ІНСТРУКЦІЯ<= o:p>

для медично= го застосування лікарського засобу

МЕТРОНІДАЗОЛ

(METRONID= AZOLE)

Склад:

діюча речовина: метронідазол;

100 мл розч= ину містять метронідазолу 500 мг;=

допомiжнi речовини: натрію хлорид, вода для ін’єкцій.

=

Лікарська форма. Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості:= прозорий, безбарвний або блідо-жовт= ого кольору розчин.

=

Фармакотерапевтична група.

Антибактері= альні засоби для системного застосування. Похідні імідазолу<= /span>. Код АТХ J01X D01.

=

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.=

Метронідазол — це стабільна сполука, що здатна проникати у мікроорганізми. За анаеробних умов = метронідазол утворює з мікробною піруват-фередоксин-оксидоредуктазо= ю нітрозорадикали шляхом окиснення фередоксину і флаводоксину. Нітрозорад= икали утворюють продукти приєднання з основними парами ДНК, що призводить до розр= иву ланцюгів ДНК і до загибелі клітин.

Мінімальна інгібуюча концентрація (MIC) встановлена EUCAST (Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості). Межі, що відділяють чутливі організми (S) від резистентних (R), наступні:

- грампозитивні анаероби (= S: ≤ 4 мг/мл, R: > 4 мг/мл);

- грамнегативні анаероби (= S: ≤ 4 мг/мл, R: > 4 мг/мл).

Перелік чутливих і резистентн= их мікроорганізмів

(За даними Центрального управління з оцінки даних щодо резистентності системних антибіотиків, Німеччина, січень 2011 року)=

Зазвичай чутливі штами

Анаероби: Bacteroides= fragilis,<= i> Clostridium difficile^{1, Clostridium perfringens=
^{1,2<=
/sup>, Fusobacterium spp.^{1, Peptoniphilus spp.¹,
Peptostreptococcus spp.¹, Porphyromonas =
spp.¹, Prevotella
spp., Veillon=
ella
spp.¹.}}}

Інші мікроорганізми: = Entamoeba histolytica^{<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso=
-fareast-font-family:
"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>1, Gardnerella vaginalis1, Giardia lamblia^{1, Trichomonas vaginalis1.}}

Штами, для яких набута чутливість може становити проблему

Гра= мнегативні аероби: Helicobacter pylori<= /span>.

Природно резистентні мікроорганізми

Всі облігатні аероби.

Гра= мпозитивні мікроорганізми: Enterococcu= s spp<= /i>., Staphylococcus spp., Streptococcu= s spp= .

Гра= мнегативні мікроорганізми: Enterobacte= riaceae, Haemophilus spp.=

¹ На час публікації цієї інформації дост= упних даних не існувало. У первинній літературі наведено імовірні стандартні референтні посилання і терапевтичні рекомендації щодо чутливості відповідних штамів.

² Можна застосовувати лише пацієнтам з алергією на пеніцилін.

Механізми резистентності до <= span class=3DSpellE>метронідазолу

Механізми резистентності до <= span class=3DSpellE>метронідазолу дотепер досліджені лише частково.<= /o:p>

Резистентність до метронід= азолу Helicobacter<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:11.0pt;font-family:"= Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-= language: RU'> pylori спричинена мутаціями генів, що кодують НАДФН-нітро= редуктазу. Ці мутації призводять до обміну амінокислот, що спричиняє неактивність ензимів. Таким чином, етап актив= ації метронідазолу активним нітрозора= дикалом не відбувається.

Штами Bacteroides резистентні до метронід= азолу завдяки генам, що кодують нітроімідазолредуктази, які перетворюють нітроімідазоли в аміноімідазоли, внаслідок чого утворення антибактеріально ефект= ивних нітрозорадикалів інгібується.

Існує повна перехресна резистентність між метронідазолом та іншими нітроім= ідазольними похідними (тінідазолом, ор= нідазолом, німоразолом).

Розповсюдженість набутої резистентності окремих штамів може змінюватися залежно від регіону і часу. Тому необхідно використовувати місцеві дані, особливо для ефективного лікування тяжких інфекцій. У випадку сумнівів щодо ефективності метроні= дазолу, пов’язаних з місцевою резистентністю, слід скористатися порадою експерта. Необхідно встановити мікробіологічний діагноз, включаючи визначення штамів мікроорганізмів та їх чутливість до метронідазолу, особливо у випадку тяжкої інфекції або неефективності лікування.=

Фармакокінетика.

Всмоктування

Оскільки Метронідазол вводять внутрішньовенно, його біодоступність становить 100 %.

Розподіл

Метронідазол після введення широко метаболізується у тканинах організму. Метронідазол виявлено у більшості тканин і рідин організму, включаючи жовч, кістки, церебральний абсцес, спинномозкову рідину, печінку, слину, сім’яну рідину і= вагінальний секрет, де досягаються концентрації, близькі до концентрації у плазмі крові. Він також проникає через плаценту і у материнське молоко у концентраціях, еквівалентних концентраціям у сироватці крові. Зв’язування з протеїнами становить менше 20 %, видимий об’єм розподілу становить 36 літрів= .

Біотрансформація

Метронідазол метаболізується у печінці шляхом окиснення бокових ла= нцюгів і утворення глюкуроніду. Його метаболіти включа= ють продукт кислотного окиснення, гідроксильне похідне і г= люкуронід. Основний метаболіт у сироватці крові — гідроксильовани= й метаболіт, а основний метаболіт у сечі — кислотний.

Виведення

Приблизно 80 % речовини виводиться із сече= ю, з них менше 10 % — у незміненій формі. Невелика кількість виводиться печінкою. Період на= піввиведення становить приблизно 8 (6–10) годин.

Педіатрична популяція

Див. розділ «Спосіб застосування та дози».

Характеристики у спеціальних групах пацієнтів

Ниркова недостатність затримує виділення лише незначною мірою.

При тяжких захворюваннях печінки слід очікувати= на затримку плазмового кліренсу і подовження періоду напі= ввиведення із сироватки крові (до 30 годин).

=

=

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування та профілактика інфекцій, спричинених мікроорганізмами, чутливими до метронідазолу (в основному анаеробними бактеріями).

Метронідазол показаний дорослим та дітям за такими показанн= ями:

– інфекції центральної нервової системи (ЦНС) (включаючи абсцес мозку, менін= гіт);

– інфекції легенів і плеври (включаючи некротизуючу пневмо= нію, аспіраційну пневмонію, абсцес легенів);

– ендокарди= т;

– інфекції шлунково-кишкового тракту і черевної порожнини (включаючи перитоніт, абсцес печінки, інфекції після операцій на товстій або прямій кишці, гнійні уражен= ня абдомінальної або тазової порожнини);

– гінеколог= ічні інфекції (включаючи ендометрит після гістеректомії або кесаревого розтину, пологову гарячку, септичний аборт);

– інфекції ЛОР-органів і ротової порожнини (включаючи ангіну Сіма= новського-Плаута-Вінсента);

– інфекції кісток і суглобів (включаючи остеомієліт);

– <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";letter-spacing:-.05pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-la= nguage: RU'>газова гангрена;

– септицемія з тромбофлебітом.= =

При змішаних аеробних та анаеробних інфекціях слід застосовувати додатково до препарату = Метронідазол відповідні антибіотики для лікування аер= обних інфекцій.

Профілактич= не застосування завжди показане перед операціями з високим ризиком анаеробних інфекцій (перед гінекологічними та інтраабдомінальними= операціями).

При застосуванні метронідазолу слід враховувати національні та міжнародні рекомендації щодо належного застосування антимікробних препаратів.

=

Протипоказання.

Підвищена чутливість до метронідазолу, інших препаратів з подібною хімічною будовою (нітроімідазоли) або = до будь-якого іншого компонента препарату.

=

Взаємодія з іншими лікарськими засо= бами та інші види взаємодій.

Аміодарон=

При одночасному застосуванні метронідазолу та аміодарону повідомлялося про подовження інтервалу QT = і torsade de pointes. При застосуванні аміодарону у комбінації з метронідазолом може бути доцільним моніторинг інтерва= лу QT на ЕКГ. Пацієнтам, які лікуються амбулаторно, слід порадити звернутися до лікаря при появі симптомів, що можуть вказувати на torsade <= /i>de pointes, таких як запаморочення, прискорене серцебиття або втрата свідомості.

Барбітурати
Фенобарбітал може посилювати печінк= овий метаболізм метронідазолу, знижуючи період його = напіввиведення з плазми крові до 3 годин.

Бусульфан=

Одночасне застосування метронідазолу може значно підвищув= ати плазмову концентрацію бусульфану. Механізм їх взаємодії не описаний. Через потенційний ризик тяжкої токсичності і летальн= ого наслідку, пов’язаний зі зростанням плазмового рівня бу= сульфану, слід уникати його одночасного застосування з метроніда= золом.

Карбамазе= пін

Метронідазол може пригнічувати метаболі= зм карбамазепіну і внаслідок цього підвищувати його плаз= мову концентрацію.=

Циметидин

Одночасне застосування циметидину в окремих випадках може зменшувати виведення метронідазолу і, відповідно, призводити до зростання концентрації останнього у сироватці кро= ві.

Контрацептиви

Деякі антибіотики в окремих випадках можуть знижувати ефективність пероральних контрацептивів, впливаючи на бактеріальний гідроліз стероїдних кон’югатів у кишечнику і таким чином знижуючи повторне всмоктування некон’югованих стероїдів, внаслідо= к чого плазмовий рівень активних стероїдів знижується. Ця незвична взаємодія може = спостерігатися у жінок з високим рівнем виділення стероїдних кон’югат= ів із жовчю. Відомі випадки неефективності перорал= ьних контрацептивів були пов’язані зі застосуванням різних антибіотиків, включаючи амп= іцилін, амоксицилін, тетрацикліни<= /span>, а також метронідазол.

Похідні кумарину =

Одночасне застосування метронідазолу може посилювати антикоагулянтний ефект похідних кума= рину і підвищувати ризик кровотечі внаслідок зниження деградації у печінці. Може знадобитися корекція дози антикоагулянтів.

Циклоспор= ин

При одночасному лікуванні циклоспорином і метронідазолом існує ризик зростання сироваткових концентрацій циклоспорину. Необхідний частий моніторинг рівня циклоспорину і креатиніну.

Дисульфірам=

Одночасне застосування дисульфіраму може спричинити сплутаність свідомості або навіть психотичн= і реакції. Комбінації цих препаратів необхідно уникати.

Фторураци= л

Метронідазол пригнічує метаболізм фторурацилу при їх одночасному застосуванні, тобто пл= азмові концентрації фторурацилу зростають.

Літій

При одночасному застосуванні метронідазолу із солями літію слід дотримуватися обережності, оскільки під час терапії метронідазолом спостерігалася підвищена сироваткова концентрація літію.<= /span>

Мікофенолату мофетил

Речовини, що змінюють шлунково-кишкову флору (наприклад, антибіотики), можуть знижувати оральну біодоступність препаратів мікофенолової кислоти. Під час терапії протиінфекційними засо= бами рекомендується ретельний клінічний і лабораторний моніторинг для виявлення зменшення імуносупресивного ефекту мікофенолової кислоти.

Фенітоїн

Метронідазол інгібує метаболізм феніто= їну при одночасному застосуванні, тобто плазмова концентрація фенітоїну знижується. З іншого боку, ефективність метронідазолу<= /span> знижується при одночасному застосуванні з фенітоїном.

Такроліму= с

Одночасне застосування метронідазолу може призводити до зростання концентрації такролімусу у крові. Імо= вірно, пригнічення печінкового метаболізму такролімусу відбувається за допомогою CYP 3= A4. Слід часто перевіряти рівень такролімусу у крові і функцію нирок і відповідно коригувати дозування, особливо після поч= атку відміни терапії метронідазолом пацієнтам, стабілізованим на режимі прийому такролімусу.

Алкоголь

Під час терапії метронідазолом слід уникати вживання алкогольних напоїв через можливість розвитку побічних реакцій, так= их як запаморочення і нудота (дисульфірамоподібний ефект).

=

Особливості застосування.
Пацієнтам з тяжкими ураженнями печінки, порушенням гемопоезу (включаючи гранулоцитопенію) метронідазол слід застосовувати лише у разі, якщо очікувана користь переважає потенційни= й ризик.

Через ризик погіршання стану метронідазол слід застосовувати пацієнтам з активними або хронічними тяжкими розладами периферичної або ЦНС лише у тому випадку, якщо очікувана користь значно переважає потенційний ри= зик.

У пацієнтів, які отримували лікування метронідазолом, зафіксовано судомні напади і перифери= чна нейропатія, остання характеризувалась онімінням або парестезією кінцівок. Поява неврологічної патології потребує термінової оці= нки співвідношення користь/ризик для продовження терапії (див. розділ «Побічні реакції»).=

У разі тяжк= их реакцій гіперчутливості (включаючи анафілактичн= ий шок (див. розділ «Побічні реакції») лікування метронідазол= ом необхідно негайно припинити, а кваліфіковані медичні працівники повинні розпочати загальну невідкладну терапію.

Тяжка персистуюча діарея, що з’являється під час лікування = або протягом наступних тижнів, може бути наслідком псевдом= ембранозного коліту (у багатьох випадках спричиненого Сlostridium <= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:EN-US'>difficil= e) (див. розділ «Побічні реакції»). = Це захворювання кишечнику, спричинене антибіотиками, може загрожувати життю і потребує негайного відповідного лікування. Не можна приймати препарати, що пригнічують перистальтику.

Тривалість лікування метронідазолом або препаратами, що містять інші нітроімідазоли, не= повинна перевищувати 10 днів. Лише в особ= ливих випадках у разі нагальної потреби період = лікування можна подовжити у супроводі відповідного клінічного і лабораторного моніторингу. Повторну терапію слід максим= ально обмежити до окремих випадків. Необхідно чітко дотримуватися цих обмежень, оскільки не можна виключати можливої мутагенної активності метроні= дазолу через підвищення частоти розвитку певних пухлин, що було зафіксовано у дослідженнях на тваринах.

Тривала терапія метронідаз= олом може бути пов’язана з пригніченням кісткового мозку, що може призводити до порушень гемопоезу (див. розділ «Побічні реакці= ї»). Під час довготривалого застосування слід ретельно контролювати кількість кл= ітин крові.

Особливі застереження щодо деяких компонентів препарату

Цей лікарський засіб містить 790 мг/дозу натрію. Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту.

Гепатотоксичність<= /strong> у пацієнтів із синдромом Коккейна

У пацієнтів із синдро= мом Коккейна спостерігалися випадки стрімкого розвитку тя= жкої гепатотоксичності/гострої печінкової недостатності, в тому числі з летальним наслідком, при прийомі препаратів, що містять метронід= азол, призначених для системного застосування.

Пацієнтам цієї групи = метронідазол не слід застосовувати, за винятком випад= ків, коли вважається, що користь переважає ризик, та лише за умови відсутності будь-якого альтернативного лікування.

Контроль функції печі= нки слід проводити безпосередньо перед початком застосування препарату, протягом його застосування та після завершення лікування препаратом до повернення показників функції печінки до норми або до початкових значень. Якщо під час застосування препарату аналізи функції печінки демонструють помітно підвище= ні показники, то застосування препарату слід припинити. Пацієнтам із синдромом= Коккейна слід порекомендувати у випадку появи будь-як= их симптомів можливого порушення функції печінки негайно повідомити про це сво= го лікаря та припинити прийом метронідазолу (див. = розділ «Побічні реакції»).

Вплив на лабораторні показники<= /p>
Метронідазол впливає на результати ензиматич= но-спектрофотометричного визначення аспартатамінотрансферази (АСТ), аланінамінотрансферази (АЛТ), лактатдегідрогенази (ЛД= Г), тригліцеридів і глюкозогексокіна= зи, знижуючи їх значення (можливо, до нуля).

Метронідазол має високі значення поглинання при довжині хвилі, на якій визначають нікотинамідаденіндинуклеотид (<= /span>NADH). Тому при вимірюванні NADH методом постійного потоку, що базується на визначенні кінцевої точки зниження відновленого NADH, метронідазол= може маскувати підвищені концентрації печінкових ензимів. Можуть відмічатися незвично низькі концентрації печінкових ензимів, включаючи нульові значення= .

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Контрацепці= я у чоловіків та жінок

Див. розділ= «Взаємодія з іншими лікарськими засобами= та інші види взаємодій».

Вагітність<= o:p>

Безпека застосування метронідазолу в період вагітності вивчена недостатньо. Зокрема, повідомлення про його застосування на ранніх строках вагітності суперечливі. Деякі дослідження ви= явили підвищення частоти вад розвитку. У дослідженнях на тваринах не виявлено тератогенних ефектів метронідазо= лу.

Протягом I триместру вагітності метронідазол слід застосовувати лише для лікування тяжких інфекцій, що загрожують життю, при відсутності безпечнішої альтернативи. Протягом II і III триместрів вагітнос= ті метронідазол можна також застосовувати для лікування інфекцій, якщо очікувана користь для матері явно переважає можливий ризик д= ля плода.

Період годування груддю

Оскільки метронідазол екскретується в материнське молоко, під час лікування= слід припинити годування груддю. Годування груддю слід поновлювати не раніше, ніж через 2–3 дні після закінчення терапії, оскільки метро= нідазол має подовжений період напіввиведення.

Фертильніст= ь

Доклінічні дослідження вказують на потенційний негативний вплив= метронідазолу на чоловічу репродуктивну систему тільк= и у тому разі, якщо вводяться високі дози, які значно перевищують максимальну рекомендовану дозу для людини.

=

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом= або іншими механізмами.

Навіть при дотриманні рекомендованого режиму застосування метронідазол може впливати на швидкість реакції і, таким чином, погіршувати здатність керувати автотранспортом і механізмами. Цей вплив здебільшого проявляється на початку лікування або при сумісному вживанні алкоголю.

=

Спосіб застосування та дози.=

Дозу лікарс= ького засобу потрібно коригувати відповідно до індивідуальної реакції пацієнта на лікування, його віку і маси тіла, а також типу і тяжкості захворювання.

Слід дотримуватися нижчезазначених вказівок із дозування:

Дорослі та підлітки

Лікування анаеробних інфекцій

Звичайна разова доза становить 1500 мг (300 мл) у перший день лікування, в наступні дні признача= ти разову дозу 1000 мг (200 мл).

Альтернативна схема: 500 = ;мг (100 мл) кожні 8 годин. У разі наявності медичних показань на початку лікування можна призначити навантажувальну дозу 15 мг/кг маси тіла. Тривалість лікування залежить від = його ефективності. У більшості випадків достатнім буде 7-денний курс. У разі наявності клінічних показань лікування можна продовжити.<= /p>
Профілактика післяопераційної інфекції, спричиненої анаеробними бактері= ями

500 мг, введення закінчи= ти приблизно за 1 годину перед операцією. Дозу вводити повторно через 8 і 16 годин.

Діти

Лікування анаеробних інфекцій

– Діти віком від 8 тижні= в до 12 років: звичайна добова доза 20–30 мг/кг/добу одноразово або по 7,5 мг/кг кожні 8 годин. Добову дозу можна збільшити до 40 мг/кг залеж= но від тяжкості інфекції.

– Діти віком до 8 тижнів= : 15 мг/кг 1 раз на добу або по 7,5 мг/кг кожні 12 годин.

У новонароджених із гестаційним віком до 40 тижнів протягом першого тижня= життя може відбуватися накопичення метронідазолу, тому через кілька днів лікування бажано провести контроль концентрації метронідазолу в сироватці крові.

Тривалість лікування зазвичай становить 7 діб.

Профілактика післяопераційної інфекції, спричиненої анаеробними бактеріями

– Діти до 12 років: 20–30 мг/= кг маси тіла одноразово за 1–2 години до операції.

– Новонароджені з гестаційним віком до 40 тижнів: 10 мг/кг одноразово п= еред операцією.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Немає потреби у зниженні дози (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, звич= айна доза метронідазолу повинна бути призначена у де= нь діалізу після проведення процедури для попередження виведення метронідазолу під час гемодіалізу.<= /p>
Пацієнти з печінковою недостатністю=

Оскільки при тяжкій печінковій недостатності пе= ріод напіввиведення метронідазо= лу зі сироватки крові подовжується, а плазмовий кліренс затримується, таким пацієнтам необхідні нижчі дози (див. розділ «Фармакологічні властивості»).<= o:p>

Спосіб введення

Застосовувати внутрішньовенно. Вміст 1 пляшки слід вводити внутрішньовенно повільно, тобто максимум 100 мл вводити не менше 20 хвилин, а зазвичай протягом 1 години. Метронідазол можна розводити у 0,9 % розчині натрію хлориду або у 5 % розчині глюкози. Антибіотики, що призначаються одночасно, слід вводити окремо.

=

Діти.

Застосовувати дітям з перших днів життя.

=

Передозування.

Симптоми: при передозуванні можуть виникнути побічні реакції, описані в розділі «Побічні реакції».

Лікування: не існує специфічного лікування або антидоту, що можна було б застосувати у випадку тяжкого передозування метронідазолу. У разі необхідності метронідазол можна ефективно вивод= ити шляхом гемодіалізу.

=

Побічні реакції.

Побічні реакції в основному пов’язані з тривалим застосуванням лікарського засобу або застосуванням вис= оких доз. Найчастіше спостерігаються нудота, зміна смаку і ризик нейропатії у випадку довготривалого застосування.

Частота побічних реакцій визначена таким чином: дуже часто ( часто (≥1/100–<1/10)= , нечасто (≥1/1000–<1/10= 0), рідко (≥1/10000–<1/1= 000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (не може бу= ти оцінена згідно з наявними даними).

Інфекції та інвазії. Часто: суперінфекції, спричинен= і Candida (наприклад, генітальні інфекції). Рідко: псевдоме= мбранозний коліт, що може виникати під час або після терапії та проявляється у формі тяжкої персистуючої діареї. Детальний опис невідкладного лікування наведено у розділі «Особливості застосування».=

З боку системи крові та лімфатичної системи. Дуже рідко: під час лікування метронідазолом знижується кількість лейкоцитів і тромбоцитів (грануло= цитопенія, агранулоцитоз, панцитопенія та тромбоцитопенія) (див. розділ «Особливості застосування»). Частота невідома: лейкопенія, апластична анемія.

З боку імунної системи. Рідко: тяжкі реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію аж до анафілактичного шоку; тяжкі шкірні реакції (див. нижче «З боку шкіри та підшкірної тканини»).= Тяжкі реакції вимагають невідкладного лікування. Частота невідома: легкі та помірні реакції гіперчутливості, в т. ч. шкірні реакції (див. нижче «З боку шкіри та підшкірної тканини»), ангіоневротичний набряк.

З боку метаболізму і порушення харчування. Частота невідома: анорексія.

З боку психіки. Дуже рідко: психотичні розлади, стан сплутаності свідомості, галюцинації. Частота невідома: депресія.

З боку нервової системи. Дуже рідко: енцефалопатія, головний біль, збудження, сонливість, запаморочення, порушення зору і рухливості, за= паморочення, атаксія, дизартрія, судоми. Частота невідома: сонливість або безсоння, міоклонус, судомні напади, периферична нейропатія, що проявляється у вигляді парестезії, болю, відчуття важкості та поколюванн= я у кінцівках, асептичний менінгіт. При появі судом або ознак периферичної нейропатії слід негайно повідомити лікаря (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку органів зору. Дуже рідко: розлади зору, диплопія, міопія. Частота нев= ідома: окулогірний криз, нейропат= ія/неврит зорового нерва.

З боку серцево-судинної системи. <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:11.0pt;font-family:"= Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-= language: UK'>Рідко: зміни на ЕКГ, такі як сплощення зубця T.

З боку шлунково-кишкового тракту. = Частота невідома: блювання, <= /span>нудота, діарея, глосит і стоматит, відрижка з гірким смаком, біль та відчуття важко= сті в епігастральній ділянці, металевий присмак у р= оті, обкладений язик. Дисфагія (спричинена центральн= ою нервовою дією метронідазолу).=

З боку гепатобіліарної системи. Дуже рідко: аномальні значення печінкових ферментів і білірубіну, гепатит, жовтяниц= я, панкреатит.

= У пацієнтів із синдромом Коккейна повідомлялося про випадки тяжкої необоротної гепатотоксичності/гострої печінкової недостатності, включаючи випадки з летальними наслідками з дуже швидким перебігом після початку системного застосування метронідазолу (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку шкіри та підшкірної тканини. Дуже рідко: алергічні шкірні реакції, включаючи свербіж, кропив’янку, синдром Стівенса — Джонсона. Частота невідома: токсичний епідермальний не= кроліз. Дві останні реакції вимагають негайного лікування. Частота невідома: мультиформна еритема.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини. Дуже рідко: артралгія, міалгія.

З боку сечовидільної системи. Нечасто: темний колір сечі (через виділення метаболіту метр= онідазолу).

Загальні розлади і порушення у місці введення= . Частота невідома: подразнення вен (до тромбофлебіту) після внутрішньовенного введення, загальна слабкість, гарячка.<= /p>
Частота, тип та тяжкість побічних реакцій у діт= ей такі ж, як у дорослих.

=

Повідомленн= я про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції, що виникли після реєстрації лікарського засобу, дуже важливі. Це дає змогу постійно спостерігати за співвідношенням користі/ризику при застосуванні лікарського засобу. Працівники системи охорони здоров’я повинні повідомляти= про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему фармаконагля= ду.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати п= ри температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати в= недоступному для дітей місці.

Невикористаний лікарський засіб, що залишається, необхідно знищити.

Несумісність.=

Метронідазо= л для внутрішньовенних вливань не рекомендується змішувати з іншими лікарськими засобами, крім зазначених у розділі «Спосіб застосування та дози».

=

Упаковка. По 100 мл препарату в контейнерах. По 1 контейнеру в плівці в коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

= Виробник. Євролайф Хелткеар Пвт. Лтд.

=

= Місцезнаходження виробника та адреса місця провадженн= я його діяльності.

= Хашра № 520, Бхагва= нпур, Руркі, Харідвар, Уттаракханд, Індія.

Заявник. Ананта Медікеар Лтд.

= &nbs= p;

Місцезнаход= ження заявника та/або представника заявника.

Сьют 1, 2 Стейшн Корт, Імперіал Варф, Таунмед Роад, Фулхам, Лондон, Велика Британія.

=