MIME-Version: 1.0 Content-Location: file:///C:/68141876/UA155610101_FDB6.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="windows-1251" ІНСТРУКЦІЯ

ІНСТРУКЦІЯ

для медично= го застосування лікарського засобу

 

ЛЕВОМАК 750

(LEVOMAC 750)

 

Склад:

діюча речовина: levofloxacin;

1 таблетка містить = левофлoксац= ину гемігідрату еквівалентно левофло= ксацину 750 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, гіпромелоза, магнію стеара= т, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь 400, = полісорбат 80, заліза оксид червоний (Е 172), заліза = оксид жовтий (Е 172).

  

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: двоопуклі таблетки продовгуватої форми, вкриті плівковою оболонкою коричнево-червоного кольору, з насічками «Т» і «64» та лінією розлому з одного боку та лінією розлому з іншого боку.

 

Фармакотерапевтична група.=

Антибактеріальні засоби групи= хінолонів. Фторхінолони. = Код АТХ J01M А12.

 =

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Левофлоксац= ин – це синтетичний антибактеріальний засіб групи фторхінолоні= в,                       S-енантіомер рацемічної суміші лікарського засобу офлоксацину.

Механізм дії

Як антибактеріальний препарат групи фторхінолонів левофл= оксацин діє на комплекс ДНК-ДНК-гірази та топоізомеразу ІV.

Співвідношення фармакокінетика/фармакодинаміка

Ступінь бактеріальної активно= сті левофлоксацину залежить від співвідношення максимальн= ої концентрації у сироватці крові (Сmax= ) або площі під фармакокінетичною кривою «концентраці= я-час» (АUC) та мінімальної інгібуючої (пригнічувальної) концентрації (МІК (МПК)).

Механізм резистентності

Основний механізм резистентно= сті є наслідком мутації у генах gyr-A. In= vitro існує перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими фторхі= нолонами.

Завдяки механізму дії зазвича= й не існує перехресної резистентності між левофлоксацином та іншими класами протибактеріальних засобів.

Межові значення

Рекомендовані Європейським комітетом із тестування антимікробної чутливості (EUCAST) межові значення М= ІК для левофлоксацину, що відділяють чутливі мікроорганізми від організмів проміжно чутливих (помірно резистентних) та проміжно чутливі від резистентних організмів, представлені у наведеній нижче таблиці 1 тестування МІК (мг/л).

 =

Таблиця 1

Клінічні межові значення МІК EUCAST для левофлоксацину (20.06.2006)

Патоген

Чутливі

Резистент= ні

Enterobacteriacae

≤ 1 мг/л

> 2 мг= /л

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-far= east-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Pseudomon= as spp.

≤ 1 мг/л

> 2 мг= /л

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-far= east-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Acinetoba= cter spp.

≤ 1 мг/л

> 2 мг= /л

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-far= east-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Staphyloc= occus spp.

≤ 1 мг/л

> 2 мг= /л

S.pneumon= iae1

≤ 2 мг/л

> 2 мг= /л

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-far= east-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Streptoco= ccus A, B, C,= G

≤ 1 мг/л

> 2 мг= /л

H. influenzae

M.catarrh= alis2

≤ 1 мг/л

> 1 мг= /л

Межові значення, не пов’язані з видами3

≤ 1 мг/л

> 2 мг= /л

1<= /sup>Межове значення МІК між чутливими та проміжно чутлив= ими (помірно резистентними) штамами було збільшено з 1,0 до 2,0 з метою стримування росту диких штамів цього мікроорганізму, що демонструють варіабельність даного параметра. Межові значення стосуються терапії висок= их доз.

2<= /sup>Штами з величинами МІК, вищими від межового значення між чутливими та проміжно чутливими (помірно резистентними) штамами = є дуже рідкісними чи про них ще не повідомлялося. Тести на ідентифікацію та протимікробну чутливість на будь-якому такому ізоляті слід повторити і, я= кщо результат буде підтверджено, надіслати ізолят у довідкову лабораторію.

3<= /sup>Межові значення МІК, не пов’язані з видами, було визначено переважно на основі д= аних фармакокінетики/фармакодинаміки, вони не зале= жать від розподілу МІК певних видів. Їх слід використовувати лише для видів, я= ким не було визначено конкретне для виду межове значення, та не використовува= ти для видів, де тестування на чутливість не рекомендується чи для яких існує недостатньо доказів щодо сумнівних видів (Enterococcus, Neisseria, грамнегати= вні анаероби).

 

Рекомендовані CLSI (Інститутом клінічних та лабораторних стандартів, раніше NCCLS) межові значення МІК для= левофлоксацину, що відділяють чутливі від проміжно чутливих організмів та = проміжно чутливі від резистентних організмів, представлено у таблиці 2 тестування МІ= К (мкг/мл) чи диско-дифузного методу (діаметр ділянки [м= м] із використанням диска з левофлоксацином 5 мкг).

Таблиця 2

Рекомендовані CLSI межові значення МІК та диско-дифузного методу для левофлоксац= ину (М100-S17, 2007)

Патоген

Чутливі

Резистентні

Enterobac= teriacae

≤ 2 мкг/мл

≥17 мм

≥ 8 мкг/мл

≤ 13 мм

Не Enter= obacteriacae

≤ 2 мкг/мл

≥17 мм

≥ 8 мкг/мл

≤ 13 мм

Acinetobacter spp.

≤ 2 мкг/мл

≥17 мм

≥ 8 мкг/мл

≤ 13 мм

Stenotrophomonas= malto= philia

≤ 2 мкг/мл

≥17 мм

≥ 8 мкг/мл

≤ 13 мм

Staphylococcus spp.

≤ 1 мкг/мл

≥19 мм

≥ 4 мкг/мл

≤ 15 мм

Enterococcus spp.

≤ 2 мкг/мл

≥17 мм

≥ 8 мкг/мл

≤ 13 мм

H. influenzae

M. catarrhalis1

≤ 2 мкг/мл

≥17 мм

 

Streptococcus pneum= oniae

≤ 2 мкг/мл

≥17 мм

≥ 8 мкг/мл

≤ 13 мм

β-гемолітичний Streptococcus

≤ 2 мкг/мл

≥17 мм

≥ 8 мкг/мл

≤ 13 мм

1Відсутність або рідкісне поширення резистентних штамів попередньо виключає визначення будь-яких категорій результатів, інших, ніж «чутливі». Для штамів, що дають результати, які свідчать про «нечутливу» категорію, ідентифікація організмів та результати тестів на протимікробну чутливість мають бути підтверджені довідковою лабораторією за допомогою еталонного методу розведень CLSI.

 

Антибактеріальний спектр

Поширеність резистентності може варіювати географічно та з часом для вибраних видів, тому бажано отримати локальну інформацію про резистентність, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. При необхідності слід звернутися за порадою до спеціаліста, коли місцева поширеність резистентності є такою, що ефективність лікарського засобу щонайменше при деяких типах інфекцій є сумнівною.

Зазвичай чутливі види

Аеробні грампозитивні бактерії

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-far= east-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Staphyloc= occus aureus* метицилінчутливий= , Staphylococcus saprophyt= icus, Streptococci, група С і G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae= *, Streptococcus pyogenes*.

Аеробні грамнегативні бактерії

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-far= east-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Burkholde= ria cepacia**= , Eikenella corrodens, Haemophilus influenzae*, Haemophilus para- influe= nzae*, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae*, Moraxella catarrhalis*, Pasteurella multocida, Proteus vulgaris<= /i>, Providencia rettgeri.

Анаеробні бактерії

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-far= east-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Peptostre= ptococcus.

Інші

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-far= east-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Chlamydop= hila pneumoniae*= , Chlamydophila psittaci, Chlamidia trachomatis, Legionella pneumophila*, Mycoplasma pneumoniae*, Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum.

 =

Види, для яких набута (вторинна) резистентність може бути проблематичною

Аеробні грампозитивні бактерії

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-far= east-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Enterococ= cus faecalis*= , Staphylococcus aureus метицилінрезистентний, Stap= hylococcus coagulase spp.

Аеробні грамнегативні бактерії

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-far= east-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Acinetoba= cter baumannii*= , Citrobacter freundii*, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans= , Enterobacter cloacae*, Escherichia coli*= , Morganella morganii*, Proteus mirabilis= *, Providencia stuartii,  Pseudomonas aeruginosa*, Serratia marcescens*.

Анаеробні бактерії

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-far= east-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Bacteroid= es fragilis= , Bacteroides ovatus**, Bacteroides thetaiotamic= ron**, Bacteroides vulgatus**, Clostridium difficile**.

*Клінічна ефективність була продемонстрована для чутливих ізолятів при затверджених клінічних показаннях.

** Природна проміжна чутливість.

Інші дані

Госпітальні інфекції, спричин= ені P. aeruginosa, можуть потребувати комбінованої терапії.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Левофлоксац= ин при пероральному прийомі швидко та майже повністю всмоктується, при цьому Cma= x досягається протягом 1 години. Абсолютна біодоступність ста= новить приблизно 100 %.

Їжа майже не впливає на всмоктування левофлоксацину.<= /p>

Розподіл

Приблизно 30-40 % левофлоксацину зв’язується з протеїном сироватки кров= і. Кумулятивний ефект багаторазового прийому левофлоксаци= ну при застосуванні 500 мг 1 раз на добу практично відсутній. Існує незначний,= але передбачуваний кумулятивний ефект після прийому дози 500 мг 2 рази на добу. Стабільний стан досягається протягом 3 днів.

Проникнення у тканини та рідини організму<= o:p>

Проникнення= у слизову оболонку бронхів, бронхіальний секрет тканин легенів (БСТЛ)

Максимальна концентрація левофлоксацину у слизовій оболонці бронхів та бронхіа= льному секреті легенів після прийому 500 мг перорально становила 8,3 мкг/г та 10,8 мкг/мл відповідно. Ці показники досягалися протягом 1 години після прийому препара= ту.

Проникнення= у тканини легенів

Максимальна концентрація левофлоксацину у тканинах легенів після прийому 500 м= г перорально становила приблизно 11,3 мкг/г та досягалася через 4-6 годин після прийому препарату. Концентрація у леген= ях перевищує таку в плазмі крові.

Проникнення= у вміст міхура

Максимальна концентрація левофлоксацину 4-6,7 мкг/= мл у вмісті міхура досягалася через 2-4 години після прийому препарату через 3 д= ні прийому препарату в дозі 500 мг 1-2 рази на добу відповідно.

Проникнення= у цереброспінальну (спинномозкову) рідину

Левофлоксац= ин погано проникає у цереброспінальну рідину.

Проникнення= у тканини простати

Після перорального прийому 50= 0 мг левофлоксацину 1 раз на добу протягом 3 днів се= редня концентрація у тканині простати досягала 8,7 мкг/г, 8,2 мкг/г та 2,0 мкг/г відповідно через 2 години, 6 годин та 24 години; середній коефіцієнт концентрацій простата/плазма становив 1,84.

Концентраці= я у сечі

Середня концентрація левофлоксацину в сечі через 8-12 годин після одноразо= вого прийому перорально дози 150 мг, 300 мг або 500 мг левофлоксацину становила 44 мг/л, 91 мг/л та 200 мг/л відповідно.

Біо= трансформація

Левофлоксац= ин метаболізується дуже незначною мірою, метаболітами є = дисметил-левофлоксацин та левофл= оксацин N-оксид. Ці метаболіти становлять менше 5 % кількості препарату, що виділяє= ться зі сечею. Левофлоксацин є = стереохімічно стабільним та не підлягає інверсії хіральної структури.

Виведення

Після перорального та внутрішньовенного введення левофлоксацин виводи= ться з плазми крові відносно повільно (період напіввиведення<= /span> становить 6-8 годин). Виведення відбувається зазвичай нирками (понад 85 % введеної дози).

Немає суттєвої різниці щодо фармакокінетики левофлоксацину після внутрішньовенного та перорального застосування, що свідчить про те, що ці ш= ляхи (пероральний та внутрішньовенний) є взаємозамінними.

Лінійність

Левофлоксац= ин має лінійну фармакокінетику в діапазоні 50-600 мг.

Пацієнти з нирковою недостатністю<= /span>

На фармакокінетику левофлоксацину впливає ниркова недостатність. При зни= женні функції нирок знижується ниркове виведення та кліренс, а період напіввиведення збільшується, як видно з таблиці 3.

 

Таблиця 3

Кліренс креатиніну (мл/хв)

< 20

20-40

50-80

Нирковий кліренс (мл/хв)

13

26

57

Період напіввиведення (години)

35

27

9

 

 

 

Пацієнти літнього  віку

Немає значних відмінностей у фармакокінетиці левофлоксацину у молодих пацієн= тів та пацієнтів літнього віку, крім відмінностей, пов’язаних із кліренсом креатин= іну.

Гендерні відмінності

Окремий аналіз продемонстрував незначні відмінності у фармакокінетиці левофлоксацину<= /span> залежно від статі пацієнта. Не існує доказів того, що ці гендерні відміннос= ті є клінічно значущими.

 =

Клінічні характеристики.

Показання.<= /i>

Дорослим для лікування інфекц= ій, спричинених чутливими до левофлоксацину мікроорганізмами: гострий бактеріальний синусит, ускладнені та неускладнені інфекції сечовидільного тракту (у тому числі пієлонефрит), ускладнені інфекції шкіри і м`яких тканин, нозокоміальна пневмонія, негоспітальна пневмонія.

 =

Протипоказа= ння.

Підвищена чутливість до левофлоксацину або до інших хіно= лонів, до будь-якого компонента препарату, епілепсія, скарги на побічні реакції з = боку сухожиль після попереднього застосування хінолонів. Період вагітності або годування груддю. Дитячий вік.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Вплив інших лікарських засобів на левофлоксацин=

Солі заліза, солі цинку, антациди, що містя= ть магній або алюміній, диданозин Всмоктуванн= я левофлоксацину значно знижується при застосуванні солей заліза, магнію або алюмінієвих антацидів чи диданозину (це стосується лише лікарських форм диданозину з алюміній- або магнійвмісними буферними засобами= ) одночасно з препаратом. Одночасне застосування фторхінолонів та мультивітамінни= х препаратів, що містять цинк, знижує їх абсорбцію після перорального прийому= . Не рекомендується застосовувати препарати, які містять двовалентні або тривале= нтні катіони, такі як солі заліза, солі цинку, магній- або = алюмінійвмісні антациди або диданозин (це стосується лише лікарських форм диданозину з алюміній- або магні= йвмісними буферними засобами), протяг= ом 2 годин до або після прийому препарату = (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Солі кальцію мають мінімальний вплив на абсорбцію левофлоксацину після перорального прийому.

Сукральфат=

Біодоступність таблеток левофлоксацину значно зменшується при одночасному застосуванні препарату зі сукральфатом. Якщо пацієнтові необхідно отримувати як= сукральфат, так і левофлоксацин<= /span>,  краще приймати сук= ральфат через 2 години після прийому левофлоксацину (ди= в. розділ «Спосіб застосування та дози»).=

Теофілін, фенбуфен або інші подібні нестеро= їдні протизапальні препарати (НПЗП)

Не було виявлено фармакокінетичної взаємодії левофлоксацину з теофіліном. Проте можливе суттєве зн= иження судомного порога при одночасному застосуванні хінолоні= в з теофіліном і НПЗП та іншими лікарськими засобами, які зменшують судомний поріг. Концентрація левофлоксацину при застосув= анні фенбуфену була приблизно на 13 % вищою, ніж при прийомі лише ле= вофлоксацину.

Пробенецид і циметидин=

Пробенецид та циметидин стати= стично достовірно впливають на виведення левофлоксацину.

Нирковий кліренс левофлоксацину знижується = при застосуванні циметидину на 24 % та при застосуванні пробенециду на 34 %. Це тому, що о= бидва препарати здатні блокувати канальцеву секрецію = левофлоксацину. Однак малоймовірно, що при дозах, які випробовувалися у процесі дослідження, статистично значущі кінетичні відмінності мали клінічну значущість. Слід з обережністю одночасно признача= ти левофлоксацин із лікарськими засобами, що впливають н= а канальцеву секрецію, такими як пробенецид та ц= иметидин, особливо пацієнтам із нирковою недостатністю.

Інша інформ= ація=

На фармакокінетику левофлоксацину при одночасному з ним застосуванні не мають ніякого клінічно значущого впливу карбонат кальцію, дигоксин, глібенкламід та ранітидин.

Вплив левофлоксацину на інші лікарські засоби=

Циклоспорин=

Період напіввиведення = циклоспорину збільшується на 33 % при одночасному прийомі з = левофлоксацином.= =

Антагоністи вітаміну К

При одночасному застосуванні з антагоністами вітаміну К (наприклад, із = варфарином) повідомлялося про підвищення коагуляційних тестів (ПЧ/міжнародне нормалізаційне співвідношення) та/або кровотечі, які можуть бути вираженими. Зважаючи на ц= е, у пацієнтів, які отримують паралельно антагоністи вітаміну К, необхідно здійснювати контроль показників коагул= яції (див. розділ «Особливості застосування»).

Лікарські засоби, що подовжують інтервал QТ

Левофлоксацин, як і інші фторхінолони, слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які застосовують лікарські засо= би, відомі своєю здатністю подовжувати інтервал QТ (наприклад, протиаритмічні засоби класу ІА та III, трициклічні антидепресанти та = макроліди, антипсихотичні лікарські засоби) (див. розділ <= span style=3D'letter-spacing:-.05pt'>«Особливості застосування», «Подовження інт= ервалу QТ»).

Інша значуща інформація

Не зафіксовано впливу левофлоксацину на фармакокінетику теофіліну (який є маркерним субстратом для ферменту CYP1A2)= , що свідчить про те, що левофлоксацин не є інгібіто= ром CYP1A2.

Інші форми взаємодії

Вживання їжі

Не спостерігалося клінічно значущої взаємодії з харчовими продуктами, тому  левофлоксацин можна приймати незалежно від вживання їжі.=

 =

Особливості застосування.

= Слід уникати застосування препарату пацієнтам, які мали серйозні реакції в минулому при застосуванні хінолонів або фторхінолонів. Лікування цих пацієнтів левофлоксацином потрібно розпочинати тільки у разі відсутності альтернативних варіантів лікування та після ретельної оцінки користі/ризику.

Тривалі, інвалідизуючі та потенційно необоротні серйозні побіч= ні реакції

У пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, незважаючи на вік та наявні фа= ктори ризику, були зареєстровані дуже рідкісні випадки тривалих (місяці або роки)= інвалідизуючих та потенційно необоротних серйозних по= бічних реакцій, що впливали на різні, іноді декілька систем організму (опорно-рухо= вий апарат, нервову систему, психіку та органи чуття). Застосування левофлоксацину слід негайно припинити при перших озна= ках або симптомах будь-якої серйозної побічної реакції, пацієнтам потрібно пора= дити негайно звернутися за консультацією до лікаря.

Аневризма й= дисекція аорти та регургітація/недостатність серцевого клапана серця

У процесі епідеміологічних досліджень зафіксовано підвищений ризик аневризми та д= исекції аорти, особливо у пацієнтів літнього віку, та регургітації аортально= го й мітрального клапанів після застосування фторхінолонів. Повідомлялось про випадки аневризми та= дисекції аорти, іноді ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), та про регургітацію/недостат= ність будь-якого з клапанів серця у пацієнтів, які застосовували фторхінолони (див. розділ «Побічні реакції»).<= /span>

Отже, фт= орхінолони слід застосовувати лише після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик= та після розгляду інших терапевтичних варіантів лікування пацієнтів із позитив= ним сімейним анамнезом аневризми чи вродженою вадою серцевих клапанів, а= бо у пацієнтів з існуючим діагнозом аневризми та/або дисекц= ії аорти, або захворюванням серцевого клапана, або за наявності інших факторів ризику або сприятливих умов:

  • як при аневризмі та д= исекції аорти, так і при регургітації/недостатності серцевого клапана (наприклад, порушення сполучної тканин= и, такі як синдром Марфана або = синдром Елерса-Данлоса, синдром Тернера, хвороба Бехчета, гіпертензія, ревматоїдний артрит) а= бо додатково
  • при аневризмі та дисе= кції аорти (наприклад, судинні розлади, такі як артеріїт Такаясу або гігантоклітинний артеріїт, або відомий атеросклероз, або синдром Шегрена) або дод= атково
  • при регургітації/недостатності серцевого клапана (наприклад, інфекційний ендокардит). Ризик аневризми= і дисекції аорти та їх розрив може бути підвищений= у пацієнтів, які одночасно застосовують системні кортикостероїди.

У разі появи раптового болю у животі, грудях або спині пацієнтам слід негайно звернутися до лікаря у відділення невідкладної допомоги.

Пацієнтам потрібно рекомендув= ати негайно звернутися за медичною допомогою у разі гострої задишки, нового нап= аду серцебиття або розвитку набряку живота чи нижніх кінцівок.=

Метицилінре= зистентний S= . aureus

Дуже імовірно, що метици= лінрезистентний золотистий стафілокок (MRSA) має перехресну резистентність до фторхінолонів, у тому числі й до левофлоксацину. Тому левофлоксацин не рекомендується застосовув= ати для лікування відомих або підозрюваних MRSA інфекцій, за винятком випадків, коли результати лабораторних тестів підтвердили чутливість збудника до левофлоксацину.=

 Левофлоксацин можна застосовувати для лікування гострого бактеріального си= нуситу та загострення хронічного бронхіту, якщо ці інфекції були діагностовано відповідним чином.

Резистентність E. сoli, найпоширенішого збудника інфекц= ій сечових шляхів, до фторхінолонів варіює у різних країнах Європейського Союзу. Під час призначення левоф= локсацину лікарям слід враховувати місцеву поширеність резистентності E. coli до фторхінолонів= .

Клінічна практика базується на дослідженнях чутливості Bacillus anthracis in vitro<= /i>, а також на експериментальних даних досліджень на тваринах разом з обмеженими даними досліджень у людини. Лікарям слід звертатися до узгоджених національ= них та/або міжнародних документів щодо лікування сибірської виразки.

Тендиніт і розрив сухожиль=

Тендиніт і розрив сухожиль (особливо це стосується ахіллового сухожилля, але не обмежується ним), іноді білатеральні, можуть вини= кати вже протягом 48 годин після початку лікування хінолона= ми та фторхінолонами, навіть упродовж декількох мі= сяців після припинення лікування у пацієнтів, які отримували добові дози 1000 мг = левофлоксацину. Ризик розвитку т= ендиніту та розриву сухожиль збільшується у пацієнтів літнього віку, пацієнтів із порушеннями функції нирок, пацієнтів із трансплантацією цілісних органів та пацієнтів, які лікувалися одночасно кортикостероїдами. Таким чином, слід уникати одночасного застосування кортикостероїдів.

При перших ознаках тендиніту (наприклад, болючий набряк, запалення) лікування левофлоксацину слід припинити і розглянути альтернативне лікування. = Пошкоджену (і) кінцівку (и) слід лікувати <= span class=3DSpellE>належним чином (наприклад= , іммобілізація). При виникненні ознак тендинопатії не застосовувати кортикостероїди.

Захворювання, спричинені Clostridium difficile

Діарея, особливо тяжка, стійка або з домішками крові упродовж або після лікування (включаючи декілька тижнів після лікування) левофлокса= цином, може бути симптомом хвороби, спричиненої Clostridium difficile (CDAD). CDAD за ступенем тяжкості може варіюватися від легк= ого до небезпечного для життя, найважчою формою якого є пс= евдомембранозний коліт (див. розділ «Побічні реакції»). Тому важливо враховувати цей діагноз у пацієнтів, у яких під час або після лікування левофлок= сацином розвивається серйозна діарея. При підозрі або підтвердженні CDAD левофлоксацин слід негайно відмінити і без затримки розпочати симптоматичне та специфічне лікування (наприклад,  пероральний метрон= ідазол та ванкоміцин). У такій ситуації протипоказані препарати, що пригнічують перистальтику кишечнику.

Пацієнти зі схильністю до судом

Хінолони можуть знижувати судомний поріг і провокувати розвиток судом. Левофлокс= ацин  протипоказаний пацієнтам з епілепсією в анамнезі.

Як і інші хінолони, препарат слід з надзвичайною обережністю застосовувати пацієнтам, схильним до судом, наприклад з уже існуючими ураженнями центральної нервової системи, при одночасній терапії фенбуфеном та поді= бними до нього НПЗП або лікарськими засобами, що підвищують судомну готовність (знижують судомний поріг), такими як теофілін (див. розділ «Взаємоді= я з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У разі появи судом  лікува= ння левофлоксацином слід припинити.

Недостатніс= ть глюкозо-6-фосфатдегідрогенази

Пацієнти з латентною або розвинутою недостатністю активності глюкозо-6-фосфат д= егідрогенази можуть мати схильність до гемолітичних реакцій, якщо їх лікують хінолоновими антибактеріальними препаратами. Тому дан= им пацієнтам слід з обережністю застосовувати левофлоксац= ин та моніторити контролювати їх стан через можливе виникнення гемолізу.

Ниркова недостатність

Левофлоксацин виводиться в основному нирками, тому пацієнтам із нирковою недостатністю  потрібна корекція дози.

Реакції гіперчутливості

Левофлоксацин може час від часу спричиняти серйозні потенційно летальні реакції підвищеної чутливості (в тому числі ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок), навіть = після першо= го застосування. При виникненні реакцій гіперчутливості необхідно відмітити прийом левофлоксацину, звер= нутися до лікаря і розпочати відповідне лікування.

Тяжкі шкірні побічні реакції

Тяжкі прояви шкірних побічних реакцій (SCAR), включаючи токсичний епідермальний некроліз (TEN), також відомий як синдром Лаєлла, синдром Ст= івенса-Джонсона (SJS). Реакції на лікарський засіб з еозинофілією та системними симптомами (DRESS), які можуть бути небезпечними для життя або м= ати летальний наслідок, виявлені при застосуванні левофлок= сацину (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтів слід попередити про ознаки і сим= птоми виражених шкірних реакцій та здійснювати ретельний нагляд. Якщо такі ознаки= та симптоми з’являються, слід негайно припинити застосування левофлоксацину та розглянути альтернативне лікування. Якщо у пацієнта розвинулася така серйозна реакція, як синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз або DRESS-синд= ром при застосуванні левофлоксацину, лікування левофлоксацином у цього пацієнта ні в якому разі не м= ожна розпочинати повторно.

Зміна рівня глюкози у крові

При застосуванні хінолонів, особливо у хворих на цу= кровий діабет, які одночасно приймають пероральні гіпоглікемі= чні засоби (у тому числі глібенкламід) або інсулін, повідомлялося про зміни рівня глюкози у крові (як про гіперглікемію, так і гіпоглікемію). Зафіксовано випадки гіпоглікемічної коми. Хворим на цукровий діабет необхідно проводити контроль рівня цукру в крові.

Профілактика реакцій фоточутливості

Під час лікування левофлоксацином повідомлялося про реакції фоточутливості.

З метою попередження виникнен= ня реакцій фоточутливості пацієнтам, які приймають= левофлоксацин, слід уникати сонячного опромінення та = дії УФ-променів (лампи штучного ультрафіолетового випромінювання, солярій) через можливу фотосенсибілізацію під час прийому левофлоксацину або протягом 48 годин після припинення= застосування левофлоксацину.  =

Пацієнти, які застосовують антагоністи вітаміну K <= /i>

Внаслідок можливого збільшення показників коагуляційних тестів (ПЧ/міжнародне нормалізаційне співвідношення) т= а/або кровотечі у пацієнтів, які приймали левофлоксацин у поєднанні з антагоністом вітаміну К (наприклад, із вар= фарином), за коагуляційними тестами слід спостерігати, як= що ці лікарські засоби застосовувати одночасно (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Психотичні реакції

У пацієнтів, які отримували <= span class=3DSpellE>хінолони, включаючи левофлоксаци= н, спостерігалися психотичні реакції. У рідкісних випадках вони призводили до суїцидальних думок = та самодеструктивної<= /span> поведінки, іноді навіть після п= рийому єдиної дози левофлоксацину. Якщо у пацієнта виникають ці реак= ції, прийом левофлоксацину слід припинити та вжити відповідних заходів. Рекомендується з обережністю застосовувати левофлоксацин пацієнтам із психо= тичними розладами або пацієнтам із психічними захворюваннями в анамнезі.

Подовження інтервалу QT

Слід дотримуватись обережності при прийомі фторхінолонів, включаючи левофлоксацин, пацієнтам із відомими факторами ризику подовження інтервалу QT, такими як:

– вроджений синдром подовження інтервалу QT;

– одночасне застосування лікарських засобів, що подовжують інтервал QT (у тому числі антиаритмічних засобів класу ІА і ІІІ, трициклічних антидепресантів, = макролідів, антипсихотичних лікарських засобів);=

–  нескоригований електролітний дисбаланс (наприклад, гіпокаліємія, = гіпомагніємія);

– захворювання серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія).

Пацієнти літнього віку та жін= ки молодшого віку більш чутливі до лікарських засобів, що подовжують інтервал  QT. Тому застосовувати фторхінолони, включаючи левофлоксацин, цій групі пацієнтів сл= ід з обережністю (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Спосіб застосування та дози» («Пацієнти літнього віку»), «Передозування», «Побічні реакції»).

Пер= иферична нейропатія

Повідомлялося про випадки сенсорної або сенсомотор= ної полінейропатії в результаті парестезії, гіпестезії, дизестезії або слабкості у пацієнтів, які застосовували хінолони та фторхінолони, вкл= ючаючи левофлоксацин. Пацієнти, які отримують левофлок= сацин, у разі продовження лікування мають бути проінформовані, що у разі появи так= их симптомів нейропатії, як біль, печіння, поколюв= ання, оніміння або слабкість, потрібно звернутися до лікаря, щоб запобігти потенційному розвитку незворотного  стану (див. розділ «Побічні реакції»).

Гепатобіліарні розлади

Зафіксовано випадки некротичн= ого гепатиту, аж до печінкової недостатності, що загрожує життю, переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, наприклад сепсисом (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам слід порекомендувати припинити лікування та звернутися до лікаря, якщо виникають такі симптоми хвороби печінки, як анорексія, жовтяниця, темна сеча, свербіж або біль у ділянці живота.

Загострення myasthenia gravis

Фт= орхінолони, включаючи левофлоксацин, виявляють еф= ект нервово-м’язової блокади та можуть загострювати м’язову слабкість у пацієнт= ів з myasthenia gravi= s. У післяреєстраційний період у пацієнтів з myasthenia gravis зі застосуванням фторхінолонів були асоційовані се= рйозні побічні реакції, включаючи летальні випадки та стани, що потребували заході= в із підтримки дихання. Левофлоксацин не рекомендова= но застосовувати пацієнтам із myasthenia= gravis в анамнезі.

Розлади зор= у

Якщо спостерігається порушення зору або інший вплив на очі, слід негайно звернутися до офтальмолога (див. розділи «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами» та<= /span> «Побічні реакції»).

Суперінфекція

Застосування левофлоксацину, особливо тривале, може призводити до надмірного росту нечутливих (резистентних) до препарату мікроорганізмів. Як= що на тлі терапії розвивається суперінфекція, необ= хідно вжити належних заходів.

Лабораторні дослідження =

У пацієнтів, які отримували левофлоксацин, визнач= ення опіатів у сечі може дати хибно-позитивний результат. = Може виникнути необхідність підтвердити позитивні результати на опіати за допомогою більш специфічних методів.

Левофлоксацин пригнічує ріст Mycobacterium tuberculosis, = тому може спостерігатися хибно-негативний результат при проведенні бактеріологіч= ного дослідження у пацієнтів з туберкульозом.

 =

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.= Дані щодо застосування левофлоксацину вагітним жінкам обм= ежені. Дослідження тварин не вказують на прямий або непрямий шкідливий вплив на репродуктивну токсичність. Через відсутність досліджень з участю людей і можливе ушкодження хінолонами суглобового хряща= в організмі, який росте, левофлоксацин не можна призначати вагітним та жінкам, які годують груддю. =

Період годування груддю. Левофлоксацин протипоказаний для застосування у період годування груддю. Інформації щодо проникнення левофлоксацину у грудне молоко недостатньо, хоча інші фторхінолони екскретуються у грудне молоко. Через відсутність досл= іджень з участю людей і можливе ушкодження фторхінолонами суглобового хряща в організмі, який росте, левофлоксац= ин не можна призначати жінкам, які годують груддю.

Фертильніст= ь. Левофлоксацин не призводив до розладів фертильності та репродуктивної функції у щурів.

 

Здатність впливати на швидкіс= ть реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Деякі побічні реакції (наприклад, запаморочення= /вертиго, сонливість, порушення зору) можуть порушувати здатність пацієнта до концентрації уваги і швидкість його реакції і, таким чином, зумовлювати підвищений ризик у ситуаціях, коли ці якості мають особл= иво велике значення (наприклад, при управлінні автомобілем або роботі з механізмами).

 <= /b>

Спосіб застосування та дози.

Препарат приймають 1 раз на д= обу. Доза залежить від типу і тяжкості інфекції. Тривалість лікування залежить в= ід перебігу хвороби. Рекомендовано продовжувати лікування препаратом принаймні протягом 48-72 годин після нормалізації температури тіла або підтвердженого мікробіологічними тестами знищення збудників.

Таблетки Левомак 750 слід ковтати, не розжовуюч= и, запиваючи достатньою кількістю рідини. Приймати їх можна як разом з їжею, т= ак і в інший час.

Таблиця 4

Дозування для дорослих пацієн= тів із нормальною функцією нирок, у яких кліренс креатиніну становить понад 50 мл/= хв

Показання=

Добова до= за

Тривалість лікування

Негоспітальна пневмонія

750 мг

5 днів

Нозокоміа= льна пневмоні= я

750 мг

7-14 днів=

Гострий бактеріальний си= нусит

750 мг

5 днів

Ускладнені інфекції шкіри і м`яких тканин

750 мг

7-14 днів=

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів включ= но з пієлонефритом

750 мг

5 днів

 

Пацієнти з порушеннями функції нирок. З обережністю необхідно призначати лікарський засіб Левомак 750 пацієнтам із нирковою недостатністю. Ретельні клінічні <= span class=3DSpellE>спостереження та відповідні лабораторні = дослідження слід проводити до т= а під час терапії, оскільки у таких пацієнтів виведення левофлоксацину = може бути знижене.

Таблиця 5

До= зування для пацієнтів із порушеннями функ= ції нирок, у яких кліренс креатиніну менше  50 мл/хв

Дозування за умови нормальної функції нирок

Кліренс креатиніну 20 - 49 мл/хв

Кліренс креатиніну 10 - 19 мл/хв

Гемодіаліз або хронічний амбулаторний перитонеальний діаліз (ХАПД)<= /span>

750 мг кожні

24 години

750 мг кожні

48 годин

750 мг початкова доза, потім по

500 мг кожні

48 годин

750 мг початкова доза, потім по 500 мг кожні = 48 годин

Після гемодіалізу або хронічн= ого амбулаторного перитонеального діалізу додаткові дози не потрібні.

У разі необхідності отримання меншого дозування слід застосовувати левофлоксацин в іншій лікарській формі.

Пацієнти із порушеннями функції печінки. Корекція д= ози не потрібна, оскільки левофлоксацин незначною м= ірою метаболізується в печінці та виводиться переважно нир= ками.

Пацієнти літнього віку. Якщо функція нирок не поруше= на, немає потреби в корекції дози.

 

Діти.

Дітям протипоказано застосову= вати препарат, оскільки не виключене ушкодження суглобового хряща.

 =

Передозування<= b>.

Симптоми. Запаморочення, порушення/сплутаність свідомості, судомні напади, трем= ор, подовження інтервалу QT; реакції з боку травного тракту, такі як нудота та ерозія слизових оболонок, посилення проявів інших побічних реакцій. У випад= ках передозування необхідно проводити ретельне спостереження за пацієнтом, включаючи ЕКГ.

Лікування. Симптоматична терапія. У разі гострого передозування призначається промивання шлунка. Для захисту слизової шлунка застосовують антацидні засоби.

Гемодіаліз,= у тому числі перитонеальний діаліз або ХАПД, не є ефективним для виведення левофлоксацину з організму. Не існує жодних специфічн= их антидотів.

 

 

Побічні реакції. =

Інфекції та інвазії: гри= бкові інфекції, включаючи гриби роду Candida, про= ліферація інших резистентних мікроорганізмів.

З боку системи крові: лей= копенія, еозинофілія, нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, гемолітична анемія= ; тромбоцитопенія, яка може спричинити підвищену схильність до крововиливів або кровотеч.

З боку імунної системи: реакції = гіперчутливості, включаючи анафілактичний/ анафілактоїдний шок, ангіоневрот= ичний набряк (див. розділ «Особливості застосування»); анафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть іноді виникати навіть після застосування  першої дози лікарського засобу.

З боку метаболізму: ано= рексія; гіпоглікемія, особливо у хворих на цукровий діабет (див. розділ «Особливості застосування»); гіперглікемія; гіпоглікемічна к= ома. Ознаками гіпоглікемії можуть бути підвищений апетит, нервозність, підвищена пітливіс= ть, тремтіння кінцівок; як і при застосуванні інших фторхінолонів, можливі напади по= рфірії у пацієнтів із порфірією.

З боку психіки*: без= соння, ажитація, сплутаність свідомості, нервовість, психотич= ні розлади (у т. ч. галюцинації, параноя), депресія, тривожність, неспокій, с= тани страху, патологічні сновидіння, н= ічні марення; психотичні реакції зі самодеструктивною поведінкою, включаючи суїцидальну спрямованість мислення чи дій (див. розділ «Особливості застосування»).=

З боку нервової системи*: гол= овний біль, запаморочення, сонливість, тремор, дисгевзія,  судоми, парестезія, периферична сенсорн= а чи сенсомоторна нейропатія, = знижене відчуття дотику; паросмія, включаючи аносмію; агевзія; дискінезія (порушення координації рухів); екстрапірамідні розлади; інші порушення координації р= ухів також під час ходьби; непритомність; доброякісна внутрішньочерепна гіпертен= зія.

З боку орга= нів зору*:  зоро= ві порушення, затуманення зору, тимчасова втрата зору, тр= анзиторне порушення зору, увеїт.

З боку орга= нів слуху:  вертиго, шум у вухах, порушення слуху, втрата слуху.<= o:p>

З боку серцево-судинної системи**: тахікардія, відчуття серцебиття; шлуночкова тахікардія, що може призводити до зупинки серця; шлуночкові аритмія та арит= мія типу torsade de pointes (переважно у пацієнтів із факторами ризику подовження інтервалу QT); подовження інтервалу QT на ЕКГ (див. розділи «Особливості застосування» («Подовження інтервал= у QT») та «Передозування»), артеріальна гіпотензія, алергічний васкуліт, колапс.

З боку дихальної системи: задишка, бронхоспазм= , алергічни= й пневмоніт.

З боку ендокринної системи: = cиндром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНС АДГ).

З боку травного тракту: діарея, нудота, блювання, біл= ь у животі, диспепсія, здуття живота, запор; діарея геморагічна, що може свідчи= ти про ентероколіт, включаючи псевдомембранозний к= оліт; панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення показників печінкових ензимів (аланінтр= ансаміназа/аспартаттрансаміназа, лужна фосфатаза, гамма-глутамілтранспептидаза), підвищення білірубіну крові, гепатит, жовтяниця та тяжке ураження печінки, включаючи випадки гострої печінкової недостатності, переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями (див. розділ «Особливості застосування»).<= o:p>

З боку шкіри та підшкірних тканин: висипання, свербіж, кропив’янка, гіпергідроз, лікарська реакція з еозинофілією і системними симптомами (DRESS-синдром),= (див. розділ «Особливості застосування»), <= /span>стійка лікарська еритема, ексудативна мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лаєлл= а), синдром Стівенса-Джонсона, реакції фоточ= утливості (підвищена чутливість до сонячного та ультрафіолетового випромінювання), лейкоцитопластичний васкуліт, стоматит. Такі реакції = можуть з’явитися вже після прийому першої дози та протягом кількох хвилин або годин після застосування препарату.

З боку кістково-м’язової системи: = артралгія; = міалгія; ураження сухожиль (див. розділ «Особливості застосування»), у тому числі їх запалення (тендиніт) (наприклад, ахіллового сухожилля); м’язова слаб= кість, яка може мати особливе значення для хворих на тяжку міастенію гравіс; рабдоміоліз; розрив сухожилля (наприклад, ах= іллового; див. розділ «Особливості застосування»), зв’язок, м’язів; артрит.

З  бо= ку сечовидільної системи: підвищені показники креатинін= у в сироватці крові, гостра ниркова недостатність (наприклад, внаслідок інтерстиціального нефриту).

Загальні розлади: астенія, загальна слабкість, підвищення температури тіла (пірек= сія), біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках).

Серед інших небажаних побічних ефектів, що асоціюються з прийомом фторхінолону, – напади <= span class=3DSpellE>порфірії у пацієнтів з наявністю порфірії.

*Дуже рідкісні випадки тривалих (до місяців або років), інва= лідизуючих та потенційно незворотних серйозних реакцій на лікарські засоби, що зачіпаю= ть кілька, іноді множинні, класи систем органів та органів чуття (включаючи та= кі реакції, як тендиніт, розрив сухожилля, артралг= ія, біль у кінцівках, порушення ходи. У деяких випадках повідомлялося про нейропатію, пов’язану з парестезією, депресією, втомо= ю, порушенням пам’яті, порушеннями сну та порушеннями слуху, зору, смаку й запаху), що пов’язано зі застосуванням хінолонів та фторхінолонів, незалежно від раніше існуючих факторів ризику (див. розділ «Особливості застосування»).

**У пацієнтів, які застосовували фторхінолони, зафіксовано випадки аневризми та дисекції аорти, інколи ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), та р= егургітації/недостатності будь-якого з клапанів серця (див. розділ «Особливості застосування»).

 <= /b>

Термін придатності. 2 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не = вище 30 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

 

Упаковка. <= o:p>

По 10 таблеток у блістері, по 1 блістеру в картонній упаковці.

По = 10 таблеток у блістері, по 10 блістерів у картонній упаковці.

 =

Категорія відпуску.

Упаковка № 10 (10х1) – за рецептом.

Упа= ковка № 100 (10х10) – тільки для застосування в умовах стаціонару.

 

Виробник.

Макл= еодс Фармасьютикалс Лімітед.

 =

Місцезнаход= ження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Віледж Тхеда, ПО Лодхімайра, Техсіл Бадді, Дістрікт Солан, Хімачал Прадеш, 174101, <= /span>Індія.=