максимальна добова доза становить 1 таблетку препарату Кордерія ДУО 2 мг/0,625 мг. Пацієнти з кліренсом креатиніну ≥ 60 мл/хв не потребують корекції дози. Звичайне медичне спостереження має включати частий моніторинг рівня креатиніну та калію у плазмі крові.

Кордерія ДУО 4 мг/1,25 мг. У разі наявності порушень функції н= ирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) лікування препаратом протипоказане. Для пацієн= тів із порушеннями функції нирок помірного ступеня (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв) рекомендується розпочинати лікування із застосуванням адекватних доз окремих компонентів препарату. <= /span>Пацієнти з кліренсом креатиніну ≥ 60 мл/хв не потребують корекції дози. Звичайне медичне спостереження має включати частий моніторинг рівня креатиніну та калію у плазмі крові.<= /span>

Кордерія ДУО 8 мг/2,5 мг. У разі наявності порушень функції нирок тяжкого та помірного ступеня (кліренс креатиніну < 60 мл/хв) лікування препаратом протипоказане. Звич= айне медичне спостереження має включати частий моніторинг рівня креатиніну та ка= лію у плазмі крові.

Пацієнти з порушенням функції печінки (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»).

У разі наявності порушень функції печінки тяжкого ступеня лікування препаратом протипоказане. Пацієнти з порушеннями функції печінки помірного ступеня не потребують корекції дози.

=

Діти.

Кордерія ДУО = не слід застосовувати для лікування дітей та підліткі= в. Безпека та ефективність застосування периндоприлу/індапаміду педіатричним пацієнтам не встановлені. Дані відсутні.

<= /b>

Передозування.=

Симптоми.<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk143508083'> У разі передозування найчастішою побічною реакцією є артеріальна гіпотензія, яка іноді може супроводжуватися нудотою, блюванням, судомами, запамороченням, сонливістю, сплутаністю свідомості, олігурією, що може прогресувати до анурії (внаслідок = гіповолемії), а також супроводжуватися циркуляторним шоком. М= ожуть виникнути порушення водно-електролітного балансу (зниження рівня калію та натрію у плазмі крові), ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, прискорене серцебиття (пальпітація), брадикардія, тривожність, кашель.=

Лікування.= Заходи першої допомоги включають швидке виведення препарату з організму – промивання шлунка та/або застосува= ння активованого вугілля, після цього слід нормалізувати водно-електролітний ба= ланс в умовах стаціонару. У разі виникнення значної артеріальної гіпотензії паці= єнту потрібно надати горизонтального положення з низьким узголів’ям. У разі необхідності слід провести внутрішньовенне введення ізотонічного розчину на= трію хлориду або застосувати будь-який інший спосіб відновлення об’єму крові. Периндоприлат, активна форма пер= индоприлу, може бути видалений з організму за допомогою гемодіалізу (див. розділ «Фармакокінетика»).

&nb= sp;

Побічні реакції.

Застосування периндоприлу інгібує ренін-ангіотензин-= альдостеронову систему (РААС) та сприяє зменшенню втрати калію у плазмі крові, зумовленої = індапамідом. У 2-6 % пацієнтів, які лікуються препаратом периндоприл/інд= апамід, виникає гіпокаліємія (рівень калію < 3,4 ммоль/л). Найчастіше повідомлялося про виникнення таких побічних реакцій: при застосуванні периндоприлу= — запаморочення, головний біль, парестезія, дисгевзія, порушення зору, = вертиго, дзвін у вухах, артеріальна гіпотензія, кашель, задишка, біль в абдомінальній ділянці, запор, диспепсія, діарея, нудота, блювання, свербіж, висипання, сп= азми м’язів та астенія; при застосуванні індапаміду&= nbsp;— гіпокаліємія, реакції гіперчутливості, переважно дерматологічні, в осіб зі схильністю до алергічних та астматичних реакцій т= а макулопапульозних висипань.

Під час проведення клінічних досліджень та/або післяреєстраційного застосува= ння препарату спостерігалися зазначені нижче побічні реакції, які за частотою розподілені таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (не можна визначити за наявними даними).

Інфекції та інвазії: риніт (дуже рідко — периндоприл).

З боку ендокринної системи: синдр= ом неадекватної секреції антидіуретичних гормонів (СНСАДГ) (рідко — периндоприл).

З боку системи крові та лімфатичної системи: ео= зинофілія (нечасто* — периндоприл); агранулоцит= оз (див. розділ «Особливості застосування») (дуже рідко — периндоприл та індапамід)= ; апластична анемія (дуже рідко — індапамід); панцитопенія = (дуже рідко — периндоприл); лейкопенія (дуже рідко — периндоприл та індапамід); нейтропенія (див. розділ «Особливості застосува= ння») (дуже рідко — периндоприл); гемолітич= на анемія (дуже рідко — периндоприл та <= span class=3DSpellE>індапамід); тромбоцитопенія (див. розділ «Особливості застосування») (дуже рідко — периндоприл та індапамід).<= /p>
З боку імунної системи: гіперчутливість (головним чином дерматологічні реакці= ї у пацієнтів, схильних до розвитку алергічних та астматичних реакцій) (часто — індапамід).

З боку обміну речовин і метаболізму: гі= покаліємія (див. розділ «Особливості застосування») (часто — індапамід); гіпоглікемія (див. розділи «Особливо= сті застосування» і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») (нечасто* — периндоприл); гіперкаліємія, оборотна при відміні препарату (див. розділ «Особливості застосування») (нечасто* — периндоприл); гіпонатріємія (див. розділ «Особливості застосування») (нечасто* — периндоприл, нечасто —&nb= sp;індапамід); гіпохлоремія (рідко — індапамід); гіпомагніємія (рідко — індапамід); гіперкальціємія (дуже рідко — індапамід).<= /span>

З боку психіки: зміни настрою (нечасто — периндоприл); пору= шення сну (нечасто — периндоприл); депресія (нечасто* — периндоприл); сплутаність свідомості (дуже рідко — периндоприл).

З боку нервової системи: запам= орочення (часто — периндоприл); головний біль (часто — периндоприл, рідко —&nb= sp;індапамід); парестезія (часто — периндоприл, рідко — і= ндапамід); дисгевзія (часто — периндоприл); сонл= ивість (нечасто* — периндоприл); непритомніс= ть (нечасто* — периндоприл, частота невідома — індапамід); внаслідок надм= ірної артеріальної гіпотензії у пацієнтів групи високого ризику можливе виникнення інсульту (див. розділ «Особливості застосування») (дуже рідко - <= span class=3DSpellE>периндоприл); у разі печінкової недостатності можливе виникнення печінкової енцефалопатії (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування») (частота невідома — індапамід).

З боку органів зору: поруш= ення зору (часто — периндоприл, частота невідома — індапамід); міопія (див. р= озділ «Особливості застосування») (частота невідома — індапамід); нечіткість зору (частота невідома — індапамі= д), хоріоїдальний випіт (частота невідома —&nb= sp;індапамід); гостра закритокутова= глаукома (частота невідома — індапамід).

З боку органів слуху та вестибулярного апарату: ве= ртиго (часто — периндоприл, рідко —&nb= sp;індапамід); дзвін у вухах (часто — периндоприл).

З боку серця: пальп= ітації (нечасто* - периндоприл); тахікардія (нечасто* — периндоприл); стенокардія= (див. розділ «Особливості застосування») (дуже рідко — периндоприл); аритмія (у тому числі брадикардія, шлуночкова тахікардія, фібриляція передсердь) (дуже рідко — периндоприл та індапамід); внаслідок надмірної артеріальної гіпотензії у пацієнтів групи високого ризику можливе виникнення інфаркту міокарда (див. розділ «Особливості застосування») (дуже рідко — <= span class=3DSpellE>периндоприл); пароксизмальна шлу= ночкова тахікардія типу «пірует» (потенційно летальна) (див. розділи «Особливості застосування» і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») (частота невідома — індапам= ід).

З боку судин: артер= іальна гіпотензія (і прояви, пов’язані з гіпотензією) = (див. розділ «Особливості застосування») (часто — = периндоприл, дуже рідко — індапамід); васкуліт (нечасто* — периндоприл); припливи (р= ідко* — периндоприл); феномен Рейно (частота невідома — периндоприл).

З боку дихальної системи, орг= анів грудної клітки та середостіння: кашель (див. розділ «Особливості застосування») (часто — периндоприл); задишка (часто — периндоприл); бронхо= спазм (нечасто — периндоприл); еозинофільна пневмонія (дуже рідко — периндоприл).=

З боку шлунково-кишкового тра= кту: біль в абдомінальній ділянці (часто — периндоприл); запор (часто — периндоприл, рідко — індапамід); діарея (часто — периндоприл); диспепсія (часто — периндоприл); нудота (часто — периндоприл, рідко —&nb= sp;індапамід); блювання (часто — периндоприл, нечасто — індапамід); сухість у роті (нечасто — периндоприл, рідко —&= nbsp;індапамід); панкреатит (дуже рідко — периндоприл та індапамід)= .

З боку г= епатобіліарної системи: гепатит (див. розділ «Особливості застосування») (дуже рідко — пе= риндоприл, частота невідома — індапамід); поруше= ння функції печінки (дуже рідко — індапамід).

З боку шкіри та підшкірної клітковини: свербіж (часто —&n= bsp;периндоприл); висипання (часто — периндоприл); макулопапульозні висипання (часто — індапамід); кропив= ’янка (див. розділ «Особливості застосування») (нечасто — периндоприл, дуже рідко —— індапамід); ангіоневротичний набряк (див. розділ «Особливос= ті застосування») (нечасто — периндоприл= , дуже рідко — індапамід); пурпура (нечасто — індапамід); гіпергідроз (нечасто — периндоприл); реакції фоточутливості (нечасто* — периндоприл, частота невідома — індапамід); пемфігоїд (нечасто* — = периндоприл); посилення симптомів псоріазу (рідко* — перин= доприл); мультиформна еритема (дуже рідко — периндоприл); токсичний епідермальний некроліз (дуже рідко — індапамід); синдром Стівенса-Джонсона (дуже рідко — індапамід).

З боку опорно-рухової системи= та сполучної тканини: спазми м’язів (часто — периндоприл, частота невідом= а — індапамід); можливе погіршення існуючого гострого системного червоного вовчака (частота невідома — індапамід); артралгія (нечасто* — периндоприл); <= span class=3DSpellE>міалгія (нечасто* — пе= риндоприл, частота невідома — індапамід); м’язова слабкість (частота невідома — індапамід); рабдоміоліз (частота невідома — індапамід).

З боку сечовидільної системи:= нирко= ва недостатність (нечасто — периндоприл,= дуже рідко — індапамід); гостра ниркова недостатність (рідко — периндоприл); анурія/олігурія (рідко* — периндоприл).

З боку репродуктивної системи= та молочних залоз: ер= ектильна дисфункція (нечасто — периндоприл та = індапамід).

Загальні розлади та реакції у місці введення: астенія (часто —&n= bsp;периндоприл); біль у грудях (нечасто* — периндоприл); нездужання (нечасто* — периндоприл); периферичний набряк (нечасто* —&nb= sp;периндоприл); пірексія (нечасто* — периндоприл); втома (рідко — індапамід).

Результати лабораторних досліджень: підвищення рівня сечови= ни в крові (нечасто* — периндоприл); підви= щення рівня креатиніну в крові (нечасто* — периндо= прил); підвищення рівня білірубіну в крові (рідко — периндоприл); підвищення рівня печінкових ферментів (рідко — периндоприл, частота невідома — індапамід); знижен= ня рівня гемоглобіну та гематокриту (див. розділ «Особливості застосування») (= дуже рідко — периндоприл); підвищення рівня глюкози в крові (частота невідома — індапамі= д); підвищення рівня сечової кислоти в крові (частота невідома — індапамід); подовження інтервалу QT на ЕКГ (див. розд= іли «Особливості застосування» і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та ін= ші види взаємодій») (частота невідома — індапам= ід).

Ушкодження, отруєння та ускладнення при проведенні процедур: падін= ня (нечасто* — периндоприл).<= /span>

* Частота проявів побічн= их реакцій, виявлених за допомогою спонтанних повідомлень, розрахована за дани= ми клінічних досліджень.

Звіт про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значенн= я. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосув= анні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконаг= ляду за посиланням: https://aisf= .dec.gov.ua.=

=

Термін придатності.

2 роки.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-GB'>&nb= sp;

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-GB'>Умови зберігання.

Зберігати п= ри температурі не вище 30 °C в оригіналь= ній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 табле= ток у блістері. По 3 блістери у пачці з картону.

Категорія відпуску.

За рецептом.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'> =

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>Виробник.

АТ «ФАРМАК»= .

<= /span>

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 04= 080, м. Київ, вул. Кирилівська, 74.

=